Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика



Сторінка11/23
Дата конвертації07.02.2018
Розмір5.96 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23

Із чого випливає, що законодавство може встановлювати й інші види інформації в залежності від її змісту і носія. Так, наприклад, юридичний аналіз складів злочинів, передбачених ст.ст. 111 і 114 КК України, дозволяє дійти висновку, що їх предметом можуть бути відомості, які становлять державну таємницю, у тому числі відомості у сфері оборони, економіки тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року (зі змінами від 2 липня 2015 р.) [261] до державної таємниці належить інформація у сфері:

а) оборони: про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку і проведення воєнних операцій, стратегічне і мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, що характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову й іншу військову підготовку, озброєння і матеріально-­технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань, тощо;

б) економіки, науки і техніки: про мобілізаційні плани і мобілізаційні потужності господарства України, запаси та обсяги поставок стратегічних видів сировини і матеріалів, а також зведені відомості про номенклатуру і рівні накопичення, про загальні обсяги поставок, відпуску, закладки, освіження, розміщення і фактичні запаси державного резерву тощо;

в) зовнішніх відносин: про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам із питань зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності України, спрямованих на забезпечення її національних інтересів і безпеки тощо;

г) державної безпеки й охорони правопорядку: про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-­розшукову діяльність; про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування і матеріально-­технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно­-розшукової діяльності тощо.

Не належить до державної таємниці інформація про:

– стан навколишнього середовища, якість харчових продуктів і предметів побуту;

– аварії, катастрофи, небезпечні природні явища й інші надзвичайні події, які відбулися або можуть відбутися і загрожують безпеці громадян;

– стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування і соціальне забезпечення, а також про соціально­-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

– факти порушень прав і свобод людини і громадянина;

– незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

– інша інформація, яка відповідно до законів і міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена [261] (ч. 4. ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р.).

Ця сама стаття передбачає заборону віднесення до державної таємниці будь яких відомостей, якщо цим буде звужено зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини й громадянина, заподіяно шкоду здоров’ю та безпеці населення.

Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує і публікує в офіційних виданнях Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р.) [261].

Згідно з ч. 2 ст. 1 зазначеного Закону під Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, розуміють акт, у якому зведені переліки відомостей, які відповідно до рішень державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених цим Законом сферах.

На підставі та в межах Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, з метою конкретизації та систематизації даних про секретну інформацію, органи державної влади створюють галузеві та відомчі розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю, а також можуть створювати міжгалузеві або міжвідомчі розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю [261].

Підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, які здійснюють діяльність, пов’язану з державною таємницею, з ініціативи і за узгодженням із замовником робіт, пов’язаних з державною таємницею, можуть створювати власні розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю. Такі переліки погоджуються із Службою безпеки України, затверджуються державними експертами з питань таємниць і реєструються у Службі безпеки України (ч. 4 ст. 12 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р.).

Розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю, не можуть суперечити Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.

Інформація вважається державною таємницею з моменту опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, в який включена ця інформація, або змін до нього в порядку, установленому чинним Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну таємницю» зміни у Звід відомостей, що становлять державну таємницю, публікуються не пізніше трьох місяців від дня отримання Службою безпеки України відповідного рішення або висновку державного експерта з питань таємниць.

Засекречування інформації, що належить до державної таємниці, здійснюється шляхом присвоєння відповідному документа, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа таємності: «Особ­ливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно».

Термін, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановлює державний експерт із питань таємниць з урахуванням ступеня таємності інформації, критерії визначення якої встановлюються Службою безпеки України, та інших обставин. Він не може перевищувати для інформації зі ступенем таємності «особливої важливості» – 30 років, для інформації «цілком таємно» – 10 років, для інформації «таємно» – 5 років [261].

Згідно з ч. 2 ст. 13 цього Закону після закінчення передбаченого ч. 1 цієї статті терміну дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці державний експерт із питань таємниць дає висновок про скасування рішення про віднесення її до державної таємниці або ухвалює рішення щодо продовження терміну дії зазначеного рішення в межах термінів, установлених ч. 1 цієї статті [261].

Таким чином, інформацію, що належить до державної таємниці, становлять відомості обмеженого доступу, поширення яких заборонено. Як зазначалося раніше, докладний перелік таких відомостей міститься в Законі України «Про державну таємницю» від 24 січня 1994 року з подальшими змінами і доповненням, що були надані вище [261].

Отже, відповідно до положень цього Закону і чинного кримінального законодавства предметом низки злочинів проти основ національної безпеки можуть бути тільки відомості, що становлять державну таємницю.

Щодо цього розглянемо приклад із судової практики.

«Справа № 419/851/12

1/419/115/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



28 травня 2012 року Червоногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за обвинуваченням: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Пенан КНДР, громадянина КНДР, співробітника Торгового представництва КНДР у Республіці Білорусь, раніше не судимого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСИ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 КК України.

ОСОБА_32 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Хвананхе, КНДР, громадянина КНДР, співробітника Торгового представництва КНДР у Республіці Білорусь, раніше не судимого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСИ_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Так, ОСОБА_5, будучи співробітником Торгового представництва КНДР у Республіці Білорусь, за попередньою змовою з громадянином КНДР – співробітником того самого торгового представництва ОСОБА_32, діючи умисно й усвідомлюючи, що своїми діями заподіює шкоду національній безпеці України у сфері економіки, науки і техніки, вступив у злочинну змову з метою збору і подальшої передачі представникам КНДР відомостей, що становлять державну таємницю, у зв’язку з чим у квітні 2011 року встановив конфіденційне співробітництво з громадянином України – співробітником ДП «КБ «Південне» ОСОБА_8.

На виконання завдання представників КНДР ОСОБА_5 разом з ОСОБА_32 26 липня 2011 року приїхав автомобільним транспортом в Україну з території Республіки Білорусь через державний кордон у пункті пропуску «Нові Яриловичи», а 27 липня 2011 року залізничним транспортом у м. Дніпропетровськ, з метою збору секретних документів шляхом їх фотографування цифровим фотоапаратом, унаслідок чого попросив зазначеного співробітника передати за грошову винагороду відомості щодо процесів у паливних баках космічних летальних апаратів, що становлять державну таємницю.

27 липня 2011 року під час проведення оперативно-розшукового заходу «контрольоване постачання» в м. Дніпропетровську за адресою: АДРЕСИ_3, у гаражі № НОМЕР_2, співробітники Служби безпеки України виявили і припинили збирання ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_32 з метою передачі іноземній державі відомостей, що становлять державну таємницю, шляхом фотографування наукових дисертацій за авторством ОСОБА_9 «ІНФОРМАЦІЯ_2», інв. № 7332, прим. № 1, і за авторством ОСОБА_10 «ІНФОРМАЦІЯ_3», інв. № 7275, прим. № 1, із грифом таємності «Секретно».

Згідно з висновком Державного експерта з питань таємниць – Голови Державного космічного агентства України ОСОБА_11 від 15 грудня 2011 року відомості, що містяться на сторінках № 5-14 (починаючи зі слів «...тривале перебування КЛА...» і до закінчення стор. 14), № 57-59 (починаючи зі слів «...рідина, маючи певний...» і до кінця стор. 59), № 107 110 (починаючи з «...Таблиці 2.5...» і до кінця стор. 110), № 126-136 (починаючи з розділу 3.4. «Результати експериментальних...» і до кінця стор. 136), № 166-173 (починаючи з розділу 4.4. «Практичне використання» і до кінця стор. 173), № 174-175 («Висновок...» у повному обсязі) дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук ОСОБА_9 «ІНФОРМАЦІЯ_2», розкривають інформацію про прогресивні технології, нові види технологічних процесів із створення ракетних комплексів, рідинних ракетних двигунів, космічних літальних апаратів і систем постачання ракетного палива.

Зазначені відомості становлять державну таємницю у сфері економіки, науки і техніки, підпадають під ст.ст. 2.7.2., 2.7.6. «Зводу відомостей, що становлять державну таємницю», введеного в дію наказом Голови Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року № 440, мають ступінь таємності «Секретно»;

– показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що він від свого знайомого довідався, що невідомі громадяни Кореї цікавилися пенсіонерами, котрі працювали на заводі «ЮМЗ» чи в КБ «Південне». При цьому його знайомий так само вказав на те, що вони переконливо просили знайти їм людину, котра допомогла би їм організувати навчання, після чого він передав ОСОБА_12 номер телефону ОСОБА_5. Далі, після своєї відпустки ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_5 і під час телефонної розмови пояснив ОСОБА_5, що вони займаються навчанням дітей і дорослих за тематикою, яка його цікавить. Після цієї розмови в серпні місяці ОСОБА_5 приїхав у м. Дніпропетровськ. Вони зустрілися, і під час бесіди ОСОБА_5 пояснив, що його сторона хоче навчати студентів і молодь. Через те що ОСОБА_12 брав участь у навчанні китайських товаришів, він подумав, що буде можливо організувати навчання корейців. Після цього ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_12, що той уже звертався в КБ «Південне», однак їм відмовили, у зв’язку з чим ОСОБА_12 насторожився, після чого ОСОБА_12 звернув увагу ОСОБА_5 на те, що він зможе допомогти останньому тільки через офіційний дозвіл. Однак ОСОБА_5 продовжував наполягати на своєму і просити ОСОБА_12 знайти пенсіонерів чи колишніх працівників КБ «Південне», що могли б читати лекції тут чи в них, при цьому його сторона оплатить усі необхідні витрати. Після цього ОСОБА_12 попросив ОСОБА_5 надати теми, що його цікавлять, для того щоб він зміг знайти необхідну людину, котра зможе займатися цим питанням. Після чого ОСОБА_5 сказав, що він проробить необхідні питання і після обробки передасть їх йому. Через якийсь час ОСОБА_5 зателефонував і поцікавився в ОСОБА_12, чи знайшов він викладача. На що ОСОБА_12 відповів йому, що важко знайти потрібну людину, бо багато хто уже помер, виїхав або звільнилися, у зв’язку з чим і виникли труднощі. У свою чергу ОСОБА_12 поцікавився про дозвіл, але ОСОБА_5 йому відповів, що в нього не вийде одержати необхідний дозвіл, і знову продовжив цікавитися, чи можна знайти необхідну людину, котра могла би організувати навчання за тематикою, яка його цікавить. Після цієї розмови ОСОБА_12 організував ОСОБА_5 зустріч з доцентами Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара, ОСОБА_14 і ОСОБА_8, при цьому ОСОБА_12 на зустрічах не був присутній і про досягнуті домовленості нічого не знає.

27 липня 2011 року відбулася зустріч з представниками Кореї, при цьому при собі в нього був список передбачуваних тем лекцій, більш того, він так само приніс із собою два титульних листи дисертацій і три книги по темах, про які просили довідатися. На зустрічі були присутні ОСОБА_32 і ОСОБА_5, під час бесіди вони озвучили конкретні теми, які їх цікавлять: це балістичні ракети, системи ракет, будівля ракет, двигуни космічних апаратів, розкриття сонячної батареї, швидке спорожнювання паливних баків, транспортно-пусковий контейнер, пороховий акумулятор, а так само військові ГОСТи. При цьому під час розмови ОСОБА_32 ставив питання, після яких ОСОБА_8 стало зрозуміло, що в технічних питаннях ОСОБА_32 обізнана краще, ніж ОСОБА_5, пізніше ОСОБА_8 так само було запропоновано прочитати лекції безпосередньо в Кореї, однак він сказав, що це фізично неможливо. Після цієї розмови з представниками Кореї ОСОБА_12 і ОСОБА_8 здалося, що поставлене перед ними питання про прочитання лекцій є всього лише приводом для одержання секретних матеріалів, особливо після того, як у списку тем ОСОБА_8 побачив секретні теми, а так само теми, які відповідають військовим ГОСТам, у зв’язку з чим після травневих свят ОСОБА_8 звернувся в органи СБУ і розповів їм про виниклу ситуацію. Після чого в подальшому органи СБУ були сповіщені про дії ОСОБА_8. У зв’язку з чим під час зустрічі ОСОБА_8 при собі мав муляжі книг, а не самі оригінали книг ОСОБА_9 і ОСОБА_10.

Пізніше ОСОБА_5 попросив організувати зустріч з іншими фахівцями. Після цього ОСОБА_12 звернувся до свого знайомого ОСОБА_8, який працював у КБ «Південне», де передав йому списки тем, по яких передбачалося навчання. У квітні 2011 року була організована зустріч з представниками Кореї ОСОБА_5 і ОСОБА_32 з ОСОБА_8. Під час бесіди вони розпитали про його біографію, місце роботи і посади, які він обіймав. Після цього вони зрозуміли, що ОСОБА_8 має доступ до секретної бібліотеки, у зв’язку з чим вони попросили його підшукати тематику наукової літератури стосовно військових ГОСТів. Після цього на початку травня 2011 року ОСОБА_5 і ОСОБА_32 виїхали з України. Далі ОСОБА_8 звернувся в органи СБУ із заявою про шпигунську діяльність, якою займалися ОСОБА_5 і ОСОБА_32, тобто схиляли його до передачі секретної документації за кордон. Подальша діяльність ОСОБА_8 відбувалася під контролем органів СБУ. У домовлений час ОСОБА_5 і ОСОБА_32 прибули до м. Дніпропетровськ для одержання наукових праць. Зайшовши в гараж, ОСОБА_8 дістав дисертації і показав їх ОСОБА_5 і ОСОБА_32, при цьому запевнив їх у тім, що це дисертації, які їх цікавлять, так само звернувши їхню увагу на те, що дисертації мають гриф «Секретно». Перебуваючи в гаражі й продовжуючи процес фотозйомки, ОСОБА_5 дістав з кишені список і попросив ОСОБА_8 позначити інформацію, що він зможе надати. У результаті було встановлено, що в зазначеному списку тематика питань стосовно СС 24 «скальпель» міжконтинентальна балістична ракета. Після того, як вони до кінця сфотографували першу дисертацію і почали фотографувати другу, їхня злочинна діяльність була припинена.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд уважає, що винність підсудних ОСОБА_5 і ОСОБА_32 знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні. Дії ОСОБА_5 і ОСОБА_32 правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 КК України як збір відомостей, що становлять державну таємницю, з метою передачі представникам КНДР, що його зробили за попередньою змовою іноземні громадяни» [256].

Таким чином, подібний приклад наочно демонструє, якого роду секретна інформація може розглядатися як відомості, що становлять державну таємницю.

Однак дотепер, на нашу думку, ще не вирішена проблема в частині визначення інформації, що не належить до державної таємниці, але розголошення якої може заподіяти шкоду в тому числі зовнішній і внутрішній безпеці держави. Може йтися про так звані інші відомості секретного характеру, що в цьому разі не є предметом злочинів проти основ національної безпеки держави [462, с. 190].

Так, на думку деяких дослідників, до таких належать відомості, що не підлягають розголошенню відповідно до вказівки закону чи припису органів влади і закріплені у відомчих документах, спеціальних виданнях, які не мають широкого поширення [320, с. 14–15].

Згідно з думкою інших дослідників до інших відомостей належать не тільки відомості конфіденційного характеру, але і будь-яка відкрита для доступу інформація, у тому числі та, що публікується в засобах масової інформації [73, с. 37]. У цьому разі подібні висловлення заслуговують на особливу увагу, бо законодавець не зазначає в жодному правовому акті про коло відомостей, які можна вважати належними до розряду інших. Таке положення може мати дуже важливе значення для правильної кваліфікації деяких злочинів проти основ національної безпеки. Так, наприклад, у процесі проведення своєї ворожої діяльності іноземні розвідки, їх організації і представники можуть використовувати найрізноманітнішу інформацію, детальний аналіз і узагальнення якої може привести до одержання бажаного результату, використання якого призведе до більш тяжких наслідків, ніж використання інформації стосовно державної таємниці. Такі відомості можуть бути отримані й відправлені відповідному іноземному адресатові, наприклад, у процесі вчинення шпигунських дій як окремої форми об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 111 КК України («Державна зрада»).

Однак, наприклад, існуюча модель диспозиції ст. 114 КК України розглядає як предмет цього злочину тільки відомості, що становлять державну таємницю. Пояснюється це тим, що сучасний період розвитку нашої держави характеризується системною демократизацією всього суспільства, спрямованою на побудову правової держави, диктує нові правила і стандарти юридичної відповідальності, у тому числі й за злочини проти основ національної безпеки. Така обставина сприяла виключенню з диспозиції ст. 114 КК України («Шпигунство») кримінальну відповідальність за передачу і збирання інших відомостей, що не становлять державної таємниці.

Нескладно помітити, що реалізація такого законодавчого нововведення призвела до необґрунтованої системної декриміналізації цілої низки суспільно небезпечних діянь, що відповідним чином утрудняє протидію зі злочинами проти основ національної безпеки, знижуючи ефективність функціонування правоохоронних органів у цій сфері.

Безумовно, державні установи зобов’язані вчасно проводити процес засекречування інформації, використання якої злочинними елементами може викликати виникнення загрози безпеці держави. При цьому внаслідок об’єктивних причин повною мірою вжиття зазначених заходів є досить складним. Розвиток нашого суспільства носить інтенсивний багатобічний характер, що має складну структуру, а найголовніше – постійно перебуває в динаміці. Отже, контролювати такі відносини, не відстаючи від їх розвитку, – дуже складно. Така обставина дає можливість вороже налаштованим суб’єктам використовувати різні інструменти, у тому числі й «інші відомості» для проведення підривної діяльності проти України. У зв’язку з цим представники економічної науки пропонують ідеї про засекречування багатьох аспектів у різних сферах державного життя [25, с. 94].

Таким чином, законодавцеві необхідно закріпити як один із предметів злочинів проти основ національної безпеки держави й інші відомості (загальнодоступну інформацію), що не є державною таємницею. Відносно цього складно не погодитися з позицією В. М. Рябчука, котрий «до числа інших відомостей вважає належними не будь-які дані, а тільки ті, що можуть бути використані на шкоду зовнішній безпеці держави» [298, с. 65]. Такий умовивід не вказує на необхідність конфіденційності інших відомостей, а свідчить про те, що при кваліфікації таких діянь крім предмета мають бути встановлені інші обов’язкові ознаки складу злочину.

Не викликає особливих сумнівів процес установлення предмета такого злочину цього розділу, як диверсія, де думки більшості дослідників багато в чому збігаються.

Так, на думку П. П. Михайленка, предметами посягання при диверсії можуть бути:

а) підприємства, тобто фабрики, заводи, шахти і т. д.;

б) спорудження, тобто електростанції, водопроводи, нафтопроводи, греблі, елеватори, складські приміщення, будинки громадських і державних установ – інститути, лікарні, школи, палаци культури, кінотеатри та ін.;

в) шляхи і засоби сполучення, тобто залізничні, шосейні дороги, мости, усілякі засоби залізничного, водного повітряного, підземного й інших видів транспорту;

г) засоби зв’язку (телеграфного, телефонного, телевізійного, радіозв’язку тощо);

д) машини й устаткування, сировина і матеріали, худоба, запаси продовольства і промислових товарів та інше державне чи суспільне майно [390, с. 162].

Трохи інакше розуміє предмет такого злочину П. С. Матишевський. Так, відповідно до ствердження автора предметом злочину можуть бути:

1) життя і здоров’я спільності людей; 2) важливі спорудження і комунікації народногосподарського чи оборонного значення (фабрики, заводи, мости, греблі, вокзали, електростанції, газопроводи, склади тощо); 3) череди тварин (коні, корови, свині, вівці), пташина ферма; 4) рослини (посіви на корені) [202, с. 199].

Більш розгорнуте визначення надав М. І. Хавронюк. Згідно з думкою дослідника предметом диверсії можуть бути:

– будинки, спорудження й інші об’єкти, що мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, від діяльності яких залежить життєдіяльність певних регіонів або інших великих територій, належне функціонування певних галузей економіки, структур державного управління (електростанції, водо-, газо-, нафтопродуктопроводи, мости, дамби, греблі, системи інформаційних комунікацій, вокзали, аеропорти, морські чи річкові порти, метрополітени, підприємство з виробництва грошових знаків України чи інші важливі підприємства незалежно від форм власності, військові частини тощо), у тому числі підприємства, руйнування чи пошкодження яких саме по собі є чинником небезпеки (хімічні, біологічні підприємства, підприємства з виготовлення отруйних, вибухових матеріалів, речовин і виробів, пожежонебезпечні виробництва чи сховища, виробництва з безперервними технологічними процесами в хімічній, мікробіологічній промисловості тощо);

– земельні угіддя, водойми, ліси тощо;

– череди, колекції тварин, риба, що живе у ставках і інших водоймах, великі пасики тощо;

– посіви сільськогосподарських і інших культур, лісові масиви тощо [204, с. 240].

З цього випливає, що формулювання предмета диверсії багато в чому перебуває в прямій залежності від спрямованості конкретного посягання, що залежить від відповідної форми об’єктивної сторони такого злочину. У залежності від того, наприклад, на що спрямовані вибухи чи підпали: на фабрики чи заводи, військові частини чи склади постачання, предметом відповідно можуть бути ті самі фабрики і заводи, військові частини і склади. Відповідно, якщо це такі форми об’єктивної сторони, як поширення епізоотій чи епіфітотій, то предметами таких злочинів уже виступають череди тварин, ферми, поля сільськогосподарських культур, сади тощо.

Таким чином, науково-теоретичний аналіз концептуальних проблем установлення ознак об’єкта злочинів проти основ національної безпеки України, який ми здійснили, дозволяє констатувати, що у вітчизняній теорії кримінального права відсутнє однакове розуміння в частині формулювання безпосередніх об’єктів таких злочинів, про що свідчать судження авторитетних дослідників у цій сфері.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23

Схожі:

Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconПравова робота із самозабезпечення економічної безпеки суб’єктами господарювання україни
Сті. Розглянуто основних суб’єктів забезпечення економічної безпеки у недержавному секторі економіки. Зроблено висновок про необхідність...
Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconНавчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України

Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconДовідка кісельов Андрій Вадимович
Працює Керівник департаменту інформації го «Проект «Мирний», головний редактор фронтового тижневика «Військовий кур’єр України»,...
Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconКонспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів»
Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальне право України / О. В. Кузьменко, Т. О. Гурій. – К.: Атіка, 2008. – 415с
Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconПравова освіта учнів: цілі, завдання, шляхи реалізації
Правова освіта та виховання учнівської молоді мають державне значення, тому повинні реалізувати освітню функцію та мати обов’язково...
Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconМіжнародна науково-практична конференція «Теорія та практика управління економічним розвитком»

Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconПрограма міжнародної науково-практичної конференції теорія та практика управління економічним розвитком

Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconТеорія відносності Історія створення та сучасні погляди… Альберт Ейнштейн
Прусської І баварської Академій наук. Також виступав проти війни, в 1940-х — проти застосування ядерної зброї. У 1940 р підписав...
Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconПрограма вступного фахового випробування (співбесіди) з хімії д
Землі І проблеми екології, хімії навколишнього середовища, основ хімічної безпеки, інформаційних технологій в хімії, техніки демонстраційного...
Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика icon1. Діагностичний супровід професійної діяльності вчителя початкової школи
Діагностична діяльність майбутнього вчителя початкових класів: теорія І практика: монографія / С. М. Мартиненко


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка