Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка34/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   37

Васильєва Анастасія,

студентка 6 курсу

соціально-гуманітарного факультету

Наук. керівник: Л. Р. Кашкарьова,

к. психол. н., доцент (БДПУ)
СОЦІОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ СУЧАСНОГО СТУДЕНТА
Студентські роки відрізняються інтенсивним перетворенням мотивації, всієї системи ціннісних орієнтацій, формуванням спеціальних здібностей у зв’язку з професіоналізацією, оволодінням повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: громадянських, професійно-трудових тощо, тому саме цей вік стає центральним періодом становлення характеру та інтелекту. Межею морального розвитку в цьому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно зміцнюються ті якості, яких не вистачало повною мірою у старших класах загальноосвітньої школи – цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, уміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем (мети, способу життя, обов’язку, любові, вірності). Проте трапляються невмотивований ризик, невміння передбачити наслідки своїх учинків, в основі яких можуть бути не завжди гідні мотиви. Це вік безкорисливих жертв і повної самовіддачі. Разом із тим, у поведінці молоді спостерігаються і негативні прояви.

Метою нашого дослідження, яке було проведене за допомогою метода анкетування серед студентів І-V курсів Донецького інституту Ринку і Соціальної політики, стало вивчення соціально-психологічних особливостей сучасного студента.

Ми дійшли висновку, що найбільш важливим у житті сучасні студенти вважають здоров’я рідних і близьких (93%), сімейне благополуччя (88%), справжніх друзів (83,2%), впевненість у собі (82%), самореалізацію (71%), якісну освіту (71%) тощо.

Водночас на перші позиції вийшли такі цінності, як впевненість у майбутньому (68%), власна незалежність (58%), комфортабельне житло (55%), правдива інформація про події у країні та світі (44,7%).

Проте, тільки 11,4% опитаних студентів серед якостей, що необхідні сьогодні людині, визначили скромність та помірність у запитах, а готовність поступитися своїм благополуччям заради суспільного блага – 6,6%. Високу моральність у сучасному житті вважають необхідною тільки 12,4%.

Одна з особливостей віку полягає в усвідомленні своєї індивідуальності, у становленні самосвідомості, в переживанні кризи ідентичності. На запитання: “Ким ви відчуваєте себе в першу чергу?” – 63,6% відповіли: “особистістю”, 58,2% – “студентом”, 24,0% – “громадянином України”, 19,0% – “представником молоді”, 3,6% – “європейцем”.

Соціокультурний підхід розглядає студентство як сукупність носіїв значень, символів і правил, що розподілені між групами і колективами і впливають на дії людей. Поза соціокультурним компонентом відносини між людьми у сфері освіти втрачають свою життєву силу; без нього неможливий аналіз освіти, розуміння ролі освітньої діяльності. Всі теоретики, аналізуючи студентство як окрему верству соціальної системи, підкреслюють, що воно є соціокультурною спільністю, яку складають студенти вищих навчальних закладів. Завдяки інтеріоризації ціннісно-нормативної системи цього суспільства в цілому, а також такого соціального інституту, як вища школа, вони створюють свій специфічний символічний і реальний світ і є могутнім ресурсом розвитку суспільства.

Сучасне українське студентство є прямим породженням глобальних впливів, мінливих соціальних умов, постмодерністських ситуацій, що характеризується невизначеністю, “розмитістю” цінностей, недовірою до науки, відсутністю глибоких світоглядних підстав тощо. Особиста думка і споживчий інтерес набагато сильніше впливають на формування ціннісної системи і практику повсякденних рішень, ніж такі традиційні цінності, як наука і релігія.

У цілому нинішня студентська молодь стратифікована на групи, що відрізняються за інтелектуальними і моральними параметрами. Можна виділити три групи: 1) студенти, зорієнтовані на освіту як на професію; для них інтерес майбутньої роботи, бажання реалізувати себе в ній – найголовніше. Решта всіх чинників для них менш значуща. У цій групі близько третини студентів; 2) студенти, які зорієнтовані на бізнес; для них освіта виступає інструментом (або можливою стартовою сходинкою) для того, щоб надалі спробувати створити власну справу, зайнятися торгівлею тощо; до своєї професії вони ставляться менш зацікавлено, ніж перша група; 3) студенти, яких, з одного боку, можна назвати такими, що “не визначилися”, з іншого – пригніченими різними проблемами особистого, побутового плану; для них освіта і професія не становлять того інтересу, що характерний для перших двох груп; на перший план у них виходять побутові, особисті, житлові, сімейні проблеми.

Дійсно, сучасне покоління студентів, що виросло у специфічних умовах постмодерністської епохи, приходить у вищий навчальний заклад зі своїми особливостями і запитами. Для того, щоб ця молодь змогла набути необхідних компетентностей, оволодіти інтелектуальними і соціальними навичками, необхідно усвідомити її характерні особливості й переглянути зміст і методи вищої освіти, змінити саму атмосферу навчання.



Ганзина Віталіна,

студентка 2 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти і мистецтв

Наук. керівник: Т.П. Малихіна,

к.психол. н., доцент, (БДПУ)
ВПЛИВ ТЕЛЕБАЧЕННЯ НА ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ
Телебачення є одним із засобів масової комунікації .На сьогоднішній день воно займає значну частину життя дітей молодшого шкільного віку, формує у дитини світогляд, позитивні та навіть негативні риси, сприяє обізнаності дитини з досі невідомих для неї питань.

Ця проблема почала привертати до себе увагу з середини двадцятого сторіччя, з моменту коли телебачення ввійшло в життя людства. Психолог Х.Хіммельвейт провів дослідження у 5-ти великих містах Англії, виявив як сприятливі,так у негативні наслідки перегляду телебачення дітьми, психологи США та Канади: У. Шрем, Дж. Лайл, Е. Паркер, дослідили, якщо у дитини не спостерігається схильності до агресії, якщо в сім'ї ним опікуються та люблять, якщо він комфортно почувається в групі однолітків, то імітація ним насильства чи правопорушення, побаченого на екрані, практично виключена.



Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування впливу телебачення на поведінку та психіку дитини. Встановлення зв’язку між процесами сприймання, психомоторики, уяви при перегляді телевізійних фільмів та передач різного характеру.

Сучасна експериментальна психологія провела низку досліджень, які розкривають механізми впливу телебачення на людину, особливо на дітей молодшого шкільного віку. Оскільки існує тісний зв'язок між психологічним впливом телебачення на особистість, соціалізацію особистості у суспільстві, зміни та співвідношення у її психічних процесах.

Після тривалого сидіння біля телевізора у відносно нерухомому стані в дитини може розвинутися стан неприродного збудження як компенсація попереднього стану гіподинамії.

Зображення на екрані телевізора не сприяє формуванню просторового та кольорового зору .Викликають занепокоєння також форма та стиль зображення людей і речей у імпортних мультфільмах: грубі, квадратні або інші неприродні риси обличчя людей.

У дитини активно формуються внутрішні образи та внутрішній план дій. Під час читання, дитина намагається уявити події, запам'ятати та пережити їх. Дивлячись сконструйовану на екрані реальність, вона споживає готові образи, її внутрішні образи пасивні та позбавленні індивідуальності.

Яскраві емоційні образи витісняють із пам'яті словесну інформацію, яка подавалася до цього, а ось будь-яка наступна інформація після показу вражаючих сцен запам'ятовується так само добре, як і самі образи.

Після перегляду телевізора діти протягом певного часу погано концентрують увагу та можуть почуватися не зовсім добре. Особливо сильно впливає на увагу телереклама.

Сильне занепокоєння у психологів викликає поява в дітей страхів і розладів емоційної сфери після перегляду телевізора. Найбільші нервові зриви трапляються з тими дітьми, які вірять у реальність насильства на екрані.

Якщо дитина любить довго дивитися телевізор, то вона привчається діставати задоволення, нічого при цьому не роблячи.

Психологи встановили, що регулярний перегляд телевізора навчає дітей особливого стилю розмови, а саме: діти не використовують чітких посилань на предмет обговорення, мало пояснюють, вірячи в те, що співрозмовнику й так усе ясно.

Різноманітного роду телепередачі сприяють наслідуванню поведінки дитини до певних героїв, не усвідомлюючи яких наслідків ці дії матимуть для оточуючих.

Отже, можемо сказати, що вплив телебачення на психічні процеси дитини є досить неоднозначним, оскільки психіка дитини не є цілком сформованою та зазнає змін при найліпшому впливові на неї.

Це не означає, що дитина взагалі не може дивитися телевізор, просто дорослим слід більш ретельно підходити до добору телепередач, що сприяють адекватному розвитку дитини.
ЛІТЕРАТУРА

1. Апостолова Г.В. Про наслідки використання електронної техніки для розвитку здібностей дитини // Обдарована дитина. – 2003. – № 1. – С. 18 – 23.



2. Чорна Л.Г. Психологічні особливості впливу сучасного телебачення на прояви творчого потенціалу дітей. // Обдарована дитина. – 2007. – №10.-С. 37–43.-Зак. Поч. №9, 2007

3. Шикирова Н. Засоби масової інформації як джерело негативних емоційних станів дитини // Психолог. – 2006. – №2–3.-С. 45–46.

Гах Світлана,

студентка 5 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти і мистецтв

Наук. керівник: Л. Р. Кашкарьова,

к. психол. н., доцент (БДПУ)
ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ ВИСОКОСТАТУСНИХ ПІДЛІТКІВ
Особистість, група, колектив, суспільство є явищами, які взаємопов'язані логікою розвитку людства. Існують складні взаємозалежності та взаємообумовленості між структурами особистості та соціальної групи, членом якої вона є. Людина як особистість формується у колективі, який є безпосереднім та опосередкованим виразником внутрішньогрупових відносин. Особливу значущість дане явище набуває відносно дітей і підлітків.

Підлітковий вік – важливий період соціалізації людини. Спілкування підлітків перетворюється на самостійний вид діяльності, який займає достатньо багато часу і виконує важливу життєву роль, опосередковуючи взаємовідношення підлітків у різних сферах діяльності. Саме завдяки спілкуванню формується світогляд, ціннісні орієнтації, розвивається емоційна сфера й особистість підлітка в цілому.

Аналіз наукової літератури показує, що особливості підліткового віку в цілому, а також особливості процесу соціалізації підлітка зокрема, розглядаються у філософських, соціологічних, культурологічних, психолого-педагогічних дослідженнях таких вчених як Б. Ананьєв, І. Балашова, Л. Божович, Л. Виготський, В. Куніцина, І. Мачуська, Дж. Морено, Н. Обозов та інші. Даними проблемами займалися такі вчені, як Г. Айзенк, С. Будассі, Дж. Тейлор, К. Леонгард, Т. Немчинов тощо.

Підлітки, які мають найбільш сприятливі якості особистості, займають найвищі ланки соціометричної структури групи. За допомогою лідерства здійснюються координація індивідуальних зусиль членів групи, організація їхніх дій, керування людьми тощо. Усе це відбувається винятково на неформальній основі. Зі значимістю лідерства для процесу діяльності групи пов'язана постійна актуальність досліджень, присвячених виявленню особливостей динаміки лідерства та якостей, з яких складається “ціннісний потенціал” лідера, що забезпечує його авторитетність для групи. Особливо важливими ці процеси виявляються для навчальних груп, через те, що лідерство істотно впливає на хід і результати навчально-виховного процесу.

Мета нашого дослідження полягала у визначенні психологічних особливостей особистості високостатусних підлітків.

Емпіричне дослідження проводилося з учнями 6 класу Комиш-Зорянської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Куйбишевського району Запорізької області. Вибірку склали 25 учнів.

В емпіричній частині дослідження ми насамперед застосували методику соціометрії Дж. Морено для виявлення соціометричного статусу кожного учня й виокремлення лідерів для подальшого узагальнення та порівняння психологічних особливостей їх особистості з учнями, які мають інший соціометричний статус.

Нами було визначено, що “лідерами” в 6 класі є 3 учні.

Виходячи з даних, отриманих з методики Айзенка, можна відзначити, що всі “лідери” – екстраверти, які характеризуються зорієнтованістю у своїх проявах на зовнішній світ, на оточуючих. Їх об’єднує домінуючий тип темпераменту – сангвінік та високий рівень екстраверсії. Рівень нейротизму у 66,7% учнів – низький, у 33,3% – середній.

З даних методики дослідження самооцінки ми бачимо, що всі “лідери” мають адекватну самооцінку, що виражає ступінь відповідності уявлень людини про себе об’єктивним підставам для цих уявлень.

Методика Тейлора показала, що тривожність усіх “лідерів” має середній рівень, що є нормою для підліткового віку.

За результатами методики Леонгарда ми з’ясували, що всі «лідери» мають акцентуацію характеру за фактором Г1 (демонстративна особистість), більшість – Г5 (гіпертимічна особистість), Г7 (циклотимічна особистість), Г10 (емотивна особистість), а також – Г3 (застрягаюча особистість) та Г9 (тривожна особистість). Тобто, вони мають такі особливості: акторські дарування, обдарованість фантазією, впевненість у спілкуванні, життєрадісність, веселість, винахідливість, пред'явлення себе таким, яким хотілося б здаватися, представлення себе з кращого боку, схильність уникати труднощів, самовпевненість у розмові.

З отриманих даних методики експрес-діагностики характерологічних особливостей особистості Айзенка ми маємо такі результати: “лідерів” об’єднує тип №12 та № 30. Ці учні характеризуються такими якостями: легко підпорядковуються дисципліні, мають почуття власної гідності, організатори, схильні до мистецтва, спорту, активні, легко захоплюються людьми і подіями, вразливі, горді, прагнуть до лідерства у всьому, енергійні, упорні.

Виходячи з цих даних, можна зробити висновок, який підтверджує нашу гіпотезу: підлітки, які мають високий статус у групі однолітків, характеризуються спільними (схожими) психологічними особливостями особистості, які істотно відрізняють їх від інших статусних груп.



Доля Тетяна,

студентка 4 курс Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник:І.О. Черезова,

к. психол. н., доцент (БДПУ)
ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ

ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ
Актуальність проблеми. Сьогодні, коли в нашій країні відбуваються широкомасштабні процеси соціально-економічних і політичних змін, максимально загострюються суспільні суперечності, досить актуальною психолого-педагогічною проблемою є саме проблема готовності дитини до навчання в школі.

Безперечно, чим краще підготовлена дитина (як фізично, так і психологічно) до шкільного навчання, тим продуктивніше буде її подальший психічний розвиток та соціальна адаптація.



Мета дослідження – визначити особливості психологічної готовності дитини до навчання в школі

Виклад основного матеріалу. Готовність до навчання – це система показників фізичного, мотиваційного, інтелектуально-пізнавального, особистісного розвитку, що забезпечують успішність навчання у школі.

Вивченням готовності дитини до шкільного навчання займалися відомі психологи, серед яких Л. Божович, О. Запорожець, Л. Венгер та ін.

Аналіз теоретичних підходів до означеної проблеми дозволив визначити структуру психологічної готовності до навчання, яка включає наступні компоненти:

особистісна готовність: у дитини має бути сформована ієрархічність мотивів, яка дозволяє управляти власною поведінкою, певна інформативна стабільність (дитина повинна мати бажання йти до школи, мати не зовнішні, а внутрішні мотиви навчання);

інтелектуальна готовність: достатній рівень розвитку елементів словесно-логічної та смислової пам'яті, розвиток елементів логічного мислення, здатність дитини здійснювати певні розумові дії та мисленнєві операції, вміння виділяти учбову задачу, розвиток диференційованого сприймання, оволодіння мовою на слух та розуміння символів, розвиток тонкої моторики руки і здатність дитини відтворювати зразок, розвиток елементів довільної уваги, більший реалізм образів уяви та підкорення їх законам реальності та логіки.

Вступ до школи і початковий період навчання викликають перебудову всього способу життя і діяльності дитини.

У молодшому шкільному віці відбувається активне анатомо-фізіологічне дозрівання організму. Закінчується морфологічне дозрівання лобного відділу великих півкуль, що створює умови для здійснення цілеспрямованої довільної поведінки, планування і виконання програм дій. Зростає рухливість та урівноваженість нервових процесів, функціональна роль другої сигнальної системи.

Домінуючою функцією у молодшому шкільному віці стає мислення. Здійснюється інтелектуалізація всіх психічних функцій. Формується нове ставлення до знань, внутрішній план дій. Переважає наочно-образне мислення, інтенсивно розвивається абстрактне мислення, здатність використовувати певні предметні поняття та поняття відношень.

У молодшого школяра активно розвивається механічна пам'ять, дещо відстає у своєму розвитку опосередкована, логічна пам'ять. Учні оволодівають логічними прийомами запам’ятовування. Пам'ять розвивається в напрямку посилення свідомого управління і збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам’яті.

Спілкування відіграє вирішальну роль у становленні особистості молодшого школяра. На початку віку у дітей домінує усне діалогічне мовлення, а під впливом навчання розвивається усне монологічне та писемне мовлення. Діти оволодівають лексичними, фонетичними та граматичними сторонами рідної мови. Засобом розвитку мовлення виступає використання різних видів словесної творчості, насамперед творів та переказів.

Для визначення психологічної готовності дитини до навчання в школі можна застосовувати наступні методики: “Будиночок”, “Так і Ні”, “Ввічливість”, “Луна”, “Четвертий зайвий”, “Послідовні рисунки”, “Рисунок людини”, “Методика Еббінгауза” та ін.

Висновки. Таким чином, психологічна готовність до шкільного навчання – це рівень психічного розвитку дитини, який дозволяє їй успішно оволодівати процесом навчання.
ЛІТЕРАТУРА

1. Атемасова О.А. Практична психологія у початковій школі / О. А. Атемасова. – Х. : Вид. група. “Ранок”, 2011. – 160 с.

2. Готовность к школе / под ред. И. В. Дубровиной. – М. : Просвещение, 1995 . – С. 34-68.

3. Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к школе / Е. Е. Кравцова. – М. : Педагогика, 1991. – С. 4-25.



Завгородня Марина,

студентка 6 курсу

соціально-гуманітарного факультету

Наук. керівник: Л. Р. Кашкарьова,

к. психол. н., доцент (БДПУ)
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТРУДНОЩІ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ПЕРШОГО КУРСУ
Навчання у вищому закладі освіти для сучасної молодої людини – один з найважливіших періодів її життєдіяльності, особистісного зростання та становлення як фахівця з вищою освітою. Пошук шляхів успішної адаптації до змінених соціальних умов та нової діяльності є нагальною проблемою для кожного, хто переступив поріг ВНЗ. Спроможність адаптуватися, здолати труднощі, віднайти своє місце у життєвому просторі є вирішальним чинником вдалого розвитку молодої людини, а в майбутньому – фахівця з вищою освітою.

Актуальним проблемам адаптації молоді до нових умов життєдіяльності та взаємин у соціальній групі присвячені праці вітчизняних (В. Кікоть, В. Петровський, О. Симоненко, Т. Середа, О. Гончаров, А. Ерднієв, М. Лісіна, А. Фурман) та зарубіжних (Е. Еріксон, Д. Клаузен, 3. Фройд та ін.) учених. В окремих психологічних дослідженнях вирішуються завдання адаптації молоді до навчання у вищих навчальних закладах (О. Борисенко, А. Захарова, В. Кан-Калік, М. Левченко, О. Мороз, В. Штифурак та ін.). Увага дослідників, в основному, зосереджується на вивченні різноманітних факторів, у тому числі й особистісних властивостей, які спричинюють процес дезадаптації першокурсників. Під соціально-психологічною адаптацією більшість учених розуміють пристосування індивіда до нових умов соціального довкілля та його результат. Уміння адаптуватися за різних обставин характеризує процес становлення і розвитку особистості, її професійного зростання.

Мета нашого дослідження – виявлення основних труднощів адаптації студентів. Дослідження було проведене за допомогою метода анкетування в Бердянському державному педагогічному університеті. В опитуванні взяли участь 33 студенти першого курсу Інституту філології та соціальних комунікацій (ІФСК). З них 13,7% проживають в гуртожитку, 46,9% – вдома, а 39,4% винаймають житло.

Опитування складалося з 2 блоків. Питання першого блоку призначалися для оцінювання інтенсивності своїх переживань щодо кожної проблеми по 5 шкалам: “не турбує”, “слабо непокоїть”, “помітно непокоїть”, “сильно непокоїть”, “вкрай непокоїть”. Питання другого блоку – для оцінювання частоти виникнення кожної проблеми також за 5 градаціями: “ніколи”, “рідко”, “інколи”, “часто”, “завжди”.

За результатами першого блоку помітно, що найбільш тривожні проблеми для першокурсників, це: “через брак часу на сон, відпочинок може виявитися неповноцінним” (65,90%), “нестача комп'ютера для здійснення навчальної діяльності” (63,06%), “труднощі виконання вимог навчального навантаження” (57,38%), “викладач може бути до Вас прискіпливим” (56,81%), “внаслідок великого обсягу завдань для самостійного опрацювання Ви не впораєтеся з їх повним виконанням” (56,81%). Щодо проблем, які менше тривожать студентів, то до них можна віднести: “орієнтування в будівлі університету” (16,47%), “пошук будь-якого університетського корпусу”(17,04%), “якщо Вам не вдається сісти на один із перших рядів на лекції” (21,02%), “Ви з великим зусиллям можете знайти собі заняття під час “вікна” (22,72%), “труднощі зі сприйняттям лекційної інформації у випадку, якщо Вам не вдалося сісти на один з перших рядів” (24,43%).

Наступним блоком нашого дослідження було визначення частоти виникнення тривожних проблем студентів. До найбільш часто виникаючих проблем можна віднести: “довгі черги в їдальні” (57,38%), “не вистачає часу на повноцінний відпочинок” (56,8%), “навчальне навантаження в університеті” (55,11%), “сильно втомлююсь через те, що пари довгі” (52,27%), “за час великої перерви не встигаю поїсти” (45,45%) та “домашні завдання дуже великі і тому я відчуваю проблеми з їх виконанням” (45,45%).

Що стосується проблем, які виникають у студентському житті рідко, то до них відносяться: “не влаштовують смакові характеристики в їдальні” (19,88%), “мені важко орієнтуватися в університеті” та “місцезнаходження корпусів університету” (11,36%), “проблема щодо розрізнення в розкладі лекції чи семінару” (10,8%).

Найбільш тривожні проблеми для першокурсників можна об'єднати в одну велику групу – навчання у ВНЗ: недосконале навчально-методичне забезпечення, надмірне навчальне навантаження, тощо. Група проблем, які найменше тривожать студентів – організаційні: орієнтування у корпусах університету, не сприймання матеріалу лекцій у великих аудиторіях тощо.

Можна підсумувати, що успіх адаптації до навчання у ВНЗ залежить від соціальної та життєвої позиції молодої людини, мотивів здобуття професії. Це зумовлюється багатьма чинниками, серед яких можна назвати індивідуальні особливості, внутрішнє багатство, глибокі знання з певної галузі, соціальний досвід, участь у громадських справах тощо. Тому у вищих навчальних закладах потрібно створити психологічну атмосферу, яка б якнайповніше сприяла розкриттю та збагаченню внутрішнього світу, задатків і здібностей студента, щоб кожен з них міг викликати інтерес та завоювати повагу однокурсників, викладачів як особистість, індивідуальність.

Зозуля Альона,

студентка 3 курсу факультету

економіки та управління

Наук. керівник: Н.В. Жук,

к.псих.н., доцент
ПРОЯВ ДУХОВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА
Актуальність дослідження. Сучасній школі сьогодні потрібен учитель, який би не тільки міг оновлювати й удосконалювати зміст своєї діяльності, але й являв собою взірець високої духовності, духовної культури. Успішне вирішення цього завдання можливе при єдності різних шляхів духовного розвитку вчителя, за умов координації діяльності всіх ланок освітньої системи. Особистісний духовний розвиток учителя здійснюється протягом усієї його педагогічної діяльності. Державна програма “Учитель” особливо акцентує увагу на значущості загальної та духовної культури сучасного вчителя.

Ступінь дослідження проблеми розвитку духовної культури вчителя є на високому рівні. Тому що, саме вчителеві належить місія транслювати духовні цінності суспільства, створювати умови для присвоєння цих цінностей підростаючими поколіннями й відтворювати їх у творчій діяльності, у культурі вчинку. Розвиток духовної культури вчителя обумовлює його здатність до самоактуалізації, духовної самореалізації, формування вмінь духовно-практичної діяльності.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та аналіз методичної роботи вчителя, щодо вдосконалення розвитку духовної культури. Найголовнішими методами дослідження були – теоретичні: аналіз культурологічної, філософської, психолого-педагогічної літератури для визначення історико-педагогічного аспекту проблеми.

У сучасному культурно-освітньому просторі основою духовного зростання підростаючих поколінь, професійно-педагогічної успішності педагогів стає адекватне розуміння духовності та заснований на ньому розвиток духовної культури. Здійснення якісних змін в освіті залежить не тільки від організації навчально-виховного процесу, а й від методичної роботи.

Філософське обґрунтування сутності духовної культури, духовності представлено в роботах М. Бердяєва, В. Вернадського, Г. Сковороди, В. Соловйова, П. Флоренського та ін.

На теоретико-методологічному рівні проблема духовності, духовної культури особистості висвітлена в працях вітчизняних філософів та культурологів (В. Баранівський, М. Бахтін, В. Біблер, Н. Бородіна, Л. Буєва, В. Возняк, О. Дорошенко та ін.) .

Проблема культури вчителя завжди знаходилась у центрі уваги видатних педагогів, мислителів минулого. Конфуцій визначав провідну функцію Вчителя – виховання людяності в людині. Особливість розуміння місії Вчителя у філософії Давнього Сходу полягала в зустрічі Вчителя з Учнем як несподіваної та очікуваної зустрічі сердець, яка залишає про себе тривалу пам’ять. Я.Коменський підносив посаду вчителя на вершину людського суспільства.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень з проблем розвитку духовної культури вчителя дозволяє виділити наступні компоненти духовної культури вчителя: когнітивний (формування адекватного цілісного уявлення про духовну культуру вчителя як професійну якість); мотиваційно-ціннісний (відповідна професійна спрямованість, професійне цілепокладання; поведінковий (регулятивна діяльність особистості, система особистих норм регуляції поведінки та взаємин учителя).

Серед умов, які є вагомими для становлення вчительської духовності, слід виділити: задоволення потреби кожного педагога в соціальному визнанні; створення емоційного комфорту й ситуацій успіху для кожного; максимальне наближення до прекрасного в усіх його виявленнях; розширення кола духовного спілкування педагога.

Вивчення рівня розвитку духовної культури вчителів відповідно до визначених у дослідженні компонентів та критеріїв довело, що поняття “духовна культура” більшість учителів зв’язує з моральними якостями, виділяючи доброту, милосердя, ставлення до релігії. Зовсім невелика частина вчителів (12%) відзначили обов’язковість творчо-активного компонента в духовній культурі особистості. За результатами опитування було з’ясовано, що вкрай низькі рангові місця отримали якості, що важливі саме для духовної самореалізації педагогів, а саме “добротворчість”, “милосердя”.

Висновки. Історико-педагогічний аспект досліджуваної проблеми свідчить, що протягом усієї історії людства передумовою успішної вчительської діяльності визначалася наявність у педагога високої культури, ціннісно-смислових установок на гуманність, милосердя, добротворчість. Духовна культура вчителя визначається як інтегративна якість особистості, у якій органічно поєднані високий рівень професійної компетентності й духовний світ особистості, світогляд, морально-естетичні ідеали, ціннісно-смислові настанови. Структурними компонентами духовної культури вчителя визначено: когнітивний, мотиваційно-ціннісний та поведінковий.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка