Формування ключових життєвих компетентностей учнів при викладанні біології та природознавства



Скачати 318.3 Kb.
Дата конвертації16.03.2018
Розмір318.3 Kb.

ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ПРИ ВИКЛАДАННІ БІОЛОГІЇ ТА ПРИРОДОЗНАВСТВА
Українська освіта ХХІ століття розпочала процес кардинальних змін у структурі, змісті й технологіях навчання. Сучасний етап розвитку суспільства в Україні висуває перед освітою нові завдання щодо її удосконалення. Першорядним серед них є формування особистості, виховання її наукового світосприйняття, творчих здібностей, що забезпечує її життєві компетентності. Це є запорукою формування висококваліфікованих працівників, які вміють працювати в умовах сучасного виробництва, знаходити вихід із різних складних ситуацій, передбачати можливі наслідки діяльності, диктує потребу впровадження у процес нових педагогічних технологій. Такий підхід формується у процесі навчання й дає ґрунтовні знання, вміння, досвід спілкування, досвід діяльності. Необхідною умовою для досягнення вказаної мети є перехід до особистісно-зорієнтованого навчання та виховання, запровадження нових ефективних педагогічних технологій, інтерактивних методів навчання тощо.

Компетентісний підхід – це процес навчання, спрямований на формування та розвиток життєво важливих умінь і навичок особистості, що дає змогу адаптуватися в соціумі. Результатом цього процесу буде формування загальної компетентності людини як інтегрованої характеристики особистості.

Українські педагоги виділяють такі компетентності:


  • життєві (ключові, надпредметні), що визначаються як здатність людини виконувати складні й полі функціональні види діяльності, ефективно розв’язуючи проблеми;

  • загально навчальні – учень набуває їх упродовж опанування змісту тієї чи іншої галузі;

  • предметні – учень набуває їх у процесі вивчення того чи іншого предмета.

Отже, компетенція – це сукупність взаємозалежних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що є заданими для відповідного кола предметів і процесів та необхідними для продуктивної дії щодо них; а компетентність – це обізнаність, володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності.

Тому компетенцію треба розуміти як задану вимогу, норму освітньої підготовки учнів, а компетентність – як їх реально сформовані особистісні якості та мінімальний досвід діяльності.

На основі цього можна вивести формулу компетентності, основними складовими якої є:


  • знання – це не просто інформація, а та інформація, що швидко змінюється, динамічна, різноманітна, яку потрібно вміти знайти, відсіяти від зайвої, використати у власній діяльності;

  • вміння застосовувати ці знання в конкретній ситуації, розуміння, у який спосіб можна одержати ці знання;

  • адекватне оцінювання себе, світу, свого місця у ньому, конкретних знань, необхідності або непотрібності їх для своєї діяльності, а також методу їх одержання або використання.

Ці складові логічно можуть мати такий вигляд:
Компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення
Виокремлюють такі види або напрями компетентностей:

  1. Соціальні компетентності, пов’язані з оточенням, життям суспільства, суспільною діяльністю особистості (здатність до співпраці, вміння розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях, навички взаєморозуміння, соціальні та громадські цінності й уміння, мобільність за різних соціальних умов).

  2. Мотиваційні компетентності, пов’язані з внутрішньою мотивацією, зацікавленнями, індивідуальним вибором особистості (здатність до навчання, винахідливість, навички адаптування й мобільність, уміння досягати успіхів у житті, інтереси та внутрішня мотивація особистості, практичні здібності, вміння робити власний вибір).

  3. Функціональні компетентності, пов’язані з умінням оперувати науковими поняттями й фактичним матеріалом (технічна й наукова компетентність, уміння оперувати знаннями в житті й навчанні, використовувати джерела інформації для власного розвитку).

У Державному стандарті базової та повної середньої освіти, критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів, розроблених МОН України для кожного навчального предмета, у системі загальної середньої освіти зазначено такі основні групи життєвих компетентностей:

  1. Саморозвитку, самоосвіти (потреба й готовність навчатися впродовж усього життя).

  2. Полікультурні (оволодіння досягненнями культури, розуміння особливостей людей інших національностей, релігій, культур, мов, рас).

  3. Продуктивної творчої діяльності (вміння творчо підходити до розв’язання життєвих проблем, отримуючи при цьому максимальний результат).

  4. Соціальні (вміння брати відповідальність, вміння приймати рішення, вміння робити вибір, вміння безконфліктно співіснувати).

  5. Комунікативні (вміння спілкуватися усно й письмово, вміння знаходити спільну мову).

  6. Інформаційні (вміння здобувати, опрацьовувати й використовувати інформацію з різних джерел).

З метою визначення пріоритету життєвих цінностей було проведено анкетування серед учнів 5-9 класів. За результатами анкетування, найбільшими цінностями визнані здоров’я (98,3%), сімейне благополуччя (92,5%), друзі (81,6%).

Таким чином, враховуючи соціальне замовлення, пріоритети в державній політиці, міжнародний підхід до розуміння здоров’я, в умовах школи через навчально-виховний процес для формування цілісної особистості випускника необхідно розвивати в учнів ще одну групу компетентностей – здоров’язберігаючі.

Формування особистості та її життєвої компетентності може здійснюватися шляхом творчого підходу до навчання, на основі розвитку пошуково-експериментальних умінь, дослідницької проектної діяльності на уроках та в позаурочний час.

Виокремлюють такі основні цілі розвитку життєвих компетентностей учнів на основі використання дослідницьких технологій навчання:



  • створити умови, що сприятимуть самореалізації та особистому зростанню учнів;

  • надати науково-дослідного характеру навчально-виховному процесові;

  • формувати в учнів життєво необхідні вміння, зокрема: грамотно застосовувати знання з біології у трудовій діяльності, у спілкуванні з природою та в побуті;

  • виробляти навички прогнозування діяльності, передбачення подій і їхніх наслідків;

  • формувати досвід експериментальної та дослідницької роботи з використанням методів біологічної науки й навичок поводження з об’єктами дослідження відповідно до вимог правил техніки безпеки;

  • формувати науковий світогляд учнів, уміння критично мислити, здобувати й аналізувати інформацію з метою забезпечення ефективної взаємодії людини з високотехнологізованим суспільством;

  • сприяти формуванню в учнів мотивованого, усвідомленого прагнення до оволодіння знаннями й навичками, необхідними для особистісної участі в розв’язанні існуючих проблем у сучасному світі;

  • екологізувати навчання, що передбачає перегляд основних напрямків розвитку сучасного виробництва з урахуванням вимог до збереження навколишнього середовища, формування в учнів відповідальності за стан природного середовища.

Для цього необхідно використовувати такі форми навчальної діяльності:

  1. Читання лекцій з проблемним викладом або лекцій з демонстраціями; проведення семінарів та конференцій; екскурсій у природу, рольових ігор.

  2. Створення навчально-дослідних проектів, спрямованих на розв’язання певних проблем.

  3. Розв’язування експериментальних задач практичного спрямування, що передбачають ознайомлення з основами природних явищ, процесів, законів.

  4. Складання опорних конспектів, схем, алгоритмів розв’язання певних проблем, задач.

Процес навчання та виховання необхідно спрямовувати на формування компетентностей особистості шляхом використання проектної діяльності учнів.

Біологічному експериментові варто надавати дослідницької спрямованості з метою розвитку в учнів навичок пошуково-дослідної роботи, навчально-дослідної роботи та проектно-технологічної діяльності. Під час такої роботи учні поступово оволодіють сучасні методи наукового дослідження, що супроводжуватиметься процесом психологічної адаптації до умов реального життя, вихованням позитивного світогляду, формуванням уміння гнучко перебудовувати напрям діяльності.

Доцільно використовувати ті види діяльності, що передбачені шкільною програмою: демонстраційні досліди, лабораторні та практичні роботи. При цьому намагатися оновлювати зміст біологічного дослідження через посилення його практичного спрямування. Досліди такого характеру мають низку переваг порівняно з традиційним експериментом. За його використання об’єкти дослідження є доступними й переважно безпечними. Використання засобів побутової хімії, харчових продуктів частково розв’язує проблему дефіциту предметів дослідження та реактивів.

Дослід ужиткового характеру сприяє створенню життєвих ситуацій, для реалізації яких учні мобілізують свої знання, вміння, досвід; формує навички екологічно грамотної поведінки в побуті й довкіллі. З метою розвитку експериментальних умінь, формування наукового світогляду учня, його життєвої компетентності необхідно приділяти увагу пошуково-дослідним методам навчання, віддаючи перевагу таким формам організації навчального процесу, які створюють умови, близькі до умов професійної наукової роботи.

Потрібно намагатися навчити учнів прогнозувати, тобто передбачати події та відповідно до цього здійснювати вибір того чи іншого шляху розв’язання проблеми, такі вміння вдосконалюють у процесі набуття досвіду. З цією метою варто використовувати різні типи завдань.

Ефективним є розв’язання завдань практичного спрямування, які формують уявлення про природні процеси. Така робота дає змогу учням навчитися самостійно передбачати хід дослідження і створювати умови для отримання найефективніших результатів.  

Наступним напрямом роботи є вивчення й застосування дослідницької проектної діяльності учнів. Навчальні проекти – це дієвий засіб максимального наближення особистості до реального життя та залучення її до розв’язання конкретних завдань у просторі міжособистісного та діалогового спілкування і співпраці. Працюючи над проектом у групі чи індивідуально, учень опиняється у середовищі, яке сприяє розвитку вмінь та навичок окреслення проблеми та визначення мети, збирання інформації, обговорення форми роботи й добір оптимальних шляхів її використання та презентації.

Усі ці форми роботи доцільно впроваджувати в поєднанні з інтерактивними методами навчання. Така форма організації навчального процесу сприяє створенню атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу, заохочує учня знаходити власний спосіб роботи, аналізувати способи роботи інших учнів під час уроку, добирати й опановувати найраціональніші, долати труднощі під час розв’язання проблем завдань.

З метою соціального становлення особистості, її життєвої компетентності необхідно використовувати різноманітні форми й методи кооперативної (групової) діяльності. Групову роботу можна організовувати у парах, парах змінного складу, групах з трьох, п’яти чоловік. Під час її виконання учні навчають одне одного і, навчаючи, вчаться. Результатом роботи є створені учнями власні проекти, презентації, що сприяє формуванню навичок розв’язувати практичні проблеми, тобто відбувається поступова адаптація учнів до сучасних умов життя.

Продуктивні методики й технології мають істотний потенціал, реалізацію якого можна безпосередньо пов’язати з формуванням основних груп компетентностей учнів. Проте абсолютно очевидно, що застосуванням окремого методу навчання або реалізацією певної технології всебічно охопити формування всіх груп компетентностей навряд чи можливо. Тому, формуючи життєві компетентності учнів, потрібно ставити перед собою завдання і прогнозувати результат, який може свідчити про формування цих компетентностей.




Діяльність учителя й учня у ході формування основних груп компетентностей


Діяльність учителя

Діяльність учнів


Соціальна компетентність





Організовує групову роботу, створює групи змінного складу.

Пропонує завдання різного рівня складності, варіативні домашні завдання, перелік тем творчих робіт і доповідей, різні форми тематичного оцінювання.

Рекомендує самооцінювання та взаємооцінювання, забезпечує вільний вибір рецензента  


Працює у групі. Визначає мету власної діяльності.

Обирає рівень складності завдань при тематичному оцінюванні, рівень домашньої роботи, теми творчих робіт із загального переліку.

Дає самооцінку відповіді, обирає рецензента на свою відповідь.


Полікультурна компетентність





Пропагує досягнення культури.

Виховує на прикладі видатних людей.

Використовує художню літературу і твори мистецтва.

Показує роль предмета в житті учня.

Є прикладом толерантного ставлення до інших людей.


Використовує у своїй відповіді або письмовій роботі інформацію полікультурного характеру.

Виявляє толерантне поводження щодо людей, відрізняються за соціальними, расовими, релігійними ознаками.



Комунікативна компетентність





Спонукає висловлювати власні думки.

Вчить правильно ставити запитання та відповідати на них.

Стежить за культурою мовлення учнів.

Пропонує письмові роботи.

Створює проблемні ситуації, організовує дискусії.

Проводить нестандартні уроки, що розвивають комунікативні навички: урок-мандрівка, прес-конференція тощо.



Висловлює власні думки, вміє аргументовано їх довести.

Робить відповіді. Захищає реферати, проекти.

Ставить запитання учням і вчителям.

Здатний до толерантного спілкування: визнає свої помилки, уникає категоричності, дотримує культури дискусії.



Інформаційна компетентність





Пропонує завдання, які передбачають пошук альтернативних джерел інформації.

Консультує з питань тематики робіт і пошуку інформації.

Навчає осмислено збирати інформацію, складаючи план, тези, конспект тощо.

Стимулює критичне оцінювання інформації.



Знаходить інформацію в різних джерелах.

Виділяє необхідне з маси інформації. Упорядковує свої знання.

Вміє використовувати нові інформаційні технології і швидко адаптується до змін.

Критично оцінює інформацію.



Компетентність саморозвитку й самоосвіти





Стимулює самоосвітню діяльність учнів.

Керує самостійною і самоосвітньою діяльністю учнів.

Стежить за динамікою розвитку учнів.

Допомагає створювати та здійснювати програму самоосвіти й самореалізації учнів.



Створює програму самоосвіти й активно реалізує її.

Має стійкі пізнавальні потреби й мотивацію.

Вміє самостійно здобувати знання.


Компетентність продуктивної творчої діяльності





Розвиває творчість учнів.

Використовує інтерактивні методи навчання. Проводить нестандартні уроки.

Організовує дослідницьку роботу.


Уміє бачити проблеми, шукати шляхи їх усунення, генерувати ідеї, планувати й організовувати власну діяльність.

Здоров’язберігаюча компетентність





Формує в учнів навички надання першої медичної допомоги.

Спонукає до ведення здорового способу життя.



Уміє надавати першу медичну допомогу.

Розуміє необхідність ведення здорового способу життя.



ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
І. Використання різнорівневих навчальних і контрольних завдань

Урахування індивідуальних особливостей учнів у навчальному процесі є загальним дидактичним принципом. Він є важливим щодо розвитку пізнавальної самостійності учнів і прагнення до освіченості. Учням доцільно пропонувати завдання різного рівня складності. У їхньому змісті треба використовувати певні ключові слова:



  • розуміння (порівняти, виділити відмінності, пояснити, проілюструвати, передбачити, перефразувати);

  • застосування (застосувати, побудувати, сконструювати, продемонструвати, розвинути, розробити, розв’язати);

  • оцінювання (вибрати, оцінити, дібрати, поміркувати);

  • синтез (створити, розробити, вивести закономірність, сформулювати, запропонувати, узагальнити);

  • аналіз (проаналізувати, розділити на категорії, виділити відмінності, класифікувати);

  • знання (визначити, виявити, назвати, згадати, вказати).

Доцільно створювати ситуації, у яких не вчитель розподіляє завдання, а самі учні добирають їх.
ІІ. Стимулювання учнів до самостійного прийняття тактичних і стратегічних рішень: як навчатися, чого навчатися, який шлях обрати у житті

Після вивчення теми доцільно запропонувати учням такі форми узагальнення, систематизації та корекції навчального матеріалу:



  • семінар;

  • тестові завдання;

  • контрольна робота;

  • захист рефератів;

  • захист міні-проектів.

Учні заздалегідь знайомляться з формами проведення узагальнюючого уроку, роблять вибір і повідомляють про це вчителеві. Це сприяє формуванню вміння самостійно приймати рішення, йти на компроміс, досягати спільної згоди.
ІІІ. Залучення учнів до роботи в групах

Роботу на уроці доцільно організовувати так, щоб кожен учень брав активну участь у процесі обговорення, пошуках шляхів розв’язання проблемних ситуацій, розрахункових задач, проведенні експерименту. Для досягнення цієї мети доцільно використовувати на уроках групові форми навчання.

Учні під керівництвом учителя формують творчі колективи, які на основі поділу процесу навчальної праці зможуть досягти найвищої продуктивності.

Учні в групі обговорюють хід виконання проблемного завдання, розподіляють між собою обов’язки, обирають рецензента з іншої групи.

До дошки запрошують по одному представникові від кожної групи, кожен з них звітує про виконану роботу щодо розв’язання проблеми. Потім учні дають самооцінку відповіді, заслуховують рецензентів, які висловлюють думки з приводу правильності висунення гіпотез, їх доведення та глибини теоретичного обґрунтування.

Отже, учні, працюючи в команді, усвідомлюють свій внесок у спільну працю, розв’язують проблеми, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки. Все це формує вміння приймати рішення, брати на себе відповідальність, безконфліктно спілкуватися.


IV. Використання життєвих ситуацій, пов’язаних із властивостями природних тіл, застосуванням речовин тощо

На уроках біології необхідно не лише характеризувати живі організми, пояснювати природні явища, вивчати будову та функції органів, а й пов’язувати вивчений матеріал із життєвими ситуаціями. Водночас необхідно постійно нагадувати учням про шкідливий вплив багатьох речовин на організм людини і навколишнє середовище.

Після проведення таких уроків учні замислюються над збереженням власного здоров’я, оцінюють свої соціальні звички, визначають особисте ставлення до тютюнопаління, вживання спиртних напоїв, наркотиків тощо.
ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМЕТЕНТНОСТІ
І. Використання віршів, уривків з творів художньої літератури

Мрія кожного вчителя – зацікавити вивченням предмета. Проте за будь-яких умов потік інформації, термінів, визначень створює перевантаження.

Необхідно зняти втому, емоційно налащтувати учнів на образне, літературне оформлення уроку. Адже твори літератури позитивно впливають на образне мислення учнів, здатність висловлювати оригінальні ідеї.

Методика використання художніх творів може бути різноманітною. Якщо уривок містить опис природного явища, то його доцільно зачитати для ілюстрування вивченого матеріалу. Можна вчинити й по-іншому: зачитавши фрагмент із художнього твору, запитати учнів, про яке природне явище йдеться в цитованому тексті? Корисно працювати з уривками, у яких природні явища пояснюють неточно. У цьому випадку перед учнями ставлять завдання визначити, у чому полягає неправильність тверджень, коментарів, поданих автором твору.

До фрагментів з художньої літератури можна звертатися на різних етапах уроку: під час пояснення нового матеріалу, його закріплення, опитування, розв’язування творчих задач.

На уроках ботаніки можна широко використовувати легенди, оповіді, перекази, уривки з художньої літератури, вірші. Рослини завжди відігравали значну роль у побутовому, суспільно-політичному житті людства – починаючи з найдавніших часів і до сьогодення. Ми зустрічаємо описи рослин у греків, римлян, євреїв, арабів, німців, слов’ян тощо. Рослини оповиті поетичним серпанком. З ними пов’язано багато легенд, міфів, переказів, історичних оповідей. І ось ці то веселі, то сумні, то поетичні, то прозово-історичні легенди, оповіді й перекази сприяють не лише формуванню ботанічних понять, а й вихованню школярів бережного ставлення до природи, формуванню загальнолюдських цінностей, прищепленню любові до художнього слова.

Окрім того, з метою розкриття учням краси природи рідного краю, виховання в них відповідальності за кожну часточку природи, розширення розуміння взаємозв’язків у живому світі, формування шляхетності почуттів можна провести інтегрований урок з біології та української літератури. Більшість рослин і багато з відомих нам тварин мають свою «поетичну» біографію. Через художнє слово іноді ліпше й зрозуміліше сприймається теоретичний матеріал на уроках біології.

Значно ширші можливості у використанні віршів, творів художньої літератури під час викладання біології дає позакласна робота, зокрема проведення різноманітних свят, тематичних вечорів, конкурсів тощо.

Доцільно також для перевірки знань учнів використовувати художній текст із неправильною інформацією та запропонувати учням виправити допущені автором помилки.

Значні можливості використання художньої літератури відкриваються під час вивчення біології людини. Особливо багато в літературних творах описів впливу різноманітних шкідливих речовин на організм людини.

На уроках біології необхідно створювати інтелектуально-емоційний настрій, прагнути зацікавити і здивувати дітей, адже, на думку Аристотеля, пізнання починається з подиву; естетичний підхід украй необхідний у процесі залучення учнів до таємниць природи.
ІІ. Використання біографічних відомостей про вчених-біологів

У ході вивчення нового матеріалу доцільно розповідати учням про вчених, що зробили вагомий внесок у розвиток біології. У літературі можна знайти цікаві розповіді про діяльність того чи іншого видатного вченого-біолога. Яскраві, динамічно виписані портрети І. Павлова, М. Вавилова, С.Навашина та інших. Доцільно запропонувати учням підготувати повідомлення про життя і діяльність вченого.

Це дасть змогу виховувати учнів на прикладі життєвого і творчого шляху видатних людей, що сприяє формуванню полікультурної компетентності.
ІІІ. Розкриття зв’язків біології з іншими природничими та суспільними дисциплінами

На уроках біології завжди доцільно звертати увагу учнів на те, що біологія не є відокремленою наукою, вона пов’язана з іншими як природничими, так і суспільними дисциплінами. Біологія пов’язана з хімією, фізикою, географією, математикою, геологією тощо. На межі біології та фізики виникла наука біофізика, що вивчає фізичні та фізико-хімічні закономірності в життєдіяльності організмів. Завдяки хімії та біології сформувалися біохімія, біонеорганічна, біоорганічна хімія, які вивчають хімічні процеси в живих організмах тощо.

Наприклад, під час вивчення тем «Хімічний склад клітини»  та «Обмін речовин» можна схематично пояснити учням, які хімічні процеси відбуваються з білками, жирами, вуглеводами в організмі людини. Знання, отримані на уроці біології, знадобляться учням під час вивчення тем з хімії.

Вивчаючи тему «Живі організми та довкілля», учні дізнаються про середовища життя організмів та вплив факторів неживої природи на живі організми, екологічні групи рослин, їх життєві форми, взаємозв’язки організмів між собою та неживою природою, типи рослинних угруповань. Ці знання стануть у пригоді учням на уроках географії.

Набуті знання на уроці з теми «Порушення роботи імунної системи» учні зможуть поглибити, вивчаючи предмет «Основи здоров’я». легше засвоїти механізм роботи слухового аналізатора допоможуть знання , отримані на уроках фізики з теми «Звук. Звукові явища» тощо.

У такий спосіб здійснюється реалізація міжпредметних зв’язків.


IV. Розкриття значення біології для розвитку цивілізації

Учені вважають, що Земля існує вже близько 5 млрд. років, що життя у найпримітивнішому вигляді зародилося 1,5-2 млрд. років тому. У процесі безжалісного природного добору, який тривав мільйони років, серед тварин і рослин вижили найсильніші, що найліпше пристосувалися до певних природних умов. Як наслідок такої тривалої еволюції, природа створила на Землі гігантську скарбницю, в яку помістила безліч досконалих зразків «живих інженерних систем», що функціонують надзвичайно точно та економно, характеризуються гармонійністю дій, здатністю реагувати на найтонші зміни численних факторів навколишнього середовища, запам’ятовувати і враховувати ці зміни, відповідати на них різноманітними пристосувальними реакціями.

Наводячи приклади цих «природних скарбів» під час вивчення біології, вчитель виховує в учнів бережливе ставлення до навколишнього світу, повагу до природи, спонукає до поглибленого вивчення будови живих організмів, перебігу природних явищ, взаємозв’язків у природі.

Наприклад, вивчаючи тему «Кров і кровообіг», доцільно довести до відома учнів, що французький фізіолог і фізик Жан Луї Марі Пуазейль на основі експериментальних досліджень руху крові по кровоносних судинах встановив закон руху рідин у тонких трубках. Цей закон нині широко використовують у гідравліці для визначення в’язкості, а також швидкості кровотоку в капілярах.

Щоб довести учням, що все величне, створене людиною, взяте з природи, під час вивчення теми «Будова птаха» доцільно розповісти про великого російського вченого М.Жуковського, який, досліджуючи політ птаха, відкрив «таємницю крила», розробив методику розрахунків підйомної сили крила, тієї сили, що утримує літак у повітрі. Нині вона лежить в основі сучасної аеродинаміки.

У такий спосіб розкривають учням значення біології для розвитку цивілізації та формування полікультурної компетентності.   


ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
Комунікативна компетентність ґрунтується на знаннях, здібностях, досвіді учнів, отриманих у процесі навчання. Саме вона є однією з тих компетентностей, якими сучасна людина повинна володіти задля комфортного співіснування в соціумі.

Формування комунікативної компетентності передбачає:



  • залучення школярів до активної мовленнєвої діяльності;

  • вдосконалення мистецтва спілкування в процесі свідомого освоєння основ наук, у повсякденному підвищенні рівня своєї зовнішньої та внутрішньої культури;

  • розвиток прагнення грамотно спілкуватися, тобто легко та швидко встановлювати контакти з людьми.

Сучасний учитель виступає не в ролі того, хто надає учневі інформацію та інструкції, а як повноцінний учасник комунікативного процесу, партнер у співбесіді, помічник в оволодінні методами комунікації. Для стимулювання пізнавальної діяльності учнів на уроках біології він використовує дискусії, навчає правильно ставити запитання й відповідати на них, стежить за їхньою культурою мовлення, пропонує різноманітні письмові роботи у вигляді листів, віршів, сенканів, звітів, творів тощо, створює навчальні проблемні ситуації.

При цьому учень може висловлювати власну думку, аргументовано обстоювати її, може написати реферат, доповідь, тези з різних тем, уміє ставити запитання вчителям та однокласникам, відповідати на них, визнає свої помилки, в процесі дискусії уникає категоричності, додержує культури спілкування.

Досить дієвим у процесі викладання біології є залучення учнів до співпраці на основі використання системи «учень – учень», «учень – учитель», «учитель – учень –наука».

Співпраця на уроці передбачає:



  • використання комунікативних форм роботи учнів;

  • залучення учнів до асистування впродовж уроку;

  • взаємне рецензування відповідей на уроках;

  • спільна підготовка вчителя та учня до заняття.

Учитель повинен докласти зусиль для створення сприятливого мікроклімату на уроці, тобто рекомендовані завдання, обрані режими й форми роботи мають стимулювати учнів до розвитку мовленнєвої культури, накопичення комунікативного досвіду. Варто дозволяти школярам висловлювати свою думку під час уроку, визначати проблеми для обговорення і формування творчого розуміння завдання, пропонувати запитання для рольових та ділових ігор, надавати змогу вибирати завдання досліджуваного матеріалу. За цих умов учень повною мірою відчуває відповідальність за свої успіхи й невдачі впродовж року. Такий метод не залишає дітей байдужими, а навпаки, стає стимулом до активізації мовно-розумової діяльності, сприяє встановленню атмосфери довіри й співпраці на уроці.

Важливим у навчально-виховному процесі з біології є формування в школярів уміння передавати й одержувати інформацію, що є цікавою для обох сторін. Однак це передбачає не лише висловлювання власних думок і міркувань, а й сприйняття й розуміння думок інших людей. Учні вчаться слухати інших, обмінюватися знаннями. Учасники дискусії, диспуту, розмови створюють власні інтерпретації трактування фактів, визначень, понять, законів. Це вміння формується під час інсценізацій, розв’язань творчих завдань, створення проблемних ситуацій, постановки питань, виконання логічних завдань. За інтерактивного спілкування вчитель може активно використовувати всі компоненти уроку, ситуаційне спілкування, постійну новизну елементів навчального процесу, сумірність навчальних і комунікативних дій, спрямованих на встановлення й підтримку взаємин між учнем та вчителем через обмін особистісно значущою інформацією в парах, групах, командах.

Методика формування комунікативної компетентності передбачає розвиток усного та писемного мовлення.  

Забезпечення розвитку:

А) монологічного мовлення учнів за допомогою таких методів та прийомів:



  • усне опитування;

  • аналіз і самоаналіз відповідей;

  • повідомлення учнів;

  • підготовка доповідей;

  • підготовка учнями нестандартних питань;

  • висування гіпотез;

  • коментування учнями проведених ними дослідів, розв’язання задач;

  • захист творчих робіт, проектів, рефератів;

Б) діалогічного мовлення учнів за допомогою таких методів та прийомів:

  • проведення бесід;

  • застосування взаємоопитування та взаємоперевірки з подальшим коментуванням;

  • диспути;

  • семінари;

  • конференції;

  • обговорення проблем у групі;

  • проведення нестандартних уроків, уроків-змагань, уроків-мандрівок;

  • проведення дидактичних ігор комунікативної спрямованості.


Розвиток навички письмового викладу матеріалу за допомогою написання:

  • повідомлень;

  • рефератів;

  • письмових рецензій;

  • проектів;

  • біологічних казок.


Сприяння розвиткові культури мовлення учнів за умови дотримання:

  • норм сучасної літературної мови та відповідно до вимог систематичної номенклатури;

  • вимог використання наукової лексики;

  • культури спілкування.

Розвиток комунікативної компетентності дає можливість формування в учнів навичок екологічної культури, гармонійної взаємодії з природою і вміння визначити своє місце і роль у навколишньому світі, родині, колективі, державі, активізує національні та загальнолюдські прагнення й патріотичні почуття, здатність до толерантності.
ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
І. Раціональне використання фактичного матеріалу підручника як основного джерела інформації

Підручник є для учнів першою науковою книгою, тому саме з його допомогою вони освоюють основні прийоми самостійної роботи. Правильна організація роботи з підручником необхідна для міцного й глибокого засвоєння матеріалу; невміння працювати з книгою призводить до механічного заучування та поверхневого засвоєння матеріалу, швидкої втомлюваності й перевантаження, знижує інтерес до досліджуваного предмета. Тому найголовніше завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити учнів ефективно працювати з підручником. Це дозволить їм економніше використовувати час на уроці та при підготовці домашніх завдань. Із цією метою можна розробити завдання для самостійної підготовки учнів з біології, питання для самоперевірки, творчі завдання й задачі для контролю знань, тестовий дидактичний матеріал.

Уже на перших уроках біології треба починати формувати вміння учнів орієнтуватися в підручнику. На вступному уроці можна запропонувати учням виконати таке завдання: з’ясуйте, що таке титульний аркуш підручника, про що він розповідає. Далі школярі повинні ознайомитися зі статтею «Передмова» для того, щоб з’ясувати які умовні позначення використовуються в підручнику для глибшого розуміння матеріалу та кращого його засвоєння. Пізніше цей досвід допоможе ефективніше використовувати умовні позначення під час організації роботи з текстом та ілюстраціями, економити час.

Дуже важливо, щоб учні навчилися користуватися довідковим апаратом підручника, ознайомилися з його змістом, зрозуміли значення шрифтових та кольорових виділень. Це дасть змогу школярам скласти уявлення про структуру підручника, його розділи, співвідношення різних частин, виявити основні рубрики, швидко знаходити потрібний навчальний матеріал.

Роботу з текстом підручника доцільно використовувати для активного самостійного засвоєння учнями біологічних знань та формування вмінь. Задля цього необхідно продовжувати розвивати вміння читати та переказувати текст своїми словами, виділяти в ньому основне, знаходити відповіді на запитання, заповнювати таблиці, складати схеми.

Варто організовувати читання вголос фрагментів параграфа, коментоване читання, звертати на наукові біологічні терміни, розкивати їх зміст для розуміння учнями.

Особливе місце в організації пізнавальної діяльності учнів на уроці варто відвести роботі зі складання плану параграфа чи його частини.

Формуванню у школярів наукового світогляду сприяє оволодіння біологічною термінологією. Успіх в основному залежить від уміння дітей знаходити терміни й розкривати їх зміст. Уже на перших уроках необхідно вчити учнів шукати пояснення виділених термінів, пояснювати їхнє значення, наводити приклади відповідних явищ. Кращому запам’ятовуванню термінів сприяє виписування їх у зошит чи словник.

Робота з підручником на знаходження в тексті відповіді на запитання вчить школярів вибирати потрібні відомості, виокремлювати основний матеріал від пояснювального й додаткового.

Узагальненню й систематизації знань учнів сприяє заповнення ними таблицю і складання схем. Це допомагає їм стисло, лаконічно, виділяючи головне, висловлювати думки, що є досить складним видом роботи, а тому вимагає значних зусиль учителя для формування відповідних умінь та навичок. На початкових етапах навчання варто запропонувати школярам заповнити готові схеми й таблиці, пояснивши їх будову, розкривши призначення кожної графи, можна, навіть, допомогти вибрати потрібні відомості з тексту, коротко записати їх на дошці. У подальшому необхідно надавати учням все більшої самостійності при виконанні таких завдань.

Органічну частину підручника становлять ілюстрації. Вони наочно відображають зміст тексту, доповнюють, деталізують й конкретизують його.

Робота з малюнками підручника дає змогу значно активізувати й урізноманітнити пізнавальну діяльність учнів на уроці.

Як показує досвід роботи, систематична робота з підручником впливає на підвищення якості знань, рівень інтелектуального розвитку, сприяє формуванню вмінь порівнювати, робити висновки, узагальнювати матеріал, самостійно здобувати знання.
ІІ. Стимулювання учнів до використання додаткових джерел інформації
IІІ. Формування вмінь учнів

Велике значення у формуванні інформаційної компетентності учнів має формування їх вміння обробляти інформацію та одержувати її під час проведення дослідів.

На уроках або під час проведення виховних заходів доцільно демонструвати цікаві досліди. Після їх проведення учні відповідають на запитання, записують особливості біологічних процесів.

Важливу роль у вивченні курсу біології відіграють лабораторні та практичні роботи. Організовуючи ці види робіт, необхідно спиратися на предметну наочність у поєднанні з пізнавальними завданнями. Успішне проведення лабораторної роботи формує в учнів низку важливих умінь: ставити дослід, проводити спостереження, робити висновки, оформляти результати спостережень, працювати з підручником.


IV. Залучення учнів до використання нових інформаційних технологій

Використання нових інформаційних технологій на уроці має ряд позитивних моментів: розширюються методи та засоби навчання, полегшується сприйняття інформації, в учнів з’являється додаткова мотивація до навчання, у ході опрацювання інформації учні виконують низку логічних операцій, вчаться критично мислити тощо.


V. Розвиток уміння учнів узагальнювати та систематизувати інформацію

Структура уроку узагальнення й систематизації знань учнів насамперед має відповідати структурі самого процесу узагальнення й систематизації, де передбачається така послідовність роботи: від засвоєння й узагальнення окремих фактів до формування біологічних понять, їх категорій і систем, а від них уже до засвоєння дедалі складнішої системи знань, до оволодіння основними теоріями й провідними ідеями біологічної науки.


ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ

САМООСВІТИ ТА САМОРОЗВИТКУ
У ході формування цієї компетентності вчитель ставить такі завдання:

  • розвивати навчальні навички учнів як умову раціональної організації їхньої самоосвітньої діяльності;

  • забезпечити розвиток організаційних умінь і навичок визначення мети діяльності та планування роботи з її реалізації;

  • формувати адекватні логічні операції й розумові дії;

  • стимулювати активну пізнавальну діяльність;

  • формувати навички дослідницької роботи в теоретичному й практичному вивченні біології;

  • забезпечувати стійку мотивацію учнів до навчання й самоосвіти.

Особливої уваги вимагає мотиваційний компонент уміння самостійно вчитися.

Підготовка до самоосвіти – це дуже актуальна проблема. Тому необхідно створювати умови, у яких кожен учень міг би навчитися самостійно здобувати необхідну інформацію, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації, розв’язання існуючих проблем. Роль вчителя полягає в тому, щоб допомогти учням самостійно вчитися, вказуючи прийоми, методи набуття знань, організовуючи роботу із самоосвіти, навчаючи учнів раціональних умінь творчого використання знань у подальшій пізнавальній діяльності.

Для здійснення методичного забезпечення процесу формування самоосвітньої компетентності учнів можна використати алгоритм дій вчителя:


  1. Діагностичне оцінювання.

  2. Визначення рівнів самоосвіти (репродуктивний, вибірково-конструктивний, конструктивний, навчально-творчий, творчий).

  3. Постановка завдань перспективи самоосвіти (усунення прогалин, розширення знань з предмета, поглиблене вивчення предмета, підвищення рівня освіченості).

  4. Поетапне здійснення самоосвіти (під керівництвом учителя – відносно самостійно - самостійно).

  5. Вибір форм:

А) організація самоосвіти (індивідуальні, кооперативні, колективно-групові);

Б) контроль за самоосвітою (перевірка вчителем, взаємоперевірка, самоперевірка).



  1. Підсумкове оцінювання.

  1. Моніторинг сформованості самоосвітніх компетентностей.


ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ

ПРОДУКТИВНОЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
І. Стимулювання самостійного складання учнями задач, тестів, питань до теми, розв’язання творчих завдань

Творчі завдання – це поєднання розумових й пізнавальних завдань. У процесі викладання біології використання творчих завдань дає змогу перевірити вміння учнів оперувати вже набутими знаннями та водночас вчить самостійному пошукові нових знань і способів діяльності. Однією х ефективних форм роботи на уроках є біологічні творчі задачі. Вони не лише активізують навчальну діяльність учнів, а й пробуджують інтерес, розвивають творчі здібності, логічне мислення. Такі задачі можуть використовуватися для актуалізації опорних знань, як домашнє завдання, замінити етап розминки, сприяти рефлексії вивченого матеріалу, а головне – виявити учнів із ґрунтовними знаннями та логічним мисленням.


ІІ. Використання виконання учнями нетрадиційних домашніх завдань

У якості нетрадиційних домашніх завдань можна запропонувати учням скласти різнорівневі тестові завдання по одній чи декількох темах; пояснити вислів (наприклад вислів Клода Бернара «Кров – це дзеркало організму); скласти сенкан, вірш, казку; виготовити рекламні плакати (наприклад, про вплив шкідливих звичок на діяльність серця) тощо.


ІІІ. Проведення нестандартних уроків

Такими уроками можуть бути:



  • урок-мандрівка;

  • урок-дискусія;

  • урок-змагання;

  • прес-конференція;

  • урок-суд тощо.

Значна роль при проведенні таких уроків відводиться різним видам ігор. Це можуть бути :

  • імітаційні ігри, що передбачають зображення на уроці діяльності якоїсь організації, підприємства чи установи (ділова нарада, збори тощо);

  • рольові ігри – це ігри, де виробляються дії, тактика поведінки, виконання функцій конкретної особи

  • операційні ігри спрямовані на виконання конкретних операції.



IV. Залучення до науково-дослідницької роботи

Мета цієї технології навчання полягає в набутті учнями досвіду дослідницької роботи, стимулюванні розвитку інтелектуальних здібностей, умінь і творчого потенціалу. Ось приклад варіанту навчання за дослідницькою технологією (за Д.Левітесом):



  • знайомство з літературою;

  • виявлення проблеми;

  • постановка проблеми;

  • з’ясування незрозумілих питань;

  • формулювання гіпотез;

  • планування й розробка навчальних дій;

  • збирання даних;

  • аналіз і синтез зібраних даних;

  • порівняння даних;

  • підготовка до написання повідомлень;

  • виступи з підготовленими повідомленнями;

  • переосмислення результатів у ході обговорення та перевірка гіпотез;

  • побудова висновків та узагальнень.


V. Залучення учнів до реалізації творчих робіт і проектів

Головні завдання, які вирішує проектна технологія, - це набуття й застосування знань для розв’язання нових пізнавальних завдань, розвиток комунікативних навичок, уміння користуватися дослідницькими прийомами навчання. Використання методу проектів підвищує ефективність навчання та виховання. За його допомогою реалізуються міжпредметні зв’язки, здобуваються знання через взаємодію учнів з учителем та між собою.

Проектні технології допомагають учням зорієнтуватися у суспільному вирі подій та явищ. Творча діяльність, участь у різноманітних заходах (конкурсах, конференціях), МАН формує в них загально навчальні вміння й навички й заохочує до саморозвитку.
VI. Залучення до позакласної роботи

Організація та проведення конкурсів ерудитів, інтелектуальних ігор, КВК, тематичних вечорів, свят, предметних тижнів є одним із шляхів активізації творчих здібностей учнів.


ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ
Важливим складником шкільної освіти є формування мотивації до збереження та зміцнення здоров’я. навчальні програми побудовані на засадах поєднання елементів знань щодо збереження, захисту життя та зміцнення здоров’я людини з розширенням та поглибленням їхнього змісту. Основними особливостями навчального процесу з викладання біології є:

  • розкриття питань, що мають реальне значення для школярів;

  • врахування потреби й рівня соціально-психологічного розвитку школярів;

  • планування роботи з учнями, яка має випереджувальний характер;

  • формування життєвих навичок, що мають ключове значення для здорової й безпечної поведінки.

Особливу увагу слід приділяти формуванню «здорової атмосфери» в класі, підвищенню культури взаємин між учнями, налагодження емоційного контакту між учителем і учнями, створенню в класі спокійного, доброзичливого творчого мікроклімату; максимально використовувати можливості творчого спілкування з учнями та їхніми батьками.

Конкретним результатом навчання є розвиток життєвих навичок учнів, зокрема таких, як уміння приймати рішення, розв’язувати проблеми, творчо і критично мислити, спілкуватися, здійснювати само оцінювання, гідно поводитися, чинити опір тиску, доречно виявляти емоції, долати стрес, співчувати, бути громадянином.

Освіта  в галузі здоров’я має поєднувати здобуття необхідних знань та вмінь, вироблення певного ставлення і на цій базі формування конкретних навичок позитивної поведінки, збереження та зміцнення здоров’я.
Отже, компетентнісний підхід в освіті – це відповідь на вимоги часу. Динамічні зміни життя, оновлення інформації та колосальні темпи її нагромадження зумовлюють потребу в таких членах суспільства, які здатні гнучко й оперативно адаптуватися до нових вимог, адекватно реагувати на нові виклики, навчатися впродовж усього життя, розвиватися та творити. Учитель має бути не «транслятором» інформації, а організатором діяльності, спрямованої на виконання навчальних завдань. Що різноманітнішою є навчальна діяльність, то більшою розвивальною функцією наповнюється учіння. Саме за таких умов  можна досягти компетентності учнів як інтегрованого процесу навчання.

Ефективність такого підходу до навчально-виховного процесу доводить поліпшення успішності учнів як з біології зокрема, так і з усіх навчальних дисциплін.



Компетентнісний підхід є орієнтиром національної системи освіти. А тому через адаптацію всіх компонентів навчального процесу, врахування його нової мети формування компетентностей учнів стане реальним результатом навчання.    

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Формування ключових життєвих компетентностей учнів при викладанні біології та природознавства iconАналітична довідка 6 Перелік кращих робіт, нагороджених дипломами XХ обласної виставки-презентації педагогічних ідей та технологій за темою «Формування ключових компетентностей учнів на основі інноваційних освітніх технологій»
«Формування ключових компетентностей учнів на снові інноваційних освітніх технологій»
Формування ключових життєвих компетентностей учнів при викладанні біології та природознавства icon«Формування ключових компетентностей учнів засобами уроків музичного мистецтва»
Тема: «Формування ключових компетентностей учнів засобами уроків музичного мистецтва»
Формування ключових життєвих компетентностей учнів при викладанні біології та природознавства iconМетодичний посібник «Міжпредметні зв’язки органічна складова навчання фізики в школі»
Міжпредметні зв'язки та їх вплив на формування ключових та предметних компетентностей учнів у процесі вивчення фізики
Формування ключових життєвих компетентностей учнів при викладанні біології та природознавства iconШкола перспективного педагогічного досвіду вчителів фізики м. Тернополя
Формування ключових компетентностей на уроках фізики з використанням сучасних інноваційних педагогічних технологій
Формування ключових життєвих компетентностей учнів при викладанні біології та природознавства iconУрок громадянської освіти в 3 класі з використанням ікт тема. Славетні українці Мета: формування ключових компетентностей
Кт осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел, користуватися різноманітною довідковою літературою
Формування ключових життєвих компетентностей учнів при викладанні біології та природознавства iconРобота формування міжпредметних компетентностей під час вивчення шкільного курсу фізики
Зміст Вступ Значення між предметних зв’язків для формування наукового світогляду учнів. Основні напрями здійснення між предметних...
Формування ключових життєвих компетентностей учнів при викладанні біології та природознавства iconЕкстер’єр – обличчя будинку. Зображення сучасного будинку у кутовій перспективі. Мета уроку: формування ключових компетентностей
Обладнання: для вчителя – таблиця перспективного скорочення куба, поетапності зображення будинку, фото із зображенням конструктивні...
Формування ключових життєвих компетентностей учнів при викладанні біології та природознавства icon«Урок як засіб розвитку творчої особистості вчителя і учня та як основа формування ключових компетентностей школярів.» (доповідь) Епіграф педради: «До хорошого уроку вчитель готується все життя »
«Ми виховуємо учня не як носія знань, а як людину, яка має жити в суспільстві і приносити йому користь.»
Формування ключових життєвих компетентностей учнів при викладанні біології та природознавства iconУрок біології з використанням ікт "Історія І методи вивчення клітини. Клітинна теорія" Викладач: Харитонова Н. О
Розвиваюча: продовжити формування умінь І навичок використовувати різні інформаційні джерела: інтернет, додаткову літературу при...
Формування ключових життєвих компетентностей учнів при викладанні біології та природознавства iconУчителя української мови
Опис досвіду з реалізації проблеми «Розвиток життєвих компетентностей учнів на уроках української мови та літератури»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка