Для кого залишу сліди? ”



Скачати 59.31 Kb.
Дата конвертації08.07.2017
Розмір59.31 Kb.

...для кого залишу сліди? ”
На зламі урвистої скелі

для кого залишу сліди?

У царственій пустці пустелі

кому я подам води?

В години нічної сваволі

кому запалю вогонь?

Словом, що з власного болю,

від смерті врятую кого?
Наталку Нікуліну навряд чи можна було запідозрити в декларативності, так само як і те, що цей вірш писався як програмний. Просто зродилися слова десь на денечку душі, зірвалися з вуст, вмережили аркуш... Та й зажили собі... Вже й авторки давно немає серед сущих, а вони – живуть! А, значить, живе й поетеса...

Наталя Петрівна не любила говорити про себе, переповідати свою біографію, була скромною і несуєтною. Лише коли-не-коли у неквапливій дружній розмові за чашкою чаю зринали з її вуст тихі спомини: про батька – відомого журналіста, якого дуже любила і з благословення якого пішла в журналістику; про спілкування з поетами, коли сама в поезії робила лише перші кроки; про те, як приймали її до спілки письменників. З цих скалочок складалась картина – життя. А ще – зі спогадів тих, хто жив поруч: матері, подруг і колег по роботі, й усіх-усіх, про кого зробила стільки передач, підтримала словом, усмішкою. А ще – з її віршів, наповнених силою духу, думками криничної чистоти й глибини, прагненнями високого...


Який провал – життя, прожите всує,

яка непереборна марнота...

Я тільки слова у житті взискую,

яке розпружить зболені вуста.

І хай те слово тихе та печальне –

воно іде, як світло крізь пітьму.

Воно комусь до серденька причалить

і хтось всміхнеться все-таки йому...

І хай там буде буряно і хмарно –

мій день осяє усмішка жива:

життя прожито все-таки немарно,

коли когось хоч словом зігріва.
Вона таки дійсно у своєму недовгому житті віддавала людям все, що мала. Не „всує” прожила його. Хоча біографія її нібито скупенька і не така вже бурхлива.

Наталя Петрівна Нікуліна народилась у м. Макіївці на Донеччині в родині журналіста і лікарки. 1958 року сім'я переїхала до Дніпропетровська. Тут Наталка закінчила середню школу № 89, вступила до університету на вечірнє відділення філологічного факультету. Одночасно працювала редактором на обласній телестудії. 1973 року вона закінчила аспірантуру, захистила кандидатську дисертацію. Тема – "Професійна лексика лоцманів дніпровських порогів", як на партійно-радянські часи, була не тільки "екзотичною", а й досить небезпечною. Наталці радили її замінити, та вона затялась: тільки ця! Аспірантку підтримав її керівник Василь Семенович Ващенко – вчитель, якого Наталя Петрівна завжди згадувала з теплотою і вдячністю, якому присвятила вірші.

Наталка Нікуліна працювала редактором у видавництві "Промінь", деякий час – в обласній науковій бібліотеці, була позаштатним кореспондентом газети "Культура і життя". Багато років вона віддала морочливій і кропіткій роботі на обласному радіо, до того ж, отримувала за неї зовсім невелику платню.

– Передачу веде кандидат філологічних наук, поетеса Наталка Нікуліна, – ці слова, які щодня лунали з радіоприймачів по всій області, зігрівали душі багатьом жителям Дніпропетровщини, додавали снаги й бажання творити. У тисячі домівок розумним співрозмовником, добрим другом, щирим порадником входив голос поетеси. Наталя Петрівна постійно готувала до ефіру матеріали з питань культури для програми новин "Дніпрова хвиля", та не це було її головною роботою на радіо. Вона працювала у студії літературно-мистецького мовлення. Багатьом ще на пам’яті цикли створених нею радіопередач: "На полі слова" – цілі дослідження творчості письменників нашого краю; "Джерела" – високохудожні замальовки з культурного та мистецького життя Дніпропетровщини. Разом з колегами вона вела радіоклуб знайомств "Три поради". Саме слово "творить" найбільш підходило для характеристики її діяльності, про що б не йшлося. Не тільки про поетичну творчість.

А поезія? Писала Наталка Нікуліна з дитинства. Її однокласниці згадували, що вона часто виступала зі своїми віршами на шкільних вечорах.

Перша збірка "Вишневий спалах" стала подарунком до двадцятиліття поетеси. До того вже були вірші в колективному збірничку. Її поезію оцінили, давали гарні відгуки. Але потому довгих чотирнадцять років жодної книжки. Які тому причини – нещадна прискіпливість авторки до своїх творів, небажання друкувати недосконале, чи літературних керівників не влаштовувала тематика? Наступна збірочка „Пізнання” побачила світ аж у 1981 році, вона тоді вже два роки перебувала членом Спілки письменників.

Якось дуже скупо і небагатослівно Наталя Петрівна згадувала, що у Дніпропетровську її прийняли до письменницької організації, та й то неохоче, вже після того, як вона відбула процедуру прийому в Києві. Там її творчість оцінили швидше. Пізніше Наталка Нікуліна обиралась членом правління Дніпропетровської обласної письменницької організації, бувала на з’їздах письменників.

Наталка Нікуліна мала лише п’ять книжок за життя, остання – “Знамення калини” була видана її друзями як спогад про світлу душу, що так рано і трагічно покинула цей світ. Та творче надбання поета вимірюється не кількістю книг. У невеликих поезіях Наталки так багато думок, і почуттів, мало слів – але багато сказано. Її вірші перекладалися російською та башкирською мовами. Вона й сама перекладала – з польської, російської, англійської мов, упорядкувала антологію татарської поезії "Світи мені, Чулпан-зоря", друкувалась у багатьох газетах і журналах, була відома як серйозний літературний критик.

Наталка Нікуліна мала великі плани – зустрічі з цікавими людьми, поїздки, підготовку передач, нові вірші... Сліпий випадок обірвав життя, плани, мрії. 23 червня 1997 року, за два тижні до свого ювілею, Наталка Нікуліна трагічно загинула.

Її душа живе у віршах.


* * *

Не відлюбивши, в невість відійду.

Прощаючись з усім, що так любила,

скажу йому: „Усе благословила:

і тихий сад, і весну молоду”.

Скажу йому: „Спасибі, що було

усе, що я любила так відчайно,

як одкровення, мрієво, як тайну,

як над степами мевине крило”.

Любила. І не встигну відлюбить

степи, квітки і хмари білочолі.

Я лиш одне молитиму у долі:

аби я встигла ув останню мить

зібрать докупи все своє добро –

живих чуттів рожеві коралини

і глянути в лице, яке мені – єдине.

Як Слово. Як Вітчизна. Як Дніпро.
Література:

Нікуліна Н. Вишневий спалах: Поезії.– Дніпропетровськ: Промінь, 1967.–59 с.

Нікуліна Н. Пізнання: Поезії.– Дніпропетровськ: Промінь, 1981.– 62 с.

Нікуліна Н. Червоний кетяг: Поезії.– Дніпропетровськ: Промінь, 1984.– 71 с.

Нікуліна Н. Житом перейти: Поезії.– К.: Молодь, 1990.– 104 с.

Нікуліна Н. Тиха бесіда: Поезії.– Дніпропетровськ: Січ, 1993.– 71 с.

Нікуліна Н. Знамення калини: Вибране.– Дніпропетровськ: Січ, 2000.– 231 с.

* * *


Канцельсон А. Дві перші книги // Канцельсон А. Про поезію і поетів.– К., 1972.– С. 212-226.

З любові і муки... / Ф.Білецький, М.Нечай, І.Шаповал та ін.–Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1994.– 504 с.



Про Н.Нікуліну – С. 280-281, 311-312, 317.

Про Наталку Нікуліну // Нікуліна Н. Знамення калини: Вибране.– Дніпропетровськ: Січ, 2000.– С. 161-209.



Зміст: З листа Зінаїди Тархан-Берези (м. Канів, музей Т.Г.Шевченка) до матері Наталки Нікуліної – С. 161.

Голота Л. Це буття, і терпке, і болюче, це тернове буття і калинове – С. 161-165.

Старюк Н., Ковальчук Т. „Родом з купальської ночі” – С. 166-173.

Зобенко М. Чотири грані писанки Наталки Нікуліної – С. 174-179.

Селезньов М. „Як часто я сміялась, щоб не плакать” – С. 179-184.

Білецький Ф. Свіжий спалах поетичної думки – С. 184-193.

Йовенко С. „Що я скажу отій калині – останній пам’яті земній?” – С. 194-196.

Кацнельсон А. Поезії Наталки Нікуліної – С. 196-197.

Базилевський В. „Прозора алегорія життєва” – С. 197-199.

Сіренко В. Судьба землі, судьба калини – С. 199-202.

Шаповал І. Окраса нашої поезії – С. 202-205.

Савченко В. „Забута кнга” – С. 205-206.

До ювілею, що не відбувся – С. 206-209.

Селиванов В. Погляд із середини квітки // Слово про літературу та письменників Придніпров’я: Нариси та есеї.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2005.– С. 257-259.



* * *

Нікуліна Н.П. // Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник.– К., 1981.– С. 192.



Никулина Наталья Петровна (Наталка Нікуліна) // Писатели Днепропетровщины: Биобиблиографический указатель.– Днепропетровск, 1987.– С. 72-73.

Наталка Нікуліна // Письменники України: Довідник / Упоряд. Д.Г.Давидюк, Л.Г.кореневич, В.П.Павловська.– Дніпропетровськ: ВПОП „Дніпро”, 1996.– С. 212.
Каталог: region -> Gold%20names
Gold%20names -> Андрій Штогаренко
Gold%20names -> 18 лютого 1890 р. – у м. Катеринославі народився Володимир Михайлович Корецький
Gold%20names -> «Письменник-кольорист» Дмитро Яворницький
Gold%20names -> Чабан Микола Петрович [псевд. І крипт.: М. Гнатко, М. Г., М. Ч.; 05. 03. 1958, м. Дніпропетровськ] український журналіст, редактор, письменник, літературознавець, краєзнавець, дослідник-пошуковець
Gold%20names -> Співець славетного Запорожжя
Gold%20names -> Михайло Шатров – журналіст, літератор, історіограф Дніпропетровська
Gold%20names -> 1 листопада 1935 р. – у с. Могилеві Царичанського району народився Олександр Федосійович
Gold%20names -> 24 листопада 1805 р. – народився Олекса Петрович Стороженко
Gold%20names -> 16 травня 1885 р. – (4 травня – за ст ст.) у Катеринославі народився Микола Михайлович Стасюк
Gold%20names -> Євген Вучетич – творець монументальних шедеврів


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Для кого залишу сліди? ” icon1. Для кого із зазначених письменників 19 ст
Для кого із зазначених письменників 19 ст характерні такі риси світогляду, як щира народність, християнське милосердя, співчуття...
Для кого залишу сліди? ” iconЗавдання I етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури 009-2010 н р. клас
Будь / у / кого; хто /небудь; аби /чий; ні / у / кого; де /не /де; хтозна /з / яким; рік / у / рік; з /дня / на / день; по /ночі;...
Для кого залишу сліди? ” iconБлагословенні ви, сліди, не змиті вічності дощами, мандрівника Сковороди з припорошілими саквами, що до цілющої води простує, занедбавши хмари

Для кого залишу сліди? ” iconІванова Ольга Миколаївна
Де знайти відповіді на свої запитання? Як вирішити проблеми? До кого звернутися? Заново перечитую праці відомих педагогів І розумію,...
Для кого залишу сліди? ” iconБіографія Тараса Григоровича Шевченка в автопортретах
Тарас Григорович зробив у Києві 1859 року. На обличчі Тараса помітні сліди тяжкої недуги, яка підточила І без того надламане засланням...
Для кого залишу сліди? ” iconІванишин Василь Пізнання літературного твору Посібник для студентів І вчителів
Робота безпосередньо адресована фахівцям-філологам (викладачам, вчителям, аспірантам, магістрам, студентам тощо), а також усім тим,...
Для кого залишу сліди? ” iconІванишин Василь Пізнання літературного твору Методичний посібник для студентів І вчителів
Робота безпосередньо адресована фахівцям-філологам (викладачам, вчителям, аспірантам, магістрам, студентам тощо), а також усім тим,...
Для кого залишу сліди? ” iconПозакласний захід. Літературно-мистецька композиція «Родинний архів» Слово вчителя
Чи любимо ми заглядати в родинний архів, в якому живе невпинний час, ні, він не зупиняється, а просто залишає свої сліди. Пропоную...
Для кого залишу сліди? ” iconНі! Я жива, я вічно буду жити! Леся Українка
Досвітні огні, переможні, урочі Прорізали темряву ночі, Ще сонячні промені сплять,- досвітні огні вже горять, То світять їх люди...
Для кого залишу сліди? ” iconПро кого розповідає історія
Пригадайте, будь ласка, найбільш відомих людей нашої держави в минулому або сьогоденні


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка