Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка28/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   37

ЛІТЕРАТУРА

  1. Байрон Дж. Лирика. – Москва, Ленинград, “Художественная литература”, 1967.

  2. Клименко Е. П. Байрон. Язык и стиль. – М. : Изд-во литературы на иностр. яз., 1960. – 112 с.


Сало Катерина,

студентка 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: С. С. Журавльова,

к. філол. н., доцент (БДПУ)
Неоромантичний характер збірки “Мої цвіти”

Уляни Кравченко (Юлії Шнайдер)
До творчості Уляни Кравченко (Юлії Шнайдер) спорадично зверталися культурологи й літературознавці, зокрема Я. Грицак, Я. Пришляк, І. Книш, І. Денисюк, О. Камінчук та ін. Зокрема, О. Камінчук звертає увагу на вияви неоромантизму у поетичній творчості письменниці. Дослідниця визначає і фіксує властиві неоромантизму, персоналістичні тенденції в осмисленні духовної індивідуальності й творчої активності особистості, виявляє характерну для неоромантичного дискурсу парадигму структурних форм в поезії Уляни Кравченко [1, с. 45]. Однак у сучасному літературознавстві бракує студій, в яких би аналізувалася лірична проза письменниці з позицій неоромантизму, що і визначає актуальність нашого дослідження.

Неоромантизм в українській літературі кінця XIX – початку XX ст. наразі не є досконало вивченим питанням в літературознавстві. За визначенням авторів “Літературознавчого словника-довідника”, неоромантизм – це стильова течія модернізму, що виникла в українській літературі на початку XX ст., названа Лесею Українкою “новоромантизмом” [3, с. 504]. Із романтизмом його поєднує порив до ідеального, виняткового. Як відзначає Ю. Попов, неоромантики виявляють “інтерес до природи, екзотики”, прагнуть “збагнути глибини внутрішнього світу природи, відобразити його суперечності” [3, с. 373]. Цієї мети представники неоромантизму досягають через використання умовних, фантастичних, міфологічних образів-символів у відповідних ситуаціях. Сюжет неоромантичних творів “найчастіше будується на грі контрастів як у відображенні оточуючого світу, так і в групуванні персонажів” [3, с. 373].

Особливе місце серед чинників, що сформували творчу особистість Уляни Кравченко, посідають поезія, музика, а також уособлення і передача власних переживань через своє захоплення – квіти. Усі “квіткові” поезії в прозі Уляни Кравченко, які вона зібрала в одну збірку під назвою “Мої цвіти”, є автобіографічними. На нашу думку, ця збірка визначається яскравим неоромантичним характером.

Характерною неоромантичною ознакою “Моїх цвітів” є використання слів-символів. Кожен твір має назву окремої квітки: “Фіалка”, “Маки”, “Цвіт папороті”, “Хризантеми”, “Dianthus diadematus” (“Коронована гвоздика”), “Hedera helix” (“Плющ”). У прихованих образах квітів зображено внутрішній світ людини, через який авторка намагається передати світ духовний: “Кожна цвітка має свій вигляд, краску, запах, душу… Цвіти всі гарні… Однаково та ріжно чарують нас… У кожної з них своя окрема мова” [2, с. 60].

Також Уляна Кравченко використовує образи, традиційні для українського фольклору. зокрема, через образ калини письменниця змальовує життєвий цикл людини від народження (“цвіття біле” [2, с. 60]) і до старості (“Жалібно клониться калина осінню, коли іній немилосердний убиває всю її красу” [2, с. 60]).

Отже, неоромантична означеність поезій у прозі зі збірки “Мої цвіти” Уляни Кравченко виявляється в емоційній наснаженості символів, яскравій метафоричності образного світу. В образній системі на перше місце виступає літературно-романтична поетика – символи серця, любові, ненависті, життя, душі, вогню, променя. Художню манеру Уляни Кравченко визначає поєднання емоційної яскравості образного вислову і насиченість такими образами-символами, як краса, скромність, щастя, доброта, смерть, вічність. Одним із провідних мотивів збірки є розкриття духовної індивідуальності особистості через образи квітів. Подальшою перспективою дослідження вбачаємо дослідження неоромантичних тенденцій збірки “Замість автобіографії” Уляни Кравченко.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Камінчук О. А. Неоромантична модель поетичного тексту (Творчість Уляни Кравченко) / О. А. Камінчук // Вісник Запорізького державного університету. Серія : Філологічні науки. – Запоріжжя, 2001. – № 2. – С. 45–48.

  2. Кравченко Уляна. Розгублені листочки / Уляна Кравченко ; авт. вступ. ст. І. О. Денисюк. – Львів : Каменяр, 1990. – 80 с. – (Бібліотечка “На добрий вечір”).

  3. Попов Ю. Неоромантизм / Юрій Попов // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / [за ред. Ю. Волкова (голова) та ін.]. – Чернівці : Золоті литаври, 2001. – С. 372–373.



Семенов Олексій,

студент 4 курсу Інститут філології

та соціальних комунікацій,

Науковий керівник: М.М.Варикаша,

к.філол.н., доцент (БДПУ)
Символіка барабана у романі Г. Грасса “бляшаний барабан”
Лауреат Нобелівської премії з літератури Гюнтер Грасс належав до “Групи 47”, що преміювала його за роман “Бляшаний барабан”. Зазначений роман є першим твором автора, який вперше після Другої світової війни був прийнятий суспільством як плід німецької літератури та отримав міжнародне визнання. Стиль, яким написано цей роман, став загальним стилем всієї творчості німецького письменника. Характерно, що у Німеччині публікація “Бляшаного барабана” призвела до скандалу. Обурення викликало зображення в романі відвертої жорстокості і порнографічних сцен. Через численні скарги, з одного боку, Гюнтер Грасс не міг отримати премії, присуджені йому раніше, а з другого, усі подальші публікації письменника ставали під загрозою.

Проте, час спливає і на сьогодні відомо чимало літературознавців, які присвятили свої дослідження творчості Г. Грасса. Так, зокрема, А. Добряшкіна у дисертації “Гротеск у творчості Гюнтера Грасса” аналізує улюблений художній прийом письменника, заснований на контрастному зіставленні реального й фантастичного, трагічного й комічного, прекрасного й потворного. В. Канліфф у роботі “Гюнтер Грасс” вивчає біографію письменника. Життю і творчості письменника також присвячено монографію К. Танка “Гюнтер Грасс”. Специфіка романів “Бляшаний барабан”, “Кішка і миша”, “Собачьи роки” аналізується Дж.Реддіком у роботі “Данцигська трилогія Гюнтера Грасса”. З’ясувати місце письменника в сучасній німецькій літературі прагнув В. Пронін у статті “Гюнтер Грасс. Творчій манері Гюнтера Грасса присвячено наукові розвідки A. Вільсона “Гюнтер Грасс і дилема документальної драми”, A. Вірта “Догматизм болю: локальний анестетизм”, E. Фрідріхмейєра “Вибір поета: нарація Гюнтера Грасса”. Врешті, деякі особливості твору “Бляшаний барабан” розкрито у статтях І. Млечиної “Соло на барабані”, Т. Гоя “Бляшаний барабан” Гюнтера Грасса”, Г. Клейна “Сталевий оракул і гіпсовий барабан”, а також К. Шмідт “У мілководному морі утопії”.

Поза увагою дослідників лишається проблема символіки бляшаного барабана в однойменному романі письменника, що обумовлює актуальність даного дослідження. Таким чином, метою є розкриття значення назви роману Г. Грасса “Бляшаний барабан”, яка, на нашу думку, є ключем до розуміння реалій повоєнних років, віддзеркалених у творі. У дослідженні використано культурно-історичний і психологічний методи.

Зазначений роман Г. Грасса розповідає про життя німецького суспільства у першій половині 20 століття. Головний персонаж – Оскар Мацерат – людина, що змогла зупинити свій ріст за власним бажанням. Унікальність образу також полягає в тому, що Оскар з’являється повноцінною та вільнодумною, “зрячою” особистістю. Він вагається у потрібності свого існування через брутальність та вульгарність навколишнього світу. Але перспектива володіння бляшаним барабаном змусила його відмовитись від “бажаного притулку”: “обіцяний барабан завадив мені тоді активніше виразити своє бажання повернутися в нормальну позицію ембріона головкою вниз” [1, с. 16].

На початку бляшаний барабан є символом протесту проти свавільних дій дорослих, а також предметом захисту від чужих зазіхань на власну волю та бажання. У багатьох епізодах Оскар Мацерат з легкістю зміг “відбарабанити” потрібну собі дистанцію. Барабанний дріб можна розкрити, за звуко-візуальним переходом, як “бар’єр”, “частокіл”, який відбиває від володаря ударного інструменту брутальність та огидність дорослого світу. Зупинка росту – пересторога від перетворення представника дорослого світу. На допомогу приходить символ захисту та протесту у вигляді дитячої іграшки.

Образ Христа у романі – глиняна та безмовна статуя, від якої не очікують жодної дії (повна бездіяльність).Таким чином можна акцентувати на безбожності у фашистський період. Оскар з його неприйняттям абсурду жорстокого світу дорослих (їх брехні, цинічності, розпусті, вбивств і війни, так званою “манією руйнування” [2; с. 4]) відповідає на зло також абсурдною жорстокістю; на аморальність – запереченням будь-якого табу, руйнуванням будь-яких авторитетів.

Однак значення бляшаного барабану протягом роману змінюється, еволюціонує. Оскар з його важливою іграшкою зовнішньо і сам являє собою певний контраст до навколишнього середовища. З’являється прагнення до пристосовництва і барабан вже виступає як засіб комунікації.

Врешті, вся історія німецько-польського суспільства ХХ століття предстала як соло на ударному інструменті. Головний персонаж виражає себе тільки через дріб. Він стає залежним від бляшаного барабану.

Отже, символіка бляшаного барабана зображує можливість протистояти суспільній “сліпоті”, він являє собою, так званий, захисний бар’єр від брутальності та огидності дорослих. Значення дитячої іграшки змінюється за принципом градації: протест – захист – відплата – самовираження. Дискусійним в цьому плані стає фінал роману. Наратор зазначає: “Тепер у мене більше не залишилося слів, але я повинен ще обміркувати, що збирається робити Оскар, коли його неминуче випустять зі спеціальної лікарні. Одружиться? Залишиться холостим? Покине країну? Повернеться в натурщики? Збере учнів? Стане засновником нової секти?” [1; с. 685]. У будь-якому разі, наратор налаштовує читача на думку, що, незважаючи на згоду Оскара стати дорослим, не варто сприймати фінал як поразку головного персонажа, адже він неодмінно повернеться, і, змінивши тактику, водночас залишиться собою – бунтівником і поводирем.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Грасс Г. Жестяной барабан / Гюнтер Грасс ; [Пер. с нем. C.Фридлянд]. М. : Терра-Кн. клуб, 2002. 687 с.

  2. Млечина И. Соло на барабане / Ирина Млечина // Грасс Г. Жестяной барабан. – СПб. : Азбука, 2000. – С. 3–7



Сиващенко Антон,

студент 4 курсу Інстиуту філології

та соціальних комунікацій БДПУ

Наук. керівник: – Табакова Г.І.,

к.філол.н., ст. викладач
Рими по-американськи: поетичне новаторство В. Вітмена
Поезія Вітмена оригінальна і неповторювана. Вітмен відмовився від традиційних розмірів і рими, які, на його думку, сковують поета, заважають вільному вираженню думки. “Рими – це кайдани”, – писав поет. Нетиповий погляд на світ, експерименти в галузі поетичної творчості довгий час звертають на себе увагу дослідників. В Україні творчості Вітмена присвятили дослідження Н. Абієва, В. Демецька, О. Дуброва та ін.

Найважливішою роботою життя Вітмена є збірка “Листя трави”. Багатство й новизна змісту поезії американського митця не вкладалася в традиційні форми. Мета роботи – дослідити джерела натхнення поета, а також у чому полягає поетичне новаторство митця Для аналізу особливостей поетики Вітмена застосовано філологічний та структурний методи дослідження.

Щоб зрозуміти поета, який обрав білий вірш і вільний розмір, треба взяти до уваги його відразу до поезії “школи Бостона” – беззмістовних, анемічних, сентиментальних, манірних віршів. Крім того Необхідність сказати народу про багато серйозних речей – сказати голосно, прикувати до себе увагу навіть ледачих і байдужих – породжує ораторські прийоми його поезії. Його вірші – це поетична мова оратора, звернення до великої аудиторії, вона повна мітингового пафосу.

Вітмен часто прибігає до питальних конструкцій, і вони надають його віршу жвавість, енергію, природність розмовної мови.

Відмовившись від рими, поет повинен був шукати інші поетичні засоби, які б організували його поетичну мову. Ці засоби він знайшов в народній поезії. Поет використовує паралелізми, повтори слів і фраз, ритмічно-синтаксичну одноманітність рядків, характерну для американських народних пісень й індіанського фольклору. Багато його поем побудовані на використанні прийому “перерахування”, зокрема “Пісня про сокиру”:

Привіт усім країнам земним, кожній за її властивості;

Привіт країнам сосни і дуба;

Привіт країнам лимона, інжиру;

Привіт країнам золота;

Привіт країнам маїсу, пшениці, привіт виноградним;

країнам... Привіт горам, рівнинам, піскам, лісам, преріям...[2, с.86]

Часто захоплений "пафосом перерахування", Вітмен у своїх поемах створює каталоги – довгий перелік предметів, речей, явищ. Причому, ці каталоги рідко бувають нудними і стомливими. Як правило, вони барвисті і добре організовані (у них жоден предмет або образ не можна переставити). Низка образів, вихоплених з буденної дійсності, що оточує поета, ілюструє філософську думку про кругообіг матерії, про єдність боротьби протилежностей та ін.

Вітмен збагатив лексику поетичної мови. Сміливо черпаючи слова з американської розмовної мови, він привніс в американську поезію енергію і свіжість мови простого народу.

Великого ефекту досягає поет в “Пісні радощів”. Читач, не помічаючи відсутності рими і розміру, захоплений відчуттям радості буття; уся поема залита сонячним світлом, овіяна солоними вітрами океану, пронизана свіжістю травневого ранку, обмита свіжими бризками дощу.

У формі усної народної творчості, джерелом художнього натхнення для Вітмена служила давня література Сходу, а також Біблія. К. Чуковский виявляє у віршах поета мовну манеру біблейських пророків, біблейський речитатив, особливостями якого є так звані паралелізми – синонімічний паралелізм (коли кожен другий рядок служать злегка зміненим повторенням першої) і антитетичний паралелізм (коли другий рядок або спростовує першу, або є її повним контрастом) [1].

Отже, творчість Вітмена позначена спробою вийти за межі традицій американського й світового віршознавства, використавши вільний вірш як основну поетичну форму. Джерелами творчості поета стала народна поезія з її тематикою та художніми засобами мови. Крім того, поет звертається до Біблії як скарбниці духовної мудрості.

Безстрашний захисник прав трудового народу, співак його потужності і величі, гарячий демократ і інтернаціоналіст, пристрасний борець за реалією, Вітмен височіє над своїми сучасниками колосальною фігурою.
ЛІТЕРАТУРА

1. Чуковский К. Мой Уитмен / К. Чуковский [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.e-reading.org.ua/chapter.php/ 91808/25/ Chukovskiii_-_Moii_Uitmen.html



  1. Уїтмен У. Листя трави / У. Уїтмен [пер. з англ]. – К., 1969. – 150 с.


Сидорська Світлана,

студентка 7 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Р.І. Костромицький,

к. філол. н., доцент (БГПУ)
Творчість В. Пєлєвіна у світлі російської літературної критики
Віктор Пєлєвін – один з найбільш популярних і суперечливих письменників сучасної епохи, яскравий представник “пострадянської словесності” (О. Геніс). Творчість письменника називають справжньою енциклопедією інтелектуального і духовного життя Росії XX-XXI століть (С. Гурін). Визначаючи місце письменника в сучасній літературі, необхідно зазначити, що найчастіше його відносять до постмодерністського напрямку. Літературні критики неодноразово підкреслювали, що В. Пєлєвін не приховує своєї постмодерністської орієнтації, а навпаки, наполягає на ній, розуміючи, скоріш за все привілейованість такого статусу.

Актуальність дослідження обумовлюється необхідністю дослідження внеску та ролі творчості В. Пелєвіна у сучасному літературному процесі.

Літературознавчий аналіз специфіки авторської творчості представлені в російськомовних монографіях про постмодернізм, а також в навчальних посібниках по сучасній російській літературі: “Російська проза другої половини 80-х – поч. 90-х рр. ХХ століття” Г. Нефагіной, “Російська проза кінця XX століття” під редакцією В. Агеносова, Т. Колядіча та ін. “Російська постмодерністська література” І. Скоропанової, “Сучасна російська література” Н. Лейдермана і М. Ліповецького, “Естетика постмодернізму” Н. Маньковської, “Російський літературний постмодернізм” В. Куріцина, “Постмодернізм в контексті сучасної російської літератури (60-90-і роки XX століття – початок XXI століття)” О. Богданової, “Сучасна російська література” М. Черняк та ін. Літературно-критичні статті головним чином, присвячена питанню вивчення стильових і структурних особливостей його творів.

У сучасному літературно-критичному дискурсі можна виокремити декілька підходів до аналізу творчості В. Пєлєвіна як цілісної єдності.

Творчу систему письменника можна розглядати як єдиний метароман з інваріантною структурою. Н. Тульчинська і Т. Ананіна, аналізуючи творчість В. Пєлєвіна з даної позиції, відзначають: “Твори Пєлєвіна тісно зв'язані між собою, утворюючи єдиний “мета роман”: різні сюжети і обставини дії не заважають бачити наявність єдиної інваріанти. Вектори різних точок зору спрямовані до дійсності, причому, “інакобачення” прагне “поглинути” цю дійсність” [3]. В результаті аналізу творчості письменника автори приходять до висновку про те, що структурною основою “метаромана” є не що інше, як “інваріантна антитеза закритого і відкритого простору, що багато разів повторюється і варіюється” [3]. Спроба знаходження єдності творчої системи В. Пєлєвіна в даному аналізі присутній, проте очевидна слабкість дослідницької роботи Н. Тульчинської і Т. Ананіной полягає в тому, що автори, перш за все, не досить ясно викладають своє уявлення про термін “мета роман”. Дане поняття насправді включає дуже широкий спектр різних галузей знань: за визначенням В цілому, в сучасній науці про літературу проблема даної художньої форми недостатньо освоєна.

Творча система В. Пєлєвіна представляє “кінематографічну” єдність різних жанрів [2] або, іншими словами, жанрово-стилістичну єдність. Система жанрів, всіляких як “різнокольорова мозаїка в калейдоскопі”, на думку І. Позднякової, підпорядкована головному жанру – видозміненій постмодерністській байці. При цьому травестія, “заснована на гротесково-комічному “переінакшуванні” класичних поетичних творів”, є головним художнім засобом, завдяки якому твори В. Пєлєвіна набувають стилістичної єдності [2].

Природа авторського тексту-книги може бути визначена інакше: на підставі феномену “художнього кордону”. О. Геніс вказує на даний «центр» тексту В. Пєлєвіна, що породжує, при аналізі ранніх творів письменника. Літературний критик, відзначаючи властивий В. Пєлєвіну спосіб зображення художнього світу, називає його “побутовим письменником пограничної зони. Він обживає стики між реальностями” [1]. На думку дослідника, у місці їх зустрічі виникають яскраві художні ефекти – одна картина світу, накладаючись на іншу, створює третю, відмінну від перших двох.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Генис А. Беседа десятая. Поле чудес: Виктор Пелевин // Звезда. – 1997. – №12. – С. 45–56.

  2. Позднякова И. Ю. Жан де Лафонтен в контексте культурных ассоциаций романа Виктора Пелевина “Жизнь насекомых” // XVII век в диалоге эпох и культур: Материалы научной конференции. – Серия “Symposium”. – Выпуск 8. – 2000. – С. 71-73.

  3. Тульчинская Н. И., Ананина Т.В. Проблема творчества В. Пелевина: семиотика текста // Вестник КАСУ. – 2006. – №2. – С. 78-85.



Сирський Євген,

6 курс, 61-б група Інститут філології

та соціальних комунікацій

Науковий керівник: Школа В.М.,

к. філол. н., доцент
ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ “МАЛОЇ ПРОЗИ”

У ТВОРЧОСТІ “ПОКУТСЬКОЇ ТРІЙЦІ”
Актуальність дослідження обумовлена потребою ґрунтовного вивчення природи і розвитку жанрів, зокрема новели та поезії в прозі, компаративному розгляді й аналізі жанру “малої прози” на прикладі творчості “покутян” (В. Стефаника, Л. Мартовича, М. Черемшини). Доцільно сказати про проблему формування жанру новели й поезії в прозі у світовому літературознавстві, визначено дефініцію даних понять на різних рівнях системи жанротворення в процесі історичного розвитку.

Новела така ж давня, як і цивілізація. Усі структурні ознаки європейської новели можна знайти вже у біблійних новелістичних вкрапленнях та оповідках Геродота. Такий погляд на генезис жанру спричинив появу досліджень античної новели, яка фактично рідко існувала самостійно, вегетуючи звичайно в лоні інших жанрів ( роману, повісті та ін. ). Другий, більш традиційний напрям у теорії дослідження новели з’являється в добу раннього Ренесансу. Саме витвір Джованні Бокаччо – “Декамерон “ – знаменує для новели епоху її генеалогічної одрубності та розвитку в письменствах різних народів.



Новела ( італ. novella, від лат. novellus – новітній ) – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною дією. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів.[ 3, 510 ]

Вірш прозою, або Поезія в прозі – короткий ліричний твір настроєвого характеру, наближений за формою тексту до прози і водночас за мелодикою, підвищеною емоційністю та ліричним сюжетом, навіть з фрагментами спорадичного римування – до поезії. Будучи помежовим жанром, В.п., на відміну від власне вірша, спирається на чергування довгих та коротких відтинків ритмізованого тексту, тяжіє до фонетичної упорядкованості та регулятивності мовлення, до "етюдності" чи філософської медитації тощо. Вперше звернувся до В.п. Ш.Бодлер ("Малі поезії у прозі", 1869). Згодом цей жанр, починаючи від А. Рембо та І. Тургенева, привертав увагу багатьох письменників, передовсім модерністів, спрямованих на пошуки трансцендентної сутності буття. Не минуло таке захоплення й українських письменників на початку XX ст. (М. Коцюбинський, В. Стефаник, М. Черемшина, Г. Хоткевич, І. Липа, О. Плющ, Дніпрова Чайка, Ольга Кобилянська та ін.), з'явилися "акварелі", "етюди", "шкіци" і т.п., які збагатили літературу новими формами. Зверталися до цього жанру і пізніше (Ірина Вільде, С. Гостиняк, Є. Гуцало та ін.)

Новатором у новелістичній концентрації був Василь Стефаник. Саме він глибинно і творчо розробив концепцію того, що Іван Франко вважав найістотнішою прикметою новели, – “ концентрацію чуття”. “ …Повторюю, – наголошував Франко, – тут уже не сама техніка, хоч вона у Стефаника гідна подиву, – тут окрема організація душі, – речі, якої при найліпшій волі не потрафиш наслідувати… ” [ 2, 153 ]

У роботі простежено тематику, жанрово-стильові особливості новел збірки “Карби” М. Черемшини, його ідейно-естетичні пошуки, проаналізовано проблематику творів зі збірки “Село за війни”, та ранніх творів М. Черемшини (поезії в прозі “Керманич”, “Нечаяна смерть”). Розглянуто постать письменника в оцінці літературної критики (С. Єфремов, М. Зеров, О. Засенко). 

Досліджено тематику і художні особливості оповідань Л. Мартовича “Лумера”, “Мужицька смерть”, “Стрибожий дарунок”, ідейно-художній зміст оповідань Л. Мартовича “Не читальник”, “Народна ноша”, “Булка”, “Іван Рило”. Проаналізовано жанрово-стильові особливості та ідейне спрямування оповідань Л. Мартовича “Ось поси моє”, “За межу”, “На торзі”, “Хитрий Панько”. Методом компаративного та психоаналізу (за З. Фрейдом) зроблено спробу виокремити спільне і відмінне у творчості цих трьох мистецьких постатей, адже через різні обставини й середовища, в яких вони жили й працювали, талант кожного з них має свої характерні грані досліджені в нашій роботі.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка