Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка27/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   37

Плесецька Юлія,

студентка 4 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій БДПУ

Наук. керівник: С. О. Філоненко,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ ПОВІСТІ ЧАРЛЬЗА ДІККЕНСА “РІЗДВЯНА ПІСНЯ В ПРОЗІ”
Цикл “Різдвяні повісті” видатного англійського письменника-класика ХІХ століття Чарльза Діккенса – один із найяскравіших і найцікавіших творів у доробку автора, що заклав основи літературної традиції “різдвяного оповідання”.

Задум “Різдвяних повістей” тлумачився літературознавцями як своєрідна соціальна проповідь. У 1843 році Діккенс вирішив написати памфлет “До англійського народу на захист дитини – бідняка”. Тема знедоленого дитинства є магістральною для першого і другого періодів його творчості (“Олівер Твіст”, “Ніколас Нікльбі”, “Домбі і син” тощо). Згодом роздуми на цією соціальною і моральною проблемою наштовхнули письменника на думку написати цикл оповідань до Різдва, що були б не тільки захопливими й мелодраматичними, але й повчальними і такими, що спонукають до перегляду суспільних цінностей.

Одне з цих оповідань – “Різдвяна пісня у прозі” – повість про переродження людини, яка присвятила життя гонитві за золотом. Виходячи з можливостей жанру казки, Чарльз прагнув сягнути більш глибоких пластів буття людини, щоб висвітлити провідну морально-етичну лінію твору, а саме наголосити відповідальність людини перед Богом за свої вчинки. Дослідження жанрової своєрідності повісті залишається цілком актуальним завданням.

Як відзначає дослідник творчості Ч. Діккенса І. Смирнова, за специфікою жанру “святочні оповідання”, згідно із задумом, мали бути оптимістичні. Утім, літератор намагався не стільки розвеселити читача, скільки вибудувати сюжет на фольклорній основі, найзручнішій для реалізації поставленого завдання [1, с. 9]. Питання жанрової своєрідності повісті Ч. Діккенса “Різдвяна пісня у прозі” досліджували такі вчені, як Г. Єлістратова, І. Смирнова, О. Моню, М. Тугушева, Т. Сердюк та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню цього питання, свідчить про недостатнє висвітлення зазначеної тематики в науковій літературі.



Мета дослідження полягає у характеристиці жанрових параметрів повісті Чарльза Діккенса “Різдвяна пісня в прозі”. Використовувались такі методи дослідження: біографічний, типологічний, культурно-історичний.

У лютому 1843 року Чарльзу Діккенсу, який на той час уже мав всенародну популярність, запропонували виступити у пресі з підтримкою проведення закону про обмеження робочого дня на заводах і фабриках. Економічне становище тогочасної Англії було дуже скрутним. Економіст Адам Сміт повідомив письменнику вражаючі факти про нелюдські умови праці фабричних робітників, про експлуатацію дітей, які поневірялися, шукаючи шматок хліба. Розповідь боляче вразила письменника, який пригадав власне дитинство (десятирічним хлопчиком Діккенсу довелося працювати на фабриці з виробництва вакси). У повісті “Різдвяна пісня у прозі” Ч. Діккенс використав умовно-фантастичні прийоми, щоб акцентувати потребу морального переродження головного героя.

За повістю закріпилася назва – “святочне оповідання”, але оповідання – це мала форма епічних творів, а якщо брати до уваги обсяг твору, то – “довге коротке оповідання” [2, с. 38]. Згадаймо, що сам автор об’єднав п’ять “різдвяних оповідань” у цикл під назвою “Різдвяні повісті”. Отже, специфіка жанру закріпила за ними назву різдвяні, святочні оповіді, про один незвичайний випадок, який докорінно змінив життя літературного персонажа. За С. Зенкевич, різдвяна або святочна оповідь – літературний жанр, що належить до категорії календарної літератури і характеризується певною специфікою порівняно з традиційним жанром оповіді [3, с.74]. Сюжетно-композиційна побудова твору повністю витримана згідно із законом “святочного жанру”, що програмує назва твору “Різдвяна пісня у прозі”, його підзаголовок “Святочне оповідання з привидами”.

Отже, можна дійти висновку, що жанрова структура повісті поєднує соціально-проблемні чинники, психологічну складову і традиції фольклорного та літературного “різдвяного” жанру. Такий синтез дав змогу англійському класику закласти нову традицію у світовому письменстві добі реалізму.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Смирнова І. А. Заклик до єднання багатих і бідних. / І. А. Смирнова // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1999. – № 11. – С. 9–13.

  2. Пірсон Х. Діккенс. Серія біографій «Життя чудових людей» / Х. Пірсон; [пер. з англ. Г. Кудрявцев]. – М : ВЛКСМ “Молодая гвардия”, 1963. – 160 с.

  3. Зенкевич С. І. Жанр святочного оповідання у творчості Н. С. Лєскова: дисертація кандидата філологічних наук: 10. 01. 01. / Зенкевич Світлана Ігорівна. – СПб., 2005. – 224 с.



Подолянчук Вікторія,

студентка 6 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Науковий керівник: І.Е. Співак,

к. філол. н., доцент.
ВЕНКИ СОНЕТОВ “CORONA ASTRALIS”

И “LUNARIA”М. ВОЛОШИНА: ИНТЕРТЕКСТУАЛЬНЫЙ АСПЕКТ
Венок сонетов – сложная поэтическая форма, состоящая из пятнадцати сонетов. Четырнадцать сонетов переплетены между собой: первая строка каждого сонета является последней строкой предыдущего. Магистрал состоит из первых строк четырнадцати сонетов и заключает в себе квинтэссенцию философского и образного смысла поэтической формы.

Значительный вклад в развитие этого жанрового образования внёс


М. Волошин, автор одних из первых оригинальных русских венков сонетов “Corona astralis” (1909) и “Lunaria” (1913), объединеных в “Двойной венок”. Эти произведения являются синтезом представлений поэта о жизни человека, его назначении, пути к Богу, о Вселенной, неприкаянности и сложности человеческих судеб. В венках сонетов ощутимы влияния теософии, христианства, мифологий разных народов, которые проявляются на всех уровнях художественной структуры произведений.

Цель работы – проанализировать особенности интертекста венков сонетов М. Волошина.

Интертекстуальность – межтекстовые соотношения литературных произведений – проявляется в воспроизведении в одном произведении сюжетов, тем, мотивов, проблем, героев других произведений, более ранних, через цитирование, аллюзии, реминисценции, пародирование. По определению Ю. Кристевой, “интертекстуальность –текстовая интеракция в границах того самого текста” [4, с. 317]. Термин «интерстекстуальность» широко используется в современной литературоведческой науке.

В “Двойном венке” М. Волошина доминируют аллюзии на древнегреческую и древнеримскую мифологии, что проявляется в использовании имён мифологических персонажей – Икар, Персифонея, Пелид, Феб, Селена, Эмпузы, Океан, Диана, Геката, Лаокоон, Сатурн. В отдельных сонетах символика смерти определяет идейно-художественное содержание – в водах Леты, Орковых ключей (ключи мертвой воды, бьющие в загробном мире бога Оркуса), теней Персефонеи (жена Аида, владычица царства усопших), “Изиды пелена (другими словами, смерть). Эти образы, связанные с забвением, отсылают читателя к представлениям древних греков о смерти как о переходе в подземное царство.

Образ Икара олицетворяет дерзкую попытку поэтов, скитальцев приблизиться к Солнцу – Богу, любви, истине: Мы правим путь свой к Солнцу, как Икар, Плащом ветров и пламени одеты [1, с. 77].

В венке сонетов “Lunaria” М. Волошин переосмысливает образ Лаокоона. Если в древнегреческой мифологии, это жрец бога Аполлона, предостерегавший троянцев от принятия в дар гигантского деревянного коня и вместе со своими сыновьями задушенный змеями, посланными богиней Афиной, то у поэта он символизирует мужское начало, а горючие змеи – женское [2].

Ключевыми мифологическими образами венка сонетов «Lunaria» являются богини Геката и Диана. Геката – многоликое божество преисподней – стоит у истоков разделения человечества. Согласно идеям антропософии, с отделением луны от земли произошло разделение полов. Также М. Волошин использует древнеэллинские поверья о Эмпузе: “Привидение из окружения Гекаты, многоликая и изменчивая” [2]. Поэт объединяет Диану, вспомогательницу рожениц, с Гекатой, которая, согласно мифу, обладала всеобъемлющей властью и готова была оказать помощь.

Важную роль в венках сонетов играют аллюзии и реминисценции из апокрифических легенд и Библии.

Поэт назван в “Звёздной короне” “себя забывшим богом”, это “серый ангел”, тоскующий по вечности. Имеется в виду древняя апокрифическая легенда о Серых ангелах, которые не восстали вместе с Люцифером против Бога, но и не приняли сторону небесного воинства. Отвергнутые “светлым раем” и “серным адом”, они затерялись среди людей. “Серые ангелы” знают так много, что едва в силах вынести этот страшный груз. Они вечные странники, обречённые на вечное внутреннее одиночество: “Ах, не крещён в глубоких водах Леты / Наш горький дух, и память нас томит… [5].

Тема Поэта-Искупителя в “Corona astralis” перекликается с евангельскими мотивами. Третья и четвёртая строки первой строфы восьмого сонета (“У птиц – гнездо, у зверя – тёмный лог, / А посох – нам и нищенства заветы [1, с. 81]) отсылают нас к тексту Нового Завета: “Лисицы имеют норы и птицы гнёзда, а сын человеческий не имеет, где преклонить голову (Матф., 8, 20). Четвёртая же строка второго сонета (Нас жрец земли земле не причастит [1, с. 78]) не может не вызвать ассоциации с соответствующими строчками из Евангелия от Иоанна: “Он сказал им: вы от нижних, Я от вышних; / Вы от мира сего, Я не от сего мира [5].

“Изгнанники, скитальцы и поэты”, “себя забывший бог”, “Он тот, кому погибель не дана…”, “кто оцет жаждал – тот…” – это варианты соотношения образа Поэта с Иисусом Христом, констатация их общей участи и предназначения.

Образ Святого Грааля (Грааль скорбей несем по миру мы – Изгнанники, скитальцы и поэты! [1, с. 80] ) открыт множеству толкований. Трактовка его может быть чисто христианской (чаша, в которую Иосиф Аримафейский собрал кровь распятого Спасителя) и оккультно-мистической, соотносимой с древними мистериями и таинствами [5].

В венке сонетов “Lunaria” находим евангельские символы: «вино», “соль”, “пепел” и “миро”: Ты жадный труп отвергнутого мира, / К живой земле прикованный судьбой. / Мы, связанные бунтом и борьбой, / С вином приемлем соль и с пеплом миро [1, с. 90]. Вино символизирует кровь Христову, соль – горестную избранность; пепел – жертвенное сожжение, миро – освящение пути человека. М. Волошин намеренно очеловечивает Христа, давая Ему талмудическое имя – Иошуа Бен-Пандира, обозначающее не Бога, а человека, сына римского солдата: И пленных солнц рассыпется прибой / У бледных ног Иошуа Бен-Пандира [1, с. 90]. Здесь поэт выступает против теософского понимания Иисуса Христа, согласно которому, страдания Иисуса Христа есть лишь видимость [2].

Таким образом, венки сонетов М. Волошина насыщены аллюзиями и реминисценциями из мифологий разных народов, Библии, эзотерических учений. Интертекстуальное поле произведений способствует расширению границ их смыслов, вызывает у читателя ряд ассоциаций и придаёт неповторимое звучание изысканной поэтической форме венка сонетов.


ЛИТЕРАТУРА

  1. Волошин М. Любовь – вся жизнь. Стихотворения. Переводы. Статьи. Воспоминания о М. Волошине. Избранное / Сост., ил., вступ. сл., коммент. Н. М. Мирошниченко. – Симферополь : ДИАЙПИ, 2008. – 368 с.; ил. 16 с.

  2. Заяц С. Лунный миф М. Волошина. Пути преодоления [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www. proza.ru/ 2011/12/04/1314.

  3. Кузьмин Е. Оккультизм в “Corona Astralis” Максимилиана Волошина [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://cardshouse. castalia.ru/apokrif.php?c=r_bc16v10_48#_ftn2.

  4. Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. І. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В.І.Теремка. – К. : ВЦ “Академія”, 2006. – 762 с.

  5. Пинаев С. М. Эзотерическое прочтение венка сонетов [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.l iveinternet.ru/ users/foxess/post165944355/.



Рашевченко Тетяна,

студентка 6 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Науковий керівник: М. М. Богданова,

к. філол. н, доцент (БДПУ)
МОДЕЛІ ХУДОЖНЬОГО ПРОСТОРУ В РОМАНІ Ю. АНДРУХОВИЧА “РЕКРЕАЦІЇ”
Прикметною рисою постмодерної прози є відсутність канонів, обмежень; вона найчастіше сама стає каноном і дозволяє передати множинність поглядів на світ і неможливість існування будь-яких імперативів, а отже відчуття абсурдності світу та ірреальності буття [1, с.13.]. Абсурдність світу в романі Ю. Андруховича “Рекреації” чітко простежується через моделі художнього простору, зображені автором. У нашому дослідженні ми зосередили увагу переважно на аналізі просторових образів, оскільки вони несуть значне смислове навантаження, їх зв'язок з іншими просторовими параметрами твору, з художнім часом.

Питання про художній простір у постмодерних творах є малодослідженим. На сьогодні існує декілька класифікацій просторових моделей у постмодернізмі. Проблема художнього простору в постмодерних творах залишається мало розробленою.

До аналізу простору в тексті зверталися літературознавці, філософи, зокрема: Н. Анісімова М. Бахтін О. Галич, М. Гайдеґер, Т. Кононенко, Д. Лихачов, Ю. Лотман, В. Топоров, П. Флоренськи, Л. Чернець та інші. Специфіку творів Ю. Андруховича досліджували К. Баліна, Є. Баран, Л. Бербенець, Пер-Арне Будін, І. Цапліна.

Метою роботи є аналіз художнього простору в творі Ю. Андруховича “Рекреації”.

Напрям постмодернізму визначав культурний процес у світі та в Україні. Постмодернізм являє собою новий світогляд, основою якого є відсутність цілісного погляду на оточення, карнавальне сприйняття дійсності. Постмодерністи вважають неможливим пізнання світу та створення чогось нового в ньому, оскільки все вже колись було. Карнавальна атмосфера, театральність, акумулювання культурно-духовного досвіду різних народів та поколінь, ремінісцентність, мозаїчне сприйняття світу – найважливіші риси постмодернізму, зокрема українського. Дискусії про постмодернізм як художній метод залишаються актуальними вже протягом багатьох років, починаючи з останньої третини ХХ ст., а в вітчизняній науці про літературу – протягом останніх двох десятиліть.

Простір розглядається як частина загальної моделі світу автора, як створене художніми засобами навколишнє середовище, що репрезентується кількома взаємозв’язаними феноменами. Художній простір виявляється у всій сукупності його образної організації: і в кожному окремому образі, і в їх взаємному розташуванні. [3, с. 164]

Простір у романі “Рекреації” був поділений на позаміський та міський. До просторових образів за межами міста входила дорога до Чортополя та шлях Гриця Штундери через ліс. Дорогу ми пов’язали з мотивом зустрічі. Міський простір у романі представлений рестораном та пивною, площею, борделем, готелем та вулицями Чортополя. Зазначені просторові образи допомагають зрозуміти, що Чортопіль є містом пекельним. Воно в Рекреаціях є прикладом міста – живого організму, який безпосередньо впливає на події, що відбуваються з героями. Варто зазначити, що відповідно до концепції М. Бахтіна про ідилічний та авантюрний простір, Чортопіль є авантюрним простором, тобто таким, де герої знаходяться у русі, з ними постійно відбуваються пригоди та зустрічі. Простір роману “Рекреації” є фрагментованим, що цілком традиційно для постмодерної літератури. Розщепленість міста можна порівнювати зі станом сп’яніння, коли людина сприймає оточення за частинами. Це підкреслюється концепцією карнавальності та присутності на ньому блазнів та дурнів, нібито непричетних до подій. [2,c.202].

Таким чином, реальний світ у Рекреаціях важко відрізнити від карнавалу, сну чи видінь навісної людини. Письменник намагається максимально стерти межу між реальним та уявним. Саме міський простір найяскравіше демонструє нам виявлення принципу карнавальності в романі. Перш за все це пов'язане з простором площі, на якій відбувається процесія, що є символом історії України. У місті та поза містом кожен герой на своєму власному шляху переживає своєрідне моральне чи фізичне падіння або спуск під землю (що ми розглянули на прикладі ресторану та пивної). Це падіння приводить їх до відродження, яке остаточно відбувається на площі під час інсценованої страти.

Отже, художній простір у романі Ю. Андруховича відіграє велику роль у зображеному світі твору. Саме просторові образи сприяють досягненню головної цілі Свята – відродженню національного духу в «Рекреаціях». Таким чином кожний з героїв “Рекреацій” переніс символічне падіння або смерть, що змусило їх переосмислити навколишню дійсність та переоцінити власні вчинки.


ЛІТЕРАТУРА

1.Баліна К. Постмодерністський дискурс Юрія Андруховича / Катерина Білан // Українська література в ЗОШ. – 2007. – №11. – С. 14–18.

2.Богачова О. Специфіка постмодерного тексту в постколоніальному контексті (На прикладі роману Ю.Андруховича “Рекреації) / Ольга Богачова // Молода нація. –1 999 – № 10. – С. 195–215.

3.Пахаренко В. Постмодерн. Сучасний український літературний процес / Василь Пахаренко // Українська мова і література в школі. – 2002. – №4. – С. 59–64.



Риндіна Анастасія,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Н. Є. Леміш,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
РОЛЬ МЕТАФОРИ У СТРУКТУРУВАННІ ДИСКУРСИВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТЕКСТІВ ІНТЕРНЕТНИХ НОВИН АНГЛОМОВНИХ САЙТІВ
У лінгвістиці сьогодення багато уваги приділяється дослідженню поняття метафори. Це явище вивчали такі вчені як В. Телія, А. Річардс, А. Міллер. Існує дуже багато шкіл та теорій метафори, але нас зацікавили проблеми її існування та функціонування у публіцистичних текстах інтернетних новин англомовних сайтів (далі – ПТІНАС), оскільки у процесі глобалізації Інтернет став одним із найбільш популярних засобів інформації, до того ж англійською мовою представлено більше 80 % матеріалу. У цьому контексті набуває особливої актуальності вивчення явища метафори та її функцій у ПТІНАС. Відповідно до дискурсу ПТІНАС припускається наявність позитивних / негативних оцінок. Саме тому постає ряд завдань, які необхідно вирішити для об’єктивного розуміння реальності: окреслити можливість виконання метафорою оцінної функції; визначити роль оцінної метафори при конструюванні дискурсивних особливостей ПТІНАС; описати виникнення оцінки в метафорі. Отже, предметом нашого дослідження є оцінна функція метафори та її роль у конструюванні дискурсивних особливостей ПТІНАС.

Метою роботи, що пропонується, виступає вивчення функціональних особливостей оцінної метафори у ПТІНАС.

Щодо твердження М. Блека та К.М. Вольф, у формуванні метафори беруть участь чотири компоненти: два об'єкти (основний та допоміжний), які співвідносяться один з одним, та їхні якості [2; 3]. З цією думкою ми погоджуємося і можемо сказати, що метафора створюється шляхом надання основному об'єктові ознак допоміжного об'єкту.

Сам метафоричний вираз має спільну рису – це його конструкція (ті елементи, з яких вона складається). На думку А. Міллера, метафора – це акт предикації, в якому можна виділити такі типи метафор: іменні, предикатні та синтенціальні, згідно з їх синтаксичною належністю [3, с. 6]. Проте Н. Арутюнова виявила, що іменні метафори виконують ще й номінативну функцію у тексті, предикатні – характеризуючу, тому і типи виділяються відповідно до їх функцій: називні та характеризуючі метафори [1].

За словами К. Вольф [3], зв'язок метафори та оцінки позитивної / негативної; “добре” / “погано” складається на основі дескриптивних ознак об'єктів, і на базі цього була виділена структура оцінки в метафорі та її компоненти:

Еv+ /- – R / М+/- – E / М+/-, де:

Еv+ /- – це позитивна / негативна подія;

R / М+/- – позитивна / негативна раціональна оцінка;

E / М+/- − позитивна / негативна емоціональна оцінка.

Підсумовуючи, підкреслимо, що метафора відіграє певну оцінну роль і бере участь у конструюванні дискурсивних особливостей ПТІНАС.

Отримані результати можна застосувати у спецкурсах з лінгвістики тексту, дискурсивного та філологічного аналізу тексту.

Отже, оцінну характеристику метафора набуває через контекст (частина / уривок тексту літературного твору, яка дає змогу точно визначити зміст узятої з нього фрази, вислову чи окремого слова). Тому у різних текстах одне і теж оцінне слово може мати різний конотативний елемент залежно від змісту.

В основі концептів, що визначають оцінні змісти в метафорі, лежить ціннісна картина світу та семантика одиниць мови в їх взаємодії. Подальше дослідження цих явищ у ПТІНАС безумовно дасть нам нові вагомі факти для більш об’єктивного обґрунтування наших здобутків.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора / Н.Д. Артюнова // Лингвистика и поэтика. Сборник статей. – 1979.– 147 с.

  2. Блек М. Метафора / М. Блек // Теория метафоры: сборник статей [под ред. Н.Д. Арутюновой]. – М.: „Прогресс”, 1990. – 512 с.

  3. Вольф Е.М. Метафора и оценка / Е.М. Вольф; Метафора в языке и тексте. [под ред. В.Н. Телия ].– М. : Наука, 1988. – 176 с.



Савранська Ганна,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: І.В. Шиманович,

к. пед. наук, доцент (БДПУ)
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЕПІТЕТІВ У ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ДЖОРДЖА ГОРДОНА БАЙРОНА
Актуальність. Інтересучених до функціонуваннятропів у художніхтекстах не згасає, а, навпаки, зростає, оскільки тропи являють собою механізми творчого мислення автора. Ліричні твори Байрона досліджені в недостатньо повному обсязі, адже привернули до себе увагу науковців лише на початку ХХ століття. Про настрої автора говорять поетичні прийоми, які він використав. Епітет належить до найуживаніших ним поетичних прийомів.

Проблему епітетів досліджували Л. Булаховський, І. Грицютенко, Л. Тимофєєв та інші. Епітет як засіб вираження індивідуально-авторського стилю певного письменника активно вивчають М. Братусь, С. Єрмоленко, А. Мойсієнко, Н. Сологуб, Л. Шутова та ін.



Метою даного дослідження є виявити специфіку використання епітетів у поезії Джорджа Гордона Байрона та проаналізувати їх стилістичне функціонування у поетичному дискурсі.

Основними методами дослідження стали описовий метод (для характеристики та оцінки мовних фактів), зіставний метод і метод контекстного аналізу.

Поетичний дискурс є однією з умов формування сенсу поетичного тексту, адже пояснює культуру використання мовних одиниць.

Художник слова тяжіє до певних епітетів. Цими епітетами для читача визначається не стіль­ки світ автора, скільки сам творець цього світу, поет. Міра суб'єктивності письменника найбільш відчутна, коли аналізуються його епітети [2,с. 34].

Джорджа Гордона Байрона вважають одним з найславетніших поетів світу. Його вірші написані дуже свіжою, прозорою і гарною мовою, щоважковстояти перед їх красою.

За характером свого змісту ліричний спадок Байрона може бути поділений на дві групи: інтимно-психологічну та героїчно буремну. Його різні тематичні аспекти пов’язані спільністю ліричного “я”. В поезії Байрона почуття оцінюються найвищою мірою, адже для нього вони і є людською особистістю у своїй сутності.

У вірші “Farewell…” Байрон яскраво виражає пристрасну емоційність, використовуючи влучні епітети: “fondestprayer”, “tearsofblood”, “expiringeye”, “lipsaremute”, “eyesaredry”,“аndnowI'mintheworldaloneuponthewide, widesea”, у вірші “Stanzasformusic”: “thedeepthoughts”, “swiftdays”, “longhours”, “sweetmoments” [1].

Надзвичайна емоційність епітетів, будучи сконцентрованих у декілька строфах віршів, являє собою втілення пристрасті та пафосу, і надає творам характер напруженого драматизму.

Таким чином, можна дійти висновку, що епітет є досить важливим та активним елементом в поетичному дискурсі Джорджа Гордона Байрона, оскількипередає ліричний настрій автора та надає творам виразної емоційності і драматизму.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка