Формула кохання



Скачати 154.62 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір154.62 Kb.

ФОРМУЛА КОХАННЯ

Літературно-музичний вечір для старшокласників

Мета: Поглибити знання учнів про відомих поетів зарубіжної літератури,в творчості яких звучить тема кохання.Розкрити взв’язок між подіями особистого життя та творчостю, яка подарувала світові перлини інтимної лірики.

Музика із фільму «Формула кохання»(«Пролог»), на сцені рознощик газет



  • Рознощик газет: Пані та Панове! Сенсація! Після нетривалих гастролей в Санкт-Петербурзі до нас прибуває знаменитий чародій, маг та магістр таємних сил – граф Каліостро. Поспішайте на зустріч з великим маестро! Він вирішить всі ваші проблеми і дасть відповідь на всі найпотаємніші питання! А ось і він – зустрічайте!

Виходить граф Каліостро, розкланюється, музика голосніше.

  • Граф Каліостро: Доброго дня, шановна публіка, вітаю вас в цій затишній залі. Я – знаменитий граф Каліостро. Верховний ієрарх сущого. Я звертаюсь до сил безплотних та до великих таємниць вогню, води і землі. Я віддаюсь їх владі і заклинаю перенести мою безтілесну субстанцію з теперішніх часів в минуле. Мета мого життя – знайти формулу єдиного почуття, яке я все ще не спроможний викликати в людських серцях. Я хочу знайти формулу кохання! Перенісшись у минуле, я спробую оживити закоханих, що жили багато років тому. Перед нами промайнуть великі історії кохання. Це допоможе знайти формулу найпрекраснішого почуття. А це мої слуги – П`єро і



  • Арлекін. Вони символізують два протилежних знаки в моїй формулі.

  • Арлекін: Я – Арлекін, я символ радості в коханні, я – світла сторона любові. Кохання – щастя, що дарують небеса. Воно – відрада, благодать, натхнення!

  • П`єро: А я - П`єро, я символ смутку. Кохання – сльози і печаль, пекельна мука і страждання, душі нещасної терзання!

  • Граф Каліостро: Ну що ж, мої юні друзі! Вперед! На пошуки формули кохання! Вперед – в минуле!

Музика голосно. Каліостро робить вигляд, що викликає тіні з минулого, музика змінюється, на екрані – Данте і Беатріче.

  • Данте: Я, Данте Аліг*єрі, італійський поет уродженець Флоренції. Багато чого зазнав у своєму житті. Перебуваючи далеко від батьківщини, не мав можливості милуватись її мальовничими просторами, оспівувати почуття, на які окриляла мене божественна краса рідного краю. Але пережити усі ці незгоди мені допомогла любов. Любов до прекрасної Беатріче.

  • Беатріче: Ти, Данте Аліг*єрі, останній поет Середньовіччя і перший поет Відродження, прославив моє ім*я у віках.

  • Данте: Так. Але вперше я замилувався тобою ще дев*ятирічним хлопчиком на травневому святі, хоча і раніше бачив тебе у церкві.

  • Беатріче: Потім ти побачив мене через дев*ять років, вже заміжньою жінкою.

  • Данте: Я захопився тобою. Любов до тебе наповнила кожну хвилину мого існування. Ти стала володаркою моїх думок назавжди. Я присвятив тобі сонети. Два десятки сонетів, зібраних у книзі «Нове Життя». Я прославив тебе у своїй «Божественній Комедіі».

  • Беатріче: Знаю! Ти увіковічив в своїх поетичних рядках кожну нашу зустріч, кожну мою посмішку, моє мовчання, мою таємницю.

  • Данте: Бо для мене ти – свята! І благословенний Господь, що творить таке чудо!

Хто в гроні дів мою угледить панну –

Побачить вроди чистий ідеал.

Возношу Богу похвалу похвал,

Коли бодай здаля на неї гляну.

Вона розбуджує печалі шану

Високих почувань святий хорал,

Зарозумілості крикливий шал

В покору перетворює рахманну.

Їй не потрібна слава голосна!

Мов нагороду, ласку поважання

Всім за смиренність воздає вона

Благословенні помисли й діяння

Краси! Хто серцем дух її спізна,

Той буде завжди снити про Кохання!

  • Граф Каліостро: Пішли у вічність суворий Данте і його кохана Беатріче. І формулу кохання залишили.

  • Арлекін: Кохання світлого, воно дарує радість. Кохати – значить бачить диво, невидиме для інших. Ось де – щастя.

  • Граф Каліостро: Кохати – значить бачить диво, невидиме для інших? В цьому сутність кохання Данте. Та підем далі і знайдемо іншу формулу кохання.

(На екрані Франческо Петрарка і Лаура. Музика)

  • Граф Каліостро: Це трапилось 6 квітня 1327 р. в церкві Святої Клари в Авіньйоні, під час ранкової служби молодий чоловік побачив постать дівчини і остовбенів від подиву. Це був молодий сучасник Данте – Франческо Петрарка.

  • П*єро: А хто ж та молода парафіянка, що з першого погляду полонила серце поета?

  • Каліостро: Хіба ж ти не знаєш? ЇЇ ім*я – Лаура. Десятки сонетів увіковічили її ім*я. Десятки рядків про неї вписав Петрарка в велику, вічну книгу Любові.

  • Лаура: Це було в страсну п*ятницю. Я відчула на собі важкий погляд. Він належав молодому незнайомому чоловіку з крупними рисами обличчя і попелястим волоссям, у чернечому одязі. Він здригнувся під моїм поглядом і притулився до колони, коли я відвернулась.

  • Петрарка: Як не любов, то що це бути може?

А як любов, то що таке вона?

Добро? – Таж в ній скорбота нищівна

Зло? – Але ж муки ці солодкі, Боже!

Горіти хочу? Бідкатись негоже

Не хочу? То даремно скарг луна

Живлюща смерте, втіхо навісна,

Хто твій тягар здолати допоможе?

Чужій чи власній волі я служу?

Неначе в просторінь морську безкраю,

В човні хисткому рушив без керма,

Про мудрість тут і думати дарма –

Чого я хочу – й сам уже не знаю:

Палаю в стужу, в спеку – весь дрижу.

  • Лаура: Хто ви такий? Що вам потрібно?

  • Петрарка: Я – Франческо Петрарка – канонік і збирач витонченої словесності.

  • Лаура: Мене звуть Лаура. Я – заміжня! І забороняю вам надалі говорити або шукати зустрічі зі мною. По обіді, коли стає прохолодніше і я зазвичай прогулююсь, люди зупиняються, показують на мене пальцем і кажуть: он іде мадонна Лаура, яку кохає Петрарка.

  • Петрарка: Можливо, ми більше ніколи не побачимось, але дозвольте залишити собі ваше ім*я – Лаура. Лаура – вітерець, ніжне дихання, Лаура – Лавр, що вінчає володарів і поетів. І я мільйон раз вимовляю слова молитви, зносячи хвалу Всевишньому за те, що послав мені серед тисяч жінок одну єдину, яка стала моєю вічною коханою! (Музика «Аве Марія». Відеокліп)



  • П*єро: Ім*я великого італійця Петрарки стало символом чистої і нерозділеної любові. Так він пізнав, що таке любов, що таке біль. Лаура не покинула серце поета. Про його духовне святе кохання ми прочитаємо в неперевершеній збірці «Книга Пісень».

  • Граф Каліостро: «Святе Кохання» - формула Петрарки. Журба закохання, його одвічна мука та тихий сум, що серце обіймає. Все це наповнене красою та обожнюванням світлим. Духовна сутність – формула кохання.

Якось під час одного з моїх магічних сеансів відомий французький письменник Віктор Гюго сказав: «Одного разу я зустрів на вулиці закоханого жебрака. На ньому був старий капелюх, пальто, потерте на ліктях, черевики його протікали, а в серці сяяли зорі.» І я подумав: «Кохання перетворює жебрака на короля, а короля – на поета.» Тоді я вирішив перенестись у просторі і у часі в далеку Османську Імперію, щоб на власні очі побачити величне кохання Володаря світу – Султана Сулеймана до української рабині Роксолани. Це кохання приголомшило весь світ. ( На екрані – Роксолана і Сулейман із серіалу «Величне Століття». Музика)

  • Роксолана: Я – Анастасія Лісовська, дочка священика з Галичини. Потрапила у татарський полон і була продана візирю Султана Сулеймана Ібрагіму, який і подарував мене повелителю. Я – рабиня, яка втратила

батька, матір, сестру, всіх, кого любила, опустила руки в боротьбі за життя. Анастасія, яка, гойдаючись на високих хвилях Чорного Моря, благала смерті і зустрічі з родиною в раю. В 17 років я пізнала всю світову печаль і жорстокість світу. Я – Анастасія Лісовська, рабиня з України, поборола свою долю і зараз я там, де змінилась моя доля – в палаці Султана Сулеймана. Звідки мені було знати, що моє серце, яке замерзло в очікуванні помсти, почне битись заради кохання. Я – Хюррем – радість, рабиня, стала дружиною Султана, матір’ю його п’ятьох дітей, найщасливішою жінкою світу.

  • Султан Сулейман: Коли я вперше побачив тебе – я почервонів, вражений твоєю красою. І хоча в мене було 100 наложниць, ти одна замінила всіх. Під час військових походів, в дні розлуки, ми листувались віршами. Заради мене ти прийняла Іслам, Вивчила перську і таджицьку мови. Ти стала єдиним сенсом мого існування.

Мій мускус, янтар, сенс мого існування, кохана.

Мій яскравий місяцю, рідна моя, потаємна.

Серед красот моїх Султанша.

Моє існування, мій сенс, моє життя, амброзія.

Мій рай, моя весна. Моя радість, мій день, моя троянда. Ти моя сила, моє усамітнення, моя опора.

Сенс мого існування, друг мій сокровенний, моя найпрекрасніша Султанша. Моє життя, ти як зелене

колосся пшениці, ти як вино – мій райський напій, ім’я моє. Весна моя, краса моя, торжество моє, моя улюблена картина, моя Хюррем, сенс мого існування.

  • Роксолана: Душа моєї душі, мій повелителю!

Привіт тому, хто піднімає вранішній вітерець; молитва тому, хто дарує солодкість вустам закоханих, хвала тому, хто обпікає, немов слова пристрасті, безкінечна відданість тому, хто осяяний пречистою святістю, тому, хто являється гіацинтом в образі тюльпана з ароматом вірності, тому, хто знає мої найпотаємніші таємниці, тому, хто є Султаном на престолі мого серця. Мій повелителю, світ моїх очей!

(Кадри з серіалу «Величне Століття» східний танець)

  • Арлекін: Як бачите, кохання – це не тільки смуток. Воно долає смерть, дарує радість. Воно – енергія життя, найвище благо.

  • Граф Каліостро: Долає смерть! Це – формула Шекспіра. Кохання не вмирає після смерті. Воно символізує Вічність!

Однаково шляхетні дві сім*ї

В Вероні пишній, де проходить дія,

Збували в ворожнечі дні свої.

Аж в раз кривава скоїлась подія

Коханців двоє щирих, запальних

Одвічні звади припинили.

Сумніших оповідей не знайдете

Ніж про любов Ромео і Джульєтти

  • Пєро: Та смуток цей кохання подолає

  • Арлекін: Сильніш за нього почуття немає!

(Сценка. Дія 2. Сцена 1. Музика)

  • Джульєтта: Ромео! О, навіщо, ти Ромео?

Зміни своє ім’я, зречися батька,

Як ні, то присягни мені в коханні,

І більше я не буду Капулетті.


  • Ромео: (вбік) Послухать – чи відповісти одразу?

  • Джульєтта: Лише твоє ім’я – мій ворог лютий,

А ти – це ти, а зовсім не Монтеккі…

Що є Монтеккі? Таж чи так зовуть

Лице і плечі, ноги, груди й руки!

Або якусь частину тіла іншу?

Та що ім*я? Назви хоч як троянду,

Не зміниться в ній аромат солодкий!

Хоч як назви Ромео – він Ромео.

Найвища досконалість все ж при ньому

Хоч би він був і зовсім безіменний…

О, скинь же, скинь своє ім*я, Ромео!

Воно ж не є тобою, і взамін

Візьми мене усю!



  • Ромео: Ловлю на слові!

Назви мене коханим, і умить

Я вдруге охрещусь і більш ніколи

Не буду зватися Ромео.

Кохання принесло мене на крилах,

І не змогли цьому завадить мури,

Кохання може все і все здолає,-

Твоя рідня мені не перешкода


  • Джульєтта: Вони тебе уб*ють, коли побачать

  • Ромео: В очах твоїх страшніша небезпека,

Ніж в 20 мечах. Поглянь лиш ніжно –

Й мені ненависть їхня не страшна



  • Джульєтта: Хто показав тобі сюди дорогу?

  • Ромео: Моя любов! Вона мене навчила,

Дала мені пораду, я ж за те

Позичив їй очей. Я не моряк,

Та будь від мене ти хоч так далеко,

Як щонайдальший берег океану,

Я б зважився такий здобути скарб!


  • Джульєтта: Мене ти любиш? Знаю, скажеш: «Так!»

Тобі я вірю, з мене досить слова

О, не клянись! Зламати можеш клятву,

Недурно ж кажуть, що з любовних клятв

Сміється сам Юпітер. О Ромео!

Скажи, якщо ти любиш, правду щиру,

Або як хочеш – поклянись собою –

Душі моєї чарівним кумиром, -

І я повірю.



  • Ромео: Серця почуттям…

  • Джульєтта: Якої ж нагороди хочеш ти?

  • Ромео: Повинна ти в коханні присягти

  • Джульєтта: Я присяглась раніш, ніж ти просив,

Проте хотіла б клятву ту забрати!

  • Ромео: Забрати клятву? О, навіщо, люба?

  • Джульєтта: Щоб бути щедрою і знов віддати.

Як море, доброта моя безкрая,

Як море, дна не має і любов.

Що більше їх я віддаю тобі,

То більше їх у мене зостається,

А їм немає меж…


  • Ромео: Бринять, як срібло, голоси коханців

І солодко скрашають тишу ночі, -

Мов ніжна музика милує вухо!



  • Джульєтта: Ромео!...

  • Ромео: Люба!...

(Танець під музику «Вічна Любов»)

  • Граф Каліостро: Вічність – одна із складових моєї формули кохання. Римується це слово з словом «Вірність».

  • Арлекін: Тоді, маестро, прошу вас, перенести нас у Росію, де Пушкін на балу зустрів свою майбутню дружину.

( На екрані Пушкін-Гончарова. Музика)

  • Пушкин: Наша любовь началась неожиданно

И стала последней в жизни каждого.

Она прошла не одно испытание на прочность: нам не верили, провоцировали на измены, называли наши отношения фальшивыми.

- Гончарова: Но истинные чувства пройдут через все. Мне было 16 лет, когда на одном из московских балов я познакомилась с Пушкиным.

- Пушкин: Мне было 29. О моей мужской привлекательности ходили легенды. Первым сильным чувством стала для меня Анна Керн, которой я посвятил строки «Я помню чудное мгновенье».

Кто-то даже подсчитал, что Натали – моя 113 любовь. Может. Но эта любовь стала последней в моей жизни.

Я полюбил ее с первого взгляда



- Гончарова: Я помню, как ты попросил руки у моей матери.

- Пушкин: Да, но она отказала мне, объяснив свой поступок юным возрастом дочери. Я уехал на Кавказ, искал смерти, и только спустя более полугода вернулся в Москву и сделал предложение вторично.

- Гончарова: И оно было принято. Свадьба состоялась 18 февраля 1832 года.

- Пушкин: Ты была одной из самых красивых женщин России, и это сыграло против нас. Я был уверен в тебе и спокойно относился к твоим многочисленным поклонникам, одним из которых был француз Жорж Шарль Дантес.

- Гончарова: Ноя не воспринимала в серьёз его знаки внимания, я, смеясь, рассказывала тебе об ухаживаниях этого француза, одержимого навязчивой идеей завоевать мое сердце.

- Пушкин: Я получал много анонимных писем и ради твоего чистого имени без твоего ведома кинул Дантесу перчатку.

- Гончарова: Я предчувствовала эту трагедию. Но в последние мгновение своей жизни вспоминала лишь одно: счастливые годы, прожитые с одним из самых талантливых поэтов России, и то, что мы верили друг другу до последнего вздоха.

- Пушкин: Я называл тебя Мадонной и посвятил тебе множество стихотворений.

Не множеством картин известных мастеров,

Украсить я всегда желал свою обитель,

Что б суеверно им девился посетитель,

Внимая важному суждению знатоков.

В простом углу моем средь медленных трудов,

Одной картины я желал быть вечно зритель,

Одной: что б на меня с холста как с облаков,

Пречистая и наш божественный спаситель.

Она с величием, он с разумом в очах,

Взирали, кроткие во славе и лучах,

Одни, без ангелов, под пальмою Сиона.

Исполнились мои желания. Творец

Тебя мне ниспослал, моя Мадонна,

Чистейшей прелести чистейшей образец.

- Граф Калиостро:

И по сей день не утихают слухи

Мы строим домыслы по письмам тех времен,

Рассказам современников о чувствах,

О муках, не зная саму истину – любовь.

- Арлекіно: Шановна публіка! А давайте попросимо маестро перенести нас в ту країну, де дихають коханням, як повітрям.

Париж – столиця закоханих, там формула кохання – в кожнім серці.



  • Граф Коліостро: Ну що ж! Вперед! До прекрасної Франції!



  • Шарль Бодлер: Я Шарль Бодлер. Скандально відомий французький поет. Мої вірші називали брудними і не пристойними. Я шокував сучасників своєю поведінкою, своїми віршами, своїм зовнішнім виглядом. Я ненавидів жінок і називав їх «божественним брудом». Париж платив мені взаємністю.



  • Жанна Дюваль: Я Жанна Дюваль мулатка родом з Гаїті, була балериною і актрисою. Моя стихія - розгульне веселе життя. Я не відрізнялась надзвичайною красою і благочестивістю. Але сам Едуард Моне намалював мій портрет. А Шарль Бодлер присвятив мені свої вірші.



  • Шарль Бодлер: Я зустрів її коли мені було 23 роки. Не найпрекраснішу, не найрозумнішу, не най благочестивішу, Але ця зустріч змінила все моє життя до останнього подиху. Я називав її своєю Чорною Венерою, Вона стала моєю музою, 20 років я утримував її, обожнював, щиро кохав.



  • Жанна Дюваль: Але ж я за ці 20 не відповіла йому взаємністю. Навпаки, я заводила романи з іншими чоловіками, розмовляла з ним грубо і зневажливо, відчувала презирство до його творчості, а він… Він терпів всі ці муки, покірно і смиренно. І хоча ми не були одружені, утримував мене все своє життя.



  • Шарль Бодлер: Це кохання єдина світла пляма в моєму житті. Вона подарувала мені душевні муки, зради, борги, але якби її не було, не було б моїх віршів, не було б найвідомішої поетичної збірка – «Квіти зла». Цю збірку я присвятив їй. Обидва ми – Квіти зла, та вірші мох проникнуті ніжністю і біллю.

Треба тільки вміти це почути.

Кто изваял тебя из темноты ночной,

Какай туземный фауст, исчадие саванны?

Ты пахнешь мускусом и табаком Гаваны,

Полуночи дитя, мой идол раковой.

Ни опиум ни хмель соперничать с тобой,

Не смеют, демон мой: ты край обетованный,

Где горестных моих желаний каравани,

К колодцем глаз твоих идут на водопой.

- П'єро: Кохання це - пекельна мука, страждання, зради і надії. Це – рабство, ланцюги і рани, що залишають в серці шрами.



- Арлекино: Але на цьому бруді, поезії квіти збирають люди.

- Граф Каліостро: Я бачу, ви засумували, побачивши зворотній бік медалі.

Та я до зір звернутися бажаю,

Сміються зорі, а в моїй руці,



Малюнок Рози Сент – Екзюпері.

  • Маленький принц: Хотів би я знати, чому зірки сяють?

Певно, для того, щоб рано чи пізно кожний міг знову відшукати свою.

  • Екзюпері: Коли я лечу серед зірок і бачу в далині вогники, я кажу собі, що це моя маленька Консуелло кличе мене. Моя зірочка, я відшукав тебе в нескінченному зоряному небі.



  • Консуелло: Памятаєш: « Якщо любиш квітку – єдину ту, якої більше немає ні на одній з моїх зір, цього достатньо. Дивишся в небо і відчуваєш себе щасливим.



  • Екзюпері: Якби не було тебе, навряд – чи світ дізнався б про Маленького принца та його троянду.



  • Консуелло: О, ти завжди був лицарем. Ти навіть народився в старовинному замку Сен – Моріс, ти марив всім, що пов’язано з лицарством, обожнював Вальтера Скотта і гірко жалкував, що часи лицарства пройшли.

  • Екзюпері: Тому я і став льотчиком та письменником, залишившись лицарем в душі.

  • Консуелло: Ніколи не забуду наше перше побачення: від зустрічі посеред стрілянини в Буенос – Айресі до екстремального польоту, під час якого витворяв надзвичайні кульбіти, кидав штурвал і вималював мій поцілунок.

  • Екзюпері: Ми шалено кохали одне одного і мучили себе. Але в цьому і була гармонія нашого існування.

  • Консуелло: В тому житті мені достатньо було білої скатертини, квітів і звуку твоїх кроків. Але ти пішов на війну, на війну, з якої не повернувся.

  • Екзюпері: Вимереж мені плащ із твого кохання, Консуелло, і жодна куля не зачепить мене.

  • Маленикий принц: Твоя троянда така дорога тобі тому, що ти віддав їй всю свою душу. ( Іде зі сцени)

  • Маленький принц до Консуелли – Троянди: Прощавай і ти, прекрасна Трояндо.

  • Консуелло: Прощавай. Я була нерозумна, даруй мені. І спробуй бути щасливим. І пам’ятай, що я люблю тебе. Моя провина, що ти цього не знав. Але це пусте. Спробуй знайти свою долю. Облиш цей ковпак, він уже мені не потрібний.

  • Маленький принц: А вітер?

  • Консуелло: Не така я вже і застужена. Нічна прохолода піде мені на користь. Я ж квітка. Я – твоя троянда, і залишусь нею назавжди.

  • Граф Каліостре: ( В руках книга «Маленький принц», читає) Люди забираються в швидкі поїзди, але вони вже самі не розуміють, що шукають. Тому вони не знають спокою і кидаються то в один бік, то в інший. Але все марно.

Похмурим осіннім днем на пароплаві, що плив з Америки до Росії 44 – річна американська танцівниця Айседора Дункан зустріла гадалку. Яка наворожила їй весілля в чужій країні. Упевнена феміністка Айседора тільки розсміялась.

  • Айседора Дункан: А ведь гадалка оказалась права. 2 мая 1922 года я, всемирно известная танцовшица Айседоро Дункан вышла замуж за известного русского поэта Сергея Есенина. Я была старше его на 18 лет и наш брак продлился три года. Мы объездили с гастролями Европу и Америку и легко расстались.

  • Есенин: Она была прекрасна в струящемся красном хитоне на вечеринке у художника Якулова, где я впервые её увидел.

  • Айседора: Я владала только английским. Мой русский словарь исчерпывался примерно 2 десятками слов, но этого хватило, чтоб пожениться и объездить весь мир. Язык влюбленных понятен всем.

«Ты моя залатая галава, ты мой Ангель и Тчорт»

  • Есенен: Она - гениальная танцовщица! Я восхищался её монерой танца – без пуант, босеком, без пачки и корсета, в легком греческом хитоне – это была настоящая революция в хореографии.

  • Айседора: Да, я была богиней сцены. Весь мир рукоплескал мне. Но жизнь моя не была такой безоблачной. Я пережила смерть троих своих детей, и, казалось, похоронила себя вместе с ними, но провидение послало мне эту любовь. Любовь – спасение.

  • Есенин: В свои неполные 26 лет я тоже имел бурную биографию: Несколько раз был женат, имел детей, отличался буйным характером и нежной ранимой душой. Но эта встреча перевернула мою жизнь.

Заметался пожар голубой,

Позабылись радимые дали,

В первый раз я запел про любовь,

В первый раз отрекаюсь скандалить.

Поступь нежная, легкий стан,

Если б знала ты сердцем упорным,

Как умеет любить хулиган,

Как умеет он быть покорным.

Я б навеки забыл кабаки,

И стихи бы писать забросил,

Только б тонко касаться руки,

И волос твоих цветом в осень.

Я б на веки пошел за тобой,

Хоть в свои, хоть в чужие дали,

В первый раз я запел про любовь,

В первый раз отрекаюсь скандалить.

- Граф Каліостро: Що скажете П’єро і Арлекино? Знайшли ми формулу кохання?

- П’єро: Так, маестро. Кохання – біль і мука, вогонь пекельний серця. Скрипки звуки, що струнами звучать натужно.

- Арлекино:

Кохання – це щаслива мить життя,

що піднімає до небес і сонця,

Воно – вогонь і лід, щаслива мить,

Яку нам хочеться спинить і насолоджуватись вічно.


  • П’єро: Воно велике, дивне, світле.

  • Арлекино: Прекрасне, радісне, магічне.

  • Граф Каліостро: Це загадка всіх часів, це тайна нерозгадана ніким. І формули кохання не існує.

Але я точно знаю, що, якби не було Беатриче, Данте не написав би свою «Божественну комедію», Петрарка не створив би свою «Книгу пісень» якби не було Лаури, А Шекспір не подарував би світу історію про вічне кохання Ромео і Джульети, якби не кохав сам. Пушкін не залишив би нащадкам свої перлини «Я помню чудное мгновение» та « Мадонну», якби не зустрів Ану Керн та Наталю Гончарову, а Шарль Бодлер не прославився своєю збіркою «Квіти зла», якби не Жанна Дюваль; ми б ніколи не тримали в руках чудову казку про «Маленького принца» Екзюпері, якби не його кохана Консуело; не насолоджувались би повними ніжності і душевності віршами Есенина, якби не його кохання і нарешті ми б ніколи не побачили неперевершений, найдорожчий серіал «Величне століття» про велику любов Султана та рабині. І у кожного з них – своя формула кохання.

Так само, як і у кожного з вас – своя неповторна формула кохання.



Музыка «Пролог»



Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Формула кохання iconВіра у всеперемагаючу силу кохання що є найважливішим у житті? Кохання?
Що є найважливішим у житті? Кохання? Успішність? Кар’єрні досягнення? «Зірковий» статус? У кожного своє бачення, відповідь, життєвий...
Формула кохання iconКартка уроку вірші зарубіжних поетів про дружбу І кохання. Тема кохання в поезії Генріха Гейне "Коли настав чудовий май " Найглибша істина розквітне лише з
Вірші зарубіжних поетів про дружбу І кохання. Тема кохання в поезії Генріха Гейне “Коли настав чудовий май ”
Формула кохання icon«Кохання безкрає помчить нас у даль…»
Прекрасної Музи в житті та творчості поетів різних країн та епох; прагнути відчути життєдайну силу кохання, вчити віддавати своє...
Формула кохання iconВічна історія кохання. Трагедія В. Шекспіра «Ромео І Джульєтта» Мета: розкрити
Вільяма Шекспіра "Ромео І джульєтта" як втілення ренесансної ідеї права людини на кохання І земне щастя
Формула кохання iconНан україни „жіноче” кохання в „химерному” романі
Жіноче” кохання в „химерному” романі (на прикладі дилогії „лебедина зграя” І „зелені млини” василя земляка)
Формула кохання iconПослідовності
Арифметична прогресія, її властивості. Формула n го члена арифметичної прогресії
Формула кохання iconЗа новою програмою 8 клас чи існує справжнє кохання сьогодні? за твором Валентина Чемериса
Гумористична повість про життя І пригоди школярів із села Великі Чаплі: дружбу І перше кохання, вірність І перший поцілунок, дуель...
Формула кохання iconФормула успіху Роменської міської централізованої бібліотечної системи Інформаційна довідка
Комунальний заклад сумської обласної ради «сумська обласна універсальна наукова бібліотека»
Формула кохання iconФормула благодійності в висловах
...
Формула кохання iconФормула Сонця Миколи Руденка
Ведучий: у житті цієї людини, самій появі її в українській літературі було й залишається багато загадкового. Чимало подій нагадували...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка