Департамент науки І освіти Харківської обласної державної адміністрації комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів»



Сторінка1/31
Дата конвертації25.04.2017
Розмір6,73 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

ДЕПАРТАМЕНТ науки і освіти

Харківської обласної державної адміністрації
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «Харківська обласна станція юних туристів» ХАрківської обласної ради

МАТЕРІАЛИ

обласного етапу Всеукраїнської краєзнавчої експедиції

учнівської молоді

«Моя Батьківщина - Україна»

Харків-2016

У збірці представлені тези пошукових робіт учасників обласного етапу Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина - Україна».

Роботи подані в авторській редакції.

Упорядник збірки: Павелко І. В. – методист Комунального закладу «Харківська обласна станція юних туристів» Харківської обласної ради

Відповідальна за випуск: Редіна В. А. – директор Комунального закладу «Харківська обласна станція юних туристів» Харківської обласної ради

Експедиція «Моя Батьківщина – Україна» проводиться з метою вдосконалення змісту, форм та засобів виховної роботи на кращих традиціях українського народу, формування гармонійно розвиненої особистості шляхом залучення дітей та молоді до активної діяльності з вивчення історичної та культурної спадщини, природного різноманіття рідного краю, ознайомлення з об’єктами заповідного фонду України. Вже шостий рік поспіль школярі Харківщини активно залучаються до пошуково-краєзнавчої роботи за напрямами:

- «Духовно – культурна спадщина мого народу»;

- «Козацькому роду нема переводу»;

- «Із батьківської криниці»;

- «З попелу забуття»;

- «Геологічними стежками України»;

- «Географія рідного краю».

Обласний етап експедиції проводився у період з січня по листопад 2016 року. На конкурс від учасників експедиції було подано 190 робіт з 34 районів Харківської області. Дана збірка включає тези пошукових робіт юних краєзнавців Харківщини.

Експедиція сприяє активізації пошуково-дослідницької, краєзнавчої роботи учнівської молоді, вивченню природних об’єктів та явищ, геологічних пам’яток, родинних традицій і свят, обрядів, побутової культури, народних ремесел, ознайомленню з надбаннями духовно-культурної спадщини рідного краю, України, поповненню експозицій краєзнавчих куточків та музеїв.



ЗМІСТ

Абрамова Тетяна, Камешкова Поліна, Литвиненко Катерина, Адамова Валерія,

Коваленко Максим, Малова Олена, Стеценко Катерина. «СТЕЖКАМИ РІДНОГО МІСТА»




Арабов Пилип. ШЛЯХАМИ ПОДВИГУ І СЛАВИ МОГО ПРАДІДА




Бабіна Юлія. ЖИЛА ТАКА ЛЮДИНА




Байструк Олександра. Чередніченко Вероніка. КАЛИНА В ЖИТТІ УКРАЇНЦІВ




БалабайДарья. Оценка рекреационного потенциала Харьковщины на примере села Мохнач Змиевского района




Бездітко Катерина. СУЧАСНА СИСТЕМА СІЛЬСЬКОГО РОЗСЕЛЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ВАЛКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ




Безніс Вікторія, Зубарєва Анастасія,Легка Анастасія, Крипило Діана. ВНЕСОК ПИЛИПА ОРЛИКА У ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ




Білецька Аліна. ВПЛИВ ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЛІТОСФЕРУ НА ПРИКЛАДІ

РОДОВИЩА ПІСКУ В С. ВОДОПІЙ




Білий Єгор. З НАРОДНОЮ ПІСНЕЮ ПО ЖИТТЮ




Бобонець Маргарита. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ХАРКІВЩИНИ




Бондаренко Марина. ЗМІНИ ДРІБНИХ ПРИТОК РІЧКИ МОКРИЙ МЕРЧИК ПІД ВПЛИВОМ

АНТРОПОГЕННОГО ЧИННИКА




Бондаренко Владислав. ВИШИВАЛЬНИЦІ МОГО КРАЮ




Бровко Світлана. ДИВО РУКОТВОРНЕ




Бугайчак Наталія. МІФОПОЕТИЧНІ УЯВЛЕННЯ ТА ОБРЯДОВІСТЬ СЛОБОЖАНСЬКИХ ГОНЧАРІВ ХІХ – ХХ СТОЛІТТЯ




Булдаков Олексій. УЧИТЕЛЬ – НЕ ПРОФЕСІЯ, УЧИТЕЛЬ – ЦЕ ЖИТТЯ




Бутенко Валерія. МОЛОДІСТЬ, ОБПАЛЕНА ВІЙНОЮ




Василенко Інна. З ІСТОРІЇ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ




Василенко Пилип. ДОРОГОЮ ПОДВИГІВ : ПАРТИЗАНСЬКІ ШЛЯХИ УКРАЇНИ




Веремчук Андрій. ДОЛЯ – НАЧЕ ПІСНЯ




Вихованці гуртка «Юні туристи-краєзнавці», учні Зорянської ЗОШ І-ІІ ступенів Красноградської районної державної адміністрації Харківської області. Стежками Зорянського краю




Вихованці гуртка «Літературне краєзнавство» Миколаївської ЗОШ І –ІІІ ступенів Зачепилівського району Харківської області. Літописець рідного села




Вітковський Микола. Невідомі сторінки Голокосту- Дробицький яр




Вовчанський Іван. ПРОБЛЕМИ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ФОНОВИХ ВИДІВ ПТАХІВ РІЧКИ ОРІЛЬ ТА ЇЇ ЗАПЛАВІВ




Воробйова Олександра. МАЙСТРИ ЕПОХИ ПАЛЕОЛІТУ НА ТЕРИТОРІЇ ХАРКІВЩИНИ.




Воронова Вікторія. ЗВИЧАЄВЕ «КОЗАЦЬКЕ ПРАВО» ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ




Воронько Єлизавета. ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ ЯК ЖАНР УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ




Гамиловская Дарья. «Марш смерти» Бориса Тимофеевича Романченко




Гаража Роман, Бадалов Заур. ТУРИСТИЧНІ ЗАПИСКИ ХАРКІВЩИНИ




Гладухова Єва. ЗОБРАЖЕННЯ ПТАХІВ ГОНЧАРАМИ ТА КЕРАМІСТАМИ НА УКРАЇНСЬКОМУ ГЛИНЯНОМУ ПОСУДІ ТА В ПЛАСТИЦІ МАЛИХ ФОРМ У ХІХ – ХХІ СТОЛІТТЯХ




Гнатенко Анна. ВПЛИВ ЛЮДЕЙ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ, ЗОКРЕМА НА ЛІСОВИЙ МАСИВ «РОЩА»




Гнатенко Олексій. ЗАБУТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ КУЛЬТУРИ ЯК СКЛАДОВА ІСТОРИЧНОЇ ТА МАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОСУ




Голуб Діана. ВОЇН-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТ ВОЛОДИМИР КРИВОШЕЯ




Гонтар Дар’я. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕЛА КАМ’ЯНА ЯРУГА ЧУГУЇВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ




Гончаренко Олена. ВИДАТНІ ХАРКІВЯНИ (ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ КВІТКА-ОСНОВЯНЕНКО)




Горяінов Олександр, Блудова Вікторія. Герої не вмирають…




Губський Євгеній. ДІД-ЖЕЙ "МИХАЛИЧ"




Губський Євгеній. ВІН ОДИН ІЗ НИХ




Гурток «Декоративно-ужиткове мистецтво» Чугуївського центру туризму та краєзнавства Чугуївської міської ради. ВІЙСЬКОВА ДИНАСТІЯ




Гуркіна Зоя. НЕРОЗРИВНИЙ ЗВ’ЯЗОК ПОКОЛІНЬ




Гурток «Народної творчості» Чугуївського центру туризму та краєзнавства Чугуївської міської ради.

ПРИРОДА ТА ЛОЗНЯКИ – ЦЕ КАЗКА, ЯКУ ТРЕБА ЧИТАТИ СЕРЦЕМ




Гурток «Дослідник». КОЗАЧЧИНА : МИНУЛЕ Й СЬОГОДЕННЯ




Гурток пошукової шкільної експедиції Люботинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Люботинської міської ради Харківської області. ІСТОРІЯ КОЗАЦТВА МІСТА ЛЮБОТИНА




Гущина Юлія, Саблуков Сергій. Мала річка Чепель та проблеми її збереження




Демиденко Софія. геологічні особливості шебелинського родовища




Десятниченко Дар’я. ЙОГО ПОКЛИКАННЯ – ПЕДАГОГІКА




Довганюк Анна. СКРИЖАЛІ ДУХУ – СЕРЦЯ ЗаПОВІТ




Євграфова Сніжана. Міфологія давніх слов’ян




Єфименко Дарина. Щирою рукою рушник вишивала, щастя у Бога для себе благала




Жарикова Наталія. КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ




Ждамарова Дар’я. ПОЕЗІЯ МИКОЛИ РУДЯ




Задорожній Юрій. БОЙОВИЙ ШЛЯХ ПЛЬОХОВА ВАСИЛЯ ІВАНОВИЧА ПЕРІОДУ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ 1941-1945 РОКІВ




Золотарьова Юлія. РОДИНА АЛЧЕВСЬКИХ – ЯСКРАВІ ПОСТАТІ ХАРКІВЩИНИ




Ігіна Фаріда. Духовна спадщина мого роду




Калініченко Олег, Коник Мілена. «Душа мого народу – рушники…» Творчість балаклійської майстрині вишивки рушників Г.В.Недайводи




Капустян Вероніка. ОПЕРАЦІЙНА МЕДИЧНА СЕСТРА




Кись Владислав. Рушник - спадщина мого роду




Кізіцький Максим. БІЧНА ЕРОЗІЯ ТА УТВОРЕНННЯ РУСЛОВИХ АЛЮВІАЛЬНИХ ВІДКЛАДІВ РІЧКИ СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ В МЕЖАХ СЕЛА НОВА ГУСАРІВКА БАЛАКЛІЙСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ




Клетьонкіна Юлія. ЗАПОВІДНА ТЕРИТОРІЯ




Кобзар Анжеліка, Коваленко Дар’я. ЗБЕРЕЖЕМО НАШ ІЗЮМЕЦЬ ДЛЯ НАЩАДКІВ




Коваль Катерина. ДОХРИСТИЯНСЬКІ ВІРУВАННЯ В УКРАЇНІ




Козачок Дар’я. ОСОБЛИВОСТІ БУДІВНИЦТВА ЖИТЛА ПІВДЕННИХ РАЙОНІВ ХАРКІВЩИНИ




Колектив учнів 7 класу Шипуватської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Героя Радянського союзу І.М.Заболотного Великобурлуцької районної ради. БОЙОВИЙ ШЛЯХ і.м.зАБОЛОТНОГО




Колективна робота учнів Рідкодубської ЗОШ I-II ступенів Дворічанської районної ради Харківської області. МУДРІСТЬ НАРОДНОГО СЛОВА




Колективна робота вихованців гуртка «Літературне краєзнавство» Зачепилівського районного Будинку дитячої та юнацької творчості Зачепилівської районної ради Харківської області. ЛІТОПИСЕЦЬ РІДНОГО СЕЛА




Комірна Олена. Бойовий шлях дивізій, що визволяли місто Лозову




Коновалова Єлизавета. Вони воювали за мир на землі




Коньшин Володимир. МИСТЕЦТВО ІКОНОПИСУ




Корецький Богдан. ПОШИРЕННЯ АНТРОПОГЕННИХ ФОРМ РЕЛЬЄФУ У ПІВНІЧНІЙ ЧАСТИНІ ВАЛКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ




Коробка Владислава. Я БІЛЬШОГО ЩАСТЯ НА СВІТІ НЕ ХОЧУ, ЩОБ ЛИШ УКРАЇНА МІЦНІЛА Й ЖИЛА




Корбов Андрій. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ОСТАПА ВИШНІ




Косенкова Катерина. «Ми пізнаємо цінність води лише коли колодязь пересихає» (Мала річка Лозовенька)




Котенко Богдан. ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАРВІНКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ




Котіна Валерія. ТРАДИЦІЇ НЕ ВМИРАЮТЬ…




Красноруцька Єлизавета. «Театр на Ізюмщині»




Крицька Маргарита. ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ УКРАЇНИ




Кужель Владислава, Перерва Богдана. ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ФОТОГРАФІЇ




Кузьмінов Денис. МОЯ БАБУСЯ – МАЙСТРИНЯ-ВИШИВАЛЬНИЦЯ ЛЮДМИЛА СТЕПАНІВНА СТОЦЬКА




Кутащук Валентина. ДУХОВНА КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА




КухтінаДар’я. «Бишкинський історико-краєзнавчий музей»




Кушнір Катерина. З ПОЛЕЛУ ЗАБУТТЯ




Лимар Ліліана. СУЧАСНИЙ ТЕМПЕРАТУРНИЙ РЕЖИМ МІСТА ВАЛКИ




Лінник Назар. ЖІНОЧЕ ОБЛИЧЧЯ ВІЙНИ




Літвінова Владислава. ЧУДОТВОРНІ ІКОНИ СЛОБОЖАНЩИНИ




Лузан Анна. Мій прадід - ПОВНИЙ КАВАЛЕР ОРДЕНА СЛАВИ




Лутіцький Лев. Архітектурно-культурна спадщина міста Харкова




Ляшенко Ярослав, Григоревич Євгенія. ПОХОДЖЕННЯ НАЗВ ПОСЕЛЕНЬ КУП’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ




Мазієва Вероніка. ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ БАЛАКЛІЙСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ




Малєєва Злата-Тіна. КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА СІЛ БОРІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВЩИНИ – ВИТОКИ ДУХОВНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНСТВА




Манич Даниїл. Украдене війною дитинство. Обпалене війною життя




Маслова Милослава. Несломленные веками




Мартинова Валерія. УКРАЇНСЬКИЙ КОСТЮМ, НАРОДНИЙ ТА СУЧАСНИЙ




Матвієнко Єгор. СТАРІ ФОТОКАРТКИ…




Масна Тетяна, Пономарьова Олена, Гожа Анастасія, Зеленська Дар’я. У ВИШИВЦІ ДУША НАРОДНА




Маширов Микита ІВАН СІРКО У МОЄМУ РОДОВОМУ ДЕРЕВІ




Медведєв Юрій. ВУЛИЦЯ ПОЛТАВСЬКИЙ ШЛЯХ - СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ВІДОМІ І НЕВІДОМІ




Мірошник Лілія. З РОДИНИ ЙДЕ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ




Мудрак Юлія ШКІЛЬНІ НАУКОВІ КОНФЕРЕНЦІЇ «БУДИ – СЕЛИЩЕ МОЄ»




Мушик Діана. ТАЛАНТ ВІД БОГА. БУРЯЧЕНКО ТЕТЯНА ГЕОРГІЇВНА - САМОБУТНІЙ МАЙСТЕР ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА, ХУДОЖНИЦЯ, ПОЕТЕСА




Мясоєдова Анастасія. КРАСА І ВЕЛИЧ ХАРКІВСЬКИХ ХРАМІВ




Наконечна Марина. ВЕСІЛЬНА ОБРЯДОВІСТЬ ХАРКІВЩИНИ




Народний художній фольклорно-етнографічний колектив «Вербиченька» Нововодолазького БДЮТ Нововодолазької районної ради Харківської області. Мого народу ремесло. Гончарство у Новій Водолазі




Негреба Дар’я. «ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОСЕЛЕНСЬКИХ СТРУКТУР ДНІПРО-ДОНЕЦЬКОГО ЛІСОСТЕПУ VIIIV ст. до н. е. »




Ніколенко Іван. ІВАН МИРОНОВИЧ СИПАЛО – ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ




Обідник Альона. РОЗРОБКА ТУРИСТИЧНОГО МАРШРУТУ «ЦІКАВА ПИЛИПІВКА»




Овчарова Катерина. До 150-ти річчя М.С. Грушевського




Овчиннікова Карина. ФЕНОМЕН НЕЗРЯЧОГО ХУДОЖНИКА – ДМИТРА ДИДОРЕНКА




Одаренко Марія, Подрєзов Кростянтин. ЗВУКОВА КЕРАМІЧНА ПЛАСТИКА УКРАЇНИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ




Олійник Поліна. ЛЕГЕНДИ МУРАВСЬКОГО ШЛЯХУ




Олійник Тетяна. ВАЛКІВСЬКИЙ ЗСУВ І ЙОГО СУЧАСНИЙ СТАН




Осьмак Тетяна. Вишивка — символ Батьківщини, дзеркало народної душі…




Педченко Валерія. ПОШИРЕННЯ ЗОЛОТУШНИКА КАНАДСЬКОГО НА ТЕРИТОРІЇ НОВОБАВАРСЬКОГО РАЙОНУ МІСТА ХАРКОВА




Перкіна Владислава. СВІТОСПРИЙНЯТТЯ У ТВОРЧОСТІ МОЇХ ЗЕМЛЯКІВ – ПИСЬМЕННИКІВ САХНОВЩИНИ




Піддубкіна Алевтина. НАРОДИВСЯ У ШВЕЙЦАРІЇ




Платановська Марія. Я все життя чекаю тебе, тату




Плахотникова Дарина. Колабораціонізм у роки Другої світової війни

в світлі родинної історії




Побережна Анна, Микитенко Ірина, Марющенко Назар. Чорнобиль – біль, Чорнобиль – горе...




Повторіхін Микита. ВИНИКНЕННЯ КОЗАЦТВА ТА ЙОГО РОЛЬ У ФОРМУВАННІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ




Поколодний Володимир. Від Харкова - до Будапешта (Дорога в три воєнних роки)»




Полторак Тетяна. СЕЛО ПЕТРОВСЬКЕ – БАТЬКІВЩИНА ПИСЬМЕННИКА Г. П. ДАНИЛЕВСЬКОГО




Пономаренко Ілля. ГІДНИЙ НАСЛІДУВАННЯ ПРИКЛАД




Попова Крістіна. ЯК «ПРОМОВЛЯЮТЬ» ІМЕНА ЛІТЕРАТУРНИХ ПЕРСОНАЖІВ: ПРОМОВНІ ЗАСОБИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОЇ АНТРОПОНІМІЇ (НА МАТЕРІАЛАХ ТВОРІВ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ КІНЦЯ XVIII СТОЛІТТЯ)




Попова Лада. ВСЕ ЖИТТЯ В ОДНІЙ ФОТОГРАФІЇ




Постольний Роман. ПОСТОЛЬНИЙ ЮРІЙ – ГЕРОЙ СУЧАСНОСТІ!




Пошукова група вихованців Чугуївського районного Центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді Чугуївської районної ради Харківської області, учнів Коробочкинського навчально-виховного комплексуЧугуївської районної ради Харківської області. ГІПСОВЕ МЕРЕЖИВО ПЕЧЕР ПОДІЛЛЯ




Пошукова група театрального гуртка Красноградського РЦДЮТ відділу освіти Красноградської районної державної адміністрації Харківської області. КРАСНОГРАДСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ КУРІНЬ




Приступа Катерина. Річки і ставки Сахновщинського району




Пужка Дар’я. ДИТИНСТВО ОПАЛЕНЕ ВІЙНОЮ




Пучкова Анна. Історія села Самійлівка




Пушкар Маргарита. Дядюх Павло Степанович – Почесний громадянин Рогані




Радіоненко Ангеліна. ЛЕГЕНДИ КУП ’ЯНЩИНИ




Радіонова Ангеліна. ЛЯЛЬКА-МОТАНКА В ТРАДИЦІЙНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ КУЛЬТУРІ




Ражик Павло. ЧУДОДІЙНІ ЛІКИ З БАБУСИНОГО КОШИКА




Рєук Даря. ТРАВНИКИ ЧУГУЇВЩИНИ




Решетняк Аліса. ПРАВДА ПРО ВІЙНУ – ЩЕ ОДНА ПЕРЕМОГА ДУХУ




Рибалко Катерина. ОБЖИНКИ В МОЄМУ СЕЛІ




Рижкова Аліна. Бойовий шлях Ізюмського гусарського полку




Рижук Світлана. ІЗЮМ – БАРВІНКІВСЬКИЙ НАПРЯМОК: ПОДІЇ 1942 – 1943 РОКІВ




Ринченко Владислав. ОЗЕРО МИХАЙЛОВЕ ЗАПРОШУЄ В ГОСТІ




Рогожина Анастасія. ЖИТТЯ ЗАРАДИ УКРАЇНИ: НАМ Є КИМ ПИШАТИСЯ




Рузанова Євгенія, Бреус Андрій, Злобін Назар, Нежута Олексій, Дзюба Олександр. КРЕЙДЯНІ ГОРИ – ГОРДІСТЬ ВОВЧАНЩИНИ




Свистунова Карина ,Сургай Дар’я. Школа – осередок соціальної інфраструктури села Подоли




Седова Анна. РУШНИКИ В ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНЦІВ КУП’ЯНЩИНИ




Семенова Анастасія. І ПАМ'ЯТЬ ОЖИВА ВОГНЕМ ПЕКУЧИХ РАН НІКОЛИ НЕ ЗАБУТИ НАМ ТЕБЕ, АФГАНІСТАН




Сергієнко Віта. ЦЕРКОВНЕ ЗОДЧЕСТВО ХАРКОВА




Сердюк Анна. «ПРЯДУ, ПРЯДУ МИЧКУ, ПРИЙДИ, ПРИЙДИ ГРИЦЬКУ…»




Сидора Олексій. ПОДВИГ,ЩО ЗАЛИШИТЬСЯ У ВІКАХ




Сисоєв Богдан. НЕЧИПОРЕНКО МИКОЛА ГАВРИЛОВИЧ – ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ




Смагло Дар’я. ЧУДОТВОРНІ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ В ХРАМАХ ТА МОНАСТИРЯХ ХАРКІВЩИНИ (ІСТОРІЯ ЯВЛЕННЯ ТА ІКОНОГРАФІЧНІ ТИПИ)




Смолянюк Валентина. МАЛІ РІЧКИ ДВОРІЧАНЩИНИ




Стародубцева Олена. ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ПУТИВЛЯ ТА ПЕРСПЕКТИВА ЇХ РОЗВИТКУ




Судак Лідія, Колодяжна Анна. А НАД СВІТОМ УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА ЦВІТЕ




Султанов Андрій. УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО У ВІЙНАХ РОСІЙСЬКОЇ ТА ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЙ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIXСТОЛІТЬ




Суркова Анастасія. МИ ДИВОМ ЗАЛИШИЛИСЬ ЖИВІ




Сухина Юлія. Що ми знаємо про карантинні бур'яни? Чи важлива проблема амброзії для смт. Борова Харківської області?




Тараненко Анна. ХУДОЖНИКИ-АМАТОРИ РІДНОГО МІСТА ДЕРГАЧІ




Тарапата Артем. ТЕХНОГЕННІ ФОРМИ РЕЛЬЄФУ ВАЛКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ




Тарасенко Вікторія. ДОЛІ ЖИТЕЛІВ СЕЛА ДОБРОВІЛЛЯ БЛИЗНЮКІВСЬКОГО РАЙОНУ

В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ




Тарасенко Любов. СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ ДВОРІЧАНСЬКОГО РАЙОНУ




Тарасенко Марія. ПИСЬМЕННИКИ І ПОЕТИ КУП’ЯНСЬКОГО ТА ДВОРІЧАНСЬКОГО РАЙОНІВ




Татьянко Олександр. Вірні сини свого народу




Творча група «Пошук» шкільного історико-краєзнавчого музею: Стогній Неля, Баранова Діана, Міщенко Аліна. ШКІЛЬНИЙ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ ЯК ОСНОВА ВИХОВАННЯ ДУХОВНОСТІ




Терехов Петро. ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ




Ткач Владислава. ПОЯВА БІЖЕНСТВА ЯК СОЦІАЛЬНОГО ЯВИЩА В УКРАЇНІ

ПІД ЧАС ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ




Туник Віталій. Український костюм –частка народної душі




Ученики 5-го класса Харьковской общеобразовательной школы №126. Незабытые имена




Ученики 5-го класса Харьковской общеобразовательной школы №126. ЗАБЫТАЯ ВОЙНА - НЕЗАБЫТЫЕ ГЕРОИ




Учні 8-А класу Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №104 Харківської міської ради. Чоловічий народний костюм Слобожанщини к. ХІХ – поч. ХХ ст.




Учні 2-а класу Андріївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Балаклійської районної ради Харківської області. МИ – УКРАЇНЦІ – НАЩАДКИ СЛАВНИХ КОЗАКІВ




Учнівський колектив 7-А класу Красноградської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 імені О.І.Копиленка Красноградської районної державної адміністрації Харківської області. Архітектура міста Краснограда : минуле і сучасне




Фалько Альона. Лікар від Бога




Феорова Вікторія. Сучасні мистецькі колективи як осередки розвитку обрядової культури слобожанщини (на прикладі аматорських гуртків балаклійського району)




Хрякова Надія. ШЛЯХОМ ДО СВІТЛОГО ЖИТТЯ




Царук Софія. МІЙ ДВІР – МОЯ МАЛЕНЬКА БАТЬКІВЩИНА




Чабановська Діана. ГРУЗИНСЬКА КУЛЬТУРА НА ХАРКІВЩИНІ: АНСАМБЛЬ «ДЖОРЖИЯ»




Чайка Максим. БІЛЬ, ЩО НАЗАВЖДИ З НИМ




Чернова Вікторія. Спогади моєї родини




Черкашин Денис, Захаров Євгеній, Султанова Анна, Мельничук Тетяна, Резінкіна Інна, Приз Ілля. Піски нашого району




Чистенко Яна. ТРАДИЦІЙНЕ ЖИТЛО НА СЛОБІДСЬКІЙ УКРАЇНІ




Члени гуртка «Історичне краєзнавство» Валківського РЦТКЕУМ на базі Огульцівської ЗОШ І – ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області. Родина Певних – забуті герої України і рідного краю




Члени гуртка «Туристи-краєзнавці», учні 7-8-х класів Комунального закладу «Куп’янський спеціальний навчально-виховний комплекс» Харківської обласної ради. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ БАСЕЙНУ РІЧКИ ОСКІЛ




Чуб Анна. ЛЕОНІД ПЕРВОМАЙСЬКИЙ –ПРОЗАЇК, ПОЕТ, ДРАМАТУРГ




Чумак Альона. РЕМЕСЛА І ПРОМИСЛИ КУП′ЯНСЬКОГО ПОВІТУ У ХVІІ - ХІХ СТОЛІТТЯХ НА ПРИКЛАДІ СЛОБОДИ ВІЛЬШАНИ




Чучуй Таісія. НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК «ДВОРІЧАНСЬКИЙ» ЗАПОВІДНИЙ ПРОСТІР БАЙБАКІВ




Шабетя Дарина. ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ РОЗКОПКИ




Шаповалов Юрій. РАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В БОРІВСЬКОМУ РАЙОНІ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРПЕКТИВИ




Шатний Микола. ШЛЯХ ОФІЦЕРА – ГЕРОЯ




Шевченко Данило, Чапля Анастасія. ТУРИСТИЧНИЙ ПАМ ЯТКООХОРОННИЙ МАРШРУТ ПО СЕЛИЩУ БУДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ




Шевченко Ірина. НАДЗВИЧАЙНІ ЗДІБНОСТІ КОЗАКІВ




Шелудько Сергій. ГЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ ХАРКІВЩИНИ




Штих Василь. ПОХОДЖЕННЯ НАФТИ І ГАЗУ




Щебетова Анна. Твердиня на Дністрі




Щербак Софія. Знамениті постаті КАРАЗІНСЬКОГО РОДУ




Щербина Дарина. «З роду в рід кладе життя мости– без коріння саду не цвісти»




Яковлєва Марина. У ПОШУКАХ ЗАЛИШКІВ ЮРСЬКОЇ ФАУНИ




Яркова Єлизавета. МОЄ РІДНЕ МІСТО






СТЕЖКАМИ РІДНОГО МІСТА
Абрамова Тетяна, Камешкова Поліна, Литвиненко Катерина, Адамова Валерія,

Коваленко Максим, Малова Олена, Стеценко Катерина,

учні 11-Б класу Харківської спеціалізованої школи I-III ступенів №75

Керівник експедиції: Штиленко А.В. вчитель історії

Експедиція присвячена духовній спадщині міста Харкова. Ця експедиція дає змогу зрозуміти яким було місто в історичному минулому та як збереглися історичні пам’ятки.Мета екскурсії – є патріотичне вихованням дітей, шляхом ознайомлення їх з найголовнішими історичними пам’ятками міста Харкова.Під час експдиції є можливість побувати у багатьох культурних та духовних закладах нашого міста. Всі ці заклади розташовані на досить обмеженому просторі в центральній частині міста. Тому дістатися до них можливо під час пішого переходу. І це не потребує великих матеріальних затрат.

Експедиції розпочинається з відвідуванняУспенського собору — будівля найдавнішого православного храмуХаркова пам'ятка архітектури національного значення.Сучасна будівля зведена у 1771–1777 роках за кошти духовенства і харків'ян.Дзвіниця собору — Олександрівська — побудована у XIX ст. на честь перемоги у війні з Наполеоном, має висоту 89,5 м. На час зведення була однією із найвищих у Російській імперії, тепер — одна із найвищих вУкраїні.Метою відвідання собору стало наближенням до духовних надбань наших предків.

Наступним етапом експедиції стало знайомство зОзерянською церквою. Будівництво Озерянської церкви в первинному вигляді завершено 1901році її вишуканий силует оздоблювався з використанням елементівдавньоруського та візантійського культового зодчества. Богослужіння в церкві проводились спочатку монахами Свято-Покровського чоловічого монастиря. Тому треба було побувати в самому Свято-Покровському чоловічому монастирі. Цей монастир був заснований у ХYІІІ ст. і став культурно - духовним осередком свого часу. При ньому була відкрита духовна семінарія і духовна академія. У монастирській ризниці також знаходилося багато пам'яток церковної старовини XVIIXVIII століть у тому числі Острозька Біблія 1581 року. Знайомство з експонатами цього монастиря переконує в тому, що його духовна спадщина і в наш час є дуже важливою.Експедиції продовжено оглядом експозиції історичного музею,що є цікавою архітектурною пам’яткою та одним з елементів архітектурного ансамблю Університетської вулиці, створеного протягом ХVII-XX ст.

Наступним культурним закладом до якого веде екскурсія є театр ім. Т.Г.Шевченка. Цей театр є спадкоємцем легендарного театру «Березіль», заснованого Лесем Курбасом у 20-ті роки. Надалі відбувається знайомство з Харківським художніммузеєм, який є одним з найбільших в Україні. В ньому знаходиться значне зібрання творів образотворчогомистецтва України, Росії та західних країн. Завершується екскурсія оглядом пам’ятника Т.Г.Шевченка.

Таким чином ця екпедиція дала змогу по- перше ознайомитись з історичними пам’ятками м. Харкова, їх розташуванням історією будівництва і духовно-культурним значенням. По –друге долучитися до історично-культурної спадщини найстаріших та найвідоміших осередків культури і духовності м. Харкова.



ШЛЯХАМИ ПОДВИГУ І СЛАВИ МОГО ПРАДІДА
Арабов Пилип,

учень 7-А класу Державної гімназії – інтернату з посиленою

військово – фізичною підготовкою «Кадетський корпус»

Керівник: Думич Лариса Петрівна, учитель української мови та літератури

вищої кваліфікаційної категорії, учитель – методист Державної гімназії – інтернату

з посиленою військово – фізичною підготовкою «Кадетський корпус»


С трепетом в нашей семье хранятся старые фотокарточки, с которых смотрит молодой темноволосый мужчина в военной форме, наградной лист с представлением к ордену, потрепанное письмо из далекого 43-го...

Моего прадеда, гвардии майора Михаила Матвеевича Барского, давно нет в живых, он трагически погиб в 1947 году, но мы помним и гордимся им. Он прошел две войны (Финскую и Великую Отечественную), был сильным и мужественным человеком, заслужившим глубокое уважение боевых товарищей, имел 4 легких и 2 тяжелых ранения, награжден орденом «Красное знамя» и медалью «За победу над Германией».

Михаил Барский родился в 1915 году в городе Харькове и жил с родителями и четырьмя братьями в двухкомнатной квартире на втором этаже домика «с удобствами на дворе» по улице Нетеченской, 20 (этого дома давно уже нет). С детства был сорванцом, увлекался спортом, рос сильным и упрямым. Он сознательно выбрал военную карьеру и с честью служил Отечеству. Сначала мой прадед стал курсантом военно-морского училища, служил матросом на крупнейшем корабле Балтийского флота линкоре «Марат». Потом - Западной Украине, откуда ушел на Финскую войну.

После Финской вместе со своим младшим братом Яковом Барским поступил в Наро-Фоминскую танковую школу, откуда они были переведены с командным составом в Самару (тогда Куйбышев), а в июле 41 –ого - на Юго-Западный фронт. Там, начав войну танкистом, мой прадед попал в окружение, потерял машину, получил первое ранение. Воевал в пехоте на Воронежском, Калининском, 2-м Прибалтийском, 1-м Белорусском фронтах. Участвовал в Сталинградской битве (был тяжело ранен — осколочное в голову), сражался на Курской дуге, в наступательной операции на озере Каратай Псковской области, закончил войну в Румынии.

Из хроники военных действий 1944 г:

...Шестой гвардейской армии, в которую входил и 412- й полк 1-й стрелковой дивизии, зам. командиром которой был мой прадед, предстояло прорвать оборону противника северо-восточнее Невеля. Было необходимо освободить Невельский железнодорожный узел, участки Ленинградского шоссе и выровнять линию фронта. Это была лесисто-озерная местность с множеством болот, которые даже при сильном морозе не всегда промерзали, так как, видимо, снизу били родники. До 1 января 1944 года шла напряженная подготовка, разведка, тренировка бесшумного передвижения по тонкому льду.

В этой наступательной операции прадед получил тяжелое огнестрельное ранение в руку. «Приказом № 21/н войскам 7 –й армии 1 Белорусского фронта от 3 июня 1944 года за образцовое выполнение боевых заданий командования на фронте и проявленные при этом доблесть и мужество гвардии - майор, заместитель командира 412- стрелкового полка 1 стрелковой дивизии Барский Михаил Матвеевич награжден правительственной наградой - орденом Красного Знамени.

Вернувшись с войны, мой прадед продолжил службу командиром стрелкового батальона 109 стрелкового полка 36 СТД, а позже начальником физической подготовки в военной части №77904. Трагически погиб при исполнении служебного долга в автомобильной катастрофе 9 июля 1947 года.

Много пришлось пережить прадеду за 32 года. Он ходил в атаку, рыл окопы, видел смерть своих товарищей, разграбленные немцами и сожженные деревни, голод и разруху. О том, что прошел он свой жизненный путь с честью и достоинством, не жалея себя, не бросая друзей в беде, говорит то количество людей, сослуживцев, родных и близких, которые пришли проститься с ним. Колонна шла и шла, неся цветы в дань уважения человеку, который так мало жил и так много сделал.
Я горжусь моим прадедом, его доблестью и смелостью. Память о нем — совесть моя. Уверен, что смогу вырасти таким же сильным, мужественным и решительным человеком.
ЖИЛА ТАКА ЛЮДИНА
Бабіна Юлія,

учениці 11 класу ЧервонівськогоНВК

Первомайської районної державної адміністрації Харківської області

Керівник Бабін Олександр Іванович, вчитель історії НВК

Первомайської районної державної адміністрації Харківської області
Тема моєї роботи «Жила така людина ». Чому саме ця тема привернула мою увагу?

Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі для мене люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.

У той же час приходить відчуттявеликоївідповідальності за цейсвіт і гордостівідусвідомлення того, щотилюдина. Але в самепоняття «бути людиною» кожнийвкладаєсвоєзначення. І, більшоюмірою, самецезначеннявпливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя.

Людина може створювати, а може і руйнувати, людина несе в собі зло, але є в ній і добро. Хто ж така людина?

Хороша людина поважає не тільки інших людей, але і навколишній світ. З повагою треба ставитись до всього живого, потрібно любити і поважати всіх живих істот на землі. Земна куля це єдиний організм, в якому є і бактерії, які його руйнують і організми, які більш розвинені та займають вищий щабель розвитку. Кожен сам вирішує, яким йому бути: добрим чи поганим, і коли людина визначається, то починає отримувати від життя все, що заслуговує.

Нажаль ми втратили багато інформації про людей, які піднімали нашу країну у післявоєнні часи.

Мої дослідження я провела у своєму рідному селі Червоне Первомайського району.

Досягнення цієї мети передбачає реалізацію відповідних завдань:



  • ознайомитися з особистостями с. Червоне Первомайського району Харківської області;

  • ознайомлення з історією життя нашого односельця;

У вступі розкривається актуальність вибраної теми та її значення.

У першому розділі знайомимося з дитячими роками А. Кравченка з його юнацькими досягненнями.

У другомурозділі зазначаються досягнення Афанасій Никифорович Кравченко під час війни.

У третьому розділі проводиться аналіз роботи у післявоєнні часи на посаді директора радгоспу «Червоний».

Роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його великій меті, заповнюючи його самовідданою працею на благо людства, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно збільшує цінність власного життя.

І навпаки, якщолюдинаживетільки одним днем, розмінюєсвоєжиття набагатодрібнихвипадкових справ, якщо вона шукаєлишевигоди для себеабо самих тількизадоволень, тобтоживевиключно для самої себе або длясамих тількизадоволень, тобтоживевиключно для самої себе, то їїжиттяй у самому кінці - перед смертю - вартестільки ж, а то й менше, як насамому початку - одразупіслянародження.

Бутилюдиною — це значить виховати в собівисокіморальніякості.

Мені в життіпощастило на хороших людей. Вихователі в дитячому садку, вчителі в школі, а головне за все, мої батьки — це люди, які є прикладом для мене. Всі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власнекажучи, вони вплинули на мій характер, навчиличуйномувідношенню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб все навколовважали тебе людиною з великоїлітери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але коженможе стати людиною, яку поважають.

Якщожиття прожито марноабозробленолишеневеликучастку тогодоброго, що могла й зобов’язанабулазробитилюдина, то цінністьжиттянабагатоменше, ніж вона могла би бути. Усвідомлюватице - дуже нелегко.

Любіть рідну землю, плекайте і примножуйте її багатства, будьте гідними своєї Батьківщини!

Пізнай свій край… себе, свій рід, свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, і з тієї стежини вже рушать у життя твої нащадки. І то також будеш ТИ!

Але я гадаю, що ми повинні пам’ятати про наше минуле, бо це наше життя, забуваючи його, ми знищуємо себе. І ми молоде покоління повинні знайти способи, як зберегти для нащадків їх історію, історію дідів і прадідів.

Особисто я вірю у краще майбутнє свого народу та своєї країни. Тому я маю право з гордістю заявити: «Я – українка!».
КАЛИНА В ЖИТТІ УКРАЇНЦІВ
Байструк Олександра, Чередніченко Вероніка,

учениці 10-А класу Харківської гімназії №65 Харківської міської ради

Керівник: Попова Г.Б., вчитель біології
Калина — дуже популярна в народі рослина. Калина походить від давньої назви Сонця — «Коло». Друга версія полягає у тому, що назва пішла від латинського слова «плести», бо з молодих гілок плели кошики, крісла.

Найбільше цей образ виступає словом-символом, як калина — дівчина (мати), калина — Україна, калина — кров, «ягоди калини гіркі, як і доля дівчини».

Здавна на Україні калина вважалася символом любові, щастя, багатства, краси, чистоти та надії. Калина — український символ позачасового єднання народу.

Також калина означає материнство: кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це уособлення дому, батьків, усього рідного.

Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя боротьбі за Україну. Завдяки червоним ягодам, які нагадують краплі крові, калина в українців стала символом пролитої козацької крові.

Більшість народних звичаїв пов’язано саме з цією чарівною рослиною:

- на весіллі перед молодими ставили букет з червоної калини, а коровай обов’язково був прикрашений її гроном, щоб наречені жили в мирі, злагоді та любові;

- якщо ж в родині була дівчина на виданні, батьки під стріху вішали гілки з червоними намистинками, це був знак, що можна засилати сватів;

- коли в сім’ї народжувався хлопчик, то садили дубок, а коли дівчинка – калину;

- в давні часи козаку перед далекою дорогою мати давала сік з калиною та хлібину з її гроном;

- на свято Першої Пречистої (28 серпня) незаміжні дівчата йшли у поля та ліси, шукали там кущ калини, танцювали навколо нього та співали пісні. Після цього зривали кілька ягід і промовляли ім’я коханого або бажали собі скоріше знайти кохання;

- якщо жінка дуже хотіла народити сина, то з гілки калинового куща вирізали сопілку, і тоді народжувався хлопчик;

- навесні в своєму пишному вбранні калина нагадує наречену і за білі віночки квіток народ називав її «весільним деревом»;

- гілочками калини прикрашали хату, столи, весільні короваї, гостинці і одяг нареченої;

- коли довго не приходили звістки від козака, його наречена садила під своїм вікном кущ калини з вірою, що тепер вже неодмінно відгукнеться її милий;

Гілками калини прикрашали на Русі столи, страви на столах, їх розвішували на стінах в житлових приміщеннях.

Калина в будинку свідчила про гостинність і благополуччя господарів.

У багатьох сучасних вишивках використовують зображення рослин, які для українців мають так само символічне значення.

Можна припустити, що мотив "калини" міг потрапити до вишивок на одязі саме тому, що калина була символом дорослості дівчини, жіночності. Для хлопців вишиванка із калиною є оберегом.

Калина як ознака дівочої вроди — одна з дванадцяти квітів в українському віночку.

Калина червона - це напрочуд гарне дерево, оспіване в задушевних народних піснях, в ліричних віршах.

Образ калини – один з найулюбленіших серед українських письменників, піснярів та художників. Майже в кожного письменника є згадка в творі про цю пишну красуню.

Безліч легенд, загадок, приказок та прислів’їв присвячено калині:

- Легенда про дівчинку Килину:



Відбувалося це за часів навали на українські землі татарських орд. Дівчинка Килина збирала в лісі ягоди і раптом побачила, що незліченна кількість ворогів наближається до села. Вона встигла прибігти в село раніше татарського війська і попередити людей. Сміливо кинулися в бій жителі, багато ворогів поклали, але татар було в сотні разів більше - ворог спалив село, а дівчинці Килині відрубали голову за те, що вона сповістила людей. На тому ж місці, де впали краплі крові Килини виріс чудо-кущ з ароматним кольором у вигляді вінка і криваво-червоними ягодами, і назвали люди його Калина, на ім'я дівчинки. Люблять і пам'ятають люди Килину, а Калина є оберегом української землі і своєрідною пам'яткою про батьківщину.

Приказки та прислів’я: «Бузок і калина – пам’ять для сина», «Де у дворі калина – там порядна родина», «Хто з калиною знається, той в здоров’ї купається».

Калина поєднана з життям нашого народу назавжди. Це не тільки символ духовності, а й рослина, яку використовують у лікарських цілях.

Калина не тільки символ України, але і прекрасне медичний засіб.

Загальне використання в медичних цілях калинового куща пояснюють численні корисні властивості калини червоної. Які ж саме речовини роблять це рослина таким корисним? Ось опис корисних властивостей всіх вітамінів і мінералів, що містяться в калині: вітамін А, вітамін С, вітамін Е, вітамін К, вітамін Р, залізо, фосфор, марганець.

Народна медицина широко використовує лікувальні властивості цієї рослини. Пропонуємо кілька рецептів приготування народних засобів.

Калина ягода лікувальні властивості:

-при атеросклерозі, коліті, гастриті, виразці, простудних захворюваннях, гіпертонії допомагає настій ягід калини;

- при кашлі, простудах, набряклості потрібно з'їдати плоди калини, які зварені в меді;

- при лишаях, шкірних висипах, фурункулах корисний сік з листочків калини. Прийом: всередину - три рази на добу по чверті склянки соку, зовнішньо - намазувати цим соком хворі місця шкірних покривів:

-при гастритах зі зниженою кислотністю, а також менструаціях, що супроводжуються болями, рекомендується вживання настою калини (квітки).

-при ангіні допоможе відвар, приготований з калини (плоди, квітки).

-при набряклості, гіпертонічної хвороби, схильності до істерії вживають

-всі дослідження ми перевіряли на наших знайомих, так як калина безпечна для здоров'я.

Плоди калини воістину цілющі для шкіри. Колосальну користь приносить не тільки її сік, а й листя та квіти .

Сік калини має протизапальну, заспокійливу і тонізуючу дію. Ця ягода нормалізує роботу сальних залоз, усуває жирність шкіри, справляється з прищами і висипом вугрів, відбілює шкіру.


Оценка рекреационного потенциала Харьковщины

на примере села Мохнач Змиевского района
БалабайДарья,

ученица 8-Б класса Харьковской специализированной школы І-ІІІступеней №80

Харьковского городского совета Харьковской области

Руководитель: Колосова Н.С., учитель географии


Задачи работы - раскрытие рекреационных возможностей Харьковщины на примере с. Мохнач Змиевского района. Для написания работы, мною были использованы результаты исследований, проведенных во время работы краеведческой экспедиции лагеря «Юный геолог» в июне 2016 года.

В последнее время наряду с традиционными видами туризма появились новые - военный, агротуризм, аттракционный, среди которых видное место занимает геологический. В системе видов и форм он может быть отнесен к научному туризму или экологическому. Кроме того, геологический туризм может определяться как составная географии познавательного туризма, что позволяет совершать наблюдение за окружающей средой, что в свою очередь, позволяет получать знания непосредственно при общении с природой.

Во время полевых исследований были составлены описания геологических обнажений, отобраны образцы, велся полевой дневник, сделаны зарисовки и фотографии различных геолого-геоморфологических объектов, составлена коллекция образцов.

Впериодработынашейкраеведческойэкспедициибылипроведеныэкскурсии,позволившиеисследоватьобъектыХарьковщины,которыепоправумогутбытьотнесеныкгеологическимпамятникамприроды. На Суворовском источнике было проведено измерение дебита родника.

Во время работы лагеря «юный геолог» были организованы тренировки и соревнования потехникетуризма,вязкетуристскихузлов,наблюдениязаметеорологическойобстановкойсиспользованиемприборов,решениезадачпотопографическимкартам,роботапоотмывкешлихов,соревнованиянабайдарках.

СУЧАСНА СИСТЕМА СІЛЬСЬКОГО РОЗСЕЛЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ВАЛКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Бездітко Катерина,

учениця 11-А класуВалківського ліцею імені Олександра Масельського Валківської районної ради, вихованка гуртка «Географи-краєзнавці» КЗ «Харківська обласна станція юних туристів»

Керівник : Вовк Володимир Федорович, учитель географії, керівникгуртка
Питання розселення населення, зокрема сільського, є одним з найбільш актуальних для географії населення. Важливим воно є і для України, оскільки за оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 квітня 2016 року сільські мешканці становили 30,9% від загальної кількості жителів нашої держави. Важливість дослідження сучасної системи сільського розселення та тенденцій її змін у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття посилюється з урахуванням низки реформ, які у даний час проходять чи плануються в Україні, зокрема, медичної, адміністративно-територіальної, освітньої (створення шкільних округів). Аналіз їх змісту свідчить, що усі вони найбільше стосуються саме сільської місцевості. Це, у свою чергу, означає, що успішність і ефективність зазначених реформ суттєво залежить від урахування сучасної та майбутньої систем розселення сільських жителів на конкретній території.

Таким чином, актуальність роботи визначається загальнимспрямуванням соціальних змін у сільській місцевості, які обумовлені реформами адміністративного характеру.



Об’єктом дослідження обрано Валківський район Харківської області. Такий вибір пояснюється типовістю зазначеної адміністративно-територіальної одиниці. Серед двадцяти семи районів Харківської області він посідає за площею сімнадцяте місце (при цьому він приблизно удвічі менший за найбільший район області – Балаклійський і утричі більший за найменший район – Коломацький), а за чисельністю жителів – десяте. Це визначає Валківський район як типовий «сільський» район Харківської області та дає змогу використовувати результати проведених досліджень у більшості адміністративно-територіальних одиницях Харківщини.

Предметом досліджень є система розселеннясільського населення та її зміни, які мали місце у другій половині ХХ – на початку ХХІ століть на території Валківського району Харківської області.

Мета роботи – виявити характерні тенденції змін системи сільських населених пунктів, які відбувались на території Валківщини у другій половині ХХ – на початку ХХІ століть.

Для досягнення поставленої мети автором роботи вирішувались наступні завдання :

1. Здійснити аналіз змін чисельності сільського населення Валківського району Харківської області у другій половині ХХ – на початку ХХІ століть, виявити можливі причини цих змін.

2. Провести облік змін чисельності сільських населених пунктів на території району починаючи з середини ХХ століття.

3. Виявити особливості планування сільських поселень на території району у минулому і нині.

Проведені дослідження, попри їх недостатню статистичну базу (зокрема у частині оцінки чисельності сільського населення Валківськогораойну Харківської області у 50-х – 80-х рр. ХХ ст.) дозволяють зробити деякі достатньо науково обгрунтовані висновки :

1. За період другої половини ХХ – початку ХХІ століття чисельність сільського населення Валківського району неухильно скорочувалась. Це загальна тенденція для адміністративних районів Харківської області. Але дослідження дозволили уточнити, що цей процес найшвидше відбувався у 60-х – 70-х рр. ХХ ст. (головна причина – саме у цей час найбільшого розмаху набула міграція «село – місто»; для Валківщини суттєвою обставиною скорочення у цей час сільського населення послужила зміна статусу найбільшого за чисельністю жителів села району), а до кінця століття він суттєво (майже у 10 разів) сповільнився.

2. Одночасно із скороченням сільського населення суттєво (майже у 1,9 рази) у Валківському районі за період, охоплений дослідженнями, зменшилась чисельність сільських населених пунктів. Були виявлені головні причини даного процесу : об’єднання населених пунктів (цей процес був особливо активним у 50-х – першій половині 60-х рр ХХ ст., коли у середньому за рік зникало 4 населених пункти; це привело також до тимчасового зростання середньої чисельності жителів сіл Валківського району) та обезлюднення сіл через міграцію та від’ємний природний приріст (ця причина стала головною з середини 60-х рр. ХХ ст.).

У кінці ХХ століття темпи зменшення чисельності сільських населених пунктів помітно сповільнились (до 0,43 села за рік). Але при цьому склалась сприятлива ситуація для їх посилення у майбутньому : поява значної кількості (45% від загальної чисельності) дрібних сіл з кількістю жителів 50 осіб і менше, населення яких складається майже виключно з людей похилого віку.

3. Було виявлено, що на території Валківського району існують сільські поселення дуже різноманітної планувальної форми. Але при цьому понад 72% усіх сіл можна віднести до одно- або багатовулицевих сільських поселень.

Дослідження показали, що протягом другої половини ХХ – початку ХХІ ст. планувальна форма багатьох сільських поселень Валківського району суттєво змінилась. Через обезлюднення населених пунктів помітно зросла частка одновулицевих сіл. Унаслідок об’єднання раніше самостійних сіл набули більшого поширення присілки, а завдяки плановій забудові колгоспами і радгоспами великих сільських населених пунктів у них з’явились ознаки комбінованої форми планування.

Оскільки Валківський район досить типовий, то отримані результати і виявленів у процесі досліджень тенденції змін сільського населення та сільських поселень Валківщини у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. можуть бути поширені і на інші подібні адміністративні райони.



ВНЕСОК ПИЛИПА ОРЛИКА

У ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
Безніс Вікторія, Зубарєва Анастасія,Легка Анастасія, Крипило Діана,

учні ВеликохутірськоїЗОШ І-ІІІ ступенів Шевченківської районної ради Харківської області

Керівники:Василенко Ірина Євгеніївна, вчитель історії ІІ категорії, Великохутірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Шевченківської районної ради Харківської області.

Луньов Сергій Миколайович, вчитель історії ІІ категорії, Великохутірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Шевченківської районної ради Харківської області, аспірант

ХНПУ імені Г.С. Сковороди.
Крок за кроком відроджується історична пам’ять про визначного державного і культурного діяча козацької доби, гетьмана України в еміграції, гідного спадкоємця Богдана Хмельницького та Івана Мазепи – Пилипа Орлика.

Серед гетьманів України Пилип Орлик посідає особливе місце. Ім’я Пилипа Орлика – видатного державного діяча, гетьмана України, занесене до української історії як символ непереможності козацького духу, незгасного прагнення до утвердження незалежності Української держави.

Гетьман-вигнанець Пилип Орлик – велична постать української історії. Він був найвидатнішим представником першої української політичної еміграції, що намагався вибороти суверенну, вільну, єдину Україну, долучити до боротьби за Україну світову дипломатію.Великий патріот Пилип Орлик до останніх днів – більше тридцяти років – плекав ідею Української державності.

До здобутків П. Орлика в державотворенні треба віднести:



  • по-перше, те, що він дав згоду на обрання гетьманом України і тим самим очолив національно-визвольний рух, який після смерті І. Мазепи перебував у важкому стані;

  • по-друге, гетьман став творцем дуже важливого державотворчого та юридичного документу, який увійшов в історію під назвою "Конституція Пилипа Орлика";

  • по-третє, брав активну участь у військовій кампанії 1711 р., намагаючись визволити Правобережжя;

  • по-четверте, близько 30 років вів напружену дипломатичну боротьбу за повне визволення України з-під гніту російського царату, також він виховав сина, який став активним продовжувачем і спадкоємцем батьківської справи.

Щодо його прорахунків, то це:

  • по-перше, вирішивши очолити український визвольний рух, П. Орлик задля цього мав об'єднати всі наявні в нього можливості й ресурси – людські, матеріальні, військові, фінансові тощо, але він дав змогу А. Войнаровському оволодіти грошима і дорогоцінностями покійного І. Мазепи, тим самим не забезпечивши достойне фінансування українського визвольного руху;

  • по-друге, гетьман у 1712 р. втратив реальну можливість оволодіти Правобережною Україною, тим самим не здобувши собі плацдарм у майбутній війні за визволення Лівобережжя від царських військ і об’єднання всіх етнічних українських земель в єдину Українську гетьмансько-козацьку державу, бо для цього йому треба було ризикувати і шукати щастя не в кабінетах дипломатичних місій, а на полях битв,

  • по-третє, політика багатовекторності, яку проводив П. Орлик стосовно своїх союзників, замість того, щоб посилити його позиції в міждержавних стосунках, врешті-решт перетворила гетьмана на залежного політика.

Пилип Орлик не лише народився, а й помер далеко від України. Протягом десятиліть він жив у матеріальній скруті, позбавлений оточення своєї родини. Однак в умовах довголітньої еміграції, яка тривала протягом 1714-1742 рр., гетьман залишився нескореним у своєму палкому бажанні утвердити самостійну Українську державу.

Постать П. Орлика уособлює великого патріота України, що намагався піднести українську національну ідею у світі: суверенної, вільної, єдиної України на нових засадах конституційної, демократичної, правової, держави як спадкоємниці попередніх державних утворень в Україні.

На шляху боротьби він зазнав більше невдач, ніж здійснював свої бажання, падав і піднімався, і знову вставав на повен зріст, стаючи незламним... І все заради України, заради її незалежності.

Дослідження державотворчої діяльності Пилипа Орлика в українознавчому вимірі є важливою науковою проблемою, над якою вченим необхідно ретельно працювати, тому що професійне вивчення нашого минулого не тільки збагачує знання нових поколінь про нього, але й допомагає нам у розбудові незалежної Української держави. Саме тому актуальність опрацювання цієї теми полягає в тому, щоб спробувати надати науково-виважену оцінку державотворчої діяльності Пилипа Орлика.
ВПЛИВ ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЛІТОСФЕРУ НА ПРИКЛАДІ

РОДОВИЩА ПІСКУ В С. ВОДОПІЙ


Каталог: upload -> files
files -> Освіта. Виховання. Навчання бабенко, Тамара Василівна
files -> Британія відома І невідома
files -> Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді
files -> Освіта. Виховання. Навчання актуальні проблеми дошкілля
files -> Державна науково-педагогічна бібліотека україни
files -> Шляхом кооперативного
files -> В. О. Сухомлинського В. О. Сухомлинський
files -> Лядипломної освіти педагогічних працівників розвиток професійної орієнтації в Україні науково-допоміжний бібліографічний покажчик київ черкаси 2009
files -> Історія розвитку культури маньківщини
files -> Слобожанщини


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

Схожі:

Департамент науки І освіти Харківської обласної державної адміністрації комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» iconДепартамент науки І освіти харківської обласної державної адміністрації
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Департамент науки І освіти Харківської обласної державної адміністрації комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» iconХарківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Департамент науки І освіти Харківської обласної державної адміністрації комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» iconХарківської обласної державної адміністрації громадськА організаці
Комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Департамент науки І освіти Харківської обласної державної адміністрації комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» iconГ. С. Сковороди
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Департамент науки І освіти Харківської обласної державної адміністрації комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» icon«Моя Батьківщина Україна» Харків-2013
Комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Департамент науки І освіти Харківської обласної державної адміністрації комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» iconХі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Департамент науки І освіти Харківської обласної державної адміністрації комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» iconХіі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Департамент науки І освіти Харківської обласної державної адміністрації комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» iconДепартамент освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту Івано-Франківської обласної державної адміністрації



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка