Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди



Сторінка5/18
Дата конвертації11.04.2017
Розмір3.52 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

5. Symbola et emblemata

Просто незрозуміло, як від уваги дослідників Сковороди заховалися ті місця його творів, де він переводить розмову на образи, символи деяких понять та дає їх опис короткими словами. Ці символи висловлюють найулюбленіші етичні думки Сковороди, та тільки вони понаводжувані в деякому, трохи випадковому порядку. Цей порядок викликає вражіння, що ці місця (найважливіше: «Алфавит мира», 352-357) є деяким чужим тілом у творах Сковороди, що вони запозичені з якогось невідомого нам джерела. Рукопис «Алфавита мира» мав також малюнки 108. Це незрозуміла помилка дослідників Сковороди, що цих малюнків ані видано, ані описано 109.



104 «Monologen».

105 L. Volkmann, op. cit., 116.

106 Werke, X, 282.

107 Пор. «Диалектика художественной форми» А. Ф. Лосева; ця книга дає прекрасні замітки до історії символізму в німецькому ідеалізмі. Ця історія теж іще не написана.

108 Див. в Багалія: Історія Слобідської України, Харків, 1918, стор. 272 далі. На жаль, не цілком певно, чи малюнки ці зроблені Сковородою самим. Копії, що видав Багалій (272-273), такі невдалі, що ми можемо тут подати ці малюнки лише за малюнками сепією п. М. Битинського.

109 Також копія в бібліотеці Київської Духової Академії має малюнки, див. Бонч-Бруєвич, op. cit., стор. 319, примітка 564. /55/

Після того, як Сковорода у своєму діялозі коротенько зупинився на проблемі символу (див. попередній параграф; 322 та далі) та намітив головні думки свого етичного світогляду, одна з дійових осіб діялоґу, Григорій, запрошує все товариство до себе до хати. Розмова тягнеться так:



Аθанасій: Ба! Откуду у тебе столько нових картин? Смотри: вся горница ими одЂта.

Яков: Не удивляйся: разумным людям мудрая картина есть планом представляющим обширность цЂлой книги...

[...]


Аθанасій: Что за вздор? Вокруг звЂри, птицы, лЂса, горы, скоты, воды, рыбы, гады и протч. Будто рай поганскій... Посмотрим на первую, что над дверьми. Что за птички сидят на — цвЂтущих вЂтвах?

Григорій: Соловей с своими дЂтьми; учит их пЂть.

Яков: А прочитайте, что говорит картина?

Григорій: «Родители суть наши лучшіе учители». Судите, не прекрасна ли пЂснь? И не должно ли почитать предков наших законы?...

Ермолай: Взгляньте сюда. О бЂдненькой олень: с вонзенною в тЂло стрЂлою страждет возлЂ холма; пол стрЂлы в язвЂ; пропал он. Кто пособит?

Яков: Не бойся! Раз†не видиш, что траву кушает? Она ему выгонит вон стрЂлу... Что сей тебЂ говорит олень. Природа превосходит науку. Bot кто его учит! Самый лучший учитель.

Аθанасій:А протолкуйте мне, что это за пирог что-ли?...

Лонгин: Это раковина, или черепашка, или устрица. Откушай ее, она говорит самое премудрЂйшее: «ищи себе внутрь себе». Все ея добро внутрь черепа сохраняется.

[...]


Аθанасій: ...Ба! да ты, братец, и слона кушаеш?... ХлЂб да соль...

Григорій: НЂт ево вкуснЂе и здоровЂе...

Аθанасій: На что ж он в гору поднимает хобот?

Лонгин: Ожидает поздравить восходящее солнце. Вон смотри! Лучи из-за гор выникают. Описатели звЂрей пишут, что слоны каждый день громадою собираются пред восходом солнца и смотрят на восток. Не живой ли се образ человЂка благочестиваго...110

Ермолай: Кто-се таков? Какой-то молодчик. Конечно пить хочет. Наклонился к источнику...

Яков: Вот нещастный Нарцысс! О, бЂдненькой!... В чистом источникЂ засмотрЂлся на благообразную свою кожу, а не вникает внутрь, в самое сердце свое... тЂм губит себе, что любит себе.

110 Образ слона — лист до невідомого, Баг., том. І, 125 (лист ч. 91). /56/

[...]


Григорій: ...О Нарцысс! Премудрая твоя пЂсенька, но не разумЂеш ея... Узнай себе. Заглянь внутрь.

Аθанасій: Воля ваша, не могу узнать сего хвостатаго звЂря: бЂжит и оглядывается, схож на волка.

Яков: Бобр, отгрыз сам себЂ ядра, бросив, убЂгает. Вон, смотри! Охотники гонят его.

Аθанасій: На чтож он, дурак, портит сам себе?

Яков: Охотникам нужны одни его ядра для аптекарей. Ничего не щадит, только бы успокоить себе. Вот пЂсня его: «только бы не потерять сердца».

Аθанасій: ...Взгляньте на горящую свЂчу. Что она значит?

Лонгин: А вот видиш: лЂтает около свЂчи ночной метелик... Вот прочти внизу ему награжденіе: «охота моя погубляет мене».

Аθанасій: Смотри! Собаки на горЂ рвут оленя... Но сей олень, в человЂчьем одЂяніи; что за вздор?

Яков: БЂдный Актеон превращается в оленя. Вот при источникЂ моется с служанками Діана. Она его передЂлала в звЂря, чтобы охотника свои же собаки загризли... «Враги человЂку домашніи его».

Лонгин: ЗдЂсь тщеславный Фаетон с шумом и с колесницею с небес низвергается... «Досажденіе мужа смиряет»...

Ермолай:О прекрасный холм пріосЂненный! Что за птички сидят на сухих вЂтвах?

Лонгин: ...пустыннолюбная горлица с своими дЂтьми воздыхает о своем супругЂ... Вот под деревом лежит ея любезный мертв...» (352-355).

Дальші символи Сковорода обєднує докупи:



Григорій: Скажи, мнЂ, Аθанасій, чего ты все смЂешся? Я давно примЂтил. Что тебЂ смЂшно?

Аθанасій: СмЂюсь твоим купидонам. Ты их множество собрал, помЂшав дЂло с бездЂльем, а христіанство с язычеством.

[...]


Ермолай: Взгляньте пожалуйте на великолЂпную гавань, издали видну. А за нею на высокой горЂ богатый город, смотрящій на широту морскую. Без сумнЂнія, к той-то Гавани пловут три корабля сіи с поднятыми флаками, управляемы купидонами?

Лонгин: Смотри же, коль приличное сія картина говорит: «Господь права сотворит теченія твоя».

Ермолай: Вот два прекрасные мальчики! Конечно, они купидоны. Один другаго на раменах несет: должен носимый носящему благодарить.

Лонгин: Но еще больше одолжен носящій носимому другу... Для того, что носящій слЂп, а носимый очит. Один человЂк из двоих /57/ составлен. Подпись из Павла: «прилЂпляйся Господеви един дух есть с Господем».

Ермолай: ...Купидон цЂлую на раменах таскает систему мира.

Яков: Не опасайся! Он в одной десницЂ и всЂ Коперниковы міры в забаву носит лучше Атласа. А кто он? Се тот, что спрашивает Іова: «ГдЂ был еси, егда основах землю?» Но кто скажет, что значит круг міра, со всЂх сторон пронзен стрЂлами?

Григорій: ...«Любов составляет мір» (355-357).

Сковорода наводить низку прикладів символіки ще й в иншому місці в діялогу «Кольцо», теж безпосередньо виходячи від розумувань про символіку. Один із учасників розмови, Григорій, обіцяє показати «алфавит світу». Инший учасник розмови, Яків, підносить справу про символіку: «Старі мали свою окрему мову, вони обявляли думки образами, ніби словами. Ці образи були фігурами земних та небесних створінь... ... Образ, що заховує в собі тайну Бога, зветься по-грецьки: ’Εμβλη̃μα ... коли дві такі фігури сполучені докупи, ... то вони звуться Σύμβολον, по-латинськи: Conjectura» (268 та далі). Яків наводить декілька прикладів: «сноп травы с сею надписью: всяка плоть трава» (269). «Фигура змія, в кольцо свитаго с сею надписью: от тебе Боже начало, в тебе же да кончится. ВЂчнаго вЂчность также образовалась тремя перстнями или кольцами, меж собою сцЂпленными с надписью: Сіи тріе, выше всЂх стихій. Сердце устремившееся к вЂчному означалося образом стрЂлы, горЂ стремящейся к звЂздЂ, с такою подписью: довлЂет мнЂ один он. Сердце вЂчностью просвЂщенное образовалося кустарником или насаждением плодопринесшим зерно, падающее сверху поверхности земной, с подписью: Чаю будущія жизни. Изображалося и орлом взирающим и взлетающим к Солнцу с подписью: горю к безсмертію. Так же змієм, совлекшим свою ветошь весною и обновившим юность. Я недавно написал таинственный образ. Он представляет море с берегом, с котраго летит на другую сторону моря ласточка, с надписью: зимою нЂт здЂсь для меня покою» (269).

Трохи далі згадує Сковорода ще «шар земный, изображенный с царскою короною и скипетром, но опровержен..., подписано слЂдующее: дурак уповает на него» (там саме).

Ще третє місце можна навести, а саме ту сторінку з діялоґу «Двое» на цьому місці (191 та далі) як символи Сковорода вживає птиць, — попершу відому вже нам ластівку, далі голуба, що вилетів із Ноєвого ковчегу, бусла (що визначає собою «віру в Христа» — 198), також душу в вигляді крилатої дівчини (198).

Ми зустрінемо у творах Сковороди й безліч инших символів та емблем. Зайво було б виписувати належні цитати. Наведемо спис голо-/58/вних символів та емблем Сковороди (підкреслюємо неповноту цього спису) 111.

I. Звіри та птиці: «віл-молотник» (165), змия (скрізь, пор. 268, 385), бусел (у иншому, ніж наведено вище, значінні: 200, 268, 470), малпа (341), голуб (268), олень (скрізь), верблюд (207).

II. Фантастичні тварини: сфінкс (268), сирени (258, 193 та далі), фенікс (268).

III. Ростини та ростинний світ: колос (101 та далі), процвіла паличка-посох (147), яблуня (204), яблуко (205), квасоля (268), зерно та сімя (268), хворост (299), хліб (409).

IV. Мертва природа: маґнет (247, 360, 367, 370), веселка (270), сонце (268), вода (287), джерело (414), потік (скрізь), криниця (скрізь), скеля (415).

V. Продукти людської праці: трикутник (511 та далі), лябіринт (167), перстень (184, 268, 366), жорна (220), годинник (119, 239), аптека (235, 263), якір (268), колесо (271, скрізь), коло («циркуль»: 288 та далі), ціп (299), сітка (рибалчача, для лову птиць: 301, 483) і т. д. 112.

Переглядаючи цей спис та перечитуючи відповідні місця, згадуєш нині забуті 113 збірки «символів та емблем», що були порозповсюджувані по всій західній Европі XVI — XVIII віків, та що їх занесено й на Україну. На мою думку, й такі західні збірки не залишилися без впливу на Сковороду.

Але ми почнемо наш дослід джерел із одної збірки західнього походження, збірки безпосередньо звязаної з Росією, відомої й на Україні: безпосередні впливи цієї збірки на Сковороду можна тепер уважати за безсумнівні 114.



111 Ми не хочемо дати тут ані повного спису всіх образів Сковороди, ані в кожному окремому випадку наводити всі місця, де цей чи той символ згадано: читач знайде, до речі, як що до чого, всі цитати за індексом до нашої книги.

112 Сковорода підкреслює, що в основі його перших творів лежать «образы» («Наркісс», 75), «картины» («Асхань», 125), малюнки має Сковорода на увазі й деинде (пор. стор. 197 та в нас таблицю II). Пор. ще стор. 251, 257, 258, 261, 265, 267, 284, 332, 339, 342, 359, 360, 367, 395, 460, 499 та инде. Пор., напр., до останнього місця: «...написан образ крилатаго юноши. Он пялится летЂть в горняя, но нога прикована цепью к земному шару, мЂшает» — таблицю 39 (між стор. 342 — 343) в книзі «Pia desideria emblematis illustrata» H. Hugo, Антверпен, 1624 (ця книга була, ймовірно, в бібліотеці Ст. Яворського).

113 3 дослідників Сковороди про них ніхто не згадав ані одним словом. Цит. вище праці Фолькмана та ин., писані, здебільша, зі спеціяльного пункту погляду. Усю працю перегляду символічної та емблематичної літератури мені довелося робити самостійно: цим пояснюються можливі прогалини та помилки.

114 Цей вплив я установив р. 1931 та тоді-таки прочитав про це джерело Сковороди доповідь у Празькому Українському Історично-Філолоґічному Товаристві, пізніше реферував про це на 2 Українському Науковому З’їзді 1932 р. Спеціяльна моя праця про амстердамський збірник та його вплив на Сковороду — в «Науковому Збірнику Українського Педагогічного Інституту в Празі», том II, 1933.

Є це «Symbola et emblemata selecta», що їх із наказу царя /59/ Петра I видруковано 1705 р. в Амстердамі. Книга має 840 ґравюр (мідеритів), що сполучені по 6 на таблицях; до кожного з емблематичних малюнків це видання подає короткий текст вісьмома мовами (церковнословянською, до речі, з незначними українськими елементами, латинською, французькою, італійською, еспанською, англійською, голяндською та німецькою). Перше видання цього збірника зробилося відразу великим раритетом, бо, як оповідають 115, корабель, що віз це видання до Петербургу, загинув був десь коло шведських берегів. Пізніше малюнки та тексти перевидавано аж тричі (1743, 1788, 1811) та наслідувано (принаймні, почасти в одному нірнберзькому збірнику 116). Деякі сліди цього збірника знайдемо в українському та російському духовому житті, бо книга користувалася великим успіхом! Так Ів. С. Турґенєв розповідає в «Дворянском гнезде», як його герой, Лаврецький, у дитинстві (коло 1820 р.) святами переглядав загадкову книгу «Символы и эмблемы»; Турґенєв описує і три малюнки з цієї книги, що їх, дійсно, знайдемо в амстердамському виданні 117. На Україні мав цей збірник у руках, імовірно, Яків Маркович: у своєму щоденнику він згадує, що давав збірник емблем малярові виготовляти образи. А ростовський єпископ Арсеній Мацієвич навіть замовив у «кремлі» своєї резиденції символічні малюнки на дверях одної церкви та на воротях кремля. Порівнявши ці малюнки з амстердамським збірником, я установив, що тут використано ті самі «Символы и емблеми» 118. На Україні були відомі й инші подібні збірники. Та про це згодом.

Переглянувши амстердамський збірник, ми знайдемо там мало не всі головніші символи, що зустрічаються в Сковороди, на всякий спосіб більшість тих символів, що їх Сковорода наводить як приклади в цитованих вище вривках 119.

115 За заміткою, що вписана в доступному мені примірнику Словянської книгозбірні в Празі, примірник походить із одної угорської приватної бібліотеки.

116 Див. ничже у списі емблематичної літератури збірник із р. 1732.

117 Вид. Слово, Берлін, 1921, стор. 298-299, 339, пор. ще «Рудин», IV, 470; «Степной король Лир», VII, 164, 169. Згадки про символи зустрінемо також у Герцена (Твори, Лемке, XII, 20, 349), Бєлінського (Твори, Венґерова, II, 397). Дєржавін був близький до символічної поезії — пор. академічне вид. його творів (див. мою згадану статтю). Також А. Рємізов. Россія в письменах, Берлін.

118 Щоденник Марковича, I,52; Ростовські малюнки репродуковані (але джерела ніхто зі згаданих авторів не знав) у Юрія Шамуріна: Ростовъ Великій, Москва, 1913, стор. 22, 31-32 та Б. фон Эдинга: Ростовь Великій. Угличъ, Москва, 1913, стор. 127-128.

119 Цитую число малюнка у збірнику.

Так, знайдемо зображення соловя, що вчить своїх малих співати (як пояснює нам голяндський опис малюнку) з підписом: Melior doctrina parentum. — Родители суть наши лучшіе учители (ч. 392); побачимо й оленя, що, поранений стрілою, їсть траву (332: Natura prestat arte. — Природа превосходит хитрость); є тут і черепашка з відповідним підписом (351: Ne te quesiveris extra. — Не ищи себя /60/ извнЂ); далі слон витає схід сонця (422: Pura placet pietas. — СовЂсть чистая Богу угодна); побачимо тут і «нещасного Нарциса» (22: Philautia — Самолюбіе; але також «Nosce te ipsum». — Знай самъ себЂ, 718; пор. до першої інтерпретації ще мідерит 484: БЂдствовать бЂда тому, кто самъ себе любить), і метелика коло свічки (310: Damnosa voluptas: Охота моя приключаеть мнЂ смерть, пор. ще 783), і Актеона (493: Senit canum fera facta suorum. — Ближайшіи его измЂнили), і Фаетона (748: Altius ascendentes lapsu graviore ruunt — подібне речення знайдемо в «байках» Сковороди), і голубку, що оплакує «свого милого» (пор. 72, 299, 534, 639, може бути також: 99, 691), і корабель, яким кермує «купідон» 120 (654, гавані, яку згадує Сковорода, не знайдемо на ґравюрі; напис инший: Quam bene navigant, quos Amor dirigit, що зближається до напису в Сковороди лише тоді, коли замінити «amor» словом Бог). Сліпого та кульгавого купідона бачимо теж на одній із гравюр амстердамського збірника (721: Amantibus una voluntas — лише схожість сенсу з текстом, що його подає Сковорода). Бачимо й купідона, що несе земну кулю (744: Plus quam Atlas. — БолЂ Атланта), і світову кулю, пробиту та цим скріплену стрілами (741: Cuncta conservat amor — любовь все бережеть) 121, і сніп сіна (414: Hoc omnis caro. — Токмо сЂно, німецький текст: «So ist alles Fleisch»), і три персні (168: підпис инший: superabo), і стрілу, що летить до зорі (217: Unus sufficit. — Едина мнЂ довольна есть), і «плодоносящу» рослину (417: Spes alterae vitae — обновляюся, нім. напис: «Wir müssen ein ander Leben hoffen»), і орла, що підіймається до сонця (142, 260, підписи инші, ніж у Сковороди), і змию, що скидає свою шкіру (213: Vestutatae relicta: Пригожа буду, егда кожу свою совлеку; також ч. 613: Positis novis exuviis. — ТЂмъ обновляюся), і ластівку, що летить у вирій (309: Alio hybernandam. — Ищеть инде гдЂ жилища своего), й нарешті й відкинуту державу (що її Сковорода зве «земною кулею» з хрестом — 225: stultus fidit. — Дуракъ на него уповаетъ).

Й инші емблеми знайдемо, здебільшого, в амстердамському збірнику. Ми не можемо тут наводити паралелі до всіх згаданих вище символів Сковороди та аналізувати відповідні (почасти великі) тексти. Лише коротенькі вказівки 122.

120 Сковорода збирає, як ми бачимо вгорі, всі малюнки з «купідонами» в єдність. Значна кількість цих штихів без сумніву навіяна впливом збірника Вена (див. нижче).

121 Чому Сковорода поставив цей символ серед тих, де бачимо купідонів, зрозуміємо лише тоді, коли побачимо штих у амстердамському збірнику: поруч із земною кулею зображений купідон.

122 Див. детальніше в цит. моїй праці та в инших моїх працях.

В амстердамському збірнику знайдемо в тому самому значінні, що й у Сковороди: бусла (104, 491, 283), малпу (557), голуба (372, 769), оленя (834), сирени (577), фенікса (57, 135, 320, 649); ростинна символіка Сковороди має, як ми побачимо далі (параграф 13), инше джерело, але знайдемо в «Symbola et emblemata selecta» колос у схо-/61/жому до Сковородиного значінні (582), процвілий посох (71); символи, запозичені з неживої природи та артефакти знайдемо в амстердамському збірнику майже всі — маґнет (182), компас (129), веселку (384), сонце (142, 219, 260, 464, 518, 576 та инші), воду, джерело, потік, криницю зустрінемо нераз (64, 69, 693, 834 та деінде), також: скелю (заголовна сторінка, 163, 462, 482, 576, 806), побачимо й лябіринт (443); перстень (168), годинник (35, 539), сітку (768), аптеку, якір, колесо, коло й т. д.

Зокрема падають у вічі своєрідні емблеми, що не такі часті в емблематичній літературі, та їх написи, вже надто своєрідні. До таких належать: півень, що пересилює льва, лякаючи його своїм криком (Сковорода: 339, 367). У «Символах и емблемах» знайдемо аж два зображення на цю тему — 336: Tremorem injicio fortissimo. — Приключаю и сильнЂнійшему трясеніе; 410: Veni vidi vici: пріЂхалъ, видЂлъ, побЂдилъ. Орел, що ніби вбиває оленя, сідає йому на голову та бє його своїми сильними крилами по очах і заганяє його, таким чином, на смерть (Сковорода: 332, 342), — і цей символ знайдемо в амстердамській збірці — 211: Instante victorie — оумерщвляю его чрезъ егоже труды.

Та в амстердамських «Символах и емблемах» ми не найдемо цілого ряду емблем та символів Сковороди, напр., згаданого вище бобра з підписом: «тільки б не загубити серця». Але цю емблему ми знаходимо в розповсюдженому в ті часи збірнику емблем Альціята123. Наприкінці однієї зі своїх байок Сковорода розповідає: «В Харкові я бачив раз, поміж иншими премудрими емблемами, на стіні салі таку: тварина, схожа на черепаху з довжезним хвостом — посеред її черепа сяє велика зоря; тому ця тварина зветься в римлян stellio, бо зоря зветься Stella; долі написано sub luce lues, себто: під світлом болячка. До цього підходять також слова Євангелії про прикрашені труни» (Баг., II, 117). Подібну емблему знайдемо, наприклад, у збірці політичних емблем Сааведри та в величезній та гарно виконаній збірці емблем І. Бошіуса, що видрукована в Авґсбурґу 1705 р.125 Сковорода згадує принагідно також «remora», себто «прилипало» — рибу, що прилипає до кораблів, та, не зважаючи на свій малий розмір, мовляв, може зупинити великий корабель (339). Зображення remora побачимо в зборі емблем відомого німецького письменика І. Камераріюса.

Ці факти (а подібних прикладів ми наведемо далі в окремих главах нашої книги аж надто багато) вказують, як здається, на те, що Сковорода користувався, крім амстердамських «Символів и емблем», ще подібними збірками. Цей здогад здається мені тим природніщий, що на Україні тих часів подібні збірки були добре відомі!

123 Див. нижче.

124 Сковорода бачив, очевидячки, або повішений на стіні малюнок, або відповідне емблематичне розмальовання стіни.

125 Див. нижче. /62/

«Символи та емблеми» були в українського читача XVI-XVIII в. — а коло читачів на Україні того часу не треба протягати завузько! — улюбленим жанром книги. Петро Могила купив 1632-1633 р. за кордоном якісь «Emblemata» разом із иншими, переважно теолоґічними книжками 126. В бібліотеці Епіфанія Славинецького була якась «Символика Египетская» 127. В бібліотеці Стефана Яворського (нею, між иншим, користувалася Харківська колегія, коли там професорував Сковорода) знаходилось кілька книжок символічного характеру: між иншим «Firmamentum simbolicum» Себастіяна а matre Dei 128, «Apelles symbolicus» Кетена, емблематична збірка польського походження , збірки байок , «Apophtegmata» Еразма 131, «Mystica Mariana» Сандеуса 132 та, нарешті, «Pia desideria» Hug-a (без сумніву, один із найкращих збірників релігійних символів та емблем 133), — це все книжки, що є можливими джерелами символіки в проповідях та писаннях Яворського. В бібліотеці Прокоповича знаходилися гарні збірки Сааведри, які Прокопович навіть і перекладав (передмова до цього перекладу збереглася 134): «Емблеми» І. Камерарія та «Philosophia imaginum» Менестрерія 135. Це все — типові бібліотеки українських учених XVII-XVIII віків.

Не бракувало у старій Україні й самостійних творів символічного характеру. Не лише вжиток символіки в панегіриках та в ілюстрації книжок треба тут згадати (згадаємо, зокрема, панегірик Л. Барановичеві Крщоновича), але й цілу збірку емблематичних штихів, видану в Києві 1712 року під назвою «Иθіка-іерополітіка», що її не раз перевидавано пізніше 136.

126 Архив Юго-Западной Руси, І, 7, 187.

127 А. Щляпкин. Св. Димитрій Ростовскій, СПб., 1891, прилога, стор. 73.

128 С. Маслов. Біблиотека Ст. Яворскаго «Чтенія въ Общест†Нестора ЛЂтописца», 1914, том 24, число 402; пор. 406.

129 Там саме, числа 170, 171; пор. польську бібліографію Естрайхера, XIX, 234.

130 Маслов, стор. 133.

131 Там саме, число 464.

132 Там саме.

133 Там саме, ч. 536. Про Гуґа — див. нижче.

134 Видана в Верховського: «Духовый Регламентъ», Ростов над Доном, 1916, том 2.

135 Там саме, числа катальоґу 1549 та 1731; пор. 1265, 1409.

136 Про Крщоновича П. Попов у «Збірнику на пошану Баталія», Київ, 1927, стор. 668-697. Там саме репродукції штихів; про «Иθіку» — Шероцький, «Наше минуле», 1918; І. Буслаєв (Мои досуги, II, 1886, стор. 99 та далі) навів ще два емблематичні видання, що мені не були доступні: 1) Царський путь креста Господня, Чернигів, 1709 та 2) («лубок») Эмблематъ духовый ко обученію христіанской вЂрЂ, 1743 р. Пор. іще російський збірник «Зеркало внутренняго человЂка, въ которомъ каждый себя видЂть, состояніе души своей познавать, и исправленое свое потому располагать можеть»СПб., 1821.

Що торкається спеціяльно амстердамських «Символів та емблем», то якщо й можна сумніватися, що Яків Маркович саме це видання мав /63/ у руках, то вже ніяких сумнівів немає щодо Арсенія Мацієвича, що саме за цією збіркою замовив малюнки в Ростові (див. вище). Можна подати, що й амстердамський збірник заініціював хтось із українських співробітників Петра.

Дослідники народнього мистецтва вказують, до речі, що амстердамський збірник відбився й на народньому українському мистецтві (кахлі!), та вплив його помітний і на російському мистецтві 137. І згадка Сковороди про малюнки, що він їх бачив у Харкові, ще раз підтверджує існування такого впливу.

Через те, що огляду символічних та емблематичних творів релігійного характеру немає і в західньоевропейській науковій літературі та не досліджено їх вплив на релігійну літературу Заходу, то ми робимо тут коротенький огляд таких творів, залишаючи детальний дослід їх впливу на релігійну, зокрема містичну літературу, для спеціяльної праці, приготованої вже нами до друку.

Одне з джерел, з якого символічне мистецтво позичає свої образи, є філософічна література плятонізму. Вже в Платона зустрінемо силу символів: деякі з них знайдемо, до речі, і в Сковороди. Так, Плятон говорить про любов буслів до батьків (Alcibiades І, 135е), що її зображували в численних емблемах пізніше, та що натяки на неї знайдемо і в Сковороди. Душа є зерно або сімя (Phädon. 83e; Tim. 73c; Phaidros. 276b; Resp. 497b. див. у Сковороди — далі § 13). Ми знайдемо в Плятона і сліпого мандрівника (Phaidros. 270d; Respublica 506с; пор. у Сковороди легенду про сліпця та кульгавого). Маґнет є для Плятона образ душі, повної божественного натхнення (Ion. 533d), як для Сковороди він є образом душі повної божественної любови (див. нижче, § 11). Окремі дальші приклади наведемо далі. Згадаємо тут лише байку з «Теетета» про горщик, що його якість пізнається не очима, а лише за тим чистим згуком, що він дає, коли його постукати, з відповідною байкою Сковороди (Плятон: Theatet 179s та далі, Сковорода: Баг., II, 170). Плятон порівнює пізнання з ловлею птиць (Theatet. 197с та далі), це саме порівняння знайдемо в Сковороди (див. далі) 138.

137 Література до цього питання в моїй цит. статті.

138 Я не міг дістати книги І. І. Hartmann. De emblematis in Piatonis textu obviis. Ludg. Bat. 1898.

Та образи Плятона прийшли до Сковороди не безпосередньо. Пізній плятонізм якнайбільше цінив символи, емблеми, образи: Плотін лише теоретично, практично такі плятоніки, як Філон, що вживає символіки Старого Заповіту, Прокл, Ямбліх, що повертається за символічним матеріялом до старогрецької мітолоґії. Символізм розквітає в хрис-/64/тіянській філософії (про це див. наступний параграф) та в христіянському мистецтві 139. Але свідомий поворот до античної плятонічної символіки зустрічає нас у літературі та мистецтві ренесансу 140.

Символічні твори, передовсім збір символічних зображень, тягнуться ввесь час із XVI-XVIII в., впливають на мистецтво, на поезію, на релігійну літературу, зокрема на містичну 141. В багатьох із таких збірок знайдемо силу образів, що їх зустрінемо і в Сковороди.

Перший такий емблематичний збірник був, як здасться, «Hypnerotomachia Poliphili» (написаний 1467, 1499 видрукований у Венеції в Альда Мануція)14 .

Далі ми згадуємо лише збірники, що були нам у автопсії приступні та що в них ми знайшли елементи релігійної, зокрема містичної, символіки. До таких збірників належать:

1. Symbola Heroica Clavdii Paradini et Gabrielis Symeonis (Антверпен, 1556), у цьому збірнику побачимо змия, що напрям його руху не можна пізнати (69: Quo tendis?), любов малпи до дітей (139), сніп сіна (141: Omnis саго foenum), ростину (158: Spes altera vitae), дельфіна (163: Festina lente), метелика коло свічки (171), оленя на траві (175).

2. Гарна збірка Emblemata Sambucus-a (Антверпен, 1564), де, між иншим, знайдемо Актеона.

3. Славетні свого часу Emblemata Андрія Альціята 143 (Ляйден, 1574) показують нам бусла, що несе свого батька (Graciam referendam, 41), Актеона (64), Фаетона (69), Нарциса (81: Φιλαυτία), дельфіна (167), сліпого та кульгавого (187: Mutum auxilium) та ще декілька штихів, що нагадують символіку Сковороди.

4. Пізніші видання Альціята мають доповнення, серед яких знайдемо і згаданого вище бобра (напр.: у виданнях 1574, 1608).

5. Йоахим Камерарій видав цілу низку збірок, розподілених за темами («Centuria» І — IV, Франкфурт над Майном, 1661 та далі): в них знайдемо сніп сіна (Hoc omnis caro I, 100), ростину (102: Spes altera vitae), серну, яка проковтує змию (II, 42, 66, пор. в Сковороди: Баг., II, 162, 265), оленя, що сам себе лікує від поранення (71), любов малпи по дітей (79), оленя, що його гонить орел (див. вище, III, 12), бусла (42), ластівку над морем (89: Alio hybernandum), метелика коло свічки (99: Brevis et damnosa voluptas), сирени, черепашку, змию, remora і т. д.



139 Літературу до історії христіянської символіки — в инших моїх працях. Але також на Сході містична символіка живе — пор. про перських містичних поетів: Е. Lehmann. Mystik, Leipzig — Berlin, 1923, 29, 31, 27.

140 Див. зокрема Фолькман, цит. твір і Н. Green. Shakespeare and the emblem writers, London, 1870.

141 Там саме та мої праці.

142 Фолькман, 36.

143 Перше видання 1522. Пор. книгу (що, одначе, цікавиться Альціятом найбільше як юристом): Р. Е. Viard. Andre Alciat. 1492-1550, Paris, 1926. /65/

6. Дуже цікаві є символи в збірці О. Vaenus-a (Veen) «Amorum emblemata» (Антверпен, 1608): на кожному гарно виконаному штиху цієї збірки побачимо ероса у сполуці з цими чи тими емблематичними зображеннями: змия, згорнута в коло (2: Amor aeternus), сліпець та кульгавець (15), земна куля, пробита стрілами (35: Conservat cuncta amor), ерос, що несе земну кулю (37: Atlante major), метелики коло свічки (103), олень (155), корабель, яким кермує ерос (243: Quam bene navigat, quos amor dirigit) і т. д.

7. Йоган Давід: Veridicus Christianus (Антверпен, 1601) подає великі таблиці, де сполучена сила символів до складних картин, серед них зустрінемо багато знайомих: змия в кільці (18), земля, як держава (38 та ин.), сніп сіна на першому плані картини «Суєта суєт» (75), вічність у образі змиї (92, 94), ластівка — «alio hybernandum» (99) 144.

8. «Emblemata» відомого реформатора Теодора Бези (без року, коло 1608) подають кілька образів кола (коло як символ вічности, коло з безмежністю променів: 225, 259 та далі).

9. Hermannus Hugo: Pia Desideria (1623, 1628 року, раніше мені недоступне видання 1580) подає містичні емблеми, що грали ролю в історії містики (див. нижче), для Сковороди мають значіння емблеми 41 (Христос, як джерело) та 43 («окрылатевшая дЂва») та ин.

10. Florentius Schonovius, Emblemata (Амстердам, 1635) подає гарні штихи, де побачимо людину як мікрокосм («Nosce te ipsum!», «In te tota patet coelorum atque orbis imago (1), Нарциса (132: Caecus amor sui), малпу з дитиною (181).

11. Славетна книга є, як і Альціят, також: А. D. Saavedra Foxardos; Idea Principis Christiano Politici 100 symbolis expressa (Кельн, 1650), де знайдемо: компас (180: Immobilis а immobile numen), черепашку (275: Ne te quaesiveris extra), змию (316: Nec a quo nec ad quem — у Сковороди — стор. 316), stellio (347: sub luce lues), маґнет (694: Volen es trahimur).

12. J. W. Zinkgref: Emblematum Ethico-Politicorum centuria (Гайдельберґ, 1664) подає, м. ин., орла, що несе черепаху (26, пор. у Сковороди: Баг., II, 158).

13. На заголовній сторінці книжки Масеніюса: Speculum imaginum veritatis oecultae, exhibens symbola, emblemata, hieroglyphica, aenigmata... (Кельн, 1664) побачимо, м. ин., орла на голові оленя (число 10).

14. На гарному символічному штиху з р. 1667 портрет Якова Беме знаходиться серед різноманітних символічних малюнків: м. ин., олень коло джерела, годинник, компас, сирени і т. ин. 145.



144 Инші книги того самого автора дають менш цікавого «Paradisus sponsi et sponsae» (Антверпен, 1607), «Duodecim specula Deum aliquando videre desideranti concinnata» (Антверпен, 1610).

145 Емблематичні малюнки були також на старому хресті на могилі Беме, пор. R. Jecht. І. Boehme und Görlitz, Görlitz, 1924, таблиця 25. /66/

15. P. C. F. Menestrier: La philosophie des images (Париж, 1682) знайдемо систематичний огляд символів, поділених на ґрупи: побачимо там сонце (171 та далі), зорі (193 та далі).

16. Того самого року вийшов у Амстердамі збір творів Я. Беме, заголовні сторінки цього видання, різані відомим голяндським гравером Люйкенсом, подають цікаві містичні емблеми, деякі з них (небесна людина, серце людське та ин.) мають велику подібність із образами, що їх зустрічаємо у творах Сковороди.

17. О. Vaenus (Veen): Emblemata Horatiana (Амстердам, 1684) подає емблеми до вибраних речень Горація, між ними до деяких улюблених Сковородою (той багатий, що нічого не бажає: 75, Тантал 69, міт, використаний у одній байці Сковороди: Баг., II, 294 та далі).

18. Анонімні «Emblemes ou devises chretiennes» (Ютрехт, 1697) показують нам слона, що витає сонце (96), коло з променями (127).

19. Пізніше видання Joannes de Boria: Moralische Sinnbilder (переклад із еспанського G. F. Scharffen, Берлін, 1698) подає ряд розповсюджених емблем: Ноїв ковчег (11), вистук горщика (Klopffe behutsam, 27), скеля в морі (35), змия (59, 171), метелик (67), черепашка (121), колесо (153).

20. Величезний збір Бошіюса: Symbolographia sive de arte symbolica (Авґсбурґ, 1705) подає емблеми, що майже без вийнятків запозичені зі згаданих збірок, а для инших можна припускати існування инших подібних джерел, мені недоступних; знайдемо тут: черепашку, компас, трикутник, Ноїв ковчег, оленя, скелю, ростину, верблюда (Nunquam satis), змию, змию, що скидає шкіру, метелика коло свічки, стрілу, коло, кулю (Quiescit totus in uno), гору, мідяного змия, малпу й т. д.146.

21. Ціла низка штихів показує, що наслідуванням амстердамського збірника (або його джерел) є збірнік: Aug- und Gemüth-belustigendes Sinnbilder Cabinet, worinnen tausenderley sonderliche Vorstellungen... gegeben werden (Нірнберґ, 1732).

22. Anmuthige Sinnbilder auf J. Arnds Wahres Christentum видані Ґотфрідом Арнольдом р. 1701 (мені доступне видання р. 1738) подають емблеми з гарними віршами; знайдемо тут: метелика коло свічки (число 10), кулю (11), вірла, що підіймається до сонця (17), компас (27: Eher keine ruhe), черепашку з перлиною (39: Inwendig), годинник (40), маґнет (44), коло з променями (54).

23. Цілий ряд емблематичних творів склав Люйкенс junior; мені були доступні видання з рр. 1711 — 1767 147 .



146 Як здається, Бошіюс подає найбільший збір символів із усіх, що існують.

147 Завдяки ласкавости проф. д-ра В. Ґетерса (Бонн), який дозволив мені використати свою збірку. Назву лише ці збірники тут: 1) Het leersaam Huisraad, Amsterdam, 1711; 2) Jesus en de Ziel. Een Geestlyke Spiegel vorr’t gemoed, Amst., 1714; 3) Onwaardige Wereld, Amst., 1728; 4) Voncken dee Liefde Jesu, Amst., 1737; 5) Beschowning dee Wereld, Amst., 1738; 6) Het overvloeijend Herte, of Nagelatene Verzen, Haarlem, 1767. /67/

24. Цікавий обріб збірників Вена та Гуґа подає збір віршів M-me de Guyon: Emblémes sur l’amour divin (Париж, 1790) подає свої власні вірші до емблем згаданих двох авторів (у цьому виданні емблеми різані наново): одмічаємо найцікавіші для дослідника Сковороди емблеми: душа сидить на олені, що біжить до джерела (40), душа летить як «окрылатЂвшая дЂва» догори (40), земна куля, пробита стрілами, є тут (44: Perfigit et sustinet), душу розпинають (161), Христос зображений як джерело.

25. Анонімна збірка «Schauplatz menschlicher Hertzen» (без місця та року, здається, з середини XVIII віку) подає різноманітну символіку серця (до речі, натяки на цю символіку знаходяться в иншому, нами вгорі не згаданому ряді картин до цит. видання Арндта, 1738). Чи не це видання було перекладене на російську мову під назвою «Серце человЂческое есть или храмъ Божій, или жилище сатаны» (СПб., 1820 та 1838)?

26. Видання «Sinnbilder» Арнольда (див. вище 22) зроблено в Штутґарті ще 1876 року.

27. П. Флоренський додав до свого твору «Столпъ и утвержденіе истины» (Москва, 1914) замісць епіграфів емблеми, вибрані ним із амстердамських символів та емблем (зі згаданих угорі емблем знайдемо тут лише черепашку), заголовна гравюра взята з пізнього видання «Amoris Divini emblemata» Вена 148.

Поруч зі збірками емблем треба згадати ще теоретичні трактати про символіку та емблематику, що почасти є такими самими «катальоґами» емблеми, як згадані збірки, лише без малюнків. Наведемо головні нам відомі твори такого типу:

1. Н. Lauretus: Sylva allegoriarum totius sacrae scripturae (Венеція, 1575). Твір є покажчик біблійної символіки та ономастики.

2. Дуже цікаві твори автора, відомого й на Україні, Максиміліяна Сандеуса: Theologia symbolica (Майнц, 1626); книга подає спершу загальні замітки до поняття символу: етимолоґія (συμβάλλω), що її подає Сковорода, знаходиться і в Сандеуса (1); символи поділяються: Parabolica, Aenigmata, Emblemata, Hieroglyphica та багато инших груп (75 та далі). Сандеус указує на представників емблематики (171 — Скаліґер, Альціятус, Камераріюс). Серед аналізованих символів знайдемо: мікрокосм (parvus magnumque mundus, 219). «Cervus ad fontes» (281), змию, що скидає шкіру (284), бусла (287), Plantae reviviscunt» (292 та далі), вірла (313-317), коло (360 та далі) і т. д. Сандеус указує на Єгипет як на джерело символіки; він згадує отців Церкви символізаторів: Діонісія (592-598), Климента (599 та далі), Оріґена (601). Серед цитат із отців Церкви, що Сандеус наводить наприкінці книги, перше місце займають цитати з «Ареопаґітик».



148 Не згадую тут тих збірок, що були мені доступні, але нічого не дають до нашої теми: напр., відома «Іконографія» Чезаре Ріпа. /68/

3. Ще цікавіша для нашої теми друга книга того самого автора: Pro theologia mystica clavis (Кельн, 1640); вона подає спис містичних символів та цитати з містичної літератури, що цих символів торкаються.

4. Jac. Masenius: Speculum imaginum veritatis ocultae, exhibens symbola, emblemata, hierogliphica, aenigmata... (Кельн, 1663) є «Synopsis doctrinae totius iconomysticae» (1 та далі). Автор подає дефініцію різних родів символів (4 та далі). Цікаво, що автор зачіпає й символіку снів (147 та далі). Великий покажчик символів має в собі, здебільшого, нам знайомі символи — напр., слона (809), льва, що лякається крику півня (825), бусла (863), коло (941), маґнет (1094) і т. д.

5. Численні символи знайдемо в творах Атанасія Кірхера (напр., крім уже згаданих вище, «Tunis Babel sive Archontologia», Амстердам, 1679; «Arca Noe» Амстердам, 1675); про символи він говорить у першому творі у звязку з гієрогліфами, у другому — у звязку зі списом тварин, що їх вирятував Ной у ковчезі...

6. Великий трактат Philippus Picinellus: Mundus symbolicus 1681 — нагадує попередні твори.

7. Спеціяльне забарвлення має книга Scarlatius Octavius: Homo et ejus partes figuratus et symbolicus, anatomicus, rationalis, moralis, politicus et legalis (Авґсбурґ, 1695), 2 томи; автор розглядає символіку людського тіла, серед символів, що ми їх не зустрічали деинде, відмітимо «зуби» (I, 116 та далі, пор. далі параграф 19).

8. Треба звернути окрему увагу на твір сучасника Сковороди, швабського містика Oetinger-a («Біблійний та емблематичний словник», без місця, 1776), що був, м. ин., перекладений на російську мову (нім. перевидання першої частини, 1849) 149. Крім означіння емблеми (833) та їх клясифікації (832), словник Етінґера нагадує твори Сковороди цілим рядом емблем: орел (19, 727), коло (115 та далі), серце (321 та далі, 738742), сонце (565 та далі), дерева (729 та далі), веселка (769).

Треба сказати, що і твори Коменського, здебільша, мають емблематичний характер та звичайно ігнорують цей характер у «Orbis pictus» (див. згадку в Етінґера, 832); ще ясніше виступає емблематика в «Мудрости старих чехів» — відомій збірці приповідок Коменського 150.



149 Див: Ф. Ліб у «Zeitschrift für slavische Philologie», 1932; пор. 3 — 4 Етінґера; пор. сказане в попередньому §, примітка 100.

150 Пізніші збірки емблематичних творів (які використані почасти, як матеріял для церковного мистецтва) J. R. de Petity. Le manuel des artistes et des amateurs, Paris (I, 349-494); Wolfgang Menzel. Christliche Symbolik, 2 томи, Regensburg, 1854; збірку старих емблематичних творів видав кардинал J. В. Pitra: Spicilegium solesmense, ІІ-Ш, Paris, 1855. /69/

Коли вся ця література (маємо на увазі, розуміється, лише твори до половини XVIII в.) могла мати посередній чи безпосередній вплив на Сковороду, про що ми будемо говорити пізніше, — то тепер нам треба хоч коротенько зупинитися на впливах символічних збірок на літературу, мистецтво, філософію та містику 151.

Впливи на мистецтво засвідчені вже участю в символічній творчости видатних представників мистецтва нових часів: Дюрер (малюнки до Horapollo 152), Леонардо да Вінчі 153, Рафаель 154, Тіціян 155, Бенвенуто Челліні 156, пізніше — Берніні 157, Калло (Lux Claustri...) 158, в XIX в. Філіп Отто Рунґе 159 — всі вони були зачеплені впливами символіки. Вплив символіки був величезний у церковному мистецтві: від єзуїтів до пієтистів! Як приклади символіки можна навести (припадково вибрані, бо огляд таких памяток робить майже непереможні труднощі, вимагаючи колосальної витрати часу) окремі памятки в Фульді, Бамберґу, Реґенсбурґу, Авґсбурґу, Заальфельді та Айзенберґу, Оппурґу, Навмбурґу, в багатьох селах у провінції Саксонії... Можна навести й окремі памятки світського мистецтва 160. Сковорода засвідчує своє знайомство зі символічним малярством, про те, що воно було розповсюджене на Україні та в Росії, маємо й инші свідоцтва.

Значний вплив мала символіка і в літературі: коли вплив емблематики на Шекспіра сумнівний 161, то він засвідчений для Еразма162,



151 Детальний дослід я залишаю до иншої праці.

152 Фолькман, 82 та далі.

153 Там саме, 31 та далі.

154 Там саме, 40.

155 Там саме.

156 Там саме, 49.

157 Там саме, 65.

158 Там саме, 104 та далі.

159 Там саме, 116 (не цілком переконливо).

160 К. Künstle. Ikonographie der christlichen Kunst, I, Freiburg і Br., 1928; H. Bergner. Handbuch der kirchlichen Kunstaltertümer in Deutschland, Lpz., 1905, 575; H. Weber. Symbolische und typische Malerei in Bamberg («Archiv für christliche Kunst», II, 1884, 75-80). Можна вказати на такі памятки: Mariensäule (Frauenberg bei Fulda), St. Michael (Bamberg), Klosterkirche Parring (bei Regensburg), собор у Фульді, Agneskapelle в соборі в Авґсбургу, Schlosskapelle Saalfeld, те саме Eisenberg, церква в Oppurg-y, St. Marien та St. Venzel у Навмбургу, багато церков у провінції Саксонії, St. Fides у Бамберґу, «obere Pfarre» — Bamberg, головна церква та Praelatenkapelle Michelsberg (Bamberg), Muttergotteskapelle in der Judengasse (Bamberg), Schrottenberg-ський замок у Reichsmannsdorf-i та инше. Пор. ще К. Giehlow. Hieroglyphenkunde des Humanismus in der Allegorie der Renaissance «Jahrbücher der kulturhist. Sammlungen des Allerhöchsten Kaiserhauses», том 32, Wien — Leipzig, 1915.

161 Ґрін. цит. Цікаво, що автор новішої праці К. Woerman: Shakespeare und die bildende Kunst, Abhandl. d. Sächs. Akademie, Phil.-Hist. Klasse, 3, 1930 — взагалі не знає Ґріна.

162 Див. инде. /70/

Раблє 163, Фішарта 164, для цілої барокової поезії, напр., для Ґріфіюса 165, Гарсдорфер часто згадує Сааведру 166, вірші Андрее повні символічних образів 167, можна знайти символіку та емблематику в М. Опіца, Н. Ройзнера, Роллєнгаґена, Лоенштайна... Безсумнівний вплив містичної символіки в релігійних поетів Ангела Сілезія, Чепка, Бальде, Шпее 168. Та впливи символіки на релігійну поезію тягнуться й далі — до Ґотфріда Арнольда, де Ґюйон та до Stundenbuch Рільке. Український барок мало чим одрізнявся з цього погляду від західноєвропейського 169.

Можна простежити впливи символічного мислення і в історії філософії: від Плятона (пор. сказане вище про його символи!) можна піти назад у старовину до досократиків та грецької мітолоґії. Але можна піти й насамперед та простежити розвиток символіки в цілій історії плятонізму в старовині та в середньовіччі і в нових часах. Сполука цієї символіки з христіянською зроджує нові форми символічного мислення. Філософічне мислення взагалі не чуже тенденції шукати для основних думок символічного вислову: так знамените «tabula rasa» мандрувало від Плятона та Арістотеля до Лока та Коменського, ця tabula rasa знайшлася і в символічній літературі, чисту дошку знайдемо в таких збірках, як Сааведра, Бошіюс, амстердамський збірник; до речі, tabula rasa замандрувала навіть до Ґрімельсґавзенового «Сімліціссімуса»! Емблеми згадує чисто ще Баадер: він цитує навіть у своєму щоденнику відоме нам: Γνω̃θι σεαυτόν, Ne te quaesieris extra (XI, 101). Та і в уводі до філософії історії Геґеля зустрінемо символічні формулування для основних проблем філософії історії: фенікс (Ляссон, VIII, 11-12), рослина та сімя (35), коло та центр (32) — все те символи, нам уже знайомі 170!

163 Фолькман, 65.

164 Там саме.

165 Нова праця: Gerhard Fricke. Die Bildlichkeit in der Dichtung des Andreas Gryphius, Berlin, 1933, зокрема стор. 29 та далі (про Harsdörffer’a). Також W. Milch у передмові до видання Чепко, Breslau, 1930, стор. XVII.

166 Cysarz. Die deutsche Barockdichtung, Ляйпціґ, 1924, 110.

167 Фолькман.

168 Günther Müller. Geschichte des deutschen Liedes, München, 1925, 43; G. Müller. Deutsche Dichtung von der Renaissance bis zum Ausgang des Barock, 1927; пор. Е. Seeberg, цит., стор. 9.

169 Згадаємо тут деякі твори містичної літератури, до яких додані окремі символічні зображення: 1) J. С. Gichtel. Eine kurtze Eröffnung und Anweisung der dreyen Principien und Welten im Menschen..., 1696, без місця видання; 2) Das Geheimnüss der Schöpfung, nach ihren sichtbaren und unsichtbaren Wundern..., Amsterdam (в дійсности Hamburg?), 1701; 3) Christian Hohburg. Praxis Arndtiana, das ist Hertzens-Seuffzer..., Frankfurt а. М., 1724; 4) [Johann Tennhart]. Allgemeine und derzeit höchstnothwendige Seelen-Cur..., 1733.

170 Ще більше символів можна було б указати в Шеллінґа та в представників філософічної романтики. /71/

Так само не слід недоцінювати значіння символіки в історичному розвитку містики. В основу містичної символіки лягли символіка «Пісні пісень» та Плятона. В нових часах до цих традиційних елементів приєднуються згадані нами елементи емблематики. Коли ми навіть залишимо на боці символічне зображення своїх думок у Гільдеґарди Бінґенської (малюнки за її вказівками) та в Сузо (цит.), то в нові часи ми знайдемо різноманітну символіку майже в усіх видатних представників містики: математична символіка Николая Кузанського нам уже відома. З думками Беме емблематика сполучилась лише «заднім числом» у прекрасних штихах Люйкенса. Але вже один із найближчих послідовників Беме, Абрагам фон Франкенберґ, заповнює свої рукописи численними символічними малюнками. У Чепко та Ангела Сілезія зустрінемо силу емблематичного матеріялу, що, як недавно установлено для Ангела Сілезія, походить із одного з відомих нам джерел: з Сандеуса (я установив також залежність Ангела Сілезія від емблематичних збірок) 171. Ґотфрід Арнольд доповнює Арндта емблематикою (згадані вірші та штихи) 172. Мадам де Ґюйон шукає натхнення у збірках Гуґа та Вена 173. Та ще в Рільке знайдемо ту саму традиційну символіку та емблематику 174.

Коли хочемо за Зееберґом говорити про «емблематичну містику», то до її представників треба зарахувати Сковороду, який належить до найяскравіших представників емблематичного стилю в містичній літературі нового часу. Ті три малюнки, що, завдяки Багалієві та Бонч-Бруєвичеві, ми знаємо зі спадщини Сковороди (а таких малюнків є в нього ще не один) 175, стоять цілком у традиції емблематики нових часів: всевидюче око, голуб на скелі серед моря (до речі, ніби просто скопіований з амстердамського збірника) 176 та Ноїв ковчег — усі вони нам відомі і з инших джерел. Та основою нашого знайомства з емблематикою Сковороди можуть бути не ці малюнки, а ті десятки та сотки емблематичних образів, що порозсипувані по всіх його літературних творах.

171 Про це — див. мою готову до друку працю про впливи емблематики та символіки на містику.

172 Е. Seeberg. Gotfried Arnold, die Wissenschaft und die Mystik seiner Zeit, Merane i. Sa., 1923,36,58.

173 Див. вище.

174 Про це в моїй праці «Skovoroda-Studien І», в «Zeitschrift für slavische Philologie», 1930, 1/2.

175 Вказівки в Багалія та Бонч-Бруєвича, див. вище.

176 Пор. репродукований у нас малюнок Сковороди з відповідним штихом амстердамського збірника! /72/



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Схожі:

Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconДмитро чижевський історія української літератури
Чижевський Дмитро Iванович. Історія української літератури. — K: Видавничий центр «Академія», 2003. — 568 с (Альма-матер)
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconДмитро чижевський нариси з історії філософії на україні
Розв’язання проблеми. Філософія І філософії. Абсолютна правда та окремі філософічні пункти погляду. Розвиток філософії. Боротьба...
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconДмитро Чижевський
Платона (Прага, 1926, видавництво "Сіяч") не може зараз побачити світу, ані можливості видрукувати почасти вже підготовану книгу...
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди icon«Філософія щастя» Григорія Сковороди
Тип заняття: проблемна лекція з елементами практичної робота з текстами філософських творів
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconПрограма навчальної дисципліни релігійна філософія та теологія: християнська філософія І теологія ХХ ст. Галузь знань 0203 Гуманітарні науки Напрям підготовки 020301 Філософія
Метою нормативної дисципліни «Релігійна філософія І теологія: Християнська філософія І теологія ХХ ст.» є вивчення католицької, протестантської...
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconЛекція з навчальної дисципліни " філософія" тема № Філософія, її гуманістичний зміст та призначення
Навчальні: засвоєння особливостей філософського мислення; розуміння змісту І сутності базових понять лекції: «світ», «світогляд»,...
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconДипломні та магістерські роботи, захіщені в хнпу ім. Г. С. Сковороди (2012 р.) Харків 2013
Д 46 хнпу ім. Г. С. Сковороди: бібліогр покаж. / Харк нац пед ун-т ім. Г. С. Сковороди, Бібліотека; уклад.: Неудачина Т. І.; відп...
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconКласична філософія план: Що таке класична філософія? Філософія Середньовіччя. Філософія Відродження. Філософія Нового часу
План: Що таке класична філософія? Філософія Середньовіччя. Філософія Відродження. Філософія Нового часу
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconРобоча програма курсу "Основи теоретичної біографістики" для спеціальності 030101 "Філософія"
Сучасна західна філософія”, “Філософія науки”, „Організація культурних проектів”. Знання, отримані студентами при вивченні даної...
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconТема. Значення творчості Григорія Сковороди
Сковороди, прагнення поглибити знання шляхом самостійного читання творів письменника, літератури про нього


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка