Едвард Лукас нова холодна війна



Сторінка14/19
Дата конвертації17.04.2017
Розмір4.18 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Див.: kremlin.ru.

У промові на зустрічі в Мюнхені Путін говорив десь те саме: «Можливо, тому, що Політковська дотримувалася дуже радикальних поглядів, вона не мала поважного впливу на політичні настрої в нашій країні. Але вона була дуже відома в журналістських колах і в колах правозахисників. На мою думку, вбивство такої особи, безперечно, завдало більшої шкоди з погляду влади, — влади, яку вона дуже критикувала, — ніж коли-небудь завдали її публікації. Крім того, ми маємо надійну, несуперечливу інформацію, що чимало людей, які ховаються від російського правосуддя, плекали ідею використати кого-небудь як жертву, щоб створити хвилю антиросійських почувань у світі. Я не знаю, хто виконав цей злочин. Але, хоч хто вони і хоч які їхні мотиви, це злочинці. Їх треба знайти, віддати правосуддю й покарати. Російська влада робитиме все, що зможе, й забезпечить, щоб це сталося».



Див.: kremlin.ru.

5Я використовую слова «західний» і «Захід» як коротку назву розвинених індустріалізованих країн світу, здебільшого в Європі, Америці, Східній Азії й Австралазії. Їхньою спільною рисою є членство в Організації економічної співпраці та розвитку зі штаб-квартирою в Парижі.

6Федеральная Служба Безопасности.

7Повний текст заяви міститься за адресою: news.bbc.co.uk.

8Згідно з ціною, яку один західний комерційний постачальник бере за невеликі кількості, використовувані в промисловості, велика доза, застосована проти Литвиненка, коштувала 610 млн. дол. (5 млн. фунтів стерлінгів).

9Російська конституція не дозволяє екстрадиції. Але британських урядовців насправді розсердило ставлення російської сторони, мовляв, вони зчиняють бучу без причини. Інші країни, скажімо, Ізраїль, теж не видають своїх громадян, але тісна співпраця з іноземними системами кримінального правосуддя означає, що злочинці рідко будуть непокарані.

10Процес виробництва полонію-210 лишає «відбитки пальців» — залишки інших ізотопів, які дають змогу ідентифікувати точну дату виробництва й навіть використаний реактор.

11Після невдалого втручання Заходу в російську громадянську війну 1917–1920 рр. майже три десятиліття комуністичного врядування в Росії майже не тривожили його, Захід здебільшого не знав про ленінський і сталінський терор. За Герберта Гувера американські платники податків навіть допомагали Совєтській Росії відвертати голод. У Росію потекли зовнішні інвестиції. Чимало людей вважали, що Сталін обстоює рішучу модернізацію відсталої країни, а не коїть масові вбивства й поневолення, роздмухувані його параноєю. Тільки 1946 р., майже через три десятиріччя після більшовицької революції, Вінстон Черчілль вимовив доленосні слова про «залізну завісу». «Холодна війна» тривала наступні тридцять років, аж до Гельсінкського договору 1975 р., укладеного на тодішній Нараді з безпеки та співпраці в Європі (НБСЄ), яка поклала початок ідеологічній капітуляції СССР. Захід визнав поділ Європи на основі її тодішніх кордонів (деякі країни висловили легенькі застороги з приводу балтійських держав). В обмін за те совєтський блок підписався під загальними правами людини. Совєтське керівництво хибно вважало, ніби то лише паперова поступка. Насправді вона дала змогу дисидентам за «залізною завісою» скаржитися, що їхні уряди порушують свої міжнародні зобов’язання, і це стало могутньою пропагандистською зброєю.

12Від латинського слова nomenclatura, що буквально означає список прізвищ. У СССР воно означало верхні ешелони Комуністичної партії, що мали право на низку особистих і професійних привілеїв.

13Проте влада посилила контроль за Інтернетом (див. розділ 2). Ще навіть до того, як Путін очолив владу, провайдери Інтернету мали встановити пристрій, який давав владі змогу стежити за всією вхідною і вихідною інформацією. Протягом свого першого тижня на посаді президента Путін дав доступ до збираної інформації ще сімом федеральним агентствам.

14Такі критерії громадської думки підозрілі самим своїм характером у країні, де засоби масової інформації контролює держава й існує тривала традиція продукування фальшивих статистичних даних.

15Див.: lewrockwell.com — один з багатьох таких прикладів. Члени кепсько названої Британської гельсінкської групи з прав людини і журналіст газети «Guardian» Джонатан Стіл теж висували такі аргументи, так само як і багато російських коментаторів. Проте говорити про зовнішню політику на основі аналогій здебільшого хибно: Нову Англію не приєднав силоміць до США тоталітарний режим, що накинув чужу мову й культуру і депортував найяскравіших і найкращих людей до таборів рабської праці на Алясці.

1611 березня 1990 р. литовський парламент проголосив незалежність. Захід був стривожений і прикро несміливий. Дуже мало країн офіційно визнали совєтську анексію балтійських держав. Жменька літніх дипломатів у вигнанні й далі сиділа в припалих пилом посольствах в Америці, Британії та Італії, але ідея, що ці історичні дивовижі раптом зможуть означати щось практичне, глибоко непокоїла покоління західних дипломатів і політиків, які знай полегшено зітхали, що совєтське керівництво раптом стало таким податливим. Тієї пори я був кореспондентом газети «Independent» і вирішив із допомогою свого колеги Стіва Крошоу, що був у Лондоні, запропонувати певну символічну підтримку. Я обрав єдиний прямий шлях до Литви (рейс раз на тиждень літаком «Аэрофлота» зі Східного Берліна), спромігшись зареєструватись і сісти в літак без совєтської візи. До 1940 р. від британських громадян не вимагали візи, міркували ми, тож навіщо вона мені тепер?

В аеропорту литовської столиці Вільнюса похмурий совєтський прикордонник конфіскував мій паспорт. Та через кілька хвилин мене зустріла делегація на чолі з новим литовським міністром закордонних справ Альгірдасом Саударгасом. «А що, як мені не віддадуть мого паспорта?» — запитав я, коли ми нервово сиділи на червоних оксамитових диванчиках салону для високопоставлених осіб. «Тоді ми виліземо через вікно. Ви можете отримати інший паспорт. А ми не можемо отримати іншого вас», — проказав біохімік, що став політиком, штучною, але щирою англійською мовою. Якийсь час я був символом небезпечно непевного статусу Литви. Якщо вони зможуть пустити до країни бодай одного іноземця через контрольований совєтами кордон, тоді це буде знаком для решти світу, що їхня незалежність — більше, ніж смілива декларація. Коли прикордонник повернувся, Саударгас дістав із кишені печатку і видав мені литовську візу 0001.



17Походить від грецького слова, що означає врядування нечисленних. Їхнє походження як влади досліджують такі автори: David Hoffman. The Oligarchs: Wealth and Power in the New Russia; Chrystia Freeland. Sale of the Century: Russia’s Wild Ride from Communism to Capitalism.

18Див.: Peter Duncan. Contemporary Russian identity between East and West // Historical Journal (Cambridge University Press, 2005). — T. 48. — C. 277–294.

19Після фінансового краху в серпні 1998 р., коли Росія, здавалося, поринула в хаос і некомпетентність, я написав статтю до журналу «The Economist» під назвою «The Western Man’s Burden» («Тягар західної людини») — то був іронічний натяк на відомий (або сумнозвісний) вірш Кіплінга «Тягар білої людини»: «Коли країні завжди бракує людей або урядів, здатних підтримувати функціонування необхідних служб, іноземці рано чи пізно починають заповнювати порожнечу. Одним зі слів для назви цього явища є колонізація. Ще рано, але щось близьке до цього може почати відбуватись у Росії». Я навряд чи міг би помилитися ще більше.

20Буквально так, з огляду на спосіб, яким старші шпигуни почали набувати прибуткових посад у промисловості.

21Литовський нафтопереробний завод Мажейкяї і латвійський нафтовий термінал у Вентспілсі — обидва є першими об’єктами для поглинання з боку російських енергетичних гігантів. Продаж 2006 р. заводу в Мажейкяї польській енергетичній компанії «PKN Orlen» розлютив російські енергетичні компанії. Невдовзі по цьому Росія припинила постачання нафти трубопроводом, що йшов до заводу, кажучи, буцімто він потребує ремонту. Це питання докладно обговорене в газеті «Eurasia Daily Monitor», яку видає фонд «Jamestown Foundation»: jamestown.org.

22Про це писали багато західних засобів масової інформації, зокрема журнал «The Economist»: economist.com/opinion і economist.com/world.

23Разом вона становить приблизно 7 млн. ос., це трохи менше за населення Австрії чи Нью-Джерсі. Естонія має 1,3 млн. ос., Латвія — 2,4 млн., Литва — 3,6 млн.

24Слабкий, але прихильний до реформ Сергій Кирієнко пішов після серпневого фінансового краху. Дума відкинула чоловіка, якого Єльцин два тижні намагався утвердити як його наступника — Віктора Черномирдіна, що був прем’єр-міністром протягом значної частини 1990-х років. Росія тоді вісім місяців жила за прем’єра Євгенія Примакова, суворого кар’єрного шпигуна, що став міністром закордонних справ. Проте дедалі міцніші зв’язки з впливовими регіональними керівниками зробили його надто могутнім в очах Кремля, крім того, він дозволив розслідуванню фінансових оборудок родини Єльцина, яке провадив генеральний прокурор, дійти до небезпечної точки. Потім його замінив Сергій Степашин (12 травня — 9 серпня 1999 р.), колишній міністр внутрішніх справ, що потім поступився Путіну.

25Німецька мова Путіна, яку часто характеризують як «плинну» і «природну», граматично правильна, але сильно акцентована, тож її було б краще охарактеризувати як стерпну або зрозумілу. Див.: youtuhe.com, де подано відредаговане речення, в якому він незграбно лає учасника протестів на прес-конференції. Можливо, коли Путін був шпигуном, його німецька мова була краща.

26Тоді ще відомий під своєю совєтською назвою Ленінград.

27«Наступники Путіна стверджують, що він привів до Санкт-Петербурга компанії „Coca-Cola“, „Drezdner Bank“ і „Crédit Lyonnais“. Крім того, він ініціював створення двох зон економічного розвитку на околицях міста, які зрештою привабили такі фірми, як „Gillette“ і „Wrigley“». Samuel Charap. The Petersburg Experience: Putin’s Political Career and Russian Foreign Policy // Problems of Post-Communism. — T. 51. — 2004. — № 1 (січень-лютий).

28КГБ начебто розпустили після невдалого перевороту прихильників твердої лінії в серпні 1991 р. Насправді змінили лише назву. Сумнозвісний п’ятий відділ, що переслідував дисидентів, став ядром новоствореної податкової поліції. Чимало інших функцій були передані Федеральній службі контррозвідки, відомої під російською абревіатурою ФСК; закон, ухвалений у квітні 1995 р., дав цій службі назву ФСБ.

29Ministerium für Staatsicherheit (MfS, Міністерство державної безпеки).

30Див.: economist.com.

31Olga Kryshtanovskaya, Stephen White. Putin’s Militocracy // Post-Soviet Affaires. — T. 19. — 2003. — № 4 (жовтень-грудень). — С. 289–306.

32Ще один підходящий термін для назви їх — securocrat («безпекократ»), який уперше запропонував південноафриканський ліберальний політик Фредерік ван Зіль-Слаберт для характеристики керівників армії й сил безпеки за доби апартеїду.

33Він повторив це в промові на день чекістів 2005 р.

34Мода на КГБ? Неведомственные размышления о профессии // «Комсомольская правда». — 2004 – 29 грудня.

35Дзюдо. История, теория, практика. — 2004 р. Співавторами були Васілій Шестаков і Александр Левицький.

361944 р. Сталін депортував усіх чеченців у Середню Азію, покаравши їх таким чином за начебто пронацистські симпатії. У XIX ст. чеченці чинили найзапекліший опір військовим експедиціям царської імперії, і чимало чеченців сподівалися, що крах Совєтського Союзу означатиме незалежність і для них, так само як і для балтійських держав. Проте внаслідок історичної випадковості Чечня мала статус не Совєтської Соціалістичної Республіки, як сусідня Грузія, а Автономної Совєтської Соціалістичної Республіки, що був нижчим, і мала його у складі Російської Федерації. Коли СССР зазнав краху, п’ятнадцять союзних республік таки відновили державність. Для Чечні вийти зі складу Росії виявилося набагато важчим. Протягом трьох років республіка тішилася незатишним станом напівнезалежності (радше терпіла його). Поділене на родові клани чеченське суспільство було ще менш придатним для будування інституцій доброго врядування, ніж російське. Процвітав бандитизм, і росіяни зненавиділи чеченську «мафію», чия нещадність і непроникна взаємна вірність робила їх ідеально придатними для протекційного рекету. У 1994 р., намагаючись відвернути увагу Єльцина від політичних проблем, його переконали почати те, що мало стати «короткою переможною війною» проти крихітної автономної республіки, де жила приблизно половина чеченського населення Росії, яке налічувало 1,36 млн. ос. Війна не була ані короткою, ані переможною й перетворила безладдя в катастрофу. Добре керовані й легко озброєні сепаратисти відкинули незграбні російські танки й ненавчених новобранців. 1996 р. Росія підписала з Чечнею угоду про припинення вогню, запропонувавши більш-менш повернення до статус-кво: незалежність, але не зовсім. То був шанс для стабільності і свободи, але, на лихо, його занапастили. Частина провини припадає на Росію, що й далі дестабілізувала республіку, але значна частина провини лежить і на самих чеченцях. У Чечні тривожний бандитизм перетворився на моторошне врядування польових командирів. Вони, як-от Шаміль Басаєв, були жорстокими воїнами, але безнадійними політиками. Процвітало викрадення людей, що інколи закінчувалося нелюдським відтином голови. Іноземці, зокрема пов’язані з Аль-Каїдою, використовували Чечню як базу для тренувальних таборів — і, як стверджував дехто, як плацдарм для утвердження ісламського врядування на всій зубожілій і кепсько керованій південній смузі Росії. Цю теорію підтримав рейд у Дагестан — одна з численних провокацій, яку очолював Басаєв, кремлівський союзник, що став ворогом; більшість росіян вважали його за головного терориста країни. Росія відповіла бомбардуванням сіл у Дагестані, що їх окупували радикали-ісламісти. Дуже мало людей звернути на те увагу: тиха війна на Північному Кавказі, на жаль, не була новиною.

37Ще одним прикладом лихослів’я були слова, які вирвалися з вуст Путіна під час зустрічі в жовтні 2006 р. з прем’єр-міністром Ізраїлю Егудом Ольмертом, коли він похвалив ізраїльського президента Моше Кацава, який постав перед звинуваченням у численних сексуальних домаганнях, бо чіплявся до співробітниць. «Передайте вітання вашому президентові... він справді здивував нас, — схвально проказав Путін. — Ми й не знали, що він може дати раду десятьом жінкам».

38Відтоді не було жодних вибухів такого масштабу і складності.

39Див.: economist.com.

40На сайті news.bbc.co.uk подано тогочасну розповідь про справу з кредитними картками. Див.: query.nytimes.com — довшу і більш скептичну розповідь з газети «New York Times».

41Він піддав сумніву характер «бомби», сказавши лише, що далі розслідуватимуть лабораторії ФСБ у Москві.

42Повідомлено у вечірніх новинах «Вести». Процитовано за вид.: Yuri Felshtinsky, Alexander Litwinenko. Blowing Up Russia: Terror from Within. — London: Gibson Square Books, 2007.

43Velshtinsky, Litwinenko. Blowing Up Russia.

44Докладне розслідування рязанського «вибуху» можна знайти у вид.: David Satter. Darkness at Dawn: The Rise of the Russian Criminal State. — New Haven, Conn. — London: Yale University Press, 2003.

45Крім того, якщо події в Рязані справді були навчанням, відбулося порушення всіх правил. У скутій бюрократією Росії такі навчання пов’язані з широким плануванням і купою паперової роботи. Слід призначити офіційних спостерігачів, виписати кожну деталь «сюжету», і все мають схвалити старші офіцери. Кінець і початок запротокольовані, дії всіх учасників визначені. Зокрема голова обласного комітету ФСБ мав бути поінформований. Рязанське навчання порушило ці всі приписи. А найприкметніше те, що в Росії, як і в більшості інших країн із серйозними збройними силами, проведення навчань з участю озброєного персоналу, який у цей час виконує свої службові обов’язки, заборонено. Іншими словами, військова база не може перевірити свою готовність, наказавши загонові солдатів «напасти» в якомусь місці, де стоять реальні вартові зі справжньою зброєю. Причина проста: ті, хто бере участь у навчанні, ризикують каліцтвом або смертю. Вартові можуть зрештою застрелити своїх товаришів-солдатів. Так само й ті навчання не могли бути сплановані для Рязані, що вже перебувала в стані підвищеної пильності внаслідок попередніх вибухів у Москві: офіцери ФСБ, які підкладали «цукор», ризикували тим, що їх застрелить, упіймавши, який-небудь ладний завжди схопитися за зброю міліціонер. Якщо це справді було навчання, воно становило майже безумний ризик для планувальників.

46Ще дивніша розповідь походить із бази спеціальних військ поблизу Рязані. «Новая газета» повідомила, що парашутист на ймення Алєксєй Піняєв, охороняючи склад, помітив кілька мішків із написом «Цукор» і проткнув один з них багнетом, сподіваючись підсолодити собі чай. Але чай мав огидний смак. Він доповів командирові, який, пам’ятаючи повідомлення в новинах про мішки, знайдені в підвалі на вулиці Новоселів, повідомив місцевий комітет ФСБ. Фахівці визначили, що то гексоген.

Реакція влади була гостра. По-перше, вона стверджувала, що «Новая газета» все вигадала. Загадкова річ: наступний випуск газети не вийшов, бо якийсь хакер заліз у її комп’ютерну мережу і знищив файли, які треба було посилати до друкарні. Потім командира підрозділу Піняєва разом із солдатами відправили в Чечню, а сам Піняєв публічно відмовився від своїх слів, і його відправили в дисциплінарний батальйон — за порушення державних таємниць і крадіжку державної власності — цукру.

Уже ця історія могла б видаватися досить абсурдною, але в березні 2000 р. полк Піняєва подав позов проти «Новой газеты». Полковник Олег Чурилов, командир полку, сказав, що Піняєва не існує і, хай там як, ніхто з такими обов’язками, які начебто виконував він, не мав доступу до складу з амуніцією. Якщо така дія мала покласти край цій історії, вона, безперечно, зазнала невдачі.


47Скажімо, в березні 2000 р. пропозиція запросити генерального прокурора, щоб він відповів на головні питання з приводу цього випадку, була ухвалена 197 голосами проти 137, проте не набрала абсолютної більшості, потрібної в органі з 450 осіб, бо прокремлівська партія (яка тоді мала назву «Единство»), одностайно голосувала проти неї.

48Щекочихін зненацька помер 3 липня 2003 р. після раптової хвороби. Влада відмовилася дати родичам історію його хвороби й дозволити взяти зразки тканин для незалежного аналізу. Родичі таки спромоглися послати зразок шкіри до одного лондонського токсиколога, що поставив гіпотетичний діагноз про отруєння радіоактивним талієм — отрутою, яку КГБ використовував під час «холодної війни». Родичі й колеги Щекочихіна вважають, що розслідування, які він вів, стали причиною його смертного вироку.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Схожі:

Едвард Лукас нова холодна війна iconВелика Вітчизняна війна та роки першого повоєнного десятиліття Війна постукала в село ще за 35 – 40 днів до її офіційного проголошення. Взяли на перепідготовку «резервістів»
Війна постукала в село ще за 35 – 40 днів до її офіційного проголошення. Взяли на перепідготовку «резервістів» у розпалі весняних...
Едвард Лукас нова холодна війна iconПлан-конспект уроку з Всесвітньої історії у 8 класі Дата 23. 10. 14 учитель Косарєва А. І
«буржуазія», «Реформація», «громадянська війна», «Варфоломіївська ніч», «сеньйор», «секуляризація», «Генеральні штати»; «гарант»,...
Едвард Лукас нова холодна війна iconЖивописець, дійсний член Петербурзької Академії мистецтв
Народництво, тероризм, толстовство, російсько-турецька війна, Перша світова війна, три революції — Рєпін на все "відгукнувся". Причому...
Едвард Лукас нова холодна війна iconОльжич, Л. Мосендз, О. Теліга, Н. Лівицька-Холодна
Ю. Дараган, М. Селегій таін.) провів організаційні збори І разом із літературно-мистецьким товариством «Вінок.» прийняв програ­му...
Едвард Лукас нова холодна війна iconЯрослав мудрий
Стояла холодна зима 1054 року. Лютий, виправдовуючи своє наймення, тріщав суворими морозами. У близькому до Києва Вишгороді на руках...
Едвард Лукас нова холодна війна iconУрок за твором Джанні Родарі «Листівки з видами міст»
Г. Бічер-Стоу «Хижина дядька Тома», В. Г. Короленка «Сліпий музикант», Джанні Родарі «Листівки з видами міст», творчості Астрід Анни...
Едвард Лукас нова холодна війна iconВолодимир В’ятрович друга польсько-українська війна

Едвард Лукас нова холодна війна icon«Соціофілософські роздуми Льва Толстого про історію, особистість і народ у романі епопеї «Війна і мир»
Тема : «Соціофілософські роздуми Льва Толстого про історію, особистість І народ у романі – епопеї «Війна І мир»
Едвард Лукас нова холодна війна iconЕдвард В. Саїд орієнталізм київ — 2001 Увага! Електронний текст приведено у відповідність до сучасного українського правопису
Увага! Електронний текст приведено у відповідність до сучасного українського правопису
Едвард Лукас нова холодна війна iconКонспект уроку Тема 3 : Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. Відродження української держави Тема уроку
Тема 3 : Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. Відродження української держави


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка