Диссертации: Екологічна безпека техноприродних геосистем (наукові та методичні основи) 2005 года



Сторінка2/4
Дата конвертації09.10.2017
Розмір0.53 Mb.
ТипАвтореферат
1   2   3   4

В першому розділі "Фундаментальні властивості геологічного середовища та геосистеми" розглянуті фундаментальні властивості геологічного середовища; науково обґрунтовані техноприродні геосистеми, досліджені їхні властивості та виконана типізація; розкрита процедура конструювання та визначені головні властивості техноприродних геосистем; детально розглянуті техноприродні геосистеми геологічної спеціалізації; визначений екологічний аспект взаємодії людини, інженерних споруд і геологічного середовища; в науковому плані досліджені гірничопромислові комплекси, як техноприродні геосистеми.

Наукові основи екологічної безпеки ТПГ базуються на наступних положеннях.

Якщо формалізувати екологічну ємність геологічного середовища в межах ТПГ до рівня алгоритму, то вона може бути описана відношенням:

, (2)


де, Е – ємність геологічного середовища; [V] – об’єм геологічного середовища (ГС); [LS] – літолого-стратиграфічні комплекси геологічного середовища; [t] – тектонічна організація геологічного середовища; [ΣP] – природні умови і фактори стану геологічного середовища; [ΣT] – техно­генні умови і фактори стану геологічного середовища; [Heod] – геодинамічні процеси; [Heox] – геохімічні процеси; [Hidro] – гідрогеологічні процеси; [Rad] – радіоекологічні процеси; [Heof] – геофізичні процеси; RP – рівновага системи.

Екологічна ємність геологічного середовища в межах ТПГ визначає його стійкість до впливу природних і антропогенних чинників. Стійкість геологічного середовища може бути формалізована до наступного алгоритму:

(3)

де, СГС - стійкість геологічного середовища; [ПУП] - природні умови геологічних процесів; [ТУП] - техногенні умови геологічних процесів; [ПСГС] - природна стійкість геологічного середовища; [ТЗСГС] – техногенно зумовлена стійкість геологічного середовища.



Екологічна безпека ГС в межах ТПГ визначається такими групами чинників: ризик техногенних аварій та катастроф; ризик впливу на організм забрудненого повітря; ризик впливу на організм забрудненої води; ризик матеріальних втрат при розвитку небезпечних геологічних процесів; ризик негативного впливу на організм ландшафтно-геохімічних, геофізичних та радіоекологічних процесів.

Розрахунок екологічної безпеки ГС в межах ТПГ зведено до матричної основи, яка реалізується наступними процедурами:

Результат оцінки ризику екологічного стану ГС в межах ТПГ полягає в розробці моделі управління екологічною безпекою ТПГ:

СУ = Ф ∪ В ∪ П ∪ О, (5)

де, СУ – система управління; Ф – функція управління; В – часовий етап управління; П – частина керованого літосферного простору в межах ТПГ; О – організаційний рівень, ∪ – знак співставлення.

В другому розділі "Функціонування гірничопромислових та нафтогазових комплексів як техноприродних геосистем" висвітлена функціональна структура техноприродних геосистем, складені алгоритми техноприродних геосистем гірничопромислових та нафтогазових комплексів на стадії конструювання і оптимального функціонування та гірничопромислових комплексів (ГПК) як техноприродних геосистем на стадії ліквідації.

Під ГПК, як техноприродною геосистемою, приймали динамічну сукупність техногенних об’єктів та процесів, спрямованих на видобуток твердих корисних копалин, нафти і газу із надр та їх переробку, які постійно впливають на довкілля і знаходяться під дією його техногенних змін.

Техноприродну геосистему можна описати співвідношенням:

S = {X, Q}, (6)

де, X = {x1, x2, …, xn} множина елементів хі системи S. Через Q позначена множина закономірностей змін елементів хі, їх взаємодія між собою і з навколишнім середовищем, тобто вона представляє собою сукупність залежностей, які зв’язують елементи xi системи S. Можна умовно розділити техноприродну геосистему S на природну Z і техногенну W підсистеми із своїми підсистемами, елементами та зв’язками:

S = ZQW. (7)

ТПГ проходить в своєму розвитку закономірні етапи накопичення антропогенних змін в межах геологічного і суміжних середовищ. Між техногенним об’єктом та довкіллям відбувається взаємодія протилежних процесів: потоку техногенного впливу та реактивних функцій захисту (як міри природного самовідновлення ГС). По умовах накопичення антропогенних змін в системі, в результаті техногенезу відбувається зниження замкнутих функцій природної організації ГС, до межі гомеостазису за результатами чого в деякий момент часу наступає екстремальна ситуація – порушення екологічної рівноваги в локальному або регіональному масштабі. Взаємна протилежність в монотонній зміні функцій дозволяє співставляти їх з відповідними монотонними функціями: екологічної безпеки – Р(t) та екологічної небезпеки – F(t) = 1 - P(t).

Реальна ТПГ при функціонуванні базується на процесах енерго – масообміну, які слід розглядати з точки зору формуючого техногенного потоку Щ різнохарактерних впливів на природні об’єкти, так і протидіючого екологічно реактивного потоку R зі сторони таких об’єктів (A, В, С, Д...) , які обумовлюють в кінцевому результаті (як результат взаємодії протилежних потоків) рівень антропогенної зміни е властивостей природних об’єктів, по своїй сукупності їх одиничних параметрів . Таким чином, енерго-масообмін виступає в цьому випадку як фізичне середовище, через яке проходить неперервна діалектична взаємодія всіх трьох категорій стану геосистеми Щ, R, е. Крім того, енерго-масообмін як з'єднувач цих категорій елементів, обумовлює можливість їх вираження в одній системі одиниць фізичних величин.

За результатами цих досліджень розроблена наукова база для технічних заходів на стадії оптимального функціонування та стадії ліквідації, для якої аксіоматичним є намагання відновити доексплуатаційні екологічні функції геологічного і суміжних середовищ в межах ТПГ. На прикладі гірничопромислових та нафтогазових комплексів Західного регіону України науково і методично обґрунтовані ці дії, які для ТПГ або вже частково реалізовані, або знаходяться на стадії реалізації.

В третьому розділі "Стан геологічного та суміжних середовищ в межах гірничих комплексів Західного регіону України" розглянуті регіональні проблеми мінерально-сировинної бази ТПГ Західних областей України (рис. 1). Визначено, що оптимальним управлінським рішенням, щодо відновлення екологічної рівноваги в межах таких регіональних ТПГ, як гірничопромислові провінції є відновлення в допустимих межах природної рівноваги.

В четвертому розділі "Геодинамічні функції геологічного середовища та його екологічна ємність (на прикладі Східноєвропейської платформи та областей альпійської складчастості Євразії)" розглянуті основні положення механізму формування та розвитку геодинамічних процесів в межах платформного та гірськоскладчастого типів геологічного і суміжних середовищ з позицій екологічної ємності техноприродних геосистем. Науково обґрунтовані, для кожного типу геологічного середовища відповідна екологічна ємність, яка і є пріоритетним інструментом регулювання техногенного навантаження. Стійкість геологічного середовища до техногенних порушень та екологічна ємність ГС в межах ТПГ є основним інструментом екологічних функцій літосферного простору.

Екологічна безпека зсувонебезпечних територій визначається середньою за рік величиною коефіцієнтів стійкості зсуву в поточний період часу (Т), які характеризують відношення сумарного опору зрушенню вздовж будь-якої потенційної поверхні ковзання до суми рушійних сил вздовж цієї поверхні

, (8)


де, Сі – опір зрушення на і-й ділянці; фі – дотикова напруження; Дlі – абсолютна деформація.

Рис. 1. Схема районування геологічного середовища Західного регіону України за ступенем техногенного впливу (відповідно до масштабу 1:500 000), (гірничопромислові та інші впливи).

Родовища корисних копалин: Горючі: 1 - нафта; 2 - газ; 3 - конденсат; 4 - вугілля кам’яне; 5 - вугілля буре; 6 - торф. Металічні: 7 - свинець; 8 - ртуть. Неметалічні: 9 - алуніт; 10 - барит; 11 - каолін; 12 - фосфорити; 13 - гіпс; 14 - озокерит. Солі: 15 - галіт; 16 – сильвін. Будівельні матеріали: 17 – гірські породи для буту і щебеню; 18 – каміння штучне; 19 – каміння бутове; 20 – піщано-галькові заповнювачі для бетону і залізобетону; 21 - піщано-гравійно-галькові матеріали для покривів шосейних і баластування залізничних доріг; 22 - пісок для бетону і залізобетону; 23 – пісок для будівельних розчинів; 24 – пісок для покривів шосейних і баластування залізничних доріг; 25 – вапняк, крейда, мергель для цементного виробництва; 26 - вапняк, крейда для виробництва вапна; 27 – вапняк, доломіт для доменного виробництва; 28 - вапняк, крейда, доломіт для хімічної, харчової та іншої промисловості; 29 – глина для виробництва вогнетривких виробів; 30 - глина для виробництва цегли і черепиці; 31 - глинисті породи для цементного виробництва; 32 – глинисті породи для паперової, нафтової, гумової та інших галузей промисловості; 33 – глинисті породи для виробництва керамзиту; 34 – пісок для скляного виробництва; 35 - пісок для силікатної цегли і вапняково-силікатних блоків; 36 - пісок для керамічної, цементної та абразивної промисловості; 37 – гідравлічні добавки (туфи); 38 – вулканічне скло для отримання спученого матеріалу (пеліт); 39 – мінеральні фарби. Джерела забруднення підземних вод: 40 – накопичувачі стічних вод (ставки, відстійники); 41 – накопичувачі твердих відходів; 42 – поля фільтрації; 43 – склади міндобрив; 44 – сховища паливо-мастильних матеріалів (склади (ПММ)); 45 – скид забруднених вод в річки. Контури техногенних провінцій: 46 – Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну; 47 – Передкарпатського сірконосного басейну; 48 – Передкарпатського соленосного басейну і Солотвинського родовища повареної солі; 49 – Західно-Української нафтогазоносної провінції; 50 – Закарпатського буро-вугільного басейну; 51 – в чисельнику – номер району, в знаменнику – техногенне навантаження в балах.

А – Східноєвропейська платформа, Б – Передкарпатський передовий прогин, В – Карпатська гірськоскладчаста область, Г – Закарпатський внутрішній прогин.

Для кожного генетичного типу зсуву розрахована середня швидкість незворотніх змін на прогнозний період часу Т:

ДКсер. = f (Т), (9)

Наступною процедурою є визначення залежності амплітуди А коливань коефіцієнту стійкості схилу від показників F відповідних факторів:

, (10)


За цим показником розраховують максимальну амплітуду Аmax за період часу Т.

Екологічна безпека геологічного середовища в межах сейсмонебезпечних ТПГ гірськоскладчастого типу визначається за функцією ризику Н (t), як доповнення функції безпеки S (t) до одиниці

Н (t) = 1- S(t), (11)

S (t) = Р {v (τ)∈ Щs, ф∈ [0, t]}, (12)

де, S (t) – вірогідність випадкової події, яка визначається тим, що в інтервалі [0, t] не виникає умов, які приводять до руйнування; v – вектор якості в теорії надійності; Щs – границя безпеки, яка визначає допустимі параметри граничного стану ТПГ.

Детально досліджено розвиток геодинамічних процесів та розраховано екологічну ємність геологічного середовища на прикладі Малого Кавказу та Паміру.

Для регіону Малого Кавказу (на прикладі 2223 зсувів різних типів, масштабів і активності, які займають площу 50985 га) питання екологічної безпеки ТПГ вирішуються в двох аспектах:

- регіональне сейсмічне районування з урахуванням максимальної сили сейсмічного поштовху (відповідно до масштабу 1:200 000).

- локальне мікросейсмічне районування території відповідно до масштабу 1:2 000 - 1:10000.

За результатами дослідження геодинамічних умов Паміру (на прикладі зони зчленування південного Тянь-Шаню та Паміру) розроблена методика оцінки інженерного ризику таких гірських областей, яка передбачає складання спеціалізованих еколого-геологічних карт масштабу 1:100 000, доповнених еколого-геологічними картами масштабу 1:25 000 і 1:10 000. Розробка комплексних схем інженерного захисту сейсмоактивних районів ґрунтується на інженерно-геологічній типізації та районуванні територій, розрахунковій оцінці стійкості схилів при різному сейсмічному впливі, врахуванні результатів прогнозу розвитку сейсмогенних зсувів.

В п’ятому розділі "Геодинаміка Карпатського регіону як чинник формування екологічних функцій геологічного середовища" розроблено принципово нову геодинамічну модель з точки зору формування екологічних функцій літосфери, їх змін в просторі та часі як в природному стані, так і під впливом техногенних факторів. Обґрунтовано комплексну зональність, яка проявляється міграцією вуглеводнів і води, і характеризує зміну напружено-деформованого стану порід у результаті розвитку Карпатської гірськоскладчастої області. Напрямок міграції – до платформи.

Встановлені основні зони, які контролюють міграційні процеси. При цьому в районах розвитку соляної моласи міграційні процеси флюїдів і газів обмежені завдяки потужному екранові соляних і глинистих порід. На ділянках, де такі екрани не існують, формується чітко виражена зональність "нафта – газ – вода – сірка". Запропонована модель характеризує особливості нагромадження стронцію та умови сірконосності території, що дало змогу трансформувати результати для розрахунку екологічної безпеки геологічного середовища в межах ТПГ.

В шостому розділі "Гідрохімічні умови стану геологічного середовища та технологія створення моделей гідрохімії підземних вод" викладені результати досліджень гідрохімічних параметрів стану геологічного середовища та чинники режиму й охорони підземної гідросфери на прикладі Західного регіону України.

Гідрохімічні умови підземної гідросфери геологічного середовища контролюються гідрохімічною зональністю та тектоносферними процесами. Розглянуто головні параметри гідрохімічної зональності для різних типів геологічного середовища (на прикладі Карпатського регіону України). За результатами виконаних досліджень складено базу даних з гідрохімії порід, а також серію гідрохімічних карт, які характеризують динаміку хімічного стану підземних вод. Проаналізовані гідрохімічні чинники підземної гідросфери з погляду оцінки результатів техногенного забруднення та впливу питної води на здоров’я населення.

В сьомому розділі "Гідродинамічні умови геологічного середовища. Оцінка ресурсів та забруднення підземної гідросфери (на прикладі Карпатського регіону). Екологічна безпека підземної гідросфери" розглянуті умови формування ґрунтових та підземних вод; виконана типізація території за умовами формування режиму підземних вод; рекомендації щодо розвитку режимної спостережної мережі та методики спостережень в умовах виділених спеціалізованих гідрогеорежимних районів; проведена екологічна оцінка забруднення підземної гідросфери, яка включає особливості техногенного впливу на підземну гідросферу в межах Передкарпатської соленосної провінції, в межах Передкарпатської нафтогазоносної провінції, звалищ відходів промислово-міських агломерацій, об’єктів агропромислового комплексу; виконаний екологічний контроль підземної гідросфери та управління ресурсами підземних вод за допомогою постійно діючої моделі; визначені медико-екологічні параметри підземної гідросфери – як чинник здоров’я населення.

Створені регіональні моделі режиму і хімізму підземних вод з метою їх регіональної екологічної оцінки при використанні для питного водопостачання. Для екологічно проблемних об’єктів створенні детерміновані моделі впливу відповідного хімічного типу води на організм людини.

В восьмому розділі "Ландшафтно-геохімічні умови стану геологічного середовища та технологія створення фактографічних і картографічних моделей геохімії ґрунтів і порід" обґрунтована технологія оцінки екологічної безпеки геохімічних процесів; виконано комплексне ландшафтне районування; реалізована прогнозна оцінка стану ландшафтів на основі визначення геохімічної спеціалізації ландшафту та його динаміки, досліджена екологічна геохімія ландшафту; проведено визначення геохімічних бар’єрів; обґрунтована методологія складання ландшафтно-геохімічних карт; визначені радіоекологічні умови геологічного середовища. При цьому інтенсивність міграції елементів в межах ландшафтної призми визначається шляхом порівняння їх кларків для площ (ландшафтів), де повторно проводилося опробування порід. Міграційна здатність елементів Р розрахована за формулою:

, (13)


де, Рх – кількість елемента х в природному середовищі В; Вх – кількість елемента х, що перейшла в рухомий стан за проміжок часу Δt.

Були визначені асоціації хімічних елементів в ґрунтах. Для кожної асоціації хімічних елементів вираховувалось значення сумарного показника забруднення Z c за формулою:

(14)

де, Сі – значення вмісту i-го елементу в точці опробування; Сфі – значення фонового вмісту i-го елементу в ґрунті по планшету; n – кількість елементів в парагенетичних асоціаціях.



За результатами перерахованих вище геохімічних досліджень розроблено методику складання геохімічних карт та картографічних і фактографічних баз даних з геохімії порід і ґрунтів. Реалізація інформаційної системи дає змогу отримати для будь-якого типу геологічного середовища фактографічну та картографічну інформацію по геохімічних процесах, по ступеню екологічної безпеки ТПГ ландшафтних геосистеми.

Досліджені радіоекологічні умови ТПГ геологічного середовища з деталізацією 41 природної та техноприродних аномалій, особливо в зонах Західного Чорнобильського сліду.

Друга частина дисертації: "Екологічна безпека геологічного і суміжних середовищ в межах техноприродних геосистем регіонального рівня".

В дев’ятому розділі "Екологічна безпека геологічного середовища та проблема оптимального використання гідроресурсів Карпатського регіону України" розглянуті наукові і методичні основи басейнової концепції раціонального природокористування (у контексті оптимального використання гідроресурсів та екологічної безпеки ТПГ геологічного і суміжних середовищ).

На основі басейнової концепції раціонального природокористування розглянуті технологічні аспекти оптимального використання гідроресурсів Карпатських рік та визначені перспективні ділянки для гідротехнічного будівництва.

Обґрунтовані вихідні принципи, розраховано басейнову ієрархію довкілля, визначено найінформативніші параметри гідроекологічної ситуації у Карпатському регіоні, визначені оптимальні технічні рішення для регіону з мінімально необхідним переліком розрахункових даних для моделювання передпроектних рекомендацій щодо розміщення гідроенергетичних споруд. Виділені перспективні ділянки для гідротехнічного будівництва (на прикладі малих ГЕС). Введено поняття еколого-геологічного та еколого-гідрологічного потенціалів з точки зору екологічної безпеки території щодо гідротехнічного будівництва малих ГЕС. Безгребельні міні- і мікро ГЕС (гірляндні, рукавні, консольні) є малоконцентрованими джерелами енергії, які не спричиняють у природному середовищі серйозних змін і тому вважаються екологічно безпечними установками.

Енергія ріки визначається кількістю води, яка в ній протікає і падінням, або нахилом ріки. Потенційні запаси гідравлічної потужності визначаються за формулою:

N = 9,81 ⋅ Q ⋅ Н, (15)

де, Q – середня багаторічна витрата води; Н – падіння між створами, м.

Потужність малої гідростанції визначається за формулою:

N = 9,81 ⋅ Q ⋅ H ⋅ n , (16)

де, n – відношення потужності, яка віддається гідростанцією до потужності потоку, який підведений до неї з ріки, тобто коефіцієнт корисної дії гідростанції.

Для попереднього визначення потужності малої ГЕС можна приймати її коефіцієнт корисної дії від 0,65 до 0,70.

Введено поняття еколого-геологічного та еколого-гідрологічного потенціалів з точки зору екологічної безпеки території щодо гідротехнічного будівництва малих ГЕС.

В десятому розділі "Екологічна безпека геологічного середовища у зв’язку з катастрофічним розвитком геологічних процесів Карпатського регіону України (на прикладі Закарпатської та Чернівецької областей)" розглянуті умови і фактори екологічної безпеки ТПГ розвитку зсувів у межах території Закарпатської області, локальні закономірності катастрофічного розвитку зсувів у межах Закарпатської області.

Для території, яка постраждала від катастрофічної активізації небезпечних геологічних процесів у 1998-1999 р.р. розроблені науково-методологічні засади оцінки стану зсувних геосистем на території Карпатського регіону, виконана загальна характеристика основних просторово-часових закономірностей розвитку зсувів, обґрунтована система моніторингу зсувонебезпечних територій на регіональному, місцевому та об'єктовому рівнях і виконано прогнозування зсувного процесу та визначені технічні рішення по інженерному захисту.

Визначені підходи щодо запобігання та реагування на катастрофічний розвиток зсувів.

Розроблена методика дозволяє реалізувати процедуру оцінки просторово-часових закономірностей розвитку небезпечних геологічних процесів (на прикладі зсувів) та її використання для створення інформаційно-аналітичних комплексів стану зсувонебезпечних територій.

В одинадцятому розділі "Катастрофічна активізація в с.Костинці Сторожинецького району Чернівецької області та першочергові заходи з ліквідації його наслідків" викладені наукові та методичні основи комплексної оцінки типового катастрофічного зсуву.

Механізм зсуву в с.Костинці типовий для механізму великої групи зсувів, які неодноразово мали місце в межах території Прут-Сиретського межиріччя (Червона Діброва, Верхні Станівці, Старі Бросківці та інші). Підготовчий період катастрофічної активізації зсуву відбувався принаймні протягом трьох років, які співпадають із надлишковим зволоженням, пік якого спостерігався 18 квітня 1999 р. Рівні ґрунтових вод у цей час піднялися на 1,5-3,5 м, що призвело до збільшення ваги порід перезволоженого схилу на 2,5-3,0 млн.т. Задовільне дренування підземних вод призвело до формування критичних параметрів зміщення зсувних мас при площі зсуву 2 км2 і попередньо визначеній потужності зсувних мас до 30-35 м у верхній частині та 10-15 м у нижній частині при середній швидкості руху 60-80 м/добу (на деяких ділянках переміщення склало 100-120 м/добу), що і обумовило руйнування всіх житлових споруд у межах його активної частини. Об’єм зсувних відкладів при катастрофічній активізації – 18-25 млн.т.

З метою визначення екологічної безпеки зсувної ТПГ розроблена технологія моделювання зсувного процесу. Основні показники моделі – це рельєф місцевості з точністю до 2 м, отриманий з карти масштабу 1:10 000, а також кількісна інформація та дані візуальних спостережень про величини зміщень та потужність зсувних відкладів. На підставі цієї інформації побудована трьохмірна модель, яка відтворює перебіг подій як серію поетапних змін реалістичного тривимірного зображення, а також у вигляді комп'ютерної анімації. Геологічне середовище розглядалось нами як двухмірна модель.

Вхідними даними для побудови рельєфу є горизонталі топографічної карти та аерофотознімки (рис. 2). Методологія полягає у перетворенні растрового зображення горизонтальних (чорних на білому фоні, як правило, двокольорове зображення) у зображення, що містить 256 градацій сірого кольору (grayscale image), де кожний відтінок відповідає певній висоті. Зображення горизонталей також заміщуються (приклад на рис. 3). Реалістичне зображення створюється як послідовна деформація трьохмірної призми, побудованої на основі рельєфу і інженерно-геологічних елементів техноприродної системи.

В комплексі з рельєфом, для відтворення механізму зсуву використана морфометрична карта зсувної ділянки, на яку нанесені основні зони деформацій, стінки зриву різних порядків, тріщини і т.п. Для відтворення вертикальних деформацій використовується подібна схема, але у вигляді горизонталей наносяться зміни висот - додатні (підняття) і від'ємні (пониження) окремо (рис. 4).

Для проведення описаних трансформацій (перетворення рельєфу по висотам в трьохмірну систему, яка відтворює перебіг деформацій) розроблено спеціальне програмне забезпечення.

а) б)

Рис. 2. Модель рельєфу зсувної ділянки в районі с. Костинці. Переривчастою лінією показано зону прояву зсувних процесів



а) на поверхню накладено топокарту масштабу 1:25 000;

б) на модель накладено аерофотознімок масштабу 1:40 000.

а) б) в)

Рис. 3. Приклад відтворення рельєфу: а) вхідне зображення горизонталей; б) отримана шкала висот у вигляді відтінків; в) результат побудови



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Диссертации: Екологічна безпека техноприродних геосистем (наукові та методичні основи) 2005 года iconРобоча навчальна програма
Розділ Предмет, наукові основи І цілі навчальної дисципліни “історія соціології”
Диссертации: Екологічна безпека техноприродних геосистем (наукові та методичні основи) 2005 года iconМетодичні рекомендації для вчителів початкових класів Полтава 2005
Лобач О. О., Мірошніченко Т. В. Педагогічна корекція агресивності у молодших школярів: Методичні рекомендації для вчителів початкових...
Диссертации: Екологічна безпека техноприродних геосистем (наукові та методичні основи) 2005 года iconНавчальна програма нормативної дисципліни
Розділ Предмет, наукові основи І цілі навчальної дисципліни “Історія соціології”
Диссертации: Екологічна безпека техноприродних геосистем (наукові та методичні основи) 2005 года iconМихаил мурашкин записи 2008 года Дніпропетровськ "січ" 2010
В книге «Записи 2008 года» Михаила Георгиевича Мурашкина речь идет об инонаучной картине мира, которая включает в себя религиозное,...
Диссертации: Екологічна безпека техноприродних геосистем (наукові та методичні основи) 2005 года iconДержавна екологічна академія післядипломної освіти та управління

Диссертации: Екологічна безпека техноприродних геосистем (наукові та методичні основи) 2005 года iconМетодичні рекомендації для студентів історичного факультету
Матвієнків С. М. Засоби масової інформації в політичному житті суспільства. Методичні рекомендації для студентів історичного факультету...
Диссертации: Екологічна безпека техноприродних геосистем (наукові та методичні основи) 2005 года iconАктуальність проблеми
На сучасному етапі розвитку шкільної літературної освіти значна увага приділяється вивченню літератури у культурологічному контексті....
Диссертации: Екологічна безпека техноприродних геосистем (наукові та методичні основи) 2005 года iconБазові навчально-методичні матеріали
Мета курсу: забезпечити основи формування історичного мислення студентів та умінь
Диссертации: Екологічна безпека техноприродних геосистем (наукові та методичні основи) 2005 года iconСписок сформирован на основе электронного каталога, который создается с 1996 года
Алфавитный список сформирован на основе электронного каталога, который создается с 1996 года. Он полностью отображает фонд музыкальных...
Диссертации: Екологічна безпека техноприродних геосистем (наукові та методичні основи) 2005 года iconНауково-методичний центр
Розділ науково-методичні основи розвитку інтерактивних технологій навчання на уроках української мови та літератури


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка