Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка25/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   37

ЛІТЕРАТУРА

  1. Аникин Г. В. Эстетика Джона Рёскина и английская литература ХIХ в. – М. : Наука, 1986. – 318 с.

  2. Овсянников М. Ф. История эстетической мысли. – М. : Высшая школа, 1978. – 388 с.



Косова Катерина,

студентка 7 курсу Інституту філологіі

та соціальних комунікацій

Науковий керівник: Коркішко В. О.,

к. філол. н, доцент (БДПУ)
ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ САТИРИ В РОМАНІ-АНТИУТОПІЇ ВОЛОДИМИРА ВОЙНОВИЧА “МОСКВА 2042”
Антиутопії є своєрідним попередженням, сценарієм, за яким розігрується життя суспільства. Вивчення жанру антиутопії приділяли увагу такі вчені як: В. Акімов, Г. Сабат, А. Зверєв, В. Лакшин, Є. Шацький та ін.

Метою нашого дослідження є вивчення особливостей соціальної сатири в романі-антиутопії Володимира Войновича “Москва 2042”. Під час дослдження ми керувались описовим методом з елементами контекстуального аналізу.

Одночасно із падінням двох могутніх тоталітарних систем – фашизму та сталінізму жанр антиутопії в російській літературі отримує новий напрям у творчості Ю. Даніеля (“Говорит Москва”, 1961), В. Аксьонова («Остров Крым», 1977–1979), В. Войновича (“Москва 2042”, 1984–1986). Якщо для російської антиутопії першої половини ХХ століття було характерним спрямування на процес соціальних змін, то в другій половині ХХ століття автори антиутопій намагаються переосмислити перш за все результат історичного розвитку з точки зору часової дистанції.

Головний герой книги – письменник Віталій Карцев, який через свою професійну діяльність змушений жити у вигнанні в Західній Німеччині.

Руді (товариш Карцева) повідомляє йому, що мюнхенське турагентство пропонує доволі незвичайну послугу: можливість вирушити в подорож у часі на спеціальному надсвітловому космоплані. Віталій усвідмлює, що неварто втрачати шанс побачити СРСР років через 60.

У Москві 2042 року його приймають, як національного героя. Від важливих персон, які його зустрічали письменник дізнається, що в Москві вперше за історію в межах одного міста побудований справжній комунізм. На запитання про політичний лад Карцев отримує відповідь: «Никакого политического строя, Виталий Никитич, у нас не существует, Впервые в истории нашей страны и всего человечества у нас построено бесстроевое и бесклассовое коммунистическое общество» [1, с. 143].

Однак, незабаром він дізнається, що комунізм, побудований у Московській комуністичній республіці (Москореп), зовсім не такий, яким його передбачали в в минулому. Московському комунізму властиві всі ті недоліки, які були и при соціалиізмі.

У цьому світі Карцев зустрічає своїх знайомих із 1982 року: вченого-біолога Едика, який у 2042 винайшов еліксир вічної молодості, Сіма – письменника, який став лідером опозиційної сили та Льошку Букашева, який у майбутньому є вождем нового суспільства – Геніаліссімусом. Тут немає Бога, є лише Геніаліссімус, портрети якого висять у всіх установах, куди потрапляє головний герой. Багато жителів Москорепу таємно симпатизують Сіму, який зневажає комунізм і демократію, адже, на його думку, існує лише єдина прравильна форма правління – монархія.

Войнович використовує всі класичні ознаки антиутопії з пародією. У творі залежність матеріального від ідеологічного доведена до комічної межі – відданість людини ідеології свідчить про ступінь його потреб.

Таким чином, за допомогою прийому соціальної сатири перед нами зображується суспільство надзвичайно вбоге та здичавіле: літом громадяни вдягають короткі штани та спідниці з метою экономії тканини, голяться і здають волосся, а харчуються сурогатами за талонами, які отримують за “вторичный продукт”, який здали напередодні (тобто нечистоти, які експортуються Радянським Союзом на Захід в обмін за нафту та газ). Войнович висміює політичний лад Москорепу – міста, в якому править дискримінація, соціальна нерівність і жорстока цензура.


ЛІТЕРАТУРА

    1. Войнович В. Н. Москва 2042 / Владимир Войнович. М.: Эксмо, 2010. – 480 с.

  1. Сабат Г. У лабіринтах утопії й антиутопії / Г. Сабат. – Дрогобич : Коло, 2002. – 160 с.

  2. Шацкий Е. Утопия и традиция: Пер. с польск. / Общ. ред. и послесл. В. А. Чаликовой. – М. : Прогресс, 1990.– 456 с.



Мартиненко Олена,

студентка 7 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: В.О. Коркішко,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
ДУХОВНІ ЦІННОСТІ ТАРАСА БУЛЬБИ ТА ЙОГО СИНІВ (НА МАТЕРІАЛІ ПОВІСТІ М. ГОГОЛЯ “ТАРАС БУЛЬБА”)
“Тарас Бульба” має велику і складну творчу історію. Повість М. Гоголя була опублікована в збірці “Миргород” 1835 року. В ній зображено життя Запорозької Січі: героїчна боротьба козаків проти гнобителів українського народу, неповторний колорит побуту й звичаїв запорожців.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю цілісного осмислення духовних цінностей героїв цієї повісті. Мета: дослідити цінності повсякденного життя героїв та зробити порівняльний аналіз.

Головними героями повісті є старий полковник Тарас Бульба та його сини, Андрій – молодший син Тараса Бульби та старший брат Остап. Кожен із персонажів гоголівської повісті міг би стати героєм натхненної поеми. Але перший серед цих героїв – Тарас. Виведення імені головного героя у назву твору має ознаки концептуального акценту, що підтримується і його семантикою. Історія козака Тараса Бульби тісно пов’язана з історією української землі й українського козацтва. Справою свого життя Бульба вважає захист знедолених, батьківщини та віри православної. Єдиною сферою реалізації героя є боротьба з ворогами і постійне випробовування себе. Всі згадані аспекти характерні для персонажа героїчного епосу.

Суворий і непохитний, Тарас Бульба веде життя, повне негараздів і небезпек. Він не був створений для сімейного вогнища. Його “пестощі” – чисте поле та добрий кінь [1, с. 4]. Побачившись після довгої розлуки з синами, Тарас назавтра ж поспішає з ними на Січ, до козаків. Тут його справжня стихія. Людина величезної волі і незвичайного природного розуму, зворушливо ніжний до товаришів і нещадний до ворога, він карає польських магнатів та орендарів і захищає пригноблених і знедолених. Це могутній образ, овіяний поетичною легендою. Це мудрий і досвідчений ватажок козацького війська. Все життя Тараса було нерозривно пов'язана з життям Січі. Служінню товариству, вітчизні він віддавав себе всього. Цінуючи в людині перш за все її мужність і відданість Січі, він невблаганний до зрадників і боягузів. Образ Тараса втілює в собі завзятість і розмах народного життя, всю духовну і моральну силу народу. Сила Тараса – у могутності тих патріотичних ідей, які він висловлює. У ньому немає нічого егоїстичного, дрібного, корисливого. Його душа перейнята лише одним прагненням – до свободи і незалежності свого народу.

Вперше ми зустрічаємося з Остапом і Андрієм на їх рідному батьківському подвір'ї. Образ Андрія, порівняно з суворим Остапом більш чутливий, ніжний. Навіть мати сильніше жаліє і любить саме його. Сам же Тарас зумів прищепити синам інтерес до козацького життя, виховати в них хоробрість, спритність. Два брати Остап і Андрій, що виросли й виховані в однакових умовах, являють собою полярно протилежні людські типи. Остап – людина, яку називають бездоганним бійцем, надійним товаришем. Він мовчазний, спокійний, розважливий. Остап продовжує й шанує традиції батьків і дідів. Він дивно цільна натура. Беззастережно приймає Остап запорізький побут, ідеали й принципи старших товаришів. Шанобливість ніколи не переходить у нього в догідливість, він готовий виявити ініціативу, але з повагою ставиться до думки інших запорожців. Остап бачить світ суворим і простим. Є вороги й друзі, свої й чужі. Його не цікавить політика, він прямодушний, відважний, вірний і суворий воїн. Андрій, на противагу Остапу, є героєм двох історій – козацької та романтичної, що переплелися в його долі, утворивши конфлікт між обов’язком і коханням. Якщо за законами класицизму герой був вірний обов’язку і готовий, тримаючись власних переконань, віддати за них життя, то, зважаючи на закони романтизму, він обирав кохання, яке в колі його пріоритетів мало найвищу цінність. Андрій діє за законами жанру. Він індивідуаліст, який, відпавши від етнічної та ідеологічно об’єднаної спільноти, замінює цінності попереднього існування єдиним почуттям – коханням – і готовий віддати за нього життя. На відміну від Андрія, для Тараса найдорожче в житті вітчизна, товариші, віра. Тому трагедія Андрія – конфлікт між коханням та обов’язком перед батьківщиною – стала трагедією і для Тараса. Батько прокляв “і день, і годину, коли породив на ганьбу собі такого сина”. Виконуючи свій обов’язок перед товаришами, Тарас вбиває сина-зрадника.

Отже, виходячи з вищесказаного можна зробити висновки, що справою життя Тараса Бульби – захист знедолених, батьківщини та віри православної. Все його життя пов’язано з Січчю. А Два брати Остап і Андрій, що виросли й виховані в однакових умовах, являють собою полярно протилежні людські типи.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Гоголь Н. В. Тарас Бульба : [повесть] / Н. В. Гоголь ; [ред.: Р. М. Апакаева, А. Ф. Смоликов]. – Йошкар-Ола : Марийское книжное издательство, 1974. – 144 с.

  2. Елистратова А. А. Гоголь и проблемы западноевропейского романа / А. А. Елистратова. – М. : Наука, 1972. – 302 с.

  3. Медриш Д. Н. “Славянская антитеза” и поэтика Н. В. Гоголя / Д. Н. Медриш // Фольклорная традиция и литература. – Владимир, 1980.



Марченко Тетяна,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій,

наук. керівник: С. С. Журавльова,

к.філол.н., доцент (БДПУ)


Барокові традиції в історичній драматургії Івана Франка

(На матеріалі драми-казки “Сон князя Святослава”)
Іван Франко проявив свій письменницький талант не лише в прозі та ліриці, а й у драматургії. Зокрема, його авторству належать історичні драми “Сон князя Святослава”, “Кам’яна душа”, “Суд Святого Миколая”. Звернення Івана Франка до історичних сюжетів у драматургії спричинено дослідницькою діяльністю у царині медієвістики. На сучасному етапі історична драматургія Івана Франка є майже недослідженим пластом його творчості. Не приділялася увага і проблемі впливу барокового театру, а також медієвістичної діяльності письменника на його драматичні твори.

Як слушно підкреслює О. Гончар, історична драма “Сон князя Святослава” Івана Франка “до сьогодні належним чином не оцінена, лишається на маргінесі літературознавчих та театрознавчих зацікавлень. Однак це чи не найвизначніша історична драма І.Франка, суспільно-літературне значення якої полягає передусім у чітко вираженому втіленні актуальної для українців як у ХІІ ст. та в часи І.Франка, так і в нашому сьогоденні політичної ідеї – боротьби за єдність суспільних сил, могутність і процвітання Української держави” [1, с. 45]. Цим і визначається актуальність нашого дослідження. Отже, мета розвідки – виявити вплив барокових традицій на драму-казку “Сон князя Святослава” Івана Франка.

У “Трьох книгах про поетичне мистецтво” Феофан Прокопович роз’яснює п’ятиактну структуру драматичного твору, наголошуючи на доцільності збереження саме такої послідовності: 1) пролог (протазис), у якому викладається “та частина твору, що становить суть усього його змісту” [2, с. 433]; 2) епітасис – розвиток фабули; 3) катастасис – дія, у якій “уводяться перешкоди і сум’яття” [2, с. 433]; 4) дія, у якій фабула наближається до завершення, що “також належить до катастасису” [2, с. 433]; 5) катастрофа – розв’язка фабули. за цією схемою створювалися найкращі взірці барокової шкільної драми.

Подібну структуру відтворює Іван Франко у драмі-казці в 5-ти діях “Сон князя Святослава”. Так, в пролозі ми дізнаємося, що колись Святославові снився дивний сон. У першій дії Іван Франко знайомить глядача із самим князем, Предславою і власне презентує сон: “У сні турботному, важкому / І я отак колись лежав…” [3, с. 213]. У другій дії розпочинається розвиток сюжету: Святослав зустрічається з колишнім боярином і товаришем Овлуром та розбійниками; Скнязь видає себе за іншу особу і представляється Ставуром тощо. У третій і четвертій діях відповідно поглиблюються конфлікти: Святослав з розбійниками потрапляють до палацу Гостомисла і крадуть булаву; розбійники разом із військом ідуть на Київ. У п’ятій дії подано кульмінацію (вбивство Гостомисла) і розв’язку.

Основні події драми-казки відбуваються вночі, що посилює містичний характер твору. Наприклад, про те, що Святослав потрапив до лісу, де зустрівся з Овлуром та його розбійниками, здогадуємося з таких слів: “Хоч око виколи! Не видно! Ніч, / Мов сажа чорна…” [3, с. 236]. Про те, що Святослав з розбійниками саме вночі потрапляє до покоїв зрадника Гостомисла, дізнаємося із ремарки, що підкреслює утаємниченість сцени: “Роздягається, гасить свічку і також лягає. В кімнаті майже зовсім темно, тільки маленька лампада в головах у Запави перед іконою блимає. Хвилю тихо. Здалека чути гуркіт грому. Потому за сценою притишений стук кроків” [3, с. 266]. Зауважимо, що розвиток дії у барокових творах часто розгортається саме вночі, в темряві, у півсні, загалом у світі ірраціональному. Авторське жанрове визначення твору – “драма-казка” – свідчить, на нашу думку, про прагнення Івана Франка підкреслити містерійний характер п’єси.

Отже, на реалізацію творчого задуму Івана Франка в історичній драмі-казці “Сон князя Святослава” безпосередній вплив справила обізнаність драматурга з теоретичними засадами барокової шкільної драми. Підхід митця до створення образів, колорит презентованих сцен також відлунює бароковою естетикою. Перспективою подальшого дослідження вбачаємо відстеження джерельного матеріалу драми-казки “Сон князя Святослава” та окреслення її жанрових ознак.


Література

  1. Гончар О. Актуальність історичної драми І.Франка “Сон князя Святослава” / Олексій Гончар // Слово і час. – 2006. – №8. – С. 45–47.

  2. Прокопович Феофан. Сочинения / Феофан Прокопович ; [под ред. И. П. Еремина]. – М. – Л. : Изд-во АН СССР, 1961. – 501, [1] с.

  3. Франко І. Зібрання творів : у 50 т. Т. 1–25 : Художні твори / Іван Франко ; [ред. кол. : Є. П. Кирилюк (голова) та ін.]. – К. : Наукова думка, 1979. – Т. 24 : Драматичні твори. – 556 с.



Мельникова Екатерина,

студентка 6 курсу Института филологии

и социальных коммуникаций

Научн. руководитель: С.О. Филоненко,

к. филол. н., доцент (БДПУ)

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ЖАНРОВ ДЕТСКОГО ДЕТЕКТИВА
И “ДЕВИЧЬЕЙ ПОВЕСТИ” В СЕРИИ Е. ВИЛЬМОНТ “ДАША И КО”

Читательский “бум” книжных серий о первой любви, об отношениях между мальчиками и девочками создал условия для развития жанров массовой литературы. Интересным примером является книжная серия Е. Вильмонт “Даша и Ко”, которую можно рассматривать не только в контексте традиции детективной прозы, но и в контексте субкультуры девичества. Взаимодействию детективного и сентиментального жанров способствует тот фактор, что детские детективы российского автора построены по образцу и подобию “женских детективов”, которые, в свою очередь, продолжают традицию дамских романов. Таким образом, необходимость изучения особенностей взаимодействия жанров детского детектива и “девичьей повести” определили актуальность нашего исследования.

Вопросами девичьей субкультуры в ее литературном отражении занимались С. Борисов, Т. Китанина, А. Ханютин, А. Чеканова, Ш. Иннесс, Б. Кларк, М. Хигоннет, М. Дж. Смит, М. Форман-Брунелл, Л. Пэрис. Несмотря на большое количество теоретических трудов, проблема взаимодействия жанров детектива и сентиментальной повести не исследована до сих пор.

Цель работы заключается в рассмотрении взаимодействия жанров “девичьей повести” и детского детектива в книжной серии Е. Вильмонт “Даша и Ко”.

Опираясь на тезисы М. Костюхиной, мы выделили в структуре серии “Даша и Ко” ряд особенностей, характерных для девичьей литературы. Первая – обложка, которая имеет “девичье лицо” [3, с. 30]: преобладание оттенков розового цвета; “изображение юной героини, “заурядной внешности”; атрибуты девичьей субкультуры: рисунок игры “классики”; изображение предметов повседневного быта: сковородки, чашки. О наличии романтического сюжета говорит издательское название серии “Первая любовь+детектив” и “эмоциональные картинки”: пара влюбленных, букеты цветов.

Детские детективные повести Е. Вильмонт (как и типичные произведения для девочек) рассказывают о душевных переживаниях юной Даши Лаврецкой, которая полюбила “прекрасного принца Юрия”, а он оказался “нехорошим человеком” [3, с. 31]. Разочарование не сломило школьницу, и она, как все героини “девичьей” литературы, продолжает стремиться к настоящей любви. Любовная интрига книжной серии “Даша и Ко” завершается традиционно для сентиментальных произведений: “вознаграждением добродетели главной героини” [3, с. 32]. Даша встречает молодого человека и снова верит в любовь.

Детективные повести серии “Даша и Ко” “сопровождаются житейскими обобщениями и психологическими комментариями” [3, с. 32], которые помогут юной читательнице в разрешении той или иной ситуации, например, при разводе родителей: “Дети часто по глупости ревнуют родителей. А я давно сообразила, что не надо мешать маме устраивать свою личную жизнь”(“В поисках сокровищ”) [1, c. 20]. Встречаются в текстах женские стереотипные представления о мужчинах: “– Олька, ты что, мужчин не знаешь? Они все такие, у них любовь всегда на втором месте! (“Секрет мрачного подземелья”) [2, c. 91]. Юную героиню Е. Вильмонт наделила главными женскими качествами: чуткостью, добротой, доброжелательностью, заботливостью. Образ Даши – это воплощение модели идеального поведения для современной девочки-подростка.

Таким образом, книжная серия Е. Вильмонт строится на взаимодействии жанровых элементов женской детективной прозы и “девичьих” романов и повестей. Проведенный анализ позволил выделить черты родства двух жанров: соединение криминальной истории и любовной интриги; серийность книг; наличие дополнительной информации, которая не имеет отношения к разгадке тайны или преступления; сентиментальность при описании романтической линии повести; “формульность” сюжета; образ девочки-детектива; героиня − независимая, сильная, относится к себе самокритично.

Литература в рамках субкультуры девичества сочетает в себе традиции дамских любовных романов и поучительную направленность детского чтения. “Девичья” литература – это синтез мировоззрения девочки-подростка и взглядов эмансипированной женщины-современницы, которая одновременно стремится к любви, но не может преодолеть жесткие морально-этические рамки.


ЛИТЕРАТУРА

Вильмонт Е. В поисках сукровищ : [повесть] / Екатерина Вильмонт. – М. : Издательский дом “Эксмо”, 2002. – 262 с.



  1. Вильмонт Е. Секрет мрачного подземелья : [повесть] / Екатерина Вильмонт. – М. : Издательский дом “Эксмо”, 2006. – 249 с.

  2. Костюхина М. Современная школьница и ее “романы” / Марина Костюхина // Литература : издательский дом “Первое сентября”.  2007.  № 1.  С. 3033.



Монастирьова Христина,

студентка 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: І.В.Шиманович,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ ЖІНОЧОГО ТА ЧОЛОВІЧОГО СТИЛЮ МОВЛЕННЯ

Актуальність. Останнім часом проблема гендерного чинника як в літературі,так і інших сферах життєдіяльності людей є актуальною. Слід зазначити, що сьогодення відзначається певною зміною позицій чоловіка та жінки в суспільстві, що яскраво відбивається навіть у стилетворенні. Гендерні дослідження – новий і перспективний напрямок гуманітарної науки, яким вже займався ряд видатних вчених: А. Гема, І. Гусейнова, Г. Двинянова, І. Зикова та інші. Проте, не дивлячись на значні досягнення, тема гендерного чинника в англійському стилетворенні ще не вичерпана і потребує детальнішого дослідження.

Метою нашого дослідження є спроба дослідити роль та місце гендерного чинника у мовленні жінок і чоловіків і визначити основні відмінності їх стилю мовлення. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: 1) розглянути основні напрями досліджень у сфері гендерного чинника в англійському стилетворенні; 2) виявити стереотипи комунікативного характеру та мовленнєві особливості чоловіків та жінок. Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження: порівняльно-зіставний, контекстуальний аналіз, вибір лексичних одиниць з англійських прозових творів.

Джерелом нашого дослідження стали тексти англійських письменників, які дають змогу відмітити вплив гендерних аспектів на стиль мовлення жінок і чоловіків.

У ході дослідження ми виявили, що початок гендерних досліджень вітчизняними науковцями припадає на середину 90-х років ХХ століття,які в основному орієнтуються на російських дослідників та зарубіжний мовний матеріал. До нашої уваги представлено безліч концепцій поняття терміну “гендер”. Найоптимальніше значення дає М. Городникові, яка наголошує на тому,що гендер – культурологічна характеристика поведінки, яка відповідає статі в даному суспільстві, тобто соціокультурна установка, заснована на статевому розмежуванні. Кардинальні зміни у гендерних дослідженнях були викликані стрімким розвитком соціального характеру,а точніше – підйомом феміністського руху, який похитнув певні стереотипи суспільства та ролі жінки в ньому.

Слід зазначити про наявність такого поняття як «гендерний стереотип», що передбачає певні норми та атрибути поведінки людини на основі іїгендеру. Чоловічими стереотипами вважаються виваженість, холоднокровність, жіночі характеристики – це емоційність, чуттєвість, невпевненість,легка зміна емоційного стану, сльозливість, вразливість. Жіноча лексика включає в себе більшу кількість фразеологізмів, перебільшень. Чоловіки ж відзначаються наявністю термінологічної, технічної та професійної лексики. Не можна не відзначити,що такі стереотипні положення більшою мірою на практиці відбиваються у комунікації жінок,що є підтвердженням більшого впливу на них гендерних стереотипів комунікативного характеру. Ще однією відмінністю чоловічого та жіночого мовлення може слугувати використання вигуків. Не можна не відмітити те,що чоловіки більш конкретніше виявляють власні емоції, а їхні вигуки мають персоналізований характер. Також чоловіки відрізняються тяжінням до домінування під час комунікативного акту, схильні до вибору тематики бесіди. Їхня мова відрізняється динамічністю,впевненістю у своїх висловлюваннях, стислістю. Комунікативні особливості жінок можна охарактеризувати невпевненістю, ввічливістю.

Специфіка комунікативної поведінки чоловіків та жінок пояснюється тим, що гендерні особливості спілкування підсвідомо закладені у суспільстві. Художні твори є віддзеркаленням цих стереотипів, яких дотримується значна кількість авторів. Формуючи мовлення певного образу-персонажу, автор спирається на гендерні особливості комунікації та власний досвід.

Таким чином можна дійти висновку, що гендерні дослідження у галузі літератури – досить актуальна та перспективна робота. У нашому дослідженні нам вдалося простежити відмінності комунікативного характеру між жінками та чоловіками, проаналізувати наявні в соціумі стереотипи гендерного чинника в мовленні та зазначити особливості їх реалізації на практиці у соціумі.


ЛІТЕРАТУРА

1. Городникова М. Д. Гендерный аспект обращенийкак фактор речевогорегулирования // Гендеркакинтригапознания / под ред. А.В. Кирилиной. – М. : Рудомино, 2000. – С. 81-92.

2. Миронова Н.В. Гендер у лінгвістиці. Чоловіча і жіноча мова // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. / Редкол.: В.О. Соболь (відп.ред.) та ін. – К.: Знання України, 1999. – Вип.9: Лінгвістика і літературознавство. – 2004. – С. 347-354.

3. Потапов В.В Современное состояние гендерных исследований в англоязычных странах // Гендер как інтрига познания. Гендерные исследования в лингвистике, литературоведении и теории коммуникации. – М. : Рудомино, 2002. – С. 94-117.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка