Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка23/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   37

Надозирная Т.В. Весь мир театр Б. Акунина: литература для взыскательного читателя или чтиво? [Электронный ресурс] / Т. В. Надозирная. – Режим доступа http://www.nbuv.gov.ua/ portal/natural/ vkhnu/Filol/2010_901/content/nadozirnaya.pdf




Данилюк Аліна,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: С. М. Глазова,

к.філол.н, доцент (БДПУ)
ДЕМОНОЛОГІЯ ЯК АТРИБУТИВНИЙ ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
Вірування та повір’я – основа світоглядних уявлень людей і найважливіша складова їх духовного життя – до останнього часу або залишались поза увагою науковців, або ж описувалися досить однобічно. Відношення до них було переважно негативним – як до пережиткових явищ культури. Безперечним є той факт, що всі міфологічні і демонологічні уявлення, магічні обряди та ритуали не лише пов`язані з фантастичною сферою а й, як правило, відбивають і багатющий міжпоколінний досвід людей, і відтворюють їх вікові прагнення. Тому це зобов`язує пильніше придивитися до цього феномена, що відігравав неабияку роль у становленні та розвитку духовності народу України.

Підвищення інтересу до демонологічних вірувань припадає на XIX – початок XX століття (В. Гнатюк, П. Іванов, В. Милорадович та ін.). Упродовж останнього десятиріччя їм присвячені праці В. Войтовича, С. Плачинди, В. Скуратівського та ін.

Мета роботи – дослідити функціонування української демонології в житті традиційного суспільства.

Зростання національної свідомості населення, підвищений інтерес до витоків традиційної культури, етнічної історії диктує звернення до цієї проблеми, адже розпочатий процес національного відродження України може бути прискорений, зокрема, через засвоєння духовних багатств народу, накопичених поколіннями. Збіднення духовного етносу, а відтак і криза суспільства, є безперечним наслідком кожної незаповненої прогалини в системі міжпоколінної передачі культурної інформації, що й визначає практичний інтерес до вивчення об’єкта нашого дослідження.

Народні вірування та уявлення вбирали в себе все багатоманіття ідей, що панували в різні епохи; хоча їх не можна вважати своєрідним “музеєм”, де ці концепції зберігаються. Аналіз різночасових ідей, що втілені в народних віруваннях, виявляє насамперед історичні зв`язки тих сло`вянських племен, що колись проживали на території України, з іншими народами, що дозволяє “прочитати” не лише історичну долю країни, а й духовний рух її народу.

Під демонологією розуміють уявлення українців про злих духів (демонів), що дійшли з давніх часів. Демонічні істоти слід відрізняти від “непростих”. Наприклад, гуцули зараховували до останніх знахарів, примівників, градівників, віщунів та ін.; вважали їх земним втіленням уявних незвичайних властивостей – як фізичних, так і духовних. А демони – це фантастичні істоти.

Вивчення народної демонології становить для дослідників народної культури велику цінність, оскільки висвітлює певні базові смислові зони, які сприяють реконструкції загальної міфологічної картини світу слов`ян. Зацікавлення народною демонологією виявлялось як у сфері збиральницької діяльності та публікацій експедиційних матеріалів, так і в перших спробах включення цих даних у міфологічні дослідження та наукові розвідки про слов`янські старожитності (А. Потебня, В. Даль, С. Максимов, А. Афанасьєв та ін.).

Використання української демонології стало традиційним для літератури не лише доби романтизму, а й епохи орнаменталізму, бароко, класицизму. Вірування та повір’я через образи-символи стали джерелом романтичних балад доби романтизму XIX століття, зокрема у творчості Т. Шевченка, С. Руданського, Є. Гребінки, “містичної” прози Г. Квітки-Онов’яненка (“Конотопська відьма”), казок Марка Вовчка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Короліва-Старого та ін.

Отже, демонологічні повір`я пронизують майже всі сторони життя традиційного суспільства й активно виявляють себе в багатьох фольклорних, ритуально-комунікативних і мовних жанрах. Вони є невід`ємною частиною сімейних, календарних і господарчо-побутових обрядів; тісно пов’язані з уявленнями про час і простір, явища природи, тваринний та рослинний світ, причини виникнення хвороб та епідемій; знаходять своє відображення в уявленнях про долю людини, її вдачу та психічне здоров`я.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Балушок В. Обряди ініціації українців та давніх слов'ян / В. Балушок. – Л.; Нью-Йорк, 1998. – 216 с.

  2. Дяченко Ю. П. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія / Ю. П. Дяченко. – К., 1992р.

  3. Лановик М. Б. Українська усна народна творчість : [підручник] / М. Б. Лановик, З. Б. Лановик. – [3-тє вид., стер.].– К. : Знання-Пресс, 2005. – 591 с.

Дериведмідь Антоніна,

студентка 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: С. С. Журавльова,

к. філол. н., доцент (БДПУ)
Діамантовий перстень” Людмили Старицької-Черняхівської

як історико-пригодницька повість
Людмила Старицька-Черняхівська (1868–1941) – талановита письменниця, перекладач, драматург, літературознавець. В історію української літератури увійшла перш за все як авторка більше десятка оригінальних і самобутніх п’єс.

Драматургію Людмили Старицької-Черняхівської досліджували І. Тешенко, Л. Барабан, В. Верстюк, В. Заруба, Ю. Хорунжий та ін. Однак її прозова спадщини на сьогодні майже не привертала увагу літературознавців, що і визначає актуальність нашого дослідження. Отже, метою нашої розвідки є визначення жанрових особливостей повісті “Діамантовий перстень” Людмили Старицької-Черняхіської 2.

“Діамантовий перстень”, на нашу думку, варто визначати як історико-пригодницьку повість. Спробуємо, насамперед, виявити ознаки цього літературного жанру. Сюжет повісті, за визначенням ю. Коваліва, “переважно акцентований на аналізі одного чи кількох конфліктів, охоплює незначну кількість епізодів, характеризується повільним розвитком дії, рівним ритмом розповіді, відносною простотою композиції” [1, c. 225]. Однак пригодницький характер змінює темп розповіді зі спокійного на динамічний. В основу твору обов’язково покладено якусь пригода, героїчний вчинок. Усе це відбувається на конкретному історичному тлі.

У повісті “Діамантовий перстень” використано історичний факт – події 1830–1831 рр., тобто польське національно-визвольне повстання проти Російської імперії. Біограф і дослідник творчості Людмили Старицької-Черняхівської Юрій Хорунжий наголошує, що розповідь, покладену в основу повісті, письменниця почула від свого дідуся – Віталія Романовича Лисенка, що був свідком і учасником тих подій: “Дідова оповідка, сповнена співчуття до повстанців, розцвічена винахідливою уявою онуки-письменниці” [3, c. 24].

Людмила Старицька-Черняхівська подає у творі детальні описи битви на Гроховім полі та захоплення Володимир-Волинського. Персонажами повісті виступають реальні історичні особи, учасники тих подій (російські царі Олександр і Микола Перший, польський диктатор Ю. Хлопицький, генерал Ю. Дверницький, фельдмаршал І. Дибич), які відіграють значну роль в змалюванні історичного тла “Діамантового персня”.

Сюжет повісті Людмили Старицької-Черняхівської однолінійний, тобто всі події, що відбуваються у творі, нерозривно пов’язані з головним героєм Лисенком. Він, як і будь-який інший герой пригодницького твору, діє лише за законами вірності та честі. Протягом усього твору Лисенко потрапляє в різноманітні екстремальні ситуації, через що завжди перебуває “на єдину волосину од смерті” [2, с. 551], але це не спонукає його відступитися від розпочатої справи і зламати свою обіцянку. Герой знаходить вихід із будь-якої ситуації саме завдяки своїм здібностям, спостережливості, винахідливості, логічному мисленню: “І враз мов блискавка прорізала мої думки! Слова ті, що вони казали, і порух... Я схопив себе рукою за горло, начебто хотів задушити себе, і вимовив тихо, нахиляючись до пріора: – Емануель” [2, с. 520].

Усі події, змальовані в повісті, завершуються характерною для пригодницьких творів щасливою кінцівкою. Головному герою вдається виконати завдання честі – переправити князя Стефана з його нареченою Броніславою за кордон. Таємниця ж самого Лисенка залишилася нерозгаданою, остання зачіпка у цій справі пішла в могилу разом із його ворогом Шлітером.

Отже, гармонійно поєднавши історичні факти з пригодницькими мотивами та художнім вимислом, Людмила Старицька-Черняхівська у повісті “Діамантовий перстень” подала своє бачення історичних подій. Подальшою перспективою дослідження вбачаємо аналіз стильових особливостей твору в контексті української літератури перших десятиріч ХХ століття.


Література

  1. Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. Ковалів. – К. : Академія, 2007. – Т. 2 : М (Маадай-Кара) – Я (я-форма). – 622 с. – (Енциклопедія ерудита).

  2. Старицька-Черняхівська Л. Вибрані твори : Драматичні твори. Проза. Поезія. Мемуари / Людмила Старицька-Черняхівська ; вст. ст., упор. та прим. Ю. М. Хорунжого. – К. : Наук. думка, 2000. – 848 с.

  3. Хорунжий Ю. Людмила Старицька-Черняхівська / Юрій Хорунжий // Старицька-Черняхівська Л. Вибрані твори : Драматичні твори. Проза. Поезія. Мемуари / Людмила Старицька-Черняхівська ; вст. ст., упор. та прим. Ю. М. Хорунжого. – К. : Наук. думка, 2000. – С. 5–34.



Дерябіна Алла,

студентка 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Г. О. Бєлаш,

к. філол. наук, доцент (БДПУ)
Тема дому та сім’ї в романі Л. Уліцької “Медея та її діти”

та Г. Г. Маркеса “Сто років самотності”
Тема сім'ї у творах Л. Уліцької та Г. Г. Маркеса одна з центральних тем. Письменники показали специфічні відносини між поколіннями, вплив історичного коріння на рід.

Актуальність дослідження полягає у необхідності визначення особливостей втілення теми дому та сім’ї в романі Л. Уліцької “Медея та іі діти” та Г. Г. Маркіса “Сто років самотності” з позиції сучасної компаративістики.

До творчості Л. Уліцької зверталися дослідники Л. Торопчина, А. Анікіна, С. Білокурова, С. Тіміна та ін.

Метою роботи є дослідити теми дому та сім’ї в романі Л. Уліцької “Медея та її діти” та Г. Г. Маркеса “Сто років самотності”. Для досягнення поставленої мети, нами було використано порівняльно-історичний та комплексний методи.

Роман Л. Уліцької “Медея та її діти” являє собою історію великої родини, що поєднала в собі декілька поколінь: “Родина була настільки благословенно велика, що являла би собою прекрасний об’єкт для генетика, який цікавиться розподілом спадкових властивостей” (переклад наш – А.Д.) [2, с. 2]. Письменниця приділяє увагу кожному члену сім’ї, детально виписує долю всіх представників старовинного роду. Хранителькою домашнього вогнища, історії родини, традицій і пам’яті у романі виступає Медея – господиня, навіть матір, хоча не мала власних дітей, а піклувалася про племінників та онуків. Л. Уліцька прагнула створити “ідеальну сім’ю”, члени якої укладали шлюби лише як умову для побудови справжньої родини.

У романі Г. Г. Маркеса “Сто років самотності” ми бачимо також велику родину, стрижнем якої є Урсула. Вона протягом життя постійно займалася будинком, чоловіком, дітьми, онуками, правнуками, усе робила для благополуччя своєї сім’ї: “Норовиста, сильна жінка з міцними нервами, вона вміла зразу встигати всюди. Завдяки їй земляна підлога, глиняні стіни, грубі саморобні меблі були ідеально чистими, а старі скрині, де зберігався одяг, виділяли слабкий аромат альбааки” [1, с. 19].

Центральною темою обох творів є тема дому. Усі основні події відбуваються навколо рідної оселі. Так, Медея збирає щороку родичів у своєму домі і вони з радістю приїжджають туди. Вони чекають часу, щоб пожити в будинку, зустрітися разом, провести гарно час. Дім став символом вічності та незнищенності, оскільки після смерті Медеї в нього в’їхала інша родина, що зробила його центром свого життя. Але традицію Медеї продовжив її племінник Георгій, що збудував недалеко свій власний дім, про що давно мріяв.

Г. Г. Маркес, працюючи над романом, хотів дати йому назву “Дім”. Така назва була б невипадково, оскільки вся дія роману розгортається навколо будинку родини Буендіа. Протягом твору рід засновників Макондо катастрофічно швидко зменшується по мірі того, як занепадає дім. Усі спроби Урсули утримати свою родину від помилок, оберегти своїх дітей, захистити онуків не можуть зупинити процес згасання великої сім'ї. У домі не вистачало тепла, оскільки тотальне почуття самотності кожного Буендіа не давало можливості повноцінно жити і насолоджуватися родинним затишком. Для родичів Урсули дім не являв великої цінності, на відміну від Медеєних. Якщо після смерті Медеї її рід продовжується, то після смерті Урсули її дім зникає разом із усім родом.

Таким чином, Л. Уліцька та Г. Г. Маркес зробили тему дому та сім’ї основною у своїх романах. Її трактування дуже схоже, але має суттєві відмінності, що робить їх твори своєрідними.
Література


  1. Маркес Г. Г. Сто лет одиночества. Полковнику никто не пишет : [Роман. Повести. Рассказы] / Габриель Гарсиа Маркес. – М. : Олма-пресс, 2005. – 379 с. – (Библиотека мировой литературы).

  2. Улицкая Людмила. Медея и её дети : [роман] / Людмила Улицкая. – М. : Эксмо, 2011. – 576 с. – (Большая энциклопедия).

Ефимова Анна,

студентка 3 курса факультета

иностранных языков и переводоведения

Научный руководитель: Котова Е.Г.,

к.п.н., доцент (Московский государственный

областной гуманитарный институт)


ОСОБЕННОСТИ ХУДОЖЕСТВЕННОГО СТИЛЯ ДЖЕЙН ОСТЕН

(НА ПРИМЕРЕ РОМАНА “ГОРДОСТЬ И ПРЕДУБЕЖДЕНИЕ”)
Обращенность работы к произведениям Джейн Остен не случайна, поскольку она является уникальным автором в истории английской литературы. Джейн Остен жила и писала два века назад, но её стиль до сих пор является образцом для многих авторов. К её произведениям обращаются писатели, критики, режиссёры. С именем Джейн Остен для каждого образованного англичанина связаны образы героев, которых он вспоминает, узнавая их речь и повадки в людях, живущих сегодня. В связи с недостатком нравственности в современном обществе, разложением главнейшей ценности любого общества – семьи, произведения Джейн стали очень актуальными в современном мире. В погоне за богатством, люди перестали замечать маленькие радости жизни, ценить заботу близких людей, дружбу. Всё это подменили деньги. В мире не хватает сочувствия, бескорыстия. Хотя романы Остен охватывают узкие рамки, определённые самой писательницей, в них нет тайн, далёких стран, необыкновенных приключений. Джейн Остен не описывает войн, революций, но от этого её произведения не становятся менее привлекательными. Джейн концентрирует своё внимание на незаметном на первый взгляд, но важном. Её романы показывают, что и в обыденном есть свои прелести и трудности. Произведения Остен учат нас любить то, что у нас есть, быть правдивыми и отзывчивыми, действовать согласно разуму. Писательница поднимает вопросы воспитания в семье, взаимоотношений между супругами, родителей и детей. Многие герои Остен: Миссис Беннет, мистер Коллинз продолжают жить в английском обществе. Поэтому сегодняшняя Англия переживает настоящий “бум” Джейн Остен. Её произведения пристально изучаются. Переиздаются большими тиражами её романы. В английском языке существует слово “джейнист” – почитатель творчества Остен. Изучение произведений Джейн Остен является очень важно, так как она является основоположником реализма XIX века. Не зная её вкусы, манеры письма, личность, мы не можем оценить произведения других авторов XIX века, которые, в свою очередь, восприняли и переработали многое из написанного ей. Изучая стилистические особенности романов Джейн Остен можно понять её влияние на последователей, так как без осмысления прошлого невозможно движение вперёд. В то же время Джейн Остен собрала всё лучшее, что было в литературе до неё, она синтезировала достигнутое Ричардсоном и Филдингом.

Рассмотрев особенности художественного стиля Джейн Остен на примере романа “Гордость и предубеждение”, мы попытались установить зависимость употребления стилистических средств в речи героев от различных факторов, таких как, окружающая среда, уровень развития культуры, отношение автора к персонажу и др., а также определить основные черты характера писательницы по манере её письма. В результате проведенной исследовательской работы мы пришли к выводу о том, что стилистическая характерность присуща каждому персонажу романа. Автор мастерски наделяет каждого героя особой манерой построения речи, связанной с его образом мышления, образованием, характером. Галерея персонажей Остен не только даёт яркое представление о нравах, обычаях и психологии привилегированных слоев английского общества на рубеже XVIII и XIX вв., но и в некоторой степени раскрывает черты характера самой писательницы, по праву названной “Первой леди” английской литературы.



Єлошина Ірина,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: І. О. Баранова,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
Казково-міфологічні елементи поетики та міжжанрова взаємодія у творчості Оскара Вайльда
Актуальність дослідження. У роботі відзначено фрагментарність і недостатню вивченість поетологічної унікальності казкових збірок О. Вайльда. Обидві книги казок як іманентний і одночасно пов'язаний з іншими вайльдівськими жанрами і творами текст, що володіє внутрішньою цілісністю і водночас внутрішнім розвитком, дотепер не розглядався. Поза полем дослідницької уваги залишилися і проблеми міжжанрової взаємодії, що дозволяють розширити підходи до вивчення як казкової спадщини Вайльда, так і роману “Доріан Грей”. Про доречність такого шляху вивчення свідчить присутність ряду вставних “романних” конструкцій у текстах казок, і, навпаки, наявність казково-міфологічних фрагментів, алюзій та поетологічних рис – у романі. Незважаючи на те, що казково-міфологічне – вагомий компонент поетики роману, “Портрет Доріана Грея” з такої точки зору не аналізувався; невивченим дотепер залишається і питання “романізації” вайльдівских казок.

Мета роботи – дослідити своєрідність поетики літературних казок Вайльда, а також з’ясувати наявність казкових алюзій, казкової образності та визначити специфічні риси казково-міфологічної поетики в романі “Портрет Доріана Грея”.

Об’єкт дослідження – збірка казок “Гранатовий будиночок” і роман “Портрет Доріана Грея” О. Вайльда. Предмет – казково-міфологічні елементи поетики.

Найбільш суттєві результати дослідження:

- Казки О. Вайльда демонструють стійку тенденцію до ускладнення різних рівнів творів: сюжету, композиції, персонажної системи. Їх відрізняє присутність епічних (скоріше, властивих романному жанру) зачинів, порушення лінійності в розвитку подій (ретроспективні екскурси в минуле героїв), а також ускладнення і філософізація казкової колізії.

- Трансформується наратологічна структура казок за рахунок включення естетичного дискурсу, літературної алюзійності, розвитку діалогічності.

- Спостерігається розширення образно-персонажної системи вайльдівських казок, що відбувається на тлі редукування традиційних казково-фантастичних образів.

- Простір набуває підвищеної варіативності й ускладненості. Спостерігається процес переосмислення традиційного просторового канону, а також з'являються неказкові види просторів (естетизований, дискурсивно ускладнений, мнемонічний простір, наділений аксіологічними, характерологічними функціями). Художній простір у казкових творах Вайльда набуває характерного для романного жанру поліфонізму.

- Метажанрові алюзії роблять літературні казки “відкритим” жанром. Казковість при ослабленому диві проявляється в “пожвавленні” неживого, використанні концепту сну, який, однак, набуває більш широких функцій, властивих розвинутій літературі, “олюдненні” персонажів тваринного світу та предметів неживої природи і навпаки (“маріонетковість” Інфанти, “статуарність” Принца). Казкові твори характеризує "неказковий" кінець, що поєднується з відкритістю, варіативністю фіналу.

- Романізація казки здійснюється у двох напрямках. З одного боку, проявляється тенденція “розгортання казки в роман”, завдяки чому казкові твори можуть сприйматися як “роман в мініатюрі”. З іншого – паралельний процес “згортання” роману в романну матрицю, яка присутня в казці як семіотично значущий фрагмент. Двоспрямований процес міжжанрової взаємодії призводить до появи казок романного типу, об'єднаних у “Гранатовий будиночок”.

- Казки Вайльда свідчать про поєднання реалістичних рис романної техніки з різноманітними різновидами художньої умовності (дзеркало, гра, широкий спектр літературних алюзій, різноманітність фантастичних прийомів).

- Проникнення казково-міфологічного начала в роман визначає наявність у ньому наскрізних мотивів: вічної молодості, спокуси, дарування, ініціації (виконання важких завдань).

- Змістовні та поетологічні особливості роману, що пов'язують “Портрет Доріана Грея” з творами двох казкових збірок, дозволяють виявити співвіднесеність казкового і романного жанрів у творчості письменника. Авторська стратегія передбачає розширення жанрових меж за рахунок введення в казкові твори романних “матриць” і зворотне явище – осмислення романних колізій у фрагментах, які мають казково-міфологічну природу.
Література


  1. Oscar Wilde. The Critical Heritage. Ed. by K. Beckson. L. : Routledge & Ke-gan Paul, 1970. – 434 p.

  2. Wilde O. Plays, prose Writings and Poems. N.Y., Toronto: Random House, inc., 1991. – 538 p.


Забержевская Анна,

студентка 6 курса

Института филологии

и социальных коммуникаций

Научный руководитель: Спивак И.Э.,

к. филол. н., доцент


ПОВЕСТЬ “ОБМЕН” Ю. ТРИФОНОВА КАК ЯВЛЕНИЕ

ГОРОДСКОЙ ПРОЗЫ”


Тема города как одна из ведущих в русской литературы XIX – XX веков стала основой формирования городского текста. В XIX веке исключительный статус первого и ведущего сверхтекста русской литературы получил “петербургский текст”, в XX веке эта позиция была занята “московским текстом”.

Авторами “городской прозы” было предложено идейно-художественное осмысление процесса урбанизации, выдвинута особая концепция личности и среды, представлена новая поэтика урбанизма, предложен ряд жанрово-стилевых модификаций повести и романа. В жанре городской прозы работали М. Чулаки, С. Есин, В. Токарева, И. Штемлер, А. Битов, братья Стругацкие, В. Маканин, Д. Гранин, Ю. Трифонов и другие.

Цель данной работы – проанализировать повесть Ю. Трифонова “Обмен”, выделив в ней черты “городской прозы”.

Ю. Трифонов по праву считается родоночальником “городской прозы” – жанрово-стилевого течения, возникшего в русской литературе в 60-е годы XX века. Творчество прозаика представляет собой художественную систему с единой пространственно-временной организацией, типологией персонажей и автобиографической основой. Автор цикла “московских повестей”, он задал своими произведениями особую тональность и направленность городской прозы, определив специфику её развития в 70-80-е годы XX века.

Повести “Обмен”, “Предварительные итоги”, “Долгое прощание”, “Другая жизнь”, которые образовали “московский” или “городской” цикл, сразу назвали феноменальным явлением в русской литературе. Автор погружает своих героев в житейскую “пучину”, и быт становится для них не только средой обитания, местом действия, но и своего рода лакмусовой бумажкой, “проверяющей” их на нравственную прочность.

Цикл “городских повестей” Ю. Трифонова открывается повестью “Обмен” (1969). Название произведения имеет двоякий смысл: автор имеет в виду не только собственно обмен одних квадратных метров на другие, что мы видим в начале повести, но и то, что происходит с главным героем повести Виктором Дмитриевым. Описание бытовых, житейских подробностей – это один пласт произведения, сквозь который проступает другой – нравственный.

Идея обмена заявлена уже в первом абзаце повести, а самой процедурой обмена заканчивается произведение. За это время перед читателем проходит вся жизнь главного героя и его отношения с семьей.

Используя так называемые “мелочи жизни” – детали одежды, предметы быта, жесты, запахи, – автор раскрывает отношения между членами семьи Дмитриевых (история их обмена – в центре повествования). Эти “мелочи” выполняют функцию авторского комментария, дополняют, конкретизируют произносимые героями слова, являются своеобразными символами повседневной, будничной жизни, о которой рассказывает Ю. Трифонов. Например, в описании супружеской спальни Дмитриевых автором сделан акцент на такой детали, как две подушки, одна из которых, с несвежей наволочкой, принадлежала Дмитриеву. Контраст между нею и свежей ночной сорочкой Лены, жены главного героя, – свидетельство угасания чувств.

Важную смысловую функцию в “московских повестях” выполняет такая деталь домашней обстановки, как телефон (супруги Дмитриевы, например, систематически ссорятся по телефону). Из средства связи он превратился в яркий символический образ не случайно: сократив пространственно-временные дистанции, телефон ускорил процесс стирания границ между сферами общественного и частного. Телефон – это один из традиционных символов “городской прозы”.

Хронотоп в трифоновской прозе – это, как правило, Москва и ее окрестности: дачный мир, соотнесенный с миром детства. В повести “Обмен” Москва – не только место действия, это идейный и топографический центр художественного пространства, где возможна полнота самореализации, достижимо личное счастье, осуществимы творческие планы, в то время как московское микропространство – квартира – место разлада, непонимания, вынужденного совместного проживания духовно чуждых друг другу людей (супруги Дмитриевы). Образы, формирующие художественное пространство повести, выступают как жертвы процесса урбанизации (дача Дмитриевых) [3, с. 152].

В соотношении городских и дачных пейзажей нельзя не почувствовать недоверие Ю. Трифонова, правда, не к процессу урбанизации и городской культуре как таковым, а к формирующейся в новых условиях системе ценностей с “квартирным вопросом” во главе, сомнение писателя в моральной состоятельности человека, порвавшего с природной средой.

Таким образом, в повести “Обмен” Ю. Трифонов подводит нас к осмыслению важнейших нравственных, духовных проблем современного общества, коренящихся в повседневности и особенно – в решении пресловутого “квартирного вопроса”. В художественном мире повести “квартирный вопрос” становится своеобразной точкой отсчета в процессе бытового и, что особенно важно, нравственного обмена, в реконструкции повседневности 60-70-х годов ХХ века.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка