Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998)



Сторінка3/5
Дата конвертації11.04.2017
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4   5

Олег Малов, студент ЗФН ФТІМ НАОМА, 6 курс.

Формирование основных эстетических канонов в фотографии в19–20 веке.



Ключевые слова: эстетический канон в фотографии, пикториализм, авангардная фотография, прямая фотография, концептуальная фотография.

Отправной точкой наших исследований стал текст О.В. Гавришиной «Проблема канона в истории фотографии», в котором упоминаются три исторически сложившихся фотографических канона. Предварительный анализ показал, что достаточно хорошо проработаны только два направления в фотографии рубежа веков: пикториализм и авангардная фотография. Третий же канон имеет достаточно расплывчатое определение и способен включить в себя практически любую фотографию во всем возможном ее многообразии. Такой подход показался нам несколько лишенным логической стройности, что заставило искать новые базовые принципы для классификации различных течений, направлений и стилей в фотографическом искусстве.

В качестве гипотезы можем предложить четыре основных эстетических канона, которые формировались в определенной исторической последовательности, но базировались на вневременных признаках, которые позволяют легко понять, чем именно фотография из одной группы отличается от фотографий другой группы. Эти каноны, в нашем представлении, не отдельные явления, а четыре составляющие единого целого фотографического поля, содержащего в себе все возможные вероятности проявления фотографии: 1. Пикториализм – эстетическая доминанта заключается в разрушении связей с изображенной реальностью за счет манипуляций с поверхностью изображения и придания ей определенной «живописности»; 2. Авангард – фрагментирует реальность таким образом, что в произведении наиболее актуальным становиться не содержание снимка, а его формальные композиционные построения; 3. Прямая фотография – пропагандирует минимальное вмешательство в технологию автоматического проецирования реальности в готовую фотографию. Задача фотографа не создать, а найти красоту и донести ее до зрителя в максимальной полноте; 4. Концептуальная фотография – зачастую игнорирует эстетические ценности в привычном понимании и переключает внимание зрителя на знаковую природу изображения. Фото как текст (часть текста) или символ.

Анна Паньків, бакалавр мистецтвознавства, викладач кафедри музичного та образотворчого мистецтва Ізмаїльского державного гуманітарного університету.

Особливості синтезу монументального та станкового в роботах В.А. Гегамяна (1925–2000).



Ключові слова: просторова група мистецтв, системність творіння, еволюція розвитку творчості В.А. Гегамяна, особистісне та всезагальне.

На теренах образотворчості самим поширеним є синтез виражальних засобів видової диференціації (живопис, графіка, скульптура). Наявність же синтезу станкового та монументального виникає на певному рівні загальної системи синтезу виражальних якостей образотворчості. А саме – на рівні взаємозв'язків між просторовими видами мистецтва.

В контексті родових означень для видів просторової групи мистецтв вирішальним є визначеність образної системи просторових координат внутрішнього чи зовнішнього простору, та принципи втілення в конкретних межах формату. Нагадаємо, що «родова приналежність» ( станкове, монументальне, декоративне) визначає системність творіння, його формальні, структурні особливості.

Загальна еволюція розвитку творчості В.А.Гегамяна проявляє тенденції переходу від превалюючого домінування показників станковісті та монументальності (в роботах реалістичного, романтичного та модерністичного періодів) до породження форм синтетичного ґатунку (завершальний період творчості митця). Основні критерії набуття ситуації синтезу : співіснування показників системностей глибинної та площинної просторовості (відповідно – станкової та монументальної спрямованості); специфіка авторського формулювання геометричних визначників форми та простору; поєднання в змістовній канві основних композицій митця символічного звучання особистісного та всезагального.



Людмила Лисенко, кандидат мистецтвознавства, доцент НАОМА.

Шоста всеукраїнська Триєнале скульптури з точки зору роботи журі.



Ключові слова: всеукраїнська триєнале скульптури, молоді скульптори, нові імена, нові матеріали, майстри старшого і середнього покоління, імена фактичних і віртуальних переможців.

Я з першого триєнале всеукраїнської скульптури уважно слідкую і щоразу коментую у пресі характерні особливості розвитку сучасної української скульптури. Але ще жодного разу мої висновки, імена ведучих майстрів не співпадали з висновками журі. На шостій Триєнале мене було вперше запрошено до участі у журі і врешті решт я зрозуміла, що у його членів просто немає спільних критеріїв оцінки художніх процесів. Вони не домовилися і не прописали у документах, що саме буде критерієм для вручення Гран-прі, дипломів I,II I III ступенів, лауреатів. Тому і останнім разом я визначала переможців самостійно. Гран-прі вручила Саїду Мохамаду Ахмаді (Харків) за роботу «Кімната надії», Диплом І ступеня (це співпало з рішенням журі) Костянтину Синицькому за роботу «Головоногі», Диплом ІІ ступеня братам Єгору за роботу «Поза часом» і Микиті Зігурам за роботи «Ніч» і «Світанок», диплом ІІІ ступеня Олексію Золотарьову за композицію «Кут зору».



Юлія Майстренко-Вакуленко, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри рисунку НАОМА.

Композиція в академічному рисунку. Проблема синтезу категорій простору і часу.



Ключові слова: рисунок, академічний рисунок, композиція.

Якісне співвідношення навчальної та творчої складових в академічному рисунку є тим нагальним питанням методології, яке постало сьогодні перед вищою художньою освітою.

Мета академічного рисунка як базової нормативної дисципліни вищого художного навчального закладу має бути значно розширена і поглиблена: від вивчення перспективної, анатомічної та конструктивної побудови форми, від компоновки мас та динаміки ритмів до усвідомлення таких глибоких філософсько-естетичних категорій як світло, глибина, фактура середовища, рух, взаємозв'язок часу й простору.

Ключовою категорією, що допомагає сформувати цей перехід, є час як четвертий вимір нашого буття. Цілісне рішення рисунка, в якому об’єкт взаємопов’язаний не лише з рухом і простором, але й з часом, скореговує мету завдання від навчальної вправи до композиції. Адже здатність студента до творчого пошуку є безпосередньою метою вищої художньої освіти.



Олена Боримська, завідуюча науковим відділом експозиційно-виставкової роботи КНМРМ.

Теорія мистецтва та музейна практика: досвід співставлення пластичних систем у виставкових проектах Київського національного музею російського мистецтва.



Ключові слова: пластична система, засоби художньої виразності, музей, виставка.

Виставкові проекти останніх років, що презентують класичне й сучасне мистецтво з музейної колекції, цілком відповідають уявленням про сучасний художній музей як соціокультурну інституцію й водночас освітній заклад; надають унікальну можливість використання та поглиблення методики викладання найважливішої складової мистецтвознавства – теорії образотворчого мистецтва.

Музейні виставки «Провокація. Сучасне мистецтво у традиційному музеї» ( У межах паралельної програми Арсеналє 2012) та «Зима, зима, зима…» (2013) за своїм складом та експозиційним вирішенням в різний спосіб демонструють співставлення різноманітних пластичних систем – провокаційного зіткнення протилежних естетичних та світоглядних ідей у випадку «Провокації» та еволюційного поступового розвитку художньої мови на виставці «Зима». Наочне співставлення та порівняльний аналіз засобів художньої виразності наближають до розуміння особливостей мови мистецтва, а відтак, засадничих принципів формоутворення різних мистецьких вимірів.

Проведення лекцій та практичних занять безпосередньо в музейній експозиції дозволяє оптимізувати методику викладання теорії образотворчого мистецтва, забезпечує опанування фаховим інструментарієм, вільне володіння яким для мистецтвознавця є запорукою високого професіоналізму.



Заочні учасники:

Сергій Побожій , доцент УАБС СБУ, м. Суми.

Концепція та структура дослідження “Мистецтвознавчі нариси”



Ключові слова: дослідження, інструментарій, мистецтвознавство, художник.

У запису, який зробив П. О. Білецький на своїй книзі про український портретний живопис, її автор висловив мені побажання «писати книги». Ідея однієї з них – «З історії українського мистецтвознавства» (2005) – викристалізувалася під впливом думок Платона Олександровича. У цій книзі один розділ («У мріях про Візантію. Олександр і Платон Білецькі як мистецтвознавці») я присвятив своєму вчителеві.

Концепція дослідження (Побожій С. І. Мистецтвознавчі нариси: монографія. – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2013. – 416 с.: 112 арк. іл.) – простежити зв’язки видатних художників з Сумщиною, а творчість забутих митців ввести до культурного контексту епохи. Основними методами дослідження є історико-хронологічний, історико-порівняльний, біографічний. У першому розділі “До питання про сприйняття творчості І. Ю. Рєпіна” автор висуває нові теоретичні засади щодо інтерпретації творів митця. Аналіз його творчого шляху з точки зору циклоїдної акцентуації К. Леонгарда показує чергування спаду та піднесення психофізіологічної активності у житті та творчості художника. У другому розділі “Художник у колі дворянської родини” йдеться про зв’язки В. Сєрова з Сумщиною. У розділі “Путивльський період П. Левченка та його зв’язок з духовними явищами” проаналізовано твори путивльської тематики митця та відмічено важливість путивльського періоду в творчості художника.

Питання вивчення історико-краєзнавчих аспектів дослідження творчості забутих художників розглядаються у розділі, матеріалом для якого слугував творчий доробок Ю. Бразоль-Леонтьєвої, К. Власовського, О. Красовського та Б. Комарова. У розділі “Про наслідування релігійного мистецтва” розглянуто твори М. Нестерова, К. Петрова-Водкіна для сумського Троїцького собору, а також ескізи О. Матвеєва для надгробку П. Харитоненка у Сумах. Завершує дослідження розділ «Під знаком “Бубнового валета” в основу якого покладено біографічний метод (Є. Агафонов, В. Барт, Р. Фальк). Наприкінці мого навчання в художньому інституті, на одній з фотографій Платон Олександрович зробив напис : «Дорогому Сергею Побожию на добрую память о Киевском художественном институте и обо мне, с надеждой на будущие встречи. Платон Белецкий. 27 мая 1984».



Ольга Тарасенко, доктор мистецтвознавства, професор ПНПУ ім. К.Д.Ушинського.

Символічні мотиви в живопису лідера одеських митців 1960-х років О.П. Ацманчука.



Ключевые слова: Ацманчук, символ, любовь, жертва, смерть.

В знаковой для искусства конца 1950-х годов картине А.П. Ацманчука (1923–1974) «Дан приказ…» (1957, НХМУ) раскрыта драматургия трагической взаимосвязи «ЛЮБОВЬ – ЖИЗНЬ – ЖЕРТВА – СМЕРТЬ». Мы опираемся на теорию «большого времени» Бахтина, с позиции которой нужно понять и оценить произведение. Картина рассмотрена в контексте нарушения гармонии целостности, проявленной в мифологическом образе Амура и Психеи. Небо в картине Ацманчука символично и способствует героизации образов. Восходящее солнце побеждает мрак ночи ценой жертвы влюблённых – личным ради общего блага. Геометрическое ядро композиции – архетипический диск солнца, рассечённого молнией штыка. Расколотое солнце воспринимается как драматическая метафора утраты космической целостности – извечной взаимосвязи женского и мужского начала.

Мотив рукопожатия мужчины и женщины, смотрящих в глаза друг другу, характерен для древнегреческих надгробных рельефов (4 в.). В искусстве классицизма и модернизма тема прощания выражена в композициях: А.П. Лосенко «Прощание Гектора с Андромахой» (1773); «Свидание Тамары и Демона» (1891); Дж де Кирико «Гектор и Андромаха» (1917). Во время создания произведения искусства, связанного с мифологической тематикой происходит своеобразный ритуал возрождения мифа. Согласно Юнгу, художественный перевод прообраза на язык современности даёт возможность снова «обрести доступ к глубочайшим источникам жизни».



Анна Носенко, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри образотворчого мистецтва ПНПУ ім. К.Д.Ушинського.

Трансформація пленеру в картині-пейзажі живописців Одеси 20 ст.



Ключові слова: одеська живописна школа, пленер, картина-пейзаж, світло, ідеальне.

Дослідження творчості митців Одеси 20 століття показало, що одним з основних типологічних напрямків мистецтва є трансформація пленеру в картині-пейзажі. Майстри картинної форми поєднують роботу в майстерні та на пленері. Синтетичний метод дозволив сполучати в композиціях високий ступінь умовності формального рішення та чуттєву переконливість світлового і кольорового стану. При орієнтації на конкретний ландшафт півдня України митці створили власну просторову модель, універсальною якістю якої є панорамність та тричасність (небо-море-земля). Виявлено тенденцію до поєднання станкового та монументального начала в картинах-пейзажах.

У творчості одеських художників зберігається взаємозв’язок з ренесансною традицією зображення оголеного тіла людини, гармонійно включеного у простір природи. Важливо, що зображення моделі відбувається безпосередньо на пленері.

В живописі майстрів композиції світло стає своєрідною живописною метафорою, засобом одухотворення реальної природи. Таке трактування світлового середовища допомагає передати свій образ світу, в якому втілився потяг до ідеального, позачасового.



Наталія Кубриш, кандидат мистецтвознавства, доцент ОДАБА.

Спадщина Трипільської культури у скульптурі 20 століття



Ключові слова: архетипи, міфологеми, твори О.Архипенка, трипільські майстри, тема Архипенка – «жінка-мати-богиня».

Революційні відкриття в галузі науки, а також світові катаклізми початку 20 ст. визначили формування нового світосприйняття в мистецтві. У пошуках опори майстри звертаються до спадщини стародавніх культур світу, народного мистецтва, християнського середньовіччя. У світосприйнятті митців поєднується історичне і міфологічне мислення.

Сходження на високий рівень первісних образів, архетипів, ідей, міфологем зробило вивчення творчого доробку Олександра Архипенка актуальним для нашого часу. Через міфопоетичний аспект творів Архипенка ми маємо можливість побачити глибинний взаємозв’язок світу архаїки і світу цивілізації.

Творчості Архипенка характерна семантична еволюція жіночого образу: від жінки, яка народжує дитину, – до субстанції, яка народжує всесвіт. Ця ідея об’єднує скульптури Архипенка з творами стародавнього світового мистецтва.

Вивчаючи архаїку і примітивне мистецтво, скульптор глибоко проникає в початкову спорідненість стародавніх культур. Простота, узагальнення, лаконічність і символіка творів трипільських майстрів стають для Архипенка відправними пунктами творчості.

Образ жінки-богині у творчості скульптора – це утвердження вічної перемоги життєвих сил матері Землі. На противагу агресії та деструкції деяких творів європейського авангарду його творчості притаманне життєстверджуюче звучання і висока естетика.



Лариса Савицька, доктор мистецтвознавства, професор ХНУ ім. В.Н. Каразіна.

Дискурс міста в українському мистецтві.



Ключевые слова: городская цивилизация, культура, украинская ментальность, искусство.

Известно толкование мифа о битве Давида с Голиафом, как битвы Города и Деревни. Давида маркируют представителем молодой городской цивилизации. В библейской истории он – победитель. В украинской культуре все сложнее. После 1917 года поэзии национального, выросшего в лоне села, противопоставили опромышление лика украинской культуры. Футуризм, проводник идеологии урбанизма, выразил восторг перед могуществом новой цивилизации. Но все, что ее характеризует, получило в искусстве лишь туристическую визу. Образ большого города пролетариата воспринимался насильственным вторжением в тело украинской ментальности. Сталинизм предопределил уход футуризма и эстетики урбанизма с арены культуры. Подключение к традициям авангарда, к урбанизму происходит в 1960-е гг. Городская тематика вновь популярна. Но Госпремией им. Тараса Шевченко награждали мастеров, поэтизировавших национальное прошлое и сельский пейзаж. В независимой Украине основа культурной политики – этническое самоутверждение. Эстетизация города в искусстве – редкость. Слова песни тех лет «Возвращайся домой, возвращайся в село» – отражают состояние культуры, осознающей себя крестьянской. В актуальном искусстве 2000-х гг. типажи горожан, характер их занятий близки атмосфере Содома и Гоморры. Это предвестие Майдана. Появление в его дни огорода с огурчиками на Крещатике – новый раунд битвы Давида и Голиафа.



Володимир Гончарук, магістр образотворчого мистецтва, викладач ЛНАМ.

Образно-тематичні пошуки у творчості Івана Микитюка (на прикладі серії робіт малої пластики «Карпатський мотив»).



Ключові слова: етнопсихологізм української пластики, модерні експерименти, принцип стилізації, поліваріантні пластичні прийоми.

Відображення глибинних засад етнопсихологізму української скульптурної пластики отримали цілісне відображення в образно пластичних пошуках львівського митця Івана Микитюка. Винятково знаковою у зазначеному контексті стала серія «Карпатський мотив» у якій скульптор послідовно та цілісно розкрив проблематику модерних експериментів з композиційним та об’ємно-просторовим вирішенням та завдяки цьому розкрив тематику на якісно новому рівні. Окрім того, для зазначеної серії властивим є застосування принципів стилізації, що водночас забезпечують відповідну візуальну виразність, надають формам монументальності та забезпечують збереження ідейно-семантичних конотацій. Отож, скульптурна серія Івана Микитюка «Гуцули» демонструє розкриття етнорегіонального образу за допомогою застосування поліваріантних пластичних прийомів, властивих, як для європейського мистецтва загалом, так і для його локальних варіацій в українській художній культурі зокрема.



Аліна Болсун, магістр мистецтвознавства, аспірант ЛНАМ (наук. керів. Р.С.Шафран).

Взаємозв’язок традиційного малярства та нових тенденцій у творчості Юрія Новосельського.



Ключові слова: традиційне малярство, новітні тенденції, Юрій Новосельський.

Видатний українсько-польський художник Ю.Новосельський вміло використовував спадщину Візантії у світському живописі: пейзажі, оголеній натурі, абстрактній композиції. Його унікальний стиль сформувався як синтез традицій Заходу і Сходу, авангарду і візантійського мистецтва. Від сюрреалізму Ю.Новосельський перейняв двозначність і таємничість. Від ікони – своєрідну манеру зображення облич і фігур, потужний контур, площину форм, а також глибоку символіку світла і фарб. Сам Ю.Новосельський не тільки не приховував любові до традицій візантійського іконопису, але саме в іконописі художник знайшов і зумів виразити себе повністю. У нього бездоганна, чітка і стримана манера письма. Трохи витягнуті фігури, подовжені особи, легкий повітряний простір, схильність до абстракції, до лаконічності – це почерк, який Ю.Новосельський виробляв протягом багатьох десятиліть роботи над мальовничими полотнами, стінописами, іконами, поліхромними композиціями.



Анна Єфімова, магістр культурології, аспірант кафедри ІТМ ЛНАМ (наук. керів. О.З. Редак).

Сучасні художні практики в урбаністичних просторах: історіографія проблеми.



Ключові слова: художні практики, урбаністичний простір, дослідження

Сучасне мистецтво у відкритих міських просторах є актуальною дослідницькою проблемою, особливо в контексті культурології та мистецтвознавства. Значною популярністю ця тематика користується у західній теорії. Зокрема, варто відзначити напрацювання Ч. Найт, М. Квона, Е. Харні, Д. Харлінга, М. Лінгера, М. Крєвського та ін. Лише останніми роками проблема сучасних урбаністичних арт-практик зацікавила науковців пострадянського простору. Окремі її аспекти окреслено в публікаціях російських та білоруських дослідників А. Котломанова, Ю. Самодурова, П. Шугурова, Е. Кенінсберг та ін. Також важливою у пострадянському дискурсі є дисертація Н. Гончаренко. Крім того, останніми роками західні тенденції сучасних арт-практик в урбаністичних просторах частково актуалізувалися в Україні, відповідно ця тема викликала інтерес у вітчизняних дослідників. Так, фундаментальним дослідженням стала монографія О. Чепелик, публікації Н. Мусієнко, Д. Зайця, І. Яцик, Н. Булавіної, А. Киселевої та ін. Однак, в цілому, проблема сучасних урбаністичних арт-практик досить фрагментарно опрацьована в українському контексті, зокрема стосовно регіональної специфіки та потребує подальшого наукового осмислення та легітимізації.



Ярема Мисько, магістр образотворчого мистецтва, пошукувач ЛНАМ.

Образно-пластичні пошуки у творчості Емануїла Миська на прикладі портретів українських письменників.



Ключові слова: західноєвропейські мистецькі практики, об’ємно-просторове рішення, імпресіоністичні ремінісценції.

У творчості Емануїла Миська можна простежити сполучення кращих традицій української скульптури та введення композиційних та формотворчих інтонацій властивих для західноєвропейських мистецьких практик. Завдяки останньому портрети українських письменників, створені Емануїлом Миськом на образно-пластичному рівні, репрезентують самобутній підхід до осмислення об’ємно-просторового рішення, візуалізують імпресіоністичні ремінісценції на формотворчому рівні. Водночас, портрети українських письменників, зокрема Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, В. Стефаника та інших, демонструють не тільки оригінальне осмислення формотворення, але й розкриття психологічних та емоційних особливостей, темпераменту, а також творчих пошуків згаданих персоналій.



Іван Білан, викладач кафедри ІТМ ЛНАМ.

Юрій Магалевський: художня творчість і громадянська позиція



Ключові слова: Визвольна війна за незалежність України, товариство «Просвіта», Дійова Армія УНР, художник-портретист.

Називаючи ім’я Юрія Магалевського, щоразу доводиться пояснювати, хто він. Провівши значну пошукову роботу в музеях, архівах та наукових бібліотеках Дніпропертровська, Запоріжжя, Кам’янця-Подільського та Львова, можемо досить повно відтворити життєвий і творчий шлях Ю. Магалевського (1876 – 1935). Це був не лише талановитий художник, а й впливовий громадський діяч, один із керівників товариства «Просвіта» в Олександрівську (Запоріжжя) та Катеринославі (Дніпропетровську), організатор збройної боротьби за незалежність України, член Ради Республіки УНР, голова Українського Товариства Допомоги Емігрантам з України у Львові. Художня творчість Юрія Магалевського невіддільна від його активної культурно-освітньої, громадсько-політичної та державної діяльності і, врешті, від безпосередньої участі у Визвольній війні за незалежність і державність України в ролі художника Дійової Армії УНР. Дослідження виконано у відповідності з основними напрямами Державної програми «Повернуті імена».



Марта Москалюк, магістр мистецтвознавства, аспірантка кафедри ІТМ ЛНАМ (наук. керів. М.Р. Студницька).

Гірський пейзаж у творчості Романа Сельського: композиційна структура та проблема кольору.



Ключові слова: гірські краєвиди Р. Сельського, українська етнокультура, індивідуальна манера, експеримент, декоративна організація образу, колористична гармонія.

Колір є основним творцем живопису Романа Сельського. Водночас усе в гірських краєвидах художника пронизане присутністю незримої людської душі та забарвлене настроями самобутньої української етнокультури. У ранніх композиціях Р. Сельський творить мисленням, гармонійно поєднуючи його із задумом, сюжетом і колористикою, та сформувавши індивідуальну манеру, він вільно віддається експерименту, зазвичай орієнтованому на колорит, а композиція вибудовується в процесі творення. Пейзажні образи художника, хоч і почерпнуті з живої натури, із спостережень над природою, завжди є глибоко індивідуальні. Мотиви, що запозичує художник у природі, трансформуються, підпорядковуються декоративній організації образу, де панують бездоганні правила композиційно-ритмічної та колористичної гармонії. Саме в цих творах і простежується яскрава творча особистість художника та його неповторний малярський стиль.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconПрограма Міжнародної наукової конференції треті читання пам’яті академіка Платона Білецького
Слово про Людмилу Семенівну Міляєву та Платона Олександровича Білецького (1922–1998)
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconПрезентація книги платона білецького «апостол україни»
П. О. Білецького про Тараса Шевченка «Апостол України. Життя І творчість Тараса Шевченка». Ініціювали захід кафедра української мови...
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconСергій побожій історик мистецтва єгор рєдін
Саме в приватній бібліотеці П. Білецького випало мені вперше побачити й тримати в руках рідкісне видання – XIX том збірника Харківського...
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconКнига пам`яті 70-м роковинам страхітливого голодомору 1932-1933 років, пам`яті невинно
Ч-75 Чорна тінь голодомору 1932—1933 років над Тернопіллям: Книга пам`яті / Вступ ст.; упоряд.: Б. Д. Лановик, М. В. Лазарович, Р....
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconКонспект уроку з літературного читання Тема уроку: Тарас Григорович Шевченко Матеріал для читання Андрій М’ястківський
Мета уроку: ознайомлення з біографією Т. Г. Шевченка, його літературною творчістю, закріплення уміння складати партитуру, розвивати...
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconКнига Пам’яті України. Житомирська область. Житомир, 1995. Т с. 240. Житомир, 1998. Т. 12. С
Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які померли від голоду І хвороб та розстріляні німецько-фашистськими окупантами у концентраційному...
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconУ нашій пам’яті вони назавжди залишились Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні Прапор України, надписи «Герої не вмирають»
Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ...
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconУрок «Кантата пам’яті»
Музично-літературний урок «Кантата пам’яті» до 175 річчя від дня народження М. Лисенка для 5-7 класів
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconРекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні
Указ №69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні»
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconРозпорядження обласної державної адміністрації Про проведення у Чернівецькій області заходів у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодоморів
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка