Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани



Сторінка1/3
Дата конвертації09.03.2018
Розмір0.67 Mb.
ТипДиплом
  1   2   3

НЕФІ У ТУРЕЦЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ДИВАНУ ТА ХУДОЖНЬО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО САКІНАМЕ

Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани



КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

КАФЕДРА ТЮРКОЛОГІЇ

Науковий керівник: д-р філ. наук проф. Г.І. Халимоненко



КИЇВ - 2002
Вступ

Об’єктом дослідження нашої роботи став жанр сакінаме, інакше,- винної поезії, популярної та досить поширеної у середньовічній літературі Сходу. Мотиви вина зустрічалися їще у творах видатних арабських митців Абу Нувваса, Аль Фараздака, Аль-Валіда ібн Акаба та інших; перських поетів Фарабі та Рудакі; турецьких, зокрема, Нефі, твір якого і став предметом нашого дослідження.

Досліджуючи сакінаме Нефі, ми поставили за мету розглянути художньо-стилістичні особливості твору, проаналізувати лексично-образний склад, структуру твору та його граматичні особливості; розглянути твір у контексті класичних традицій віршування Сходу, зокрема, зупинитись на впливах арабської та перської літератур. У ході роботи було здійснено спробу перекладу твору українською мовою. Ми намагалися доповнити переклад широким коментарем, долучаючи додаткову інформацію з іншомовних енциклопедичних джерел. Крім того, ми подали біографічну довідку про поета та відомості про його поетичну творчість, адже без цього аналіз його твору можна було б вважати неповним.

Матеріалом для проведеного дослідження був, передусім, оригінальний текст сакінаме Нефі, монграфії вітчизняних (Г.І. Халимоненко, А.В. Куделін, Е. Бертельс, І. Фільштинський, Р. Мусульманкулов) та зарубіжних вчених (Банарли, Девелліоглу тощо); крім того, у художньому аналізі твору ми спирался на збірники перекладів віршів (Из старой турецкой поэзии, Турецкая ашыкская поэзия); широко використовували словникові та енциклопедичні дані (енциклопедичний словник Девелліоглу, словник Онера Кемаля).

За ступенем розробленості тема турецької літератури дивану XVI - XVII століть не може похвалитися ретельними дослідженнями як на теренах України, так на території усього колишнього Радянського Союзу. У 1916 році у Москві була видана ґрунтовна робота А. Кримського История Турции и ея литературы. Нині маємо послідовний огляд турецької літератури (до XVI століття) у двох частинах підручника Г.І. Халимоненка, виданих відповідно 2000 та 2001 роках. Мотив вина у східній поезії згадано у фундаментальних працях І. Фільштинського, Е. Бертелься, проте їхні роботи стосуються арабської та перської літератур відповідно. Що ж до турецької класичної літератури, відзначимо Бороліну, Алькаєву, Горбаткіну та їхні переклади Из старой турецкой поэзии. Е. Бертельс зазначав, що література Близького Сходу XVІ - XVIІ століть вивчена дуже слабо1, до його думки приєднуються Г. Халимоненко та Н Бороліна, яка, зокрема, вказує на те, що на турецьку літературу довгий час не звертали достатньої уваги через її наслідувальний характер та видимий брак оригінальності. Адже, як зазначає Г. Халимоненко, "турецьку поезію класичної доби неможливо вивчати поза контекстом арабсько-перської поетики"2 .

Одне слово, можна сказати, що в українській тюркології тема літератури дивану вцілому та жанру сакінаме зокрема ще розроблена недостатньо, а звідси випливає актуальність запропонованої проблематики. Ми зробили спробу не лише "заповнити болісну для українських інтелектуалів прогалину у їхній практичній діяльності, спрямованій на утвердження іміджу вітчизняної науки"3, але й запропонувати українському читачеві переклад яскравого зразка турецької диванної поезії. Вважаємо надзвичайно потрібною подальшу працю над запропонованою проблемою, адже докладна розробка особливостей турецької літератури та специфіки її поетичного мовлення дасть змогу глибше зрозуміти її суть; крім того, дати українському читачеві повноцінний та адекватний переклад перлин турецької поезії дивану, яка довгий час була позбавлена достатньої уваги.



Розділ І. Особистість Нефі

Передусім, слід зазначити, що відомості про особистість Нефі досить обмежені, творчість його ще й досі не вивчена у достатній мірі. У роботі В.С.Гарбузової Поэты средневековой Турции міститься коротенький огляд життя й творчості письменника,4 у роботі ж Л.Алькаєвої та Б.Бабаєва Турецкая литература зазначено лише, що поет уславився своїми сатирами, за які, власне, і був страчений5. Найдокладнішу інформацію щодо особистості, життєвого шляху та творчості поета ми знайшли у енциклопедії турецької літератури Н.С. Банарли6.

Нефі - великий поет XVII століття, під його пером вірш дивану набув величності, стрункості та гармонії. Нефі вдалося збагатити поетичну мову того періоду насиченим музичним звучанням. Вірш Нефі звучить музикою у вухах читача.

Слова та структури, які використовує поет, узяті з поетичної мови турецько-іранської літератури, “тюркизовані” та підігнані задля стрункості та гармонії вірша. Проте довершене речення, побудоване з елементів турецько-перської мови, мало правильну й чітку структуру згідно правил суто турецької мови:

Etse Nef’і nola ger gonluyledaim bezm-i has

Hem kadeh hem bade hem bir suh sakidur gonul

у подібних рядках, поруч з чистою й правильною мовою того періоду особливу нашу увагу привертає особливість побудови висловлювання.

Особистість поета користувалась значною популярністю; він був знаний завдяки своїм касидам, сатирам; зокрема, сатири, які часом мали занадто гострий характер, i стали причиною його загибелі.



Життєвий шлях

Нефі народився у містечку Хасанкале (Ерзрум). Немає можливості встановити точну дату його народження, відомо лише, що поет прийшов у світ у середині другої половини XVII століття.

Справжнє ім"я Нефі - Омер. Цей факт вказує на те, що Нефі народився у сім’ї суннітів. Справа у тому, що на той час більшість населення Східної Анатолії, включаючи Ерзрум, належали до шіїтського напрямку, представники якого негативно ставились до імені Омер. Як зазначає історик Алі у своєму творі "Меджмауль - Бахрейн", батьком Нефі був Мехмед бей, дідом - Алі паша.7

З сатир, написаних поетом батькові, зрозуміло, що батько його, Мехмед бей, також був поетом, читав вірші кримському ханові, з яким близько товаришував, також писав на його честь касиди.

Ми не маємо достатніх даних про дитячі та юнацькі роки Нефі. Відомо лише, що він отримав хорошу освіту, зростав під сильним впливом турецько-іранської поетичної традиції. За одним з переказів, та й, власне, як на те вказують рядки з творів поета, він був близько знайомий з родиною кримського хана, можливо, це знайомство відбулося завдяки батькові поета.

Потім, скоріше за все, Нефі був відправлений Куюджу Мурад пашою з Анатолії до Стамбулу. Є відомості, що Куюджу Мураду паші поета рекомендував кримський хан Джанибей Гірей.8

За переказами, Нефі спочатку писав вірш під прізвиськом Заррі, а вже потім відомий історик Алі Геліболулу вигадав для нього псевдонім Нефі. Серед віршів, які не увійшли до поетового дивану, є касида з редифом suhan, що є хвалою (медхіє) Алі:

Eyledun mahlas-i Nef'i ile kadrim il'a

Zihn-i pakimde gorub kuvvet-i izan-i suhan

Himmetunle giderek buldi terakki si'rim

Adi her bir gazelim aleme destan-i suhan

у цих рядках, звернених до історика, поет висловлює подяку своєму покровителю та захиснику Алі.

Під час правління султана Ахмеда І Нефі прибуває до Стамбула і знаходить захист та притулок у султанському дворі. При дворі до поета ставилися з прихильністю, з милості султана він поїхав до Едірне, де згодом на певний період отримав призначення мютевелі.9 У наступни бейтах касиди "Едірне" поет розповідає про свій приїзд до міста:

Edirne sehri mi bu ya gulsen-i me'va midir

Anda kasr-i padisahi cennet-i a'la midir

Cuylar mi devr eden tarf-i cemen-zarin yahud

Mai pervaz ile kat'olmis yesil hara midir

Daima boyle muferrih mi bu ca-yi dil-kusa

Her zaman ab u hevasi boyle ruh-efza midir

Yoksa simdi eyleyen ab u hevasin terbiyet

Aftab-i devlet-i sah-i cihan-ara midir

Серед поетичного доробку Нефі зустрічаємо касиди не дише на честь султана Ахмеда І, але й на честь його наступника Османа ІІ. Перебуваючи у Стамбулі, Нефі служив дрібним чиновником і не робив спроб піднятись по службовій драбині.

Незважаючи на це, при дворі до нього ставилися з прихильністю, особливо за часів правління Мурада IV. Відомо, що султанові подобались сатири поета та його стиль, гострий, по-чоловічому сильний голос та гармонійно-витончена поетична мова.

За влучним зауваженням Фуада Кьопрюлю, серед творів Нефі були й такі, що їх схвалював сам султан Селім Явуз. Оскільки султан вряди-годи писав вірші, він розумівся на поезії і цілковито міг схвалювати ті твори. Султан Мурад IV із задоволенням слухав поезії Нефі, особливо, касиди та сатири, отримуючи від них справжнє задоволення.

Отже, спочатку Нефі користувався усілякими милостями, брав участь у бесідах з владиками; але, очевидячки, поет, майстер касид на честь великих та поважних персон, отримав від степового клімату надзвичайно складного характера та вкрай гострого язика. Найвпливовіші державні мужі того часу не могли врятуватися від нищівної поетової сатири. Гостре перо Нефі перетворювало їхні помилки на віршовані рядки сатири, що починали переходити з уст в уста. Серед вельмож, які потрапили до сатир поета, були Гюрджю Мехмед паша, Кеманкеш Алі паша, Екмекчізаде Ахмед паша, Бакі паша, навіть Нафиз Ахмед паша та каймакам10 Садарету Байрам паша. Нефі робив своє діло з неабиякою поетичною майстерністю, проте, разом з тим, творами своїми поет нажив багато ворогів. Знаходились навіть такі, хто вважав необхідною страту митця.

У такому несприятливому середовищі, спричиненому власними сатирами, поета й було страчено.

Ми не знаємо, що саме стало причиною його страти і що ж було останньою краплею. Різні ж джерела подають різні відомості щодо цього. Зокрема:

Одного разу, коли Мурад IV читав книгу Нефі "Сихам-и Каза-і" надворі стемніло і у палац вдарила блискавка. Султан подумав, що то є поганий знак, покликав до палацу поета і заборонив йому писати сатири. Нефі скорився, але у касиді, написаній одразу ж потому:

Bu gunden ahdim olsun kimseyi hicv etmeyim illa

Vereydin ger icazet hicv ederdim baht-i nasazi,

не зміг стриматися від того, аби не висміяти володаря, нехай і в дуже вишуканій манері, зрозумілій лише тому, хто знається у віршах. Про це одразу ж стало відомо, і недоброзичливці поета переповіли подію наступним чином:

Gokden nazire indi Siham-i Kaza'sina

Nef'i diliyle ugradi Hakk'in belasina

За іншими ж переказами, цей бейт було написано на замовлення і присвячено до смерті поета.

Розповідають, що владика заборонив Нефі складати сатири, проте поет, незважаючи на це, не втримався аби не висміяти султанового візира Байрама пашу. Почувши про це, султан наказав привести поета. Чесний від народження Нефі не відмовився від скоєного. Падішах передав поета Байрамові паші і той, отримавши дозвіл на страту, наказав задушити його, а тіло викинув у море, позбавивши таким чином батьківщину навіть могили поета. А вже потому суперники поета і склали наведені вище рядки.

Проте набагато важливішою та ближчою до істини видається нам причина страти поета, запропонована професором Ф.Кьопрюлю.11

"У старих часописах зустрічається касида Нефі, яка містить тяжкий наклеп на Мурада VI. Можливо, насправді касида не належала перу Нефі, можливо, хтось з його недоброзичливців додав ці рядки з наклепом до поетової гострої сатири; проте касиду було представлено падішахові, і саме цей факт, очевидно, й став головною причиною страти. Ось що підтверджує цю можливість: до того часу Нефі склав значну кількість сатир на великих візирів, але жодна не стала причиною його страти. Мурад VI, який так любив та цінував поета, не приніс би його в жертву пихатому візирові. Найбільше покарання, що його міг би застосувати падишах, - звільнення зі служби, або ж, у гіршому випадку, заслання (що він і робив неодноразово). Отже, робимо висновок, що образа, яка спричинила до страти поета, мала бути нанесена лише особисто падишахові".

Наведені нижче бейти подають нам історію поетової страти:

Nagehangeldi (bir eksikli) dedi turihin

Ah kim kiydi felek Nef'i gibi ustade

Katline oldi sebeb hicvi hele Nef'i'nin

За цими даними Нефі було страчено 1044 (1634) року. Страту провели під безпосереднім керівництвом чавушбаші12 Бойну Егрі (Кривобокого) Мехмеда Аги. Придворні кати задушили поета, а тіло його кинули до моря. Таким чином, візир Байрам паша здійснив наказ великого падішаха.



Поетична творчість

Нефі належить до поетів, яким вдалося увійти до турецької літератури завдяки власному сильному слову. Проте слово його не є штучно створеним порожнім поетичним дзвоном. У поезії Нефі чітке гранене слово та думка автора перебувають у безперечній гармонії зі змістом твору. Іще у касиді, написаній на честь Ахмеда І поет підкреслював, наскільки важливою він вважає мелодику вірша:

Hem yazar hem tutarim nagme-i klike ahenk

Поет створив цілу низку творів, у яких з-під його каламу виходять мелодії. Необхідно також відзначити, що поети XVIІ століття, приділяючи надзвичайну увагу звуковому вираженню вірша, мали нове розуміння гармонії внутрішньої та зовнішньої побудови вірша. Прихильники цієї тенденції пішли навіть далі за видатних поетів попереднього століття Фузулі та Бакі, гармонія вірша та музична довершеність поезії яких безперечні.

З іншого боку, якщо докладніше розглянути уявлення Нефі про поезію, висловлені у касидах на честь Ахмеда І, можемо зробити висновок, що поетове бачення випереджало навіть думку його сучасників. На його думку, художня цінність поезії має бути схвалена кимось з високих осіб.

У поезіях Нефі, незважаючи на сильний вплив перської класичної поезії, перської манери написання вірша, спостерігаємо суто тюркську побудову речення та чітку, варту особливої уваги ясність манери виразу; причому поезії Нефі виразні настільки, що людина, знайома з усталеною поетичною лексикою того часу та канонами написання придворної поезії, не мала жодних труднощів з розумінням творів. У поезіях його - суть, гармонія та душа, і твори ці - саме те, що у давній літературі називали словом красномовність. Поет відбирав прості, але виразні та зрозумілі слова, забезпечував внутрішню та зовнішню гармонію вірша; відповідність між його звуковим вираженням та змістом; причому, на думку літературних критиків Туреччини, у цьому він досяг неабиякого успіху.

Саме тому написані Нефі вірші описового характеру найкраще показують художню силу та потенціал його творів. Читаючи опис війни у касиді поета, неможливо не почути гуркіт гармат та брязкіт шабель, створений навдивовижу митецькою побудовою фрази, вдалим підбором звуків. Якщо ж це опис весняного пейзажу, між рядків відчуваємо атмосферу радості, бажання, що надихає до дії, надає сил та енергії, живить природу.

У турецькій літературі дивану Нефі здобув ім’я майстра касид; секрет же у тому, що поет спромігся сягнути у цьому поетичному жанрі омріяних висот, відлити у формі слова барвисте різноманіття почуттів. Душа Нефі, що прагнула до інших, кращих світів, у жанрі касиди знайшла для себе можливості, що дозволяли зазирнути, ба навіть поблукати тим світом. У багатьох випадках образи його настільки перебільшені, що не здатний осягнути поетового світу читач сумнівався у щирості відображених почуттів поета.

Про героя своєї касиди Нефі говорить, що порох з-під копит його коня зупиняє вітри, а сонце проти величі його схоже на порошинку. Ці образи, що зійшли на папір з переповненого почуттів серця поета, не назвеш простими й звичними для жанру касиди. Проте поетові подобалося сягати таких висот за допомогою власної фантазії; зокрема в одному зі своїх віршів перською мовою Нефі зазначає: "моя фантазія - як Бог; якщо вона захоче, то перетворить перлину з морського узбережжя на фортецю, "- в чому, на думку Банарли, Нефі цілковито мав рацію13.

Незважаючи на численні гіперболи, які переходили усілякі припустимі межі, вірші Нефі отримали визнання та перепустку до когорти визнаних творів свого часу, так би мовити, до елітних творів, за їхню стилістичну майстерність, витонченість та гармонію, деяку схожість з фантастично-казковими творами.

Іншою важливою особливістю касид Нефі було те, що він уникав реалістичних описів осіб, яким присвячував твір. Портрет, створений пером та безмежною фантазією поета, настільки величний, що, врешті, ким би не була ця особа, що виникла у мистецькій уяві поета, у будь-якому випадку, вона мала б заслуговувати на схвалення та захоплення.

Зокрема султана Ахмеда І, який не брав участі у жодній війні, Нефі зобразив великим героєм; султанові Осману ІІ, що зазнав невдачі у поході на Польщу й сам потрапив до полону, поет присвятив наступні рядки:

Aferin ey ruzgarin sehsuvar-i safderi

Arsa as simden-geru tig-i Sureyya-gevheri

Касида Османові ІІ починається таким величним вступом і представляє молодого владику переможним командувачем; мало того, тут відчувається щирість поета, чуємо наспіви його душі, породжені тією ж безмежною уявою.

Tigine no'a yemin eylerse ruh-i Murtaza

Bir gaza etdin ki hosnud eyledin Peygamber'i

Eyledin bir hamlede berbard mulk-i dusmeni

Gerd-i rahsin gerci kim siddetli rah sarsari

Так само як і у касидах, присвячених султанам, у своїх творах на честь нижчих за становищем, Нефі вдається до гіпербол; уславляючи їх (серед таких, зокрема, візирі Мурад паша, Насук паша, Хусейн паша, Алі паша) поет використовує, здавалось би, занадто високі слова; усе це - вираз внутрішнього світу поета.

Помиляються ті, хто вважає подібні хвалебні пісні псевдо-мистецьким підлабузництвом. Доказом тому може слугувати той факт, що Нефі, гіперболізовано оспівуючи чесноти високих вельмож і приносячи їм хвалу, з тією ж таки ретельністю складає нищівну сатиру на них же, нещадно висміюючи усі їхні недоліки та хибні вчинки. Разом з тим варто ще раз підкреслити, що Нефі надзвичайно високо цінував власну творчість; це була занадто самовпевнена і самолюбива особистість, що не пробачила б, та й просто не дозволила би нікому принизити себе.

Нефі бачить себе вищим за усіх турецько-перських поетів і не оминає жодної можливості висловити свою думку. Така віра породила у поетовій душі переконання, що доля його, призначення від Бога, вище навіть за долю самого султана. Звертають на себе увагу слова поета, кинуті якось на адресу такої пишної та самовпевненої особистості як Мурад VI: "ти знаний та могутній владика, адже саме я складаю касиди на твою честь". Зокрема, у наступних рядках касид на честь падишаха поет таким чином звертається до нього:

Sen bir seh-i zi-sansin Sahenseh i devransin

Yani ki sen hakansin devrinde ben Hakaniyem

*

Sozde nazir olmaz bana ger olsa alem bir yana



Pur-tumturak u hos edane Hafiz'em ne Muhtesem

*

Hakani'yem ben Muhtesem yanimda serheng-i hasem



Hafiz olur leb-beste-dem hamem edince zir u bem

"Ти уславлений падишах! Падишах падишахів свого часу! Ти Хакан, але я теж хакан твого часу"

"У мистецтві слова подібного мені немає. Навіть якби світ розділився, не знайшлося б поета, схожого на мене. Моя поетична мова блискуча, сповнена гармонії, дотримана найкращої манери. Я теж Хафез, я теж Великий".

"Я лише Хакан. Великий може бути вищим за мене за своєю величчю, але коли моє перо починає вигравати усіма барвами, Хафез завмирає".

У цих бейтах, з яких видно, що турецьких поетів Нефі вважав вищими за перських; окрему увагу слід звернути на його твердження: "я-Хакан". У цих словах (де міститься, між іншим, вказівка на родинний зв"язок Нефі з правителями) поруч з алегоричним висловлюванням прослідковується й інший задум Нефі: як відомо, видатний перський поет (1126-1199) говорить у своєму творі: "немає кращого за мене падишаха; зверхність над поетами усього світу передалась мені"14 .

Нефі хоче сказати те саме й про себе. Для поета реальний світ, справжні володіння султана, так само як і світ пера, підпорядковуються владі поетичного слова. Іншими словами, поет таємно змагається з владикою у "падішахстві". Як зазначає він у одному рубаї перською мовою: "Я Шехіншах престолу розуму. Завдяки безмежній милості Аллаха я маю численних воїнів. Я захопив країну (поетичних) смислів. Я викував монети зі слів, їх значень, їхнього срібла та золота". Ці слова - ще одне підтвердження тому, що Нефі був зверхньою та надмірно впевненою у собі особистістю.

У той час за поетичним етикетом обов"язком кожного поета було писати хвалебні вірші -медхіє. Хоча Нефі не був аматором поетичної майстерності, він також складав медхіє; причому, аналізуючи кількість хвалебних слів ужитих на свою адресу, доходимо висновку, що у цьому поет намагався дотриматись певної необхідної міри. Тенденція до уславлення самого себе зустрічається також і у перських та турецьких касидах письменника.

У касидах Нефі поруч з гармонійними, чіткими та стрункими їх частинами, де поет підносить хвалу владиці й самому собі, привертають увагу бейти-композиції знання, думки та розуму. У таких рядках прослідковуємо добре засвоєну культуру мислення тасаввуфу. Проте у касидах Нефі містицизм перебуває не у формі надмірно захопленого пантеїзму, але є відображенням просто містичної культури. Тонкий містицизм з глибоким змістом спостерігається переважно у перському дивані та у касидах на честь Мевляни Джеляледдіна.

У касидах Нефі передусім звертає на себе увагу свобода слова, далека від усілякого фанатизму. Просячи вина (касида Бахар), поет мовить:

Bir cam sun Allah icun bir kase de ol mah icun

Ta medh-i Sahensah icun alam ele levh u kalem

Як на той час, піднімати келих в ім"я Аллаха було дією надзвичайно сміливою та непристойною. Подібні слова поета змушують замислитись над питанням про релігійну толерантність митця.

На чолі найкращих касид Нефі - Наат. Це - вираз поетової поваги до ісламу, любові до пророка, яку Нефі виказує з притаманною для його поетичного слова культурою та оздобленням мови:

Ukde-i ser-riste-i raz-i nihanidur sozum

Silk-i tesbih-i dur-i seb’al-mesanidursozum

Bir guherdir kim naizrin gormemisdur ruzgar

Ruzgare alem-i gayb armaganidur sozum

починаючи таким чином, поет продовжує у тому ж дусі; у мові його бачимо ліризм та величну манеру.

Окремо варто зазначити, що поет, який вправність у мистецтві віршування ставить вищою за будь-яку високу посаду, ба навіть султана, сягає якісно нової вершини у жанрі хвалебних пісень медхіє, вдаючись у них до застосування принципів містичної культури.

Подані нижче рядки, після яких іде блискучий опис військових подій, з касиди, присвяченої тому ж таки Мураду VI, доповнить уявлення читача про касиди, що вийшли з-під пера Нефі:

Gamzen ne dem ki tig cekub hun-fesan olur

Usak-i dil-figare ecel mihriban olur

Cesmin o kahraman-i gazab-nakdur senin

Kim hismi zail olsa dahi bi-aman olur

Mujganiarinla seyr eden ol ebruvani der

Birden bu denlu tir nice der-keman olur

Bu naz u bu nigah-i tegaful ki sende var

Hizr olsa asikin sebeb-i terk-i can olur

Yeksan ise yaninda seven, sevmeyen seni

Hubane bu muameleden cok ziyan olur

Razi degilse ger buna namus-i dilberi

Ussaka derse boyle ihanet yaman olur

Her na-mahal'le ruhsat-i nezzare ya neden

Bir gun demez misin ki mahallinde kan olur


"Коли погляд твій почне проливати кров, витягши з піхов свого меча, для закоханого, серце якого ти вразиш, навіть смерть буд приємною".

"Очі твої настільки могутній воїн, що навіть коли минає їх гнів, вони все одно не знають жалю".

"Кожен, хто бачить твої вії, говорить: яким же чином у одного стрільця могло узятися стільки стріл?"

"Від твого погляду людина, що кохає тебе, навіть якби це був сам безсмертний пророк, може не витримати і померти".

"Тоді чому ж ти дозволяєш дивитись на тебе кожному, хто бажає цього? Чи не думаєш ти про те, що одного дня з цього ж таки обличчя потече кров?"

Риси "любовної лірики", що прослідковуються у наведених бейтах водночас є поєднанням гіперболізованої хвали з виявом тонкого розуму. У рядках присвячених описові військових подій у тій-таки касиді, Нефі підносить звитягу славного Мурада паші:

Saflar duzub hucum edicek hayl-i dusmense

Dehsetle asman u zemin pur figan olur

Sarsildigunca zelzele i hamle'den zemin

Asub-i rusta-hiz-i kiyamet'iyan olur

Gerd-i siyehde su'le-i semsir-i tabdar

Guya sehab-i tirede berk-i cehan olur

Oklar siham-i kava-i kazadan nisan verir

Peykan-i tir ise ecel-i nagehan olur

Evc-i havada siyt-i cekacak-i tigden

Avaz-i ra'd u saika reh-gum kunan olur

Gahi miyan-i safda durur kendi teg-ves

Gahi miyan-sikaf-i saf-i dusmenan olur

"Коли (Мурад паша), вишкував воїнїв і почав наступ на ворога, небо та земля опустилися від жаху".

"Удари його солдатів змушують землі тремтіти, як від землетрусу, і видається, що піднявся страшний переполох".

"Стріли нагадують чарівні стріли давнини. Потрапляючи в ціль, стріла миттєво вражає жертву на смерть".

"Звуки ударів шабель заповнюють простір, і за цими звуками не чутно голосів грому та блискавки".

"Іноді (Мурад паша) ніби прапор височить серед своїх солдатів. Він зсередини розбиває стрункі ряди супротивника".

Бачимо, що задля образного відображення та віддзеркалення звуків війни у своїй поезії Нефі використав усі можливості турецько-османської мови. Поетична мова Нефі надзвичайно багата; поруч з повним використанням можливостей османської мови він також вживає лексику та певні можливості арабської та перської мов, активізуючи усі поетичні можливості, принесені до Туреччини культурою ісламу.

Саме за чіткість та наочність картини, представленої Нефі у його віршах, саме за той звук мечів, що чується у рядках його поезії, відомий поет Фікрет, що належав до напрямку Сервет-і Фюнун, сказав про нього таким чином:

Ser-be-ser ra'd-i heyaha-yi velehza-yi sufuf

Su-be-su berk-i cekacak-i serernak-i suyuf

***


Касиди Нефі посідають помітне місце у його творчості, проте щодо його газелей, то вони не привертають до себе занадто уваги. Що й казати, порівнюючи газелі поета з творами, які по суті й зробили його відомим (сатири, касиди), хоч-не-хоч, мусимо визнати, що перші значно поступаються останнім. Наведені нижче слова поета Недіма:

Nef'i vadi-i kasaid;de suhan-perdazdir

Olamaz amma gazel;de Baki vu Yahya gibi

слід розуміти як вказівку на те, що у жанрі газелей Нефі не вдалося досягнути такого ж успіху й майстерності, якої митець сягнув у написанні касид. Щодо “технічного” боку, поетичної мови, способу вираження, не можна сказати, що газелі поета у чомусь поступаються його касидам. Очевидно справа у тому, що газелям Нефі не вистачає необхідного й властивого цьому жанрові почуття пристрасного кохання. У газелях цього поета вираз почуття кохання пом’якшено, мотив тремтіння, хвилювання, мук душі закоханого розвинуто недостатньо, принаймні не у такій мірі, як у інших поетів, що творили у цьому напрямку. Ось наприклад:

Tuti-i mu'cize-guyem ne desem laf degil

Gerh ile soylesemem ayinesi saf degil

Ehl-i dildir diyemem sinesi saf olmayana

Ehl-i dil birbirini bilmemekinsaf degil,

ці рядки поета-зразок досконалості мови, стрункості речення, побудованого за законами турецької мови; між рядків читаємо щирість почуттів поета і, знову ж

таки, майстерне поєднання гострої думки, наукового погляду та сили мистецького виразу.

Yoklamazsin hic var mi dilde dagin yaresi

Boyle mi gozler guzeller asik-i bicaresin

це бейти з газелі пера Нефі. Точно такі ж рядки про кохання міг би скласти будь-який другорядний поет того часу. Звичайно ж, хоча він і написав стосовно Мевляни:

Nef'i-i muciz-beyanim bende-i Molla-yi Rum

але тут немає звичного для поезії турецьких авторів священного тремтіння, що охоплює душу. Лише написані перською мовою касиди, газелі та рубаї поета містять сильні почуття та здатні схвилювати душу.

Проте ще одним жанром поезії (після касид), що завдяки йому Нефі зазнав неабиякої популярності та набув визнання, стали його сатири, у яких поет сягнув вершин мистецтва. Немає нічого дивного, що поет спромігся досягти успіху у написанні поезій у двох жанрах, що видаються настільки несхожими між собою. У сатирах Нефі відчувається вплив меткого почуття гумору поета та його гострого розуму. Проте основною причиною, що змусила митця узятися за розробку цього жанру, був час, період, у який він жив, жахливі події, свідком яких поетові довелося бути. До того як переїхати до Стамбулу, поет перебував у Центральній Анатолії. Коли він прибув до двору султана, то не знайшов там виплеканого у мріях красивого світу. Поет був безпосереднім свідком застою під час правління Ахмеда І; бачив, як незаконним чином на місце Явузів та Кануні прийшов

Мустафа І, що став султаном; був свідком також убивства молодого Османа. Молода людина з провінції, ознайомившись із, м’яко кажучи, неприємними подіями, що розгорталися у султанському дворі та навколо нього, зазнав повного краху ілюзій. Коли 12-річний Мурад VI став падишахом, поет спостерігав, як влада у палаці опинилася у руках жінок, що використовували державних службовців, ніби іграшки.

Нефі був людиною гострого розуму, крім того, це був патріот, виходець з турецької провінції, чоловік войовничого й прямого складу характеру; зрозуміло, що ні моральні принципи поета, ні його характер, ні совість не могли дозволити йому залишатися байдужим, спостерігаючи усе те, що відбувалось у султанському дворі та навколо нього. Нефі не стримував себе і у сатирах, з показною неповагою висловлювався про людей, яких спільнота вважала надто високими і надзвичайно поважними. Докази цього – відкриті нападки поета на візира Гюрджю Мехмеда пашу; їдкі сатири на такого жорсткого й суворого можновладця як Мурад VI, нехай навіть і у формі натяку. Отже, немає нічого дивного у тому, що поет продовжував писати сатири, які вже стали своєрідною звичкою, і не стримувався навіть перед загрозою смерті через страту.

У сатирах Нефі часом зустрічаються надто вже непристойні вирази. Можна припустити, що вони були написані у стані афекту, гніву, хвилювання, викликаних певними психологічними подразниками. Те, на що дійсно варто звернути особливу увагу, аналізуючи сатири поета, це їх майстерне виконання і той факт, що Нефі спромігся поєднати сатиру й витонченість та перетворити поезії цього жанру на справді мистецькі витвори.

Такі своєрідні “тонкощі” поетичного слова містяться навіть у сатирах, написаних на людей, що посідали значні посади у державі. Ось, наприклад, віршовані рядки адресовані Шейхульісламу Ях’я:

Bize kafir demis mufti Efendi

Tutalim ben diyem ana muselman

Varildikda yarin ruz-i cezaya

Ikimiz de cikariz anda yalan

Або ж інші, на адресу особи на ім’я Тахір, що обізвала поета “псом”:

Bana tahir efendi kelb demis

Iltifati bu sozde zahirdir

Maliki-mezhebim benim zira

I'tikadimca kelb tahirdir

Ці рядки також належать до сатир поета, що стали популярними серед народу; через століття читач за цими рядками впізнає їх автора.

Нефі не обходив увагою також і своїх родичів. Зокрема, не бачачи з боку батька допомоги, на яку поет міг сподіватися з огляду на те, що батько був близьким другом кримського хана, “вдячний син” присвятив йому наступні рядки:

Pederde mi aceb misak Han'da mi bilsem

Peder degil bu bela-yi siyahdur basuma

***


Організація звуку у поезіях Нефі підпорядкована іранському класичному принципі подовження складу. Саме з перської традиції перейнято численні імале15 поета, що сьогодні не признаються турецькою традицією віршування. У поезіях митця вряди-годи зустрічаються також зіхаф16; причиною цього також є вплив класичної освіти митця.

У частині творів Нефі кількість запозичень набагато переважає питомі турецькі слова. Доходить до того, що у деяких поезіях власне тюркськими є лише дієслова olur, bulur, або ж рими. Проте, незважаючи на лексичний склад цих бейтів, структура їх та побудова речення повністю відповідають законам та гармонії турецької мови. Здається, якби усі запозичення замінити відповідними тюркськими словами, речення залишиться таким само струнким і зрозуміти його буде легко навіть людині, незнайомій із законами диванної поезії. Нефі можна назвати поетом, який слова османсько-турецької мови просто писав на місце питомих турецьких у своїй поезії.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconДипломна робота Студентки V курсу Спеціальності "Українська Мова І література" Сернової Олени Валеріївни

Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconПрограма вступного фахового випробування (співбесіди)
України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття ступеня магістра
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconПрограма фахових вступних випробувань для здобуття освітнього ступеня магістра
Фахові вступні випробування перевіряють рівень фундаментальної та професійної підготовки бакалаврів, які повинні
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconПрограма фахового комплексного іспиту для здобуття ступеня магістра
...
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconДипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "Магістр" на тему
Образно-стильова специфіка камерно-інструментальної музики Анрі Дютійє
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconДипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" зміст вступ
Значення техніко-криміналістичних засобів та методів у збиранні та дослідженні речових доказів
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconПрограма додаткового вступного випробування
Галузеві стандарти вищої освіти спеціальності специфічних категорій «Менеджмент організацій І адміністрування», ступеня «магістра»...
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconПрограма фахового вступного випробування при вступі на ІІІ курс для здобуття освітнього ступеня бакалавр
«Аудіовізуальне мистецтво та виробництво» для здобуття ос бакалавра та здобули освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста...
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconКурсова робота з вікової психології Обдарованість у молодшому шкільному віці студентки 3 курсу, 32 групи спеціальності «Практична психологія»
Цінність їх в тому, що вони практично завжди можуть бути помічені батьками. Особливої уваги заслуговують ті якості, які істотно відрізняють...
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconПрограма вступного іспиту з німецької мови щодо вступу на навчання для здобуття освітнього ступеня
Мета завдань – комплексна перевірка знань форм, значень й функцій опрацьованих мовних (граматичних та лексичних) явищ та вмінь вживати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка