Довідка від видавництва: Це книга про громадянина-патріота



Сторінка1/19
Дата конвертації05.05.2017
Розмір4.65 Mb.
ТипДовідка
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Осип Зінкевич, Микола Француженко, ред.

ВАСИЛЬ СТУС В ЖИТТІ, ТВОРЧОСТІ, СПОГАДАХ ТА ОЦІНКАХ СУЧАСНИКІВ

Статті, нотатки і виступи Василя Стуса. Листи до друзів. Судові й позасудові репресії,


виступи на захист Василя Стуса. Таборові записки Василя Стуса. На смерть Василя Стуса.
Спогади сучасників про Василя Стуса. До джерел творчости поета.


ВАСИЛЬ СТУС

(8. І. 1938 – 4. IX. 1985)

* * * * *



коротка
біографічна
довідка

ВІД ВИДАВНИЦТВА:
-----------------------------------

Це – книга про громадянина-патріота.

Це – книга про українського інтеліґента.

Це – книга про поета, літературознавця, критика, філософа, співтворця сучасного українського культурного відродження.

Це – книга про політв'язня, який волів умерти, аніж зганьбити свою честь, гідність, совість на догоду режимові.

Це – книга – про друга-товариша, про сина, чоловіка, батька.

Це – книга про Українця.

Українське Видавництво «Смолоскип»


ім. В. Симоненка

Видавництво складає щиру подяку Ніні Строкатій


і Олексі Веретенченкові за допомогу у підготовці цього збірника.




НІНА СТРОКАТА: УКРАЇНСЬКОМУ ЧИТАЧЕВІ

Іван Світличний. В. Стусові.

Святослав Караванський. На смерть поета.

Марта Тарнавська. На смерть Василя Стуса.

Рольф Аппель. Некролог Василеві Стусові.

Галя Мазуренко. Безсмертники.

Яр Славутич. Пам'яті Василя Стуса.
СТАТТІ, НОТАТКИ І ВИСТУПИ ВАСИЛЯ СТУСА

ЛИСТИ ВАСИЛЯ СТУСА ДО ДРУЗІВ

ТАБОРОВІ ЗАПИСКИ ВАСИЛЯ СТУСА

СУДОВІ Й ПОЗАСУДОВІ РЕПРЕСІЇ, ВИСТУПИ НА ЗАХИСТ ВАСИЛЯ СТУСА

НА СМЕРТЬ ВАСИЛЯ СТУСА

СПОГАДИ СУЧАСНИКІВ



ПРО ВАСИЛЯ СТУСА – ІНТЕРВ'Ю З НАДІЄЮ СВІТЛИЧНОЮ

МИХАЙЛО ХЕЙФЕЦ: «В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ ТЕПЕР БІЛЬШОГО НЕМА...»

СЕРГІЙ СОЛДАТОВ: ПАМ'ЯТІ ВАСИЛЯ СТУСА

В ЛИСТАХ ПРО ВАСИЛЯ СТУСА

ДО ДЖЕРЕЛ ТВОРЧОСТИ ПОЕТА



ЛЕОНІД ПЛЮЩ: ВБИВСТВО ПОЕТА ВАСИЛЯ СТУСА

ОСТАП ТАРНАВСЬКИЙ: ЗНАЙОМСТВО З ПОЕТОМ ВАСИЛЕМ СТУСОМ

БОГДАН РУБЧАК: ПЕРЕМОГА НАД ПРІРВОЮ   (Про поезію Василя Стуса)

ЛЕОНІД РУДНИЦЬКИЙ: ВАСИЛЬ СТУС І НІМЕЦЬКА ЛІТЕРАТУРА

ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ: ТРУНОК І ТРУТИЗНА   (Про «Палімпсести» Василя Стуса)

ЛЮДМИЛА ВОЛИНСЬКА: «ПРОЩАЙ, УКРАЇНО, МОЯ УКРАЇНО,
ЧУЖА УКРАЇНО, НАВІКИ ПРОЩАЙ!».  НА СМЕРТЬ ВАСИЛЯ СТУСА.

БІБЛІОГРАФІЯ ВАСИЛЯ СТУСА

ПУБЛІКАЦІЇ ТВОРІВ ВАСИЛЯ СТУСА ОКРЕМИМИ КНИГАМИ


-----------------------------------------------------------------------------------------------------------

Перша збірка віршів Василя Стуса


„Зимові дерева”, 1970 рік.
Обкладинка А. Стебельської.




Збірка віршів Василя Стуса


„Свіча в свічаді”, 1977 рік.
Обкладинка Христини Гориславської.




Збірка матеріялів і віршів Василя Стуса німецькою мовою “Ein dichter im Widerstand”. 1984 рік.






Збірка віршів Василя Стуса „Палімпсести”. 1986 рік.


Обкладинка Марії Голінатої.

©  Василь Стус в житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників.  Упорядкували і зредаґували Осип Зінкевич і Микола Француженко.
Бібліотека «Смолоскипа» ч. 53.  Українське Видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка.  Балтимор – Торонто 1987.
Серія – «Розстріляна й заборонена творчість діячів української культури», ч. 1.  Printed by Ukraprint inc., 10902
Summit Ave., Woodstock, Md. 21163.  Library of Congress Catalog Card Number: 86-62087.  ISBN: 0-914834-57-6.

Василь Стус. Коротка біографічна довідка.
--------------------------------------------------------------------

Народився 8 січня 1938 року в селі Рахнівці Гайсинського р-ну Вінницької обл., одружений (дружина – Валентина В. Попелюх, нар. 18 червня 1938 р.; син Дмитро, нар. 15 листопада 1966 р.), поет, публіцист. Закінчив Донецький педагогічний інститут, служив в армії, працював учителем, робітником. В 1964 р. став аспірантом Інституту літератури АН УРСР, звідки його звільнили в вересні 1965 р. Його поезії і статті були друковані майже в усіх республіканських періодичних виданнях. За виступ на захист заарештованих українських інтеліґентів був постійно переслідуваний. У червні 1966 р. був звільнений з посади старшого наукового співробітника Державного історичного архіву в Києві. Перед першим арештом працював старшим інженером. Був заарештований у січні 1972 р. і засуджений у Києві у вересні того ж року до 5 р. табору суворого режиму і 3 р. заслання. Ув'язнення відбував у концтаборі в Мордовській АРСР, а заслання в Магаданській обл. Після повного відбуття строку покарання повернувся на Україну і жив у Києві. В жовтні 1979 р. став членом Української Гельсінкськоі Групи. За участь в Групі був заарештований у травні 1980 р. і засуджений того ж року до 10 р. ув'язнення і 5 р. заслання. Покарання відбував у концтаборі ч. 36-1 в Пермській обл., де важко хворів. Помер у тому ж концтаборі 4 вересня 1985 року.


Ніна Строката. Українському читачеві.

Воістину, сказитись легше, аніж бути собою, бо ані зубила, ані молотка.

З табірного щоденника Василя Стуса.

Куди б не закинула доля українця, він усім серцем тужить за Україною. Тим і прислухається до всього, що дістається з задротованого краю. А це здебільшого скупі вістки про життя тих, кому важко бути українцем на власній – не своїй землі. Та куди більше новин доходить про репресії, про те, що молох ҐУЛАҐу забирає з України сили, які могли б сприяти загальному національному піднесенню.

Зосередження в таборах і тюрмах активного прошарку нації змушує приглядатися до всього, що є дорібком невольницької думки. До того дорібку належать поезія й малюнки, есеї та нотатки, листи й заяви: протестні, інформативні, благальні.

Каральна система СРСР позбавляє змістовних новин і невольника, котрий був воїном свободи, і невольника-інтелектуала. В таких умовах думка й уява обертаються навколо тем з добре знаного минулого, а ідейний та духовний обмін в середовищі запроторених допомагає шліфувати погляди, концепції, світогляд. І може, саме заґратована думка найбільш здатна відтворити дійсність, бо раз-у-раз перевіряє себе в щоденних сутичках з силами тиранії.

Василь Стус був одним з тих, хто в неволі знайшов волю. Тим то й запрошуємо до знайомства з його творчістю й поглядами. Василь устиг сказати про те, хто, як і коли маніпулює громадською думкою; про те, що час кличе мистця на опір та на волячий терпець; про те, що приносить участь в дозволених формах національного життя; про капітулянтів у поезії; про надпотужний тиск над людиною і про те, як важко виробити ідеальний взірець поведінки. Кожен читач Василя Стуса знайде в його невольничих роздумах якусь частину своїх власних роздумів.

Хто збирається «думать, сіять, не ждать, і посіяне жать», той візьме думки й муки Василя Стуса у свою дорогу до наступного століття, що йтиме через нетрі, джунглі й сади двадцятого віку.

Іван Світличний

В. Стусові



У нас нема –
зерна неправди за собою.

Т. Шевченко

Коли твій вистражданий злочин,
Твоя окрадена любов,
Тоді нехай в чаду обмов
Ганьблять тебе ганьбою збочень,

Відступництва, і зрад, і змов, –


Той чорний суд тобі ні по чім
І ти в пусті й холодні очі,
Як в прірву, глянеш знов і знов,

І будуть глузи, глум, погорда –


Тобі найвища нагорода, –
І ти на проби й гарт готов,

Ти крізь Мордовії й Сибіри


Нестимеш гордо світло віри
В свою незраджену любов.

Святослав Караванський

На смерть поета

Умирають в тюрмі поети...
Умирають в тюрмі пророки...
І ніхто, десь, на всій плянеті
Не зуміє сказати, доки?

Доки будуть на душогубства


Християни дивитись мовчки,
Нахвалятися братолюбством
І дружити з поріддям вовчим?

Доки будуть молити Бога,


Хоч не жде він від нас молитви?..
Те, що жде Він – це перемога,
Перемога на полі битви.

Буде Бог не по нашім боці,


Доки ми не йдемо всі разом,
Доки Гриць ворогує з Троцем,
А в чоло дістається блазень...

Тільки де ж того слова взяти,


Що єднає вогонь і воду,
Що до брата зближає брата,
І сварню оберта на згоду?

Хтось забрав нам слова високі


Й дав їх іншим на цій плянеті...
Умирають в тюрмі пророки,
Умирають в тюрмі поети...

Марта Тарнавська

На смерть Василя Стуса

Не перебільшуйте важливости поетів!
В Америці, наприклад, хто їх знає?
Малий школяр назве вам президента,
зірок екрану, славних бейзболістів –
чи знає він поета хоч одного?
Пізніше, може, юним гімназистом
у школі прочитає про Шекспіра
і, може, вивчить на завдання вірш...
Якщо він технік, медик чи правник,
то і пізніше, в університеті
поезія йому буде чужа,
і він адвокатом чи лікарем не знає,
що Вітменовий міст на Делавері
у небо виріс із листків трави...
Не перебільшуйте важливости поетів!

І парадокс: стоїть потужна сила,


що запускає кораблі у космос,
що дулами ракет континентальних
лякає мирний люд на святі миру –
імперія від заходу до сходу
з форпостами на всіх кінцях землі –
і раптом: паніка, істерія, терор,
бо появились десь ліричні вірші,
що їх читає горстка могікан:
Електронічну зброю – на поетів!
В концтабір їх! На клапті дерти вірші!
(– стара традиція Шевченкових часів –)...
Яка ж непевна влади ця держава,
що так простих боїться палімпсестів.

Рольф Аппель

Некролог Василеві Стусові



Українському поетові,
що загинув у таборі праці

Вони посадили свободу


за високі огорожі
вони посадили свободу
в тюремні каземати
вони заслали свободу
в невільницькі табори

але Василь живе

Вони заткали поетові
рот і уста
та піддали його
мукам і тортурам
щоб врешті доконати
його людську подобу

але Василь живе

Вони викрали його поезії
та знівечили його тіло
вони заборонили йому
вживати рідної мови

але Василь живе

А потім
вони позбавили його життя
і надіялися, що нарешті
обтяті його крила
але над мертвим тілом
піднявся орел до свобідного лету

бо Василь живе

Він живе в своїх віршах та писаннях
і жодні тортури ані смерть
не зможуть перешкодити
щоб Василь був аж таким вільним
щоб простити своїм убивцям
всім тим
державним чинушам
тому що в них менше життя
ніж у Василевих тлінних останках
що тепер немов шуляк
кружляє над їхнім сумлінням

і Василь живе



Галя Мазуренко

Безсмертники

Ой, чути! Чи не чути?

Чи неначе за стіною, тою глухою


І шум, і плач, і гомін?

Чи знати, чи не знати? Чи маємо ми доказ?


Чого розбивсь термометр та й пропав рукопис?

Розсипалась на ліжко ртуть. Її вже не зберуть!

Або не знав, що діяв, той, що йшов на злочин?
І в'язень після «землетрусу» не воскресне
У лічниці, і «діло шите крите і кінці у воду»
І дійсно все, мов проковтнуло совість,

Шусть і змовкло!

Та потім відгукнулись, як рідня

Стійкі, уперті, чесні люди...

І голову безсмертники оточуть
У поета,

І згодом запитає внука у бабусі:


«Скажи, я хочу знати все про Стуса Василя,
Про його твори, про його жорстоку долю!»
А бабця відповість:
«Сказала б я. Та двері мають вуха.

І я боюся тої смерти, щоб від отруї не умерти».



Яр Славутич

Пам'яті Василя Стуса



I

Бота вбиває поетів. Сталін митців щонайкращих


Довго виводив на скін, Стуса добив Горбачов.
Завжди стріляють у мозок, нищать знеможене тіло
Ті, хто не в силі спинити мислі визвольної лет.

II

Поетогубці, вольностей кати,


Що стали пострахом навколо Кремлю,
Ви осквернили благодатну Землю
І чисте Небо й зоряні Світи!

Нащадки вбивця, вбивці правоти,


Не скаже Бог «На суді відокремлю
Всі ваші злочини». Йому я внемлю –
Кремлівський клір до плахи повести!

Стоять ряди опричників суворих


На мавзолею смертолобних хорах,
Де хижо скалить граненим клинком

Очей чавуни сталінська подоба –


І дротяним звисає канчуком
Тавро диявола з тупого лоба.

IIІ

Ти не самотній, Стусе, в Колимі


Чи десь на рвистих берегах Байкалу:
Важкі вітри виспівують зимі
Твій красний вірш із болю і металу.

Мільйони душ у пралісах густих


Єднають сили праведного труду.
І на чолі їх сам Архистратиг
Веде убивців генія до суду.

СТАТТІ, НОТАТКИ І ВИСТУПИ ВАСИЛЯ СТУСА

Двоє слів читачеві.

[ Друкується за виданням: Василь Стус, «Зимові дерева». – Брюссель, «Література і мистецтво», 1970, стор. 9-10. ]

Перші уроки поезії – мамині. Знала багато пісень і вміла дуже інтимно їх співати. Пісень було стільки, як у баби Зуїхи, нашої землячки. І таких самих. Найбільший слід на душі – од маминої колискової «Ой, люлі-люлі, моя дитино». Шевченко над колискою – це не забувається. А співане тужно: «Іди ти, сину, на Україну, нас кленучи» – хвилює й досі. Щось схоже до тужного надгробного голосіння з «Заповіту»: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте, і вражою злою кров'ю волю окропіте». Перші знаки нашої духовної аномалії, журба – як перше почуття немовляти в білому світі. Це були – враження од дитинства. Гарного дитинства.

Шкільне навчання – вадило. Одне – чужомовне, а друге – дурне. Чим швидше забудеш школу, тим краще. В четвертому класі щось заримував про собаку. По-російському. Жартівливе. Скоро минуло. Відродилося в старших класах, коли прийшла любов.

Інститутські роки – трудні. Перша публіцистика віршована – позви з історією. Захоплення Рильським і Вергарном. Ще чогось прагнув безтелесий дух. І знову ж – любов. Стужілий за справжньою (не донецькою) Україною, поїхав учителювати на Кіровоградщину, поблизу Гайворона. Там витеплів душею, звільнився од студентського схимництва. Армія – прискорила. Почувся мужчиною. Вірші, звичайно, майже не писалися, оскільки на плечах – погони. Але там прийшов до мене Бажан. Тоді ж – перші друковані вірші – 1959 рік.

Післяармійський час був уже часом поезії. Це була епоха Пастернака і – необачно велика любов до нього. Звільнився – тільки десь 1965-6 рр. Нині найбільше люблю Гете, Свідзінського, Рільке. Славні італійці (те, що знаю). Особливо – Унґаретті, Квазімодо.

Ще люблю «густу» прозу – Толстого, Гемінґвея, Стефаника, Пруста, Камю. Вабить – і дуже – Фолкнер.

З молодших сучасників найбільше ціную В. Голобородька. Потім – Вінграновського. І, звичайно, Л. Кисельова. Ненавиджу слово «поезія». Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші. Деякі з них – як на мене – путящі.

І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любови, долає природне почуття зненависти, звільнюється од неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед. А людина – це, насамперед, добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а – робив би коло землі.

Ще зневажаю політиків. Ще – ціную здатність чесно померти. Це більше за версифікаційні вправи!

Один з найкращих друзів – Сковорода.

Київ, 1969.

Василь Стус

На поетичному турнірі.

[ Друкується вперше на Заході за журн. «Дніпро», ч. 10. – Київ, 1964, жовтень, стор. 150-153. ]

«День поезії» завжди нагадує чимось поетичний турнір. Читач має змогу розважно поцінувати як книгу в цілому, так і окремі виступи, не беручи до уваги ні біографій, ні заслуг визнаних чи невизнаних, молодих чи вже підстаркуватих літературних талантів. Вбираючи в себе краще з створеного останнім часом нашими поетами, такий збірник значною мірою засвідчує стан сьогоденної нашої поезії.

Автори «Дня поезії», представлені одним-двома віршами, пізнаються трохи інакше, ніж коли б ми знайомилися з ними за їх окремими виданнями. Об'єктивність підходу читача до того чи іншого автора такого збірника значно зростає. Через те деякі поети виграють у наших очах, інші ж – чимало втрачають. Про таку книгу не скажеш словами Ґете, що головне – чи сподобалась вона в цілому, а не окремі образи в ній. Тут доведеться брати до уваги і те, й інше. Адже в «Дні поезії» поразки одного відтіняються чи, навпаки, стушовуються успіхами іншого, тематична окресленість збірника може, залежно від принципу добору матеріялу, дуже мінятись, але, сказати б, напрямки художнього освоєння дійсности в ній легко запримітити. Тому й хотілося б спинитись на деяких питаннях, що стосуються художньої практики наших поетів, наскільки вони окреслені в книзі.

У «Дні поезії» є немало гарних творів. Музично скомпонований вірш П. Тичини з його в кількох ракурсах виявленою глибинною діялектикою життя і творчости («Срібної ночі»), тугий ритм поезій М. Бажана, стиснений філігранне чіткою афористичністю триптих М. Рильського, в якому читач віднайде розлогі авторові асоціяції, кілька віршів А. Малишка з їх трудною любов'ю і вірою людини, громадянина, поета.

Оздоблюють книгу й вірші П. Воронька і В. Мисика, Л. Костенко і В. Симоненка, Б. Нечерди та І. Жиленко. Так, талановитих поезій немало, як немало й продукції зразкових віршоробів, отих пристяжних літературних шкап, до яких так пасує мораль відомої байки Глібова про орачів та муху...

Передусім відзначимо ширшу низку проблем, що їх намагаються розв'язати наші поети. Однак художнє втілення цих життєвих проблем не завжди досконале, щоб не сказати більше. І тут ми підходимо до найболючішого питання нашої поезії – міри естетичности багатьох віршів, їх художньої внутрішньої цілісности. Часто складається враження, що той чи інший поет, згубивши за якимсь поворотом художні орієнтири, заблудився в хащах повзучого емпіризму, ковзькоі ілюстративности, претенсійного менторства чи усталено-традиційного милування й оспівування, звідки вже не сила вибитись на дорогу справжнього мистецтва. Зовнішній осучаснений антураж, збагачений на ракети, космодроми, антиречовину, Пікассо, кібернетику чи галактики, не може врятувати слабкого і малоестетичного в своїй суті вірша. Зріс тільки словниковий запас; розуміння поетичного зросло в значно меншій мірі. Звичайно, то добре, що нарешті наш поет пересічного рівня помалу відходить від важко експлуатованої довгими когортами поетичних бездар багатої української фльори, де над садочками, квіточками, квітниками, вишнями гудуть бджоли і цвірінькають немудрі горобці, де в кожному гаї традиційні солов'ї вже вкотре рятують убогість поетичної фантазії і життєвих інтересів вірного служителя муз. Хоч сліди такого «патріотичного» замилування ще помітні в книзі, але їх не багато. Певно, слово «відкриття» збагачене нашим часом на імперативний відтінок.

Петро Дорошко, наприклад, пише:

Краса обступала, як злива,
Радів я, либонь, до нестями.
Бо всі ці побачені дива
Моїми були відкриттями.

Одне біда: ці відкриття, які поет бере, за власним визнанням, «на доказ», є тільки його власні. Недостатня льокалізація теми, а почасти й абстрактна її постановка спричиняються до багатьох істотних помилок; відсутність внутрішньої життєвої (отже, й поетичної) цілісности не дає змоги художньо втілити свій задум. Виною цього є те, що деякі поети йдуть не від конкретної дійсности, а від наперед заданої схеми. Мистецтво – не ілюстрація постульованих істин, в кращому разі воно, художньо відбиваючи дійсність, може мати з ними дотичні точки. Так само не може воно виходити з логізованих, нехай і дуже правильних, істин. Чи не тому виникають вірші чисто баєчного типу, які нібито й писані задля моралі («Щастя» П. Ребра, «Справжнє золото землі» Ю. Стадниченка, «Сталеве дзеркало» В. Ткаченко, «Вершина краси» К. Журби). І саме через це залишають нас байдужими вірші, де поет пише не про окрему подію, окрему людину, а про «плач острова Різдва» (П. Ребро), про «брітанський музей» (М. Шеремет) і т. ін.

Чимало в книзі й поетичної публіцистики. Маючи меншу здатність емоційно заражати читача, такі вірші потребують глибокої думки чи бодай гострої і переконливої авторської пристрасти. Одним із небагатьох вдалих публіцистичних віршів є поезія В. Симоненка «Монархи». Скупо подані автором гостро сатиричні, часом гротескні деталі («роззявляли пащі, мов кратери») зцементовуються реальною, живою думкою. «Диктаторів, королів, імператорів», що з калюж крови прориваються таким же кривавим голодним ревом: «ми – символ доби», потішають безхребетним холуйством плазуючі блазні...

Тема нібито уривається. Насправді вона підхоплена автором, що тепер подає її в контрасті:



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Схожі:

Довідка від видавництва: Це книга про громадянина-патріота iconС.І. Гессен Завдання формування громадянина-патріота визнається пріоритетним низкою нормативних документів: Національною стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021 року Указ Президента України від 25
Коротич Ірина Василівна керівник гуртка соціально-реабілітаційного напряму Чугуївського будинку дитячої та юнацької творчості Чугуївської...
Довідка від видавництва: Це книга про громадянина-патріота iconОсновні орієнтири виховання учнів 1-12-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України (програма)
Тому мета сучасного освітнього процесу — не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів,...
Довідка від видавництва: Це книга про громадянина-патріота iconОсновні орієнтири виховання учнів 1-12-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України (програма)
Тому мета сучасного освітнього процесу — не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів,...
Довідка від видавництва: Це книга про громадянина-патріота iconПрограма з української літератури для 5-9 класів загальноосвітньої спеціальної школи
Тому в Державному стандарті змістом базової освіти передбачається створення оптимальних передумов «для всебічного розвитку особистості»...
Довідка від видавництва: Це книга про громадянина-патріота iconКнига року Бі-Бі-Сі 2012 (Книга року bbc) — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Книга року Бі-Бі-Сі
Ця книга про те, як можна подолати свій страх. Про те, як можна навчитися навіть із найстрашніших І найзагрозливіших синьомордів...
Довідка від видавництва: Це книга про громадянина-патріота iconДень захисника Вітчизни Мета
Мета: формувати почуття патріотизму, духовності, національної свідомості, любові до свого народу, його історії, гордості за минуле...
Довідка від видавництва: Це книга про громадянина-патріота iconДо 100-річчя від дня народження
Біобібліографічний покажчик містить інформацію про буковинського єврейського письменника, почесного громадянина м. Чернівці Йосифа...
Довідка від видавництва: Це книга про громадянина-патріота iconОльга Леонідівна Майборода Учитель історії Петраківського нвк катеринопільської районної ради Черкаської області використання творів тараса шевченка на уроках у загальноосвітньому навчальному закладі
Виходячи з власного досвіду у статті порушено питання можливих шляхів використання творів Т. Шевченка на уроках історії з метою розвитку...
Довідка від видавництва: Це книга про громадянина-патріота iconПоложення про звання та відзнаки Рівненської міської ради згідно з додатком Затвердити описи: диплома Почесного громадянина міста Рівного згідно з додатком 2; посвідчення Почесного громадянина міста Рівного згідно з додатком 3

Довідка від видавництва: Це книга про громадянина-патріота iconМихайло Грушевський: від історії до політики
Познайомити учнів з науковою та політичною діяльністю М. Грушевського, створити його історичний портрет як видатного політичного...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка