«Філософія щастя» Григорія Сковороди



Скачати 194,46 Kb.
Дата конвертації07.08.2017
Розмір194,46 Kb.

Тема: «Філософія щастя» Григорія Сковороди

Мета:


  • охарактеризувати сутність системи філософських поглядів Г. Сковороди;

  • визначити основні ідеї теорії «спорідненої праці»;

  • розвивати навички самостійної та дослідницької роботи студентів,

  • формувати вміння працю­вати з текстовими джерелами інформації;

  • сприяти національно-патріотичному вихованню учнів.

Основні поняття: «споріднена праця», «щастя».

Обладнання:



  • портрет Григорія Сковороди

  • фільм «Григорій Сковорода»

  • текст філософських трактатів Г. Сковороди

  • друковані основи для практичної роботи.

Тип заняття: проблемна лекція з елементами практичної робота з текстами філософських творів.

Очікувані результати: після виконання практичної роботи студенти зможуть на основі аналізу філософських трактатів Г. Сковороди усвідомити сутність «філософії щастя» українського філософа, характеризувати основні положення теорії «спорідненої праці» як необхідної умови людського щастя.



Хід заняття

І Вступ

Всі ми знаємо Григорія Сковороду, нехай не кожен знайомий з його творчістю, проте хоча б чув його м.’я. Давайте ближче познайомимось з видатною історичною постаттю.Григорій Сковорода – знаменитий український філософ, мислитель, педагог, поет і письменник його період творчості сягає у вісімнадцяте століття. Якщо відкинути всі його творчі здобутки і взяти лише його персону, то особисто у мене асоціація з ім’ям Сковороди – це мандрівний філософ, який босоніж, в одній свиті і з торбинкою подорожує Україною і сіє в душі людей зерна доброти і справедливості, закликає всіх займатися своєю улюбленою справою і не бути залежними від панівних верхівок суспільства.

ІІ Постановка проблеми

Сьогодні, ми більш детально познайомимося з системою філософських поглядів українського філософа та спробуємо відповісти на питання

«Чи погоджуєтесь ви з думкою про те, що філософія Григорія Сковороди є «філософією щастя?» (записати на дошці)

«Філософія щастя» Григорія Сковороди


  1. Життєвий шлях Григорія Сковороди.

  2. Особливості філософствування Г. Сковороди

  3. Основні ідеї філософії Г. Сковороди.

  4. Філософські трактати Г. Сковороди

ІІІ Виклад загальної позиції, підходів, засобів розв’язання

Своєрідну систему філософсько-поетичного світосприйняття розробив найвідоміший вихованець Києво-Могилянської Академії Григорій Сковорода.



фільм «Григорій Сковорода»

Біографія Г. Сковороди відома дуже докладно. Народився 3 грудня 1722 р. в селі Чорнухи Лубенського повіту на Полтавщині в родині достатньо заможного вільного козака. Майбутній філософ одержав добру освіту. Спочатку він навчався у місцевій школі, а пізніше у Києво-Могилянській академії. У 1741-1744 pp. служив співаком придворної капели у Петербурзі. У 1750— 1753 pp., перебуваючи за кордоном, продовжив самоосвіту, студіюючи філософські та інші праці в Угорщині, Австрії, Словаччині, Польщі. Німеччині, а можливо - і в Італії; існує припущення, що, можливо, Г.Сковорода слухав лекції І. Канта. Після повернення в Україну у 1753 р. викладав поетику у Переяславському колегіумі; пізніше був домашнім учителем, викладачем Харківського колегіуму. Врешті, через незгоди із церковними наставниками, Г Сковорода остаточно припиняє викладацьку діяльність і останніх майже 25 років веде життя мандрівного філософа-проповідника. Помер Г. Сковорода 9 листопада 1794 року в селі Іванівка на Харківщині. На його могилі за його власним проханням написали: «Світ ловив мене, та не спіймав».



(використання опорного конспекту в процесі пояснення нового матеріалу)

Г. Сковорода являв собою рідкісний приклад повної узгодженості своєї філософської системи і власної життєвої поведінки, яка цілковито (без винятків) засновувалась на синтезі емоційної та раціональної сфери людської істоти.

Філософ ніколи і ні в чому не поступився своїми переконаннями, не поласився на спокуси, жив саме так, як підказувала йому власна сутність, свою філософську систему творив з голосу цієї сутності, а не на чиєсь замовлення. «Світ ловив мене, та не впіймав» — ці слова на прохання мудреця були вирізьблені на його могилі. У цих словах життєве кредо, здійснити яке о тій порі було так само важко, як і нині.

Особливості філософствування Г. Сковороди:


  • майже в усі свої провідні ідеї він вводить деякі нюанси, які, врешті, виявляються вирішальними в плані їх остаточного сенсу.

  • його філософія - це явище органічно цілісне, просякнуте єдиними темами, настроями та ідеями

  • Г. Сковорода являв собою той особливий тип філософа, який філософію розглядає як прямі духовні концентрації власного життя, а саме життя не мислить собі інакшим, як побудованим у відповідності із принципами своєї філософії.

Cистема філософсько-етичного світосприйняття Григорія Сковороди


«Світ ловив мене, та не спіймав»



«Міркування про поезію та керівництво до неї», «Наркис» , «Змій ізраїльський», «Жінка Лотова», «Потоп зміїн», «Розмова дружня про світ духовний».
прямая со стрелкой 8

прямая со стрелкой 9


Філософія Г. Сковороди це явище органічно цілісне, просякнуте єдиними темами, настроями та ідеями

Особливості філософствування

Г. Сковороди:

  • майже в усі свої провідні ідеї він вводить деякі нюанси, які, врешті, виявляються вирішальними в плані їх остаточного сенсу

  • Сковорода являв собою той особливий тип філософа, який філософію розглядає як прямі духовні концентрації власного життя

  • «дозволив» собі у ті часи мати такий світогляд, який у багатьох пунктах суттєво відрізнявся від санкціонованого церквою.




Теорія двох натур:

  • Найпершим завданням людини постає слідування гаслу «Пізнай себе!»

  • пізнаючи себе, людина усвідомлює, що вона постає єдністю двох світових натур — видимої (матеріальної) та невидимої (духовної);

  • поєднання єдиних для всього існуючого натур (субстанцій) і виправдовує

людське самопізнання.

  • у самопізнанні людина має спиратись на те в собі, в чому духовне та матеріальне (тілесне) найбільш злиті, а таким є серце;

  • «філософія серця»



Теорія трьох світів:

  • малий світ (людина - мікрокосм),

  • великий світ (Всесвіт, макрокосмос)- нескінченний, безмежний

  • символічний світ (Біблія) - через цей світ Бог являється Людині;

Єдино можливий шлях до щастя – слідування принципу «сродної праці» вид діяльності, який особливо припадає людині до душі, відповідає її природним схильностям та здібностям, приносить радість і задоволення вже й сама по собі, а не лише своїм результатом.
прямая со стрелкой 10 прямая со стрелкой 11 прямая со стрелкой 12 прямая со стрелкой 13

Для Сковороди важливим питанням було з’ясувати людську сутність та розуміння щастя для людини. Бо найскладнішою наукою із всіх він вважав саме науку про людину та її щастя. Він намагався донести свої ідеї, думки до людей,щоб вони разом із ним могли знайти істинну в пошуках щастя. У Сковороди філософія тісно переплітається із релігійно-християнським віруванням та Біблією, тобто він спирався на такі поняття як любов, віра, життя, смерть та інше. Таким чином через міркування він намагався з’ясувати ким є людина,для чого вона існує,сутність її життя, та грані можливості її діяльності.

Сковорода ділить світ на двоє,тобто він пропонує систему, розглядає дві натури,а саме: одна-видима(твар), а друга – невидима(Бог). Сковорода взаємовідносить духовне та тілесне. Він вважає, що розуміння віри та любові, цих двох аспектів, складаються у повсякденному розумінні цих понять. У людини є можливість піднятись без віри до найвищих вершин, Але відчувши потім прозріння, здобувши віру, вона опиняється перед усвідомленням того,наскільки це є мізерним. Таким чином віра починається там, де кінчаються межі розуму.

«Скрізь любов та віру людина пізнає себе», – твердження Сковороди. Принцип «Пізнай себе», як відомо, не вперше з’являється у Сковороди. Приорітет належить Сократу. На відміну від Сократа, де говориться про пізнання людської природи, Сковорода крім того звертає увагу на чинники формування людської душі, а саме: віри, надії, любові. Мислитель розглядає віру і любов як органічний прояв самої духовності людини,він пояснює цим причини такі як природні людські прагнення.
Протилежним до любові та віри, за своєю дією на людину, є поняття нудьги, туги, суму, страху. Сковорода вважає, що вони роблять людську душу приреченою на розслаблення, та лишають її здоров’я. І саме тому Сковорода стверджує, що запорука здоров’я душі це її радість,і кураж. Таким чином,трактування філософії Сковороди,а саме категорій любові, віри та їхніх протилежностей, можна зрозуміти те, що філософ конструює життєвий простір людини не лише за допомогою раціонально визначених філософських понять, а ще за допомогою того, з чим людина повсякденно зіштовхується і те що має вирішальне значення для неї.

І нарешті якщо з’єднати категоріальні сутності любові,віри та самопізнанням людської душі то є можливість отримати розуміння головної категорії — щастя. Люди самі творці свого щастя,тобто щастя знаходиться в нас самих,це відбувається через осяяння себе,ми відшукуємо внутрішній спокій,та душевну рівновагу. Можливість досягнути щастя велика,якщо людина йшла стежкою віри та любові. Досягнення щастя від самої людини, від серця. Мислитель вважає що кожна людина створена на те щоб отримати щастя, але не всі досягають цієї мети. Дуже велика помилка людей про щастя, це коли людина вдовольняється багатством,владою,почестями, та іншими атрибутами для зовнішнього існування. Так як насправді це не щастя,а лише образ,недійсність,яка згодом перетворюється у прах. Нажаль у більшості випадків люди вступають на цей шлях,бо ця ж сама більшість впевнена,що при цих атрибутах вони будуть щасливими.

Не в насолоді щастя, а у чистоті серця, в духовній рівновазі, в радості. Сковорода своїм прикладом утверджує, що заклик «Пізнай себе» – є не лише поняттям зрозуміти самого себе, а й вказівка основного цього шляху, пізнання. Таким чином найкраще пізнати себе може лише сама людина, так як тільки вона здатна переживати, тим самим переживати цей шлях, шлях пізнання, бо воно не тільки дотримується раціонального осягнення, а й переживання. Напевно саме тому Сковорода прагнув одинокості, так як добитися щастя власно душі він бачив лише через самовдосконалення,чого саме і прагнув.

Одним з важливих аспектів із міркувань про щастя є ще й такий – людське щастя втілюється не тільки в сердечній радості, духовному спокої, та моральної рівноваги, а ще й у праці, при чому у втіленні спорідненості праці. Сковорода наполягає, що праця повинна виступати як творчість. Мислитель вказує, що уміння, здібності які отримує людина дана від Бога. Для нього дуже важливим критерієм щастя є наймення чистої совісті, чистої душі, а саме досягнути можна лише через працю. І завдання людини обрати собі заняття не тільки не шкідливе суспільству, а й яке приносить задоволення самою людині, яке задовольняє внутрішні потреби, та приносить душевний спокій. Адже можна казати що всі заняття добрі лише у випадку коли вони приносять задоволення.

Таким чином Сковорода наполягає щоб людина створювала собі життя радісним, так як тільки вона спроможна себе забезпечити цим. Сковорода підтверджує, що щастя досяжне для кожного! І роз’яснює, що для цього не потрібно осягати складну філософію чи стати вибраним.

Твердженням того є не ускладнювати собі життя, а жити просто, не гнатись за грошима чи статусом, а отримувати вдоволення від спілкування з природою. Особливого значення Філософ приділяє вічному, нетлінному началу. В людині поєднується нетлінне з тлінним, а в людині над тлінним стоїть дух. Це і є сутність життя. Для Сковороди також поняття важливості плоті не існує, тому що людина залишаючись в плоті, при цьому не намагаючись вийти за межі, губить себе, губить схожість до Бога, і в кінці перетворюється прах. Сковорода вважає, що наша плоть це замкнені двері, через які не має виходу нашій душі, нашій думці, і ми є рабами нашої плоті. І тому доки кров та плоть панують над серцем, нам не пізнати істини.

Саме процес пошуків та досягнення істини пов’язане з тим,що людина прагне реалізувати себе в духовному образі, та при цьому зректися тілесного форми. Це перетворення дає знайти власне буття.

Сковорода також ділить три світи в якому існують люди. Першим світом він вважав всесвіт,макрокосм,в якому існує незлічена кількість інших світів. Другим він вважав мікрокосм,це світ самої людини. І все що відбувається в макрокосмі завершує свою дію в мікрокосмі. Для Сковороди людина це окремий світ,зі своїми законами існування. І головним є воля людини та її моральність при обранні життєвого шляху.

Людина іноді допускається помилки, стверджуючи, що вона спроможна пізнати внутрішній світ, не пробудивши в собі внутрішньої людини,а використовувати лише ті засоби які використовувала вона в зовнішньому світі. Тому мислитель намагається очистити розум від таких думок. Сам процес, це є процес самопізнання. На думку філософа він має три ступені, а саме ми їх перечислимо.

Першим ступенем можна вважати пізнання себе, досягнення самовласного буття, тобто самоідентифікація. Другим ступенем буде пізнання себе як суспільної істоти. Третій ступінь – це пізнання себе як буття, а саме що створене по божому образу. І цей етап є найважливіший,так як він надає зрозуміти загальне з усім людським буттям.

Коли людина розуміє весь хід дій,то вона вже починає діяти у вірному руслі,а саме піднімаючи свої думки над землею людина перероджується. Філософ знав,що людина спроможна стати кращою,чистішою,відродити в собі духовний стан,і поставити його на перше місце,а з цим змінити своє життя на краще. Завдання людини полягає в тому щоб створити свою особистість і віддати її іншим людям. Людської волі непідвласні життя і смерть, проте людина свій світ створює сама. Особистість сама будує собі життя, при цьому вона орієнтується на внутрішні цінності, незважаючи на матеріальні спокуси у світі. Тому щастя це незалежність насамперед перед собою, а потім перед іншими. Людська натура буде шукати до тих пір поки не зрозуміє, що “ось, воно є, і я його зрозумів”. Адже щастя не залежить від зовнішніх факторів, чинників і тому може стати надбанням кожного. Головне що знати що дієш правильно, тільки тоді можна досягти душевного спокою. Головне пам’ятати, що щастя не приходить саме.

З метою кращого розуміння сутності філософських ідей українського філософа пропоную виконати практичну роботу «Григорій Сковорода. Філософські трактати». (інструктаж з виконання практичної роботи)



Григорій Сковорода. Філософські трактати:

Дружня розмова про душевний світ

...Моя розмова стосується лише людинолюбних душ, чесних станів і благословенних видів промислу, які не суперечать божому і людському законові, а складають плодоносний церкви, ясніше кажучи, суспільства, сад, як окремі частини складають годинниковий механізм.

Мова моя тоді спокійніша, коли кожна людина не лише добра, але і споріднену собі всіма сторонами знаходить роботу. Се і є бути щасливим, пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою. Така потреба — се благодійство і послуга. Не дивно, що в стародавніх римлян як потреба, так і благодійство означалося словом officium, тобто моральний обов'язок.

Найдобріша людина тим неспокійніша і нещасніша, чим більшу посаду вона займає, але до неї не народжена. Та й як їй не бути нещасною, коли загубила той скарб, що дорожчий за все на світі: «Веселощі серця — життя для людини, і радість людська — є довгоденність» (Сірах).

Як же не згубити, коли замість добрих послуг лише ображає друзів і родичів, близьких і далеких, співвітчизників і чужоземців? Як не ображати, коли вона суспільству приносить шкоду? Як не зашкодити, коли погано виконувати обов'язки? Як не буде погано, коли немає завзятості і невтомної праці? Звідки ж з'явиться працелюбність, коли немає бажання і старанності? Де ж візьмеш бажання без природи?

Природа — всьому початкова причина і рушійна сила. Вона і є матір'ю бажання. Бажання ж — започаткування, схильність і рух. Бажання, за приказкою, сильніше неволі. Воно прагне до праці і радіє з неї, як зі свого сина. Праця — живий і невсипущий рух усієї машини, доки не довершиться справа, що сплітає творцеві своєму вінець радості. Коротко кажучи, природа наснажує до діла і зміцнює до праці, роблячи її солодкою...

Скажу тобі: коли бажаєш, щоб син твій охоче й безпомилково виконував свої обов'язки, мусиш сприяти йому під час вибору звання, відповідно до його якостей. Сто спорідненостей — сто звань, а всі почесні, як законні.

Хіба не знаєш, що маєтність — від чесно виконаних обов'язків, а не обов'язки від маєтності залежать? Чи не бачиш, що низьке звання часто віднаходить маєтність, а високе — губить?

Не дивись, хто вище і хто нижче, хто видніше і незнатніше, багатше і убогіше, але дивись на те, що з тобою споріднене. Вже ми казали, що без спорідненості все ніщо...

Коли володар маєтків живе щасливо, не тому він щасливий, що володіє ними: щастя до маєтків не прив'язане.

Коли казати про володіння за спорідненістю, слід розуміти і види всіх зовнішностей. Зовнішнє те, що лежить поза людиною: грунт, рід, чин тощо. Шукай, що хочеш, але не загуби світу. Шляхетний список лежить поза тобою, а ти поза ним цілком можеш бути щасливий. Він без світу ніщо, а світ без нього — щось, без чого не можна бути щасливим і в едемськім раю.

Байка про котів

Кіт із пасіки, за давньою дружбою, зайшов у село до свого приятеля і був щедро пошанований. За вечерею дивувався багатству свого друга.

— Дав мені бог посаду,— сказав господар,— від якої я маю щодоби по 20 тушок добірних мишей. Мушу сказати, що в селі я нині — великий Катон.

— Саме тому я й прийшов побачитися з вами,— відказав гість,— довідатися про ваше щастя і, окрім того, потішитися ловитвою. Чував, що у вас з'явилися гарні пацюки.

По вечері залягли спати. Господар уві сні почав кричати і збудив тим гостя.

— Вам щось страшне снилося? — спитав той.

— Братику! Здавалося мені, начебто я втопився у прірві. А була се звичайнісінька ловитва. Видалося, що я спіймав чистокровного сибірського пацюка.

Гість знову заснув, виспався і прокинувся. Почув, що господар тяжко зітхає.

— Вже виспались; пане Катоне?

— Ні, я опісля того страшного сну і не спав.

— Отакої. Се ж чому?

— Таку вже маю натуру, коли прокинуся, більше не засну.

— Через віщо ж? Яка тому причина?

— Маю таємницю... Гей, друже мій! Не знаєш, що я визвався бути рибалкою для всіх котів на селі. Отож, як згадаю човен, сітку та воду, тяжко стає на душі...

— Нащо ж ви взялися за те рибальство?

— Аякже, братчику! Треба ж якось харчуватися. Окрім того, я і сам до риби смак маю.

Гість, похитавши головою, відказав:

— О шановний! Не знаю, якої сили для тебе слово природа. Але коли б ти робив те, що дано нам природою, яку безневинно звинувачуєш, був би цілком задоволений однією тушею на добу. Прощавай із твоїм щастячком! Мої злидні ліпші. І кіт повернув у свій лісок. Звідси пішла отся притча: Catus amat pisces, simul odit frumen aquarum — «Кіт охочий до риби; та води боїться». Се лихо переслідує кожного, хто ласий не на звання, а до прибутків. Чи не нещасне осе судження — люблю від господаря платіж, а виноград копати не охочий? Звичайно, той не охочий, хто не зроджений до сього. Справжньому мисливцеві більше радості дає ловитва та праця, ніж смажений заєць на столі. На вишуканий живопис кожному любо дивитися, але до малювання охочий той, хто любить день і ніч висловлювати свої думки в картинах, помічаючи пропорції, пишучи і наслідуючи натуру.

Ніхто не пожне твердої слави від будь-якого мистецтва, коли працюватиме без насолоди і нахтнення. Той найвірніший приятель званню своєму, коли і прибутків мальство, і злидні, огуда, гоніння не можуть пригасити його любові. Але без природи праця ніяк не може бути солодка.

Багато хто, потоптавши природу, вибирає для себе ремесло наймодніше і найприбутковіше, але сим вони лише ошукують себе. Прибуток не є утіха, але мусить слугувати для задоволення тілесних потреб, а коли се й утіха, то не для серця; утіху для серця матимете у спорідненій праці. Тим ся справа приємніша, чим спорідненіша. Коли б утіха була від розкоші, то чи було б так мало багатих? Але спокійних і бадьорих серед них мало.

Багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця. Ось де зала солодкого її бенкетування. Тут вона, наче хитра машина, що обертається на повний хід, тішиться і, обходячись лише житнім хлібом та водою, не заздрить на царські хороми.


Вдячний Еродій


...Народженого до добра неважко навчити добру,— навчити, чи принатурити, чи призвичаїти. Навчений, принатурений, призвичаєний — се одне і те ж. Від природи, яко від матері, легесенько сама собою розвивається наука. Вона всерідна, справжня і єдина навчителька. Сокола досить швидко навчиш літати, але не черепаху. Орла за хвилину призвичаїш дивитись на сонце і мати з цього задоволення, але не сову. Оленя легко скеруєш на Кавказькі гори, легко привчиш пити з найчистіших джерел, але не верблюда і не вепра.

Коли все будує премудра природа, чи не єдина вона і вигоює і навчає? Усяка справа має успіх, коли природа сприяє. Не заважай лише природі і, коли можеш, знищуй перепони, очищаючи їй шлях; воістину все вона чисто і вдало зробить. Клубок сам собою покотиться з гори, забери лише камінь, що лежить на перепоні. Не вчи його котитися, а лише допомагай. Не вчи яблуню родити яблука: вже сама природа її навчила. Загороди її лише від свиней, зріж будяки, почисть гусінь, стеж, аби на корінь не потрапляла сеча і т. ін.

Вчитель і лікар не є вчитель та лікар, вони лише служники природи, єдиної справдешньої і лікувальниці, і навчительки. Буде так: хто захоче чомусь навчитися, повинен до того зродитися. Не від людини, а від природи — суть усього. А хто зважиться без природи навчати чи навчатися, хай затямить приказку: «Вовка в плуг, а він у луг». Доки кільце висить у свинячій ніздрі, доти вона не риє. Вийми — споганить землю.

Се не виховання і не навчання, а угамування за допомогою людини, що правує всіх беззаконників. Виховання ж іде від природи, що вливає в серце сім'я доброї волі. Вирісши без перепон, самостійно й охоче ми робимо все те, що святе і бажане... Яка користь з янгольської мови, коли в ній нема доброї думки? Чи є плодом тонка наука, коли недобре серце? Хіба не знаряддя злості, меч скаженству, притчею кажучи — «крила та роги свинячі».

Гляньмо, пані моя, на весь рід людський! Тут науки, як на торжиськах купівля, киплять і бентежаться. Одначе вони хижіші за птиць, нестримніші за худобу, злостивіші за звірів, лукавіші за гадів, неспокійніші за риб, невірніші за моря, небезпечніші за африканські пустелі... Чому так? А тому, що злими народжуються. Природа блага — всьому початок, а без неї ніколи не бувало благоcті. Дякую ж невимовно природі в образі її святім — в батькові моїм, що від нього я народився. Друга ікона божа для нас — матір наша. Отже, головні обдарування — від батьків моїх, все інше: чин, багатство, науки і всі вітроносні їх блонди і пуклі з кучерями вкладаю у хвіст, без якого голова і живе, і шанується, і веселиться, але не хвіст без голови.

ПРАКТИЧНА РОБОТА «Григорій Сковорода: філософські трактати»

Студента гр._____Прізвище,ім’я__________________________дата виконання___________



І. «Дружня розмова про душевний світ»

1
Складові людського щастя


) Про щастя

прямая со стрелкой 69прямая со стрелкой 68прямая со стрелкой 63

прямая со стрелкой 83


officium

2) Шлях до щастя


початкова причина і рушійна сила

выгнутая вправо стрелка 86 выгнутая влево стрелка 85




стрелка вправо 89

започаткування, схильність і рух



выгнутая вправо стрелка 93выгнутая влево стрелка 92стрелка вправо 94


живий і невсипущий рух


стрелка вправо 97 выгнутая вправо стрелка 96 выгнутая влево стрелка 95




«природа наснажує до діла і зміцнює до праці, роблячи її солодкою...»

3
мусиш
) Порада батькам, як зробити дитину щасливою


коли бажаєш, щоб син твій охоче й безпомилково виконував свої обов'язки




стрелка вправо 103



«Сто спорідненостей — сто звань, а всі почесні, як законні.»
круговая стрелка 104

І
Споріднена праця -
І. «Байка про котів»

  1. П
    «Кіт охочий до риби; та води боїться»
    ро споріднену працю

стрелка вправо 108


прямая со стрелкой 109

умова


мистецтва,

щастя,
прямая со стрелкой 112 прямая со стрелкой 111


прямая со стрелкой 116прямая со стрелкой 115

слави,

прибутку,

ІІІ. «Вдячний Еродій»



Кого можна навчити?


стрелка вправо 145

Що сприяє навчанню та розвитку?



стрелка вправо 148

Про умови успішної справи




стрелка вправо 151

Про вчителя у навчанні



стрелка вправо 154

Про природне виховання




стрелка вправо 157

Про вроджене та набуте



стрелка вправо 160

Висновок: Чи погоджуєтесь ви з точкою зору Г. Сковороди, що споріднена праця, є неодмінною умовою щастя людей, відповідь аргументуйте
ІV Узагальнення, висновки

Усний аналіз результатів практичної роботи.

Відповіді студентів на проблемне питання

«Чи погоджуєтесь ви з думкою про те, що філософія Григорія Сковороди є «філософією щастя?»

( заслуховування та обговорення).

Окреслені провідні думки Г. Сковороди свідчать проте, що він, по-перше, «дозволив» собі у ті часи мати такий світогляд, який у багатьох пунктах суттєво відрізнявся від санкціонованого церквою, а, по-друге, що він певною мірою відродив в Україні той тип філософствування, який культивувався ще в Київській Русі та мав назву «філософствування у Христі». Це була філософія, яка найбільше цінувала злиття життя та духовного прозріння, вчинку та моральності. Звідси випливає, що Г. Сковорода був не просто філософом, а філософом особливого культурно-історичного типу



Підведення підсумків, виставлення оцінок, домашнє завдання
Каталог: doc -> files -> news -> 496
news -> Я це хтось інший…
news -> Памятка для кожного учня (додаток ); листок з початками речень для гри «Продовж речення»(додаток 4); листки для роботи в парах (додаток 5); листочки з словами для складання розповіді (додаток 6), читанка клас, ІІ частина
news -> Світова література клас Усього – 0 годин; розвиток мовлення – години; позакласне читання – години; контрольних робіт – годин
news -> Тема: олександр олесь. Поезії з книги «Княжа Україна»
news -> Тема. Тема спадкоємності поколінь, вірності волелюбним традиціям народу, збереження світлої пам’яті про захисників І борців за волю рідної землі. Г. Могильницька «Цвіт неспалимий»
news -> «Семінар читачів» (знайомство з творчістю Олександра Олеся)
news -> Методичні рекомендації щодо вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2009-2010 навчальному році лист мон
496 -> Уроків з теми «Антична література»
496 -> Сценарій відкритого навчально розвиваючого заходу з англійської мови "English Bards of Love"


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

«Філософія щастя» Григорія Сковороди iconТема. Значення творчості Григорія Сковороди
Сковороди, прагнення поглибити знання шляхом самостійного читання творів письменника, літератури про нього
«Філософія щастя» Григорія Сковороди iconТема. Значення творчості Григорія Сковороди. Мета
Сковороди, прагнення поглибити знання шляхом самостійного читання творів письменника, літератури про нього
«Філософія щастя» Григорія Сковороди iconДмитро чижевський філософія г. С. Сковороди
Леонід Ушкалов. Дмитро Чижевський та його книга про філософію Сковороди
«Філософія щастя» Григорія Сковороди iconЗміст Вступ Розділ І. Причини й передумови актуалізації образу Григорія Сковороди в українській літературі кінця ХХ століття Розділ ІІ. Образ видатного філософа й письменника в українській прозі 70-80-х років Розділ ІІІ
Розділ І. Причини й передумови актуалізації образу Григорія Сковороди в українській літературі кінця ХХ століття
«Філософія щастя» Григорія Сковороди iconМузика в житті григорія сковороди якщо спитати пересічну людину: Хто такий Сковорода?
«Сад божественних пісень» та байки. Дехто знає, що то був мандрівний філософ, учитель. Хтось згадає афоризм Сковороди, хтось рядок...
«Філософія щастя» Григорія Сковороди iconПетровська Алла Степанівна
Григорія Саввича Сковороди в селі Чорнухи Лубянської округи Київського намісництва
«Філософія щастя» Григорія Сковороди icon«Філософький грунт та стиль літературних творів Джеляледіна Румі та Григорія Савича Сковороди. Порівняння, спільні риси.»

«Філософія щастя» Григорія Сковороди iconСтипендія ім. Григорія Сковороди
Стипендія ім. Михайла Туган-Барановського (фен) – Лібович Дар`я
«Філософія щастя» Григорія Сковороди iconУрок за творчістю Григорія Сковороди. Ім’я уроку: «Український Сократ»
Мета: закріпити, узагальнити, систематизувати знання учнів про життєвий І творчий шлях видатного українського філософа
«Філософія щастя» Григорія Сковороди icon11 клас Українська мова
Поміркуйте над словами Григорія Сковороди «Не можна щось побудувати словом, якщо теж саме руйнувати ділом». Свої роздуми викладіть...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка