До відзначення пам’ятних дат д загальноосвітніх навчальних закладах



Сторінка2/14
Дата конвертації19.04.2017
Розмір2.96 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Квітка маку в українській традиції

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, - сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке - як мак процвітає...».У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака: «.Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, - Ой, уже наш Морозенко в неволю попався.» Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак як знак війни та війська перейшов у художню літературу. В Івана Франка: «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив і Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «.Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло.» Одна із героїнь роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

Мак - символ пам’яті у світі

Його появу пов’язують із віршами двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та представниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 році написав твір «На полях Фландрії», що починався словами: «На полях Фландрії розквітли маки Між хрестами ряд за рядом». Друга - 1918 року написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак у пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл у листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 році Національний Американський легіон прийняв маки як офіційний символ, а у 1921- у червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 року Другого корпусу генерала Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової пісні того часу починається словами «Червоні маки на Монте-Кассіно Замість роси пили польську кров».



Мак як уособлення пам’яті в Україні

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам’яті та Національної телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого - кривавий слід від кулі. Поруч із квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним було «Ніколи знову».

Цього року за нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом ми пропонуємо гасло «Пам’ятаємо. Перемагаємо». Ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Пам’ятаємо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона - запорука нашої перемоги сьогодні.

Рекомендації щодо використання символу

Рекомендується виготовляти стилізовані червони маки з паперу, пластику або тканини та розміщувати на одязі на лівій стороні грудей, якомога ближче до серця. Не слід прикрашати маками головні убори, взуття, сумки, ошийники тварин, мобільні телефони, автівки тощо.



Використання маків великого розміру або зображень на великих площинах: біг-бордах, сіті-лайтах, стелах, дошках, інших носіях, як оздоблення класів, залів чи публічного простору залишається на розсуд організаторів за умови збереження гідної пошани до цього символу.

25-а річниця незалежності України у рамках


Року Державності України3

Вступ



2016 рік, коли Україна відзначає 25-ліття незалежності, Український інститут національної пам’яті назвав Роком Державності - на честь низки історичних подій, які привели до проголошення, а потім відновлення Україною незалежності у ХХ столітті.

24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України, що був схвалений всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. Хоча 24 серпня 1991 року стало початком відліку історії сучасної Української державності, історики сходяться у висновках, що того дня насправді відбулося відновлення державної незалежності України.

Уперше в ХХ столітті незалежність України була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради. Держава проіснувала три роки. Це був час безперервної боротьби за її збереження. Вже тоді Україна мала всі ознаки держави: територію, окреслену кордонами, герб, військо, грошову систему, мову, налагоджені дипломатичні відносини з іншими державами.

Через рік - 22 січня 1919 року - відбулася не менш вагома подія - об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу. Об’єднання УНР і ЗУНР продемонструвало можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу.

Через низку зовнішніх (війна на кілька фронтів) та внутрішніх (неготовність політичної еліти) обставин ця державність була нетривалою. Проте сам факт існування самостійної соборної держави відіграв вирішальну роль у подальшому розвитку українського визвольного руху. Його учасники протягом наступних десятиліть боролися зі зброєю в руках чи ненасильницькими методами за відродження незалежної соборної України.

Знову Українська держава постала 15 березня 1939 року. Коли з трибуни Сойму проголошували незалежність Карпатської України, звучали такі слова:



«Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути УКРАЇНСЬКА. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено було довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди УКРАЇНСЬКИЙ, бо нема такої сили, яка могла б знищити душу, сильну волю нашого українського народу».

Державу довелося відстоювати у боротьбі із союзником німецьких нацистів - авторитарною Угорщиною. У результаті боїв утрати Карпатської Січі становили до 1,5 тис. осіб убитими, пораненими та полоненими. Ще 4,5 тис. патріотів стали жертвами угорського терору після поразки Карпатської України. 16 березня 1939 року ворог зумів захопити столицю - Хуст. А вже 18 березня угорськими військами була окупована більша частина території Карпатської України. Однак, у гірських районах Карпатської України загони січовиків до кінця травня 1939 року продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами.

Таким чином, у 1939 році українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі зі зброєю стали на захист своєї свободи проти союзників Німеччини. Історія Карпатської України - це одна зі сторінок боротьби українців за встановлення української державності.

30 червня 1941 року у Львові Організація українських націоналістів (ОУН(б)) проголосила Акт відновлення Української Держави. Цей процес охопив всю територію західних областей, Житомирську та західні райони Київської області, де представники ОУН (похідні групи) на велелюдних зборах проголошували Акт. У відповідь нацисти масово арештовували українських патріотів. Зважаючи на це, ОУН перейшла у підпілля і розпочала антинацистський рух опору. А вже в кінці 1942 року створено Українську повстанську армію.

Ще десять років після закінчення Другої світової війни УПА виборювала незалежність України у протистоянні з комуністичним тоталітарним режимом.

Наміри мати власну державу роками визрівали у творчості шістдесятників, пра- возахисному й дисидентському рухах, прагненнях мільйонів українців. Наприкінці 1980-х - початку 1990-х років стрімко і масово розвивався національно-демократичний рух, на який суттєво вплинула, зокрема, аварія на Чорнобильській АЕС. Трагедія стала чинником активізації національного руху та відцентрових бажань політичних сил.

В умовах політичних реформ у СРСР - лібералізації суспільного життя - у березні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад. Значного успіху на цих виборах досяг Демократичний блок. Опозиційним до комуністичного керівництва силам вдалося провести своїх представників і до місцевих рад. Таким чином, за підсумками виборів 1990 року Україна вперше отримала бодай частково демократично обраний парламент і місцеві ради. Ідея незалежності України зазвучала в стінах законодавчого органу на повний голос. 16 липня 1990 року її оформлено в перший законодавчий акт - Декларацію про державний суверенітет України.

Спроба у Москві 19 серпня 1991 року «оновити» Радянський Союз зі сталінськими традиціями стала поштовхом до розгортання національно-демократичних рухів за незалежність у більшості республік СРСР. Українці тоді збиралися на масові мітинги з вимогою виходу зі складу СРСР.

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР на позачерговому засіданні ухвалила Акт проголошення незалежності України, зазначивши у ньому, що продовжується тисячолітня традиція державотворення в Україні, яка має право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі українці підтвердили прагнення жити в незалежній державі, зробивши її незворотнім фактом історії. 90,32% виборців ствердно відповіли на питання в бюлетені «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» У Криму ідею незалежності України підтримали 54,19% виборців, у Донецькій області - 83,90% і 83,86% - у Луганській (див. додаток 6). Референдум засвідчив, що джерелом української державності є воля народу, він став запобіжником щодо спроб реанімації СРСР у формі Договору про Союз суверенних держав.

Першими із понад 130 країн світу Українську державу визнали Польща, Канада, Латвія і Литва.

Рік державності україни у датах



22 січня Україна відзначає день проголошення першої незалежності у 1918 році та День Соборності, який встановлено на вшанування проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР у 1919 році.

Заходи з цієї нагоди розпочали цикл пам’ятних дат у рамках Року Державності України. Окрім згаданих, такими мають стати:



  1. березня - цього дня 1939 року Сойм Карпатської України проголосив Карпатську Україну незалежною державою;

30 червня - у цей день 1941 року в окупованому Німеччиною Львові проголошено відновлення Української Держави;

  1. липня - цього дня у 1990 році Верховною Радою Української РСР прийнято Декларацію про державний суверенітет України;

24 серпня - Верховною Радою Української РСР у 1991 році прийнято Акт проголошення незалежності України;

1 листопада - день «Листопадового зриву», коли у 1918 році розпочалось українське повстання у Львові, в результаті якого невдовзі проголошено ЗахідноУкраїнську Народну Республіку;

1 грудня - 1991 року в цей день відбувся Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

На виконання Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті» від 9 квітня 2015 року № 314-УІП та Указу Президента України «Про відзначення 25-ї річниці незалежності України» від 3 грудня 2015 року № 675 з метою засвідчення поваги до подвигу борців за свободу, незалежність і територіальну цілісність України, протягом 2016 року в навчальних закладах країни мають відбутися різноманітні заходи: інформаційні, просвітницькі, наукові та культурні проекти, присвячені історії здобуття Україною незалежності та 25-й річниці цієї події, видатним діячам українського державотворення, захисникам Батьківщини, які сьогодні відстоюють суверенітет і територіальну цілісність держави.

Пропонуємо протягом 2016 року передбачити у загальноосвітніх навчальних закладах відзначення кожної ключової події Року Державності та вшанування видатних осіб. З метою підвищення ефективності та результативності заходів рекомендуємо провести Тижні історії, визначені річними планами загальноосвітніх навчальних закладів (на 2015/2016 або 2016/2017 навчальні роки), під загальноукраїнським гаслом «НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Від 1991-го - назавжди».

Мета проведення заходів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України:


  • поглибити знання учнів про ключові події ХХ століття, визначних для українського державотворення політичних, громадських, військових, культурних діячів;

  • звернути увагу на тяглість українських державотворчих традицій;

  • актуалізувати серед учителів та учнів ідеї соборності та суверенності держави - головних передумов розвитку незалежної України;

  • формувати та розвивати різні види вмінь і навичок, які мають стати фундаментом формування громадянської, історичної та національної свідомості школярів;

  • активізувати пізнавальний інтерес учнів до засадничих державотворчих події історій України ХХ століття;

  • сприяти розвитку академічного, практичного, креативного, емоційного й соціального інтелекту як умови всебічного розвитку особистості, її самореалізації;

  • формувати в учнів активну громадянську позицію і почуття патріотизму.

Історична довідка

22 січня 1918 року відбулося проголошення IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки. Вперше у XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою.

IV Універсал Української Центральної Ради став логічним етапом складного розвитку визвольного руху доби Української революції. Він розпочався в березні 1917го й упродовж одного року зазнав еволюції від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення необхідності утвердження власної державної незалежності.



«...Єдиний вихід - проголошення незалежності України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили», - відзначав під час засідання українського уряду 26 грудня 1917 року один із провідних діячів Української Центральної Ради Микита Шаповал.

Проголошенню IV Універсалу передував виступ голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського: «Високі збори!.. Народ наш прагне миру. І Українська Центральна Рада доложила всіх зусиль, щоб дати мир негайно. Але петроградське правительство, Совіт народніх комісарів, оголошує нову «священну війну», а з другого боку, це правительство насилає своє військо, червоногвардійців та більшовиків на Україну... Щоб дати нашому правительству змогу довести справу миру до кінця і захистити від усяких замахів нашу країну, Українська Центральна Рада постановила не відкладати до Установчих зборів ті справи і в цій цілі Українська Рада вже з 9 січня відбувала перманентне, безперервне засідання аж до цього часу і постановила важну річ - видати оцей Універсал».

Голосували за епохальний для України документ поіменно. Із 49 членів Ради, що брали в ньому участь, «за» було 39, «проти» - 4, «утрималося» - 6 осіб.

Текст IV Універсалу датований 9 (22) січня 1918 року. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; кон- 22

статацію необхідності боротися з більшовицькою Росією, захищати добробут і свободу українського народу; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами (див. додаток 2).



  1. листопада 1918 року - день «Листопадового зриву», українського повстання у Львові, внаслідок якого невдовзі проголошено Західно-Українську Народну Республіку.

Поразка в Першій світовій війні держав Четверного союзу та визвольні рухи поневолених народів привели до розпаду імперії Габсбургів.

16 жовтня 1918 року, коли імперія вже була приречена, з’явився маніфест імператора «До моїх вірних австрійських народів», який обіцяв федеративну перебудову держави. Згідно з цим документом 19 жовтня 1918 року у Львові на зібранні українських депутатів австрійського парламенту, українців-депутатів галицького і буковинського крайових сеймів, представників національних політичних партій Галичини та Буковини, духовенства і студентства утворено Українську національну раду, - найвищий представницький орган українців Австро-Угорщини. Цього ж дня Українська національна рада оголосила про намір об’єднати всі західноукраїнські землі - Східну Галичину, Північну Буковину і Закарпаття в єдину українську державу. Нове політичне утворення одразу опинилося в гострому конфлікті з поляками, які також інтенсивно розбудовували власну державу і претендували на територію Східної Галичини.

У цей час ініціативу перебрали українські військові, які прагли активних дій. У вересні 1918 року вони утворили Центральний військовий комітет. У жовтні його головою було обрано сотника Легіону Українських січових стрільців Дмитра Вітовського.

31 жовтня 1918 року Центральний військовий комітет реорганізовано в Українську генеральну команду. Вона розіслала наказ до окружних військових команд перебирати владу на місцях в українські руки.

У ніч на 1 листопада у Львові відбулося повстання. Стрілецькі частини на чолі з Дмитром Вітовським взяли під контроль найважливіші установи міста. «Заснувши 31 жовтня 1918 під австрійською державною владою, виконуваною поляками, на- селеннє Львова прокинулося 1 падолиста 1918 під владою Української національної ради. Як символ сеї влади маяв на вежі ратуші український синьо-жовтий прапор», - писав один із сучасників. За кілька наступних днів українці перебрали владу в Станіславові (нині - Івано-Франківськ), Тернополі, Золочеві, Сокалі, Жовкві, Раві-Руській, Коломиї, Снятині, Печеніжині, Перемишлі та інших містах Східної Галичини й північної Буковини.

9 листопада 1918 року Українська національна рада створила у Львові уряд - Державний Секретаріат. Очолив його відомий громадський і політичний діяч Кость Левицький. 13 листопада 1918 року затверджено конституційні засади нової держави - «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії» (див. додаток 2). Відповідно до нього держава дістала назву - Західно-Українська Народна Республіка.



22 січня 1919 року - проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР.

Разом з власної волі із 1919 року - саме Акт злуки, а не події вересня 1939 року, є підставою для відліку історії цілісної Української держави.

Лідери ЗУНР ініціювали переговори про об’єднання всіх українських земель. Наслідком перемовин стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові Передвступного договору між УНР і ЗУНР про злуку обох українських держав в одну державну одиницю (дивю додаток 2). А вже 3 січня 1919 року Українська національна рада ЗУНР у Станіславові ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України.



22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві урочисто проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. В Універсалі Директорії УНР, зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України - Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка» (див. додаток 2). Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.

За законом «Про форму влади на Україні» від 28 січня 1919 року Голова Української національної ради ЗУНР Євген Петрушевич мав увійти до складу Директорії УНР. ЗУНР отримала нову назву Західна область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Їй гарантувалася територіальна автономія. Гербом ЗОУНР став тризуб замість лева. Державного секретаря закордонних справ ЗОУНР Лонгина Цегельського призначили першим заступником міністра закордонних справ УНР. Остаточно врегулювати всі питання, пов’язані зі створенням єдиної української держави, повинні були спільні Установчі збори. Однак завершити об’єднання двох державних утворень в єдиний державний механізм завадила окупація українських земель польськими і більшовицькими військами.

Акт злуки 22 січня 1919 року втілив ідею соборності, яку українці відстоювали щонайменше з середини XIX ст. Одним із головних наслідків об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року було те, що відтоді питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів. Упродовж наступних десятиліть Акт злуки залишався символом та імперативом боротьби за незалежну соборну державу.


  1. березня 1939 року - проголошення незалежності Карпатської України.

Українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі зі зброєю в руках стали на захист свободи проти союзників Німеччини.

29 вересня 1938 року відбулася Мюнхенська конференція за участі райхкан- цлера Німеччини Адольфа Гітлера та прем’єр-міністрів Італії - Беніто Муссоліні, Великобританії - Невілла Чемберлена та Франції - Едуарда Деладьє. За її наслідками було укладено угоду про передачу Чехословаччиною Німеччині Судетської області. Під впливом Берліна Угорщина та Польща також висунули територіальні вимоги до Праги.

Щоб зберегти державу, чехословацька влада пішла на поступки домаганням словаків та українців. 11 жовтня 1938 року на вимогу політичних сил Підкарпатської Русі Прага призначила перший автономний уряд, який згодом очолив Августин Волошин - греко-католицький священик, директор учительської семінарії.

Щойно новий уряд Підкарпатської Русі розпочав діяльність, як 2 листопада 1938 року відбувся перший Віденський арбітраж, за рішенням якого Чехословаччина змушена була передати Угорщині південні округи автономних Словаччини та Підкарпатської Русі. Таким чином, Закарпаття втратило понад 12% території із 97 населеними пунктами, зокрема найбільшими містами: Ужгород, Мукачеве, Берегове, де мешкало близько 175 тис. осіб, у т.ч. - понад 33 тис. українців. Виконуючи рішення Віденського арбітражу, уряд Августина Волошина змушений був переїхати з Ужгорода до Хуста, який став столицею автономного українського краю у складі федеративної Чехо-Словацької республіки.



Цей уряд прийняв низку важливих рішень. 25 листопада 1938 року видав розпорядження про запровадження на території краю української мови, а наприкінці грудня розпустив земський уряд у Хусті, офіційно дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» також назву «Карпатська Україна». Згодом виконавча влада в краї повністю перейшла до уряду Волошина, який провів важливі реформи в соціально-економічній, культурній, освітній та релігійній сферах. Для захисту краю 9 листопада 1938 року в Хусті була створена Організація Народної Оборони Карпатська Січ, яку очолив Дмитро Климпуш, колишній підстаршина австро-у- горської армії, керівник спортивно-пожежного товариства «Січ». 1 січня 1939 року була створена Жіноча Січ, яку очолили Стефанія Тисовська та Марія Химинець. На лютий 1939 року особовий склад Карпатської Січі становив майже 15 тис. осіб.

  1. березня 1939 року парламент у Братиславі проголосив незалежність Словаччини. Зв’язок між карпатською Україною і Прагою ускладнився, ставало зрозуміло, що це кінець Чехо-Словацької республіки. Увечері того ж дня прем’єр-міністр Августин Волошин проголосив Карпатську Україну незалежною державою. Водночас було названо склад нового уряду. Тим часом окремі підрозділи угорських військ перейшли кордони Карпатської України.

  2. березня 1939 року в Хусті відбулося засідання Сойму Карпатської України. Таємним голосуванням президентом новоствореної української держави обрали Августина Волошина. Депутати ухвалили два закони, які мали статус конституційних і визначали форму нового державного утворення. Зокрема, підтверджували, що Карпатська Україна є незалежною державою, республікою на чолі з президентом, обраним Соймом. Державною мовою Карпатської України проголошувалася українська. Державним прапором затвердили національний синьо-жовтий прапор, а державним гербом - сполучення крайового герба (ведмідь у лівому червоному колі й чотири сині та три жовті смуги в правому півколі) з національним (тризуб Володимира Великого з хрестом на середньому зубі). Державним гімном оголосили національний гімн «Ще не вмерла Україна» (див. інфографіку «Срібна земля» на с. 111-114).

Того ж дня масштабний наступ на Карпатську Україну в напрямі Хуста розпочали угорські війська. Угорське командування планувало якнайшвидше захопити місто й арештувати членів українського уряду, не допустивши відкриття Сойму Карпатської України. Найбільш кровопролитні бої відбулися на Севлюсько- Хустському відтинку фронту. Кульмінацією став бій на Красному полі. За даними суперника, у боях на Красному Полі загинуло 230 оборонців Карпатської України, ще 450 потрапили в полон. Втрати угорців убитими становили 160 осіб і до 400 поранених. Загалом під час окупації Закарпаття угорськими військами сили Карпатської України провели близько 20 великих і малих боїв. 18 березня 1939 року територію Карпатської України зайняли війська суперника, які на всіх карпатських перевалах дійшли до польського кордону.

Боротьба бійців Карпатської України була безпрецедентним прикладом збройного опору планам союзниці гітлерівської Німеччини Угорщини в ході територіальних змін у Центрально-Східній Європі напередодні Другої світової війни. Оборона Карпатської України отримала широкий розголос у міжнародній пресі.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

До відзначення пам’ятних дат д загальноосвітніх навчальних закладах iconМетодичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України
...
До відзначення пам’ятних дат д загальноосвітніх навчальних закладах iconНавчального року: 150 років від дня народження Михайла Грушевського
В планах роботи навчальних закладів необхідно передбачити заходи щодо відзначення важливих пам’ятних та ювілейних дат
До відзначення пам’ятних дат д загальноосвітніх навчальних закладах iconМетодичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України
України” від 3 грудня 2015 року №675 пропонуємо протягом 2016 року провести тижні історії під загальноукраїнським гаслом “Незалежність....
До відзначення пам’ятних дат д загальноосвітніх навчальних закладах iconКалендар знаменних та пам’ятних дат
Календар знаменних І пам’ятних дат Виноградівщини на 2017 р. [Текст] / црб; Уклад.: Вовканич Л. С; Відпов за вип. К. Г. Вашкеба –...
До відзначення пам’ятних дат д загальноосвітніх навчальних закладах iconІ пам’ятних дат Сумщини на 2014 рік
«Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на… рік» бібліотека видає з початку 60-х років ХХ століття
До відзначення пам’ятних дат д загальноосвітніх навчальних закладах iconІ пам’ятних дат Сумщини на 2017 рік
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2017 рік / Сумська обл універс наук б-ка; упоряд. О. К. Линник. – Суми, 2016. – 61...
До відзначення пам’ятних дат д загальноосвітніх навчальних закладах iconІ пам’ятних дат Сумщини на 2016 рік
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2015 рік / Сумська обл універс наук б-ка; упоряд. О. К. Линник. – Суми, 2015. – 74...
До відзначення пам’ятних дат д загальноосвітніх навчальних закладах iconНаукова бібліотека календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2011 рік
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2011 рік / Сумська обл універс наук б-ка; упоряд. О. К. Линник. – Суми, 2010. – 54...
До відзначення пам’ятних дат д загальноосвітніх навчальних закладах iconКалендар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік
Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік / Сумська обл універс наук б-ка; упоряд. О. К. Линник. – Суми, 2009. – 46...
До відзначення пам’ятних дат д загальноосвітніх навчальних закладах iconЗбірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів до державних свят та пам’ятних дат
М’ятних дат, підготовлений співробітниками установ культури України / передмова заступника начальника управління, начальника відділу...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка