Державна служба україни з надзвичайних ситуацій



Сторінка19/23
Дата конвертації17.04.2017
Розмір5.02 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

О японской силе духа и фатализме.

В рыбацком поселке Минами Санрику, в котором до цунами проживало почти 18 тысяч человек, наша группа снимала здание, которое стало символом силы японского духа. Тут располагалась служба, которая отвечала за оповещение населения о предстоящих землетрясениях. Сегодня всей Японии известно имя девушки, которую звали Мики Эндо. Она до последнего мига своей жизни предупреждала в микрофон местное население об угрозе цунами. Но оно оказалось такой силы, что и здание и девушка погибли.

По данным на июнь 2011 года жертвами стихии стали почти 24 тысячи человек. Тела более 15 тысяч удалось найти. Остальные числятся «пропавшими без вести». Скорее всего, большинство из них уже никогда не найдут. Но для японцев не потерять связь с предками важнее всего. Вероятно, ни одна нация в мире не уделяет ушедшим в мир иной столько внимания. Ведь японцы ухаживают за могилами даже 10 века. Небоязнь смерти – краеугольный камень японской культуры. Смерть все время находится в поле зрения японца, является постоянным атрибутом его экзистенциального интерьера, ничуть не нарушая его душевный уют. Они готовы к ней, особенно мужчины. «Если придет наш последний час, надо встретить его достойно!», – вот их девиз. И этот здоровый фатализм причудливо сочетается у них с потрясающей жаждой жизни. Ведь чем больше думаешь о смерти, тем больше любишь жизнь. Не случайно, наверное, любимая японская поговорка учит – сделай все, что сможешь, а в остальном положись на судьбу!

О японском характере.

Более 150 тысяч японцев живут в эвакуационных центрах. Они лишены привычных условий, комфорта и права на частную жизнь. Особенно трудно во временных приютах детям и старикам. Но что порождает – даже в таких условиях японцы остаются людьми. Здесь никто не живет за счет другого, никто не кричит, что воды, еды и одежды ему нужно больше, чем другому. Кроме единичных случаев, здесь нет мародерства. Дома в пострадавших районах стоят открытыми. Тысячи автомобилей до сих пор находятся в оврагах и лесопосадках. На полях встречаются даже самолеты. И никто не грабит и не ворует! Причина в исторической ментальности японцев. Их небольшой остров, подобный неприступной скале в бушующем океане, рождает стальные характеры. Японцы – островная нация, выживание которой всегда зависело только от них самих. А потому они надеются на свои силы и самое главное – свою организованность и дисциплину. И эта сплоченность – одна из самых привлекательных черт характера японского общества, которой нам, украинцам, надо учиться. Потрясающее единство перед лицом испытаний! «Судьба заключена в характере», – эти слова родились здесь не зря.



О японской взаимопомощи.

Характерная национальная черта японцев – отсутствие эгоизма. В здешнем обществе интересы коллектива ставятся превыше интересов отдельного человека. Взаимопомощь и поддержка для японцев не просто слова. Например, в разрушенном цунами рыбацком поселке Минами Санрику мы встретили простого японского парня по имени Хирото Кадзуми, который до катастрофы любил отдыхать на берегу этой живописной бухты. И сейчас он тоже часто бывает здесь, но для того, чтобы помочь людям, даже имен которых он порой не знает. Он приезжает сюда добровольно и не получает за свою работу никакого вознаграждения. Конечно, тут уже трудятся военнослужащие сил самообороны, полиция, и пожарные, но есть много того, до которой у них пока не доходят руки. Однажды он просто проезжал мимо руин на машине и увидел разгребающего мусор мальчика. Остановился для того чтобы ему помочь и теперь делает это каждый свой выходной день. И таких примеров в Японии тысячи. Как тут не вспомнить мудрейшего Кобо Абэ считавшего, что труд помогает человеку примириться с бегущим временем, даже когда оно бежит бесцельно!

И японский афоризм «кто помогает другим – помогает себе» доказывает, что взаимопомощь и поддержка для японцев не просто слова. Однако мы должны не только учиться на трагических примерах, но и помогать тем, кто попал в беду. «Это нужно в первую очередь нам самим, а не японцам!», – озвучил свою позицию Андрей Пальчевский, благотворительный фонд которого всего за месяц собрал и передал 1 млн. гривен для пострадавших районов Японии. И эта помощь не осталась незамеченной. «Мы сердечно благодарим за это, – сказал в интервью советник премьер-министра Японии Гоши Хосоно. – Поддержка украинцев, переживших ядерную аварию на Чернобыле, достигла глубины наших сердец».

После трагедии 11 марта 2011 года, испытавшей землетрясением, цунами и радиацией крепость японского духа и стабильность японского образа жизни, настало время меняться всему человечеству. Безопасность и дешевизна атомной энергии, эффективная система предупреждения и ликвидации последствий масштабных природных и техногенных катастроф, готовность населения к чрезвычайным ситуациям – вот вопросы, которые японская катастрофа поставила на повестку дня каждой нации. Не стала исключением и Украина. Но главное, несмотря ни на что, оставаться людьми!


УДК 316.612
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ орієнтації

на МАЙБУТНє ЯК ЧАСОВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ

ОСіБ З інвалідністю
Клименко О.Є., аспірант кафедри психології

Львівського національного університету імені Івана Франка
Спрямованість особистості на майбутнє є важливим чинником побудови життєвої перспективи та життєвого шляху. Життєві прагнення, позитивні очікування від подій майбутнього сприяють ефективному плануванню подій життя та успішній реалізації життєвих цілей. Відштовхуючись від концепції Ж. Нюттена, цілі локалізовані в перспективі майбутнього, а сама перспектива будується на основі мотиваційних об’єктів [1]. Сама ж мотивація часто диктується потребами особистості.

Лише відчуття хоча б часткової впорядкованості майбутнього забезпечує довіру до світу, переживання внутрішньої свободи при організації сьогодення [2, c. 48]. Чи не найвагомішим для осіб з інвалідністю є соціальна підтримка та почуття належності до соціуму, виходячи із реалій буття, на які мають вплив умови непристосованого соціального життя та відсутність доступу до соціальних структур. А часто реалізація життєвих цілей потребує взаємодії з соціальним світом, в якому важко втілити свої плани та реалізувати себе особам з обмеженими фізичними можливостями. Орієнтація на часову перспективу майбутнього як простору реалізації свої цілей та завдань для осіб з інвалідністю потребує сформованості певних особистісних якостей, котрі б забезпечували стійку мотиваційну спрямованість та віру в свій потенціал.

Для збору емпіричного матеріалу було використано опитувальник часової перспективи Ф.Зімбардо ZTPI, шкала задоволеності життям Е. Дінера, методика діагностики соціальної підтримки скорочена форма (Fragebogen zur sozialen Unterstüzung: Normierung der Kurzform (K-14), тест життєстійкості С. Мадді, список термінальних цінностей Роккіча (18 цінностей, які потрібно оцінити та вибрати 3 найвагоміші), модифікована методика діагностики самооцінки Дембо – Рубінштейн (шкали: здоров’я, щастя, розум, оптимізм, успіх), методика діагностики соціально-психологічної адаптації Роджерса-Даймонда (шкали прийняття себе, прийняття інших), анкета із загальними даними про досліджуваного. Для опрацювання отриманих результатів використані методи статистичної обробки даних з допомогою програми Statistica 8.0. (дескриптивна статистика, кореляційний аналіз, однофакторний дисперсійний аналіз).

У дослідженні прийняло участь 42 особи з травмою опорно рухового апарату, вік яких становить від 19 до 43 років, де 32 досліджуваних – чоловіки, 10 – жінки. Нерівномірний розподіл групи за статтю зумовлений специфікою травми, адже більшість осіб з травмою шийного відділу хребта – чоловіки, що зумовлено специфікою зайнятості.

За результатами кореляційного аналізу виявлені зв’язки між шкалою майбутнього та задоволеністю життям (r=0,53) і почуттям щастя (r=0,34).

У своїй концепції Ж.Нюттен стверджує, що цілі локалізуються в перспективі майбутнього. Проте, які саме цілі людина ставитиме перед собою в майбутньому залежатиме від її актуальної ситуації розвитку та потреб в часовому континуумі теперішнього, задоволеності життям і почуттям щастя. Саме таким чином пояснюється отриманий кореляційний зв’язок.

Також отримані кореляційні зв’язки між майбутнім та такими цінностями як визнання (r=0,33) та творчість (r=0,37). Часто цілі, які людина ставить перед собою в майбутньому та їх досягнення забезпечують для людини її визнання іншими. Творчість є важливою умовою для вироблення планів на майбутнє та правильне їх втілення; часто творчість як важлива цінність забезпечує гнучкість особистості у реалізації прагнень, допомагає під широким кутом зору оцінити всі життєві можливості.

Часова орієнтація на майбутнє у групі досліджуваних пов’язана із такими параметрами самооцінки як щастя реальне (r=0,34), успіх реальний (r=0,36) та розум реальний (r=0,33). Планування цілей та їх реалізації в майбутній перспективі вимагає гнучкості когнітивних стратегів, що може забезпечити успіх у реалізації життєвих прагнень.

Виявлені кореляційні зв’язки із часовою перспективою майбутнього та соціальною підтримкою (r=0,31). Життєві завдання та прагнення часто людина будує по відношенню свого найближчого оточення та вимог, які ним задаються. Окрім того, в реалізації життєвих планів в майбутній часовій перспективі важлива підтримка найближчих референтних осіб.

Зворотній кореляційний зв’язок виявлений між часовою перспективою майбутнього та контролем як компонентом життєстійкості (r= −0,30) та оцінкою активного життя як цінністю (r= −0,42). Зворотна кореляція між контролем та шкалою майбутнього може бути пояснений тим фактом, що орієнтація на боротьбу із труднощами потребує спрямованості особистості на теперішню часову перспективу. Обернений зв’язок між майбутнім та активним життям як цінністю потребує більш детального вивчення проблеми, проте можна припустити, що чим більший рівень активності особистості в часовій перспективі теперішнього, тим менше вона буде будувати плани на майбутнє.

Таким чином, за результатами кореляційного аналізу можна зробити висновок, що формування майбутньої часової перспективи осіб з інвалідністю пов’язана із самооцінкою, яка забезпечує оцінку своїх потенційних можливостей та реалізацію цих потенцій в майбутньому, задоволеністю життям, соціальними ресурсами і підтримкою в житті та ціннісною сферою особистості.

З допомогою дескриптивної статистики часову орієнтацію на майбутнє у осіб з інвалідністю було розподілено на три рівні: високий, середній та низький. Найбільша кількість досліджуваних розташувалась в межах середнього рівня орієнтації на часову перспективу майбутнього (33 особи). Високий рівень орієнтації на майбутнє із групи досліджуваних характерний лише для 5-ти осіб, низький рівень – для 4-х. За допомогою однофакторного дисперсійного аналізу здійснений порівняльний аналіз за психологічними ознаками у трьох групах осіб з травмою ОРА з різним рівнем орієнтації на майбутнє. Виділені групи за рівнем орієнтації на майбутнє відрізняються за такими ознаками як рівень контролю (р=0,02), рівень залученості (р=0,003), оцінкою краси природи та мистецтва як важливої цінності в житті (р=0,04) та оцінкою впевненості в собі як цінністю (р=0,05), прийняттям себе (р=0,0001) та прийняттям інших (р=0,003). Також виявлені відмінності за часовою перспективою позитивного минулого (р=0,003).



Рис. 1. Відмінності за психологічними характеристиками у трьох виділених групах з різним рівнем орієнтації на майбутнє
Група осіб з найвищим рівнем орієнтації на майбутнє відрізняється від інших розподілених груп найнижчими показниками залученості та контролю. Як компоненти життєстійкості, контроль та залученість сприяють ефективним стратегіям долання стресових ситуацій, що виникають в теперішньому. Окрім того, людина, котра не вміє боротись із складними життєвими ситуаціями часто покладає великі надії на майбутнє, де повинні були б, на її думку, відбуватися позитивні зміни. Також для першої групи характерний високий рівень прийняття себе та прийняття інших, висока оцінка краси природи та мистецтва, високий рівень орієнтації на позитивне минуле, що свідчить про прямий зв’язок впливу минулого на майбутні орієнтації та лінійність часової перспективи у групі досліджуваних.

Виділена група з середнім рівнем орієнтації на майбутнє, до якої ввійшла основна кількість досліджуваних, відрізняється середніми показниками за усіма параметрами. Проте рівень оцінки впевненості як цінності у виділеній групі є найвищим. Якщо припустити, що середній рівень орієнтації на майбутнє забезпечує певну збалансованість усіх часових континуумів, то саме ця впевненість може має зв’язок із цим балансом.

Третя виділена група за результатами дослідження відрізняється високим рівнем показників контролю та залученості та низькими показниками за всіма іншими виділеними ознаками.

Часова перспектива майбутнього як місце локалізації цілей має значний вплив на особистість в структурі життєтворчості. В результаті дослідження встановлено, що на побудову часової перспективи майбутнього особами з інвалідністю суттєвий вплив має ціннісна сфера особистості та її прагнення, соціальне оточення людини, яке часто диктує умови розвитку, самооцінка та прийняття себе. Ключову роль в конструюванні планів осіб з інвалідністю також відіграє задоволеність своїм життям, почуття щастя та життєстійкість, що в процесі конструювання планів і цілей на майбутнє створює простір для самореалізації людини з інвалідністю.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Нюттен Ж. Мотивация, действие и перспектива будущего / Ж. Нюттен ; под ред. Д.А. Леонтьева. – М. : Смысл, 2004. – 608 с.

  2. Титаренко Т.М. Як будувати власне майбутнє: життєві завдання особистості : [наук. моногр.] / Т.М. Титаренко, О.Г. Злобіна, Л.А. Лєпіхова та ін. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2012. – 512 c.

УДК 159.98


РОЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ВНЗ У ПРОФІЛАКТИЦІ ПОЧУТТЯ САМОТНОСТІ СЕРЕД ОСІБ СТАРШОГО ЮНАЦЬКОГО ВІКУ
Колісник Л.О., викладач кафедри філософії, політології та інноваційних соціальних технологій Сумського державного університету
Парадоксально, але у сучасному світі, що переживає стрімку урбанізацію, дослідники відмічають зростання кількості людей, які переживають почуття самотності. Йдеться як про духовну та психологічну самотність(коли людина переживає це почуття, формально знаходячись серед інших), так і про ізоляцію, усамітнення.

Проблема переживання самотності стосується різних вікових періодів та має свої особливості на певних вікових етапах. Досвід переживання самотності виявлено у представників всіх без винятку вікових категорій – від дітей до літніх людей. Вікові аспекти проблеми самотності розглядалися у роботах таких вчених як О.В. Данчева, В.Г. Лашук, С.В. Малишева, Є.В. Прохоренкова, Г.Р.Шагівалеєва, Ю.М. Швалб та ін., в яких зазначено, що почуття самотності виникає ще у дитинстві і набуває різних форм прояву, інтенсивності та частоти на всіх наступних етапах онтогенезу [3; 5]. Велика кількість теоретиків та дослідників відзначають, що самотність є розповсюдженим явищем, особливо інтенсивною протягом юнацького віку: К.А.Андерсон, Р.Л.Боннер, Т.Бреннан, Р.С.Вейс, Дж.Вудвард, Дж.Качіопо, І.С.Кон, Р.В.Ларсон, Т.Р.Мур, Є.В.Прохоренкова, М.Пінкварт, А.Р.Річ, К.Рубінстайн, П.А.Руперт, Х.С.Салліван, Ф.Шейвер, Н.Р.Шульц та інші [1; 2; 4; 6; 7; 8].

Психологічним новоутворенням юності є засвоюєння чоловічої і жіночої ролі, підготовка до сімейного життя та вступу у шлюб. У разі успішного формування згаданого новоутворення молода людина реалізує потребу у любові та приналежності. Якщо ж цей процес відбувається за несприятливих умов, виникає ризик появи переживання самотності.

На думку О.Б.Долгінової та В.А.Кисельової, основними психологічними характеристиками юнацького віку, що спричиняють виникнення та переживання почуття самотності, є: прагнення до незалежності, свободи прояву думок і почуттів, юнацький скептицизм, незрілість соціальної сфери (перш за все, поверхневе сприйняття інших людей) тощо [3].

Висока статистика розлучень, велика кількість неповних сімей свідчать про брак взаємопорозуміння між молодими людьми.Останнє можна пояснити низкою причин: брак уміння конструктивного ведення діалогу та вирішення проблемних питань; недостатній рівень розвитку емпатії та емоційного і соціального інтелекту в цілому; низький рівень довіри та почуття відповідальності. Така ситуаціяскладається, зокрема, внаслідок відсутності системної цілеспрямованої просвіти молоді у сфері міжособистісних стосунків. Як у шкільні, так і у студентські роки молодь переважно не отримує потрібних та корисних знань з зазначеної сфери. Непідготовленість до сімейного життя, несформованість навичок особистісної конструктивної взаємодії з партнером у різних, зокрема, побутових ситуаціях, брак відчуття спільної відповідальності та обов'язків, відсутність знань з педагогіки та особливостей дитячого розвитку, поведінка, керована засвоєними хибними стереотипами призводить до виникнення непорозумінь між молодими людьми. У результаті з'являється почуття незрозумілості та безпорадності, а отже, самотності.

Таким негативним тенденціям можна запобігти, організовуючи тематичні заняття з юнаками та дівчатами.

Велика частка молоді (і практично переважна її більшість) тривалий час зосереджена у ВНЗ. Отже, виховну та просвітницьку роботу варто проводити саме тут. Це сфера діяльності соціальних служб ВНЗ, зокрема, психологічної служби. Соціально-психологічна допомога повинна сприяти пошуку відповідей на актуальні питання юності, забезпечуючи подальший розвиток, самореалізацію та психологічне благополуччя молоді.

Сумський державний університет наразі втілює ініціативу «Університет, дружній до сім'ї», метою якої є не лише різностороння підтримка молодих сімей, а й створення середовища, сприятливого для розвитку та особистісного зростання всіх студентів.

Важливою складовою такого простору є просвітницькі та корекційно-розвивальні заходи, які як правило, проводять працівники психологічної служби університету. Отримання нових практичних знань, набуття життєвих вмінь та навичок дозволяє молодим людям більш глибоко та різносторонньо аналізувати події, віднаходити альтернативні варіанти вирішення тих чи інших проблемних ситуацій.

Тематика таких зустрічей охоплює різні сфери життя особистості: від навичок ефективного спілкування (як особистого, так і ділового) та вміння розподіляти свій час до сімейної проблематики та питань відповідального батьківства.

Однією з популярних тем для обговорення є пошук балансу між особистісною та професійною самореалізацією. Адже, соціальні умови часто ставлять молоду людину перед вибором: сім’я чи професія. Відомо ж, що особистісне зростання в юнацькому – ранньому дорослому віці передбачає розвиток особистісних якостей, що позначаються одночасно як на успішності приватного життя, так і на професійному становленні.Успішність одночасно у двох зазначених сферах може сприяти виникненню у молодої людини почуття внутрішньої гармонії.

Серед форм роботи, які використовуються для досягнення вищепоставлених цілей - як індивідуальні, так і групові методи. Індивідуальною формою є консультування, під час якого у приватній бесіді з фахівцем молода людина має можливість віднайти відповіді на хвилюючі її питання. Груповою формою роботи є семінар, тренінг, або ж їх поєднання. Відвідувачі заняття можуть бути представниками однієї академічної групи або ж різних. У першому випадку це сприяє більш довірливій та відкритій розмові; у другому – активність доповнюється ситуацією знайомств, а отже, нових поглядів, прикладів та аргументів.

Таким чином, активна робота психологічної служби з контингентом студентів ВНЗ сприятиме профілактиці почуття самотності серед осіб старшого юнацького віку.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Вейс Р.С. Вопросы изучения одиночества / Р.С.Вейс. – М.: Прогресс, 1989. – С.114-128.

  2. Кон И.С. Открытие «Я» / И.С. Кон. − М., 2001. − 367с.

  3. Лашук В.Г. Психологічні особливості переживання самотності в юнацькому віці: дисертація. кандидата психол.наук: 19.00.03/ Лашук Вікторія Григорівна; [Місце захисту: інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України] Київ – 2010.

  4. Хоровиц Л.М., Френч Р. де С. и Андерсон К.А. Лабиринты одиночества / Л.М. Хоровиц, Р. де С. Френч, К.А. Андерсон. – М.: Прогресс,1989. – С.243-274.

  5. Шагивалеева Г.Р. Одиночество и особенности его переживания студентами: Монография / Г.Р.Шагивалеева. – Елабуга: Изд-во ОАО «Алмедиа», 2007. – 157 с.

  6. Brage, D., & Williams, M. (1993). Correlates of loneliness among Midwesternadolescents. Adolescence, 28, р.685-693.

  7. Cacioppo John T. and Patrick William (2008). Loneliness: Human Nature and the Need for Social Connection.

  8. Woodward, J., & Frank, B. (1988). Rural adolescent loneliness and coping strategies. Adolescence, 23, р.559-565.

УДК159.9:331.43


РОЛЬ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЯКОСТЕЙ КЛЮЧОВИХ ОСІБ ТА

ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДРОЗДІЛУ

У ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ.
Колосович О.С., доцент кафедри психології управління

Львівського державного університету внутрішніх справ
Сучасний стан професійної діяльності силових відомств характеризується тим, що існує значна розбіжність в складності, інтенсивності та завантаженості служби. Так, певні структури мають велику інтенсивність служби, а інші працюють в ненапруженому режимі, їх навантаження не вирізняється навіть цивільної діяльності. При цьому, останні 20 років цей аспект залишився поза увагою, хоча, цілком вірогідно, такий фактор необхідно враховувати при проведенні досліджень. Тому, автор доклав певних зусиль для визначення таких аспектів як вплив індивідуально-психологічних якостей ключових осіб (командири та лідери) та типу організаційного культури підрозділу на інтенсивність служби. Іншими словами, було виконане дослідження, яке спрямоване на встановлення тенденцій щодо того, яким чином вказані явища впливають на інтенсивність служби.

У військовій психології офіцер, як об'єкт дослідження, вивчався різними авторами в контексті вирішення наступних проблем:

- виявлення механізмів і факторів вдосконалення професійної та психологічної підготовки офіцерів, формування професійно важливих якостей, освоєння ними професійної діяльності (В.В.Дударєв, Л.Ф. Железняк, С.І. Жуковський, Л.А.Кандибович та ін.);

- організація психологічного забезпечення професійної діяльності офіцерів (Д.У.Гандер, А.Г. Караяні, А.Г.Маклаков, В.Н. Селезньов та ін.);

- організація психологічної допомоги, що орієнтована на профілактику та подолання у офіцерів негативних станів і розладів, обумовлених особливостями професійної діяльності (В.Д. Булавцев, К.К. Платонов, В.Е. Попов, Т.А. Семікіна та ін.);

- оптимізація соціально-психологічних умов, що впливають на професійну успішність офіцерів, як суб'єктів спільної діяльності та спілкування (А.Я. Анцупов, А.В. Булгаков, А.І.Гончаров, В.В.Дев'ятко та ін.);

- виявлення психологічних особливостей різних видів професійної діяльності офіцерів та обгрунтування психологічних чинників її ефективності (І.Ф.Баширов, А.В.Бєлоусов, Ю.А.Елбаев, Г.В.Гнєздилов, А.С.Гордеев, В.Н Дружин, С.Л. Кандибович та ін).

Професія офіцера виступає насамперед як складне структурне утворення, в якому представлено декілька самостійних видів діяльності: управління підрозділом в бою; керівництво підрозділом у мирний час; психологічна робота у підрозділі; навчання військовослужбовців; виховна робота у підрозділі; узгодження відносин у сім'ях військовослужбовців; регуляція своєї психіки в інтересах служби.

На необхідність обліку факторів, що утворюютьколектив й процесів лідерства в ході військової діяльності вказується в низці робіт військових вчених: А.Д. Глоточкіна, В.Ф. Давидова, М.І. Дьяченко, А.Г. Караяном, В.П. Каширіна, В.М. Крука, В.Ф. Перевалова, М.С. Полянського, С.К. С'едіна, Е.П. Утліка, Н.Ф. Феденко, В.В. Федотова, А.І. Шипілова. Дослідження, проведені зазначеними авторами, сформували понятійно-категоріальний апарат, що дозволяє вивчати феномен лідерства, показали місце і роль даного явища в системі міжособистісного і міжгрупової взаємодії і його вплив на ефективність спільної діяльності.

Проведене емпіричне дослідження щодо вказаного завдання дало наступні результати:



  1. Інтенсивність служби обернено корелює з такими особистісними лідерськими якостями як справедливість (-0,322), працьовитість (-0,31) та прямо корелює зі скромністю (0,388), самолюбством (0,675), упертістю (0,453) та образливістю (0,46). За цими даними можна зауважити, що чим вищою є складність, інтенсивність, важкість служби, тим більше проявляються поведінкові акти у відповідності до вказаних психологічних якостей.

  2. За методикою діагностики організаційної культури К. Камерона та Р. Куїнна ОСАI (OrganizationCultureAssessmentInstrument) виділяють чотири типи організаційних культур: ієрархічна (проявляється у зосередженості на внутрішніх проблемах, стабільності, керованості, контролі),адхократична (характеризує динамічну, підприємницьку і творчу організацію), сімейна або кланова (відтворює організацію, як велику родину з довічним наймом, недостатньо ієрархічною структурою, неформальним підходом до роботи та акцентом на управлінських командах) та ринкова (відрізняє організацію, зорієнтовану на результати. Основна мета – прагнення перемагати. Стиль організації – жорстка конкуренція всередині й зовні). Встановлено, що зі збільшенням інтенсивності служби підвищується вірогідність виникнення ієрархічної культури (r=0,759 при p≤0,001). Це означає, що чіткі норми, регламентованість, підпорядкування збільшуються при підвищенні складності служби та труднощів у ній. Решта організаційних культур мають протилежну кореляцію та не є характерними для такого виду діяльності людини. Особливо це характерно для ринкової (r= -0,713 при p≤0,001).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

Схожі:

Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconХарківська обласна рада постійна комісія з питань екології, надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків
Присутні: Донський О. М. – голова постійної комісії, Тітов Д. М., Шенцев М. Д., Кириченко М. О
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconАктуально для платників податків!
Про це повідомила Державна фіскальна служба України на офіційному веб-порталі
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconПетро володимирович
М47 Н. П. Фурман, С. Ж. Йовженко, М.І. Кочур; ред. С. М. Романчук; наук ред. С. Я. Цимбалюк]; Державна податкова служба України,...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconДержавна фіскальна служба україни
Програма вступного фахового випробування для здобуття рівня вищої освіти «доктор філософії» з галузі знань 08 Право зі спеціальності...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconНаказ №2цз про удосконалення системи цивільного захисту кнуба
«Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту» та з метою удосконалення управління і виконання завдань...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconНаказ №5 цз про удосконалення організації цивільного захисту
Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту та з метою удосконалення організації цивільного захисту...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconЮ. Ф. Лєбєдь Комізм характерів І ситуацій в романі Е. Ажара (Р. Гарі) «Голубчик» Лєбєдь Ю. Ф. Комізм характерів І ситуацій у романі Е. Ажара (Р. Гарі) «Голубчик». В статті розкривається суть комічного як естетичної

Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconДержавна наукова установа
Міністрів України, Нац ун-т біоресурсів І природокористування України, [Держ наук контрол. ін-т біотехнології І штамів мікроорганізмів...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconДержавна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського напн україни

Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconМетодична служба – школі інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти Випуск 3 Тернопіль
Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск / Укладачі: Ю. В. Буган, О. В....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка