Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка30/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   37

ЛІТЕРАТУРА

  1. Боднарчук Т. До питання про модель людини і світу у культурі постмодернізму / Тетяна Бондарчук // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/SOC_Gum/Kis/2011_1/18.pdf

  2. Болєцький В. Лови на постмодерністів / Влодзімєж Болецький // Критика. – 2001. – № 7–8. – С. 8–13.

  3. Іздрик. Воццек & Воццекургія. – Львів : Кальварія, 2002. – 204 с.

  4. Соболь О. М. Постмодерн і майбутнє філософії / О.М. Соболь. – К. : Наукова думка, 1997. – 185 с.



Шиман Оксана,

студентка 5 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук.керівник: Дуброва О.В.,

к.філол.наук, доцент(БДПУ)
МІСЦЕ ТА РОЛЬ ДІККЕНСІВСЬКИХ CHRISTMAS STORIES

В ІСТОРИЧНОМУ КОНТЕКСТІ РІЗДВЯНОГО ОПОВІДАННЯ
Світова класика залишається важливим об’єктом для сучасного літературознавства, що розглядає її на основі різних методів, шкіл, напрямів і течій, попри “диктовані часом різноманітні впливи, адже високий художній рівень класичної спадщини забезпечує невичерпність матеріалу для дослідження” [1,с.105].

Актуальність теми передусім полягає вже у самому зверненні до Ч. Діккенса, творчість якого завжди актуальна у змістовому та багата у поетико-формальному планах. Цикл "Різдвяні оповіді" Ч. Діккенса був обраний з огляду на потенційну можливiсть бути "візитівкою" діккенсівської поетики загалом, та ще більшою мірою як знакове явище в історії різдвяного оповідання у світовій літературі.Актуальним є, зокрема, й дослідження того, як літературно-художні якості "Різдвяних оповідей" набувають повноцінного вияву не лише в рамках власної поетики а й розкриваються у широкому жанровому контексті – діккенсівському.

Обраний напрям роботи зумовлений розвитком сучасного літературознавства і спрямований навизначеннямісця та ролідіккенсівських “Різдвяних оповідей” в історичному контексті різдвяного оповідання.

Отже ,ми поставили перед собою наступні завдання :

*звертаючись до вивчення поетики творів Ч.Діккенса, виявити та проаналізувати роль та вплив його творів на розвиток літературного процесу;

* завдяки аналізу літературної традиції, з’ясувати специфіку жанрової природи "Різдвяних оповідей" як етапного явища в історичній долі різдвяного оповідання, що відкриває нові можливості цього жанру, формує його нову ідентичність.

Мета роботи вимагає поєднання різних методів дослідження. Основним у роботі виступає історико-літературний метод,проте поставлена у темі проблема дослідження вимагає залучення теоретичного аспекту та порівняльного аналізу,так як це дає змогу отримати принципові відповіді на проблеми історії жанру,а також дає обґрунтовану оцінку "Різдвяних оповідей" Ч.Діккенса як явища у розвитку жанру різдвяного оповідання, визначаєроль christmas stories не тільки в англійській, а й загалом у світовій літературі.

Тож, творчість Ч. Діккенса завжди залишається актуальною. Своєрідною "візитівкою" автора у розвитку літератури став цикл "Різдвяні оповіді". Саме в ньому знайшли “найповніше втілення етично-моральні принципи письменника та ідеї відновлення національно-історичної пам’яті” [2,с.134]. Звертаючи увагу на календарну природу "Різдвяних оповідей" Ч.Діккенса,в нас виникає питання щодо часової приуроченості циклу.Простеживши історію різдвяного оповідання, ми дійшли висновку, що з "Різдвяними оповідями" Ч. Діккенса розпочинається новий етап в історії різдвяного оповідання, а сам англійський письменник вважається “творцем різдвяногожанру на англійському грунті” [3,с.207].

Крім того, у процесі дослідження творчості Діккенса стало очевидним, що, звертаючись до різдвяних розповідей автора різних років, можна чітко виділити дві теми. Перша – це, природно, тема Різдва, друга – тема Дитинства. У кожній з повістей описується людина, яка стоїть перед певним вибором або сумнівом. Кожному дається шанс на виправлення або прощення. Твори Ч. Діккенса не вкладаються умежі соціально-побутового оповідання. Його твори є ніби своєрідним “містком між романтизмом і реалізмом, оскільки жанрова "заданість" оповідання з привидами – романтична, а його наповнення – в руслі реалістичного осмислення соціальних проблем” [2,с.65].

Тож у результаті проведеного аналізу встановлено,що творчість Ч. Діккенса, а саме його "Різдвяні оповіді", сприяли зростанню інтересу до цього жанрового різновиду передусім в англійській, та й у багатьох інших національних літературах, зокрема словянських. У безперервно змінному історичному контексті творчість Ч. Діккенса завжди залишається актуальною. Типологія його різдвяних оповідань та найяскравіших зразків цього жанрового різновиду в англійській літературі набуває безпосередньо-контактного характеру, оскільки культурно-історична та літературно-художня площини тут стали взаємозумовленими.


ЛІТЕРАТУРА

1.Аверинцев С.С. Историческая подвижность категории жанра: опыт периодизации // Историческая поэтика. Итоги и перспективы изучения. – М.: Наука, 1986. – С. 104-116.

2. Диккенс Ч. Рождественские повести // Диккенс Ч. Собрание сочинений: В 30 т. – М.: Худ. литература, 1959. – Т. 12. – 507 с.

3. Ивашева В.В. Творчество Диккенса. – М.: Изд-во МГУ, 1954. – 471 с.



Антощак Микола,

студент 6 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: О. Д. Харлан,

д. філол. н., професор (БДПУ)

МІФОЛОГЕМА ХОЛОДНОГО ЯРУ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Актуальність дослідження обґрунтована стрімким розвитком сучасного літературознавства, все частішим зверненням світових і українських науковців до таких понять як міф, архетип, міфологема, необхідністю виявити й описати особливості екзистенції, функціонування й рецепції різноманітних міфологем в українській літературі. Дослідження спрямоване як теоретично, так і практично саме на поняття міфологема, як таке, що становить один з фундаментальних об’єктів, увага до яких зростає в сучаному літературознавстві.

Міфологема – термін, який використовується для позначення міфологічних сюжетів, сцен, образів, що характеризуються глобальністю, універсальністю і мають широке поширення в культурах народів світу. Приклади: міфологема першолюдини, міфологема Світового дерева, міфологема Потопу тощо. Вживається також термін “міфологічний архетип”.

Поняття було введено в науковий обіг К. Юнгом і К. Кереньї в монографії “Вступ до сутності міфології” (1941).

Термін “міфологема” має амбівалентну природу: це і міфологічний матеріал, і грунт для утворення нового матеріалу.

Мистецтво міфології визначається своєрідністю свого матеріалу. Основна маса цього матеріалу, що зберігалася традицією з сивої давнини, містилася в оповіданнях про богів і богоподібних істот, героїчних битвах і подорожі в підземний світ – оповіданнях, які всім добре відомі, але які далекі від остаточного оформлення і продовжують служити матеріалом для нової творчості. Міфологія є рухом цього матеріалу: це щось застигле і мобільне, субстанціональне і все ж не статичне, здатне до трансформації.

У сучасній літературі слово “міфологема” часто використовується для позначення свідомо запозичених міфологічних мотивів і перенесення їх в світ сучасної художньої культури.

Приклади міфологем: Першолюдина; Богиня-мати; Жінка-доля; Світове дерево; Рай; Пекло; Гріх; Каїн тощо

Продовжуючи тезу про міфологему як міфологічний архетип, слід зауважити існування в національних культурах. А отже й літературах з притаманними їм міфологічними архетипами. Зазвичай вони обумовлені генетично, історично, культурно, обумовлені світоглядом нації і процесами її розвитку. В такій площині можна говорити про українські міфологеми неньки України, калини, Дніпра-Славутича, степової могили, карпатських гір як найдавніші питомі міфологеми.

Безперечно, деякі конкретні образи, обумовлені історією, пов’язані з історичними подіями й перипетіями можуть бути витлумачені як міфологеми з огляду на їх концептуальне значення передусім у свідомості багатьох поколінь людей. Це можуть бути топоси, тобто місця, з якими пов’язані важливі або безпрецедентні події. Так, наприклад, сталося з образом Руської землі у Слові про похід Ігорів, образом Запорізької Січі, настільки глибоким, що й донині функціонують його трансформації у новітній літературі.

У нашому дослідженні ми торкаємося образу Холодного Яру, пов’язаного з одними з найяскравіших сторінок української історії й історії національно-вихвольних змагань. З огляду на таке велике значення Яру, зовсім не дивним є той факт, що його рецепція в художніх текстах є досить широкою і до того ж інтертекстуальною; традиція рецепції Холодного Яру в українській літературі продовжується вже більше 150 років.

Завдання дослідження якраз і полягає у вивченні міфологеми Холодного Яру в українській літературі, а саме у творчості Тараса Шевченка, Юрія Горліса-Горського, Миколи Негоди, а також Василя Шкляра.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Горліс-Горський Юрій. Холодний Яр. – Львів: Червона калина, 1994

  2. Духовна велич України. Науково-публіцистичний збірник. – К. : Просвіта. – 2004.

  3. Кереньи К., Юнг К.Г. Введение в сущность мифологии // Юнг К.Г. Душа и миф: шесть архетипов. – М. : Мартис, 1997.



Бондаренко Юлія,

студентка 6 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: О. Д. Харлан,

д. філол. н., професор (БДПУ)
ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВЛЕННЯ ІНТЕРМЕДІАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

У ТВОРЧОСТІ ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО
Актуальність досліджуваної теми полягає в тому, що інтермедіальні студії досягли значної популярності в науковому й мистецькому середовищі. Визначення інтермедіальних домінант у творчості письменника набуло особливого поширення як у вітчизняному, так і світовому літературознавстві та мистецтвознавстві. Творчість І. Котляревського можна розглядати також крізь призму інтермедіальності, адже твори письменника мають тісний зв’язок з різними видами мистецтва.

Питання інтермедіальних студій, їх специфіка, різновиди, історія досліджувалися зарубіжними й вітчизняними науковцями (К. Браун, Т. Бовсунівська, О. Вальцел, Г. Вьолфлін, Ю. Лотман [1], М. Тишуніна [2] та інші). На жаль, вивчення творчості в аспекті інтермедіальних студій не розкрито дослідниками.



Мета нашого дослідження – виокремити основні риси інтермедіальних студій; розглянути творчість Івана Котляревського крізь призму інтермедільних зв‘язків, з‘ясувати впливи різних видів мистецтва на сприйняття творчості письменника сучасниками.

Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:



  • з‘ясувати сутність поняття інтемедіальності;

  • визначити основні рівні інтермедіальних зв’язків у творчості І. Котляревського.

У роботі використана комплексна методика дослідження, зокрема, описовий, структурно-функціональний методи, аналіз наукової літератури, синтез отриманих положень з досліджуваного питання.

Інтермедіальність – “це створення цілісного поліхудожнього простору в системі культури (або створення художньої “метамови” культури”) [2, 16—17].

У творчості І. Котляревського інтермедіальні зв‘язки актуалізовані на чотирьох рівнях: “література – образотворче мистецтво”, “література – театральне мистецтво”, “література – музика” і “література – кіномистецтво”.

“Енеїда” І. Котляревського – визначний твір в українській літературі. Поема розкривається через модель “література – музика” ((опера “Енеїда”: музика М. Лисенка, лібрето М. Садовського), опера “Еней на мандрівці” (музика і лібрето Я. Лопатинського), оперета Г. Ашкаренка (лібрето М. Кропивницького)), де мелодія і голос виступають засобом розкриття характеру героїв, розтлумачують настрій кожної сцени. Модель “література – образотворче мистецтво” в “Енеїді” простежується завдяки роботі талановитих художників, зокрема Анатолія Базилевича, який зміг змалювати героїв твору, врахувавши бурлескно-травестійні, комічні і навіть сатиричні риси в поемі. Поема “Енеїда” яскраво розкрилася завдяки моделі “література – кіномистецтво”. Екранізація твору зроблена методом мультиплікації (Н. Василенко “Пригоди козака Енея”, 1969), а в 1991 р. – “Енеїду” В. Дахна), який перш за все висвітлює розважальну функцію у донесенні основних мотивів поеми.

П’єса “Наталка Полтавка” була написана І. Котляревським для постановки в Полтавському театрі (1819 р.) і визначається як початок нової української драматургії. Гра акторів на сцені оживлює п’єсу, змальовує натуру героїв, таким чином розкриваючи модель “література – театральне мистецтво”. Велике значення посідає й музичне оформлення п'єси, над яким працювали Алоїз Єдлічка, Опанас Маркович, Микола Васильєв, та інші. Однойменна опера Миколи Лисенка, написана за мотивами п’єси, стала класикою українського оперного мистецтва (“література – музика”). П’єса “Наталка Полтавка” двічі була екранізована. Фільм-опера “Наталка Полтавка” (1936) висвітлює дві моделі: “література – кіномистецтво” та “література – музика”; у фільмі “Наталка Полтавка” (1978) відчувається домінування “література – кіномистецтво”, а музика виступає засобом розкриття даної моделі.

Таким чином, творчість І. Котляревского яскраво розкривається крізь призму інтермедіальних студій, кожний рівень міжмистецьких зв’язків дає змогу розглянути доробок автора по-новому. Перспективність нашої роботи полягає в подальшому вивченні інтермедіальних зв’язків у творчості українських та зарубіжних письменників.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Лотман Ю.М. О семиотическом механизме культуры. // Лотман Ю.М. Избранные статьи в 3-х томах. – Таллинн, 1993.

  2. Тишунина Н. В. Интермедиальность: к определению границ понятия / Н. В. Тишунина // Тезисы І Междунар. конференции “Литература в системе искусств : методология междисциплинарных исследований 23 – 25 марта 2000 г.” – СПб. : Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена. – 2000. – С. 16–18.



Новик Оксана,

студентка 3 курсуІнститут філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Харлан О.Д.,

д. філол. н., професор (БДПУ)
ОБРАЗ ОРФЕЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Традиційні мотиви в українській літературі є темою, яку розробляє досить широке коло літературознавців, проте на сьогодні проблема митця, виражена в образі Орфея, ще потребує вивчення та узагальнення.

Українська література ХХ століття містить чимало творів, у яких використовуються сюжети й мотиви з античної міфології. Тексти талановитих митців початку століття часто спираються на античні образи задля поглиблення актуальних проблем їх сучасності. Образ Орфея постає і в поемах Лесі Українки, й у віршах неокласиків, і в романі Юрія Андруховича, й в оповіданні Галини Пагутяк.

Попри численні праці літературознавців, присвячені творчості Лесі Українки, Миколи Зерова, Михайла Ореста, Максима Рильського, Галини Пагутяк, на сьогодні немає дослідження, яке б поєднало розгляд образу Орфея у їх творах, тому обрана тема є актуальною.

Проблема традиційного образу Орфея в українській літературі ХХ століття є не досить дослідженою. Ми використовували праці з порівняльного літературознавства, які висвітлюють проблему традиційних сюжетів та образів (А. Волков, А. Нямцу, О. Бойченко), з історії української літератури (В. Агеєва, Г. Церна, Л. Печерських, А. Артюх, Т. Тебешевська-Качак).

Мета полягає у висвітленні традиції зображення образу Орфея в українській літературі. Нами застосовувався системно-функціональний підхід до вивчення літературних явищ, використані культурно-історичний, порівняльно-історичний, описовий методи, а також метод аналізу критичної літератури з теми.

Проблеми значущості мистецтва, його зв’язків із дійсністю, особистості митця як творця духовних цінностей, були актуальними для української літератури початку ХХ століття. Саме в цей період зароджувалась модерна література, велися пошуки у методах, стилях, нових жанрах. В цей час й творила Леся Українка. “Орфеєве чудо” – це приклад використання образу Орфея в модерній літературі.

До вічного образу митця Орфея звертались також неокласики. Вони часто використовували традиційні образи, зокрема взяті з античної міфології. Це пояснюється саме напрямом неоромантизму.

Сучасні письменники, такі як Ю. Андрухович, Г. Пагутяк теж звернули увагу на міф про Орфея. У творах Ю. Андруховича Орфей символізує не тільки іпостась поета і музики, але й підкреслює особливий лімінальний стан персонажа, який моделюється завдяки численним прийомам перевдягання (зміни масок) і сюжетним обіграванням порогових ситуацій. Версія Андруховича українського апокаліпсису відтворює віртуальну смерть постмодерного суб’єкта, який блукає у світі знецінених вартостей.

Галина Пагутяк вимальовує фантастичний образ митця, майстерно вплітаючи його в канву шалено-химерної образної системи твору. Образ Орфея тут має також філософське, дуже містке значення.

Детальніше в нашій роботі ми звертаємося до творів Лесі Українки, неокласиків та Галини Пагутяк. Саме в них ми побачили декілька прочитань традиційного античного образу Орфея та градацію від загальновідомого міфу до фантастичного сучасного образу.

Отже, міф про Орфея, що здобув своє продовження в українській літературі ХХ століття, використовується авторами не тільки як приклад, що унаочнює їх міркування про етичні, філософські та суспільні проблеми, але й еволюціонує до творення письменниками нового міфу, художнього узагальнення та новаторського переосмислення.
ЛІТЕРАТУРА

1. Агеєва В. Митець і пуща / Віра Агеєва // Слово і час. – 1999. – №8. – С. 11–18.

2. Артюх А.В. Проза Галини Пагутяк: герметичність як домінанта індивідуального стилю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філологічних наук : спец. 10.01.01 “Українська література” / А. В. Артюх. – Київ, 2009. – 20 с.

3. Печерських Л. Дискурс маски: „Орфей” у романі Юрія Андруховича “Дванадцять обручів” / Л. Печерських // Вітчизна. – 2005. – № 9–10. – С. 25



ЖУРНАЛІСТИКА
Алієв Руслан,

студент 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Р.М. Вербовий,

старший викладач (БДПУ)
СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ
Актуальність. Інтернет в наші дні далеко не розкіш, а спосіб комунікації. Станом на 2012 рік більш ніж у 70% українців є персональний комп'ютер, з них у 90% є вихід в Інтернет. Ця цифра зростає з кожним днем. Навколишній світ постійно змінюється, а разом з ним і ми. Постіндустріальний устрій нашого часу вимагає інтеграції в світ Інтернету. Не існує нічого дорожчого за інформацію, і вже давно не секрет, що Інтернет – це величезний ресурс, що дозволяє отримувати її безкоштовно і в будь-який час.

Поряд з розвитком інформаційних технологій в гру вступають соціальні мережі. Це воістину приголомшливий дарунок Інтернету. Соціальна мережа – це он-лайн ресурс, доступний для кожної людини, що має пристрій для виходу у всесвітню павутину. Його використовують сотні мільйонів чоловік. З чим пов'язана настільки велика популярність? Як пояснити, що навіть у найзапекліших супротивників соціальних мереж є своя сторінка в “Facebook” або “Вконтакте”? Існує ряд тез на підтримку і противагу соціальних мереж. Зараз ми розглянемо найголовніші з них, і спробуємо виділити їх сутність.



Стан дослідження проблеми. Проблемами функціонування та значення у розвитку інформаційного суспільства мережі Інтернет займалися такі вчені як М. Кастельс, Дж. Вебстер, В. Вуль, Дж. Вебстер, Б. Потятинник, П. Салига та інші.

“Соціальні мережі на кшталт “Google+”, “Вконтакте”, “Facebook”, “Однокласники”,“Twitter” тощо – це величезний всесвітній інформаційний смітник, що отруює наш розум”. Якщо це смітник, то виходить, що ми всі бездомні?! Абсолютно будь-яка інформація має свою цінність, для одних незначну, для інших велику. Саме тому не існує людини, яка б могла визначити цінність певного контенту, а отже вішати на щось ярлики, такі як “сміття”.

“Постійно знаходячись в соціальних мережах, люди втрачають голову та стають повністю залежними від них”. Людина – це істота, яка постійно залежить від зовнішніх чинників, тільки в силу того, що ми так влаштовані. Замість того, щоб звинувачувати себе в своїй ліні або небажанні займатися корисними справами, люди звинувачують соціальні мережі, які є нічим іншим як просто інформаційним ресурсом. До появи Інтернету ми були, нібито, залежні від телебачення, до появи ТБ ще від чого того. За своєю природою людина постійно шукає виправдання собі і своїм вчинкам та до останнього буде говорити, що винне все навколо, але тільки не вона. Наприклад, інтерфейс сайту “Вконтакте” не володіє магією або гіпнотизує властивостями, які змушують Вас сидіти біля комп'ютеру цілий день уткнувшись в монітор.

“Часто люди втрачають грань між віртуальним та реальним життям”. Часом ми не можемо змириться з нашим реальним життям: погана робота, відсутність друзів, зайва вага і багато багато іншого. Замість того, щоб намагатися щось або змінити, ми просто створюємо акаунт у соціальних мережах і тікаємо від проблем.

“Соціальні мережі заробляють на користувачах мільйони”. Кіноіндустрія теж заробляє на глядачах мільйони, але ніхто її не звинувачує в цьому, тому, що кінематограф дає нам відмінні кінострічки. А тепер задумайтесь скільки контенту дають соціальні мережі... Відео, фото, музика, новини – це все ви можете отримати абсолютно безкоштовно та протягом декількох секунд. Також варто зауважити, що реєстрація в соціальних мережах є абсолютно безкоштовною. Тільки якщо захочете отримати додаткові сервіси, тоді потрібно буде заплатити.

“Соціальні мережі “з'їдають” певні жанри журналістики та державну пошту”. Давно сформувані галузі ЗМІ, як радіо і газетно-журнальні видання йдуть у тінь соціальних мереж, тому, що наближається інформаційна революція. Складові прогресу – це заміна старого на нове. Навіщо нам купувати “свіжу” газетою і платити за неї гроші, якщо можна просто зробити пару кліків і насолоджуватися улюбленою пресою в Інтернеті. Навіщо купувати конверт, марки і чекати поки лист дійде до одержувача за тисячі кілометрів, якщо можна просто зайти, до прикладу, на “Facebook” і написати повідомлення знайомому в Америку, яке він отримає за лічені секунди.

Соціальні мережі – це не просто безкоштовний мережевий сервіс, що дозволяє нам обмінюватися всілякими видами інформації, це величезний крок у майбутнє. Прогрес не стоїть на місці і ми повинні йти паралельно разом з ним. Існує афоризм: “Якщо у Вас немає акаунту в соціальній мережі, значить Вас взагалі немає ...”
ЛІТЕРАТУРА


  1. Потятиник Б. В. Електронні ЗМІ в демократичних процесах 2004–2006 рр. / Борис Потятиник // Телевізійна й радіожурналістика: зб. наук.-метод. праць. – Л. : ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – Вип. 7. – С. 199–205.

  2. Салига П. Г. Можливості сучасного мережевого електронного видавництва в епоху WEB 2.0 // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Журналістика. Вип.17 К. : ВПЦ Київський університет, 2010. С.5459.

  3. Черных А. Мир современных медиа / А. Черных. – М.: Издательский дом “Территория будущего”, 2007. – 312 с. (Серия “Университетская библиотека Александра Погорельского”.)

  4. Webster J. G. The audience / J. G. Webster // Journal of Broadcasting & Electronic Media. – 1998. – 42. – P. 190–207.


Вікторова Юлія,

студентка 3 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Науковий керівник: І. І. Ходикіна, ст. викл.


ВИКОРИСТАННЯ ЛІНГВІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ ПРИ СТВОРЕННІ ПОЛІТИЧНОЇ РЕКЛАМИ
Реклама стала невід’ємною частиною сучасного суспільства, тому науковий інтерес до неї є цілком виправданим.

Рекламний текст як предмет лінгвістичного дослідження є об’єктом аналізу як зарубіжних, так і вітчизняних мовознавців, які досліджують рекламні тексти в різних аспектах: 1) загальний лінгвістичний опис рекламних текстів (К. Бове, О. Зелінська, О. Медведєва, Г. Почепцов); 2) дослідження певного аспекту реклами: прагмалінгвістичного (Ю. Корнєва, Т. Лівшиц, І. Мойсеєнко, Ю. Сильвестров, Е. Тернер); психолінгвістичного (Е. Макгрегор, Ю. Сорокін, Є. Тарасов); когнітивного (О. Анопіна, В. Охріменко, О. Ткачук-Мірошниченко); 3) власне лінгвістичний аналіз рекламних текстів на різних мовних рівнях: фонетичному (О. Ксензенко, І. Лисичкіна); лексичному (І. Соколова, С. Федорець); морфологічному (О. Зелінська, В. Зірка, Є. Ісакова); синтаксичному та структурно-семантичному (О. Зелінська, Н. Коваленко, Ю. Корнєва, О. Медведєва); аналіз текстових категорій у рекламі (Н. Гуменюк, Н. Коваленко, М. Крамаренко, Т. Лівшиц); 4) дослідження рекламного дискурсу (Н. Вертянкіна, Н. Волкогон, А. Дедюхін, І. Лисичкіна, А. Раду, О. Ткачук-Мірошниченко) тощо [1].

Актуальність даної теми обумовлена інтенсивністю використання лінгвістичних засобів політичною рекламою у сфері політики та соціального життя, і у зв'язку з цим необхідністю адекватного, коректного тлумачення політичної реклами.

В 90-х роках минулого століття з'явився ряд робіт, присвячених лінгвістичному наповненню політичної реклами (А. Алтунян, М. Проскуряков, Е. Шейгал, І. Соловей та ін.), які й визначили на найближче десятиріччя розвиток відносно молодої науки – політичної лінгвістики. Останніми роками дослідження лінгвістичних засобів політичної реклами проводяться активно.

Мета даної роботи – дослідити та розглянути лінгвістичні засоби, що використовуються при створенні політичної реклами. Предметом дослідження обираємо російський політичний дискурс. Метод дослідження – описовий.

Мова політичних плакатів є у значній мірі сумбурною і подекуди незрозумілою. Як правило, використовуються полісемічні слова, або багатозначні вирази, котрі неможливо зрозуміти без контексту. Повідомлення ні у якому разі не повинно здаватися дурнукуватим, бо це створює негативний імідж кандидату чи його партії [2].

Частіше за все в агітаційних текстах зустрічаються іменники, займенники та дієслова.

В російській політичій рекламі часто зустрічаються такі іменники як – Россия, будущее, государство, власть, доверие, честность, бедность, богатство, народ, человек, выбор, президент, страна, дети, жизнь, кандидат, партия, люди, цены, зарплаты, экология, эконоомика, законность, правопорядок та ін. Наприклад, агітаційний плакат Єдиної Россії 2012 року проголошує: “Развиваем для жизни, для людей”, Микола Кондратенко, депутатські вибори 2012: “За веру, Кубань и Отечество!”, у брошурах В. В. Зюґанова: “Власть и собственность народу!”.

Займенники допомагають сховати означуване слово, як правило ключове у реченні. Текст має бути коротким і виразним, щоб заволодіти увагою й заставити задуматися [2]. Найрозповсюдженіші займенники російських агітаційних текстів – мы, вас, наш, наше, твой. Наприклад, агітаційний плакат В. Жириновського: “Мы будем стоять до последнего!”; лаконічний плакат М. Прохорова: “Мы – за!”

Найпопулярніші дієслова російської плолітичної реклами – развиваем, сделаем, голосуйте, выбирайте, строим, работаем, гарантируем, повысим, режим, наприклад: “Выбираем Зюганова!”, “Голосуй за Зюганова!”

Отже, російський політичний дискурс активно використовує іменники, займенники та дієслова, як і рекламний дискурс взагалі. Синтаксис політичної реклами не перевантажений другорядними членами речення, лаконічний і водночас експресивний: речення-лозунги, як правило, оклично-спонукально характеру тощо.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка