Довідка «За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами»



Скачати 300.27 Kb.
Дата конвертації09.04.2017
Розмір300.27 Kb.
ТипДовідка

Календар знаменних дат 29 січня

У ЦЕЙ ДЕНЬ У 1918 РОЦІ ВІДБУЛАСЬ
БИТВА ПІД КРУТАМИ

(Історична довідка)


«За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами»



На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…
Павло Тичина. «Пам’яті тридцяти»

90 років тому історія України закарбувала на своїх скрижалях новий символ, який став невід’ємною складовою генетичної пам’яті українського народу. Цей символ — Крути!

29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є сяючим дороговказом для десятків поколінь незламних борців за свободу та незалежність рідної землі, за власну Українську державу.

Неоголошена війна радянської Росії проти УНР розпочалась з середини грудня 1917. Протягом 3–4 тижнів більшовицькі загони з Росії встановили радянську владу у Харківській, Катеринославській і Полтавській губерніях. Наступ на Київ червоні війська вели двома групами: перша йшла по залізниці Харків-Полтава-Київ, друга просувалась у напрямку Курськ-Бахмач-Київ. Для охорони кордонів України з півночі, на станцію Бахмач ще 8.12.1917 прибули дві українські. сотні 1-ї Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького. У їхньому розпорядженні був саморобний бронепотяг під командою сотника С. Лощенка. З Бахмача висилалися дозори до Ворожби, Гомеля та Хутора-Михайлівського, які охороняли залізницю. 23.12.1917 сюди прибули ще дві сотні тієї ж юнацької школи, 14.1.1918 — 1-ша сотня новоствореного Студентського куреня, сформована з добровольців — студентів Українського національного університету, університету Св. Володимира, гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком. Загальна чисельність українських сил на цьому відтинку фронту становила 20 старшин, близько 500 юнкерів, студентської сотні (115–130 чол.), на озброєнні яких було 16 кулеметів та бронепотяг. Командир - сотник А. Гончаренко. Є відомості, що під час бою до них приєднались 80 добровольців із підрозділів місц. Вільного козацтва.

Більшовицьке угруповання, яке було сформоване з солдатів-росіян,  брянських червоно-армійців та балтійських матросів, складалося із загонів П. Єгорова (1300 чол.), Р. Берзіна (3500 чол.) та г С. Кудинського (800 чол.). Під час бою до них приєднався 1-й Петроградський загін. Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис, збільшовизованих робітників, А.Гончаренко наказав відступити до станції Крути і зайняти там оборону. Ранком 16.1.1918 біля станції Крути українські, війська були готові до бою. Загальне керівництво здійснювали штабс-капітани Ф. Тимченко та Ф. Богаєвський. Укр. позиції були непогано підготовлені до оборони. Студентський курінь був поділений на 4 чоти по 28–30 чол., з яких зайняли оборону в окопах. Четверта складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, і перебувала в резерві. Біля 9 год розпочався наступ. Бій тривав кілька годин. Коли до більшовиків підійшло підкріплення — 1-й Петроградський загін та бронепотяг А. Полупанова — А. Гончаренко віддав наказ відходити до ешелону. Забравши вбитих і поранених, укр. військо відступило до ешелону, де близько 17 години зібрались усі підрозділи. Незабаром з’ясувалося, що не вистачає однієї чоти студентів, яка стояла найближче до станції. Відступаючи в сутінках, вони вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями і потрапили у полон. Коли більшовицький командуючий П. Єгоров довідався про втрати, які понесло його підрозділи (не менше 300 чол.), він наказав стратити полонених. Надвечір студентів та гімназистів розстріляли у дворі ст. Крути. Перед смертю гімназист-галичанин І Г. Піпський заспівав «Ще не вмерла України...», його спів підхопили й інші юнаки. Загальні втрати українців у бою під Крутами сягали близько 250 чол.; із них втрати студентської сотні склали приблизно 80 чол. (27 розстріляних, 10–12 вбитих у бою, 35–40 поранених, 7 полонених). Серед загиблих сьогодні відомі прізвища 20 — студенти Українського народного університету: Борозенко-Кононенко, Го-ловащук, сотник Омельченко, І. Пурик, Сірик, Чижів, О. Шерстюк; студенти Ун-ту Св. Володимира: Андріїв, Божко-Божинський, Дмитренко, М. Лизогуб, О. Попович, В. Шульгін; гімназисти Кирило-Мефодіївської гімназії: М. Ганкевич, В. Гнаткевич; прапорщики П. Кольченко, Г. Пінський, А. Соколовський, І. Сорокевич, Є. Тернавський.

Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. Тривалий час у загибелі студентів звинувачувалося керівництво українських Збройних сил, яке нібито кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося направити частину Гайдамацького кошу Слобідської України на чолі з С. Петлюрою, але в ніч на 16.1.1918 розпочався більшовицький заколот у Києві й довелося знімати війська з фронту.

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. За рішенням УЦР 18.1918 тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва та урочисто поховано на Аскольдовій могилі.

Бойко О. Крути //Довідник з історії України.-К.: Генеза, 2002.-С. 376



БІЙ ПІД КРУТАМИ
Українсько-радянська війна 19171921

Схема бою виконана сотником С. Горячко
Дата: 29 січня 1918 р.

Місце: Поблизу селища Крути Ніжинського району

Результат: Перемога Радянської Росії

Сторони: УНР, Радянська Росія

Командувачі: Аверкій Гончаренко (УНР), Михайло Муравйов (Радянська Росія)

Військові сили: УНР (близько 500 осіб: загін Вільного Козацтва армії УНР, Помічний студентський курінь)4

Радянська Росія (близько 4000: загін петроградських і московських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту)

Втрати: УРН (близько 300), Радянська Росія (незначна кількість)

Бій під Кру́тами — бій 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва: бій тривав годин із 5 між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми національно-свідомими київськими студентами, що захищали підступи до Києва. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, — та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крутів. На похороні у Києві біля Аскольдової могили президент Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш. Десятиліттями історія бою або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як в закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Лише згодом, у 2006 році на місці бою встановлено пам’ятник i у 80-ті роковини бою монетним двором випущено в обіг пам’ятну гривню.

Передісторія. Розклад сил

Неоголошена війна Радянської Росії проти УНР розпочалася в половині грудня 1917 року, а з проголошенням Четвертим універсалом незалежності України Центральною Радою УНР, 22 січня 1918 року країна опинилася у фактичному стані війни з більшовицькою Росією. «Маніфестом до українського народу» Володимир Ленін дав зрозуміти, що Радянська Росія не змириться з існуванням незалежної України, — та що більшовики передбачали поширення революції і на терени України. 12 грудня 1917 року Всеукраїнський з’їзд Рад у Харкові проголосив Україну радянською республікою і вже в половині грудня надходила військова і інша допомога більшовицьким силам в Україні. Під командуванням Антонова-Овсієнка 20 тисяч більшовицьких загонів прямували на схід України, а з північного сходу наступав загін Михайла Муравйова. Незважаючи на те, що загін звано Східним фронтом, він складався із більш шести тисяч чоловік, переважно московських і петроградських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту.[1][2] З кінцем грудня 1917 року радянську владу вже було встановлено у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях. На черзі був Київ. Загальне командування операцією по здобуттю столиці здійснював Михайло Муравйов; більшовицьке угрупування під його особистим керівництвом нараховувало до 6 тис. чоловік, мало кулемети і артилерію. Наступ на місто більшовицькі війська вели двома групами: одна по залізниці Харків-Полтава-Київ, друга у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.

Тим часом із майже 300 000 війська, яке було прихильним до Центральної Ради ще літом 1917 до січня 1918 кількість військ вірних УНР зменшилася до близько 15,000 чоловік по всій країні. Історики звертають увагу на здеморалізований стан українських військ, на їх стомленість війною —а передусім на відмінну систему революційних агітаторів у складі більшовицьких військ, які схиляли на свій бік цілі загони армії УНР.[3] Іншою загрозою для УНР, до речі, була велика кількість більшовицьких прихильників по країні, навіть у Києві. Вирішальним для долі бою під Крутами і реально загрозливим для уряду УНР було і більшовицьке повстання на заводі Арсенал, яке успішно придушено. За таких умов єдиною надією і опорою Центральної Ради осталась патріотично настроєна студентська молодь Києва, яку і залучено на захист столиці України.

Найкраще цю ситуацію описав Володимир Винниченко у своїй книзі «Відродження нації»:

«…Це була війна впливом… Наш вплив був менший. Він був уже остільки малий, що ми з великими труднощами могли складати якісь невеличкі більш-менш дисципліновані частини й висилати їх проти більшовиків. Більшовики, правда, теж не мали великих дисциплінованих частин, але їхня перевага була в тому, що всі наші широкі маси солдатства не ставили їм ніякого опору або навіть переходили на їхній бік, що майже все робітництво кожного міста ставало за ними; що в селах сільська біднота явно була більшовицька; що, словом, величезна більшість самого українського населення була проти нас.

Єдиною активною мілітарною нашою силою була наша інтелігентна молодь і частина національно-свідомого робітництва, яке гаряче стояло за українську державність, розуміючи за нами ту державність так само, як і ми її розуміли»…



Формування загонів

У Четвертому Універсалі уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами — а вже 5 січня 1918 р. на зборах студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і Українського народного університету було ухвалено створення студентського куреня Січових Стрільців. Незабаром з’явилося у київських газетах звернення до українського студенства.





«За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» — київський плакат 1918 року
Звернення до «До українського студентства»:

(«Нова Рада» з 11 січня 1918 р.)

«Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько-«большевицька» грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані. В цей час Українська фракція центру Університету св. Володимира кличе студентів-українців усіх вищих шкіл негайно прийти на підмогу своєму краєві і народові, одностайно ставши під прапор борців за волю України проти напасників, які хочуть придушити все, що здобуто нами довгою, тяжкою героїчною працею. Треба за всяку ціну спинити той похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічного занепаду. Хай кожен студент-українець пам’ятає, що в цей час злочинно бути байдужим… Сміливо ж, дорогі товариші, довбаймо нашу скелю і йдімо віддати, може, останню послугу тій великій будові, яку ми ж самі будували — Українській державі! Записуйтесь до «Куреня Січових Стрільців», який формується з студентів Університету св. Володимира та Українського Народного Університету, звідки, мабуть, ми будемо розподілені серед декотрих українських військових частин, для піднесення культурно-національної свідомості та відваги…» Всупереч радянським теоріям, вступ до куреня був винятково добровільний, єдиною погрозою для небажаючих був бойкот та можливе виключення зі складу студентів. До новоствореного куреня навіть вступили учні старших класів української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства м. Києва. Таким чином вдалося скласти дві сотні, на чолі яких поставили студента Українського народного університету — старшину (сотника) Андрія Омельченка. [5]

Для охорони кордонів України з півночі на станції Бахмач з середини грудня 1917 року перебував український гарнізон у складі чотирьох сотень (старших курсів) 1-ї Київської юнацької (юнкерської) школи імені Богдана Хмельницького. 26 січня прийшло повідомлення від цього загону Аверкія Гончаренка з-під Бахмача, що негайно потрібно допомоги проти наступаючих більшовицьких загонів, — а вже 27 січня прибуло підкріплення: перша сотня новоствореного Студентського куреня. Переважна більшість студентів була без жодної військової підготовки, дві швидкосформовані сотні мали недостатніх боєприпасів та були погано озброєні: мали лише 16 кулеметів та саморобний бронепоїзд у вигляді артилерійської гармати на залізничній платформі. На додаток, вже під час самого бою, приєдналося ще й 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва.



Хід бою


Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-більшовицькому налаштованих робітників, Аверкій Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути і зайняти оборону. Туди вони дісталися вже 28 січня 1918 р. Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від самої станції, були непогано підготовлені для бою. На правому фланзі вони мали штучну перешкоду — насип залізничної колії, на лівому — студентська сотня в складі вже наявного там загону почала риття окопів і спорудження земляних укріплень. Командувач загону в Бахмачі Аверкій Гончаренко мав у своєму розпорядженні 4 сотні бійців, переважно студентів та юнкерів. Студентський курінь був поділений на чотири чоти (взводи) по 28–30 чол. Три з них зайняли позиції в окопах, четверта, що складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, перебувала у резерві.

Урочисте перепоховання студентів у Києві 19 березня 1918 року
Наступного ранку 29 січня 1918 р., близько 9 години ранку розпочався наступ. Загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крутів. З тилу їх підтримував ще й бронепоїзд і гармата, які здійснювали виїзди у тил наступаючого ворога та вели їх обстріл. На залізничній платформі також була гармата сотника Лещенка, якою також стримували наступ більшовиків. Втрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувалися вперед. Їхня гарматна батарея, що до часу стріляла не досить вдало, зосередила вогонь по українських позиціях. Бій тривав більше 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. Приблизно у цей час на допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова (зокрема, 1-й Петроградський загін), а з боку Чернігівської колії підійшов ворожий бронепоїзд і почав обстріл обороняючих з тилу.

Тим часом, за свідченням очевидців у студентів та юнкерів почали кінчатися набої і скінчилися снаряди для гармати. Наступаючі загони більшовиків почали обходити позиції обороняючих з лівого флангу — настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід в напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який їх чекав. Коло станції Бобрик знаходився більший загін під керуванням Симона Петлюри, але, отримавши звістку про повстання на заводі Арсенал, Петлюра рушив на Київ, оскільки, на його думку, найбільша небезпека була саме там.

Юнкери відступали під прикриттям насипу, а у студентів спереду і позаду була відкрита місцевість. Командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати. Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня понесла втрати, загинув і сам Омельченко. Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Росіяни, або не хотіли, або, швидше за все, не могли наздогнати основні сили і продовжувати наступ на Київ того ж дня — залізницю заздалегідь розібрали ще в Крутах.

Коли близько 17 години зібралися усі українські підрозділи, виявилося, що не вистачає однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції: у сум’ятті бою в полон потрапив розвідувальний взвод (близько 30 чоловік). Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Один із більшовицьких командирів Єгор Попов втратив рівновагу, коли дізнався, що втрати склали не менше 300 чоловік. Щоби якось їх компенсувати, він наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців з 27 студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли.[6] Учень 7-го класу Пипський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна» і всі інші студенти підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.[7]



Вшанування


Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити частину Гайдамацього кошу Слобідської України на чолі з Симоном Петлюрою, але ці плани зазнали краху через січневі події у Києві.

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним. Протягом десятиліть існували різні суперечливі трактування перебігу подій і кількості загиблих — від декількох до декількох сотень. Наприклад Павло Тичина присвятив свій вірш «Пам’яті тридцяти», хоча до нашого часу збереглися тільки імена тих, хто був похований на Аскольдовій могилі:



Символічна могила і дерев’яний хрест крутян на Аскольдовій могилі у Києві

  • Сотник Андрій Омельченко

  • Володимир Шульгин

  • Лука Дмитренко

  • Микола Лизогуб

  • Олександр Попович

  • Андріїв

  • Божко-Божинський

  • Ізидор Курик

  • Олександр Шерстюк

  • Головощук

  • Чижів

  • Кирик

  • Андрій Соколовський

  • Микола Корпан

  • М.Ганькевич

  • Євген Тарнавський

  • Гнаткевич

  • Пипський

Пам’ятник


Довгий час історія подій під Крутами залишалася поза увагою офіційної історіографії СРСР і обростала міфами і вигадками з обох сторін. Починаючи від твердження Муравйова, що він два дні відважно бився під Крутами проти відбірних військ УНР під проводом Петлюри, до збільшення кількості загиблих до 500 чоловік (або навіть до тисячі в деяких українських емігрантських колах). Насправді Муравйову знадобилося два дні, щоби відремонтувати залізницю і зорганізувати свої сили. Щодо точної кількості загиблих, то офіційного підтвердження їх кількості ще й досі немає — за свідченням учасників подій ймовірно вбито було близько 250–300 осіб з українського боку, але відомі імена тільки тих, що потрапили в полон і були поховані на Аскольдовій могилі в Києві.

В радянські часи полеглі в Крутах кваліфікувалися як зрадники чи просто замовчувалися. Студентські могили з Аскольдової гори забрали і спочатку розбили на тому місці парк. Пізніше, після Другої Світової Війни тут поховали радянських воїнів, полеглих при визволенні Києва. З часу подій вперше про увічнення пам’яті студентів згадали в 1990-х рр., коли Народний Рух України встановив тут дерев’яний хрест.

Від того часу були плани звести більший, постійний монумент у самих Крутах. Тільки 2000 року архітектор Володимир Павленко серйозно почав займатися проектуванням пам’ятника. 2006 року Меморіал пам’яті героїв Крут на залізничній станції Крути нарешті відкрили за участі Президента Віктора Ющенка. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам’ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч із пам’ятником викопане озеро у формі хреста. Президент України Віктор Ющенко також звернувся до Київського міського голови та депутатів Київради з ініціативою увіковічнити пам’ять героїв Крут у назвах проспектів, площ, вулиць, парків, скверів, станцій Київського метрополітену.[9]

Пам’ятник Героям Крут був понівечений вандалами у ніч на 21 травня 2007 р.[10], але ретельно поновлений.




Примітки


  1. Довідник з Історії України.

  2. Солдатенко, Валерій. «І справжні, не фальшиві фарби». Крути: Спроба історичної інтерпретації // Дзеркало тижня, 28.01–03.02.2006: [2].

  3. Орест Субтельний. Історія України. — Видавництво Торонтського університету, 1994. ISBN 0-8020-0591-0.

  4. Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис: Монографія. — К.: Либідь, 1999. — 976 с.

  5. Солдатенко, Валерій. «І справжні, не фальшиві фарби». Крути: Спроба історичної інтерпретації // Дзеркало тижня, 28.01–03.02.2006: [3].

  6. У своїх мемуарах сотник Гончаренко стверджував, що полонених, серед яких був і його брат, кололи багнетами, а не розстрілювали. Інші свідки, однак спростовують це твердження.

  7. Довідник з Історії України. [4]

  8. За деякими джерелами сотник А(ндрій?) Омельченко не був розстріляний в Крутах, а смертельно поранений і пізніше помер в Києві.

  9. Наталя Трофімова. Герої Крут: справжні та самопроголошені // День. [5]

  10. Зі слів чергової по залізничній станції, злочин трапився приблизно о третій годині ночі. Троє чоловік під’їхали до пам’ятника з протилежного до станції боку дороги. Було чутно вибух. Невідомі залили монумент пам’ятника жовтою фарбою, замалювали слова гімну й написали на пам’ятнику нецензурні вислови. [6]

  11. Лавріненко Ю.А. Розстріляне відродження: Антологія 1917-1933: Поезія - проза — драма-есей/Підгот. тексту, фахове редагування і передм. проф. Наєнка М.К. —К.: Вид. центр «Просвіта», 2001. — 794 с.


Джерела


  • Тинченко Ярослав. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918) — Київ-Львів, 1996. — с. 174–182.

  • Українська Народна Енциклопедія. Під ред. І. Ходака. — Львів: «Червона Калина», 1996. — 643 с.

  • Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр. 3MEDIA, 2002

  • Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис: Монографія. — К.: Либідь, 1999. — 976 с.

  • Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. В 2-х т. — К.: Теипора, 2002.

  • Мазепа І. Україна в огні й бурі революцій. — К.: Темпора, 2003.

  • Винниченко В. Відродження нації: історія Української революції (березень 1917 – грудень 1919 рр.) — К., 1990.

  • Голубко В. Армія Української Народної Республіки 1917–1918. Утворення та боротьба за державу. — Львів, 1997.

  • Божко О. Крути в документальних свідченнях.// Київська старовина. — 1996, № 2–3

  • Дещинський Л., Голубко В. З історії створення збройних сил Української Народної Республіки (березень 1917 – квітень 1918 рр.) // Розбудова держави. — 1996. — № 6.


Інтернет-посилання


  • Довідник з історії України.

  • Бій під Крутами. Енциклопедія України (англ.).

  • Солдатенко, Валерій. «І справжні, не фальшиві фарби»? Крути: Спроба історичної інтерпретації // Дзеркало тижня, 28.01–03.02.2006.

  • Президент открыл памятник Героям Крут // Korrespondent, August 25, 2006.

  • Під Ніжином відкрили Меморіал пам’яті героїв Крутів.

  • Сотник Аверкій ГОНЧАРЕНКО, командир куріня 1-ої ім. гетьмана Б. Хмельницького Юнацької Військової школи і комендант оборони Бахмача в 1917 р. // Вечірній Київ, 4.02.1994.

  • Наталя Трофімова. Герої Крут: справжні та самопроголошені // День.

  • Українаріус.

  • Вандалам, які понівечили пам’ятник Героям Крут, «світить» від двох до п’яти років

  • Супутникові фото села Крути Ніжинського району Чернігівської області та станції Крути.

  • «Крути: шлях у вічність».

  • Павло Тичина: вірш «Пам’яті тридцяти».

  • Подвиг героїв Крут.

  • A чи закінчився Бій під Крутами?

На п’ядесталі вічності

«…Безвусі, юні, вічно молоді ви склали

голови за рідний Київ, скріпивши крок

державницькій ході, вписавши подвиг

у свободи вияв.»

(Славутич Я. «Крутянці»)


Довгий час історія подій під Крутами залишалася поза увагою офіційної історіографії СРСР і обростала міфами і вигадками з обох сторін. Починаючи від твердження Муравйова, що він два дні відважно бився під Крутами проти відбірних військ УНР під проводом Петлюри, до збільшення кількості загиблих до 500 чоловік (або навіть до тисячі в деяких українських емігрантських колах). Насправді Муравйову знадобилося два дні, щоби відремонтувати залізницю і зорганізувати свої сили. Щодо точної кількості загиблих, то офіційного підтвердження їх кількості ще й досі немає — за свідченням учасників подій ймовірно вбито було близько 250–300 осіб з українського боку, але відомі імена тільки тих, що потрапили в полон і були поховані на Аскольдовій могилі в Києві.

В радянські часи полеглі в Крутах кваліфікувалися як зрадники чи просто замовчувалися. Студентські могили з Аскольдової гори забрали і спочатку розбили на тому місці парк. Пізніше, після Другої Світової Війни тут поховали радянських воїнів, полеглих при визволенні Києва. З часу подій вперше про увічнення пам’яті студентів згадали в 1990-х рр., коли Народний Рух України встановив тут дерев’яний хрест.

Від того часу були плани звести більший, постійний монумент у самих Крутах. Тільки 2000 року архітектор Володимир Павленко серйозно почав займатися проектуванням пам’ятника. 2006 року Меморіал пам’яті героїв Крут на залізничній станції Крути нарешті відкрили за участі Президента Віктора Ющенка. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам’ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч із пам’ятником викопане озеро у формі хреста.

Українські юнаки загинули і власною кров’ю вписали героїчну сторінку в історію визвольних змагань нашого народу. Адже коли до такої самопожертви здатна молодь — нація незнищенна. Це чудово розуміли представники радянської влади, тому старалися вимазати ганебну для себе сторінку з людської пам’яті. Історія битви або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як в закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Комуністичні керівники навіть ліквідували залізничну станцію Крути. Село було названо Пам’ятним.

Частина страчених більшовиками учасників бою під Крутами і зараз спочиває у Києві на Аскольдовій могилі, частина поховані на Лук’янівському цвинтарі та в інших місцях. Тих, хто загинув під час бою, місцеві селяни поховали безпосередньо на полі бою під Крутами, і їх тіла до Києва перевезено не було.

Пам’ятаймо про забитих довіку і нині та віддаймо усіх себе за щастя Вкраїни.



(Г.Стороженко «Незабутня могила»)
Крути — символ національної честі

Артюшенко Ю. Події і люди на моєму шляху боротьби за державу.1917-1966/ Ю.Артюшенко. — Чікаго: На чужині, 1966. — 221 с.

Бойко О.Д. Історія України: Навч. посіб./ О.Д.Бойко. — 3-тє вид., випр. і доп.. — К.: Академвидав, 2006. — 688 с.

Верига В. Визвольна боротьба в Україні 1914–1923 рр.: У 2-х т. Т.2./ В. Верига. — Рівне: Рівненська друкарня, 2005. — 494 с.


Грушевський М.С. Новий період історії України за роки від 1914-до 1919/ М.С Грушевський. – К.: Либiдь, 1992. — 245 с.

Довідник з історії України. — К.: Генеза, 2002.-376 с.




Історія України від найдавніших часів і до 21 століття: Навч. посіб./ Л. Кормич Л.І..І.Кормич. — Х.: Одіссей, 2004. — 480 с.

Історія січових стрільців: воєнно-історичний нарис. — К., 1992.-345с.

Мицик Ю.А. Історія України: З 1914 р. до наших днів/ Ю.А. Мицик. — К.: Академія, 2003. — 230 с.

Полонська-Василенко Н. Історія України/ Н. Полонська-Василенко Т.2: Від середини 17 століття до 1923 року. — К.: Либідь, 1992. — 630 с.



Турченко Ф. Г. Історія України [Текст]: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. Профільний рівень /Ф. Г. Турченко. — К.: Генеза, 2010. — 302 с.

***

Берко П. Крути. Смерть і воскресіння // Літопис червоної калини. — 1993. — № 1-2. — С. 13—15.



Божко О. Крути в документальних свідченнях // Київ. старовина . — 1996. — № 2-3. — С. 47–55.

Вакуленко О. Крути: історія і сьогодення/ О. Вакуленко //Слово Просвіти. — 2005. — № 5/3. — C. 4.

Горак В. Драма біля станції Крути/ В. Горак //День. — 2006. — №74. — C. 8.

Горак В. Драма біля станції Крути: [Героїчна оборона станції  Крути 1918 року]/ В. Горак //День. — 2006. — № 72. — C. 8.

Заремба В. На Аскольдовій могилі український цвіт: [Про юних патріотів Сотні Школи імені Богдана Хмельницького, які загинули під Крутами]// Січеславський край. — 1998. — Січень (№ 2). — С. 2.

Івченко В. Подвиг під Крутами і міф про «Варяг»/ В. Івченко //Науковий світ. — 2006. — №1. — C. 11–13.

Iльєнко I. Подзвін не змовкає: [Про події під Крутами ] // Дніпро. -1996. — № 3–4. — С. 79–85.

Крижанiвська Т. Бій під Крутами // Вісн. книжкової палати. — 2003. — № 1. — С. 46–47.

Крути — слава і смуток народу //Демократична Україна. — 2004. — № 10. — C. 6.

Кузик В. Відлуння героїки Крутів: [Історичні відомості про трагічні події доби українських змагань за незалежнісь — Крути]/ В. Кузик, М. Кузик; М. Іщук; О. Власюк //Народна творчість та етнографія. — 2005. — № 1. — C. 90–91.

Лавренюк С. «Крути — це воскресіння, по довгих століттях, обірваної Полтавою Визвольної війни»/ С. Лавренюк //Голос України. — 2005. — № 17 / 29 січ./. — C. 12.

Лопушинський I. «Віддали життя герої за нашу свободу»: (До 80=річчя трагедії під Крутами) // Дивослово. — 1997. — № 12. — С. 36–39.

Міщенко І. Безневинно покарані: [Ще один спогад  про героїв Крут]/ І.  Міщенко //Українська культура. — 2006. — № 9. — C. 3.

«Нас тут триста, як скло, товариства лягло»: [Матеріали про бій під Кру-тами 1918 р.] // Літ. Україна. — 1993. — 28 січ. — С. 6.

Онищенко Н. Пам’ять про Крути / Н. Онищенко // Слово Просвіти. — 2006. — № 6. — C. 6.

Пам’яті юнаків-героїв, замордованих під Крутами: Слово в часі похоронів героїв Крут, виголошене 19-го березня 1918 року в Києві //Історія в середніх і вищих навчальних закладах України. — 2005. — №11/12. — C. 15–16.

Сидоржевський М. Туга за свободою: [До річниці бою під Крутами] / М. Сидоржевський // Літературна  Украіна. — 2007. — № 4/1 лют./. — C. 3.

Скорина О. Крути. Тут кров юнацька пролилась.../ О. Скорина // Демократична Україна. — 2007. — № 17. — C. 8.

Скоробагатько С. Будувати Українську Україну [88 років битві  під Кру-тами ]/ С. Скоробагатько //Сільські вісті . — 2006. — № 12/31 січ./. — C. 1.

Ткаченко I. «Їх — юних сміливців лиш жменька була — із серцем зі сталі і духом з граніту»: [Григорій Піпський — герой Крут] // Визвольний шлях. — 2001. — № 1. — с. 63–80.

Яїцького I. День слави і скорботи: 29 січня назавжди в історію українського народу за власну державність: [Вшанування пам’яті героїв Крут] // Літ. Україна. — 1999. — 11 лют. — С.1.

Яремчук А. Немеркнучі Крути/ А. Яремчук //Українська культура. — 2006. — № 6. — C. 24–25.




ГЕРОЇ КРУТ У ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

П.Тичина.
На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів-українців,

Славних молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадницька рука?

Квітне сонце, — грає вітер

І Дніпро-ріка...

На кого завзявся воїн?

Боже, покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих.

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх.


Берко В. Над Крутами: [Вірш] // Київ . — 1994. — № 11–12 . — С. 70–71.

Булах Г. Крути: Фрагменти поеми // Літ. Україна . — 1996. — 1 лют.

Костів-Гуска Г. Крути: Поезія/ Г. Костів-Гуска //Літературна Україна. — 2005. — №4. — C. 2.

Куць М Крути: Поема, поезії, переклади/ М.Куць. — К.:Вид-во Харитоненка, 2002. —320 с.

Письменний В. Бій під Крутами [Вірш] // Освіта . — 1995 . — 1 лют.

Лобовик I. Крути: [Вірш] // Літ. Україна . — 2002. — 3 жовт.

М’ясткiвський А. Під Крутами: [Вірші] // Літ. Україна . — 1994 . — 17 берез.

Письменний В. Найвища любов: (Фрагмент): Вірш про Крути // Укр. слово. — 1995. — 26 січ.

Славутич Яр. З перехрестя крутих доріг: Поезії // Основа. — 1995. — № 29. — С. 80–87.

Степанович О. Крути: Вірш // Визвольний шлях. — 1997. — Кн. 1. — С. 64–65.

Стефанович О. Крути: Вірш: [Пам’ять про Героїв Крут] // Літ. Україна. — 1993. — 28 січ. — С. 6

Тичина П. Пам’яті тридцяти [студентів-героїв, замордованих більшови-ками під Крутами]: Вірш // Рада. — 1993. — 28 січ. — С.1.

Чупринка Г. В часі борні: Вірш // Визвольний шлях. — 1996. — Трав. (№5). — С. 515.

Яворський I. Розіп’яті Крути: Вірш // Укр. мова і літ. в школі. —1993. — № 1. — С. 62.
Пісні



  • Балада про Крути

  • Бій під Крутами

  • Виряжала мати сина

  • Пам’яті тридцяти

  • Юним


Інтернет-ресурси

Статті та монографії
Олександр Палій . Бій під Крутами: героїчний вчинок і державна зрада

(2008 , січень , 18 )

(2008 , січень , 18)

(2008, січень, 18 )



(2008 , січень , 18 )

Стаття сучасного історика Олександра Палія в різних періодичних інтернет-виданнях ( з ілюстраціями та фото).


 

 


Людмила ГУРЕНКО. А ЧИ ЗАКІНЧИВСЯ БІЙ ПІД КРУТАМИ?

(2008 , січень , 18 )

Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик Персонал плюс

Автор статті розглядає питання: наскільки актуальною є нині назва Героїв Крут і чи вдячними виявилися нащадки українців-патріотів?


Семен Збаразький. КРУТИ

(2008 , січень , 18 )

Зібрання описових матеріалів про сам бій та про інші події того часу, спогадів очевидців, поезія, список джерел тощо.


Історія України: Підручник Online.

«Крути»

(2008, січень, 18 )

Розділ з інтернет-видання, присвячений битві під Крутами.


Солдатенко, Валерiй, (доктор історичних наук) «І справжні, не фальшиві фарби»? Крути: Спроба історичної інтерпретації // Дзеркало тиждня, 28.01–03.02.2006

«У новітній Україні стало вже звичним наприкінці січня кожного року привертати громадську увагу до епізоду, що трапився в розпал революційного зламу, — бою під Крутами. Здавалося б, майже за дев’ять десятиліть можна достеменно відтворити картину того, що справді сталося, і, врешті, дати неупереджену виважену кваліфікацію як власне самому епізодові, так і набагато ширшій проблемі, яку він (цей епізод) напрочуд рельєфно висвітлює».



(2008, січень, 18 )
В.Солдатенко «Жертви урядової легковажності»

Про бій під Крутами і політичні маніпуляції навколо нього.



(2008 , січень, 18)
Пономарьов В.Прояв найбільшого патріотизму — Бій під Крутами

(2008, січень, 18)
Президент открыл памятник Героям Крут // Korrespondent, August 25, 2006

(2008, січень, 18)

Про відкриття Президентом України В. Ющенком пам’ятника студентам, що загинули під Крутами в бою з більшовиками у 1918 році. в Чернігівській області.



Сотник Аверкій ГОНЧАРЕНКО, командир куріня 1-ї ім. гетьмана Б. Хмельницького Юнацької Військової школи і комендант оборони Бахмача в 1917 р.   

(2008 , січень , 18 )

«У кінці січня відзначається річниця трагедії під Крутами, де 1918 року у нерівному бою з більшовицькими військами полягли близько трьохсот захисників Української Народної республіки. З часом стають відомими все нові подробиці цієї чорної сторінки в історії України. Пропонуємо розповідь безпосереднього учасника тих подій. Цей опис появився ще 1938 року у військовому журналі «За Державність», який видавало Українське воєнно-історичне товариство у Варшаві в міжвоєнний час. Він важливий ще тим, що спростовує два дуже поширені «міфи»: по-перше, командиром був Аверкій Гончаренко, а не хтось інший, а друге це те, що головною бойовою одиницею під Крутами був повний курінь Першої юнацької військової школи імені гетьмана Богдана Хмельницького з Києва, а не студенти...»



Віра КУЛЬОВА. «На Аскольдовій могилі український цвіт…»
(2008, січень, 18 )

Стаття в газеті «Хрещатик» присвячена студентам, що загинули під Крутами у 1918 році.


Ярослава МУЗИЧЕНКО. Було триста — буде три мільйони

(2008, січень, 18)

Стаття про збереження пластунами пам’яті героїв Крут.


Бойко Олена Дмитрівна. Бій під Крутами

(2008, січень, 19)

Стаття провідного наукового співробітника Інституту історії України НАН України, кандидата історичних наук розміщена на сайті Посольства України в Автралії.


Людмила ЗАГОРОНЮК. Бій під крутами наш сум і звитяга
(2008, січень, 19)

Стаття в інтернет-виданні «Військо України».



Українаріус

(2008, січень, 19)

Матеріал з історичної веб-хрестоматії.


Довідкові матеріали

Бій під Крутами — героїчна сторінка історії України

На сайті розміщена довідкова інформація про бій під Крутами.



(2008, січень, 19)
Довідник з історії України

(2008, січень, 19)

Матеріал представлений на сторінці інтернет-проекту, що був здійснений при підтримці Бюро Освітніх і Культурних програм США (BECA) і адміністрований Радою Міжнародних досліджень і обмінів IREX


Вікіпедія: Портал спільноти — вільна енциклопедія. Битва під Крутами

  (2008, січень, 19)> (2008, січень, 19)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії: Битва під Крутами — довідкова інформація про бій під Крутами з ілюстраціями: Передісторія. Розклад сил. Формування загонів. Хід битви. Вшанування.Пам’ятник.



«За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» — київський плакат 1918 року
Битва під Крутами. Енциклопедія України (англійською мовою)

  (2008 , січень , 19 )
«Острів Знань»

Бій під Крутами: героїчний вчинок і державна зрада



  (2008, січень, 19)

Освітній шкільний інтернет-портал «Острів Знань» призначений для користувачів молодшого, середнього та старшого шкільного віку, вчителів-предметників, вихователів, керівників закладів шкільної та позашкільної освіти, батьків, всіх зацікавлених в покращенні навчально-виховного процесу та розвитку дитини як гармонійної особистості.


Подвиг героїв Крут

  (2008, січень, 19)

Додатковий матеріал до рубрики «Пісні про битву під Крутами»


Богдан СУШИНСЬКИЙ До річниці бою під Крутами КРУТИ: ТРАГЕДІЯ І УРОКИ

  (2008, січень, 19)

Стаття в газеті присвячена річниці битви під Крутами: «В нашій національній історії, в свідомості українського народу бій під Крутами трьохсот юних волонтерів, здебільшого студентів та гімназистів, навіки залишиться символом боротьби українських патріотичних сил за свободу і незалежність своєї батьківщини, за відродження української державності»



Євген МАЛАНЮК.
КРУТИ: НАРОДИНИ НОВОГО УКРАЇНЦЯ

 
Публікація есе Євгена Маланюка «Народини нового українця», що вперше була надрукована в січні 1941 року.

  (2008, січень, 19)
Національна Парламентська бібліотека України

Календар знаменних та пам’ятних дат


ЮНАЦТВО СПОВНЕНЕ НАДІЇ

90 років тому відбувся бій під Крутами

Україна привчається шанувати своїх Героїв. Ми почали офіційно відзначати роковини загибелі загону молодих українців під Крутами. Водночас, мало таких, хто знає за яких умов відбувались ті криваві події. Між тим, повчального в тій історії більш ніж досить.



  (2008, січень, 19)
 
Пармен Посохов «Бой под Крутами. Во временном и историческом контекстах»

  (2008, січень, 20)

Стаття російського історика, літератора про бій під Крутами.

Художні твори та пісні
Українські пісні

Метою сайту «Українські пісні» є зібрання колекції найкращих українських пісень від найдавніших часів до сьогодення, а також інформації про їх авторів та виконавців.



  (2008, січень, 20)
Балада про Крути

Слова: невідомий

Музика: невідомий

Присвячено Героям Крут



  (2008, січень, 20)
Бій під Крутами

Слова: Володимир Янів

Музика: народна

Обробка мелодії: Степан Стельмащук



  (2008, січень, 20)
Виряжала мати сина

Слова: невідомий

Музика: невідомий

Памяті Героїв Крут



  (2008, січень, 20)
Заповіт юних стрільців, що впали в бою під Крутами

Слова: невідомий

Музика: невідомий

Присвячено Героям Крут



  (2008, січень, 20)
Пам’яти тридцяти

Слова: Павло Тичина

Музика: Марія Бурмака

Обробка слів, переклад: Марія Бурмака

Присвячено Героям Крут

  (2008, січень, 20)
Пам’яті Героїв Крут

Слова: невідомий

Музика: невідомий

Присвячено Героям Крут



  (2008, січень, 20)
У Києві, під Крутами

Слова: народні

Музика: народна

Українська народна пісня



  (2008, січень, 20)
Слова: Володимир Скоробський

Музика: Володимир Скоробський

Присвячено Героям Крут

  (2008, січень, 20)
Аудіо-CD з присвятою Героям Крут: «Крути. Концерт Для Ангелів.» (Музичний напрямок: Рок та альтернатива)

  (2008, січень, 20)
Тичина: вірш «Пам’яті тридцяти»

  (2008, січень, 20)
твори. Поезія. Історична проза

Бій під Крутами



  (2008, січень, 20)
Інші матеріали

Виставка документів, присвячена 15-й річниці відновлення державної незалежності України

  (2008, січень, 20)

(з колекції Державного архіву Сумської області)
Оголошення про жалобні заходи з нагоди перепоховання героїв бою під Крутами


НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

Пам’ятні та ювілейні монети України

  (2008, січень, 20)

Присвячена 80-річчю бою під Крутами — події, що увійшла в історію України яскравою сторінкою героїчного опору трьохсот київських студентів і гімназистів, які стали на захист незалежності Української Народної Республіки від наступаючих більшовицьких військ.


Пам’ятна монета, номіналом у 2 гривні, присвячена бою під Крутами

Аверс

Реверс

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Довідка «За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» iconНадія Цендра. Перемога пролетаріату була її метою. Комісар Бош
Керенський допоміг повернутися з еміграції, Скоропадський не наважився розстріляти її а вона? Невблаганна до фанатизму, суперреволюціонерка...
Довідка «За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» iconПам`яті героїв крут структура уроку: Історичні передумови бою під Крутами
Організований відступ відбувався холоднокровно уже в темряві. Вояки сіли у потяг на станції І рушили у напрямі Києва, де з’єдналися...
Довідка «За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» iconДовідка щодо можливості використання Прапора Перемоги під час меморіальних та урочистих заходів 8-9 травня Додаток Жіночі історії Другої світової
Додаток Довідка щодо можливості використання Прапора Перемоги під час меморіальних та урочистих заходів 8-9 травня
Довідка «За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» iconВиховання національної свідомості підростаючого покоління
Легендарний ватажок на власному прикладі довів, що за волю слід боротися, І відновив у народній пам’яті згадки про героїчне минуле...
Довідка «За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» iconДовідка час створення упа
Українська Національно Революційна Армія (унра). Загони Т. Бульби-Боровця підпорядковувались Уряду унр в екзилі. З т. Бульбою співпрацювали...
Довідка «За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» iconГенріх Бортіс. Коротка біографічна довідка
Велика Британія) під керівництвом професорів Філліса Діна (Phyllis Deane), Річарда Стоуна (Richard Stone), Девіда Чаммпернона (David...
Довідка «За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» iconОтаман Іван Сірко
Богданом Хмельницьким незалежна й суверенна Українська Держава, коли тіло матері-України шматували зусібіч вороги, запорожці мужньо...
Довідка «За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» iconВсе, що мав у житті, Він віддав для одної ідеї
Жертовне життя нашого земляка Осипа Тюшки було віддане боротьбі за волю України, його ім’я знали в Австрії, Німеччині, Канаді, сша,...
Довідка «За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» iconДовідка кісельов Андрій Вадимович
Працює Керівник департаменту інформації го «Проект «Мирний», головний редактор фронтового тижневика «Військовий кур’єр України»,...
Довідка «За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» iconТестові завдання з історії України для -го класу. Тематичне оцінювання. №1 «Українські землі під владою Речі Посполитої» Варіант І рівень
Нереєстровій обрали гетьманом Тараса Федоровича, більше відомого під прізвиськом Трясило. У березні 1630 року він зі своїм військом...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка