Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука



Сторінка2/12
Дата конвертації15.04.2017
Розмір2.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
1.1. З родини страчених і засланих

..."Дуже приємно, що ми зустрілися, Василь Степанович", – привітав важливого бранця заступник начальника відділу Секретно-політичного управління КДБ УРСР майор Григорій Клименко. "Довго ж вам довелося за мною ганятися", – відповів тільки що захоплений спецгрупою у лісовому бункері Василь Кук, останній лідер руху ОУН й УПА в Західній Україні. Цей день, 23 травня 1954 р., ознаменував закінчення організованого збройного опору комуністичному режиму в Україні.

Лемиш, Ле, Коваль, Юрко, Ведмідь, Василь Ліманич, інженер Лука Лемішка, Безіменний, Кочегар, С-Вар, 789/1, 11/315, 100... Якщо зустрінете ці псевдоніми в матеріалах українського повстансько-підпільного руху, орієнтуваннях польської поліції або радянських органів держбезпеки, то знайте – під ними фігурує одна людина, герой нашої документальної повісті Василь Кук.

Майбутній член Центрального проводу (керівництва) Організації українських націоналістів С. Бандери ОУН(Б) народився 11 січня 1913 р. у селі Красне Золочівського повіту на Тернопільщині (у той час – територія Австро-Угорської імперії, а нині – Буський район Львівської області України). Батько Василя, Степан Кук працював на залізниці, мати була домогосподаркою, виховувала вісьмох дітей.

Відразу ж відзначимо, що трагічна доля західноукраїнських земель повною мірою відбилася на долі близьких родичів В. Кука. Крім двох померлих у дитинстві, всі його брати й сестра стали активними учасниками національно-визвольного руху, піддавалися репресіям – Ілярія Кука стратили в 1938 р. поляки, його долю розділив у вересні 1939-го Ілько, в 1940 р. уже радянська влада дала 8 років таборів Филимону, Іван тоді ж одержав від "рад" 8 років і ще "червінець" в 1949 р. Сестра Єва померла в 1946 р. Рідний дядько Оксентій Постолюк й 20-літній двоюрідній брат Ярослав в 1943 р. загинули від рук учасників польських націоналістичних формувань під час сумновідомої Волинської різанини – обопільного українсько-польської етнічної чистки 1943-1944 рр., у цей час рішуче засудженої політичним керівництвом і передовою громадськістю обох країн.

Неважко зрозуміти, що страждання й смерть родичів не в останню чергу визначили непримиренне ставлення В. Кука до польського й сталінського режимів, радикалізм, що взагалі було характерно для політичного становлення багатьох майбутніх діячів ОУН й УПА. Досить згадати знищення 15 тисяч в'язнів у ході "чистки" органами НКВС місць позбавлення волі в Західній Україні в перші дні війни. Радимо прочитати книгу "Непокараний злочин" професійного судмедексперта О. Левицького, що керував ексгумацією передвоєнних жертв сталінізму в Івано-Франківську: виявлено 793 останків, з них 190 жіночих. Чимало – у селянському одязі, це до питання про "робітничо-селянську" спрямованість політики нової влади...

Гекатомби сталінізму на довгі роки шокували населення регіону. Як писала Президії Верховної Ради СРСР (10 липня 1971 р.) зв'язкова командарма УПА Романа Шухевича, політув’язнена з 20-літнім стажем Галина Дідик, "таке не забувається ніколи, таке карбується в серце й передається поколіннями". Майбутній командуючий УПА Роман Шухевич серед трупів, що розкладалися у дворі львівської в'язниці, знайшов рідного брата... Про шокове враження від кривавої розправи над беззахисними в'язнями як про поворотний момент у свідомості говорив на суді близький соратник В. Кука Василь Галаса. "Радянізація західних областей УРСР, – підкреслюється у висновках Робочої групи істориків при Урядовій комісії України з вивчення діяльності ОУН й УПА, – яка супроводжувалася жахливими репресіями, перетворила обидві ОУН у непримиренних ворогів радянської влади".

Однак не тільки це визначило світогляд майбутнього професійного підпільника. Патріотизм, національну свідомість, ненависть до поневолювачів України Василь усмоктував із молодих років завдяки шкільним наставникам. Отут доречний буде невеликий історико-геополітичний екскурс у долю західноукраїнських земель (ЗУЗ).

На той час, коли Василько сів за парту сільської чотирьохкласної школи, Галичина, Західна Волинь, Північна Буковина й Закарпатська Україна перебували під контролем іноземних військ. Проголошена 1 листопада 1918 р. Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР) з перших же днів існування вела боротьбу за виживання з Польською державою, що, не встигнувши відродитися після розпаду імперій Романових, Гогенцоллернів і Габсбургів, відразу ж розгорнула територіальну експансію, яка супроводжувалася жорстокими каральними акціями. Польща одержувала солідну військово-технічну допомогу від США й особливо Франції, яка озброїла армію поляків-фронтовиків генерала Галлера. Незважаючи на стійкий опір і розпачливі "дефензиви" (контрнаступи) збройних сил ЗУНР – Української Галицької армії (УГА), улітку 1919 р. армія "начальника" Польської держави Ю. Пілсудського остаточно захоплює землі Східної Галичини й Західної Волині. Оскільки Польща розглядалася як основна ланка антибільшовицької Малої Антанти, в 1923 р. великі держави санкціонували владу Польщі ("Другої Речі Посполитої" 1918-1939 рр.) над окупованими територіями.

Наприкінці 1918-го Північну Буковину захопила Румунія. У листопаді 1920 р. під ударами червоних військ припинила існування Українська Народна Республіка. В 1919 р. у Закарпаття ввійшли війська Чехословаччини. Правда, офіційна Прага досить ліберально ставилася до культурно-національної автономії українців, матеріально підтримувала українську й російську політеміграцію, столиця цієї держави стала дійсним центром політичного й культурно-освітнього життя позбавлених батьківщини українців. Набагато менше пощастило їхнім одноплемінникам "під ляхами".

Післявоєнна духовно-політична криза Старого Світу, влучно названа Освальдом Шпенглером "заходом Європи", породила в 20-30-х роках XX сторіччя "грибницю" авторитарних, тоталітарних і фашистських режимів, хвилю військових переворотів і сплеск націоналістичних настроїв. Не стала виключенням і Польща. Банкрутство тодішньої парламентської системи й корупція спонукали національного героя й маршала Польщі Ю. Пілсудського на рішучі дії: "Я візьму триста легіонерів і розжену цю сволоту!". У травні 1926 р. відбувається державний переворот, що встановив "санаційний" ("оздоровчий") режим "начальника Держави" Ю. Пілсудського. Національним меншинам, найбільш численним з яких були українці Східної Галичини й Західної Волині, новий режим приніс курс "державної асиміляції", а прем'єр-міністр К. Бартель заявив про відмову уряду від компромісів з неполяками.

Особливої брутальності політика режиму стосовно українців набула під час акцій "пацифікації" ("умиротворення") у серпні-грудні 1930-го. У відповідь на напади й підпали маєтків польських поміщиків на етнічних українських землях проводилися масштабні силові акції: уланські полки, поліція блокували села, для придушення виступів використовували артилерію й авіацію. Закривалися національні культосвітні установи. Під суд віддали 909 українців, включаючи 5 депутатів Сейму. Якщо в 1929 р. частка "українських" політичних процесів досягала 22,5%, то в 1930 – 33, в 1933 – 68,3%. У сукупності було винесено 4 смертних вироки, 13 довічних висновків, 1215 років суворої тюремної ізоляції.

Становлячи чверть населення й території Польщі, ЗУЗ виробляли менше 10% промислової продукції держави й служили сільськогосподарським придатком, експлуатувалися родовища нафти й газу, хімічної сировини, лісові ресурси. За словами сучасного польського історика Е. Томашевского, "польська держава сама виховувала собі загони заклятих ворогів, які з нетерпінням очікували моменту розплати".



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconРафаель Сабатіні Одіссея капітана Блада
Джерело: Р. Сабатіні. Одіссея капітана Блада. Хроніка капітана Блада. К.: Майдан, 1992. 488 с. С.: 4-289
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconАвтобіографія візенков Дмитро Валерійович
Візенков Дмитро Валерійович, народився 03 грудня 1985 року у м. Маріуполь, Донецької області, Україна
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconДмитро чижевський філософія г. С. Сковороди
Леонід Ушкалов. Дмитро Чижевський та його книга про філософію Сковороди
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconДуховна міра таланту
Тижня минулого року І зосередити увагу читачів на творчості укр поетів -наших земляків. Під час цього дня читачам цікаво було послухати...
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconВасиля голобородька
К 54 Поетика Василя Голобородька. Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. 196 с
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconЛук’яненко Дмитро Григорович Біографія Лук’яненко Дмитро Григорович
Російської Федерації. Його раннє дитинство пройшло у селі Старовичі Іванківського району Київської області, де його виховували бабуся...
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconДмитро чижевський історія української літератури
Чижевський Дмитро Iванович. Історія української літератури. — K: Видавничий центр «Академія», 2003. — 568 с (Альма-матер)
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconДжеймс кук Біографія
Експедиція також довела, що Нова Зеландія — це два самостійні острови, розділені вузькою протокою (протокою Кука), а не частина невідомого...
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconПедагогічної освіти імені василя сухомлинського
В. М. Нудний, заступник директора з навчально-організаційної діяльності коіппо імені Василя Сухомлинського
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconВсеукраїнська професійна бухгалтерська газета
Україні. Виходить українською мовою з 1927 року, має багату історію. Саме цей журнал визнав І благословив на творчість Олександра...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка