Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка18/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   37

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ПОНЯТТЯ “ІНТЕЛЕКТ” ФРАЗЕОЛОГІЧНИМИ ЗАСОБАМИ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (НА МАТЕРІАЛІ НОВЕЛІ ЕНН РАЙС “МЕЙФЕЙРСЬКІ ВІДЬМИ”

Актуальність розвідки поялгає у тому, що дослідження концептосфери інтелектуальної діяльності людини є предметом багатьох літературознавчих напрямів сучасності. На вагоме значення фразеологічних одиниць мови при дослідженні літературних творів вказують, зокрема, А. Вежбицька, Й. Дапчева, В. Старко та інші мовознавці. У фразеології багато національного, а національне – завжди своєрідне. Фразеологічна підсистема – це та ділянка мови, де концентрується уся її специфіка. Об’ктом дослідженняє є ФО, що визначають інтелект людини в англійській та українській мовах. Предметом розвідки є вивчення структури та семантики ФО, що визначають інтелект людини на матеріалі новели Енн Райс “Мейфейрські відьми”. Мета даної роботи полягає у виявленні спільних та диференційних рис у організації певних фразеологізмів в англійському та українському варіантах новели Енн Райс “Мейфейрські відьми”. Історія народу, звичаї, культура, цивілізація, література, навіть погода і спосіб харчування – знаходять відображення у фразеології. Фразеологізми, що характеризують людину за різними рисами характеру, представляють багатющий матеріал для вирішення багатьох актуальних та дискусійних проблем лінгвістики. Вони будуються за моделлю “людина + її характеристика”, одночасно називаючи та характеризуючи людину. Оцінювальний компонент як частина конотативного макрокомпоненту пов'язаний з образною основою фразеологізмів. Даючи характеристику об’єктам реальної дійсності, суб’єкт практично завжди оцінює їх. З метою виявлення образних уявлень аналізується компонентний склад фразеологізмів на позначення інтелектуальної діяльності людини як в англійській, так і в українській мові.

Матеріалом для розвідки стали фразеологічні одиниці, витягнуті шляхом суцільної вибірки в англійському та українському варіантах новели Енн Райс “Мейфейрські відьми”. У означеній новелі письменниці уякості відтворених язикових одиниць ФО завжди виступають структурним цілим, що складається з різних за своїми морфологічними властивостями слів, що перебувають між собою в різних синтаксичних відносинах. За структурою фразеологізми мов, що зіставляються, можна розділити на дві групи:1) ФО зі структурою речення; укр. Бог розуму не давши; англ. know what one is about; 2) ФО зі структурою словосполучення; укр. позбутися клепки; англ. a wooden head. Наприклад: англ.: wisdom is the wealth of the wise ‛мудрість багатство розумної людину’; all asses wag their ears (посл.) ‘дурням властивий глибокодумний вид, дурні люблять судити про те, у чому не розбираються’; it beats me ‘я не можу цього осягтися, це вище мого розуміння’; a fool’s bolt is soon shot (посл.) ‘у дурня гроші довго не тримаються; дурень швидко упускає свої можливості’. ФО, що виражають інтелект людини та мають структуру складного речення, виявлені у новелі Енн Райс “Мейфейрські відьми”.

В англійській мові продуктивність ФО даної структури значно вище, ніж в інших, порівн.: англ. fools never know when they are well (посл.) ‘дурень не розуміє своєї вигоди; дурневі всі мало’; every man is a fool sometimes and none at all times (посл.) ‘ніхто не буває дурнем завжди, а от зрідка – усякий’; fools make feasts and wise men eat them (посл.) ‘дурні влаштовують бенкети, а розумні на них наїдаються’, тобто розумні використовують дурнів; a fool may throw a stone into a well which a hundred wise men cannot pull out (посл.) ‘дурень у воду камінь кине, десятеро розумних не витягнуться’. Серед ФО, що позначають інтеленкт слід виділити наступні найбільш типові структурні типи фразеологізмів, що представляють собою комбінації: дієслова й іменника; прикметника й іменника; дієслова, прийменника й іменника; дієслова, іменника, прийменника й іменника; прикметника, сполучника й іменника; іменника й прийменника; іменника й прийменниково-відмінкових форм іменника; прикметника, прийменника й іменника; дієслова, прикметника й іменника; дієслова, прикметника, прийменника й іменника. У якості висновків, можна зауважити, що чисельна перевага негативних ФО (дурість) над позитивними ФО (розум) у мовах, що зіставляються не випадковий факт. Для носіїв різних мов властиво вбачати й закріплювати у своїй мовленнєвій свідомості, у тому числі й через ФО, негативні сторони людського розуму. ФО з позитивною характеристикою (оцінкою) інтелекту людину підрозділяються на 4 семантичних підтипу: 1) ФО з компонентом “частина тіла людину”; 2) ФО з компонентами “розум, розум, кмітливість і т.д.”; 3) ФО-Зооніми; 4) “Предмети навколишнього світу”.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Каменецкайте Н. Л. Синонимы в английской фразеологии. – М., 1971. – 367с.

  2. Леонтьева Т. В. Интеллект человека в зеркале “растительных” метафор // Вопросы языкознания. 2006. –№ 5. – С. 57–77.

  3. Редін П. О. Типи системних зв’язків фразеологічних одиниць у мові // Мовознавство. – 1994. – № 4-7. – С. 50-52.



Сердюк Алеся,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Науковий керівник: О.О. Каліберда,

ст. викладач (БДПУ)
ЕТИМОЛОГІЯ ТОПОНІМІЧНИХ ФОРМАНТІВ У СКЛАДІ ОЙКОНІМІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Топоніміка – розділ ономастики, який досліджує історію виникнення, трансформації та функціонування географічних назв. Серед інших шарів лексики слова-топоніми характеризуються особливою стійкістю та відображають зафіксовану у них певну історичну інформацію; на цей факт не раз вказували сучасні топонімісти: “Порівняльне вивчення географічних назв становить великий науковий інтерес та дозволяє вирішувати питання давньої історії, палеолінгвістики, доісторичного минулого людини” [1].

Морфологічна будова топоніму характеризується наявністю топооснови (смислового компоненту) і топоформанту (афіксів).

Ойконім як вид топоніму являє собою ідентифікатор населенного пункту будь-якого типу (велике місто, містечко, селище міського типу, село). У англійській топонімічній системі фігурують топоформанти, які за критерієм походження можна поділити на 5 груп:

1. Ойконіми кельтського походження: – дон (dun), давньоірл. “темний” – Dunedin, Donegal; – корн (corn), кельт.cern, “напівострів” – Cornwall;

2. Ойконіми латинського походження: – касл, кастер, честер (сastle / сaster / сhester ), лат. castrum, “фортеця, табір” – Newcastle, Lancaster, Manchester;

3. Ойконіми англо-саксонського походження: – форд (ford), нім. furt “брід” – Oxford, Stradford;, – пул (pool), англ. “басейн, вхід, яма” – Liverpool, Blackpool; – тон / таун (ton, town), середньонім. zaun “паркан, огорожа” – Everton, Luton, Preston; – берн (burn),“течія”, від поєднання давньоангл. bleach і burn – Blackburn, Melburn; – торп (thorpe) середньоангл. thorpe “невелике село” – Scunthorpe; мут (mouth), англ. muþ “гирло, устя, ворота” – Plymouth, Portsmouth; – філд (field), давньоангл. feld “рівнина, поле” – Haddersfield.

4. Ойконіми скандинавського походження: – хем (ham, home), норв. holmr “мис, оголена ділянка”) – Birmingham, Oldham; – бороу, бург, бері (borough / burgh / bury), давньоангл. burg, burh “житло в укріпленому корпусі” – Scarborough, Edinburgh, Canterbury; брідж (bridge), давньоангл. brucgian “подолати”, “збудувати дамбу” – Cambridge;

5. Ойконіми змішаного типу: – монт (mont), норм.-фр. montaigne “гірська місцевість” – Ridgemont.

Питання етимології топонімів англійської мови та їх формантів залишається відкритим, хоча на сьогодні існує велика кількість досліджень та зроблено багато значущих кроків у напрямку вивчення англомовного ономатискону.
ЛІТЕРАТУРА

1. Мурзаев Э. М. Очерки топонимики. М.: Мысль, 1974. 384 с.

2. Суперанская А. В. Что такое топонимика? М.: Наука, 1984. – 182 с.

3. Survey and making of Domesday (The National Archives)



http://www.nationalarchives.gov.uk/domesday/discover-domesday/ making-of-domesday.htm

Сімакова Ілона,

студентка 3 курсу Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: Б. А. Салюк,

к.філол.н., ст. викладач (БДПУ)


АНДЕРСЕНІВСЬКА ТРАДИЦІЯ У КАЗЦІ О. УАЙЛЬДА

ЗОРЯНИЙ ХЛОПЧИК”


У розвиненій системі жанрів дитячої літератури центральне місце посідає літературна казка, яку небезпідставно називають “некоронованою царівною жанрів” (вислів Н. Тихолоз). Літературна казка є чи не найпопулярнішою в колі дитячого читання завдяки захоплюючому фантастичному сюжету, водночас цікава й для дорослого співчитача своїм міфологічним підтекстом, філософічністю та сатиричністю. Еволюція цього жанру засвідчує тенденцію до трансформації та дифузії, що досліджували І. Арзамасцева, Є. Брандіс, Л. Брауде, Т. Леонова, Є. Нейолов, Н. Тихолоз та ін.

Первинним джерелом для вищезгаданого жанру є фольклор, однак літературна казка – це насамперед художній твір з оригінальним авторським сюжетом. Засновником саме літературної казки вважають Ш. Перро, котрий співвідносив сюжет кожного твору з окремим моральним принципом – чесністю, терплячістю, розсудливістю, працелюбністю. Пізніше до жанру казки зверталися брати Грімм, Е.Т.А. Гофман, В. Гауф та ін., але найбільшого розквіту він зазнав у творчості Г.К. Андерсена, який вивів його на новий – якісний – рівень. Новаторські ідеї данського казкаря вплинули на творчість багатьох письменників, зокрема й О. Уайльда.

Мета нашої роботи – дослідити андерсенівську традицію літературної казки у творі О. Уайльда “Зоряний хлопчик”.

Суть т.зв. андерсенівської традиції літературної казки полягає в орієнтації на подвійного адресата – дитину і дорослого. Г.К. Андерсен висвітлює у творах серйозну філософську, моральну і соціальну проблематику, але “одягає” її у дитячу форму викладу, щоб зробити свої історії доступними та цікавими обом читачам [2, с. 36]. Його творчість розповідає про тайники душ людей, їх мрії та вчинки. Андерсен повсякчас вірив у добро, прагнув віднайти його в недосконалості людини. Симпатії ж письменника віддані тим, хто стійко витримує незгоди, вірний у коханні та дружбі, хто готовий прийти на допомогу знедоленому. Своєю творчістю данський казкар розкриває багатьом поколінням силу кохання та добра, пробуджує в людях вміння бачити прекрасне не тільки в зовнішності людини, а й у її внутрішньому світі [1, с. 185, 190].

У англійській літературі андерсенівську традицію продовжив О. Уайльд, який також звернувся до вічних людських цінностей: любов і щастя, дружба і вірність, краса і добро. Водночас у його творах відчувається розчарування людським егоїзмом, бездушністю і браком благородства, лицемірством і показною “моральністю” [2, с. 37]. Більшість творів Уайльда пронизані іронією людини, яка дивиться зі сторони на панораму життя, що не викликає у неї почуття приязні.

Казкова модель Андерсена відчутна, зокрема, у творі “Зоряний хлопчик”, що свого часу справив неабияке враження на читачів. Ця казка відображає негативне ставлення до самолюбних, гордівливих людей, одним з яких і був головний персонаж. На початку твору “зоряний хлопчик” зображений гарною дитиною, власне, найкрасивішим серед однолітків. Однак зовнішня краса не була тотожною до внутрішньої. Серце хлопчика було настільки черствим, холодним, жорстоким, що він ненавидів членів родини та все, що його оточувало. Так тривало, доки він не перетворився на жалюгідного і потворного, схожого на старого діда. Лише тоді герой зрозумів, що навколишнім робив тільки зло. Усвідомлення власних помилок, відчуття жалю та сорому за свої вчинки допомогли «зоряному хлопчикові» повернути зовнішню красу. У такий спосіб письменник показав, що важлива внутрішня краса (тобто чесноти), а не зовнішня. Якщо душа людини забруднена злом, то на обличчі це буде помітно. Лише єдність зовнішнього і внутрішнього становить сутність особистості людини.

Отже, андерсенівська традиція у казці О. Уайльда “Зоряний хлопчик” простежується в таких аспектах: гуманістична проблема моральної трансформації особистості, пошук у ній добра; краса і потворність внутрішнього світу людини, його зовнішнє відображення; спрямування на подвійного адресата – дитину (фантастичний сюжет) і дорослого (філософічність).
ЛІТЕРАТУРА

1. Зарубежная литература для детей и юношества : учеб. для ин-тов культуры [в 2 ч.]. – Ч. 1. / Н. П. Банникова, Л. Ю. Брауде и др. ; под ред. Н. К. Мещерековой, И. С. Чернявской. – М. : Просвещение, 1989. – 255 с.

2. Славова М. Попелюшка літератури. Теоретичні аспекти літератури для дітей / М. Славова. – К. : Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2002. – 81 с.

3. Тихолоз Н. Попелюшка з чарівного замку, або Некоронована царівна жанрів / Н. Тихолоз // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2002. – № 5. – С. 22–31.



Склянко Роман,

студент 2 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

ст. викладач Бросленко О.Л.


ІРОНІЧНИЙ МОДУС В ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОМУ ДИСКУРСІ

ТА ЙОГО МІСЦЕ В РОМАНІ ДЕНА БРАУНА “КОД ДА ВІНЧІ
У філософії постмодерна феномен іронії набуває центрального статусу. Це обумовлюється неможливістю створити нічого оригінального ані в онтологічному, ані в творчому сенсі [1,337].

Мета статті – дати аналіз іронічного модусу в романі “Код да Вінчі” у контексті соціокультурних процесів і художніх відкриттів другої половини ХХ ст., на тлі історико-літературного процесу у США.

За поняттям іронію (греч. еironeia) визначають як металогічну фігуру прихованого змісту тексту, побудовану на підставі розходженні змісту як об’єктивно наявного та змісту як задуму. Виступає як прихована насмішка, чим відрізняється від сатири та пародії з їхнім експліцитно ідентифікованим статусом. Фігура іронії є семантично амбівалентною: з одного боку, її можна розглядати як висміювання чи навіть профонацію деякої реальності, заснованої на сумніву у її істині; з іншого – іронія є як би спроба цієї реальності на міцність, “оставляющая надежду на ее возможность или –при уверенности в обратном- основанная на сожалении об отсутствии таковой” [1,336].

Роман “Код да Вінчі” насправді повний іронічного змісту. Д. Браун іронічно розглядає релігійні устави світу, історію людства – Біблію та церковні заклади. Автор, створивши свого героя Роберта Лєнгтона, американського фахівця – культуролога, якій володіє вірогідною інформацією, з іронією розповідає про становлення християнства, яке було засновано язичником римським імператором Константаном. Він ввів язичні символи, дати та ритуали в розвиваючу християнську традицію і створив деяку подобу релігійного гібриду. За поглядом багатьох вчених, рання Церква вкрала Христа у його послідовників у прямому розумінні цього слова, відняла в нього людність, обрядивши його в непрозірний плащ божественності. Ісус Христос був оголошений сином Божим наслідком голосування з невеликою перевагою голосів. І все це задля поширення та укріплення влади, а не за якої іншої світлої мети.

Д. Браун вказує на парадокс в тлумаченні деяких слів, імен та їхньому сучасному вживанні у реальному житті. Наприклад, дуже небагато християн, носячи на шиї хрестик, знають, що в самої назві символу хреста полягає непричетне істинному християнину розуміння. Слово “хрест” та “розпинати” (“cross”, “crucifix”) походить від лат. “cruciare” – “мучити, підвергати катуванню”. А слово “єретик”, той чоловік, від лат. “haereticus”, що означає “вибір”, хто вибрав споконвічну історію Христа .

Також у романі можливо примітити іронічне зображення католицької церкви: як тільки заступає кожна наступна папська адміністрація – змінюються церковні устави, та і самі працівники займаються не релігією, а проведенням астрономічних екскурсій для туристів та беруть участі в наукових конференціях замість присвяченню свого часу віруючим. Церков, забуваючи про своє істинне призначення, уступає тепер на кожному кроці, намагається підстроїться під примхи сучасній цивілізації. З вуст фахівців з історії культури читач може почути іронічну розповідь про існуючу версію Біблії: саме людина, а не Бог придумав концепцію першорідного гріха; деякі персоналії спаплюжені заради вигоди церковних магнатів.

Д. Браун відкриває свою іронію до християнської релігії не тільки через свого героя – знавця історії релігії, а і шляхом опису шедеврів художнього мистецтва – картинам Леонардо да Вінчі, присвяченим християнству. Саме тайні символи, приховані в його картинах, вказують на іронічний погляд майстра до Церкви.

Символом постмодерністської іронії є лапки, які задають глибину прочитання тексту, реально існуючого як феномену інтертекстуальності. Становить автор лапки реально чи лише припускає їх наявність, впізнає чи не впізнає читач цитату, наскільки зрозуміє він іронію письменника і як будує своє іронічне ставлення до тексту, – все це задає в постмодернізмі безмежний простір для мовної гри у просторі культурних образів.

Отже, взагалі іронія стає невід’ємною фігурою у літературі постмодернізму на кінці другого тисячоліття. За оцінкою Ортегі-і-Гассета “очень сомнительно, что современного молодого человека может заинтересовать стихотворение, мазок кисти или звук, которые не несут в себе иронической рефлексии” [1,339].
ЛІТЕРАТУРА

1. Goodstein L. Defenders of Cristianity Rebute the Da Vinci Code // The new York Times.- 2004. – April, 27.

2. Pullum G.K. Oxen, Sharks and Insects: We Need Pictures: Renownes Author Dan Brown Straggered Through His Formulaic Opening Sentence.- http://itre.cis.upenn.edu/~myl/languagelog/archives/001631.html

3. Ильин И. Постмодернизм: Словарь терминов.- М.:ИНТРАДА, 1999.


Смолянкова Олеся,

студентка 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Науковий керівник: В.Ф. Загороднова,

д.пед.н, доцент (БДПУ)
ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Під час розвитку мислення та формування особистості важливу роль відіграє не тільки освітній фактор, але й характер ігрової діяльності. Для дитини гра є провідною діяльністю, тому що саме у процесі гри вона засвоює значення і способи вживання предметів, а також різні варіанти соціальних відносин. Гра залишається важливим елементом у житті людини будь-якого віку.

Теоретичні аспекти використання гри досліджували Н. Ахметов, А. Деркач, А. Капська, І. Носаченко, П. Підкасистий, В. Семенов, Є. Смірнов, Л. Терлецька, А. Тюков, Ж. Хайдаров, С. Щербак, П. Щербань та ін.) Проблеми використання ігор на уроках української мови, їх педагогічне значення були предметом дослідження таких лінгводидактів, як О. Біляєв, Л. Варзацька, І. Дівакова, Т. Донченко, С. Караман, М. Пентилюк.

Мета нашої публікації – дослідити значення використання ігрових технології на уроках української мови, проаналізувати класифікацію ігор у навчанні. Для цього ми використовуємо метод вивчення й аналізу педагогічної, навчально-методичної літератури з проблеми дослідження.

За визначенням Г. Селевка, гра – це “…вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, у якому складається і удосконалюється управління поведінкою” [2, с. 30]. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку – чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути виокремлені та обґрунтовані й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. У сучасній школі гру з метою активізації й інтенсифікації навчального процесу використовують як на уроці, так і в позаурочний час. Ігрова технологія – це “…така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру” [2, с. 9].

Ігрові технології навчання відрізняються від інших тим, що гра добре відома й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку. Під час гри легше долаються труднощі, перешкоди, психологічні бар’єри, вирішуються питання передачі знань, умінь і навичок, здійснюється багатоаспектний вплив на учня.

Науковці по-різному підходять до класифікації ігор. На нашу думку, найбільш вдалою є класифікація Г.Селевка, який поділяє ігри за: – характером діяльності (фізичні, інтелектуальні, імітаційні трудові, соціальні, психологічні, спортивні); – характером педагогічного процесу (навчальні, тренувальні, контролюючі, узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвивальні, дослідницькі, репродуктивні, продуктивні, проектувальні, творчі, комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, реабілітаційні, психотерапевтичні); – ігровою методикою (предметні, сюжетні, рольові, ділові, організаційно-діяльнісні, евристичні, імітаційні, драматичні, тренінгові); – ігровим середовищем (без предметів, з предметами, настільні, кімнатні, вуличні, комп’ютерні, телевізійні, телекомунікативні, технічні, із засобами пересування) [3].

Урок української мови буде ефективним тоді, коли на ньому будуть чергуватися різноманітні форми роботи. У процесі гри, що може використовуватися на різних типах уроків, в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивається увага, ініціативність, відчуття колективізму; діти вчаться допомагати один одному, слухати своїх товаришів. Плануючи урок, учитель має добирати цікаві й зрозумілі ігри, враховуючи вікові особливості учнів, їхні інтереси й потреби, виховні завдання, що вимагають свого розв'язання. Проводити ігри необхідно систематично й цілеспрямовано на кожному занятті з мови, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх, враховуючи накопичені в учнів знання, уміння і навички, розвиток логічного мислення.

Отже, ігрові технології підвищують ефективність сприймання школярами навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості. Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм навчання на активну творчу працю як учнів, так і вчителів, а це неможливо зробити без розвитку логічного мислення дітей.

Перспективи подальших пошуків нашого дослідження ми вбачаємо у розробці психолого-педагогічних засад застосування ігор на уроках української мови.


ЛІТЕРАТУРА

1. Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади / Лариса Ворзацька // Дивослово. – 2005. – № 2. – C. 5-19.

2. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / [Авт.-укл. Н. П. Новокалова]. – Х. : Основа, – 2009. – 176с.

3. Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий : в 2 т. / Г.К. Селевко. – М. : НИИ школьных технологий, 2006. – Т. 1. – 816 с.



Софіянік Яна,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: І.В. Шиманович,

к. пед. н., доцент (БДПУ)
СИНТАКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕКСПРЕСИВНОСТІ

В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ ДЖЕЙН ОСТІН “ГОРДІСТЬ І УПЕРЕДЖЕННЯ”
Актуальність. Останнім часом актуальними стають дослідження, пов’язані з вираженням експресивності в художніх творах за допомогою синтаксичних засобів. Зацікавленість проблемою експресивності пояснюється увагою до "мовної особистості", а точніше, до опису мови як засобу виявлення й водночас на мовну особистість, її поведінку і внутрішню духовну діяльність. Про це свідчить праці видатних лінгвістів І. Арнольд, Л. Жаналіна, В. Телія, В. Шаховського та інших.

Метою нашого дослідження є аналіз особливостей синтаксичних засобів вираження експресивності в художньому творі. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:1) розглянути поняття експресивності та експресивного синтаксису; 2) виявити особливості експресивності в художньому творі. Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження: описовий, стилістичний аналіз.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка