Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) Хемінгуей



Скачати 141.6 Kb.
Дата конвертації07.05.2017
Розмір141.6 Kb.

Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961)

Хемінгуей народився 21 липня 1899 року в Ок-Парку, невеличкому, чистенькому містечку, поруч з Чикаго — найбільшим торговельно-промисловим центром Середнього Заходу. Майбутній письменник ріс у культурній, забезпеченій родині, і батьки, кожен по-своєму, намагалися спрямувати його інтереси. Батько — лікар за професією й етнограф-аматор за уподобаннями — захоплювався полюванням, брав з собою в ліси Ерні, водив його в індіанські селища, намагався привчити сина спостерігати природу, звірів, птахів, придивлятися до незвичайного життя індіанців. Мати — аматорка музики й живопису — прагнула навчити сина гри на віолончелі. Музиканта з Ерні не вийшло, але любов до гарної музики та картин залишилася у Хемінгуея на все життя.

Батько — супутник його дитинства й отроцтва. Пізніше Ернест відсторонився від батька і той виникає лише у примарних спогадах і снах, а супутник його змужнілості, приклад завзятої і мужньої денної праці, — це дід, учасник Громадянської війни 1861-1865 років.

Ок-Паркська середня школа, де Хемінгуей здобув середню освіту, славилася високим рівнем загальноосвітньої підготовки. Майбутній письменник із вдячністю згадував своїх викладачів рідної мови та літератури, а шкільна газета «Трапеція» і шкільний журнал «Скрижаль» дали йому можливість спробувати свої сили в літературі (він пише фейлетони та короткі оповідання). За що б не брався Ерні, він в усьому намагався бути першим. Був капітаном і тренером різних спортивних команд, отримував призи з плавання і стрільби, був редактором «Трапеції». Є думка, що все це були спроби | Хема (як його звали близькі друзі) довести собі та навколишньому світу, \ що він не дівчинка. Він займався тільки «мужніми» справами: спортом, полюванням, коридою, військовою журналістикою.

У шкільні роки Хемінгуей багато читав. Пізніше, вже після «Фієсти», він стверджував, що писати навчився, читаючи Біблію. Шекспір і Марк Твен залишилися його уподобанням на все життя. Після закінчення школи юнак якийсь час працює у невеличкій газеті. Коли Хемінгуею виповнилось дев'ятнадцять років, він їде до Європи, щоб добровольцем взяти участь у Першій світовій війні, яка стала для нього першим життєвим університетом. Воює він у складі транспортного корпусу, в одному з санітарних загонів, що його США направили в італійську армію.

У ніч на 9 липня Хемінгуей, потрапивши під мінометний вогонь, був важко поранений. При огляді відразу на місці в Хемінгуея витягли двадцять вісім осколків, а всього нарахували їх двісті тридцять сім. Хемінгуея евакуювали до Мілана, де він пролежав кілька місяців і переніс кілька серйозних операцій коліна.

Вийшовши з госпіталю, Хемінгуей був нагороджений італійським військовим хрестом і срібною медаллю за доблесть — другою за значенням військовою нагородою.

У 1919 році Хемінгуей повертається додому до Сполучених Штатів.

Його літературна біографія бере свої витоки в Парижі 20-х років, де він оселяється після війни. Париж у ті часи був Меккою модернізму. Письменники, поети, художники з усіх усюд з'їжджалися сюди, щоб зануритися в цю атмосферу, де руйнувались колишні цінності і створювалися нові, породжені XX століттям. У цей бурхливий вир і занурився молодий журналіст, який твердо вирішив стати письменником.

У Парижі Хемінгуей познайомився з такими знаковими постатями модерністської літератури, як Джеймс Джойс, Гертруда Стайн. Вони були кумирами, непорушними авторитетами для молодих літераторів. Хемінгуей прислухався до Гертруди Стайн, уважно вивчав досвід Джойса. Прислухався, вивчав, але у своїй творчості шукав власний шлях.

У пошуках цього власного шляху Хемінгуею допомогла велика російська реалістична література. Він відкрив, за його словами, чудесний світ, що дарували російські письменники. «Він учився в російських письменників, передовсім, у Ф. Достоєвського, І. Тургенєва, Л. Толстого.

Одночасно з пошуком свого шляху в літературі визначався і світогляд письменника, формувалися його політичні переконання. Він багато подорожував у ті роки Європою: як кореспондент кількох американських газет побував у Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Туреччині. В Італії він зрозумів, що таке фашизм, і на все життя зненавидів його. Для будь-якого письменника важливо визначити своє місце у світі. Хемінгуею в цьому допомогла греко-турецька війна, звідки він у 1922 році як військовий журналіст посилав свої кореспонденції. Колишній фронтовик побачив війну зовсім іншими очима, що визначило його громадську позицію: «писати нещадну правду про життя».



Дебютом у світі літератури для Хемінгуея-журналіста став збірник «Три оповідання і десять віршів» (1923). Відтоді він вирішує покінчити з журналістикою, бо, за особистим зізнанням, «телеграфний стиль репортажу став затягувати його».

Етапною в творчості Хемінгуея стає книга «В наш час» (1925) — збірник оповідань, об'єднаний спільним задумом та ідейно-тематичним спрямуванням, а також особливим стилем — лаконічним, стриманим. Пізніше подібний принцип організації тексту автор визначить як «принцип айсберга». Збірник «В наш час» цікавий ще й тим, що в ньому Хемінгуей вперше зачіпає проблеми «загубленого покоління», геніально продовжені в повісті «Фієста» (1926) і романі «Прощавай, зброє!» (1929).

«Прощавай, зброє!». Останній твір здобув світову славу й визнання Хемінгуею. Антивоєнна проблематика подається автором у протиставленні страхіть війни та найкращого людського почуття — кохання. Трагічна історія кохання лейтенанта Генрі й медсестри Кетрін (Ромео і Джульєтта епохи Першої світової війни) назавжди запам'ятовується читачам. На загальний тон роману, визначення одного з його лейтмотивів —- утрата всього дорогого й улюбленого, вплинули події особистого життя письменника (самогубство батька та вкрай складні пологи дружини).

Підсумком роздумів письменника над подіями в Європі кінця 30-х років стали романи «Мати і не мати» (1937) і «По кому подзвін» (1940). Перший відобразив зміну у світогляді письменника, пошуки подолання самотності та перехід до соціальної проблематики. Другий — величний епічний твір, в якому автор з філософських позицій усвідомлює події війни в Іспанії. Новим для Хемінгуея стає те, що в романі «По кому подзвін» головне місце посіли не приватні долі героїв, а доля героя і революції.

Під час Другої світової війни Хемінгуей створює на Кубі приватну агенцію з боротьби з фашистами. Разом з друзями на яхті «Пілар» патрулює узбережжя Атлантичного океану в пошуках німецьких підводних човнів. У 1944 році бере участь у визволенні Парижа. Активна боротьба з фашизмом поєднується з журналістською діяльністю. Нариси та репортажі воєнних часів увійшли в книгу «Люди на війні» (1942). Під час війни Хемінгуей також працює над книгою про море, яка так і не була закінчена й вийшла вже після його смерті («Острови в океані» (1970)).

У повоєнний час письменник видав оповідання і невеликий роман про другу світову війну «За рікою у затінку дерев». У цей період американська література була в занепаді, її виводить із цього стану саме Хемінгуей — у 1952році він пише філософську повість «Старий і море», за яку здобув Нобелівську премію. Цей твір мав нечуваний успіх, він розпродався за 48 годин у кількості 5 мільйонів 435 тисяч примірників.

Це квінтесенція роздумів і міркувань письменника про людину і її місце у всесвіті. Наступні два роки стають роками вшанування великого Хема вдома (Пулітцерівська літературна премія (1953)) і визнання його діяльності у світі (Нобелівська премія (1954)).



Наступні роки свого життя Хемінгуей багато мандрує (Іспанія, Франція, Східна Африка), але постійно живе на Кубі — країні, яка стала для письменника новою батьківщиною ще з часів Другої світової війни. Довгий період (1939-1960) Хемінгуей жив у містечку Сант-Франціско де Паула, неподалік від Гавани. Тяжка хвороба, неможливість плідно працювати, невдоволення політичною ситуацією у США на початку 50-х років — так званою «холодною війною» — призводять письменника до депресії. У 1960 році він повертається у США.

В останні роки життя Хемінгуей хворіє. Одужавши, 1 липня 1961 року повертається додому в садибу Фінка Віхія на Кубі, а вранці 2 липня 1961 року, вставши зрання, бере зі свого численного арсеналу улюблений карабін і зводить свої рахунки з життям.

По смерті Хемінгуея виходили твори, які лишилися в рукописах: «Свято, яке завжди з тобою» — книга спогадів, незакінчений роман «Острови в океані».

Уже в першій збірці оповідань виявилися головні риси літературної манери письменника: лаконізм, психологічна майстерність, чіткість і виразність описів природи чи людської діяльності.



Хемінгуей був людиною неординарною, фізично витривалою, мужньою, сильною. У 60-річно-му віці він мав зріст 185 см, 90 кг ваги, міг поцілити з пістолета на відстані півсотні метрів у цигарку, яка була в роті когось із знайомих; в молоді роки він вистояв раунди проти чемпіона важкої ваги; входив у клітку з левами; був непоганим спринтером, умів, ніби справжній матадор, убити бика, був прекрасним яхтсменом, гірськолижником, плавцем, снайпером, рибалкою (одного разу впіймав рибу вагою 468 фунтів).

2. Особливості його поетики й стилю.

• тема «втраченого покоління» й пов'язані з нею антивоєнний пафос, настрої недовіри до ідеологічних тенет, патетики, будь-яких піднесених слів;

• відтворення екзистенційної «межової» або «екстремальної» ситуації, за умов якої людина проходить головне моральне випробування;

• трагічне переживання скінченності буття й пов'язана з ним тема насолодження радощами життя й природою;

• відображення крайнього неблагополуччя сучасної людини, її зовнішньої невлаштованості й внутрішньої спустошеності;

• «герой кодексу», який виявляє мужність і стоїцизм перед ворожими силами, бореться зі «злою долею» й при цьому діє «за правилами гри», що передбачають збереження честі, гідності, здатності до дружби та любові;

• маніфестація своєрідного культу моральної сили, яка спрямована всередину особистості й слугує її утвердженню;

• змалювання ситуації внутрішньої перемоги людини навіть за умови зовнішньої її поразки; тема непереможності особистості;

• заміна «опису» «показом»;

• економічність, лаконічність і достеменність художнього зображення; суха манера письма; поєднання «документалістських» принципів оповіді (завдяки яким стиль художнього твору зовнішньо уподібнюється до стислого репортерського звіту) з багатим емоційним та психологічним підтекстом;

• широке використання прийомів монтажу, можливостей ритму художньої прози, лейтмотивів.

Новаторство прози Хемінгуея:


  • лаконізм («телеграфний стиль», «біхевіоризм»);

  • відвертість сповіді від першої особи;

  • «принцип айсберга»;

  • герої кодексу;

  • ввів поняття «втрачене покоління».

Твори Хемінгуея написані у гранично скупій манері, у них немає коментарів, моральних оцінок, автор ніби тільки фіксує слова, дії, вчинки, жести героїв («біхевіоризм» від англ.— поведінка). Письменник широко використовує діалоги. Своїм героям він передовіряє сповідь (більшість творів написано від першої особи). Хемінгуей пише про те, що бачив і пережив. «Писав, як жив, а жив, як писав».

За зовнішньою простотою творів Хемінгуєя приховано «глибокий підтекст»«підводна частина айсберга». Не лише у словах, а й у мовчанні, натяках, паузах письменник ніс до читача те, що хотів сказати.



Принцип айсберга — художній прийом, за якого більша частина того, що хоче сказати автор, прихована «під водою». Письменник використовує натяки, підтекст, розраховуючи на читацьку уяву. «Велич руху айсберга в тому, що він лише на одну восьму височить над поверхнею води» (Е. Хемінгуей).

Героїв Хемінгуея часто називають «героями кодексу». Його герої мають певні усталені правила поведінки, які ніколи не зраджують. Вони живуть за такими принципами: над усе цінити особисту незалежність і свободу; йти назустріч небезпеці і не боятися смерті; захищати слабких, вступати в боротьбу за свої переконання; бути вірним і відданим у дружбі і коханні; ніколи не скаржитись на не справедливість долі і не чекати на жалість; знати свій фах і володіти навичками та вміннями справжнього майстра.

Е.Хемінгуей ввів у літературу поняття «втрачене покоління».

Поняття «втрачене покоління» з’явилася у літературу в XX столітті. Цей термін запровадив з подачі американки Гертруди Стайн Е. Хемінгуей. «Усі ви — втрачене покоління», — кинув власник паризького гаража механікові, який погано відремонтував автомобіль Гертруди Стайн. Вона підхопила ці слова, поширила загалом на молодь, що скуштувала боїв на Марні й під Верденом. Відтак його використовували для характеристики всіх тих, хто був скалічений Першою світовою війною. Вперше у літературі це поняття використав Е. Хемінгуей як епіграф до роману «Фієста» і дав тим самим назву цілому літературному напрямові.

«З’явилося покоління, яке зросло на те, щоб знайти всіх богів мертвими, всяку віру в людину — порушеною», — так ще 1920 року в романі «По цей бік раю» писав Френсіс Скотт Фіцджеральд.

«Втраченість» — це зневіра в прийдешньому, відсутність ідеалів, розчарування, духовна спустошеність тощо.

Тему «втраченого покоління» розкрили у своїх творах англієць Р. Олдінгтон «Смерть героя» (1929), Е. Хемінгуей «У наш час» (1925), «Фієста» (1926), «Прощавай, зброє», Е. М. Ремарк «На західному фронті без змін» (1929), «Повернення» (1931), «Три товариші» (1938).

Такої масової і страхітливої війни, як у 1914—1918 роках, історія доти ще не знала. Та причина не лише у цьому. Перша світова війна на початку уявлялася багатьом «священною битвою» — чи то за «німецьку культуру», чи то за «європейську демократію», а виявилося, що це цинічна боротьба за поділ світу, за ринки збуту, за сфери впливу. І в тих, хто йшов в атаку під кулеметним вогнем, хто мокнув і мерз в окопах, хто задихався у жовтих хмарах газу, неначе спала з очей полуда. Разом з вірою вони втратили і надію.

Передусім така зневіра стосувалася образу повоєнного світу. І через те, що юнаки навчилися бачити й розпізнавати істину, і через те, що змінився, деградував сам світ. І ось що ще знаменне: настрої «втраченого покоління» не були пов’язані з приналежністю до переможців чи переможених. Американці Фіцджеральд і Хемінгуей, французи Дюамель і Доржелес, англієць Олдінгтон були не менш розчаровані, ніж німці Ремарк і фон дер Врінг, ніж австрієць Рот. Усі вони зазнали поразки — не від ворожої армії, а від життя як такого. Неправдиво почали звучати слова «священний», «славний», «жертва». Те, що здавалося стійким і незмінним — культура, гуманізм, розум, наука, індивідуальна свобода особистості — розвалилося, як картковий будинок, обернулося пустотою.

Власний стиль Хемінгуея був своєрідним (містким, свіжим і мужнім), відповідав гіркому світосприйняттю людей повоєнної доби.

Твори Хемінгуея — це школа художньої майстерності. Він розробив власну манеру психологічного письма, залишив чудові зразки оригінальної сюжетної побудови прозових творів. Його твори — приклад служіння митця ідеям справедливості та людяності, приклад особистої чесності і мужності в боротьбі зі злом.

3. "Старий і море" — повість притча про людину.

Повість — оповідний художній твір, у якому замальовується історія життя людини в зіткненні з життєвими явищами та долями інших людей.

Притча — твір, який має чітко виражену мораль, конкретну повчальну ідею.

Проста, невибаглива історія старого рибалки Сантьяго стає узагальненою історією складного шляху людини на землі, яка щодня веде нескінченну боротьбу за існування, поєднуючи її з намаганням жити у злагоді з навколишнім світом.



Історія написання - Один із прототипів повісті — рибалка Григоріо Фуентес, котрий жив у присілку Кохімара, на Кубі. Одного разу, коли рибалка та письменник пливли на шхуні, вони зустріли старого й хлопчика, які боролися з великим марліном. Ця зустріч і стала поштовхом до створення повісті «Старий і море».

Сюжет повісті дуже простий: старий рибалка Сантьяго, який живе надголодь, вийшовши в море, піймав найбільшу рибину за все своє життя, таку велику, що не може затягти її до човна і транспортує за бортом. Акули, які почули запах крові, потроху об'їдають велику рибину і, незважаючи на опір старого рибалки, повністю її з'їдають. Човен Сантьяго повертається до рідного берега лише з кістяком риби, але на боці старого моральна перемога, бо він не скорився до самого кінця. «Старий і море» — це гімн мужності людини, Ті волі і силі. У тяжкому двобої з рибиною Сантьяго не втрачає сили волі, хоча він уже людина похилого віку, зі слабкими м'язами. Питання особистої мужності Старого — важливе питання його життя. Тільки в боротьбі він знаходить душевний спокій і бачить у цьому сенс життя: «Битися, битися, поки не вмру». Він змагається з рибиною сам на сам. Цей двобій з усіма його колізіями нагадує подвиги міфічних героїв.

Боротьба рибалки з рибиною закінчується його перемогою, але здобич крадуть у нього акули. Старий змагається з ними з усіх сил, будь-що не хоче здаватись. Саме тоді він промовляє слова, котрі є вершиною авторської думки в цьому творі: «Людина не для того творена, щоб терпіти поразки... Людину можна знищити, але її неможливо перемогти».

Двобій Сантьяго з рибиною дає йому можливість перевірити свою стійкість. Але його водночас хвилює і те, що вони обоє належать до одного світу, в якому кожне явище має зміст лише через інше. Це викликає у старого рибалки роздуми про ті руйнування, знищення, котрі супроводжують боротьбу за існування: «Як добре, що нам не треба вбивати зірки...», «Як добре, що нам не треба вбивати сонце, місяць, зірки. Досить того, що ми берем харчі у моря і вбиваємо своїх братів».

Старий Сантьяго живе в особливому світі: він не безсторонній споглядач природи а сам є її частиною. Все життя він прожив в єдності з нею, з морем.



У цьому творі яскраво відчувається особливо важлива риса Хемінгуея — гуманність. Показуючи героя самотнім, письменник не робить його індивідуалістом. У морі він повсякчас згадує хлопчика Маноліна. Суворий закон боротьби за існування розлучає їх, але це не заважає їхній дружбі.

Головні герої: старий рибалка Сантьяго, хлопчик Маноліно.

Творчий метод: поєднання реалістичного і фантастичного.

Тема: оспівування волі, мужності, героїзму буденного життя людини. Тема самотності людини, але її непереможності.

Ідея: людина повинна вірити у власні сили, самотність — це необхідність бути мужнім, знаходити в собі резерви сил і необхідно битися за життя, за своє місце в світі, у якому не визнаються невдахи і перемагати. І саме поразка Сантьяго стала його перемогою, бо не зломила його духу).

Символіка повісті

Символи

їхнє значення

рибалка

непереможний дух людини

Вітрило

– співвідноситься з символікою повітря, вітру. Є атрибутом фортуни й уособлює її мінливість.


риба

доля людини, її вдача, сенс життя

акули

навколишнє зло

леви

пам'ять про пережиту боротьбу, готовність до нового бою, мрії

море

буття, сповнене пристрасті, випробувань, поразок, переживань, перемог. давні греки бачили в морі втілення материнського початку. В той же час – це образ стихії, що несе лихо і смерть. Плавання морем нерідко розглядається як стан між життям і смертю. Море – це ще й непереборна сила природи, сама вічність.

самотність старого

відчуження людей XX століття

хлопчик

надія на єднання поколінь , оновлення життя

Старий

багатоліття в різних культурах розглядається як знак праведності, божественного благословення. Старі люди можуть передбачити найвищі істини.


Човен на тлі безмежного простору

самотність.


Основні мотиви повісті: - мотив незвичайної рибини; - мотив бейсболу; - мотив самотності; - мотив хлопчика і левів.

Найважливіші проблеми: - людина і суспільство, - людина і природа, - людина і Всесвіт.

Висновок. Твір має реальний план — побутовий сюжет про рибалку, алегоричний — моральний сюжет. Оскільки це — повість-притча, автор використовує «принцип айсберга», за якого головний зміст твору приховано за символами, у підтексті.

Саме притча, жанр, у якому за побутовими подіями — глибокий філософський зміст. Отже, даний твір не про старого, а про людину, що стикається, бореться з життям. В образі рибалки розкривається сила, дух людини, спроможної протистояти реаліям життя. Це заклик до людини у скрутну хвилину мобілізувати свої резервні сили і ... перемагати!



4. Вплив Хемінгуея на розвиток художньої прози ХХ століття.

Ернест Хемінгуей ще за життя став одним із найпопулярніших письменників світу. Цьому сприяв не тільки яскравий талант, а й бурхливе, сповнене ризику і пригод життя цієї відважної людини, журналістська кар'єра якої кидала її майже в усі тогочасні «гарячі точки» планети: в Іспанію, Китай, Францію часів Другої світової війни. Газети охоче друкували знімки Хемінгуея на полюванні, на рибалці з пійманою ним рідкісною рибою, на урочистих прийомах. Він був живою легендою, об'єктом уваги біографів і мемуаристів.

Роман «Прощавай, зброє!» приніс Ернесту Хемінгуею славу літератора світового значення. Цей твір закріпив за ним репутацію талановитого, оригінального автора з властивою тільки йому стильовою специфікою.

Великий реалістичний талант Хемінгуея, гуманістична спрямованість його творів, самобутність художнього стилю закріпили за письменником репутацію найвизначнішого американського прозаїка XX століття. Його творчість, просякнута пафосом ствердження моральних засад життя, справила величезний вплив на розвиток прози XX ст.



Після смерті митця популярність його не зменшилась. Хемінгуея читають у країнах Америки, Африки, Індії, Китаю, Японії та ін. З 30-х років XX століття твори письменника стали відомі радянському, а відтак і українському читачеві.
Каталог: ld
ld -> Ахматова Анна Андріївна Ахматова Анна Андрі́ївна (Горенко) — російська поетеса, родом з України, представниця акмеїзму. Лауреат міжнародної літературної премії «Етна-Таорміна»
ld -> Творчість
ld -> Освіта. Виховання. Навчання бабенко, Тамара Василівна
ld -> 49 науково-дослідних робіт із 52, які виконувалися за договорами із замовниками у 2013 році, були складовими частинами державних і галузевих програм (планів)
ld -> Альбер Камю. Життєвий І творчий шлях. Філософські й естетичні погляди. Камю І екзистенціалізм. Провідні мотиви творчості
ld -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
ld -> Проект змін до програми Робоча група
ld -> Художня спадщина: студії
ld -> В. Домонтович Доктор Серафікус. Без ґрунту [Романи]
ld -> Державна науково-педагогічна бібліотека україни


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) Хемінгуей iconЕрнест Хемінгуей (1899—1961) Ernest Miller Hemingway (1899—1961) За річкою, в затінку дерев
Джерело: з книги: Ернест Хемінгуей. Прощавай, зброє; За річкою, в затінку дерев: Романи. — Київ.: «Дніпро», 1985
Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) Хемінгуей iconЕрнест Хемінгуей (1899—1961) Ernest Miller Hemingway (1899—1961) Райський сад

Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) Хемінгуей iconЕрнест Хемінгуей (1899-1961). Життєвий І творчий шлях письменника. Новаторство його прози
Тема: Ернест Хемінгуей (1899—1961). Життєвий І творчий шлях письменника. Новаторство його прози
Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) Хемінгуей iconЕрнест хемінгуей (1899—1961)
Музиканта з Ерні не вийшло, але любов до гар­ної музики та картин залишилася у Хемінгуея на все життя
Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) Хемінгуей iconЕрнест Гемінґвей (1899—1961) Ernest Miller Hemingway (1899—1961) За річкою, в затінку дерев
Джерело: з книги: Ернест Гемінґвей. Прощавай, зброє; За річкою, в затінку дерев: Романи. — Київ.: «Дніпро», 1985
Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) Хемінгуей icon2014 р. Тема: Ернест Міллер Хемінгуей. Життєвий і творчий шлях письменника.«Старий і море»-повість- притча про людину. Мета уроку
Мета уроку: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії
Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) Хемінгуей iconЕ. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Тема: Е. М. Хемінгуей. «Старий І море». Показ драматичних суперечностей людського буття
Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) Хемінгуей iconЕрне́ст Гемінґвей[2], Ернест Мі́ллер Гемінґвей
Ерне́ст Гемінґвей[2], Ернест Мі́ллер Гемінґвей (англ. Ernest Miller Hemingway); 1 липня 1899 — липня1961) — американський письменник...
Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) Хемінгуей iconБ. Брехт, А. Камю, Е. Хемінгуей ім’я письменника, чия творчість є яскравим виявом літератури екзистенціалізму
Хто з вказаних письменників був учасником Руху Опору під час Другої світової війни?
Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) Хемінгуей iconЖиве царство Сетона-Томпсона Ернест Сетон-Томпсон (1860-1946)
Ернест Сетон-Томпсон (1860-1946) канадський (шотландського походження) письменник, художник-анімаліст, натураліст, лауреат золотої...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка