Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка22/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   37

Электронная библиотека : Русская литература XVIII–XX веков [Электронный ресурс] / И.И.Мурзак // Введение в литературоведение : учебн. для вузов. – Электрон. дан. – М.: Оникс, 2007. – Режим доступа:


http://www.a4format.ru/pdf_files_slovari/4b98c62c.pdf

Безугла Вікторія,

студентка 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Н.В. Володіна,

к. пед. н., доцент (БДПУ)
NEUE MEDIEN TRAGEN KOMMUNIKATION SELBST
Neue Medien erweitern die kommunikative Vielfalt der Gesellschaft. Sie bringen neue Kommunikationsformen mit sich und beeinflussen die Sprechweisen. All das schlägt sich in unserer Sprache nieder und hat Konsequenzen für denjenigen, der Deutsch als Fremdsprache lernen will- auch wenn derzeit noch nicht jeder Lerner mit diesen Medien Kontakt hat ) [1, s. 49–54 ].

Das Thema des vorliegenden Beitrags ist der Einsatz neuer Kommunikationsformen im Deutschunterricht. Das Objekt der Untersuchung besteht darin, die Auswirkungen der computergestützten Kommunikationsmittel auf das menschliche Sachverhalten aufmerksam zu machen. Der Gegenstand des Beitrags ist der Einsatz neuer Kommunikationsformen im Unterrich, die ohne die neuen technischen Mittel nicht denkbar waren.

Neue Techniken bringen stets neue Wörter und Wendungen mit sich. In dem Computeralter hat sich ein eigener Jargon herausgebildet, der ausführlich dokumentiert und diskutiert wird. Die Ergebnisse einer empirischen Untersuchung weisen darauf hin, dass es in dem Maße ist, wie neue Techniken allgemeine Kommunikationsverhältnisse berühren, verändert sich auch die Gemeinsprache. Neue Fachwörter bezeichnen neue´ Geräte und Vorgänge. Sie kommen oft im Alltag vor. Als Beispiel einer neuen Generation im Lexikon können Wörter deutscher Herkunft (Schnittstelle, Festplatte, Brett), Lehnübersetzungen aus dem Englischen (Maus, Menü, Mailbox, Copyright, Software, File), englische Internationalismen ( Internet, User, on line, Computer, Laptop),abgekürzte Kunstwörter lateinischer Ursprung ( Modem von modulare, Fax und faxen von fac simile) oder einfache Abkürzungen aus dem Englischen (CD, MS-DOS, ASCII- Datei, CD- ROM, ISDN) eingeführt werden.

Der Computer ist ein sehr universelles Schreibgerät. Er lädt zu einer sekundären Schriftlichkeit ein. Schrift auf Papier ist schwer, schreiben am Bildschirm leicht zu ändern. Beim Schreiben per Computer wird die äußere Form des Geschriebenen sogleich festgelegt. Das Schreibprodukt erhält schneller eine vollendete äußere Form. Zugleich eröffnen Schreibwerkzeugen neue Darstellungswege mit bisher ungekannten Anforderungen an Verfasser und Leser. Es entstehen typische Abkürzungen (“demnxt “- für demnächst, „ konf“- für Konferenz, „ N/D“- für „ non- drinker“), Interjektionen aus der Comicsprache(„ oops“,“ hehe“ ), unkonventionelle orthographische Anlehnungen an die Phonematik gesprochener Umgangssprache (kannnsuhaben, oda, aba). Stakt verbreitet sind verschiedene Emoticons, die als graphische Zeichen verwendet werden, um den inneren Zustand der Kommunikanten wiederzugeben) [2, s. 97–99]. Seit Anfang der 80-er Jahre hat die Computerkommunikationsgemeinschaft auch eigene Logos zur typographischen Darstellung nonverbaler Signale entwickelt. Mit sogenannten Emoticons werden Aussehen, Verhalten, Haltungen, persönliche Wertungen und Emotionen ikonisch dargestellt ( – Lächeln; ;) – Verwunderung;  – Verzweiflung; :))))))) – Ich bin fröhlich; Р – Ich strecke die Zunge heraus.; :/ – unzufrieden; 8 0 – j-n groß anschauen ; :*( – betrübt sein). Darüber hinaus greifen die neuen technischen Möglichkeiten viel radikaler in kommunikative Bedingungen ein, indem sie erstmals die völlige multimediale Integration aller semiotische4n Kanäle zulassen. . Diese Tendenzen verweisen darauf, dass in der Mensch- Maschine- Kommunikation neue Perspektive radikalisiert würden, die in der Schrift angelegt sein. Es sei betont werden, dass neue Medien viel differenziertere Entwicklungen erlauben, als man sich vor einigen Jahren noch vorstellen konnte.

Abschließend sei daran erinnert, dass die neuen Medien die neuen Kommunikationsformen bringen, sich die kommunikative Vielfalt der Gesellschaft widerspiegeln, in Folge dessen die Sprache eine veränderte Stellung in der Gesellschaft der menschlichen Verhältnisse erhält.

Bei den neuen Medien gibt es eine durchgreifende Tendenz Text und Bild zu integrieren, oft so sehr, dass der Wortlaut des Textes nur eine zweitrangige Rolle spielt. Aber die unmittelbare wirksame Realität des Alltags nimmt die alte Konkurrenz zwischen der Macht des Wortes und der Macht des Bildes eine neue Dimension an. Bei allen Klagen über ein vermeintliches Ende der Buchkultur sollte man freilich die didaktischen, heuristischen und kommunikativen Chancen nicht unterschätzen, die elektronische Text- Bild- Integrationsverfahren bieten. . ‘


LITERATUR

  1. Ажнюк Б.М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації // Мовознавство. – 2001. – №3. – С. 48-54.

  2. Данилюк С.С. Особливості структури текстів персональних Інтернат-сторінок сучасних лінгвістів // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – К.: КНУ, 2002. – Вип. 7. – С. 97-99.

  3. Дьяконова І.Л. Лексичні характеристики електронного листування // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – К.: КНУ, 2002. – Вип. 7. – С. 118-122.


Болдирєва Вероніка,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій,

Науковий керівник: М.М.Варикаша,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
жіноче Питання” в Есею вірджинії Вулф “три гінеї”
Жіноче проблематика проникає в літературу з розвитком демократичних цінностей в суспільстві, коли завдяки ряду феміністок першої хвилі (“Листи про рівність статей і положення жінок” Сари М. Грімке, “Жінка у ХІХ столітті” і “Акт про власність заміжніх жінок” М.Фуллер, “Жіночість” Е. К. Стентон та ін.) люди починають звертати увагу на те, що жінки позбавлені будь-яких прав, незважаючи на свою почесну місію дарувати життя іншим. Спершу з’являються романи на кшталт “Лялькового дому” Г.Ібсена, популярна “Пісня про сорочку” Т.Худа, але все ж таки есеїстика залишається домінуючим жанром для висловлення бунту і вираження болю пригнічених жінок.

Не зважаючи на те що, так зване, “жіноче питання” було поставлене більше століття тому, воно і на сьогодні не втрачає актуальності. І справа не в стрімкому розвитку гендерних студій, які стали популярними на пострадянському просторі; а в тому, що цей простір і досі, всупереч демократичним лозунгам, залишається архаїчним, патріархальним за своєю суттю. Отже, мета нашої розвідки – дослідити феміністичні погляди В.Вулф на матеріалі її есеїстики. Методи, які ми обрали – феміністська критика, культурно-історичний метод – якнайкраще дозволяють реалізувати поставлену мету.

Проблеми свободи вибору, правди, творчості набувають нового звучання під кутом зору фемінізму в есеях “Жіночі професії” та “Три гінеї” В. Вулф. У есею “Жіночі професії”, відчувається гірка іронія. На перший погляд може здатися, що авторка глузує з прекрасної статі, проте це не так. Письменниця з болем і жалем усвідомлює, що жінка в усі часи, як ніхто інший, скута суспільними законами, правилами, догмами; вона не існує як така, замість жінки живе безликий привид – “Геній Домашнього Вогнища”, який “володіє важким мистецтвом сімейного життя”, “кожен божий день приносить себе в жертву... не має власних думок та бажань, а тільки співчуває бажанням та думкам інших [1, с. 24]”. В. Вулф демонструє власним прикладом як досягти свободи, адже неможливо навіть рецензію на роман написати, “якщо ти не маєш особистої думки, якщо не вискажеш того, що ти особисто вважаєш правдою про стосунки між людьми, моральність, секс [1, с. 24]”. Як було вже зазначено, прагнення свободи – це завжди боротьба, і в даному випадку це подвійна війна: із собою (перемогти “Генія Домашнього Вогнища”) та із суспільним порядком (звільнити душу). Тільки тоді жінка зможе творити своє буття і віддаватися творчості. В. Вулф наголошує на значенні феміністичних досліджень, оскільки тільки так, обговорюючи, вивчаючи проблему, можна буде об’єднати зусилля та подолати труднощі в її вирішенні. 

Справжнім маніфестом фемінізму стає есей “Три гінеї”. Він складається з трьох часин і є відповіддю на запитання одного чоловіка, як можна запобігти війні? Відповідаючи, В. Вулф пише про споконвічну жертовність, безправність і вторинність жінки в патріархальному суспільстві. Порівнюючи чоловіків і жінок, есеїстка вказує на те, що навіть вбрання статей відрізняється за функціями: в чоловіків воно підкреслює посаду, суспільний статус, в жінок же прикриває тіло і має “два інші призначення – тішити око і викликати захоплення вашої статі [2, с. 47]”. У ХІХ ст. єдиною роботою в жінок було “народження дев’яти-десяти дітей”, “ведення господарства”, “догляд за інвалідами”, “відвідування бідних і немічних”, “опікування старим батьком або старою матір’ю [2, с. 115]”. Для цих професій не існувало назв чи винагород, “жінки освічених чоловіків отримували неоплачувану освіту з рук бідності, цнотливості, насміхів і свободи від примарної відданості [2, с. 117]”. Шлюб лишався тривалий час єдиною освітою для жінок, через що приватний будинок кожної родини наділяється В. Вулф “химерністю, аморальністю, підступністю, рабською покірністю [2, с. 111]”. З юності на жінці батьки заощаджували кошти, відмовляючи в отриманні освіти, на користь брата, а її бажання вчитися вважалося церквою “супротивним волі Бога [2, с. 52-53]”. Згодом, як зазначає письменниця, з’явилися коледжі для жінок, але, по-перше, у них активно викорінювалися “будь-які спроби використати освіту для формування у молоді антивоєнних настроїв [2, с. 54]”; по-друге, вже освічені жінки зіткнулися з іншою проблемою – їм відмовляли у роботі, тримали на “нижчих щаблях [2, с. 80]”, а заробіток чоловіків становив удвічі більше, адже він, на думку суспільства, утримував дружину, проте неодруженому теж платили вдвічі більше незаміжньої жінки. 

Так, три гінеї стають символічним внеском: одну гінею жінки віддають на розвиток жіночої освіти; другу гінею – на професійну реалізацію жінки, а третю – віддають чоловікам як дарунок. Однак всі гінеї, врешті, йдуть на користь одній доброчинній справі, яку разом роблять жінки й чоловіки – боротьба за права “цілого загалу, для всіх чоловіків і жінок, аби вони уособили великі принципи Справедливості, Рівності й Свободи [2, с. 145]”.

Отже, підсумовуючи усе вищезазначене, слід наголосити, що проаналізувавши літературно-критичні та публіцистичні есеї Вірджинії Вулф, ми дійшли висновку, що в тематиці домінують екзистенційні проблеми свободи жінки від ролі, що їй приписує суспільство. Есеїстика певним чином доповнює творчість письменниці (зокрема, романи “Місіс Делоуей”, “Хвилі”, “Орландо” тощо), розкриваючи провідну проблему, якою цікавилася авторка. 


ЛІТЕРАТУРА

  1. Вулф В. Эссе. Избранное / Вулф В. [Пер. с англ. И. Бернштейн]. – М., “Художественная литература”, 1989. – 394 с.

  2. Вулф В. Три гінеї / Вірджинія Вулф. – Л. : Ініціатива, 2006. – 256 с.



Бурмістрова Марія,

студентка 6 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Н.П. Анісімова ,

к. філол. н., доцент (БДПУ)
ХУДОЖНЯ ТРАНСФОРМАЦІЯ ТЕАТРАЛЬНИХ ПРИЙОМІВ

У ЛІРИЧНОМУ ТРИПТИХУ ОКСАНИ ЗАБУЖКО
Театралізація як пристосування літературного матеріалу до вимог театрального мистецтва, переведення його у дійове видовище, використання у показі різних технічних засобів та елементів оформлення, є невід’ємною частиною сучасної культури, тому питання про використання театральних прийомів у творчості Оксани Забужко набуває значущості й актуальності.

До проблеми дослідження театральних прийомів, їх особливостей зверталися літературознавці Н. Зборовська, В. Агеєва, О. Денічева. У своїй творчості їх використали письменники О. Забужко, М. Цвєтаєва, Леся Українка, В. Шимборська та ін. Більшість літературознавчих робіт, присвячених творчості Оксани Забужко, носять оглядовий або біографічний характер, або ж спираються на ґендерний аналіз (Н. Зборовська, Г. Біберова).

Метою роботи є дослідити трансформацію театральних прийомів у ліричному триптиху Оксани Забужко. Для реалізації поставленої мети використано історико-літературний та аналітичний методи.

Мотив акторства стає початком осмислення сучасного письменництва як гри, маски, театралізації. Він визначає творчість О. Забужко, в якій відбувається не самопізнання, а його театралізоване уникнення, відкладання. З психоаналітичного погляду, зв’язок театру з істерією безсумнівний, так само, як істерії з театральністю [3, c. 453].

Оксана Забужко неодноразово зверталася до образів “Гамлета” і в науковій, і в художній творчості. Письменниця зізнається, що в юності шекспірівська трагедія справила на неї величезне враження і до сьогодні залишається в центрі її рефлексії. Це підтверджують численні звертання авторки до тексту “Гамлета”: Оксана Забужко постійно переосмислює мотиви й образи трагедії, використовує цитати з неї як епіграфи до власних поезії, а книгу вибраних есе поетеса назвала “Хроніки від Фортінбраса”. Українська письменниця у вищезгаданих поезіях інтерпретує не стільки сам шекспірівський текст, скільки його художні віддзеркалення у творчості інших письменників, зокрема Лесі Українки та Марини Цвєтаєвої [1, c. 202].

Театр і акторство чітко простежуються у ліричному триптиху Оксани Забужко: “Монолог Афелії”, “Офелія і “Мишоловка”, “Офелія – Гертруді”. У віршах головною героїнею постає жінка-акторка, а саме Офелія. Її приналежність до театральної трупи помітна вже у рядках першого вірша: “Останній жест – підібрати сукню / (І шерех коротких – як здушений схлип). / …Десь я збилася”, “Я зараз співатиму (з носом розпухлим, / І голос кришиться: печальний факт…) / Хай йому всячина, як тиснуть туфлі! / П’ята сцена, четвертий акт.” [2, c. 36-37]. Героїня постає втомленою працею жінкою, яка вже давно грає і хоче відпочинку від постійної уваги глядачів, завчених ролей – “Це текст не мій – це, як в танці повільнім, / Зміна фігур, і правил, і норм…” [2, c. 36].

Цей образ доповнюється рядками з “Офелії і ”Мишоловки”: “Дрижить сигарета у пальцях худих, / де випнуті крупно каблучки суставів…”, “(Бо голос сідає, мов просить води, / бо всякли в волосся випари з кухні, / бо, скільки картоплю сиру не клади, / однаково очі на ранок запухнуть…)”, “Офелія курить. (Аби тільки туш / не потекла, зачорнивши цей образ…” [2, c. 85-86]. Образ акторки ускладнюється, в ньому з’являється буденність героїні, що ще більше наголошує на її роль.

Те, що знаходиться навколо Офелії також підпадає під уплив театралізації: Гамлет-актор “Знову Гамлет навчає акторів. / У Гамлета лисина і черевце” [2, c. 85], автор-режисер “– Офеліє! Вихід! – кричить режисер. / Здригнулась. / Впізнала? / Це – голос Шекспіра…” [2, c. 86], аудиторія з зали “Тільки хтось, може, поплеще з ложі, / Тільки хтось квіти на кін принесе…” [2, c. 37].

Окрім театрального творення образу Офелії і її оточення, текст віршів відсилає читача до певної дії та сцени драми Шекспіра “Гамлет, принц датський”, що створює ефект “театру в театрі”: “П’ята сцена, четвертий акт” [2, c. 37], “Це просто пожалівсь труду / Автор на шостий акт…” [2, c. 165].

Отже, вплив театральних прийомів значною мірою відбився у літературному триптиху Оксани Забужко у творенні образів героїв, їх оточенні та фоні подій. Перспективою розвитку дослідження може бути порівняння театралізації її лірики з творами інших письменників.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Біберова, Г. Ф. Образ Офелії в ліриці Оксани Забужко: ґендерний аспект // Актуальні проблеми слов’янської філології : міжвуз. зб. наук. ст. – К., 2004. – Вип.9: Лінгвістика і літературознавство. – С. 202-211.

  2. Забужко. Друга спроба : Вибране. – К., 2005. – 320 с.

  3. Зборовська Н. В. Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. Монографія. – К.: Академвидав, 2006. – 504 с.



Вайшля Інна,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: В.М.Школа,

к. філол. наук, доцент (БДПУ)
МІФОПОЕТИЧНЕ ТРАКТУВАННЯ ФАНТАСТИЧНОЇ ДРАМИ “ОСІННЯ КАЗКА” ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Фантастична драма Осіння Казка наразі недостатньо досліджена науковцями. Закріплений у радянські часи погляд на Осінню Казку як на твір, що відображає події революції 1905 року наразі є застарілим. Ряд науковців взялись розвіяти цей міф, зокрема: В. Агеєва, Л. Скупейко, Я. Поліщук, О. Забужко, В. Хміль, О. Костюченко, О. Бабишкін, А. Костенко. Саме тому дослідження міфопоетичного пласту цього твору є актуальним.

Мета нашого дослідження полягає у дослідженні міфопоетичних елементів фантастичної драми “Осіння казка” Лесі Українки.

Об’єкт роботи – міфопоетичні елементи фантастичної драми “Осіння казка” Лесі Українки.

Предмет дослідження – елементи казки у фантастичній драмі “Осіння казка”.

У нашій роботі були використані такі методи дослідження як: аналітичний, пошуковий, описовий, порівняльний.

Літературна казка бере свій початок з фольклорної казки. На Україні зародилась вона у XIX столітті (казки Дніпрової Чайки, І. Франка, Олени Пчілки). Саме тоді розпочала своє існування міфологічна школа.

Міфологічна школа – напрям у фольклористиці, в основі якого закладено романтичну концепцію про міф як основу мистецтва. Основоположником міфологічної школи був Якоб Ґрімм, який виклав її теорію в праці “Німецька міфологія”. В Україні представниками цієї школи були: М. Костомаров, І. Срезневський, І. Вагилевич, А. Метлинський, О. Афанасьєв, О. Котляревський, О. Потебня [3, с. 252].

Зацікавлення міфом та міфологічними мотивами набуло поширення серед українських письменників XIX століття.

Однією з таких письменників була Леся Українка. Вона пробувала себе в різних жанрах. Писала й казки для дітей (“Лілея”, “Біда навчить”, “Чотири казки зеленого шуму”, “Лелія”, “Біда навчить”, “Метелик”). Але є в її доробку й твори, які містять елементи казки. Такими є драма-феєрія “Лісова пісня”, поема “Давня казка”, фантастична драма “Осіння казка”.

У фантастичній драмі “Осіння казка” персонажі характерні для казки (Принцеса, Лицар, кришталева гора, Король).

Тут світ поділяється на верх (Космос) та низ (Хаос). Відбувається різновекторний рух героїв по вертикалі. Спостерігаємо також мотиви звільнення, змагання, переродження, шлюбу волі/неволі. Усі прагнуть на гору (уверх). Здолавши цей шлях, герой перероджується. Вишивальниця здолала шлях нагору, але зрозуміла, що її мрії не справдились. Переродження Принцеси починається внизу. Але воно ще не закінчене. Для Лицаря ж переродження не наступає. Він не дістається вершини гори. Знаходячись внизу, він розуміє, що розбитий як фізично, так і морально.

Отже, у фантастичній драмі “Осіння казка” Лесі Українки наявні казкові елементи (Принцеса, Лицар, Король, кришталева гора, елементи ініціації випробування). Це дає підставу вважати, що “Осіння казка” є одночасно і фантастичною драмою, і казкою.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Кочерга С. Культурософія Лесі Українки. Семіотичний аналіз текстів : монографія / С.О.Кочерга. – Луцьк : ПВД “Твердиня”, 2010. – 656 с.

  2. Леся Українка. Вірші, У 2-х т. Т. 2. – К. : Радянський письменник,1961. – 526 с.

  3. Українська фольклористика. Словник-довідник / Укладання і загальна редакція Михайла Чорнописького. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. – 448 с.


Губрієнко оксана,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій,

наук. керівник: С. С. Журавльова,

к.філол.н., доцент (БДПУ)


Омирова Ільйонянка” Степана Руданського

як пародійний переспів “Іліади” Гомера
На сьогодні дослідженою є байкарська й гумористична творчість Степана Руданського, однак майже не приділено уваги його художнім пошукам у жанрі поеми, зокрема твору “Омирова Ільйонянка” [3], що на думку літературознавців, зокрема І. Франка і Т. Лучука, є вільним перекладом “Іліади” Гомера. Автори підручників та посібників з історії української літератури або взагалі не згадують про її існування, або лише побіжно зазначають, що Степан Руданський є першим в українській літературі перекладачем Гомерового твору. Здебільшого таке ставлення до твору пов’язане, на нашу думку, з тим, що науковці прагнуть показати талант митця у створенні оригінальних творів, залишаючи поза увагою ті, що написані на запозичені сюжети.

Такої ж думки дотримується і О. Білецький у своїй статті ““Ільйонянка” – перший повний український переклад Гомерової “Іліади”” [1]. Загалом О. Білецький достойно оцінює твір, погоджуючись з думкою М. Зерова, що він має велике історично-літературне значення для розвитку української перекладної поезії. Не погоджується дослідник лише з тим, що “Омирову Ільйонянку” класифікують як переспів: “… цей твір передає кожний рядок оригіналу відповідним рядком, хоч і “розвантаженим” від поетичних фігур і тропів та без деяких реалій. Отже і оцінювати цей твір слід не як травестію, не як пародію, не як переспів, не як віршований виклад змісту, а саме як художній переклад” [1, с. 496]. Зауважимо, що на обкладинці рукописної книжки Степан Руданський власноруч зазначив: “з грецької переклав”.

Однак не можемо цілком погодитися із думкою, що “Омирова Ільйонянка” Степана Руданського є перекладом у чистому вигляді. У поемі українського митця ми зустрічаємося з гетьманами замість володарів, попами замість жерців, ціпками замість скіпетрів, мисками замість келихів і сорочками замість хітонів. Однак, “при перекладі неможливі зміни чи заміни образів-персонажів” 2, с. 534. розмір Степан Руданський він обрав інший: якщо поема Гомера написана гекзаметром, то Степан Руданський використовує розмір, властивий для ліричної пісні.

Ми схильні вважати, що “Омирова Ільйонянка” – це переспів “Іліади” Гомера, у якому простежується активне використання елементів пародіювання, традиційної ознаки творів такого жанру. У творі наявна значна кількість травестійних елементів, що вже свідчить не на користь перекладу: “Псячі твої очі, оленєє серце!” [3, с. 321]; “Зараз він покликав крикунів горластих / Скликати на раду патлатих ахеїв, / І тії скликали, і тії збирались” [3, с. 326] тощо.

Особливої уваги заслуговує розмаїття імен і географічних назв у “Омировій Ільйонянці”, що вказує на наявність бурлеску у творі. Наприклад, Атрієнко, Посид, Хверекл, Хверига, Мідько Антименко та ін. Вони надають твору гумористичного ефекту, викликають у читачів сміх.

Не можна оминути того факту, що “Омирова Ільйонянка” написана під впливом творчості Івана Котляревського. Адже Степан Руданський не лише використовує античний сюжет, як і представники котляревщини (Петро Гулак-Артемовський, Костянтин Думитрашко, Павло Білецький-Носенко та ін.), але й наслідує його бурлескно-травестійні традиції.

Отже, можемо зробити висновок, що поема Степана Руданського “Омирова Ільйонянка” – це пародійний переспів Гомерової “Іліади” і твір, який заслуговує на увагу дослідників, зважаючи на його причетність до продовження традицій Івана Котляревського.
Література


  1. Білецький О. “Ільйонянка” – перший повний український переклад Гомерової “Іліади” / Олександр Білецький // Руданський С. Усі твори в одному томі / Степан Руданський ; [укл. Г.Латник]. – К.–Ірпінь : Перун, 2007. – С. 489–497. – (Поет. Поличка “Перуна”).

  2. Лексикон загального та порівняльного літературознавства / [за ред. А. Волкова (голова) та ін.]. – Чернівці : Золоті литаври, 2001. – 636 с.

  3. Руданський С. Усі твори в одному томі / Степан Руданський ; [укл. Г.Латник]. – К.–Ірпінь : Перун, 2007. – 518, [1] с. – (Поетична поличка “Перуна”).



Даніліна Валерія,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Р. І. Костромицький,

к. філол. н.,доцент (БДПУ)
ЖАНРОВО-ХУДОЖЕСТВЕННОЕ СВОЕОБРАЗИЕ РОМАНА БОРИСА АКУНИНА “КВЕСТ”
Борис Акунин (настоящее имя Григорий Шалвович Чхартишвили) – русский писатель, учёный-японист, литературовед, переводчик, общественный деятель. Яркий представитель мидл-литературы, который прочно вписал свое имя в полотно современной беллетристики. Ученые, занимающиеся изучением его творчества, по разному оценивают его принадлежность к той или иной ступени трехступенчатой шкалы. Изучением творчества Бориса Акунина занимаются таки ученые как Надозирная Т. В., Ребель Г. М., Мария Черняк, Басинский П., Данилкин Л. и др. Предметом их пристального внимания стали не только личность автора, но и его творчество, в особенности “фандоринский цикл”. Целью же нашего исследования являются особенности романа-компьютерной игры «Квест».

“Квест” – новый роман из серии “Жанры”, в которой Борис Акунин представляет образцы всевозможных видов литературы, как существующих, так и изобретенных автором. Жанры – серия романов Бориса Акунина, в которых писателем была предпринята попытка своеобразного эксперимента жанровой литературы, где каждый из видов представлен отдельным произведением.В эту энтомологическую коллекцию вошли „Детская книга”, „Шпионский роман”, „Фантастика”, "Квест", а также в планах писателя – “Семейная сага”, “Триллер”, „Производственный роман” и пр.

Особенности романа в том, что он построен по законам компьютерной игры, дающим читателям возможность разгадать тайну в месте с героем, не только прочитать, но и поиграть. “Квест” – это роман с двойным дном, вернее, два самостоятельных романа, связанные между собой посредством подсказок-кодов. Книга является “перевёртышем”, то есть, оба тома находятся под одной обложкой, напечатанные с разных сторон. Несмотря на то, что оба тома являются вполне самодостаточными произведениями, во втором томе находятся подсказки к “прохождению” первого.

Между двумя томами находятся иллюстрации к обоим томам, выполненные в стиле “скриншотов”. Начинается "Квест", как шпионский роман, затем плавно переходит в научную фантастику, а потом и вовсе заводит читателя в философские дали. Извечная тема борьбы Добра со Злом. Так же важной особенностью романа является пространсвенно-временная плоскость – дейсвие романа происходит в 1930 и 1812гг.

Таким образом, можно говорить о неординарности, многоплановости “Квеста”. Научная фантастика, детектив, компьютеная игра, философия органично сочетаются в романе Бориса Акунина.
ЛИТЕРАТУРА

  1. Басинский П. Штиль в стакане воды. Борис Акунин: pro et contra[Электронный ресурс] / П. Басинский // Литературная газета. – 2001. – №21. – Режим доступа : http://www.lgz.ru/ archives/ html_arch/ lg212001/Literature/art6.htm



  2. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка