До відзначення пам’ятних дат д загальноосвітніх навчальних закладах

25-а річниця Революції на граніті⁷

Вступ

Сьогодні, коли Україна бореться за збереження незалежності, варто частіше згадувати ті події, які стали початком краху комуністичного режиму та відновлення державності 24 серпня 1991 року.

З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, вшанування патріотизму і мужності української молоді, яка у жовтні 1990 року стала на захист прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів Українського народу, а також на виконання Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті» від 09.04.2015 року та Указу Президента України «Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді» від 12.06.2015 року № 334 у жовтні 2015 року доцільно провести в загальноосвітніх закладах України заходи, присвячені 25-й річниці Революції на граніті.

Враховуючи історичне значення Революції на граніті у здобутті Україною незалежності, слід детальніше розглянути події 2-17 жовтня 1990 року, коли більше 150 студентів-мітингувальників «кинули» власне життя і здоров’я на холодний київський граніт.

Історична довідка

Студентській революції 1990 року, або Революції на граніті, передували події, які сталися в Україні у 80-х роках ХХ століття.

Період перебудови в УРСР (1985-1991 роки) відзначився різкими змінами в усіх сферах суспільного життя. Відчутно поглиблювалася соціально-економічна криза, почалися зміни у політичній системі.

Унаслідок політики демократизації і гласності постало багато громадських організацій, спілок і товариств, метою яких була боротьба за ліквідацію монополії комуністичної ідеології у суспільному житті.

Ініціативний комітет зі створення Української студентської спілки (далі - УСС) розпочав діяльність у серпні 1989 року під час походу козацькими місцями, організованого студентами Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

Першою справжньою перевіркою організаційних можливостей щойно створених студентських організацій, зокрема УСС, стала акція студентського єднання у лютому 1990 року. Запланована як страйк, надалі вона проводилася у різноманітних формах. Страйки, мітинги та пікети відбувалися у вищих навчальних закладах Києва, Львова, Харкова, Чернівців, Дніпропетровська, Дніпродзержинська. Документи, зокрема відозви організаторів, свідчать, що студенти висували не лише економічні, а й політичні вимоги.

У березні 1990 року в Україні було проведено перші «альтернативні» вибори до Верховної Ради УРСР, за результатами яких сформовано прокомуністичну більшість - «групу 239» та демократичну опозицію - Народну Раду, що складалася переважно з дисидентів.

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР проголосила Декларацію про державний суверенітет України, чим розпочала новий етап боротьби українців за незалежну державу. Піком протистояння між комуністичним режимом і демократичною опозицією стала акція протесту та голодування студентської молоді у Києві на площі Жовтневої революції (нині - Майдан Незалежності), відома як Революція на граніті.

На початку 90-х років масові акції протесту проходили у багатьох республіках СРСР, проте в Україні особливістю Революції на граніті було те, що її рушійною силою були не політики, а студентська молодь.

Ідея голодування зародилася влітку 1990 року в середовищі УСС в Києві. Замисел швидко підхопило Студентське братство Львова. Було обрано співголів акції, якими стали: Олесь Доній (голова УСС Києва), Маркіян Іващишин (голова Студентського братства Львова), Олег Барков (голова УСС Дніпродзержинська). Комендантом наметового містечка обрали студента IV курсу Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка Тараса Корпала.

11 вересня Верховна Рада УРСР прийняла рішення про заборону проведення будь-яких мітингів на відстані одного кілометра від будівлі парламенту, однак 2 жовтня акція протесту все одно розпочалася.

Зранку того дня кілька десятків активістів зібралися на площі Жовтневої революції і, розстеливши на граніті матраци та спальники, розпочали голодування. Трохи згодом з’явилися плакати із гаслами. Ввечері було розгорнуто наметове містечко, яке мало чітку організацію. Усі рішення приймались Координаційною Радою табору, основні питання вирішували 12 осіб. Були окремо намети прес-гру- пи (за зв’язки з громадськістю відповідали Сергій Бащук та Олег Кузан), а також медслужби (Олег Тягнибок та Тарас Семущак). Було організовано також охорону наметового містечка (керував Андрій Кліщ). Міліція так і не наважилася розігнати демонстрантів, а згодом Київська міська рада дала дозвіл на проведення масових акцій у центрі міста.

Наступного дня з голодуючими зустрілися представники Верховної Ради УРСР, працівники Міністерства вищої і середньої освіти, політики, зокрема Ігор Юхновський - голова парламентської опозиційної групи Народна Рада. Студенти проголосили основні вимоги:

1. 
   відставка голови Ради Міністрів Віталія Масола;
   
2. 
   проведення позачергових виборів Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року;
   
3. 
   прийняття постанови про націоналізацію майна КПРС та ВЛКСМ в Україні;
   
4. 
   відмова від підписання нового союзного договору;
   
5. 
   повернення на територію республіки військовослужбовців, які проходять строкову службу за межами України, та забезпечення проходження військової служби на території республіки цьогорічного та наступних призовів.
   

9 жовтня відбувся круглий стіл за участю представників Верховної Ради УРСР і делегації протестуючих, яку очолив Олесь Доній. Наступного дня Верховна Рада УРСР відмовилася включити до порядку денного обговорення вимог, які висували студенти.

Вирішальні події відбулись протягом 12-17 жовтня. Більшість вишів Києва підтримали вимоги демонстрантів. Маніфестації пройшли у Львові та Луганську. Заклики до загальнонаціонального страйку були озвучені по телеканалу УТ-1.

Вже 17 жовтня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Постанову «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року». Вимоги було виконано. 23 жовтня 1990 року Верховна Рада України проголосувала за відставку Віталія Масола.

Революція на граніті 2-17 жовтня 1990 року - це перший успішний ненасильницький політичний протест проти чинної комуністичної влади в УРСР, поштовх до демократизації українського суспільства.

Акції громадянської непокори, які охопили Україну в жовтні 1990 року, заклали традиції демократичного протесту, на які спиралися Помаранчева революція та Революція гідності.

Революція на граніті стала переломним моментом в утвердженні незалежності України. Молоде покоління вже на початку 90-х років засвідчило бажання жити у вільній демократичній державі і відстояло право на це. Юнацький ентузіазм, помножений на чітку та продуману організацію акцій, дав змогу проявити неабиякий політичний потенціал українського молодіжного руху. Він змусив рахуватися із собою і тодішніх компартійних можновладців, і досвідчених діячів опозиції.

Мета проведення заходів, присвячених 25-й річниці Революції на граніті:

• 
  пізнавальна: висвітлити для широкого учнівського загалу причини та особливості перебігу революції; внесок української молоді у захист прав, свобод і національних інтересів Українського народу, здобуття незалежності України;
  
• 
  практична: сформувати й розвинути предметні, загальні та спеціально-історичні вміння; навички самоорганізації, критичного мислення;
  

Рекомендації щодо форми, методів і прийомів проведення

Заходи, присвячені Революції на граніті, рекомендуємо проводити в загальноосвітніх навчальних закладах з 2 до 17 жовтня, що пов’язано із періодом тривалості цієї події. Методичні рекомендації можуть бути використані до вивчення теми «Розпад Радянського Союзу й проголошення незалежності України (1985-1991 рр.)».

Обираючи місце, форми, методи та прийоми проведення заходів, педагогам слід враховувати вікові особливості учнів, забезпечення класу (школи) технічними засобами навчання. Заходи, присвячені 25-й річниці Революції на граніті, можуть бути проведені на рівні навчального закладу, кількох паралельних класів та / або на рівні класу.

Процес підготовки й організації відзначення 25-ї річниці Революції має ґрунтуватися на принципах і засадах творчої самореалізації учнів; врахування вікових і психологічних особливостей учнів; актуальності теми та змісту заходу; залучення до роботи всіх учнів класу; відповідності прийомів навчання формі заходу; застосування різних джерел знань і відповідного обладнання; креативності та новаторства; інтегрованості, інтерактивності й емоційності. Ця робота має проводитися комплексно, спільними зусиллями освітніх закладів, громадських, благодійних організацій та об’єднань, сім’ї, органів державного управління, музеїв, бібліотек тощо. Заходи можуть бути відкритими для паралельних класів, учнів певної вікової категорії, батьківської спільноти тощо, проведені в урочистій атмосфері із залученням української символіки (святково прибране приміщення й учасники).

Рекомендовані форми і методи проведення заходів: