Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії Серія «дослідники рідного краю»



Скачати 343.49 Kb.
Дата конвертації17.09.2017
Розмір343.49 Kb.


Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека
Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії

Серія «ДОСЛІДНИКИ РІДНОГО КРАЮ»

Літописець

міста на трьох пагорбах

Михайло Шатров


(1908–1985)
(До 100-річчя від дня народження)

Біобібліографічний покажчик



Дніпропетровськ - 2008

Літописець міста на трьох пагорбах Михайло Шатров (1908–1985). (До 100-річчя від дня народження): Біобібліограф. покажчик / Упорядн.: І. Голуб, М. Кавун.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2008.– 32 с.

Упорядн.: Ірина Голуб, Максим Кавун

Редактор Ольга Літуча

Макет Галина Макаревич

Відповідальна за випуск Тетяна Абраїмова

Підписано до друку 31.01.2008 р.

Формат 60х90/16

Тираж 200 пр. Зам № 56.

Видавничий центр ДОУНБ

м. Дніпропетровськ, вул. Ю. Савченка, 10


Від упорядників

У новому випуску серії „Дослідники рідного краю” представлено нарис про життя та творчість журналіста, краєзнавця, письменника М. О. Штейна, більше відомого як Михайло Шатров, автор книги „Город на трьох холмах”, а також бібліографія його праць з історико-краєзнавчої тематики та публікацій про нього. Покажчик є першою спробою дослідження діяльності цієї непересічної людини, і, зважаючи на велику кількість публікацій і труднощі пошуку в різних періодичних виданнях, не може претендувати на вичерпність. Є всі підстави сподіватися, що подальша робота в цьому напрямі допоможе створити якомога повніший бібліографічний покажчик праць М. О. Штейна за різними тематичними напрямками – від публікацій театральної та кіно­- критики до історико-краєзнавчих студій.

Окремо відзначимо, що більшість ранніх публікацій М. О. Штейн підписував власним прізвищем, надалі – частину псевдонімом «Михайло Шатров», інші – «М. Шаров», «А. Михайлов» тощо.

До бібліографії включено книги М. Шатрова, його періодичні публікації за період з 1945 по 1975 роки, неопубліковані праці, а також джерела про його життя та діяльність. Бібліографія структуризована за основними розділами і розташована в прямій хронологічній послідовності. Кожне джерело має коротку анотацію змісту.

Для більшої зручності користування виданням наприкінці подаються іменний, географічний та покажчик публікацій за періодичними виданнями.

Беручи до уваги, що в суспільстві значно зріс інтерес не лише до досліджень рідного краю, а й до особистостей дослідників, зокрема, й Михайла Шатрова, видання може стати корисним історикам, краєзнавцям, бібліотекарям, вчителям, журналістам, студентам та школярам.




Упорядники видання та дирекція ДОУНБ

висловлюють щиру подяку директорові

Державного архіву Дніпропетровської області

Ніні Володимирівні Киструській

та

завідуючій відділом використання документів

Нонні Леонідівні Юзбашевій

за допомогу в роботі над виданням,

зокрема, за знайдений метричний запис

про народження М. О. Штейна.

Максим Кавун
Літописець міста на трьох пагорбах Михайло Шатров

(1908–1985).

Нарис життя та творчості.
Справжнє ім’я цієї людини – Михайло Олександрович Штейн. Однак в історіографію та культурну історію Дніпропетровська він увійшов під псевдонімом Михайло Шатров.

Дилогія М. Шатрова (“Город на трёх холмах” та “С вершины полувека»), низка інших його книг (“Страницы каменной книги” тощо) та десятки статей стали за всю радянську добу єдиною спробою комплексного осягнення історії Дніпропетровська (!). Сам цей факт дуже показовий і заслуговує на увагу з історичної та культурологічної точки зору. Але ще більш цікаво, що така, без перебільшення, колосальна робота була виконана не професійним істориком, а людиною, яка закінчила Московський літературний інститут. Та й починав майбутній літописець Дніпропетровська як театральний і літературний критик...

Михайло Олександрович Штейн народився 6 (19) лютого 1908 р.1 в Катеринославі. Батько його, Олександр Семенович Штейн, за спогадами сина, “працював у бухгалтеріях низки фірм”.

З приводу походження своєї родини Михайло Штейн – Шатров розповідає цікаву історію. Прадід Пінхус (Пантелеймон) Штейн після реформи 1861 р. нібито працював простим ковалем в маєтку генерала Мандрики у Верхньодніпровському повіті Катеринославської губернії. Як пише Михайло Штейн, “виникла романтична історія за участю прадіда та поміщицької дочки. З тієї пори справи сім’ї пішли угору”. Прадід нібито взяв в оренду близько ста п’ятдесяти десятин поміщицького маєтку (володіти землею в приватній власності євреї тоді не мали права). Михайло Штейн називає цей маєток – “Крута балка” Малософіївської волості Верхньодніпровського повіту, в шести верстах від станції Милорадівка2.

Мати М. Штейна померла від туберкульозу, коли синові не було й чотирьох років. Не допомогло і лікування в Італії. У 1914 р. батько оженився вдруге на подрузі покійної дружини – Надії Яківні Захар’єнко. Ця жінка, що мала широкий кругозір, замінила Михайлові матір та прищепила йому потяг до літератури, до постійного читання. Померла “друга мати”, як її називає Михайло Штейн, у 1937 р.

Рідною вулицею для Михайла Штейна стала Козача (Комсомольська). “В будинку № 22 по цій вулиці я народився, в одноповерховому будиночку Кофмана на розі Козачої та Троїцької (Червона) ми жили в 1913 р., а в 1914 р., після другого одруження батька, переїхали у будинок № 9 по Козачій. В квартирі № 3 цього триповерхового будинку прожив я 57 років (за винятком воєнних), до того, як в 1971 р. отримав від міськвиконкому окрему квартиру на Ленінградській”. Такі адреси дає Михайло Штейн в своїй “Автобіографії”, написаній в 1982 р., тому нумерація будинків може не обов’язково збігатися з сучасною. Ця тема – “адреси Михайла Шатрова” ще чекає на свого дослідника, адже, напевно, на якомусь із цих будинків має з’явитись меморіальна дошка на честь краєзнавця-літератора.

Закінчивши в 1924 р. школу-семирічку, Михайло Штейн вступив до торгівельно-промислової профшколи, проте після трьох років навчання там не зміг віднайти роботу, став помічником токаря по металу, працював в кооперативній артілі. Але в подальшому змушений був податися за вищою освітою. У 1931 р. Михайло Штейн – студент фізико-математичного факультету Інституту Фізхиммат, який пізніше, у 1936 р., став частиною Дніпропетровського державного університету.

Вступаючи на фізмат, – пише М. Шатров у своїй “Автобіографії”, – я робив помилку, котрої припускаються молоді люди. Не подумав про те, чи тягне мене до цієї галузі знання, до педагогічної роботи. З дитинства були для мене найріднішими і найближчими історія та література. Але в той час у Дніпропетровську не було вузу з такими факультетами, і я бездумно пішов на фізмат, прирікаючи себе тим самим на довгі безрадісні роки роботи не за покликанням. Усе це я особливо ясно відчув за роки навчання в університеті. І тепер, на схилі років, хвалю себе за те, що знайшов сили тоді вчасно перейти на інші рейки, виправити допущену помилку”.

Ще зі студентських років Михайло Штейн почав публікуватися в місцевій пресі. За власним зізнанням, саме тоді він відчув, що його покликанням є журналістика. У 1936 р. став штатним співробітником обласної піонерської газети “Щаслива зміна”.

За рекомендацією обласної організації Спілки письменників, Михайло Штейн вирішив зробити ще один відповідальний та амбіційний крок. Він вступив на заочне відділення Московського літературного інституту ім. М. Горького. Закінчив інститут у 1940 р. та отримав диплом за підписом М. Фадеєва.

З 1939 р. молодий літератор працював у редакції головної обласної газети – “Дніпровська правда”. 4 липня 1939 р. сталася в житті Михайла Штейна виняткова подія – він одружився з Соф’єю Яківною Шапіро, яка стала йому вірною помічницею, і з якою він прожив 43 роки аж до смерті. Вже наприкінці життя, у 1982 р., М. Шатров присвятив жінці такі рядки: “Стала Соф’я Яківна моєю вірною супутницею в житті, найкращим чином виявивши себе в усіх випробуваннях, що випали на мою долю, включаючи мою інвалідність, що продовжується вже п’ятий рік. Розвинута, начитана, вона знає коло моїх інтересів та підказує (при слабкому моєму зорі) багато, з чим мені потрібно ознайомитись. Все життя створювала вона найкращі умови для моєї літературної роботи. Не кажу вже про те, що, сидячи за нашою машинкою, вона була завжди першим читачем і критиком, а іноді й редактором допущених мною огріхів. Критиком мислячим, тямущим. Без неї я, напевно, не написав би усього, що мені вдалося створити!”.

З початком бойових дій Михайло Штейн та його дружина, котра працювала друкаркою, не евакуювалися, а в складі похідної редакції “Днепровской правды” спочатку знаходилися в Новомосковську, згодом у Павлограді, в Петропавлівці, де продовжували видавати обласну газету. Згодом виїхали до Ворошиловграда (Луганська), де редакції були розформовані, а журналісти мобілізовані в діючу армію. Михайло Штейн за станом здоров’я (органи зору, все життя він страждав на сильну короткозорість) отримав евакуаційне посвідчення.

Михайло Штейн опинився в уральському містечку Алапаєвську, де згодом був визнаним обмежено придатним до військової служби. З березня 1942 р. він перебував у лавах Червоної Армії – отримав звання молодшого лейтенанта піхоти, у вересні 1943 р. був направлений до Харкова, звідти на станцію Пологи Запорізької області, де став командиром взводу 302-ї стрілецької дивізії. В цій дивізії М. Штейн, спочатку в полку, згодом в редакції дивізійної газети “За Родину”, прослужив до кінця війни. Пройшов Центральну та Західну Україну, Польщу, Чехію.

Уже в останні дні війни Михайло Штейн брав участь у вкрай ризикованому заході – рейді в окуповану ще гітлерівцями Прагу. Завданням редакції було потрапити до міста й випустити там святковий номер перемоги. День 9 травня 1945 р. Михайло Штейн зустрів у столиці Чехії, в кафе на Вацлавській площі. В наступному після святкового номері газети “За Родину” вийшов нарис М. Штейна “Прага майская”. За участь у цьому рейді Михайла Штейна нагородили орденом Червоної Зірки.

Під час війни, в 1944 р., Михайло Штейн подав заяву на вступ до лав комуністичної партії. Однак становище його ускладнилося тим, що він не був комсомольцем, у 1925 р. йому відмовили через “непролетарське походження”. Не одразу, проте у 1945 р. М. Штейн став кандидатом у члени ВКП(б), а згодом і членом партії, без чого в ті роки було неможливо займати відповідальні посади в культурній сфері тощо.

Демобілізувавшись, М. Штейн повернувся до Дніпропетровська. Одразу став завідуючим відділом культури редакції обласної газети “Зоря”. За його власними спогадами, аналогічне місце в “Днепровской правде”, де М. Штейн працював до війни, вже було зайняте його другом Йосипом Пустинським. Тому М. Штейн з радістю погодився працювати в “Зорі”.

Наприкінці сорокових років розпочалося творче та кар’єрне сходження журналіста Михайла Штейна. Коло питань, що він їх торкався в своїх публікаціях, було дуже широким – люди післявоєнного села, відновлення важкої промисловості, а найбільше – культурний розвиток. Наприкінці 1940-х рр. М. Штейн виразно заявив про себе як театральний та літературний критик. Він написав десятки рецензій на нові спектаклі та прозу місцевих авторів, власноруч відбирав для публікації цікаві твори молодих дніпропетровських літераторів.

За спогадами М. Штейна, в ці ж роки він познайомився з Олесем Гончаром, тоді ще студентом-фронтовиком. В “Зорі” за підтримки М. Штейна тоді були вперше опубліковані оповідання О. Гончара “Модри камінь” та “Весна за Моравой”. “З Гончаром, – згадував М. Шатров, – у нас встановилися добрі, дружні стосунки... До сих пір жаль, що перша частина “Прапороносців” – “Альпи” – не була опублікована в підготованому нами першому випуску альманаху “Вогні Придніпров’я” – через довгі затримки в його виході. І Гончар, здавши нам “Альпи”, забрав їх із редакції та передав “Вітчизні”, котра їх і опублікувала. Пишаюся тим, що я як секретар редколегії “Вогнів Придніпров’я” першим прочитав першу книгу “Прапороносців” у рукописі та сказав Олесеві своє захоплене слово...”.

Здавалося, кар’єра молодого здібного журналіста стрімко ішла вгору. Але несподівано вектор творчого та особистого зростання М. Штейна був примусово зупинений. Як згадує М. Шатров, “зі мною відбулася чорна біда, що на довгий час спотворила моє життя”. Незадовго до смерті Й. Сталіна по всьому СРСР прокотилися нові репресивні хвилі. Серед них була й “кампанія проти безрідних космополітів”. М. Штейн став однією з її жертв у Дніпропетровську.

Наприкінці лютого 1949 р. в київській “Літературній газеті” з’явилася стаття про “безрідних космополітів”, в якій багато місця відводилося й М. Штейну. Його звинувачували у цькуванні молодих літераторів, в протидії новим тенденціям в соціалістичному культурному житті тощо. Згодом пройшла хвиля публікацій в дніпропетровській пресі – “Днепровской правде”, “Зорі”. М. Штейна тут називали “пройдою”, “негідником” тощо. Вже на небосхилі життя він згадував: “Скажу, що й зараз, через 33 роки, мені страшно взяти до рук пожовклі номери газет тих днів, перечитати жахливі рядки. По суті, хоч це прямо й не говорилося, я став “ворогом народу”, до яких у 1937–38 роках зараховували багатьох нині повністю реабілітованих людей – не всі, як відомо, дожили до цієї реабілітації.



Страшно було опинитися в повному вакуумі, всі, за винятком двох-трьох особливо близьких товаришів (та й то не на людях), трималися зі мною як із зачумленим, закоренілим злочинцем, та й я застосовував великі моральні зусилля, щоби не відчути себе таким. Одначе свій “космополітизм” рішуче відкидав, і, як виявилось пізніше, поводився правильно”.

Серед конкретних звинувачень, головним було те, що у своїй рецензії в “Зорі” на один роман українського письменника рецензент М. Штейн зауважив, що образ секретаря парторганізації вдався авторові менше, ніж образи інших персонажів. І пішло, поїхало... літератора звільнили з редакції, виключили з лав комуністичної партії.

Сім’я Штейнів деякий час виживала заробітками дружини – Соф’ї Яківни, яка брала додому роботу на друкарській машинці. А главу сім’ї нікуди не брали. Він навіть пробував улаштуватися нічним сторожем на фабрику ім. Володарського, але й там йому вказали на двері. Майже рік М. Штейн ніде не працював, не зі своєї вини. Тим часом до звинувачень у космополітизмі додали “саботаж”, небажання працювати. М. Штейн звернувся в парткомісію обкому партії, й після неабияких зусиль його влаштували в артіль “Дніпрокоопполіграф” приймальником замовлень. Тут він пропрацював п’ять років.

Влітку 1950 р. Штейна викликали до Києва, до Центрального комітету республіканської компартії, де його справу розбирала партійна комісія. Виявилося, що донос на нього написав касир видавництва “Зоря”, який працював колись із його батьком, не забувши натякнути, що батько Штейна був сином поміщика... Справу журналіста повернули до Дніпропетровського обкому партії для перегляду, обком залишив своє рішення в силі, але секретаріат ЦК відмінив рішення обкому й відновив М. Штейна в партії з суворою доганою, яку в 1954 р. йому вдалося зняти.

У березні 1955 р. Михайло Штейн нарешті влаштувався книжковим редактором в наново організовану книжкову редакцію видавництва “Зоря”. Через деякий час редакція перетворилася на відоме дніпропетровське видавництво “Промінь” (зараз – “Січ”). Тут М. Штейн пропрацював шістнадцять років. Пішов на пенсію в 1971 р. у 63 роки тільки внаслідок суттєвого погіршення зору. “Ішов я на відпочинок із великою неохотою і була б у мене можливість, з радістю залишився б на місці. Я полюбив книжкову справу, переконано вважаю її вищою мірою застосування журналістської праці”.

М. Шатров у своїй автобіографії зауважує, що, якби не було тих чорних літ, він аж до пенсії пропрацював би в редакції “Зорі”. Але, натомість, він визнає, що період роботи у видавництві виявився більш змістовним, наповненим цікавими подіями. “Однак любов до газетної роботи, навіть коли я повністю втягнувся у книжково-видавничу справу, в мені не згасла й я протягом усіх років видавничої роботи та після виходу на пенсію зберіг вірність газетному рядку, котрий залишився моєю насущною потребою. В мене існує постійний творчий зв’язок з нашою “вечіркою”, в штаті якої я трудився в далекі довоєнні (1937–1939) роки. Мої основні газетні жанри, які я поєдную з “великими полотнами”, це передусім історико-краєзнавчі статті, публіцистика, бібліографічні статті та ін.



Але головною справою життя стала для мене книга, у робочий час та, яку я редагував, а вечорами, вдома, після обіду та короткочасного відпочинку, розпочиналася “друга зміна” – праця над моїми власними книгами”.

На посаді редактора видавництва “Промінь” М. Штейн редагував художню й інформаційно-політичну літературу, більше – останню. На жаль, він не вів переліку відредагованих ним книг та брошур. Сам він згадував, що їх було близько п’ятдесяти.

Моя робота над своїми книгами розпочалася в 1952 р., у період мого вигнання. Гостро хотілося взяти до рук перо ще в тих умовах, коли не міг і мріяти про друкований рядок в газеті. І я задумав пригодницьку повість для середнього шкільного віку на матеріалі рідного Дніпропетровська, першого післявоєнного року, добре мені пам’ятного. Використав свої різноманітні пізнання філателії – предмету мого захоплення з дитинства й до сивого волосся. Продовжив і завершив роботу над “Синим Маврикием”, вже працюючи у видавництві. Не одразу вдалося опублікувати її, вийшла книжка у 1961 році...”. Сам М. Штейн вважав, що зі своїм первістком йому не пощастило, адже книжка зазнала суттєвого редакторського втручання, хоч авторська фабула й була збережена.

Далі М. Штейн продовжує: “До цього часу в голові вже склався великий план книги, що стала головною в моїй літературній творчості. З дитинства любив я історію, запоєм читав Вальтера Скотта, Загоскіна, Мордовцева та інших письменників історичного жанру. А особливо – історію рідного краю. Рідним домом був тодішній Музей Поля1 – куди я ходив незліченну кількість разів. На історико-краєзнавчі теми любив я писати, працюючи в газеті. Все це налаштувало на роботу над художньо-публіцистичним нарисом історії Дніпропетровська, названим мною «Город на трех холмах». Ця книга, що вийшла в 1966 р. та видана в 1969 р. другим виданням – масовим та значно розширеним, охопила період від заснування Катеринослава до перемоги в ньому Радянської влади. У 1968 р. на книжкових прилавках з’явилося продовження «Города на трех холмах» – «С вершины полувека», присвячене Катеринославу-Дніпропетровську в період 1917–1967 рр. Загальний обсяг цих двох томів складає 50 авторських аркушів.



1969 рік був для мене особливо плідним. Крім другого видання «Города на трех холмах», я видав у тому ж році ще книгу з історичного краєзнавства – «Страницы каменной книги» обсягом близько 9 авторських аркушів. Це шістдесят нарисів про пам’ятні місця Дніпропетровська. Із заснуванням Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури я є членом правління його Дніпропетровської обласної організації”.

Такий доволі стислий авторський опис робіт другої половини 1960-х рр., що одночасно стали головними в житті нашого героя.

Наступні сімдесяті роки стали суперечливими в житті та творчості М. Штейна (Шатрова). Великою мірою це пов’язано з поступовим погіршенням стану здоров’я. У 1974 р. він переніс операцію на нирках, наступного року – на очах. Операція катаракти відбулась невдало, зір повністю не відновився. На початку лютого 1978 р. М. Штейна розбив інсульт. Права рука згодом частково відновилася, але в останні роки життя він був майже прикутий до квартири на Ленінградській.

Але основні причини такого творчого спаду, напевно, слід вбачати в загальних змінах духовної атмосфери під час т. зв. “застійної доби”. За сімдесяті роки М. Штейн не видав жодної книги, як з прикрістю констатував він сам. Задумів було багато, але вони не змогли перевершити успіх кінця шістдесятих років.

На початку 1970-х рр. М. Шатрова захопила праця над новою книгою – “Где была Половица”. Цей художньо-публіцистичний твір мав стилістично продовжувати попередні праці, але більш предметно розкривати ранні сторінки історії Катеринослава з 1770-х до 1820-х рр. Хтозна, якби ця книга була надрукована, вона б змогла хоча б частково ліквідувати історичний вакуум щодо початкової історії Катеринослава, котрий став поступово заповнюватися тільки в новітній період, після публікації книги Д. І. Яворницького “История города Екатеринослава” та наукових робіт сучасних фахівців. Повість “Где была Половица” була в цілому завершена, хоч після її прочитання автор залишився не досить задоволеним, і не став домагатися публікації. Цікаво, що рукопис праці “Где была Половица” (обсягом 335 аркушів) зберігся серед інших паперів Шатрова в Державному архіві Дніпропетровської області. Вважаємо, що ця робота зберегла своє пізнавальне значення й заслуговує на публікацію.

Вивчення архівних матеріалів особистого фонду Михайла Шатрова у Державному архіві Дніпропетровської області свідчить, що він готував до друку третє видання “Города на трех холмах”. На початку 1970-х рр. з цією метою він проводив новий збір джерельного та літературного матеріалу. На сьогодні не можна однозначно стверджувати, чи був підготовлений повний текстовий варіант третього видання. Подальші архівні пошуки мають підтвердити або спростувати такий висновок.

У середині 1970-х рр. Михайло Шатров задумав написати трилогію про революційні події в Катеринославі. Цікаво, що ініціатива – цілком витримана в тодішньому ідеологічному дусі – була зустрінута дирекцією видавництва «Промінь» ледь не вороже. Перша частина майбутньої трилогії – про катеринославські роки Івана Бабушкіна та Григорія Петровського, була завершена та вийшла друком у 1980 р. під назвою «Буревестники», як пише автор, “на жаль, у дуже урізаному вигляді”. У 1982 р. М. Шатров з болем зауважував: “до сих пір “пробиваю” другу частину трилогії – повість про 1905-й рік в Катеринославі “Слышатся грома раскаты”. Рукопис цієї повісті я здав у видавництво ще восени 1979 року. Між тим начорно завершена третя повість трилогії – “Брянский гудок”, про боротьбу за Радянську владу в Катеринославі в 1917–1920 роках. Навряд чи вдасться побачити виданою всю мою трилогію, якій я віддав багато сил, частку свого серця.

Тягар років, хвороба – наслідки інсульту, що прикували мене до будинку, все відчутніше даються взнаки. Але в міру сил, що залишилися, продовжую літературну роботу... Хочу витримати до кінця принцип – трудитися доки рука здатна тримати перо...”.

Михайло Олександрович Штейн (Шатров) помер у місті Дніпропетровську в грудні 1985 р. Дітей у нього з дружиною не було, залишилися лише книги. Інформаційно та емоційно насичені праці Шатрова міцно увійшли в краєзнавчу та історіографічну традицію, стали, кажучи мовою фахівців, “історіографічним фактом”, навіть за умови переважання в них художньо-документального стилю. В пізні радянські роки книги Шатрова на місцевих книжкових полицях були своєрідним бестселером. Досить дивно, що сама персона їх автора не стала об’єктом дослідження, а пам’ять про нього не увічнена в “місті на трьох пагорбах”. Адже особистість Михайла Шатрова заслуговує бути згаданою в меморіальній дошці на одному з будинків, де він мешкав, в назві однієї з міських вулиць тощо...


* * *

Праці Михайла Шатрова, а, найперше, його книга «Город на трех холмах», стали основним джерелом історико-краєзнавчої інформації про місто для цілого покоління дніпропетровців 1960–1980-х рр.

Аналіз ранніх публікацій М. О. Штейна свідчить, що псевдонім «Михайло Шатров» усталився не відразу. Кілька років автор експериментував – більша частина статей видавалася під власним прізвищем М. Штейн, а на частині стоять підписи-псевдоніми «М. Шатров», «М. Шаров», «О. Михайлов», і вже потім остаточно закріпилося «Михайло Шатров».

Кінець 1960–початок 1970-х рр. – цікавий період в культурному житті та історіографії Дніпропетровська. Залишки відлиги та одночасно відчуття приходу «застійних явищ»... Під час відлиги, в момент тимчасового послаблення пресингу з боку державного апарату, зуміли вийти на поверхню та певною мірою презентувати себе різні культурні течії, котрі кілька десятиліть були об’єктом різних примусових культурно-політичних дій, але ледь не підсвідомо жевріли в головах городян. На такому культурному тлі й з’явилися роботи Михайла Шатрова.

Називати його “тільки” письменником, “літератором”, як він досить скромно іменував себе щодо власних праць з історії Дніпропетровська, було б не зовсім адекватно його справжньому доробкові в цій сфері. Міряти такими мірками праці М. Шатрова, й, передусім “Город на трех холмах”, було б несправедливо. Бо автор не ставив собі за мету створювати узагальнюючу енциклопедію з життя міста, і тим більше робити з своїх публікацій історико-краєзнавчу науково-дослідницьку роботу. Незважаючи на це, “Город на трех холмах” став для цілого покоління дніпропетровців дійсно “краєзнавчою Біблією”. Бо автор поставив собі за мету донести літературно-художніми засобами до широкого читача масив історичних знань щодо міста на Дніпрі, що лишався напівприхованим кілька десятиліть після змін 1917 р. Це завдання в тогочасних умовах можна порівняти з науковим подвигом. Адже ставилася мета не тільки зафіксувати, але й транслювати, донести для маси городян урбаністичну історичну пам’ять. І Михайло Шатров блискуче виконав цю місію, звісно, залишаючись людиною своєї доби у переконаннях і визначеннях.

Отже, ближчим до істини буде визначення М. Шатрова як талановитого майстра есеїстичного жанру. Він виробив індивідуальний упізнаваний стиль, в якому досить органічно поєднались світосприймання дореволюційної інтелігенції, навіть деяка романтична патетика, й світоглядні імперативи радянської доби, з її перманентним відчуттям “великого стрибка”, періоду грандіозного переходу між “дореволюційним минулим” та “світлим майбутнім”. Саме цим пояснюється наявність у текстах Шатрова канонічно радянського ідеологічного навантаження, разом із цим певної ідеалізації минулого (але ж тієї його частини, що її було дозволено залишити в історичній картині), та одночасно присутність в багатьох місцях критичних стріл, спрямованих в минуле, в ту його частину, що її вважали зайвим історичним багажем перед лицем “великих звершень”...

У цьому – головне приховане протиріччя авторського дискурсу – прийняття радянської реальності як такої, й, водночас, культурно-генетична заданість на інші світоглядні конструкції й механізми творчості.

Виразно індивідуальний творчий почерк М. Шатрова – дійсно унікальний феномен історико-краєзнавчого осягнення минулого Дніпропетровська за радянську добу. По-перше, через те, що книги Шатрова абсолютно несхожі за формою та змістом на все, що писали до нього та після нього – несхожі своїм широким культурологічним підходом (замість офіціозу) та есеїстичною манерою викладу (замість традиційно сухих агітпропівських зведень). Праці Михайла Шатрова чи то запізнилися, чи то значно випередили пізню радянську добу – 50–70-і роки ХХ ст., коли серед і так нечисленного історико-краєзнавчого продукту переважали видання суто інформаційного характеру, так звані довідники-путівники.

Під час прочитання праць Шатрова не полишає враження, ніби автор зі своїм ностальгічним дискурсом трохи запізнився з епохою. Але це пішло тільки на користь добі, бо в часи наступального застою знайшлася людина, котра якимсь дивом зуміла зберегти оригінальне поєднання світоглядних імперативів та культурологічних підходів, що тяжіють радше до дореволюційної доби. І ці чинники, вкупі з дослідницьким інтересом, стимулювали народження низки визначних праць, які певним чином зафіксували цілий пласт культурної історії Дніпропетровська. Більше того, саме праці Шатрова справили визначний вплив на історичну свідомість городян 1970–1980-х рр., будучи чи не єдиним джерелом комплексного знання з історії та культури міста. Якби в ті часи проводили рейтинги продажу книг, «Город на трёх холмах» мав би офіційне визнання як бестселера з краєзнавчої тематики. На той час взагалі настільки мало видавалося книг з цієї проблематики, що “Город...” одночасно мав заповнювати й історіографічний, і культурологічний вакуум, своєрідну інформаційну краєзнавчу нішу доби застою.

Мегаполіс, що вже тоді починав підсвідомо відчувати прихід нової постіндустріальної доби, постав перед відчуттям нового осягнення власної ідентичності, і книга М. Шатрова “Город на трех холмах” дуже вплинула на цей процес, включно із постановкою нових культурно-символічних категорій. “Пишаюся тим, що назва моєї головної книги «Город на трех холмах» графічно увічнена в малюнку герба міста Дніпропетровська, створеного в 70-х роках” – писав М. Шатров.

І це тільки вершина айсбергу. Бо, справді, образний есеїстичний стиль Михайла Шатрова виявився найбільш придатним та ефективним інструментом трансляції культурно-історичних знань, на тлі одноманітної консервативної пропаганди, майже повної відсутності наукової літератури, закутої в ідеологічні шати, й практично нечитабельної. Після кількох десятиліть інтелектуальних зачисток, культурна міська краєзнавча традиція почала атрофуватися, втрачати стиль, й роботи М. Шатрова суттєвим чином скоригували цей процес у бік хоча б фіксації “необхідного культурного надбання”, ставши своєрідним взірцем історико-літературної краєзнавчо-урбаністичної праці...

Наприкінці “Автобіографії” Михайло Шатров лаконічно виклав власне життєве кредо та творчий дороговказ: “І скажу на завершення: при всіх випробуваннях, що випали на мою долю, свій життєвий шлях, свою професію літератора-журналіста я обрав правильно, за покликанням. І було б у людини друге життя, я обрав би впевнено той самий шлях, що приніс мені багато радощів творчості”.

Приклад, вартий поваги й наслідування...

Бібліографія опублікованих праць Михайла Шатрова

(М. О. Штейна)

з історико-краєзнавчої тематики





  1. Шатров М. Синий Маврикий: Повесть.– Днепропетровск, 1961.– 165 с.

Пригодницька повість для дітей. Дія відбувається в повоєнному Дніпропетровську.


  1. Шатров М. Город на трех холмах: Книга о старом Екатеринославе.– Днепропетровск: Промінь, 1966.– 330, [2] с.; 2-е изд.– Днепропетровск: Промінь, 1969.– 416 с., ил.

Художньо-історичний нарис з історії Катеринослава, етапи розвитку міста, архітектура, історичні постаті.


  1. Шатров М. С вершины полувека: Книга о послеоктябрьском Днепропетровске.– Днепропетровск: Промінь, 1969.– 380 с.

Нарис з історії Катеринослава-Дніпропетровська за перші 50 років Радянської влади (з 1917 до 1967 рр.).


  1. Страницы каменной книги. 60 памятных мест Днепропетровска Авт. текста М. Шатров (М. А. Штейн), худ. В. И. Хворост, фото Б. И. Перепадя.– Днепропетровск: Промінь, 1969.– 238, [2] с.

Художньо-історичні нариси 60-ти найцікавіших історико-культурних пам’яток Дніпропетровська – будівель, парків, островів, монументів тощо.


  1. Шатров М. Плечо друга.– Днепропетровск: Промінь, 1974.– 135 с.




  1. Шатров М. Буревестники: Повесть о екатеринославских годах Ивана Бабушкина и Григория Петровского.– Дніпропетровськ: Промінь, 1980.– 275 с.

Повість про діяльність у Катеринославі діячів більшовизму наприкінці XIX – початку XX ст.

* * *


  1. Штейн М. Тут буде ДАЗ! // Зоря.– 1945.– 24 лип.

Огляд початкової стадії будівництва Дніпропетровського автомобільного заводу на західній околиці міста (в майбутньому – «Південмаш»).


  1. Штейн М. Пальміра. Про минуле і сучасне одного села // Зоря.– 1945.– 5 груд.

Історія та сьогодення с. Пальміра П’ятихатського району, є інформація про походження назви.


  1. Штейн М. Сказительниця з села Хорошого // Зоря.– 1946.– 21 квіт.

Про життя та творчість поетеси Фросини Карпенко з Петропавлівського району Дніпропетровської області.


  1. Шаров М. Главная улица // Днепров. правда.– 1946.– 24 дек.

Історичний нарис про пр. К. Маркса в Дніпропетровську.


  1. Шаров М. Путь городской окраины. Старая и Новая Чечелевка // Днепров. правда.– 1947.– 25 нояб.

Історична замальовка розвитку району «Чечелівка» в Дніпропетровську.


  1. Штейн М. Майбутнє обласного центру. Зустріч виборців 149-ї виборчої дільниці зі своїм кандидатом у депутати Дніпропетровської міської Ради Ф. Н. Дерябіним // Зоря.– 1947.– 20 груд.

Є дані про відновлення Дніпропетровська та проекти реконструкції центральної частини міста.


  1. Штейн М. З ім’ям Леніна // Зоря.– 1949.– 21 січ.

Історія колгоспу ім. Ілліча смт. Перещепиного.


  1. Шатров М. Передгроззя // Молодий ленінець.– 1957.– 8, 10, 12, 17, 19, 22, 24 трав.

Останній розділ повісті «Наближається гроза», описані революційні події 1905 р. в Катеринославі.

  1. Шатров М. Партия будет! // Днепров. правда.– 1957.– 3 нояб.

Глава з повісті «Наближається гроза», зображено підпільну революційну діяльність у Катеринославі 1898 р., зокрема, постать І. В. Бабушкіна.


  1. Шатров М. З історії Дніпропетровська. 1. Перше століття // Молодий ленінець.– 1962.– 6 трав.

Оглядовий нарис історії Катеринослава до 1887 р.


  1. Шатров М. З історії Дніпропетровська. 2. Революційне місто // Молодий ленінець.– 1962.– 25 трав.

Оглядовий нарис історії Катеринослава кінця XIX ст. – 1917 р.


  1. Михайлов А. Первое столетие // Днепров. правда.– 1962.– 8 июля.

Опис святкування столітнього ювілею Катеринослава в 1887 р.


  1. Шатров М. Втеча // Зоря.– 1962.– 5 серп.

Історія обставин втечі з поліцейського відділку в Катеринославі 1902 р. відомого революціонера І. В. Бабушкіна.


  1. Михайлов А. Комсомольский остров // Днепров. правда.– 1962.– 8 сент.

Короткий нарис з історії острову в м. Дніпропетровську.


  1. Шатров М. В дальний путь на перекладных // Днепров. правда.– 1962.– 7 окт.

Про труднощі мандрування Придніпров’ям у XVIII – XIX ст. до побудови залізничних шляхів.


  1. Шатров М. «Пікквіки» та інші // Зоря.– 1962.– 12 жовт.

Початки літературного процесу в Катеринославі ХІХ ст.


  1. Шатров М. Красная Чечелевка // Днепров. правда.– 1962.– 24 окт.

Історія одного з районів Катеринослава – Чечелівки та її роль у революційних подіях 1905 та 1917 рр.

  1. Шатров М. «Бельгийский трамвай» // Днепров. правда.– 1962.– 2 дек.

Історія трамвайного руху в Катеринославі.


  1. Шатров М. Монастырский лес // Днепров. правда.– 1963.– 6 янв.

Замітка про зелений масив «Монастирський ліс» та революційну діяльність більшовиків у ньому.


  1. Шатров М. Проспект Карла Маркса // Днепров. правда.– 1963.– 2 февр.

Нарис з історії проспекту у Дніпропетровську.


  1. Шатров М. Севастопольский парк // Днепров. правда.– 1963.– 17 февр.

Історія Севастопольського кладовища й парку в Дніпропетровську.


  1. Шатров М. Первые литераторы Приднепровья // Днепров. правда.– 1963.– 24 марта.

Огляд життя та діяльності катеринославських письменників середини ХІХ ст. – В. М. Єлагіна та М. М. Стопа-новського.


  1. Шатров М. Криворізька давнина // Днепров. правда.– 1963.– 7 апр.

Окремі факти з історії місцевості, де виникло місто Кривий Ріг (XVIII – XIX ст.)


  1. Шатров М. Верные Ильичу // Днепров. правда.– 1963.– 20 апр.

Про зв’язки революціонерів Катеринослава з В. І. Леніним.


  1. Шатров М. Театральный Екатеринослав // Днепров. правда.– 1963.– 2 июня.

Театральне життя в Катеринославі XIX ст.


  1. Шатров М. Графская «Днепрогэс» // Днепров. правда.– 1963.– 28 июля.

Історія першої гідроелектростанції на Дніпрі, спорудженої на початку ХХ ст. в селі Чаплі (нині у межах Дніпропетровська).


  1. Шатров М. Первый решительный бой. К 60-летию августовской стачки 1903 г. в Екатеринославе // Днепров. правда.– 1963.– 20 авг.

Причини, перебіг та наслідки серпневого страйку робітників 1903 р. у Катеринославі.


  1. Шатров М. Старые инженеры // Днепров. правда.– 1963.– 1 сент.

Нарис умов праці фахівців інженерних спеціальностей у дореволюційному Катеринославі.


  1. Шатров М. «Цыганский кут» // Днепров. правда.– 1963.– 8 сент.

Історія куточку старого Катеринослава – між сучасними вулицями Чкалова та Херсонською.


  1. Шатров М. Сто лет тому // Днепров. правда.– 1963.– 29 сент.

Матеріали про Катеринослав та Придніпров’я в книзі О. Афанасьєва-Чужбинського «Поездка в Южную Россию».


  1. Шатров М. Там, где ныне шумит детвора // Днепров. правда.– 1964.– 25 янв.

Історія парку ім. А. К. Войцеховича в Дніпропетровську (нині не існує).


  1. Шатров М. Гимназисты // Днепров. правда.– 1964.– 7 марта.

Короткий нарис гімназичної освіти в Катеринославі.


  1. Шатров М. «Химия» екатеринославских большевиков // Днепров. правда.– 1964.– 15 марта.

Про підпільну діяльність із виготовлення бомб під час революції 1905 р. в Катеринославі.

  1. Шатров М. Первые врачи Екатеринослава// Днепров. правда.– 1964.– 19 апр.

Стан медичного обслуговування в Катеринославі.


  1. Шатров М. Главная улица. Открытое письмо Гале Н. // Днепров. правда.– 1964.– 17 мая.

Нарис історії пр. К. Маркса в Дніпропетровську. Полеміка з приводу фольклорної назви частини проспекту «Бродвей» у 1950–1960-х рр.



  1. Шатров М. Октябрьская площадь // Днепров. правда.– 1964.– 31 мая.

Нарис історії Соборної–Жовтневої площі у Дніпропетровську.


  1. Шатров М. Через Днепр широкий… // Днепров. правда.– 1964.– 4 июля.

Історія переправ та мостів через р. Дніпро у Дніпропетровську.


  1. Шатров М. Парк имени Шевченко // Днепров. правда.– 1964.– 18 июля.

Нарис історії парку в Дніпропетровську.


  1. Шатров М. Ворота города // Днепров. правда.– 1964.– 15 авг.

Історія будівель залізничного вокзалу в м. Дніпропетровську.


  1. Шатров М. Беречь памятники старины. Письмо в редакцию // Днепров. правда.– 1964.– 22 авг.

Сигнал про самовільну реконструкцію «будинку Інзова» в Дніпропетровську, пов’язаного з ім’ям О. С. Пушкіна.


  1. Шатров М. Перекресток // Днепров. правда.– 1964.– 5 сент.

Історія ділянки на розі пр. К. Маркса та вул. Сєрова в Дніпропетровську.

  1. Шатров М. Дніпровські острови // Днепров. правда.– 1964.– 3 окт.

Історія островів Дніпра в межах Дніпропетровська.


  1. Шатров М. Зимний театр // Днепров. правда.– 1964.– 31 окт.

Історія будівлі Зимового театру – нині театру російської драми ім. О. М. Горького в Дніпропетровську.


  1. Шатров М. Брянская площадь // Днепров. правда.– 1964.– 5 нояб.

Історія колишньої Брянської площі в Катеринославі (нині не існує – квартали просп. Калініна).


  1. Шатров М. Лоцманская Каменка // Днепров. правда.– 1964.– 29 нояб.

Інформація про дніпровські пороги, затоплені в 1932 р., та село Лоцманська Кам’янка.


  1. Шатров М. Озерка // Днепров. правда.– 1964.– 19 дек.

Нарис історії дніпропетровського центрального ринку.


  1. Шатров М. Народный бал // Днепров. правда.– 1965.– 9 янв.

Розповідь про епізод революційної діяльності І. В. Бабушкіна в Катеринославі 1899 р., пов'язаний з сучасним «Будинком колгоспника» (вул. Шмідта).


  1. Шатров М. Екатеринославские бурсаки // Днепров. правда.– 1965.– 13 февр.

Нарис умов та побуту навчання учнів бурси в Катеринославі.


  1. Шатров М. Первый памятник Ильичу // Днепров. правда.– 1965.– 21 апр.

Історія першого пам’ятника В. І. Леніну в Катеринославі (1925 р., скульптор Г. С. Теннер).


  1. Шатров М. Улица Артема // Днепров. правда.– 1965.– 5 июня.

Нарис історії забудови вул. Олександрівської–Артема в Дніпропетровську.

  1. Шатров М. Борец за Октябрь в Екатеринославе // Днепров. правда.– 1965.– 4 авг.

Рецензія на кн.: Бачинський П., Квірінг В. Еммануїл Іонович Квірінг.– К.: Вид-во політ. літ-ри України, 1965.– 124 с.


  1. Шатров М. Октябрь в Екатеринославе // Днепров. правда.– 1965.– 29 дек.

Нарис історії встановлення радянської влади в Катеринославі в грудні 1917 р.


  1. Шатров М. Люди военные // Днепров. правда.– 1966.– 10 марта.

Історія військових формувань, що розташовувались у Катеринославі.


  1. Шатров М. Гортаючи кам’яну книгу. Думки про рідне місто // Прапор юності.– 1967.– 24, 26 берез.

Роздуми про стан охорони та збереження пам’яток історії та культури в Дніпропетровську, конкретні приклади руйнації пам’яток.


  1. Шатров М. Рік народження 1787-ий // Прапор юності.– 1967.– 21 трав.

Роздуми про етапи історичного шляху Катеринослава–Дніпропетровська напередодні 180-річного ювілею міста (від дати заснування Катеринослава на Дніпрі).


  1. Шатров М. Главная улица // Правда Украины.– 1967.– 5 окт.

Історична подорож пр. К. Маркса в Дніпропетровську.


  1. Шатров М. Головна магістраль // Зоря.– 1968.– 5 трав.

Етапи розвитку пр. К. Маркса в Дніпропетровську.


  1. Шатров М. Камінь має говорити // Зоря.– 1968.– 11 серп.

Проблеми збереження історичних пам’яток Дніпропетровська, критичні зауваження щодо пам’яткоохоронної справи в місті.

  1. Шатров М. І. П. Котляревський в Катеринославській семінарії // Зоря.– 1969.– 21 верес.

Про навчання І. П. Котляревського в Катеринославській семінарії в 1780–1789 рр. (знаходилась на той час у м. Полтаві).


  1. Шатров М. Напередодні // Прапор юності.– 1969.– 14 жовт.

Нарис про життя та діяльність відомого революціонера-більшовика О. М. Винокурова та його зв’язки з Катеринославом.


  1. Шатров М. Перший медик Катеринослава // Зоря.– 1969.– 19 листоп.

Нарис про життя та діяльність К. І. Роде.


  1. Шатров М. Землетрясения в Екатеринославе // Днепров. правда.– 1970.– 30 июня.

Інформація про землетруси в Катеринославі 1793 та 1838 рр.


  1. Шатров М. Лист из альбома Айвазовского // Днепров. правда.– 1970.– 29 авг.

Історія малюнку центральної частини Катеринослава, зробленого в 1833 р. молодим І. Айвазовським.


  1. Шатров М. Биография главной улицы. У её колыбели // Днепр вечерний.– 1973.– 29 янв.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: початковий розвиток магістралі кінця XVII – першої чверті XIX ст.


  1. Шатров М. Биография главной улицы. Глазами гостей // Днепр вечерний.– 1973.– 1 марта.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: огляд мемуарів XIX ст.


  1. Шатров М. Биография главной улицы. Так разбили бульвары // Днепр вечерний.– 1973.– 10 мая.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: озеленення в середині XIX ст.


  1. Шатров М. Биография главной улицы. Рост с двух сторон // Днепр вечерний.– 1973.– 11 мая.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: специфіка територіального розвитку в другій половині ХІХ ст.


  1. Шатров М. Биография главной улицы. После первого паровозного гудка // Днепр вечерний.– 1973.– 12 мая.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: промисловий чинник, транспортна інфраструктура та благоустрій.


  1. Шатров М. Биография главной улицы. На проспекте – рабочий класс // Днепр вечерний.– 1973.– 14 мая.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: робітничі демонстрації початку ХХ ст.


  1. Шатров М. Биография главной улицы. Кудашевская сторона // Днепр вечерний.– 1973.– 15 мая.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: революційні події 1905 р.


  1. Шатров М. Биография главной улицы. Мир и война // Днепр вечерний.– 1973.– 16 мая.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: між 1905 та 1914 рр.


  1. Шатров М. Биография главной улицы. В бурях Октября // Днепр вечерний.– 1973.– 18 мая.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: революційні події 1917 р.


  1. Шатров М. Биография главной улицы. Светлая новь // Днепр вечерний.– 1973.– 19 мая.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: події 1918 р.


  1. Шатров М. Биография главной улицы. Новые испытания // Днепр вечерний.– 1973.– 21 мая.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: події 1919 р.

  1. Шатров М. Биография главной улицы. В мирные советские годы // Днепр вечерний.– 1973.– 23 мая.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: події 1920–1930-х рр.


  1. Шатров М. Биография главной улицы. В военное лихолетье // Днепр вечерний.– 1973.– 24 мая.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: події 1941–1943 рр.


  1. Шатров М. Биография главной улицы. Второе рождение // Днепр вечерний.– 1973.– 25 мая.

Історія пр. К. Маркса в Дніпропетровську: відновлення та реконструкція в другій половині 1940-х–1960-х рр.


  1. Шатров М. Новое о Екатеринославе Кильченском // Днепр вечерний.– 1975.– 23 сент.

Рец. на кн.: Ревский С. Б. Екатеринослав Кильченский: Историко-архитектурный очерк.– Д.: ДИСИ, 1974.
Головні неопубліковані літературно-історичні праці Михайла Шатрова (М. О. Штейна)


  1. Шатров М. Три года на юге: Рукопись (машинопись). 1970–1971 рр. // ДАДО.– Ф. 6137.– Оп. 1.– Спр. 67.– Арк. 1–143; Спр. 68.– Арк. 1 – 145; Спр. 69.– Арк. 1 – 145.

Історична брошура про революційно-підпільну діяльність І. В. Бабушкіна на Півдні Росії, зокрема, в Катеринославі. Опублікована в скороченому вигляді в газеті Днепр вечерний.– 1973.– 4-13 січ.


  1. Шатров М. Где была Половица: Историческая повесть-хроника. Неопубликованная рукопись (Машинопись). 1972–1978 рр. // ДАДО.– Ф. 6137.– Оп. 1.– Спр. 166.– Арк. 1–335.

Історична повість про останні роки існування слободи Половиці та перші десятиліття історії губернського міста Катеринослава (кін. XVIII – поч. XIX ст.).

  1. Шатров М. Коллежский секретарь. Рукопись и машинописный экземпляр повести. 1974 р. // ДАДО.– Ф. 6137.– Оп. 1.– Спр. 84.– Арк. 1–89.

Історична повість про перебування О. С. Пушкіна в південному засланні, зокрема, в Катеринославі.


  1. Шатров М. Слышатся грома раскаты: Историческая повесть. Неопубликованная рукопись (Машинопись). 1979 р. // ДАДО.– Ф. 6137.– Оп. 1.– Спр. 172.– Арк. 1–261.

Історична повість про революційні події 1905 р. у Катеринославі.


  1. Шатров М. Брянский гудок: Историческая повесть. Неопубликованная рукопись (Машинопись). 1981 р. // ДАДО.– Ф. 6137.– Оп. 1.– Спр. 149-а.– Арк. 1–304.

Історична повість про події революції та громадянської війни 1917–1920 рр. у Катеринославі.
Література про Михайла Шатрова

(М. О. Штейна)


  1. Книга памяти воинов-евреев Днепропетровска / Авт. кол.: С. Б. Басс (рук.) и др.– Кн. 2.– Днепропетровск: Энэм, 2000.– 324 с.

Про Михайла Шатрова – С. 83.


  1. Кацнельсон И. Михаил Штейн – комвзвода – журналист – писатель // Книга памяти воинов-евреев Днепропетровска / Редкол.: С. Б. Басс (предс.) и др.– Кн. 3.– Ч. 2.– Днепропетровск: Поліграфіст, 2001.– С. 184–186.

* * *


  1. Басс С. Комвзвода – журналист: [Краткая справка о М. А. Штейне (Шатрове)] / С. Басс, И. Кацнельсон // Шабат Шалом.– Днепропетровск, 2002.– № 5.

* * *


  1. Кавун М. Е. Михайло Шатров – журналіст, літератор, історіограф Дніпропетровська. Вибрана бібліографія історико-краєзнавчих праць Михайла Шатрова (М.О. Штейна) та про нього // Моє Придніпров’я: Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2008 рік / Упоряд. І. С. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2007.– C. 23–35.

* * *


  1. Кавун М. Э. Материалы архивного фонда М. А. Штейна (Михаила Шатрова) как источник для историко-краеведческих исследований Приднепровского региона // (У друці).



Іменний покажчик
Айвазовський – [69].

Артем – [56].

Афанасьєв-Чужбинський О. – [36].

Бабушкин Иван – [6].

Бабушкін І. В. – [15], [19], [53], [85].

Басс С. Б. – 90, 91, 92.

Бачинський П. – [57].

Винокуров О. М. – [66].

Войцехович А. К. – [37].

Голуб І. С. – 93.

Горький О. М. – [49].

Дерябін Н. – [12].

Єлагін В. М. – [28].

Ильич – [13] , [30], [55].

Інзов – [46].

Кавун М. Е. – 93, 94.

Калінін – [50].

Карпенко Фросина – [9].

Кацнельсон И. – 91, 92.

Квірінг В. – [57].

Квірінг Еммануїл Іонович – [57].

Котляревський І. П. – [65].

Ленін В. І. – [13] , [30], [55].

Маркс К. – [10], [26], [41], [47], [62], [63], [70]-[83].

Михайлов А. – 18, 20.

Перепадя Б. И. – [4].

Петровский Григорий – [6].

Пушкін О. С. – [46], [87].

Ревский С. Б – [84].

Роде К. І. – [67].

Сєров – [47].

Стопановський М. М. – [28].

Теннер Г. С. – [55].

Хворост В. И. – [4].

Шаров М. Ф. – 10, 11.

Шатров М. М. – 1–6, 14–17, 19, 21–89, [90], [91], [92], [93], [94].

Шевченко – [44].

Штейн А. – 4, 7–9, 12, 13, [90], [91], [92], [93], [94].



Географічний покажчик
Дніпро (Днепр), р. – 43, 48.

Дніпропетровськ (Днепропетровск) , м. – 2, 3, 4, 10–12, 16, 17, 26, 27, 37, 41–49, 56, 60–64, 70–83, 90, 91,

Катеринослав (Екатеринослав) , м. – 2, 3, 6, 12, 14–19, 22–24, 30, 31, 33–40, 50, 53–55, 57–59, 61, 65–69, 85–89.

Екатеринослав Кильченский, м. – 84.

Комсомольский остров – 20.

Кривий Ріг – 29.

Лоцманська Кам’янка, с. – 51.

Пальміра, с. П’ятихат. р-ну – 8.

Перещепине, смт. – 13.

Південь Росії – 85.

Половиця (Половица), слоб. – 86.

Полтава, м. – 65.

Придніпров’я (Приднепровье) – 21, 28, 93.

Хороше, с. Петропавлів. р-ну Дніпропетров. обл – 9.

Чаплі, с. – 32.

Чечелівка (Чечелевка) – 11.

Чечелевка Старая и Новая – 11.

Южная Россия – 36.



Покажчик публікацій в періодичних виданнях
Днепр вечерний –––– 70–84.

Днепровская правда – 10, 11, 15, 18, 20, 21, 23–59, 68, 69.

Зоря ––––––––––––– 7–9, 12, 13, 19, 22, 63–65, 67.

Молодий ленінець – 14, 16, 17.

Правда Украины –– 62.

Прапор юності –––– 60, 61, 66.



ЗМІСТ
Від упорядників 3
Кавун М. Літописець міста на трьох

пагорбах Михайло Шатров (1908–1985).

Нарис життя та творчості 4
Бібліографія опублікованих праць Михайла Шатрова

(М. О. Штейна) з історико-краєзнавчої тематики 17


Головні неопубліковані літературно-історичні праці

Михайла Шатрова (М. О. Штейна) 27


Література про Михайла Шатрова (М. О. Штейна) 29
Іменний покажчик 30
Географічний покажчик 31
Покажчик публікацій в періодичних виданнях 31


1 Запис у метричній книзі, що зберігається в Державному архіві Дніпропетровської області, подає дату народження М. О. Штейна як 7 лютого (за ст. ст.) 1908 р., тобто різниться на один день від вказаної самим М. О. Штейном у своїй «Автобіографії». В даному разі ми спираємося на інформацію самого М. О. Штейна.– Прим. авт.

2 В сучасній топографії – околиці станції Милорадівка Криничанського району Дніпропетровської області. Більш докладної інформації на сьогодні ми, на жаль, не маємо – Прим. авт.

1 Сучасний Дніпропетровський державний історичний музей ім. Д. І. Яворницького – Прим. авт.




Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії Серія «дослідники рідного краю» iconІвано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка Відділ краєзнавчої літератури
Франка. Його мета – надати бібліотечним працівникам, краєзнавцям, освітянам та всім зацікавленим довідковий матеріал про важливі...
Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії Серія «дослідники рідного краю» iconБібліотеки Дніпропетровщини
Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських
Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії Серія «дослідники рідного краю» iconДніпропетровська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека Відділ наукової організації І методики бібліотечної роботи
Бібліотеки Дніпропетровщини: літопис подій 2016: Інформаційний бюлетень. — Вип. 12/ Упоряд., І. Луньова, І. Білоус — Дніпро: доунб,...
Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії Серія «дослідники рідного краю» iconДніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека дніпропетровщина у полум’ї війни
Упоряд. І. Голуб, Л. Задворна, К. Костіна.– Дніпропетровськ: доунб, Дніпропетровськ, 2005.– 651 с
Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії Серія «дослідники рідного краю» iconДніпропетровська Обласна Універсальна Наукова Б
Україні як державні чи професійні свята, а також найбільш значущих знаменних дат в галузі літератури та мистецтва
Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії Серія «дослідники рідного краю» iconДніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила І Мефодія
Олесь Гончар – син Придніпров’я: До 95-річчя від дня народження: Біобібліограф покажчик / Упорядн.: Т. Бреславець, І. Голуб.– Дніпропетровськ:...
Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії Серія «дослідники рідного краю» iconДніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека
Недосєкіна Т. Український родовід як джерело вивчення історії України [Текст]: Посібник зі складання родоводу для вчителів, школярів...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка