Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка26/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   37

Нехайчук Юлія,

студентка 6 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: В. М. Школа,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
РЕЦЕПСІЯ ПОСТАТІ ІВАНА МАЗЕПИ В ТВОРЧОСТІ

БОГДАНА ЛЕПКОГО
Художні твори Богдана Лепкого стали важливим надбанням національної літератури. Художник, поет, прозаїк, перекладач, критик, історик – він був різносторонньо розвиненою людиною, тому його творчість має багатогранний характер. У пенталогії «Іван Мазепа» реалізувався його талант письменника та історика.

Богдан Лепкий звернувся до особи гетьмана Івана Мазепи не випадково. Його постать цікавила як українських письменників, так і зарубіжних. До приватного життя Івана Мазепи зверталися такі відомі митці слова як Байрон (поема “Мазепа”), В. Гюго (драма “Мазепа”), М. де Вогюе (“Мазепа, легенда та історія”), Р. Готтшаль (драма “Мазепа”), Р. Мютцельбург (роман “Мазепа”), Ф. Гавронський (“Пан гетьман Мазепа”), Б. Зелеський (“Дума про Мазепу”), В. Богданко (драма “Іван Мазепа”), Ю. Словацький (драма “Мазепа”), І. Фріг (драма “Іван Мазепа”), А. Єнсен (“Мазепа”), О. Пушкін (поема “Полтава”), К. Рилєєв (поема “Войнаровський”), Вольтер (“Історія Карла ХІІ”), В. Сосюра (поема “Мазепа”).

Метою нашої роботи є рецепсія постаті Івана Мазепи, яку створив Богдан Лепкий в своїй однойменній пенталогії. Предметом дослідження виступає образ гетьмана, створений письменником, а об’єктом ― є пенталогія Богдана Лепкого, яка змальовує один з періодів життя і діяльності Івана Мазепи, а саме той період, коли гетьман зважився на відхід України від Росії.

Трактування постаті Івана Мазепи в творчості Богдана Лепкого досліджували такі науковці, як В. Скрипниченко, В. Скуратівський, Д. Журавльов, Ф. Погребеник та ін.

Якщо брати до уваги те, що Богдан Лепкий був пройнятий ідеєю незалежності України, то стає зрозумілим, чому він написав ряд романів про Івана Мазепу.

Насамперед слід зазначити, що Богдан Лепкий відійшов від усталеної в західноєвропейській літературі традиції зображувати Івана Мазепу як романтичного героя, захопленого переважно своїми любовними історіями. Письменник зробив спробу показати його як державного діяча, відданого ідеї будови сильної суверенної держави – України, людини, котра своє особисте життя зуміла підпорядкувати вищим інтересам.

По – друге, на відміну від офіційних монархічних письменників та істориків (Яна Пасека, Генриха Сєнкевича та ін.), Б. Лепкий збагнув логіку досить складної поведінки І. Мазепи, котрий мав сильного суперника – Петра І, змушений був слухняно виконувати його волю, посилати козацькі війська поза межі України, в Росію на тяжкі фортифікаційні роботи, а з другого, – шукати шляхів, як розірвати військовий союз з царатом, що все більше утискував український народ, обмежуючи його свободи [2, с. 45-46].

У полемічному протиборстві з тими, хто чорнив Івана Мазепу, Богдан Лепкий намагався піднести його як національного героя, подекуди впадаючи в апологетичний тон.

У пенталогії Богдан Лепкий прагнув показати героїчний період України часів Івана Мазепи. Тоді Україна без огляду на важкі політичні відносини процвітала високою культурою завдяки зв’язкам із західною Європою.

Богдан Лепкий добре вивчив тогочасну добу XVII – XVIII ст. в Україні. Із документальних джерел, універсалів Мазепи, звідомлень Петра І, листів Карла ХІІ, монографій про часи війни він простудіював тодішнє життя, побут, звичаї [3].

Ми можемо дійти висновку, що письменник показав, що країна може розвиватися та боротися за свою свободу в будь – який час, не зважаючи на політичну ситуацію.

Проте Лепкий не писав історії доби Мазепи, а творив роман про Мазепу, в якому домінує державницька ідеологія в світлі історичних фактів, але поданих не з точки зору історика, а повістяра письменника. Читач відчуває тепло, з яким Лепкий накреслив постать Мазепи та його епоху. Читач відчуває симпатію до гетьмана і його оточення, переживає з ним радісні і сумні події тих часів [1, с.233].

Таким чином, Богдан Лепкий подав свою версію постаті Івана Мазепи. Йог однойменна пенталогія й досі залишається найбільш ґрунтовним художнім твором про гетьмана України, котрий наважився розірвати кайдани, якими царат сковував Україну.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Лев В. Богдан Лепкий. Записки наукового товариства ім. Шевченка / В. Лев. – К.: Наукове тов. ім. Шевченка, – 399 с.

  2. Погребеник Ф. Богдан Лепкий / Ф. Погребеник. – К. : Тов. “Знання» України, 1993. – 64 с.

  3. Журавльов Д. Мазепа : людина, політик, легенда / Д. Журавльов. – Х. : Фоліо, 2007. – 382 с.


Нехайчук Юлія,

студентка 6 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Т.Ю. Шевчінська,

ст. викл. (БДПУ)
ПАРОДІЯ ЯК ЗАСІБ ОСМИСЛЕННЯ СВІТУ В ТВОРЧОСТІ

СТІВЕНА ЛІКОКА
Пародія як жанр бере свій початок від античної літератури і є актуальною для сьогоднішніх літераторів, проте досі точаться суперечки з приводу того, з якою метою письменники послуговуються саме цим прийомом.

Використання елементів пародії в літературі досліджували такі науковці, як Р. Назіров, Ю. Тинянов, В. Даркевич, М. Бахтін, але ця проблема залишається ще мало вивченою.

Метою нашої роботи є виявлення елементів пародії в творах Стівена Лікока. Предметом дослідження виступила творчість канадського письменника, а об’єктом – домінуючі прийоми пародіювання, характерні для Лікока і відображені в його новелах. Був використаний описовий метод та метод спостереження.

Термін “пародія” тлумачиться Юрієм Тиняновим як наслідування художнього твору, що мав на меті створення комічного ефекту [3].

Канадський письменник Стівен Лікок (1869—1944) придбав велику популярність як у себе на батьківщині, так і в інших англомовних країнах. Він виступає як гідний послідовник класиків англійської і американської літератури Чарльза Діккенса і Марка Твена. З перших же кроків в літературі Лікок стає в опозицію до міщанського способу життя, виявляючи у ньому комічні ситуації та типи, аналізу яких він і присвячує свою творчість.

Поле комічного широке і різнопланове. Лікок зупинився на гуморі – формі, особливо чуйній до специфіки національного характеру. Недаремно слово “гумор” в англійській мові спочатку взагалі означало рису вдачі.

Художня манера письменника вироблялася в процесі осмислення попереднього художнього досвіду, так званої класики. Засобом засвоєння жанру часто виступає пародія, яку Лікок обрав для того, щоб розібратися в різноманітних тенденціях, якими рясніла література тогочасної епохи. Його улюбленим прийомом пародіювання є ретельне відтворення всіх меж поетики пародійованого жанру, які раптово вибухають під кінець якою-небудь підступною деталлю. В той же час це не лише пародія, але і певна власна точка зору на ті факти, які відтворені в пародійованому творі. Так, в новелі “Збожеволілий через таємницю” висміюється детективний жанр. В даному творі багато помилкових багатозначних деталей, якими так люблять красуватися автори детективних творів. Парадоксальна гіперболічність приводить до прямої безглуздості, але саме до неї і прагне підвести нас автор.

Пародія в Лікока звертається і проти сентиментальних творів сучасної йому літератури. Розповідь “Гувернантка Гертруда” оповідає про щастя бідної дівчини, що досягає багатства і положення в світі. Спочатку розповідь розгортається поза спробами оспорити традицію. Але розв'язка носить узагальнюючий характер: Gertrude and Ronald were wed. Their happiness was complete. Need we say more? Yes, only this. The Earl was killed in the hunting-field a few days after. The Countess was struck by lightning. The two children fell down a well. Thus the happiness of Gertrude and Ronald was complete.” (Гертруда і Роналд повінчалися. Щастя їх було безхмарним. Що тут ще можна додати? Так, ще ось що. Через декілька днів граф був убитий на полюванні. Графиню уразила блискавка. Діти потонули. Отже, щастя Роналда і Гертруди було абсолютно безхмарним) [3]. Тут рівно висміюються як буржуазна пристрасть до щасливої розв'язки, так і мелодраматичні штампи.

Пародійний характер творчості Лікока так глибоко пронизує його стиль, що знаходить віддзеркалення і в мові. Дуже часто він створює пародії на звичну манеру виразів або на технічні терміни, що вживаються в тому або іншому професійному середовищі. Особливо знущається він над медичною мовою, вигадуючи нові вирази: анестезія прогнозу (anaesthesia of prognosis), метаболізм мозку (metabolism of brain), кістки антракса (bones of antraks); над історичною періодизацією – епоха Карактакуса (epoch of Karaktakus) і т.д. Це тонка пародія на спосіб мислення, що формується під впливом певного середовища.

Таким чином, Лікок говорить, що вузькість інтересів, зосереджених лише довкола якої-небудь однієї справи, мимоволі спотворює не лише образ дій, але і образ думок і манеру говорити. Слідуючи ще далі по цій дорозі, письменник часом удається до своєрідної словесної клоунади. Так, вкладена у вуста героя розповіді “Таємниця лорда Оксхеда” фраза: “My daughter the step-daughter of the grandfather of my grandson!” (“Моїй дочці – падчерки дідуся мого внука!”) відверто безглузда і абсурдна. І безглуздість ця зайвий раз підкреслює безглуздя способу життя, що маскує свою порожнечу невиправдано складною манерою мови.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Д'Анджело Б. Пародия в средневековой романской литературе (1250-1350) / Б. Д'Анджело. ― М., 2003. ― С.7-29.

  2. Даркевич В. Народная культура Средневековья. Пародия в литературе и искусстве IX – XVI в. / В. Даркевич. ― М., 1992. ― С. 175-179.

  3. Тынянов Ю. О пародии / Ю. Тынянов. ― М., 1977. ― С.284-309.



Обойшева Екатерина,

студентка 4 курса факультета

иностранных языков и переводоведения

Научный руководитель: Павлова О.Н.,

ст. преподаватель (Московский государственный

областной гуманитарный институт)


ВНУТРЕННИЙ МИР ЭДГАРА АЛЛА ПО ЧЕРЕЗ ЕГО ТВОРЧЕСТВО
XIX век является переломным веком не только в социальных и экономических структурах жизни, но и в литературе. Это период перелома эпох. Именно в такие моменты на свет появляются будущие великие, гении, те, кто изменит ту или иную сторону жизни или придаст ей совершенно новые оттенки. Случается и роковое предопределение; в литературе любой страны найдется человек, на изборожденном челе котором начертано: невезенье. В истории литературы довольно часто можно встретить подобные судьбы. Тем не менее, внимательно следя за их жизнью, мы находим в них и добродетели, и таланты, и привлекательность души. Их обладателей общество и предает анафеме за пороки, которые само и породило своим гонением. Именно таким человеком и являлся американский поэт и писатель, гений Эдгар Аллан По, человек с невероятной жизнью, таким же невероятным складом мысли, великолепным творчеством и трагической смертью. Мы обратились к творчеству Эдгара По потому, что оно определенном смысле — автобиографическое. Краски По, сам склад его ума будто насильно вторглись вглубь американской литературы. Молодой По не просто жил, он сочинял себе жизнь. Например, он выдумал красочную легенду о путешествии в Европу – этот факт выдает его наклонность к розыгрышу и стремлению утвердить себя в глазах окружающих. [1;с.5] Читая ранние произведения По, можно почувствовать, как юный поэт, отталкиваясь от обыденного и скучного мира, печально и восторженно создавал новую, иную – и потому как ему представлялось прекрасную – реальность. В более поздних произведениях в последние годы его недолгой творческой жизни появляются склонность к мистике, идеи о раздвоение личности, раскола сознания ( “Черный кот”, “Преждевременные похороны” и др.) [1;с.12].

Вряд ли возможно проанализировать творчество Эдгара По полностью, ведь этот удивительный человек, вопреки своей безалаберной и дьявольски трудной жизни, создал очень много. По предстает пред нами в трех аспектах: поэт и писатель; причем в писателе раскрывается философ, и критик. Невозможно кратко охарактеризовать творчество Эдгара По, так как это совершенно необычная литература. Но однозначно одно – предугадывание и пробабилизм придают творчеству По особую значительность и выделяют его среди всех прочих литературных жанров.


ЛИТЕРАТУРА

    1. Злобин Г. “Эдгар По – романтик и рационалист”. – М.: Худож.лит., 1980. – 351 с.


Олейник Ольга,

студентка 3 курса Института филологии

и социальных комуникаций

Науч. руководитель: Боговин О. В.,

старший преподаватель (БГПУ)
ОБРАЗ МАРГАРИТЫ В КОНТЕКСТЕ ИНТЕРМЕДИАЛЬНОГО ПОДХОДА (РОМАН БУЛГАКОВА И ФИЛЬМ БОРТКО)
Актуальность. В современном литературоведении интермедиальный подход к литературным явлениям занимает особое место, особенно в случае, когда объектом сравнения являются литературное и кинематографическое произведения. Цель работы – сопоставление образа Маргариты Булгакова и кинорежиссера Бортко.

Методология исследования. Работа опирается на метод системного анализа с элементами сравнительно-сопоставительного анализа. Методологически использован нами и интерпретационный опыт современной кинорежиссуры касательно раскрытия художественных принципов перевоплощения произведения литературы в кинопроизведение.

Интермедиальность (от лат. intermedialis – “находящийся в середине”) – способ взаимодействия различных частей композиции художественного произведения, нескольких произведений или разных видов искусства по принципу “часть внутри целого”. Для ХХ века особенно характерно обозначено взаимодействие литературы и искусства кино, которое не прекращается и сегодня. О влиянии литературы на кино говорилось с момента его изобретения. Кинематограф пользовался не только словом в надписях, а заимствовал в литературе жанры, темы и сюжеты. В частности, Л. Погожева считает, что “экранизация требует умения понять, увидеть и творчески смело, эмоционально, а не равнодушно передать в кинематографических образах внутреннюю, генеральную мысль первоисточника, раскрыть поэтический художественный образ экранизируемого произведения, образ, который является как бы его душой” [1, с. 78].

Роман Булгакова “Мастер и Маргарита” оказался тем художественным материалом который невозможно идеально экранизировать, потому что единственная безупречная постановка романа у всех у нас – в голове. Но для Бортко это не просто съемка очередного телевизионного сериала. Он как бы строка в строку следует за Булгаковым копируя идею, образы и сюжет его произведения. Но это лишь на первый взгляд. Есть существенные отступления, идущие как на пользу произведению, так и во вред ему.

Одним из главных образов как в романе так и в фильме является образ Маргариты. Создавая его, Булгаков использовал такие художественные средства, как портрет, речевую характеристику, описание поступков героини. Автор рисует ее, как личность богатую эмоциями, душевными переживаниями, с непредсказуемым поведением. До встречи с Воландом 30-летняя женщина была верующей. Именно за это из всех московских Маргарит Воланд выбирает именно ее. Даже воплотившись в ведьму, Маргарита остается сострадательной и человечной. Она до конца продолжает верить в торжество добра, жертвуя собой ради любви, а иногда и даже ради совершенно незнакомых людей.

Бортко же напротив переносит акцент в образе главной героини с человечности на демоническое начало. Режиссер опускает момент, когда Маргарита после разгрома квартиры ненавистного ей критика Латунского залетает в окно к плачущему мальчику и успокаивает его, чтобы тот не боялся и уснул. Без этого момента героиня теряет человеческую черту, которую показал Булгаков в своём романе, и становится настоящей ведьмой. Не смотря на то, что в начале фильма Маргарита мрачновата, сразу видно, что она ведьма. Ее улыбка, смех, говор, поведение – все об этом говорит. Маргарита в фильме – чуть ли не в большей степени главная героиня, чем в романе.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Погожева Л. П. Из дневника кинокритика / Л. П. Погожева. – М., 1978. – С. 108

  2. Нодель Ф. А. Проверка фильмом “Мастер и Маргарита” на экране ТВ [Электронный ресурс] / Нодель Ф. А. – Режим доступа : http://lit.1september.ru/articlef.php?ID=200601514.



Остапчук Руслана,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Дуброва О.В.

к. філол.н., доцент (БДПУ)
ПАРАДОКС ТА КОНТРАСТ ЯК СПОСОБИ ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЙСНОСТІ У “ПОРТРЕТІ ДОРІАНА ГРЕЯ” ОСКАРА УАЙЛЬДА
Наша робота присвяченааналізутворчостіписьменника не лише широко відомого, проте славетного у всьому світі. Оскара Уайльда можнаназватинепересічною особистістю не лише в контексті його епохи, проте й всіх наступних, бо його твори, як віщував сам автор, залишаються “вічними” пам’ятками літературної “архітектури”.

Актуальність нашого дослідження полягає у вивченні ролі контрасту та парадоксу в оповідній прозі Оскара Уайльда, що обумовлено незмінним інтересом до творчості англійського митцяз боку вчених-філологів як на батьківщині письменника, так і за її межами. Незважаючи на велику кількість досліджень, у яких починає домінувати діалектичний підхід до вивчення творчості письменника-парадоксоліста, на вітчизняному грунтівін представлений доволі слабко, практично відсутніпраці, в яких питання проУайльдові парадокси стали б відправним та головним елементом при аналізі його оповідної прози.

Про Оскара Уайльда написано чимало книг і статей: за деякими даними близько 13000, у яких досліджуються, вивчаються та аналізуються різноманітні рівні його творчості: моральні, філософські, стилістичні, щосприяє “поглибленню інтересудо проблем форми, композиції, стиля, до питання про місце парадоксу в творчості Уайльда” [2, с. 320]. Варто наголосити,щоу всіх наукових розвідках по-різному висвітлюється та трактується життєвий і творчий шлях письменника, бо Уайльд належав дочисла митців, які дали поштовх новому підходу до літератури, що ґрунтувався на прагненні висловлювати думки незалежно від тих морально-естетичних суджень, що були нормою для сучасного Уайльду століття; розкритита відобразити у літературних творах різницю понять “розум” та “душа”.

Тож метою дослідження є комплексний аналіз ролі контрасту та парадоксу в оповідній прозі Уайльда на матеріалі роману “Портрет Доріана Грея” у контексті загальних теоретичних поглядів письменника.

Для досягнення визначеної мети вважаємо за необхідне вирішити наступні задачі: дослідити співвідношення естетичних та етичних поглядів Уайльда; проаналізувати естетико-філософську сутність контрасту та парадоксу в романі “Портрет Доріана Грея”; продемоструватиповерховість й спросувати думку про Оскара Уайльда як лише про “письменника-естета та гедоніста” [1, с. 14]

Вирішення цих задач дозволяєпослідовно розкрити та розтлумачити природу та витоки парадоксального світосприйняття утворчості Уайльда.

Методологічна основа дослідження. У відповідності з вказаною метою у роботівикористовується метод комплексного аналізу, що поєднуює історико-літературний та теоретико-типологічний підходи до літературного матеріалу. Основою нашого ж дослідження є підхід до літературного парадоксу як до явища подвійного, логіко-мовного; де головна увага приділяється аналізу логічної основи парадоксу, яка визначається “специфікою мислення Уайльда, його філософсько-естетичними поглядами та його критичним сприйняттям дійсності” [3, с. 40]

Практична значимість роботи пов’язана з вивченням літературної спадщини Оскара Уайльда у контексті історії англійської літератури XIX століття крізь призму парадоксу та контрасту.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Бабенко К. П. Злочин проти краси /К.П. Бабенко// Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – №7. – С. 14 – 15.

  2. Гражданская З. Т. Зарубежная литература XX века (1871-1917): Учебник для студентов филол. фак. пед. ин-тов / З. Т. Гражданская. – М. : Просвещение, 1979. – 351с.

3.ЯковлевД. Е. Моралисты и эстеты / Д. Е. Яковлев – М. : Знание, 1998. – 62, [2]c.

Пирлик Вероніка,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: В.М. Школа,

к. філол. н., доцент (БДПУ)
Фольклорна поетика у драматичних творах І. Франка
Багатогранна спадщина Івана Яковича Франка практично з усіх гуманітарних наук (літературознавства, мовознавства, правознавства, фольклористики, історії, психології, філософії, соціології, економіки,) зумовила динамічний розвиток франкознавства (2011 року було навіть створено Інститут Івана Франка НАН України). Вона стимулює виникнення міждисциплінарних франкознавчих досліджень.

Є. Нахлік пропонує “першою чергою забезпечити серед них розвиток психології з франкознавчим ухилом, щоб крізь призму найновіших здобутків вітчизняної та світової психологічної науки заново осмислити весь життєвий і творчий шлях письменника, його літературну спадщину” [2, с. 22].

З-поміж усіх цих зацікавлень фольклористика була об’єктом дослідження Івана Франка впродовж майже півстоліття. “У працях І. Франка ще з молодості простежується глибоке розуміння специфіки фольклору та багатьох його явищ” [1, с. 52]

І. Франко пристрасно ставився не лише до фольклору, а й до драматургії (“Драма – моя стародавня страсть”). Ці проблеми досліджували багато науковців, зокрема: Р. Голод, М. Дмитренко, М. Матвійчук, Л. Мороз, О. Мусієнко, В. Працьовитий та ін.

Згідно з новою тенденцією міждисциплінарних франкознавчих досліджень нами не було знайдено досліджень літературознавців щодо фольклорної поетики драматичних творів І. Франка, таким чином наша робота є актуальною та має наукову новизну.

Мета нашого дослідження полягає у дослідженні особливостей фольклорної поетики драматургічної творчості Івана Франка на прикладі його драм “Украдене щастя”, “Рябина”, “Сон князя Святослава”.

Поставлена мета дає можливість обумовити наступні завдання: дослідити фольклористичну діяльність І. Франка; проаналізувати драматургічну творчість письменника; дослідити фольклорні образи, використані у творах; дати тлумачення народним символам; визначити фольклорну поетику драм “Украдене щастя”, “Рябина”, “Сон князя Святослава”.

Виходячи з зазначених мети та завдань об’єктом дослідження є фольклорна поетика драматичних творів І. Франка.

Предметом дослідження стали драматичні твори Івана Франка (“Украдене щастя”, “Рябина”, “Сон князя Святослава”).

Під час дослідження нами було використані наступні методи: аналітичний, порівняльний, описовий, узагальнення.

У драматичних творах І. Франка більшою чи меншою мірою можна спостерігати вплив фольклорних творів. Так, сюжетом драми “Украдене щастя” слугує один з варіантів “Пісні про шандаря”. У нашому дослідженні було розглянуто причини вибору саме цього варіанту.

У комедії “Рябина” І. Франко використовує баладний мотив, згідно з яким рябина стає повноправним героєм твору і знаходиться у центрі подій. Цей твір знаменний своєю символічністю, істинно українським праобразами.

“Сон князя Святослава” вже за своєю жанровою ознакою – драма-казка (драма-міф) – вказує на вплив фольклористики при змалюванні історичних подій. Автор не загострює увагу на достовірності фактів, навпаки допомагає головному героєві пізнати реальність крізь призму нереального – сну.

Отже, міждисциплінарні франкознавчі дослідження відкривають нові обрії для літературознавців. Під час нашого дослідження ми побачили, що фольклористична діяльність суттєво відбилась у творчості Івана Франка, зокрема у драматичних творах. Тлумачення фольклорних мотивів дає нам ключ до розуміння поетики творів І. Франка. Крім того, як і фольклорні, твори І. Франка мають не одну редакцію, які мають суттєві відмінності між собою.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Дмитренко М. Іван Франко як фольклорист / Микола Дмитренко // Слово і Час. – 2006. – №1. – С.51-55.

  2. Іван Франко: Тексти. Факти. Інтерпретації: Збірник наукових праць / НАН України. Інститут Івана Франка; Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка / За ред. М. Жулинського, Є. Нахліка та ін.. – К.; Л., 2011. – 440 с.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка