День Сторінки Розділи Спасибі Вам, Мамо І Тато, спасибі за любов! 11 1-17


Є Родичі, які стараються учити дітей правдомовности



Скачати 20,89 Mb.
Сторінка3/142
Дата конвертації09.05.2018
Розмір20,89 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   142

23. Є Родичі, які стараються учити дітей правдомовности. Діти (на їхню думку) по­вин­ні всюди говорити правду, і особливо тоді, коли розмовляють із старшими. На перший погляд в цій науці іскряться зерна благородства, але життя не зовсім цю "бла­городну науку" оправ­дує. Мені розповіда­ли, що в селі К. в 43 році партизани-ковпаківці забігали до хат і вби­вали тих чоловіків, які не виконували їхніх розпо­ряджень. "Де чоловік?", — вони питали жін­ку, яка лежала в ліжку з п'ятилітнім син­ком. "Не знаю. Десь вийшов". Синок, гля­нувши на маму: "Мамо, чому кажеш не­прав­ду? Гріх! Святий Миколай покарає. Татко тут, під матрацом". Партизани закололи татка, ска­завши: "Синок правду каже". Правда жор­стоко карає тих, які не вміють нею кори­стуватися; вона подібна на вогонь.

24. Дітей треба вчити, що правда прино­сить добро і правда приносить зло. Правду треба говорити рідним. Від чужинців її тре­ба ховати в серці, не всі чужинці прав­до­любці. Ство­рімо, щоб правда (наша самобут­ня правда) була Мудрою Українською Правдою. Мудра правда корисна і сильна тому, що вона знає, хто вартий її чути, а хто — ні. Мудра правда рідна, вона втілює в собі рідні духовні основи, стимули самооборони. Вона стоїть на варті народної чести, слави, волі. Дурна правда гола, як голопуцьок, і без­боронна, як курча; вона допомагає лю­дині стільки, як мотузка, на якій повис по­вішений. Оберігаймо себе і дітей своїх від правди такої.

25. Пташеня не благодарить мамі-пташ­ці за принесений черв'ячок. Телятко не бла­годарить мамі-коровці, що вона годує його мо­локом. Мама є мама. Її священний обов'я­зок — дати дитині поживу. Дитина не має здібности сама себе годувати, сама собою опі­ку­ватися. Рід, в якого матері мали недо­розвинений інстинкт самозбереження, згинув.

В День Матері не треба маму хвалити за те, що вона дітей годує, пере їм сорочки, няньчить. Маму треба хвалити за те, що во­на дитину не лише тілесно, а й духовно спо­ро­дила — дарувала їй нетлінні скарби вір­ності Вітчизні, дарила їй красиві емоції, роз­винула в дитини любов до науки, до праг­нень поко­рити вершини мудрости, мистецт­ва, до пра­гнень жити вільним життям і від­повідати за свої вчинки і зобов'язання. Ди­ти­на, яка от­римує такі скарби від мами, має справжню маму, маму не лише тілесну, а й духовну.



26. Родичі, я хочу сказати, що велику роль грає переконання. Наприклад, духов­ний ворог народу вашого, обережно і мудро вкладе в голову дитини вашої неправильне переко­нання, і вона з ним виросте, і піде в широкий світ. Я пробував на "Експо-67" го­во­рити з освіченим юнаком, що гетман Ма­зе­па не був зрадником чи, як Пушкін пише, "злодєєм". Він був царем і його ставлення до царя Петра не може керуватися при­ся­гою. Цар не присягає цареві, інтереси його царства стоять вище всіх присяг.

Юнак реагував обурено, сила логіки не мала на нього впливу. Він вперто боронив те переконання, яке йому вклала в голову со­вєтська школа, школа неправильного пере­конання йому дала освіту, професію, вигідні життєві умови. Йому "його" переконання здобуває довір'я у тих, яким він служить.

Вкладіть у голову дитини правильне Пе­реконання, яке ознаменовує вірність не ідеям красного царя-шовініста Леніна, а ідеям са­мобутньої народної правди, ідеям тих, які життя своє склали на жертовнику Вітчизни. І дитина з правильним Переко­нанням піде в світ. І попробуйте. тоді з такої молодої лю­дини зліпити чужопоклон­ника. Тяжко. Пере­конання стає духовним змістом життя, і мо­лода людина готова його боронити, не шкодуючи серця свого.

27. Діти утратять повагу до Родичів, ко­ли вони їм наказуватимуть учитися, про­мовля­ючи "Бачиш, виховуємо тебе, людиною ро­би­мо". Виховуйте дітей, щоб вони не відчували, що ви їх виховуєте, муштруєте, з них "людей робите". Вчіть їх так, щоб вони вашу науку самі клали в голову захоплено, натхненно, щоб вони ра­діли, що ви їй такі дорогі скарби даєте, такі привабні таєм­ниці життя відкри­ваєте. Діліться з ними думками, радьтеся, діліться радощами, хви­лю­ваннями, клопо­та­ми, знаннями, і діти вас щирою душею від­чують. Вони будуть вами виховуватися, самі цього не відчуваючи. Їхня свідомість буде втверджуватися і збагачу­ва­тися вільно, твор­чо.

Виховуючи дітей, не тримайте їх у світі дешевих почувань, мовляв, тіштеся, діти, у вас одяг кращий, як у сусіднього хлопчика, ваш тато має кращу автомашину. Така гордість робить дітей духовно нужденними, дрібнич­ко­вими, поверховими; прививає в них рабську прив'язаність до речей, не зао­хочує їх бути володарем над речами, ситуа­ціями, обстави­нами.



28. Відпочиваючи на гірці, я бачив, як двоє хлопчиків біля куща будували з хмизу хатину. Багато клопоту мали, прив'язуючи до гілки "антену". Їхні обличчя були нат­хненні. Вони старанно здійснювали свій задум. Я думав: варто, щоб балакуни, в яких розщеплені дія і слово, прийшли в науку до хлопчиків, по­диву­гідна в них ініціятива. Вони щасливі тому, що вільні. Ніхто не обмежує їхніх стремлінь, емоцій, їхньої твор­чої праці.

Відчинилося вікно, голос матері наказав, щоб вони все негайно лишили і почали чис­тити батькові чоботи. У хлопчиків поя­ви­лося огірчення. Вони без радости почали викону­ва­ти наказ мами. Щоб діти не само­зневірю­ва­лися, мати повинна спитати, що вони за ха­тою роблять. Дитячий труд, коли він не шкідливий, треба пошанувати, треба сказати, що та хатина буде всіх тішити, всі прийдуть, щоб на неї глянути, варто навіть знятку з неї зробити, та в цю хвилину є пильна справа — тато йде до праці, він пови­нен мати чисті чо­боти. Така розмова по­трібна, щоб дитину роз­вантажити від огір­чення, щоб в зародку не вбити розвиток творчої ініціятиви.

Я бачу, що українці мають чимало кволих організацій тому, що їхні члени не володіють розвиненою творчою ініціятивою. Вони охоче слідкують за ходом "світових подій", але в них немає великих здібностей творити події, які б також належали до світових і мали б вплив на формування свідомости людства.

29. Неправильне переконання мають ті матері, які вважають, що покора — основа людської гідности. Улюбленим типом між українцями є "тиха, скромна людина", він "був такий, як всі". “Тиха скромність" (та ще коли вона має рабську психіку) ставить людей в таку ситуацію, що вони самі себе тримають в неволі, або "самі себе завойо­вують" (Іван Мазепа). Наш народ живе в довгій і тяжкій неволі. Він збагатився риса­­ми "смиренности і скромности", він рідко бун­тується, його бунт стихійний, неорга­нізо­ваний, він має титаніч­них героїв, але "скромна смиренність" заважає йому своїх ге­роїв показати. Чи ця "скром­ність" не пле­кається в дитинстві?

30. Родичі, ви хочете, щоб ваші діти без­відмовно виконували ваші накази? Коли справді так, то значить ви хочете, щоб ваші діти були бездумними автоматами. Чи ва­ші хотіння волелюбні? Уявіть, що ви досяг­нули своєї мети: діти вам сліпо вірять і без най­мен­ших застережень виконують ваші на­ка­зи. В дітей сліпа віра і слухняність стають звичкою, і з цими звичками вони взяті до армії, яка поневолює їхній народ, вико­ристовує їхні звички їм на шкоду. В покорі виховані юнаки, будучи спостережливими, переконуються, що їхнє родинне виховання — їхнє нещастя. В них заморожена особиста творча ініціятива. Їм хочеться бути кращи­ми, як вони є; їм хочеться змінити свій спо­сіб життя; їм хочеться по­кинути свої раб­ські звички, бо вони корисні для окупанта, який їх поневолює, але їм не вистачає від­ваги, ініціятиви, в них немає вміння творити.

Єдність між словом і дією, їм їхні родичі привили сліпу смиренну слухняність, тер­пін­ня для терпіння.

Діти повинні коритися родичам розум­но, а не зі страху. Вони повинні коритися тому, що переконалися, що ви справедливі. Діти по­винні вам вірити не тому, що за невіру ви їх покараєте, а тому, що ви вміли їх переконати, що ваша віра їм корисна, вона справедлива, волелюбна, мудра, творча.



31. Родичі, діти ваші повинні мати вашу душу. Спитайте ви своєї душі, чи вона віль­на від чужопоклонства. від згрубілих емо­цій, підлабузних звичок. Коли ваша душа добра, але діти ваші її не потребують, вони прагнуть від вас отримати лише одяг, гріш, хліб, тоді ваші діти — ваше ганебне існу­вання; існування — це лише перші кроки до життя, життя — справжнє життя, це щось більше, як існування. Душі дітей ваших вже загіпнотизовані ва­шими недругами — про­фе­сійними душехвата­ми. Задумайтеся, що треба робити, щоб за­гіпнотизованих розгіп­но­ти­зувати.

Діти приходять із школи і кажуть: "Ми ро­дилися в Москві, значить ми москвини, мамо, дарма, що наше прізвище Євтушенко!" Інші діти кажуть: "Ми родилися в Бра­зилії, значить ми бразилійці. Нам рідної мови не треба, нам України не треба, у нас тепер культура бра­зилійська!" Я вже гово­рив, що правильне чи неправильне пере­ко­нання — велика сила; вона всотується в серце і розум дитини, панує в центрі її свідомости. Школа має на меті аси­мілювати новопри­булих, розчинити їхню душу і їхню кров у тому морі, в якому вони живуть. Школа, маючи вишукані засоби педа­гогічних втор­г­нень в душу дитини, пишається успіхом.

Скажіть дітям: "Діти, справа не в тому, де ви родилися, а в тому, хто вас родив. Коли вівця родиться між вовками, то це не зна­чить, що вона вовк. Коли орленя вивилося з орля­чого яйця в гнізді лебединому, то це не зна­чить, що воно лебеденя. Зозуля не виє гнізда. Вона кладе яйця у гніздах чужих. Зозуленята лишаються зозуленятами, незва­жаючи на те, що вони родяться на чужині. І скільки 6 вівця, живучи між вовками, не вила по-вовчому, і як би вона не мавпувала вовчі манери, і скільки б вона не казала, що вона вовчиця, вовки їй дадуть відчути, що вона вівця.

Англієць, народжений в Китаї, не каже, що він китаєць. Китаєць, народжений в Ні­ге­рії, не каже, що він негр. Жид, народжений в Україні, не каже, що він козак-гайдамака. Перед духом і мораллю правди повинні бу­ти всі рівні, дарма, що один народ, во­лодіючи розвиненим інстинктом самозбере­ження, при­значений для слави і розвитку, а інший, ма­ючи притуплений інстинкт само­збе­ре­ження, призначений для перетоплення в котлі аси­міляційної політики.

Легко асимілюються ті люди, в яких шлу­нок грає більшу роль, ніж їхня душа, їхній глузд, їхня духовність. Їхня життєва мета підпорядкована шлункові, і тому в них натура хамелеонська, незважаючи на те, що вони є звичайними робітниками чи про­фе­сорами університету. Вони живуть, щоб їсти; вони матеріяльно багаті, а живуть як жебраки тому, що їм все мало, вони все голодні.

32. Є дитина примхлива, ця риса в неї появилася тому, що вона неправильно вихо­ву­ється. Родичі, старайтеся бути другом дитини. Допоможіть їй в її клопотах, в її дитячих мріях і питаннях. Коли вам дитина щось розповідає захоплено, майте терпіння уважно її вислуха­ти. Вона вчиться від вас уважности. Вона буде вам особливо благо­дарна за увагу. Ви уваж­ністю переконаєте, що ви її щирий друг.

Деякі родичі мені кажуть: "Дитина ще розуму не має. Хіба можна з нею говорити по-розумному?" Дивуюся. Хіба дитина по­ро­зум­нішає від того, коли ви будете з нею говорити не по-розумному? Правда, що ди­тина "ще нічого не знає". Ви, родичі, по­кликані їй дати знання. Ви вчіться до дітей так говорити, щоб вони в серці відчули теплоту слова вашого. Невиразно вами висловлена думка стає порожнім звуком.

Ваші діти щиро прагнуть вас пізнати. Во­ни стають щасливими, коли, пізнаючи вас, бачать у вас мудрість, славу, талант, шляхетну і пристрасну відвагу, чесноту. На всі питання дітей давайте переконливі відповіді, щоб вони були задоволеними, щоб їх не мучив сумнів. Коли дитина не отримає відповіді тому, що ви "не маєте часу", вона стає нервовою, втрачає пошану до вас, іде з хати: на всі її прискіпливі і невинні питання дає відповідь вулиця, яка не завжди втілює в собі одухотворену чистоту.

Є переконання, що в дитини є нахил до зла. Вважаю, що "зло" дитини не страшніше за те "зло", яке їй хочуть передати дорослі люди під маркою "мудрого добра", частуючи її нар­котиком. Дитина довіряє дитині біль­ше, як дорослій людині тому, що дитина дитину краще відчуває. Бажаєте, щоб ваші діти не мали злих нахилів, збагачувалися благород­ністю, будьте з ними справед­ли­вими. Спра­вед­ливість чутлива, зворушлива; в її серці — райдужне відлуння краси люд­ської. Неспра­вед­ливість придирлива, безсер­дечна, підступ­на, примхлива, непробачлива.



33. Кожна дитяча душа, як ніжний па­рос­ток, народжений зерном, пнеться до сонця, всотує в себе сонячні сили життя. В'яне душа дитяча (в'яне, як підрізана стеб­лина), коли вона живе в обставинах бай­дужости до ото­чення і дихає щоденно по­вітрям грубої безсердечности. Родичі, ви­ховуйте в дітей спонуку до співпережи­вання, щоб горе одного члена родини, щоб подія, яка несе лихо на­родові, стала болем для всіх, щоб не було так, що в родині один плаче, а інший — скаче. На­род напружує всі сили, борючись за волю, а його сини роз­кошують на чужинах і кажуть, що то не їхній "бізнес".

Учіть дітей, що все, що діється в світі укра­їн­ському, особисто відноситься до них, є їх­ньою особистою справою, і тому вони не можуть бути байдужими спостерігачами ма­лих чи великих трепетних подій. Вони, ді­ти, повинні брати глибоко до серця події ук­ра­їнські, хвилюватися ними, брати в них участь, і цим вдосконалювати самобутність свого духовного "я".

Студенти демонструють, обороняючи честь України. Хіба в таку годину може бути спо­кій­ною молода українська людина, живучи пере­конанням, що ця справа до неї не відноситься?! Адже ця справа, незалежно від того, чи буде вона виграна, чи програна, має вплив на долю кожної людини української. Байдужість до громадських подій, хоч би як вміло збайду­жілими оправдувалася, найко­рот­ший шлях до ідіотизму.

34. Почуття дитини треба виховувати, щоб вони не були обмежені, згрубілі, не­врів­но­ва­жені. "Погрозливий крик" — це не­ви­багливі за­лишки з часів раннього "гомо­сапіенсу", коли сильніший крик і дебеліший кулак вирішував закони права. Старайтеся так виховувати дітей, щоб вони, будучи розгніваними, вміли говорити звичайним го­лосом, але при­страс­ним, переконливим.

Крик, яким ви при кожній нагоді об­діляєте дітей, робить їх нечулими, неспів­чутливими, неуважними.

Красива мелодія, в якій є грім, шум лісу, біль серця, щем душі, тремтіння ранкової ро­си, пристрасна любов, наполегливий хід до мети, шелест різнотрав'я, пах Вітчизни, пе­ремога краси, віра в життя, розвиває слух дитячий, ошляхетнює, поглиблює світовідчу­вання. Згрубілі мелодії ушкоджують слух, збіднюють сприймання естетики, збуджують найпримітивніші почування, очевидно, в та­ких умовах занедбується розвиток духов­ної (людської) краси.

35. Музика, образи, телевізія, журнали, реклями впливають на дитячу уяву і емо­цію. Дитина стає нещасною, коли все, що вона бачить, панує над її почуваннями, над її глуздом. Що робити? Що робити, щоб дити­ну врятувати від приголомшення? Прагніть виховати в дитини віру в себе. Поставте її в таку ситуацію, щоб вона самостійно вико­нала якусь хорошу справу і любувалася її успішним завершенням. І скажіть їй: "Дити­но, все, що ти бачиш, все, що тебе хвилює своєю красою, величністю, принадою, муд­рістю, створила та людина, яка вірила у сили свої, яка вчилася думати і сліпо не по­трапляла під вплив всього баченого і почу­того". І дитина переконається, що без віри в себе жити не можна.

36. Родичі прагнуть (і ці прагнення бла­городні), щоб їхні діти були свідомими українцями. І діти здобувають "атестат" сві­до­мости і розгублюються. Вони не знають, що їм робити з набутою "свідомістю". Си­туація зніяковілости між молоддю виникає тому, що їхні родичі їх не вчили, що найвища свідомість не має вартости, коли вона бездіяльна. Сві­домість треба втілювати у силу корисну для Вітчизни, а не хизува­тися нею лише на святах, пікніках, з'їздах. Молода людина достойно свідома та, яка має ініціятивну свідомість, яка вміє всюди і завжди бути корисною для Віт­чизни. Гасло "молодь — наше майбутнє" пе­рестаріле. На питання "діти для родичів, чи родичі для дітей?" треба відповісти життє­стверд­жую­чим гаслом "МОЛОДЬ — НАШЕ СУЧАС­НЕ".
ДЕНЬ 3

1. Слух, зір і думка. В кінотеатрі деякі глядачі закривали очі, щоб не бачити жах­ливих кадрів. Вони затуляли вуха, щоб не чути пронизливого виття. І "герої" звали їх боягузами. І тоді в мене народилася думка: людина не хоче в храм свого "я" впускати озвучені примари, які жорстоко бентежать її душу. Вона обороняється. Згрубілі майстри наживи та різні професійні душехвати добре знають психологію людини. Вони, маючи радіо, телевізію, продажні таланти, реклямні трести, атакують зір і слух людини. Чому?

Мозок, щоб збудувати думку, потребує "будівельного матеріялу", і зір та слух йому несвідомо доставляють такий матеріял. Дум­ка, яку людина збудувала з того матеріялу, що був для її зору і слуху майстерно припа­ро­ваний душехватами, працює на користь душехватів. Справа не в думці і не в тому, очевидно, з якою сліпою настирливістю лю­дина її обороняє, а в тому, з якого вона ма­теріялу збудована.



2. Людина і її "архітектори" мислі. Я го­ворю про культ інтенсивного, відважного й витонченого мислення не тому, що хочу, щоб всі українці були першорядними мисли­теля­ми, а тому, що свято вірю, що тільки той народ має майбутнє і тільки той народ здіб­ний оборонити своє місце на землі, який має динамічну духовність, відважне творче мис­лення. Думати — значить себе омолоджувати і вдосконалювати. В людині притаєні великі розумові сили, про які вона ще мало знає і які належать тільки їй. З 10-12 мільярдів нейронів ("архітекторів" мислі) людина тепер викорис­товує тільки чотири відсотки.

3. Новий стиль мислення. Людиною ство­рений (тепер існуючий) стиль мислення я умовно назву "зовнішнім". Бо вона мислить в основному категоріями порівняння, уяви, аналізу (дробіння цілости), синтезу (єднання роздробленого), дедукції (віднімання), індук­ції (введення, спричинення). "Зовнішній" стиль мислення людину відохочує від її внут­рішнього "я". Збагатімо людину спонуками подвійного мислення і назвімо доповнюючий стиль мислення "внутрішнім".

4. Мозок і його "будівельний матеріал". Світло, звук, тепло, холод, запах, смак, колір, біль та інші видимі й невидимі явища відчуває людина. І одна людина має більше розвинені органи чуття, інша — менше. Від розвитку орга­нів чуття залежить праця мозку. Мозок може творити добірні мислі тільки тоді, коли він чітко отримує добірний "будівельний ма­теріял", який йому доставляють органи чуття.

5. Властивості нового стилю мислення. Вчімося зір і слух використовувати не тільки для сприймання оточення (явищ зовнішніх), а й для новопроникнення у внутрішній світ "я" людського. Вчімося слухати симфонію душі і бачити її "еверест" і її "безодню". Уміймо від­чути всі процеси народження слова, пізнати з яких матеріялів воно збудоване, вслухо­вуй­мося в його чарівне опромінювання, огля­дай­мо всі складники душі своєї і не дозволяймо, не дозволяймо, щоб згрубілі люди вторглися в її храм і зчинили там вереск, і цим пара­лізу­вали струни душі, і перетворили її у склад духовних півфабрикатів.

Зір і слух душі плекаймо так, щоб ми могли дивитися на злі (але магнетизуючі) видовища і не бачити їх, щоб ми могли слуха­ти руйнуючі (але магнетизуючі) звуки і не чути їх, і коли ми досягнемо такої доско­на­лости, злотворці нам будуть не страшні, ми передаватимемо мозкові (при допомозі орга­нів чуття) тільки доброякісний матеріял для будови мислі, і тоді ми станемо новими людь­ми світу — богатирями духовного і матеріяль­ного буття!



6. Подивугідний шлях. Підемо в таїни світу, і хоч ми їх не розгадаємо, але наша благородна і відважна мандрівка окрилить нашу душу і відгострить наш розум. Мислимо ми, що мільярди років здійснює Земля свій подивугідний шлях навколо Сонця, яке від­далене від неї сто п'ятдесят мільйонів кіло­метрів. Коли б Земля наблизилася до Сонця на десяток мільйонів кілометрів, на Ній би задихнулося життя. Коли б Земля віддалилася від Сонця на десяток мільйонів кілометрів, вона б стала космічним льодовиком.

7. П'ять мільярдів років тому. Сонце (наше рідне Сонце!) народилося п'ять мільярдів років тому. Таке незбориме хотіння знати — де Воно було перед своїм народженням? Воно було несонцем у світі інших сонць? Був час, коли не було Землі. Вона вилонилася з Сонця? Справа не в тому, щоб дати правильну від­повідь на неправильно поставлене питан­ня, а справа в тому, щоб поставити правильне питання, і (коли тяжко?) тисячу літ готува­тися, щоб на нього правильно відповісти.

8. Світ ще не створений. "Бог Саваоф створив світ". Ні. Світ ще не створений, ра­діймо. Ми, мешканці Землі, живемо тому, що світ ще не створений. Світ твориться, роз­вивається, врожаїться новими і новими ду­шев­ними якостями. На неправильно постав­ле­не питання "хто створив світ?" (первісна лю­дина на основі тих речей, які вона вміла сама створити, створила питання "хто створив світ?") була дана неправильна відповідь, яка стала в основі творення юдохристиянської космології (світознавства). І нікого в цьому не сміймо обвинувачувати — не осуджуймо тих, що помилилися і щиро дві тисячі літ боронили свою помилку, вони карали самі себе.

9. Спрага пізнати непізнане. Оглядаємо пристані Сонця і Його супутників, не боючись ні пекла, ні "воїнства небесного". Ми, внуки Дажбожі, нам вільно. Дев'ять плянет, між якими наша прекрасна Земля, порівнюючи найменша, кружляють навколо Сонця зі сво­їми тридцять двома "дітьми". Творять вони у просторах клітину, яка має властивість зі стану несвідомого переходити у стан свідомий і — навпаки. Наша Сонячна система не першо­рядний, а звичайний сусід інших Сонячних сис­тем, які спільно складають Галактику (Мо­лочний шлях). Наш Молочний шлях має більше, як мільярд плянет. Мільярди плянет — рої піщинок, загублених у світових просторах, творять ланцюг Молочних шляхів (Метага­лак­тик).

10. Чому нас ваблять нові й нові таїни? І ось у цих, не звіданих душею і не збагнених уявою, просторах зоряних живемо Ми. І ра­діємо самі собою, воюємо самі з собою, ми­римося і сперечаємося, вмираємо і родимося, і гарячково прагнемо пізнати непізнане, відчу­ти невідчуте. Ми народжені таїнами, і може тому нас ваблять таїни, ми народжені силою, і може тому ми хочемо бути сильними, ми народжені боротьбою за наше утвердження на Землі, і може тому кожний народ прагне доказати, що його "право", його "віра", його "мудрості" і "пляни" найдосконаліші.

11. Як дихання стало диханням? Як зерно стало зерном — як життя стало життям? Ніхто і ніколи на це питання не дасть переконливої відповіді тому, що ніхто не знайшов (і не знайде?) ні живої, ні мертвої першоклітини, яка появилася на Землі три мільярди років тому, або яка була принесена (як і чому?) на Землю із зоряних світів. Яку вона мала форму — який вона мала склад внутрішній і зов­нішній, і які пройшла видозміни? Може вона знову появитися, щоб "розкрити" таїни буття? Ні. Її під час народження з'їдять ті, яких вона народила.

12. Щоб не жити без відповіді? Я вважаю, що говорити про науку походження життя на Землі як про обгрунтоване твердження — зна­чить поважно говорити про справи неповаж­ні. Ні філософія ідеалістів, ні філософія матеріялістів досі не дали (і вони не дадуть) всесторонньо обґрунтованої відповіді на питання "як виникло життя на Землі"? Ті, що дали відповідь, проявили безпорадність і зніяковіле припущення. Людина ніколи не задовольняється твердженням, що на питання немає відповіді: коли є питання, значить, на її думку, має бути відповідь, і обов'язково за­хоплююча.

І людина, щоб вгамувати свою духовну спрагу, давала часто відповіді такі, в яких гірко заплутувалася, але які фанатично боро­нила просто тому, щоб не жити без відповіді. Замінимо питання "Як створився світ?", "Як виникло життя?" на питання "Що таке світ?", "Що таке життя?".



13. Питання, яке жде відповіді. Атом — сплав "енергії". Енергія — явище не матеріяль­не. Атом мінливий і стійкий, і коли б він не мав таких властивостей, світ не був би світом, мертве не було б мертвим, живе не було б живим? Нараховано більше як двісті части­нок, з яких складається атом. "Частинки" ато­ма рухаються, але їх (при допомозі людської уяви і людських відчуттів) не можна ні уявити, ні відчути. Який у них шлях руху? Яка їхня швидкість? Рухаються вони, перебуваючи на місці? Рухаються вони так повільно чи так швидко, що людиною усталені норми швид­ко­сти непридатні для їх визначення?



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   142

Схожі:

День Сторінки Розділи Спасибі Вам, Мамо І Тато, спасибі за любов! 11 1-17 iconТема : М. Рильський. «Спасибі» («Яке це славне сло­во хлібороб »). Почесна праця хлібороба; пое­тичне вираження любові до матері-землі. Людина-трудівник творець усіх матеріальних І духов­них цінностей. Поняття про інверсію
М. Рильський. «Спасибі» («Яке це славне сло­во — хлібороб»). Почесна праця хлібороба; пое­тичне вираження любові до матері-землі....
День Сторінки Розділи Спасибі Вам, Мамо І Тато, спасибі за любов! 11 1-17 iconУроку з музичного мистецтва «Король вальсів»
Музичне вітання: Добрий день вам, діти, я вітаю вас! Добрий день учителю,здрастуй любий клас!
День Сторінки Розділи Спасибі Вам, Мамо І Тато, спасибі за любов! 11 1-17 iconДякую вам, мамо, Що мене хрестили Несли через кладку в річці не втопили
Але це не означає, що дитина лише на весіллі розуміє як її пощастило з хресними, наші діти І сьогодні щиро вдячні хресним батькам....
День Сторінки Розділи Спасибі Вам, Мамо І Тато, спасибі за любов! 11 1-17 iconПрактична граматика
М. М. Гавриш (розділи 1, 5), О. П. Дмитренко (розділ 10), Л. М. Курченко (розділ 4), Т. А. Микал (розділи 3, 7), Н. Г. Приходько...
День Сторінки Розділи Спасибі Вам, Мамо І Тато, спасибі за любов! 11 1-17 iconКонспект уроку в 6-му класі вчителя зарубіжної літератури нвк №3
Добрий день, любі діти. Я рада новій зустрічі з вами. Бажаю вам успіхів у вивченні нової теми, нових творчих злетів. А зараз покладіть...
День Сторінки Розділи Спасибі Вам, Мамо І Тато, спасибі за любов! 11 1-17 iconВедучий. Добрий день вам, люди, в нашій світлій хаті. Ми гостей найкращих
Я – Україна, а плачу, бо стогне земля моя відпролитої крові, від пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі
День Сторінки Розділи Спасибі Вам, Мамо І Тато, спасибі за любов! 11 1-17 iconМіжнародний день театру
Березня весь світ відзначає Міжнародний день театру. Цей день став справжнім святом не тільки для акторів сцени, але й для мільйонів...
День Сторінки Розділи Спасибі Вам, Мамо І Тато, спасибі за любов! 11 1-17 icon«психологія : визначення,її розділи, предмет, завдання та методи дослідження»
«Психологія: визначення, її розділи, предмет, задачі та методи дослідження» для студентів 4 курсу медичного факультету
День Сторінки Розділи Спасибі Вам, Мамо І Тато, спасибі за любов! 11 1-17 iconВсеукраїнський день бібліотек ведучий 1: Премудросте земна, бібліотеко!
Ведучий 1: Доброго дня вам, шановні гості. Вітаємо всіх, хто прийшов сьогодні на наше спільне свято – свято бібліотек,- цього вічно...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка