Державна служба україни з надзвичайних ситуацій



Сторінка22/23
Дата конвертації17.04.2017
Розмір5.02 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

Анохин П. К. Очерки по физиологии функциональных систем / П.К. Анахин. М.: Медицина, 1975. – 123 с.

  • Конторович В. А. Психологический дебрифинг как одна из форм помощи вскоре после участия в кризисной ситуации / В.А. Конторович, Г.ЛАнцупова // Особенности проявления посттравматического стрессоового расстройства у военнослужащих участников боевых действий и членов их семей. Стратегия психологической помощи: Сборник статей. г. Ростов-на-Дону, 2001. – С. 56-63.

  • Платонов К. И. Слово как физиологический и лечебный фактор. 3-е изд., дополн. и изм / К. И. Платонов. М.: Медгиз, 1962. – 362 с.

  • Смирнов Б. А. Психология деятельности в экстремальных ситуациях / Б. А. Смирнов, Е. В. Долгополова. Х.: Гуманитарный центр, 2007. – 276 с.


    УДК 159.92:378


    ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ

    ПРОФЕСІЙНОГО СВІТОГЛЯДУ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ
    Сухомлин Т.С., викладач кафедри теорії і практики англійської мови

    та прикладної лінгвістики Рівненського державного гуманітарного університету
    У сучасному суспільстві зростають вимоги до вищої школи, що займає особливе місце в системі освіти і готує висококваліфікованих фахівців. Поєднавши в собі виховання, навчання і розвиток особистості, створивши умови для формування світогляду, система освіти має підняти суспільство на якісно новий рівень його розвитку.

    Реалізація вищезазначеного передбачає комплексний розвиток у студентів-філологів не лише інформаційно-операційних, але й ціннісно-мотиваційних та теоретико-концептуальних аспектів їхньої професійно-педагогічної культури.

    Тому особливу увагу слід приділити формуванню світогляду майбутнього філологав процесі здобуття ним освіти, і саме це повинно стати основою розвитку всіх інших сторін його особистості.

    Формування світогляду відбувається протягом усього людського життя, але найбільш активно – в підлітковому та юнацькому віці. Характеризуючи соціальну групу – студентство, можна сказати, що цей психологічний вік співпадає з юнацьким і підлітковим.

    На думку таких спеціалістів, як Л.С. Виготський, Б.Р. Ананьєв, І.С. Кон та ін., ранній юності притаманні процеси розвитку, що характеризують останній, завершальний етап формування особистості в онтогенезі.

    Великий внесок в дослідження психологічно-вікових особливостей студентів юнацького віку зробили праці І.С. Кона. На його думку, юність – це вирішальний етап становлення світогляду, тому що саме в цей час створюються когнітивні та емоційно-особистісні передумови для формування світогляду професіонала.

    Успішними компонентами формування світогляду є: емоційність навчального процесу, індивідуалізація, самоорганізація, проблемне навчання, застосування принципів педагогіки співробітництва, самоактуалізація. Як зазначають психологи, даний вік є відповідальним періодом розвитку духовної та емоційної сфер особистості, виховання моральних принципів, формування світоглядутощо [3, 24].

    Слід зазначити, що, незважаючи на яскраві зразки реалізації світоглядної спрямованості навчально-виховного процесу в провідних університетах України, про цілковиту ефективність світоглядної підготовки педагогічних кадрів, на жаль, говорити можна лише умовно. Протягом минулого десятиріччя помітно скоротився цикл світоглядних дисциплін – філософії, педагогіки, культурології, соціології, політології та історії педагогіки. І, як результат, студент часто не має власне осмисленої, сталої, переконаної світоглядної позиції.

    Психолого-педагогічні основи становлення та функціонування світогляду особистостівисвітлені в працях Л.Божович, Г.Залеського, І.Лернера, Н.Менчинської, Т.Мухіної, К.Платонова, Р.Рогової та інших.

    Одним із головних аспектів вивчення проблеми формування світоглядної культури є її педагогічний аспект. Серед дослідників, які вивчали проблему світоглядного розвитку практично, аналізуючи форми, методи і шляхи його вдосконалення у навчально-виховному процесі, слід згадати П.Блонського, Я.Коменського, А.Макаренка, К.Ушинського та В.Сухомлинського. Значний внесок в розробку проблеми світоглядного становлення особистості в останні роки зробили Н.Буринська, В.Бутенко, І.Зязюн, В.Ільченко, Н.Ничкало, Н.Мойсеюк, В.Паламарчук, Г.Тарасенко та інші.

    Проте проблема формування цілісного професійно-педагогічного світогляду студента-філолога, особливо в ході опанування ним фахових дисциплін, їх міжпредметного зв’язку з гуманітарними й педагогічними дисциплінами, ще досі не ставала предметом самостійного дидактичного дослідження й потребує подальшої розробки.

    У науковій літературі останніх років дедалі більш обґрунтовано подається тлумачення, що різні професії формують специфічні професійні типи світогляду: політичний, математичний, біологічний, художній, педагогічний та інші. Спираючись на те, що мислення і свідомість тісно пов’язані з професійною діяльністю фахівця і детерміновані нею, дедалі частіше висувається гіпотеза про існування особливого – професійного типу світогляду [4, 171].

    Хоча професійна складова, безумовно, впливає на становлення індивідуального світогляду, проте існує не інакше, як його частина: ідеологічна, моральна, естетична, релігійна чи інші.

    Аналіз змісту та дидактичних основ організації процесу професійного навчання студентів-філологів засвідчує, що цілісному розвитку їхнього професійного світогляду заважає традиційний підхід стосовно вивчення фахових дисциплін.

    У цьому контексті особливого значення набуває проблема оновлення всієї системи психолого-педагогічного забезпечення вищої професійної освіти. А це потребує нових технологій професійно-педагогічної підготовки, орієнтованих на модифікацію суб’єктивного простору майбутніх філологів, їхнього внутрішнього «Я» через формування механізмів педагогічної рефлексії, професійного самоаналізу та саморегуляції [2, 207].

    За таких умов формування світоглядних позицій майбутніх філологів, насправді, відбуватиметься успішно, оскільки навчання у педагогічних інститутах і гуманітарних університетах співпадає із періодом, для якого характерним є найбільш активне становлення особистості.

    На нашу думку, формування професійної світоглядної позиції студента-філолога є одним із найважливіших завдань інституцій освіти, і гуманітарні дисципліни можуть найбільш активно сприяти її формуванню.
    ЛІТЕРАТУРА


    1. Колісник О. Картина світу, конфлікти і смисл життя особистості / О.Колісник // Соціальна психологія. – 2005. – №1 (9). – С. 42 – 49.

    2. Медвідь Л.А. Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні : Навч. посіб. – К. : Вікар, 2003. – 335 с.

    3. Таланова Ж.П. Определение сущности понятия «мировоззрение личности» в контексте современных исследовательских подходов / Ж.П. Таланова // Науковийвісник ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. – Одеса : ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. – 2007. – № 3 – 4. – С. 23 - 30.

    4. Цокур О.С. Категорія педагогічної свідомості у професійній підготовці майбутнього вчителя / Ольга Степанівна Цокур: дис. д-ра пед. наук : 13.00.01; 13.00.04. – Одеса, 1998. – 397 с.

    УДК:159.922.27
    ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ – ЗАПОРУКА ЯКІСНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ
    Терлецька Ю.М., викладач, аспірантка Львівського державного

    університету внутрішніх справ
    Про ефективність професійної діяльності науково-педагогічних працівників ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації в освітньому просторі говорять рідко, більшою мірою ведуть мову про їх педагогічну культуру, педагогічну майстерність, педагогічну компетентність, загалом професіоналізм педагога, котрий, приміром, «залежить від його компетентності (педагогічної, соціально-психологічної, диференціально-психологічної» [13,с. 325].

    Проте можна мати високо розвинуті педагогічні вміння, властивості, якості, здібності чи сформовані педагогічні компетенції, але в силу різних причин не застосовуватиїхпід час навчально-виховного процесу.

    Виникає питання, що слід розуміти під ефективністю професійної діяльності науково-педагогічних працівників?

    На основі результатів дослідження нами доведено, що ефективність професійної діяльності викладачів – це доцільно спрямована за змістом, педагогічними завданнями й напрямами активна психолого-педагогічна взаємодія зі студентами й студентськими колективами на основі сукупності доцільних психолого-педагогічних впливів, котрі здійснюються науково-педагічним працівником, що разом приводить до якісного оволодіння студентами (курсантами) досконалих сучасних професійних знань, навичок і вмінь, а також формування особистісних якостей і властивостей, котрі необхідні для майбутньої професійної діяльності, суспільного й громадського життя.

    Виявлено, що структура ефективної професійної діяльності науково-педагогічного працівника (НПП) включає низку важливих складових.

    Першою із складових ефективності професійної діяльності НПП є ефективність управління ним навчально-виховним процесом студентів, оскільки управлінська функція є найголовнішою з усіх функцій НПП [1; 8; 11; 12; 14 та ін.].

    Науково-педагогічні працівники здійснюють управління навчально-виховним процесом студентів через керування: а) учінням, вихованням (самовихованням) і розвитком (саморозвитком) студентів; б) інтелектуальною (пізнавальною), емоційно-почуттєвою, вольовою та мотиваційною сферами особистості студента; в) процесами комунікації, взаємовідносин і поведінки; соціально-психологічними явищами в студентських групах, педагогічному середовищі та самими студентськими колективами; д) роботою під керівництвом науково-педагогічного працівника і самостійною роботою студентів.

    Така ефективність можлива у випадку доцільного застосування НПП авторитарно-демократичного стилю управління.

    Другою складовою ефективності професійної діяльності НПП ІІІ-IV рівнів акредитації є наявність у нього сукупності педагогічних умінь, здібностей, якостей і властивостей та їх ефективне застосування ним під час реалізації навчально-виховного процесу.

    Отож, по-перше, у НПП мають бути сформовані уміння, здібності та якості, по-друге, він має хотіти (!) ефективно застосовувати їх під час своєї навчально-виховної діяльності [3; 5; 10 та ін.].

    Третьою складовою ефективності професійної діяльності НПП є його позитивна поведінка і доцільні взаємовідносини зі студентами й студентськими колективами.

    Педагогічна система охоплює такі підсистеми як: «людина – людина», «людина – колектив», «колектив – людина» або «колектив – колектив». Для оптимального функціонування будь-якої системи потрібна певна поведінкаНПП і налагоджені взаємовідносини, оскільки вся діяльність НПП протікає в контакті зі студентами або безпосередньо, або через розв’язання педагогічних завдань.

    Четвертою складовою ефективності професійної діяльності НПП є його позитивна мотивація до реалізації всіх завдань навчально-виховного процесу.

    Значна кількість дослідників вважає, що мотив є центральним, системоутворювальним фактором діяльності. Вони визначають принцип, який можна назвати принципом відповідності мотиву і діяльності [4 та ін.].

    Важливою для ефективності професійної діяльності НПП є мотивація досягнення, котра, на думку Г. Мюррея, виражається у потребі долати перешкоди, досягати високих показників у діяльності, постійно самовдосконалюватись, конкурувати з іншими та випереджувати їх, реалізовувати свої здібності і таким чином підвищувати самоповагу [6].

    П’ятою складовою ефективності професійної діяльності НПП є його позитивна професійна спрямованість.

    Часто, коли йде мова про професійну спрямованість НПП, то одна частина дослідників розглядає її через наявність і ступінь розвитку професійних якостей (приміром, О.В. Барабанщиков[2], О.Л. Железнякова, Н.М. Нікітіна і М.О. Пєтухов [7]), а інша – через мету (цілеспрямованість) поведінкового акту[9 та ін.].

    Шостою складовою ефективності професійної діяльності НПП є його професійна надійність, тобто відсутність професійної деформації, під котрою розуміють відсутність у нього змін й викривлень якостей, властивостей і ціннісних орієнтацій, форм його поведінки і стилю педагогічної діяльності, взаємовідносин і ставлення.

    Професійна деформація НПП виявляється насамперед через емоційне виснаження, деперсоналізацію й редукцію особистісних досягнень.

    Таким чином, професійна діяльність науково-педагогічних працівників ВНЗ може здійснюватися з різною ефективністю. Ефективність професійної діяльності науково-педагогічних працівників становить собою доцільно спрямовану за змістом, педагогічними завданнями і напрямами активну психолого-педагогічну взаємодію зі студентами й студентськими колективами на основі сукупності доцільних психолого-педагогічних впливів, котрі здійснюються НПП, що разом приводить до якісного оволодіння студентами досконалих сучасних професійних знань, навичок і вмінь, а також формування особистісних якостей і властивостей, котрі необхідні для майбутньої професійної діяльності, суспільного й громадського життя.

    На основі результатів дослідження ми виявили, що структура ефективної професійної діяльності науково-педагогічного працівника щонайменше включає такі основні елементи: 1) ефективне управління НПП навчально-виховним процесом студентів; 2) сукупність педагогічних умінь, здібностей, якостей і властивостей та їх ефективне застосування НПП під час реалізації навчально-виховного процесу; 3) позитивні (ефективні) поведінку і взаємовідносини НПП зі студентами й студентськими групами; 4) позитивну професійну спрямованість НПП; 5) позитивну мотивацію НПП до реалізації завдань навчально-виховного процесу; 6) професійну надійність НПП (відсутність у нього професійних деформацій).
    ЛІТЕРАТУРА


    1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. / А.М. Алексюк – К.: Либідь, 1998. – 560 с.

    2. Барабанщиков А.В. Проблемы педагогической культуры преподавателей вузов. К вопросу о сущности педагогической культуры // Советская педагогика. – 1981. – № 1. – С. 71-77.

    3. Введение в педагогическую деятельность: Учеб.пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / А.С. Роботова, Т.В. Леонтьева, И.Г. Шапошникова и др.; Под ред. А.С. Роботовой. – М.: Издательский центр “Академия”, 2002. – 208 с.

    4. Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посіб. / Л.М. Карамушка – К.: Міленіум, 2003. – 344 с.

    5. Кухаpев H.В. Hа пути к профессиональному совершенству. / H.В. Кухаpев – М.: Пpосвещение, 1990. – 159 с.

    6. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К. Маркова – М.: Просвещение, 1996. – 308 с.

    7. Никитина Н.Н., Железнякова О.М., Пєтухова М.А. Основы профессионально–педагогической деятельности: Учеб.пособие для студ. учреждений серед. проф. образования. / Н.Н. Никитина и др. – М.: Мастерство, 2002. – 288 с.

    УДК 159.9:61


    ЦЕЛОСТНОЕ ПОНИМАНИЕ ЛИЧНОСТИ КАК ОСНОВА ЭФФЕКТИВНОЙ МЕДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ ЛИЦ ЭКСТРЕМАЛЬНЫХ ВИДОВ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
    Чумаева Ю.В., научний сотрудник УкрНИИ

    медицины транспорта, г. Одесса
    В современном обществе проблема сохранения и восстановления профессионального здоровья работников экстремальных видов деятельности становится все более значимой. На базе многолетних исследований УкрНИИ медицины транспорта (2006-2013 гг.) разработана методология психофизиологического исследования для повышения качества медико-психологической реабилитации (МПР) пожарных-спасателей [1]. Ее основой является парадигма преемственности разных уровней поэтапного развития и формирования личности и целостное понимание личности как единства биологического, психологического и социального факторов (Амосов П.К., Ананьев Б.Г., Выготский Л.С., Рубинштейн С.Л., Собчик Л.Н. и др.).[2]. С позиций теории ведущих тенденций Л.Н. Собчик формирование личности тесно связано с врожденными индивидными свойствами. Каждое типологическое свойство представляет собой одну из базовых тенденций, которая пронизывает психологическую сущность человека от генетической предиспозиции – через конституциональные особенности и характер до уровня сформированной личности [3]. Поэтому изучение индивидуально-типологических особенностей (ИТО) личности открывает возможности прогнозирования характера адаптации к деятельности в экстремальных условиях и динамики восстановления затраченных психофизиологических ресурсов.

    Цель исследования: выявить индивидуально-типологические особенности личности пожарных-спасателей на основе различных типологических подходов и их роль в эффективности МПР.

    Материалы и методы исследования. Психофизиологическое обследование проведено с помощью автоматизированной компьютеризованной программы «МОРТЕСТ» (вариант «СПАС-8») и включало ряд таких показателей как реакция на движущийся объект (РДО), подвижность нервных процессов (ПНП), распределение и переключение внимания по таблицам Шульте, Шульте-Горбова, лабильность нервной системы – КЧСМ. Функциональная асимметрия мозга (ФАМ)- пробы на выявление ведущей руки, ноги. Актуальное эмоциональное состояние оценивалось на основе показателей модифицированного попарного восьмицветного теста Люшера и анкеты САН. Индивидуально – типологический профиль личности определяли на основе индивидуально-типологического опросника ИТО Л.Н. Собчик и теста-опросника Айзенка (EPQ). Под наблюдением находились 170 пожарных-спасателей, обследованных в начале и в конце 12-дневного реабилитационного периода в отраслевом центре МПР.

    Результаты исследования и их обсуждение. Задача выявления пересечения типологий на основе опросников и психомоторных тестов является значимой как при решении практических задач, таких как проблема МПР, так и при исследовании взаимосвязей в системе «организм – индивид – личность». В результате проведенного исследования ИТО пожарных-спасателей, объединяя полученные данные на основе различных типологических подходов, можно привести следующие выводы:



    • пожарные-спасатели характеризуются преимущественно экставертированной направленностью (социальной активностью), сильным и смешанным типом ВНД, высокой эмоциональной стабильностью и стеничностью; для эмоционально стабильных типов с низкой личностной тревожностью (более 80% обследованных) выявлена средняя уравновешенность НП с преобладанием возбудимых свойств НС;

    • среди лиц с высокой эмоциональной стабильностью и экстравертированной направленностью выявлено некоторое преобладание правополушарного типа ФАМ, что указывает на преимущественно наглядно-образный и интуитивный когнитивный стиль переработки информации; среди лиц с низкой эмоциональной стабильностью и высокой тревожностью преобладания лево- или правополушарной ФАМ не выявлено.

    • несмотря на достаточно выраженную однородность выборки, среди пожарных-спасателей можно выделить группу (19% обследованных) с высоким нейротизмом и личностной тревожностью (6,13±0,22 балов), для которой характерны черты сензитивности (6,17±0,38 баллов), зависимости (5,26±0,28 баллов), лабильности (6,65 ± 0,29 баллов) конформности (6,13±0,25 баллов) и компромиссности (6,35±0,19 баллов), что соответствует уровню акцентуированных черт. Однако перечисленные характеристики во многом компенсируются противоположными качествами, образуя почву для возникновения внутренних конфликтов и психосоматической предиспозиции. После МПР для них происходит сдвиг к большей сбалансированности НП за счет возрастания количества тормозных реакций, значительное снижение уровня внутренних конфликтов, повышение показателей внимания, самочувствия, активности, мотивации, снижение эмоционального стресса и напряжения. Однако уровень тревоги по Люшеру остается высоким и соответствует их типологической предиспозиции; для лиц с выраженными тревожно-сензитивными чертами ниже показатель лабильности (КЧСМ), что обусловлено типологически и незначительно увеличивается с улучшением общего самочувствия в процессе психологической реабилитации.

    • для амбивертов с высокой эмоциональной стабильностью динамика психофизиологических показателей отличается планомерным повышением переключения внимания, ПНП, уравновешенности нервных процессов, активности, интереса, мотивации, снижением психического напряжения в течение всего реабилитационного периода.


    ЛИТЕРАТУРА

    1. Шафран Л.М. Комплексний підхід до медико-психологічної реабілітації пожежних-рятувальників / Шафран Л.М., Чумаева Ю.В., Нехорошкова Ю.В., Грізанова А.О. // Медична гідрологія та реабілітація, 2013. – Т.11, №1.   С. 60-75.

    2. Рибалка В.В. Теорії особистості у вітчизняній психології та педагогіці / В.В. Рибалка.  Одеса: Бакаєв Вадим Вікторович, 2009. 575 с.

    3. Собчик Л.Н. Психология индивидуальности. Теория и практика психодиагностики / Л.Н. Собчик. СПб.: Речь, 2003. 624 с.

    УДК 159.922:356.13


    ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ

    «Я-КОНЦЕПЦІЇ» РЯТІВНИКА
    Шибрук О.В., психолог сектору психологічного забезпечення

    Львівського державного університету безпеки життєдіяльності
    На сьогодні існує багато професій, які мають стресогенний характер. У суспільстві змінюються цінності, особистісні особливості світо­сприйняття, суттєво змінюється суб'єктивна оцінка значущості праці. Все вищеназване може відображатись на «Я-концепції» спеціаліста, якийкожен день відчуває зміни в своїй особистості. Людина по-іншому починає сприймати себе, інших людей, змінюється поведінка. Позитивна «Я-концепція»рятівників є одним із факторів ефективності їх робочої діяльності.

    Багато дослідників у своїх теоріях «Я–концепцію» вважають одним із головних понять. Але кожен з них по-різному підходить до її визначення.

    Одним із перших, хто розпочав розглядати проблему «Я-концепції» був У.Джемс. Він вважав, що глобальне, особистісне "Я" включає в себе дві складові: "Я-свідоме" (чистий досвід) та "Я-як об'єкт" (зміст цього досвіду), які існують суміжно. Пізніше, другу половину глобального "Я" стали називати "Я-концепцією" чи "Я-образом". Зокрема, в 50-х роках представники гуманістичної психології А. Маслоу, К. Роджерс та ін. ввели поняття "Я-концепції", розглядаючи проблему цілісності "Я"[1, с.54].

    Так, відомий американський психолог А.Маслоу, вивчав «Я-концепцію», як прагнення особистості до самоактуалізації. Він вбачав внутрішню суперечність у невідповідності реального рівня самоактуалізації індивіда, його можливому рівню. В результаті суб´єкт шукає нові способи поведінки, які більше дають йому можливістьсамоактуалізуватися.

    К. Роджерс «Я-концепцію» особистості пов’язував зі здатністю до самовдосконалення, яке проявляється у сприйняті людиною себе і своїх відносин з іншими. Він вважав, що «Я» постійно змінюється в результаті набуття нового досвіду.

    Аналізуючи представників психоаналітичного підходу можна зазначити, що «Я-концепцію» вони розглядали як боротьбу свідомого і несвідомого. Так, відомий психоаналітик З.Фрейд, стверджував, що суперечність, яка виникає між реальними і ідеальними компонентами особистості є джерелом для розвитку людини.

    Р.Бернс вважав, що «Я-концепція» – це сукупність установок всіх уявлень індивіда про себе, пов’язаних з їх оцінкою. Він також виділив три складові «Я-концепції»: уявлення індивіда про самого себе, афективна оцінка цього уявлення, яка може мати різну інтенсивність, оскільки конкретні риси образу «Я» можуть викликати більш чи менш сильні емоції, пов’язані з їх сприйняттям чи осудженням, та конкретні дії, які можуть бути викликані образом «Я» та самооцінкою.

    У сучасних психологічних дослідженнях підкреслюють роль образу «Я» як узагальненого механізму саморегуляції особистості, зазначають, що саме образ «Я» забезпечує самототожність (ідентифікацію), особистісну відповідальність, породжує почуття соціальної причетності [2, с.67].

    Отже, як бачимо, існує безліч підходів щодо визначення «Я-концепції» та механізмів її формування. Але досліджень з проблеми професійної «Я-концепції» практично не велося.

    На думку А. Реан професійна «Я-концепція» – це уявлення особистості про себе як професіонала. Відповідно до цього визначення, професійна «Я-концепція» рятівника є уявленням особистості про себе як рятівника та складається з ідеального образу «Я-професіонал», реального образу «Я», дзеркального«Я» та професійної самооцінки.

    Ідеальний образ «Я-професіонал» включає в себе уявлення про те, яким повинен бути справжній рятівник. Ці уявлення складаються в особистості на етапі входження у професію в процесі ідентифікації зі значущим іншим-професіоналом (роль якого можуть виконувати батьки, викладач, та ін.).

    «Я-реальне» включає в себе уявлення про те, які якості, необхідні для досягнення ідеального образу «Я-рятівник», наявні, а які ще не достатньо розвинені.Та дзеркальний образ «Я-професіонал» включає в себе уявлення рятівника про оцінку його особистості іншими професіоналами.

    Професійна самооцінка – уявлення рятівника про власну цінність як фахівця, тобто це оцінний компонент професійної Я-концепції. Професійна самооцінка може розглядатися як важливий елемент у структурі професійної Я-концепції.

    У структурі професійної самооцінки А. Реан виділяє:

    · самооцінку результату;

    · самооцінкупотенціалу.

    Самооцінка результату пов’язана з оцінкою досягнутого та відображає задоволеність, або не задоволеність досягненнями. Самооцінка потенціалу позв’язана з оцінкою власних професійних можливостей та відображає віру в себе та впевненість у власних силах.

    Велику роль у формуванні професійної самооцінки відіграє зіставлення образу реального «Я» з ідеальним«Я», оцінка значимими професіоналом професійних якостей особистості, особливо у курсантські роки, а також процес формування професійноїі ідентичності [3, с. 109].

    Становлення професійної «Я-концепції» – це складний та тривалий процес. На рівні«Я-ідеального» відбувається становлення ідеального образу «Я-професіонал». Важливим процесом тут є інтеграція знань про моделі професіонального рятівника(причому можуть використовуватися або існуючі теоретичні моделі, або це може бути об’єднання особистісних рис відомих особистості професіоналів), емоційне сприйняття цього образу та виникнення мотивації, установки досягнення цього образу, тобто спрямованості на професійну самореалізацію.

    На рівні «Я-реального» відбувається: рефлексія професійних умінь, якостей та на цій основі формується реальний образ „Я-професіонал”; оцінка цього образу з точки зору відповідності його ідеальному образові „Я-професіонал” та професійне самовдосконалення.

    На рівні «Я-дзеркального» відбувається рефлексія ставлення до особистості інших професіоналів, причому у деяких випадках професійна самооцінка особистості дуже залежить від оцінки інших професіоналів; звідси може виникнути прагнення відповідати очікуванням значимих професіоналів.

    У зв’язку з цим можна виділити такі етапи формування професійної «Я-концепції»:

    1. Формування у майбутніх рятівників ідеальної моделі«Я-професіонал».

    2. Актуалізація особистісної рефлексії на порівняння реального та ідеального образів«Я-професіонал».

    3.Стимуляція особистісного зростання майбутніх рятівників для досягнення ідеального образу«Я-професіонал» [1, с. 75].

    Процес формування професійної самосвідомості майбутніх рятівників відбувається в процесі фахового навчання. Тому завдання вищих навчальних закладів бачається в тому, щоб забезпечити майбутніх рятівників необхідними умовами для ктивізації розвитку професійної «Я-концепції».

    Підводячи підсумки потрібно зазначити, що провідними психолого-педагогічними умовами формування професійної «Я-концепції» в умовах професійної підготовки майбутніх рятівників є: реалізація діалогічного підходу до організації навчального процесу у вищих навчальних закладах, допомога курсантам в актуалізації професійної рефлексії на фахове самовизначення, включення в навчальний процес активних методів формування особистості.



    Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

    Схожі:

    Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconХарківська обласна рада постійна комісія з питань екології, надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків
    Присутні: Донський О. М. – голова постійної комісії, Тітов Д. М., Шенцев М. Д., Кириченко М. О
    Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconАктуально для платників податків!
    Про це повідомила Державна фіскальна служба України на офіційному веб-порталі
    Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconПетро володимирович
    М47 Н. П. Фурман, С. Ж. Йовженко, М.І. Кочур; ред. С. М. Романчук; наук ред. С. Я. Цимбалюк]; Державна податкова служба України,...
    Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconДержавна фіскальна служба україни
    Програма вступного фахового випробування для здобуття рівня вищої освіти «доктор філософії» з галузі знань 08 Право зі спеціальності...
    Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconНаказ №2цз про удосконалення системи цивільного захисту кнуба
    «Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту» та з метою удосконалення управління і виконання завдань...
    Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconНаказ №5 цз про удосконалення організації цивільного захисту
    Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту та з метою удосконалення організації цивільного захисту...
    Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconЮ. Ф. Лєбєдь Комізм характерів І ситуацій в романі Е. Ажара (Р. Гарі) «Голубчик» Лєбєдь Ю. Ф. Комізм характерів І ситуацій у романі Е. Ажара (Р. Гарі) «Голубчик». В статті розкривається суть комічного як естетичної

    Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconДержавна наукова установа
    Міністрів України, Нац ун-т біоресурсів І природокористування України, [Держ наук контрол. ін-т біотехнології І штамів мікроорганізмів...
    Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconДержавна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського напн україни

    Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconМетодична служба – школі інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти Випуск 3 Тернопіль
    Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск / Укладачі: Ю. В. Буган, О. В....


    База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка