До листа поіппо



Скачати 115,24 Kb.
Дата конвертації26.05.2017
Розмір115,24 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

Додаток

до листа ПОІППО



06.11.15 р.1189
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для авторів енциклопедичних статей видання “ПОЛТАВІКА. Полтавська Енциклопедія” : в 12 тт, Т. 6: Освіта і наука”

1. На офіційному сайті Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградсьткого у розділі “Проекти ПОІППО” створено сторінкуIсторико-краєзнавчий проект «Історія освіти і науки Полтавщини», яка доступна за посиланням: http://poippo.pl.ua/pp/proekty-poippo-istoryko-kraieznavchyi-proekt-istoriia-osvity-i-nauky-poltavshchyny”. На ній міститься нормативна документація та актуальна інформація щодо реалізації проекту.


2. Архівні джерела про розвиток освіти на Полтавщині зберігаються у Державному архіві Полтавської області, фондах архівів відділів освіти, райкомів партії, відділів та управлінь виконавчих комітетів місцевих рад, Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, відділів (управлінь) освіти райдержадміністрацій та міськвиконкомів; газетного та кінофото фондів Державного архіву Полтавської області.

На офіційному сайті Державному архіві Полтавської області розташовано анотований реєстр описів фондів установи, яка доступна за посиланням: http://poltava.archives.gov.ua/page/arkhivni-zibrannya-ukraini.

Для отримання доступу до архівних документів у читальному залі архіву необхідно надади відповідний лист-відношення з установи про сприяння у проведенні історико-краєзнавчого дослідження координатору (учаснику) проекту “Історія освіти і науки Полтавшини” та оформити перепустку. Вона оформлюється на підставі документа, що посвідчує особу (паспорт, посвідчення особи з фото), двох фотокарток та є дійсною в читальних залах державного архіву Полтавської області. Строк дії перепустки становит один рік.

Адреса Державного архіву Полтавської області:

36011, м. Полтава, вул. Пушкіна, 18/24 (корпус №1);               

36014, м. Полтава, вул. Зигіна, 1 "А" (корпус №2).

Телефони:   

(05322) 2-94-95 Гудим Валентина Володимирівна (директор)

(05322) 7-23-31 (приймальня), 

(05322) 7-34-39, 7-22-55 (столи довідок), 

(0532) 56-30-35 (читальний зал корпусу №1),  

(05322) 7-22-55 (читальний зал корпусу №2).


Проїзд до Державного архіву Полтавської області (корпус №1):

від Південного вокзалу - тролейбус № 1, 2, 4, 6  (зуп. "Будинок  побуту"),

від автовокзалу - автобус "Кільцевий", тролейбус №15  (зуп. "Центр").

Режим роботи

читальних залів корпусів №1 і №2

понеділок, середа          8:00 - 17:15

вівторок, четвер            11:00 - 18:00

п'ятниця                           8:00-16:00

субота, неділя                 вихідні
3. «ПОЛТАВІКА. Полтавська Енциклопедія» : в 12 тт, Т. 6: Освіта і наука є першою в Україні регіональною енциклопедією, у якій будуть зібрані основні історичні відомості про навчальні заклади та наукове життя нашого краю.

У виданні доцільно відобразити явищі, процеси та події; педагогічну та методичну термінологію, що використовувалася чи використовується в навчальних закладах освіти та управлінні освітою; основні методики і технології, що застосовувалися і нині застосовуються у педагогічній діяльності.

Авторам енциклопедичних статей видання необхідно дотримуватися критеріїв достовірності, науковості, стислості, ясності; висвітлювати факти, вказувати точні назви нагород, відзнак у біографічних статтях про видатних освітян Полтавщини. «Перепусткою» в енциклопедію для песоналій є конкретний вагомий внесок цієї особистості у сферу її діяльності: лідери і заслужені вчителі України, автори окремих видань, кандидати педагогічних наук та ін.

Орієнтовна структура енциклопедичних статей:

2.1. Тематична стаття про район/місто:

2.1.1. Історичний нарис розвитку освіти в районі/місті.

2.1.2. Перелік навчальних закладів.

2.2. Тематична стаття про навчальний заклад:

2.2.2. Історія навчального закладу: роки існування; фундатори; будівля; етапи розвитку; керівники; вчительські династії; вчителі (знакові постаті); видатні випускники.

2.2.3. Сучасна характеристика навчального закладу.

2.2.4. Додатки (документи, фотоматеріали).

2.3. Словникові статті (біографії):

2.3.1. Прізвище ім’я, по батькові (ПІП),

2.3.2. Дата і місце народження (для тих, хто відійшов у засвіти, дата і місце смерті);

2.3.3. Освіта;

2.3.4. Трудова діяльність;

2.3.5. Досягнення та нагороди;

2.3.6. друковані праці;

2.3.7. публікації про ПІП;

2.3.8. Додатки (документи, фотоматеріали).
Довідка про автора/авторів статті
Обсяг тексту – залежно від змісту, але не більше 15 тис. знаків для статті і 5 тис. знаків для біографії. Кількість фото для тематичних статей – не більше 5.

Автори енциклопедичних статей несуть відповідальність за точність наведених фактів, автентичність цитат, посилань на джерела.


4. Посилання на джерела оформлювати згідно з вимогами нормативних документів, що регламентують складання бібліографічного опису на документ:
ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання

ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила» (Согласован с Госстандартом Украины)

ДСТУ 3582-97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила»

ГОСТ 7.11-78 «Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании»


5. Зразки енциклопедичних статей про заклад та біографічної, підготовклені науковим керівником проекту професором Неживим О.І.
ХИТЦІВСЬКА ШКОЛА КАЛАЙДИНЦІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА ЛУБЕНСЬКИЙ РАЙОН
Історія освіти в селі Хитцях веде свій родовід із церковно-приходської школи, що діяла в селі до 1914 року. На початку ХХ століття у школі було 4чотири класи, в яких працювали два вчителі – М.І. Ціцібабин і К. М. Градовський. Класи були невеликими, адже переважно навчалися хлопчики із заможних родин. Основними предметами вважалися арифметика, письмо, читання, церковний спів.

У 1912 році школу почало будувати Тишківське земство. У 1914 році будівництво закінчено, і з першого вересня діти приступили до навчання в земській школі. Це був просторий будинок, що нараховував вісім класних кімнат, учительську, квартиру для проживання учителів та підсобні приміщення. Багато уваги приділялось вивченню Закону Божого, який викладав священик Петро Васильович Базилевський. Першими вчителями в земській школі були П.М. Панченко і Н.К. Андрієвський. Із 1922 навчання стало обов’язковим як для хлопчиків, так і для дівчаток і проводилося українською мовою. Велика увага приділялася ліквідації неписьменності на селі. 1932 – 33 навчальний рік став одним із найтрагічніших в історії села, коли від голодомору загинуло до тисячі мешканців, серед них багато дітей шкільного віку. Точну кількість жертв тепер встановити неможливо. Біля школи споруджено Хрест пам’яті невинно убієнним односельцям.

З 1932 року школа реорганізовуватись у семирічну, перший випуск якої відбувся в 1934 році. Учителями працювали Василенко, Гуленко, Назаренко, Шульга. Добрий слід у пам’яті учнів залишило подружжя Павла Леонтійовича і Ярини Василівни Карпців.

У 1936 році творена шкільна комсомольська організація, її секретарем був Б.М. Мартюк, який пізніше працював секретарем Лубенського райкому комсомолу.

За два роки німецької окупації в селі працювала тільки початкова школа, де учителював П.Л.Карпець. Із 1943 році село Хитці було звільнене від німецько-фашистських окупантів. Директором школи став А.І. Монастирний. За його ініціативи організовано перші навчальні кабінети, бібліотеку, буфет, діяли гуртки художньої самодіяльності. Більше п’ятдесяти випускників у післявоєнні роки здобули вищу і середню спеціальну освіту. Тривалий час у школі працювали вчителі О.М.Копань, Л.К. Сіряченко, Т.Д.Пономаренко, директорами були А.І.Монастирний, П.Д.Севостьяненко, Г.Ф.Гонтар, С.М.Король, О.І.Шевченко, Н.І.Шевченко, В.О.Гава, А.Д.Таранський.

Із доповіді директора школи на засіданні виконкому Хитцівської сільської ради від 29 серпня 1951 року дізнаємося, що кількість дітей шкільного віку становила 289 осіб, а основною проблемою – невідвідування школи.

Із 1959-60 навчального року школа переведена на восьмирічне навчання. Після прийняття у 1959 році Закону «Про зміцнення зв’язку школи з життям і дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР» зросла матеріальна база: створено навчальні майстерні, дослідні ділянки, географічний майданчик, фізичний і хімічний кабінети та технічних засобів навчання, у 1966 році школу електрифіковано. При школі працював шкільний інтернат, де проживали учні 5 – 8 класів із с. Лушники.

У 1974 році у школі всупереч позиції місцевої влади відзначили шістдесятирічний ювілей, за ініціативи тодішнього директора О.І.Шевченка обладнано музей історії школи. Також у сімдесяті роки активно діяло шкільне лісництво, продовжувала розвиватися матеріальна база, велика увага приділялася патріотичному, трудовому, фізичному вихованню, краєзнавству і туризму.

Із 1989 року школа реорганізована в початкову, яка працювала до 2003 року, завідувач школи і вчителька Л.Г.Носенко (Марченко). Тепер двох учнів підвозить шкільний автобус до Калайдицівської загальноосвітньої школи 1 – 3 ступенів імені генерал-майора Ф.Д.Рубцова.

Будівля колишньої школи збереглася до цього часу, в одному з її приміщень знаходиться Хитцівський сільський клуб.



Літ.: ДАПО. – Фонд Р. – 4449. – Оп. 1. – Спр.124. Протоколи засідань виконкому сільської ради, село Хитці Лубенського району Полтавської області, 45 арк.; Ванцак Б. Джерело. – Лен. зоря. – 1974. – 14 жовтня; Мисник С. Стежками історії рідного краю. – Майдан свободи. – 2008. – вересень; Неживий О. Перша вчителька. – Лен. зоря. – 1973. – 7 липня; Неживий О. Трагедія 1933-го в Хитцях. Чому вона не може забутися? – Червона Лубенщина. – 1989. – 18 серпня; Архів історико-краєзнавчого музею Калайдицівської загальноосвітньої школи 1 – 3 ступенів імені генерал-майора Ф.Д.Рубцова.
КАРПО ОСТАПОВИЧ ХОДОСОВ (26.10.1912, с. Совине Хорольського повіту Полтавської губернії – 12.12. 1983, м. Хорол) – учитель української мови і літератури, педагог, кандидат педагогічних наук, заслужений учитель Української РСР.

Народився К. О. Ходосов 26 жовтня 1912 року в селі Софине Хорольського повіту Полтавської губернії. Батьки – селяни. Після закінчення Софинської початкової школи (1925 р.) навчався в семирічці с. Оболонь. У 1930 році закінчив у місті Хоролі короткотермінові педагогічні курси, назавжди пов’язавши своє життя із педагогічною працею. Спочатку працював учителем у початковій школі села Петрівки Хорольського району (1930 – 1931 навчальний рік), потім у Хорольській СШ №1, в 1932 – 1937 роках учителем української мови і літератури в селі Покровська Багачка, далі – у селі Кононівці Лубенського району та в школі №6 міста Лубни.

У 1938 році заочно закінчив Полтавський педагогічний інститут (тепер Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка), отримав спеціальність учителя української мови і літератури середньої школи. Навчався разом із Василем Сухомлинським, про що написав у мемуарному нарисі про видатного педагога «Гортаючи сторінки пам’яті…» (журнал «Дніпро», 1975 р.). Із видатним педагогом Василем Сухомлинських його єднала щоденна творчість, намагання вивчати українську літературу в школі як мистецтво слова, розвивати літературні здібності учнів, широко застосовувати педагогічний потенціал довкілля, рідного краю в навчально-виховному процесі. Найбільш пам’ятні зустрічі відбувалися у знаменитій на всю країну рідній школі Василя Сухомлинського.

Із перших днів війни (мобілізований 9 липня 1941 року) К.О.Ходосов навчається у Полтавському тракторному училищі, що невдовзі стало танковим і перемістилося до Туркменії. Травень 1943 року став початком бойового шляху через Україну, Румунію, Угорщину аж до столиці Австрії міста Відня. Нагороджений старший технік-лейтенант К.О.Ходосов медалями «За бойові заслуги», «За взяття Будапешта», «За перемогу над Німеччиною». Після демобілізації (8 листопада 1946 р.) політвідділ Південної групи військ залишив працювати вихователем і вчителем у школах для дітей радянських військовослужбовців. Тільки в серпні 1948 року повернувся до м. Хорола і почав працювати учителем української мови і літератури Хорольської середньої школи робітничої молоді, а з 1 вересня 1953 року і до виходу на пенсію у 1973 році – у середній школі №2 м. Хорола.

До газет почав писати ще в шкільні роки (1927 р.), а в педагогічних та методичних виданнях друкувався із початку п’ятдесятих років. Серед них газети «Радянська освіта», «Учительская газета», журнал «Українська мова і література в школі (спочатку мав назви «Українська мова в школі», «Література в школі»), також «Зоря Полтавщини», «Літературна Україна», журнал «Дніпро». Тільки в районній газеті «Колгоспна правда» опубліковано кілька сотень кореспонденцій, статей педагогічного спрямування, рецензій, відгуків та нові книжки. Серед письменницьких імен, що ріднили душу Карпа Остаповича із прекрасним – Андрій Малишко, Петро Панч, Михайло Стельмах, Олесь Гончар, Павло Загребельний, творчість земляків-полтавців Василя Симоненка, Феодосія Рогового, Олександра Ковіньки, Бориса Комара, Бориса Чіпа та ін. Науковий кореспондент НДІ педагогіки.

На початку 1971 року учитель захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук на вченій раді філологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка “Основні проблеми вивчення великого епічного (прозового) твору в середній школі». Орієнтація на творчого вчителя, прагнення збагатити його професійну компетенцію особливо відчутна в методичних посібниках Карпа Ходосова «Літературно-творчий гурток у школі» (1963 р.), «Вивчення творчості Андрія Головка в школі» (1964 р.), «Іван Котляревський у школі» (у співавторстві з Н.С.Ткаченком, 1968 р., 1977 р.), «Вивчення творчості Михайла Стельмаха» (у співавторстві з Н.С.Ткаченком, 1971 р., 1981 р.), «Українська література у 8 класі» (1979 р.).

Із започаткуванням журналів «Література в школі» та «Українська мова в школі» Карпо Остапович стає їх постійним автором, друкуючи свої методичні знахідки, дослідження. У журналах публікуються статті «Використання додаткового матеріалу на уроках літератури» (1951 р.), «Про підручники з української літератури для середньої школи» (1951 р.), «Вивчення елементів віршування в 5 – 7 класах» (1952 р.), «Як навчити учнів писати твори на літературні теми» (1952 р.), «Вивчення новели М.Коцюбинського «Інтермеццо» в 9 класі» (1953 р.), «Вивчення лірики І.Франка в 9 класі» (1955 р.), «З’ясування поняття про епічні твори» (1955 р.). «Про типи уроків літератури у восьмирічній школі» 1960 р.) та ін. Одним із професійним захоплень К.О.Ходосова стало літературне краєзнавство, прищеплення любові до художнього слова, книги, виховання свідомого читача, формування особистості громадянина – патріота. Більше тридцяти випускників Хорольської школи №2 стали учителями української мови і літератури.

Звання заслуженого вчителя УРСР К.О.Ходосову присвоєно у 1967 році, тоді ж він нагороджений медаллю А.С.Макаренка. Член Спілки журналістів України.

Учитель Карпо Ходосов належав до покоління Василя Сухомлинського, тобто самовіддано й наполегливо навчав рідної мови і літератури, передаючи любов свого серця учням.

У 2005 році на споруді Хорольської гімназії встановлено меморіальну дошку К.О. Ходосову.



Пр.: Сторінки педагогічної спадщини Карпа Ходосова / передмова, упорядкування О.І.Неживого. – Полтавський літератор, 2015. – 170 с.

Л-ра: Наєнко М. Горде ім’я – вчитель // Літературна Україна. – 1972. – 12 верес.; Дисертація вчителя // Радянська освіта. – 1971. – 22 трав.; Дяченко А. М. Ходосов Карпо Остапович // Історія Полтавського педагогічного інституту в особах : матеріали конф., присвяченої 80-річному ювілею інституту. – Полтава, 1995; Ротач П. Літературна Полтавщина : матеріали до Українського біографічного словника // Науково-інформаційний бюлетень архівного управління УРСР. – К., 1970. – № 3. – С. 107.
УВАГА!
Назва файлу – відповідно до назви енциклопедичної статті кирилицею із заміною “і” на “и”, наприклад “Освита_и_наука_Полтавщини” у форматі MS Word із розширенням *.doc, *.docx.
Каталог: Files -> downloadcenter
downloadcenter -> Наталія звольська
downloadcenter -> Перекази І легенди Звягельщини
downloadcenter -> Уроках читання. Презентація творчих знахідок учителів молодших класів. Тема уроку: Літературні казки про тварин. Іван Франко «Лисичка і Журавель»
downloadcenter -> Методичні рекомендації до проведення заходів оформлення експозицій книжково-журнальних виставок Тема бесіди для учнів старших класів
downloadcenter -> До Антології увійшли поетичні та прозові твори письменників міста Катеринослава – Січеслава – Дніпропетровська, написані для дітей І про дітей, для юнацтва І про юнацтво за період 1883-2012 рр
downloadcenter -> Сценарій за іншими джерелами Методичні рекомендації до проведення заходів


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

До листа поіппо iconПрофільне навчання: досвід упровадження, інноваційні технології
Профільне навчання: досвід упровадження, інноваційні технології. Упор. Л. Ф. Пашко, О. П. Коваленко, Л.І. Симоненко – Полтава: поіппо,...
До листа поіппо iconЯ вам пишу чи не доволі?
Складання психологічних портретів героїв сонетів Ф. Петрарки в жанрі любовного листа
До листа поіппо iconДо листа Міністерства
Нині постає потреба у визначенні резервів підвищення ефективності навчального процесу на засадах компетентнісного підходу І розкритті...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка