Дисертація соціальний потенціал людей старшого віку в сучасному українському суспільстві



Сторінка3/3
Дата конвертації27.12.2019
Розмір7.6 Mb.
1   2   3

Рисунок 4.12 Розподіл відповідей на запитання про те, традиції, цінності і норми поведінки громадян яких країн найбільш близькі, 2017 р. (%)

З наведених даних бачимо, що стратегічно цінісні орієнтації старшого покоління, якщо розглядати їх відносно осі «цінності Західної Європи — цінності Східної Європи», мають прямо протилежну тенденцію порівняно зі спрямованістю представників молодшого покоління; середнє покоління займає між ними проміжне становище. У своїх ціннісних виборах молодші й старші не протистоять одні одним незаперечно, однак не менш незаперечним є те, що спрямованість старшої вікової групи слід охарактеризувати як вочевидь зміщену у бік східнослов’янських цінностей, що, з одного боку, є наслідком радянського виховання і відповідних культурних кодів, з другого — результатом свідомої стратегії щодо вибору певного типу цінностей.



Адаптаційні стратегії. Не дивно, що в питанні пристосування до теперішньої життєвої ситуації позиції різних демографічних груп населення суттєво різняться залежно від віку. Активно включився в нове життя і ринкові відносини 31% молоді. Помітно менше (24,6%) задіяні представники середнього віку, а от серед старших лише 12,3% включилися в нове життя, натомість 42,2% не мають бажання пристосовуватися і чекають змін на краще (див. табл. 4.22). Отже, міра пристосування до нових умов безпосередньо пов’язана з чинником віку. Такий стан справ має широкий спектр причин — від макросоціальних до індивідуально-біологічних, однак поза тим не підлягає сумніву факт порівняно меншої адаптивної здатності старшого покоління до швидкоплинного виру подій сучасного життя.

Таблиця 4.22 Розподіл відповідей на запитання про міру пристосування до теперішньої життєвої ситуації, 2017 р. (% )

Наскільки Ви пристосувалися до теперішньої життєвої ситуації

Вікові групи

18-29 років

30-55 років

56 років та більше

Активно включився в нове життя, ринкові відносини видаються мені природним способом життєдіяльності

31,0

24,6

12,3

Перебуваю в постійному пошуку себе в теперішньому житті

43,1

38,6

25,7

Не маю бажання пристосовуватися до теперішньої ситуації, живу як доведеться, чекаю змін на краще

16,4

25,3

47,2

Важко відповісти

9,5

11,4

14,9

У похилому віці, попри поступову інволюцію можливостей індивіда (фізичних, інтелектуальних та соціальних), все ж стагнація цих потенціалів відбувається за різними алгоритмами. На користь тієї думки, що принаймні чимала частина представників старшої вікової групи здатна бути активніше задіяною в суспільно значущих видах діяльності, свідчать відповіді на запитання «Якою мiрою Ви пристосувалися до теперiшньої життєвої ситуацiї?», наведені в таблиці. За наведеними варіантами відповідей можна говорити про чотири типи адаптаційних стратегій — успішну, пошукову, дезадаптаційну і невизначену. І хоча основною для представників старшої вікової групи продовжує залишатися дезадаптаційна стратегія (47,2%), проте якщо узяти разом успішну й пошукову стратегії (з прихильників останньої бодай частина має шанс успішно адаптуватися), то вимальовується певний ресурс для змін на краще в реалізації соціального потенціалу людей похилого віку.

Економічні стратегії виживання. Конфігурація зовнішніх і внутрішніх чинників, що характеризує специфіку життєвої ситуації старшого покоління українського суспільства, зумовлює своєрідність побудови людьми старшого віку імовірних траєкторій життєвого шляху, особливості життєвого проектування. Унаочнює вибір стратегій економічної поведінки в похилому віці розподіл відповідей на запитання «Останнім часом у нашій країні відбувається помітне зниження життєвого рівня населення. Яким чином, за Вашими спостереженнями, люди найчастіше виходять з подібної ситуації?». Інструкція до питання уможливлювала обрати не більше трьох відповідей із запропонованої кількості альтернатив. Оскільки не погодилися з твердженням про зниження життєвого рівня менше 2% (1,8) опитаних, а ще 4,4% завагалися з певною відповіддю, можна обґрунтовано припустити, що наведені в питанні альтернативи охоплюють фактично усі поширені в суспільстві стратегії розв’язання зазначеної проблеми. Тому, по-перше, елімінувавши непевні відповіді, а також ті, що не визнають зниження життєвого рівня, по-друге, прийнявши усі отримані варіанти відповідей за 100% — обрахуємо частку різних варіантів життєвих стратегій, що використовуються тими чи тими соціально-віковими групами (див. табл. 4.23).

Таблиця 4.23 Частка різних варіантів у структурі життєвих стратегій основних соціодемографічних груп українського суспільства, 2017 р. (%)

Стратегії

Вікові групи

Загалом за вибіркою

18-29 років

30-55 років

56 років та більше

Терплять і чекають, поки ситуація покращиться

21,8

20,7

23,5

21,8

Самотужки намагаються покращити своє матеріальне становище (підробітки, зміна роботи, новий бізнес тощо)

34,1

34,2

30,6

32,9

Звертаються по допомогу до родичів, друзів

18,0

15,1

16,9

16,3

Якщо іншого виходу немає, ідуть навіть в обхід закону

10,7

9,6

7,5

9,1

Звертаються до Бога (моляться, ідуть до церкви)

3,3

6,0

7,8

6,0

Намагаються об’єднатися і тиснути на владу заради розв’язання проблем (петиції, гарячі лінії, судові позови тощо)

3,7

4,3

4,1

4,1

Звертаються до громадських організацій, громадських активістів, волонтерів

4,8

4,6

3,3

4,2

Виходять на протести, вимагаючи зміни влади, яка не в змозі зупинити зниження рівня життя

4,6

5,5

6,3

5,6

Насамперед впадає в око переважання неінтегрованості, пасивно-вичікувальних modus vivendi, притаманних усім віковим групам. Основні стратегічні лінії порятунку з ситуації вбачаються або в індивідуальних пошуках (якось прилаштуватися, десь підробити тощо), або в пасивному очікуванні на зміни; традиційно значущими є також сподівання на родичів і друзів. Попри доведену двома Майданами потужність спільних протестів, частка стратегій, звернених на суспільні форми інтеграції, вкрай незначна [Кухта, 2014g].

Привертає увагу й однотипність структури життєвих стратегій, властива різним віковим групам. Все ж, попри відтворюваність загальної конфігурації життєвих стратегій від покоління до покоління, помітна певна відмінність між віковими групами. Судячи з отриманих відповідей, молодь видається дещо активнішою та розкутішою за старші покоління. Останні видаються моральнішим, коли йдеться про незаконні шляхи досягнення успіху і помітно більше сподівається на Бога. Важливо зауважити, що протестні стратегії залучені до арсеналу старих навіть трохи більше, ніж у решти соціально-вікових груп. Попри невелике зниження протестного потенціалу старшого покоління за роки проведення моніторингу, кількість тих, хто висловлюється щодо необхідності брати участь у акціях протесту, є чималою. Принаймні, на таку думку наштовхують дані, відображених у графіку (див. рис. 4.13).



Рисунок 4.13 Динаміка ствердних відповідей старшої вікової групи щодо необхідності активно брати участь в акціях протесту проти погіршення умов життя (%)

На завершення наведемо ряд міркувань, що стосуються основних компонентів соціального потенціалу старшої вікової групи. Стосовно трудового потенціалу вважаємо за потрібне відзначити, що старші працівники мають ряд істотних переваг, які ґрунтуються на їх конкурентоспроможності на ринку праці: це їх кваліфікація, практичні навички, досвід та зрілість. Проте в Україні рівень зайнятості старших людей залишається одним із найнижчих у Європі і вирізняється як нижчим пенсійним віком, так і низькими показниками економічної активності. Попри те, що після виходу на пенсію старше населення втрачає значну частину своїх доходів, рішення про продовження зайнятості приймають лише особи з відповідними стратегіями — найбільш активні та мотивовані. Так само нерівномірна картина спостерігається і щодо кваліфікаційно-освітнього та особистісного потенціалу. Архітектоніка соціальних проблем власне старшої вікової групи українського суспільства відображає, з одного боку, специфічні вікові особливості, що виникають на завершальному етапі життєвого шляху і є типовими унаслідок природного процесу старіння і пов’язаної з ним інволюції, з другого — є результатом тих характерних чинників і умов, що властиві українському соціуму за даних конкретно-історичних обставин. Саме в межах континууму даного хронотопу, точніше, виходячи з утвореної на його підґрунті суб’єктивної реальності, індивідуальні актори, що за віковими параметрами належать до вказаної соціально-демографічної групи, формують власні життєві перспективи і обирають ті чи інші життєві стратегії.

Абстрагуючись від строкатості окремих сегментів соціального потенціалу, можливо виділити два основних типи життєвих стратегій — пасивну й активну. У процесі аналізу поведінкових стратегій необхідно мати на увазі, що в умовах соціальної стабільності індивідуальні стратегії є цілком автономними утвореннями, оскільки в них реалізуються типи поведінки, закріплені життєвими устоями, що склалися. В перехідні періоди індивідуальні стратегії не є такими ж автономними, вони радше є адаптованими варіантами групових стратегій. Це особливо характерне для молоді, оскільки в молодіжному середовищі групова ідентифікація переважає над індивідуально-особовою. Соціально активні суб’єкти і, що особливо важливо, молоді люди, використовуючи активні стратегії поведінки, знаходяться у стадії конструктивно-інноваційного пошуку, тоді як прихильники пасивних стратегій — у стадії соціального вичікування.


    1. Значущість життєтворчого компоненту для реалізації соціального потенціалу (на прикладі людей, які перебувають під соціальним патронатом)

Перш ніж братися до емпіричного дослідження серед такої специфічної підгрупи людей старшої вікової групи як ті, що перебувають під соціальним патронатом, довелося зважити ще раз всі «за» і проти насамперед з морального погляду. Ми виходили з позиції, що соціальна опіка змінює певним чином їхній спосіб життя, проте не позбавляє життєтворчого потенціалу. Тому, абстрагуючись від конкретних причин, що поставила їх у ситуацію залежності від опіки — інвалідності, хронічних захворювань, старечої немічності тощо, зосереджували увагу саме на тому, чи є потенційні можливості розвитку в цих людей і яким чином їх можна реалізувати.

Тобто у фокусі дослідження1) стало з’ясування питання щодо представленості життєтворчого начала у життєвих практиках людей старшого віку, що перебувають під соціальним патронатом.

Пошук відповідних емпіричних показників та референтів становив методологічні труднощі; зрештою ми спинилися на комплексі показників, кожен з яких розкривали принаймні два емпіричних референти. Найпершим показником є ступінь активності; до нього долучаються цілеспрямованість та часова зорієнтованість життєвої перспективи: на майбутнє, сьогодення чи минуле. Щодо схильності до організації і планування власного життя, то його теж неможливо оминути, навіть розуміючи певні його недоліки: життєтворчість видається неможливою без самоорганізації життя, зате цілком можлива висока самоорганізованість життєвих практик без життєтворчого компонента (наприклад, жорстка організованість та самодисципліна можуть бути властивими злочинцеві). Знову ж, доводиться спиратися на вербальну поведінку — самооцінку респондентами цієї своєї здатності, що відкриває простір для її суб’єктивних трактувань. Є й ще одне заперечення, типове вже саме для старшого віку: «і хотів би спланувати та організувати подальше життя, та вже не можу». Справді, окремі випадки такої діаметральної зміни причинно-наслідкової залежності можливі, проте, залишивши осторонь мотиваційні тонкощі, ми використали зазначений показник попри його деяку недосконалість. Результати вимірювання схильності до планування й самоорганізації життя серед респондентів старшого віку, які перебувають під соціальним патронатом, розділилися. На запитання «Люди зазвичай по-рiзному органiзовують власне життя. Який з наведених способiв Ви найчастiше використовуєте у Вашiй повсякденнiй поведiнцi?» про те, що «Переважно прагну органiзовувати та планувати власне життя» заявили 23,1% респондентів. «Заздалегiдь не планую, покладаюся на випадок» — 35,9% респондентів, і відповідь «Важко вiдповiсти» обрав 41,0%. Отримані дані демонструють, що серед опитаних старшого віку, які перебувають під соціальним патронатом, порівняно менше тих, хто прагне організовувати життя супроти тих, хто покладається на випадок. Такий результат можна пояснити тим, що частина опитуваних перебувала у домах престарілих, де розпорядок дня визначається адміністрацією цих закладів, відповідно, необхідність у самоорганізації дещо зменшується. Так чи так, розглянемо, чи є зв’язок між схильністю до планування, що інтерпретується як прояв життєтворчого потенціалу, і рештою компонентів соціального потенціалу.



Взаємозв’язок психофізіологічного та життєтворчого потенціалів людей старшого віку. Перше запитання стосувалося рівня задоволеності власним здоров’ям. З одного боку, здоров’я є передумовою до збереження чи навіть розширення сфери діяльності людини, з другого — наявність здоров’я якраз може вказувати на активні зусилля з профілактики захворювань, ведення здорового способу життя унаслідок передбачення результатів такої діяльності. Як бачимо (див. табл. 4.24), зв’язок між задоволеністю станом здоров’я та схильністю до планування життя є прямим: переважна більшість тих, хто не задоволений станом власного здоров’я (39%), це люди, які не планують життя заздалегідь і, навпаки, серед осіб, які організовують власне життя, таких лише 16,2%.

Таблиця 4.24 Відповіді на запитання щодо задоволеності станом власного здоров’я та схильністю до організації життя, 2016 р. (%)




Цілком задоволений

Більшою мірою задоволений

Більшою мірою незадоволе-ний

Цілком незадово-лений

Важко вiдповiсти

Переважно прагну організовувати та планувати власне життя

41,1

34,8

22,1


16,2

12,3

Заздалегідь не планую, покладаюся на випадок

26,9

33,8

38,5

39,0

31,3

Важко вiдповiсти

32,0

31,4

39,4

44,8

56,4

Інше запитання стосувалося очікуваної тривалості власного життя. Життєва перспектива є своєрідним «поглядом у майбутнє». І чим тривалішим видається майбутнє, тим ширшими видаються можливості до побудови перспективи та досягнення поставлених цілей. Чим коротшим видається відрізок часу, що залишився, тим вужчими будуть можливості до реалізації соціального потенціалу. Далекосяжність перспективи власного існування може бути наслідком дії таких чинників, як оцінка власного здоров’я (хронічні важкі захворювання явно не сприятимуть очікуванням тривалого життя) та вік респондента (так, очікування щодо тривалості життя відрізнятимуться у респондентів віком 60 та 80 років). Водночас тут можуть бути задіяні й суб’єктивні чинники, наприклад, песимізм, негативний емоційний фон.

Як і слід було очікувати, значна частина респондентів уникнула певної відповіді — частково, внаслідок складності реального прогнозування часу життя, частково внаслідок стереотипу про «загадування наперед» — аби «не наврочити». Так чи так, лише 35,7% респондентів дали конкретну самооцінку вітальної перспективи тривалості свого життя, тоді як 49,2% вдалися до фаталістичного варіанта відповіді «не хочу про це думати — як буде, так i буде», ще 15,1% обрали ухильну альтернативу «важко відповісти».

Показовим є те, що серед тих, хто надав конкретну оцінку власної вітальної перспективи, порівняно вищою є частка людей, які стратегічно планують своє життя. Так, серед осіб, які переважно прагнуть організовувати життя, майже половина (47,1%) очікують прожити 20 і більше років. А от серед тих, хто планує прожити до 5 років, майже половину (48,1%) становлять ті, хто заздалегідь не планує життя.

Таким чином, простежується певний зв’язок тривалості біоперспективи існування актора зі схильністю до цілеспрямованої побудови та організації власного життя, тобто своєрідного типу життєтворчих життєвих стратегій. Підтримка організму в здоровому стані і, відповідно, можливість профілактики хронічних захворювань значною мірою залежать від способу та стилю життя індивіда. Здоровий спосіб життя, що проявляється в певному типі стратегічної життєпобудови, стає передумовою до акумуляції життєвих сил і ресурсів та сприяє пролонгованості вітального виміру життєвої перспективи.

Параметри соціального виміру життєвих перспектив є численнішими. Соціоперспектива може бути представленою в багатьох вимірах, проте не всі її параметри були доступними для дослідження (враховуючи вибірку, в яку ввійшли люди, які перебувають під соціальним патронатом, тобто уже мають статус непрацюючих та певною мірою залежних від допомоги ззовні). Тому для розгляду нами було обрано кілька головних: тип часової орієнтації як показник спрямованості перспективи та адаптивність як передумова до самостійного керування та регулювання ходом життя.

Насамперед одним із головних вимірів виступає часова орієнтація індивіда — тобто спрямованість його «внутрішнього погляду». Емпіричним референтом типу часового орієнтування виступило доволі пряме запитання: «Чи можете ви сказати про себе: живу переважно минулим, живу переважно тим, що є сьогодні, живу переважно майбутнім».

На нашу думку, схильність до прогнозування майбутнього, що проявляється в цілеспрямованій побудові життєвої перспективи, виступає передумовою до досягнення «хорошої старості». Проте це прогнозування повинно брати початок з більш ранніх вікових періодів — молодості та зрілості, що водночас виступить підготовкою до входження в період старості. Щоб не залишитися «біля розбитого корита» (див. табл. 4.25).

Таблиця 4.25 Розподіл відповідей на запитання щодо схильності до організації життя та часової спрямованості перспективи, 2016 р. (%)





Живу переважно минулим

Живу переважно тим, що є сьогоднi

Живу переважно майбутнім

Важко вiдповiсти

Переважно прагну органiзовувати та планувати власне життя

18,5

26,2

32,9

8,2

Заздалегідь не планую, покладаюся на випадок

35,4

39,1

33,3

20,7

Важко вiдповiсти

46,1

34,7

33,8

71,1

Як бачимо , зв’язок між прагненням до організації життя та тим, щоб жити «переважно майбутнім», є доволі неоднозначним: майже рівною кількістю представлені ті, хто прагне організовувати життя, та ті, хто покладається на випадок, мають перспективу, спрямовану в майбутнє. Проте серед осіб, які «живуть минулим», лише 18,5% тих, хто планує життя, і удвічі більше (35,4%) тих, хто «покладається на випадок». Тобто схильність до планування життя істотно рідше є передумовою «спрямованості в майбутнє з погляду минулого».

Інший параметр — адаптивність. Зміни в соціальному середовищі є наслідком дії великої кількості чинників, передбачити які пересічній людині не завжди можливо. Проте реакція на ці зміни, поєднання використання власних ресурсів з відповідними соціальними ситуаціями (тобто реалізація соціального потенціалу), виділення типових ситуацій та пристосування до них на основі попереднього досвіду і наявних можливостей залишаються доступними для різних акторів. З віком накопичується досвід подолання перешкод, проте спроможність до пристосування дещо знижується. Так, у ряді досліджень відзначається деяка ригідизація поведінки з віком [Кухта, 2015b]. У процесі життєдіяльності індивід періодично здійснює життєві вибори, що надалі визначають напрям його життєвого шляху. Частина подій і ситуацій є типовими, тобто мають схожі риси, як-от вибори щодо шлюбного партнера, зміни роботи, місце проживання тощо. Проте в момент досягнення похилого віку ці вибори здебільшого вже здійснені, у результаті актор опиняється в одній з соціально типових життєвих ситуацій, умови якої є висхідними для побудови подальшої життєвої перспективи і вибору відповідних стратегій.

Зі здійсненням виборів накопичується досвід успіхів чи невдач і надалі індивід мимоволі здебільшого схилятиметься до обрання тих поведінкових моделей, що в минулому були більш успішними. Подібний досвід в онтогенетичному відношенні є корисним, адже певною мірою застерігає індивіда від невдач, проте він також призводить до збільшення поведінкової ригідності і за умов виникнення нетипових, незнайомих для індивіда ситуацій буде на заваді виробленню нових поведінкових проявів.

В умовах сучасності, що супроводжуються появою абсолютно нових тенденцій, змінами в навколишньому природному, технічному, соціальному середовищі, попередні моделі взаємодії втрачають актуальність і дедалі важливішого значення набуває здатність до адаптації і навчання новому. Ця здатність, власне, й стає запорукою того, що людина довше зможе перебувати в «соціальній грі» — так, уміння користуватися комп’ютерною технікою, Інтернетом та смартфонами для молоді не становить труднощів, проте для людей старших віком ці речі можуть бути важкодоступними. Більшість старших людей і на сьогодні не мають виходів до соціальних мереж. Причому будь-яка інтелектуальна праця на сьогодні немислима без цих засобів комунікації, тож старші люди постають перед вибором пристосування чи ескапізму.



Розглядаючи відповіді на запитання «Сьогоднiшнiй світ стрімко міняється. Якою мірою Вам вдається пристосуватися до цих змін?» (див. табл. 4.26), спостерігаємо, що особи, які схиляються до організації власного життя, виявляють більшу адаптивність до зовнішніх умов — «цілком вдається пристосуватися» 49,7% на відміну від тих, хто «покладається на випадок» (22%). Це досить показово, адже можна було сподіватися, що особи, схильні до організації і впорядкування власного життя, виявлятимуть більшу ригідність щодо зміни попередньо запланованого та того, що виходить за межі уявної схеми майбутнього життя. Натомість спостерігаємо зовсім протилежну тенденцію — ті, хто «покладається на випадок», насправді до цього «випадку» виявляються не готовими. У будь-якому разі, розподіл відповідей для групи, що організовує власне життя, і респондентів, які покладаються на випадок, зміщений порівняно з нормальним розподілом у протилежні боки, що ще раз демонструє помітну відмінність у способах життєздійснення між цими двома групами респондентів.

Таблиця 4.26 Взаємозв’язок між відповідями на запитання про схильність до організації власного життя та те, наскільки вдається пристосуватися до змін у сьогоднішньому світі, 2016 р. (%)




Цілком вдається

Здебільшого вдається

Здебільшого не вдається

Зовсім не вдається

Важко вiдповiсти

Переважно прагну організовувати та планувати власне життя

49,7

41,5

18,0

8,4

11,3

Заздалегідь не планую, покладаюся на випадок

22,0

33,9

44,1

41,2

29,7

Важко вiдповiсти

28,3

24,6

37,9

50,4

59,0

Взаємозв’язок між статусно-майновим і життєтворчим потенціалами. Для вивчення специфіки характерних для похилого віку проблем як емпіричний референт слугувало запитання «На Вашу думку, які з наведених нижче проблем є найгострішими для людей похилого віку?» (див. табл. 4.27). При цьому виходили з того, що прогностичний компонент життєвої перспективи пов’язаний з задоволенням найнеобхідніших потреб і розв’язанням супутніх проблем.

Таблиця 4.27 Розподіл відповідей на запитання про схильність до організації життя та рівень актуальності проблем самотності, здоров’я, матеріального забезпечення, виключеності з суспільного життя, 2016 р. (%)




Самотність

Погіршення здоров’я

Низький рівень

матеріального забезпечення

Виключенiсть з суспільного життя

Переважно прагну організовувати та планувати власне життя

19,8

24,2

24,0

26,4

Заздалегідь не планую, покладаюся на випадок

33,8

34,3

37,1

33,9

Важко вiдповiсти

46,4

41,5

38,9

39,7

Серед осіб, схильних до організації і планування життя, кількість незадоволених своїм фінансовим становищем удвічі менша за тих, хто покладається на випадок (17,3% та 37,4% відповідно). Майже за всіма типами названих проблем спостерігаються відмінності між двома групами — схильних та не схильних до організації життя. Так, для перших найактуальнішими виявилися проблеми «незатребуваність накопичених знань і досвіду» (40,3%); «руйнування в суспільстві традицій поваги до старшого покоління» (31,7%) та «відсутність життєвих перспектив» (28,4%). Для других: «руйнування в суспільстві традицій поваги до старшого покоління» (37%); «низький рівень матеріального забезпечення» (37%); «недостатня увага з боку суспільства» (36,3%). Очевидно вимальовується патерналістська орієнтованість другої групи, тоді як проблеми першої лежать головним чином у площині нереалізованості соціального потенціалу, хоча ця категорія порівняно менше страждає від суспільної незатребуваності, ніж друга. Показовим є вплив схильності до організації життя на весь комплекс життєвих проблем, зокрема й матеріальних.

Як видно з отриманих у дослідженні даних, самоорганізація життя як компонент життєтворчого підходу до нього дається взнаки щодо ставлення до практично всіх основних властивих похилому віку проблем, у визначенні яких збіглася думка і експертів, і решти представників старшого покоління: виключеності з суспільного життя, погіршення здоров’я, самотності — від них значно більше потерпають люди, не схильні до організації та планування власного життя.



Взаємозв’язок освітньо-кваліфікаційного та життєтворчого потенціалів. Як побачимо далі, хоча активність не є панацеєю і не стає на заваді для певної частини «активних» у долученні до переживань почуття самотності, має місце разючий контраст між даною категорією опитаних та тими, хто займає пасивну позицію у житті. Хто ж входить до когорти «активних» з погляду традиційних соціологічних показників? Цілком природно, що чим старшою є вікова категорія, тим менша у ній частка активних людей; однак навіть серед тих, кому понад 90 років, вони присутні, тобто теоретично життєва активність властива усім віковим когортам старшої соціально демографічної групи, що виступала об’єктом дослідження. Заслуговує на увагу те, що серед осіб, які відрізняються дуже високим та швидше високим рівнями життєвої активності, частіше представлені люди, які мають середню спеціальну та вищу освіту (див. табл. 4.28), тобто це люди, що є професіоналами у своїй справі, володіють значним багажем професійного досвіду, знань і навичок.

Таблиця 4.28 Взаємозв’язок між самооцінкою рiвня життєвої активностi та рівнем освіти, 2016 р. (%)




Дуже високий

Швидше високий

Швидше низький

Дуже низький

Важко вiдповiсти

Неповна середня

24,4

15,0

28,2

38,7

32,7

Повна середня

16,7

16,5

22,5

21,2

19,6

Середня спеціальна

30,0

36,0

31,9

29,9

31,0

Неповна вища

4,4

9,4

6,8

3,8

7,2

Вища

24,4

23,2

10,5

6,4

9,5

Крім того, вже здобута освіта, на нашу думку, є плацдармом для подальшої реалізації освітньо-кваліфікаційного потенціалу, розвивати який, можливо, непродуктивно з суто утилітарної позиції, але цілком виправдано з позиції гуманістичної, життєтворчої.

Проте, як засвідчило опитування, активну частину людей старшого віку, що перебувають під соціальним патронатом, значною мірою непокоїть соціальна ізоляція, те, що їх знання і досвід залишаються незатребуваними. Так, усі без винятку опитані ремствують на низький рівень матеріального забезпечення, погане медичне обслуговування та погіршення здоров’я, але для «активних» типовими є також, як уже зазначалося, «руйнування у суспільстві традиції поваги до старшого покоління», «недостатня увага з боку суспільства» та «незатребуванiсть накопичених знань та досвiду». За кожним з цих показників існує значуща відмінність між «активними» і «пасивними» респондентами: як уже зазначалося, останні більш мляво реагують на вказані соціальні характеристики свого статусу [Кухта, 2016с].



Взаємозв’язок життєвих перспектив і стратегій. Життєві перспективи реалізуються через відповідну діяльність, що проявляється у певних типах життєвих стратегій. Про перспективу можна вести мову лише тоді, коли вона має прояв у зовнішній реальності, насамперед у відповідній діяльності індивіда. Навіть найкраща рефлексія без відповідного втілення буде лише «маніловщиною», тобто розходженням намірів та діяльності. Тож зовнішнім проявом життєвої перспективи буде власне життєва стратегія індивіда. Її емпіричними референтами в нашому дослідженні виступило запитання про наміри змінити щось у процесі життя (див. табл. 4.29). Так, споглядання власного життя без наміру втручання у хід подій буде радше ознакою пасивного типу стратегій, де індивід виступатиме не суб’єктом власного життя, а об’єктом дії зовнішніх чинників. Цей показник водночас виступає і параметром життєвої активності, тобто готовності до конкретних дій у визначеному напрямі. Йдеться не про радикальний поворот, а поступальну зміну в уже обраному напрямі, перехід на якісно новий рівень. Крім того, слід зазначити, що будь-які зміни вимагають від індивіда суттєвої мобілізації наявних у нього ресурсів: фінансових, моральних і передусім енергоємних (в інтелектуальному, фізичному, емоційному сенсі) — тих, що в молодості є в достатньому обсязі, проте в більш поважному віці становлять значний дефіцит. Як бачимо, відмінність у відповідях доволі помітна: серед людей старшого віку, які схильні «покладатися на випадок», 38% не мають наміру змінити щось істотне в житті, серед представників підгрупи «організаторів власного життя» таких значно менше — 21,4%. Майже половина з них (39,8%) мають намір змінити щось істотне в процесі життя.

Таблиця 4.29 Розподіл відповідей на запитання про схильність до організації власного життя та намір змінити щось істотне в процесі життя, 2016 р. (%)




Чи маєте намір змінити щось істотне в своєму житті?

Так

Ні

Переважно прагну організовувати та планувати власне життя

39,8

21,4

Заздалегідь не планую, покладаюся на випадок

32,7

38,0

Важко вiдповiсти

27,5

40,6

Іншим критерієм для аналізу стратегій був обраний критерій життєвої активності, що проявляється в діяльності індивіда (як інтелектуальній, так і фізичній). Емпіричним референтом виступило запитання про рівень життєвої активності респондентів. Як бачимо (див. табл. 4.30), серед осіб, які схильні до організації і планування життя, абсолютна більшість тих, хто займає активну життєву позицію.

Таблиця 4.30 Розподіл відповідей на запитання про прагнення до організації життя та рівень життєвої активності, 2016 р. (%)




Дуже високий

Швидше високий

Швидше низький

Дуже низький

Важко вiдповiсти

Переважно прагну організовувати та планувати власне життя

43,6

44,6

19,9

10,1

12,4

Заздалегідь не планую, покладаюся на випадок

23,4

33,0

39,7

37,9

29,6

Важко вiдповiсти

33,0

22,4

40,4

52,0

58,0

Зокрема, 43,6% респондентів з дуже високим рівнем активності надають перевагу організації і плануванню життя, а от серед тих, хто покладається на випадок, таких майже вдвічі менше — лише 23,4%. І бачимо зворотний зв’язок: серед тих, хто покладається на випадок, 37,9% тих, хто має дуже низький рівень активності, і лише 10,1% схильних до організації життя.

Слід зазначити, що, попри особливі умови життя респондентів, за даними дослідження, значна частина цих людей позиціонує себе як таких, які мають дуже високий (3,4%) та швидше високий (21,4%) рівень життєвої активності (життєва активність розглядається як характеристика способу життєдіяльності соціального суб’єкта, що відображає спрямованість його діяльності і поведінки на зміну соціального середовища відповідно до потреб, цілей, ідеалів). Тобто кожний четвертий (24,8%) з учасників опитування оцінює свою життєву активність як більш-менш високу, а це, вважаємо, доволі високий показник для даної категорії людей. Виходить, попри традиційне сприйняття людей старшого віку як таких, які «пішли на заслужений відпочинок», навіть та категорія, що перебуває під соціальною опікою, у міру можливостей намагається бути активною — це вказує на незаслужене скидання старших людей з шальок соціальних терезів.

Зауважимо, що дослідження проводилося серед людей старшого віку, які перебувають під соціальною опікою, при цьому спостерігаємо помітну відмінність у світосприйнятті та самопочутті. Можна припустити, що стосовно населення старшого віку, що не потребує адресної соціальної підтримки, диференціація між «активними» та «пасивними» буде іще помітнішою. Що важливо, життєва активність виступає тим чинником, що суттєво впливає на настрої, самопочуття, рівень задоволеності життям старших людей. Результати нашого дослідження вказують на тісний взаємозв’язок між рівнями життєвої активності та показниками задоволеності власним здоров’ям — серед осіб з дуже високим рівнем активності 28,4% тих, хто цілком задоволений здоров’ям, а от серед осіб з «швидше низьким» та «дуже низьким» таких лише 4% та 3,3% відповідно (див. табл. 4.31).

При цьому слід підкреслити, що хороший стан здоров’я виступає підґрунтям (що природно) для життєвої активності, але не є неодмінною її передумовою: і серед тих, хто оцінив свою життєву активність як «дуже високу», і тих респондентів, що кваліфікували її як «швидше високу», достатньо тих, хто здебільшого або й цілком незадоволений станом власного здоров’я, але це не стало причиною для відмови від активного стилю життя.



Таблиця 4.31 Взаємозв’язок між самооцінкою рівня життєвої активностi та задоволенiстю станом здоров’я, 2016 р. (%)




Рівень життєвої активності

Дуже високий

Швидше високий

Швидше низький

Дуже низький

Важко вiдповiсти

Цілком задоволений станом здоров’я

28,4

14,2

4,0

3,3

5,9

Бiльшою мiрою задоволений станом здоров’я

22,1

42,5

14,8

6,1

20,1

Бiльшою мiрою незадоволений станом здоров’я

15,8

24,1

43,1

24,3

22,7

Цілком незадоволений станом здоров’я

17,9

12,4

28,2

51,0

21,1

Важко вiдповiсти

15,8

6,8

10,0

15,3

30,2

Тоді як серед осіб з «дуже» та «швидше низьким» рівнями активності таких лише 5,5% та 4%, вони здебільшого «розвернуті обличчям до минулого» (див. табл. 4.32).

Таблиця 4.32 Взаємозв’язок самооцінки рівня життєвої активності та спрямованості часової орієнтації життя на минуле, сьогодення чи майбутнє, 2016 р. (%)




Рівень життєвої активності

Дуже високий

Швидше високий

Швидше низький

Дуже низький

Важко вiдповiсти

Живу переважно минулим

9,4

13,5

20,4

29,2

18,0

Живу переважно тим, що є сьогоднi

53,1

70,4

65,1

51,6

52,5

Живу переважно майбутнiм

26,0

12,3

5,9

4,0

5,5

Важко вiдповiсти

11,5

3,8

8,5

15,2

24,0

Не можна не відмітити існування залежності між рівнем життєвої активності та таким інтегральним показником, як загальна задоволеність життям. Вважаємо промовистим, що серед осіб з високим рівнем активності тих, хто цілком задоволений життям, 18,1%, тоді як серед осіб з дуже низьким рівнем таких лише 1,2% (див. табл. 4.33). Почуття щодо майбутнього також відрізняються у осіб з високим та низьким рівнями активності.

Таблиця 4.33 Взаємозв’язок самооцінки рівня життєвої активності та міри задоволеності життям загалом, 2016 р. (%)




Рівень життєвої активності

Дуже високий

Швидше високий

Швидше низький

Дуже низький

Важко вiдповiсти

Зовсiм не задоволений

18,9

9,5

20,8

45,2

22,7

Скорiше не задоволений

14,7

25,4

36,6

28,1

19,2

Важко сказати, задоволений чи нi

18,9

30,1

32,3

19,8

43,1

Скорiше задоволений

28,4

30,4

9,0

5,8

11,4

Цiлком задоволений

18,9

4,7

1,3

1,2

3,6

Показово, що серед тієї частини опитуваних, що відрізняються високим рівнем життєвої активності, переважаючими почуттями щодо майбутнього є оптимізм, надія, радість, (хоча присутня і тривога), а от почуття «пасивної» частини забарвлені у темні тони — тут переважають тривога, страх, безвихідь та розгубленість (див. табл. 4.34). Як бачимо, життєва активність виступає інтегральним показником, що найтіснішим чином пов’язана з такими параметрами, як здоров’я, очікування і ставлення до майбутнього, задоволеність життям. Категорія респондентів, яким вона властива, відрізняється високоефективними стратегіями адаптації до життєвої ситуації — серед «високоактивних» 69,1% вважають, що їм цілком або здебільшого вдається пристосуватися до змін у навколишньому світі; ненабагато гірший (63,7%) цей показник у тих, хто оцінює власну життєву активність як «швидше високу».

Натомість для пасивної частини опитаних цей показник більш як удвічі (30,0%), а для найпасивніших — вп’ятеро (12,7%) нижчий (!). Близько третини «високоактивних» (33,0%) і «активних» (29,3%) прагнуть змінити щось істотне у своєму житті (серед «пасивних» і «вкрай пасивних» таких налічується утроє менше — відповідно 12,7% і 10,7%). Високий життєтворчий потенціал тих респондентів, що ідентифікують себе як активних, засвідчує наявність у понад половини з них життєвої мети, тоді як у «пасивних» існування такої мети визнав лише кожний четвертий (23,9%), а серед найпасивніших — лише кожний восьмий (12,8%).



Таблиця 4.34 Взаємозв’язок між рiвнем життєвої активностi та характером почуттів, що виникають, коли думають про власне майбутнє? (Вiдмiчали усі варіанти, що підходять), 2016 р. (%)




Рвень життєвої активності

Дуже високий

Швидше високий

Швидше низький

Дуже низький

Важко вiдповiсти

Оптимiзм

27,1

29,7

8,8

3,1

10,5

Байдужiсть

6,3

6,1

11,2

13,4

6,3

Радiсть

18,8

8,3

2,3

1,9

5,1

Безвихiдь

9,4

13,4

22,0

26,0

15,2

Упевненiсть

12,5

14,9

4,7

1,1

6,8

Розгубленiсть

11,5

17,5

23,9

19,5

14,5

Задоволенiсть

17,7

10,1

2,4

0,8

5,1

Песимiзм

2,1

3,0

8,3

9,6

5,1

Надiя

28,1

40,3

22,4

10,1

21,7

Тривога

18,8

27,4

33,3

34,8

23,6

Iнтерес

12,5

19,1

6,6

1,9

6,3

Страх

8,3

12,4

25,0

32,5

18,5

Iнше (що саме)

0,0

20,0

50,0

20,0

10,0

Важко вiдповiсти

2,4

9,5

41,7

15,1

31,3

Отже, життєва активність людей старшої вікової групи, що є характерним способом реалізації їхнього соціального потенціалу, має безсумнівний гуманістичний ефект насамперед для суб’єктів цієї активності. Показовою у цьому відношенні, окрім вже наведених життєтворчих характеристик, є відмінність у сприйнятті «активними» та «пасивними» респондентами такої типової для похилого віку проблеми, як переживання почуття самотності (див. табл. 4.35) [Кухта, 2017j].

Як уже наголошувалося, дослідження проводилося серед людей старшого віку, які перебувають під соціальною опікою, тобто їх можливості та активність апріорі певною мірою обмежені. При цьому спостерігаємо певну відмінність у світосприйнятті та самопочутті людей старшого віку залежно від активності як життєорганізуючого принципу та цілеспрямованості й організованості їх життєдіяльності (показник часової спрямованості у даному випадку вирішили не застосовувати, бо розподіл його значень вельми залежить від впливу такого чинника як активність [Там же].



Таблиця 4.35 Взаємозв’язок між самооцінкою рiвня життєвої активностi та вiдчуттям самотності, 2016 р. (%)




Рівень життєвої активності

Дуже високий

Швидше високий

Швидше низький

Дуже низький

Важко вiдповiсти

Практично нiколи

42,7

25,0

10,0

8,4

11,6

Досить рiдко

18,8

35,8

22,6

13,5

25,7

Iнколи (не дуже часто, але й не рiдко)

18,8

26,8

31,3

19,8

32,3

Досить часто

11,5

10,1

28,5

37,4

18,3

Постiйно

8,3

2,4

7,6

20,9

12,1

Отже, в якості основних показників життєтворчого компоненту соціального потенціалу використано: активність/пасивність — організованість/неорганізованість, цілеспрямованість/нецілеспрямованість. Для вирахування типологічних варіацій насамперед необхідно переконатися в відсутності значимого зв’язку між компонентами, тобто чи не є вони складовими одного фактору. Якщо зв’язок відсутній, можна говорити про наявність двох чи трьох різних факторів. Відсутність зв’язку свідчитиме про незалежність кожної змінної і можливість віднести її в окремий підтип.

Така перевірка може бути здійснена за допомогою кореляційного аналізу. Силу зв´язку можна оцінити обчисленням та аналізом коефіцієнтів спряженості (Пірсона, Чупрова, Крамера). Значення цих коефіцієнтів перебувають в інтервалі від нуля до одиниці та мають такий зміст: чим ближче значення до одиниці, тим тісніший зв´язок. Якщо певному значенню однієї величини відповідає сукупність значень другої, то між цими двома величинами існує кореляційний зв´язок і навпаки.



Для перевірки нами обрано критерій Крамера він застосовується до таблиць спряженості довільних розмірів. Набуває значення з інтервалу від 0 до 1. Якщо статистичний зв’язок відсутній, значення коефіцієнту наближене до 0, якщо зв’язок є до 1. Сила зв’язку відсутня, якщо показник від о до 0,09, низька від 0,1 до 0,3, середня від 0,4 до 0,5 та сильна від 0,6 до 1. Кореляційний аналіз проводився за допомогою програми ОСА.

Спочатку аналізуємо зв’язок рівень активності та схильність до організації життя. Найкращі емпіричні референти в цьому випадку прямі питання «Яким, на Ваш погляд, є рiвень Вашої життєвої активностi?» та «Люди зазвичай порiзному органiзовують власне життя. Який з наведених способiв Ви найчастiше використовуєте у Вашiй повсякденнiй поведiнцi?» (див. табл. 4.36).



Таблиця 4.36 Взаємозв’язок між самооцінкою схильності до організації життя та рiвнем життєвої активностi, 2017 р. (%)




Дуже високий

Швидше високий

Швидше низький

Дуже низький

Важко вiдповiсти

Переважно прагну органiзовувати та планувати власне життя

43.6

44.6

19.9

10.1

12.4

Заздалегiдь не планую, покладаюся на випадок

23.4

33.0

39.7

37.9

29.6

Важко вiдповiсти

33.0

22.4

40.3

52.0

58.0

Кореляційний аналіз двомірного розподілу відповідей на запитання про рівень життєвої активності та схильність до організації життя показує слабкий зв’язок між цими змінники (коефіцієнт Крамера 0,23).

Наступний крок: перевірка значимості зв’язку між ознакою цілеспрямованості (референтом якої виступає запитання «Чи є у Вас головна мета, до якої прагнете?») та схильністю до організації життя («Люди зазвичай по-різному організовують власне життя. Який з наведених способів Ви найчастіше використовуєте?») (див. табл. 4.37).



Останній крок — перевірка значимості зв’язку між активністю (емпіричний референт — питання «Яким, на Ваш погляд, є рівень Вашої життєвої активності?») та цілеспрямованістю (емпіричний референт «Чи є у Вас головна мета, до якої прагнете?»)

Таблиця 4.37 — Взаємозв’язок між схильністю до організації життя та наявністю мети в житті, 2017 р. (%)




Так, є мета i упевненiсть, що вона здiйсненна

Так, є мета, проте маю сумнiв, що вона здiйсниться

Так, є мета, але вважаю її нездiйсненною

Нi, не маю мети

Важко вiдповiсти

Переважно прагну органiзовувати та планувати власне життя

60.7

43.1

22.8

9.3

8.1

Заздалегiдь не планую, покладаюся на випадок

21.4

36.0

46.1

48.1

21.8

Важко вiдповiсти

18.0

20.9

31.1

42.6

70.1

Кореляційний аналіз показав наявнсть слабкого зв’язку між показниками (0,19). (див. табл. 4.38).

Таблиця 4.38 Взаємозв’язок між самооцінкою життєвої активності та наявністю мети в житті, 2017 р. (%)




Так, є мета i упевненiсть, що вона здiйсненна

Так, є мета, проте маю сумнiв, що вона здiйсниться

Так, є мета, але вважаю її нездiйсненною

Нi, не маю мети

Важко вiдповiсти

Дуже високий

9.8

3.7

1.1

1.4

3.8

Швидше високий

44.9

37.5

19.5

12.1

12.7

Швидше низький

29.1

36.5

48.1

47.8

38.4

Дуже низький

4.4

10.2

17.7

26.7

21.7

Важко вiдповiсти

11.8

12.2

13.6

12.1

23.4

Крім того, ще один коефіцієнт — лямбда Гудмана (показує міру зв’язку, що відображає відносне зниження помилки, коли значення незалежної змінної використовуються для предбачення значень залежної змінної.. Значення 1 означає, що незалежна змінна точно передбачає значення залежної.. Значення 0 означає, що незалежна змінна абсолютно не впливає на передбачення залежної). Обрахування коефіцієнту лямбда Гудмана показало, що вплив змінної «Чи є у Вас головна мета, до якої прагнете?» на «Яким, на Ваш погляд, є рiвень Вашої життєвої активностi? дорівнює 0,032 і зворотній вплив дорівнює 0,094. Таким чином, результати кореляційного зв’язку показують наявність слабкого зв’язку між показниками активності та організованості, активності та цілеспрямованості, а також середнього зв’язку між організованістю та цілеспрямованістю. Це свідчить про те, що два протилежні типи: активні, організовані, цілеспрямовані та пасивні, неорганізовані, нецілеспрямовані мають зустрічатися порівняно з іншими типами частіше, проте варіації цілком можливі. Отже, можна виділити наступні типи:

  • активні організовані цілеспрямовані (діяльно-продуктивний тип);

  • активні організовані нецілеспрямовані (тип життя сьогоденням);

  • активні неорганізовані цілеспрямовані (творчо-стратегічний тип);

  • активні неорганізовані нецілеспрямовані (енергійно-перетворювальний тип);

  • пасивні організовані цілеспрямовані (малоресурсний тип);

  • пасивні організовані нецілеспрямовані (консервативний тип);

  • пасивні неорганізовані цілеспрямовані (мрійливий тип);

  • пасивні неорганізовані нецілеспрямовані (дотаційний тип).

Поширеність виділених типів у вибірковій сукупності показує, що найчастіше зустрічається малоресурсний тип (28,1% від кількості респондентів, що надали змістовні відповіді на питання, що слугували емпіричними референтами для виділених показників; другим за поширеністю став мрійливий тип (22,1%), третім — діяльно-продуктивний тип (15,3%), четвертий — дотаційний тип (15,2%). Решта типів має незначуще наповнення (менше 10% тих, що відповіли), і відмінності між ними в межах похибки вибірки.

На підставі отриманих даних можна зробити висновок про те, що хоч провідними виступають пасивно-орієнтовані типи соціального потенціалу, які не надто відмінні між собою (хіба що за показником організованість/неорганізованість), серед респондентів достатньо поширений також життєтворчо орієнтований тип, надто коли долучити до нього тих, хто є активним та організованим (принаймні за самовизначенням), але не має чіткої системи життєвих цілей, живучи сьогоднішнім днем.

Показовим, окрім методу типологізації, є обчислення для вибіркової сукупності інтегрального індексу. Існують кілька методик для його розрахунку. Ми використовуємо ту, де цілком позитивні значення шкали отримують оцінку плюс 2 бали, переважно позитивні плюс 1 бал, переважно негативні мінус 1 бал, цілком негативні мінус 2 бали, непевні відрповіді або відсутність відповіді не враховується; сума балів з відповідним знаком плюс чи мінус ділиться на число значимих відповідей.

Для більшості показників (біоперспективи, активності, цілеспрямованості, організованості) використовувалися для обрахунку по два запитання анкети для більшої збалансованості даних. Щодо такого специфічного показника як спрямованість у часі, який не застосовувався при побудові типології з огляду на незначну диференціацію вибіркової сукупності (переважна більшість опитаних живе сьогоденням), використано лише один емпіричний референт.



Спочатку здійснювався розрахунок парціальних індексів щодо біосоціального та чотирьох показників, віднесених нами до соціальних, тоді для отримання інтегрального індексу обчислювалося середнє арифметичне парціальних індексів, яке знаходиться в інтервалі від плюс 2 до мінус 2. Значення інтегрального індексу вище нуля означає переважну поширеність позитивних самооцінок респондентами сукупності якостей, що відображають життєтворчий компонент зокрема, й соціальний потенціал у цілому. Якщо ж значення інтегрального індексу є від’ємними, це знаменує негативну тенденцію щодо перспектив розвитку життєтворчого начала. У результаті підрахунків було отримано такі значення парціальних індексів для виділених показників:

  • біосоціальний. Для його розрахунку використовувалися дані опитування людей старшого віку, що перебувають під соціальним патронатом, за двома запитаннями анкети: «Яким, на Вашу думку, буде стан Вашого здоров’я через 5 років?» та «Кожному хочеться прожити якнайдовше. І все ж, якщо підійти реалістично, скільки ще років Ви розраховуєте прожити?». Для розрахунку індексу по біосоціальному показнику довелося вжити деякі додаткові заходи. По першому з наведених питань було отримано 157 позитивних відповідей і 1236 негативних. Однак ми не мали права ігнорувати ще кількасот відповідей «так само», проінтерпретувавши їх за допомогою попереднього питання анкети (див. Додаток Б) «Чи задоволені ви теперішнім станов свого здоров’я?». Виявилося, що серед самооцінок нинішнього стану здоров’я, який респонденти екстраполюють на 5 років уперед, позитивних оцінок надав 221 опитаний, тоді як негативних — 89. Отже, в остаточному підсумку позитивні прогнози щодо стану здоров’я через 5 років надали 378 учасників опитування, негативні склали 1325 чол., всього змістовні відповіді надали 1703 опитаних. Виконавши підрахунки за наведеною вище методикою, отримали від’ємний індекс прогнозованого стану здоров’я: мінус 1,14.

Друге питання теж потребувало додаткової інтерпретації. У ньому пропонувалися 5 варіантів відповідей (окрім ухильних): 20 років і більше; від 15 до 20 років; від 10 до 15 років; від 5 до 10 років; до 5 років. Звичайно, за певних обставин і 5 років є простором для реалізації життєвих стратегій. Однак ми виходили з того, що самооцінка решти життя понад 10 років створює більш реальні перспективи для використання соціального потенціалу. Результат підрахунків показав, що індекс біологічної перспективи життя складає позитивне число 0,29. Але сумарно за двома питаннями біосоціальний індекс для учасників опитування, що репрезентують людей у віці понад 60 років у Запорізькій обл., що перебувають під соціальним патронатом, становить мінус 0,85;

  • активність. Тут так само для обчислень використовувалися дані, отримані по двох питаннях анкети: «Яким, на Ваш погляд, є рівень Вашої життєвої активності?» та «Сьогоднішній світ стрімко міняється. Якою мірою Вам вдається пристосуватися до цих змін?». По першому питанню індекс дорівнює мінус 0,82, по другому — мінус 0,76. Сумарний індекс по показнику активності становить мінус 0,79;

  • цілестрямованість. Цей показник також розглядався з допомогою двох запитань анкети — «Чи маєте намір змінити щось істотне в ході Вашого життя?» та «Чи є у Вас головна мета, до якої прагнете?». Сумарний індекс по показнику цілеспрямованості виявився так само від’ємним (мінус 0,25), хочайого значення виявилося вищим порівняно з попередніми;

  • організованість. Підрахунки індексу по цьому показнику будувалися на середньому арифметичному, отриманому від індексів по двох емпіричних референтах, а саме «Люди зазвичай по-різному організовують власне життя. Який з наведених способів Ви найчастіше використовуєте у Вашій повсякденній поведінці?», де прагненню планувати та організовувати власне життя протиставлялося покладання на випадок, та «Якою мірою ви вважаєте себе відповідальними за те, яким є Ваше життя?» Якщо індекс стосовно першого запитання дорівнював мінус 0,43, то по другому запитанню виявлено індекс з позитивним значення — плюс 0,40. Загалом індекс організованості склав мінус 0,03;

  • спрямованість у часі. З огляду на специфічність показника для розрахунку індексу використовувалося лише одне запитання про те, чи може респондент сказати про себе, що живе переважно минулим, тим, що є сьогодні чи переважно майбутнім. Індекс спрямованості у часі, якщо брати до уваги лише відповіді про спрямованість у минуле (так відповіли 558 респондентів) у співвідношенні з відповідями про спрямованість у майбутнє (210 чоловік), є від’ємним і складає мінус 0,70.

Таким чином, отримано 5 парціальних індексів (один біосоціальний і чотири соціальні), виходячи зі значень яких обраховано інтегральний індекс життєтворчого компоненту соціального потенціалу, який дорівнює мінус 0,53.

Значення інтегрального індексу, як і очікувалося, вказує на низький рівень представленості життєтворчого компоненту соціального потенціалу, підтверджуючи те, що діяльнісно-продуктивний тип не є провідним для опитаної категорії людей старшого віку. Однак це не слугувало метою дослідження: значення інтегрального індексу хоч і від’ємні, однак не є абсолютними та ще досить значна частка респондентів здатна до творчого підходу до побудови життя і реалізації свого соціального потенціалу навіть у похилому віці.

Показово, що основні «технологічні» компоненти життєпобудови (цілеспрямованість, уміння організувати своє життя) постраждали з віком найменше, про що свідчать порівняно вищі значення відповідних парціальних індексів. Та, з погляду тривалості останнього періоду життя, перспективи, за самоцінкою респондентів, не такі вже погані. Головною причиною стримування реалізації соціального потенціалу людей старшого віку є, на наш погляд, незатребуваність старшого поколання з боку суспільства, панування стереотипу приреченості на невідворотне згасання в боротьбі з хворобами. Звідси й пасивність більшості людей старшого віку, яка, вважаємо, може бути подолана за рахунок стимулювання активних форм старіння, переорієнтації соціальних інститутів на гуманістичні моделі використання соціального потенціалу людей старшого віку.

В остаточному підсумку, оглядаючи емпіричний розділ дослідження та узагальнюючи його результати, слід сказати, що побудова життєвих перспектив, хоча іманентно притаманна усім людям, має свою специфіку в різних вікових періодах. Для старшого віку характерним є дефіцит життєвого часу одночасно зі зниженням вітальних показників організму. Невідворотнє скорочення життєвих ресурсів (як біологічних, так і соціальних) разом з накопиченням життєвого досвіду призводить до трансформації життєвих перспектив, які в старшому віці набувають більш «приземлених» рис, відзначаються більшою реалістичністю, але водночас і більшою ригідністю та консерватизмом при виборі життєвих стратегій. Життєздійснення в старшому віці як заключному періоді життя може стати квінтесенцією усього попереднього життя. Проведене дослідження свідчить про те, що перспективи в старшому віці набувають певних рис і залежно від типів життєвих стратегій, притаманних індивідам. Зокрема, за умов схильності до цілеспрямованої побудови і організації життя, довготривалого планування, високого рівня життєвої активності, перспективи набувають більш чітких, далеко спрямованих у часі рис, а суб’єкти їх побудови вирізняються більшим рівнем задоволеності життям (cвого часу на важливість предметних віково-рольових очікувань і життєвих планів при виході на пенсію для збереження життєвого тонусу вказувала Н. Паніна [Панина, 1980; 1987]).

Результати дослідження показали, що прогнозування та активність виступають ключовими передумовами до задоволеності життям. При цьому прогнозування повинно мати не ситуативно-стихійний, а системний характер, тобто стосуватися життя індивіда в цілому, іти від найбільших ключових точок (подій) до проміжних (локальних), мати активно-перетворюючий та активно-адаптаційний характер. Тобто повинні співвідноситися як бажані, так і небажані події, шляхи досягнення, уникнення та подолання. Оптимальна модель стратегування життя в похилому віці включає як елементи життєтворчості (переключення між різними стратегіями), так і чітку гуманістичну спрямованість (мати предметний ціннісно-цільовий каркас), вектор її зорієнтваності має вказувати вперед у часі, навіть за умов, що людина потребує соціальної опіки.

З погляду реалізації соціального потенціалу старшої вікової групи, його ресурсного значення для суспільства, старіння не є особистою справою. Згідно з опублікованою у 2015 р. доповіддю Європейської комісії про старіння воно створює загрозу для економіки. Відповідно Європейською Комісією ще у 2006 р. визначено курс на подолання цієї загрози через введення ряду заходів: стимулювання народження, підвищення рівня зайнятості та трудового довголіття, підвищення результативності праці та динаміки економічного розвитку, інтеграцію робітників-мігрантів. Проте головним заходом було визначення ЄC курсу на активне старіння, тобто «тоді, коли ми старіємо, зберігаючи хороше здоров’я, залишаючись повноцінними членами суспільства, отримуючи задоволення від роботи та громадської діяльності, продовжуючи бути незалежними в повсякденному житті та проявляючи себе активними громадянами» [European Comission]. Це доволі важливий крок, спрямований на зміну ставлення до старших людей — не як немічних, а як повноправних та корисних членів суспільства. Дана стратегія дає змогу шляхом сприяння зайнятості та соціального залучення старших людей частково зняти болючі економічні питання, знизити рівень бідності; через їх турботу про власне здоров’я зняти навантаження на систему охорони здоров’я. Тобто досягається подвійна перевага: як для держави, так і для самих старих людей, які отримують більше можливостей до покращення власного життя.

Як свідчить досвід деяких європейських країн, ці заходи уже приносять свої плоди. Так, заохочення людей пенсійного віку до подальшої соціальної і трудової активності, інвестування в розвиток їхніх навичок, навчання та освіту уже окупилися в Чехії, Латвії, Естонії. Вважаємо використання життєвої активності старших людей надважливим ресурсом, використання якого, проте, вимагає цілої низки системних дій, орієнтованих на соціальну реінтеграцію та реадаптацію літніх людей в Україні, формування позитивного ставлення до соціально активних з них [Кухта, 2016d; 2017b].
Висновки до розділу 4

З погляду соціології реальною віковою межею початку старості є певний часовий коридор, проміжок, у межах якого відбувається адаптація до умов життя у старшій соціально-віковій групі. Показником зрушень, на підставі яких можна говорити про перехід до старості, є не лише зміна способу життєдіяльності і статусно-рольової позиції, а й самоідентифікація актора до характерного ціннісного набору, яка залежить не лише від вікового чинника, а ще цілого ряду інших: майновий і статусний стан, рівень здоров’я, соціально-вікові норми, приписи, очікування, культурні традиції тощо, які акумулюються і виражаються у габітуальних особливостях соціального потенціалу акторів.

Потенціал поділяється на внутрішній — усвідомлюється самими суб’єктами і може бути реалізованим за певних умов та зовнішній — визначається суспільством як значущий і за реалізації відповідної політики може бути актуалізованим.

Оптимальні умови для реалізації соціального потенціалу складаються за комбінації внутрішніх та зовнішніх передумов. При цьому в кожному суспільстві створюються відповідні поля, габітуси, в яких діють суб’єкти. Це проявляється у різних формах адаптаційно-перетворювальної діяльності, зокрема життєвих стратегіях. Життєві стратегії можуть мати пасивно пристосовний, активно пристосовний, творчо-перетворювальний харатер та являти собою ряд проміжних інваріантів цих основних типів. Їх специфіка значною мірою залежить від внутрішньої картини життя — життєвих перспектив. Таким чином, в різних соціоекономічних, соціополітичних, соціокультурних умовах в суб’єктів формуються «типові» картини життя — бачення життєвих перспектив і відповідні життєві стратегії — по суті, комбінації реакцій на передбачувані проблеми і події життя. Таке бачення і відповідна поведінка можуть сприяти «вивільненню» соціального потенціалу, або ж його консервації, нереалізації. Завдання прикладного дослідження з’ясувати ступінь реального наповнення тих чи тих теоретично виведених типів стратегій. В процесі дослідження було виділено наступні типи:



  • активні організовані цілеспрямовані (діяльно-продуктивний тип);

  • активні організовані нецілеспрямовані (тип життя сьогоденням);

  • активні неорганізовані цілеспрямовані (творчо-стратегічний тип);

  • активні неорганізовані нецілеспрямовані (енергійно-перетворювальний тип);

  • пасивні організовані цілеспрямовані (малоресурсний тип);

  • пасивні організовані нецілеспрямовані (консервативний тип);

  • пасивні неорганізовані цілеспрямовані (мрійливий тип);

  • пасивні неорганізовані нецілеспрямовані (дотаційний тип).

У вибірковій сукупності найчастіше зустрічається малоресурсний тип (28,1% від кількості респондентів, що надали змістовні відповіді на питання, що слугували емпіричними референтами для виділених показників; другим за поширеністю став мрійливий тип (22,1%), третім — діяльно-продуктивний тип (15,3%), четвертий — дотаційний тип — (15,2%). Решта типів має незначуще наповнення (менше 10% тих, що відповіли), і відмінності між ними в межах похибки вибірки. Хоча провідними виступають пасивно-орієнтовані типи соціального потенціалу, які не надто відмінні між собою (хіба що за показником організованість/неорганізованість), серед респондентів достатньо поширений й життєтворчо орієнтований тип, надто коли долучити до нього тих, хто є активним та організованим (принаймні за самовизначенням), але не має чіткої системи життєвих цілей, живучи сьогоднішнім днем.

Основними площинами вимірювання життєвих перспектив виступають дві: біологічна перспектива існування (її показниками будуть орієнтована тривалість існування, що залишилося, якість існування (в системі координат — здоров’я/хворобливий стан; хороше/погане самопочуття) та соціальна перспектива (система координат: активність; орієнтованість на майбутнє; цілеспрямованість; організованість життєздійснення). Перелічені показники знайшли своє відображення у ряді емпіричних референтів, система яких доповнюється питаннями-фільтрами.

Для біоперспективи (вітальної перспективи) емпіричними референтами зазначених вище показників виступили запитання експектації щодо змін здоров’я у майбутньому та про очікувану тривалість життя, які дають уявлення про самооцінку респондентами стану здоров’я і його змін в передбачуваному майбутньому. Для розрахунку використовувалися дані опитування людей старшого віку, що перебувають під соціальним патронатом, за двома запитаннями анкети: «Яким, на Вашу думку, буде стан Вашого здоров’я через 5 років?» та «Кожному хочеться прожити якнайдовше. І все ж, якщо підійти реалістично, скільки ще років Ви розраховуєте прожити?».

Оскільки соціальна перспектива не належить до числа об’єктів, для яких існують загальноприйняті шкали, показники соціальної перспективи отримали наступну інтерпретацію. Активність вимірювалася запитаннями щодо самооцінки активності («Яким, на Ваш погляд, є рівень Вашої життєвої активності?) та щодо розуміння власної відповідальності за те, яким чином складається життя («Сьогоднішній світ стрімко міняється. Якою мірою Вам вдається пристосуватися до цих змін?»). Епіричними референтами вимірювання цілеспрямованості слугували питання «Чи маєте намір змінити щось істотне в ході Вашого життя?» та «Чи є у Вас головна мета, до якої прагнете?».



Організованість життєздійснення. На нашу думку, схильність до організації та планування життя як показник певного типу життєвої стратегії вимірюється за допомогою таких емпіричних індикаторів як схильність до організації життя (««Люди зазвичай по-різному організовують власне життя. Який з наведених способів Ви найчастіше використовуєте у Вашій повсякденній поведінці?»), де прагненню планувати та організовувати власне життя протиставлялося покладання на випадок, та «Якою мірою ви вважаєте себе відповідальними за те, яким є Ваше життя?».

Спрямованість у часі. З огляду на специфічність показника для розрахунку індексу використовувалося лише одне запитання про те, чи може респондент сказати про себе, що живе переважно минулим, тим, що є сьогодні чи переважно майбутнім. Індекс спрямованості у часі, якщо брати до уваги лише відповіді про спрямованість у минуле (так відповіли 558 респондентів) у співвідношенні з відповідями про спрямованість у майбутнє (210 чоловік), є від’ємним і складає мінус 0,70.

На основі вторинного аналізу даних моніторингового дослідження 2017 р. виявлені особливості життєпобудови людей старшого віку в умовах українського сьогодення, зокрема, у порівнянні старшого покоління з двома іншими значними соціодемографічними групами — молоддю 18-29 років та людьми середнього віку — 30-55 років. Встановлено такі відмінності щодо структурних елементів соціального потенціалу:



  • світоглядно-ціннісний. Ціннісні орієнтації в різних вікових когортах суттєво відрізняються за змістом соціально-політичних та економічних орієнтацій. Наприклад, за дозвіл продажу землі виступає майже вдвічі менше старших людей, ніж молоді у віці до 30 років, що зумовлено досвідом радянського життя з відповідними майновими орієнтаціями. Також, порівняно з молоддю старша вікова когорта займає більш чіткі політичні позиції, хоча значна частка вказує, що не розуміється або не визначилася з напрямом. Спрямованість старшої вікової групи слід охарактеризувати як вочевидь зміщену у бік східнослов’янських цінностей, що, з одного боку, є наслідком радянського виховання і відповідних культурних кодів, з другого — результатом свідомої стратегії щодо вибору певного типу цінностей;

  • психофізіологічний. Старші люди оцінюють стан здоров’я переважно як поганий, тож питання збереження психофізіологічного ресурсу населення є доволі нагальним для вирішення. Щодо когнітивних показників, зокрема адаптивності, то порівняно з молодшими групами майже вдвічі більше старших людей заявляють про те, що їм не вистачає уміння жити в нових умовах. Людям старшого віку важко пристосуватися до ситуації, що склалася навколо них. Серед похилих переважає стан депривації щодо задоволення матеріальних запитів, який не може не відбиватися на рівні напруженості даної соціальної групи.

Також, люди старшого віку також вдвічі менш задоволені своїм становищем порівняно з молоддю 18-29 років, серед них набагато більше, ніж серед молоді, тих, хто негативно ставиться до свого статусу. Ця вельми показова різниця свідчить про низьку міру пристосування людей похилого віку до ситуації, нереалізованість у цьому відношенні їхнього соціального потенціалу, а відтак є додатковим джерелом напруженості в сьогоденному українському суспільстві;

  • трудовий та кваліфікаційно-освітній. Разом зі здоров’ям трудовий потенціал є головним резервом зміни соціального статусу старшої вікової групи. Майже половина працюючих респондентів старшого віку визнають, що їхня поточна робота менш престижна, і вони отримують меншу зарплату порівняно з роботою, яку вони мали перед наданням пенсії. При цьому розраховувати на просування після виходу на пенсію може дуже мало людей. Після досягнення 65 років, незалежно від роботи, ймовірність зниження позиції різко зростає. Щодо кваліфікаційно-освітнього потенціалу, то серед людей старшого віку високий відсоток осіб з вищою освітою. Водночас, серед людей передпенсійного та старшого віку ця цифра разюче відрізняється менше половини осіб, що користуються інтернетом. Тобто люди старшого віку — менш інформаційно незалежна частина населення, котрій важче пристосовуватися до мінливих реалій сьогодення. Таким чином,стосовно трудового потенціалу, старші працівники мають ряд істотних переваг, які ґрунтуються на їх конкурентоспроможності на ринку праці: це їх кваліфікація, практичні навички, досвід та зрілість. Проте в Україні рівень зайнятості старших людей залишається одним із найнижчих у Європі і вирізняється як нижчим пенсійним віком, так і низькими показниками економічної активності. Попри те, що після виходу на пенсію старше населення втрачає значну частину своїх доходів, рішення про продовження зайнятості приймають лише особи з відповідними стратегіями — найбільш активні та мотивовані. Так само нерівномірна картина спостерігається і щодо кваліфікаційно-освітнього та особистісного потенціалу;

  • життєтворчий. Соціальна активність старшого покоління стимулюється різними чинниками. Насамперед йдеться про рівень задоволеності життям. З огляду на це показово, що серед усіх вікових груп найбільш незадоволеними своїм життям виявилися люди старшого віку. Самооцінка внутрішніх резервів респондентів похилого віку також залишає бажати кращого. Відчуття здатності впливати на те, як складається власне життя, і відповідальності за те, що відбувається в суспільстві в людей старшого віку, доволі низьке. Майже половина респондентів зі старшої вікової когорти вказує, що їм не вистачає впевненості у власних силах, тоді як серед молоді таких лише чверть. Майже вдвічі більше людей передпенсійного та старшого віку вважають, що їхнє життя залежить переважно від зовнішніх обставин. Підсумовуючи, можемо сказати, що масштабні соціальні, соціально-політичні та економічні перетворення, що відбулися й продовжують відбуватися в українському суспільстві, не надто сприяють розв’язанню проблем старшої вікової групи наших співгромадян, що закономірно створює настрої непевності майбутнього і невдоволення теперішнім, генералізуючи загальне негативне тло для сприйняття демократичних й ліберально-ринкових змін.

Центральним моментом дослідження людей старшого віку, що перебувають під соціальним патронатом, стала представленість життєтворчого начала у їхньому житті . Однак з’ясовано, що тип соціального потенціалу, що спирається на життєтворчі орієнтири, не є на сьогодні в Україні основним, принаймні для людей, що перебувають під соціальним патронатом. Співвіднесення виділених типів з вибірковою сукупністю показує, що найчастіше зустрічається малоресурсний тип (28,1% від кількості респондентів, що надали зміствної відповіді на питання, що слугували емпіричними референтами для виділених показників; другим за поширеністю став мрійливий тип (22,1%), третім — діяльно-продуктивний тип (15,3%), четвертим — дотаційний тип (15,2%). Решта типів має незначуще наповнення (менше 10% тих, що відповіли), і відмінності між ними в межах похибки виборки.

З отриманих даних можна зробити висновок про те, що хоча провідними виступають пасивно-орієнтовані типи соціального потенціалу, які не надто відмінні між собою (хіба що за показником організованість/неорганізованість), серед респондентів достатньо поширений й життєтворчо орієнтований тип, надто коли долучити до нього тих, хто є активним та організованим (принаймні за самовизначенням), але не має чіткої системи життєвих цілей, живучи сьогоднішнім днем.

В остаточному підсумку, оглядаючи емпіричний доробок щодо соціального потенціалу людей старшого віку в Україні, констатуємо, що активність виступає ключовою передумовою до задоволеності життям. При цьому запорукою ефективного використання соціального потенціалу є життєве проектування, що повинно мати не ситуативно-стихійний, а системний характер, тобто стосуватися життя індивіда в цілому, іти від найбільших ключових точок (подій) до проміжних (локальних), мати активно-перетворюючий та активно-адаптаційний характер. Тобто згідно розробленого проблемно-подієвого підходу повинні співвідноситися як бажані, так і небажані події, проектуватися шляхи досягнення, уникнення та подолання. Оптимальна модель стратегування життя в похилому віці включає як елементи життєтворчості (переключення між різними стратегіями), так і чітку гуманістичну спрямованість (мати предметний ціннісно-цільовий каркас), необхідними умовами виступають організованість і цілеспрямованість, без яких активність втрачає гуманістичний сенс стосовно життєвих стратегій, а вектор їх зорієнтваності має вказувати вперед у часі.

ВИСНОВКИ

В дисертації вирішено наукову проблему — на основі систематизації знання щодо процесів старіння в різних галузях науки та теоретичної інтерпретації соціального потенціалу людей старшого віку в умовах зростання середньої тривалості життя населення Україні розроблено проблемно-подієвий підхід до з’ясування можливостей життєвого орієнтування, який дає змогу розкрити механізми актуалізації соціального потенціалу українців, що відносяться до цієї категорії населення, та методологічно обґрунтовано гуманістичну модель соціального потенціалу людей старшого віку, орієнтовану на вітчизняні реалії.



  1. Узагальнено знання щодо процесу старіння та критеріїв розмежування старості в галузях науки, що досліджують процеси старіння: медицині та біології, психології, демографії, юриспруденції, економіці, соціології. Визначено, що медико-біологічний підхід зорієнтований на генетичні основи зношування людського організму, що визначаються за психофізіологічними показниками: зменшення кісткової та м’язової маси, зношення судин, зниження швидкості реакції тощо. Психологія орієнтована на показники протікання психічних процесів, зокрема вікових криз та новоутворень, завдань, що постають перед людиною у певному віці. Демографи виходять з критеріїв вікової структури та співвідношення продуктивних і непродуктивних вікових груп. В межах юриспруденції та економіки старіння розглядається як передумова до застосування правових норм до людей різного віку відповідно до їх інтелектуальних (в першу чергу) можливостей та протидії дискримінації, хоча на практиці часто досягається зворотній ефект через обмеження для старших людей у отриманні довгострокових кредитів та недостатню врегульованість нормативно-правової бази щодо протидії ейджизму на робочих місцях. Економічні та юридичні аспекти виділення меж старості тісно пов’язані і стосуються як ставлення суспільства в цілому до людей старшого віку, так і можливостей окремих працедавців звільняти людей старшого віку з займаних ними посад. Соціальні показники переходу до старшого віку — це зміна основного джерела доходу, зміна соціального статусу, зазвичай пов’язана з поступовою втратою соціального капіталу і звуженням кола соціальних ролей. Це найочевидніші й основні за значущістю, але далеко не всі маркери старіння. Старіння є неоднозначним процесом, який детермінується низкою зовнішніх та внутрішніх чинників.

  2. Систематизовано соціологічні доробки щодо процесу старіння. Через різницю умов соціального розвитку та різні завдання, що поставали перед вченими в країнах Заходу, зокрема Західної Європи та США з одного боку, та вченими в СРСР, фокус їх дослідницької уваги різнився. На Заході виділилися наступні соціологічні теорії щодо старіння:

  • теорія активності;

  • теорія вікової стратифікації;

  • теорія субкультури для похилого віку;

  • теорія роз’єднання;

  • теорія модернізації;

  • теорія геротрансценденції.

Через різницю в темпах і специфіку старіння знизу, країни Заходу порівняно швидше перейшли до пошуку практичних підходів до вирішення проблеми старіння.

Вчені в СРСР та на пострадянському просторі основну увагу звертали на дослідження питань соціальної політики, допомоги, демографічних змін, тож власне соціологічний доробок щодо положення, можливостей, ресурсів старших людей в вітчизняних соціальних реаліях невеликий. Застосування концепції соціального потенціалу до інтерпретації процесу старіння дозволяє подолати дефіцит системно-узагальнюючого знання про можливості людей старшого віку за умов збільшення середньої тривалості життя населення України та стратегії їх оптимального використання в сучасному українському суспільстві.



  1. Враховано вагомий дослідницький аспект, пов’язаний з позначенням представників суспільства, які складають ту чи іншу «групу», «покоління», «когорту» стосовно досліджуваної категорії людей старшого віку. Визначено, що вони диференційовані за віком, статтю, матеріальним забезпеченням, місцем проживання, часом та середовищем проживання. Тож, група — це насамперед об’єднання людей, що має спільні вікові ознаки і наділене певними соціально-віковими статусами і ролями. Когорта — більш специфічний термін, що вказує на часовий перебіг певних подій і спільність «проживання» представниками когорти таких подій. Тобто в першу чергу спільними для когорти є соціоісторичні умови, що формують спільне тло життя її представників. Покоління — вельми близьке до попереднього поняття. Найчастіше має символічне значення і вказує на найбільш значущі події, з якими зіткнулися представники певного покоління (наприклад, «післявоєнне покоління», «покоління нульових», «покоління бебі-бумерів» тощо). Адекватне застосування термінів для позначення людей старшого віку доцільне не лише в офіційних зверненнях та науковій літературі, а й здатне сприяти взаєморозумінню різних вікових груп, стати передумовою для подолання вікових стигм та негативних вікових стереотипів.

  2. Розкрито сутність поняття соціального потенціалу як сукупності характеристик взаємодіючих суб’єктів, що за певних умов, будучи актуалізованими, можуть бути дієвим ресурсом різнобічного, насамперед соціоекономічного, розвитку суспільства і водночас самореалізації самого суб’єкта. Причому на надіндивідуальному рівні цей ресурс стосується і внутрішнього розвитку, тобто саморозвитку групи-носія потенціалу, і зовнішнього — розвитку за рахунок потенціалу одного суб’єкта інших соціальних груп.

Суб’єктом соціального потенціалу здатні виступати актори різного рівня На основі аналізу існуючих в науковій літературі напрацювань синтезовано теоретичний конструкт, згідно з яким до основних компонентів структури соціального потенціалу особистості віднесено наступні:

  • психофізіологічний (стан здоров’я);

  • ціннісно-світоглядний (світогляд, ціннісні орієнтації);

  • майновий (майнове і матеріальне забезпечення);

  • статусний (суспільне становище, якість задоволення основних соціальних і матеріальних потреб);

  • кваліфікаційно-освітній (освіта, рівень професійної підготовки);

  • трудовий (трудовий та управлінський досвід, мотивація продовження праці).

5. Окремим компонентом потенціалу виділено життєтворчий, куди віднесено перспективне життєве орієнтування та вироблення життєвих стратегій, спрямованих на успішне подолання життєвих перешкод, що конкретизується, зокрема, для людей старшого віку у певній моделі життєздійснення. Визначено, що формування, розвиток і реалізація соціального потенціалу здійснюються під впливом трьох взаємозалежних факторів:

— фактори першого рівня (макрофактори) — зовнішні (по відношенню до групи, когорти, покоління) впливи середовища на соціальний потенціал: економіко-географічне положення і природно-кліматичні умови місця проживання, його природно-ресурсний і демографічний потенціал, рівень соціально-економічного розвитку;

— фактори другого рівня (мезофактори) — пов’язані з діяльністю соціальних інститутів суспільства, виконанням ними основних функцій та взаємозв’язками між ними;

— фактори третього рівня (мікрофактори) — сукупність внутрішніх факторів групи та найближчого соціального середовища.

5. Концептуалізовано поняття соціального потенціалу людей старшого віку та здійснено його соціологічну інтерпретацію як важливого соціального ресурсу у зв’язку з соціальним й людським капіталом суспільства. З’ясовано, що соціальний потенціал реалізується за обставин і ситуацій, виникнення яких значною мірою визначається властивостями соціального простору, в якому відбувається життєдіяльність акторів. Відбиток на організацію соціального простору накладає досягнутий рівень культури, що охоплює знання, вірування, мистецтво, моральність, право, звичаї, вміння та навички, набуті людьми як членами суспільства. У сучасному соціокультурному просторі сфери життєдіяльності типологізуються на основі функцій, що забезпечують відтворення суспільства та особистості. Характеризуючи умови, властиві для певного способу життя, соціокультурний простір є середовищем взаємодії насамперед надіндивідуальних суб’єктів — соціальних груп, задаючи форми актуалізації їх соціального потенціалу. Причому у кожному суспільстві існує певний «горизонт можливостей», пов’язаний з віковими перепонами, обмеженнями, особливостями взаємодії поколінь, а також суб’єктивною оцінкою здатності до реалізації змін і програмування життя. Остання залежить насамперед від можливостей передбачення суспільних змін та змін напрямів соціального тиску, а також вироблення варіантів адаптації до них.

Насамперед існує ряд характеристик, що, проявляючись на рівні глобальному, зачіпають і стосуються масштабів розвитку усіх суспільств, хоча й різною мірою. Крім того, залишаються особливості розвитку, притаманні окремим суспільствам і соціальним групам. Люди старшого віку є тим соціальним прошарком, де мала б накопичуватися життєва компетентність, однак на заваді цьому стає життєвий досвід, який відзначає представників похилого віку, бо він був отриманий і ефективно спрацьовував за інших ситуацій. Ця суперечність між швидкоплинністю і поліморфністю життя і непридатністю до них традиційних наборів життєвих стратегій втілює сутність одного з основних викликів епохи і накладає свій відбиток на способи життєвого проектування.



  1. Створено модель соціального потенціалу людей старшого віку, відповідну для реалій українського суспільства. На відміну від країн Заходу, де в основі актуалізації потенціалу — створення нормативно-правової бази та впровадження на державному рівні в соціальну практику нових способів взаємодії зі старшими, в Україні, через існування ряду проблем, дана модель не спрацьовує.

Основною спонукою до актуалізації соціального потенціалу в умовах нестабільних соціальних реалій та зниженим рівнем розподілу соціальних ресурсів для старшої вікової групи, зміщенням вектору доступу до соціальних благ в сторону молодших груп, виступає самоорганізація представників старшої групи, втілена в проектуванні життя з подальшою реалізацією в відповідних життєвих стратегіях. Це можливо за взаємодії двох складових: особистісної (пролонгація життєвої перспективи); соціальної (зниження тиску на старшу групу шляхом девальвації деструктивного впливу негативних стереотипів щодо старшої групи та впровадження заходів щодо зниження насилля над старшими).

За умов продовження орієнтації на минулу життєву перспективу та скорочення майбутньої важливим є віднаходження нових сенсів для життя і діяльності, збагачення подіями і ситуаціями, відмінними від минулих подій у житті суб’єкта. Особистісними передумовами для побудови життєвої перспективи повинні бути знання про власні можливості — здоров’я, генетичні передумови, економічні і соціальні ресурси, а також бажання жити, воля до життя, що поєднується з рефлексивними навичками, котрі дають змогу акумулювати всі ці якості у вигляді адекватних вікові життєвих стратегій. Соціальними передумовами є сприяння з боку державних і недержавних інститутів і організацій, що покликані організувати соціальний простір з погляду можливості реалізувати соціальний потенціал людей старшого віку.

Біологічна і соціальна площини виступають вихідними характеристиками побудови життєвої перспективи, взаємозалежать одна від одної, однак мають власну специфіку. До першої входять орієнтовна тривалість існування і стиль існування з погляду здоров’я/нездоров’я і хорошого/поганого самопочуття. Друга розглядається в системі координат задоволеність/незадоволеність життям у цілому, збереження/зміна соціального статусу; можливість самореалізуватися чи її відсутність; адаптація/дезадаптація до суспільної ситуації, суб’єктивна орієнтованість на минуле/нинішнє/майбутнє.

Реалізація життєвих перспектив залежить від обрання відповідних життєвих стратегій. Життєва перспектива, яка зображає певний спектр варіантів подальшого життєвого шляху, за своєю суттю є точкою відліку для визначення життєвих стратегій, які вибудовуються як виходячи з можливості позитивного перебігу подій, так і за умов виникнення проблем та пов’язаних з ними життєвих колізій. Інші структурні компоненти соціального потенціалу перебувають з ними в нерозривній взаємодії і взаємовпливові, коригуючи відповідним чином у тому чи другому напрямі — йдеться про психофізіологічну чи особистісну, освітню чи трудову, майнову чи статусну складові. Саме через формування життєвих стратегій відбувається поєднання макро- і мікросоціального світів, бо стратегії є засобом не тільки побудови замислів, а й системоутворюючим началом практик, через які реалізується потенціал актора виявити проблеми і з’ясувати специфіку актуалізації соціального потенціалу людей старшого віку в умовах вітчизняних реалій.



  1. Визначено та структуровано коло проблем, що є специфічними саме для похилого віку в Україні. Зокрема, це:

а) проблеми, пов’язані зі здоров’ям та фізичним самопочуттям;

б) матеріальні проблеми (сюди ж відносяться доступ до медичного обслуговування та достатнього харчування, забезпеченість житлом, можливість подорожувати тощо);

в) проблеми самотності та взаємостосунків з родинним колом (включаючи проблеми насилля над людьми старшого віку);

г) соціальні проблеми;

д) психологічні проблеми.

Проблеми, пов’язані з реалізацією потенціалу старшої вікової групи, можна поділити на три категорії:



  • зумовлені специфікою соціальних відносин. Сюди можна віднести такі явища, що пов’язані зі стигматизацією та роз’єднанням групи: ейджизм, ескапізм — породжені соціальною стереотипізацією та міжпоколінною боротьбою за кращі «місця» (ресурси); зміна ролей та статусів; зниження рівня матеріального забезпечення; насильство в сім’ї та поза сім’єю;

  • зумовлені психофізіологічними і психологічними особливостями. Сюди можна віднести проблеми зі здоров’ям, стресогенні проблеми депресивності, у тому числі пов’язані з переживанням втрат людей одного віку — родичів, друзів, знайомих; наближенням смерті; зниженням фізичних та соціальних можливостей;

  • похідні проблеми, які утворюються на стику і внаслідок перших і других: проблеми медичного забезпечення, пов’язані зі зниженням матеріальних ресурсів та водночас збільшенням частоти захворювань; проблеми незатребуваності та втрати соціального капіталу; проблеми спілкування та самотності — породжені звуженням кола спілкування та виникненням специфічних особливостей у спілкуванні, пов’язаних зі зниженням гостроти зору, слуху, зниженням швидкості когнітивних процесів тощо.

Ієрархія проблем для людей старшого віку відрізняється залежно від стратифікаційної диференціації для представників різних груп. Архітектоніка характерних вікових проблем разом із неспецифічними, загальними для всіх соціально-демографічних груп суспільства проблемами визначають не лише зовнішню конфігурацію обставин реалізації соціального потенціалу, а й відбивається на стані його внутрішніх компонентів, включаючи життєву перспективу та стратегії. Чинниками, що зумовлюють міру і специфіку реалізації соціального потенціалу людей старшого віку є характерні проблеми старшого віку, що заломлюються крізь такі грані буття як культура, суспільство та особистість.

  1. На основі емпіричних даних визначено специфічні характеристики соціального потенціалу людей старшого віку в Україні. Проте в Україні рівень зайнятості старших людей залишається одним із найнижчих у Європі і вирізняється як нижчим пенсійним віком, так і низькими показниками економічної активності. Попри те, що після виходу на пенсію старше населення втрачає значну частину своїх доходів, рішення про продовження зайнятості приймають лише особи з відповідними стратегіями — найбільш активні та мотивовані. Так само нерівномірна картина спостерігається і щодо кваліфікаційно-освітнього та особистісного потенціалу. Архітектоніка соціальних проблем власне старшої вікової групи українського суспільства відображає, з одного боку, специфічні вікові особливості, що виникають на завершальному етапі життєвого шляху і є типовими унаслідок природного процесу старіння і пов’язаної з ним інволюції, з другого — є результатом тих характерних чинників і умов, що властиві українському соціуму за даних конкретно-історичних обставин. Саме в межах континууму даного хронотопу, виходячи з утвореної на його підґрунті суб’єктивної реальності, індивідуальні актори, що за віковими параметрами належать до вказаної соціально-демографічної групи, формують власні життєві перспективи і обирають ті чи ті життєві стратегії.

Незважаючи на строкатість окремих сегментів соціального потенціалу, можливо виділити два основних вектори життєвих стратегій — пасивний й активний. У процесі аналізу поведінкових стратегій, визначено, що в умовах соціальної стабільності індивідуальні стратегії є цілком автономними утвореннями, оскільки в них реалізуються типи поведінки, закріплені життєвими устоями, що склалися. В перехідні періоди індивідуальні стратегії не є такими ж автономними, вони радше є адаптованими варіантами групових стратегій. Соціально активні суб’єкти, використовуючи активні стратегії поведінки, знаходяться у стадії конструктивно-інноваційного пошуку, тоді як прихильники пасивних стратегій — у стадії соціального вичікування. Використання цього потенціалу — не панацея, що здатна вилікувати одразу усі соціальні хвороби, пов’язані з реаліями життя людей старшого віку в Україні: відстороненість від суспільного життя, матеріальну незабезпеченість, стигматизацію, дефіцит ліків, інші дискомфорти. Проте вивчення способів його реалізації за умов українського сьогодення, створення принаймні теоретичної моделі, надає шанси для перебудови соціальних практик бодай частини належних до старшої вікової групи українців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



  1. Абульханова-Славская К. А. Жизненные перспективы личности // Психология личности, образ жизни / под ред. Е. В. Шорохова. Москва: Наука, 1987. С. 138-144.

  2. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. Москва: Мысль, 1991. 299 с.

  3. Адлер А. Индивидуальная психология как путь к познанию, самопознанию человека // Очерки по индивидуальной психологии. Москва, 2002. 220 с.

  4. Акопян Н. Р. Маргинальность как одна из основных характеристик трансформирующегося общества // 21-й век. 2005. № 1. С. 150-165.

  5. Активное старение. Программная справка ЕЭК ООН № 13 по вопросам старения. Июнь 2012 г. URL: https://www.unece.org/fileadmin/DAM/pau/age/ Policy_briefs/ECE-WG.1-17-RU.pdf (дата звернення: 26.09.2018).

  6. Активное старение: специальный выпуск «Евробарометр-378». 2012. 378 р. URL: http://ec.europa.eu/commfrontoffice/publicopinion/archives/ebs/ebs_378_en.pdf (дата звернення: 26.09.2018).

  7. Аксьонова С. Ю., Крімер Б. О., Курило І. О. та ін. Населення України: імперативи демографічного старіння. Київ: Адеф-Україна, 2014. 285 c. 

  8. Александер Дж. Культурная травма, коллективная идентичность // Социологический журнал. 2012. № 3. С. 6. URL: http://jour.isras.ru/upload/journals/1/articles/1/submission/original/1-1-1-SM.pdf (дата звернення: 26.09.2018).

  9. Александрова М. Д. Проблемы социальной, психологической геронтологии. Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. 136 с.

  10. Альперович В. Д. Проблемы старения: демография, психология, социология. Москва: Изд-во Астрель: ООО «Изд-во ACT», 2004. 352 с.

  11. Альперович В. Д. Геронтология. Старость. Социокультурный портрет. Москва: Экспертное бюро, 1998. 272 с.

  12. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды. Москва: Педагогика, 1980. Т. 1. 229 с.

  13. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. Москва: Наука, 1976. 380 с.

  14. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1968. 340 с.

  15. Ананьева Е. Сущностные характеристики социокультурного пространства // Перспективи. 2015. № 2 (64). С. 10-11.

  16. Ануфрієва Р. Стиль життя осіб похилого віку // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2006. № 1. С. 191-193.

  17. Анисимов В. Н., Соловьев М. В. Эволюция концепций в геронтологии. Москва: Эскулап, 1999. 130 с.

  18. Антипова Е. А. Демографическое старение в Европе в ХХІ веке // Естественные науки. Минск: София, 2017. № 2. С. 31-36.

  19. Антонюк В. П. Соціально-економічні аспекти формування людського капіталу в Україні // Демографія та соціальна економіка. 2006. № 1. С. 139-148.

  20. Анцыферова Л. И. Новые стадии поздней жизни: время теплой осени или суровой зимы? // Психологический журнал. 1994. Т. 15. № 3. С. 99-105.

  21. Анцыферова Л. И. Поздний период жизни человека: типы старения, возможности поступательного развития личности // Психологический журнал. 1996. Т. 17. № 6. С. 60-71.

  22. Анцыферова Л. И. Психология старости: особенности развития личности в период поздней взрослости // Психологический журнал. 2001. Т. 3. № 3. С. 86-99.

  23. Архипова С. Освіта як елемент життєдіяльності людей літнього віку // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. 2013. № 13 (272). Ч. 4. С. 23-33.

  24. Афанасьєв Д. Теоретико-методологічні підходи до визначення поняття «соціальний потенціал» // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. 2014. Вип. 31. С. 10-12.

  25. Бабенко С. С. Соціокультурний потенціал трансформації пострадянського суспільства: автореф. дис. ... канд. соціол. наук: 22.00.01 / Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2004. 20 с.

  26. Бальзак О. Тридцатилетняя женщина. Москва : Т8, 2016. 266 с.

  27. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека, общества. Москва: Весь мир, 2009. 188 с.

  28. Бауман З. Индивидуализированное общество. Москва : Логос, 2005. 390 с.

  29. Бауман З. Текучая современность. Санкт-Петербург : Питер, 2008. 240 с.

  30. Бахтин Ю. Факторы формирования здоровья человека, их значение // Молодой ученый. 2012. № 5. С. 397-400.

  31. Биксон Т. К., Пепло Л. Э., Рук К. С., Гудчайлдс Ж. Д. Жизнь старого, одинокого человека // Психология старости: хрестоматия / ред.-сост. Д. Я. Райгородский. Самара: Бахрах-М, 2004. С. 659-685.

  32. Безрукова О. А. Эмпирические измерения отдельных проявлений этики ответственности перед будущим // Вестник Нижегородского университета им. НИ Лобачевского. Серия: Социальные науки, 2015. Вып. 2 (38). С. 103-111.

  33. Безрукова О. А. Оценка состояния ответственности в стране людьми разного возраста // Научные ведомости. Серия Философия. Социология. Право. 2015. № 2 (199). Вып. 31. С. 158-165.

  34. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну. Москва: Прогресс-Традиция, 2000. 384 с.

  35. Бекешкина И. Украина — в транзите или «серой зоне»? // Посткоммунистические трансформации: векторы, направление, содержание / под ред. О. Д. Куценко. Харьков: Изд. центр Харьковск. нац. ун-та им. В. Н. Каразина, 2004. С. 354-375.

  36. Беккер Г. С. Человеческое поведение: экономический подход // Избранные труды по экономической теории / пер. с англ. сост., науч. ред., послесл. Р. И. Капелюшникова, предисл. М. И. Левина. Москва: ГУ-ВШЭ, 2003. 672 с.

  37. Бен-Израель Г., Бен-Израель Р. Пожилые граждане: социальное достоинство, статус,, право на представительную свободу организации // Международный обзор труда / Международное бюро труда. Женева-Москва, 2003. Т. 141. № 3-4. С. 37-60.

  38. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. Москва: Медиум, 1995. 323 с.

  39. Білоусов О. С. Інформаційне суспільство як соціальне середовище формування нового типу громадської участі в сучасній Україні: автореф. дис. … докт. політол. наук: спец. 23.00.02 — політичні інститути та процеси. Одеса, 2015. 32 с.

  40. Бова А. Соціальний капітал в Україні: досвід емпіричного дослідження // Економічний часопис ХХІ. 2003. № 5. C. 24-37.

  41. Божович Л. И. Психологические закономерности формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1976. № 6. C. 45-54.

  42. Большая Медицинская Энциклопедия / под. ред. Б. В. Петровского. 3-е изд. Москва: Сов. энцикл., 1976. 576 с.

  43. Бондаренко И. Н., Лазарева В. С. В интересах пожилых людей // Работник социальной службы. Москва: Ассоциация работников социальных служб, 1997. № 1. С. 43.

  44. Бондаренко И. Н., Морозов Г. В., Пушина В. Н., Гудков Н. В. Мониторинг положения пожилых людей в условиях рыночных отношений // Психология зрелости, старения. 2001. № 2 (14). С. 83-101.

  45. Брензович К. С., Глодан М. П. Аналіз міграційних потоків молоді України // Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2017. Вип. 16. Ч. 1. С. 26-29.

  46. Бурдье П. Социология социального пространства / пер. с франц.; отв. ред. перевода Н. А. Шматко. Москва: Ин-т экспериментальной социологии; Санкт-Петербург: Алетейя, 2007. 288 с.

  47. Вайзер Г. А. Смысл жизни пожилого человека // Психологические проблемы смысла жизни, акме: электронный сб. материалов XX симпозиума / под ред. Г. А. Вайзер, Н. В. Кисельниковой, Т. А. Поповой. Москва: ФГБНУ. «Психологический институт РАО», 2015. URL: http://www.pirao.ru/images/labs/gporl/ХХ-simpozium.pdf.

  48. Васильева Э. П. Человек перед лицом старости // Социальная геронтология: современные исследования: реферативный сб. Москва: РАН ИНИОН, 1994. 135 с.

  49. Вебер М. Протестантская этика, дух капитализма / пер. с нем. М. И. Левиной / под. ред. Ю. Н. Давыдова. Москва: Прогресс, 1990. 808 с.

  50. Вікова структура населення України (1989-2017). URL: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/dem/piramid/all.php (дата звернення: 26.09.2018).

  51. Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека. Москва: Изд-во МГУ, 1990. 288 с.

  52. Висьневская-Рошковска К. Новая жизнь после шестидесяти / пер. с польск.; общ. ред., предисл. А. В. Толстых. Москва: Прогресс, 1989. 263 с.

  53. В каких странах нет пенсии по старости, где пенсия самая большая? // Информационный портал «Subsidii.net». 10 марта 2018 г. URL: http://subsidii.net/пенсии/трудовая-пенсия/item/1356-в-каких-странах-нет-пенсии-по-старости.html (дата звернення: 26.09.2018).

  54. Владимиров Д. Г. Старшее поколение как фактор экономического развития // Социологические исследования. 2004. №4. С. 57-60.

  55. ВОЗ, Европейское региональное бюро. Стратегия, план действий в поддержку здорового старения в Европе, 2012-2020 гг. Мальта, 10-13 сентября 2012 г. 62-я сессия. 36 с. URL: http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0010/175546/RC62wd10Rev1-Rus.pdf?ua=1 (дата звернення: 26.09.2018).

  56. ВОЗ. Общественная жизнь, уход — инновации для здорового старения // Бюллетень Всемирной организации здравоохранения, 2012 г. Вып. 90. № 3. С. 157-244.

  57. Волошко Н. Детермінанти ставлення до здоров’я і здорового способу життя // Проблеми сучасної психології, 2011. Вип. 11. С. 115-124. URL: http://lib.iitta.gov.ua/6294/1/1.Pdf (дата звернення: 26.09.2018).

  58. Волкова Т. Н. Социальные, психологические проблемы старости // Вопросы психологии. 2005. № 2. С. 118-126.

  59. Ворсовський О. Л. Теоретико-методологічні основи інвестиційного потенціалу підприємства // Економіка та держава. Економічна наука. 2008. № 8. С. 42-44.

  60. Волынская Л. Б. Престижность возраста // Социологические исследования. 2000. № 7. С. 120-124.

  61. Всесоюзная перепись населения 1926 года. Том ХІІ: Украинская Социалистическая Советская Республика. Правобережный подрайон. Левобережный подрайон: народность, родной язык, возраст, грамотность / Центральное статистическое управление СССР, Отдел переписи. Москва: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928. 472 с.

  62. Выготский Л. С. Психология развития человека. Москва: Смысл; Эксмо, 2003. 1136 с.

  63. Вяткина Ю. Детский дом, дом престарелых под одной крышей: эксперты оценивают социальный эксперимент // Агентство социальной информации, 2015. URL: https://www.asi.org.ru/article/2015/07/10/detskij-dom-i-dom-prestarelyh-pod-odnoj-kryshej-eksperty-otsenivayut-initsiativu-po-sozdaniyu-ploshhadki-dlya-obshheniya-pokolenij/ (дата звернення: 17.11.2018).

  64. Гальчинская О., Ковальчук А., Мишко А., Хлимоненко Б., Моисеенко А. От глобальных вызовов — к региональным, отраслевым проблемам// Україна Forbes. WEF-2015. URL: http://forbes.net.ua/ua/tags/all/19808-wef-2015 (дата звернення: 17.11.2018).

  65. Гидденс Э. Социология. Социальные проблемы в пожилом возрасте. Москва: Едиториал УРСС, 2005. 632 с.

  66. Гинзбург М. Р. Психология личностного самоопределения: автореф. дис. ... докт. психол. наук. спец.: 19.00.13 психология развития. Москва, 1996. 60 с.

  67. Гинзбург М. Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема // Вопр. психол. 1988. № 2. С. 19-27. URL: http://voppsy.ru/issues/1988/882/882019.htm (дата звернення: 17.11.2018).

  68. Герасимова Н. В. Социальная адаптация пожилых людей к современной ситуации: автореф. дисс. ... канд соц. наук. спец.: 22.00.04 — социальная структура, социальные институты, процессы. Саранск, 2001. 22 с.

  69. Гершкович Т. Б., Глуханюк Н. С. Поздний возраст, стратегии его освоения. Екатеринбург: Изд-во Рос. гос. проф.-пед. ун-та, 2003. 112 с.

  70. Гладун О. М. Нариси з демографічної історії України ХХ століття : Монографія / О. М. Гладун; НАН України, Ін-т демограф. та соціальн. дослідж. ім. М. В. Птухи. Київ, 2018. 224 с.

  71. Глотов М. Б. Поколения как категории социологии // Социологические исследования. 2004. № 10. С. 42-48.

  72. Глухова И. Ю., Зыкова М. Н. Специфика образа старости в различных возрастных группах // Психология зрелости, старения. 2008. № 1. С. 46-73.

  73. Головаха Е. И. Жизненные перспективы, ценностные ориентации личности // Психология личности в трудах отечественных психологов. Санкт-Петербург: Питер, 2001. С. 256-269.

  74. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. Киев: Политиздат Украины, 1989. 187 с.

  75. Головаха Е. И., Кроник А. А. Психологическое время личности. Киев, 1984. 209 с.

  76. Горький М. Мать. Москва: АСТ, 2016. 352 с.

  77. Григорьева И. А. Смена парадигмы в понимании старения // Социологические исследования. 2016. № 11. С. 154-155.

  78. Гроф С., Хелифакс Д. Человек перед лицом смерти. URL: https://profilib.net/chtenie/40775/stanislav-grof-chelovek-pered-litsom-smerti.php (дата звернення: 17.11.2018).

  79. Гуліч М. П. Раціональне харчування та здоровий спосіб життя — основні чинники збереження здоров’я населення // Проблемы старения, долголетия. 2011. № 2. C. 128-132.

  80. Гусак П. М., Зимівець Н. В., Петрович В. С. Відповідальне ставлення до здоров’я: теорія та технології: монографія. Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. 219 с.

  81. Давыдовский И. В. Старость, эволюция организмов // Психология старости: хрестоматия. Самара: Изд. дом БАХРАХ-М, 2004. С. 179-199.

  82. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций. Утверждена резолюцией 55/2 Генеральной Ассамблеи от 8 сентября 2000 года. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_621 (дата звернення: 17.11.2018).

  83. Дементьева Н. Ф. Методологические аспекты социально-психологической адаптации лиц пожилого возраста в стационарных учреждениях социального обслуживания // Психология зрелости, старения: ежеквартальный науч.-практ. журнал. 1998. № 2. С. 21-27.

  84. Демографический энциклопедический словарь / Гл. ред. Д. И. Валентей. Москва: Сов. энцикл., 1985. 608 с.

  85. Демидова Т. Е., Попов В. Г. Пожилые как объект социальной работы // Российская энциклопедия социальной работы. Москва: Ин-т соц. раб., 1997. Т. 2. 406 с.

  86. Демина Л. Д., Ральникова И. А. Психологическое здоровье, защитные механизмы личности: учеб. пособие. Барнаул: Изд-во Алтайского гос. ун-та, 2000. 82 с.

  87. Денисенко М. Тихая революция // Отечественные записки. 2005. № 3. С. 16-30.

  88. Державна служба статистики України. Розподіл постійного населення України за статтю та віком на 1 січня 2018 року / Статистичний збірник. Київ, 2018. 344 c. URL: http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2018/zb_rpnu2018.pdf (дата звернення: 17.11.2018).

  89. Державна служба статистики України. Офіційний веб-сайт. URL: http://www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 17.11.2018).

  90. Дікова-Фаворська О. М. Соціологічні підходи до вивчення проблеми соціального виключення людей з особливими потребами // Український соціум, 2011. № 3 (38). С. 53-66.

  91. Дікова-Фаворська О. Роль конструкту «людина з функціональними обмеженнями здоров’я» в компенсації дефіциту розуміння соціальної суті людини з інвалідністю // Нова парадигма: філософія, соціологія. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2017. Вип. 131. С. 144-153.

  92. Дмитриев А. В. Социальные проблемы людей пожилого возраста: монография / под ред. Э. К. Васильевой. Ленинград: Наука, 1980. С. 103 с.

  93. Доброхлеб В. Ресурсный потенциал пожилого населения России // Социологические исследования. 2008. № 8. С. 55-61.

  94. Доклад II Всемирной Ассамблеи ООН по проблемам старения: аналит. обзор, апр. 2002 / Организация Объединенных Наций. Мадрид, 2002. С. 2-14.

  95. Докторович А. Б. Социальный потенциал как предмет системного исследования // Россия, современный мир. 2007. № 3. С. 179-189.

  96. Долгов Ю. Н. Ценностно-синергетический подход к исследованию жизненного пути личности // Синергетика в естественных науках: Пятые юбилейные Курдюмовские чтения: материалы междунар. междисциплинарной науч. конф. Тверь: Твер. гос. ун-т, 2009. Ч. 1. С. 306-309.

  97. Дубин Б. В. Социальный статус, культурный капитал, ценностный выбор: межпоколенная редукция, разрыв поколений // Экономические, социальные перемены: мониторинг общественного мнения. ВЦИОМ, 1995. № 1. С.14-18.

  98. Дьяченко Л. И. Феномен старости в современном обществе: социально-культурная, личностная экспликация: автореф. дисс. … канд. филос. наук. спец.: 09.00.11 — социальная философия. Казань, 2009. 22 с. URL: http://cheloveknauka.com/fenomen-starosti-v-sovremennom-obschestve#ixzz5Gi5T1SP9 (дата звернення: 17.11.2018).

  99. Ежов О. Н. Парадигма жизненного пути в зарубежной социологии // Журнал социологии, социальной антропологии. 2005. ТVIII. URL: http://www.old.jourssa.ru/2005/3/2aEjov.pdf (дата звернення: 17.11.2018).

  100. Ейджизм в Україні: круглий стіл 20.07.12 / Харківський ін-т соціальних досліджень. URL: http://khisr.kharkov.ua/index.php?id=1342780581 (дата звернення: 17.11.2018).

  101. Елютина М. Мир старости как форма социокультурного текста: автореф. дисс. … докт. соц. наук. спец.: 22.00.06 — социология духовной жизни. Саратов, 1999. URL: http://www.dissercat.com/content/mir-starosti-kak-forma-sotsiokulturnogo-teksta (дата звернення: 17.11.2018).

  102. Елютина М. Э. Социокультурное конструирование образа старости // Поколенческая организация современного российского общества (социальные проблемы поколений): темат. сб. науч. статей / под ред. Г. В. Дыльнова, Н. В. Шахматовой. Саратов: Надежда, 2002. Вып. 1. С. 60-67.

  103. Елютина М. Э., Тейн П., Великий П. П., др Механизмы возникновения геронтологических стереотипов //. Интегрированная старость: практики социального участия: монография. Саратов: Наука, 2007. С. 63-75.

  104. Емелин В. А. Кризис постмодернизма, трансформация идентичности в инфообществе // Credo new. 2014. № 1 (77). С. 35-52.

  105. Ермолаева М. Практическая психология старости. Москва: ЭКСМО-Пресс, 2002. 318 с.

  106. Жестокое обращение с пожилыми людьми. Насилие, его влияние на здоровье. Доклад о ситуации в мире / Под ред. Этьенна Г. Круга, др./ Москва : Издательство «Весь Мир», 2003. 376 с. URL: https://www.who.int/violence_injury_prevention/violence/world_report/en/Ch_5RU.pdf (дата звернення: 17.11.2018).

  107. Журавлева Т. П. Основы гериатрии: учеб. пособ. Москва: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2003. 271 с.

  108. Забелина Н. В. Маргинализация пожилых людей в условиях социокультурной трансформации России: автореф. дисс. ... канд. соц. наук спец.: 22.00.06 — социология культуры, духовной жизни. Курск, 2006. URL: http://cheloveknauka.com/marginalizatsiya-pozhilyh-lyudey-v-usloviyah-sotsiokulturnoy-transformatsii-rossii#ixzz5HMeuJlLo (дата звернення: 17.11.2018).

  109. Загороднюк Т. «Концепции постсоветской трансформации общества Т. И. Заславской, Н. В. Паниной». К.: Институт социологии НАН Украины, Социологический центр имени Н. Паниной, 2013, 164 с.

  110. Зайцева Ю. Б. Особенности представления о старых людях // Психология зрелости, старения. 2007. № 4. С. 12-39.

  111. Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» // Пенсійне законодавство. Верховна Рада України. Закон № 2246-VIII. Стаття 7. Четвер, 07 грудня 2017.

  112. Зараковский Г. М., Степанова Г. Б. Психологический потенциал индивида, популяции // Человек. 1998. № 3. С. 50-59.

  113. Заславская Т. И. Человеческий потенциал в современном трансформационном процессе // Общественные науки, современность. 2005. № 4. С. 13-25.

  114. Захарова JI. H., Колосова В. В. Вынужденные социальные роли пожилых людей, их влияние на психический климат в обществе // Пожилые люди. Взгляд в XXI век. Н. Новгород: НИСОЦ, 2000. С. 113-114.

  115. Звіт про роботу пенсійного фонду України за 2017 рік. URL: http://www.pfu.gov.ua/content/uploads/2018/03/Zvit-pro-robotu-Pensijnoho-fondu-Ukrainy-u-2017-roci.pdf (дата звернення: 18.11.2018).

  116. Здравомыслова О. Е., Качалова Ю. А. Севоритьян А. С., др. Старшее поколение в современной России // Агентство социальной информации. Информационно-аналитическией бюллетень. 1999. № 8 (38). С. 1-26. URL: https://www.asi.org.ru/wp-content/uploads/2013/06/Starsh.pokolenie-v-sovr.Rossii.pdf (дата звернення: 18.11.2018).

  117. Злобіна О., Тихонович В. Суспільна криза і життєві стратегії особистості. Київ: Стилос, 2001. 238 с.

  118. Злобіна О. Особистість як суб’єкт соціальних змін. Київ: Ін-т соціології НАН України, 2004. 400 с.

  119. Золотухина А. П. Представители старшего поколения в семье: социальные роли, функции // Талант, знания, опыт старшего поколения на пользу Родине. Москва: МГСУ, 2000. С. 179-182.

  120. Зоська Я. В., Сторчовий Б. А. Споживацтво українців: вільний час та практики його споживання // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. 2015. Вип. 67-68. С. 113-122.

  121. Зоська Я. В., Іваць О. М. Людина-споживач в умовах формування інформаційного суспільства в Україні // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. 2016. Вип. 71. С. 58-75.

  122. Зязюн І. Криза цінностей — катастрофа суспільств і держав // Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи. 2010. Вип. 2. С. 7-20.

  123. Ильясов Ф. Феномен страха смерти в современном обществе // Социологические исследования. 2010. № 9. С. 80-86.

  124. Индекс Активного Старения 2014. Резюме. Июнь 2015 / United Nations Economic Commission for Europe. URL: http:// www1.unece.org/.../extract_for_translation%20RU%20one%20column (дата звернення: 18.11.2018).

  125. Индексы, индикаторы человеческого развития. Обновленные статистические данные 2018 / Опубликовано для Программы развития Организации Объединенных Наций (ПРООН), 2018. 111 с. URL: http://hdr.undp.org/sites/default/files/2018_human_development_statistical_update_ru.pdf (дата звернення: 18.11.2018).

  126. Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности, изменяющиеся общества // Полис. 1997. № 4. С. 6-23.

  127. Калинина Т. В. Функционально-типологический анализ человеческого потенциала: автореф. дисс. ... канд. филос. наук 09.00.11 — социальная философия. Казань, 2007. 26 с.

  128. Канатникова Ю. А. Анализ процесса демографического старения в Украине в современных евроинтеграционных реалиях / ГУ «Институт геронтологии им. Д. Ф. Чеботарева НАМН Украины», 2014. URL: http://www.confcontact.com/2014-problemi-novoj-ekonomiki/kanatnikova.htm (дата звернення: 18.11.2018).

  129. Карпова Н. М. Социальная адаптация пожилых людей в доме-интернате // Пожилые люди. Взгляд в XXI век. Н. Новгород: НИСОЦ, 2000. С. 39-40.

  130. Карсаевская Т. В. Этапы жизненного цикла человека: зрелость, старость // Психология зрелости, старения. 1997. № 3. С. 8-12.

  131. Капица С. П. Демографическая революция, будущее человечества // В мире науки. 2004. № 4. С. 84-91.

  132. Ковалева Н. Г. Поиск новых подходов к социальной адаптации пожилых // Пожилые люди. Взгляд в XXI век. Н. Новгород: НИСОЦ, 2000. С. 42-44.

  133. Ковалева Н. Г. Пожилые люди — социальное самочувствие // Социологические исследования. 2001. № 7. С. 73-79.

  134. Козлов А. А. Старость: социальная разобщенность или целостность? // Мир психологии. 1999. № 2. С. 80-96.

  135. Козлов А. А. Теории, традиции западной социальной геронтологии // Психология старости, старения: хрестоматия / сост. О. В. Краснова, А.  Г. Лидерс. Москва: Академия, 2003. С. 6-24.

  136. Кон И. С. В поисках себя. Личность, её самосознание. Москва: Политиздат, 1984. 151 с.

  137. Кон И. С. Психология ранней юности. Кн. для учителя. Москва: Просвещение, 1989. 255 с.

  138. Кон И. С. Возраст, возрастные категории // Психология возрастных кризисов: хрестоматия / сост. К. В. Сельченок. Минск: Харвест, 2000. С. 36-37.

  139. Козлова Т. З. Пенсионеры оценивают свою прошлую жизнь // Психология зрелости, старения. 2001. № 2 (14). С. 127-135.

  140. Козлова Т. З. Исследование зависимости между самооценкой, оценкой прожитой жизни у пожилых людей // Психология зрелости, старения. 2002. № 1. С. 135-145.

  141. Коленда Н. Соціальний потенціал: рівні формування та реалізації. URL: http://sophus.at.ua/publ/2013_12_19_20_kampodilsk/sekcija_1_2013_12_19_20/socialnij_potencial_rivni_formuvannja_ta_realizaciji/43-1-0-790 (дата звернення: 18.11.2018).

  142. Коленда Н. Соціальний потенціал: сутність та основні ознаки // Вісник ОНУ ім. І. Мечникова. 2013. Т. 18. Вип. 1. С. 105-115.

  143. Коленда Н. Соціальний потенціал: рівні, типи, складові // Глобальні та національні проблеми економіки / Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського. 2014. Вип. 2. С. 952-958.

  144. Коломієць О. Регулювання зайнятості літніх людей: від підвищення пенсійного віку до створення умов для реалізації трудового потенціалу // Україна, аспекти праці. Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України. 2014. № 2. С. 23-28.

  145. Комли М. Зрелый возраст как стадия развития: общение с пожилыми людьми // Социальная работа. 2003. № 4. С. 53-55.

  146. Комфорт А. Биология старения. Москва: Мир, 1967. 395 с.

  147. Коробейников Г. В. Психофизиологические механизмы старения, витаукта // Психология зрелости, старения. 2001. № 2 (14). С. 136-150.

  148. Коробейников А. Человеческий потенциал как стратегический фактор развития региона. 2008. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/chelovecheskiy-potentsial-kak-strategicheskiy-faktor-razvitiya-regiona (дата звернення: 18.11.2018).

  149. Корнилова М. В. Качество жизни, социальные риски пожилых // Современные исследования социальных проблем. 2011. Вып. 3. Т. 7. URL: http://cyberleninka.ru/article/n/kachestvo-zhizni-i-sotsialnye-riski-pozhilyh (дата звернення: 18.11.2018).

  150. Корсакова Н. К., Московичюте Л. И. Клиническая нейропсихология. Москва: МГУ, 1988. 144 с.

  151. Корчагин Ю. А. Широкое понятие человеческого капитала. Воронеж: ЦИРЭ, 2009. URL: http://www.lerc.ru/?part=articles&art=3&page=22 (дата звернення: 18.11.2018).

  152. Костина Н. Факторы профессионального угасания. Акмеологический поход: автореф. … канд. психол. наук. Ростов-на-Дону, 2006. URL: http: // psy.tsu.ru/data/pdf/2_17.pdf (дата звернення: 18.11.2018).

  153. Котуков А. Соціальний простір як об’єкт державного управління // Теорія та практика державного управління. 2013. Вип. 3. (42). С. 1-9.

  154. Крайг Г. Психология развития. Санкт-Петербург: Питер, 2000. 992 с.

  155. Крайніков Е. В. Геронтологія: словник-довідник. Київ: Паливода, 2010. 352 с.

  156. Краснова О. В. Стереотипы пожилых, отношение к ним // Психология зрелости, старения. 1998. № 1. С. 10-24.

  157. Краснова О. В., Марциновская Т. Д. Социально-психологические особенности адаптации в позднем возрасте // Психология зрелости, старения. 1998. № 3. С. 34-59.

  158. Краснова О. В. Роль бабушки: сравнительный анализ // Психология зрелости, старения. 2000. № 2. С. 89-114.

  159. Краснова О. В. Воспоминания старых людей: рассказ историй, биография, терапия «лайф ревю» // Психология зрелости, старения. 2002. № 1. С. 111-125.

  160. Краснова О. В. Эйджизм в работе с пожилыми людьми // Психология старости, старения: хрестоматия / О. В. Краснова, А. Г. Лидерс. Москва: Академия, 2003. 416 с.

  161. Кувшинова О. А. Геронтологические теории активности человека в пожилом возрасте // Вестник Оренбургского государственного университета. 2003. № 4. С. 168-172.

  162. Кувшинова О. А. Дискурс-анализ социально-экономического положения лиц пожилого возраста // Современные проблемы науки, образования. Социологические науки. 2012. № 4. URL: http://www.science-education.ru/104-6809 (дата звернення: 18.11.2018).

  163. Кули Ч. Х. Человеческая природа, социальный порядок. Москва: Идея-Пресс, Дом интеллектуальной книги, 2000. 320 с.

  164. Кухта М. Життєві стратегії як регулятори поведінки особистості // Соціальна регуляція поведінки в умовах суспільної нестабільності: монографія / за ред. О. Злобіної. Київ: Ін-т соціології НАН України, 2013a. С. 154-167.

  165. Кухта М. П. Особливості побудови життєвої перспективи людьми похилого віку // Третя всеукр. науково-практична конф. з міжнародною участю «Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук», 20 грудня 2013 р. : тези доп. Дніпропетровськ, 2013b. Ч. І. С. 22-23.

  166. Кухта М. Життєві перспективи людей похилого віку: теоретичний аналіз // Соціальні виміри суспільства. Київ. 2014a. № 6 (17). С. 253-266.

  167. Кухта М. П. Похилий вік: часові перспективи життя // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Запоріжжя: Класичний приватний університет. 2014b. Випуск 62. С. 72-81.

  168. Кухта М. П. Люди похилого віку перед обличчям смерті // Сборник научных трудов SWorld. Педагогика, психология, социология. 2014c. Вып. № 3 (36). Том 14. С. 32-34.

  169. Кухта М. Соціальне життя людей похилого віку // Матеріали другої міжнародної науково-практичної конференції. Політологія, філософія, соціологія: контури міждисциплінарного перетину. 10-11 жовтня 2014 р. Одеса, 2014d. С. 32-34.

  170. Кухта М. Перспективи і наслідки Євромайдану очима старшого покоління // Постсоціалістичні суспільства: різноманіття соціальних змін. Матер. Міжнар. соціол. читань пам’яті Н. В. Паніної та Т. І. Заславської. Київ. 2014e. С. 129-143.

  171. Кухта М. П. Старіння під призмою теоретиків структурного функціоналізму та активно-діяльнісного підходу // Політ. Сучасні проблеми науки. Гуманітарні науки: тези доповідей XIV Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених і студентів, м. Київ, 2-3 квітня 2014 року. Київ: НАУ, 2014f. С. 313.

  172. Кухта М. П. Соціальний статус в життєвих перспективах людей похилого віку // Актуальні проблеми сучасного суспільства в фокусі соціології: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Київ, 19 березня 2014 року. Київ: Міленіум, 2014g. С. 28-30.

  173. Кухта М. П. Вплив демократичних перетворень в Україні на життя людей похилого віку // Polska і Ukraina w dobie transformacij. 2014h. С. 116-128.

  174. Кухта М. Люди похилого віку очима експертів: труднощі та шляхи подолання життєвих негараздів // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2015a. № 4. С. 119-132.

  175. Кухта М. Динаміка ціннісних орієнтацій та адаптивність людей похилого віку в Україні // Соціальні виміри суспільства. Київ. 2015b. №7 (18). С. 482-496.

  176. Кухта М. П. Життєтворчість людей похилого віку // Політ. Сучасні проблеми науки: тези доповідей XV Міжнародної науково-практичної конф. молодих учених і студентів, м. Київ, 8-9 квітня 2015 р. Київ. 2015c. С. 301.

  177. Кухта М. П. Витоки дослідження проблематики старіння в соціології // Пріоритети сучасних суспільних наук в трансформаційних умовах: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 27-28 листопада 2015 року). Львів : ГО «Львівська фундація суспільних наук», 2015d. С. 46-47.

  178. Кухта М. Життєві перспективи як засіб саморегуляції особистості // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. Матеріали круглого столу: Сучасна масова свідомість динаміка і тенденції розвитку. № 1. 2015e. С. 188-189.

  179. Кухта М. Старіння в сучасному світі: соціологічно-психологічний аспект // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Київ. 2016a. Випуск 8 (19) С. 416-429.

  180. Кухта М. П. Життєві перспективи: поняття, структура, функції та види // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Запоріжжя: Класичний приватний університет. Випуск 69-70. 2016c. С. 57-66.

  181. Кухта М., Соболєва Н. Активна життєва стратегія представників старшої вікової групи як ресурс розвитку сучасного українського суспільства // Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Збірник наукових праць. 2016d. Вип.3 (17). С. 347-364.

  182. Кухта М. П. Проблема старіння населення в контексті Євроінтеграції // Молодий вчений : наук. журн. Спецвипуск. 2016e. № 4.1 (31.1). С. 69-72.

  183. Кухта М. Старші люди в Україні: соціальні стереотипи та феномен «консервації віку» // Матеріали ХХV Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку»: Зб. наук. праць. Переяслав-Хмельницький, 2016f. Вип. 25. С. 30-32.

  184. Кухта М. П. Здоров’я як ключовий ресурс життєпобудови в старшому віці // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Запоріжжя: Класичний приватний університет. Вип. 74. 2017a. С. 100-109.

  185. Кухта М. Життєві перспективи людей старшого віку, що перебувають під соціальною опікою: досвід емпіричного дослідження // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2017b. № 2. С. 131-148.

  186. Кухта М. Активні життєві стратегії як чинник збереження здоров’я в похилому віці // Соціальні виміри суспільства. 2017c. Вип. 9 (20). С. 400-413.

  187. Кухта М. Моделі життя та критерії ефективності життєвих стратегій // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2017d. № 4. С. 142-154.

  188. Кухта М. П. Соціальний потенціал старшого покоління як ресурс суспільного розвитку // Габітус. 2017e. Вип. 4. С. 60-65.

  189. Кухта М. Життєві стратегії старшого покоління в умовах соціальної напруженості // Українське суспільство: моніторинг соціальних змін, 2017f. Вип. 4 (18). С. 444-454.

  190. Кухта М. П. Основные принципы и факторы построения жизненной перспективы на разных этапах жизненного пути // Научное обозрение. Серия 2. Гуманитарные науки. 2017g. № 3. С. 14-26.

  191. Кухта М. П. Теоретичні передумови конструювання життя сучасною особистістю. Соціологічний аналіз сучасних соціокультурних процесів: колективна монографія / наук. ред. В. В. Танчер, Київ. нац.ун-т культури і мистецтв. Київ: Вид.центр КНУКіМ, 2017h. С. 204-243

  192. Кухта М. Дослідження проблематики життєздійснення в соціологічній думці України // Україна і світ: теоретичні та практичні аспекти діяльності у сфері міжнародних відносин: матеріали Міжнар.наук.-практ. конф., м. Київ, 19-20 квіт. 2017 р. Ч. 2. Київ : Вид. центр КНУКіМ. 2017i. С. 247-253.

  193. Кухта М. П. Активність та дозвілля людей похилого віку, що перебувають під соціальним патронатом // ІІІ Конгрес Соціологічної асоціації України «Нові нерівності нові конфлікти: шляхи подолання». Тези доповідей. Харків, 12-13 жовтня 2017 року. Харків, 2017j. С. 398-400.

  194. Кухта М. П. Вікові межі та маркери старості як характеристики соціально-вікової групи похилих // Вісник національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. Київ. 2017k. № 3/4 (35/36). С. 61-67.

  195. Кухта М. П. Характеристика соціального простору України з позиції можливостей актуалізації соціального потенціалу людей старшого віку // Габітус. 2018a. Вип. 5. С. 69-74.

  196. Кухта М. П. Жизненные стратегии разновозрастных групп украинского общества в условиях нестабильной социальной ситуации // Мониторинг общественного мнения: Экономические, социальные перемены. 2018b. № 3 (145). С. 139-160.

  197. Кухта М. Моделі актуалізації соціального потенціалу людей старшого віку в країнах Заходу // Україна і світ: теоретичні та практичні аспекти діяльності у сфері міжнародних відносин: матеріали Міжнар.наук.-практ. конф., м. Київ, 18-19 квіт. 2018c. Київ : Вид. центр КНУКіМ. С. 272-275.

  198. Кухта М. П. Шляхи запобігання виключенню людей старшого віку із соціального життя // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Запоріжжя: Класичний приватний університет. 2018d. Вип. 77. С. 176-186.

  199. Кухта М. П. Життєві перспективи особистості в структурі соціального потенціалу: проблемно-подієвий підхід // Український соціум. 2018e. № 2 (65). С. 83-95.

  200. Кухта М. Соціальний потенціал людей старшого віку в Україні [монографія]. Київ : КНУКіМ, 2018f. 304 с.

  201. Кюблер-Росс Э. О смерти, умирании. Москва: София, 2000. URL: https://www.e-reading.club/book.php?book=94233 (дата звернення: 18.11.2018).

  202. Лавріненко Н. Уявлення населення про соціальні ознаки старості і вік виходу на пенсію // Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Київ. 2014. С. 439-450.

  203. Ларионова Т. П. Университет третьего возраста: опыт создания перспективы развития. Методические рекомендации по социальной геронтологии. Казань: Академия управления «ТИСБИ», 2004. 66 с.

  204. Ларионова Т. П. Третий возраст: особенности восприятия социального времени: автореф. дисс. ... канд. соц. наук. спец.: 22.00.04 — социальная структура, социальные институты, процессы. Саранск, 2005. URL: http://cheloveknauka.com/tretiy-vozrast-osobennosti-vospriyatiya-sotsialnogo-vremeni#ixzz5HMPYQELR (дата звернення: 18.11.2018).

  205. Левин К. Определение понятия «поле в данный момент» // Хрестоматия по истории психологии: Период открытого кризиса / под. ред. П. Я. Гальперина, А. Н. Ждана. Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1980. 296 c.

  206. Левинсон А. Старость как институт // Отечественные записки. 2005. № 3 (24). URL: http: // www.strana-oz.ru/2005/3/starost-kak-institut (дата звернення: 20.11.2018).

  207. Левченко И. Е. Феномен социальной смерти // Социс. 2001. № 6. С. 22-31.

  208. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. Москва: Политиздат, 1977. 304 с.

  209. Лесечко М., Чемерис А. Соціальний капітал: проблеми розвитку й оцінки // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: матеріали науково-практ. конф. / за ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. Київ: Вид-во УАДУ, 2001. 424 с.

  210. Лесечко М. Д., Сидорчук О. Г. Соціальний капітал: теорія і практика: монографія. Ленинград: ЛРІДУ НАДУ, 2010. 220 с.

  211. Лібанова Е. Людський розвиток в Україні: інноваційний вимір кол. монографія. Київ: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2008а. 316 c.

  212. Лібанова Е. Бідність населення України: методологія, методика та практика аналізу: монографія. Київ: КНЕУ, 2008b. 328 с.

  213. Лидерс А. Г. Кризис пожилого возраста гипотеза о его психологическом содержании // Психология зрелости, старения. 2000. № 2. С. 6-11.

  214. Лисицын Ю. П. Образ жизни как основа здоровья. Анализ фактор риска заболеваемости // Медицинская газета. 2010. № 19. С. 12.

  215. Лихошва В. П. Социально-психологические проблемы пожилого возраста, способы психологической поддержки пожилых / Центр геронтологи, ухода. Когда любовь, забота побеждают. URL: http://www.sidelka-samara.ru/home/stati/4-socialno-psihologiceskie-problemy-pozilogo-vozrasta-i-sposoby-psihologiceskoj-podderzki-pozilyh (дата звернення: 20.11.2018).

  216. Литвинова И. А. Мониторинг образа, качества жизни пожилых людей // Пожилые люди. Взгляд в XXI век. Н. Новгород: НИСОЦ, 2000. С. 146-147.

  217. Лихницкая И. И., Бахтияров Р. Ш., Александрова М. Д. Отечественные исследования социальных аспектов старения // Успехи геронтологии. 1997. № 1. Вып. 1. С. 16-19.

  218. Логинова Н. А. Жизненный путь человека как проблема психологии // Вопросы психологии. 1980. № 1. С. 154-158.

  219. Лоранский Д. Н., Лукьянов В. С. Азбука здоровья : Кн. для молодежи / Москва : Профиздат, 1990. 172 с.

  220. Луков В. А., Меламуд В. Э. Компьютер, школа: Социокультурные. последствия компьютеризации. М., 1988. 88 с.

  221. Луман Н. Понятие риска // THESIS. 1994. Вып. 5. С. 135-160.

  222. Магун В., Руднев М. Жизненные ценности населения Украины: сравнение с 23 другими странами // Вестник общественного мнения. 2007. № 4 (90). С. 39-51.

  223. Максимова С. Г. Старость: социальное отчуждение или социальное принятие? // Вестник Московского университета. Сер. 18. Социология, политология. 2002. № 4. С. 179-193.

  224. Мамардашвили М. К. Психологическая топология пути. Москва: Фонд Мераба Мамардашвили, 2014. Т. 2. 1232 с. URL: https://www.e-reading.club/book.php?book=37088 (дата звернення: 20.11.2018).

  225. Марковкина С. Г. Дифференциация факторов, условий адаптации лиц пожилого, старческого возраста в стационарных учреждениях социального обеспечения: автореф. дис. ... канд. соц. наук. Барнаул, 1995. 22 с.

  226. Марковкина С. Г. Особенность адаптации пожилых // Социс. 1997. № 12. С. 48-50.

  227. Мартинюк І. О., Кухта М. П. Специфіка побудови життєвих стратегій та перспектив представниками різних вікових груп // Вісник Національного авіаційного університету. Соціологія. Політологія. Київ: НАУ, 2014a. № 1. С. 34-40.

  228. Мартинюк І. О., Кухта М. П. Проблематика людей похилого віку в Україні очима експертів // Вісник Національного авіаційного університету. Соціологія. Політологія. Київ: НАУ, 2014b. № 2. С. 33-40.

  229. Мартинюк І. О., Кухта М. П. Взаємозв’язок життєвих проблем і перспектив людей похилого віку: соціологічний аналіз // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Запоріжжя: Класичний приватний університет. 2015. Вип. 67-68. С. 139-150.

  230. Мартинюк І. О., Соболєва Н. I. Люди i ролi. Київ: Україна, 1993. 181 с.

  231. Мартынюк И. О., Соболева Н. И. Символическая социальная реальность: методологические подходы, практический опыт изучения // Социология: теория, методы, маркетинг. 2004. № 3. С. 126-146.

  232. Мартинюк І. Молодь України: штрихи до соціального портрета // Соціальні виміри суспільства. 2011. № 3. С. 221-234.

  233. Марциновская Т. Д. Особенности психического развития в позднем возрасте // Психология зрелости, старения. 1999. № 3. С. 13-17.

  234. Маршалл А. Принципы экономической науки / пер. с англ. Москва: Изд. гр. «Прогресс», 1993. Т. III. 352 с.

  235. Маршруты, ведущие в будущее, 1980. Краткий обзор докладов римскому клубу. URL: http://www.ihst.ru/~biosphere/Mag_3/gvishiani.htm#_Toc12517949 (дата звернення: 20.11.2018).

  236. Медицинские, социальные проблемы в геронтологии / под ред. Г. П. Котельникева, др. Самара: Самар. Дом печати: СГМУ, 1996. 285 с.

  237. Меньшикова О. И. Социально-трудовой потенциал: сущность, структура, факторы роста. Москва: МГУ, 2008. 139 с.

  238. Мечников И. И. Этюды оптимизма. Москва: Наука, 1988. 325 с.

  239. Микляева А. В. Возрастная дискриминация как социально-психологический феномен: монография. Санкт-Петербург: Речь, 2009. 160 с.

  240. Минигалиева М. Р. Личностные типы, социальные контакты людей позднего возраста // Психология зрелости, старения. 2000. № 2 (10). С. 75-88.

  241. Міляєва В. Р., Лебідь Н. К., Бреус Ю. В. Теоретичний аналіз поняття «потенціал особистості» // Проблеми сучасної психології. 2013. Вип. 20. С. 405-415. URL: http://problemps.kpnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/58/2017/05/20-38.pdf (дата звернення: 20.11.2018).

  242. Міненко В. Л. Стан та умови розвитку людського капіталу в Україні // Український соціум. 2010. № 2. С. 114-121.

  243. Мірошниченко І. С. Запобігання злочинам стосовно літніх людей у сім’ї // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 3. С. 223- 229.

  244. Мозговая А. В. Риск в социальном пространстве. Москва: Ин-тсоциологии РАН, 2001. 347 с.

  245. Молевич Е. Ф. К анализу сущности, формы социальной старости // Социологические исследования. 2001. № 4. С. 61-64.

  246. Москалев А. А. Старение, гены. Санкт-Петербург: Наука, 2008. С. 83-84.

  247. Москвичева Л. Н. Адаптация людей пожилого возраста к современной ситуации (два образа старения) // Пожилые люди. Взгляд в XXI век. Н. Новгород: НИСОЦ, 2000. С. 152-153.

  248. Мусина-Мазнова Г. Х. Социальная геронтология: теория, практика. Астрахань: Астраханский гос. ун-т, Изд. дом «Астраханский ун-т», 2012. 192 с.

  249. Народ скаже — як зав’яже: Українські народні прислів’я, приказки, загадки, скоромовки: зб. / упоряд. Н. С. Шумада. Київ, Веселка, 1985. 230 с.

  250. Народонаселение // Энциклопедический словарь / гл. ред. Г. Г. Меликьян. Москва: Большая Росс. Энцикл., 1994. С. 108-112. URL: http://www.idss.org.ua/monografii/2014_Naselennya.pdf (дата звернення: 20.11.2018).

  251. Новая молодость старшего поколения: конференции, форумы 2016 года, посвященные пожилым // Журнал социологии, социальной антропологии. 2017. Т. ХХ. № 1 (89). URL: http://www.jourssa.ru/sites/all/files/volumes/2017_1/Obzor_2017_1+.pdf (дата звернення: 20.11.2018).

  252. Незадекларована праця в Україні: форми прояву, масштаби та заходи в рамках системи інспекції праці: огляд у рамках проекту МОП «Зміцнення системи інспекції праці і механізмів соціального діалогу». Березень 2017. 67 с. URL: http://dsp.gov.ua/wp-content/uploads/2017/08/2_Незадекларована-праця.-Україна.-Форми-прояву-і-масштаби.pdf (дата звернення: 20.11.2018).

  253. Наше общее будущее / ООН. Генеральная Ассамблея. URL: http://www.un.org/ru/ga/pdf/brundtland.pdf (дата звернення: 20.11.2018).

  254. Нугаев М. А. Социальный потенциал Республики Татарстан. Казань, 2003. 156 с.

  255. Нюттен Ж. Мотивация, действие, перспектива будущего / под ред. Д. А. Леонтьева. Москва: Смысл, 2004. 608 с. URL: http://lib100.com/book/common_psychology/motivaciya_deystvie_perspektiva/mot_dejstv_i_persp.pdf (дата звернення: 20.11.2018).

  256. Омельянович Н. О., Алексеева А. В. Сравнительная характеристика пенсионных систем разных стран // Таврический научный обозреватель, 2016. № 4 (9). С. 5-8.

  257. ООН. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций. Принята резолюцией 55/2 Генеральной Ассамблеи от 8 сентября 2000 года. URL: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/summitdecl.shtml (дата звернення: 20.11.2018).

  258. ООН. Последующая деятельность по итогам второй Всемирной ассамблеи по проблемам старения // Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей 19 декабря 2011 года. Шестьдесят шестая сессия. Пункт 27 c повестки дня, 2012. 6 c. URL: https://undocs.org/ru/A/RES/66/127 (дата звернення: 20.11.2018).

  259. ООН. Повестка дня в области устойчивого развития на период до 2030 года. 2016. URL: https://www.un.org/sustainabledevelopment/ru/about/development-agenda/ (дата звернення: 20.11.2018).

  260. ООН. Доклад о Целях в области устойчивого развития, 2018 год. Нью Йорк, 2018. 36 с. URL: https://unstats.un.org/sdgs/files/report/2018/TheSustainableDevelopmentGoalsReport2018-RU.pdf (дата звернення: 20.11.2018).

  261. Официальные документы Всемирной организации здравоохранения / Международная конференция здравоохранения. Нью-Йорк, 19-22 июня 1946 г. №º 2. С. 100.

  262. Панина Н. В. Проблемы социальной адаптации пожилых людей к статусу пенсионера: автореф. дисс. … канд. философ. наук. Москва: ИСИ АН СССР, 1980. 22 с.

  263. Панина Н. В. Особенности отношения к жизни на поздних этапах жизненного пути // Жизненный путь личности. Киев: Наук. думка, 1987. С. 236-247.

  264. Пахомов С. Ю. Особливості формування українського інституціонального середовища // Reporter of the Priazovskyi State Technical University. Section: Economic sciences. 2015. Issue 29. Р. 218-227.

  265. Патрушев В. Д. Пенсионер: его труд, быт, отдых // Социологические исследования. 1998. № 10. С. 105-110 (дата звернення: 20.11.2018).

  266. Пенсійна реформа в Україні: напрями реалізації: монографія / за ред. Е. М. Лібанової. Київ: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, 2010. 270 с. URL: http://ckpfu.gov.ua/?p=1222 (дата звернення: 20.11.2018).

  267. Пачина О. А. Социально-культурная деятельность как средство преодоления одиночества людей третьего возраста: автореф. дисс. ... канд. пед. наук. спец.: 13.00.05 — теория, методика, организация социально-культурной деятельности. Тамбов, 2006. URL: http://www.dissercat.com/content/sotsialno-kulturnaya-deyatelnost-kak-sredstvo-preodoleniya-odinochestva-lyudei-tretego-vozra (дата звернення: 20.11.2018).

  268. Пенсійна система України та шляхи її реформування очима громадян // Центр Разумкова. Київ, 2017. 7 с. URL: http://razumkov.org.ua/uploads/article/Press1705_02.pdf (дата звернення: 20.11.2018).

  269. Пенсионный возраст в разных странах мира, 2017. Replika. Новостной портал. URL: http://replika.md/index.php/ru/v-mire/v-mire-obscestvo/2021-pensionnyj-vozrast-v-raznykh-stranakh-mira-tablitsa (дата звернення: 21.11.2018).

  270. Пенсійна реформа — 2017. 12.10.2017. / Урядовий портал. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/diyalnist/reformi/pensijna-reforma

  271. Профіль пенсійної системи України. 2017 / Урядовий портал. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/uploaded-files/pensiinoi-sistemi.pdf (дата звернення: 21.11.2018).

  272. Перепелюкова О. В. Організаційне забезпечення ефективного використання трудового потенціалу регіону: автореф. ... канд. екон. наук, спец.: 08.00.05 — розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. Харків: Наук.-дослід. центр індустріальних проблем розвитку, 2015. 21 с.

  273. Периодизация возраста // Демографический энциклопедический словарь / гл. ред. Д. И. Валентей. Москва: Сов. энцикл., 1985. 608 с.

  274. Петрушина Т. Соціокультурний потенціал інноваційного розвитку українського суспільства // Українське суспільство 1992-2013. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг / За ред. д.ек.н. В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги.. Київ, Ін-т соціології НАН України, 2013. С. 354-359.

  275. Пирожков С. И. Демографическое старение // Народонаселение: энцикл. словарь. Москва: БСЭ, 1994. С. 112.

  276. Писарев А. В. Факторы занятости в пенсионном возрасте // Народонаселение. 2003. № 2. С. 28-38.

  277. Писарев А. В. Демографическое старение: жизнедеятельность пожилого населения. Москва: ЦСП, 2004. 256 с.

  278. Поведінкові стратегії населення як чинник модернізації (досвід емпіричного дослідження) / за ред. О. Злобіної. Київ: Ін-т соціології НАН України, 2012. 160 с.

  279. Пожилые люди взгляд в XXI век / под ред. проф. З. Х. Саралиевой. Н. Новгород: НИСОЦ, 2000. 173 с.

  280. Повестка дня в области устойчивого развития до 2030 г. / ГА ООН. URL: https://www.un.org/sustainabledevelopment/ru/sustainable-development-goals/ (дата звернення: 21.11.2018).

  281. Потехина И. П., Чижов Д. В. Потенциал старшего поколения как составляющая национального человеческого капитала (по материалам исследования в регионах ЦФО) // Мониторинг общественного мнения: экономические, социальные перемены. 2016. № 2. С. 3-23.

  282. Пресса Р. Народонаселение, его изучение: демографический анализ. Москва: Статистика, 1966. 275 с.

  283. Прибыткова И. М. Демографическое развитие Украины в условиях глобализации, неопределенности ее геополитического выбора // Демографическое развитие: вызовы глобализации (Седьмые Валентеевские чтения): Международная конференция: Москва, Россия, 15-17 ноября 2012 .: Материалы / Под ред. В. А. Ионцева, Н. В. Зверевой, Г. Е. Ананьевой, В. П. Тышкевич. М.: МАКС Пресс, 2012. С. 142-157.

  284. Прибиткова І. М. Зміни в поселенській структурі населення України та тенденції міграції // Українське суспільство. 20 років незалежності. Соціальний моніторинг. Том 1. Київ, 2011. С. 102-114.

  285. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV. URL: zakon.rada.gov.ua/go/1058-15 (дата звернення: 21.11.2018).

  286. Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи: Закон України від 08.07.2011 № 3668-VI. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3668-17 (дата звернення: 21.11.2018).

  287. Пряжников Н. С. Личностное самоопределение в преклонном возрасте // Мир психологии: научно-методический журнал / ред. Д. И. Фельдштейн, А. Г. Асмолов. 1999. № 2. Апрель-июнь. С. 111-123.

  288. Психологія і педагогіка життєтворчості: навч.-метод. посібник / ред. рада: В. М. Доній (голова), Г. М. Несен (заст. голови), Л. В. Сохань, І. Г. Єрмаков (наук. ред.) та ін. Київ, 1996. 792 с.

  289. Психология среднего возраста, старения, смерти / под ред. А. А. Реана. Санкт-Петербург: Прайм-Еврознак, 2003. С. 276-277.

  290. Психология старости, старения: хрестоматия / сост. О. В. Краснова, А. Г. Лидерс. Москва: Академия, 2003. 412 с.

  291. Пучков П. В. Концептуальные основания превенции геронтологического насилия в современном российском обществе: автореф. дисс. ... докт. соц. наук. спец.: 22.00.04 — социальная структура, социальные институты. Саратов, 2009. URL: http://www.dissers.ru/avtoreferati-dissertatsii-sotsiologiya/a102.php (дата звернення: 21.11.2018).

  292. Пучков П. В. Вы чье, старичье? Опыт анализа геронтологического насилия // Социологические исследования. 2005. № 10. С. 35-41.

  293. Пучков П. В. Геронтологический эбьюзинг как предмет социологического исследования // Социология. 2006. № 23. С. 26-49.

  294. Ральникова И. А. Жизненные перспективы личности в научной парадигме психологического знания. // Известия Алтайского государственного университета. Барнаул, 2011. № 2/1 (70). Серия: Педагогика, психология. Право. Филология, искусствоведение. Философия, социология, культурология. Экономика. С. 53-60. URL: http://izvestia.asu.ru/2011/2-1/psyh/TheNewsOfASU-2011-2-1-psyh-03.pdf (дата звернення: 21.11.2018).

  295. Реан А. А., Аверин В. А., Дандарова Ж. К. Психология человека от рождения до смерти / под ред. А. Н. Реана. Санкт-Петербург: Прайм-Еврознак, 2001. 656 с.

  296. Рейтинг стран по ВВП на душу населения (ППС). 2015 г. // NoNews. URL: http://nonews.co/directory/lists/countries/gdp-ppp (дата звернення: 21.11.2018).

  297. Решетников А. В. Институциональные изменения социокультурного паттерна здоровья, болезни // Социология медицины: Научно-практический журнал. № 2. 2005. С. 3-25.

  298. Римашевская Н. М. Старшее поколение, будущее / под научн. ред. Н. М. Римашевской. Москва: Экон. образование, 2014. 212 с.

  299. Рівень зайнятості населення в Україні та в країнах ЄС / Економічний дискусійний клуб. URL: http://edclub.com.ua/analityka/riven-zaynyatosti-naselennya-u-krayinah-yevropeyskogo-soyuzu-ta-ukrayini (дата звернення: 21.11.2018).

  300. Рогозин Д. М. Либерализация старения, или труд, знания, здоровье в старшем возрасте // Социологический журнал. 2012. № 4. C. 62-93.

  301. Розова Т. Н. Значимые события как метод психологического консультирования пожилых людей // Пожилой человек: проблемы возраста, аспекты социальной защиты. Ульяновск: УлГУ, 1995. С. 57-62.

  302. Роик В.Д. Мир пожилых людей, как его обустроить / В. Д. Роик. Москва: Эксмо, 2011. 384 с.

  303. Рокич М. Природа человеческих ценностей // Свободная пресса. 1973. № 5. С. 20-28.

  304. Рубакин А. Н. Похвала старости. Москва: Озон, 1979. 224 с. URL: http://www.medical-enc.ru/starost/biologiya-stareniya.shtml (дата звернення: 21.11.2018).

  305. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. Москва: Педагогика, 1973. 424 с.

  306. Руководство по геронтологии, гериатрии. Введение в клиническую гериатрию / под ред. акад. РАМН, проф. В. Н. Ярыгина, проф. А. С. Мелентьева. Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2010. Т. 2. 784 с.

  307. Рыбакова Н. А. Феномен старости: монография. Москва-Псков: Изд-во Псковского обл. ин-та повышения квалификации работников образования, 2000. 169 с.

  308. Рыбакова Н. А. Проблема старости в европейской философии от античности до современности. Санкт-Петербург: Алетейя, 2006. 288 с.

  309. Садова М. А. Психологічні складові потенціалу самореалізації особистості // Вісник Одеського національного університету. Серія: Психологія. 2010. Вип. 9. Т. 15. С. 102-109.

  310. Сакрельцев И. Человеческий потенциал современного российского общества: социологический анализ // автореф. диссерт...канд.соц.наук. специальность 22.00.01. — теория, методология, история социологиии. Саратов. 2006. URL: http://www.dissercat.com/content/chelovecheskii-potentsial-sovremennogo-rossiiskogo-obshchestva-sotsiologicheskii-analiz#ixzz5HSeinfpg (дата звернення: 21.11.2018).

  311. Саралиева З. Х., Балабанов С. С. Пожилой человек в центральной России // Социологические исследования. 1999. № 12. С. 54-65.

  312. Саралиева З., Балабанова С. Третий возраст (Что показал опрос пожилых людей в Нижнем Новгороде, районах области) // Нижегородские новости. Н. Новгород. 1999b. № 48 (1775). С. 1-3.

  313. Саралиева З. Х., Балабанов С. С. Активный третий возраст // Материалы межрегиональной научно-практической конференции «Пожилой человек в XXI веке». Иваново: Ивановский гос. ун-т, 2005. С. 27-29.

  314. Симонова H. H. Социальная изоляция пожилых // Вестник РГНФ. 1998. № 4. С. 69-74.

  315. Синявская О. Пенсия: реформы, развитие // ПостНаука. 2015. URL: https://postnauka.ru/faq/41940.

  316. Словарь-справочник по социальной геронтологии / за ред. Тукумцева Б. Г. Самара: Изд-во «Самарский университет», 2003. 208 с.

  317. Словник української мови: в 11 томах. Том 6, 1975. С. 332.

  318. Словник української мови: в 11 томах. Том 11, 1980. С. 326.

  319. Смелзер Н. Возраст, неравенство // ред.-сост. Д. Я. Райгородский. Самара: Изд. дом БАХРАХ-М, 2004. С. 57-90.

  320. Смолева Е. О., Морев М. В. Удовлетворенность жизнью, уровень счастья. Взгляд социолога / под науч. ред. д. э. н. А. А. Шабуновой. Вологда: ИСЭРТ РАН, 2016. 164 с.

  321. Смолькин А. Социокультурная динамика отношения к старости: автореф. дисс. … канд. соц. наук. спец.: 22.00.04. — социальная структура, социальные институты, процессы. Саратов, 2004. URL: http://www.dissercat.com/content/sotsiokulturnaya-dinamika-otnosheniya-k-starosti (дата звернення: 22.11.2018).

  322. Смолькин А. Исторические формы отношения к старости // Отечественные записки. 2005. № 3 (24). С. 253-264.

  323. Смирнова Т. В. Пожилые люди: стереотипный образ, социальная дистанция // Социологические исследования. 2008a. № 8. С. 49-55.

  324. Смирнова Т. В. Профессиональные ресурсы в пожилом возрасте: монография. Саратов: Сарат. гос. техн. ун-т, 2008b. 160 с.

  325. Соболєва Н. I. Соцiологiя суб’єктивної реальностi. Київ: Iн-т соцiологiї НАН України, 2002. 296 с.

  326. Соболєва Н. Жити в Україні: особистісні стратегії виживання та досягнення // Українське суспільство 1992-2009. Динаміка соціальних змін; за ред. В. Ворони, М. Шульги. Київ: ІС НАН України, 2009. С. 206-213.

  327. Соболєва Н. Культурні домінанти поколінь та життєві стратегії молоді // Субкультурна варіативність українського соціуму / за ред. Н. Костенко, А. Ручки. Київ: ІС НАН України, 2010. С. 70-98.

  328. Соболєва Н. Інтереси та особистісні стратегії життя в перехідному суспільстві // Соціальні інтереси в контексті соціокультурної модернізації / за ред. О. Злобіної. Київ: ІС НАН України, 2011. С. 271-289.

  329. Соболєва Н. Життєвий вибір як чинник самовизначення особистості Соціологія : теорія, методи, маркетинг. 2015. № 1. С. 184-186.с.

  330. Соловьева Л. И. Пожилые люди, общество // Полис. 1991. № 6. С. 144-148.

  331. Солодникова И. В. Развитие человека в зрелости как проблема гуманитарных наук // Общественные науки, современность. 2001. № 2. С. 147-157.

  332. Cови А. Старение населения, продление жизни // Методы демографических исследований. Москва: Статистика, 1969. С. 48-58.

  333. Сонин М. Л., Дыскин А. А. Пожилой человек в семье, обществе. Москва: Статистика, финансы, 1984. 175 с.

  334. Сохань Л. В. Жизненный путь личности (вопросы теории, методологии социально-психологического исследования). Киев: Наук. думка, 1987. 279 с.

  335. Сохань Л. Стратегия жизни, стратегический потенциал личности // Соціальні виміри суспільства. Київ, 2016. № 6 (17). С. 362-369.

  336. Спасокукоцкий Ю. Изучение физиологической старости, борьба за долголетие в свете задач геронтологии, гериатрии // Механизмы старения (Вопросы геронтологии, гериатрии, т. ІІІ). Киев: Гос. медицинское изд-во УССР, 1963. С.°352-354.

  337. Специальный доклад. Стереотипы, дискриминация в отношении пожилых в Кыргызской Республике // Институт Омбудсмена в Кыргызской Республике. Б. : Септембер Медиа, 2018. 60 с.

  338. Стан сингулярності: соціальні структури, ситуації, повсякденні практики / за ред. С. Макеєва і С. Оксамитної. Київ: НаУКМА, Ін-т соціології НАН України, 2017. 180 с.

  339. Старение в XXI веке: триумф, вызов / Издание Фонда Организации Объединенных Наций в области народонаселения (ЮНФПА), Нью-Йорк, организации «Хелпэйдж Интернэшнл». Лондон, United Nations Population Fund (UNFPA) and HelpAge International, 2012. С. 3-6. URL: https://www.unfpa.org/sites/default/files/pub-pdf/Ageing%20Report%20Executive%20Summary%20RUSSIAN%20Final%20low%20resolution.pdf (дата звернення: 22.11.2018).

  340. Старикова М. М. Вынужденные, выбранные семейные роли пожилых людей: социологический анализ // Альманах современной науки, образования. Тамбов: Грамота, 2010. № 1 (32). Ч. 2. С. 165-171.

  341. Старикова М. М. Стереотипы старости, старения // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. Серия Социальные науки, 2011. № 2 (22). С. 43-50.

  342. Старение населения — один из главных вызовов Европе // Вся Европа. Ежемесячное интернет-издание. 2009. № 9 (36). URL: http://alleuropalux.org/?p=668 (дата звернення: 22.11.2018).

  343. Стратегия, план действий в поддержку здорового старения в Европе, 2012-2020 гг. // ВОЗ. Европейское региональное бюро. URL http://www.euro.who.int/ru/health-topics/Life-stages/healthy-ageing/publications/2012/strategy-and-action-plan-for-healthy-ageing-in-europe,-20122020 (дата звернення: 22.11.2018).

  344. Стрижак О. О. Теоретичні основи дослідження інституціонального середовища людського розвитку // Вісник КрНУ ім. Михайла Остроградського. 2016. Вип. 4 (99). С. 116-123.

  345. Стюарт-Гамильтон Я. С. Психология старения. Санкт-Петербург: Питер, 2002. 256 с.

  346. Танчер В. В. Полікультурність сучасних соціумів: тренди та виклики // Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, 2018. Вип. 1. С. 212-222.

  347. Тащева А. И. Проблема старости: социокультурный феномен // Психология старости, старения: хрестоматия / сост. О. В. Краснова, А. Г. Лидерс. Москва: Академия, 2003. С. 43-45.

  348. Титаренко Т. М., Злобіна О. Г., Лєпіхова Л. А. Як будувати власне майбутнє: життєві завдання особистості: монографія / Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. Кіровоград: Імекс ЛТД, 2012. 512 с.

  349. Теории старения на организменном уровне интеграции. Научный проект «Системная схема старения человека». URL: http://sciencevsaging.org/content/свободный--34 (дата звернення: 22.11.2018).

  350. Ткаченко Л. Г. Захист трудових прав людей похилого віку / Ін-т демографії. Київ, 2013. 15 с. URL: https://www.idss.org.ua/.../2013_14-15_11_Tkachenko_mat... (дата звернення: 22.11.2018).

  351. Тойнби Дж А. Постижение истории: cб. / пер. с англ. Е. Д. Жаркова. Москва: Рольф, 2001. 640 с. URL: http://lib.ru/HISTORY/TOYNBEE /history.txt#Toynbee104.htm (дата звернення: 22.11.2018).

  352. Тополь О. Соціально-економічні наслідки демографічного старіння населення // Чернігівський науковий часопис. 2015. Серія 1. Економіка управління. 1 (6). С. 5-10.

  353. Тоффлер Э. Третья волна. Москва: АСТ, 1980. 784 с.

  354. Тютюнник Н. С., Ігнатова О. А. Використання категорій «потенціал», «капітал» і «ресурс» у соціально-економічних дослідженнях // Економіка промисловості. 2012. № 3-4 (59-60). С. 351-355.

  355. Украинец В. Н. Жизненные перспективы личности // Жизненный путь личности. Киев, 1987. С. 217-225.

  356. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Додаток: таблиці моніторингового опитування «Українське суспільство — 2016». / гол. ред. д. екон. н. В. М. Ворона, д. соціол. н. М. О. Шульга. Київ: Ін-т соціології НАН України, 2016. Вип. 3 (17). 550 с.

  357. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Додаток: таблиці моніторингового опитування «Українське суспільство — 2017». / гол. ред. д. екон. н. В. М. Ворона, д. соціол. н. М. О. Шульга. Київ: Ін-т соціології НАН України, 2016. Вип. 4 (18). 501 с.

  358. Урланис Б. Ц. История одного поколения (социально-демографический очерк). Москва: Мысль, 1968. 268 с.

  359. Урядовий портал. Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України. Про схвалення Стратегії державної політики з питань здорового та активного довголіття населення на період до 2022 року. 11 січня 2018 р. № 10-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-shvalennya-strategiyi-derzhavnoyi-politiki-z-pitan-zdorovogo-ta-aktivnogo-dovgolittya-naselennya-na-period-do-2022-roku (дата звернення: 22.11.2018).

  360. Урядовий портал. Андрій Рева: Автоматичне осучаснення пенсій почнеться з 1 березня 2019 року // Міністерство соціальної політики України, опубліковано 26 вересня 2018 року о 15:38. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/news/andrij-reva-avtomatichne-osuchasnennya-pensij-pochnetsya-z-1-bereznya-2019-roku (дата звернення: 22.11.2018).

  361. Федотов А. И. История возникновения пенсионных систем в зарубежных странах // Труды ИСА РАН, 2006. Т. 23. С. 308-316.

  362. Филиппов В. Социальный потенциал современной молодежи в условиях модернизации российского общества: социологический анализ: автореф. дисс. … канд. социол. наук: 22.00.04 — социальная структура, социальные институты, процессы. Москва, 2007. URL: http://cheloveknauka.com/sotsialnyy-potentsial-sovremennoy-molodyozhi-v-usloviyah-modernizatsii-rossiyskogo-obschestva-sotsiologicheskiy-analiz#ixzz52iix63Zn (дата звернення: 22.11.2018).

  363. Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия. 1920. URL: https://www.e-reading.club/bookreader.php/60730/Freiid_-_Po_tu_storonu_principa_udovol%27stviya.html (дата звернення: 22.11.2018).

  364. Фролькис В. В. Старение, биологические возможности организма. Москва: Наука, 1975. 272 c.

  365. Фролькис В. В. Системный подход, саморегуляция, механизмы старения // Геронтология, гериатрия. Киев: Ин-т геронтологии, 1985. С. 12-23.

  366. Фролькис В. В. Долголетие: действительное, возможное. Киев: Наук. думка, 1989. 244 с.

  367. Френкель З. Г. Удлинение жизни, деятельная старость. Москва: АМН СССР, 1949. 394 с.

  368. Хайдеггер М. Бытие время. Харьков: «Фолио», 2003. 503 с.

  369. Хазова С. А. Ментальные ресурсы субъекта в разные возрастные периоды: дисс. … докт. психол. наук. спец.: 19.00.13 — психология развития, акмеология / КГУ. Кострома, 2014. 540 с.

  370. Хантингтон С. М. Третья волна. Демократизация в конце ХХ века. РОССПЭН, 2003. 368 с.

  371. Хижный Э. К. Старение населения, пенсионные реформы в странах «Большой семерки»: науч.-аналит. обзор. Москва: ИНИОН РАН, 2000. 124 с.

  372. Хижняк Л. М. Идентичность людей пожилого возраста и приоритеты социальной политики. Вістник Одеського національного університету. Том. 12. Вип. 6. Сер. Соціологія і політичні науки. 2007а.

  373. Хижняк Л. М. Оптимізація управління системою медичного обслуговування пенсіонерів як соціологічна проблема. Збірник наукових праць ДонДУУ: «Соціологія управління». Сер. «Спеціальні та галузеві соціології». Т. VIII. Вип. 3 (80). Донецьк: ДонДУУ, 2007b. С. 25-32.

  374. Хижняк Л. М. Професійний потенціал працівників у старіючому суспільстві: управлінські стратегії // Наукові студії Львівського соціолог. форуму «Багатовимірні простори сучасних соціальних змін»: зб. наук. праць. Львів: Вид. центр Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 2008. С. 588-592.

  375. Хижняк Л. М. Международные организации как субъекты оптимизации социальной политики и повышения качества социальной работы // Социальная работа: история, теория и практика / под ред. В. В. Харабета, Л. М. Хижняк, А. И. Андрющенко. Мариуполь: ПГТУ, 2015. С. 206-218.

  376. Холостова Е. И. Пожилой человек в обществе. Москва: Социально-технологический ин-т, 1999. Ч. 1. 200 с.

  377. Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії: національна доповідь / ред. кол.: С. І. Пирожков, О. М. Майборода, Ю. Ж. Шайгородський та ін. ; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Київ : НАН України, 2016. 284 с.

  378. Цілі сталого розвитку: Україна. Національна доповідь / Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. 2017. URL: http://www.idss.org.ua/monografii/2017_SDGs_NationalReport.pdf (дата звернення: 23.11.2018).

  379. Чеботарев Д. Ф. Социально-экономические, гигиенические проблемы геронтологии // Здоровье пожилых людей. Москва, 1978. С. 17-23.

  380. Чеканова Э. Е. Социальные процессы старения: структуралистско-конструктивистский анализ. Саратов: Научная книга, 2004. 309 c.

  381. Человеческий потенциал как критический ресурс России / Рос. акад. наук, Ин-т философии; отв. ред. Б. Г. Юдин. Москва: ИФРАН, 2007. 175 с.

  382. Черепанова М. И. Специфика распространения суицидальных рисков среди населения пожилого, старческого возраста // Известия Алтайского государственного университета. 2013. Т. 1. № 2 (78). С. 234-236.

  383. Чертова Г. И. Смертность населения России в ХІХ в. По исследованиям современников // Брачность, рождаемость, смертность в России, в СССР: сб. ст. / под. ред. А. Г. Вишневского. Москва: Статистика, 1977. С. 154-166.

  384. Чуева Е. Н. Особенности восприятия жизненного пути в разные периоды зрелости // Вестник КРАУНЦ. Эмпирические исследования проблем взаимодействия в системе «человек-среда». 2011. № 2 (18). С. 98-107.

  385. Шакурова М. В. Социокультурное пространство как условие становления социокультурной идентичности личности. URL: http://www.e-culture.ru/Articles/2007/Shakurova.pdf (дата звернення: 23.11.2018).

  386. Шапиро В. Д. Человек на пенсии (социальные проблемы, образ жизни). Москва: Мысль, 1980. 208 с.

  387. Шаповаленко И. В. Возрастная психология (Психология развития, возрастная психология). Москва: Гардарики, 2005. 349 с.

  388. Шаталова Н. И. Трудовой потенциал работника: проблемы, функционирование, развитие. Екатеринбург: УрГЭУ, 1998. С. 85-86.

  389. Шахматов Н. Ф. Психическое старение: счастливое, болезненное. Москва: Медицина, 1996. 302 с.

  390. Шахматов Н. Ф. Старение время личного познания вечных вопросов, истинных ценностей // Психология зрелости, старения. 1998. № 2. С. 14-20.

  391. Шибалков И. П. Эволюция теоретических представлений о здоровье как экономической, социальной категории // Интернет-журнал «Науковедение». Т. 9. № 3. 2017. URL: http://naukovedenie.ru/PDF/97EVN317.pdf (дата звернення: 23.11.2018).

  392. Шкаратан О. И. Социология неравенства. Теория, реальность / Нац. исслед. ун-т «Высшая школа экономики». Москва: Изд. дом Высшей школы экономики, 2012. 526 с.

  393. Шляхтин Г. С. Возрастные особенности временной перспективы личности // Психология личности, время: тезисы докладов. Черновцы, 1991. С. 13-15.

  394. Шмелева Н. Б. «Третий» возраст, его проблемы. Технологические аспекты социальной работы с пожилыми людьми // Российский журнал социальной работы. 1995. № 2. С. 63-67.

  395. Шмелева Е. В. Пожилые люди в крупном городе: условия жизни, механизмы адаптации: автореф. дисс. ... канд. соц. н. спец.: 22.00.04 — социальная структура, социальные институты, процессы. Санкт-Петербург, 2005. 20 с.

  396. Штепа О. С. Особливості психологічної ресурсності осіб зрілого віку // Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. 2012. Вип. 15. С. 310-317.

  397. Штырбул С. А. Социальный капитал, социальный потенциал: субъекты, функции: автореф. дисс. … канд. экон. наук. Москва: МГУ, 2010. 27 с.

  398. Шульга Н. Дрейф на обочину. Двадцать лет общественных изменений в Украине. Київ: «Бізнесполіграф», 2011. 448 с.

  399. Щанина Е. В. Социальная активность пожилых людей в современном российском обществе: региональный аспект: автореф. дисс. … канд. соц. наук. Пенза, 2006. 20 с. URL: http://www.dissercat.com/content/sotsialnaya-aktivnost-pozhilykh-lyudei-v-sovremennom-rossiiskom-obshchestve (дата звернення: 23.11.2018).

  400. Щепанский Ян. Элементарные понятия социологии. Москва: Прогресс, 1969. 240 с.

  401. Щорічна доповідь про стан здоров’я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров’я України. 2016 рік / МОЗ України, ДУ«УІСД МОЗ України». Київ, 2017. 516 с.

  402. Эвтаназия под «Оду к радости»: 104-летний ученый добровольно ушел из жизни в клинике Швейцарии. 10 мая 2018 г. / УНИАН. URL: https://www.unian.net/world/10111559-evtanaziya-pod-odu-k-radosti-104-letniy-uchenyy-dobrovolno-ushel-iz-zhizni-v-klinike-shveycarii-video.htmlhttps://www.unian.net/world/10111559-evtanaziya-pod-odu-k-radosti-104-letniy-uchenyy-dobrovolno-ushel-iz-zhizni-v-klinike-shveycarii-video.html (дата звернення: 23.11.2018).

  403. Энциклопедия социологии / Сост. А. Антинази, 2009. URLhttps://dic.academic.ru/dic.nsf/enc1p/45218 (дата звернення: 23.11.2018).

  404. Эриксон Э. Х. Восемь возрастов человека / Детство, Общество / пер. А. А. Алексеева. 2-е изд., перераб., дополн. Санкт-Петербург: Речь, 2002. С. 235-259.

  405. Этинген Л. Е. Третий возраст: старость // Человек. 2002. № 1. С. 44-54.

  406. Юдин Б. Г. Человеческий потенциал / гл. ред. И. И. Мазуп, А. Н. Чумаков // Глобалистика: энциклопедия; Центр научных, прикладных программ «Диалог». Москва: ОАО Изд-во «Радуга», 2003. 1328 с.

  407. Юнг К. Г. Проблемы души нашего времени. Москва: Прогресс, 1994. С. 185-203.

  408. Ядов В. А. О диспозиционной регуляции социального поведения личности // Социальная психологиях: хрестоматия / сост. Е. П. Белинская, О. А. Тихомандрицкая. Москва: Аспект Прес, 2003. С. 416-430.

  409. Ядов В. А. Становление личности: общественное, индивидуальное // Социологические исследования. 1985. № 3. С. 66-74.

  410. Якимова Е. В., Торнстон Л. Геронтология в динамическом обществе // Социальная геронтология: современные исследования. Москва: ИНИОН РАН, 1994. С. 58-68.

  411. Якимова Е. В., Харевен Т. К. Последний этап: исторические аспекты зрелости, старости // Социальная геронтология: современные исследования. Москва: ИНИ-ОН РАН, 1994. С. 104-111.

  412. Яковлев В. Проект «Возраст счастья. 50 — всё только начинается». URL: http://vladimiryakovlev.ru/ (дата звернення: 23.11.2018).

  413. Ярчук Г. Здоровий спосіб життя: реальний стан та державна політика // Соціальна робота в Україні: теорія і практика, 2012. № 3-4. С. 112-126.

  414. Яцемирская Р. С., Беленькая И. Г. Социальная геронтология. Москва: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. 224 с.

  415. Яценко Л. Д., Якушенко Л. М. Ризики поширення та шляхи мінімізації тіньової зайнятості в Україні // Відділ соціальної політики. Серія «Соціальна політика». № 23. С. 3. URL: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/tinyova_zaynatist-71558.pdf (дата звернення: 23.11.2018).

  416. Abrams D., Russell, P. S., Vauclair C.-M., Swift H. J. Ageism in Europe: Findings from the European Social Survey. London: Age UK. 2011. 125 р.

  417. Abrams D., Vauclair, M. Who is «young» and who is «old»? // Perception of age categories and experiences of ageism in the UK and Europe // ESRC Festival of Social Science. City University. 2010. URL: https://kar.kent.ac.uk/29810/1/ESS-ESRCAgeism_ppt_modified_version.pdf (дата звернення: 24.11.2018).

  418. Abrams D., Swift H.J., Drury L. Old and Unemployable? How Age-Based Stereotypes Affect Willingness to Hire Job Candidates // Journal of Social Issues. 2016. 72 (1). Р. 105-121.

  419. Abrams D., Swift H. J., Lamont R. A., Drury L. The barriers to and enablers of positive attitudes to ageing and older people, at the societal and individual level // Government Office for Science: Foresight Review. 2016. Р. 1-35.

  420. Agahi N., Ahacic К., Marti G. Continuity of Leisure Participation From Middle Age to Old Age // Parkerournals of Gerontology: Series B. 2006. Vol. 61. Issue 6. P. 340-346. URL: https://doi.org/10.1093/geronb/61.6.S340 (дата звернення: 24.11.2018).

  421. Arber S., Ginn J. The invisibility of age: Gender and class in later life // The Sociological Review. 1991. 39. Р. 260-291.

  422. Attitudes about Aging: a global perspective.Washington (DC): Pew Research Center. 2014. URL: http://www.pewglobal.org/ files/2014/01/Pew-Research-Center-Global-Aging-Report-FINAL-January-30-20141.pdf (дата звернення 10 липня 2015).

  423. Baltes P. B., Baltes M. M. Psychological perspectives on successful aging: The model of selective optimization with compensation // Successful aging: Perspectives from the behavioral sciences. Cambridge, MA: Cambridge University Press, 1990. P. 1-34.

  424. Barrett G., McGoldrick C. Narratives of (in) active ageing in poor deprived areas of Liverpool // International Journal of Sociology and Social Policy, 2013. Vol. 33. Р. 347-366.

  425. Bazzini D. G., McIntosh W. D., Smith S. M., Cook S., Harris C. The aging woman in popular film: Underrepresented, unattractive, unfriendly, and unintelligent // Sex Roles: A Journal of Research, 36 (7-8). Р. 531-543. URL: https://psych.appstate.edu/sites/psych.appstate.edu/files/14/Bazzini_Doris_1997_The_Aging_Woman_in_Popular_Film.pdf (дата звернення: 24.11.2018).

  426. Bengtson Vern L., Burgess Elisabeth O. and. Parrott Tonya M. Theory, Explanation, and a Third Generation of Theoretical Development in Social Gerontology journa1 // Journal of Gerontology, 1991. Vol 528, № 2. Р. S72-S88.

  427. Birren J. A., Bengtson V. L., Deutchman D. E. Emergent theories of aging / New York, Springer Pub. Co.,1988. 530 р.

  428. Braithwaite V. Old Age Stereotypes: Reconciling Contradictions // Journal of Gerontology. 1986. № 41(3): Р. 353-360.

  429. Bratt C., Abrams D., Hannah J. Swift, Vauclair Ch.-M., Marques S. Perceived Age Discrimination Across Age in Europe: From an Ageing Society to a Society for All Ages // Developmental Psychology. 2018. 54(1). Р. 167-180.

  430. Bond J., Coleman P., Peace S. Ageing in Society: An Introduction to Social Gerontology. London, 1993. 401 p.

  431. Boudiny K., Mortelmans D. A critical perspective: Towards a broader understanding of «active ageing» // Electronic Journal of Applied Psychology. 2011. Р. 7-8.

  432. Boudiny K. «Active ageing»: From empty rhetoric to effective policy tool // Ageing and Society. 2013. № 33. Р. 1077-1098.

  433. Butler R. N. Succesful Aging and the Role of the Life Review / Journal of the American Geriatrics Society, 1974. № 22. Р. 529-535.

  434. Caldwell John C., Caldwell B. K., McDonald P. F., Schindlmayr T. Demographic Transition Theory. Dordrecht, The Netherlands: Springer, 2006.

  435. Campbell A. The Contributions of P. K. Whelpton to the study of fertility // Sociological Focus, 1970. Vol. 4. №. 1. Р. 55-62.

  436. Carmel E., Hamblin K., Papadopoulos T. Governing the activation of older workers in the European Union: The construction of the «activated retiree» // International Journal of Sociology and Social Policy. 1997. Vol. 27. Issue: 9/10, P. 387-400.

  437. Central Intelligence Agency. The World Factbook / Country comparison: Death Rate. URL: https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/fields/346rank.html#UP (дата звернення: 24.11.2018).

  438. Centre for Policy on Ageing. Ageism and age discrimination in mental health care in the United Kingdom: A review from the literature. Centre for Policy on Ageing: London, 2009. UK. URL: http://www.cpa.org.uk/information/reviews/reviews.html (дата звернення: 24.11.2018).

  439. Chapman S. Theorizing about aging well: Constructing a narrative // Canadian Journal on Aging. 2005. Vol. 24. P. 9-18.

  440. Clarfield Dr. Ignatz Nascher and the birth of geriatrics // CMAJ November 01, 1990. № 143 (9). P. 944-945.

  441. Constanca P., Ribeiro O., Teixeira L. Active ageing: An empirical approach to the WHO model. Current Gerontology and Geriatrics Research. 2012. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3501803/ (дата звернення: 24.11.2018).

  442. Dahlgren G., Whitehead M. Policies and Strategies to Promote // Social Equity in Health. Stockholm: Institute for Futures Studies. 1996. Р. 309-323.

  443. Eisenstadt S. N. From generation to generation. 2 ed. N. Y., 1966.

  444. Erikson E. Involvement in Old Age / Erik H. Erikson, Helen Q. New York. Norton&Company, 1986. 352 pp.

  445. Esping-Andersen G., Myles J. Incomplete revolution: Adapting welfare states to women’s new roles. Oxford: Polity Press, 2009. 214 pp.

  446. ESS DATA. ESS4-2008. URL: http://nesstar.ess.nsd.uib.no/webview/index.jsp?v=2&submode=variable&study=http%3A%2F%2F129.177.90.83%3A-1%2Fobj%2FfStudy%2FESS4e04.4&gs=undefined&variable=http%3A%2F%2F129.177.90.83%3A80%2Fobj%2FfVariable%2FESS4e04.4_V346&mode=documentation&top=yes/ (дата звернення: 25.11.2018).

  447. Estes C. The aging enterprise. The new political economy of aging: introduction and critique. San Francisco: Jossey Bass. 1991. P. 19-37.

  448. Europe 2020. A European strategy for smart, sustainable and inclusive growth. Brussels, 2010. 32 p. URL: http://ec.europa.eu/eu2020/pdf/COMPLET%20EN%20BARROSO%20%20%20007%20-%20Europe%202020%20-%20EN%20version.pdf (дата звернення: 24.11.2018).

  449. European Comission (EC). Strategy documents. URL: https://ec.europa.eu/info/strategy/strategy-documents_en (дата звернення: 24.11.2018).

  450. Eurostat. Employment rate by sex, age group 20-64. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/tgm/table.do?tab=table&init=1&language=en&pcode=t2020_10&plugin=1 (дата звернення: 25.11.2018).

  451. Eurostat. Employment rate of older workers, age group 55-64. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/tgm/table.do?tab=table&init=1&language=en&pcode=tesem050&plugin=1 (дата звернення: 25.11.2018).

  452. Eurostat. Life expectancy at birth by sex. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/web/population-demography-migration-projections/data/main-tables (дата звернення: 24.11.2018).

  453. Eurostat. Statistics Explained. Mortality and life expectancy statistics. URL: http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Mortality_and_life_expectancy_statistics (дата звернення: 25.11.2018).

  454. Eurostat. At risk of poverty or social exclusion in the EU-28, 2017. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/news/themes-in-the-spotlight/poverty-day-2018 (дата звернення: 25.11.2018).

  455. Estes C. L., Linkins K. W., Binney E. A. The political economy of aging. Handbook of aging and the social sciences 4th ed. Academic Press, San Diego, 1996. Р. 346-361.

  456. Foster L., Walker A. Active and Successful Aging: A European Policy Perspective // Gerontologist. 2015 Feb. 55(1). Р. 83-90.

  457. Foster L. Active ageing and pensions in the EU // Journal of Comparative Social Welfare. 2012. № 28. Р. 223-234.

  458. From Red to Gray: the «Third Transition» of Aging populationin Eastern Europe and the Former Soviet Union. Washington, D. C., World Bank, 2007. 295 p.

  459. Gobbens R., Assen M.. Associations of Environmental Factors With Quality of Life in Older Adults // The Gerontologist. 2018. Vol. 58. Issue 1. P. 101-110.

  460. Global age-friendly cities: A guide. Geneva: World Health Organization. 2007. 76 p. URL: http://www.who.int/ageing/publications/age_ friendly_cities_guide/en/ (дата звернення: 25.11.2018).

  461. Guillemard A. Old age, retirement, and the social class structure: Toward an analysis of the structural dynamics of the later stage of life // Ageing and Life Course Transitions. London: Tavistock Publications, 1982. Р. 221-243.

  462. Guillemard A. M. The making of old age policy in France // Old age and the welfare state. Sage, Beverly Hills, CA, 1983. Р. 75-99.

  463. Hall S. Stanley. Senescence, the last half of life. New York: D. Appleton and Company, 1922. 560 p. URL: https://archive.org/details/senescencelastha00halliala (дата звернення: 25.11.2018).

  464. Hareven T. K., Adams K. Aging and the life course transition: An interdisciplinary perspective // Guildford Press. New York. 1982. Р. 221-243.

  465. Havighurst R. Successful Ageing // Processes of aging: Social and psychological perspectives. New York: Atherton, 1963. Vol. 1. Р. 299-320.

  466. HelpAge International. URL: http://www.helpage.org/russian/where-we-work/our-affiliates/age-concern-ukraine/ (дата звернення: 25.11.2018).

  467. Hochschild A. Disengagement theory: A critique and proposal // American Sociological Review . 1975. № 40. Р. 553-569.

  468. Holstein M. B., Minkler M. Critical gerontology: Reflections for the 21st century // Critical perspectives on ageing societies. Cambridge: Polity Press. 2007. Р. 13-26.

  469. Intergenerational Learning Center. URL: https://washington.providence.org/services-directory/services/i/intergenerational-learning-center (дата звернення: 25.11.2018).

  470. International Association of Gerontology and Geriatrics for the European Region, 2018. URL: https://www.iagg-er.net/ (дата звернення: 25.11.2018).

  471. Irwin S. Social Reproduction and Change in the Transition from Youth to Аdulthood // Sociolody. 1995. № 2. 29 p.

  472. ISA. URL: http://www.isa-sociology.org/forum-2016/ (дата звернення: 25.11.2018).

  473. Kasl S., Cobb S. Health Behavior, Illness Behavior, and Sick-Role Behavior // Arch Environ Health. 1966. № 12 (2). URL: https://doi.org/10.1080/00039896.1966.10664421 (дата звернення: 26.11.2018).

  474. Kertzer D., Leaflet P. (eds.). Aging in the Past. Demography, Society, and Old Age. Berkeley, 1995. 424 p.

  475. Libanova E., Kurylo I., Slyusar L. (eds.). Situation of older women in Ukraine. Analytical Report // Ukrainian Centre for Social Reforms. UNPF. Kyiv, 2014. 176 p.

  476. Marques S., Swift H., Vauclair C., Lima M., Bratt C., Abrams D. Being old and ill across different countries: Social status, age identification and older people’s subjective health // Psychology, Health. 2014. № 30. Р. 699-714.

  477. Mayer K. U., Baltes P. B., Baltes M. M. (eds.). What Do We Know about Old Age and Aging? Conclusions from the Berlin Aging Study // The Berlin Aging Study. Aging from 70 to 100. Cambridge University Press, 2001. P. 475-519.

  478. McFadden S., Atchley R. Overview Aging and the Meaning of Time: A Multidisciplinary Exploration Springer. New York: Springer Publishing Company, 2001. 280 p.

  479. McMullin J. A. Diversity and the State of Sociological Aging Theory // The Gerontologist. 2000. Vol. 40. Issue 5. P. 517-530.

  480. Minkler M., Estes C.. Critical perspectives on aging: The political and moral economy of growing old / Baywood, Amityville, New York., 1979. Р. 19-37.

  481. Morgan L., Kunkel S. Aging, society, the life course. 4th ed. Springer PublishingCompany, LLC. 2011. URL: http://www.scribd.com/doc/18432094/Aging-Society-and-the-Life-Course 4 (дата звернення: 26.11.2018).

  482. Motta M., Bennati E., Ferlito L. (eds.). Successful aging in centenarians: myths and reality // Italian Multicenter Study on Centenarians (IMUSCE). Arch. Gerontol. Geriatr. 2005. May-Jun.40 (3). P. 241-251.

  483. Myles J. F. Old age in the welfare state: The political economy of public pensions // University Press of Kansas, Lawrence. 1989.

  484. Neugarten B. L. Age groups in American society and the rise of the young-old // The Annals of the American Academy of Political and Social Science. 1974. № 415. Р. 187-198.

  485. Noom R. B., Ayalon L. Older Adults in Public Open Spaces: Age and Gender Segregation // The Gerontologist. 2018. Vol. 58. Issue 1. P. 149-158.

  486. Norman A. Triple Jeopardy: Growing Old in a Second Homeland // Centre for Policy on Ageing. London, 1985. 180 p.

  487. Nussbaum J., Pecchioni L. L., Robinson J. D. (eds.). Communication and Aging. New York: Routledge Taylor, Francis Group, 2000. 2 nd ed. 392 p.

  488. OECD. Pensions at a Glance 2017: OECD and G20 Indicators / OECD Publishing, Paris, 2017. 167 р. URL: https://osservatoriocpi.unicatt.it/cpi-Pension_at_a_Glance_2017_OECD.pdf (дата звернення: 26.11.2018).

  489. Okamoto S., Okamurab T., Komamurac K. Employment and health after retirement in Japanese men // Bull World Health Organ, 2018. № 96. Р. 826-833.

  490. O’Rand A. M., Binstock R. H., George L. K., ed. The cumulative stratification of the life course. / Handbook of aging and the social sciences. 4th ed. 1996. Р. 188-207.

  491. Passuth P. M., Birren J. E., Bengtson V. L., ed. Sociological theories of aging: Current perspectives and future directions // Emergent theories of aging. 1988. Р. 335-355.

  492. Phillipson C. Capitalism and the construction of old age. London: Macmillan, 1982. 192 p.

  493. Ralston M. The Role of Older Persons’ Environment in Aging Well: Quality of Life, Illness, and Community Context in South Africa // The Gerontologist. 2018. Vol. 58. Issue 1. P. 111-120.

  494. Report of the Second World Assembly on Ageing. Madrid, 8-12 April 2002. UN, А/CONF. 197/9, 2002. Р. 5.

  495. Riley М., Foner A. Aging and society. New York, 1968. V. 13. Р. 72.

  496. Riley M. W. Letter to the editor // The Gerontologist. 1998. № 38. P. 151.

  497. Riley M., Iohnson M., Foner A. Element in a model of age stratification // Aging and society. Vol. III-A sociology of age stratification. New York, 1972. Р. 6-8.

  498. RIO+20. Portalbuilding the peoples summit RIO+20. URL: http://rio20.net/en/ (дата звернення: 26.11.2018).

  499. Romo R. D., Wallhagen M. I., Yourman L. (eds.). Perceptions of successful aging among diverse elders with late-life disability // The Gerontologist. 2012. № 53. Р. 939-949.

  500. Rowe J., Kahn R. Human Ageing Usual and Successful // Science. 1987. Vol. 237. P. 143-149.

  501. Rowe J. W., Kahn R. L. Successful Aging. New York: Pantheon Books, 1998. Р. 151.

  502. Sanderson W., Scherbov S. Rethinking Age and Ageing // Population Bulletin. December 2008. № 4. 63 р.

  503. Sanderson W., Scherbov S. Remeasuring Aging // Science. 10 September, 2010. Р. 329.

  504. Sidorenko A., Zaidi A. Active ageing in CIS countries: Semantics, challenges and responses // Current Gerontology and Geriatrics Research. 2013. Vol. 1. P. 10-11.

  505. Spector-Mersel G. Never-aging Stories: Western Hegemonic. Masculinity Scripts Studies // Journal of Gender Studies. 2006. Vol. 15. Number 1. Р. 67-82.

  506. Shultz Т. Investment in Human Capital. New York; London, 1971. P.64-65.

  507. Strawbridge W. Active Aging and Successful Aging // Journal of Aging and Health. 2002. Vol. 24 (8). Р. 1279-1297.

  508. Strehler B. L. General Theory of Mortality and Aging. See all Hide authors and affiliations // Science. 1960. Vol. 132. Issue 3418. Р. 14-21.

  509. Stenner A., McFarquhar T., Bowling A. Older people and «active ageing»: Subjective aspects of ageing actively // Journal of Health Psychology. 2011. № 16. Р. 467-477.

  510. Swift H., Abrams D., Lamont R. A., Drury L. The Risks of Ageism Model: How Ageism and Negative Attitudes toward Age Can Be a Barrier to Active Aging // Social Issues and Policy Review. 2017. № 11 (1). Р. 195-231.

  511. Taylor R. Lifestyle and agenig. Тhree traditions in lifestyle research // Ageing and society. 1981. V. 1. Issue 03. Р. 329-345.

  512. Taylor E.W. Intercultural competency: A transformative learning process // Adult Education Quarterly. 1994. Vol. 44(3). P. 154-174.

  513. The Ageing report 2018. EC. // Institutional Paper. Brussels, 2018. 406 p. URL: https://ec.europa.eu/info/publications/economy-finance/2018-ageing-report-economic-and-budgetary-projections-eu-member-states-2016-2070_pl (дата звернення: 24.11.2018).

  514. The Aging Workforce Handbook : Individual, Organizational and Societal Challenges / Volume editor Dr. Alexander-Stamatios Antonio, Volume editor Ronald Burke, Volume editor Sir Cary L. Cooper. Bingley: Emerald Publishing Limited, 2017. 592 р.

  515. The Gerontologist. Oxford Academic — Oxford Journals. 2013. URL: https://academic.oup.com/gerontologist/ (дата звернення: 26.11.2018).

  516. The Gerontological Society of America, 2018. URL: https://academic.oup.com/gerontologist/pages/About_the_Gerontological_Society_of_America (дата звернення: 26.11.2018).

  517. The World Bank. Total reserves. URL: https://data.worldbank.org/indicator/FI.RES.TOTL.CD (дата звернення: 26.11.2018).

  518. The World Bank. Human Capital Project. URL: http://www.worldbank.org/en/publication/human-capital (дата звернення: 26.11.2018).

  519. Tindale J., Marshall V. W. A generational-conflict perspective for gerontology // Aging in Canada: Social perspectives. 1980. Р. 43-50.

  520. Tornstam L. Maturing into Gerotranscendence // The Journal of TransPersonal Psycholog. 2011. Vol. 43 (2). Р. 166-180.

  521. Towards a Europe for all ages / European Commission (EC) // Promoting Prosperity and Intergenerational Solidarity. Brussels, 1999. URL: http://ec.europa.eu/employment_social/social_situation/docs/com221_en.pdf (дата звернення: 25.11.2018).

  522. Townsend P. Ageism and social policy / Phillipson C., Walker A., ed. // Ageing and social policy. 1986. P. 15-44.

  523. Ukraine: Ten Years after Madrid (Progress in Implementing the Madrid International Plan of Action on 6. Ageing in Ukraine in 2007-2011). Kyiv, 2012. P. 46-47.

  524. Vauclair C., Marques S., Lima M., Abrams, D.Swift, H. Bratt C. Perceived Age Discrimination as a Mediator of the Association Between Income Inequality and Older People’s Self-Rated Health in the European Region // The Journals Of Gerontology Series B: Psychological Sciences And Social Sciences. 2014. № 70. Р. 901-912.

  525. Vauclair С. М., Lima M. L., Abrams D., Swift H. J., Bratt C. What Do Older People Think That Others Think of Them, and Does It Matter? The Role of Meta-Perceptions and Social Norms in the Prediction of Perceived Age Discrimination // Psychology and Aging. 2016. № 31 (7). Р. 699-710.

  526. Volunteering by older people in the EU. Eurofound. 2011. URL: http://www.eurofound.europa.eu/publications/htmlfiles/ef1134.html/ (дата звернення: 26.11.2018).

  527. Walker A. Towards a political economy of old age // Ageing and Society, 1987. 1. Р. 73-94.

  528. Walker A. A Strategy for Active Ageing. Social Security Rewiew. 2002. Vol. 55 (1). Р. 121-140. URLhttps://is.muni.cz/el/1423/podzim2013/SOC570/um/Walker__Strategy_for_AA_2002.pdf (дата звернення: 26.11.2018).

  529. Walker A. The emergence and application of active ageing in Europe // Journal of Aging and Social Policy. 2009. № 21. Р. 75-93.

  530. Walker A., Maltby T. Active Ageing: A strategic policy solution to demographic ageing in the European Union // International Journal of Social Welfare. 2012. Vol. 17. Р. 117-130.

  531. Walker A., Foster L. Active ageing: Rhetoric, theory and practice // The making of aging policy: Theory and practice in Europe. 2013. Р. 27-53.

  532. Wanka A. Disengagement as Withdrawal From Public Space: Rethinking the Relation Between Place Attachment, Place Appropriation, and Identity-Building Among Older Adults // The Gerontologist. Vol. 58. Issue 1. 2018. P. 130-139.

  533. Wihbey J. Social isolation, loneliness, and all-cause mortality in older men and women. Proceedings of the National Academy of Sciences, 2013. URL: http: // journalistsresource.org / studies/government/health-care/social-isolation-loneliness-all-cause-mortality-older (дата звернення: 26.11.2018).

  534. Wilkinson J. A., Ferraro K. F. Thirty years of ageism research // Ageism: Stereotyping and prejudice against older adults / ed. Nelson T. D. Cambridge, 2002. 300 p.

  535. Williams A. The Ethos of Europe: Values, Law and Justice in the EU. Cambridge: Cambridge University Press, 2010. 320 p.

  536. Whitbourne S. Adult Development and Aging: Biopsychosocial Perspectives. 2010. 403 р.

  537. WHO. Health for all: Updated targets. Copenhagen: Author, 1994.

  538. WHO. Global health and ageing. WHO, Geneva: World Health Organization, 2011. URL: http://www.who.int/ageing/publications/global_health.pdf?ua=1 (дата звернення: 26.11.2018).

  539. WHO. Active ageing: A policy framework. Geneva: Author, 2002.

  540. WHO Study on global AGEing and adult health (SAGE) / World Health Organization, Health statistics and information systems. Geneva: World Health Organization, 2015.

  541. WHO publish. World life expectancy map. Date 2018. URL: https://www.worldlifeexpectancy.com/world-life-expectancy-map (дата звернення: 26.11.2018).

  542. World Population Ageing 2015 / United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division. 2015. 28 р. URL: http://www.un.org/en/development/desa/population/publications/pdf/ageing/WPA2015_Highlights.pdf (дата звернення: 26.11.2018).

  543. World Economic Forum. The Global Competitiveness Report 2018 / Geneva: CH-1223 Cologny, 2018. 671 p. URL: http://www3.weforum.org/docs/GCR2018/05FullReport/TheGlobalCompetitivenessReport2018.pdf (дата звернення: 26.11.2018).

  544. Zhang J. Unique Preschool Inside a Nursing Home Enriches the Lives of Children and Seniors // My Modern Met, 2015. URL: https://mymodernmet.com/providence-mount-st-vincent-intergenerational-learning-center/ (дата звернення: 26.11.2018).

Додаток А

Список публікацій здобувача за темою дисертації та відомості про апробацію результатів

Праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації

  1. Кухта М. Життєві перспективи людей похилого віку: теоретичний аналіз // Соціальні виміри суспільства. Київ, 2014. № 6 (17). С. 253-266.

  2. Кухта М. П. Похилий вік: часові перспективи життя // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Запоріжжя: Класичний приватний університет. 2014. Випуск 62. С. 72-81.

  3. Кухта М. Динаміка ціннісних орієнтацій та адаптивність людей похилого віку в Україні // Соціальні виміри суспільства. Київ. 2015. № 7 (18). С. 482-496.

  4. Кухта М. Люди похилого віку очима експертів: труднощі та шляхи подолання життєвих негараздів // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2015. № 4. С. 119-132.

  5. Мартинюк І. О., Кухта М. П. Взаємозв’язок життєвих проблем і перспектив людей похилого віку: соціологічний аналіз // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Запоріжжя: Класичний приватний університет. Вип. 67-68. 2015. С. 139-150.

  6. Кухта М. П. Життєві перспективи: поняття, структура, функції та види // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Запоріжжя: Класичний приватний університет. Випуск 69-70. 2016. С. 57-66.

  7. Кухта М., Соболєва Н. Активна життєва стратегія представників старшої вікової групи як ресурс розвитку сучасного українського суспільства // Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Збірник наукових праць: 2016. Вип. 3 (17). С. 347-364.

  8. Кухта М. Старіння в сучасному світі: соціологічно-психологічний аспект // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Київ. 2016. Випуск 8 (19). С. 416-429.

  9. Кухта М. Активні життєві стратегії як чинник збереження здоров’я в похилому віці // Соціальні виміри суспільства : ІС НАНУ, 2017. Вип. 9 (20). С. 400-413.

  10. Кухта М. П. Вікові межі та маркери старості як характеристики соціально-вікової групи похилих // Вісник національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. Київ. 2017. № 3/4 (35/36). С. 61-67.

  11. Кухта М. Життєві перспективи людей старшого віку, що перебувають під соціальною опікою: досвід емпіричного дослідження // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2017. № 4. С. 131-148.

  12. Кухта М. Життєві стратегії старшого покоління в умовах соціальної напруженості // Українське суспільство: моніторинг соціальних змін, 2017. Вип. 4 (18). С. 444-454.

  13. Кухта М. П. Здоров’я як ключовий ресурс життєпобудови в старшому віці // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Запоріжжя: Класичний приватний університет. Вип. 74. 2017. С. 100-109.

  14. Кухта М. Моделі життя та критерії ефективності життєвих стратегій // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2017. № 4. С. 142-154.

  15. Кухта М. П. Основные принципы и факторы построения жизненной перспективы на разных этапах жизненного пути // Научное обозрение. Серия 2. Гуманитарные науки : Экономическое образование, 2017. № 3. С. 14-26.

  16. Кухта М. П. Соціальний потенціал старшого покоління як ресурс суспільного розвитку // Габітус. 2017. Вип. 4. С. 60-65.

  17. Кухта М. П. Життєві перспективи особистості в структурі соціального потенціалу: проблемно-подієвий підхід // Український соціум. 2018. № 2 (65). С. 83-95.

  18. Кухта М. П. Жизненные стратегии разновозрастных групп украинского общества в условиях нестабильной социальной ситуации // Мониторинг общественного мнения. 2018. № 3 (145). С. 139-160.

  19. Кухта М. П. Характеристика соціального простору України з позиції можливостей актуалізації соціального потенціалу людей старшого віку // Габітус. 2018. Вип. 5. С. 69-74.

  20. Кухта М. П. Шляхи запобігання виключенню людей старшого віку із соціального життя // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Запоріжжя: Класичний приватний університет. 2018. Вип. 77. С. 176-186.

  21. Кухта М. Соціальний потенціал людей старшого віку в Україні. [монографія]. Київ : КНУКіМ, 2018. 304 с.

Праці, які засвідчують апробацію матеріалів дисертації

  1. Кухта М. П. Особливості побудови життєвої перспективи людьми похилого віку // Третя всеукр. науково-практична конф. з міжнародною участю «Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук», 20 грудня 2013 р. : тези доп. Дніпропетровськ, 2013. Ч. І. С. 22-23.

  2. Кухта М. Перспективи і наслідки Євромайдану очима старшого покоління // Постсоціалістичні суспільства: різноманіття соціальних змін. Матер. Міжнар. соціол. читань пам’яті Н. В. Паніної та Т. І. Заславської. Київ. 2014. С. 129-143.

  3. Кухта М. П. Соціальне життя людей похилого віку // Матеріали другої міжнародної науково-практичної конференції. Політологія, філософія, соціологія: контури міждисциплінарного перетину. 10-11 жовтня 2014 р. Одеса, 2014. С. 32-34.

  4. Кухта М. П. Соціальний статус в життєвих перспективах людей похилого віку // Актуальні проблеми сучасного суспільства в фокусі соціології: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Київ, 19 березня 2014 року. Київ: Міленіум, 2014. С. 28-30.

  5. Кухта М. П. Старіння під призмою теоретиків структурного функціоналізму та активно-діяльнісного підходу // Політ. Сучасні проблеми науки. Гуманітарні науки: тези доповідей XIV Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених і студентів, м. Київ, 2-3 квітня 2014 року. Київ : НАУ, 2014. С. 313.

  6. Кухта М. П. Витоки дослідження проблематики старіння в соціології // Пріоритети сучасних суспільних наук в трансформаційних умовах: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 27-28 листопада 2015 року). Львів : ГО «Львівська фундація суспільних наук», 2015. С. 46-47.

  7. Кухта М. Життєві перспективи як засіб саморегуляції особистості // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. № 1. 2015. С. 188-189.

  8. Кухта М. П. Життєтворчість людей похилого віку // Політ. Сучасні проблеми науки: тези доповідей XV Міжнародної науково-практичної конф. молодих учених і студентів, м. Київ, 8-9 квітня 2015 р. Київ: НАУ. 2015. С. 301.

  9. Кухта М. Старші люди в Україні: соціальні стереотипи та феномен «консервації віку» // Матеріали ХХV Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку»: Зб. наук. праць. Переяслав-Хмельницький, 2016. Вип. 25. С. 30-32.

  10. Кухта М. П. Активність та дозвілля людей похилого віку, що перебувають під соціальним патронатом // ІІІ Конгрес Соціологічної асоціації України «Нові нерівності нові конфлікти: шляхи подолання». Тези доповідей. Харків, 12-13 жовтня 2017 року. Харків, 2017. С. 398-400.

  11. Кухта М. Дослідження проблематики життєздійснення в соціологічній думці України // Україна і світ: теоретичні та практичні аспекти діяльності у сфері міжнародних відносин: матеріали Міжнар.наук.-практ. конф., м. Київ, 19-20 квіт. 2017 р. Ч. 2. Київ : Вид. центр КНУКіМ. 2017. С. 247-253.

  12. Кухта М. Моделі актуалізації соціального потенціалу людей старшого віку в країнах Заходу // Україна і світ: теоретичні та практичні аспекти діяльності у сфері міжнародних відносин: матеріали Міжнар.наук.-практ. конф., м. Київ, 18-20 квіт. 2018. Київ : Вид. центр КНУКіМ. С. 272-275.

Праці, які додатково відображають наукові результати дисертації

  1. Кухта М. П. Вплив демократичних перетворень в Україні на життя людей похилого віку // Polska і Ukraina w dobie transformacij. 2014. С. 116-128.

  2. Кухта М. П. Люди похилого віку перед обличчям смерті // Сборник научных трудов SWorld. Педагогика, психология, социология. 2014. Вып. № 3 (36). Том 14. С. 32-34.

  3. Мартинюк І. О., Кухта М. П. Специфіка побудови життєвих стратегій та перспектив представниками різних вікових груп // Вісник Національного авіаційного університету. Соціологія. Політологія. Київ : НАУ, 2014. № 1. С. 34-40.

  4. Мартинюк І. О., Кухта М. П. Проблематика людей похилого віку в Україні очима експертів // Вісник Національного авіаційного університету. Соціологія. Політологія. Київ : НАУ, 2014. № 2. С. 33-40.

  5. Кухта М. П. Проблема старіння населення в контексті Євроінтеграції // Молодий вчений : наук. журн. Спецвипуск. 2016. № 4.1 (31.1). С. 69-72.

  6. Кухта М. П. Теоретичні передумови конструювання життя сучасною особистістю. Соціологічний аналіз сучасних соціокультурних процесів: колективна монографія / наук. ред. В. В. Танчер, Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. Київ: Вид. центр КНУКіМ, 2017. С. 204-243.

Матеріали дослідження обговорювалися та доповідалися на наукових конференціях та круглих столах

  1. ІІІ Міжнародна наукова конференція «Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук» (м. Дніпропетровськ, 20 грудня 2013 р.).

  2. ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Одеса, 10-11 жовтня 2014 р.).

  3. Міжнародні соціологічні читання пам’яті Н. В. Паніної та Т. І. Заславської (м. Київ, 2014 р.).

  4. XIV Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених і студентів «Політ» (м. Київ, 2-3 квітня 2014 р.).

  5. Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми суспільства в фокусі соціології» (м. Київ, 19 березня 2014 р.).

  6. ХV Міжнародна науково-практична конференція молодих учених і студентів «Політ» (м. Київ, 8-9 квітня 2015 р.).

  7. Міжнародна науково-практична конференція (м. Львів, 27-28 листопада 2015 р.).

  8. Круглий стіл «Сучасна масова свідомість динаміка і тенденції розвитку» (м. Київ, 2015 р.).

  9. ХХV Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція «Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку» (м. Переяслав-Хмельницький, 2016 р.).

  10. Міжнародна науково-практична конференція «Україна і світ: теоретичні та практичні аспекти діяльності у сфері міжнародних відносин» (м. Київ, 19-20 квітня 2017 р.).

  11. ІІІ Конгрес Соціологічної асоціації України «Нові нерівності — нові конфлікти: шляхи подолання» (м. Харків, 2017 р.).

  12. Міжнародна науково-практична конференція «Україна і світ: теоретичні та практичні аспекти діяльності у сфері міжнародних відносин» (м. Київ, 18-19 квітня 2018 р.).

Додаток Б

Анкета опитування людей старшого віку, що перебувають під соціальним патронатом

Шановний учаснику дослідження!
Інститут соціології НАН України просить Вас допомогти у вивченні актуальних питань щодо активності, задоволеності та планування життя людьми старшого віку. З цією метою запрошуємо відповісти на ряд запитань. Результати будуть використані в наукових цілях.

Увага! Зверніть увагу на порядок відповідей. Для кожного питання уточнюється скільки варіантів відповіді Ви можете обрати. Обравши певний варіант (варіанти), обведіть кружечком відповідну цифру. Якщо Ви помилилися, можете зробити виправлення (закресліть помилковий варіант і відмітьте правильний).

1. Чи задоволені Ви теперішнім станом свого здоров’я? (Виберіть один варіант)

  1. Цілком задоволений

  2. Більшою мірою задоволений

  3. Більшою мірою незадоволений

  4. Цілком незадоволений

  5. Важко відповісти.

2. Яким, на Вашу думку, буде стан Вашого здоров’я через 5 років? (Виберіть один варіант)

  1. Буде таким самим

  2. Стан здоров’я погіршиться

  3. Стан здоров’я покращиться

  4. Важко відповісти.

3. Який настрій — хороший чи поганий — у Вас переважає останнім часом? (Виберіть один варіант)

  1. Хороший

  2. Скоріше хороший

  3. Рівною мірою хороший і поганий

  4. Скоріше поганий

  5. Поганий

  6. Важко відповісти.

4. Чи можете Ви сказати про себе: (Виберіть один варіант)

  1. Живу переважно минулим

  2. Живу переважно тим, що є сьогодні

  3. Живу переважно майбутнім

  4. Важко відповісти.

5. В різних країнах різна тривалість життя. Як Ви думаєте, коли йдеться про жителів України, про яку тривалість життя можна сказати: «Він\вона достатньо пожив (ла)» ? (Дайте оцінку окремо щодо чоловіків та щодо жінок)

Чоловіки

  1. 65-70 років

  2. 71-75 років

  3. 76-80 років

  4. 81-85 років

  5. Більше 85 років.

Жінки

1. 65-70 років

2. 71-75 років

3. 76-80 років

4. 81-85 років

5. Більше 85 років.



6. Якщо оцінити передумови довготривалості життя, то чи можете сказати про себе, що для Вас характерні (Відмітьте усі варіанти, що підходять):

  1. Ведення здорового способу життя

  2. Відсутність серйозних хронічних захворювань

  3. Доступність якісного медичного обслуговування

  4. Хороша спадковість (в родині були або є довгожителі)

  5. Відсутність шкідливих звичок

  6. Інше (напишіть)___________________________________________________

7. Яким, на Ваш погляд, є рівень Вашої життєвої активності? (Виберіть один варіант)

  1. Дуже високий

  2. Швидше високий

  3. Швидше низький

  4. Дуже низький

  5. Важко відповісти.

8. Чи задоволені Ви матеріальними умовами свого теперішнього життя? (Виберіть один варіант)

  1. Зовсім не задоволений

  2. Скоріше не задоволений

  3. Важко сказати задоволений чи ні

  4. Скоріше задоволений

  5. Цілком задоволений.

9. Якою мірою Ви задоволені своїм нинішнім життям загалом? (Виберіть один варіант)

  1. Зовсім не задоволений

  2. Скоріше не задоволений

  3. Важко сказати задоволений чи ні

  4. Скоріше задоволений

  5. Цілком задоволений.

10. Які почуття у Вас виникають, коли думаєте про власне майбутнє? (Відмітьте усі варіанти, що підходять )

  1. Оптимiзм

  2. Байдужнiсть

  3. Радiсть

  4. Безвихiднiсть

  5. Упевненiсть

  6. Розгубленiсть

  7. Задоволенiсть

  8. Песимiзм

  9. Надiя

  10. Тривога

  11. Інтерес

  12. Страх

  13. Інше (що саме)_______________

  14. Важко вiдповiсти

11. Чи маєте намір змінити щось істотне в ході Вашого життя? (Виберіть один варіант)

  1. Так

  2. Ні

  3. Важко відповісти

12. Кожному хочеться прожити якнайдовше. І все ж, якщо підійти реалістично, скільки ще років Ви розраховуєте прожити? (Виберіть один варіант)

  1. 20 років і більше

  2. Від 15 до 20 років

  3. Від 10 до 15 років

  4. Від 5 до 10 років

  5. До 5 років

  6. Не хочу про це думати — як буде, так і буде

  7. Важко відповісти.

13. Якщо Ви звикли планувати своє життя, то на який час зазвичай розраховані Ваші плани? (Виберіть один варіант)

  1. Ні, не маю звички планувати

  2. Так, складаю плани на найближчий час (до 1 місяця)

  3. Так, складаю плани до 1 року

  4. Так, складаю плани до 5 років

  5. Так, складаю плани більше, аніж на 5 років вперед

  6. Важко відповісти.


14. Якою мірою ви вважаєте себе відповідальними за те, яким є Ваше життя? (Виберіть один варіант)

  1. Моє життя — це насамперед результат моїх власних зусиль

  2. Прагну робити своє життя таким, яким хочу, але не все залежить від мене

  3. Вважаю, що докладати якихось спеціальних зусиль не потрібно, тому що життя людини складається під впливом різних обставин і меншою мірою залежить від її свідомого втручання

  4. Важко відповісти.


15. Сьогоднішній світ стрімко міняється. Якою мірою Вам вдається пристосуватися до цих змін? (Виберіть один варіант)

  1. Цілком вдається

  2. Здебільшого вдається

  3. Здебільшого не вдається

  4. Зовсім не вдається

  5. Важко відповісти.


16. На Вашу думку, які з наведених нижче проблем, є найгострішими для людей похилого віку? (Виберіть не більше п’яти варіантів)

1. Незадоволеність тим, як склалося життя

2. Незатребуваність накопичених знань та досвіду

3. Руйнування у суспільстві традицій поваги до старшого покоління

4. Відсутність життєвих перспектив

5. Недостатня увага з боку суспільства

6. Складні стосунки з родиною, близькими

7. Погане медичне забезпечення

8. Самотність

9. Погіршення здоров’я

10. Низький рівень матеріального забезпечення

11. Виключеність з суспільного життя



12. Інше (напишіть)___________________________________________.

17. Люди зазвичай по-різному організовують власне життя. Який з наведених способів Ви найчастіше використовуєте у Вашій повсякденній поведінці? (Виберіть один варіант)

  1. Переважно прагну організовувати та планувати власне життя

  2. Заздалегідь не планую, покладаюся на випадок

  3. Важко відповісти.

18. Чи є у Вас головна мета, до якої прагнете? (Виберіть один варіант)

  1. Так, є мета і упевненість , що вона здійсненна

  2. Так, є мета, проте маю сумнів, що вона здійсниться

  3. Так, є мета, але вважаю її нездійсненною

  4. Ні, не маю мети

  5. Важко відповісти.

19. Оцініть Ваші теперішні стосунки з оточуючими (Обведіть кружечком у кожному рядку варіант, що підходить)





Хороші

Задовільні

Незадовільні

1.Сім’я

1

2

3

2. Інші родичі

1

2

3

3.Друзі

1

2

3

4.Сусіди

1

2

3

5. Ті, з ким працював

1

2

3

6. Випадкові знайомі

1

2

3



20. Як переважно Ви проводите свій вільний час?( Відмітьте усі варіанти, що підходять)

  1. Біг, оздоровчі прогулянки заняття в спортивній залі, на стадіоні, спортивних майданчиках.

  2. Спілкування з близькими людьми.

  3. Громадсько-організаційна робота.

  4. Читання художньої літератури.

  5. Читання газет, журналів.

  6. Відвідування курсів, гуртків, студій, клубів за інтересами.

  7. Відвідування театрів, концертів, музеїв, художніх виставок.

  8. Художня творчість ( складання віршів, малювання, гра на музичних інструментах тощо)

  9. Прикладна творчість (рукоділля, вишивання, різьблення по дереву, карбування тощо)

  10. Відвідування церкви (костьолу, синагоги, мечеті, молитовного дому).

  11. Користування інтернетом.

  12. Перегляд телепередач, прослуховування радіопередач

  13. Рибальство, мисливство, збирання грибів тощо.

  14. Робота на присадибній ділянці (сад, город)

  15. Просто відпочинок, нічого не роблячи.

  16. Інше (напишіть)___________________________________________________.

21. Як часто Ви відчуваєте себе самотньою людиною? (Виберіть один варіант)

  1. Практично ніколи

  2. Досить рідко

  3. Інколи (не дуже часто, але й не рідко)

  4. Досить часто

  5. Постійно.


22. Що б, виходячи з Вашого життєвого досвіду, Ви порадили своїм одноліткам щодо того, як побудувати решту життя?

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
23. Якими є Ваші релігійні переконання? (Виберіть один варіант)

  1. Переконаний атеїст

  2. Байдужий до релігії та церкви

  3. Релігійний (вірю в Бога), але не сповідую конкретної релігії

  4. Релігійний, час від часу відвідую церкву (мечеть, молитовний дім тощо)

  5. Глибоко релігійний, регулярно відвідую церкву (мечеть, молитовний дім), дотримуюсь в житті релігійних приписів тощо

  6. Важко відповісти.


24. Ваш рік народження__________.

25. Ваша стать:

  1. Чоловіча

  2. Жіноча

26. Ваша освіта:

  1. Неповна середня

  2. Повна середня

  3. Середня спеціальна

  4. Неповна вища

  5. Вища

27. Ваш сімейний стан:

  1. Ніколи не був(ла) у шлюбі

  2. Перебуваю у зареєстрованому чи громадянському шлюбі

  3. Розлучений(на)

  4. Вдівець (вдова).

28. Чи є у Вас діти та внуки?

  1. Дітей та внуків не маю

  2. Маю лише дітей

  3. Маю лише внуків

  4. Маю дітей та внуків.

29. Ваше місце проживання:

  1. Велике місто

  2. Невелике місто чи селище міського типу

  3. Село.

ДЯКУЄМО ЗА ВІДПОВІДІ!

Додаток В

Перелік запитань експертного інтерв’ю

Шановний експерте! Перш за все, хочу подякувати за те, що погодилися висловити свої думки щодо проблем життєвої перспективи людей похилого віку. Надіюся, Ви також не заперечуватимете, якщо наша бесіда записуватиметься на диктофон.


1. Як Ви вважаєте, поняття «літня людина», «людина похилого віку», «стара людина» є синонімами, чи між ними існує різниця? Яка саме?
2. В різних країнах різна тривалість життя. Як Ви думаєте, коли йдеться про українців, про яку тривалість життя можна сказати: «Він\вона достатньо пожив (ла)»?
3.Як Ви вважаєте, більшість людей похилого віку вважають себе молодшими чи старшими за свій вік?
4.Які проблеми, на Ваш погляд, найважливіші для людей похилого віку?
5.Які з даних проблем для людей похилого віку є найбільш гострими?
6.Як би Ви охарактеризували витоки і причини соціальних та соціально-психологічних проблем, пов’язаних з похилим віком?
7. Які шляхи і засоби вирішення вказаних Вами проблем старшої вікової групи можете запропонувати?
8. Прорангуйте, будь ласка, наведені передумови довго тривалості життя. Найважливіша — 1.

  1. Оптимізм, бадьорий психологічний стан.

  2. Не самотність, гарні стосунки з рідними і друзями.

  3. Матеріальний добробут.

  4. Хороша спадковість (в родині є довгожителі).

  5. Відсутність хронічних захворювань.

  6. Відсутність шкідливих звичок.

  7. Ведення здорового способу життя.

  8. Доступність якісного медичного обслуговування.

  9. Інше.

9.Як Ви вважаєте, які почуття переважають в людей похилого віку, коли вони думають про власну життєву перспективу?
10. Кожна людина знає про скінченність життя і обмеженість власної життєвої перспективи. Змолоду про це менше задумуються, але у похилому віці людина не може не замислюватися над тим, скільки їй залишилося. Які способи, шляхи подолання негативів, пов’язаних з цим?

Бланк


Прорангуйте, будь ласка, наведені передумови довго тривалості життя. Найважливіша — 1.

Оптимізм, бадьорий психологічний стан




Не самотність, гарні стосунки з рідними і друзями





Матеріальний добробут





Хороша спадковість (в родині є довгожителі)





Відсутність хронічних захворювань





Відсутність шкідливих звичок





Ведення здорового способу життя





Доступність якісного медичного обслуговування





Інше





Додаток Г

Перелік експертів, що брали участь в 1-му етапі опитування



  1. Афонін Е. А, доктор соціологічних наук.

  2. Ручка А. О., доктор філософських наук.

  3. Головаха Є. І., доктор філософських наук.

  4. Ворона В. М., академік НАН України, доктор економічних наук.

  5. Шульга М. О., член-кореспондент НАН України, доктор соціологічних наук.

  6. Буров І. В., кандидат філософських наук.

  7. Соболєва Н. І., доктор соціологічних наук.

  8. Злобіна О. Г., доктор соціологічних наук.

  9. Сохань Л. В. член-кореспондент НАН України, доктор соціологічних наук.

  10. Бевзенко Л. Д., доктор соціологічних наук.

  11. Суїменко Є. І. доктор філософських наук.

  12. Саєнко Ю. І., доктор економічних наук.

  13. Костенко Н. В., доктор соціологічних наук.

  14. Прибиткова І. М., доктор економічних наук.

  15. Макеєв С. О., доктор соціологічних наук.

  16. Тарасенко В. І., доктор філософських наук.

  17. Вишняк О. І., доктор соціологічних наук.

  18. Бекєшкіна І. Е., кандидат філософських наук.

  19. Арсеєнко А. Г., кандидат історичних наук.

  20. Шульга Р. П., доктор філософських наук.

  21. Лавриненко Н. В., кандидат філософських наук.

Додаток Д

Перелік експертів, що брали участь в 2-му етапі опитування

  1. Попович М. В., академік НАН України, доктор філософських наук.

  2. Колодний А. М., доктор філософських наук.

  3. Єрмоленко А. М., доктор філософських наук.

  4. Сіднєв Л. М., доктор філософських наук.

  5. Лях В. В., доктор філософських наук.

  6. Райда К. Ю., доктор філософських наук.

  7. Яроцький П. Л., доктор філософських наук.

  8. Зарицька В. В., доктор психологічних наук.

  9. Филипович Л. О., доктор філософських наук.

  10. Сурмін Ю. П., доктор соціологічних наук.

1) На відміну від поширеної думки про медичне походження і практики ВООЗ — це міжнародна спеціалізована політична установа, статут якої був прийнятий у 1946 р. на Міжнародній конференції з охорони здоров’я у Нью-Йорку, скликаній Економічною і соціальною радою.

1) У проведеному в квітні-червні 2014 р. експертному дослідженні взяв участь 21 висококваліфікований експерт — з них 17 докторів і 4 кандидати наук віком від 57 до 89 років, серед них 13 чоловіків і 8 жінок. Протягом 2015-2016 рр. ці дані були доповнені опитуванням експертів в кількості 10 осіб, з них 10 докторів наук — 1 жінкиа та 9 чоловіків.

1) Матеріали моніторингового дослідження українського суспільства за 1992-2017 рр. Вибірка (N=1800) багатоступінчата, репрезентує населення України за віком та статтю.

1) Пенсійна система України та шляхи її реформування очима громадян. Дослідження проведено соціологічною службою Центру Разумкова з 19 по 25 травня 2017 р. в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Опитано 2024 респонденти віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки (без урахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.

1) Матеріали дослідження людей старшого віку, які обслуговуються в закладах соціальної опіки м. Запоріжжя та Запорізької області. Вибірка систематична (N=2846), представляє генеральну сукупність — людей старше 60 років, що обслуговуються в територіальних закладах соціальної опіки Запорізької області. Автор програми та інструментарію дослідження — канд. соц. наук. М.  Кухта. Організація та контроль первинного збору даних — канд. соц. наук. І. Мещан. Статистична обробка даних з допомогою програмного забезпечення ОСА — В. Мусієнко.

Каталог: assets -> files
files -> Книга відразу здобула шалену популярність. Через два тижні після її виходу з'явилося друге видання, через місяць третє, а ще через два місяця четверте. Такої популярності не знала тоді в Англії жодна книжка
files -> Дмитро Іванович Менделєєв народився 8 лютого 1834 року у Тобольську. У сім’ї він був останньою, сімнадцятою дитиною
files -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів класи
files -> Острозька волость у 1565-1608 роках
files -> Лекція №1 Вступ. Історія розвитку мікробіології План
files -> Категорія відмінка іменника
files -> Від упорядника


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Дисертація соціальний потенціал людей старшого віку в сучасному українському суспільстві iconПсихологічні особливості прийняття стратегічного життєвого рішення з визначення власної життєвої позиції
У сучасному українському суспільстві незаперечним прикладом людини, яка реалізувала свій духовний, особистісний та професійний потенціал,...
Дисертація соціальний потенціал людей старшого віку в сучасному українському суспільстві iconКонспект інтегрованого заняття для старшого дошкільного віку «тарасові шляхи»
Тараса Шевченка, розвивати інтерес до поезії, бажання слухати та вчити напам’ять вірші великого поета та пісні на його слова; виховувати...
Дисертація соціальний потенціал людей старшого віку в сучасному українському суспільстві iconРозвиток просторової орієнтації у дітей дошкільного віку
Ознаки недостатнього розвитку просторового сприймання та орієнтації в різних видах діяльності у дітей старшого дошкіль­ного віку
Дисертація соціальний потенціал людей старшого віку в сучасному українському суспільстві iconПроблема модернізму в сучасному українському літературознавстві

Дисертація соціальний потенціал людей старшого віку в сучасному українському суспільстві iconРозробка системи показників для вимірювання соціальних змін в українському суспільстві. Соціологічний моніторинг 1992–2011
Розробка системи показників для вимірювання соціальних змін в українському суспільстві. Соціологічний моніторинг (1992–2011)
Дисертація соціальний потенціал людей старшого віку в сучасному українському суспільстві iconУсний журнал «з україною в серці»
Україною викликає у школярів більший інтерес до предмета та почуття гордості за наш рідний край, сприяє інтеграції українського учня...
Дисертація соціальний потенціал людей старшого віку в сучасному українському суспільстві iconОсвітній проект «в світі дерев»
Представляємо до вашої уваги освітній екологічний проект «В світі дерев» алгоритм роботи щодо ознайомлення з деревами найближчого...
Дисертація соціальний потенціал людей старшого віку в сучасному українському суспільстві iconПроблема обдарованості у сучасному суспільстві
Зміст соціально-економічного та суспільного життя України потребують своєчасного аналізу наявних інтелектуальних І творчих ресурсів...
Дисертація соціальний потенціал людей старшого віку в сучасному українському суспільстві iconШляхи подолання мовних та
Стрімкі зміни, що відбуваються в українському суспільстві, досягнення в галузі лінгводидактики та практики навчання іноземним мовам...
Дисертація соціальний потенціал людей старшого віку в сучасному українському суспільстві icon«КоГнітивний універсум» Йозефа Рота: до проблеми Генези художнього світовідображення Письменника
Ому австрійсько-російському пограниччі – в сучасному українському літературознавстві майже зовсім не досліджена. Спорадичні публікації,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка