Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка21/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   37

Об’єктом є старослов’янська лексика.

Предметом дослідження старослов’янської мови в різних аспектах у працях видатних учених-лінгвістів.

Методи дослідження: описовий, що полягає у вивченні та аналізі навчальної літератури з проблеми дослідження; порівняльний – використання старослов’янської лексики в різних аспектах із певних поглядів.

Актуальність дослідження полягає у поглиблення відомостей про застосування старослов’янської лексики на різних мовних рівнях, використання її у різних жанрах та стилях, вплив на українську літературну мову. Результати роботи можуть бути застосовані в практиці викладачів та студентів-філологів, а також для подальшої праці над цією проблемою.

Отже, у дослідженні науково обґрунтовано необхідність вивчення і застосування старослов’янської лексики. Урахування основних положень наукового доробку з досліджуваної теми, використання старослов’янських форм в українській мові, засвоєння їх не тільки як елементів мови, а і як важливих стилістичних чинників дозволяє підтвердити і закріпити неоціненну роль старослов’янської мови у формування мовної системи не тільки української, а й більшості слов’янських мов.


ЛІТЕРАТУРА

1. Мельничук О. С. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов / О. С. Мельничук. – К., 1966. – С. 34-69.

2. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови / Л. А. Лисиченко. – X., 1997. 114 с.

3. Леута О. І. Старослов'янська мова: Підручник / О.І . Леута. – К. : Вища шк., 2001. 255 с.

4. Огієнко І. І. Історія української літературної мови / І. І. Огієнко. – К. : Либідь, 1995. – 296 с.

5. Русанівський В. М. Історія української літературної мови / В. М. Русанівський. – К. : АртЕк, 2002. – 424 с.


Шевченко Галина,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: М. М. Греб,

к. філол. наук, доцент (БДПУ)
ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ ПОРІВНЯЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ ТА ПРОБЛЕМА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЇ
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що складнопідрядні порівняльні речення в граматиках описуються по-різному. Така розбіжність, очевидно, зумовлена тим, що формальна структура описуваних речень не прямо відповідає їх смисловій структурі. Спірним у наш час залишаються питання про віднесення їх до детермінантних речень із прислівним зв’язком. Крім того, треба зазначити, що у мовознавчій науці існує проблема розмежування порівняльних зворотів у простому реченні і підрядних порівняльних частин у складнопідрядному реченні.

У своєму дослідженні ми спиралися на праці таких вчених як І. Слинько, М. Кобилянська, Н. Гуйванюк, О. Руднєв, В. Бєлошапкова, І. Вихованець, М. Каранська, А. Загнітко, К. Шульжук, О. Волох.



Мета роботи полягає в розмежуванні типів синтаксичних одиниць, виражених порівнянням, дослідженні структури і семантичної організації порівняльних речень.

Методи: метод вивчення лінгвістичної літератури, описовий метод.

Дослідивши історію вивчення порівняльних речень, ми дійшли висновку, що кожний із мовознавців відстоює власну точку зору щодо визначення складнопідрядних порівняльних речень, їх структури та характеристики.

Зокрема, в науці існують різнотлумачення щодо порівняльних сполучників. Вони можуть приєднувати різні підрядні частини – з’ясувальні, часові, умовні, але їх основне призначення – виражати порівняльні відношення. Тому в працях, автори яких класифікували складнопідрядні речення за сполучниками, порівняльні речення завжди виділялися в окремий тип [3, с.35].

Поглиблене вивчення семантики і структури складного речення показало, що є всі підстави виділяти порівняльні речення в окремий тип. У більшості праць з української мови складнопідрядні речення порівняльні чітко на підтипи не поділяються, а характеризуються за сполучниками, при цьому звертається увага на наявність чи відсутність корелята так, повноту чи неповноту підрядної частини, реальний чи ірреальний відтінок у значенні [3, с.577].

В останній час поширився поділ порівняльних речень на типи, які запропонувала В. Бєлошапкова [1, с.722]. Вона виділяє два типи складнопідрядних порівняльних речень залежно від сполучників диференційованого чи недиференційованого значення.

І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська поділяють складнопідрядні порівняльні речення залежно від значення на два типи: 1) зі значенням вірогідного порівняння; 2) із значенням невірогідного, моделі яких звичайно будуються різними сполучниками, які впливають на формування парадигм [3, с.580].

Семантично-синтаксична структура складного речення визначається на основі семантико-синтаксичних відношень між частинами речення. І. Вихованець наголошує на наявності порівняльних відношень у складнопідрядних елементарних реченнях із підрядними детермінантними частинами, які утворені за допомогою сполучників як, мов, немов, наче, неначе, мовби, немовби, начебто, неначебто, ніби.

Порівняльні відношення можуть виражатися нерозчленованими складнопідрядними реченнями. У нерозчленованих реченнях порівняльні відношення супроводжуються іншими відтінками значення: якісними, означальними, кількісними, наслідковими тощо. Розмежування порівняльних речень залежно від наявності чи відсутності корелята так у наш час ще остаточно не розв’язане. В “Русской грамматике” (1980) речення типу так-як, мов, ніби, наче вважаються нерозчленованими сполучниковими означальними, а порівняльні речення розглядаються як розчленовані, хоча іноді припускається наявність корелята так.

Російський мовознавець О. Руднєв зазначає, що порівняльні підрядні речення не слід змішувати з порівняльними зворотами. Порівняльні синтаксичні конструкції, в яких при наявності, крім називного відмінка, є ще другорядні члени речення, що граматично залежать від присудка і тим самим вказують на пропуск останнього, повинні розглядатися як неповні порівняльні підрядні речення [2, с.247].

Отже, проаналізувавши різні погляди мовознавців на проблему класифікації складнопідрядних порівняльних речень, ми дійшли висновку, що дослідження різняться між собою, проте мають, деякою мірою, спільні риси. Питання приналежності порівняльних підрядних речень до структури розчленованого і нерозчленованого типу залишається відкритим.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Белошапкова В.А. Современный русский язык : Синтаксис / В.А. Белошапкова. – М. : Просвещение, 1977. – 800 с.

  2. Руднев А.Г. Синтаксис современного русского языка / А.Г. Руднев. – М. : Высшая школа, 1968. – 310 с.

  3. Слинько І.І. Синтаксис сучасної української мови : Проблемні питання / І.І. Слинько, Н.В. Гуйванюк, М.Ф. Кобилянська. – К. : Вища школа, 1994. – 670с.



Шевченко Олександр,

студент 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Н.В.Володіна,

к.пед.н., доцент
ОЦІННИЙ КОМПОНЕНТ У СЕМАНТИЦІ ДІЄСЛІВ

ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ
Зв'язок емоції та оцінки є однією з проблем аналізу семантики емоційного стану.

Ще Аристотель зосередив увагу на різнорідності значень, які підводяться під оцінку. [1,с.272]

З філософських позицій емоції характеризуються як власне відчуття, сенсорне сприй­няття, когнітивність.

Емоційні компоненти досліджували Ф. Хатченсон, Д. Юм, Є. Сепір, М. Шелер, Жан-Поль Сартр, М. Ілїна, Є. Чернявська та ін..

Жан-Поль Сартр розглядає емоції як невисловлені судження про оцінку. На його думку, емоції самі вносять оцінку у світ, “можуть даватися незалежно від емоцій, хоча останні дають можливість переоцінити навколишній світ, при цьому вносячи до нього зміни” [3,с.228]. Переживаючи почуття горя, сумуючи, людина через емоції та почутої мінімі­зує втрати, усвідомлює та оцінює те, що є в житті більш вартісне, що залишається і то­му втрати через переживання стають не такими відчутними. Раціональність емоцій грунтується на особистісному усвідомленні вартості речей, сприйнятті реалій життя.

Оцінний аспект відіграє важливу роль і в класифікації власне емоцій. Оцінка як се­мантичне поняття передбачає ціннісний аспект значення мовних висловлювань, який може інтерпретуватися як суб’єкт оцінки, як об’єкт оцінки, як ставлення третьої особи до поведінки двох осіб.



Об’єктом дослідження є процес функціонування дієслів емоційного стану в нім мові.

Предмет даної розвідки – індивідуальні авторські дієслова емоційного стану з компонентом оцінювання в романі Е.М. Ремарка “Zeit zu leben und Zeit zu sterben”.

Мета розвідки – здійснити комплексний аналіз дієслів на позначення оцінки та на предмет встановлення її специфіки.

Для досягнення поставленої мети сформульовано такі завдання:



  1. здійснити аналіз наукової літератури в плані досліджуваної проблеми;

  2. встановити специфіку та критерії дієслів на позначення оцінки в німецькій мові в романі Е.М. Ремарка “Zeit zu leben und Zeit zu sterben”;

  3. проаналізувати значення оцінного компоненту у семантиці дієслів емоційного стану в рамках вузького тексту.

Гіпотеза дослідження: дієслова зі значенням оцінного компоненту у німецькій мові, не ідентичні, а мають свою специфіку, не дивлячись на те, що виконують функції емоційного забарвлення.

В науковій роботі використано комплекс методів дослідження, серед них: аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми, дефінітивний аналіз словникових тлумачень, метод класифікації, статистичний аналіз.



Наукова новизна розвідки полягає в комплексному дослідженні оцінного компоненту в семантиці дієслів емоційного стану, а також у виявленні їх специфічних ознак в німецькій мові.

Власне емоції – це ті почуття, які переживаються і є ірраціональними емоційними реакціями на пережите, напр.: страх, радість, гнів, надія, співчуття, – так звані “сліпі” емоції.

Такий розподіл емоційної сфери на оцінну та раціональну с свідченням того, що не завжди оцінка в емоційній структурі та оцінка в мовній картині світу тотожні, напр.: любов як почуття може проявлятися до негідннка і, навпаки, можна не любити достойну людину. Тому мораль може не брати до уваги емоції і переживання людини.

Оцінка може даватися за різними ознаками (“істинність/неістинність”, “важливість/ неважливість” тощо), проте основна сфера значень, які зазвичай належать до оцінних, пов'язана з ознакою “добре/погано”. Саме цей вид оцінки передбачає висловлювання про певні цінності. [2,с.63]

Оцінка, є універсальною категорією: навряд чи існує мова, де відсутнє уявлення про “добре/погано”, проте в способах вияву оцінних значень мови проявляють свою індивідуальність. Це пояснюється тим, що оцінка належить до інтенсіональних аспектів мови, де побудова картини світу у свідомості мовця ускладнюється цілим рядом чин­ників. Можна також передбачити, що й модальна рамка оцінки є універсальною: прн оцінці завжди у тій чи іншій формі присутній суб'єкт і об'єкт, У будь-якій мові оцінка передбачає присутність шкали й стереотипів аксіологічних дієслів-предикатів, інтенси­фікаторів тощо, проте способи вираження цих елементів у кожній мові своєрідні. Ряди слів, які беруть участь у вираженні тих або інших сторін оцінної структури, у різних мовах мають відносну схожість, але їх уживання у висловлюваннях розріз­няється, причому ці відмінності вловити важко.

З огляду на це слід зазначити, що предикат емоційного стану може охоплювати емоційний зміст, бо предикат є комунікативним центром будь-якого висловлювання. Будь-яка причина виникнення емоційного стану завжди узгоджена з оцінкою предиката. У романі Е.М. Ремарка “Zeit zu leben und Zeit zu sterben” є багато прикладів предикатів емоційного стану як-то hassen, lieben, schmeicheln, bemitleiden, schame, verfeindet, які можуть входити до структури як об’єкта, так і суб’єкта.

Використання дієслів емоційного стану схарактеризовує активний, пасивно-негативний, каузований емоційні стани, тощо.

Отже, у структурі предикату емоційного стану наявна оцінка, відтворена логічністю структури речення, до того ж оцінка знаходить вияв у декількох видах, зокрема як характеристика самого емоційного стану і всіх компонентів судження.

Дієслово hassen (ненавидіти) проявляє оцінне значення залежно від пропозитивного об'єкта ненависті може мати знак “-”, напр.:Wie ich sie hasse!. Можливість використання цього значення у се­мантиці предиката емоційного стану визначається зв'язком оцінки з категорією часу, що відображає послідовну зміну дискретних станів світу. До того ж виникає можливість оцінки безпосередньо за наслідками, тобто оцінки раціоналістичної і безпосередньої, емоційної.

Предикат hassen (ненавидіти) може інтерпретувати різні смислові варіанти, де оцінний компо­нент може бути представлений по-різному; ненавидіти: X вважає (відчуває): Р – погано, від­сутність Р – добре.[2: 23].

Отже, інтерпретація оцінного компонента в структурі дієслівного позначення емо­ційного стану загалом орієнтує на визначення оцінних предикатів загальної оцінки (“гарний/поганий”) чи оцінки мовця (особистісної), породженої необхідністю або со­ціально зумовленої. Оцінні дієслова-предикати пов'язані не тільки з мовцем, а й звер­нені до адресата мовлення і тому їх аналіз полягає у виявленні прагматичних значень через синтаксичні конструкції.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Аристотель. Твори: В 4-х т. – М., 1978.

  2. Вольф Б. М. Функциональная семантика оценки. – 2-е вид., доп. – М. : Едиториал УРСС, 2002.-280 с.


Шевчик Євгенія,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Науковий керівник: С.І. Корнієнко,

к філол. н., доцент (БДПУ)
ФОНЕТИЧНІ ТА МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАРОСЛОВ’ЯНІЗМІВ
Старослов'янська мова належить до південнослов'янських, тому їй притаманні характерні для цієї групи мов риси. Старослов'янізмами називаються слова, запозичені зі старослов'янської мови, що є найдавнішою формою слов'янського книжного мовлення. А оскільки розроблялася вона з метою перекладу книг релігійного змісту, її ще називають церковнослов'янською, а слова, запозичені з неї, – церковнослов'янізмами або слов'янізмами. Основні відмінні ознаки старослов'янізмів такі:

1. Фонетичні ознаки:

а) Неповноголосні звукосполучення ра, ла, ре на місці
українських оро, оло, еле: град, глава, злато, древо.

б) Звукосполучення ра- на початку слова на місці українського ро-: раб.

в) Звукосполучення жд на місці українського ж: вождь.

г) Літера щ замість української ч: священик, плащ.

ґ) Літери є, ю на початку слів замість українських о, у: єдиний.

2. Словотворчі ознаки:

а) Суфікси іменників -знь, -тель, -ство, -иня (в абстрактних іменниках), -тва, -тай: приязнь, учитель, братство, святиня,молитва,глашатай.

б) Суфікси -ащ, -ущ, -м (ий) дієприкметникового походження: трудящий, грядущий, відомий, неопалимий.

в) Префікси воз-, пре-, пред-, со-: воскреснути, возвістити,премудрий, предтеча, согрішити.

г) Компоненти складних слів благо-, бого-, добро-, зло-, град-:благодать, богослов, добродушний, злочин.

3. На старослов'янське походження слова може вказувати його церковно-релігійна семантика: святий, пророк, суєта, творець, гріх, господь.

Мета роботи – подати фонетичні та морфологічні особливості старослов’янізмів.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:



  1. дати визначення поять “старослов'янська мова” і “старослов'янізми”;

  2. схарактеризувати фонетичні та морфологічні риси старослов’янських мовних одиниць;

  3. визначити місце досліджуваних лексем у складі слов'янських мов.

Об’єктом є старослов’янізми як мовні одиниці.

Предмет дослідження – фонетичні та морфологічні риси старослов’янської лексики.

Методи дослідження: описовий, за допомогою якого здійснено характеристику фонетико-морфологічних особливостей старослов’янізмів; застосовано також методику лінгвістичної класифікації для поділу мовних явищ на окремі групи на основі диференційних ознак через узагальнення.

Актуальність дослідження полягає у тому, що подано докладний огляд відомостей про застосування старослов’янської лексики на фонетико-словотвірному рівні разом із їх порівняльною характеристикою з мовою українською. Результати роботи можуть бути застосовані під час написання дипломних робіт студентами-філологами, складання спецкурсів зі старослов’янської мови, історії української мови.

Отже, за допомогою системно описаних мовних та позамовних чинників появи старослов’янізмів у сучасній українській мові, характеристики їх фонетико-словотвірних ознак показано вплив старослов’янської мови на розвиток словотвірної системи української мови.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Кочерган М. П. Загальне мовознавство : підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти / М. П. Кочерган. – К. : Видавничий центр “Академія”, 1999. – 288 с.

  2. Леута О.І. Старослов'янська мова : підручник / О. І. Леута. – К. : Вища шк., 2001. 255 с.

  3. Огієнко І. І. Історія української літературної мови / І. І. Огієнко. – К. : Либідь, 1995. – 296 с.

  4. Русанівський В. М. Історія української літературної мови / В. М. Русанівський. – К. : АртЕк, 2002. – 424 с.

  5. Юсип-Якимович Ю. В. Старослов’янська мова : навч. посіб. / Ю. В. Юсип-Якимович, О. В. Шимко. – К. : Знання, 2009. – 280 с.



Шевчик Євгенія,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: О. О. Каліберда,

ст. викладач (БДПУ)
ОСНОВНІ СФЕРИ ВИНИКНЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
За останні роки жодна галузь лінгвістичної науки не привертала до себе такої уваги мовознавців, як фразеологія – порівняно молода лінгвістична дисципліна, основні поняття, обсяг проблематики та об’єкт вивчення якої ще остаточно не визначені. Це пояснюється передусім великою семантичною, структурною і функціональною різноманітністю тих одиниць, що сприймаються як стійкі сполуки лексичних одиниць. Така специфіка об’єкта дослідження викликає труднощі у визначенні як місця фразеологічного рівня в ієрархії мовної структури, так і місця фразеології серед інших лінгвістичних дисциплін. З’ясування таких питань, як зміст фразеологічної одиниці, визначення її найхарактерніших диференційних ознак, вживання її в мовленні визначає актуальність нашого дослідження.

Особлива увага приділяється проблемам стійкості фразеологізмів, їх семантики, структурного і компонентного складу, а також проблемам моделювання фразеологізмів, їх походження [2]. Розглядаються активнодіючі словотворчі процеси, простежуються тенденції семантичного розвитку, збагачення словникового складу англійської мови новими фразеологічними одиницями [1].

Метою нашого дослідження є виявлення основних сфер постачальників фразеологічних інновацій, визначення структурних та семантичних особливостей новітньої фразеології англійської мови. Основним методом дослідження є описовий, як допоміжні використовуються методи компонентного і порівняльного аналізу.

Матеріалом дослідження є понад 300 фразеологічних одиниць, що виникли в англійській мові наприкінці XX – початку XXI століття. Словники та довідники нової лексики, англомовні періодичні видання, електронні бази даних нових слів, інтернет-сайти, присвячені проблемам неології, стали джерелом відбору фразеологічних інновацій.

Фразеологізація вільних словосполучень розуміється як найбільш продуктивний спосіб поповнення фразеологічного фонду сучасної англійської мови, суть якої полягає у переосмисленні значення при вторинній або третинній номінації.

У рамках проведеного дослідження ми розподілили фразеологічні інновації за сферою використання, тобто виділили основні тематичні групи. Оскільки значення більшості фразеологічних інновацій є невмотивованими, тобто не виводиться із значень їх компонентів, то віднесення ФО до тієї чи іншої групи викликає суттєві складності. Так, одна і та сама ФО може бути віднесення до кількох сфер використання одночасно.

Ми вважаємо за доцільне виділити наступні сфери використання:

1. Економічний клас. Дана сфера демонструє сучасні тенденції до розвитку економіки та бізнесу. ФО, що виникли в економічній сфері, пов’язані з податками, економічним розвитком, прибутками компаній, покращенням економічного стану підприємства. Black economy (підпільна, тіньова економіка; прибутки, які не декларуються для оподаткування).

2. Клас, пов'язаний з використанням Інтернет та новітніх технологій – wallet computer (комп'ютер, який виконує всі функції по управлінню бюджетом окремої особи).

3. Біологічний клас – yellow rain ("хімічний дощ" – опади з великою концентрацією хімічних речовин).

4. ФО, що відносяться до харчового класу – fast food (готовий, такий, що легко здобувається, одержується).

5. Сільськогосподарський клас ФО: precision farming (веденя сільського господарства, землеробство, з широким застосуванням сучасної техніки, особливо комп’ютерів).

Отже, фразеологізація вільних словосполучень полягає у їх частковому або повному переосмисленні. Найбільш поширеними способами вторинної номінації, які супроводжують утворення ФО є метафора та метонімія. В основу фразеологізації вільних словосполучень може лягти будь-яка семантична ознака предмету чи явища навколишньої дійсності. Фразеологічні неологізми у більшості випадків називають не нове, а вже давно відоме поняття. Що стосується соціолінгвальних параметрів ФО, необхідно зауважити, що більша частина нового фразеологічного фонду англійської мови належить до економічного, біологічного харчового та сільськогосподарського класу.
ЛІТЕРАТУРА

1. Зацний Ю. А. Неологізми англійської мови 80 – 90 років ХХ століття / Ю.А. Зацний. – Запоріжжя : РА "Тандем-У", 1997. – 381 с.

2. Кунин А. В. Курс фразеологии современного английского языка / А.В. Кунин. – М. : Высш. шк., 1996. – 190 с.

Шершень Анна,

студентка 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. Керівник Т.С. Розумна,

к.пед.н., ст.викладач (БДПУ)
АНАЛІЗ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З КОМПОНЕНТАМИ-НАЗВАМИ ВЗУТТЯ
В останні десятиліття інтенсивно розвивається теорія фразеології та фразеографії, виходять у світ велика кількість оригінальних фразеологічних праць як у нашій країні, так і за кордоном. Однак, незважаючи на опублікування ряду важливих праць, досі ще недостатньо вивчені проблеми семантики та структури у фразеології, багато питань залишається поза увагою мовознавців, особливо питання, що стосуються перекладу ФО з однієї мови на іншу.

Вагомий внесок у розробку проблем фразеології зробили О. Шахматова, П. Фортунатова, М. Сидоренко, Ф. Буслаєва, Л. Паламарчук. Питаннями вивчення фразеологічних одиниць англійської мови в різний час займались О. Кунін, І. Арбекова, Є. Арсентієва, Б. Шаллі та інші.

Метою дослідження є аналіз фразеологізмів з компонентами-назвами елементів одягу та взуття.

У процесі дослідження використовувалися такі методи: контекстологічний метод вивчення фразеологізмів (за Н. Амосовою), варіаційний (за В. Архангельським), комплекативний (за С. Гавриним), метод фразеологічної ідентифікації та фразеологічного опису.

Серед лінгвістів немає єдиної точки зору щодо поняття “фразеологізм”. “Лінгвістичний енциклопедичний словник” дає наступне визначення фразеологізму: “Фразеологізм – загальна назва семантично в’язаних сполучень, слів і речень, які відтворюються в мові у фіксованому співвідношенні семантичної структури і певного лексико-граматичного складу” [1, с.4732].

Фразеологізми займають особливе місце в словниковому складі англійської мови. Їх специфічна структура приваблює і викликає неабияку зацікавленість науковців, а з іншого боку вимагає серйозного аналізу змісту та форми мовних одиниць.

В англійській мові виникла значна кількість фразеологічних одиниць з компонентом-назвою boot, що перекладається як “черевик” і означає “рід взуття з досить високими халявами”, а також чисельними є фразеологічні одиниці з компонентом-назвою shoe – “туфель” і означає “взуття, що закриває ногу не вище кісточок”.

Першою із фразеологічних одиниць які ми розглянемо, є вислів to boot out, який перекладається як “звільняти, викидати, особливо принизливим шляхом”. Прикладом вживання даного фразеологічного звороту є рядки: George said they`d been kicked out of the country club [3, c.359]. Вислів входить у використання з кінця XVI століття.

Наступна фразеологічна одиниця to boot up перекладається як “завантажувати комп’ютер”. Наприклад: “When you’ve booted up, it’s best not to turn off the computer until you’re done for the day”. Виникнення даної ФО датується кінцем 1970-х, є скороченою формою від bootstrap, іншої ідіоми, пов’язаної з комп’ютером, і що означає “використовувати один набір інструкцій для завантаження інших”.

Досить цікавою є наступна фразеологічна одиниця goody two-shoes, що несе значення занадто самовпевненої підступної людини. Наприклад: “Phillis was a real goody two-shoes, tattling on her friends to the teacher”. Виникнення даної фразеологічної одиниці пов’язане з головним героєм дитячої казки “The History of Goody Two-Shoes” (1765), який був настільки задоволеним тим, що отримав другий чобіт, що постійно говорив two shoes. Дана ідіома є фразеологічним зрощенням так як загальне значення не залежить від значення слів, що її складають і це є неподільне стійке сполучення слів.

Наступна ФО стосується такого почуття людини як страх – to quake in one’s boots і перекладається як “тремтіти від страху”. Наприклад: “The very thought of a hurricane blowing in makes me quake in my boots”. Дана стійка сполука слів ввійшла у використання з кінця XVIII століття і є фразеологічною єдністю, оскільки зберігаються ознаки семантичної роздільності компонентів поряд із загальним переносним значенням.

Також, в сучасній англійській мові зафіксовано ФО to fill someones shoes”, яка означає “гарно виконувати чиюсь роботу, службові зобов’язання”. Наприклад: “It’ll be hard to find someone to fill her shoes when she retires”. За типом семантичного зв’язку дана ФО є фразеологічною єдністю, оскільки зв'язок між компонентами є вмотивованим, а також відсутні слова, які є незрозумілими з точки зору сучасної мови.

Отже, фразеологія – надзвичайно складне явище, вивчення якого потребує свого власного методу дослідження, а також використання даних інших наук – лексикології, граматики, стилістики, фонетики, історії мови, філософії, логіки та країнознавства.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Лингвистический энциклопедический словарь. М. : Директмедия Паблишинг, 2008. – 5987 с.

  2. Ammer Christine. The American Heritage Dictionary of Idioms. Boston: 1997. – 729 р.


Шозда Ангеліна,

Студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: А.А.Мороз,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
ЕКСПРЕСИВНІ ЗАСОБИ ВІДТВОРЕННЯ ІМІДЖУ РОСІЯН

В АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ У ЛЕКСИЧНОМУ АСПЕКТІ

ПІД ЧАС І ОБОРОНИ СЕВАСТОПОЛЯ (1853-1856РР.)
У науці існує інтерес до такого роду питань, що займається вивченням міжнаціонального сприйняття, яке має свою історію розвитку. У ХХ сторіччі сформувався напрям, що отримав назву “імагологія” (від лат. іmago – імідж). За словами Д. Наливайка, “імагологія” – галузь сучасної компаративістики, що займається вивченням національних образів народів у інших народів або реґіонів [1, с. 19]. Питаннями імагології займались наступні вчені: М. Алєксєєв, Л. Іванова, М. Кадо, Д. Наливайко, В. Орехов, О. Харлан і багато інших.

У зв’язку з процесом глобалізації економічних, політичних та культурних сфер актуалізується проблема міжкультурної комунікації, тому аналіз засобів вербалізації ставлення одного народу до іншого у різних мовах і культурах – важливий крок на цьому шляху [2, c. 25]. Метою цієї статті є виявлення лексичних засобів вербалізації характеристики англійців в період І Оборони Севастополя.



Лексичними засобами вербалізації імагологічного аспекту є: Лексика, що несе у своїй семантиці позитивний заряд по відношенню до ворога (ladies[3, c. 95]). Лексика з пейоративним значенням (damn: Not us! It was damned human of them, and it was damned human of us; and don’t you forget it! [3, c. 67]). Метафора (… and thus evincing that kind hearts exist in Russia, as all over the globe [3, c. 70]). Епітет (sallow, large-eyed face, dead-black, bobbed, frizzy-ended hair [3, c. 84). Лексеми, що входять до складу каламбурів (I wish she could get a rest. Arrest? – asked one of the sailors) [3, c. 105].Слова-інтенсифікатори, що підсилюють позитивне або негативне ставлення автора-мемуариста до ворога: Having halted for half an hour, we proceeded to the Quarantine ground, which is built with much more regard to the comfort of its imprisoned occupants than many such places in Europe [3, c. 23]. Запозичена лексика (Cossacks, droshkies [3, c. 109]). Лексеми зі зміщеним контекстом (The world was sometimes almost unbearably jolly. [3, c. 201]); Експресивні синоніми (sneak, snoop [3,c . 223); Слова, що входять до лексичного повтору (The condition of the war was such that every soldier constantly wondered if his own affairs were worth paying attention to[3, c. 165]);

Таким чином, слід зазначити, що лексичними засобами вербалізації імагологічного аспекту є: лексика, що несе у своїй семантиці позитивний заряд по відношенню до ворога; лексика з пейоративним значенням; метафора; епітет; лексеми, що входять до складу каламбурів; слова-інтенсифікатори, що підсилюють позитивне або негативне ставлення автора-мемуариста до ворога; запозичена лексика, лексеми зі зміщеним контекстом; експресивні синоніми; слова, що входять до лексичного повтору.



ЛІТЕРАТУРА

1. Наливайко Д. С. Київська Русь і Західна Європа / Д. С. Наливайко. – К. : Прометей, 2008. – 397 с.

2. Орехов В.В. Російська література і національний імідж / В. В. Орехов. – Сімферополь : АнтиквА, 2006. – 608 с.

3. Royer A. The English Prisoners in Russia / A. Royer. – L. : Chapman & Hall, 1854. – 345 p.




Шумська Марта,

студентка 4 курсу Інституту філології та

соціальних комунікацій

Науковий керівник: Г.А. Удовиченко,

старший викладач (БДПУ)
ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОГО ДОМАШНЬОГО ЧИТАННЯ АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТІВ УЧНЯМИ 6,7 КЛАСІВ
Постановка проблеми. Освіта повинна забезпечити не тільки повноцінний особистісний, соціальний, культурний розвиток дитини (і взагалі людини), але й готовність до подальшого розвитку або до самоосвіти. Останній компонент змісту освіти особливо важливий для сучасного суспільства, що динамічно розвивається, у якому кожен повинен уміти самостійно оцінювати себе, самостійно приймати рішення, визначати зміст своєї діяльності й знаходити засоби її реалізації.Тому процес навчання перебудовується в цей час так, щоб забезпечити можливість і готовність здійснювати безперервну освіту. Як відомо, ціль навчання іноземним мовам у середній школі – формування комунікативної компетенції, що містить у собі лінгвістичну, тематичну (екстралінгвістичну й країнознавчу інформацію), соціокультурну, компенсаторну, навчальну (уміння вчитися) [1]. Учень повинен опанувати такі навички й уміння, які дозволили б найбільш успішне спеціалізоване доучування, дали можливість здійснювати самонавчання іноземної мови в декількох напрямках: підтримка й удосконалювання досягнутого рівня комунікативної компетенції; вивчення нової іноземної мови.

Актуальність дослідження даної проблеми полягає в тому, що, з одного боку, самостійна робота та самостійне читання англомовних текстів є ефективним засобом розвитку вмінь і навичок учнів щодо іншомовного мовлення, письма й читання, а з іншого – це питання недостатньо розроблене в методиці викладання іноземної мови в середніх навчальних закладах.

Одна з найактуальніших проблем сучасної методики навчання іноземним мовам у середній школі – орієнтація всього навчального процесу на активну самостійну роботу учнів. Навчальні матеріали для самостійної роботи бажано організувати методично таким чином, щоб компенсувати відсутність контакту з учителем, і, отже, виконувати його основну функцію – функцію керування самостійною роботою учнів.



Мета дослідження – проаналізувати процес організації позакласного читання та виявлення читацьких інтересів учнів на уроках англійської мови в 6-7классах.

Аналіз досліджень і публікацій. Вихідними передумовами публікації є науково-методичні дослідження В. Скріпченка, О. Савченка, В. Острогорського, В. Неділька, Т. Бугайко та інших.

У процесі організації позакласного читання учень контактує із сучасною мовою, а не умовно-навчальною; в учня є можливість виказати свою точку зору та дати оцінку твору, головним діючим героям, фактам та ситуаціям, які викладаються; учень проводить самоконтроль, який допомагає самостійно розібратися в тому, як школяр оволодів знаннями, перевірити правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінити практичне значення результатів проведених дослідів, виконаних вправ, задач тощо [3]. Сама перевірка сприяє стимулюванню учіння, більш повному сприйманню навчального матеріалу, викликає потребу в його глибокому осмисленні.

У той же час учителеві необхідно готовити школярів до спільної діяльності за допомогою спеціальної організації учбової діяльності. Навчаючи самостійності й надаючи її, ми допоможемо учням стати суб'єктами учбової діяльності, усвідомлювати її й керувати нею, а отже, і самостійно її здійснювати, що є запорукою успішності безперервної освіти. Ось чому важливо правильно та вірно організовувати позакласне читання, використовувати різноманітні форми й методи навчання на уроках англійської мови, ретельніше готуватися до них, спрямовувати позакласне читання так, щоб дитина не розгубилася в книжковому морі, щоб до її рук потрапляли найнеобхідніші твори. Щоб спілкування з ними стало звичним, щоденним і, що дуже важливо, приємним заняттямНаведемо приклади завдань, які може запропонувати вчитель у процесі організації домашнього читання:


  1. Знайдіть у тексті ті речення, які можна вико­ристати для опису картини (вказується малюнок у під­ручнику) .

  2. Дайте відповіді на запитання.

  3. Перекажіть текст.

  4. Складіть план.

  5. Створіть діалог із товаришем (однокласником).

  6. Намалюйте малюнок (про героя, про зміст).

  7. Виберіть правильну відповідь із поданих варіантів.

  8. Вивчіть вірш, пісню.

  9. З’єднайте слова чи словосполучення з їх перекладом.

10. Напишіть короткий твір.

11. Прочитайте текст і заперечте або підтвердить такі висловлювання. Дається ряд тверджень, які відповідають або не відповідають змісту прочитаного тексту.



12. Зіграйте в гру.

13. Перекладіть на рідну мову слова та словосполучення здогадуючись по змісту тексту.

14.Розвяжіть кросворд.

Висновки. Отже, читання оригінальної художньої літератури іноземною мовою має бути регулярним заняттям. Крім цього потрібно читати газети й журнали. Необхідно, щоб учитель не лише читав, а й виписував нові незнайомі слова, вирази, заносив у свою мовну картотеку. Учні часто запитують, як сказати те чи інше слово, і вчитель повинен відповідати на такі запитання. Зробити це він зуміє лише якщо вільно володітиме іноземною мовою. Систематична робота , яка направлена на підвищення методичної майстерності й удосконалення мовних навичок і вмінь, а також старанна підготовка до кожного уроку забезпечить йому успіх у навчанні учнів.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти, вивчення, викладання, оцінювання. Відділ сучасних мов. Страсбург. – К.: Ленвіт, 2003. – 261 с.

  2. Державні стандарти базової і повної середньої освіти. Освітня галузь “Мови і літератури” // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2003. – № 1. – С. 48-52.

  3. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению / Е.И.Пассов. – [2-е изд.]. – М.: Просвещение, 1991.-223 с.



Яцишин Юлія,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: І.В.Шиманович,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ УМОВНОГО СПОСОБУ ДІЄСЛОВА

В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Актуальність. Категорія умовного способу дієслова – одна із складних категорій граматики англійської мови, що неодноразове підлягала аналізу багатьох лігвістів. Трактування умовного способу різними лінгвістами вельми різноманітне: Г. Суіт виділяє спосіб, що виражає нереальність, називаючи його “Thought-mood” і поділяє його на підтипи залежно від способу вираження – синтетичними або аналітичними формами. І. Хлєбнікова розрізняє умовний спосіб (conditional – shouldgo, wouldgo), що включає синтетичні форми (be, were, ifIknew) і варіанти умовного способу. Дуже обережно і дуже продумано трактує питання умовного способу Б. Ільїш у своїй останній книзі “The Structure of Modern English”. Він вказує на те, що одні й ті ж форми умовного способу передають різні значення. Незважаючи на певні дослідження, складність умовного способу як граматичної категорії вимагає його ретельного вивчення.

Мета роботи – визначити особливості вживання умовного способу дієслова в англійській мові.Відповідно до мети поставлено такі завдання: дослідити і розкрити поняття умовного способу дієслова, проаналізувати різні форми його вираження, визначити його основні особливості. Методи нашого дослідження: описовий та емпіричний аналіз.

Умовний спосіб дієслова – спеціальна, відносно рідкісна форма дієслова в англійській мові, тобто умовний спосіб вказує на те, що дія або стан розглядається не як реальне, а як передбачуване, бажане, можливе і т. д. Ми використовуємо умовний спосіб дієслова в основному коли мова йде про події, у яких ми не впевнені, але які відбудуться. В англійській мові є кілька форм умовного способу: прості та аналітичні, перфектні та неперфектні.

Синтетичні (прості) неперфектні форми умовного способу збігаються з формами або інфінітивом без частки to або з формами минулого невизначеного часу:If I only knew him! (Якби я тільки знала його!).

Синтетичні перфектні форми умовного способу збігаються з формами минулого перфектного часу:If I had found that book any where! (Якщо б я де-небудь знайшов цю книгу!).

Аналітичні форми умовного способу виражені поєднанням дієслова should для всіх осіб однини і множини з простим або перфкетним інфінітивом:It would be necessary to send her back. (Необхідно було відправити її назад).

Аналітичні неперфектні форми умовного способу представляють собою поєднання дієслів should(для 1-ї особи однини і множини) або would( для 2-ї та 3-ї особи однини та множини) з простим інфінітивом без частки to:If he informed us of his arrival, we should me thim. (Якби він повідомив нас про свій приїзд, ми б зустріли його).

Крім того, форми умовного способу вживаються у розмовній мові для ввічливого вираження бажання або прохання: I'd like to talk to you.( Я хотів би поговорити з вами) // Would you like to come for a walk?( Heхотіли б ви прогулятися?).

Умовний спосіб вживається:1) у простих реченнях: It would be nice, wouldn't it?// My sister would be very glad to meet you.// I'd like to take part in the competition; 2) у головних реченнях складнопідрядних умовних речень: He would help us a lot if only he were here.// He would have helped us alot if only he had been here yesterday; 3) у додаткових підрядних реченнях після дієслова wish для вираження бажаної дії в майбутньому: I wish you would be more attentive. // I wish the rain would stop; 4) в умовних підрядних реченнях для вираження ввічливого прохання (дієслово would має тут модальний відтінок бажання): I'd be very grateful if you'd do that forme.// I'd be only too glad if you'd say a word.

Отже, проаналізувавши особливості умовного способу дієслова, ми дійшли висновку, що в українській мові – умовний спосіб виражається за допомогою дієслова у минулому часі, а в англійській мові – простими та аналітичними, перфектними та неперфектними, а також в англійській мові умовний спосіб може виражати не лише бажану, але й небажену дії.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Берман И. М. Граматика английского язика / И. М. Берман – М. : Высшая школа, 2000. – 145 с.

  2. Верба Г. В. Довідник з граматики англійської мови./ Г. Верба, Л. Верба – К. : Освіта, 1995. – 320 с.

ЛІТЕРАТУРА ТА МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ
Бабенко Людмила,

студентка 6 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: В.М. Школа,

к. філол. наук, доцент
ТЕКСТОВИЙ АНАЛІЗ П’ЄСИ МИКОЛИ КУЛІША “МАКЛЕНА ГРАСА”
Текст – це структурована єдність, що виражає певну систему відношень комплексного явища дійсності. В основі побудови тексту лежить інтеграція смислів мовних одиниць, що організовуються за певними схемами. Текст розуміється як простір, де йде процес утворення значень, тобто процес означування. Необхідно у відомому сенсі розрізняти структурний аналіз і текстовий аналіз, не розглядаючи їх, проте, як взаємовиключні: власне структурний аналіз застосовується головним чином до усного оповідання (міфу); текстовий ж аналіз застосовується виключно до письмового тексту [1]. Текстовий аналіз не ставить собі за мету опис структури твору. Завдання постає в тому щоб здійснити рухливу структурацію тексту (структурація, яка змінюється від читача до читача впродовж Історії), проникнути в смисловий обсяг твору, в процес означування [1]. Аналізована п’єса унікальна у письменницькій спадщині Миколи Куліша, зважаючи на той факт, що головною героїнею твору є тринадцятирічна дівчина-підліток. Образ дитини, центральний у художньому світі драми, потенційно асоціюється з недосвідченістю, нестриманістю, непостійністю, але водночас символізує чистоту, щирість, невинність, відкритість до нового. Першим етапом нашого аналізу був поділ тексту на сегменти (як правило, це фраза, частина фрази, група з 3-4 фраз, які об’єднані однією думкою). Ролан Барт визначає їх як “лексії”. Лексія – це довільний конструкт, просто сегмент, в рамках якого ми спостерігаємо розподіл смислів; зручною буде лексія, через яку проходить не більше одного, двох або трьох смислів (накладаються один на одного в семантичному обсязі даного фрагмента тексту) .[1] Так у першій дії ми нарахували приблизно 80 лексій. У всьому ж тексті їх більше 200. Наступним етапом було простежння смислів, що виникли у межах кожної лексії. Під смислом розуміється не значення, що визначається у словниках, а скоріше асоціації, що виникають при прочитанні лексії. Ми намагаємося визначити конотативний зміст кожної.

В уривку з першої дії, де Маклена бачить гусей та співає мотив із пісні “Гуси-лебеді”: “Гуси, гуси, гусенята! / Візьміть мене на крилята / Та понесіть... / (До гусей вгору) Гел-гел-гел! Куди, питаєте? (Задумалась, махнула рукою на схід, далеко). Та понесіть туди, туди, / Туди, куди я думаю…” (лексія 19) Ми простежуємо мотив свободи до якої прагне головна героїня, прагнення до нового життя десь за стіною, яка постає у останній сцені п’єси. Гуси, в уявленні українського народу ототожнюються з волею та новим життям. Цей мотив виникає неодноразово. Наступного разу це відбувається “в темряві під дощем”, коли героїня очікує на прихід Зброжека й вагається щодо рішення вбивства маклера. Тільки тепер останні слова пісні звучать вже по-іншому, актуалізуючи мотиви неволі: “Понесіть мене в тюрму, / У віконце за ґратами…”. На цьому прикладі ми бачимо, що конотації лексій у тексті можуть перехрещуватись, повторюватись та мати продовження. Надалі, у лексії 25 (М а к л е н а: А я думала, що вони й не ваші. Летять собі, подумала, гуси. Як у казці.) можна простежити думку героїні про належність свободи всім і кожному, а не лише обраним. Зброжек у цьому уривку ототожнюється з тим, хто позбавляє свободи: “А не подумала, що це, може, ще й не гуси, а журавлі чи бусли? Ті, що, хоча й приносять батькам малят, але ніколи – чуєш, ніколи – не беруть на крила великих і дорослих, навіть таких легких на віру, як ти...” (лексія 26)

Наступним кроком нашого дослідження було виділення та розмежування груп лексій, які мають спільний код. Окрім групи лексій під кодом “свобода-несвобода”, які були розглянуті вище, ми можемо також виділити код “сирітства”, який простежується на образі Маклени та Ігнація. Також код “природи” (дощ, зима, осінь, сонце, дерева, тварини), “соціальний код” (багатство: Зброжек, Зарембський, золоте дерево, балкон, будуар; “бідності”: сім’я Грасів, Музикант), психологічний код (відчай: Зброжек, Маклена, Стефан Граса, засохле дерево; жорстокість: Анеля, Зарембський; любов: Анеля, Маклена), код “світової кризи” (Польща, весь світ), “революції” ( Окрай, Стефан Граса, Маклена, Ігнацій), “смерті” (Зброжек, Христина, мати Маклени). Всі ці коди перехрещуються між собою, переплітаються і таким чином утворюють цілісну тканину твору.
ЛІТЕРАТУРА

1.Барт Ролан. “Избранные работы. Семиотика. Поэтика” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://yanko.lib.ru/books/cultur/bart-all.htm#_ Toc34617037

2. Гальперін І.Р. “Текст як об’єкт лінгвістичного дослідження” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uastudent.com/typologija-zagolovku-literaturnogo-tvoru/

3. Кремінська І.М. “Міфологема дитини в драмі М. Куліша “Маклена Граса” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/ portal/soc_gum/Apsf_lil/2009_21/kreminska.pdf



Бабенко Людмила,

студентка 6 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Т. Ю. Шевчинська,

ст. викладач (БДПУ)
ЗАСОБИ ТВОРЕННЯ КОМІЧНОГО У ТВОРАХ СТІВЕНА ЛІКОКА

Комічне (грецьк. komickos – смішний) – категорія естетики, що характеризує той аспект естетичного освоєння світу, який супроводжується сміхом без співчуття, страху і пригнічення. Сутність його полягає у суперечності. Комізм – результат контрасту, розладу, протистояння потворного прекрасному, низького – піднесеному, внутрішньої пустоти – зовнішньому вигляду, що претендує на значущість. У цьому протиріччі присутні два протилежних започаткування, перше з яких вважається позитивним і привертає до себе увагу, але насправді обертається негативною властивістю. За останні десятиліття проблема комічного та мовних засобів його вираження у художніх творах була об’єктом уваги багатьох дослідників, зокрема, Т. Бабушкиної, Н. Бочегової, Т. Буйницької, О. Земської, П. Коржевої, Е. Максименко, В. Овсянникова, В. Проппа, О. Титаренко, М. Хардиної, О. Шонь.

Предметом нашого дослідження є гумористичні оповідання канадського письменника Стівена Лікока, а обʼєктом – засоби творення комічного у творах письменника.

Метою роботи стало виявлення кола засобів, які використовує Стівен Лікок у своїх творах для створення комічного ефекту.

Ім’я Стівена Лікока міцно увійшло в історію канадської літератури. Живий і дотепний розповідач, чудовий майстер комічних ситуацій і характерів, який гостро відчував протиріччя життя, він здобув популярність не лише на батьківщині, але й в інших англомовних країнах. Літературна спадщина письменника містить в собі велику кількість гумористичних оповідань і чудових літературних пародій. Важливе місце в ній належить політичній сатирі. Письменник звертався до таких важливих у політичному відношенні питань, як система виборів у Сполучених Штатах (роман “Мисливці за доларами” – “A Arcadian Adventures with Idle Rich”); він сатирично описував англійський парламентаризм (“Mоє відкриття Англії” – “My Discovery of England”) та ін. Великий інтерес становлять праці Лікока теоретичного характеру. Вони присвячені проблемі гумору в літературі, природі сміху і питанням письменницької майстерності.

Для створення комічного ефекту Стівен Лікок широко використовує такі стилістичні прийоми, як метафора, метонімія, іронія.

Стівен Лікок звертався до іронії, як завуальованого сатиричного засобу. Наведений уривок є прикладом використання іронії в романі “My Discovery of England”: “ ...The fees that are asked by the lecturers, as І suppose you know, have advanced very greatly іn the last few years. Іn fact І may say that they are becomіng almost prohіbіtіve. Thіs dіscourse іs pleasant hearіng for the lecturer. He can see the members who have not yet paіd theіr annual dues eyeіng hіm wіth hatred” [3]. Слова pleasant, hearіng, eyeіng, як засвідчує аналіз контексту, несуть на собі відбиток, протилежний їхньому основному предметно-логічному значенню. Однак їхнє співіснування створює іронічний ефект за допомогою відносин суперечливості.

Автор також є майстром творення словосполучень для передачі яскравого гумористичного ефекту, наприклад: extіnct battle-horse[3]. А в оповіданні “A New Pathology” (“Нова патологія”) для досягнення іронічного ефекту Лікок у назвах хвороб змішує дійсно існуючі з вигаданими їм самим, додаючи суфікс чи закінчення, наприклад: Pantaluae – pantaloons; Porrigia – porrige; Odditus – odd; Sterilitas – steril [3]. Таким чином, ці слова набувають “наукової” зовнішної форми.

У оповіданні “The Conjuerer’s Revenge” (“Помста фокусника”) Лікок використовує для вираження іронії голофразис. Він часто повторює: “He-had-it-up-his-sleeve”, “The-rings-were-up-his-sleeve”, “He-has-a-hen-up-hissleeve”, “He-has-a-lot-of-hens-up-his-sleeve” [3]. На цьому прикладі ми бачимо, як автор досягає реалізації іронічного опису за допомогою надзвичайної, безглуздої гіперболізації.

Стівен Лікок створив свій тип гумористичного оповідання. Події викладені у жвавій, невимушеній формі. Письменник стає безпосереднім учасником подій, які він описує; його іронічні зауваження і жарти не лише органічно входять в оповідь, а й складають невидиму й одночасно міцну основу оповідання. Лікок сміливо порушує межі повсякденності і вірогідності; він не боїться сильних перебільшень, а подекуди й абсурдних ситуацій. Вони лише допомагають йому ще більше іронізувати про речі значні, злободенні, гострі.


ЛІТЕРАТУРА

1. Любимова Т.В. Понятие комического в эстетике // Вопросы философии. – 1980. –№1. – С. 189-195.

2. Ярмолович О.І. Образні засоби мови в романі-сатирі Ст. Лікока “Моє відкриття Англії” [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvmgu_fil/2010_1/yarmolov.pdf

3.The Stephen Leacock Association. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.leacock.ca



Белькова Світлана,

студентка 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: доктор філол. наук,

проф. Зарва В. А.
ТИП ЗАЙВОЇ ЛЮДИНИ В ЛІТЕРАТУРІ XIX СТОЛІТТЯ. ТИПОЛОГІЯ ОБРАЗІВ
Актуальність роботи полягає в дослідженні такого літературного типу героя як “зайва людина”, адже в наш час не можна говорити по те, що ця тема є повністю вивченою. Літературознавці ще й досі не прийшли до остаточної єдиної думки щодо питання про типові якості “зайвої людини”.

Метою дослідження є розкриття образів, які в наш час визнані літературознавцями як представники “зайвих людей” та їх зіставлення. Також існує задача щодо виявлення особливостей поведінки та рис характерів героїв, через які вони визначаються як представники цього літературного типу.

Тип “зайвої людини” увійшов в літературний ужиток в 50-ті роки XIX ст. з творами І. Тургєнєва (“Щоденник зайвої людини”, “Дворянське гніздо”, “Рудін”). Але як художній тип, “зайва людина” з’явилася в літературі значно раніше (О. Грибоєдов “Лихо з розуму”, О. Пушкін “Євгеній Онєгін”, М. Лермонтов “Герой нашого часу”, О. Герцен “Хто винен?”). “Зайва людина”соціально-психологічний тип, збережений в російській літературі першої половини XIX ст.; його головні риси: відчуження від офіційної Росії, від рідного середовища (зазвичай – дворянського), відчуття інтелектуальної й етичної переваги над ним і в той же час – душевна втома, глибокий скептицизм, розлад слова і справи [1, с.157].

Дослідженням питання займалися такі критики і літературознавці як Н. Чернишевський, Н. Добролюбов, В. Белінський, А. Григор’єв, А. Анікін, П. Аннєнков, Б. Бурсов та інші.



В данній роботі досліджуються твори XIX ст., адже саме XIX ст. вважається найпліднішим, бо саме в цей цас були створені найвизначніші твори російської літератури, в яких зустрічаються найяскравіші образи.

Поява в російській літературі типу “зайвих людей” раніше пояснювалася невідповідністю отриманої ними західноєвропейської освіти умовам російського життя й гнітом Миколаївської реакції, який настав після розгрому декабристів. В результаті цього, молоді люди отримували освіту, яка змінювала їх мислення, змушувала по-іншому бачити навколишній світ, бути невдоволеним тогочасним устроєм.

За твердженням І. Мурзак: “Герою даного типу властиве презирливе відношення до світу, яке пояснюється знанням людських вад. Відчуття моральної переваги й глибокий скептицизм характеризують егоцентричну особистість, в якій суперечливо поєднуються багаті інтелектуальні здібності й неприйняття “завзятої праці” [2, с. 136]. Це люди, нездатні до виконання суспільних функцій необхідних їх соціальному класу.

Кожний герой, що належить до типу “зайвої людини”, має спільні та відмінні риси з іншими героями інших авторів. Кожен автор створював певні умови, за допомогою яких розкривав характер та особистість свого персонажу. Так, наприклад, М. Лермонтов створює протистояння Пєчоріна та Грушницького, щоб змалювати пєчорінську жагу до гри чужим життям, кмітливий розум та гарне розуміння психології суперника. Завдяки автору читач проникає в думки головного героя, що допомагає йому зрозуміти причини, які формували егоїзм Пєчоріна. Саме в “Герої нашого часу” М. Лермонтов зображує тип “дружби”, притаманний “зайвій людині”. Це горді взаємовідносини, що базуються на інтелектуальних бесідах. Сам Пєчорін стверджує, що не визнає дружбу. Якщо ж порівнювати Чацького та Онегіна, то виявляється, що на відмінну від Онегіна, Чацькому властиві романтичні почуття. Автор підкреслює, що це ще не зовсім згасла людина, в ньому ще киплять сили життя.

Отже “зайва людина” – це новий тип героя для російської літератури XIX ст. Основні особливості даного типу героя це протиріччя та обдарованість, яка не знаходить пристосування в інакшому суспільстві. Відчуженість “зайвого героя”, його нездатність знайти сенс свого буття, нерозуміння оточуючого світу робить проблему “зайвого” типу героя актуальною і в наш час.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Фундаментальная электронная библиотека «Русская литература и фольклор» [Электронный ресурс]. – словари, энциклопедии. – Режим доступа: http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke4/ke4-4004.htm


  2. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка