Державна служба україни з надзвичайних ситуацій



Сторінка5/23
Дата конвертації17.04.2017
Розмір5.02 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

ЛІТЕРАТУРА

  1. Адамар Ж. Исследования психологии процесса изобретения в области математики. − М.: Сов. радио, 1970. − 150 с.

  2. Атаханов Р. Соотношение общих закономерностей мышления и математического мышления // Вопр. Психологии. – 1995. − №5. – С. 41-50.

  3. Биркгофф Г. Математика и психология. – М.: Сов. радио. – 1977. – 96 с.

  4. Бурбаки Н. Очерки по истории математики. – М.: Мир. – 1963. – 457с.

  5. Вейль Г. Математическое мышление. – М.: Наука – 1989. – 400 с.

  6. Гнеденко Б.В. Математика и научное познание. – М.: Знание, 1983. − 61 с.

  7. Гурова Л.Л. Интуиция и логика в психологической структуре решения задач // Семантика, логика, интуиция в мыслительной деятельности человека. – М.: Педагогика, 1979. – С.8-45.

  8. Клейн М. Математика. Поиск истины. – М.: Мир. – 1988. – 295 с.

  9. Крутецкий В.А. Психология математических способностей школьников. − М.: Просвещение. − 1968. − 432 с.

  10. Курант Р. Что такое математика? Элементарный очерк идей и методов. М.: Просвещение. – 1967. – 558 с.

  11. Марнянський І.А. Аксіоми – для чого вони?. - Київ: Рад. школа. – 1986. – 112 с.

  12. Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях. – К.: Наук. думка. – 1974. – 254 с.

  13. Пойя Д. Математическое открытие. – М.: Наука. – 1976. – 336с.

  14. Фридман Л.М., Турецкий Е.Н. Как научиться решать задачи. – М.: Просвещение. – 1984. – 175 с.

УДК.159.95


ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПРОФЕСІОНАЛА ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ
Осьодло В.І., начальник кафедри суспільних наук Національного університету оборони України, доктор психологічних наук, доцент, полковник

Куций О.А., доцент кафедри практичної психології та педагогіки

Львівського державного університету безпеки життєдіяльності,

кандидат психологічних наук, доцент
Успішне формування професіоналізму особистості та діяльності фахівців базується на їх готовності до праці. Провідною складовою готовності до професійної діяльності є психологічна готовність, яка розуміється вченими як комплексне психологічне утворення, як сплав функціональних, операційних й особистісних компонентів.

Залежно від визначення психологічної готовності, різними авторами виділяються її структура, головні складові, будуються шляхи її формування. Якщо визначальна складова – професійне мислення, то формування психологічної готовності будується через навчання прийомам аналізу. Там, де в основі є професійна спрямованість і формування професійних здібностей – психологічну готовність визначають як таку, що проходить через професійну спрямованість.

Поняття «психологічна готовність» в літературі має різні тлумачення.Так, поняття «готовності» до високопродуктивної діяльності у певній галузі праці, суспільного життя Б.Г. Ананьєв визначає, як «прояв здібностей» [1; 115]. В.А. Крутецкий пропонує називати готовністю до діяльності весь «ансамбль», синтез властивостей особистості, як значно ширше поняття, ніж здібності [3; 4]. К.К. Платонов відповідно до висунутої ним концепції особистості, у структурі готовності до діяльності виділяє моральну, психологічну та професійну готовність [3; 41].

Л.С. Нерсесян, А.Ц. Пуні пояснювали готовність через сукупність мотиваційних, пізнавальних, емоційних і вольових якостей особистості як її загальний психофізіологічний стан, що забезпечує актуалізацію можливостей; як спрямованість особистості на виконання певних дій [2].

Поняття готовності до діяльності тісно пов'язане з поняттям установки, яка забезпечує стійкий, цілеспрямований характер протікання успішної діяльності.Д.Н.Узнадзе розумів установку як більш широке явище, ніж готовність. Готовність визначалася ним як суттєва ознака установки [ 5].

З іншого боку, М.І. Дяченко та Л.А. Кандибович розрізняють ці два поняття з точки зору конкретно-психологічної природи феноменів й установка є лише формою готовності [6].

В.В. Согалаєв зазначає, що в структуру психологічної готовності входять мотиваційний, орієнтаційний, емоційно-вольовий, особистісно - операційнийтаоціночно - рефлексивний компоненти.

Психологічна готовність до професійної діяльності, на думку О.М. Краснорядцевої, що спробувала поєднати вказані вище підходи, проявляється:

- у формі установок (як проекції минулого досвіду на ситуацію «тут і зараз» ), що передують будь-яким психічним явищам і проявам;

- у вигляді мотиваційної готовності до «впорядкування» свого образу світу ( така готовність дає людині можливість усвідомити сенс і цінність того, що робить);

- у вигляді професійно-особистісної готовності до самореалізації через процес персоналізації .

Найбільш повним і вдалим є визначення психологічної готовності В. Дружиніна: «Психологічна готовність є психічним станом, що характеризується мобілізацією ресурсів суб'єкта діяльності на оперативне або довгострокове виконання конкретної діяльності» [6]. Цей стан допомагає успішно виконувати свої обов'язки, правильно використовувати знання, досвід, особисті якості, зберігати самоконтроль і перебудовувати діяльність при появі непередбачених перешкод.

Щодо дослідження особливостей поведінки особистості в екстремальних ситуаціях – цим займалися зарубіжні та вітчизняні вчені.

Так, В. Томас і Ф. Знанецький вважають, що сукупність економічних, соціальних, релігійних та інших цінностей особистості впливають на психічний стан в даний момент. Виходячи з цього, кожна конкретна активність особистості – це рішення нею певної ситуації [5].У зв'язку з проблемою подолання особистістю екстремальної ситуації, збереження нею здатності до ефективних дій в умовах даної ситуації в психології з'явився термін «копінг- поведінка» , який інтерпретують як психологічне подолання. Поняття «копінг» інтерпретується по різному в різних психологічних школах:

- неопсихоаналітичний(копінг-процеси розглядаються як его- процеси, що спрямовані на продуктивну адаптацію особистості у важких ситуаціях. У разі нездатності до адекватного подолання проблеми включаються захисні механізми, що сприяють пасивної адаптації)[8];

- другий підхід визначає копінг як якості особистості, що дозволяють використовувати відносно постійні варіанти відповіді на стресові ситуації. А.Біллінгс і Р.Моос виділяють три способи вирішення стресової ситуації: націлений на оцінку, націлений на проблему, націлений на емоції[5; 7];

- у третьому підході копінг виступає як динамічний процес, який визначається суб'єктивністю переживання ситуації і багатьма іншими чинниками[4; 6].

Динамічна структура стану психологічної готовності до складних видів діяльності – це цілісне утворення, що включає в себе ряд особистісних характеристик, основними з яких є:

1) мотиваційні – потреба успішно виконувати завдання, інтерес до діяльності, прагнення домогтися успіху і показати себе з кращого боку;

2 ) пізнавальні – розуміння обов'язків, завдання, оцінка його значущості для досягнення результатів діяльності і для себе особисто;

3 ) емоційні – почуття професійної та соціальної відповідальності, впевненість в успіху, наснага;

4 ) вольові – управління собою і мобілізація сил, зосередження на завданні, відволікання від впливів, щозаважають, подолання сумнівів, боязні [2; 4].

Відповідно до вказаного, процес формування стану психологічної готовності до діяльності в особливих умовах є послідовністю таких взаємопов'язаних процедур і дій:

- усвідомлення своїх потреб, вимог суспільства, колективу або поставленої іншими людьми завдання;

- усвідомлення цілей виконання завдань, вирішення яких призведе до задоволення потреб або виконання поставленого завдання;

- осмислення та оцінка умов, в яких будуть протікати події, актуалізація досвіду;

- визначення на основі досвіду і оцінки майбутніх умов діяльності найбільш раціональних і можливих способів вирішення завдань;

- прогнозування прояву своїх інтелектуальних, емоційних, мотиваційних і вольових процесів, оцінка співвідношення своїх можливостей, рівня домагань і необхідності досягнення певного результату;

- мобілізація сил відповідно до умов і завдань, самонавіювання віри в успішне досягнення мети [6 , 12].

Висновок.

Таким чином, незважаючи на різноманіття визначень готовності, всі автори сходяться на тому, що готовність до діяльності – це схильність суб'єкта орієнтувати свою діяльність певним чином. Поняттям «готовність» позначаються умови і регулятор діяльності; психологічний стан та установки; наявність у суб'єкта певних потреб; синтезу властивостей особистості і т.п.

Аналіз наукової літератури з даної проблеми показав, що психологічна готовність у рамках екстремальної психології розглядається в тісному взаємозв'язку з такими поняттями як психологічна підготовка, психологічна підготовленість, надійність психіки, психологічний стан, психологічний відбір, прогнозування станів, екстремальна ситуація.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Бодров В.А. Психология профессиональной деятельности. М., 2006. С. 285-295.

  2. Деркач А.А. Акмеологическая концепция профессионализма субъектов труда, осуществляющих деятельность в особых и экстремальных условиях / А.А. Деркач, В.Г. Зазыкин // Профессионализм деятельности в особых и экстремальных условиях / МААА. М., 1998. С. 133—150.

  3. Дикая Л.Г. Особенности регуляции функционального состояния оператора в процессе адаптации к особым условиям // Психологические проблемы деятельности в особых условиях / под ред. Б.Ф. Ломова, Ю.М. Забродина. — М. : Наука, 1985.С. 63-90.

  4. Завалова Н.Д. Психические состояния человека в особых условиях деятельности / Н.Д. Завалова, В.А. Пономаренко // Психологический журнал. 1983. Т. 4. № 6. С. 92105.

  5. Зазыкин В.Г. Деятельность специалиста в особых условиях. М., 1994.

  6. Корнилова Т.В. Когнитивный стиль и факторы принятия решения в ситуации неопределенности / Т.В. Корнилова [и др.] // Когнитивные стили: тезисы научно-практического семинара / под ред. В. Колги. Таллин, 1986. С. 99 103.

  7. Медведев В.И. Устойчивостьфизиологических и психологических функцій человека при действии экстремальных факторов. Л. : Наука, 1982.

  8. Комарова О.Н. Психологическая готовность к деятельности в особых и экстремальных условиях. Научно-методический журнал. Психолого-педагогический поиск. Рязань.: Рязанский государственный університет.2007. № 2 (6), с. 85 - 100.

УДК 159.922:377


ПРОСОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ У МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ
Павелків Р.В., доктор психологічних наук, професор,директор

Інституту психології і педагогіки, завідувач кафедри вікової та педагогічної психології Рівненського державного гуманітарного університету, доктор психологічних наук, професор
Професійна діяльність в екстремальних, стресових умовах передбачає підвищений чинник ризику, дефіцит інформації і часу на обміркування, необхідність прийняття адекватного рішення, високу відповідальність за виконання задачі, наявність неочікуваних перепон. Це все висуває підвищені вимоги до стану психічного здоров'я особистості. Сильні емоційні й фізичні навантаження, створюють передумови до виникнення в особистості певних психічних та соматичних розладів. В таких екстремальних умовах роботи важливими чинниками є стресостійкість особистості, адаптивність до актуальної ситуації, швидкість реагування на стресову ситуацію. Крім цього, важливою характеристикою у представників певних професій є чинник психологічного здоров'я, за відсутності якого можливе зниження працездатності, небажання йти на роботу, виникнення депресивних станів, а також емоційне вигорання.

Проблема формування та розвитку стресостійкості особистості у її професійній діяльності завжди привертала увагу дослідників ( В. О. Моляко, В. І. Берзінь, В. О. Бодров, М. В. Савчин, О. Є. Самойлов, С. І. Яковенко). Збереження або підвищення стресостійкості у майбутніх практичних психологів передбачає пошук ресурсів у контексті збереження працездатності і здоров’я особистості під час виконання професійних обов’язків в екстремальних або стресових ситуаціях. Аналіз актуального стану досліджень у цій галузі свідчить про те, що проблема стресостійкості майбутнього фахівця нині недостатньо розроблена в теоретико-методологічному аспекті.

У науковій літературі стресостійкість розглядають як індивідуальну здатність організму зберігати нормальну працездатність (К. В. Судаков); як необхідний ступінь адаптації до впливу екстремальних факторів середовища і професійної діяльності (В. О. Бодров); як здатність до соціальної адаптації, збереження значущих міжособових зв’язків, забезпечення успішної самореалізації, досягнення життєвих цілей, збереження працездатності і здоров’я (Г. С. Никифоров); як стан фізичного, емоційного і психічного виснаження, викликаного тривалим перебуванням в емоційно-напружених і значимих ситуаціях (В. А. Абабков, М. Перре) [3].

П. Б. Зільберман вважає, що під стресостійкістю варто розуміти інтегративну властивість особистості, що характеризується такою взаємодією емоційних, вольових, інтелектуальних і мотиваційних компонентів психічної діяльності людини, що забезпечують оптимальне досягнення мети діяльності в складній емотивній обстановці. Отже, стресостійкість має багаторівневу детермінацію, яка визначається дією факторів навколишнього середовища та особистісними характеристиками.

Варто відмітити, що формування стресостійкості як інтегральної характеристики психічного розвитку відбувається в процесі онтогенезу людини на основі генетично зумовлених індивідних характеристик в умовах конкретного соціального оточення. Можна стверджувати, що стресостійкість особистості формується на основі багаторазового повторення зіткнення особистості зі стресогенними факторами. Це зіткнення проявляється у складному процесі, що включає: оцінку стресової ситуації, регуляцію діяльності в стресогенних умовах, долання стресу або копінгову поведінку, вплив на особистість травматичних подій та пропрацювання травматичного досвіду. Це дає змогу виокремити у структурі стресостійкості чотири фактори: особистісний, соціальний, типологічний і поведінковий, які визначають рівні стресостійкості через їх підпорядкування та співвідношення.

Встановлено, що стресостійкість залежить як від генотипу (первинної стресостійкості), так і характеристик зовнішнього, особистісного і соціального впливу або досвіду. Чим вища первинна стресостійкість, тим вища вірогідність нормального функціонування організму і ефективної діяльності при збільшенні інтенсивності впливу стресогенних факторів зовнішнього середовища.

Загалом стресостійкість виконує такі функції: спрямованість на подолання перешкод; актуалізація діяльності в екстремальних та стресових умовах; стабілізація внутрішніх механізмів емоційно-вольової саморегуляції; забезпечення здатності до постійного відтворення високого рівня професійної мотивації.

Стресостійкість важливо розглядати як в контексті визначення її змісту, оцінки, розвитку на різних етапах професійного шляху. Це дає змогу визначити, від чого залежить опанування людиною складних життєвих ситуацій, яку роль в оптимальному функціонуванні людини відіграє її індивідуальний досвід, суб’єктната та просоціальна активність. У підготовці практичних психологів дослідження стійкості до стресу як важливого фактору забезпечення психічного й фізичного здоров’я особистості, ефективності й надійності професійної діяльності дає змогу не тільки зрозуміти сутність цього феномену, а й обґрунтувати шляхи й методи його оцінки та формування.

Вченими доведено, що людина внаслідок різної стресостійкості під час професійної діяльності не залишається стабільною, а змінюється. Тобто під впливом комплексу факторів, пов’язаних з характером і умовами діяльності, в організмі можуть виникати зміни, що призводять до формування несприятливих функціональних станів (монотонії, перевтоми, нервово-психічної напруги) в результаті чого знижується стресостійкість особистості і ефективність роботи. Тому постає проблема необхідності формування стресостійкості у майбутніх практичних психологів із урахуванням тих завдань, виконання яких покладається на психологів [2].

Варто підкреслити, що хоча стресостійкість і залежить від її типологічного фактора, вирішальне значення у формуванні стресостійкості належить особистісному, соціальному, поведінковому компонентам і навчанню. Можна стверджувати, що провідними стратегіями подолання стресу, що детермінують стресостійкість у майбутніх психологів є асертивні дії, активність у взаємодії, просоціальність, активність особистості, пошук соціальної підтримки, вступ до соціального контакту.

Просоціальний аспект формування та розвитку стресостійкості у майбутніх практичних психологів базується на процесах когнітивного зростання особистості та передбачає здатність критично й концептуально мислити у стресових та напружених ситуаціях. Це, у свою чергу, сприяє підвищенню самокомпетентності й розвитку здатності протистояти стресовим факторам. Розвиток когнітивних можливостей дозволяє впливати на розвиток навичок подолання проблем і навичок до зрілого стилю мислення у професійній діяльності. Процес когнітивного зростання відбувається на різних рівнях професійного становлення особистості і являє собою розвиток міжособистісної, комунікативної ефективності. Самоповага й самоефективність, що є продуктом розвитку когнітивних процесів, створюють можливість адекватно реагувати на стресові ситуації й справлятися з ними та ведуть до формування стресостійкої високофункціональної професійної діяльності.

Вважаємо, що оптимізація стресостійкості і професійної діяльності у майбутніх практичних психологів можлива, в першу чергу, через формування у кожного спеціаліста високих психологічних якостей і функціональних можливостей, мотивації, дисциплінованості й ініціативи, що включає: розвиток мотиваційної сфери в звичайних і екстремальних умовах; всебічний розвиток сукупності емоційно-вольових якостей (цілеспрямованості, активності, ініціативи, самовладання, витримки); формування особливих якостей психофізіологічної надійності (стійкість до тривалого напруження організму, до небезпеки, ризику, готовність до негайних дій); розвиток здатності до оптимальної мобілізації особистих можливостей та самоконтролю організму; всебічний розвиток якостей професійного мислення в стресових ситуаціях.

Отже, стресостійкість особистості майбутніх практичних психологів може бути детермінована ступенем оволодіння спеціальними навичками і знаннями, внутрішнім почуттям обов’язку, відповідальністю, самоконтролем, характером оцінки реальності, високим рівнем самооцінки, низьким рівнем тривожності, наявністю досвіду долання стресогенних ситуацій. Серед чинників особистісного розвитку найбільше значення у формуванні стійкості до стресу має досвід, що набувається при тривалих стресових впливах. Цей досвід сприяє адаптованості до стресу, що дозволяє зберігати стійкість в реалізації різноманітних завдань професійної діяльності та адекватно регулювати власну поведінку в стресових ситуаціях.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Абабков В. А. Адаптация к стрессу. Основы теории, диагностики, терапии / В. А. Абабков . – СПб., 2004. – 166 с

  2. Бодров В. А. Психология профессиональной пригодности / В. А. Бодров. – М.: ПЕРСЭ, 2001. – 511 с.

  3. Крайнюк В. М. Психологія стресостійкості особистості / В. М. Крайнюк . – К., 2007.– 432 с.

  4. Маклаков А. Г. Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях / А. Г. Маклаков // Психологический журнал. – 2001. – Т. 22, № 1. – С. 16–24.

  5. Психология здоровья / под ред. Г. С. Никифорова. – СПб. : Питер, 2003. – 607 с.

УДК 159.98:331
СПЕЦИФІКА ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ КУРСАНТІВ НА

ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ
Перелигіна Л.А., начальник кафедри прикладної психології

Національного університету цивільного захисту України,

доктор біологічних наук, професор
Про важливість психологічної підготовки сказане чимало слів. Однак реальна психологічна робота ведеться на вузькому фронті й невеликими силами. Однією з причин того, що сучасні системи практичної психології не знайшли ще широкого застосування в підготовці, корениться в устояних поглядах на те, що являє собою курсант, як він адаптується й що йому потрібно для несення служби.

У практичній роботі й стилі мислення багатьох фахівців намічається тенденція до технологізації своєї діяльності. Фахівцями із профвідбору проводиться тільки тестове дослідження, на підставі чого виносяться висновки та рекомендації, які враховується при комплектуванні органів і підрозділів ДСНС України, на чому їх діяльність практично обмежується. В ідеалі вся система підготовки майбутніх працівників ДСНС повинна працювати як добре налагоджена машина для успішного несення служби. Чи досяжний цей ідеал? У всякому разі, багато до нього прагнуть. Тим більше що три кити, на яких ґрунтується бездоганний образ майбутнього працівника ДСНС, усім відомі. Це фізична, технічна й психологічна підготовка працівника. Отже, для успіху необхідна досконала організація підготовчого процесу у всіх трьох напрямках. Якщо всі ланки підготовки майбутнього фахівця правильно налагоджені й чітко погоджені між собою, то з конвеєра сходить закономірний підсумок підготовчої роботи людина з адекватним прийняттям ролі рятувальника.

При технологізованому дослідженні особистість самого майбутнього працівника залишається за лаштунками. У найкращому разі професійний відбір перетворюється у формальне діагностичне тестове дослідження, у гіршому його розвиток направляється по екстенсивному шляху. Останнє знаходить своє вираження в досить розповсюдженій серед фахівців з кадрів упевненості, що результат не завжди пропорційний якості. Цей висновок напрошується, якщо основний каркас системи підготовки працівника ДСНС загалом завершений. Пізнавальні психічні процеси, особливості особистості, властивості нервової системи, рівень нервово - психічної стійкості – це точки прикладання зусиль, які вже давно виявлені. Виходить, справа лише у величині цих зусиль. Звідси тенденція до нарощування діагностичного дослідження.

Природно, що у жорсткі часові рамки в момент медичного огляду й профвідбору вписати соціально-психологічну підготовку майбутнього курсанта досить складно. Тоді єдине, що залишається на долю практичного психолога лише тестове дослідження.

Ті, хто надають вирішального значення одному лише тестуванню, випускають із уваги найважливіший психологічний факт: результати будь-яких людських зусиль, будь-якої діяльності залежать не тільки від досконалості навичок і вмінь людини, але й від її характеру, сили її устремлінь, значимості її дій у власних очах і очах інших людей, від змісту того, що вона робить. Шквал емоцій, що супроводжує юнака в невизначені, а часом і критичні моменти початку служби, це не просто зовнішня оболонка страху перед незвіданим, це реальні факти нестабільності стану, які згодом можуть привести до дезадаптації. Це причина відхилень від служби, несподіваних нервових зривів, втеч із підрозділів.

Ми вважаємо, що для досягнення підготовки майбутніх курсантів не варто обмежуватися дослідженнями психічних процесів, але й проводити тренінгові заняття під час зборів «Курс молодого бійця» (КМБ) по навчанню зняття емоційної напруги, оволодінню оптимальними копінг-механізмами. Основними закономірностями психологічної підготовки, адаптованими до мети нашого дослідження є наступні:



  • Людина боїться того, чого не знає.

  • Дві аналогічні ситуації ніколи не вирішуються однаково.

  • Бути слабким нікому не хочеться.

Майбутній курсант приїжджає на КМБ, де він опиняється в новій обстановці, з новими вимогам, з новою для нього функцією бути курсантом. Головне почуття, яке панує над усіма його помислами страх незвіданого, нового. Страх, за словникомі Ожогова, це «сильний острах, сильний переляк». Як же управляти цим почуттям? Повністю подолати страх неможливо. Нічого не боятися може людина, яка не усвідомлює існуючу небезпеку. Подолання почуття страху залежить не тільки й не стільки від уродженої сміливості, скільки від привитих чисто людських якостей.

Знизити почуття страху до прийнятного рівня можна тільки за рахунок придбання усвідомлених знань і твердих практичних навичок і вмінь. Але й цього виявляється недостатньо. Не менш важливе вміння розумно розпоряджатися своїми знаннями й уміннями. Якщо в курсанта виникає почуття непевності, якщо він почуває себе не підготовленим фізично, якщо в нього постійно виникають сумніви начебто «а чи впораюся я?», то це вже свідчить про не готовність. Психологічно підготовлена людина більш успішно діє в нових умовах, тому що впевнена у своїх силах, внаслідок чого має більше часу на оцінку обстановки, а тому в неї буде менше неясних і несподіваних ситуацій. Здавалося б, здоровіший дух, сильна воля, високий психічний настрой можуть бути тільки в здоровішому витривалому тілі.

Однак не заважає пам'ятати, що фізичний стан людини не є чимсь постійним. Отут ми й підійшли до усвідомлення необхідності оволодіння такими психологічними методиками саморегуляції, вибору адаптивних стилів поведінки, використання раціональних копінг-стратегій.

Основні етапи організації психологічного супроводу майбутніх курсантів представлено у таблиці 1.



Таблиця 1.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

Схожі:

Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconХарківська обласна рада постійна комісія з питань екології, надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків
Присутні: Донський О. М. – голова постійної комісії, Тітов Д. М., Шенцев М. Д., Кириченко М. О
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconАктуально для платників податків!
Про це повідомила Державна фіскальна служба України на офіційному веб-порталі
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconПетро володимирович
М47 Н. П. Фурман, С. Ж. Йовженко, М.І. Кочур; ред. С. М. Романчук; наук ред. С. Я. Цимбалюк]; Державна податкова служба України,...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconДержавна фіскальна служба україни
Програма вступного фахового випробування для здобуття рівня вищої освіти «доктор філософії» з галузі знань 08 Право зі спеціальності...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconНаказ №2цз про удосконалення системи цивільного захисту кнуба
«Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту» та з метою удосконалення управління і виконання завдань...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconНаказ №5 цз про удосконалення організації цивільного захисту
Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту та з метою удосконалення організації цивільного захисту...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconЮ. Ф. Лєбєдь Комізм характерів І ситуацій в романі Е. Ажара (Р. Гарі) «Голубчик» Лєбєдь Ю. Ф. Комізм характерів І ситуацій у романі Е. Ажара (Р. Гарі) «Голубчик». В статті розкривається суть комічного як естетичної

Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconДержавна наукова установа
Міністрів України, Нац ун-т біоресурсів І природокористування України, [Держ наук контрол. ін-т біотехнології І штамів мікроорганізмів...
Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconДержавна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського напн україни

Державна служба україни з надзвичайних ситуацій iconМетодична служба – школі інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти Випуск 3 Тернопіль
Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск / Укладачі: Ю. В. Буган, О. В....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка