Державна науково-педагогічна бібліотека україни



Сторінка2/4
Дата конвертації14.04.2017
Розмір0.68 Mb.
1   2   3   4

На полицях шкільних бібліотек, особливо з невеликими фондами і в разі відкритого доступу до фондів, твори одного і того ж автора, видані різними мовами, рекомендується збирати в одному місці – за виданням мовою оригіналу.

Під час визначення авторського знака ' (апостроф) до уваги не береться, наприклад, П'ятаков П 99.

Фонди і абетковий каталог на документи, видані іншими мовами, організуються за авторськими таблицями для іноземних мов.

Можна використовувати авторські знаки, проставлені на звороті титульної сторінки видавництвами, але там трапляються помилки, тому їх слід обов'язково перевіряти.



Складання бібліографічного опису документів

Бібліографічний опис документів це сукупність бібліографічних відомостей про документ, які дають його загальну характеристику, тобто певне уявлення про зміст, читацьке призначення тощо, а також створюють можливість його ідентифікувати – розшукати даний документ і відрізнити від інших.

Роль бібліографічного опису в різних галузях наукової і культурної діяльності винятково велика. Адже інформування про документи, які містять певні інформаційні відомості, здійснюється за допомогою бібліографічного опису. Він є основою для створення різних каталогів, бібліографічних та інформаційних видань, без нього неможливо написати рецензію, реферат, огляд, неможливо послатися на якийсь твір у науковій чи навчальній літературі. Бібліографічний опис широко використовується під час обслуговування читачів у бібліотеках, під час комплектування бібліотечних фондів, у бібліографічний роботі тощо.

Щоб бібліографічний опис міг реалізувати своє головне призначення (характеристика та ідентифікація документів), він має задовольняти ряд взаємопов'язаних і взаємообумовлених вимог.

Перш за все, до бібліографічного опису ставиться вимога точності, тобто всі бібліографічні відомості в описі мають точно відповідати даним документа. Як правило, вони наводяться за тією самою формою, що і в документі.

Вимога повноти полягає в тому, що опис мусить мати певний набір бібліографічних даних, необхідних для характеристики документа і визначення його відмінності від інших.

Важливою вимогою є єдність опису, тобто склад елементів, їхня форма, послідовність повинні бути досить стабільними. Опис має бути також максимально стислим, адже він розміщується на невеликій площі каталожної картки або бібліографічного посібника. Опис у цілому і кожна його частина повинні бути зрозумілі читачам, у цьому полягає суть вимог ясності та чіткості.

Виходячи з названих вимог, установлюють чіткі правила складання бібліографічних описів.

Бібліографічний опис складається згідно з ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", який регламентує загальні правила описування найбільш поширених видів документів (книг, періодичних видань та ін.); діють окремі стандарти на складання описів нотних, картографічних видань, видань образотворчого мистецтва, аудіовізуальних матеріалів, методичні вказівки та правила бібліографічного описування різних документів.

Слова і словосполучення в бібліографічному описі скорочуються за ДСТУ 3582-97 "Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила" та ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

Основні положення загальної та окремої методики описування документів та методика організації абеткового каталогу розглядаються в "Єдиних правилах опису творів друку...".

Застосування цих нормативних документів у роботі бібліотеки є обов'язковим.

Джерелом описування є документ у цілому, тобто обкладинка, титульна сторінка зі зворотом, видавнича анотація, зміст, передмова, післямова, вихідні дані та сам текст. Це положення зафіксоване в усіх чинних інструкціях.

Бібліографічний опис складають, як правило, тією мовою, якою опубліковано документ, додержуючись сучасної орфографії.

Бібліографічний опис складається з елементів. Елемент опису – найменша структурна одиниця, яка містить одну або декілька певних бібліографічних відомостей. Елементи опису поділяються на обов'язкові та факультативні. Завдяки обов'язковим елементам стає можливою ідентифікація документів, а факультативні елементи дають додаткову інформацію про документ і наводяться в описі, якщо в цьому є необхідність. Залежно від складу елементів опис може бути трьох видів.



Повний бібліографічний опис містить обов'язкові та всі факультативні елементи і використовується в органах державної бібліографічної реєстрації та централізованої каталогізації.

Розширений бібліографічний опис вміщує обов'язкові й деякі з факультативних елементів, які кожна бібліотека визначає, зважаючи на свої потреби. Він звичайно використовується в каталогах бібліотек.

Короткий опис складається з обов'язкових елементів і використовується у випадках, коли досить мати загальне уявлення про документ, наприклад, під час складання додаткових карток для абеткового каталогу.

У пригоді шкільному бібліотекарю може стати макет картки з бібліографічним описом, який розміщується, як правило, на звороті титульної сторінки документа.

Бібліографічний опис може бути складений на окремо виданий документ (книгу, брошуру), на частину видання (розділ з книги, статтю з журналу тощо), а також на групу документів (багатотомне видання, річний комплект газет, журналів, добірка листівок чи плакатів, об'єднаних у папку).

Залежно від об'єкта складання опису, розрізняють три його види:

а) монографічний (опис однотомного документа);

б) зведений (опис багатотомного, серіального видання);

в) аналітичний (опис частини документа).

Вибір найбільш суттєвих відомостей про документ, що визначають місце його опису в абетковому ряду серед інших, визначення, які відомості про документ – автор чи назва – виносяться на перше місце в описі, впливають на основні принципи описування документа.

На сьогоднішній день у вітчизняній і світовій практиці затвердилися такі принципи складання опису:


  • під індивідуальним автором;

  • під колективним автором;

  • під назвою.

Завдання бібліотекаря – вирішити, який з цих принципів дозволить точніше відобразити в каталозі зміст документа, його вид, читацьке призначення, наукову та культурну цінність.

Індивідуальний автор це особа, яка написала книгу (М.Грушевський. Історія України) або склала її з творів інших авторів (І.М.Кириченко. Орфографічний словник для школи).

Винесення прізвища автора на початок опису має важливе принципове значення, тому що дозволяє об'єднати в одному місці абеткового каталогу всі твори окремого автора, наявні в даній бібліотеці. Разом з тим прізвище автора є основною ознакою, за якою читачі розшукують документи, що їх цікавлять.



Колективний автор це установа (Верховна Рада, Академія наук, науково-дослідна установа, навчальний заклад), громадська або інша організація (ООН, ЮНЕСКО), у тому числі тимчасового характеру (з'їзд, конференція), які під час складання опису розглядаються як автори документів, опублікованих від їхнього імені (закони, укази, декрети, статути, положення, наукові праці, декларації, матеріали тощо).

Як і в разі описування під індивідуальним автором, на перше місце виноситься автор – у даному випадку колективний, тобто назва установи або організації.

Принцип колективного авторства є засобом ідентифікації документа. Застосування цього принципу дозволяє виявити в каталозі видання органів влади, громадських та інших організацій, а також офіційні та відомчі матеріали установ та організацій, зосередити в одному місці абеткового каталогу всі видання однієї установи чи організації.

Опис під назвоюодин з найбільш давніх, він широко використовується і в наші дні. Назва є дуже важливою ознакою, за якою ідентифікується документ; читачі часто питають і розшукують документи саме за назвою.

Під назвою описуються документи, що мають чотирьох та більше авторів, збірки статей із загальною назвою, а також такі, що вийшли з друку без зазначення автора, встановити якого неможливо, так звані анонімні документи (Біблія, Слово о полку Ігоревім, Історія русів, народні казки, міфи та легенди тощо).

У бібліотечних каталогах та бібліографічних картотеках використовується декілька видів описів, які відрізняються один від одного призначенням, повнотою відомостей про документ або його частину і т.ін. Використання того чи іншого виду опису тісно пов'язане із завданнями бібліотеки, для якої вони складаються.

Залежно від призначення розрізняються описи: основні та додаткові.



Основний опис складається один на кожну назву (не на примірник) документа. Він забезпечує ідентифікацію документа, має достатньо повні бібліографічні відомості, які дають можливість відрізнити документ від інших, виявити його зміст, читацьке призначення і т.ін.

Основні описи слугують основою для побудови будь-якого бібліотечного каталогу та картотеки, за ними наводяться всілякі бібліотечно-бібліографічні довідки.

Для складання абеткового каталогу, що повністю відповідає пред'явленим до нього вимогам, лише основних описів недостатньо. Каталог, організований таким чином, не завжди зможе відповісти на питання, з якими до нього звертаються.

Читачі з різних причин часто розшукують документ не за тією суттєвою ознакою, яка прийнята бібліотекарем за основну. Бувають випадки, коли документ розшукується за прізвищем другого або навіть третього автора, в той час, коли основні описи стоять за прізвищем перших авторів. Часто розшукуються документи за їх назвою, а не за автором, особливо колективним. Трапляються випадки, коли необхідно узнати прізвище укладача збірника, перекладача, ілюстратора, назву серії, в якій виходив певний документ та інші, коли неможливо отримати ці відомості тільки за наявності основних описів.

Для того, щоб абетковий каталог максимально повно розкривав бібліотечний фонд за авторською ознакою, був надійним довідково-бібліографічним засобом і легко доступний читачам, необхідно поряд з основними описами широко використовувати додаткові.

Додаткові описице будь-які описи документів, що включаються в каталог як доповнення до основних. Вони відображають документ у каталозі за іншими ознаками, ніж основний опис.

Додаткові описи відрізняються від основних змістом та формою. Рукописні та машинописні картки містять лише найбільш суттєві відомості про документ, деякі відомості не наводяться зовсім. Якщо читач зацікавиться докладним описом документа, він завжди зможе встановити його за основним описом. Кожна бібліотека сама визначає види і кількість додаткових описів, які складаються і використовуються в організації каталогів і картотек, виходячи зі своїх потреб і завдань.

Додаткові описи, як і основні, можуть бути складені на особу, установу (іменні) або на назву.

Додаткові описи містять менше бібліографічних відомостей, ніж основні, але вони повинні достатньою мірою характеризувати документ, на який вони складені. Елементи додаткових описів заносяться на картку інакше, ніж в основному описі. Це робиться для того, щоб за зовнішньою ознакою можна було швидко відрізнити додатковий опис від основного, що дуже важливо під час наведення бібліографічних довідок. Послідовність елементів опису повністю співпадає як на основних, так і на додаткових описах.



Заголовок.



Основна назва: Відомості, що стосуються назви /Відомості про відповідальність. - Ві­домості про видання. – Перше місце ви­дання: Видавництво або організація, що ви­дає документ, Дата видання. - Обсяг: Ілю­страції + супровідний матеріал. - (Основна на­зва серії і підсерії; № випуску серії). - Об­ласть приміток. - ІСБН: Ціна




Схема основного опису (виділені обов'язкові елементи опису)

Заголовок додаткового опису.

Заголовок основного опису.

Основна назва: Відомості, що стосуються назви /Відомості про відповідальність. - Відомості про видання. – Перше місце видання: Дата видання. - Обсяг.




Схема додаткового опису на індивідуального або колективного автора


Основна назва: Відомості, що стосуються назви /Відомості про відповідальність. - Відомості про видання. – Перше місце видання: Дата видання. - Обсяг.

Заголовок основного опису.




Схема додаткового опису на назву документа

Щоб у разі необхідності полегшити розшук усіх карток на певний документ, на основній картці необхідно зробити позначки про додаткові описи. В рукописних та машинописних картках вони робляться на звороті основної картки посередині під отвором. Окремі слова і словосполучення в позначках наводять у скороченій формі (співавт., 2 співавт., ред., уклад. тощо).

Конкретні приклади бібліографічних описів наводяться в додатку 23.

Технічне обробляння документів

Технічне обробляння – це частина бібліотечного опрацювання творів друку та інших документів, яка включає штемпелювання, проставляння інвентарного номера, визначення авторського знака, оформлення книжкового формуляру, наклеювання кишеньки, ярлика, контрольного листка видач, проставляння поличного шифру та інше.

На кожне видання, що надійшло до бібліотеки, ставиться штамп бібліотеки на титульній сторінці або на її звороті та на 17-й сторінці, а за її відсутності – на останній сторінці документа. Штемпель з назвою бібліотеки повинен бути прямокутної форми, розміром не більше 1,5х4 см.

Інвентарний номер проставляється поруч із штампом бібліотеки під час інвентарного обліку документів.

Книжковий формуляр слугує для обліку видачі, а також для аналізу використання документа читачами. На кожен примірник документів, які включаються до фонду, складається окремий формуляр. У верхній частині формуляру зазначаються загальні відомості про документ: інвентарний №, прізвище та ініціали автора, назва, рік видання, ціна; для багатотомних видань – номер тому (частини, випуску). У лівому верхньому кутку зазначається поличний шифр, який складається з індексу та авторського знака і записується в два рядки. Усі записи робляться розбірливим почерком, бажано чорним чорнилом або пастою, чи друкуються на друкарській машинці.


32477


81.2Укр

Прищепа А.С.,

П 77

Лук'яненко В.Г.

Тематичний словник школяра

2001 6-00













































































































Зразок оформлення формуляра

Кишенька призначена для зберігання книжкового формуляра, на ній зазначається інвентарний № документа. Кишенька наклеюється на внутрішній бік палітурки або обкладинки документа на відстані приблизно 2 см від нижнього краю, а за наявності на них ілюстрацій – на звороті форзаца.

Шифр, який отримала книга, проставляється на обкладинці у верхньому лівому кутку, а також у правому верхньому кутку титульної сторінки документа. Шифр на обкладинці документа не повинен псувати зовнішній вигляд обкладинки, закривати частини заголовка чи інших відомостей. На документи з темною обкладинкою наклеюється ярлик для шифру. Шифр пишеться чітко і розбірливо, бажано чорним чорнилом або пастою.

У журналах на звороті обкладинки наклеюється контрольний листок видач або кишенька і виписується формуляр.

Технічне обробляння документів залежить від прийнятої системи опрацювання та видачі документів у кожній окремій бібліотеці, але бажано дотримуватись один раз визначеного порядку обробляння.

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОВІДКОВО-БІБЛІОГРАФІЧНОГО АПАРАТА

Необхідною умовою успішної роботи шкільної бібліотеки з усіма категоріями читачів є добре організований довідково-бібліографічний апарат (ДБА). ДБА – це сукупність довідкових і бібліографічних видань, бібліотечних каталогів та картотек, призначених для інформування, керування читанням і популяризації творів друку та інших документів залежно від інформаційних потреб читачів. Він є необхідною основою бібліографічної діяльності бібліотеки, за його допомогою здійснюється довідкове, інформаційно- та рекомендаційно-бібліографічне та бібліотечне обслуговування читачів, проводиться популяризація бібліотечно-бібліографічних знань серед учнів, виявляються документи для складання бібліографічних посібників і т.ін.

ДБА шкільної бібліотеки призначений для учнів 1-12 класів та вчителів. На склад та структуру ДБА впливають специфічні особливості окремої бібліотеки та контингент читачів. Незалежно від обсягів фондів бібліотеки і типу школи, до складу ДБА входять: фонд довідкових і бібліографічних видань, каталоги і картотеки, фонд виконаних довідок.

Складовою частиною ДБА є система каталогів і картотек – сукупність планомірно організованих, взаємопов'язаних бібліотечних каталогів та бібліографічних картотек, які доповнюють одне одного, розкривають склад і зміст фондів бібліотеки в різних аспектах.

У шкільній бібліотеці обов'язковими є абетковий і систематичний каталоги, які призначені як для читачів, так і для службового користування.

Абетковий каталог

Абетковий каталог (АК) це бібліотечний каталог, в якому бібліографічні записи розташовані за абеткою імен або прізвищ індивідуальних авторів, найменувань колективних авторів або назв творів друку та інших документів.

АК є обов'язковим для всіх бібліотек, оскільки виступає основним елементом їхнього ДБА.

АК відображає весь фонд шкільної бібліотеки, виконує функції читацького і службового.

АК шкільної бібліотеки виконує інформаційну, пошукову та освітню функції. Специфіка його побудови дозволяє зібрати в одному місці всі твори окремого автора незалежно від їхнього змісту, а також від того, чи виступає певна особа як індивідуальний (самостійний) автор чи співавтор, редактор, перекладач, укладач, коментатор і т. ін. Таким чином, у каталозі створюються авторські комплекси.



Інформаційна та пошукова функції АК полягають у тому, що він розкриває фонд бібліотеки за авторською ознакою, дає змогу інформувати про авторський склад фонду, дізнатись, чи є в бібліотеці конкретний документ і в якій кількості примірників, які ще твори окремого автора представлені у фондах. Якщо в бібліотеці виділені постійні підсобні фонди (читального залу, абонементу, філії тощо), за допомогою позначки на звороті основної картки АК можливо дізнатись, в якому саме фонді зберігається конкретний документ.

Розкриття бібліотечного фонду в авторському аспекті має важливе значення для виконання АК освітньої функції, оскільки шкільна бібліотека спроможна популяризувати твори видатних вітчизняних і зарубіжних письменників, вчених, громадських діячів, офіційні документи органів державної влади. Працюючи з АК, читачі знайомляться з творчістю певних авторів, здобувають інформацію про невідомі їм твори. Саме абетковий каталог дає уявлення про діяльність вченого, письменника, громадського діяча в цілому.

АК широко використовується читачами бібліотеки, оскільки навіть мало підготовлені з них легко орієнтуються в його структурі.

Крім безпосереднього обслуговування читачів, каталог використовується у внутрішній роботі бібліотеки. За його допомогою здійснюється комплектування і перевірка фонду, вилучення застарілих документів та опрацювання нових надходжень, для запобігання дублювання роботи. Без нього неможливо обійтися в довідково-бібліографічній та інформаційній роботі бібліотеки під час виконання різноманітних довідок, складання оглядів, бібліографічних посібників, підготування масових заходів.

Як головна складова частина ДБА бібліотеки, АК має зв'язки із систематичним каталогом, фондом та обліковими документами. Зв'язки із систематичним каталогом встановлюються зазначенням класифікаційних індексів на картках АК. У верхньому лівому кутку картки АК проставляється шифр зберігання документа, і таким чином здійснюється зв'язок з книжковими полицями, де розставлений фонд. Інвентарні номери документів на звороті карток АК зв'язують його з обліковими документами.

Організація абеткового каталогу

Організація каталогуце складний процес, який включає тісно пов'язані між собою операції:


  1. складання паспорта каталогу;

  2. визначення структури і наповнення каталогу;

  3. розстановка карток;

  4. оформлення каталогу;

  5. складання допоміжних посібників до каталогу;

  6. редагування каталогу.

Це основні операції, загальні для всіх каталогів. Специфіка побудови абеткового й систематичного каталогів впливає в основному на зміст операцій.

АК містить бібліографічні записи різних видів документів, що надходять до бібліотеки, незалежно від того, на яких носіях інформації вони представлені. У ньому відображаються книги, брошури, видання, що продовжуються, альбоми, атласи (у тому числі у формі аркушів) та інші видання, що опрацьовуються як книги. В АК відображаються всі наявні в бібліотеці передруки творів і повторні видання.

Структура каталогу визначається розташуванням карток за зведеною українсько-російською абеткою:

АБВГҐДЕ(Ё)ЄЖЗИІЇЙКЛМНОПРСТУФХЦЧШЩЪЫЬЭЮЯ

Це обумовлено близькістю української та російської мов, наявністю схожої граматики, близькими абетками та великою кількістю документів українською та російською мовами, які становлять єдиний фонд шкільних бібліотек.

В АК містяться картки всіх видів бібліографічного опису: основні, додаткові (на співавторів, редакторів, укладачів, назви документів тощо), а також допоміжні картки.

Основні та додаткові записи складають один абетковий ряд. У цей же ряд вміщують і допоміжні картки. Вони не мають бібліографічних записів, не пов'язані з жодним конкретним виданням, їхнє призначення – допомогти читачам розібратися в структурі каталогу.

Є два види допоміжних карток – посилальні та довідкові.

Запис, що відсилає від заголовка, під яким у каталозі матеріал не збирається, до інших, під яким його збирають, зветься загальним посиланням, його характерною ознакою є слово "див." (дивись). В абетковому каталозі твори одного і того ж автора завжди збираються під єдиним, найбільш відомим прізвищем або псевдонімом. Тому, щоб орієнтувати читача, під яким заголовком описані праці, що його цікавлять, до каталогу включаються загальні посилання: від псевдоніма до прізвища або навпаки, від не прийнятих форм написання прізвища до таких, що використовуються:



Косач Л.П.

див.

Українка Леся







Гемінгвей Е.

див.

Хемінгуей Е.




В АК використовують також і часткові посилання, хоча й не так часто, як загальні. Їхня характерна ознака – "див. також". Таке посилання роблять у тих випадках, коли в заголовках використовують різні форми авторського заголовка:



Київський інститут культури

див. також

Київський національний університет культури і мистецтв





Довідкова картка, крім заголовка, має пояснювальний текст. Вона може складатися на дійсне прізвище автора і на псевдонім, пояснювати складові частини заголовка:

Блакитний Еллан

Справжнє прізвище автора: Елланський Василь Михайлович; писав також під псевдонімами: В.Блакитний, А.Орталь, В.Еллан, Валер Проноза, Маркиз Попелястий



Довідкові картки складають також, щоб роз'яснити, як розшукувати видання колективного автора, документи з типовими назвами, наприклад:

Міністерство

Видання міністерств див. у каталозі під назвою країни з наступною за ним назвою міністерства. Наприклад:

Україна. Міністерство освіти і науки.



Основними документами, що визначають порядок організації, ведення та редагування АК, є чинні державні стандарти з питань каталогізації, які регламентують загальні правила складання бібліографічних описів різних видів документів, скорочень слів і словосполучень українською і російською мовами, наведення назв органів влади, місця видання, видавництв; інструкції про порядок організації і ведення абеткових каталогів; положення про АК.

Для організації АК можуть використовуватися картки:



  • друковані;

  • машинописні;

  • отримані електронним способом;

  • написані від руки.

Включення карток в АК відбувається регулярно, один-два рази на місяць, залежно від обсягів нових надходжень. Вилучення карток проводиться на основі актів на списання документів.

Під час зовнішнього оформлення АК каталожні шухлядки нумеруються по горизонталі зліва направо і згори вниз у межах кожної каталожної шафи. На етикетках шухлядок роб­ляться написи, що відображають склад вміщених у них розділів каталогу за формою "від – до". Кожні 40-60 карток в АК відокремлюються роздільниками. Під час внутрішнього оформлення викори­стовуються роздільники:



  • буквені – центральні (1/4 ширини);

  • складові – ліво- і правосторонні поперемінно (1/4 ширини);

  • словарні – широкі ліво- і правосторонні;

  • персоналії – широкі центральні.

В АК шкільної бібліотеки рекомендується виділяти персоналії письменників, творчість яких вивчається за шкільною програмою з української та світової літератури.

Написи на роздільниках друкують на машинці або роблять бібліотечним почерком.

В АК розстановка карток визначається методикою описування документів. Від способу розстановки карток залежить швидкий пошук документів та зручність у користуванні каталогом. Загальні положення та особливі випадки розстановки записів документів індивідуальних та колективних авторів, а також документів, відображених під назвою, викладені в "Єдиних правилах".

Загальні правила розстановки карток в абетковому каталозі


  1. Виходячи із завдань АК, основним методом розстановки карток є сувора абетка. Записи розставляють відповідно до буквеного складу їхніх початкових слів за порядком "слово за словом". В єдиному абетковому ряду розставляються записи, зроблені під прізвищем, під назвою установи чи організації, під заголовком.

  2. Враховуючи використання зведеної українсько-російської абетки, всі картки, що включаються до каталогів і картотек, розставляються за таким порядком: абеткові ряди літер Е(Ё), Є, И, І, Ї, Э створюються за написанням, наприклад:

Евченко

Егиазаров

Економіка

Еліот


Етнографія

Етуш


Ефективність

Ефимов


Ефремов

Євгеньєв


Євтушин

Єсін


Иванов

Иванцова


Ильин

Іваненко


Ізюмов

Інструкція

Історія

Эбер


Эдвардс

Экономика

У разі потреби в АК робиться відповідне посилання, наприклад:


Економіка

Видання російською мовою див.

Экономика






  1. Записи творів одного автора, видані українською і російською мовами, групуються в каталозі в одному місці, але двома послідовними рядами: спочатку розставляються картки із записами мовою оригіналу, а потім у перекладі. За наявності значної кількості карток мовні групи одна від одної відділяються роздільниками з написами: "Видання українською мовою", "Видання російською мовою".

  2. Записи творів іноземних авторів у перекладах розставляються спочатку українською мовою, а потім російською мовою.

  3. Записи з коротшим заголовком стоять перед записами з довшими заголовками, які починаються з тих же слів:

Антологія

Антологія казкової фантастики



  1. Прийменники, сполучники, вигуки під час розстановки враховуються як самостійне слово:

А було це так...

Абакумов В.М.



  1. Апостроф (') під час розстановки карток до уваги не береться.

  2. Скорочені назви країн, організацій, закладів, які вживаються в заголовках, під час розстановки розглядаються як одне слово:

Счастье

США


Сысоев

  1. Записи творів одного автора розставляються двома послідовними рядами. Перший ряд складають записи зібрань творів за порядком повноти видань, а другий – записи окремих творів за абеткою назв:




І ряд

ІІ ряд


Повне зібрання творів

Зібрання творів

Твори Вибрані твори
Окремі твори


За прямим поряд-ком томів

За абеткою назв



Записи одних і тих же зібрань та окремих видань творів розстав-ляються за зворотною хронологією років видання




  1. Записи творів авторів з однаковими прізвищами розставляються за таким порядком: прізвища без ініціалів, прізвища з одним ініціалом, прізвища з двома ініціалами за абеткою авторських ініціалів. Треба намагатися, щоб на картках були наведені два ініціали, інакше твори одного автора можуть опинитися в різних місцях:

Іванов

Іванов А.

Іванов А.Н.

Іванов В.



  1. Подвійні прізвища під час розстановки карток розглядаються як два слова. Записи творів таких авторів розставляються після записів на твори авторів, прізвища яких співпадають з першою частиною подвійного прізвища:

Іванов Ю.М.

Іванов-Смоленський

Іванова О.М.


  1. Основні записи творів двох та трьох авторів розставляються під прізвищем першого автора. Розставляючи додаткові записи на співавторів, керуються тими ж правилами:

Стрижак О.В.

Стрижак Т.Г., Коновалова Н.Р.

Стрижак Ф.К.


  1. Якщо назва твору починається з цифри, то під час розстановки карток беруть до уваги їхній словесний вираз:

Маяковский В.В. Кем быть?

-"- Стихи и поэмы

-"- 150.000.000

-"- Хорошо!



  1. Під час розстановки записів з однаковими назвами враховується абетка підзаголовків, які носять характер пояснень до назв:

Велика Вітчизняна війна: Документи

Велика Вітчизняна війна: Хроніка подій



  1. Якщо одні й ті самі початкові слова в одних записах означають прізвище автора, а в інших служать першим словом заголовка або назвою колективу, спочатку ставлять записи під індивідуальним автором, потім під колективним автором, далі під заголовком:

Київська О.Т. (індивідуальний автор)

Київська міська Рада (колективний автор)

Київська весна (назва книги)


  1. Бібліографічні записи, складені під колективним автором, розташовуються за абеткою перших, а в разі їх збігу – наступних слів заголовка:

Україна. Верховна Рада

Україна. Верховний Суд

Україна. Кабінет Міністрів

Україна. Президент



  1. Якщо основна назва твору являє собою ім'я, по батькові та прізвище персони, якій присвячено видання, в такому випадку розстановка провадиться за прізвищем, яке зазначається у верхньому правому кутку картки або для виразності підкреслюється:

Тарас Григорович Шевченко: Біографія

  1. Записи різних видань одного твору, перевидань, передруків розміщуються за зворотно-хронологічним порядком.

Систематичний каталог

Систематичний каталог (СК) це бібліотечний каталог, в якому бібліографічні записи розташовуються за галузями знань відповідно до певної системи бібліотечно-бібліографічної класифікації. Він розкриває зміст бібліотечного фонду й інформує про те, які видання з тієї чи іншої галузі знань, з того чи іншого питання є в бібліотеці. Систематичному каталогу належить важлива роль серед інших каталогів і картотек у бібліотеці, він є обов'язковим для кожної бібліотеки. Це зумовлюється виключно великим його значенням для читачів і працівників бібліотеки.

Книжковий фонд шкільної бібліотеки розставляється за систематично-абетковим порядком, у такий же спосіб групуються й картки з бібліографічними записами в СК, але це зовсім не означає, що без такого каталогу можна обійтись. Це пов'язане з тим, що на полицях частина видань відсутня: вони знаходяться у читачів й інформації про них немає. Крім того, видання складного змісту, в яких висвітлюється не одна, а декілька тем, або предмет розкривається у кількох аспектах, на полицях будуть представлені в одному місці, а в систематичному каталозі можливо за рахунок багаторазового відображення показати їхній зміст.

Питання про роль систематичного каталогу в обслуговуванні читачів тісно пов'язується з питанням про його функції.

СК виконує інформаційну, пошукову та освітню функції.

Як інформаційно-пошуковий апарат СК розкриває зміст бібліотечного фонду, є джерелом інформації про документи, забезпечує пошук необхідних документів з якоїсь галузі в цілому, частини галузі або окремого питання з даної галузі; дає змогу інформувати читачів про розвиток і сучасний стан науки в цілому та окремих наук зокрема.

Освітній вплив на читача досягається завдяки змісту і структурі каталогу. Правильно з наукової та педагогічної точки зору побудований СК сприяє просуванню до читача найбільш цінних документів. Завдяки групуванню документів за системою знань читач, звертаючись до СК, бачить наявну в бібліотеці літературу з окремих галузей знань та з окремих питань в їх логічному зв'язку, бачить кожне явище, процес, предмет як частину єдиного цілого. Це допомагає читачу систематизувати отримані знання, розширює кругозір, сприяє виникненню й розвитку пізнавальних потреб, інтересів і запитів, формує світогляд. Знайомлячись з рубриками СК, читачі знаходять нові, раніше невідомі їм теми і питання. В основі СК закладені дидактичні принципи: науковість, систематичність, наочність та інші. Галузева ознака структури відповідає типу більшості запитів читачів, надає можливість отримати відповіді на питання міжгалузевого і багатогалузевого характеру, а також на запити з окремих предметів.

Велику роль відіграє систематичний каталог у внутрішній роботі бібліотеки: у довідково-бібліографічній роботі, комплектуванні бібліотечних фондів, а також під час їхнього опрацювання. Без систематичного каталогу неможливо оперативно виконувати довідки, тобто якісно організовувати довідково-бібліографічну роботу; вивчаючи за допомогою СК тематичне наповнення відділів, бібліотекар виявляє прогалини у комплектуванні, встановлює коло видань з тієї чи іншої теми, що потребують першочергового докомплектування. У процесі роботи з обслуговування читачів бібліотекар також звертається до СК (під час складання індивідуальних планів читання, рекомендаційних списків, під час підготування масових заходів та ін.).



Організація систематичного каталогу

Процес систематизації документів завершується складанням систематичного каталогу, в якому картки з бібліографічними записами розташовуються за логічним порядком з урахуванням прийнятих рішень щодо віднесення до того чи іншого відділу таблиць класифікації. Однак цю роботу не слід вважати механічною розстановкою карток за індексами: вона потребує розкриття взаємозв'язків між відділами і розділами, вирішення питань щодо розстановки карток всередині розділів, оформлення каталогу, створення апарату, який полегшує користування СК тощо. Вирішення цих питань і становить зміст процесу організації систематичного каталогу.

За основу СК шкільної бібліотеки взято структуру таблиць ББК для дитячих і шкільних бібліотек. У разі наявності великого фонду можна вести окремі систематичні каталоги для школярів різних вікових груп – для молодшого, середнього і старшого віку. Якщо фонд невеликий, можна вести єдиний СК для учнів 1 – 12-х класів, але обов'язково зазначати на картці вік, на який розрахована книжка.

Особливістю каталогів шкільних бібліотек є можливість включати до них аналітичні описи матеріалів зі збірок, альманахів, хрестоматій, видань, що продовжуються, тощо, що сприятиме повнішому розкриттю фондів та їх використанню, а також посиленню довідково-інформаційних функцій каталогів. Книги, що становлять інтерес і для дітей, і для дорослих, відображають в СК для учнів і розставляють у фонді для учнів.

Кожна бібліотека самостійно вирішує питання як про необхідність організації окремого систематичного каталогу науково-методичної та педагогічної літератури для вчителів, так і склад СК за віковою ознакою, узгоджуючи це питання з розстановкою фонду та виходячи з особливостей та потреб кожної окремої бібліотеки.

Організація СК розпочинається з формування його розділів. Практично це означає групування в одному місці карток, що мають один і той же каталожний індекс, який має збігатись з індексом розділу каталогу, де вміщується дана картка. Формуючи ділення каталогу, необхідно стежити за достатньою повнотою і правильністю відбиття наявних документів певної тематики.

Формування розділів передбачає також їхню деталізацію, тому що наявність в розділі більше 40-50 карток утруднює пошук потрібних документів. Нижню межу встановити важче. У тих випадках, коли треба виділити найбільш актуальні документи, створюються відділи, що мають спочатку незначне наповнення – 5-10 і менше карток.

Усі розділи в СК розташовуються відповідно до таблиць ББК. У зв'язку з тим, що методикою систематизації передбачається можливість самостійно створювати ділення за рахунок використання типових ділень, місце яких не зазначене в таблицях, виникає питання про розташування утворених розділів. Рекомендується спочатку вміщувати розділи з індексами без типових ділень, а потім послідовно розділи із загальними, територіальними і спеціальними типовими діленнями. Наприклад:


63.3 Історія

63.3я2 Довідкові видання з історії

63.3(4Укр) Історія України

63.3(4Укр)я7 Підручники та навчальні посібники з історії України

63.3(4Укр)-8 Персоналії державних та громадсько-політичних діячів України

Картки з бібліографічними записами в межах розділів СК розташовуються групами, які відокремлюються роздільниками із зрізаними виступами в такій послідовності:



  1. Законодавчі та директивні матеріали з тематики розділу;

  2. Книги, брошури та інші документи за винятком бібліографічних покажчиків;

  3. Бібліографічні покажчики з тематики розділу.

Законодавчі та нормативні матеріали розставляються за зворотно-хронологічним порядком відповідно до років видання документа. В усіх інших групах документів записи розміщуються за абеткою прізвищ їхніх авторів і назв.

З метою полегшення пошуку біографій діячів науки, культури, літератури, мистецтва, їх розставляють за абеткою прізвищ осіб, про яких йде мова у виданнях. Щоб полегшити розшук таких документів, у правому верхньому кутку картки зазначають прізвище особи. Такий метод організації матеріалу називається "розстановкою за виносним словом"; виносне слово – наочний елемент оформлення каталогу. У тих випадках, коли про одну особу є кілька видань, їх розташовують за абеткою прізвищ авторів документів.

Документи у фонді бібліотеки можуть бути представлені різними мовами. Їх доцільно включати до єдиного СК, що дасть читачеві змогу здобути відомості про документи певної тематики незалежно від того, якою мовою вони видані. У такому випадку в межах кожного розділу картки розставляються двома послідовними рядами: спочатку українською та російською мовами за загальними правилами абеткової розстановки, а потім – іноземними мовами.

У розкритті структури СК головна роль належить роздільникам, на яких вміщуються основні відомості: індекс відділу та його назва; перелік основних ділень відділу, які передають його зміст; пояснювальний текст, що уточнює тематику документів, які відображуються у розділі; посилання, що допомагають читачеві знайти потрібну інформацію в суміжних галузях знань.

У СК зміст бібліотечного фонду розкривається в логічному зв'язку галузей знань, від загального до конкретного, від простішого до складного. Цілком природно, що в його оформленні слід показати зв'язки, що існують між відділом та його діленнями, а також підпорядкованість ділень. Ці зв'язки відтворюються за допомогою переліку основних ділень того чи іншого відділу на роздільнику. Для того, щоб показати зв'язки, що існують між спорідненими відділами таблиць, а також дати вірний напрям читачеві в пошуку потрібних видань, на роздільниках вміщують посилання різного характеру, які містяться в таблицях ББК і позначаються знаком □ (квадрат).

Роздільники не тільки розкривають логіку побудови СК, а також є засобом наочного розмежування загальних і конкретних класифікаційних ділень. Вони сприяють внесенню однаковості в оформленні розділів певного ступеня підпорядкованості. Для цього використовують роздільники з виступами різної форми: з центральним виступом, з виступами зліва і справа. Зокрема, для ділень першого, другого, інколи третього ступеня, тобто тих, які в позначенні індексу мають один, два або три знаки, застосовують роздільники з центральним виступом. Ділення третього і четвертого ступеня оформлюють роздільниками з виступом зліва. Для ділень п'ятого і подальших ступенів використовують роздільники з виступом справа. Першочерговий вибір форми роздільників не має принципового значення, важливо, щоб ця форма зберігалась для ділень визначеного ступеня в усьому каталозі.

Наведені рекомендації щодо оформлення розділів СК роздільниками різної форми не є чимось обов'язковим, стандартизованим. Тут можливі варіанти, зумовлені конкретними умовами роботи бібліотеки, профілем комплектування її фондів, складом читачів. Так, щодо важливих для певної бібліотеки розділів, зокрема тих, що відповідають профілю школи, гімназії та ін., то роздільники з центральним виступом можуть використовуватись і для ділень третього або четвертого ступеня.

Усі роздільники оформлюються однаково: на їхніх виступах пишеться індекс відділу та його назва. Якщо запис не вміщується на виступі, його пишуть безпосередньо під виступом. Уся вільна частина роздільника поділяється вертикальною лінією на дві частини. У лівій частині, яка займає 2/3 роздільника, пишуть перелік основних ділень відділу, а права призначається для посилань. У лівій частині роздільника на відстані 1 см зліва пишуть слова "Основні ділення", після чого, відступивши 0,5 см від краю, колонкою записують індекси та назви ділень наступного ступеня. Тут наводять тільки ділення, представлені в СК даної бібліотеки. Якщо перелік основних ділень не вміщується на одному роздільнику, запис продовжують на наступних із зрізаними виступами. У такому разі на першому роздільнику роблять помітку "Див. наст. карт." ("дивись наступну картку"), роздільники нумерують, у центрі другого, третього і т.д. повторюють індекс відділу (або проставляють його на звороті), пишуть слово "Продовження", після чого наводять індекси і назви розділів, що не вмістилися на попередньому роздільнику. Щодо посилань, то їх записують у правій частині роздільника за тим порядком, за яким вони наводяться в таблицях. Відсилати читача треба тільки до реально існуючих ділень каталогу. Може статись так, що на роздільнику будуть зазначені тільки основні ділення, або тільки посилання. У такому разі місце, призначене для тих або інших записів, слід залишити вільним. Скорочення слів (крім "див." та "див. також") на роздільниках не допускаються.

Для того, щоб виділити документи про видатних учених, діячів науки, техніки, культури, в СК можуть створюватися персональні роздільники, на яких вміщують короткі відомості про життя тієї чи іншої особи.

Важливим також є зовнішнє оформлення СК. Всі картки розставляються в шухлядки, які мають ярлики, що вміщують відомості про наповнення кожної з них. Якщо в одній шухлядці зібрані записи одного або декількох відділів, то їхні індекси та назви наводять на ярлику. Якщо ж шухлядка містить записи багатьох відділів, то записують індекси і назви першого та останнього відділів, наприклад:



22 Фізико-математичні науки

28.0 Загальна біологія

28.5 Ботаніка (наука про рослини)

28.6 Зоологія (наука про тварин)

28.7 Біологія людини. Антропологія




30 Техніка і технічні науки в цілому
39 Транспорт




Всі шухлядки розставляють у послідовності каталожних індексів, а щоб під час користування читачами вони не потрапляли не на своє місце, їх нумерують по горизонталі зліва направо і згори вниз у межах кожної каталожної шафи.



Абетково-предметний покажчик

Пошук потрібного документа безпосередньо за систематичним каталогом неможливий у тих випадках, коли читач не знає, до якої галузі знань належить, або в яких ще галузях знань може бути висвітлена проблема, що його цікавить. Для полегшення пошуку до систематичного каталогу складається абетково-предметний покажчик (АПП), який часто називають "ключем" до каталогу.



Абетково-предметний покажчик (АПП) до СК – це абетковий перелік предметних рубрик, який відображає назви різних предметів: галузей знань, наукових дисциплін, процесів, подій, особистих імен, назв колективів, регіональних понять та інше.

Основна функція АПП – полегшити читачеві пошук потрібного відділу каталогу, в якому він знайде записи документів, що його цікавлять. Одночасно АПП слугує засобом встановлення зв'язків різних аспектів одного предмета, інформація про який в каталозі розосереджена. Об'єднання в АПП в одному місці багатоаспектної тематики полегшує розшукування документів, в яких висвітлюється тема з різних точок зору.

АПП допомагає бібліотекарю під час систематизації та складання систематичного каталогу: перевіряючи за каталогом рішення, прийняті під час систематизації, бібліотекар постійно звертається до АПП, що має особливе значення в тих випадках, коли предмет не відображений в АПП до таблиць класифікації.

АПП до систематичного каталогу відрізняється від АПП до таблиць класифікації: а) за призначенням – він призначений для читачів; б) за змістом – у ньому відображена тематика документів, представлених в СК. Вона може бути ширше або вужче тематики АПП до таблиць, бо в ньому тематика представлена в більш узагальненому, абстрактному вигляді, індекси наведені без урахування методики систематизації, прийнятої в каталозі, відсутні поняття, відображені в СК за допомогою складних та складених індексів, персоналії.

Об'єкти, які є предметом вивчення різних галузей знань, наведені в АПП предметними рубриками (ПР) та індексами, що направляють до відповідних підрозділів СК.

Основна структурна одиниця покажчика – предметна рубрика – це коротке словесне формулювання, яке відображає предмет (тему документа) та індекс відповідно до рубрики СК. На картках АПП проставляється точний детальний індекс, незалежно від того, виділений він в СК на окремому роздільнику чи ні.

Заголовок предметної рубрики – це назва предмета документа, що висловлюється одним або декількома словами. Підзаголовки (підрубрики) предметних рубрик зазначають аспект розгляду предмета.

Визначення предмета, про який йдеться в документі, й аспектів його розгляду здійснюється в процесі аналізу об'єкта систематизації. Формулюючи предметні рубрики, слід прагнути до точного (адекватного) відображення в її змісті основної теми документа. Інакше кажучи, обсяг змісту ПР має точно відповідати обсягу змісту документа. Під час складання і ведення покажчика, як і СК, необхідно враховувати особливості читацьких запитів, зміст фонду і профіль його комплектування, а також особливості системи каталогів.

Предметні рубрики для АПП оформлюються на каталожних картках, коли кожна рубрика АПП пишеться на окремій картці, а картки розставляються за абеткою в каталожних шухлядках поруч з СК.

В АПП вживаються слова і словосполучення природної мови, яка відзначається значною формалізацією, суворістю й чіткістю формулювань, обов'язковою відповідністю науковій термінології. У роботі над АПП необхідно спиратися на енциклопедії, довідники і словники, використовувати термінологію таблиць класифікації, перевіряти кожен термін, що вводиться в АПП на синоніми. Рідко вживані та застарілі терміни в АПП не використовуються.

Предметні рубрики АПП складаються, як правило, із заголовка (одне або декілька слів або словосполучення) та підзаголовка, який уточнює, обмежує заголовок.

Комплексуючу функцію в АПП виконує перше (провідне) слово ПР. До його вибору необхідно підходити особливо уважно. Перевагу треба віддавати прямим формулюванням, особливо якщо це стійке словосполучення (наприклад, "Спортивні ігри", "Початкова школа"). Інверсована форма вживається в тому випадку, коли винесення другого слова на провідне місце в ПР приводить до створення вузького комплексу, зручного для багатоаспектного пошуку.

Предметні рубрики формулюються, як правило, в називному відмінку. За цим може використовуватись як однина, так і множина, чи обидві форми одночасно. Важливо забезпечити однаковість у формулюванні однорідних понять. Розділові знаки та скорочення регіональних понять (м. – місто, р. – ріка) наводяться в заголовках ПР у загальноприйнятій формі.

Джерелами для складання словника АПП слугують покажчики до таблиць класифікації, заголовки розділів СК, тематика документів, представлених у ньому, тобто покажчик повинен містити всі поняття, з яких у фонді бібліотеки є документи. Наприклад, якщо в бібліотеці є книга про телескопи, то рубрика "Телескопи 22.6" повинна бути включена в АПП, хоча на роздільнику СК шкільної бібліотеки такого поняття і не буде. Як і СК, АПП постійно поповнюється: якщо в ньому відсутня предметна рубрика, відповідна документу, що надійшов, то вона включається одночасно з включенням запису в СК.

В АПП використовується три види карток: прості, які містять назву предмета та індекс, зведені та довідкові.

Прості картки оформлюються так: зліва вгорі записують назву предметної рубрики, а справа проставляють індекс того ділення СК, в якому містяться документи, що відображають даний предмет.

Англійська мова 81.2Англ



Проста картка АПП

Зведені картки складаються в тих випадках, коли предмет розглядається з точок зору різних галузей знаннь, тобто в різних аспектах, і документи про нього будуть відображені в різних розділах СК. Саме зведені картки, в яких тема представлена багатоаспектно за допомогою декількох підрубрик, робить АПП засобом встановлення зв'язків. Більша чи менша кількість зведених карток в АПП залежить від прийнятої методики систематизації, яка допускає різні рішення питання про повторне відображення документів у каталозі.

Підрубрики на зведеній картці розташовуються, як правило, за абеткою, з відступом від заголовка, під четвертим знаком. У разі оформлення ПР АПП на стандартних лінованих картках заголовок починається від першої, а підзаголовок – від другої вертикалі.



Довідкова картка роз'яснює читачеві, де шукати однотипні документи, які знаходяться в багатьох відділах СК, перелік яких зайняв би дуже багато місця й утруднив би користування покажчиком.

Підручники та навчальні посібники

Див. у відповідних галузевих відділах з типовим діленням я7. Наприклад: Підручники та навчальні посібники з математики 22.14я7



Довідкова картка АПП

Математика 22.1

вивчення в школі 74.262.21



Зведена картка АПП

Школярі


виховання та навчання 74.2

гігієна 51.28

допомога сім'ї в навчанні 74.9

художня самодіяльність 85.7




Зведена картка АПП

Словники

галузеві термінологічні

див. у будь-якому діленні каталогу: до індексу галузі або теми додається визначник я2

мовні (перекладні)

див. у відповідних діленнях мово-знавства: до індексу мови додається визначник -4

універсальні 92



Зведена довідкова картка АПП

Шевченко Тарас Григорович (1814 – 1861)

поет 83.3(4Укр)1

художник 85.14(4Укр)

громадський діяч 63.3(4Укр)5-8

діяч народної освіти 74.03(4Укр)-8




Зведена персональна картка АПП
Оформлення АПП багато в чому збігається з оформленням абеткового каталогу: на етикетках шухлядок зазначається перший та останній склади карток, які знаходяться в даній шухлядці, вміщується її номер відповідно до загальних правил нумерації. На роздільниках в АПП зазначаються літери та склади. За роздільниками не повинно бути більше 100 карток.

Картки в АПП також розставляються за загальними правилами абеткової розстановки. Слова та словосполучення підзаголовків під час розстановки заголовків ПР не враховуються. Якщо початкові слова заголовка ПР співпадають, розстановка проводиться за абеткою наступних слів. Складні слова, поєднані - (дефісом), розглядаються як два слова, крім тих випадків, коли перша частина слова окремо не вживається. Розділові знаки (тире, дужки та ін.) до уваги не беруться. Скорочення та абревіатури розставляються відповідно до їхнього буквеного складу.

Деякі особливості мають правила розстановки персональних предметних рубрик. Картки з ПР, на яких зафіксовані прізвища, особисті імена та інші факти, включаються в загальну абетку, подвійні прізвища розглядаються як одне слово, а прості та стягнені артиклі та прийменники, приведені в заголовку рубрики, як неподільна частка прізвища.

В іншому правила розстановки карток в АПП і абетковому каталозі співпадають.



Картотеки

Складовою частиною ДБА шкільної бібліотеки є картотеки, вибір і наповнення яких залежать від потреб читачів та специфіки конкретної бібліотеки. Рекомендується вести такі картотеки: систематична картотека статей (СКС), краєзнавча картотека, картотека нових надходжень, картотека заголовків художніх творів і тематичні картотеки. Всі вони є факультативними елементами ДБА.



Систематична картотека статей (СКС) займає центральне місце серед картотек і призначена для відповідей на тематичні запити відповідно до інформаційних потреб читачів. Вона є універсальною за змістом, загальною за призначенням і виконує функції ядра всієї системи картотек бібліотеки. Її структура подібна до структури систематичного каталогу. Відмінність СКС від систематичного каталогу полягає в оперативному відображенні нових матеріалів із журналів, газет, періодичних збірників; у постійному введенні нових і актуалізації формулювань старих рубрик.

Матеріали в СКС зберігають доти, доки вони актуальні й на них є попит, а в СК – до тих пір, поки документ знаходиться у фонді. У цьому полягає ще одна відмінність картотек від каталогів – каталоги відображають тільки наявні фонди бібліотеки, у той час як у картотеці можуть знаходитися бібліографічні записи на документи, відсутні у фондах.

СКС постійно поповнюється відповідно до термінів зберігання карток: 3-4 роки для суспільних наук, 4-5 років – для природничих і технічних наук, 7 і більше років – для мовознавства, літературознавства та мистецтва. Якщо здійснюється систематичне редагування СКС, виключаються непрофільні розділи, відомості про застарілі за змістом матеріали, то можна вести СКС впродовж більшого терміну.

СКС організується аналогічно систематичному каталогу згідно з розділами таблиць класифікації, але використовуються більш детальні рубрики, ніж у СК, у тому числі тематичні, що визначається конкретним характером матеріалу, що включається. Всередині розділів картотеки картки розміщуються за зворотно хронологічним порядком, а всередині хронологічного ряду – за абеткою, що дозволяє читачам оперативно знайомитися з найновішими публікаціями, а бібліотекареві – оперативно вливати нові картки і вилучати застарілі.



Тематичні картотеки, як і СКС, призначені для відповідей на тематичні запити, але вони організуються з актуальних проблем, визначених частими запитами читачів. Такі картотеки, як правило, носять тимчасовий характер і розформовуються, як тільки тематика втрачає свою актуальність. Метод систематизації карток визначається в залежності від цільового призначення і повинен забезпечувати зручний і швидкий пошук. Частіше всього рубрики розташовуються за абеткою, матеріали в кожній рубриці розміщуються також за абеткою.

Краєзнавча картотека рекомендує матеріали, що сприяють вивченню рідного краю. Вона містить записи книг і статей зі збірок і періодичних видань, присвячені країні, області, місту, району, селищу. У картотеці відображаються також художні твори місцевих письменників і такі, в яких висвітлюється історія та культура краю. Краєзнавча картотека пов'язана посиланнями з СК, з тими його відділами, де відображені краєзнавчі матеріали.

Картотека нових надходжень призначена інформувати читачів про поповнення фонду бібліотеки. Картки розставляються за систематичним порядком і раз на квартал вливаються в каталоги і картотеки бібліотеки. У разі підготовки бібліотекою бюлетеня нових надходжень, від цієї картотеки можна відмовитись.

Картотека заголовків художніх творів призначена для того, щоб забезпечити пошук літератури за заголовком, який буває частіше відомий читачеві, ніж ім'я автора. Картки цієї картотеки містять мінімум відомостей – назву твору, його жанр, ім'я автора. Картотека непотрібна, коли в АК включаються додаткові описи на назву документів.

Первинна організація, ведення та редагування каталогів і картотек

Жодна бібліотека не може нормально функціонувати без каталогів і картотек, тому їхнє існування є обов'язковим для бібліотек всіх типів і видів незалежно від обсягів фондів. Каталоги і картотеки створюються у випадках: відкриття нової бібліотеки, у разі їх відсутності в бібліотеці, у разі знищення каталогів внаслідок стихійного лиха, пожежі тощо.

Складання каталогів до сформованого бібліотечного фонду (якщо раніше каталогів не було), як і організація каталогів на початковому етапі формування бібліотеки та її фондів, відбувається за правилами загальної технології бібліотечного опрацювання.

Заздалегідь вирішується питання про те, які каталоги слід мати в бібліотеці, як вони пов'язуються між собою, як зробити їх доступними для читачів. Для абеткового каталогу визначають принцип поділу за мовною ознакою (окремі мови, групи мов чи графічні системи). Структуру систематичного каталогу визначають робочі таблиці класифікації.

Перш за все розробляється необхідна документація і забезпечується матеріальна база.

Основними документами, що регламентують функціонування каталогів і картотек шкільної бібліотеки, є "Положення про каталог (картотеку)" (додаток 24). Воно містить відомості про призначення і функції каталогу, відображення в ньому фондів бібліотеки, окремих видів документів, структуру, зв'язки з іншими каталогами і картотеками, допоміжний апарат, методи популяризації.

Заздалегідь забезпечують наявність каталожних шаф, каталожних карток, роздільників. У каталожних шухлядках розставляють оформлені роздільники: для абеткового каталогу на першому етапі достатньо буквених, а для систематичного оформлюють роздільники на основі робочих таблиць, де визначені ділення для каталогу згідно з особливостями конкретної бібліотеки.

Після завершення підготовчої роботи розпочинається опрацювання документів за звичайною схемою: систематизація з одночасним складанням карток АПП, визначення авторського знака, бібліографічне описання документів. Після опрацювання наявного фонду організують абетковий і систематичний каталоги та АПП до нього, формують ділення, розставляють картки, оформлюють каталоги всередині і зовні. Створені каталоги і АПП повністю редагують. На кожний каталог і основні картотеки складають "Паспорт каталогу (картотеки)" за спеціальною формою (додаток 25).

У разі складання каталогів на вже існуючі фонди бібліотеки послідовність і технологія роботи така сама. Спочатку треба підготувати фонд, переглянути його весь, вилучити застарілі, зношені та непрофільні документи, потім скласти необхідну документацію і забезпечити матеріальну базу. Роботу слід проводити за галузями знань, одночасно складаючи картки як для систематичного, так і для абеткового каталогів. Якщо використовуються старі картки, їх треба обов'язково перевірити і з точки зору правильності бібліографічного опису, і правильності систематизації, і правильності авторського знака. Одночасно складають картки для АПП. На опрацьованих документах проставляється позначка "к" ("каталогізовано").

У разі первинної організації систематичних картотек дотримуються такої ж послідовності операцій: визначається тематика картотеки, які саме документи будуть у ній відображатись і з яким хронологічним охопленням, відомості фіксуються у відповідній документації, оформлюються роздільники відповідних розділів картотеки. Після достатнього наповнення картотека редагується і на неї також складається "Паспорт".



Ведення каталогуце процес, що включає розстановку в нього карток на нові надходження до бібліотеки (поповнення каталогу), заміну каталожних карток, внесення виправлень, відновлення карток, вилучення карток, роботу з картками на багатотомні, серіальні, такі, що продовжуються, видання, а також поточне редагування. Тільки в разі повної відповідності фонду бібліотеки каталоги можуть бути корисними і ефективними.

Включаючи картки на нові надходження, на них роблять всі бібліотечні помітки. Якщо до фонду надійшли документи, примірники яких уже є в ньому, то на картках, наявних в абетковому каталозі, проставляються інвентарні номери нових надходжень. У разі надходження нових томів багатотомних, серіальних видань відомості про них заносяться до зведених описів.

У разі вилучення документів з фонду перш за все звертаються до абеткового каталогу, адже на його картках проставлені всі інвентарні номери документів, помітки про наявність додаткових описів, відомості про те, в яких розділах систематичного каталогу представлені картки на даний документ. У разі вилучення одного примірника достатньо викреслити його інвентарний номер; якщо вибувають усі примірники, тоді вилучаються всі картки з усіх каталогів. У зведених описах викреслюють потрібні томи (випуски, номери).

Для того, щоб каталоги якісно виконували свої функції, треба стежити за тим, щоб вони своєчасно поповнювалися новими надходженнями і звільнялися від записів документів, які вибули.



Редагування бібліотечних каталогів – це перевірка відповідності структури, змісту та оформлення каталогів за певними вимогами і усунення виявлених у ході перевірки недоліків. Редагування – один з постійних процесів роботи, який не припиняється доти, доки існує каталог. Залежно від обсягів роботи воно може бути повним і вибірковим.

Повне редагування зачіпає весь каталог у цілому і проводиться у визначеній послідовності, під час вибіркового редагування перевіряються окремі його розділи. Повне редагування вимагає великих витрат часу і зусиль, неможливо редагувати весь каталог спочатку і до кінця. Проте окремі частини, розділи каталогів потребують більш частого редагування у зв'язку з їх активним використанням, швидким ростом, появою нових напрямів у науці.

Залежно від організації роботи редагування може бути плановим чи поточним.



Планове редагування являє собою самостійний процес, що потребує попереднього розрахунку трудомісткості та відповідного планування трудовитрат з обов'язковою цільовою направленістю і постановкою задачі. Для підготовки планового редагування готується відповідна інструкція, в якій відображаються: а) порядок і організація роботи; б) зміст редагування. Редагування передбачається в планах роботи бібліотеки і звичайно проводиться не менше, ніж раз на п'ять років.

Поточне редагування проводиться паралельно з іншими процесами ведення каталогу (як правило, під час розстановки карток), спеціально не планується (виділяється лише час) і йде за визначеною програмою. Помічені помилки, порушення виправляються, зношені картки та роздільники замінюються негайно. Планове редагування повинно бути завершене у визначений термін і документально оформлене з оцінкою якості роботи. Поточне редагування такого оформлення не вимагає.

Залежно від рівня складності вирішуваних задач редагування може бути методичним чи технічним.



Методичне редагування передбачає якісний розвиток каталогу, під яким розуміється поліпшення його структури, змісту, оформлення за рахунок введення нових ділень, у тому числі – доповнень і виправлень, корінне перепрацювання змісту; під час методичного редагування перевіряється повнота відображення фонду, правильність опису і систематизації та інше.

Технічне редагування пов'язане лише із зовнішніми параметрами каталогу, коли перевіряється правильність розстановки карток, виправляються порушення, старі, зношені картки і роздільники замінюються новими, виправляються орфографічні помилки тощо.

Різні види редагування каталогів можуть комбінуватися між собою залежно від обставин і потреб бібліотеки. Так, не завжди внесення доповнень і змін можливо відкласти на наступний рік, тому на проведення поточного методичного редагування залишають резерв робочого часу в річному плані роботи бібліотеки. Необхідність нагального редагування каталогу може бути викликана появою нового видання класифікаційних таблиць або виправлень і доповнень до них, змінами в загальнополітичному та громадському житті країни тощо.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Державна науково-педагогічна бібліотека україни iconДержавна науково-педагогічна бібліотека україни

Державна науково-педагогічна бібліотека україни iconДержавна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського напн україни

Державна науково-педагогічна бібліотека україни iconДержавна науково-педагогічна бібліотека україни імені В. О. Сухомлинського
Ювілейні дати книжок видатного українського педагога В. О. Сухомлинського
Державна науково-педагогічна бібліотека україни iconМатеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 70-річчя заснування Державної історичної бібліотеки України
Науковий збірник містить доповіді й повідомлення, які надані учасниками Міжнародної науково-практичної конференції „Державна історична...
Державна науково-педагогічна бібліотека україни iconНа науково-педагогічна бібліотека україни імені в. О. Сухомлинського календар знаменних І пам’ятних дат у галузі освіти І педагогічної науки на 2015 рік Київ 2014

Державна науково-педагогічна бібліотека україни iconМетодичні рекомендації до проведення заходів
Пам'яті Героїв Крут : [Текст] : сценарій / кз львівська обласна науково-педагогічна бібліотека; уклад. Н. Г. Звольська. Львів, 2008....
Державна науково-педагогічна бібліотека україни iconПедагогічна бібліографія
У45 Українська педагогічна бібліографія 1999: Науково-допоміжний покажчик літератури /Уклад. Н.І. Тарасова, Е. В. Татарчук. – К.:...
Державна науково-педагогічна бібліотека україни iconЗакарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва «Освітянські вітрила: методика, теорія, досвід»
У інформаційному бюлетені зібрано статті наймасовіших фахових видавничих проектів мон україни, нан україни, інституту педагогіки...
Державна науково-педагогічна бібліотека україни iconЗакарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва «Освітянські вітрила: методика, теорія, досвід»
У інформаційному бюлетені зібрано статті наймасовіших фахових видавничих проектів мон україни, нан україни, інституту педагогіки...
Державна науково-педагогічна бібліотека україни iconЗакарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва «Освітянські вітрила: методика, теорія, досвід»
У інформаційному бюлетені зібрано статті наймасовіших фахових видавничих проектів мон україни, нан україни, інституту педагогіки...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка