Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди



Сторінка7/18
Дата конвертації11.04.2017
Розмір3.52 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18

III. МЕТАФІЗИКА


Коли ми — та до того на першому місці — при характеристиці системи думок Сковороди говоримо про його «метафізику», то не тому, що ми вважаємо метафізику за частину його системи, яка була в нього самого найбільш важлива та сутня. Для Сковороди самого, без сумніву, релігійний зміст його науки був основою всіх теоретично-філософічних думок, що він їх висловлює. Але «метафізика» Сковороди була для нього нерозривно звязана з його релігійною позицією. Коли Сковорода сам викладав свої погляди лише в загальних лініях, не зупиняючись довго на тонкостях та спеціяльних проблемах, а иноді й зовсім їх іґноруючи, — то, проте, ми побачимо в Сковороди цілу завершену, замкнену в собі систему метафізичних поглядів, причому найбільш уважні теолоґічні елементи. Ми не знайдемо в Сковороди, розуміється, ні детальної та складної космогонії, ні так само детальної, глибокої теолоґії Якоба Беме. Деякі важливі думки Сковорода висловлює лише «між иншим», — це показує саме, що більшість проблем, яких він зовсім не зачіпає у своїх творах, не були йому чужі, але він не знайшов для них у своїх — з філософічного пункту погляду «пропедевтичних» творах — місця.

Метафізичні думки Сковороди не є ні зовсім membra disjecta, що не мають один до одного ніякого внутрішнього відношення й лише через те, що їх висловлює одна й та сама особа, утворюють певну, зовнішню, єдність. Метафізичні думки Сковороди обєднані єдиним основним пунктом погляду: «монодуалізм», що природно випливає з антитетичних основ думання Сковороди, є основний патос системи Сковороди.

Цей «монодуалізм» ми обговорюємо детальніще в дальших параграфах.

7. Матерія

Mundus — pulcherrimum nihil

Сковорода означує матерію та ввесь матеріяльний світ по-перше суто негативно. Хоч він ніде не викладає своєї науки про матерію як повної цілісної системи думок, ми зустрічаємо в нього таку безліч окремих означень, що є в певному сенсі одностайні щодо їх сенсу, що науку Сковороди про матерію схарактеризувати неважко 1.

1 До цього параграфу вказую на прегарну працю В. Петрова в «Записках історично-філологічного Відділу УАН», XIII-XIV. /85/

Часто-густо ми зустрічаємо характеристики матеріяльного буття при допомозі негативних, пейоративних означень. Читачеві може здатися, що означення є лише певні вибухи почуття аскетично орієнтованого автора. Ми виписуємо тут найхарактеристичніщі означення в їх оригінальній (словено-російсько-українській) формі: «рухлядь, смЂсь, сволочь, сЂчь, лом, крушь, стечь, вздор, сплочь и плоть и плетки» (62), «вещество или матерія, земля, плоть, тЂнь и проч.» (64), «видимость есть травою 2, лестю, мечтою и ищезающим цвЂтом» (98), «всяка внЂшность есть трава, тЂнь, ничто» (91), «земля, плоть, пЂсок, полынь, желчь, смерть, тма, злость, ад...» (98), «мечта, сон, смерть и суета» (109), «блудница, сирЂчь земля, плоть и кровь» (134-135, також 521), «беззаконная пятá, гора, плоть, ложь, земля» (137), «всякая стихія — есть раб, скот и кумир» (291), «сЂнь, тЂнь, краска, абрис, руга, маска» (499), «мертвенность стихійна... в сію смерть погружены сердца наши. Сія есть земля Египетска и поле Танеос, сирЂчь поле пагубы и поле мертвецов и поле жажды» (314). Пригадаємо Плотіна, для якого матерія теж була лише «тінню», «брехнею», «злом», «смертю», «тьмою» і т. п.3

Та численні епітети, якими означає Сковорода матерію, можна впорядкувати; вже тому, що вони мають цілком одностайний характер та базуються на одній основній думці.

Матерія є «ніщо» або «пустота»: «пустое вещество» (244), «пустая видимость» (83, пор. 53), «грязь и пустошь одна» (85, пор. 96), «видимость», «ничто» (98), «ничто», «тЂнь» (52), «земля и ничто одно и то же» (80), «тЂнь,... пустошь и ничто» (80), «тЂнь безбытная» (84), «земля пустая, солоная и не обитаемая» (148).

Те саме говорять усі ті вирази, що підкреслюють «видимість», підкреслюють, що матеріяльне буття лише «здається» нам. Коли Сковорода зве матеріяльний світ «видний» (видимый), то він теж має на увазі, що світ є лише видний та ніщо инше! Матерія є, як ми вже бачили, «тінь» (52, 54, 84), «мертвая тЂнь» (54), «тЂнь безбытная» (84), «видимость» (98) або «плотская тма» (54), «началородная тма» (214), «холодный смертный мрак» (109), «матеріальний мрак» (217, пор. 514); той самий ілюзорний характер матеріяльного світу виявлений у названні матерії «брехнею»: «вся же тварь есть ложь не постоянна и обманчива» (362), «плоть и ложь все одно» (53), матерія є «ложная земля» (59), «тлЂнь, ложь, лужа...» 4 (203).

2 Пор. емблему, одмічену нами в параграфі 5; пор. Ісайя 40: 6.

3 Наприклад: І, 8, 4; II, 4, 10; П, 4, 14; III, 6, 7 і т. д.

4 Що слово «калюжа» чомусь є «природна» назва для матерії, бачимо в Себастіяна Франка, який пише: «тіло є [...] калюжа, струмент, посуд та носій гріха» (Paradoxa, 146). Несамостійність матерії в Екгарта — Pfeiffer, 136, 162 та инде; матерія — тінь у Кузанського — Bernhart, 227.

Матерія закриває від нас правдиве буття, /86/ вона є до деякої міри завіса, що прикриває дійсність 5, «завЂса», «покрывало» (52, 521); навіть зовнішня краса (як побачимо, красі Сковорода не відмовляє деякої онтолоґічної глибшої основи) ховає під собою часто ніщо: матерія є «красная грязь и грязная краска и живописный порох»6 (245). Той самий сенс мають, як здається, такі й речення як: «все то идол, что видимое» (69), «идол» — до деякої міри заміна або підміна дійсного Бога, матерія є «грязь теплая» (283, що цим «теплом» має наподобити життя, якого їй бракує) і т. д.

Ілюзорний характер матеріяльного буття виявляється і в тому факті, що матерія «тлінна», «гине». «Тлінність» є головний атрибут матеріяльного буття, Матерія зветься в Сковороди часто просто «тлінність» або «смерть». Епітетів, що характеризують матерію в цьому сенсі, надзвичайно багато: «сЂчь, лом, крушь» (62), «ищезающій цвЂт» (98), «поле пагубы и поле мертвецов» (214), як ми вже знаємо. Матеріяльний світ є: «умирающая мертвость и старЂющаяся старость и тлЂющая тлЂнь» (ПО). «Всяка плоть есть сЂно и все как риза обветшает» (379), «всяка плоть сЂно» (165), «солома и полова» (там само), «прах» і «пепел» (143), «пепел» (60, 100), «хврастіе», «чаша колких шиповников» (299), «хврастіе» або «хворост» (55, 131, 134), «всяка плоть есть пЂсок» (69, пор. 131). Все матеріяльне лише «ничтожная мимотекущая вода» (148-149), та й увесь світ «тече»: «всяка внЂшность есть мимо протекающею рЂкою» (99) або й кригою (99: лед) 8, «смерть» — це остаточне означення матерії в Сковороди.

Вже инша тема намічається в тих місцях, де Сковорода говорить про те, що матерія є «зовнішнє», «назверхнє». Матерія є «пятá» (137 та инде), «хвост» (135 та инде), «хребет» (там саме) 9. Ці епітети ставлять уже питання, щó саме маємо ми протиставити цьому «зовнішньому», як «нутрішнє». Про це — згодом.



5 Матеріяльний світ, як завіса, що закриває дійсне буття, — цей образ грає ролю вже в Філона, пор. дальший параграф. Пізніще цей образ улюблений романтиками — див. мою статтю «Tjutčev und die deutsche Romantik» у «Zeitschrift für slavische Philologie», 1927, IV, 3 / 4, стор. 308 та далі (Tieck, Тютчев).

6 Це речення — типове для Сковороди своєю будовою! Щодо образу «краски», барви та малюнка, то про нього див. параграф 9.

7 Див. прим. 2 та малюнок 5 на таблиці II. Пор. також пісню «Cur mundus militat...» Якопона де Тоді; цю пісню перекладав на Україні на початку XVIII віку Яків Маркович. Пор. у Анґела Сілєзія (Dichterische Werke, 1862, том І, стор. 331 та далі).

8 У Ангела Сілезія (там саме):

Trau mehr auf ein Schrift, die man in Eis eingräbt,

als wenn die eitle Welt betrüglich dich erhebt...

9 «Усі створіння — лише хребет, слід та вираз Бога», — за Франком, цитовано в Е. Зееберґа, op. cit., 522.

Наскільки матерія визначена цілком негативно, ми можемо сподіватися, що Сковорода визнає її лише пасивним, несамостійним, страждальним елементом буття. Дійсно, ми знайдемо багато тверджень тако-/87/го характеру. Що матерія має бути схарактеризована як privatio, στέρησις, це Сковорода навіть спеціяльно підкреслює: у згоді з античною традицією (Плятон, Арістотель, Плотін 10). Форми, означення приходять до матерії ззовні. Сама для себе вона не має форми, є τό ’άμορφον — ця думка знову стоїть у згоді з античною традицією (Плятон, Плотін, Авґустин 11): «Сія безобразная 12 грязь, возвращаясь к своєму началу 13, пріемлет от него печатлЂемое на себе благообразіе вида и мЂры» (276). «МЂра и число всегда есть Божіе» (299). «ВЂчная мЂра и присносущныя руки Божіи, якоже кости прильнувшую к ним плоть, всю стЂнь поддерживают» (497). Бог «печатает свои слЂды по пустому веществу» (244), «вылЂпливает по разным фигурам» (65, пор. 86); у цьому розумінні Сковорода вживає псевдо-плятонівське Θεός γεωμέτρει (64, 497). Матерія дістає «печать» від Бога, себто свої конкретні означення до буття. Це відповідає знову слововжитку плятонізму . Тому матерія зветься часто лише «простором», «місцем», «полем» (пор. вище, або ще 87-88) — матерія є лише «поле слЂдов Божіих» (362, пор. 30915). Це знов відповідає розумінню плятонізму — вже для Плятона матерія є τόπος, χώρα 16, та лише «печать» (σφραγίς) правдивого ідеального буття надає їй повну форму, оформовання.

Тому саме є «чиста» матерія, матерія для себе неприступна пізнанню, — в ній самій для себе нічого пізнавати. Пізнання матерії є псевдопізнання або, як висловився Хальцидій, «adulterina quidam ratione opinabile» (66) 17. «Ничего не видишь [...]. Видишь в себЂ одну землю. Но сим самым ничего не видишь, потому что земля и ничто одно и то же» (80). «Пустое твое око смотрит во всем на пустошю» (83). Мабуть, тому саме матерія зветься в Сковороди «блудницею» (110 та инде).

10 Plato, Resp. 477; Aristoteles, Phys., І, 9; Plotin, II, 4; III, 6, 7.

11 Plato, Tim., 49e та далі; 51з; 52b; Phil., 26, 27; Plotin, II, 4: 1, 6, 8, 15; Augustinus, Confessiones, XII, 3.

12 Розуміється, Сковорода має на увазі слово «безобразная» з наголосом на «о», що цілком відповідає грецькому ’άμορφον.

13 «Начало» — початок у Сковороди — Бог.

14 Пор. Петров, op. cit., стор. 53 та далі.

15 Там саме. У Франка матерія — «слід», «сліди» Божі (135, «Gespür», «Fusstapfen»); пор. Philo, De opif. mundi, 129.

16 Plato, Timaeus, 52b, 52d; сформовання матерії ідеями, як відтиск печатки, див. Politikos Плятона 258с.

17 Цит. в Петрова, op. cit.

Так Сковорода виходить із засновка, що матерія у своєму бутті цілком несамостійна. Вона не має в собі ніяких внутрішніх сил. Вона цілком пасивна та потребує Божої допомоги та підтриму. Иншими словами, вона не рухається сама, її рухає Бог: «чистЂйшій дух весь пепел плоти твоея содержит» (83). «Не Бог ли все содержит? Не сам ли глава и все во всем? Не Он ли есть истинною в пустошЂ истинным и глав-/88/ным основаніем в ничтожном прахЂ нашем?» (86). «Когда говориш, что невидима сила все исполняет и всЂм владЂет, так не все ли одно сказать, что невидимость в тварях первенствует...» (84-85). «Не только в одном человЂкЂ, но и в протчіих тварях невидимость первенствует... Тож разумЂть можно о травах и деревах и о всем протчем. Дух все-на-все вылЂпливает. Дух и содержит» (84, 86). «СмЂеш ли сосуд утвердить на прахЂ, а не в БогЂ? Кая твердость может быть в том, что всеминутно подвержено развалинам и перемЂнам? Не Божій ли, невидимый перст, содержит в стЂнах прах?»... «Смотри на земленность плоти твоея. ВЂриш ли, что в сем твоем прахЂ зарыто сокровище? То есть таится в нем невидимость и перст Божій, прах твой сей и всю твою персть 18 сію содержащій?» (90). «ВЂчная невидимость» є «головою, силою, каменем основанія» «видимости» (98).

Парадоксальність, антитетичність формуловань Сковороди досягає цим самим максимального ступня. Видний світ, матеріяльне буття, що є ніщо, не залишається в цій сфері небуття, а дістає основу в Бозі, та — ще більше — матеріяльний світ стає так близько до Бога, стає в таку безпосередню від Бога залежність, що ми скрізь у матеріяльному світі можемо знайти та знаходимо Бога. «Усяке створіння йде за кермою Творця» (343). «Кто зовет в лЂса и сады род соловьев и дроздов, на поля жаворонков, а жаб в воды и болота? Кто ведет рЂчные потоки к морю? Кто влечет к магниту сталь? Кто устремляет дрожащій пламень выспрь? Сей есть Бог наш всЂми царствующій и всЂм все домостроящій» (344). «Что есть стрЂла, если не стремленіе? Что ж есть стремленіе, если не Божіе побужденіе, всю тварь к своєму мЂсту и своим путем движущее? Сіе-то значит составлять мір и сей машинЂ движеніе давать» (357).

Иноді — переважно супроти людського тіла — сила руху (але не та, що «тримає») зветься «думка» або «серце». «Называемое нами око, ухо, язык, руки, ноги и все наше внЂшнее тЂло само собою ничего не дЂйствует и ни в чем. Все оно порабощено мыслям нашим. Мысль, владычица его, находится в непреривном волнованіи день и ночь. Она то разсуждает, совЂтует, опредЂленіе дЂлает, понуждает. А крайняя наша плоть, как обузданый скот или хвост, по неволЂ ей послЂдует» (81). «Мысль движет грязь твоего языка и она-то говорит оным, но не грязь, так как молоток часы на башнЂ бьет. Выходит из нутра часовыя машины побудительная сила, коею нечувственный движется молоток» (119) 19.



18 Теж характеристична для Сковороди протистава схожих слів «перст» та «персть». Про це дивись у главі про Сковороду як поета.

19 Ця думка є основа порівняння Сковороди з Мальбраншем (Зіньківський, цит.). Але ці формули і в Мальбранша, і в Сковороди однакового плятонічно-христіянського походження. Вірно, що й Мальбранш, і Сковорода належать до тієї самої містичної течії в новій філософії. /89/

Вся матерія однакова. Сковорода далекий від того, щоб, як Арістотель, визнавати за матерією, з якої складене «небо», якісь ліпші, вищі якости. Він підкреслює це в одному зі своїх діялоґів:



Аθанасій: [...] раз†астрономія не вЂчна?

Яков: Если астрономія вЂчна, тогда гдЂ будет сапожное ремесло? ВЂчным быть, значит — всЂ мЂста занять...

Аθанасій: ВЂдь астрономія есть дух.

Яков: И обоняніе есть дух, естли понюхать навозную кучу.

Аθанасій: Она не около куч упражняется.

Яков: Планета и куча одно тож... (291).



8. Materia aeterna

Schau, diese Welt vergeht. Was? Sie vergeht auch nicht.

А проте ця, як здається, така несамостійна та позбавлена дійсного буття матерія є вічна — «Materia aeterna». Або ліпше: вічна та тлінна заразом! Ці твердження про матерію стоять, як здається, в різкому протиріччі між собою. Сковорода говорить не раз про тлінність матерії, подаючи формули, як «квіт, що заникає» (98), «потік, що тече мимо» (99), «вода, що тече мимо» (148 та далі), «смерть, що вмирає, ...тлінна тлінність» (110), «тлінність» (203), «непостійна... брехня» (302). Але він і сполучує часто обидві формули — вічність — тлінність, не лише ставить їх поруч, але навіть підкреслює одночасову значність обох.

«Чи може тлінність бути завше, себто вічно?» (90). А проте: «Ніщо в тобі не гине, бо Бог не знає загину» (100). «Як можна не дрижати, коли бачимо, що все тлінне повсякчасно родиться та вмирає?» (243). «Як можна збентежити того, хто напевно знає, що ніщо не може загинути, але що все залишається в своєму початку вічно та непошкоджено?» (244). Тінь «заникає та є непостійна» (317). «Цей світ заникає, ...заникає повсякчасно. Але ми бачимо в ньому все те, що вже було. Розуміється, тут — таємниця» (318). Це натяки, що Сковорода їх розвиває у своїх пізніщих творах.

«Естли ж мнЂ скажеш, что внЂшній мір сей в каких-то мЂстах и временах кончится, имЂя положенный себЂ предЂл, и я скажу, что кончится, сирЂчь начинается. Видиш, что одного мЂста граница есть она же и дверь, открывающая поле новых пространностей, и тогда ж зачинается цыпліонок, когда портится яйцо. И так всегда все идет в безконечності. Вся исполняющее начало и мір сей, находясь тЂнью его, границ не имЂет. Он всегда и вездЂ при своем началЂ, как тЂнь при яблонЂ. В том только разнь, что древо жизни стоит и пребывает, а тЂнь умаляется: то преходит, то родится, то ищезает и есть ничто. Materia aeterna» (368). Серед «брехень» Біблії на першому місці згадує Сковорода саме створення світу. Це /90/ лише гадка, що базується на невірному розумінні Святого Письма, «будьто мір обительний когда-то погибнет» (375). Біблія «тебЂ зараз, на самом порогЂ лжет: в началЂ сотвори Бог небо и землю... Неужел сіе ложь есть! — Самая, главная критская и сикіанская ложь. Поколь яблонь, потоль с нею и тЂнь ея. ТЂнь значит мЂстечко, яблонею от солнца заступаемое. Но древо вЂчности всегда зеленЂет. И тЂнь убо ея ни временем, ни мЂстом есть не ограничена. Мыр сей и всЂ мыры, если они безчисленны, есть-то тЂнь Божія. Она ищезает из виду по части, не стоит постоянно, и в различныя формы преобразуется видь, однако же никогда не отлучаясь от своего живаго древа, и давно уже просвЂщенные сказали вЂсть сію: Materia aeterna. Вещество вЂчно есть. СирЂчь всЂ мЂста и всЂ времена наполнила. Един точію младенческій разум сказать может: Будьто мыра, великаго сего ідола и Голіаθа, когда-то не бывало или не будет...» (507).

Ця парадоксальна теорія зробилася «камнем преткновенія» для всіх дослідників Сковороди. Згадку про «просвЂщенных» розуміли різно: одні приписували Сковороді «гностичні» погляди 20, инші бачили в нього впливи просвічености або «матеріялізм» 21. Найбільш обережні просто відмовлялися від усяких пояснень 22.



20 Ерн, стор. 279.

21 Багалій, цит., 349; Сумцов, op. cit., 67-68, знаходить у Сковороди навіть «нову» думку про вічність матерії, мовляв, передхоплення закону збереження матерії, передхоплення ідей «Лямарка, Дарвіна» (!!!). У загальній формі думки Сковороди, розуміється, нічого нового не приносять, бо твердження про вічність світу зустрінемо вже в досократиків. Справа лише в тому, як можливе для христіянського теолога визнання вічности матерії (та ще, коли цей теолоґ, як ми це бачили в попередньому параграфі, негус самостійний та сутній характер буття матерії).

22 В. Петров у згаданій статті.

А насправді ця наука не є ніякою рідкістю в історії христіянської філософії. Наука Сковороди нагадує надзвичайно деякі двовірші Ангела Сілезія: «Світ не гине. Дивись, цей світ гине. Що! Він і не гине» (II, 109). «Тому, що створіння цілком існують у слові Божому, як могли б вони коли знищитись та загинути!» (І, 109). «Світ є від вічности. Тому, що вічний Бог створив світ поза часом, то цілком ясно, що світ є від вічности» (V, 146). «Троянда, що її тут бачить моє зовнішнє око, цвіла від вічности в Бозі» (І, 108). Ангел Сілєзій хоче зясувати ці парадоксальні формули, що, напевне, викликали де в кого з читачів XVII віку такі самі непорозуміння, як формули Сковороди в його вчених інтерпретів. Він додає до своїх формулувань слово «idealiter»: він робить примітку до двовіршу І, 108 та формулує свої думки ще инакше: «Створіння є більше в Бозі, ніж у собі самому. Коли воно заникає, залишається назавше в Бозі» (І, 193). Бо в Бозі «немає поперед та після, як тут» (IV, 165). Бо час та простір утворені лише разом із утворенням матеріяльного світу. Тому Ангел Сілєзій настоює на релятивности часу та простору: «Кажуть, час скорий. Хто бачив, як він летить? Він лежить непорушно в розу-/91/мінні Бога» (V, 23). «Там, у вічности, все відбувається разом, там немає ні поперед, ні після, як тут, у часовому світі» (V, 148). «Немає ні поперед, ні після: що має трапитися завтра, те Бог бачив уже в вічности» (II, 182). «Бог не бачить нічого наперед: тому ти брешеш, коли своїм дурним розумом міряєш його мірою передбачування» (V, 92). До цього Ангел Сілєзій додає примітку: «В Бозі немає ніякого зору поперед або після: він бачить від вічности все як сучасне перед собою, як воно відбувається, не як воно відбуватиметься або відбувалося» 23. Тим-то можна сказати, що простір та час не існують самі для себе: «Не ти знаходишся у просторі, простір є в тобі: коли ти його викинеш, то вічність уже стоїть тут» (І, 185). «Ти сам робиш час: механізм годинника є змисли; коли ти затримаєш неспокій, то час зникає» (І, 189) 24. Те саме говорить, до речі, і Сковорода: «Время... в БогЂ содержится» (105), «время без людей быть не может» (305) 25.



23 Пор. ще II, 168; IV, 185; V, 63, 90, 94, 219. Наводимо тут вірші Ангела Сілезія в тому самому порядку, як вони перекладені нами в тексті праці:

Die Welt vergehet nicht.

Schau, diese Welt vergeht. Was? Sie vergeht auch nicht.

Weil die Geschöpfe gar in Gottes Wort bestehen:

wie können sie dann je zerwerden und zergehen?

Die Welt ist von Ewigkeit.

Weil Gott, der Ewige, die Welt schuf ausser Zeit,

so ist’s ja sonnenklar, dass sie von Ewigkeit.

Die Rose, welche hier dein äussres Auge sieht,

die hat von Ewigkeit in Gott also geblüht.

Die Kreatur ist mehr in Gotte, denn in ihr:

zerwird sie, bleibt sie doch in ihme für und für.

[...] kein Vor und Nach wie hier.

Man sagt, die Zeit ist schnell: wer hat sie sehen fliegen?

sie bleibt ja unverrückt im Weltbegriffe liegen.

Dort in der Ewigkeit geschieht alles zugleich,

es ist kein Vor noch Nach, wie hier im Zeitenreich.

Es is kein Vor noch Nach: was morgen soll geschehn,

hat Gott in Ewigkeit schon wesentlich gesehn.

Gott sehet nicht zuvor: drum lügst du, wenn du ihn

mit der Vorsehung misst nach deinem blöden Sinn.

24 Пор. ще III, 56, 72; IV, 201-202. Наводимо тут оригінали двовіршів, що подані в тексті:

Nicht du bist in dem Ort, der Ort, der ist in dir!

Wirfst du ihn aus, so steht die Ewigkeit schon hier.

Du selber machst die Zeit: das Uhrwerk sind die Sinnen,

hemmst du die Unruh nur, so ist die Zeit von hinnen.

25 У Сковороди знайдемо також і науку про релятивність часу, лише вдягнену в етичніщі формулування. Див. нижче § 18. /92/

Але цю науку вже Філон Олександрійський навязав до біблійного оповідання про утворення світу. Він твердив, спираючись на Плятона, що час повстав лише разом, «одночасно» зі світом 26. Світ повстав за пляном, що наперед уже існував («idealiter»), себто на зразок «світу ідей» 27. Біблійне поняття творіння Філон інтерпретує алегорично 28. Він говорить про «преекзистенцію» матерії29.

На увагу заслуговує той подиву гідний факт, що цю науку ми знайдемо і в отців Церкви. Як оповідає Фотій у своїй «Бібліотеці», Климент Олександрійський у своїх утрачених нині «Hypotyposeos» учив про вічність матерії 30. У Оріґена ця наука навіть центральна — матерія така стара, як час, — немає пункту часу, коли її не було, — часу нема поперед світу 31. Творіння не має початку 32. Ця теза сполучується в Оріґена (як і в Сковороди) з наукою про те, що існує багато світів (тільки що Сковорода висловлює цю думку як можливу, а Оріген учить про це позитивно) 33. Час ізвязаний нерозривно зі світом і в Василія Великого . Формула Авґустина «Світ утворений не в часі, а разом із часом» усуває труднощі, що повстають на цьому шляху. Розуміється, і в «Ареопаґітиках» підкреслено, що Бог та світ ідей існують поза часом 36.

Так ця наука приходить до середньовіччя не лише підо впливом Аверроеса. «Як ідеальне існування, створіння не утворене», має «те саме існування, що й Бог» 37 — формулує Майстер Екгарт. У нього ніби стоять поруч тези, що світ не є утворений, та що він утворений в вічности 38. «Коли б ми говорили, що світ утворений вчора або (буде утворений) завтра, то це була б дурниця. Бог творить світ та всі речі в сучасний мент», «як давно є Бог, так давно він утворив світ» 39.



26 De opif. mundi, 7 (26). М. 5-6.

27 De opif. mundi, 4(16). M. 4.

28 Leg. alleg., II, 4 (9). M. 68.

29 Leg. alleg., I, 2 (2). M. 44; Quaest. in Genes., IV, 160.

30 P. Heinisch, op.cit., 155.

31 Hom in Genes, 1, 53.

32 De principiis, I, 2, 10; III, 4, 3 та 5, 1-3.

33 De principiis, III, 5, 3.

34 Г. Флоровський. Восточные отцы Церкви IV-го вЂка, Париж, 1930, стор. 65. Янголи утворені, за Василієм, поза часом.

35 Confessiones, XI, 13; De civ. Dei, XI, 4-6.

36 De div. nom., IV, 7; це місце, до речі, надзвичайно нагадує Плятонів Symposion, 211 ab; Максим Сповідник, натомісць, полемізує проти вічности світу — Ambigua, Migne, 91, 1181а-1185а.

37 J. Bernhart, op. cit., 68; пор. 184.

38 Denifle. «Archiv für Literatur- und Kirchengeschichte des Mittelalters», II, 462 та далі, 474.

39 Pfeiffer, 266: «Sprechen wir, daz got die weit schöpfete gestern oder morne, daz were ein törheit an uns. Got schöpfet die welt und elliu dinc in eime gegenwürtigen nü»; 579: «als balde got was, do hat er die weit beschaffen».

Противники Екгарта закидали йому, що він учить, мовляв, про те, що «світ існував від вічно-/93/сти» 40. У Дітріха Фрайберзького та у Миколи Кузанського зустрінемо в більш-менш обережній формі цю саму думку 41.

І в нових часах, та ще перед Ангелом Сілєзієм зустрінемо ту саму думку, висловлену різько та рішуче, саме — в одному з псевдовайґелівських творів. «Яким чином світ вічний?» — питає автор та дає відповідь, що, як і попередні, не виводить за межі містичного світогляду: «Хоч Письмо та природне пізнання встановлюють для світу початок, та проте, на основі розумового Божого пізнання, він вічний без початку, так само, як Бог вічний без початку... Те, що я зі світськими вченими відкинув із незнаття, те саме я тепер приймаю з доброго розуміння та кажу, що світ вічний, як Бог вічний. Бог — творець або єдність, світ — многість. Єдність є у многости, многість у єдности. Бог є єдність, та не без світу, світ є теж у собі єдиний, та не без Бога, обидва є разом. Є Бог вічний, то є також світ вічний без початку, бо створіння не є без творця, себто з ним, у ньому та через нього; а творець не є творець без створіння, а є творець у створінні, зі створінням та через створіння»42.

Та й у Беме згучать ті самі мотиви, коли він, напр., пише: «Ці породження не мають початку, але породжені від вічности, та на цій глибині Бог сам не знає, що він є. Бо він не знає початку та нічого собі подібного, та ніякого кінця»43.



40 «Item concedi potest mundum fuisse ab aeterno», «quam cito Deus fuit, tam cito mundum creavit» — так формулувала обвинувачення проти Екгарта булля папи Йоана XXII. Пор. у Деніфлє, op. cit., стор. 481 та далі.

41 Bernhart, op. cit., 174, 223 та далі. Розуміється, нас тут, згідно зі сформулованим у §1 завданням, цікавить лише про вічність матерії, чи то світу христіянських містиків.

42 Через те, що твори Вайґеля та псевдо-вайґелівські надзвичайно рідкі, то я дозволяю собі подати випис оригіналу цитати, щоб уможливити читачеві власний погляд: «Mundus aeternus quomodo? [...] Darauss magstu sehen ob gleich die Schrift und natürliche Erkäntnüss die Welt mit einem Anfang setzt / so ist sie doch nach mentalischer Göttlicher Erkänntnüss Ewig ohne Anfang wie Gott Ewig ohn Anfang ist... Was ich nun mit den Weltgelehrten habe verworffen auss Unwissenheit das nehme ich jetze an mit gutem Verstand / und spreche / dass die Welt Ewig sey wie Gott Ewig ist. Gott ist der Schöpfer seu unitas, die Welt alteritas. Unitas est in alteritate: Alteritas in unitate. Gott ist eins / Unitas aber nicht sine Mundo / Die Welt ist auch eins vor sich / aber nicht ohne Gott / diese beyde miteinander ist nun Gott Ewig / so ist auch die Welt Ewig ohn Anfang / denn Creator ist nicht sine creante, die ist mit / in und durch jhn / und creans ist nicht ohn die Creatur / sondern creans ist in mit und durch die Creatur» — Theologia V. Veigelii, Newstatt, 1618, 12, на обороті.

43 Aurora, XXIII, 17: «Und dieselben Gebührten haben keinen Anfang / sondern haben sich von Ewigkeit also gebohren...». Аналоґії з надзвичайно цікавою та своєрідною наукою про матерію Етінґера наука Сковороди не має. Також простір — у Бозі — Joh. Damasc. De fide orth., І, 13; Авґустин — Eunar. In PS. 122, 4; Bernhard. De Consider., V, 6. Пор. §11. /94/


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18

Схожі:

Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconДмитро чижевський історія української літератури
Чижевський Дмитро Iванович. Історія української літератури. — K: Видавничий центр «Академія», 2003. — 568 с (Альма-матер)
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconДмитро чижевський нариси з історії філософії на україні
Розв’язання проблеми. Філософія І філософії. Абсолютна правда та окремі філософічні пункти погляду. Розвиток філософії. Боротьба...
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconДмитро Чижевський
Платона (Прага, 1926, видавництво "Сіяч") не може зараз побачити світу, ані можливості видрукувати почасти вже підготовану книгу...
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди icon«Філософія щастя» Григорія Сковороди
Тип заняття: проблемна лекція з елементами практичної робота з текстами філософських творів
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconПрограма навчальної дисципліни релігійна філософія та теологія: християнська філософія І теологія ХХ ст. Галузь знань 0203 Гуманітарні науки Напрям підготовки 020301 Філософія
Метою нормативної дисципліни «Релігійна філософія І теологія: Християнська філософія І теологія ХХ ст.» є вивчення католицької, протестантської...
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconЛекція з навчальної дисципліни " філософія" тема № Філософія, її гуманістичний зміст та призначення
Навчальні: засвоєння особливостей філософського мислення; розуміння змісту І сутності базових понять лекції: «світ», «світогляд»,...
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconДипломні та магістерські роботи, захіщені в хнпу ім. Г. С. Сковороди (2012 р.) Харків 2013
Д 46 хнпу ім. Г. С. Сковороди: бібліогр покаж. / Харк нац пед ун-т ім. Г. С. Сковороди, Бібліотека; уклад.: Неудачина Т. І.; відп...
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconКласична філософія план: Що таке класична філософія? Філософія Середньовіччя. Філософія Відродження. Філософія Нового часу
План: Що таке класична філософія? Філософія Середньовіччя. Філософія Відродження. Філософія Нового часу
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconРобоча програма курсу "Основи теоретичної біографістики" для спеціальності 030101 "Філософія"
Сучасна західна філософія”, “Філософія науки”, „Організація культурних проектів”. Знання, отримані студентами при вивченні даної...
Дмитро чижевський філософія г. С. Сковороди iconТема. Значення творчості Григорія Сковороди
Сковороди, прагнення поглибити знання шляхом самостійного читання творів письменника, літератури про нього


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка