Духовна міра таланту



Скачати 122.63 Kb.
Дата конвертації23.07.2017
Розмір122.63 Kb.

П день -УКРАЇНСЬКІ ПОЕТИ ШАШІ ЗЕМЛЯКИ.

ВечІр поез11 "Духовна міра таланту".

Організуючи другий день Тижня книги для юнацтва пропонуємо продов­жити тему розпочату при проведенні Тижня минулого року І зосередити увагу читачів на творчості укр.поетів -наших земляків. Під час цього дня читачам цікаво було послухати про творчість таких поет!в,як Дмитро Кремінь,Валерїй Ьойченко, Олекса РІзнІченко„Дмитро Над!!н,Микола Вінгра новський,Іван Григурко,Іван Царинний та Інших.

Вважаємо, що читачам буде цікавий вечір поезії ",%ховна міра талан­ту", присвячений творчість миколаївських поетів, розробку якого ми Вам пропонуємо.

Під час проведення цього заходу було б доцільно офрормити книжко ву виставку - "Поетична Микола Івщина", використавши літературу, пред­ставлену Вашій увазі після сценарію вечора поезії.

В зміст! сценарію зустрічається художнє читання віршів поетів, як! промовляються в!д першої особи, тобто самого автора. Радимо ц! > > читання запропонувати читачам з магнітофонної платівки.

І.Ведуча:

Україна І поезія. Тема давня,як світ,І безліч разів обговорена. Але

щоразу вона набирає нового значення,як тільки Україна вертається до

життя І самовизначається.Наша розмова сьогодні це своєрідна біографія

південного Прибужжя,його пісня.

Зувучить фрагмент "Реквіема" ВолфганагАмадея Моцарта.



1-й -читець.

Вас так ніхто не любить.Я один.Я вас люблю,як проклятий.До смерті.

Земля на небі,вечір,щастя, дим,

Роки І рік,сніги, водою стерті,

Вони мен! одне лиш: ви І ви...

Димлять століття,води І народи... '

Моя ви пам"ять я степу -ковиля,

Зорі небесний голос І свобода,

Дивіться,гляньте:мїй -то голос ваш:

Як світиться він тепло на світанні...

Я вас люблю,як сіль свого Сиваш,

Як ліс у грудні свій листок останній...

/фрагмент музики звучить до кінця /

П -й читець.

Талант Миколи ВІнграновського - це щось незбагненне,як таємниця,


як чародійство.Він один з небагатьох ліриків,як! володіють рідкісним
даром поетично! гармоні І.Вс! його твори сповнені такої велико! любові,
що Іноді неможливо відрізнити,де йдеться про почуття хай до прекрасно!,
але цілком конкретно! земно! жінки,а де це. почуття сягає високих
символ!в,як Земля-УкраІ на -любов... і

1-й чиущь

Ну не мовчи ж ,ну, подивуйсь на мене... Я йшов І думав.... Подивись,молю І Я йшов І думав крізь стіни І крізь клени, Ти шепотіла: я люблю... люблю...

Куди,куди? У серце я тебе поранив? І на душі стою? А де мені стоять ?! В які молитви,р як! корани Молйтися,в І три,щоб вивчитись кохать ? ... моя з Ірниця,перепелиця,

моя зарено, моя зоря... тобі водиці я Із криниці, тобі кохання мої моря...

Чи! слова? З яких таких сонетів

Вони прийшли сучасність надихать?!

Нам слів таких потрібно від поетів.

Щоб не піднять з душ!,як небо не піднять.



ведуча Небуденне мистецьке явище завжди є І великою таємницею.Присту­паючи до нього,звичайно, беруть на поміч мудру пораду Гете: щоб пізнати поета,треба піти в його країну.Але що таке поетова країна? Це І земля де він народився,зростав, це й час,яким поет дихає,це й люди,в яких І через яких поставала йому земля І час; це великі книги, великі Імена до яких тягнувся... І компенсувати страшні витрати країни.Цей поклик,ця потреба чуються в усіх сферах життя. І в літератур! - як народна потреба І народне замовлення на нове слово. Слоео Микол! ВІнгра-

новському.~ ~ "~~—^— — _,,



Поет ВІнграновський

,~Я йшов до цього нового слова з Первомайсько! школи на Микола Івщин! -через захоплення Шевченком,Пушкіним,Лєрмонтовим -до Київського теат­рального Інституту,а потім,після, навчання у Москві,повернувся на Украї­ну,на болісну й щасливу причетність до вічного творення духовності свого народу...

...Димить стерня над синіми ярами, гяхтить між кленами рожева долина -І,полином надихавшись сповна, Встає зоря вечірня з полина...

Кого мені ?- в розхристанному пол!? Тут серце переборює думки, Тут дні мої зливаються в роки, Тут уливаються вони у колоски... Кого мені?

Кого мені, глибокомудра земле?

Чи,може,поля? Ось мої поля...

Чи роду племені? Тут рід мій І с!м"я,

І мир,І злагода... Собі ж не ворог я !

Кого мені?...

В моїй душ! неспокій - день мій кожен, Що ніч у ніч засцути він не може, Передчуттями сизими тривоже, Пришпарюе неначебто коня... Димить стерня...

Ведуча: Чверть століття тривав творчий шлях поета ВІнграновського

За цей часінакшим став характер нашої життєво! та літературно! ситуації,

змінюються -читацькі потреби І смаки. Прийшли Інші поети,як! знаходили

Ґ»ЯГ)! ВЛЯҐІН! ШЛЯХИ ПОТЯЛИ ВИПЯЗНО ППОМОВЛЯТИ СВОЄ ФРПТШР ирдяттр-їтіло г»ттпрг>



2-й читець. Як не принижуй ти душу свою,

Перетривае вона,переплаче. Наче барвінок у тихім гаю, Гляне крізь серце твоє неледаче.

Як не ховай свою душу за тин Вигляне тихо вона І промовить Слово, з яким Із усіх самотин Вирватись їй крізь морози І повідь.

Як не вбивай,не катуй,не души, Як не натужуйсь ту душу снотворить Жити довіку, жити душ!. Жити! Якщо вона є І говорить.

Ведуча. Жити довіку,жити душ!,

Жити ,якщо вона є 1 говорить...-Стверджує Ващєрій Ьойченко.Ліричний герой

ьойченко - наш сучасник живе між нами,зачаровано дивиться на

лиман, тривожиться долею Південного Ьугу,над яким нависла тінь атомного

монстра, згадує дороги на Очаків, любується пейзажами Прибужжя.А кредо

поета виражено в мініатюрі:

Не обійду чужо! муки, Хоча достатньо І сміх, Щомит! хтось у серце стука На перехрестях вікових,

~ І що роо'Й'М НИНІ тю"~ -— '

Коли крізь відстані й роки Болючим серцем відчуваю Тепло зомліло! руки.

Ведуча: І хоч думка поета витає над простором І віками,серце

відчуває болі.його поезії - це роздуми про людські долі, про наше життя.

Мінорні мотиви, легкий щем у серці пронизують нас. Вірш! В.Ьойченка -це

чистота,високїсть. Це все нам так потрібно в наш нелегкий час.

Світлішим було б життя, побільшало надій на майбутнє...

/звучить мелодія В.Моцарта /фрагмент/./

1-й читець як тт0тш9

З рідно! землі, росте трава... як світло...

З букваря ростуть слова Моєї мови рідно і...

як вчасно По снігові весна приходить красна. А пісня земляком-

I вічна, І нова -Найглибші сховай серця зігріва, як легко

Небеса злітають мирні Як пахне хлібом затінок вечірній,

А при колисках, ніжн! матері Всміхаються маляткам на зорі... Хмеліє тиша в чистому суцвітті, І трудиться душа, немов

бджола у літ!...

П.Ведуча: Нещодавно, у І991,Валерій Бойченко минуло 50 років.Цьому

ювілею присвячені спогади Е.Январьова. /запис на магнітофоні/.

Валерий Бойченко жил в краю своего рождения, встречался с земляками,

с их зачастую с неустроенной жизнью и все больше убеждался в том,что

жизнь зта совеем не такая,какой изображается в книгах. Возник дискомфорт.

Что же зто происходит.Почему разрушаются основи народной жизни? Куда

подевалась укр.песня? Обряди? Язик? Ответить на них бьіло невозможно.Если

не писалось - ьойченкро читал.

Люблю его библиотеку: тут вся история Украйни, и поззия, редкие фолиан-

ти, знциклопедии,монографии по укр.искусству. Почти любая книга искрещена

заме^тками владельца. Судьба часто сводила меня с Валерием, и я всегда дивил

ся зрудиции колеги.

Мьі бивали с ним на лермонтовских праздниках в Пятигорске, и я отме-

чал про себя,как Бойченко бил рад любому, даже малозначительному факту,

свидетельствующему о связи русекого уі гения с землей Украйни. Й когда ре-

шал для себя,какие же строки Лєрмонтова в классическом укр. переводе долж-

ни прозвучать на празднике, безошибочно вибрал те, что посвящени М.Щербатовой

На світські окови, На свято томливого балу

Степи І діброви Вкраїни вона проміняла.

Та півдня ясного Вона зберегла ще прим І ту

Серед крижаногох Серед безпощадного світу,

Немов зоряниці вкраїнських небес непогасних,

Тремтять таемниц! В устах II н^жно-йреїфасних»г» ..-*.-

Надо било слишать,как читал зто Валерий Бойченко: с возвишенной пе-чалью,с болью и даже- с затаенной завистью, всегда живущей в душе творца при встрече с совершенством...

Ведуча. д^ Зустріч з довершеністю поєднує творців художнього слова. Кожний художник пише про сходжену ним місцинку на планеті ,31 грітий диханням оберіг під зоряИЯми,відкритий на всі чотири сторони світу.Ця "мала вітчизна" завжди живе в народжуваних ним кольорах, звуках,словах... Справжній талант завжди пророчий. ЦІ слова мають дуже пряме відношення до ,Дмитра Креміня

Дмитро Кремінь- поет.І цим, як мовиться,уже сказано.Для творчої манери цього укр.поета характерне гостре відчуття сучасності.



2й читець., ^ так звані застійні часи -

Все теж, І процесЬи,! тюрми... Старечі скриплять голоси, Немов пересохлі котурни. Утрачених літ мені жаль...

Літа проминули, та є в них Екстаз од оваційЛ шал Печалі,мов тисяч! жал. І глум канцелярій таємних.

Над обрієм хмара біжить, ...Над обрієм сіється дощик. А вчить мене,як мені жить, Фальшивий І п"яний донощик. І скрипка циганська Із дек вергає вже марші в скорботі. І п"ятиз!юковий генсек В кон"ячн!й пливе позолоті... Який сатанинський надлом, Коли ти не в силі нічого Лиш битися рабським чолом В тестамент чола керівного.



Щх Літа проминули.мов дим

Не звикся,а зрісся з бідою. А батько мій був молодий А мати була молодою. І сніг спадав на чоло -Так ясно й невинно І біло 0,як мені юно було І 0,як мені дуже боліло.

г

Ведуча: У Дмитра Кременя ви не стрінете розжованих повчань, з ним ви будете нелегко, суперечливо мислити.Яскрава й оригінальна творчість поета приваблюде молодих,наснажує їх у власних шуканнях.



1-а читець Запахла смородина чорна

Між сивих кущів лободи...


Ще е$ вона,мить неповторна,
иіе є вона, цвіт І плоди.
- ~Й539ск-ооло№И* зорепаді в — -... _... ,

І сяйво згорілих комет. А я свою долю принадив На чорну смородину й мед.

В чеканні небесного горна,

Вона постає з небуття,

Де пахне смородина в чорна,

як наше пропаще життя...



Ведуча Д.КремІнь -максималіст.Максималісти,як правило -особистості. Д.КремІнь - теж особистість, з яким треба шукати шляхів духовного зближення.

Відкриємо сторінку поета.

/магнітофонний запис/.

Що ми за люди ? Звідки ми ? Чи справді -"моголи",скіфи, анти якесь невідоме світлове плем"я, розкидане по всіх континентах ?

І чому було не жити на такій багатій землі всім-усім, без графи п"ятоІ в паспорті й навіть без паспорта?...

Я пишу про болісну Історію нашу, нашого краю, Північного Причорно-мор"я.Так Історично склалося, що селились поблизу моря та лиману різні народи - ворожнеча їхня була від дикості.А тепер од чого ? Укр. народ вижив.На сьогодні. Чи виживе, чи житиме завтра ? Я люблю нашу сплюндро­вану землю І за II біди. Та час Іде. Фантастичний час - І для України. У тяжкому часі живемо.

Вмирають люди,країни, цивілізації.

Вмирають планети.Я напевне, загину в автокатастрофі. Скам'яні­лий полечу розбитою беспорскою дорогою до золотоносної Ольвії,в країну легендарних скіфів. Я стоятиму камінним скіфом для вас.Ус їх, що є. Усіх


Камінний, я бачитиму бенкетування політичної сероми над берегами віч­ності... І тоді я не втримаюсь І заридаю.За всіх, за всіх...

/звучить фрагмент музики В.А.Моцарта/. Ведуча: Людина чекатиме ца милосердя.

Поет Іван Царинний дає таку можливість.Він бере читача за руку І веде його до лісу. Цього лісу не знайдем н! на якій карті. Він належить І.Царинному.У ліс! він - цар. .Дуже добре у ліс! І.Царинного. До самого краю його підступає стоп, тут закінчуються дороги І починаються стежки, ^ на яких зустрічається добро з добром. Дерева тут стережуть тумани, сонце літає,як птах, небо омиває людину світанком,І взагалі, ліс нагадує поету рідного батька,коли той грав з ним в далекому дитинстві.

1-й читець. Росте в туман! синім

Давній ліс, І лосі світлі йдуть;за оберіг між горами зеленими беріз Глибоким люстром шлях проліг.

Чому цей ліс засмучений Д0^вЙ^ Покличеш олеЦя - не котитьіДНуна* Смутний стоїть він з краю щИЬ краю. Із кольорів -лиш жовтизна одна.

Чому цей ліс озвучений до краю? Дзвонами сосон, що,мов черниці

в небо калатать. Та як назло не котиться луна.

П-й читець: Я на зозулі голос в гай сама піду, ';

Щоб листя папороті в пам"ять замережити.

В моїй уяв! квітка розцвітає

I спокою мені давать не буде.

II змалюю, хай втішають люди.
Ьо де ж вони II побачать, де?

Коли вона цвіте - не всяк добуде.

Купальська ніч мене у гай веде,

Де папороть цвіте І розриває груди. 1



І Ведуча. Сама Україна динае з цих рядків,ми взнаємо І рідні со­няшники, І яблука, І барв Інки,Іверби,І калиновий гай.

Талант Царинного зростає,як дерево у ліс! , підкорюючись законам Землі І Сонця... Де б не жили творці художнього сяова, рідні простори, люди,як! там живуть, живлять їх натхнення. Ми читаємо вірні! миколаївських поетів І відчуваємо рух часу. В їх голосах, ліс 1 річка,в!тер 1 сонце.Вони люблять свою рідну землю, як тільки й можуть любити люди, з дитинства звиклі до білосніжного крила паруса І золотого бриля соняшника.Ми дуже рад! почути в голос! поета гумористичні ноти.Ви уявляєте соб!: в наш,такий жахливий час, люди радЦш>-4іосм1хбгіоться ? Як це тяжко уявити. Але ,читаючи нашого земляка поет£ПАвла Глазового ,народ усміхається,І сміється, І сумує, І печалиться, І обурюється -таких багатьох І багатьох струн душ! торкалосьі глазове людяне, мудре, гостре І ніжне слово:

11

1-й читець: Кругла хата.



Прочитав школяр Евген у серйозній книжці, Що філософ ДІоген жив колись у діжці. І дивується хлопчак: -як це можна татку, Щоб філософ - І не міг збудувати хату?^

Батько каже : хто ж,синок, лізе в бочку з жиру?

То він штучку відколов, відколов, щоб дали квартиру.

2-й читець: С Допитливий син.

-Чуєш тату,-син питає,- що таке хамелеон ? -Відчепися,я не знак^- каже Филимон -Чуєш, тату, ще спитаю, Що таке аукціон ?

-Відчепися,я не знаю,- злиться Филимон.

Мати сердиться на хлопця: Ну чого ти пристаєш ?

Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.



г Не кричи, говорить батько - Я люблю балакать з ним. Хай пита,чого не знає, а то виросте дурним

1-й читець: Батькова наука.

Водить батько зоопарком хлопчика малого. -Ти ж уважно придивляйсяг^поучає строго.-

Он двугорбий верблюдяра,корабель пустині,

Бач,у нього, дармоїда, два горби на саин!

Відн до ІжІ,як дорветься^ то вже не зіває: Сам по горло нажереться і в горби напхає. 0, дивися! Встав на ноги, до бар"єра суне... Можеш ,синку, дудю датуйсь лобачиш-плюне.

А хлопчина-рад старатись !

Роздражнив тварщу

Тицьнув дулю й заховався батькові за спину.

Яук крутнеться та як* плюне ібісова худоба I


Заліпило батьку очі, заплювало лоба 1 '

Батько хлопця смик за вухо, потім за волосся. -Ну яке ж ти стерво,-каже,- в кого ти вдалося ?

І1-й читець Романтики

Гарну книжечку нову Читають хлоп"ята. -Що це значить романтизм ?-питають у тата,

-0, знайшли про що питать,-Блимнув той спідлоба.-Це коли кістки болять. Е така хвороба.

Ведуча: Як Істино талановитий поет Павло Глазовий має щастя І право


відверто І чесно дивитись в очі нам, своїм сучасникам. Ми познайомились з
багатьма укр.поетами МиколаІвщини,якї своєю творчістю внесли пам"ятний
І неповторний внесок в сучасну поезію.Це вони,звертаючись до рідної землі,
говорять: /звучить музика Моцарта/

Україно I Ми твоя кровна частка:Ми вистоїмо,Україно I Ми єсть.



І тому звертаємось до тебе: зглянься на нас. Ми не лукавили.Тож подай нам матерршську руку,спов!й своїм теплом.Будь з нами,Україно.Будь поміж нас. Ми хочемо зберегти нашу мову,культуру,Історичну пам"ять - тож спомагай нам, тож окриль нас... /звучить музика Моцарта/
Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Духовна міра таланту iconЩо таке правопорушення
Крім того, й міра покарання буде різною, наприклад у розмірі штрафів, чи виконанні громадських робіт
Духовна міра таланту iconКарпенко-карий
Гроші як міра випробування людини (оцінка образу Герасима Калитки у п'єсі Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч»)
Духовна міра таланту icon1. Задачі на визначення масштабу
...
Духовна міра таланту iconВалентини Олійник
Вірність обов’язку І дружбі, міра особистої порядності І честі всі ті людські риси найкраще випробовуються й отримують об’єктивну...
Духовна міра таланту iconЄвген Пашковський
«облиш, бро­дя­го, фу, як звіром несе»; того вечора, вкотре покидаючи сві­то­носну височину, зрозу­мів, що мірою життя є міра любові,...
Духовна міра таланту iconХто народжений з талантом І для таланту, той знаходить у ньому своє краще існування

Духовна міра таланту iconНавчально-методичний комлекс
В широкому – як сукупність матеріальної та духовної культури, у вузькому суто духовна культура
Духовна міра таланту iconДуховна музика. Меса. Хорал
Й. Баха та з вітчизняними композиторами, що писали духовні твори, зокрема з Дмитром Бортнянським
Духовна міра таланту iconДуховна культура народів світу
Иванова Л. А. Охота за головами у маринд-аним и время ее возникновения. Символика культов и ритуалов народов зарубежной Азии. М
Духовна міра таланту iconПрограма з дисципліни «історія російської літератури»
Вступ. Фольклор як духовна культура народу. Пізнавальна, ідейно-виховна та естетична цінність фольклору. Фольклористика як наука


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка