Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013



Сторінка4/37
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.73 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

литература

Гражданский кодекс Республики Беларусь: принят Палатой представителей 28 окт. 1998 г.: одобр. Советом Респ. 19 нояб. 1998 г. // КонсультантПлюс: Беларусь. Технология 3000 [Электронный ресурс] / ООО "ЮрСпектр", Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. – Минск, 2013.



Завгородня Марина,

студентка 6 курсу

соціально-гуманітарного факультету

Наук.керівник: В.О. Григор’єв,

ст.викладач (БДПУ)
ПРОБЛЕМА НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ В СІМ’Ї
У правознавстві насильство – фізичні (тілесні пошкодження, побої) або психічні (погроза) впливи однієї людини на іншу.

У нових незалежних країнах, які з’явилися на політичній карті в останні роки, відбуваються кризові процеси, спостерігається соціально-економічна та політична нестабільність, що призводить до появи багатьох негативних суспільних явищ, до зростання злочинності та насильства. На жаль, саме насильство є однією з характеристик сучасного суспільства.

Насильство особливо торкнулося сімейних правовідносин. Як казав Аристотель, “кожна сім я – частина держави”. Але насильство в сім ї набуло таких масштабів і глибин, що вже занадто загрожують безпеці особи, суспільства та держави загалом.

 Насильство в сім ї – явище не специфічно українське, а загальне, можливо, навіть світове.

Жорстоке поводження із дітьми в сім ї не така вже й рідкість. Часто плутаючи методи ви ховання із звичайним насильством, батьки намагаються бути “розпорядниками” життя власної дитини. Не знаючи іншого ставлення, малюки не можуть правильно оцінити ситуацію, тому самі, вважаючи себе винними навіть не намагаються захиститись. Але в суспільстві не прийнято казати про такі речі. Дуже часто один з батьків просто спостерігає за знущанням над своєю дитиною. Та насправді ця форма насильства існує у побуті дуже давно і поширена серед представників різних національностей, різного соціального та фінансового статусу, у сім’ях з різними світоглядами, світосприйняттям, релігійними вбачаннями.

За даними статистичного центру, у 2006 році в Україні від різноманітних протиправних дій дорослих постраждало 7 тисяч дітей. Найбільше страждають від домашнього насильства діти у віці до 10 років. Причому кожен третій з них не вчився у школі – чи батьки не пускали, примушуючи просити милостиню, чи то немає можливості відвідувати заняття (відсутність одягу та ін.)

Позитивним у напрямку організації інформаційно-профілактичної роботи щодо запобігання торгівлі, експлуатації та жорстокого поводження з дітьми слід визнати виданий Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України наказ від 29.03.2011 року № 292 “Про затвердження плану інформаційно-просвітницьких заходів на 2011 рік” спільно з Міжнародним жіночим правозахисним центром “Ла Страда – Україна”.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Сімейний Кодекс України ст.. 143 ч.2

  2. Сімейний Кодекс України ст.. 4 ч.3

  3. Конституція України ст..51

  4. Сімейний Кодекс України ст.. 143 ч.4

  5. Конвенція ООН про права дитини ст.8

  6. Цивільний Кодекс України ст. 294

  7. Сімейний Кодекс України; 13 Конвенція ООН про права дитини

  8. Червоний Ю.С. Підр.:Сімейне право України. –Х.:ООО ”Одіссей”, 2005. – С.311

  9. Антокольська М.В. Сімейне право . М.; Юрист, 1999. –С.206

  10. Сімейний кодекс України ст.. 150

  11. Сімейний Кодекс України ст.. 151 ч. 3

  12. Сімейний Кодекс України ст..155 ч. 1

  13. Закон України “Про попередження насильства в сім’ї” – 15.11.2001.


Захаревич Станіслав,

студент 4курсу

соціально-гуманітарного факультету

Науковий керівник: Федорик В. М.,

к. філос. н., доцент
АМАЗОНКИ В ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ ТА МИСТЕЦТВІ
Нині ми живемо у суспільстві, яке поступово фемінізується, зростає роль жінки. У науковій сфері та у сфері мистецтва зростає увага до образу жінки. Особливу увагу у цій сфері привертають давньогрецькі міфи про легендарних амазонок. Амазонки – жінки-войовниці, що жили в Малій Азії чи в передгір'ї Кавказу.

Даною проблемою займалися Штейнер, Мортман, Дункер, Клугман.

Мета роботи – показати процес формування образу амазонок у давньогрецькій міфології, простежити сліди амазономахії у давньогрецькому мистецтві.

Амазонки за Геродотом – войовниче плем'я, що складалося виключно з жінок які не терпіли при собі чоловіків. Виходили у походи під проводом своєї цариці. Свого часу, амазонки навіть створили потужну державу, про місцезнаходження якої нині точаться численні суперечки. Геродот пише, що для продовження роду амазонки вступали у зв'язок з чоловіками із сусідніх народів. Хлопчиків, що народжувалися, або вбивали, або відсилали їх батькам, а дівчаток амазонки залишали та привчали до війни. За словами Геродота їм випалювали праву молочну залозу, щоб вона не заважала натягуванню лука, хоча нині чимало вчених ставлять це твердження під сумнів. Звідси, начебто, і пішла назва “амазонка” – “безгруда”. За іншими версіями, плем'я отримало свою назву від місцевості, де жило, або у перекладі означає “чоловіковбивця”. Жили амазонки на узбережжі Чорного моря, при р. Фермодонті і поблизу р. Ірис. Згідно з Есхілом амзонки жили в Скіфії, біля озера Меот, та пізніше перемістилися до Феміскіри на р. Фермодон в Малій Азії. Звідси вони ходили походами до Азії. Ними, згідно з міфами, збудовано Ефес, Смірну, Синоп, Пафос та інші міста на узбережжі Малої Азії. Вже Гомер згадує про війни давньогрецького героя Беллерофонта та фригійців з амазонками [1]. Їх цариця Іпполіта (за іншими даними, Антіопа) була вбита Геркулесом, якому Еврісфей доручив забрати в неї пояс, що і було дев'ятим подвигом Геркулеса. Під час цього походу Фезей викрав Антіопу (чи її сестру за ін. Даними), що призвело до найпотужнішого та найстрашнішого за всю історію Греції вторгнення амазонок до Аттики. Спинило їх лише те, що Антіопа воювала на боці греків і була вбита своїми співвітчизницями [ 3, 78]. Крім того, амазонки під проводом своєї цариці Пентесілеї виступили проти греків на допомогу троянському царю Пріаму. Згідно з міфами амазонок було кілька десятків, а греків – десятки тисяч. Та греки не могли вистояти під натиском войовниць. Лише втручання Ахілла допомогло грекам здолати амазонок.

Найбільш пізня згадка про амазонок – за часів еллінізму. У сказаннях розповідається про царицю амазонок Фалестру що відвідала Александра Македонського та народила йому сина.

Легенди та міфи про амазонок увійшли не лише до епічної поезії, історичних творів, але і стали предметом давньогрецького мистецтва [2]. Найталановитіші та найвідоміші грецькі митці Фідій, Поліклет, Мікон та ін. Зобразили амазонок в статуях, рельєфах та картинах (битви амазонок, пригоди Фезея з амазонками тощо). Збереглися античні копії цих творів, рельєфи з Галікарнасу, зображення на вазах тощо. Амазонки представлені в ідеально гарних формах жінок з обома грудьми і з дуже розвиненою мускулатурою [1]. Цей стиль у давньогрецькому мистецтві називається амазономахією.

Таким чином, у давньогрецькій міфології та мистецтві образ войовничих амазонок займає одне з чільних місць. Йому присвячений і особливий стиль у давньогрецькому мистецтві – амазономахія.
ЛІТЕРАТУРА


      1. Амазонки в мифологии. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/3948/Амазонки

      2. Гриценко Т. Культурологія / Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Кондратюк А. Ю. та ін. // За ред. Т. Б. Гриценко. Навч. посібник, вид. 2-ге. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 392 с.

      3. Сидоренко О. Релігієзнавство / О. П. Сидоренко. // Підручник. – 2-ге вид. Перероб. І доп. – К.: Знання 2009. – 470 с.



Захаревич Станіслав,

студент 4 курсу

соціально-гуманітарного факультету

Науковий керівник: Федорик В. М.,

к. філос. н., доцент
ДИНАМІКА КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ ФРАНЦУЗІВ У XX СТОЛІТТІ
Актуальність роботи полягає в тому, що нині у країнах Західної Європи чимало уваги приділяється проблемам європейської ідеї, самоідентифікації та ролі європейців. Однією зі складових цих проблем є питання ролі французів у створенні єдиної Європи, факторів, що підштовхнули Францію до форсування ідеї Великої Європи. Причини цього слід шукати у зміні культурних цінностей французів, що і призвело до таких наслідків. Це і є актуальністю нашої роботи.

Даною проблемою займалися С. Бурлаченко, М. Гаврилов, А Руссо, Є Обічкіна, О. Дугін

Мета роботи – простежити динаміку культурних цінностей французів у другій половині ХХ століття, виявити причини цих змін та дати пояснення тим процесам, що відбуваються в сучасному французькому суспільстві.

Якщо і є у світі країна, для якої переконання у своєму великодержавному призначенні важливіше за все інше, то це Франція. Про велич говорили не лише творці зовнішньої політики – ця ідея стала частиною національної політичної культури. Міжнародний престиж для французів – це водночас і предмет національної гордості і причина для невідступної тривоги. [1].

До кінця XIX століття наявність колоніальних володінь стала одним із невідмінних атрибутів великодержавної могутності. Але політика утримання імперського впливу дорого обійшлася Франції. Жорстокі колоніальні війни – в Індокитаї (1946-1954) та Алжирі (1954-1962) – поставили країну на межу катастрофи, серйозно підірвавши її зовнішньополітичні позиції. Та Париж тому і боровся за збереження своїх колоній з таким запалом, що імперія залишалася одним із символів великодержавності. Розрив Франції з імперським минулим ознаменувався двома подіями: Суецькою кризою 1956 року і деколонізацією Алжиру в 1962-му. Але кінець імперії призвів до масової іміграції у Францію з країн Північної та Чорної Африки. Імігранти створили потужну мусульманську ідентичність [1]. А це в свою чергу призвело до наростання антиісламських та ультраправих впливів. Ніде в сучасній Європі немає настільки сильної та впливової ультраправої партії як Національний Фронт Ле Пен [3].

Потужний вплив на динаміку культурних цінностей французів справила і поразка 1940 року. Величезна, могутня країна зазнала краху за місяць. Щоправда Франції вдалося залишитися серед Великих держав, але французи і досі не можуть оговтатися від тієї поразки. Саме це і стало одним із факторів, що вплинули на європейську інтеграцію [1]. Все більш яскраво виражається синдром “недовеличі”. Всі зусилля спрямовуються на відродження могутності Франції. Це і пояснює панування у Франції ідеології голлізму та неоголлізму [2]. Характерною є ідея месіанства. Країна є одним із локомотивів ЄС, активним рушієм ідеї ”єдиної Європи”, бере активну участь у вирішенні різних конфліктів, весь час висловлює свою активну позицію.

Факторами, що компенсують нестачу воєнно-політичного потенціалу, є, окрім належності до Євросоюзу та Північноатлантичного альянсу, складова “м’якої могутності”. Внутрішнє благополуччя країни, універсальний характер її цінностей, заманливість її культури та способу життя – все це, на думку французької еліти, сприяє зближенню інтересів Франції з іншими державами. Тим в більшій мірі успіх глобального проекту Парижа і, відповідно, його роль у майбутній міжнародній системі залежать, з одного боку, від збереження ідентичності самого французького суспільства, а з іншого, від широкої міжнародної підтримки як всередині ЄС та Великої Європи, так і за її межами [1].

Таким чином у ХХ столітті цінності французів зазнали змін. Це призвело до активного форсування ідеї євроінтеграції, прагненні до постійного впливу на міжнародну політику. Для більшості французів вирішальними є велич та могутність Франції та їх благополуччя, незважаючи на те, що відбувається поза межами Франції.



ЛІТЕРАТУРА

1. Евгения Обичкина. Франция: величие прежде всего / Обичкина Е. // Россия в глобальной политике. – № 6. – ноябрь-декабрь 2005.

2. История одного предательства. – Режим доступу. –– http://kubanezz.livejournal.com/11886.html.

3. Сергей Бурлаченко. Французский синдром. / Бурлаченко С. // Еженедельник 2000. – № 20 (558). – 20-26 мая 2011 года.



Казаков Геннадій,

студент 4 курсу соціально-

гуманітарного факультету

Науковий керівник: Федорик В.М.,

к. філос. н., доцент
ВПЛИВ ГЕРМАНО-СКАНДИНАВСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ НА МЕНТАЛІТЕТ СУЧАСНИХ СКАНДИНАВІВ
Актуальість теми. В останні роки в країнах Західної Європи посилився інтерес до вивчення менталітету жителів скандинавських країн, їх ціннісних орієнтирів та витоків усього цього.

Метою роботи є проаналізувати вплив стародавньої германо-скандинавської міфології на формування ціннісних орієнтирів у жителів Скандинавського півострова.

Дослідженням скандинавської міфології в цілому, і впливу її на менталітет зокрема в різні періоди займались: М. Стеблін-Каменський, А. Гуревич, Є. Гуревич, І. Шаровольський.

Сучасним жителям Скандинавського півострова притаманні такі риси, як доброчесність, терпимість, повага. Але звідки беруться ці риси? Існує думка, що на це вплинув географічний фактор, адже холодна погода, яка притаманна Скандинавському півострову, нерідко порівнюється з терпимістю. Але це не пояснює, звідки взялись інші риси. Іншою думкою є те, що на менталітет впливає сама природа людини. Однак, якщо на менталітет впливає природа людини, то всі люди були б однаковими.

На нашу думку витоки менталітету сучасних скандинавів слід шукати у їхній міфології. Адже саме міф пронизує усе людське буття. Як невід'ємна частина колективного підсвідомого міфи прямо пов'язані з менталітетом народу. Міф концентрує в собі своєрідне світосприйняття, співзвучне даній культурі [4].

На формування германо-скандинавської міфології та на характер її героїв вплинуло декілька факторів. Це і географічний фактор, адже, як аси, так і звичайні люди були наділені тими якостями, які були необхідні для виживання в цих кліматичних умовах. Це і риси, притаманні реальним постаттям. Наприклад: історичним прототипом Хільдебранд був остготський король Теодоріх [2.]. У цих постатей виділялись особливо ті риси, які найбільше за все поважалися в скандинавському суспільстві.

На образ світу багато в чому впливав спосіб життя. Вони жили в оточенні суворої та слабо освоєної ними природи, яку їх багата фантазія легко населяла ворожими силами. Центр їхнього життя – відокремлений сільський двір. Відповідно і весь всесвіт моделювалося ними у вигляді системи садиб: Мідгард, Утгард та Асгард [1, с. 17]. Таким чином, ми бачимо, що характер германо-скандинавського міфу є універсальним. Риси характеру та ціннісні орієнтації героїв міфів поважалися у мешканців півострова, це ті риси, які виховувались, які необхідно було мати.

Герой скандинавських міфів творив благі діяння не заради потрапляння до раю. За відсутності надії на потойбічне життя, герої епосів прагнуть залишити по собі гарну згадку у світі живих. Найвище благо – добре ім'я героя. Все минуще, назавжди залишається одна тільки слава про подвиги героя [1, с.19]. На нашу думку ця лінія мала доволі сильний вплив на жителів Скандинавського півострова. Бо для сучасних скандинавів така риса, як доброчесність стоїть на першому місці. Вони з повагою відносяться один до одного. Візьмемо, як приклад хоча б те, що в скандинавських країнах один з найменших рівнів злочинності в світі.

Однак серед героїв міфів зустрічаються й ті, для кого багатство стоїть на першому місці. Так Гунар нахваляється своїми багатствами, його п'янять власні слова і думка про свої скарби [2]. Якщо скандинавській міфології доволі часто фігурує місце багатства, то чому ж нині там доволі низький рівень злочинності? На нашу думку, це також пов’язано з міфологією в якій ми не однократно бачимо засудження багатства, міф виконує своєрідну повчальну функцію. В них ніколи не зазначалось про матеріальні багатства у богів, золото в них ніколи не приносило героям щастя. Скарби нерідко прокляті, і заволодіння ними не дає жодного щастя.

Таким чином, германо-скандинавська міфологія значно вплинула на менталітет та формування ціннісних орієнтирів у скандинавів. Основні риси менталітету відбились у героях міфів. І саме цим рисам прагнули володіти мешканці Скандинавського півострова.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Библиотека всемирной литературы. Серия первая. Том 9 / Ред. С. Шлапоберская.– М.: 'Художественная литература', 1975.

  2. Гуревич А.Я. “Эдда” и сага. Героический эпос, миф и ритуал // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mith.ru/alb/lib/edda/gur02.htm

  3. Феномен мифа // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://artpages.org.ua/palitra/fenomen-mifa.html



Карбула Олександра,

студентка 5 курсу

соціально-гуманітарного факультету

Наук.керівник: І.І. Ліпич,

к.філос.н., доцент (БДПУ)
РОЛЬ ЗМІ У ВИБОРЧИХ ПРОЦЕСАХ
Вибори – один із провідних інститутів легітимації демократичної політичної системи і тому є значною подією у житті держави. Значущість їх для населення як для джерела народного суверенітету підтверджується як масовістю виборчої кампанії, так і надзвичайною увагою до неї з боку засобів масової комунікації. Тому основна боротьба передвиборчих перегонів фактично переноситься на віртуальний простір, через що значно актуалізується роль засобів масової інформації як одного з інструментів впливу на громадську свідомість і формування громадської думки.

Вагомий вплив на визначення теоретико-методологічних підходів дослідження даної проблематики справили праці західних та вітчизняних учених, присвячених як загальним питанням політики, так і проблемам впливу мас-медіа на громадську свідомість у період організації та проведення виборчих кампаній. Серед них: Дж. Брайнт, К. Крос, Р. Міллс, Е. Ноель-Нойман, Т. Уайт, Р. Харріс, П. Шампань, Г. Шиллер, Ю. Калиновськоий, О. Куць, С. Назаренко, С. Наумкіна, Т. Панченко, М. Сазонов, О. Фісун та ін.

Журналістам важко, але слід зрозуміти, що вибори – це особливий період у житті демократичного суспільства. Учасники виборчого процесу мають право обиратися і бути обраними, а виборці мають своє право максимально дізнатися про кандидатів, аби зробити усвідомлений вибір.

Подання інформації про учасників виборчої кампанії та їх програми має ґрунтуватися на принципах редакційної незалежності ЗМІ, достовірності, виваженості та неупередженості, а також з урахуванням істотної різниці, яка існує між друкованими й не друкованими ЗМІ.

В цьому контексті слід зауважити, що громадське телерадіомовлення несе особливу відповідальність за правдиве й повне відображення виборів, у т. ч. це може стосуватись надання ефірного часу політичним партіям і кандидатам [ 1.с.12].

Треба визнати існування певних специфічних особливостей висвітлен­ня всіх типів політичних виборчих кампаній – президентських, виборів до законодавчих органів, регіональних, місцевих органів влади і політичних референдумів – щодо поширення результатів опитування громадської дум­ки, платна політична реклама, право на відповідь, дні роздумів і надання передвиборного часу.

Отже, кожна держава може регулювати ті чи інші питання з урахуванням її іс­торичних традицій, але нормативні рамки висвітлення виборів мають від­повідати основному принципу свободи вираження поглядів, гарантованому статтею 10 Європейської конвенції з прав людини в інтерпретації Європей­ського суду з прав людини [2 с.145]. Законодавство повинно виробити низку принципів щодо заходів сто­совно засобів масової інформації під час висвітлення ними виборчих кам­паній, зокрема :


  1. Нормативні межі висвітлення виборів ЗМІ не повинні суперечити ні редакційній незалежності газет або журналів, ні їхньому праву вислов­лювати будь-які політичні симпатії.

  2. Висвітлення виборчих кампаній друкованими виданнями, що належать органам державної влади, має ґрунтуватися на засадах правдивості, зваженості і об'єктивності, без дискримінації або підтримки конкрет­ної політичної партії чи кандидата. Українське законодавство крім декларативних положень в забезпе­чення цього містить конкретну норму про заборону впродовж 20 хви­лин до і після теле-, радіотрансляції передвиборної агітаційної теле-, радіопрограми партії (блоку) на тому ж каналі мовлення в будь-якій формі коментувати чи оцінювати зміст передвиборної агітаційної про­грами [3. с.34].

3. Державні й приватні мовники під час виборчих кампаній повинні бути особливо правдивими, зваженими й неупередженими в програмах новин і поточних подій, зокрема в дискусійних програмах, таких як інтерв'ю або дебати.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Наталія Петрова . Медіа у виборах. Українські реалії.- К.,2007

  2. Європейський суд з прав людини : Базові матеріали. – Український центр правничих студій, 2007.

  3. Закон України “Про засоби масової інформації”. – К.,2005.



Корбут Юлия,

аспирант 2 курса

Минского института управления

Научный руководитель: О.С.Буйкевич,

к.ю.н., доцент

(Академия МВД Республики Беларусь)


Установление происхождения ребенка от отца
В белорусском законодательстве подтвержден принцип равенства правового статуса детей, рожденных в браке, и детей, рожденных вне брака. В целях защиты прав последних законодательством определен порядок установления отцовства.

Установление происхождения ребенка от отца зависит от того, состоят ли в браке родители ребенка.

1. Происхождение ребенка от отца, состоящего в браке с матерью ребенка на момент зачатия и (или) рождения ребенка, устанавливается на основании записи акта о заключении брака [1, ч. 3 ст. 51]. Поэтому отцом ребенка, рожденного в браке, является муж матери ребенка. Отцом ребенка, рожденного в течение десяти месяцев со дня прекращения брака или признания его недействительным, также признается бывший муж матери ребенка.

2. Если отец ребенка не состоит в браке с матерью ребенка (мать ребенка не состоит в браке с другим лицом), то происхождение ребенка от отца устанавливается на основании: совместного заявления отца и матери ребенка о регистрации установления отцовства, поданного в органы, регистрирующие акты гражданского состояния, или решения суда об установлении отцовства.

3. Интересной видится позиция законодателя, позволяющая установить отцовство в отношении ребенка даже в том случае, если мать ребенка состоит в браке с другим мужчиной. Так, в соответствии с Кодексом Республики Беларусь о браке и семье (далее – КоБС) происхождение ребенка от отца, не состоящего в браке с матерью ребенка, если мать ребенка состоит в браке с другим лицом, устанавливается на основании следующих заявлений:

1) совместного заявления отца и матери ребенка о регистрации установления отцовства;

2) заявления матери ребенка, подтверждающего, что ее муж не является отцом ребенка;

3) заявления мужа матери ребенка, подтверждающего, что он не является отцом ребенка [1, ч. 6 ст. 51].

Данные заявления подаются в органы, регистрирующие акты гражданского состояния.

Кроме того, происхождение ребенка от отца, не состоящего в браке с матерью ребенка, если мать ребенка состоит в браке с другим лицом, может быть установлено на основании решения суда об установлении отцовства (при условии оспаривания записи об отце в соответствии с положениями статьи 58 КоБС).

4. В случае прекращения брака в течение 10 месяцев в соответствии с КоБС продолжает действовать презумпция отцовства мужа матери ребенка (бывшего мужа) [1, ч. 4 ст. 51]. Это же правило распространяется и на случаи признания брака недействительным, так как признание брака недействительным не должно влиять на детей родителей, состоявших в недействительном браке. Исходя из буквального толкования положений статьи 51 КоБС следует, что данное правило не зависит от волеизъявления родителей. Полагаем, исключение из данного правила может иметь место только в случае вступления матери ребенка до его рождения в новый брак.

В соответствии с правилами статьи 209 КоБС регистрация рождения ребенка, зачатого в браке, но родившегося после расторжения брака или признания брака недействительным, если до дня рождения ребенка прошло не более десяти месяцев, производится в том же порядке, что и регистрация рождения ребенка, родители которого состоят в браке.

Исходя из анализа положений статей 51 и 209 КоБС и нормы части второй статьи 54 КоБС, к которой содержится отсылка в статье 209 КоБС, можно сделать следующий вывод. Норма в статье 209 КоБС позволяет записать в качестве отца ребенка мужчину, не являющегося бывшим супругом матери ребенка. Однако если мать ребенка заявляет о рождении ребенка от другого лица (но не бывшего супруга), то запись об этом лице может быть сделана только в случае добровольного установления отцовства (при согласии матери ребенка, бывшего супруга матери ребенка и отца ребенка) либо на основании решения суда об установлении отцовства. В случае отсутствия заявлений указанных лиц в записи акта о рождении отцом ребенка будет записан бывший супруг матери ребенка [1, ч. 2 ст. 54]. Бывший супруг матери ребенка, а также лицо, желающее признать себя отцом ребенка, впоследствии смогут оспорить соответствующую запись по правилам статьи 58 КоБС.

Таким образом, законодатель позволяет «реальным» родителям ребенка исключить действие презумпции отцовства супруга (бывшего супруга) матери ребенка. Однако законодатель, защищая права ребенка, не позволяет женщине по своей инициативе не указывать бывшего супруга в качестве отца ребенка.

Кроме того, следует обратить внимание, что в случае прекращения брака в связи со смертью супруга или объявления его в судебном порядке умершим в запись акта о рождении и свидетельство о рождении умерший записывается отцом ребенка при условии, если со дня его смерти до рождения ребенка прошло не более десяти месяцев [1, ст. 208]. В данном случае законодатель также не позволяет матери ребенка не указывать бывшего супруга в качестве отца ребенка даже при наличии волеизъявления другого мужчины, признающего себя отцом ребенка. В такой ситуации правовая связь между ребенком и биологическим отцом может быть установлена только в судебном порядке [1, ст. 58].

5. Следует обратить внимание, что законодательством Республики Беларусь допускается установление происхождения ребенка от отца (не состоявшего в браке с матерью ребенка) даже после фактической смерти отца ребенка. При установлении факта отцовства суд должен выяснить наличие хотя бы одного из обстоятельств, указанных в части четвертой статьи 57 КоБС (совместное воспитание или содержание ребенка матерью и предполагаемым отцом ребенка, совместное проживание и ведение общего хозяйства матерью и предполагаемым отцом ребенка до рождения ребенка) [2. п. 19]. Дела об установлении таких фактов, имеющих юридическое значение, рассматриваются судами в порядке особого производства (статья 364 Гражданского процессуального кодекса Республики Беларусь). Таким образом, происхождение ребенка как особый юридический факт может быть установлено даже после смерти отца ребенка [3, с.6].




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

Схожі:

Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconСтудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Природничі науки Бердянськ 2013
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Дей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2013 iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка