Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука



Сторінка3/12
Дата конвертації15.04.2017
Розмір2.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
1.2. Духовне становлення

"Асиметричною" відповіддю етнічної більшості західноукраїнських земель став підвищений інтерес до власної історії, культури, традицій державності й збройної боротьби із зовнішніми ворогами. Широку освітню роботу проводило товариство "Просвіта". Історики, прагнучи підтримати національний дух, створювали праці про минуле Київської Русі й Галицько-Волинської держави, козацтва й гетьманщини, героїки Українського січового стрілецтва (УСС) часів Першої світової війни й УГА. Українці викладали в підпільних університетах. Незважаючи на опір влади, розвивався український скаутський і спортивно-патріотичний рух у формі товариств "Пласт", "Січ", "Сокіл", "Луг". Їхні учасники не тільки займалися спортом, але й ходили в походи, поєднуючи придбання навичок виживання в лісах зі спорудженням символічних хрестів і могил на місцях боїв УСС й УГА. Практично всі функціонери ОУН і провідні командири УПА пройшли цю школу, в 1925-1928 рр. В. Кук також став членом "Пласту", "Соколу", співробітничав з "Просвітою".

Цікаво, що з "пластунами" ділилися знаннями й носії стародавніх козацьких бойових мистецтв й езотеричних знань – систем рукопашного бою "Спас", "Хрест" і відродженого нині "бойового гопака" (свою школу самозахисту із ціпком "Костуриця" мали навіть сліпі кобзарі!). Авторові довелось докладно розмовляти з нині покійним полковником держбезпеки у відставці Леонідом Дубініним, учасником війни (до речі, саме він готував до зафронтової роботи в спецшколі НКВС на Луганщині героїню "Молодої гвардії" Любов Шевцову), який працював наприкінці 1940-х начальником Управління МДБ УРСР по Чернівецькій області, а потім довгий час що очолював 6-е Упраління КДБ УРСР, що займалося контррозвідувальним захистом науково-промислового комплексу.

За словами Л.Дубініна, члени ОУН проходили виучку в борців і боксерів, володіли нетрадиційними знаннями. "Ідеш, бувало, до підпільників на переговори, – згадував Леонід Миколайович, – під пахвою ТТ, до ноги примотаєш "Вальтер". А вони напоять тебе відваром з якихось трав, і руки безвільно виснуть як батоги. У нас же був спецпрепарат "Нептун", хімія, а вони знали й гомеопатію, й інші природні засоби".

До речі, цей офіцер держбезпеки зіграв свою позитивну роль й у долі родини В. Кука, допомагаючи його синові Юрію (одному із засновників руху атлетизму в Києві) одержати рідкісну в 1960-х роках університетську освіту кібернетика й поступити в аспірантуру (радянська бюрократія сама навряд чи б дала дорогу нащадкові "бандватажка"). Забігаючи наперед, відзначимо, що начальник П'ятого управління (боротьба з ідеологічною диверсією й "дисидентствуванням") КДБ УРСР полковник Леонід Каллаш доводив партійним органам недоцільність перешкоджати В.Куку в науковій праці й не погоджувався з рішенням "сірої хати" (як у народі охрестили будинок ЦК КПУ) про недопущення до захисту дисертації далекого від політики Юрія Кука. Позиція полковника викликала невдоволення партійних бонз, що вивчали можливість повторно запроторити на нари помилуваного на той час лідера підпілля. Але про це ми розповімо пізніше.

Та й багато чого іншого опановували люди, що вирішили цілком присвятити себе національно-визвольній боротьбі. Коли Василь Кук уже перебував у внутрішній в'язниці КДБ УРСР у Києві й майже не доторкався до їжі, відзначається в документах, оперпрацівники співчутливо запитували, чому той "погано їсть" (боялися, що "особливо небезпечний державний злочинець" уморить себе голодом). Але Василь Степанович заспокоював їх: "Якби я хотів умерти, то давно б зробив це – у мене є свої способи ще з польських часів...". І переводив розмову в жартівливе русло: "От ви зводите мене в ресторан, випили б винця або горілочки, дивись – і апетит з'явиться".

Незважаючи на пацифікацію й штучну полонізацію, на ЗУЗ легально діяли 92 українські організації, 12 з них мали представництво в Сеймі, одне лише Українське народно-демократичне об'єднання охоплювало 280 тис. учасників. Своєрідною відповіддю на шовіністичну політику Варшави стали кооперативний рух, антиалкогольні й антитютюнові кампанії, заклики купувати товари першої необхідності лише в українців: "Свій до свого по своє!", – було таке гасло.

У такій атмосфері й формувалася особистість Василя Кука. Більшу роль у його становленні як українського військового й суспільного діяча зіграло навчання в Золочівській приватній класичній гімназії, директором якої працював український патріот, священик Української греко-католицької церкви (що відігравала винятково високу духовну роль у житті галичан) отець Микола Хмелевський, що був капеланом УГА. Були й серед учителів гімназії офіцери УСС, УГА, Армії Української Народної Республіки (УНР).

Очевидно, залізничники Речі Посполитої заробляли непогано, що давало можливість хлопчикові з багатодітної родини одержувати освіту в платному навчальному закладі. У цілому ж добробут низів галицького суспільства, що уникли в міжвоєнний період колективізації й голодомору 1932-1933 рр., вигідно відрізнявся від радянського колгоспного селянства й пролетаріату.

Згадаємо враження від побуту селян Західної Білорусії (теж жила "під Польщею" до 1939 р.) героя роману Володимира Богомолова "У серпні сорок четвертого..." – москвича й комсомольця Андрія Блінова: "Населення тут поляки й білоруси, але всі так звані "західняки", люди забиті, відсталі, не по-нашому однобічні... А зовні: одягаються в основному краще нас. У хатах обстановка міська. Замість лав зазвичай стільці. Дівчата хизуються в шовкових платтях по коліно й у квітчастих із гарної матерії блузках. Чоловіки, теж селяни, носять шевйотові костюми, сорочки з відкладними комірами й "гапки", що по-польському означає кашкети. На грудях обов'язково хрестик, біля кожного села – величезне розп'яття з Ісусом Христом... Люди тут в основному скупі, як і всі, напевно, власники...".

І такий "конфлікт цивілізацій" (майже за Хантінгтоном) відчули тисячі радянських військовослужбовців і фахівців, що забезпечували "соціалістичне будівництво" на новоприєднаних українських землях за рікою Збруч. Позначалися й різниця в рівні життя, ментальності між галичанами й "сторонніми" кадрами, що найчастіше трималися зарозуміло перед "аборигенами", без поваги до місцевих традицій, релігійності населення. Відомий режисер Роман Віктюк згадує, як у театр рідного Львова приходили дружини "червоних командирів" ... у нічних сорочках і пеньюарах, конфіскованих у "буржуїв", які перемінили клімат. Вони вважали, що наряджаються у вечірні плаття. Оперпрацівників НКВС підпільники "вираховували" просто – з-під цивільного верхнього одягу в них незмінно стирчали казенні чоботиська... Але це буде після "золотого вересня" 1939 р. А ми повернемося до формування переконань майбутнього командуючого УПА.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconРафаель Сабатіні Одіссея капітана Блада
Джерело: Р. Сабатіні. Одіссея капітана Блада. Хроніка капітана Блада. К.: Майдан, 1992. 488 с. С.: 4-289
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconАвтобіографія візенков Дмитро Валерійович
Візенков Дмитро Валерійович, народився 03 грудня 1985 року у м. Маріуполь, Донецької області, Україна
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconДмитро чижевський філософія г. С. Сковороди
Леонід Ушкалов. Дмитро Чижевський та його книга про філософію Сковороди
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconДуховна міра таланту
Тижня минулого року І зосередити увагу читачів на творчості укр поетів -наших земляків. Під час цього дня читачам цікаво було послухати...
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconВасиля голобородька
К 54 Поетика Василя Голобородька. Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. 196 с
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconЛук’яненко Дмитро Григорович Біографія Лук’яненко Дмитро Григорович
Російської Федерації. Його раннє дитинство пройшло у селі Старовичі Іванківського району Київської області, де його виховували бабуся...
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconДмитро чижевський історія української літератури
Чижевський Дмитро Iванович. Історія української літератури. — K: Видавничий центр «Академія», 2003. — 568 с (Альма-матер)
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconДжеймс кук Біографія
Експедиція також довела, що Нова Зеландія — це два самостійні острови, розділені вузькою протокою (протокою Кука), а не частина невідомого...
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconПедагогічної освіти імені василя сухомлинського
В. М. Нудний, заступник директора з навчально-організаційної діяльності коіппо імені Василя Сухомлинського
Дмитро Вєдєнєєв Одіссея Василя Кука iconВсеукраїнська професійна бухгалтерська газета
Україні. Виходить українською мовою з 1927 року, має багату історію. Саме цей журнал визнав І благословив на творчість Олександра...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка