№ 96
УКАЗ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР
ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ХЕРСОНСЬКОГО КОМБАЙНОВОГО ЗАВОДУ
ім. ПЕТРОВСЬКОГО ОРДЕНОМ ТРУДОВОГО ЧЕРВОНОГО ПРАПОРУ
6 січня 1971 р.
О награждении Херсонского комбайнового завода имени Г. И. Петровского
Министерства тракторного и сельскохозяйственного машиностроения СССР
орденом Трудового Красного Знамени
За успешное выполнение коллективом предприятия заданий пятилетнего плана по выпуску сельскохозяйственных машин и организацию серийного производства новой техники для уборки кукурузы наградить Херсонский комбайновый завод имени Г. И. Петровского Министерства тракторного и сельскохозяйственного машиностроения СССР орденом Трудового Красного Знамени.
Председатель Президиума
Верховного Совета СССР Н.Подгорный
Секретарь Президиума
Верховного Совета СССР М.Георгадзе
[печатка]
Москва, Кремль.
6 января 1971 г.
Державний архів Херсонської області, ф. Р-1979, оп. 11, спр. 20, арк. 2.
№ 97
ПОВІДОМЛЕННЯ В ГАЗЕТІ
ПРО ВІДКРИТТЯ у м. ХЕРСОНІ ПОГРУДДЯ Т.Г.ШЕВЧЕНКА
РОБОТИ МІСЦЕВИХ МИТЦІВ – СКУЛЬПТОРА І.БІЛОКУРА
ТА АРХІТЕКТОРА Ю.ТАРАСОВА
29 квітня 1971 р.
Вчора (28 квітня) у Херсоні, на проспекті Текстильників, відбувся багатолюдний мітинг херсонців з нагоди відкриття після реставрації погруддя незабутнього поета Тараса Григоровича Шевченка.
О 18 годині заступник голови Херсонської міськради депутатів трудящих Ю. В. Скульський коротким вступним словом відкриває мітинг.
Лунає Гімн Радянського Союзу.
Коли мелодія стихає, до мікрофона підходить секретар міськкому КП України В. Ф. Беньковський:
– Товариші! Дозвольте від вашого імені попросити секретаря обкому КП України О. Є. Касьяненка, першого секретаря міськкому КП України О. П. Балабая, заступника голови міськради депутатів трудящих Ю. В. Скульського і ткалю бавовняного комбінату, депутата Верховної Ради Української РСР Г. Сідяк перерізати стрічку!
Під бурхливі оплески городян запрошені підходять до постаменту. Дівчата в національному одязі підносять ножиці. Мить – і покривало поволі опускається, відкриваючи погруддя славного сина українського народу Тараса Шевченка. тепле проміння вечерового сонця падає на бронзу, і суворе, задумане чоло Кобзаря, звернене до Славути, ніби трохи ясніє.
Оркестр і хор виконують Шевченків «Заповіт» <…>
Слово надається відповідальному секретареві бюро Херсонської організації Спілки письменників України М. І. Братанові. Від імені інтелігенції міста він сказав:
– У нашу сонячність, у білоцвітну подніпровську весну, переступивши титаном через літа і гробниці тиранів, прийшов сьогодні рідний, думний і пломінкий, безсмертний у віках Тарас! <…>
П. Волинець
Наддніпрянська правда. – 1971 – 29 квітня.
№ 98
З ПУБЛІКАЦІЇ В ГАЗЕТІ ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ХЕРСОНСЬКОГО СУДНОБУДІВНОГО ЗАВОДУ ОРДЕНОМ ЛЕНІНА
11 червня 1971 р.
Херсон, 10 червня (РАТАУ). Значний вклад у розвиток вітчизняного кораблебудування вносить колектив Херсонського суднобудівного заводу. Великотоннажні судна, побудовані на верфях цього підприємства, борознять води всіх морів і океанів <…>
За успішне виконання п’ятирічного плану і організацію виробництва нової техніки Херсонський суднобудівний завод Указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджено орденом Леніна.
Вчора, 10 червня, в святково прикрашеному кіноконцертному залі «Ювілейний» відбулися урочисті збори, присвячені врученню заводові високої урядової нагороди. Тут зібралися кращі трудівники підприємства, представники партійних, радянських і громадських організацій, воїни місцевого гарнізону.<…>
Морські суховантажні судна великої водотоннажності, що їх випускає завод, стоять на рівні кращих світових зразків, мають високі економічні та експлуатаційні якості, експортуються до багатьох зарубіжних країн. Гордістю і славою нашого колективу є спорудження великотоннажного суховантажного судна «Парижская комуна» з газотурбінною установкою і гвинтом регульованого кроку, а також комплексно-авотоматизованого судна «Светлогорск».
На заводі значна увага приділяється невпинному вдосконаленню технологічних процесів будівництва суден, механізації та автоматизації виробництва, впровадженні спеціалізованих ліній, дільниць і цехів, підвищенню рівня зварювального виробництва. В результаті вдосконалення технології потоково-позиційного методу тривалість циклу будівництва великих суховантажних суден скорочено в два рази. Це велика перемога славних херсонських суднобудівників <…>
З великим піднесенням учасники урочистих зборів прийняли вітальні листи ЦК КПРС Президії Верховної Ради і Раді Міністрів СРСР, ЦК КП України, Президії Верховної Ради і Раді Міністрів УРСР.
Урочисті збори оголошуються закритими. Оркестр виконує Державні гімни СРСР і УРСР. Для учасників зборів було дано концерт <…>
Наддніпрянська правда. – 1971. – 11 червня.
№ 99
З НЕКРОЛОГУ Л. А. ОСНОВИКОВА ГОЛОВИ КОЛГОСПУ
ім. XXII З’ЇЗДУ КПРС с. ДЕМИДІВКИ ВЕЛИКОЛЕПЕТИСЬКОГО РАЙОНУ
18 липня 1971 р.
16 липня на 46-му році життя трагічно загинув при гасінні пожежі на пшеничному полі голова колгоспу ім. XXII з’їзду КПРС Великолепетиського району, член КПРС Леонід Анатолійович Основиков.
Л. А. Основиков – учасник Великої Вітчизняної війни, з 1943 по 1957 рік служив у лавах Радянської Армії, пройшовши шлях від рядового до офіцера.
Після демобілізації з рядів Радянської Армії Леонід Анатолійович з 1957 по 1960 рік працював заступником голови колгоспу «Заповіт Ілліча», а з лютого 1960 року – головою колгоспу ім. XXII з’їзду КПРС Великолепетиського району.
Т. Основиков брав активну участь в громадсько-політичному житті району, його неодноразово обирали членом Великолепетиського райкому КП України і депутатом районної Ради депутатів трудящих.
Л. А. Основиков багато сил і енергії віддав справі піднесення економіки колгоспу, виконанню директив партії і уряду по дальшому піднесенню сільськогосподарського виробництва. Він був вмілим організатором, принциповим комуністом, щирою людиною, користувався заслуженим авторитетом і повагою серед товаришів по роботі. Його участь у Великій Вітчизняній війні, в мирному будівництві високо оцінена партією і урядом. Він нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани» і чотирма медалями. Світла пам’ять про Леоніда Анатолійовича Основикова назавжди збережеться в наших серцях <…>
Наддніпрянська правда. – 1971. – 18 липня.
Поділіться з Вашими друзьями: | 
