Державна служба україни з надзвичайних ситуацій



Сторінка23/23
Дата конвертації17.04.2017
Розмір5.02 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

ЛІТЕРАТУРА

  1. Гуменюк О.Є. Психологія Я – концепції: Монографія. / О.Є. Гуменюк. − Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 212 с.

  2. Джеймс У. Психология. Под ред. Л.А. Петровской. / У. Джеймс − М.: Педагогика, 1991.−312 с.

  3. Самосознание и защитные механизмы личности. Хрестоматия. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2000. − 656 с.

УДК 378.14


УПРАВЛІНСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ

ОФІЦЕРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ: ОКРЕСЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ
Щавінський Ю.В., професор кафедри ракетних військ і артилерії

Академія Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного
Характерною ознакою вищої освіти сьогодення є розвиток європейського освітнього простору, формування у студентів (курсантів) згідно з принципами Болонського процесу певних компетенцій та діагностування рівня компетентностей фахівців – випускників ВНЗ як результату вищої освіти [2; 5].

Однією із складових компетентності випускників вищих навчальних закладів Державної служби України з надзвичайних ситуацій є управлінська компетентність [1; 3;4].

До складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій входять різні підрозділи, служби, команди і частини, діяльність яких пов’язана з ліквідацією наслідків природних, екологічних, техногенних і технічних аварій та катастроф. Діяльність з ліквідації надзвичайних ситуацій сьогодні має виражений колективний характер, тобто фахівці з надзвичайних ситуацій фактично завжди здійснюють діяльність в екстремальних умовах окремими аварійно-рятувальними командами або цілими підрозділами та частинами.

Використання сучасних технічних систем, складної аварійно-рятувальної техніки, непередбаченість подальшого прояву природних, екологічних, техногенних і технічних аварій та катастроф не тільки передбачає розподіл функцій, а й потребує повної злагоди і координації їх дій, тобто неперервного управління підлеглими в процесі діяльності в надзвичайних ситуаціях. Тому керівники всіх пожежно- й аварійно-рятувальних команд, підрозділів і частин повинні не лише володіти знаннями, навичками і вміннями управління діяльністю підлеглих у надзвичайних ситуаціях з метою ліквідації наслідків природних, екологічних, техногенних і технічних аварій та катастроф, збереження життя підлеглих і тих людей, котрі знаходяться в зоні надзвичайної ситуації, але й володіти знаннями, навичками і вміннями управління професійною підготовкою до діяльності в екстремальних умовах.

Вміння своєчасно приймати рішення, віддавати розпорядження і накази, готувати особовий склад до виконання завдань у надзвичайних ситуаціях, керувати особовим складом підрозділів при ліквідації наслідків в значній мірі сприяє якісному виконанню завдань. Отже, фактично мова йде про управлінську компетентність офіцерів Державної служби України з надзвичайних ситуацій як керівників. Суттєві помилки у своєчасному прийнятті правильного рішення, неякісний аналіз надзвичайної ситуації та ходу діяльності підлеглих, відсутність координації дії підлеглих та прогнозування і проектування розвитку подій у ході ліквідаційної діяльності може привести до невиконання завдань, а іноді й жертв серед підлеглих і людей в зоні надзвичайної ситуації.

Здійснений попередній аналіз управлінської компетентності молодих офіцерів Державної служби України з надзвичайних ситуацій за останні роки свідчить про те, що в більшості ця компетентність не в повній мірі відповідає вимогам професійної діяльності в екстремальних умовах ліквідації наслідків природних, екологічних, технічних і техногенних аварій та катастроф. Це дало підстави для аналізу навчальних програм підготовки майбутніх офіцерів Державної служби України з надзвичайних ситуацій до професійно-екстремальної діяльності в ході навчального процесу ВНЗ. На основі такого аналізу виявлено, що нині ще недостатньо приділяється уваги формуванню управлінської компетентності курсантів відомчих навчальних закладів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, не має достатнього методичного підґрунтя.

Управлінська компетентність майбутніх офіцерів Державної служби України обумовлена вимогами й специфікою професійної діяльності фахівців з НС під час ліквідації природних, екологічних, техногенних і технічних аварій та катастроф. Власне сутність вимог і специфіку цієї діяльності розкрито в науковій праці М.М.Козяра [1]. Дослідник акцентує увагу на тому, що, по-перше, «професійна екстремальна діяльність – це специфічний вид суспільно корисної, але небезпечної для здоров’я і життя діяльності, яку виконують у надзвичайних ситуаціях спеціально підготовлені фахівці» [1, с. 40]. По-друге, вказує на те, що цю діяльність характеризують постійна присутність загроз для здоров’я і життя фахівців, обмежений час на прийняття рішення, її постійна мінливість, а також велике психічне, психофізіологічне і фізичне навантаження та ін. [1, с. 40].

На нашу думку, управлінська компетентність майбутніх офіцерів Державної служби України становить собою сукупність компетенцій, котрі в цілому дозволяють йому ефективно управляти професійною підготовкою і професійною діяльністю в екстремальних умовах особового складу пожежно- й аварійно-рятувальних команд, підрозділів і частин, а також забезпечити власне самоуправління.

Офіцери Державної служби України здійснюють управління:


  • базовою професійно-екстремальною, контекстно-екстремальною, оперативно-екстремальною та постекстремальною підготовкою фахівців з НС [1];

  • спеціальною психологічною та морально-психологічною підготовкою фахівців з НС;

  • діяльністю щодо ліквідації природніх, екологічних, техногенних і технічних аварій та катастроф;

  • психічними станами підлеглих;

  • індивідуальною та груповою діяльністю фахівців в екстремальних умовах при постійних змінах характеру протікання НС, системою їх індивідуальної та групової безпеки;

  • самим собою, тобто своєю поведінкою, емоціями, психічними станами та ін.

Управлінська компетентність формується на основі сукупності компетенцій, котрі ґрунтуються на знаннях, навичках, вміннях і готовності офіцера-керівника аналізувати НС, характер її протікання, діяльність і стан підлеглих, робити адекватні висновки, прогнозувати подальший розвиток НС, приймати правильні рішення, проектувати алгоритм подальших індивідуальних і групових дій, доводити їх до фахівців, забезпечити зворотний зв'язок, вносити оперативні корективи та ін. Для цього курсанти повинні вивчати не лише навчальні дисципліни, котрі стосуються загальних проблем управління, але й спеціальні дисциплін циклу професійної та практичної підготовки навчального плану підготовки фахівця у ВНЗ, педагогіку, різні галузі психології та ін., а також практично формувати відповідні професійні управлінські навички і вміння.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Козяр М.М. Екстремально-професійна підготовка до діяльності у надзвичайних ситуаціях: Монографія. / М.М. Козяр– Львів: «Сподом», 2004. – 376 с.

  2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські ерспективи: Бібліотека з освітньої політики / [Під заг. ред. О.В.Овчарук]. – К.: “К.І.С.”, 2004. –112 с.

  3. Освітньо-кваліфікаційна характеристика бакалавра: галузь знань 1702 – «цивільна безпека», напрям підготовки 6.170201 – «Цивільний захист».

  4. Освітньо-кваліфікаційна характеристика бакалавра: галузь знань 1702 – «цивільна безпека», напрям підготовки 6.170203 – «Пожежна безпека».

  5. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / М. М. Козяр, М. С. Коваль. К.: Знання, 2013. — 327 с.

УДК 159.923


TOLERANT COMMUNICATION AS MANIFESTATION

OF MODERN SOCIAL INTERACTION
Anna Herman, Sumy State University

Leading Specialist of Department for Cooperation with Foreign StudentsAffiliated Member of the Euroacademia (Brussels)
At the beginning of the 80s, ХХ century, a Japanese scientist E. Masud defined communication as an economic category and social good which influences the development of all spheres of the social life. Communicationdevelopmentlevel, inhisopinion, isacriterion of the social progress. Communication is regarded as an important socio-cultural development factor of the society which influences the formation of the social world view, style of thinking, notions of freedom and democracy. Development of communication facilitates the appearance of a new system of individual-democratic values which changed the essence and influenced the society development level. According to E. Masud’s conveniences, communication can change the social order and contributes to the intensification of cultural relations [8].

Communication is one of the most important manifestations of social interaction, uninterrupted reciprocal actions of people in the society, and within such interaction all types and forms of human behavior are formed and improved, and among them – tolerant behavior. As some researches think, communicative tolerance is an empirical basis for formation of other tolerance types [6, p. 231].

Tolerance as “a feature that characterizes attitude towards another person as a personality equal in rights, and shows itself in deliberate overcoming the sense of rejection” [4, p. 246]. In outward appearance, tolerance shows up in restraint, self-control, ability to bear unpleasant interaction without adaptability impairment. Tolerance is attained through understanding the manifestation of its opposite – intolerance and incontinence which are based on the conviction that one’s own belief system, one’s way of life, the group the one belongs to rank higher than that of other people. Manifestation of tolerance or intolerance can extend to various aspects of human life activity [2, p. 11].

So, one can speak of such types of tolerance: international, religious, communicative, and pedagogical. There are political, religious, economic, gender, interpersonal and other types of tolerance distinguished in specialized literature [7, p.5–6]. Interpersonal tolerance can show up on different levels: interpersonal, group, intergroup, internal or interstate, etc. Taking into account cultural factors one can speak of the manifestation of intracultural and intercultural tolerance. In any possible case, the basis of formation, support and development of various forms of tolerance manifestation in human communities is interpersonal interaction, the most important manifestation of which is communicative interaction of people in the society.

I. Sternin states that the tolerance of everyday behavior and communication is caused by existence of tolerant attitude, rules of tolerant behavior and communication in their consciousness [6, p. 331]. Thus, in certain interaction with other people the above mentioned components of consciousness show up first of all in the category of communicative coordination.

Communicative coordination of verbal behavior of interpersonal communication participants is a multiple-aspect consistency feature of their verbal deeds and verbal part in the dialogue interaction. The most important components of communicative coordination are concordance of communicative intentions, cooperativeness of verbal behavior, solidarity of modal-evaluative meanings, unisonant style of communication, symmetry of communicative activity, importance of concerted evaluation of the communicative result, and so on [3, p. 372–373].

It is clear that all components of communicative tolerance depend primarily on observance of all common (human) laws, rules, conventions, principles and maxims of communication by participant of the speech act [1]. However, very important factors of personal communication tolerance are their observance of ethno-linguo-cultural specificity of these laws, principles, conventions, maxims, etc., formed during the centuries of existence of a certain ethnos. If people do not know or do not take into consideration this specificity, it may cause significant number of communicative failures (deviations) and/or violation of tolerant communication both within one linguo-culture and in intercultural interaction.

Types of distinctions in traditions and norms of communication of different nations are explained, in no small measure, by the fact that within every culture (both ethnic megaculture, and microculture of social groups within common ethnic culture) there is its own, often unique attitude (system of values) to the most important constants of human objective reality. Relying on numerous works of linguists, psychologists, and ethnologists a Russian philosopher O. Sadokhin distinguishes the following constants [5, p. 102–110]:

1.Attitude to nature.

2. Attitude to time.

3. Attitude to space.

4. Attitude to communication.

5. Information flow type.

6. Attitude to personal freedom.

7.Attitudetohuman nature (essence).

Thus, communicative tolerance as a basis of interpersonal tolerance is a complex notion which involves observing laws, rules, conventions, postulates, maxims of unconflictive communication, speech culture, all components of the politeness category, and many other factors of interpersonal communication with the use of verbal means. However, the basis, foundation of tolerant behavior in interpersonal communication is home culture of a person, optimistic perception of the world and the people surrounding the person, ability to feel empathy for the interlocutor. All these features are undoubtedly the result of upbringing and self-perfection of a person. A very important factor is to know ideoethic peculiarities of tolerant communication. Studying of tolerant communication laws is an important task of modern humanities, and first of all for philosophy of the language, communicative linguistics, psycholinguistics, linguistic pragmatics, conflict resolution studies, psychology and others.


LITERATURE

  1. Бацевич Ф. Словник термінів міжкультурної комунікації. К.: “Довіра”, - 2007. – 205 с.

  2. Бондырева С. К. Толерантность. Введение в проблему / С. К. Бондырева, Д. В. Колесов. – М.-Воронеж, - 2003. – 273 с.

  3. Борисова И. Русский разговорный диалог: зоны толерантного и не толерантного общения // В кн.: Философские и лингвокультурологические проблемы толерантности. Екатеринбург: Изд-во Уральского ун-та, - 2003. –С. 371–396.

  4. Нова философская энциклопедия. М.: Энциклопедии России, 2001.

  5. Садохин А. Межкультурная коммуникация: Учебное пособие. М.: Изд-во ЮНИТИ, - 2004.- 271 с.

  6. Стернин И. Толерантность и коммуникация // В кн.: Философские и лингвокультурологические проблемы толерантности. Екатеринбург: Изд-во Уральского ун-та, - 2003. – С. 331–344.

  7. Хомяков М. Проблема толерантности в христианской философии. Екатеринбург: Изд-воУральского ун-та, - 2000. – № 5 – С.5–6.

  8. Masuda Y. The Information Society as Post-Industrial Society [Text] /Y. Masuda. — Washington: [s. n.], 2005. — 456 р.



ARTYSTA – NAJNIEBEZPIECZNIEJSZY ZAWÓD
Znamienkiewicz M., kierowca sekcji artystycznej w Liceum Plastycznym w Zespole Szkol Rzemiosl Artystycznych im. Stanislawa Wyspianskego w Jeleniej Gorge wojewodztwo Dolnoslaskie, Polska
Młodzi ludzie, którzy chcą zostać artystami często nie zdają sobie sprawy jak wielkie niebezpieczeństwa niesie za sobą uprawianie tego zawodu.

Zacząć należy od przygotowania sobie stanowiska pracy. Niestety zawód artysty jest zawodem wolnym, więc stanowisko należy przygotować sobie samemu. Znalezienie odpowiedniego lokalu: cichego, ciepłego, dobrze oświetlonego, z toaletą, bieżącą wodą, wygodnym krzesłem lub fotelem, dużym biurkiem lub stołem za przystępną, niewygórowaną cenę, która nie opróżni i tak raczej pustawej kieszeni artysty graniczy raczej z cudem. Tak więc artysta zmuszony jest korzystać z podrzędnego lokalu w zimnej, zagrzybionej piwnicy lub stryszku wśród suszącego się prania wśród gołębich odchodów narażając się na grzybicę, pylicę, ciągłe marznięcie lub przegrzanie. Ciągły niedobór światła naraża artystę na stany depresyjne. Również samo stanowisko pracy jakim jest najczęściej wciąż chwiejący się stół, pod który podkładać trzeba poskładaną gazetę, również chyboczące się krzesło z często odpadającą nogą lub zapchlony fotel narażają na urazy kręgosłupa, urazy głowy i ciągłe drapanie się.

Myli się również ten, który myśli, że malarz czy rzeźbiarz mają w tej kwestii lepiej. O nie! Malarz stale majstrujący przy swojej sztaludze narażony jest na bolesne przytrzaśnięcie palców lub urazy głowy spadającym blejtramem. Nie lepiej ma się sprawa z rzeźbiarzem, który naraża się na przepuklinę nosząc glinę i gips do pracowni. Dźwigając, schylając się i podnosząc naraża się na stałe urazy kręgosłupa. Rzeźbiarze właściwie narażają się na wszystkie rodzaje uszkodzeń ciała. Nosząc nonszalancko zawiązaną chustę lub szaliczek mogą stać się zaduszoną ofiarą wkręconej szmatki w szlifierkę lub inne urządzenie. Używanie mechanicznych urządzeń przez takiego twórcę może spowodować u niego amputację nawet niektórych części ciała. Warto wspomnieć również o możliwości porażenia prądem z nieatestowanych lub zużytych urządzeń (najczęściej z powodu braku funduszy). Nim właściwie większa rzeźba tym większe niebezpieczeństwo. Czymże właściwie jest postępująca wada wzroku rzeźbiarza miniaturzysty wobec uszkodzeń ciała rzeźbiarza monumentalisty po spadnięciu z rusztowania lub drabiny i przygnieceniu przez własne dzieło. Nawet unikanie wszelkich urządzeń nie daje niestety gwarancji zdrowia, gdyż wszelakie zakażenia czyhają tylko na najdrobniejsze skaleczenia czy nawet obtarcia, a takich przecież rzeźbiarzom nie brakuje. Wszechogarniający rzeźbiarza kurz i bród wnika wręcz i w jego duszę.

Powróćmy jednak do urazów mechanicznych. Artysta malarz naraża swoje zdrowie przy choćby samym transporcie napiętego na ramy płótna. Transport pieszy lub rowerowy może spowodować przy silniejszym wietrze efekt żagla i przewrócenie czy nawet porwanie lekkiego, bo często niedojadającego artysty malarza. Pozostaje więc często transport publiczny, z którego twórca może zostać wyrzucony po wcześniejszym pobiciu przez pasażerów niezadowolonych z powodu plam powstałych na odzieży z powodu otarcia o obraz lub zwykłego zatoru spowodowanego zaklinowaniem się blejtramu przy wejściu do autobusu lub tramwaju. Na nic zdają się tu tłumaczenia artysty, że ma przecież wykupiony bilet na dodatkowy bagaż. Dlatego najlepiej byłoby, żeby artysta nie opuszczał w ogóle swego miejsca pracy. Po samym dotarciu do pracowni malarz często jest tak zmęczony, że może się zatruć, myląc szklankę herbaty lub innego płynu gastronomicznego z terpentyną. Głodny artysta malujący martwe natury ułożone z atrap warzyw, owoców, pieczywa, kiełbas, szyneczek i rybek, naraża się na chorobę wrzodową i najzwyklejszy skręt kiszek. Dlatego martwe natury najlepiej układać z pustych butelek, szklanek i kieliszków, których pod ręką malarza jest dość dużo.

Na choroby intymne natomiast narażony jest malarz lub rzeźbiarz który pracuje z modelkami - twórca aktów. Czymże może odwdzięczyć się wiecznie biedny artysta wdzięcznie prężącym swe ciała modelkom. Ale czymże są choroby weneryczne wobec urazów jakich artyści doznają od tychże samych modelek po ukazaniu im swych dzieł, do których pozowały. Często niezadowolone z tego w jaki sposób artysta przedstawił je na płótnie lub uwiecznił w materiale rzeźbiarskim po zniszczeniu wyposażenia pracowni znęcają się nad ofiarą jaką staje się sam artysta. Zniechęcony w ten sposób do dzieła twórczego artysta popada w kompleksy i w rezultacie depresję.

Myli się również ten, kto myśli że może wobec tego lepiej mają pejzażyści. Pejzażyści o ile dotrą bezpieczne w plener o czym wcześniej wspominałem, są narażeni na urazy fizyczne jak i psychiczne. Zaraz po ustawieniu sztalug (a nie jest to łatwe) narażają się na ukąszenia i ugryzienia owadów takich jak mrówki, osy, pszczoły, kleszcze, komary, muchy i muszki. Często bywa, że artyści w plenerze dokonują przypadkowych samookaleczeń próbując odpędzić się od wszędobylskiego robactwa. W ruch zostają wprawiane pędzle, ołówki i piórka. W tym przypadku w większym niebezpieczeństwie są rzeźbiarze pracujący w plenerze. Używają przecież młotków, ostrych dłut i siekier. Podobnych lub nawet groźniejszych ran mogą nabyć malarze pejzażyści od rolników lub właścicieli ziemi, na których posesję nieopatrznie wkroczyli kierując się jedynie potrzebą poszukiwania piękna. Poza tym pejzażyści narażają się na udar słoneczny, przemarznięcie, przemoczenie a nawet na porażenie piorunem.

Jest również inna grupa artystów starających się uniknąć komplikacji w wcześniej wymienionych przypadkach. Abstrakcjoniści, bo o nich teraz będzie mowa, zamykają się w zaciszu swych pracowni, o ile nie wrzeszczy im ktoś za ścianą ( w tym przypadku narażają się na utratę słuchu nakładając słuchawki z zazwyczaj głośną muzyką, zagłuszającą to co się dzieje u sąsiadów) unikają wszelkich komplikacji związanych ze studiowaniem natury. Często wtedy stają przed dylematem braku natchnienia. Muzyka, dudniąca wprost ze słuchawek może okazać sie nie wystarczającym bodźcem twórczym. Artysta w takich wypadkach najczęściej zapala papierosa narażając się na choroby płuc i poparzenia lub nawet spłonięcia w przypadku zaśnięcia. Zastosowanie w tym momencie kawy jest jak najbardziej uzasadnione lecz nie bez wpływu na zdrowie artysty. Wiadomym przecież jest, że podnosi ona ciśnienie i może powodować w nadmiarze wrzody żołądka. Środkiem wspomagającym twórcze myślenie abstrakcyjne może się okazać alkohol powodujący niewątpliwe uzależnienie. Wolę już nie wspominać o innych środkach, często przecież śmiertelnie toksycznych, których działaniu artyści są skłonni poddać w celu uzyskania jak najwyższych wartości dzieła twórczego. Badanie na sobie właściwości tych środków i ich wpływ na rozwój sztuki abstrakcyjnej przyczyniło się w wielu przypadkach do wzniesienia się na wyżyny twórcze, ale również na płukanie żołądka w najbliższym szpitalu.

Z pewnością dla artysty, człowieka o delikatnej i wrażliwej duszy urazy fizyczne są pestką wobec udręk psychicznych jakich doznaje wykonując ten zawód. Artysta stara się wykonywać swój zawód w sposób jak najbardziej profesjonalny, więc wszelkie uwagi krytyki na temat jego twórczości są bardzo stresujące. Tak! Niezrozumienie przez społeczeństwo, wyszydzanie i wyśmiewanie się ze statusu artysty powoduje u tychże kompleksy, stres i depresję. Co w rezultacie grozi śmiercią lub jeszcze czymś gorszym! Szanujmy więc artystów.

Jest również inna grupa artystów starających się uniknąć komplikacji w wcześniej wymienionych przypadkach. Abstrakcjoniści, bo o nich teraz będzie mowa, zamykają się w zaciszu swych pracowni, o ile nie wrzeszczy im ktoś za ścianą (w tym przypadku narażają się na utratę słuchu nakładając słuchawki z zazwyczaj głośną muzyką, zagłuszającą to co się dzieje u sąsiadów) unikają wszelkich komplikacji związanych ze studiowaniem natury. Często wtedy stają przed dylematem braku natchnienia. Muzyka, dudniąca wprost ze słuchawek może okazać sie nie wystarczającym bodźcem twórczym. Artysta w takich wypadkach najczęściej zapala papierosa narażając się na choroby płuc i poparzenia lub nawet spłonięcia w przypadku zaśnięcia. Zastosowanie w tym momencie kawy jest jak najbardziej uzasadnione lecz nie bez wpływu na zdrowie artysty. Wiadomym przecież jest, że podnosi ona ciśnienie i może powodować w nadmiarze wrzody żołądka. Środkiem wspomagającym twórcze myślenie abstrakcyjne może się okazać alkohol powodujący niewątpliwe uzależnienie. Wolę już nie wspominać o innych środkach, często przecież śmiertelnie toksycznych, których działaniu artyści są skłonni poddać w celu uzyskania jak najwyższych wartości dzieła twórczego. Badanie na sobie właściwości tych środków i ich wpływ na rozwój sztuki abstrakcyjnej przyczyniło się w wielu przypadkach do wzniesienia się na wyżyny twórcze, ale również na płukanie żołądka w najbliższym szpitalu.

Z pewnością dla artysty, człowieka o delikatnej i wrażliwej duszy urazy fizyczne są pestką wobec udręk psychicznych jakich doznaje wykonując ten zawód. Artysta stara się wykonywać swój zawód w sposób jak najbardziej profesjonalny, więc wszelkie uwagi krytyki na temat jego twórczości są bardzo stresujące. Tak! Niezrozumienie przez społeczeństwo, wyszydzanie i wyśmiewanie się ze statusu artysty powoduje u tychże kompleksy, stres i depresję. Co w rezultacie grozi śmiercią lub jeszcze czymś gorszym! Szanujmy więc artystów.




ЗМІСТ








Варій М.Й. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПСИХІКИ ЛЮДИНИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3




Біла І.М. РОЗВИВАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КОНСТРУЮВАННЯ

7




Васянович Г.П., Онищенко В.Д. НООЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ

9




Жигайло Н.І. РОЛЬ ДУХОВНОСТІ У ФОРМУВАННІ ФАХІВЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РІВНЯ

16




Кизименко Л.Д. АКСІОЛОГІЧНИЙ КВАЗІПОТЕНЦІАЛ ІНСТИНКТІВ В ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ

20




Козловська І.М., Цюприк А.Я. ВЗАЄМОДІЯ ЗНАНЬ З ПРИРОДНИЧИХ ТА СУСПІЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН У СИСТЕМІ ІНТЕГРАТИВНО-ПРЕДМЕТНОГО НАВЧАННЯ

25




Козловський Ю.М. НАУКОВИЙ ПОРТАЛ “НАУКА 2” ЯК ЗАСІБ ОПТИМІЗАЦІЇ ТА АНАЛІЗУ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

27




Кривопишина Е.А. СОВРЕМЕННЫЕ ПАРАДИГМЫ ИССЛЕДОВАНИЯ НАРРАТИВА И РЕФЛЕКСИИ ТВОРЧЕСКОЙ ЛИЧНОСТИ

29




Ліщинська О.А.ПСИХОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ІМУНІТЕТУ

34




Матеюк О.А., Калюжний В.О. ТРЕНІНГ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НИМИ ЕКСПЛІЦИТНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА ПІДЛЕГЛИХ

38




Михальчук Н.О. INTERCULTURAL COMMUNICATION AND CULTURALLY-ORIENTED TEACHING OF STUDENTS A FOREIGN LANGUAGE IN HIGH SCHOOL

41




Мойсеєнко Л.А.МАТЕМАТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

44




Осьодло В.І., Куций О.А. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПРОФЕСІОНАЛА ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ

54




Павелків Р.В.ПРОСОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ У МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ

58




Перелигіна Л.А. СПЕЦИФІКА ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ КУРСАНТІВ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ

61




Поліщук В.М. ВІКОВІ НОРМАТИВНІ КРИЗИ У РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

64




Помиткін Е.О. ДУХОВНА КУЛЬТУРА ПЕДАГОГІЧНОГО ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ЦІННІСНОЇ ДЕЗОРІЄНТАЦІЇ

68




Черепанова С.О. ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНО-БУТТЄВІСНИЙ МОДУС ФІЛОСОФІЇ ОСВІТИ І ЖИТТЄТВОРЧІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

63




Флейчук М.І. ЗАХИСТ МІГРАНТІВ У  ПРОЦЕСІ  ПОСИЛЕННЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ РИНКУ «ЖИВОГО ТОВАРУ»

78




Шерман О.М. ФЛЕШМОБ ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

82




Zimny J., Vovchasta N.EMOTIONAL AND SPIRITUAL NEEDS OF PATIENTS IN EMERGENCIES

84




Баклицький І.О. ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СХИЛЬНОСТІ ДО РИЗИКУ ПРАЦІВНИКІВ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

87




Галецька І.І.індивідуальні цінності та кар'єрні орієнтації як характеристики життєвої перспективи

90




Генкал С.Е. ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

93




Гнатишин І.Л. ДУХОВНІСТЬ ЯК ФУНДАМЕНТ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

96




Гуменюк Л.Й. Соціальна деформація правоохоронної діяльності у контексті професійної деструкції правоохоронців

98




Дацко О.І. КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ.

101




Івашкевич Е.З., Івашкевич Е.Е. ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА СТРУКТУРИ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ ПЕДАГОГА.

104




Зубрицька-Макота І.В. ПРОБЛЕМА СТОМЛЮВАНОСТІ ЯК СЕРЙОЗНА ПЕРЕШКОДА У ЖИТТЄТВОРЧОМУ ПРОЦЕСІ ОСОБИСТОСТІ

108




Ієвлєв О.М. Маніпулятивний аспект суб’єкт- об’єктного управління в екстремальних ситуаціях

111




Карковська Р.І. ВНУТРІШНЯ ТА ЗОВНІШНЯ ПОЗИЦІЇ СУБ’ЄКТА ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ.

114




Карпенко В.В., Карпенко Н.А. ЗАДАЧА ЯК МОДЕЛЬ ВИВЧЕННЯ МИСЛЕННЯ

117




Кизименко Л.Д. АКСІОЛОГІЧНИЙ КВАЗІПОТЕНЦІАЛ ІНСТИНКТІВ В ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ

114




Ковальчук З.Я., Ковальчук О.Я. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ПРАЦІВНИКІВ ОВС У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

121




Колодій І.С. КОНЦЕПЦІЯ ЗАГАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ (TQM)

125




Корчевський Д.О.СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ КОМП’ЮТЕРНОГО ПРОФІЛЮ

133




Кулаков Р. С.ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ ТА РІВНЯ ДОМАГАНЬ ЯК ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ У СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ

135




Купенко О.В. ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ПЕДАГОГІКИ СТУДЕНТАМИ НЕПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ.

139




Лаврецький Р.В. МОРАЛЬНА КУЛЬТУРА КЕРІВНИКА ПІДРОЗДІЛУ ДСНС

143




Макаренко С.С., Бабік І.В. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ.

146




Мачинська Н.І. АКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ЯК НЕОБХІДНИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

149




Назарук О.М.ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ

156




Наугольник Л.Б. ЧИННИКИ РОЗВИТКУ СТРЕСУ У ПРАЦІВНИКІВ ОВС

159




Поліщук С.А. ФОРМИРУЮЩИЕ ЭТАПЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОЗНАВАТЕЛЬНОЙ АКТИВНОСТИ БУДУЩИХ ПРАКТИЧЕСКИХ ПСИХОЛОГОВ.

161




Поздишев С.О. ПРОФЕСІОГРАМА ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДЖЕННЯ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРА ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

165




Помиткіна Л.В. ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МОЛОДІ ДО ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ ДІЯЛЬНОСТІ.

168




Савка І.М. ЗАПОБІГАННЯ СТАНУ КУМУЛЯТИВНОГО ФІЗІОЛОГІЧНОГО АФЕКТУ В ПРЕДСТАВНИКІВ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ПРОФЕСІЙ.

170




Савченко О.В. ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

175




Сірко Р.І. ДО ПИТАННЯ ПІДГОТОВКИ ПСИХОЛОГІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ

179




Слободяник В.І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ ЗДІБНОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

182




Стратан-Артишкова Т.Б. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ КОМПОЗИТОРСЬКО-ВИКОНАВСЬКОГО ПРОЦЕСУ

184




Чала Ю.М. ПРОБЛЕМА СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНО ЗНАЧУЩОГО ДОСВІДУ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА

189




Чернякова Ж.Ю. ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА БРИТАНСЬКОГО ВЧИТЕЛЯ В КОНТЕКСТІ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

193




Яненко О.А. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

196




Білоусов А.В. ВПЛИВ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ НА СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС КУРСАНТІВ НУЦЗУ

200




Блажівський М.І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ

202




Борисюк О.М. ПОНЯТТЯ «КОМПЕТЕНТНОСТІ» В СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

206




Брочковська Ю.Б. ЗНАЧЕННЯ ОБРАЗУ ПРОФЕСІЇ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПСИХОЛОГА

209




Булаєвська О.В. ПРОПЕДЕВТИКА ПСИХОЛОГІЇ СПІЛКУВАННЯ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ З ХВОРИМИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ

211




Бурак О.Б., Коваль І.С. ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

214




Ваврисюк Ю.Б. РОБОТА ПСИХОЛОГІВ ТА ОФІЦЕРІВ ПО ВІДБОРУ ПРИЗОВНИКІВ ДЛЯ СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ У ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬКАХ МВС УКРАЇНИ

216




Васильченко А.В. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ЗАЗДРОЩІВ ЯК СТРЕС-ФАКТОРА ОСОБИСТІСНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.

220




Великий Я.Б. НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ЯК СУЧАСНА ПРОБЛЕМА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ СЛУЖБИ ПОРЯТУНКУ У ВНЗ

225




Венцик О.В. ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ

229




Врагов О.І. ОБУМОВЛЕНІСТЬ ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

231




Гвоздова О.В. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ СПЕЦПІДРОЗДІЛІВ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ПРОФЕСІОГЕНЕЗУ

233




Германович О.Р., Ткачук Р.Л. ЛОГІКО-КОГНІТИВНІ МОДЕЛІ ТЕМПОРАЛЬНОЇ ДІЙСНОСТІ

237




Гужва Д.В. ПСИХОЛОГІЧНІ БАР'ЄРИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ АДАПТАЦІЇ ДО ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВ ДІЯЛЬНОСТІ

241




Іванченко О. С. СХИЛЬНІСТЬ ДО ПЕРЕЖИВАННЯ ПРОВИНИ ЯК ДЕСТРУКТИВНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАЦІВНИКА ДСНС УКРАЇНИ

244




Ільчишин Я.В. ПРОБЛЕМА ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

250




Йованович М.І. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

247




Кирьянова Н.И. КАТАКЛИЗМЫ ЯПОНИИ И УРОКИ ПОСЛЕ ШОКА

253




Клименко О.Є. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ орієнтації на МАЙБУТНє ЯК ЧАСОВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ ОСіБ З інвалідністю

259




Колісник Л.О. РОЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ВНЗ У ПРОФІЛАКТИЦІ ПОЧУТТЯ САМОТНОСТІ СЕРЕД ОСІБ СТАРШОГО ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

263




Колосович О.С. РОЛЬ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЯКОСТЕЙ КЛЮЧОВИХ ОСІБ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДРОЗДІЛУ У ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ.

266




Кочубей О.С. РОЛЬ ОСОБИСТІСНОГО ФАКТОРУ У ПРОЦЕСІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ АНГЛОМОВНОГО ТЕКСТУ СТУДЕНТАМИ-ФІЛОЛОГАМИ

268




Кузмінова М.М. ПРОФЕСІЙНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК СИСТЕМНА ЯКІСТЬ ОСОБИСТОСТІ РЯТУВАЛЬНИКА

271




Легензевич Г.Я., Малинович Л.М. КОМП’ЮТЕРНО-ІНФОРМАЦІЙНА ЗАЛЕЖНІСТЬ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

274




Лупійко Л.В. ВПЛИВ НАРОДНИХ ПРИРОДОЗНАВЧИХ ТРАДИЦІЙ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ УЯВЛЕНЬ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

277




Мазурок О.М. ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНО-СМИСЛОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

280




Мацюк К.І. ПСИХОФІЗІОЛОГІЯ РЯТІВНИКА В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

283




Михлюк Є.І. Михлюк І.О. ПРОФЕСІЙНО ОБУМОВЛЕНІ АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ ПРАЦІВНИКІВ ДСНС УКРАЇНИ

286




Набочук О.Ю. ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ГАРМОНІЙНОГО ТИПУ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

289




Неурова А.Б., Косинський О.Ю. ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

293




Орищин Л.С. СТРАТЕГІЇ ПРИСТОСУВАННЯ ДО ЗМІННОСТІ ДОВКІЛЛЯ У МОЛОДОМУ ВІЦІ

296




Панчак О.В. ПСИХОЛОГІЯ РОЗУМІННЯ НЕСТАНДАРТНИХ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАДАЧ

299

Петришин В.В. ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ РИЗИКОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРОФЕСІЙ

302




Погорєлов С.О. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ ОСОБИСТІСТЮ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ

304




Попов В.М. ПРОБЛЕМА ВИВЧЕНОЇ БЕЗПОРАДНОСТІ В ЗАРУБІЖНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

306




Світлична Н.О. ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ І ПСИХОКОРЕКЦІЇ З МЕТОЮ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ПОЖЕЖНИХ – РЯТУВАЛЬНИКІВ

310




Сухомлин Т.С. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО СВІТОГЛЯДУ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ

313




Терлецька Ю.М. ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ – ЗАПОРУКА ЯКІСНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

316




Чумаева Ю.В. ЦЕЛОСТНОЕ ПОНИМАНИЕ ЛИЧНОСТИ КАК ОСНОВА ЭФФЕКТИВНОЙ МЕДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ ЛИЦ ЭКСТРЕМАЛЬНЫХ ВИДОВ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

319




Шибрук О.В. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ «Я-КОНЦЕПЦІЇ» РЯТІВНИКА

322




Щавінський Ю.В. УПРАВЛІНСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ: ОКРЕСЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ

325




Herman Anna TOLERANT COMMUNICATION AS MANIFESTATION OF MODERN SOCIAL INTERACTION

328




Znamienkiewicz M. ARTYSTA – NAJNIEBEZPIECZNIEJSZY ZAWÓD

331





Наукове видання




ОСОБИСТІСТЬ

В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ
Збірник матеріалів VІ Всеукраїнської

науково-практичної конференції з міжнародною участю

7 – 8 листопада 2013 р.
Частина I
Відповідальні за випуск: О.А. Кривопишина

Б.І. Шуневич

Упорядники: О.А. Куций



М.Я. Фльорко

Оригінал макет: О.В. Хлевной

Комп’ютерний набір: О.Б. Буряк

Друк на різографі: М.В. Климус


За точністю наведених фактів, економіко-статистичних та інших даних, а також за використання відомостей, що не рекомендовані до відкритої публікації. Відповідальність несуть автори опублікованих матеріалів. Перед передруковуванням матеріалів, посилання на збірник обов’язкове.
Підписано до друку 4.11.2013 р.

Формат 60×84/16. Гарнітура Times New Roman.

Друк на різографі. Папір офсетний.

Ум. друк. арк. 21,0. Обл.вид.арк. 21,25.


Друк ЛДУ БЖД

79007, Україна, м. Львів, вул. Клепарівська, 35

тел./факс: (8-032) 233-32-40, 233-24-79

e- mail: mail@ubgd.lviv.ua, ndr@ ubgd.lviv.ua





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

Схожі:

Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconХарківська обласна рада постійна комісія з питань екології, надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків
Присутні: Донський О. М. – голова постійної комісії, Тітов Д. М., Шенцев М. Д., Кириченко М. О
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconАктуально для платників податків!
Про це повідомила Державна фіскальна служба України на офіційному веб-порталі
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconПетро володимирович
М47 Н. П. Фурман, С. Ж. Йовженко, М.І. Кочур; ред. С. М. Романчук; наук ред. С. Я. Цимбалюк]; Державна податкова служба України,...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconДержавна фіскальна служба україни
Програма вступного фахового випробування для здобуття рівня вищої освіти «доктор філософії» з галузі знань 08 Право зі спеціальності...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconНаказ №2цз про удосконалення системи цивільного захисту кнуба
«Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту» та з метою удосконалення управління і виконання завдань...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconНаказ №5 цз про удосконалення організації цивільного захисту
Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту та з метою удосконалення організації цивільного захисту...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconЮ. Ф. Лєбєдь Комізм характерів І ситуацій в романі Е. Ажара (Р. Гарі) «Голубчик» Лєбєдь Ю. Ф. Комізм характерів І ситуацій у романі Е. Ажара (Р. Гарі) «Голубчик». В статті розкривається суть комічного як естетичної

Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconДержавна наукова установа
Міністрів України, Нац ун-т біоресурсів І природокористування України, [Держ наук контрол. ін-т біотехнології І штамів мікроорганізмів...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconДержавна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського напн україни

Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconМетодична служба – школі інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти Випуск 3 Тернопіль
Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск / Укладачі: Ю. В. Буган, О. В....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка