Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998)



Сторінка4/5
Дата конвертації11.04.2017
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4   5

Юлія Медвідь, студентка 3 курсу факультету ІТМ ЛНАМ.

Соціокультурний контекст формування львівських муралів 2000-х рр.



Ключові слова: стріт-арт, контркультура, вуличне мистецтво, протест.

Проблема стріт-арту полягає у відокремленні мистецтва від вандалізму та проведення між ними чіткої межі. Важливу роль відіграє внутрішня селекція, саморегулювання райтерів. Стріт-арт в Україні є проявом контркультури. «Вуличне» мистецтво рухається до галерей, спостерігається двосторонній процес нівеляції грані між високим та вуличним мистецтвом. Сприйняття локації не як контексту, а як аспекту, характерне для стріт-арту, є протилежністю модерністського бачення місцезнаходження мистецтва, яке в 1976 році було визначено Браяном О’Догерті за допомогою поняття « білого куба» (White Cube). У світлі революційних подій, стріт-арт вкотре ствердив себе як протестну форму мистецтва, здатну миттєво реагувати на суспільні явища. Питання естетики для стріт-арту є досить розмитим, тут фігурує особлива постмодерністська естетика, яка може одночасно сприйматись як анти-естетика. Примітивна форма проекту або досконала художня техніка його виконання є ще одним з елементів повідомлення, при чому їх не можна розмежовувати. Стріт-арт в будь-якому своєму вільному нелегальному прояві є вандалізмом, в цьому полягає його постмодерністська концепція та філософія.



Юлія Романенкова, доктор мистецтвознавства, зав. кафедрою образотворчого мистецтва Інституту мистецтв Київського університету ім. Бориса Гринченка.

Засоби боротьби с тотальною комерціалізацією сучасної науки: інструментарій мистецтвознавця.



Ключевые слова: высшее художественное образование, школа искусствознания, коммерциализация, культурное пространство.

Когда говорят пушки, музы должны молчать. А немота муз грозит их дисквалификацией. В современной Украине одной из наиболее острых нужд культурного пространства следует считать необходимость удержать пошатнувшуюся систему высшего художественного образования, которое призвано формировать культурную элиту. Среди бед этой сферы красной нитью проходит коммерциализация образования и науки, особенно цинично выглядящая именно в сфере науки об искусстве. В основе этого процесса лежит изначально благая цель – соединить теоретическую подготовку искусствоведа в ее классических традициях с подготовкой специалиста в области арт-бизнеса, столь распространенной в ведущих странах мира. Но, к сожалению, приходится констатировать, что попытка экстраполировать зарубежную модель соединения теоретической подготовки с прикладным компонентом и претворения идеи в востребованную специальность на нашей почве часто превращается в пародию, граничащую с профанацией. А результатом зачастую является искажение у студенчества представлений об академической подготовке и ее целях, замена их представлениями об экономической составляющей как основной в работе искусствоведа. Единственным оружием борьбы с пугающими темпами этого процесса подмены понятий видится сохранение той модели классического академического образования в области искусствоведения, которое может противостоять искривленному восприятию модели арт-менеджера или оценщика культурных ценностей, вырванной из зарубежного контекста и искусственно помещенной в отечественное арт-поле.



Андрій Тарасенко, кандидат мистецтвознавства, доцент ПНПУ ім. К.Д.Ушинського. Одеса.

Можливості використання іконологічного методу у викладанні історії мистецтва 20 століття.



Ключевые слова: иконологический метод, неомифологическое сознание, мифотворчество.

Времени кризисов свойственно стремление к устойчивым общечеловеческим ценностям. Неомифологическое сознание является одним из главных направлений культурной ментальности 20 в., начиная с символизма и кончая пост-постмодернизмом. Оно характеризуется вниманием к классический и архаический мифологии, которая содержит наиболее древние и всеобщие формы представления человечества. Важно, что в роли мифа могут выступать также исторические предания, бытовая мифология, художественные тексты прошлого. В отличие от коллективного характера социального мифа, присущего искусству тоталитарного советского общества, в современном украинском искусстве проявляется тенденция к индивидуальному мифотворчеству. Обращаясь к мифу, художники воспринимают его как своеобразную матрицу, на основе которой создаются произведения, наполненные личным опытом, переживаниями.

С помощью иконологического метода, который был развит Э. Панофским, мы можем понять внутренний смысл, или содержание изображения, понять значение художественных форм в контексте определенного направления, течения, стиля. В отличие от иконографии, иконология выводит интерпретацию произведения искусства на более высокий уровень значений, обращаясь не к общеизвестным фактам и текстам, а к малоизученным источникам, ищет не прямые, а опосредованные связи между искусством и культурой эпохи.

Марина Пономаренко, аспірантка ХДАДМ (наук. керів. Т.В. Павлова).

Методологія дослідження портретного живопису (на прикладі малярської спадщини С. Прохорова та А. Петрицького).



Ключові слова: структура портретних композицій, формотворчі компоненти картини, художньо-стилістичний аналіз, «Виконання картини» А.Петрицького.

Одним з базових методів досідження портретного живопису є художньо-стилістичний аналіз. Залучення цього метода дає можливість виявлення особливостей формотворення в структурі портретних композицій. Окрім наукових джерел, видано чимало літератури за теоретичними матеріалами мистців, в яких увага акцентується на формотворчих компонентах картини. Вивчення архівних матеріалів українських художників затверджує художньо-стилістичний аналіз як базовий в методології досліджень портретного малярства України.

Унікальною знахідкою є схема під назвою «Виконання картини», створена А. Петрицьким. Саме вона була закладена в основу дослідження його портретної спадщини. Схему побудовано у вигляді пунктів, що розкривають послідовний підхід до створення картини. Назви пунктів розповідають про задачі, які майстер закладав в рішення художньо-стилістичної та образної структури своїх творів.

Вивчення теоретичної спадщини Семена Прохорова сприяло дослідженню художньо-стилістичних особливостей його портретного малярства.Чорнетки його рукописів, машинодрук та публікації матеріалів Прохорова, які містять опис засобів зображення світла в іконописі та традиційному малярстві, сприяли виявленню характерного розподілу світла в його портретних творах.



Олеся Авраменко, кандидат мистецтвознавства, зав. відділом візуальних мистецтв Інституту проблем сучасного мистецтва Національної Академії мистецтв України.

Етичні проблеми написання дослідницьких монографій про сучасних митців та сучасний художній процес.



Ключові слова: публікація, монографічне дослідження, художній процес, етичні норми, закон.

Досвід написання і видання монографій про творчий і життєвий шлях ряду сучасних художників вияскравив переді мною ряд важливих етичних проблем. Усі тексти, які мені доводилося писати, пропонувала на прочитання героям або їхнім родичам, або учасникам розглядуваного процесу. Виявилося, що дослідницький та аналітичний труд фахівця-мистецтвознавця в змозі більш-менш адекватно сприйняти лише ті, хто стоїть або стояв трохи осторонь аналізованих процесів. Самі ж "герої" завжди прагнуть щось приховати, уникнути висвітлення чи аналізу деяких життєво-творчих ситуацій або ж могли різко не погодитися з їхньою інтерпретацією чи викладенням, що призводило до відмови автора (мистецтвознавця) взагалі від написаних текстів.

Паралельно виникали питання про публікацію творів митця у монографії. Нерідко власники картин, але не прав на них, відмовляють у фотографуванні та публікації робіт з різних причин – сімейна таємниця виникнення чи придбання, чи елементарна нехіть розібрати завали хламу, які могли робити полотна недоступними, чи неможливість зняти зі стіни через нетривкість "підвісної системи".

Але найбільш прикрі ситуації у перемовинах з вдовами, які ревниво реагують на саму ідею створення монографії, вважаючи, що вони й самі на це здатні, а тому матеріал давати не будуть. Або ж «пропонують» монографічний труд перетворити на збірник, не маючи під свою ідею коштів.

А також відмова вдови, чи інших родичів на прохання надати архівні матеріали для роботи, пояснена тим, що це вимагає від них забагато часу для пошуків. І ще, навіть знаходять можливим ставити завдання перед спеціалістом, як перед школярем молодших класів: знайдіть самі матеріал, якого ми не маємо, покажіть нам, здивуйте, тоді будемо говорити далі. І щирі запитання про те, чому ви вирішили, що маєте право писати про їхнього родича- художника? Є мистецтвознавці крутіші, кращі. У зв’язку з цим, виникає питання: чи має право сьогодні арт-критик, дослідник писати про кого заманеться, чи треба питати дозволу? Якщо так, то у кого?

А якщо дослідження написане всупереч недопомозі родичів, і проілюстроване доступними матеріалами, чи може дослідник видати за спонсорський рахунок, часто без власного гонорару, написаний труд? Чи це не порушення закону, чи не порушення етичних норм, якщо такого роду норми існують? Чи не потрапить дослідник у халепу?

Труд дослідника не цінується аж ніяк і сприймається не лише суспільством, а й професіоналами, як хобі. І це при тому, що він виконує функції і збирача матеріалу (ілюстративного також), і укладача, і концептолога, і фандрайзера...

Євгенія Демченко, аспірантка кафетри теорії та історії мистецтва, НАОМА.

Стилістика розписів В. О. Котарбінського у Володимирському соборі Києва.



Ключові слова: монументальний живопис, академізм, модерн.

Розписи Володимирського собору у Києві (1885–1896 рр.) є важливим явищем у історії українського мистецтва. Частини розпису, виконані Вільгельмом Олександровичем Котарбінським (1849–1921), передбачають деякі з напрямків стилістичного розвитку українського мистецтва кінця 19 – початку 20 століття. Стилістика даних монументальних композицій детально не вивчалася. У станкових творах майстра виявився неоднорідний характер академізму кінця 19 століття. У них відчутні віяння модерну та салону у живописі, символізму у графіці.

Ряд рис, що виявляє стилістичну забарвленість станкової творчості В. О. Котарбінського, простежується і у його розписах Володимирського собору, особливо в орнаментах, що прикрашають склепіння храму на хорах.

Твори художника у Володимирському соборі співзвучні з його станковими роботами, що мають символічне наповнення з рисами модерну у формальному вирішенні. Розписи майстра, котрий розвивав традиції європейського академізму, ілюструють вагому роль впливу мистецтва Західної Європи на становлення української національної мистецької школи наприкінці 19 століття.



Секція 3. Класичне мистецтво Заходу та Сходу.

Час проведення 11.00 – 17.00

Голова: Людмила Олександрівна Лисенко

Марина Русяєва, кандидат мистецтвознавства, доцент НАОМА.

Ніке і військовий трофей у мистецтві Стародавньої Еллади класичного та ранньоелліністичного періодів.



Ключові слова: військовий трофей, богиня Ніке, іконографічні типи.

Крилата богиня Ніке – є персоніфікацією перемоги у всіх сферах життя, де є агон. Зокрема, це війна, на честь перемоги в якій елліни встановлювали трофей. Спочатку трофей – це дерев’яний стовп (найчастіше стовбур дерева з гілками), що вкопаний у землю, на який вішали зброю та військовий обладунок переможеного ворога. Починаючи з середини V ст. до н. е. в монументальній скульптурі і дрібній пластиці, живопису і вазопису виникає зображення Ніке з військовим трофеєм. Актуальність вивчення цих пам'яток зумовлена тим, що вони не стали предметом різнобічного і комплексного мистецтвознавчого дослідження. Виділено чотири основних іконографічні типи: Ніке, що несе ратище з поперечинами для майбутнього трофея; спорудження трофея; увінчування або коронація трофея; несення трофея з військовим обладунком. Художники зображують виключно трофеї властиві для найраніших еллінських ритуалів. Стилістичні зміни, що відбуваються у класичному і ранньоелліністичному мистецтві, заторкують лише зображення фігури Ніке (її пропорції, позу та особливості драпірування одягу). Найбільше на формування її образу вплинули рельєфи храму Афіни-Ніке на афінському Акрополі, статуя богині перемоги з Олімпії роботи Пеонія та творчість Праксителя. Поєднання Ніке з трофеєм підкреслює трагічну долю воїна: перемогти або померти. Ця альтернатива вперше набуває особливого усвідомлення еллінами після перемоги над персами, а згодом – у середовищі Олександра Македонського та його послідовників.



Наталія Мартиненко, магістр мистецтвознавства, здобувач кафедри ТІМ НАОМА (наук. керів. Л.О. Лисенко).

Тема “memento mori” у творчості Д.Г. Дерла.



Ключові слова: декоративно-прикладне мистецтво, Д.Г. Дерл, орнамент, «memento mori».

Джон Генрі Дерл – представник декоративно-ужиткового мистецтва Великобританії кінця 19 – початку 20 століття, улюблений учень засновника руху «Мистецтва і Ремесла» Вільяма Морріса. Протягом 50-ти років творчої діяльності Дерл неухильно сповідував ідеали легендарного вчителя, прагнучи наповнити повсякденне життя людини духовністю і красою.

Декоративні роботи майстра наповнені глибоким внутрішнім змістом і потребують детального художнього аналізу. Особливий інтерес для розгляду викликає орнамент «Терен», створений для друку на шпалерах в 1892 році. Вплетене в рослинну композицію зображення черепу і назва візерунку, неминуче викликаюча асоціацію з терновий вінцем Спасителя, постають нічим іншим, ніж елементами оригінальної інтерпретації теми «memento mori».

Робота спроектована для інтер’єрного ансамблю 19 сторіччя і досі викликає інтерес британської публіки. Наразі це є доказом актуальності вдало знайденої Дерлом форми ненав’язливого вводу тему смерті, життя і відродження в житлове середовище й підтвердженням його майстерності в інтерпретації одвічно хвилюючої людство теми «memento mori».



Євген Осауленко, старший науковий співробітник науково-просвітницького відділу НММБВХ.

Монументальний живопис Кримської Готії 13–15 ст.



Ключові слова: Кримська Готія, фрагменти розписів, археологія середньовічного Криму, візантійське мистецтво, печерні церкви-киплиці, іконографія розписів, «провінційна» та «аристократична» групи стінописів, фрески церкви печерного «Південного монастиря» на Мангупі.

Виступ знайомить з матеріалами авторського дослідження пам’яток середньовічного кримського монументального живопису. Дослідження проводилися протягом 1993 – 2004 років. Їх результати опубліковані в наступних виданнях:

Сугдейский сборник. – Киев-Судак, 2005. – Вып.ІІ. – С.285 – 314;

Лаврський альманах. – 2005. – Вип.14. – С.100 – 115.

Лаврський альманах. – 2007. – Вип.17. – С.92 – 109.

«Collegium»// – 2008. – № 24. – С.127 – 147.

Предметом дослідження стали залишки середньовічних стінописів в печерних храмах так званої «Кримької Готії». «Кримська Готія» – історичний район південно- західного Криму, що включав в себе район внутрішнього пасма Кримських гір між сучасними містами Бахчисараєм і Севастополем, Інкерман та ділянку морського узбережжя від Судака до Алушти. Актуальність дослідження була викликана поганим станом збереження пам’яток, недостатньою вивченістю цього матеріалу попередніми дослідниками, відсутністю задовільної візуальної фіксації розписів, брак присвячених їм фахових мистецтвознавчих публікацій, апріорні, необґрунтовані атрибуції окремих авторів, що прагнуть пов’язати живопис Кримської Готії з художніми традиціями Константинополя, Трапезунда або християнського Кавказу.

Маргарита Жернова, студентка ДФН ФТІМ НАОМА, 5 курс.

Статуя атлета Теогеніса – видатного олімпіоніка 5 ст. до н.е.



Ключові слова: Теогеніс, скульптура, острів Тасос, грецька класика, 5 ст. до н. е., строгий стиль, обожнення героя-атлета.

Проаналізовані стилістичні особливості, з’ясовано походження і датування мармурової статуї з грецького острова Тасос, яка атрибутується як єдине збережене зображення атлета Теогеніса.

На основі літературних, археологічних та історичних джерел зроблене припущення, яким мав бути первісний вигляд статуї.

Простежена роль, яку грав культ олімпіоніка Теогеніса в житті острова, зібрані відомості про нього як історичну постать.

Обґрунтовано висновок, що даному зображенню атлета в подальшому жителі острова поклонялися як образу обожненого героя.

Зроблений аналіз різноманітних гіпотез археологів щодо постамента в центрі агори міста Тасоса; доведено, що він мав бути призначений для статуї Теогеніса.

Визначені деякі припущення про час освячення монументу.

Олена Шостак, завідувач відділу графіки НММБВХ.

Особливості виставкової діяльності відділу графіки Національного музею мистецтв ім. Богдана і Варвари Ханенків.



Ключові слова: виставкова робота, колекція європейської графіки НММБВХ, структура виставки.

Особливості колекції європейської графіки музею, що впливають на можливість виставкової роботи: порівняно невеликий обсяг, наявність творів, що належать до всіх значних національних шкіл Європи і окремих аркушів найвідоміших майстрів 16 – початку 19 століття. Звідси головні принципи побудови виставок: мистецтвознавча, історична або культурологічна тема формулюється достатньо широко, щоб залучити експонати різного часу і шкіл; обов’язковою умовою є експонування хоча б кількох шедеврів колекції. (Виставки: «Повсякденне життя Голландії 17 ст. в гравюрі з колекції музею» 2010 р. і «Зведено з каменю, збережено на папері» 2011 р., «Таємниці старих дощок» 2012 р.)

Структура виставки «Шекспірівська галерея та інші шедеври видавництва Д. Бойделла» (грудень 2014 – січень 2015): ранні твори Бойделла-гравера, «Колекція естампів, гравірованих із найкращих у Англії картин», відтворення колекції живопису Р. Волпола «Хоутонівська галерея», «Колекції естампів з начерків і рисунків Дж. Б. Чіпріані», «Шекспірівська галерея».

Марта Логвин, провідний науковий співробітник відділу мистецтв Сходу НММБВХ.

Вивчення семантики та переатрибуція творів китайського традиційного живопису зі збірки Національного Музею Мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків



Ключові слова: традиційне мистецтво Китаю, китайський живопис, переатрибуція, іконографія, семантика.

Важливим напрямком у роботі сучасних музеїв є виставкова діяльність. Завдяки тимчасовим виставкам Відділ мистецтв Сходу Національного Музею Мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків втілює розмаїті культурно-просвітницькі проекти, направлені на знайомство широкого глядача з мистецькою спадщиною Китаю. Кожній виставці китайського живопису з фондів музею передує складна робота з переатрибуції живописних творів та створення розлогого коментаря до кожного твору, представленого на виставці.

Переатрибуція може торкатися не лише встановлення іншого, від попередньо зазначеного, авторства або часу створення картини. Так само може змінюватися і назва – згідно нового тлумачення сюжету жанрових чи історичних сцен, або навіть нового читання напису на картині.

Для переатрибуції головними інструментами дослідження є читання написів, підписів, клейм на творі та колофонів на його монтуванні; знання іконографії. Важливим також є пошук аналогій та знайомство з дослідженнями подібних сюжетів, проведених сучасними науковцями Китаю.

Кава-брейк 13.00–14.00

Олена Спасскова, аспірант кафедри образотворчого мистецтва ПНПУ ім. К.Д. Ушинського (наук. керів. О.А. Тарасенко).

Влияние искусства Дальнего Востока на европейскую живопись второй половины 19 – начала 20 века.



Ключевые слова: диалог, импрессионизм, постимпрессионизм.

Современная культура формировалась в результате многочисленных и длительных культурных взаимодействий. Важнейшая роль в этом процессе принадлежит диалогу культур Запада и Востока.

Во второй половине 19 в. Европа вновь открыла для себя Восток. Наиболее это было заметно в творчестве импрессионистов и постимпрессионистов. Японские влияния на творчество К. Моне проявились в принципе серийности, свойственном мастерам укиё-э и их предшественникам в живописи. Эдуард Мане, один из немногих, делал опыты в суми-э — живописи тушью или подражал ей в акварели. Мане одним из первых уловил в японской графике особую приближенность персонажей к переднему плану. Совершенно особым было отношение к искусству Дальнего Востока Ван Гога. Один из важнейших уроков, который получил художник, копируя японские гравюры, состоял в том, что натурное видение не совпадает с художественным образом.

Таким образом, для творческого диалога изобразительного искусства Востока и Запада характерны такие черты как проникновение в систему ценностей иной культуры, уважение к ним, преодоление стереотипов, синтез самобытного и национального, ведущий к взаимообогащению и вхождению в мировой культурный контекст.



Наталя Маренич, аспірантка ХДАДМ (наук. керів. Т.В. Павлова).

Аніме як один з напрямів візуальної культури 20–21 ст. (на прикладі творчості Сатощі Кона).



Ключові слова: аніме, манга, малюнок, колір, образ, художник.

Сатощі Кон – один з найяскравіших японських аніматорів другої половини 20 – початку 21століть. На початку своєї кар’єри, працюючи під керівництвом іншого великого майстра – Отомо Кацухіро, він випрацьовує впізнаваний стиль, а його анімації вже в цей час вирізняються як за характером рисунку, так і за тематикою.

Від першої манги художника – «Return to the Sea» (1990) до останньої роботи -–«Paprika» (2006), простежується унікальне бачення Кона, відмічене дослідженням глибин людської підсвідомості. Режисер створює образи людей, закритих у собі, відірваних від суспільства. Його герої – це особи стривожені чи налякані внутрішніми протиріччями, котрі не здатні осягнути самих себе. Їх переживання виливаються у настільки ж незрозумілі ситуації, де реальність та приховане бажання перетворюються на химерний клубок алогічних дій.

Аніме Сатощі Кона мали чималий вплив на розвиток японської анімації, наклавши свій відбиток на багатьох молодих авторів та лишивши слід у історії «MadHouse», однієї з найвідоміших аніме студій.



Наталія Василишина, старшийвикладач НАКККІМ, здобувач кафедри ТІМ НАОМА.

Західноєвропейський ідеальний пейзаж 16–19 ст. як поетичне уявлення природи.



Ключові слова: пейзаж, Відродження, класицизм, романтизм.

Пейзаж від епохи Відродження заслуговує особливої уваги, ще задовго до того, як він зайняв почесну позицію в ієрархії жанрів. Ідеальний пейзаж, в якому відчутне захоплення оточуючим світом, не може існувати без введення в композицію групи людей, які повинні створити належний сюжет.

Овідій і Вергілій – два поета античності, які стали справжніми натхненниками для художників епохи Відродження.

Філософські роздуми про місце і роль людини в природі, пейзаж, який розгортається довкола, все це привертає увагу художників і стає головною темою для багатьох творів.

Венеціанське Відродження, саме в Венеції народжується твори Джорджоне, які представляють художника, як видатного пейзажиста – «Сільський концерт» і «Гроза».

Походження пейзажних садів романтизму тісно пов’язане з пейзажним живописом, особливий вплив відчувається художника К. Лоррена. Ілюзія майстра поступово стає ідеальним взірцем для подальшого розвитку садово- паркового мистецтва. Мотив недоторканої природи – основа творчості К. Лоррена.

Пейзажі справжнього класициста Н. Пуссена – складна і ретельно побудована композиція, де важлива роль відводиться архітектурі. До пейзажу Н. Пуссен звертається вже зрілим майстром, хоча пейзаж виступає у Н. Пуссена прекрасним фоном для міфологічного сюжету.

Сальватор Роза – художник, творчість якого, безумовно, передвіщає наближення романтизму. Його чарівні пейзажі, наповнені меланхолією, де реалізм і фантазія автора переплітаються, підкорені єдиному задуму.

Ф. Буше – художник, пейзажі якого розкривають перед нами любов художника до рідної батьківщини. Його чарівні пейзажі відрізняються вишуканим колоритом і елегійним настроєм.

У 1770 - х роках Дж. Козенс створює серию фантастичних пейзажів до поеми Дж. Мільтона "Втрачений рай". Колірні протиставлення дають певне емоційне тло для дії, яка відбувається.

Картини К. Коро ніби зіткані з прозорого серпанку, де розчиняються постаті людей, дерева… Використовуючи безліч півтонів, художник свідомо обмежує свою палітру. Від деякої штучності класицизму до справжньої поезії в живопису: «Віз сіна», «Спогади про Мортефонтен», «Сент - Андре - ан - Морван», «Лощина»…



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconПрограма Міжнародної наукової конференції треті читання пам’яті академіка Платона Білецького
Слово про Людмилу Семенівну Міляєву та Платона Олександровича Білецького (1922–1998)
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconПрезентація книги платона білецького «апостол україни»
П. О. Білецького про Тараса Шевченка «Апостол України. Життя І творчість Тараса Шевченка». Ініціювали захід кафедра української мови...
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconСергій побожій історик мистецтва єгор рєдін
Саме в приватній бібліотеці П. Білецького випало мені вперше побачити й тримати в руках рідкісне видання – XIX том збірника Харківського...
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconКнига пам`яті 70-м роковинам страхітливого голодомору 1932-1933 років, пам`яті невинно
Ч-75 Чорна тінь голодомору 1932—1933 років над Тернопіллям: Книга пам`яті / Вступ ст.; упоряд.: Б. Д. Лановик, М. В. Лазарович, Р....
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconКонспект уроку з літературного читання Тема уроку: Тарас Григорович Шевченко Матеріал для читання Андрій М’ястківський
Мета уроку: ознайомлення з біографією Т. Г. Шевченка, його літературною творчістю, закріплення уміння складати партитуру, розвивати...
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconКнига Пам’яті України. Житомирська область. Житомир, 1995. Т с. 240. Житомир, 1998. Т. 12. С
Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які померли від голоду І хвороб та розстріляні німецько-фашистськими окупантами у концентраційному...
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconУ нашій пам’яті вони назавжди залишились Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні Прапор України, надписи «Герої не вмирають»
Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ...
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconУрок «Кантата пам’яті»
Музично-літературний урок «Кантата пам’яті» до 175 річчя від дня народження М. Лисенка для 5-7 класів
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconРекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні
Указ №69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні»
Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998) iconРозпорядження обласної державної адміністрації Про проведення у Чернівецькій області заходів у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодоморів
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка