Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика



Сторінка14/23
Дата конвертації07.02.2018
Розмір5.96 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   23

У підсумку пропонується така редакція ч.1 ст. 114 КК України «Шпигунство»:

«Передача, збирання чи збереження з метою передачі іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинив іноземець чи особа без громадянства...» [462, с. 210–211].

Отже, подібне формулювання відображає сутність цього самого діяння і як форми об’єктивної сторони державної зради у вигляді «шпигунства».

Передача визнається закінченим злочином з того моменту, коли відомості, що становлять державну таємницю, опинилися у володінні іноземного адресата, тобто представника іноземної розвідки чи іноземної організації, що проводять ворожу діяльність проти України.

Також закінченим шпигунство треба вважати з моменту збирання відомостей. При збереженні секретної інформації шпигунство треба визнати закінченим злочином з моменту одержання таких відомостей суб’єктом злочину.

Шпигунство як форма державної зради, на відміну від інших форм цього злочину, в яких, як правило, мається на увазі взаємодія громадянина України з представниками іноземного адресата, визнається закінченим також і в тих випадках, коли громадянин України збирає чи зберігає відомості, що містять державну таємницю, з метою їх передачі іноземному адресатові без попереднього з ним контакту (йдеться про «ініціативне шпигунство»).

Готування до шпигунства як форми державної зради у вигляді передачі державної таємниці (ст.ст. 14, 111, 114 КК) може виявитися, наприклад, у встановленні контакту з представником іноземного консульства з метою видачі йому відомостей, що становлять державну таємницю (якщо, наприклад, цей співробітник відмовився від послуг винного), виході на зустріч з представником іноземної держави чи іноземної організації для передачі йому відомостей, що становлять державну таємницю (якщо така зустріч не відбулася у зв’язку із затримкою суб’єкта). У тому разі якщо секретні відомості були передані за допомогою посередника, котрий не був представником іноземного адресата, то, отже, передача вважається закінченою з того моменту, коли таку інформацію отримає відповідний представник. Таким чином, якщо по будь-яких об’єктивних причинах інформацію, що становить державну таємницю, необхідні адресати не отримали, то може йтися про замах на передачу державної таємниці.

Також замах на передачу (ст.ст. 15, 111, 114 КК), у залежності від її способів, може виявлятися в найрізноманітніших діях. Причому такий замах може бути як незакінченим, так і закінченим. Йдеться про незакінчений замах, наприклад, у разі затримки на місці злочину громадянина України в момент передачі секретних відомостей представникові іноземного адресата. Закінчений замах може виявитися, наприклад, у разі помилкової передачі таких відомостей не представникові іноземної розвідки, а співробітникові Служби безпеки України в процесі оперативної розробки такого суб’єкта.

Важливою обставиною для настання кримінальної відповідальності за цією формою є усвідомлення суб’єктом злочину характеру відомостей, що становлять державну таємницю, а також характеру адресата, яким є представник іноземної держави чи іноземної організації. Отже, винна особа мусить усвідомлювати, що іноземна держава, іноземна організація та їх представники проводять ворожу діяльність проти України.

Не кваліфікується як державна зрада у формі шпигунства збір, збереження і передача відомостей, що не становлять державної таємниці, за власною ініціативою. У таких випадках винна особа може нести відповідальність, наприклад, за державну зраду у формі надання допомоги іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.

Таким чином, ми розглянули об’єктивні ознаки шпигунства як форми державної зради, так і як самостійного складу злочину.

Остання форма державної зради – це надання допомоги іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.

Надання подібної допомоги іноземному адресатові може виражатися в найрізноманітніших діях, що сприяють зазначеним представникам у вчиненні їхніх злочинних намірів, спрямованих проти суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності, конституційного ладу й обороноздатності України. Цією формою об’єктивної сторони державної зради охоплюються будь-які ворожі дії громадянина України, крім двох перших форм такого злочину (перехід на бік ворога у воєнний час або в період збройного конфлікту і шпигунство).

Надання допомоги іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України може виявлятися в найрізноманітніших діях українського громадянина, спрямованих на заподіяння шкоди своїй державі.

Під підривною діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність, пов’язану:

– із спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом (це можуть бути дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, посягання на життя державного діяча тощо);

– з утручанням у зовнішню політику України (наприклад, несанкціонований відповідними органами державної влади України розрив дипломатичних чи консульських відносин з іншою державою, зрив важливих міждержавних переговорів або глобальних міждержавних форумів);

– з утручанням у внутрішню політику (скажімо, організація міжконфесійних, міжетнічних і інших конфліктів, розпалення сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, фінансування, оснащення чи інше забезпечення незаконних збройних формувань на території України, організація інформаційної експансії з боку інших держав);

– із спробою зміни території України (шляхом, наприклад, організації не передбачених Конституцією України референдумів по територіальних питаннях);

– із спробою знизити обороноздатність України (організація і здійснення диверсій у формі дій, спрямованих на руйнування об’єктів, що мають важливе оборонне значення, прийняття рішень про згортання наукових досліджень у сфері воєнної науки і техніки, свідоме гальмування проведення мобілізаційних планів відповідно до сучасних умов, винахід спеціальних вірусів або внесення їх у комп’ютерні системи з метою утруднення їх роботи чи знищення накопиченої на магнітних носіях важливої для виконання завдань оборони інформації тощо);

– із створенням умов для діяльності на території України іноземних розвідок (вербування агентури серед жителів України, підбір кандидатів для вербування і завчасний підкуп службових осіб, зокрема тих, що мають доступ до інформації «особливої важливості», підготовка явочних квартир, надання допомоги в придбанні документів прикриття для іноземних розвідників, працевлаштування їх на посаді, пов’язаної з можливістю доступу до конфіденційної інформації);

– із вжиттям заходів для посилення економічної залежності України від інших держав (ініціювання розриву торгових зв’язків України з іншими державами, підписання від імені України явно економічно невигідних для неї зовнішньоекономічних контрактів, здійснення диверсії у формі дій, спрямованих на руйнування об’єктів, що мають важливе народногосподарське значення) тощо [204, с. 231].

Отже, для настання кримінальної відповідальності за цією формою державної зради необхідно, щоб зазначені дії були вчинені на користь іноземної держави, іноземної організації чи їх представників.

Під іноземною державою потрібно розуміти будь-яку державу, крім України, незалежно від того, чи визнала її наша держава як суверенну і чи має з нею дипломатичні відносини. Як правило, від імені такої держави виступають її офіційні органи і нерідко спецслужби.

Іноземна організація, у редакції ст. 111 КК України, становить собою будь-яку державну чи недержавну установу, підприємство, політичне, комерційне чи релігійне об’єднання, а також міждержавні чи міжурядові організації, які здійснюють як офіційні (легітимні), так і неофіційну (нелегітимну) діяльність (наприклад, міжнародна терористична організація тощо проводить підривну діяльність проти України).

Під представником іноземної держави чи іноземної організації потрібно розуміти особу, яка наділена повноваженнями представляти інтереси такої держави чи іноземної організації, функціонує від її імені чи виражає такі інтереси за спеціальним повноваженням. До подібної категорії осіб можна вважати належними, наприклад, членів парламентських і урядових делегацій іноземних держав, що перебувають на території України як з офіційними, так і з неофіційними дорученнями. Також до такої категорії осіб належать глави і члени дипломатичних або консульських представництв (посли, генеральні консули, консули, віце-консули, повірені у справах, радники, аташе, консульські агенти тощо).

За певних обставин як іноземну організацію може бути визнано й організацію, зареєстровану в Україні, де представником такої організації може бути і громадянин України.

Отже, надання допомоги іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України може виявлятися в найрізноманітніших проявах, спрямованих на надання їм допомоги у ворожій діяльності проти зовнішньої безпеки України.

Таким чином, зазначеною формою державної зради охоплюється будь-яке надання допомоги іноземному адресатові, крім окремо зазначених у ст. 111 КК України: перехід на бік ворога у воєнний час або в період збройного конфлікту, шпигунство, що становлять собою також надання допомоги, але які законодавець подав як самостійні форми об’єктивної сторони цього злочину.

Однак, як зазначалося раніше, цей термін без формулювання конкретних способів позбавлений визначеності, що створює можливість розширювального його тлумачення. При цьому основними його критеріями є: зв’язок громадянина України з ворожою діяльністю іноземного адресата (держави чи організації) і заподіяння або можливість заподіяння збитку зовнішній безпеці України. Як правило, державами, що проводять підривну діяльність, визнаються такі держави, з якими Україна перебуває у стані війни чи збройного конфлікту.

У цьому разі під підривною діяльністю (ПД) треба розуміти дії, спрямовані на незаконну зміну встановленого громадського порядку, державного устрою і/чи існуючих структур влади і суспільства. Застосовуються як інструмент досягнення політичних цілей як засіб, пов’язаний з меншим ризиком і витратами в порівнянні з відкритими воєнними діями [489, s. 3-4]. Можуть виконуватися з використанням різних методів, таких як: пропаганда, провокація, підбурення, фінансові махінації, насильство тощо. Пов’язані з поняттям «підбурення до заколоту» (англ. – sedition).

Як правило, за цією формою державної зради існує вкрай мало матеріалів слідчої чи судової практики, багато в чому це пов’язано з проблемами встановлення її доказової бази внаслідок того, що дуже скрутним є встановлення факту змови громадянина України з іноземним адресатом. Однак один приклад судової практики за такою категорією кримінальних справ можна запропонувати до розгляду.

«Справа № 657/999/14-к

25.09.2014 Каланчацький районний суд Херсонської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Каланчак у залі суду кримінальне провадження № 2014000000000096 відносно: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Олександрівка, Каланчацького району, Херсонської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого – директором Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, мешканця АДРЕСИ_1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у березні 2014 року отримав від представника іноземної держави – офіцера управління зв’язку штабу Чорноморського флоту Російської Федерації капітана 2 рангу ОСОБА_4, з яким буз знайомий з часу проходження служби в лавах ЗС СРСР, завдання на збирання та передачу йому відомостей військового характеру щодо базування і передислокації військових частин та з’єднань ЗС України на території Херсонської області, ступеня їх бойової готовності, чисельності особового складу, виду та кількості озброєння тощо.

Надалі ОСОБА_1, діючи умисно й усвідомлюючи, що своїми діями заподіює шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України, проживаючи за адресою АДРЕСА_1 і маючи широке коло знайомств серед мешканців Каланчацького та інших районів Херсонської області, які межують із територією АР Крим, отримував первинну інформацію про базування, передислокацію військових частин та з’єднань ЗС України на території Херсонської області, їх чисельність та кількість озброєння, перевіряв її як особисто, так і за допомогою інших осіб, яким не повідомляв про власний протиправний намір, спрямований на надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Так, 16.03.14 ОСОБА_1, на прохання ОСОБА_4, у вечірній час здійснив поїздку на власному транспортному засобі по території Каланчацького району Херсонської області, під час якої особисто дізнався про чисельність військової техніки ЗС України в названому районі й напрямки її переміщення.

Крім того, 16.03.14 ОСОБА_1 отримав від зазначеного офіцера ЧФ РФ завдання на пошук осіб з числа військовослужбовців підрозділів ЗС України, дислокованих у Херсонській області, які б хотіли перейти на територію тимчасово окупованої АР Крим на службу до лав ЗС Російської Федерації.

17-го та 18 березня 2014 року ОСОБА_1 у ході телефонних розмов із знайомими мешканцями Каланчацького району – ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – дізнався про базування і передислокацію офіцерів і курсантів прикордонних військ України у напрямку кордону з АР Крим, їх озброєння, а також місця перебування військової техніки ЗС України на території Каланчацького району та інших районів Херсонської області.

Отримані відомості ОСОБА_1 передавав у ході телефонних розмов представникові іноземної держави – ОСОБА_4, використовуючи як засоби зв’язку картки мобільних операторів з НОМЕР_1, НОМЕР_2, уживаючи при цьому заходів конспірації, використовуючи елементи умовностей та змінюючи телефони.

На підставі викладеного суд уважає за необхідне дії ОСОБА_1 кваліфікувати за ст. 111, ч. 1 КК України, а саме як державну зраду, умисно вчинену громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України, яка виявилась у наданні представникові іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України» [48].

Цей приклад указує на ту обставину, що між громадянином України і представником іноземної держави існувала фактична змова про надання відповідної допомоги іноземній державі, що було кваліфіковано судом як надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Відносно цього С. В. Дьяков справедливо стверджує, що «об’єктивно надання допомоги пов’язано з установленням контакту (зв’язку) нашим громадянином з іноземною державою, іноземною організацією чи їх представниками і здійсненням за їх завданням:

а) інших (крім державної зради) злочинів проти основ безпеки держави;

б) діянь, що не утворюють ознак зазначених злочинів, але заподіюють збиток зовнішній безпеці держави» [90, с. 44].

Отже, «якщо при шпигунстві… зв’язок між учасниками діяльності, спрямованої на шкоду зовнішній безпеці держави, є двостороннім, то при наданні допомоги він може обмежуватися самою змовою, а потім або взагалі не підтримуватися, або бути однобічним (від іноземної держави, іноземної організації, їх представників до суб’єкта), що, природно, дуже утрудняє встановлення такого зв’язку» [72, с. 296].

Прикладом подібної однобічної змови може служити такий випадок із судової практики.

«Справа № 750/10617/14

9 лютого 2015 року Деснянський районний суд м. Чернігова, розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження № 22014270000000030 по обвинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігів, українець, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, освіта середня, неодружений, не судимий, проживає: АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, проходячи військову службу у військовому званні «старший солдат» на посаді старшого стрільця 7-ї стрілецької роти 3-го батальйону військової частини 3066 Національної гвардії України, яка підпорядкована МВС України, повинен був дотримуватись вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що зобов’язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку; віддано служити українському народу; сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов’язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Національної гвардії України, зберігати державну та військову таємницю, бути пильним, хоробрим і дисциплінованим, готовим до виконання завдань, пов’язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, не допускати негідних вчинків.

Разом з тим старший солдат ОСОБА_1, добре знаючи вимоги керівних нормативних актів, що регламентували його діяльність, унаслідок їх порушення не виконав покладених на нього обов’язків, які входили в коло його повноважень, і вчинив злочин за таких обставин.

Так, на початку 2014 року ОСОБА_1 через мережу Інтернет звернувся до представників спецслужб Російської Федерації (РФ) з проханням про проходження служби у спеціальних органах РФ. Після цього ОСОБА_1 представниками спецслужб РФ було надано завдання по збору розвідувальних відомостей щодо військової частини 3066, у якій він проходив службу.

Усвідомлюючи протиправність своїх дій, на виконання завдання представників спецслужб РФ ОСОБА_1 зібрав відомості щодо кількісного складу військовослужбовців військової частини 3066, характеризуючих, біографічних та контактних даних військовослужбовців частини, у тому числі й тих, які перебували у відрядженні в зоні проведення антитерористичної операції на сході України, планів оборони території військових містечок Національної гвардії України, позивні та радіочастоти, схеми оповіщення та бойові розрахунки військової частини тощо.

20.06.2014 року ОСОБА_1, перебуваючи в себе вдома за адресою: АДРЕСА_1, реалізуючи свої злочинні наміри, на порушення зазначених керівних нормативних актів, передав вищезазначені відомості по електронній пошті з власної електронної скриньки (АДРЕСА_3) на адресу інтернет-магазину «Лубянка» (РФ, м. Москва, вул. Нагатинська, 3-а, e-mail: shop@lubanka.ru).



Згідно з висновком експерта № 1 від 22.07.2014 року відомості, які містяться в інформації щодо оповіщення та збору особового складу підрозділу МВС, із зазначенням домашніх та мобільних телефонів, місць проживання працівників; інформації щодо бойової готовності військ (сил); інформації про порядок дій працівників чергової частини органу (підрозділу) МВС у разі оголошення сигналів оповіщення цивільного захисту, введення в дію планів реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (бойовий розрахунок чергового підрозділу, призначення та завдання чергового підрозділу 3-го батальйону військової частини 3066 внутрішніх військ МВС України); інформації про порядок дій працівників чергової частини органу (підрозділу) в разі оголошення сигналів оповіщення цивільного захисту, введення в дію планів реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (бойовий розрахунок оперативного складу військової частини 3066, призначення та завдання чергового підрозділу 1-го батальйону військової частини 3066, схематична інформація про оборону військового містечка складом чергового підрозділу, схематичне зображення шикування колони резерву частини); інформації про порядок дій працівників чергової частини органу (підрозділу) в разі оголошення сигналів оповіщення цивільного захисту, введення в дію планів реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (бойовий розрахунок оперативного складу військової частини 3066, призначення та завдання чергового підрозділу 3-го батальйону військової частини 3066, обов’язки командира чергового підрозділу); схематичної інформації охорони та оборони військового містечка № 1; інформації про порядок дій працівників чергової частини органу (підрозділу) МВС у разі оголошення сигналів оповіщення цивільного захисту, введення в дію планів реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (бойовий розрахунок чергового підрозділу, призначення та завдання чергового підрозділу 3-го батальйону військової частини 3066 внутрішніх військ МВС України, обов’язки командира чергового підрозділу); інформації про оповіщення та збір особового складу підрозділу МВС, із зазначенням домашніх та мобільних телефонів, місць проживання працівників; інформації щодо схематичної охорони та оборони військового містечка № 1; інформації щодо схематичної охорони та оборони військового містечка 7 ї стрілецької роти при нападі; інформації щодо організації оборони складів НЗ та військового містечка 5-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону; інформації щодо організації оборони військового містечка особовим складом чергового підрозділу; інформації щодо організації оборони військового містечка № 2 особовим складом чергового підрозділу; інформації щодо організації оборони військового містечка № 1 особовим складом чергового підрозділу; інформації щодо організації охорони та оборони 5-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону та складів НЗ; інформації щодо організації охорони та оборони 6 ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону; інформації щодо організації охорони та оборони військового містечка № 2; інформації щодо даних радіомережі № 437 3-го батальйону військової частини 3066 внутрішніх військ МВС України; інформації щодо таблиць позивних телефонної станції і посадових осіб; інформації щодо розрахунку сил та засобів батальйону для дій по сигналу «хвиля» (60 %); інформації щодо розрахунку сил та засобів батальйону для дій по сигналу «хвиля» (70 %); інформації про домашні, мобільні телефони, місце проживання, дати та місця народження, яким РВК призивалися, щодо працівників 3 го батальйону; інформації про форми, методи та порядок організації конвоювання затриманих та взятих під варту осіб, у тому числі на різних видах транспорту, в Апеляційному суді Чернігівської області та Чернігівському районному суді; інформації щодо організації оборони 5-ї роти; інформації щодо організації оборони 6-ї роти, віднесені до інформації, яка має гриф обмеження доступу «для службового користування» та розкриває окремі специфічні форми та методи діяльності підрозділів внутрішніх військ (насамперед в/ч 3066) МВС України.

Розголошення таких відомостей іноземній стороні заподіює шкоду національній безпеці та інтересам України у сфері забезпечення правопорядку, знижує обороноздатність нашої держави (зокрема, на території Чернігівської області) та створює умови для діяльності іноземних розвідок (у тому числі й розвідувальних служб РФ), оскільки надає їм можливість здійснення вербування агентури серед військовослужбовців зазначеної військової частини.

Враховуючи викладене, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч. 1 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто діяння, яке громадянин України вчинив умисно на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: надання іноземній організації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України» [46].

У такому аспекті цілком справедливим є існуючий в науковій літературі погляд про те, що надання допомоги в проведенні підривної діяльності, як правило, виявляється у встановленні контакту між громадянином нашої держави і представником іноземного суб’єкта, котрий проводить ворожу діяльність щодо зовнішньої безпеки держави [92, с. 35; 361, с. 754]. Так, на думку В. М. Рябчука, було б вдаліше в такому разі використовувати термін «змова» [298, с. 727]. Таким чином, прихильники подібного положення акцентують необхідність у встановленні певного зв’язку, що виявляється у взаємній усвідомленості подібної взаємодії таких суб’єктів. Однак можна уявити таку ситуацію, коли громадянин України вчиняє державну зраду у формі надання допомоги іноземній державі, іноземній організації чи їх представникові в проведенні підривної діяльності проти України, не вступивши в контакт (змову) з іноземним адресатом. Наприклад, український громадянин якимось чином довідається про діяльність на території України (у будь-якому населеному пункті) іноземної шпигунської мережі. У своєму прагненні надати їм допомогу громадянин України за допомогою посередника передає документи, в яких міститься інформація обмеженого доступу, що не є державною таємницею, але, на думку нашого громадянина, може зацікавити іноземних представників.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   23

Схожі:

Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconПравова робота із самозабезпечення економічної безпеки суб’єктами господарювання україни
Сті. Розглянуто основних суб’єктів забезпечення економічної безпеки у недержавному секторі економіки. Зроблено висновок про необхідність...
Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconНавчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України

Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconДовідка кісельов Андрій Вадимович
Працює Керівник департаменту інформації го «Проект «Мирний», головний редактор фронтового тижневика «Військовий кур’єр України»,...
Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconКонспект лекцій з дисципліни «Теорія та практика вирішення публічних (адміністративних) спорів»
Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальне право України / О. В. Кузьменко, Т. О. Гурій. – К.: Атіка, 2008. – 415с
Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconПравова освіта учнів: цілі, завдання, шляхи реалізації
Правова освіта та виховання учнівської молоді мають державне значення, тому повинні реалізувати освітню функцію та мати обов’язково...
Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconМіжнародна науково-практична конференція «Теорія та практика управління економічним розвитком»

Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconПрограма міжнародної науково-практичної конференції теорія та практика управління економічним розвитком

Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconТеорія відносності Історія створення та сучасні погляди… Альберт Ейнштейн
Прусської І баварської Академій наук. Також виступав проти війни, в 1940-х — проти застосування ядерної зброї. У 1940 р підписав...
Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика iconПрограма вступного фахового випробування (співбесіди) з хімії д
Землі І проблеми екології, хімії навколишнього середовища, основ хімічної безпеки, інформаційних технологій в хімії, техніки демонстраційного...
Дисертація кримінально-правова протидія злочинам проти основ національної безпеки україни: теорія І практика icon1. Діагностичний супровід професійної діяльності вчителя початкової школи
Діагностична діяльність майбутнього вчителя початкових класів: теорія І практика: монографія / С. М. Мартиненко


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка