FHI-25.docx [александър абт биография фигурист]



Сторінка31/53
Дата конвертації17.04.2017
Розмір6.58 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   53

Дія ідеологічного апарату примусу через домінуючі офіційні дискурси на роль української жінки у сфері сімейно-шлюбних


відносин в період розпаду СРСР і становлення Незалежної України (1990-1993 рр.).

Сучасні дослідники радянізації материнства неодноразово вказували на чис- ленні соціальні проблеми, до яких призвела радянська політика щодо сім’ї та дітей. В дослідженнях В. Боннелл [Боннелл, 2007], Ю. Градськової [Градскова, 2007], О. Здравомислової [Здравомислова, 2004], І. Кона [Кон, 1997], Т. Купцової [Купцова, 2013], Н. Лебіної [Лебина, 2007], Г. Тьомкиної [Здравомислова, 2004] та ін.. зазначалося, що за роки радянської влади роль жінки в сім’ї та суспільстві значно спотворилася і виявилася далека від прийнятих у високорозвинутих дер- жавах світу демократичних стандартів. Радянська жінка насправді не була вільна і не могла повною мірою реалізувати весь спектр внутрішніх творчих потенціалів, закладений в неї природою. Про це свідчать багато фактів. Наприклад:



  • Зростання безпритульності в 1920-і роки;

  • Зростання материнської смертності в період заборони на аборти 1936- 1955 р.;




  • Середній рівень заробітної плани жінок був на третину нижче, ніж у чоловіків, тому що вони займали гірше оплачувані посади і серед них було значно менше начальників різного рангу. Але при цьому, до часу завершення радянської історії, жінки становили 51% всієї робочої сили. Дев’ять десятих жінок працездатного віку працювали або вчили- ся [Кон, 1997: с.170];

  • У середині 1980-х рр. тільки в так званих материнських сім’ях вихову- валося близько 13,5 мільйонів дітей. За даними вибіркового перепису 1994 року, 20 % російських сімей з неповнолітніми дітьми були непо- вними і 19,6 % всіх дітей народжені поза шлюбом [Кон, 1997: с.176];

Як зазначає дослідниця Т. Журженко, розпад СРСР і звільнення соціальних наук від диктату офіційного марксизму створили передумови методологічного і концептуального плюралізму в пострадянських країнах, після якого настав іс- тотний перегляд жіночих обов’язків в масштабах сім’ї та суспільства. В СРСР батьки отримували велику підтримку від держави — як матеріальну, так і інсти- туційну. Але з другого боку, вони повинні були розділяти офіційну ідеологію і цінності (наприклад, релігійне виховання в сім’ї не віталося державою). Радян- ська школа не стільки надавала освітні послуги, скільки здійснювала функцію м’якого контролю за родиною, претендувала на педагогічне лідерство і «вихо- вання» самих батьків [Журженко, 2008].

Після здобуття Україною незалежності вплив держави на роль української жінки у сфері сім’ї і соціальних комунікацій значно змінилося. Україна була змушена прийняти правила ринкової економіки. Індивідуалізм і свобода конку- ренції як основні постулати ринкової економіки, позначилися на розумінні ролі жінки в сім’ї та суспільстві. І. Кон навів наступне порівняння: в 1990 р, на за- питання «Як Ви вважаєте, що зараз найважливіше для більшості жінок — сім’я чи робота?» 54 % опитаних вибрали сім’ю, причому думки чоловіків і жінок збіглися, 37 % вибрали егалітарний підхід (сім’я і робота однаково важливі) і 3 % віддали переваги роботі. В опитуваннях 1992 і 1994 рр. частка традиціона- лістів знизилася до 37%, тоді як частка «егалітарістов» склала в 1992 р. 49 %, а в 1994 р. — 44 %; на пріоритетність професійної роботи для жінок як і раніше орієнтується незначна меншість [Кон, 1997: с.180].

У роботах Д. Страссманн, Дж. Нельсон, Е. Дженінгс, П. Інгленд, Т. Журженко та інших авторів розглядається місце жінки в сучасній ринковій економіки, а також з позиції «місця жінки в економіці» аналізуються перспективи розвитку самої економіки.

Серед якісних змін в розумінні сучасної ролі української жінки у сфері сімейно-шлюбних відносин та соціальних комунікацій зазначимо наступні:



    1. Повернення до української культурно-історичної спадщини, до розу- міння ролі саме української жінки в сім’ї та суспільстві виходячи з історико- культурних традицій, позбавлених комуністичної (тоталітарної) ідеології.

    2. Розрив гендерного контракту «працюючої матері», який припускав, зокрема, суміщення жінками сімейних і виробничих функцій при істотній підтримці держави (допомоги працюючим матерям, дитячі установи, без- коштовні медичні послуги, протекціонізм у сфері зайнятості) [Журженко, 2008].




    1. Держава перестала претендувати на право батьків виховувати дітей у своїй системі релігійних, культурних і політичних цінностей. Кожна сім’я наразі вибирає між різними типами шкіл, педагогічними системами і мето- дами викладання. Вибір на ринку освітніх послуг став обмежений тільки до- ходами сім’ї.

    2. В рамках ринкової ідеології відбулося «повернення до жіночності», яке виявилося нерозривно пов’язаним із становленням суспільства споживання, проникненням в українське суспільство західних стандартів споживання і стилів життя. Як зазначила Т. Журженко, багаторазове зростання можливос- тей вибору товарів і послуг, нові спеціалізовані журнали для жінок, теле- і радіореклама радикально змінили ситуацію у сфері споживання. Організа- ція внутрісімейного споживання, дозвілля, виховання дітей в умовах вибо- ру який постійно розширювався, зробили роль домогосподарки куди більш привабливою, ніж у радянські часи. Домашнє господарство і сім’я у незалеж- ній Україні стало представлятися самодостатніми з точки зору реалізації осо- бистості сферами жіночої активності. Через прилучення до споживання як особливого мистецтва, що вимагає знань, досвіду і таланту, українська жін- ка вчиться бути «справжньої» матір’ю, дружиною і господинею [Журженко, 2008].

    3. За часи незалежності України почав формуватися і другий тип ідентич- ності української жінки — «ділової жінки». На думку Т. Журженко, жінка- підприємець в українському суспільстві неминуче стикається з необхідністю подвійного опору. Вона змушена реалізовувати свої ініціативи в умовах ризи- ку, відсутності правових гарантій, політичної та економічної нестабільності. В той же час їй доводиться протистояти не тільки бюрократичній системі, яка блокує її ініціативу як підприємця, а й патріархатним стереотипам, гендерної дискримінації в чоловічому діловому середовищі. Саме потому «ідентичність ділової жінки» в умовах сучасного українського суспільства може розгляда- тися як форма «ідентичності опору» [Журженко, 2008: с.89].

    4. Активно утверджується гендерна нейтральність.

    5. Повертається розуміння сім’ї, як історико-культурного осередку сус- пільства. Українська Сім’я — такий же абсолют, як і українська Нація. Тому рішення проблем сім’ї ув’язується з відродженням української нації та будів- ництвом незалежної держави, і навпаки — відродження нації починається з сім’ї. Ось що пише з цього приводу український соціолог Ю.Якубова: «Укра- їнська нація повинна зберегти себе в сім’ї. Дім, сім’я, праця, висока духовна культура і громадянська зрілість українського народу покликані забезпечити йому високий рівень життя, а Україна — незалежність, економічну і полі- тичну стабільність, непорушність кордонів і високий міжнародний автори- тет. Ніхто не збудує для українців держави і не створить матеріальних умов, якщо сім’я буде морально і матеріально дезорганізована. Сім’я повинна стати основою і символом духовного та економічного відродження, метою багато- гранної гуманістичної діяльності української держави» [Якубова, 1998: с.35].

На цей період припадає масове відродження періодичних видань для жіно- цтва. Журнали «Єва», «Натали», «Пасаж», «Жінка», «Жіночі секрети», «Ма- ріанна», «Кокетка», «Панна»; газети «Порадниця», «Петрівна», «Даринка»,
«Жіноча магія», «Жіночий погляд», «Наша кухня», «BEAUTYTIME: глянцева газета для жінок»; деякі галузеві журнали «Модна лавка», «Дзеркало моди» та ін. впливають на жіноче світосприйняття і розуміння жінками свого місця в сім’ї та суспільстві. В незалежній Україні масово виникають жіночі організації, які видають власні Бюлетені, дайджести, вісники по питанням політичних прав лю- дини, незалежності, юридичного захисту жінок тощо [Сушкова, 2009].

Аналізуючи змістовність більшості журналів цього періоду, особливо тих журналів, які пережили періоди підйому і спаду економіки за роки незалеж- ності України, О. Сушкова приходить до невтішного висновку — в цих журналах майже «…повністю відсутній матеріал пізнавального значення, який розвиває інтелектуальні здібності жіночої аудиторії» [Сушкова, 2009: с. 78]. Практично всі українські журнали починаючи з кінця 1989 до наших днів, нав’язують сво- їм читачкам або два основних стереотипу: «Перший — «жінка-ікона» (дружи- на, мати, опора родини, національна святиня і Берегиня), другий — «шикарна жінка», красу, одяг, погляди і спосіб життя якої рекламують десятки жіночих журналів нового типу. Перший стереотип є національним, місцевим, другий — репрезентує і асоціюється із Заходом» [Сушкова, 2009: с. 78]; або ж «сенсаційні репортажі, висвітлення таємниць приватного та інтимного життя відомих осіб, значну кількість ілюстративного матеріалу, переважно еротичного характеру» [Сушкова, 2009: с. 94].

Особливий інтерес для нашої роботи становлять дослідження Ю. Гусєвої, яка на основі аналізу публікацій трьох найбільш читаних в Україні журналів «Ліза»,

«Соsmopolitan» і «Селянка» спробувала висвітити два типу ідеологем, що фор- мували українських жінок цього періоду часу: Справжня жінка і Ділова жінка. За даними Ю. Гусєвої , у Справжньої жінки дві мети, які розрізняються від її статусу. Якщо вона незаміжня, то її основна мета — залучення чоловіка. Якщо ж жінка заміжня, то для неї головне — збереження і зміцнення сім’ї [Гусева, 1999]. Цікавими в дослідженні Ю. Гусєвої ще одна ідеологема — образи щасли- вих дружин, що зафіксовані в пресі і постійно нав’язуються читачкам. Перший тип — дружина-утриманка, яка може дозволити собі не тільки не працювати, але і не займатися домашнім господарством (звичайно, завдяки заможності чо- ловіка). Від чоловіка вона чекає «вміння заробляти і забезпечувати сім’ю». Така жінка є скоріше предметом побуту для чоловіка, сама по собі, як особистість, вона не представляє особливої цінності в силу своєї обмеженості. Другий тип — дружина-домробітниця (кухар, покоївка і гувернантка в одній особі). «Сім’я для неї — сенс життя», вона цілком і повністю присвячує себе родині. При цьому, її часто не цінують, а чоловік ще «покрикує вечорами на дружину». Третій тип — це дружина-«друг людини». Між роботою, пранням, приготуванням і приби- ранням вона обов’язково знайде час, щоб ще раз переконати чоловіка в його унікальності, повною мірою оцінити його достоїнства і спонукати на нові до- сягнення. Слушна порада для такої дружини дає «Селянка»: «намагайтеся в його очах виглядати не такою крутою, якою ви є насправді» (К, 6/97), а «Сosmo» вважає, що «насправді розумна жінка та, яка не афішує свій розум»(С, 5/98). І останній тип — дружина-жертва. Вона цілком свідомо зариває в землю свої таланти, щоб заклопотаний кар’єрою чоловік, прийшовши додому, міг повною мірою насолодитися домашнім затишком в облаштованому сімейному вогнищі.


Отже, — робить невтішний висновок Ю. Гусєва — ми з’ясували, що щасливою повною мірою жінка стає лише в тому випадку, коли все її життя спрямовано на обслуговування і захоплення коханим чоловіком [Гусева, 1999].

В перші роки незалежності України під «традиційної сім’єю» розумілося щось середнє між ідеалізованою українською родиною дорадянського минуло- го і зразковою сім’єю американського середнього класу 1950-х рр. «Ідеалізація

«традиційної сім’ї» передбачає дистанціювання від комуністичного досвіду і нав’язаного державою формального егалітаризму, повернення до «природним» гендерних ролей» — зазначає Т. Журженко [Журженко, 2008: с.118]. Демокра- тичні реформи в пострадянських суспільствах створили умови для розвитку не- залежного жіночого руху та активного захисту жінками своїх економічних і по- літичних прав.

Одночасно, як зазначає дослідниця Т.Журженко, Україна опинилася перед загрозою різкого погіршення становища жінок, зростання жіночого безробіт- тя, фемінізації бідності, краху системи соціального захисту, витіснення жінок у неформальний сектор і зростання обсягів домашньої праці. Нові можливості, пов’язані з лібералізацією економіки, були успішно використані лише деякими жінками, в той час як становище більшості значно погіршився. Чи випадково те, що перехід до ринку зажадав «патріархатного відкату» в усіх сферах суспільства, незважаючи на зростаюче протидію жіночого руху [Журженко, 2008]?

Це питання ще чекає своїх дослідників.



  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   53

Схожі:

FHI-25.docx [александър абт биография фигурист] iconBakalarska_prace__Lenka_Heinigova.docx [биография мадонны]

FHI-25.docx [александър абт биография фигурист] iconДокумент Microsoft Word (25).docx [хё ри биография]

FHI-25.docx [александър абт биография фигурист] iconRegistration Form_conference PBU_2017.docx [кторов биография]

FHI-25.docx [александър абт биография фигурист] iconГриценко Т.Б. Культурологя (2011).docx [биография рия сен]

FHI-25.docx [александър абт биография фигурист] iconКорнєєв Ю.В. ІНСТИТУТ ПОВІТРЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В СИСТЕМІ ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА.docx [биография рабиновича кандидата в президенты]
Гусарєв С. Д. Особливості розвитку сучасної юридичної науки в Україні Задорожний Ю. А. Роль принципів права у формуванні повітряного...
FHI-25.docx [александър абт биография фигурист] iconsydorove_0_0.docx [біографія кравчука]

FHI-25.docx [александър абт биография фигурист] iconUS1.docx [біографія міністра аграрної політики]

FHI-25.docx [александър абт биография фигурист] iconUkrajinsk-knihovna.docx [біографія петра мідянки]

FHI-25.docx [александър абт биография фигурист] iconGiving_or_taking_nature_of_Ukraines_Euromaidan.pptx [биография ридо]

FHI-25.docx [александър абт биография фигурист] icon6939.ppt [биография на английском]



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка