Диверсійна група упа



Скачати 492.33 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації15.04.2017
Розмір492.33 Kb.
1   2   3
. Також, невідома доля декількох повстанців , що могли переховуватися у криївках в Зарубинцях.

Інформація про ліквідацію у Половецькому рейдуючої групи «Дороша» пройшла по багатьом відомчим і партійним документам та вже у березні 1944 р. потрапила на найвищий рівень радянського документообігу. У листі секретаря ЦК КП(б)У М.Хрущова до керівника СРСР Й.Сталіна «Про стан у Рівненській і Волинській областях» подавався розгорнутий огляд діяльності та структури українського визвольного руху на ПЗУЗ. У ньому представлені відомості про східну групу УПА та Житомирщину. Відносно останньої респондентом зроблено уточнення: «Проте активних проявів банд у Житомирській області не спостерігається. Проникла через лінію фронту з західних областей в Житомирську область банда Дороша чисельністю 40 чол. ліквідована частинами Червоної армії».

На початку 1944 р. командування ВО «Тютюнник» не мало відомостей про долю членів ПШДД та вояків диверсійної групи «Схід». З метою отримання інформації про діяльність, стан і потреби групи шефом штабу групи «Тютюнник» «Очеретенком» на зв'язок до «Дороша» (с. Никонівка) була направлена вже згадувана зв'язкова «Наталка». Рухаючись з Кореччини через «викриту зв'язкову хату» у Житомирі, 10 лютого 1944 р. остання була затримана службовцями «Смерш».

Перед тим, 28 січня 1944 р. у с. Новополь ЧерняхІвського району Житомирської області «Смершем» був захоплений провідник Житомирської та Бердичівської округ ОУН «Муха» (Микола Мусій). На допитах він «щиросердно» розкрив відомі йому «деталі» діяльності визвольного руху. Можна припускати, що всі розвідники і зв'язкові, які послуговувалися у 1944 р. старими зв'язками у названих округах були захоплені радянськими спецорганами. За таких обставин командування ВО «Тютюнник» змушене було скориговано впроваджувати свої плани повстанської діяльності на Житомирщині.

Весною 1944 р. після стабілізації радянсько-німецького фронту у Волинській області з Рівненщини на Житомирщину вирушили з'єднання УПА «Петлюра», «Крути» і «Базар». Один із відділів останнього під командуванням вже згадуваного командира «Ярого» за сприятливих обставин мав діяти на південно-східній Житомирщині1 4.

Слідство над заарештованими у Половецькому і Никонівці вояками диверсійної групи «Схід» В. Завадовським («Гора»), Я. Сацом («Медик»), Б. Стояном («Богун»), В. Гурським («Варнава»), І. Романським («Роман»), Й. Апонюком («Довбня»), С. Мельничуком («Перепелиця»), С. Масляком («Максим») та П. Полішем («Варениця») було виділене в одну судово-кримінальну справу. 29 березня 1944 р. після багатьох допитів, коли були устійнені справжні біографічні дані повстанців, а також вияснена їх діяльність, слідство було завершено. За вироком військового трибуналу всі окрім ройового В. Завадовського отримали від 8 до 10 років ув'язнення. Останнього було засуджено до вищої міри покарання та 15 квітня 1944 р. розстріляно на східній околиці міста Славута.

Весь час від арешту до винесення вироку заарештовані утримувалися у польовій пересувній тюрмі при Управлінні контррозвідки «Смерш» 1-го Українського фронту. Після винесення вироку заарештованих переведено до Житомирської тюрми, а потім відправлено до виправно-трудових таборів. Відомо що з цієї групи тільки Я. Сац («Медик»), І. Романський («Роман») та Й. Апонюк («Довбня») пережили заслання, а останній дожив до відновлення української державності та у 1996 р. звертався щодо «реабілітації» у чому йому було відмовлено. На жаль з усієї групи тільки С. Масляк («Максим»), С. Мельничук («Перепелиця») та Б. Стоян («Богун») були реабілітовані.

Справи над заарештованими М. Ткаченком («Дорош») і Г. Вознюк («Оксана») з метою оперативно-агентурної розробки були виділені в окреме судочинство. Через три дні після арешту (22 січня 1943 р.) М. Ткаченка («Дорош») та матеріали слідства по ньому були відправлені у Москву до Головного управління контррозвідки «Смерш» . Командир «Дорош», ймовірно, став першим високопоставленим керівником УПА, якого у січні 1944 р. захопила радянська контррозвідка. Перевезення ж до Москви може свідчити про намагання використати його в агентурних цілях на найвищому рівні. Однак, цього не відбулося. Після засудження до вищої міри покарання М. Ткаченка 20 травня 1944 р. було розстріляно.

Не змінилося «офіційне» ставлення до командира «Дороша» і в новітні часи. За висновком Генеральної прокуратури Російської Федерації від 21 липня 1992 р. М. Ткаченка «визнано не підлягаючим реабілітації».

Не дивлячись на ліквідацію рейдуючої групи «Дороша», арешт та загибель у січні 1944 р. всіх членів ПШДД діяльність диверсійної групи «Схід» на південно-східній Житомирщині не згасла. На території Вчорайшанського і Попільнянського районів залишилася та продовжувала діяти тепер вже окрема боївка «Барбоса».

Неповний рій «Барбоса» (орієнтовно 5 вояків) прибув на місце постою в с. Бровки Перші Вчорайшанського району в кінці листопада 1943 р. У селі на той час скрито «базувалися», станична та підрайонна (провідник «Верба» - Павло Мельник) організації ОУН . За короткий проміжок часу повстанці налагодили умови свого перебування включно з проживанням (будівництво 2-3 криївок) та харчуванням. Зокрема, один «бункер» було споруджено в господарстві восьмидесятирічного Федора Мельника 31. Після 4 грудня 1943 р. підрозділ «Барбоса» поповнили прибулі з Зарубинців вояки рою «Шутка» (орієнтовно 2 чол.)132. Загальна чисельність рою - боївки «Барбоса» склала сім осіб . Один із прибулих повстанців - В. Яремчук («Молот») згадував про діяльність та побачене в тому часі: «Наступні дні ми знайомилися з тереном, з людьми, з якими доведеться спілкуватися. Нас скрізь приймали щиро і доброзичливо. Тут усе було приготовлено нашими попередниками: зроблені дуже гарні криївки, заготовлені запаси харчів на зиму, налагоджений місцевий зв'язок». Знайомство боївки з тереном відбувалося у формі нічних рейдів теренами півдня Житомирської області та прилеглими місцевостями Київської і Вінницької областей. Під час таких переходів повстанці долали до п'ятидесяти кілометрів. У місцях постоїв-відпочинку проводилися співбесіди з місцевим населенням та пропаганда ідей національно-визвольного руху. Однією з помітних особливостей регіону була відсутність у родинах чоловіків та батьків, які загинули на фінській війні.

В. Яремчук також залишив опис місця де переховувалися повстанці: «Над ранком проходили і дуже обережно заходили по-одному на подвір'я нашої господині. Проходили у хлів, де стояла корова. В жолобі, де було покладене сіно для корови, піднімали віко і проходили в середину криївки. Криївка була простора, мала запасний вихід, було чисто».

Взимку, коли випадав свіжий сніг пересування повстанців у терені значно обмежувалося, а з приходом у січні 1944 р. на Вчорайшанщину та Попільнянщину великої кількості військ Червоної армії їх рух майже зовсім припинився.

Для більшості жителів звільнених територій ейфорія визволення виявилася короткою - на зміну нацистському прийшов «сталінський» режим. З колишніх колективних господарств для потреб фронту вилучалися залишки зернових та рухомого складу. Фронтовими частинами розпочато мобілізацію всіх чоловіків віком від 17 до 50 років. Підрозділами військової контррозвідки «Смерш» розшукувалися і заарештовувалися всі хто був запідозрений у колаборації з нацистами. Під цю ж категорію «підпадали» і всі учасники українського визвольного руху.

У тому часі на Житомирщині було викрито частину організаційних клітин визвольного руху та заарештовано їх учасників. З дотичних до групи «Дороша» відомо про арешт всіх членів ОУН села Никонівка. У селі Зарубинцях було виявлено штабну криївку з основними запасами амуніції і харчів групи «Дороша». Перебуваючому в ній районному провідникові ОУН «Вербі» вдалося перед тим з неї вислизнути. Загалом по селам було викрито орієнтовно 7 повстанських криївок.

У своїх спогадах В. Яремчук констатував ту несприятливу ситуацію що витворилася в радянській дійсності: «З приходом більшовицької влади дуже змінився психологічний стан, як у нас, повстанців, так і у населення... Відношення до нас зі сторони населення різко змінилося в негативну сторону. Але віддані люди ще трималися попередніх позицій».

На початку весни 1944 р. з відходом на захід військ Червоної армії з'явилися можливості для відновлення повстанської діяльності на південно-східній Житомирщині. Зокрема, боївці «Барбоса» вдалося нав'язати контакт з діючим в Андрушівському районі провідником «Вербою». Після Великодня 16 квітня 1944 р. на його пропозицію до боївки було прийнято двох місцевих хлопців-добровольців. За спогадами В. Яремчука вони стали частиною «дій МГБ» проти повстанців138. 20 травня 1944 р. боївка була оточена співробітниками НКВС у яроповицькому лісі Андрушівського району. Повстанцям вдалося вирватися з оточення вбивши двох та поранивши трьох нападників. Проте, з повстанського боку загадково загинув командир боївки «Барбос».

Через деякий час за посередництва провідника «Верби» до боївки долучився колишній провідник Вчорайшанського району, вояк УПА групи «Тютюнник», раніше згадуваний у цьому дослідженні командир повстанської групи «Палій» (Борис Гуменний). За «непевних обставин» він прибув до рідного села Макарівки Вчорайшанського району де дізнавшись про діяльність повстанців попросився до них. Члени боївки радо його прийняли і відразу вибрали командиром. Після певного пригноблення, пов'язаного зі смертю «Барбоса» всім імпонувало, що «Палій» був місцевим, добре знав людей, терен і повстанське життя.палій.jpg

«привів» із райцентру Попільня підрозділ НКВС. Чекісти хотіли уночі захопити на постої в хаті трьох повстанців на чолі з «Палієм». Проте останні з боєм вирвалися з оточення. Після цієї події зібралося тільки п'ятеро вояків. Було вирішено «негайно покинути терен» і йти на захід.142

15 серпня 1944 р. боївка «Палія» маючи на озброєнні автомат, ручний кулемет і гвинтівки вирушила в дорогу за маршрутом Козятин-Корець. У кінці серпня 1944 р. на Кореччині повстанці з'єдналися з сотнею «Чорноти». Після цього «Палій» прозвітувався про діяльність диверсійної групи «Схід», а місцеві стрільці отримали короткочасні відпустки додому перед наступним завданням.

Вірогідно, отримані від боївки «Палія» уривчасті відомості про діяльність диверсійної групи «Схід», а також бажання вшанувати пам'ять визначного командира «Дороша» спонукали командування з'єднання груп «44» (колишня група «Тютюнник») іменувати у серпні 1944 р. один із реорганізованих загонів його псевдонімом. Загін «Дорош» (ім. Дороша) чисельністю 150-300 вояків під командуванням «Стального» (Никон Семенюк) вирізнявся як найкраща бойова одиниця з'єднання груп «44» аж до часу розформування у вересні 1945 р.

Підсумовуючи викладене можна констатувати, що у серпні 1944 р. формально припинилася історія сформованої у кінці жовтня 1943 р. диверсійної групи «Схід». До її бойового активу можна занести ліквідацію не менше восьми німецьких вояків та десяти радянських партизанів, активістів і військовослужбовців. Також не обрахованою є кількість ліквідованих німецьких та радянських сексотїв. Втрати групи у протистоянні з німецькими та радянськими мілітарними підрозділами були значно більшими. Орієнтовно з 50 (разом з новобранцями) повстанців і командирів загинуло (включно з засудженими до розстрілу) понад 15, більше 12 потрапили в полон, дезертирували - 2, вбитий за необережністю - 1, розстріляний за боягузтво - 1, доля більше 10 невідома. Тільки п'ятеро повстанців через десять місяців повернулося до місця базування в Рівненській області.

Діяльність групи мала коротку, але змістовну військово-політичну історію. Утворена в рамках оперативних рішень керівництва визвольного руху ПЗУЗ по розширенню повстанської боротьби на Житомирщині диверсійна група «Схід» мала стати основою крайового формування УПА-Схід. Цьому першою чергою повинно було сприяти створення та діяльність протягом листопада - грудня 1943 р. безпосередньо у регіоні ПШДД. Останній налагодив зв'язки з діючими у Житомирщині підпільними клітинами та повстанськими формуваннями. Забезпечував оперативне керівництво ними, надавав відповідні інструкції та вказівки. З метою пропаганди ідей визвольної боротьби, а також швидкого реагування на актуальні теми на місці масово виготовлялися пропагандистські матеріали та, очевидно, планувалося їх друкарське тиражоване видання. Окремо велася пропаганда по залученню до лав УПА нових кадрів. Для підготовки діяльності в регіоні більших повстанських сил проводився збір військового, медичного і радіотехнічного спорядження та продовольства. Популяризації та представленню перед населенням регіону повстанської боротьби мав служити проведений у кінці грудня 1943 р. рейд.

Боротьба групи проти німецького і радянського військових монстрів, що «жерлися» за Україну, поза зовнішніми ознаками, як використанням трофейного обмундирування та озброєння, продемонструвала виразно антиімперський, антитоталітарний характер українського визвольного руху, спрямованого на здобуття Української самостійної соборної держави на етнічній території. Це важливо тим, що боротьба розгорталася на зрадянізованих, понищених Голодомором і репресіями землях. Слід віддати належне учасникам визвольного руху, які спільно з місцевими патріотами-активістами пробудили до національного свідомого життя і боротьби багатьох людей.



Розвитку діяльності диверсійної групи «Схід» і ПШДД та створенню крайового формування УПА-Схід завадили прибулий на Житомирщину радянсько-німецький фронт та радянська дійсність. В їхніх жорнах перемололося багато починань національно-визвольного руху. Проте, як свідчить подальша історія вони не зникли. Але це вже тема іншого дослідження.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Диверсійна група упа iconПроблема оун-упа
Упа, а також історичний висновок з проблеми оун-упа. Обидва докумен­ти підготовлені групою істориків, яка працювала в 1997-2004 pp...
Диверсійна група упа iconКонкурс проводиться у трьох вікових категоріях: Молодша група до 16 років Середня група до 24 років
До участі в конкурсі запрошуються молоді виконавці всіх національностей. Відбір учасників проводиться Дирекцією конкурсу згідно наданих...
Диверсійна група упа iconКонкурс проводиться у трьох вікових категоріях: Молодша група до 16 років Середня група до 24 років
До участі в конкурсі запрошуються молоді виконавці всіх національностей. Відбір учасників проводиться Дирекцією конкурсу згідно наданих...
Диверсійна група упа iconБоротьба упа-«Захід» І збройного підпілля оун на західноукраїнських землях

Диверсійна група упа iconВоєнна діяльність сотника упа івана наконечного- «орленка» на самбірщині (1946-1948)

Диверсійна група упа iconПаращук Людмила
В роботі на основі архівних документів висвітлюється діяльність оун-упа в 1941 1944 рр на території Вінниччини
Диверсійна група упа iconПроект змін до програми Робоча група

Диверсійна група упа iconР. 1 курс Напрям підготовки 050101 „Комп’ютерні науки” Група іс-01

Диверсійна група упа iconГалицька централізована бібліотечна система
Лицарі української незалежності : [Методично-бібліографічні поради бібліотекам до 75-річниці створення упа] – Галич, методично-бібліографічний...
Диверсійна група упа iconДовідка час створення упа
Українська Національно Революційна Армія (унра). Загони Т. Бульби-Боровця підпорядковувались Уряду унр в екзилі. З т. Бульбою співпрацювали...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка