Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 8 клас 12-річної школи



Скачати 371.36 Kb.
Дата конвертації24.10.2017
Розмір371.36 Kb.

Узяти участь у створенні «Порадника методиста» люб’язно погодився Юрій Іванович Ковбасенко – директор Гуманітарного інституту КМПУ ім. Б.Д.Грінченка.

Юрій Іванович Ковбасенко.

Дорожня карта”:

Зарубіжна література”, 8 клас 12-річної школи
Особливості викладання предмета «Зарубіжна література» у 8 класі обумовлені насамперед тим, що це – гіперпропедевтичний блок програми 12-річної школи. Тобто це вже не пропедевтичний (підготовчий) програмовий блок, як це було у 5-7 класах, але ще й не систематичний блок, як це матиме місце у 9-12 класах.

У чому ж полягає специфіка викладання гіперпропедевтичного блоку програми? З одного боку, в ньому певною мірою ще зберігається орієнтація на пропедевтичну (підготовчу) спрямованість викладання предмета із притаманним їй тематичним структуруванням, вибірково-селекційною репрезентацією навчального матеріалу, але, з другого боку, – це своєрідний вступ, «увертюра» до вивчення систематичного блоку програм із традиційним для нього історико-хронологічним підходом до представлення фактів художньої літератури.

Ця особливість подачі програмового матеріалу 8 класу відчутна вже на рівні назв основних розділів чинної програми 12-річної школи:

Розділ І – «Людина та її світ у давніх літературах» (а не «Антична література», як це мало б місце за умови систематичного вивчення світового літературного процесу);

Розділ ІІ – «Жанрово-тематичне розмаїття середньовічної літератури» (а не «Середньовічна література»);

Розділ ІІІ – «Злет людського духу в літературі доби Відродження» (а не «Література Відродження»).

Вершинні літературні явища епох Античності, Середньовіччя і Ренесансу, які є предметом розгляду у 8 класі, пов’язані одне з одним передовсім хронологічно, а не якоюсь спільною ідейно-естетичною програмою, як це мало місце починаючи від доби бароко - першого загальноєвропейського стилю (9 кл.). Так, у творах іспанця П.Кальдерона і італійця Дж. Маріно можна знайти спільні стильові риси бароко: пишну, надлишкову метафоричність; прагнення здивувати, вразити читача; схильність до різкого, «надривного» контрасту тощо. Те саме щодо творчого доробку, скажімо, англійця Байрона і росіянина Лермонтова, об’єднаних спільними рисами романтизму: провідна роль мотивів світової скорботи, самотності, романтичного бунту, неприйняття прагматичного оточення і т. д. Але навряд чи можна порівняти в стильовому аспекті, наприклад, з одного боку, вірші китайця Лі Бо, а, з другого боку, «Божественну комедію» італійця Данте, хоча обидва поети працювали в добу Середньовіччя.

Загальна заувага: за гамбурзьким рахунком, вивчення систематичного блоку програм літератури відрізняється від опанування їх пропедевтичного блоку тим, що в ньому матеріал ніби «в’яжеться» в єдиний вінок, попередньо вивчені факти неодноразово поновлюються в пам’яті, стають у нагоді для вивчення літератури наступних епох, а іноді без знання попередньо вивченого матеріалу опанувати новий матеріал і зовсім неможливо. Це і є атрибутом системності у розгляді всесвітнього літературного процесу. З огляду на це особливу увагу слід звертати передовсім на вічні образи (наприклад, на функціонування і трансформацію семантики образу Прометея), на «стрижневі» теми або еволюцію жанрів (наприклад, трагедія фатуму в еллінів і філософська трагедія в пізнього Шекспіра), які переходять від епохи до епохи, від однієї літератури до іншої.

Якщо йдеться про Античність, Середньовіччя і Ренесанс, то, зрозуміло, програмою передбачений розгляд багатьох архаїчних творів, що увійшли до скарбниці світової культури, але водночас є важкими для аналізу та інтерпретації. З одного боку, без принаймні згадки про такі вершинні явища світового письменства як Веди, Біблія, Коран просто неможливо опановувати курс зарубіжної літератури. Але, з другого боку, вимагати від восьмикласників розкриття тем на кшталт «специфіка образної системи Вед» або «композиція Біблії і Корану», було б методичним абсурдом. Не забуваймо також про те, що в розвинених країнах світу поширений такий постулат: «у середній школі літературні твори начитують, а у вищій – інтерпретують». Тож ті учні, які присвятять своє життя фаховому служінню філології, ще матимуть час для поглибленого аналізу архаїчних творів.

Проте це зовсім не означає, що аналізувати й інтерпретувати художні твори (навіть архаїчні й культові) восьмикласникам не треба в принципі (тим більше, що цей вид навчальної діяльності застосовується ще з початкових і триває в 5-7 класах). Просто вчителю слід акцентувати увагу не стільки на текстуальному аналізі та інтерпретації таких творів (Вед, Біблії, Корану, античних і середньовічних текстів тощо), скільки на їх культурологічному та філологічному коментуванні. Найголовніше завдання – увести учня до давніх епох та культур, дати йому відчути їх «дух», ауру, показати їх своєрідність і одночасно стрижневі лінії розвитку світового культурного й літературного процесу.

Водночас слід оптимально застосовувати аналіз та інтерпретацію художнього тексту: стимулювання школярів до текстуального прочитання літературних творів, як і раніше, залишається одним із важливих завдань учителя. Адже, як показало в цілому успішне ЗНО-2008 із зарубіжної та української літератури, «ахіллесовою п’ятою» викладання предметів літературного циклу залишається недостатня робота вчителів щодо стимулювання школярів до прочитання саме текстів художніх творів (а не критичних матеріалів з приводу цих творів). І це в той час, коли саме цього вимагають нещодавно затверджені Міністерством освіти й науки України «Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з української та зарубіжної літератур і літератур національних меншин» (наказ № 371 від 05.05.2008), де акцент зроблений на тому, що «під час оцінювання обов’язковим має стати контроль за прочитанням кожним учнем програмових творів, визначення рівня засвоєння їхнього змісту та вироблення вмінь і навичок їхнього аналізу й інтерпретації, перевірка виконання усних і письмових робіт».
Вступ (4 год.)
На вступних уроках увагу школярів слід сконцентрувати на характерних ознаках літератури як мистецтва слова, підкреслити, що художнім словом у принципі можна виразити те, що музика виражає за допомогою звуку, живопис – за допомогою фарби і т.д., тобто підкреслити, що художня література нині є найуніверсальнішим з-поміж мистецтв. Як слушно зауважує відомий український літературознавець і культуролог Д.Наливайко «література виділяється з-поміж інших видів мистецтва тим, що тільки вона суміщає в собі увесь комплекс його функцій в потенційно повному вияві... Вираження, що дається засобами словесного мистецтва, за своєю технологією знакове, воно більш узагальнене й абстраговане у відтворенні чуттєвої реальності, але водночас воно різнобічніше, універсальніше, наділене специфічною синтетичністю. Воно спроможне поєднувати те, що інші мистецтва, «часові» й «просторові», можуть виразити лише спільним зусиллям».

Найважливішими теоретико-літературними поняттями, що їх учні повинні засвоїти на вступних уроках у 8 класі, є поняття:



  • всесвітня література – це сукупність (зокрема – взаємозв’язки) літератур народів світу;

  • всесвітній літературний процес – поступальний розвиток світової літератури від найдавніших часів до сьогодення.

Далі йде блок культових текстів різних релігій світу – Веди, Біблія, Коран. Слід звернути увагу учнів, що за усієї несхожості народів, які створили й використовують ці сакральні тексти, у згаданих книгах є спільні моменти, насамперед – заклик до пізнання. Так, слово «веди» походить від санскритського «відати» (знати); «біблія» - від грецького «книга» (те, що дає знання); «коран» - від арабського «те, що читають, виголошують». Важливо також те, що як культові тексти вони належать різним народам і релігіям, а як тексти художні – усьому людству.

Під час опрацювання сонета В.Вордсворта «До прекрасного» слід звернути особливу увагу на унікальну функцію Мистецтва – уміння «вирвать мить із плину часу і в ній божисту вічність передать», увічнювати щось миттєве, скороминуче, швидкоплинне. Зокрема, це – початок вивчення в школі одного зі стрижневих мотивів світової літератури – мотиву літературного доробку як пам’ятника поетові, її здатності щось/когось увічнювати, зберігати від забуття і тліну: Горацій. «До Мельпомени» («Звів я пам’ятник свій…»); В.Шекспір. Сонет 55 («Державців монументи мармурові переживе могутній мій рядок…»); Дж. Мільтон. «Пам’яті Шекспіра. 1630 рік» («Пощо тобі, Шекспіре, те каміння…»…); О.Пушкін («Я пам'ятник собі воздвиг нерукотворний...»); М.Рильський. «Я пам’ятник собі поставив нетривалий…» і т.д.


Людина та її світ у давніх літературах (15 год.)
Починаючи роботу над античною літературою, слід акцентувати увагу школярів на тому, що греко-римська цивілізація – фундамент європейської (зокрема української) культури. Треба підкреслити й переконливо проілюструвати прикладами з творів, що красне письменство еллінів і греків стало невичерпним джерелом сюжетів, тем, образів для літературного процесу наступних епох, а оспівування людини та її світу - однією з провідних тем світової літератури.

Зокрема ефективною щодо ілюстрації впливу Еллади й Риму на людство може виявитися демонстрація значного впливу давньогрецької і латинської мов на інші мови світу (запозичення слів, абетки тощо). До програми закладено потенційну можливість етимологізації слів античного походження: «лірика» від «ліра»; «трагедія» від «трагос оде» («пісня цапа») тощо. Практика свідчить про те, що учнів завжди більше вражає не стільки відкриття чогось насправді нового для них, скільки відкриття «незнайомого у знайомому», чогось нового у давно вживаних фактах, і вчителю цим варто скористатися. Так, восьмикласники з інтересом дізнаються, що сучасне слово «оркестр» еллінського походження і первісно означало майданчик, на якому розгорталася дія давньогрецької трагедії.

У процесі опрацювання розділу «Людина та її світ у давніх літературах» розглядаються основні цикли давньогрецьких міфів: а) троянський (про події, пов’язані з містом Троєю); б) фіванський (про трагічну долю фіванського царя Едіпа та його доньки Антігони); в) про аргонавтів (про мандрівку корабля “Арго” до Колхіди за золотим руном і події, пов’язані з коханням Ясона і Медеї). Тож учитель має чудову нагоду спонукати восьмикласників до повторення матеріалу 6 класу (розділ «Міф і література»). Адже там уже йшлося не лише про космогонію («Міф про виникнення світу в різних народів»), а й про еллінські міфи про Прометея і Геракла.

Пояснюючи, чому саме Гомер вважається легендарним основоположником євро­пейської літератури, треба підкреслити, що поеми “Іліада” і “Одіссея” створено з неймовірною для такої ранньої доби (до VIII ст. до н.е.) художньою майстерністю. Слід також обов’язково акцентувати увагу школярів на зв’язках між, з одного боку, троянським циклом міфів (таємниця, яка була відома титанові Прометею: може народитися бог, що буде сильнішим за Зевса; яблуко розбрату, яке на весіллі богині Фетіди, майбутньої матері Ахілла, віддав Афродіті саме троянський царевич Паріс, а також викрадення Єлени і її життя саме в Трої і т.д.), і, з другого боку, поемами Гомера: в згаданих міфах і в поемах Гомера діють ті самі герої: боги Зевс, Фетіда, Афіна, Аполлон; смертні Ахілл, Гектор, Одіссей (зарахований до сонму олімпійців уже після смерті).

Аналізуючи фрагмент «Щит Ахілла» слід звернути увагу на зображення не лише війни, а й мирного життя еллінів: весільний бенкет, судочинство, сільське господарство тощо. Лише після текстуального опрацювання творів учні зможуть не просто зазубрити, а й переконатися в тому, що поеми Гомера є енциклопедією життя стародавніх греків.

Особливу увагу слід приділити розгляду впливу “Іліади” й “Одіссеї” на розвиток всесвітньої літератури (наприклад, підкреслити, що “Енеїда” Вергілія написана під впливом “Іліади” й “Одіссеї”, а тому й перший твір нової української літератури, “Енеїда” І.Котляревського, є літературним відлунням поем Гомера).

Доречно побіжно пояснити учням і суть «гомерівського питання», хоча б тому, що інакше незрозумілим для них залишиться, чому Гомер уважається саме легендарним основоположником євро­пейської літератури. Ступінь деталізації гомерівського питання залежатиме від рівня підготовки учнів та й самого учителя, але неодмінно має стати висновок, гарно сформульований відомим російським літературознавцем В. Ярхо: “Хай як би сучасна філологія не уявляла собі виникнення гомерівського епосу, а для європейської суспільної та естетичної думки протягом багатьох століть Гомер залишався свого роду еталоном усієї давньогрецької культури”.

Важливими теоретико-літературними поняттями, які учні повинні засвоїти на перших уроках за розділом «Людина та її світ у давніх літературах», є поняття «гекзаметр», «епічна поема» і «постійний епітет».

Опрацьовуючи давньогрецьку лірику, слід акцентувати увагу на синтезі, органічному поєднанні в ній поезії та музики, злитті особистих почуттів і переживань поетів із реаліями життя, утвердження самоцінності люд­ської особистості. У сильних (передовсім філологічних) класах особливу увагу слід приділити розглядові різновидів давньогрецької лірики: декламаційної: елегії і ямбів; пісенної сольної і хорової. Адже лише за такої умови учні в подальшому зможуть краще зрозуміти, скажімо, розвиток елегії або ямбів у світовій літературі.

Під час вивчення еллінської трагедії доречно згадати про існування на нинішніх теренах України осередків античної цивілізації, де ця трагедія ставилася. Особливо цікавою в цім сенсі є еллінське місто-колонія Ольвія, що знаходилося на нинішній території Очаківського району Миколаївської області (інша назва - Борисфен, за давньою назвою Дніпра). Згодом воно потрапило під владу римлян і увійшло до складу Римської імперії. Існують достеменні документальні свідчення про те, що ольвіополіти добре знали напам’ять тексти «Іліади» й «Одіссеї». А нині поміж руїн Ольвії знаходять грецькі театральні маски, уламки посуду із зображенням театральних вистав тощо. Для словесника це гарна можливість пов’язати античну культуру з Україною.

Звісно, під час опрацювання трагедії Есхіла “Прометей закутий”, треба нагадати учням міфи про Прометея, вивчені у 6 класі. А в процесі розгляду уривку трагедії Софокла “Антігона” увага учнів акцентується не стільки на змісті самого твору, який текстуально не вивчається (хоча його пов’язаність із фіванським кіклом міфів відзначається), скільки на провідному пафосі пісні хору “Дивних багато в світі див…”, який часто називають «Гімном людині».

Давньоримська література репрезентована передовсім «Енеїдою» Вергілія. Вчитель пояснює, що поема “Енеїда” є літературною обробкою римської легенди про троянця Енея – заснов­ника Риму, що Вергілій творчо наслідував поеми Гомера, через що його твір можна назвати “одіс­сеєю” мандрів Енея (Еней, як і Одіссей, довго мандрує і переживає багато пригод) та “іліадою” його битв (Вергілій, як і Гомер, майстерно описував битви).

Але, на відміну від епосу Гомера, у Вергілія опоетизовані римська доблесть, патріотичне служіння державі, велич Риму. Для того, щоб учні краще збагнули принципову різницю між поемами Гомера і Вергілія, доречно порівняти щити Ахілла та Енея. Якщо на першому зображено всесвіт (зорі, ріку океан, два еллінських міста, судочинство, весільний бенкет, сільськогосподарські роботи), то на другому – «…римського роду тріумфи, Асканіїв рід знаменитий і незчисленні усі, послідовно проваджені війни” ). Тому можна зробити парадоксальний висновок про те, що головним героєм «Енеїди» є не Еней, ім’ям якого названо твір, а Римська держава.

Крім того, можна зауважити, що «зашифрований» мотив реваншу (Еней, утікши із зруйнованої греками Трої, заснував Рим (Нову Трою), який згодом підкорив Елладу, тобто взяв реванш за зруйнування Трої), використовувався багатьма народами, які на певному етапі своєї історії втрачали колишню могутність, зазнавали національного гноблення. З цією метою, наприклад, травестував «Енеїду» І.Котляревський (у його «Енеїді» наявна чітка паралель «зруйнування Трої = зруйнування Запорозької Січі»), а також, наприклад, поляки після сумнозвісних переділів Польщі між Росією, Австрією і Пруссією.

Ім’я Горація учні вже чули, вивчаючи в 7 кл. повість Гоголя «Тарас Бульба», коли старий Тарас, імітуючи зневагу до освіти, перепитував сина, чи вчили вони «вірші Горація». Це цікавий факт, що засвідчив високий рівень освіти у домосковській Україні (перед написанням своєї повісті Гоголь ретельно вивчав історичні джерела, див. підручник 7 кл.). Показовою для усвідомлення учнями всесвітньої літератури саме як процесу є знаменита ода Горація “До Мельпомени” як початок традиції підведення поетом підсумку свого творчого шляху, мотиву увічнення пам’яті про нього у його творчому доробкові. Вірш «До Манлія Торквата» може розглядатися у зв’язку з розвитком жанру елегії, крім того тут можна згадати й міфи про чергування пір року як умирання/зникнення і воскресіння/повернення бога і неможливості безсмертя й омолодження людини (див. підручник 6 кл.).

Із доробку Овідія до розгляду пропонується його відома поема “Метаморфози”. Пам’ятаймо, що до мотиву метаморфоз учні повернуться під час вивчення оповідання Ф.Кафки «Перевтілення». Доречно звернути увагу на міфологічну основу розділу “Чотири покоління людей”. Це стане в нагоді під час наступного вивчення «Божественної комедії» (див. фрагмент про золоту голову, срібні груди, бронзовий пояс і залізні ноги Крітського Старця, с. 188 підручника 8 кл.), а також роману Сервантеса «Дон Кіхот», головний герой якого з пафосом заявляє: «Волею небес уродився я в сей залізний вік, аби на світі золотий вік, або, як іще кажуть, золоту добу воскресити». А в майбутньому учні краще збагнуть суть поняття «срібна доба» російської поезії.

Розглядаючи втілення в елегії “Зима на чужині” душевних переживань поета, варто нагадати школярам, що існує версія, згідно з якою Овідій ніс покарання не лише в румунських Томах, а й на нинішніх теренах України (див. цікаву версію етимології слова «Овідіополь» в підручнику 8 кл.). До слова, Пушкін під час південного заслання, мандруючи півднем України і Бессарабією, порівнював себе саме з вигнанцем-Овідієм.


Жанрово-тематичне розмаїття Середньовічної літератури (15 год.)
У процесі опрацювання найяскравіших явищ середньовічної літератури слід уникати дотепер поширеного європоцентризму. Треба пояснити школярам, що в цей величезний, понад тисячолітній проміжок часу у світі було кілька відомих культурно-історичних регіонів, зокрема:

  • далекосхідний (у програмі представлений творчістю китайських поетів Лі Бо і Ду Фу);

  • середньосхідний: персько-таджицьку поезію (репрезентований у програмі творчим доробком Рудакі, Омара Хайяма, Гафіза);

  • європейський: (представлений лірикою провансальських трубадурів (Джауфре Рюделя, Бертрана де Борна) та вагантів).

Слід також установити хронологічні межі доби Середньовіччя: від V (476 рік – падіння Риму, Західної Римської імперії) до XV століття (падіння Візантії; географічні відкриття, в т.ч. Америки; винахід книгодрукування).

На перехідний період (допоки в нас не звикнуть до «не євроцентристського» погляду на світовий літературний процес), особливу увагу слід приділяти вивченню творчості китайців і персо-таджиків, які в СРСР та й в 1990-х в Україні до ладу не вивчалися навіть у ВНЗ (крім хіба що спецфаків). Учні з подивуванням почують, що в добу Середньовіччя вишуканішою і довершенішою була не європейська, а східна цивілізація і культура. Так, якраз у той час, коли Європа дрімала в сутінках своїх «темних століть», Китай зазнав періоду найвищого розквіту (епоха династії Тан). А західноєвропейські рицарі (з яких списані образи знайомих школярам з 7 кл. Бертрана де Борна і Айвенго) вчилися вишуканих манер (та й просто звички мити руки перед прийомом страви) у мусульманського Сходу під час хрестових походів.



Учні вперше зустрічаються з китайською поезією (із далекосхідних літератур предметом вивчення раніше була лише творчість японця Мацуо Басьо). І, знову-таки, аби акцентувати увагу на взаємопов’язаності фактів всесвітнього літературного процесу, розглядаючи особливості поетизації мирної праці в поезії Ду Фу “Пісня про хліб і шовк”А що, якби серпи, мотики й рала повиливати нам з блискучих лат») слід підкреслити її асоціативний зв’язок із біблійною метафорою про необхідність “перекувати мечі на рала”.

Персько-таджицька лірика вивчалася в курсі зарубіжної літератури дещо активніше, ніж китайська, тому вчителі мають тут більше напрацювань. Вони відзначають увагу корифеїв персько-таджицької лірики до внутрішнього світу людини, найтонших відтінків її почуттів, оспівування жінки, ко­хання, а також на алегоричну багатозначність образів їхніх творів. В полі зору вчителя повинні бути також особливості персько-таджицького віршування, зокрема поширені поетичні розміри й жанри: бейт, рубаї, газель.

Щодо європейського культурно-історичного регіону, то для текстуального вивчення пропонується передовсім творчість провансальських тру­бадурів. І тут учителю треба мати на увазі, що без ґрунтовного вивчення, скажімо, особливостей войовничих сирвент Бертрана де Борна, учні не зрозуміють, чому саме цього середньовічного поета згодом Данте помістив у своїй «Божественній комедії», де той тримає в руці, мов ліхтар, власну відсічену голову. Це ще одна з гарних нагод для словесника підкреслити тяглість і неперервність всесвітнього літературного процесу, до того ж вигідна виховна ситуація: войовничість таки покарана. А у процесі вивчення творчості Джауфре Рюделя слід акцентувати увагу на втіленні в його ліриці характерних рис культу Чарівної дами з його специфічним атрибутом – апологією «кохання віддалік».

Особливу увагу слід приділити вивченню поезії вагантів – мандрованих студентів і випускників «вишів» доби Середньовіччя. Тут треба зразу пояснити учням, що ваганти – одні з найосвіченіших людей свого часу. Так що гасла на кшталт «геть книжки виснажливі» є літературною грою, їхньою своєрідною позою. А в нас дехто, в дусі притаманного молодшим школярам «наївного реалізму», ладен тлумачити цю позу вагантів як їх справжню життєву позицію. Слід також пояснити школярам, що буйно-веселий дух вагантства дав щедрий ужинок у світовій культурі. Звідси, наприклад, творчість українських мандрованих дяків (до яких належав відомий український філософ Григорій Сковорода і в яких щедрими пригоршнями черпав Іван Котляревський), звідси, зокрема, й всесвітній гімн вищої школи «Гаудеамус».

Своєрідним поверненням до героїчного епосу (в 7 кл. вивчалися героїчні пісні народів світу, а на початку 8 кл. – епічні поеми Гомера) є вивчення французької «Пісні про Роланда». Тут доречно ще раз розвести поняття «історизм» і «квазіісторизм», з якими учні вже зустрічалися під час вивчення билин про Іллю Муромця (питання про те, де народився його прототип: у Моровську /Україна, Чернігівщина, 90 км. від Києва й Чернігова/ чи у Муромі /Російська Федерація, Володимирська обл., 1500 км. від цих міст/), сербських юнацьких пісень. Згодом опрацювання поняття квазіісторизму допоможе учням у процесі вивчення східнослов’янського «Слова о полку Ігоревім», де головний герой, як і Роланд, зробивши історичну помилку й привівши до поразки своє військо, все-таки героїзувався в епічній пам’яті народу. Слід також розрізнити, з одного боку, епічний об’єктивізм епосу Гомера (який співчуває як ахеям, так і троянцям), і, з другого боку, абсолютну заангажованість (франки-християни – «свої»; маври-мусульмани – «чужі») «Пісні про Роланда».

І вінчає вивчення літератури Середньовіччя опрацювання поеми Данте Аліг’єрі «Божественна комедія». Написана у жанрі християнського видіння, вона водночас продовжує лінію античної літератури (в Аїді вже «побували» Одіссей і Еней). Головне, щоб учні опрацювали будову Дантового потойбіччя, хто з грішників де і за що карається, який гріх Данте вважає найстрашнішим, звертається увага на те, хто з персонажів уже зустрічався школярам раніше (Гомер, Вергілій, Мінос, Беатріче, Бертран де Борн та ін.).

Доречно звернути увагу школярів на надзвичайну стрункість будови поеми Данте, яку порівнюють із довершеністю будови середньовічного собору. Теоретико-літературним поняттям, яке їх учні повинні засвоїти на цих уроках, є поняття «терцина». Це ще раз підкреслює продуманість композиції «Божественної комедії», де особливу роль відіграє магія числа «3»: три частини твору («Пекло», «Чистилище», «Рай»), кожна з яких має по 33 пісні; терцина – строфа саме з трьох рядків тощо. Тут учитель має ще одну нагоду повторити матеріал розділу про міфи 6 класу (число «3» як символ трьох рівнів міфічної світобудови).


Далі буде
Ковальова Л.Л.

Календарне планування


з/п

Тема уроку

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги

до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

К-сть год

Дата

ВСТУП

1

Художня література як мистецтво слова.

Художня література як мистецтво слова, її місце серед інших видів мистецтва.
Вільям Вордсворт (1770–1850). “До прекрасного”
Уславлення в сонеті “До прекрасного” величезної сили “святого мистецтва”. Вірш Вордсворта як гімн художній творчості, обожнення Мистецтва, здатного “дарувати благодать” людині й людству.

Учень:
називає характерні ознаки художньої літератури як мистецтва слова (на відміну від музики – мистецтва звуку, живопису – мистецтва пензля і т.д.);
знає короткі біографічні відомості про Вордсворта;

виразно читає і аналізує сонет Вільяма Вордсворта “До прекрасного”;
визначає його провідну думку: Мистецтво “в пензлі чи пері” увічнює життя людини й природи, бо спроможне “вирвать мить із плину часу і в ній божисту вічність передать”;

висловлює власну думку про місце художньої літератури у системі інших видів мистецтв.

1




2

Місце національних літератур у всесвітньому літературно-му процесі.

Місце національних літератур у всесвітньому літературному процесі, їх взаємодія і взаємовпливи.

Учень:
розуміє місце національних літератур у всесвітньому літературному процесі, їх взаємодію і взаємовпливи;

наводить приклади відомих творів національних літератур і їх значення для світової культури ;

ТЛ Дає визначення поняття всесвітній літературний процес (поступальний розвиток світової літератури від найдавніших часів до сьогодення).

1




3

Веди як пам’ятка світової культури.

Веди (від ІІ тис. до н. е.),

Учень:

характеризує Веди як пам’ятку світової літератури;

наводить приклади впливу Вед на розвиток всесвітнього культурного (літературного) процесу.

1




4

Біблія як пам’ятка світової літератури.

Біблія (від 12 ст. до н. е.)

«Старий Завіт»

«Новий Завіт».


Учень:

характеризує Біблію як пам’ятку літератури: жанрове розмаїття текстів, ідеї, сюжети, образи, які отримали найбільше поширення у світовій культурі.

1




5

ПЧ

Книга Екклезіаста серед книг Старого Завіту (або Соломонові притчі).



Позакласне читання

Книга Екклезіаста серед книг Старого Завіту. Її філософський зміст. (або Соломонові притчі (за вибором).



Учень:

знайомиться з книгою Екклезіаста (Соломоновими притчами);

розуміє особливе місце Екклезіаста серед книг Старого Завіту (притч Соломона);

визначає певні філософські проблеми твору (що таке людина? для кого вона живе на світі?).

1




6

Коран як пам’ятка світової літератури.

Коран (від 610–632 рр.) як пам’ятка світової літератури.

Учень:
характеризує Коран як пам’ятку світової літератури;

наводить приклади впливу Корана на розвиток всесвітнього культурного (літературного) процесу;

1




ЛЮДИНА ТА ЇЇ СВІТ У ДАВНІХ ЛІТЕРАТУРАХ

7

Людина та її світ у античній літературі.

Антична (давньогрецька і давньоримська літератури) література – вихідна основа європейських літератур.
Оспівування людини та її світу як одна з провідних тем античної літератури.

Учень:
характеризує античну літературу як вихідну основу європейських літератур, невичерпне джерело сюжетів, тем, образів для літературного процесу наступних епох;
пояснює, що оспівування людини та її світу є однією з провідних тем античної літератури;

наводить приклади значного впливу давньогрецької та латинської мов на інші мови світу (запозичення слів, абетки тощо), в т. ч. і як мов, якими створювалися відомі художні тексти;

1




8

Давньогрецькі міфи. Троянський цикл.

Найвідоміші цикли давньогрецьких міфів. Троянський цикл.

Учень:

пояснює, що міф є основою і важливим джерелом сюжетів, тем, образів і мотивів античної літератури, а міфологічне світосприйняття – особливою стадією в розвитку художнього пізнання людиною дійсності;

називає основні міфи троянського циклу:

троянський (про події, пов’язані з містом Троєю);



називає героїв троянських міфів;

розуміє зміст прочитаного;

аналізує міфи;

висловлює своє ставлення до міфів та їх героїв.

1




9

Фіванський цикл. Міфи про аргонавтів.

Фіванський цикл. Міфи про аргонавтів.

Учень:

називає основні міфи фіванського циклу (про трагічну долю фіванського царя Едіпа та його доньки Антігони);

про аргонавтів (про мандрівку корабля “Арго” до Колхіди за золотим руном і події, пов’язані з коханням Ясона і Медеї);



називає твори античної культури різних видів мистецтв (образотворче мистецтво, музика, література);

висловлює своє ставлення про значення давньогрецьких міфів у світовій літературі.

1




10

Гомер –

легендарний основополо-жник європейської літератури.



Гомéр – легендарний основоположник європейської літератури. “Іліада”: Заспів (пісня 1, вірші 1–10), “Щит Ахілла” (пісня 18, вірші 478–608), “Двобій Ахілла й Гектора” (пісня 22, вірші 139–411), “Пріам у Ахілла” (пісня 24, вірші 469–670)

Учень:
пояснює, чому Гомер вважається легендарним основоположником європейської літератури: поеми “Іліада” і “Одіссея” створені з неймовірною для такої ранньої доби (до VIII ст. до н. е.) художньою майстерністю;
знає зміст «Іліади»;

аналізує уривки з поеми;

встановлює зв’язки між, з одного боку, троянським циклом міфів, і, з другого боку, поемами Гомера.

1




11

Гуманістичний пафос “Іліади”.

Гуманістичний пафос “Іліади” – осуд війни та її жорстокості, співчуття людському горю, повага до людини, поетизація її героїзму та подвигу.

Учень:
пояснює, в чому полягає гуманістичний пафос “Іліади” (Гомер засуджує війну та її жорстокість, співчуває людському горю, поважає людину, поетизує її героїзм та подвиги.

1




12

РЗМ.

Втілення в образах Ахілла й Гектора античного ідеалу воїна-героя.



Розвиток зв’язного мовлення.

Робота над характеристикою образів Ахілла й Гектора (Усно).



Учень:

характеризує образи Ахілла й Гектора як уособлення ідеалу людини, героя, воїна;

наводить цитати, що характеризують героїв;

висловлює власне ставлення до Ахілла й Гектора.

1




13

Засудження беззаконня, несправедливої сили та звеличення людської розуму в поемі Гомера «Одіссея».

“Одіссея”: Заспів (пісня 1, вірші 1–21), “Аед Демодок” (пісня 8, вірші 486–520), “Одіссей і кіклоп Поліфем” (пісня 9, вірші 181–566), “Одіссей у Кірки” (пісня 10, вірші 91–399) Засудження беззаконня, тупої несправедливої сили (кіклоп Поліфем), а також самовпевненості й пихи людини (конфлікт Одіссея з Посейдоном).

Учень:

читає і аналізує уривки з «Одіссеї»;

аргументує прикладами з тексту думку про те, що провідним пафосом “Одіссеї” є звеличення людського розуму, винахідливості та допитливості;

наводить приклади засудження Гомером беззаконня, тупої несправедливої сили (циклоп Поліфем), а також самовпевненості й пихи людини (конфлікт Одіссея з Посейдоном).

1




14

Пригодницький, казковий, побутовий елементи в “Одіссеї”.

Пригодницький, казковий і побутовий елементи “Одіссеї”.

Учень:

наводить приклади використання в “Одіссеї” пригодницького (романтика подорожей, відкриття нових для героїв земель тощо), казкового (чарівні персонажі, відвідини Аїду і т. п.) і побутового (побут Ітаки, життя греків і т. д.) елементів.

1




15

РЗМ. Образ Одіссея.

Розвиток зв’язного мовлення. (письмово)

Образ Одіссея: воїна, ватажка, батька, сина, чоловіка, мандрівника, патріота.



Учень:

характеризує образ Одіссея: воїна, ватажка, батька, сина, чоловіка, мандрівника, патріота;

наводить приклади та цитати, що характеризують образ Одіссея;

висловлює власне ставлення до героя.

1




16

«Іліада» і «Одіссея» – вершина світового героїчного епосу.

«Іліада» і «Одіссея» – вершина світового героїчного епосу.

Учень:

пояснює, чому поеми “Іліада” і “Одіссея” вважаються вершиною світового героїчного епосу, як вони вплинули на розвиток світового літературного процесу (наприклад, що “Енеїда” римлянина Верґілія написана під впливом “Іліади” й “Одіссеї”, а відтак, і перший твір нової української літератури — “Енеїда” І. Котляревського є літературним відлунням поем грека Гомера);
ТЛ Дає визначення понять гекзаметр, епічна поема; знаходить у тексті п о с т і й н і е п і т е т и.

1




17

Тематичне оцінювання Антична література. Гомер. «Іліада», «Одіссея».

Тематичне оцінювання

Різнорівневі тестові завдання за варіантами. Антична література. Гомер. «Іліада», «Одіссея».

Учень:

характеризує античну літературу як вихідну основу європейських літератур;

пояснює провідні теми античної літератури;

розуміє і пояснює міфологічну основу античної літератури;

називає основні цикли давньогрецьких міфів;

пояснює, що Гомер – основоположник Європейської літератури; автор поем: «Іліади» і «Одіссеї»;

переказує передбачені програмою уривки з поем;

пояснює гуманістичний пафос «Іліади», пригодницькі, казкові та побутові елементи «Одіссеї»;

характеризує образи Ахілла, Гектора, Одіссея;

наводить приклади з поем;

пояснює світове значення поем Гомера та їх вплив на розвиток літературного процесу;

висловлює власну думку щодо поем, їх героїв тощо.

ТЛ Дає визначення понять гекзаметр, епічна поема; знаходить у тексті постійні епітети.

1




18

Давньогрецька лірика як синтез поезії та музики. Декламаційна лірика. Тіртей. Архілох.

Давньогрецька лірика як синтез поезії та музики. Тіртéй (серед. VII ст. до н. е.). “Добре вмирати тому...”
Архілóх (серед. VII ст. до н. е.). “Серце, серце...”, “Хліб мій на списі замішений” Злиття в ній особистих почуттів і переживань поета з реаліями життя, утвердження самоцінності людської особистості. Види давньогрецької лірики –(декламаційна: елегія і ямби; пісенна: сольна і хорова), її вплив на всесвітній літературний процес.

Учень:
дає визначення давньогрецької лірики як єдності, з одного боку, власне тексту, а з другого – музики (“лірика” від “ліра”, музичний інструмент, під акомпанемент якого виконувалися вірші);
визначає: декламаційну лірику та її різновиди — елегію (Тіртей) і ямби (Архілох);
називає провідну тематику творчості: а) творця елегій Тіртея: оспівування патріотизму і мужності (“Добре вмирати тому...”);

б) творця ямбів Архілоха: звеличення стійкості у змінах долі (“Серце, серце...”), мужності (“Хліб мій на списі замішений”).




1




19

Пісенна лірика Сапфо.

Анакреонт.



Сапфó (VII—VI ст. до н. е.) “До богів подібний...”, “Жереб мені випав такий...”
Анакреóнт (бл. 570—487 pp. до н. е.). “Принеси води...”, “Золотоволосий Ерот...”.

Учень:

знає основні відомості про Сапфо, Анакреонта;
називає сольну пісенну лірику (Сапфо, Анакреонт);

називає провідну тематику творчості: творців сольної пісенної лірики Сапфо (поетизацію кохання /“До богів подібний...”/, краси /“Жереб мені випав такий...”/), а також Анакреонта (оспівування життєвих насолод (“Принеси води...”, “Золотоволосий Ерот...”).


1




20

Виразне читання поезії

давньогрецьких ліриків.



Виразне читання.

Виразне читання поезії давньогрецьких ліриків.



Учень:
виразно читає і аналізує поезії давньогрецьких ліриків (одну-дві поезії напам’ять за вибором).

1




21


Театр у Давній Греції. Есхíл “Прометей закутий”.

Театр у Давній Греції. Виникнення трагедії та комедії. Есхіл і Софокл як видатні давньогрецькі трагіки. Оспівування людини і її внутрішнього світу у давньогрецької трагедії.

Есхíл (бл. 525– бл. 456 pp. до н. е.). “Прометей закутий”. Розповідь Прометея про його благодіяння людям (епісодій 2, вірші 436–525).

Учень:
характеризує давньогрецький театр як важливий засіб виховання найширших мас народу (дeмосу);
характеризує творчість Есхіла;
виразно читає і аналізує окремі уривки з трагедій Есхіла;
називає благодіяння, які Прометей зробив для людей (за трагедією Есхіла “Прометей закутий”).

1




22

Софокл. Трагедія “Антігона” – гімн людині.

Софóкл (497 або 495–406 pp. до н. е.). “Антігона”. Пісня хору “Дивних багато в світі див” (стасим І, вірші 332–383).

Учень:
характеризує творчість Софокла;
пояснює, чому стасим “Дивних багато в світі див” із трагедії Софокла “Антігона” називають “гімном людині” (в цих рядках – захоплення допитливістю і розумом людини);

наводить приклади впливу давньогрецької трагедії на розвиток світової літератури і театрального мистецтва.

1




23

Публій Вергíлій Марон.

Поема “Енеїда”, як літературна обробка римської легенди про Енея.



Поема “Енеїда” як літературна обробка римської легенди про троянця Енея – засновника Риму.

Пýблій Вергíлій Марóн (70–19 pp. до н. е.). “Енеїда”: Заспів (книга 1, вірші 1–33), “Пророцтво Анхіза в Аїді про майбутню славу Риму” (книга 6, вірші 752–853), “Щит Енея” (книга 8, вірші 626–731) Поетизація римської доблесті, патріотичного служіння державі, величі Риму як провідні настанови й основний пафос поеми.

Учень:

знає основні відомості про Публія Вергілія Мирона;
усвідомлює значення творчості Вергілія як найвидатнішого давньоримського поета, творця національного героїчного епосу;
пояснює, що “Енеїда” є літературною обробкою римської легенди про троянця Енея – легендарного засновника Риму;
переказує сюжет поеми “Енеїда”, читає окремі фрагменти з тексту, визначає провідну думку твору (звеличення Риму; головним героєм “Енеїди” є не Еней, Рим).

1




24

Творче наслідування поем Гомера.

Творче наслідування поем Гомера: “одіссея” мандрів Енея та “іліада” його битв.

Учень:
знаходить спільні елементи у поемах “Енеїда” Верґілія і “Ілiада” та “Одіссея” Гомера (за умови готовності – з травестією Котляревського);
виразно читає уривки з “Енеїди”.

1




25


Квінт Горацій Флакк –

представник поетів «золотої доби» римської літератури.



Квінт Горáцій Флакк (65–8 pp. до н. е.). “До Мельпомени” (3, 30); “До Манлія Торквата” (4, 7)
Ода “До Мельпомени” Горація як початок традиції підведення поетом підсумку свого творчого шляху. Мотив увічнення пам’яті про поета у його творчому доробкові, який буде потрібен майбутнім поколінням.

Учень:
знає основні відомості про Горація представника поетів “золотої доби” римської літератури;

виразно читає вірші Горація та аналізує їх.

1





26

Публій Овідій Назон “Сумні елегії” “Зима на чужині” “Метаморфози”. Роздуми поета над сенсом людського буття.

Пýблій Овíдій Назóн (43 p. до н. е. – бл. 18 p. н. е.). “Метаморфози” (“Чотири покоління людей” /1, 89–150/); “Сумні елегії” (“Зима на чужині” /3, 10/)
Овідій та його відома поема “Метаморфози”. Міфологічна основа розділу “Чотири покоління людей”. Елегія “Зима на чужині”, втілення в ній душевних переживань поета.

Учень:
знає основні відомості про Овідія –одного з найвидатніших поетів “золотої доби” римської літератури;
виразно читає вірші Овідія, аналізує їх;

пояснює, чому Овідій у “Метаморфозах” “класифікує” чотири покоління людей, вживаючи назви різних металів;
тлумачить моральний сенс класифікації Овідія: прихований докір людству, яке “проміняло золото на залізо”, дозволило “вийти на люди Війні” та іншим нещастям;
пояснює, чому елегія “Зима на чужині” пронизана настроями смутку, щирих душевних переживань Овідія (поет-вигнанець сумує за Римом, але ніколи вже не побачить своє рідне місто);

називає твори інших видів мистецтв щодо вивчення творчості Овідія (ілюстрації Ф.Константинова, П.Пікассо, опера К. Глюка «Орфей і Еврідіка», музика Р.Штрауса «Метаморфози» та інші твори).

1




27

ТО Твір на одну з тем:

1. «Світ очима еллінів». 2. «Мої улюблені сторінки античної літератури».

3. Образи античної літератури у творчості світового письменства.


Тематичне оцінювання

Твір на одну з тем:

1. «Світ очима давніх греків»

2. «Мої улюблені сторінки з античної літератури».

3. Образи античної літератури у творчості світового письменства. (або інша тема за вибором)


Учень:

уміє узагальнювати знання про античну літературу, наводить приклади, визначає найсуттєвіше;

характеризує образи античної літератури;

висловлює власні судження про роль та значення античної літератури серед європейських літератур.

1




Жанрово-тематичне розмаїття середньовічної літератури

28

Середньовіччя як історична і культурна доба.

Середньовіччя як історична і культурна доба, її хронологічні межі.

Учень:
називає і пояснює хронологічні межі доби Середньовіччя: від V (476 рік – падіння Риму, Західної Римської імперії) до XV століття (падіння Візантії; географічні відкриття, в т. ч. Америки; винахід книгодрукування);
порівнює відомості про культуру Середньовіччя, отримані на уроках всесвітньої історії, історії України та зарубіжної літератури.

1




29

Із китайської лірики.

Лі Бо (701-762). Вишуканість і тонкий ліризм його поезії.



Із китайської лірики. Лі Бо (701–762)
“Входжу в річку...”, “Печаль на яшмовому ґанку”

“Вулкан поезії” Лі Бо, вишуканість і тонкий ліризм його поезії. Свіжість і несподіваність поетичних асоціацій у вірші “Входжу в річку...”. Елегійні мотиви поезії “Печаль на яшмовому ґанку”.



Учень:
знає короткі відомості про творчість Лі Бо;

пояснює, чому творчість Лі Бо вважається вершиною світової лірики;

висловлює власні судження про свіжість і несподіваність поетичних асоціацій у вірші Лі Бо “Входжу в річку...”, про елегійні мотиви його поезії “Печаль на яшмовому ґанку”;
виразно читає і аналізує вірші Лі Бо.

1




30

Лірика Ду Фу, її проблематика.

Ду Фу (712–770)
“При місяці згадую брата”, “Пісня про хліб і шовк”, “Повертаються дикі гуси”
Лірика китайського поета Ду Фу, її проблематика. Засудження війни у вірші “При мiсяці згадую брата”. Поетизація мирної праці в поезії “Пісня про хліб і шовк”, її асоціативний зв’язок із біблійною метафорою про необхідність “перекувати мечі на рала”. Мотив ностальгії поета-мандрівника за батьківщиною в поезії “Повертаються дикі гуси”.

Учень:
знає короткі відомості про творчість ДУ Фу;

пояснює Ду Фу вважається вершиною світової лірики:

називає провідні думки поезій Ду Фу: засудження війни у вірші “При місяці згадую брата”; поетизацію мирної праці в поезії “Пісня про хліб і шовк”, її асоціативний зв’язок із біблійною метафорою про необхідність “перекувати мечі на рала”; мотив ностальгії поета-мандрівника за батьківщиною в поезії “Повертаються дикі гуси”;
виразно читає і аналізує вірші Ду Фу.

1




31

Рудакі, Гафіз -
корифеї персько-таджицької лірики.

Із персько-таджицької лірики
Рудакí (бл. 860–941). Газелі, рубаї, бейти.
Гафíз (бл. 1325–1389 або 1390). Газéлі.
Увага до внутрішнього світу людини, найтонших відтінків її почуттів, оспівування жінки, кохання як характерні риси персько-таджицької середньовічної лірики.

Учень:
знає короткі відомості про Рудакі, Гафіза -корифеїв персько-таджицької лірики;

знаходить у текстах віршів Рудакі, Гафіза цитати, що свідчать про увагу поетів до внутрішнього світу людини, найтонших відтінків її почуттів, оспівування жінки, поетизацію кохання (“...На душі – скарбниця щастя, я з кохання наче цар” /Гафіз/);

наводить приклади алегоричної багатозначності образів;

виразно читає вірші Рудакі і Гафіза;

ТЛ Дає визначення поняттям: бейт, газель, рубаї.

1




32

Омар Хайям. Життєві спостереження в творчості.

Омáр Хайям (бл. 1048–після 1122). Роздуми, життєві спостереження та їх узагальнення в творчості

О. Хайяма.



Учень:
знає короткі відомості про життя і творчість Омара Хайяма;

виразно читає рубаї О.Хайяма (1-2 рубаї за вибором);

наводить приклади алегоричної багатозначності образів персько-таджицької поезії: наприклад, алегорично-символічні образи троянди і солов’я: “Троянда вранішня ошатністю своєю чарує солов’я, співця свого”.

1




33

Урок розвиток зв’язного мовлення Розмірковуємо разом з О.Хайямом..

Урок розвиток зв’язного мовлення

Розмірковуємо разом з О.Хайямом. (усно або письмово)



Учень:

виразно читає рубаї О.Хайяма;

аналізує прочитане;

розуміє і пояснює глибокий філософський зміст поезії О. Хайяма;

висловлює власні міркування з приводу прочитаних поезій.

1




34

Тематичне оцінювання Лірика східного середньовіччя.

Різнорівневі тестові завдання (за варіантами).

Тематичне оцінювання Лірика східного середньовіччя.

Різнорівневі тестові завдання (за варіантами)



Учень:

називає і пояснює хронологічні межі доби середньовіччя;

називає поетів східного середньовіччя, їхні поезії;

розуміє провідні думки східної середньовічної поезії;

наводить приклади художньої особливості творів;

пояснює значення середньовічної східної поезії для світової культури;

аналізує вірші;

співвідносить творчість поетів з культурно-історичними регіонами а) далекосхідного: творчість китайських поетів Лі Бо і Ду Фу;

б) середньосхідного: персько-таджицьку поезію (Рудакі, Омар Хайям, Гафіз);



висловлює власні судження про східну поезію, її особливості;

ТЛ Дає визначення понять: газель, бейт, рубаї.

1




35

ПЧ

Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі».



Позакласне читання

Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі»




Учень:

знає короткі відомості про поета;

виразно читає і аналізує поетичний твір;

розуміє провідні думки автора; характеризує поетичні образи героїв твору;

висловлює власні судження про твір та його героїв.

1




36

Творчість провансальських трубадурів, її жанрово-тематичне багатство. Джауфре Рюдель –“Мені під час травневих днів...”

Із західноєвропейської поезії
Творчість провансальських трубадурів, її жанрово-тематичне та стильове багатство, ідейно-художні особливості.
Джауфрé Рюдéль (серед. XII ст.) Канцона (“Мені під час травневих днів...”)



Учень:
знає короткі відомості про Джауфре Рюделя;

пояснює, в чому полягають особливості рицарської поезії (провідні теми служіння сюзерену, оспівування війни, поклоніння Чарівній Дамі, поетизація кохання);
визначає канцону Джауфре Рюделя “Мені під час травневих днів...” як характерний твір рицарської поезії: знаходить приклади звертання до Чарівної Дами, втілення в ньому специфічного рицарського культу Чарівної Дами з його формулою “кохання віддалік” – піднесеного, духовного почуття до жінки, якої рицар, можливо, жодного разу не бачив.

1




37

Бертран де Борн. Оспівування ідеалів рицаря в “Сирвенті” (“Люблю травневий світлий час...”).

Бертрáн де Борн (бл. 1140 – бл. 1215). “Сирвента” (“Люблю травневий світлий час...”)
Твори Джауфре Рюделя та Бертрана де Борна як втілення світосприйняття значної частини західноєвропейського рицарства.

Учень:
знає короткі відомості про Бертрана де Борна;

висловлює судження про особливості втілення ідеалів рицаря в сирвенті Бертрана де Борна “Люблю травневий світлий час...”: (оспівування мужності, сміливості вояків під час бойових дій; заклик до війни як “нормального” стану середньовічного рицарства.

ТЛ Дає визначення понять: канцона, рицарська поезія.

1





Далі буде1
06.07.2008


1 Повний текст можна придбати у видавництві «Грамота» (контактний тел. 80442539804).





Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 8 клас 12-річної школи iconПлан-конспект уроку Предмет зарубіжна література. Клас 6 (за програмою 12-річної школи. Розділ «Людина І світ».) Тема : «Розкриття основ духовно осмисленого життя. Проблема персональної
Тема : «Розкриття основ духовно осмисленого життя. Проблема персональної відповідальності за вчинок в казці-притчі А. де Сент- екзюпері...
Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 8 клас 12-річної школи iconПрограма 5 клас Романюк Тетяна Василівна Зарубіжна
Зарубіжна література. Посібник для контролю навчальних досягнень учнів (за підручником Волощук Є. В.). Нова програма. 5 клас. Бережинці,...
Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 8 клас 12-річної школи iconЗарубіжна література
Відповідно до наказу мон україни від 08. 05. 2015 №518 змінено назву предмета "Світова література" на "Зарубіжна література"
Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 8 клас 12-річної школи iconІнформаційно-методичний центр
...
Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 8 клас 12-річної школи iconЗарубіжна література
О. О. Ісаєва, Ж. В. Клименко, А. О. Мельник «Світова література». 11 клас. Рівень стандарту
Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 8 клас 12-річної школи iconЗарубіжна література Календарне планування на 5 клас. Лк «Література І культура» ек
Лк «Література І культура» ек «Елементи компаративістики» тл "Теорія літератури"ус «Україна І світ»
Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 8 клас 12-річної школи iconПрограми для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання зарубіжна література
Предмет Зарубіжна література — важлива складова літературної освіти українських школярів
Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 8 клас 12-річної школи iconПоверхневі води україни. Річки. Мета
Обладнання: фізична карта України, карта поверхневих вод України, кліматична карта, атлас, підручник; типовий план характеристики...
Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 8 клас 12-річної школи iconАнна-Марія Богосвятська Людмила Ковальова
Зарубіжна література 8 клас для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням філології
Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 8 клас 12-річної школи iconМ. Зарубіжна література. 11 Клас зміст І. Література першої половини ХХ ст. Вступ. Історико-соціальне тло доби
Хх століття увійшло в історію людства як час визначних наукових відкриттів та економічних досягнень, але водночас І як епоха глобальних...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка