Фінський народний епос переклад з фінської



Сторінка1/48
Дата конвертації29.04.2017
Розмір8,73 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   48







* * *




* * *

КАЛЕВАЛА



ФІНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ЕПОС

Переклад з фінської Євгена Тимченка

Київ

"ОСНОВИ"

1995


ББК 82.3(4Фін)-6 К17

"Калевала" - фінський народний епос
про пригоди та звитяги героїв казкової країни Калева.
Це найдавніша літературна пам'ятка фінського народу,
написана у формі рун.


Книжка ілюстрована роботами
фінського художника
Отто Йосефа Аланена


Передмова та редакція перекладу Дмитра Павличка
Художнє оформлення Віталія Мітченка


Видання здійснюється за сприяння
Посольства Фінляндії в Україні
та при підтримці фінських компаній та організацій:


Metsäteollisuus ry
Veitsiluoto Oy


Enso-Gutzeit Pankakoski Boards Ltd

^ 4603020200-32 ^

K. ^ Без оголош

ISBN 5-7707-7649-8

Дмитро Пав личко.

Передмова, редакція перекладу, 1995.

Віталій Мітченко.

Художнє оформлення, 1995.


КАЛЕВАЛА


Фінські народні пісні, руни, імена їхніх героїв Вейнемейнена, Ільмарінена, Калеви і т.д. вперше згадуються у віршованій передмові до "Псалтиря", яку написав єпископ Михайло Агрікола 1551 року. Послідовник Лютера, ревний християнин, він боровся проти поганських віру­вань і вважав стародавню міфологію фіннів непотрібною і шкідливою. На щастя, руни, витворені язичництвом, у захованих за лісами, озерами та болотами селах зберігались довго. Вони уві­брали в себе деякі мотиви принесеного католицькими і православними місіонерами християнства. У такому вигляді й були записані фінськими фольклористами.

Фінляндія, завойована шведськими вікінгами в XII—XIII століттях, багатьма процесами свого духовного й культурного життя була пов'язана зі Швецією, 1630 року король Швеції Густав II Адольф видає декрет з вимогами та інструкціями щодо збирання старовини та запису­вання народної творчості шведів і фіннів. У декреті йде мова про те, що "необхідно записувати стародавні оповіді, хроніки, поеми про драконів, титанів, гномів, а також про видатних людей, про стародавні монастирі і замки, про життя королів і міст, звідки можна було б довідатись, що діялося в давніх часах". На думку монарха, вивчення старожитностей мало довести, що "ми — найстарша нація", що "наші предки не були варварами". Аналогічний декрет був виданий ще раніше королем Данії Християном IV. Скандинавські народи прагнули зміцнити свій авторитет, свою національну духовність. Вони починають вивчати свою минувшину, шукати в своїх прако- ренях живлющі соки для майбутнього розквіту.

Першим, хто почав формувати погляд на руни та на їхніх виконавців як на скарби націо­нальної духовності, у Фінляндії був Даніель Юсленіус (1676 —1752). 1700 року він видає дві народні поеми, а згодом публікує свій трактат про фінську магію, де наводить уривки з рун як приклади замовлянь. В роках 1766—1778 Генрик Габрієль Портан (1739—1804), батько фінської історії, видає багатотомне зібрання народної поезії "De poesi fennica". Вчені вважають, що характеристика рун, яку дав Портан, не втратила значення до сьогодні.

На зацікавлення фольклором у Фінляндії мали вплив "Поеми Оссіяна", написані 1765 року Джеймсом Макферсоном за мотивами шотландських народних пісень, а також популярна в Європі антологія "Голоси народів у піснях", що її видав 1778—79 року німецький мислитель Йоган Г.Гердер. Нація може існувати лише тоді, доводив Гердер, коли вона має розвинену культурну ідентичність, базовану на мові та усній літературі простого народу.

З початком XIX століття у всіх європейських країнах наступає епоха романтизму. Центром уваги письменників і вчених стає минувшина зі своїми призабутими традиціями. Національне пробудження народів, особливо тих, які знаходились під чужим пануванням, набуває в романтизмі ідеологічної основи. Політики й філософи починають знаходити теоретичний базис для права націй на самовизначення. Народна пісня стає молитвою патріотичних рухів і повстань. Боротьба за рівноправність мов, за розвиток національних духовних цінностей переходить у бо­ротьбу за державну незалежність.

Працюючий на шведську науку й культуру університет у Турку, відкритий ще 1640 року, починає переформовуватись у центр фінського романтизму. Саме звідти починають видобуватись ідеї національного відродження фіннів. Там вчиться майбутній укладач "Калевали" Еліас Леннрот. Національна ідея стає двигуном гуманітарних наук, особливо філології та фольклористики. Фінська художня література на початку XIX століття фактично ще не існувала, але існувала


6

КАЛЕВАЛА

могутня народна усна поезія. Зібрана й скомпонована в "Калевалі", вона дає фіннам такий же заряд національної свідомості, який українцям приніс геній Тараса Шевченка.

Початок XIX століття для фіннів був переломним ще й тому, що Росія, нарешті, після довгих воєн зі Швецією відбирає в неї Фінляндію. 1809 року в складі російської імперії з’являється Велике Князівство Фінське. Шведська неволя замінена російською. Але процес асиміляції фіннів зі шведами, який на той час був майже закінченим, припинився. Фінська інте­лігенція, що користувалась виключно шведською мовою, починає говорити і жити рідною. Та справа ця посувається дуже повільно. Носієм фінської мови й культури ще довго залишається малописьменний або й неграмотний селянин.

Деякий час Росії було вигідно підтримувати культурницький рух фіннів, спрямований проти засилля шведськомовної еліти і взагалі проти "ворожої" Швеції. Але як тільки починає форму­ватись і вбиратися в силу фінська інтелігенція, політика царських наглядачів змінюється. Починається русифікація Фінляндії. Однак відсутність спорідненості між фінською та російсь­кою мовами допомагає фіннам чинити опір асиміляційній політиці Петербурга.

"Од молдаванина до фінна на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує", — писав Тарас Шев­ченко про часи, коли не тільки од "благоденствія", але й од ненависті до російського узурпатора фінн мовчав при зустрічі з ним, даючи знати кивком голови, що розмова між ними неможлива.

Дівчина в отецькій хаті — то король у пишнім замку, їй меча лишень бракує.

А життя невістки інше, так живе вона при мужу, як живе в Росії в’язень, тільки що не має варти.

Цей уривок засвідчує ставлення творців "Калевали" до Росії, образ якої асоціюється в них із в’язницею.

II

Недалеко від Гельсінкі, в селі Самматті, донині стоїть хата сільського кравця, де 19 квітня 1802 року народився всесвітньовідомий конструктор "Калевали" Еліас Леннрот. Авторові цих рядків пощастило побувати в тій хатині. Там тепер — музей. Бідне селянське житло родини Леннротів нагадує наші, сьогодні так само музейні, бойківські курні оселі. Дерев’яні, чорні, небілені стіни. Широка лавиця і стіл. Найцікавіший експонат — великі ножиці, якими батько Леннрота, а потім і син його Еліас кроїли грубе домоткане полотно.

Не знаю, чи, компонуючи руни в одну цілість, "творець" "Калевали" послуговувався ножицями, витинаючи з безкінечної тканини народних пісень лише те, що годилося на стрункий і вічний одяг фінського духу, але думаю, що без такої "кравецької" роботи "Калевала" не могла з'явитись на світ. Геній Леннрота не тільки в тому, що він відкрив рунічні скарби, але і в тому, що зумів із тих діамантів створити гармонійну систему, космічне намисто, де кожне світильне тіло має свою орбіту і перебуває в русі, залежному од інших світил.

Читати й писати рідною мовою Леннрот навчився дома. До школи пішов у дванадцять літ, вже будучи грамотним і певною мірою начитаним. Якийсь час він працює продавцем у сільській крамниці, заробляє на прожиття кравецтвом. 1822 року починає студіювати гуманітарні пред­мети у вже згаданому університеті в Турку, де його поглинає національно-романтична атмосфера.

"Вейнемейнен — бог стародавніх фіннів", — так називається написана латиною 1827 року перша наукова праця Леннрота. Та медицина приваблює його не менше, як філософія й філоло­гія. Він пише вірші, але все ж закінчує медичний факультет університету в Гельсінгфорсі, стає лікарем. У маленькому містечку Каяані Леннрот пропрацював на посаді лікаря двадцять років


КАЛЕВАЛА

7

(1833—1853). Саме в цей час він здійснює одинадцять подорожей по далеких закутинах
Фінської та Російської Карелії в пошуках народних пісень. Як Сковорода, з торбиною за
плечима, з патерицею і сопілкою в руках, він обходить лісові й багнисті простори своєї бать-
ківщини. Долає тисячі кілометрів, зимою — на лижах, влітку — на човні, але найчастіше пішки,
з фанатичною затятістю добирається до найвіддаленіших хуторів і сіл, де ще живуть у пам яті
видатних піснетворців епічні руни тисячолітнього віку.


Леннрот опрацьовує зібраний матеріал і все
більше переконується, що, оскільки в різних
рунах виступають одні й ті ж персонажі, існує
можливість об’єднати пісні спільними героями і
наскрізним сюжетом. Це не була нова думка. Її
висловив, ще будучи студентом, фольклорист
Карл Готлюнд, а Рейнгольд фон Бекер (1788—


1858) навіть спробував її реалізувати у своїй
книжці про Вейнемейнена.


На Леннрота сильне враження справили
п’ять томів рун, які записав і видав Захарій Топеліус (1781—1831), так само лікар за фахом і
так само невтомний збирач народної творчості.


За прикладом Топеліуса Леннрот вирушає до
російської Карелії і зустрічає там найвидатнішого імпровізатора і відтворювача давніх рун
Аргіппу Пертуннена. Пісні, записані від Пертуннена, а також від його сестри Марії та її
сина, стали базовими для першого видання "Ка-
левали", яке вийшло 1835 року.


Те видання мало 32 руни, понад 12 тисяч
рядків. Драматургія тут розвивалась навколо
протистояння між родами Калеви і Похйоли;
керманич синів Калеви Вейнемейнен перемагає
почварні сили північної країни Похйоли,
відбирає в її володарки Льовхі чародійний млин
Сампо, який намелює сам собою борошно, сіль і
монети. Перше видання "Калевали" — всього
500 примірнтків! — (хоч і розпродувалась
книжка 12 років!) збудило фінську громадсь-


кість, дійшло до свідомості освіченої молоді і започаткувало процес народження нової фінської
культури. Це нагадує нам появу першого "Кобзаря", малесенької книжки, де було всього вісім
творів, але заряд духовності, що його принесла ця збірка поезій, не вичерпається ніколи.


Леннрот знову й знову мандрував до Карелії, на диво, відкривав усе нові руни, які збагачу­вали вже зібраний і скомпонований матеріал. "Калевала" заохочує інших збирачів фольклору, поклонників Леннрота, до виїздів і піших екскурсій по всій країні — за скарбами народної поезії. Серед учнів Леннрота виділяється Даніель Європеус (1820—1884), який зібрав для свого наставника і вчителя неоціненні руни, що ввійшли до нового видання "Калевали". Це передовсім пісні про Куллерво, про пригоди Леммікейнена, а також про тяжке хліборобське життя, весільні звичаї, полювання та про історію музичного інструменту кантеле. Нова й оста­точна редакція "Калевали" виходить 1849 року. Вона має вже 50 рун, 22795 рядків.

У передмові до видання Леннрот не забув згадати своїх попередників: "Без тих двох людей руни "Калевали" зосталися б, можливо, в давньому схові; хто ж бо, не маючи вказівок Топеліу-




8

КАЛЕВАЛА

са, міг припускати, що для пошуку рун треба піти до російської Карелії, і кому прийшла б у го­лову ідея про сполучення рун в одну цілість, якби спроба фон Бекера не вела нас у тому напрямі".

Крім "Калевали", Леннрот видав багато збірників народної творчості різних жанрів, уклав шведсько-фінський словник. 1853 року він полишає свою лікарську практику і переїжджає до столиці, де його чекала почесна посада професора фінської мови й літератури в університеті. Свої знання, свою ще прижиттєву світову славу Леннрот спрямував на боротьбу за рівноправ­ність фінської мови з домінуючою повсюдно шведською мовою. Не без його зусиль фінська мова з 1860 року стала вживатись у початкових школах і на нижчих щаблях адміністративного життя, а з 1880 року — як мова викладання у вищих навчальних закладах Фінляндії.

Еліас Леннрот помер у своєму селі 13 березня 1884 року.

III

Сучасники Леннрота, романтично настроєні літератори, вважали, що укладач "Калевали" "знайшов епос у лісі" і що він просто лише видрукував те, що йому пощастило записати від виконавців рун. Насправді "Калевала" є майстерною компеляцією, поєднанням пісень чи їхніх частин за певним композиційним порядком, який був навіяний Леннротові як поетові-симфоніс­тові, творцеві епічного характеру. Він не писав за народ, не стилізував, але поводився із своїми записами рун так, що одна пісня ніби заходила в другу пісню. Фінські вчені вважають, що в "Калевалі" тільки три відсотки рядків належать перу Леннрота. За духом і буквою "Калевала" — народний твір, але за композицією — леннротівський.

"Калевала" сформована із рун, які творилися за різних обставин і часів. Леннрот мусив надати епосові загальнонаціонального звучання, тобто він усунув діалектні відмінності рун з різних регіонів, і таким чином текст "Калевали" згармонізований відповідно до певних правил, які згодом утвердились як норми фінської літературної мови.

Безперечно, руни творилися, доповнювалися, шліфувалися, розвивалися протягом століть. Вони жили в усній традиції, в мистецтві співу й переспіву, яким володіли фінські скальди чи рапсоди, піснетворці, обдаровані пам’яттю, уявою та музично-голосовими здібностями. Були це "прості й неписьменні" хлібороби, рибалки, столярі. Траплялися серед них і сліпці-жебраки. Як не згадати тут наших кобзарів, творців історичних пісень і дум. Схожість українських дум і фінських рун незаперечна. Одначе існують і цілком певні відмінності між ними — думи наро­джені козаччиною, боротьбою нашої нації за свою державність, а руни "Калевали" головним чином відбивають міфічну доісторію народу суомі.

Існувала "технологія" творення рун. Співаки сідали верхи на лаві чи на порозі обличчям один до одного, бралися за руки і, похитуючись, ніби відштовхуючись один від одного, імпровізували. Дяп
рядки складав заспівувач, їх повторював його партнер і додавав од себе два наступні рядки. Заспіву­вач повторював чи, вірніше, по-своєму передавав рядки свого товариша, а той знову придумував два наступні рядки. Звідси виникає один з найголовніших поетичних засобів "Калевали" — паралелізм. Завдання кожного співака полягало в тому, щоб, переспівуючи рядки, придумані товаришем, повто­рювати їх у дещо зміненому вигляді. Ось як, наприклад, Дочка повітря творить світ:

На дев’ятий рік, нарешті,

Мабуть, на десяте літо, з моря голову піднесла, підвела чоло над хвилі, почала творить створіння, утворять утвори стала на хребтах прозорих моря, на просторі вод безмежних.


КАЛЕВАЛА

9

Очевидно, між співаками йшло змагання, хто образніше, цікавіше, точніше вестиме далі опо­відь. Імпровізації западали в пам’ять творців і слухачів. Видатні співаки виховували і залишали по собі учнів. Часто це були діти рунотворців. Вони додавали до вже знаного, співаного бать­ками твору свої образи, основуючи їх на досвіді нових поколінь.

В "Калевалі" можна легко доглянути спільні для найдавніших вірувань всіх народів космого­нічні мотиви, символи й образи. Часто коваля Ільмарінена порівнюють із Гефестом, співця Вейнемейнена із Орфеєм. "Від єгипетського божка Кнефа, який тримав яйце у своєму дзьобі яструба, і від божка Птага, який яйця як символ сонця тримав у руці, до яйця Леди, що дало початок цілому поколінню грецьких героїв, і до яйця дикої качки у фінській "Калевалі", з якої постали небо і земля, тягнеться довгий ряд міфічних образів, в яких яйце символізує... початок усього сущого..." Це слова Івана Франка, що підкреслюють насамперед правомірність прочитань фінського епосу як одного із фундаментальних творів загальнолюдського масштабу.

"Калевала" справді пропонує читачеві стати свідком творення світу від початку і майже до сьогодні. Тут все відбувається за межами історичного часу, на незмінних площинах міфічного буття, але в кожному епізоді діє близька і зрозуміла нам людина. Вона то набуває всемогутності богів, то знову стає земною і навіть слабкою істотою, міфічні образи тут дивним чином поєднані з побутово-реалістичним, отже, маємо перед собою чи не первісний зразок магічного реалізму, культивованого в казках та в сучасній, особливо латиноамериканській прозі. Це робить "Калевалу" неподібною до інших поетичних загальнолюдського значення епічних творів.

Руни "Калевали" ведуть читача у сфери фантастичних явищ і подвигів, але в той же час розвивають відчуття неподоланності людської духовної сили. Панорама будівництва світу, розвиток подій у "Калевалі" підпорядковані ідеї людяності, вірності до свого роду, любові до рідної землі. Боротьба між двома родами, яку легко сприйняти як війну між двома країнами, а також як символічне зображення боротьби добра і зла, є сюжетною пружиною твору. Країна Калеви, земля сонця і працьовитих людей, протистоїть країні Похйолі, землі темностей і за­хланних відьмаків. Діти Калеви — хлібороби і теслі, музиканти й благородні воїни, жителі Похйоли — варвари, чаклуни, які погорджують працею, живуть з розбоїв і злодійства. Льовхі, владчиня Похйоли, мріє про владу й багатство, безсоромно привласнює собі змайстрований Іль- маріненом чародійний млин Сампо, що є запорукою добробуту її країни. Сини Калеви оружною рукою намагаються повернути Сампо, але під час бою млин розвалюється, падає в море, і тільки його уламки хвиля прибиває до берегів щасливої Калеви.

За масштабністю мислення, пластикою, композицією, розмаїттям образів, глибиною проникнення в божественні й звірячі начала людини, за міфологічною природою своєю "Калева­ла" не поступається "Іліаді" чи "Одіссеї", а за людяністю — перевищує їх. Гомерові поеми оспі­вують красу патріотичного вбивства, жорстокий дух воїна, славу кривавого переможця. "Калева­ла" оспівує красу ковальського і мистецького вміння, добродушність плугатаря, боротьбу із темними силами та суворою природою північних земель.

Меч зблискує в "Калевалі" набагато рідше, ніж у "Пісні про "Нібелунгів" чи в "Пісні про Роланда", зате у фінському епосі висяває леміш і музичний інструмент кантеле. Символ "Кале­вали" — млин Сампо, який намелює борошно, сіль і монети, тобто полегшує людині виготов­ляти найнеобхідніші речі для життя. Розкидані по темних пущах в озерній та приморській країні герої "Калевали" — то насамперед люди праці, мужі, які корчують ліси, займаються рільництвом, мисливством і риболовлею, та їхні дружини, які прядуть, тчуть полотно, шиють одежу, годують свійських тварин, ведуть господарство. В багатьох рунах із глибоким знанням справи описується спосіб виготовлення тих чи тих предметів або вироблення продуктів. Обробка заліза, плетіння сітей, варіння пива, готування ниви під засів, полювання на ведмедя, нарешті, майстрування кантеле — це трудові процеси, які барвисто й захоплююче зображені в "Калевалі".

Світової слави епічні полотна, як правило, малюють героїв, сила яких — м’язи, мстиві ха­рактери, хитрощі та невтомність у бойовому поєдинку. Сила героїв "Калевали" — в слові.


10

Каталог: authors
authors -> Тетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб
authors -> Олесь Поліщук Her name was Magil and she called hself LIL
authors -> Докія гуменна вічні вогні алберти
authors -> Федір Турченко Галина Турченко
authors -> Історія України в романах Валентин Чемерис
authors -> "19"(075. 8) Ббк 81. 411. 4-7я73 К61 Рецензенти
authors -> Історія України в романах Роман Іваничук
authors -> Зміст передмова етнічна віра українців Особливості української міфології І. Вірування, міфологія, демонологія українців


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   48

Схожі:

Фінський народний епос переклад з фінської iconКобзарський епос як складова української музичної народної творчості у статті розглянуто кобзарський епос, починаючи від «Літопису Руського»
У статті розглянуто кобзарський епос, починаючи від «Літопису Руського» (1201), з використанням багатого фактичного матеріалу. Розкрито...
Фінський народний епос переклад з фінської iconМ.Є. Салтиков-Щедрін. Переклад з російської мови. Історія одного міста. К79р.=50грн
Степан Руданський. 1,2,3 том(3 книги). Співи, листи, переклад "Іліади". Пісні, приказки, байки, співи. К73р.=100грн
Фінський народний епос переклад з фінської iconПершість західної україни iude з сучасної хореографії «intisar dance -2018», присвячений міжнародному дню танцю!!! 28 квітня 2018 року в м. Хмельницький
Народний танець, Стилізований народний танець соло, дует, мала група, формейшн, продакшн
Фінський народний епос переклад з фінської iconТеоретико літературні поняття Епос

Фінський народний епос переклад з фінської iconР. П. Зорівчак Художній текст є надзвичайно складною структурою. А художній переклад це двоаспектний процес, який знаходиться під впливом численних перемінних факторів, зокрема питання, чи повинен переклад орієнту
Він – у нових умовах – повинен бути на передньому плані турботи про культуру, про ментальність народу, про мову
Фінський народний епос переклад з фінської iconМетодичні рекомендації до проведення заходів оформлення експозицій книжково-журнальних виставок Тема бесіди для учнів старших класів
Старосілля – тепер Мамаївці, Кіцманський район, Чернівецька область) – видатний український оперний співак (баритон), режисер, педагог....
Фінський народний епос переклад з фінської iconРоман «Дон Кіхот» пародія на лицарські романи І трагікомічний епос іспанського життя
Тема: Роман «Дон Кіхот» – пародія на лицарські романи І трагікомічний епос іспанського життя
Фінський народний епос переклад з фінської iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни " Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Практика перекладу з англійської мови" для студентів спеціальності 020303 "Переклад"
Фінський народний епос переклад з фінської iconВведення до Біблії Переклад Павла Смука



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка