Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани



Сторінка2/3
Дата конвертації09.03.2018
Розмір0.67 Mb.
ТипДиплом
1   2   3

Твори

Основними творами Нефі є два його дивани – турецькою та перською мовами, а також збірка сатир під назвою Сіхам-і Каза.

Диван турецькою мовою: починається з відомого Наату. Потім йде касида на честь Джеляледдіна Мевляни, а потому – 57 касид на честь можновладців АхмедаІ, Османа ІІ, Мурада VI та інших видатних державних осіб того часу. Серед цих імен – імена Куюджу Мурада паші, Нісуха паші, Мехмеда паші та шейхульіслама Мехмеда ефенді. У дивані містяться також інші твори: 119 газелей та кит’а, Матла, рубаї та інші. Загальні мотиви газелей поета – вино, мейхане, кохання, мудрість, іноді містика, аскеза, любов до Бога. Незважаючи на досконале з технічного боку виконання вірша, дотримання усіх принципів класичного віршування і часом вищою мірою витончену побудову виразу, за емоційним забарвленням та щирістю вираження почуттів вірші його не є тремтливими віршами про кохання, у традиційному розумінні жанру газелі.

Примірники дивану Нефі турецькою мовою доступні читачеві у Туреччині, вони містяться, зокрема бібліотеках Стамбула.

Диван перською мовою. Тут міститься менше творів, порівняно з диваном турецькою мовою. Починається зібрання, так само, як і турецький диван, Наатом. Також цей диван містить 7 наатів, що висловлюють щиру поетову любов до пророка. Після них знаходимо 4 касиди на честь Мевляни Джелаледдіна Румі. Суфійські поезії Нефі не є штучними творами сповненими словесних прикрас, із заглибленням у філософію, натомість, це твори, написані живим словом, сповнені живих, пережитих, відчутих мелодій, вистражданих поетом почуттів. У цих творах, окрім почуття захоплення до Мевляни, знаходимо також і певні вказівки на причетність поета до секти Мевлеві.

До дивану входять також касиди на честь Мурада VI, султана Селіма, хана Хусейна Гірея, та шейхульіслама Мехмеда ефенді. Насамкінець після сакінаме та фахріє17 містяться газелі та рубаї. Усього у дивані перською мовою налічується 21 газель та 171 рубаї.

Сіхам-и Каза. Так називається зібрання усіх сатиричних творів поета. Існуючі видання збірки відрізняються одне від одного. Досі не написано й не видано критичного огляду поезій збірки, не зроблено повного цензурного перегляду. Частина творів написана у надто непристойній формі, частина - зразки блискучої сатири; тож Сихам-и Каза як цілісний твір важко назвати таким, що зазнав слави. У більшості сатир відчувається гострий розум поета; навіть у тих рядках, де поет вживає непристойні слова, не можна заперечувати, що він успішно витримує свій стиль.

Окрім вже перерахованих збірників творів поета, варто було б назвати й касиду Тахіфетю"ль-Ушшак. Касида написана перською мовою, складається з 97 бейтів, її слід було б віднести до перського дивану поета.

Творчість Нефі мала значний вплив на турецьких поетів, починаючи з нової літератури та закінчуючи поетами XVII та XVIII століття. Значний попит мала творчість Нефі також серед поціновувачів поезії дивану після періоду танзимату.

Серед духовних наступників Нефі серед поетів - представників європейської турецької літератури передусім слід було б назвати такі видатні імена як Намик Кемаль, Сулейман Назиф. Серед поетів періоду танзимату найбільшого впливу стилю та творів Нефі зазнав, мабуть, Зія паша (Харабат Мкаддіма).

Відлуння голосу великого Нефі чуємо і у творах Тевфіка Фікрета:

Bir harbi ederse vasfa agaz

Guya isidir kulaklar avaz

Bir rbede bir hucum-i calak

Ber hancer u migfer-i cekacak

Зія паша, зокрема, намагався відзначити й підкреслити образну силу художнього опису поета, гармонійність його поетичної мови із точки зору звукової організації вірша.

Останнє вагоме слово про Нефі належить Ях’я Кемалю. На одній з конференцій, оглядаючи патріотичні вірші Намика Кемаля, Ях’я Кемаль коротко характеризує їх таким чином: "Смерть за Батьківщину та самохвальство у стилі Нефі". Потім, говорячи безпосередньо про особу Нефі, визначає його одним реченням: "Нефі - це турок, який був не в змозі стримати свої почуття".

Наведемо список творів, присвяченх докладному дослідженню творчості Нефі: Ebuzziya Tevfik, Nef'i, Ist.1887; Fuad Koprulu, Divan Edebiyati Antolojisi, Ist.1931; Bir Nefi Sakirdi (XVII. Asir sairi Ali) Hayat M., sayi: 36, 1927; Hammer Geshchihte der Osmanishen Dicktkunst, Pest,1837; E.J.W Gibb, History of Ottoman Poetry, London, 1900-1909; Ibnul-Emin Mahmud Kemal, Nef'i'ye Dair, T.T. E. M. 19, 1928; Muallim Naci, Esami, Ist. 1890; Ali Emiri, Nef'i'nin Nazireleri, Osmanli Tarih ve Edebiyat M. 9, Ist. 1834; Ali Canib, Nef'i'nin Gazelleri, Gunes M. 5, 927; Saffet Sitki, Nef'i'nin Siham-i Kaza'si, Ist. 1943; A. Karahan, Nef'i madd.t.Is. An. ve Nef'i, Ist. 1954 (1967).



Розділ ІІ. Жанр сакінаме; поява та розвиток винної поезії

Визначення жанру сакінаме

Якщо визначення таких термінів як газель та касида знаходмо у будь-якій енциклопедії: як спеціалізованій літературній, так і такій, що містить загальні відомості, - то назву сакінаме не зустрічаємо ні у Великій Радянській Енциклопедії, ні у Encyclopedia Britannica, ні у Літературознавчому словнику-довіднику (Київ, 1997).

Енциклопедичний словник Девелліоглу пояснює цей термін наступним чином: sakiname ( ) - віршований твір, який писали поети дивану (придворні поети) і у якому вихваляли вино та чашника; у вишуканій поетичній формі просили чашника налити вина18 .

Зрозуміло, що термін сакінаме безпосередньо пов"язаний з назвою сакі (чашник). У цитованому вище словнику Девелліоглу знаходимо відповідні пояснення цього слова: 1)той, хто подає воду, чашник; 2) любов Аллаха до людської душі.

На відміну від гімнів вину - гамрійятів - у сакінаме основну увагу приділено особі чашника, його красі та фізичним принадам.

Варто відзначити поширеність та популярність цього жанру, проте не можна оминути увагою й разючу невідповідність, що одразу привертає увагу читача. Йдеться про видиму розбіжність між традиційними настановами iсламу (заборона на вживання алкогольних напоїв) та пісень-уславлень вина. Проте, якщо глибше розібратись у цій проблемі, як слушно зазначає Г.І.Халимоненко у своєму підручнику Історія турецької літератури, "вино слід розглядати як символ"19 , водночас він підкреслює, що у мусульманському суспільстві того часу настанови щодо невживання алкоголю дотримувались, м’яко кажучи, не надто ретельно. "Араби доісламської доби", - пише автор, - "як і народи, котрі їх оточували, вино вживали, а у містах ним добряче й зловживали"20. Г.І.Халимоненко докладно змальовує стан речей у мусульманському світі на той час: один з найближчих товаришів Мухаммеда, пізніше халіф, Омар, до прийняття віри був гіркий п’яниця; в описах раю, які Мухаммед подає у семи сурах, читаємо, що у райських садах вічно юні парубчаки з чашами в руках пригощають праведних вином; за правління Муавії (661-680), основоположника династії Омейядів, а також його наступника, Йазида І, халіфський двір у Багдаді стає колискою розваг та п’яних учт; омаритським лірикам узагалі не була притаманна висока моральність - вони й пили, й гуляли, й висловлювали все це у поезії: Зу-н Нун та хорасанець Бістамі ввели мотиви любовної та винної поезії також у суфійську лірику; перс ас-Суварді зазначав, що у ліриці суфіїв вино - це божественний напій; влаштовували п’яні оргії іранські народи, вшановуючи таким чином свої прадавні звичаї та свята; полюбляли це діло також і тюрки, зокрема, Масуд, син Махмуда, таємно влаштовував п’яні оргії у палаці. Таким, чином, доцільно ще раз процитувати Г.I.Халимоненка, який зазначає: "У поетів тієї доби вино - це цілий комплекс матеріальних і духовних якостей; вино - це світло, змішане з полум’ям, його сяйво схоже на місяць, овинутий хмарами. Властивість вина - тамувати тугу; воно - молоко дідів; вино вражає щоки красеня, а газель від однієї краплі вина стає левом"21 .



Поява теми вина у турецькій літературі

Спочатку ми мали на меті дослідити у цьому розділі більш вузький аспект проблеми: появу та розвиток жанру сакінаме у турецькій літературі. Проте через обмеженість матеріалу суто з цієї тематики доведеться звернути увагу також і на відмінний від сакінаме жанр винної поезії - гамрійят, і на тему вина у середньовічній близькосхідній поезії узагалі. Оскільки арабська, перська й турецька літератури того періоду були тісно переплетені й зазнавали значних взаємних впливів (переважно йдеться про впливи арабської та перської літератур), то більше ніж доцільним нам видається звернути особливу увагу на мотив вина відповідно у арабській та перській літературах.

Видiлення винної поезії у самостійний жанр І. Фільштинський відносить до початку VIII століття і пов’язує з іменем Абу Нувваса (762-815)22. Щодо специфіки жанру як такого вчений зазначає: "у віршах про застілля, складених з традиційних, стійких тем та образів - захмілілі учасники, чашник, співаки і танцівниці, опис вина, чаш та кубків, почуття, що переходять межі дозволеного, - усе наперед визначено умовами жанру. Таким чином, пісні про вино також стають засобом прояву професійної майстерності та знання традицій.

Своєю винною поезією ("застільною лірикою") відомі також арабські поети Аль-Фараздак, Аль-Валід ібн Акаба, Аль-Ахталь. Для прикладу нижче наводимо цитату з поезії останнього, подану у перекладі Н. Мальцевої:

Но ногу подняли его - другую поднял он,

Хотел сказать: "Налей еще!" - но погрузился в сон.

И мы глотаем за него, впадая в забытье,

На головню из очага похожее питье.

Налейте ж мне! Налейте всем! Да здравствует вино!

Как муравьи в песке, ползет в моих костях оно22 .

А ось цитата зі згадуваного вже Абу Нувваса, вірші якого свого часу намагалося наслідувати багато поетів:

Наливай меня способному чтить достоинства мои,

Кличь покраше виночерпия и арабов напои.

(переклад Н. Мальцевої)23

Серед персоналій перської літератури, у творах яких проходить мотив вина, слід, мабуть, згадати Фарабі (IX - X):

С двумя стеклянными сосудами коротаю я жизнь,

На них построил я все дела мои.

Один сосуд наполнен чернилами, Другой - наполнен вином.

С помощью одного - составляю я свод мудрости моей,

С помощью другого разгоняю тоску сердца.

(переклад Е. Бертельса)24

Знаменною за вмістом традиційних "винних" образів можна вважати "Мати вина" Рудакі (Xст.):

Вино к щедрости влечет скупого и дурного человека,

Красным тюльпаном делает бледную щеку,

Молчаливому дает разговорчивость,

Дряхлому дает силу юности, вино улучшает вкус пищи,

Усталость из тела прогоняет.

(переклад Е. Бертельса)25

У цьому ж творі натрапляємо на образ чашника, який потім, у сакінаме, набуде першорядної ваги: "Подносящий вино - кумир, редкий среди красавцев26 .

Що ж до власне турецької літератури, то, як зазначає Банарли, жанр сакінаме з XVII ст. посів одне з провідних місць поруч з месневі27 .

Що ж стосується "винних мотивів" у турецькій поезії взагалі, то Н. Бороліна відносить появу та розквіт їх до "золотої пори" турецької поезії, яка, у свою чергу, збігається з періодом найбільшої могутності Османської імперії, яка після взяття Константинополя у 1453 році та після нових завоювань стає однією з найбільших світових держав, поширює свою владу на Балканський півострів, узбережжя північної Африки, Близький Схід. Зростання міст, морської та караванної торгівлі, міжнародних зв"язків сприяє бурхливому розвитку науки та мистецтва. Культура епохи несе у собі новий світогляд, гуманістичне "відкриття" людини, радощів земного життя з багатством його барв та повнотою відчуттів. Ці нові життєствердні тенденції, що звучали викликом середньовічній ідеології, проявилися передусім у ліричній поезії. До неї приходить новий герой - ринд - волелюбний гуляка, що повалює релігійні та моральні настанови, прославляє духовну свободу, "багатство розуму й серця". Цей герой, що його оспівав Хафез у своїх творах, знаходить у Туреччині нову Батьківщину28 .

Основний пафос лірики Ахмеда паші та поетів його плеяди (Неджаті, Міхрі-хатун, Месіхі, Ревані) полягає у життєствердному світогляді. Співаки забороненого, вони прославляють любовні насолоди, веселість дружнього застілля, вино, красеня-чашника. Їх "беспутний" герой, що висміює блюзнірську мораль, - особистість яскрава, особистість, що протестує, їй відкриті великі пристрасті, вірні серця друзів, краса рідної природи.



Розділ ІІІ. Художньо-стилістичний огляд сакінаме Нефі.

Лексичні особливості твору

Перед тим, як починати художньо-стилістичний аналіз сакінаме Нефі, хотілося б звернути увагу на деякі стилістичні особливості, що їх було виділено у ході перекладу.

Як уже зазначалося у попередньому розділі, сакінаме - віршований твір, який писали поети дивану; у ньому вихваляли вино, чашника, звертали особливу увагу на фізичні принади останнього. Так у Рудакі ("Матір вина") знаходимо: "той, хто приносить вино, - кумир, рідкісний серед красенів"29 . Часом у змалюванні чашника (частіше за все це були привабливі молоді хлопці) зустрічалися й зовсім сороміцькі речі. Що ж до твору Нефі, маємо відзначити його стриманість у цьому питанні; декілька разів зустрічаємо шаблонний перський вираз "рожевогубий красеню", і на цьому, власне, обмежується опис фізичних принад. Натомість автор докладно зупиняється на враженні, що його справляє чашник на товариство; на вплив вина на свідомість людини тощо. Коротко твір Нефі можна було б назвати скоріше не описом фізичних принад хлопця - чашника, а інтелектуально - аналітичною рефлексією, де хлопець – чашник має другорядне значення. Це, очевидно, цілком зрозуміло з огляду на загальний характер творчості поета, про який вже йщлося вище: іще Банарли у своїй Історії турецької літератури підкреслював інтелектуалізм як одну з провідних ознак творчості поета30 .

Зокрема, перша половина твору насичена власними іменами, що передбачає певну обізнаність читача, для того щоб зрозуміти думку автора та образну систему твору.

Окремо звернімо увагу на гедоністичний пафос твору. Сакінаме Нефі містить велику кількість лексики із загальним значенням веселість, пияцтво, насолода, радість, краса. У Восточной поэтике зазначено, що специфіка будь-якого художнього образу багато в чому залежить від співвідношення у ньому абстрактного і конкретного, зображального й виражального компонентів. У східному традиційному образі ці компоненти далеко не рівноправні. На перший план зазвичай виступають виражальні ресурси образу; він не стільки пластичний та наочний, скільки несе емоційне або символічне навантаження31. Іншими словами, образи твору мають вразити читача, справити на нього певне враження, створити певну атмосферу, врешті.

У Нефі цю роль виконую лексика із загальним значенням веселість, пияцтво, насолода, радість, краса та широкий спектр значень цих слів.

Наведімо приклади:

isretгуляння, випивка, пияцтво

meygeleшинок, шинквас, місце випивки

meyhane-//-

bezmгуляння, дружня компанія

meclisзібрання (у тому числі зібрання друзів)

bezmgahмісце гуляння, випивки

rindaneвесело й безпутно, по-епікурейському

halavetприємність, насолода

ayinзастільні бесіди алевітів32

Окремо хотілося б подати лексику із загальним значенням вино, напій, широкий спектр значень яких, як, власне й інших смислових шарів, значно ускладнює переклад, але й робить завдання перекладача творчим та захоплюючим. Наприклад:

nusсолодощі, мед, напій, життя, еліксир

cur'aковток, остання крапля, останній ковток

meyвино (це ж - вид невеличкої зурни)

duhter-i rezвино (перс. - дочка виноградного дерева)

badeвино


Тільки на позначення кухля, чаші для вина, знаходимо два слова:

peymaneвелика чаша, кухоль, чаша для вина

sagar чаша для вина

Наступна група лексики, яку нам хотілося б навести, відображає загальну атмосферу твору:

sevkсильне бажання, ентузіазм, поривання, воля, радість

feyzдостаток, родючість, щедрість, милість, успіх

safaрадість , насолода, радість, безтурботність

el-kissaрадість, розвага, веселощі

azadeвільний, незалежний

nes'eрадість, веселощі, стан легкого сп’яніння

meftunзахоплений, зачарований, безтямно закоханий

dildadeзахоплений, закоханий

lutfлюб’язність, прихильність, милість

mesrurрадісний, веселий, задоволений

mahbubкоханий, закоханий

halavetсолодощі, приємність

Насамкінець звернімось до вже цитованої раніше Восточной поэтики33, де зазначено, що східним літературним канонам властивий усталений, закріплений традицією набір стилістичних прийомів, типів героїв. У сакінаме Нефі зустрічаємо звичний для винної поезії набір героїв: чашник, веселе товариство, господар шинку (або ж власник чи господар місця, де відбувається застілля); головним прийомом, що його вживає автор, можна, очевидно, назвати гіперболу. Практично усе представлено у перебільшеному вигляді зі знаком вищості, зверхності: увесь світ схиляється перед чашником; немає слів змалювати його чесноти, щедрість та милість. Також широко використані порівняння: вино названо еліксиром, хижою водою, вогненною водою; воно порівнюється з живою водою з джерела пророка Ілії, з солодким шербетом, з жахливою отрутою.

Граматико-синтаксичні прийоми

Староосманську мову з синтаксичного боку характеризує широке використання перського ізафету, на відміну від турецького:

Cesme-i ab-i Hizir

вода з джерела пророка Ілії

Ab-i ruy-i devlet-i Cemsid

води й земля держави Джемшіда

Мало того, з наступного прикладу бачимо, що вживання турецького ізафету у поетичній мові заперечується. Очевидно, це пов’язано з його стилістичною невідповідністю літературним канонам:

Alemin cani degilsin can-i alemsin hele

Серед інших синтаксичних особливостей поетичної мови сакінаме Нефі варто назвати широке використання інверсій. Дуже часто не дотримується звичний порядок слів, коли підмет передує присудкові, а присудок, у свою чергу, стоїть на останньому місці у реченні:

Sensin ol piraye-i hikmet ki feyz-i kamilin

Kildi mir'at-i zamir-i ehl-i dilden def'ijeng

Cur'ana vermezdi can her asik-i efsurde-dil

або

Biser u saman edersin nice Sam u Rustemi



*

Ehl-i aska sana benzer hemdem olmaz kim

Слід відзначити також і переважання іменних присудкових форм (що, очевидно, зумовлено особливостями жанру):

Sensin ol piraye-i hikmet ki feyz-i kamilin

Mey degil ruh-i revan-i murde-i gamsin hele

Alemin cami degilsin can-i alemsin hele

У другій частині поезії, яка складається з 14 рядків (мисра), кожен другий містить редиф -anesin, отже афікс присудковості другої особи однини виконує тут також ритмотворчу функцію.

У наступній частині твору ритмотворчу функцію виконує афікс місцевого відмінку+афікс присудковості першої особи однини:

...badedir

...azadedir

...dildadedir

...amadedir

З вживаних дієслівних форм переважають наказовий та умовний способи. Наказовий:

Netsin ol esbabi asik kim sana rehn olmaya

*

Atese yansin gerek hirka gerek seccadedir



*

Meclis-i erbab-i dil bir lahza sensiz olmasin

Hurmetin inkar eden alemde hurmet bulmasin

Умовний:


Bir yere cem' olsa asik sem' ile mahbub ile

*

Her ne derlerse senin hakkinda hep efsanedir



Наостанок додамо, що Банарли підкреслював стрункість речень Нефі, побудованих за законами турецької мови. Він писав, “якщо усі запозичені слова замінити власне тюркськими, вірш був би легко зрозумілий простій людині того часу, людині, не знайомій з правилами написання придворної поезії”34 .

За нашими спостереженнями, використання автором граматичних форм турецької мови, у тому числі синтаксичних принципів побудови речення, підкреслює цю думку. Проте довгі ланцюжки перського ізафету та численні інверсії ускладнюють сприйняття твору для сучасного читача, як, мабуть, і для простих людей XVI століття.



Особливості структури та римотворення

Говорячи про структуру та утворення рими у сакінаме Нефі, зразку турецької поезії дивану, не можна обійти увагою впливи арабської літературної традиції, яка, по суті, визначала основні положення щодо структури та рими твору. Поети, які не дотримувалися цих принципів, переступали певні межі або дотримувались не занадто ретельно, отримували негативну характеристику з боку літературної критики. Як щодо тематики, коли поет "не мав утруднювати себе вибором теми"35, оскільки вона була визначена один раз і надовго, так і щодо структури вірша - існували певні стандарти, переступати які не рекомендувалося.

Згадуючи арабську традицію класичного віршування, наведімо чотири положення, виділені російським дослідником Куделіним, а саме, наявність у вірші:

формули як такої;

формульної системи;

структурної формули;

загальноприйнятої лексики.

Щодо структори, твір складається з п’яти нерівних за кількістю рядків (мисра) частин (12-14-14-15-13), відділених одна від одної двома рядками-перходом; як звичайно, поезію завершує бейт з посиланням на ім"я автора. Кожен рядок характеризується певною смисловою завершеністю і може розглядатись окремо.

Як зазначає Халимоненко, “з феноменом тієї чи іншої мови рима як метрико-ритмічна організація вірша поєднана безпосередньо”36.

Якщо рання турецька поезія, зокрема, народний вірш та поезія ашиків, не дотримувалась певних принципів римування, то розглянуте сакінаме складене за перейнятими з арабської традиції принципами зорової гармонії. Використовуючи термінологію, наведену у підручнику Ф. Кьопрюлю (yarim kafiye, tam kafiye, zengin kafiye)37, знаходимо у творі лише зразки повної рими:


Mey degilsin ruh-i revan-i murde-i gamsin hele

Alemin cani degilsin can-i alemsin hele

Benzemez bir keyfe hic keyfinde alem var senin

Ruhsun el-kissa rah olmanda subhem var senin

Bad-i zevk u safasin gerci ismin badedir

Cur'ani nus eyleyenler gussadan azadedir



Розділ ІV. Впливи арабської та перської літературних традицій

У Центральній Азії колись склався тричлен: арабська мова для вчених, перська - для поетів, тюркська - для воїнів38. Зі старої літератури Сходу, а іноді з європейського роману приходить до нас герой, що символізує три культурних світи передньої Азії. Араб-витончений алгебраїст (частіше, правда, дикий кочівник). Благодушний перс у шовковому халаті виводить тонким каламом рубаї. А тюрок, увесь пошрамований, у широченних шароварах, точить серед задимлених розвалин свого зазубреного клинка. Але хіба це так?

Стара турецька поезія - плід взаємодії. Душа огузьких племен, що прийшли до Анатолії, влилася до витончених арабо-перських віршових форм, і красива рішуча метафоричність, сплавлена з солодкоголоссям, завжди п’янить найдосвідченішого читача.

Впливи арабської літератури: розмір вірша, структура, дотримання канонів, лексичні запозичення

Російський науковець Куделін виділив чотири речі, які мають бути присутні у поетичному творі за арабською традицією класичного віршування:

формула як така;

формульна система;

структурна формула;

загальноприйнята лексика39.

С. Фільштинський зазначає, що кожен жанр у класичній арабській літературі мав свій комплекс тем та засобів вираження. Поет повинен був чітко наслідувати схему відповідного жанру та розробляти обрані ним поетичні теми (ма’ні) з максимальним лаконізмом та точністю, використовуючи багаті лексико-граматичні можливості арабської мови. Від автора вимагалась не відповідність зображуваному життєвому матеріалу, а досконале втілення ідеала, що існував у свідомості творця й читачів; творче виконання можливостей канону.

У попередньому розділі ми вже дещо торкались цієї теми; зазначали особливості структури та згадували основні мотиви та "діючих осіб" твору (веселе товариство, чашник, господар застілля), так би мовити, стандартний набір для винної поезії.

Хотілося б принагідно згадати ще два поняття з арабської літературознавчої термінології – ма’на та лафз, введені арабськими дослідниками середньовіччя та розглянуті у підручнику Г.Халимоненка40 та праці Куделіна Средневековая арабская поэтика41.

Ма"на - зміст, поетичний мотив твору. Тут йдеться про змістовий аспект мови, який реалізується у лафзі, мовній формі, інакше, - у слові.

Такий поділ на зміст та форму, традиційний для класичної (або ж канонічної) арабської поезії з багатовіковими традиціями та ретельним дотриманням їх, звичайно ж, знаходить відгук також у поезії турецькій, написаній староосманською мовою. Це можна прослідкувати як на прикладі твору вцілому (твір складений за правилами жанру як щодо тематичних, так і щодо образних рамок поетичного твору), так і на прикладі кожного окремого рядка що, як вже зазначалося, має певну цілісність та смислову довершеність; причому усе разом формує струнку композиційну та смислову єдність.

Очевидно, що давня турецька поезія, так само як і арабська, була суворо регламентована. Оскільки кожен жанр визначав набір поетичних тем та мотивів42, він міг бути науково описаний, що, природно, призвело до появи великої кількості трактатів, що пояснювали, які теми є пристойними для цього жанру, а також зібрань поетичних тем (диван аль-ма"ні). Чітка та сувора регламентація допустимих у поезії форм та прийомів породжувала "естетику деталей", що дозволяла поетові до певної межі зберігати творчу свободу. Однак, і вибір порівнянь та метафор був значною мірою визначений наперед. Поети будували свої порівняння на заміні реального плану умовним, де явища дійсності позначались метафорично. Ми вже задували деякі гіперболи, вживані автором у його сакінаме. Наведімо ще декілька метафоричних характеристик вина, що їх Нефі використовує у своєму творі:

-подих очищення й задоволення;

-змушує минути дух смерті, печалі й горя;

-шлях до розкриття свідомості, осягнення спокою;

-дух нестямного кохання та прагнення минаючих цінностей;

-дає дозволи й розкриває таємниці.

Якщо арабська мова поетики була суворо регламентована, то мова староосманської поезії - регламентована двічі: за більшістю поетичних образів закріпилися певні епітети, переважно запозичені з арабської та перської мов, причому, за одними - арабські, за іншими - перські. Зокрема у словах mahbub, mesrur, meftun впізнаємо арабські віддієслівні імена-масдари.

Насамкінець зазначимо, що сакінаме Нефі написане з дотриманням арабської квантативно - ударної системи (її сенс полягає у складному співвіднесенні довготи складів та складових наголосів)43 .

С. Фільштинський зазначав, що у арабському вірші рима (кафіє) залишається єдиною протягом усього твору44. Сакінаме Нефі не містить єдиної рими; проте кожна з п’яти частин все ж має свою спільну риму, що також можна вважати впливом арабської класичної традиції.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconДипломна робота Студентки V курсу Спеціальності "Українська Мова І література" Сернової Олени Валеріївни

Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconПрограма вступного фахового випробування (співбесіди)
України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття ступеня магістра
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconПрограма фахових вступних випробувань для здобуття освітнього ступеня магістра
Фахові вступні випробування перевіряють рівень фундаментальної та професійної підготовки бакалаврів, які повинні
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconПрограма фахового комплексного іспиту для здобуття ступеня магістра
...
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconДипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "Магістр" на тему
Образно-стильова специфіка камерно-інструментальної музики Анрі Дютійє
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconДипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" зміст вступ
Значення техніко-криміналістичних засобів та методів у збиранні та дослідженні речових доказів
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconПрограма додаткового вступного випробування
Галузеві стандарти вищої освіти спеціальності специфічних категорій «Менеджмент організацій І адміністрування», ступеня «магістра»...
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconПрограма фахового вступного випробування при вступі на ІІІ курс для здобуття освітнього ступеня бакалавр
«Аудіовізуальне мистецтво та виробництво» для здобуття ос бакалавра та здобули освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста...
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconКурсова робота з вікової психології Обдарованість у молодшому шкільному віці студентки 3 курсу, 32 групи спеціальності «Практична психологія»
Цінність їх в тому, що вони практично завжди можуть бути помічені батьками. Особливої уваги заслуговують ті якості, які істотно відрізняють...
Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани iconПрограма вступного іспиту з німецької мови щодо вступу на навчання для здобуття освітнього ступеня
Мета завдань – комплексна перевірка знань форм, значень й функцій опрацьованих мовних (граматичних та лексичних) явищ та вмінь вживати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка