Г. П. Нелипа Науковий редактор



Скачати 387.05 Kb.
Дата конвертації15.05.2017
Розмір387.05 Kb.
ТипМетодичні рекомендації


МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД
«НАЦІОНАЛЬНА ПАРЛАМЕНТСЬКА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ»


Методичні рекомендації для авторів

«УКРАЇНСЬКОЇ БІБЛІОТЕЧНОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ»

Київ 2012

УДК 030:02

ББК Ч73(4УКР)я20


Методичні рекомендації для авторів «Української бібліотечної енциклопедії» / М-во культури України, Держ. закл. «Нац. парлам.
б-ка України» ; уклад.: С. Л. Зворський, Л. М. Любаренко, Г. П. Нелипа ; наук. ред. З. І. Савіна ; рецензент Н. І. Розколупа. – К., 2012. – 28 с.

Викладено основні форми і методичні прийоми опрацювання і підготовки матеріалів під час роботи над «Українською бібліотечною енциклопедією». Увазі авторів запропоновано типові схеми статей. Технічні вимоги до подання матеріалу максимально уніфіковано та винесено в окрему частину методичних рекомендацій.

Для авторів, укладачів, редакторів «Української бібліотечної енциклопедії».
Рекомендовано до друку Ученою радою Державного закладу «Національна парламентська бібліотека України» (протокол № 2 від 09.04.2012 р.)
Укладачі: С. Л. Зворський,

Л. М. Любаренко,

Г. П. Нелипа

Науковий редактор З. І. Савіна

Рецензент Н. І. Розколупа


©

Державний заклад

«Національна парламентська


бібліотека України», 2012

ЗМІСТ


І. Змістове наповнення енциклопедичної статті………………………

4

ІІ. Вимоги до стилю...………………..………………………………………………..

6

ІІІ. Типові схеми статей ……...……………………………………………………..

7




Стаття про науку або наукову дисципліну………………………….

7




Стаття про бібліотеку …………………………….……………………………

7




Стаття про мережу бібліотек………………………………..……………..

9




Стаття про бібліотечні об'єднання і асоціації….…………………..

10




Стаття про бібліотечну справу…………………………………………….

10




Стаття про навчальний заклад…………………………………………….

12




Стаття про фахові видання…………………………………………………..

12




Стаття про персоналії……………………….………………………………….

13

ІV. Пам'ятка для авторів……………………………………………………………

15

V. Рекомендації щодо складання матеріалів…………………………….

16

VІ. Технічні вимоги до подання матеріалів……………………………..

20

VІІ. Контакти з укладачами УБЕ…………………………………………….....

23

Додатки…………………………………………………………………………………….

24

Додаток 1. Скорочення, які допускається робити під час підготовки текстів для УБЕ……………………………………………………………

24


Додаток 2. Облікова картка автора………………………………………......

27


І. ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ
ЕНЦИКЛОПЕДИЧНОЇ СТАТТІ

«Українська бібліотечна енциклопедія» (УБЕ) – це спеціалізована галузева енциклопедія за характером інформації та науково-попу­лярна – за цільовим та читацьким призначенням.

Науково-популярна енциклопедія, незалежно від її типології, є різновидом видання, складного як за змістом, так і за структурою. Вона виконує довідково-інформаційну, освітню, культурологічну функції і є своєрідним показником наукових та практичних здобутків у певній сфері.

Структура УБЕ формується таким чином, щоби забезпечити користувачам зручність пошуку необхідних відомостей. Цій меті підпорядковані як характер викладу, побудова основного тексту, особливості ілюстративного матеріалу, так і добір елементів довідково-пошукового апарату.

За задумом, енциклопедія буде однотомним ілюстрованим виданням загальним обсягом близько 100 авторських аркушів. До неї ввійдуть орієнтовно 1200–1300 статей, в яких міститимуться відомості з усіх основних питань вітчизняної бібліотечної теорії та практики, а також дотичних до бібліотечної справи основних знань із бібліографознавства, документознавства, інформатики, книгознавства, архівознавства, соціальних комунікацій, права тощо. Всі статті подаватимуться за алфавітом.

Найбільшими за обсягом будуть оглядові статті, присвячені становленню та розвитку бібліотечної справи України в цілому та окремих регіонів.

Інформація про бібліотеки України розкриватиметься в оглядових статтях про бібліотечну мережу країни, національні, державні, регіональні бібліотеки, інші бібліотеки – методичні центри, а також найбільші бібліотеки вищих навчальних закладів тощо.

У виданні будуть подані статті про Українську бібліотечну асоціацію, Асоціацію бібліотек України, інші громадські організації, які функціонують у бібліотечній сфері; бібліотечні з’їзди, наради


і т. ін.

Масив інформації, присвячений бібліотечним фондам, формуватиметься зі статей про комплектування, організацію, збереження бібліотечних фондів; каталогізування документів, організацію бібліотечних каталогів у традиційній та електронній формі; книжкові пам'ятки, у т. ч. пам'ятки-колекції, тощо.

Видання включатиме відомості щодо користувачів бібліотек, бібліотечне обслуговування; інформаційну та соціокультурну роботу.

Значна увага в енциклопедії приділятиметься використанню інформаційних технологій у діяльності бібліотек, зокрема автоматизації бібліотечних процесів, автоматизованим бібліотечно-інфор­маційним системам, електронним бібліотекам тощо.

Енциклопедія міститиме статті про різні напрями науково-дослідної та методичної роботи,

Докладно будуть висвітлені основні види та напрями бібліографічної діяльності.

Питання управління бібліотечною справою та бібліотечних кадрів розкриватимуться у статтях про нормативно-правове забезпечення діяльності бібліотек, керування ними (статут, структура, штатний розпис, планування, звітність тощо); кваліфікаційні вимоги до бібліотечних фахівців, порядок підготовки та підвищення кваліфікації кадрів; навчальні заклади, що готують спеціалістів для бібліотек, та ін.

Основу матеріалів щодо фахових видань становитимуть статті-довідки про вітчизняні періодичні та продовжувані видання з питань бібліотечної справи та бібліографії.

Також до УБЕ буде включено статті про науковців, організаторів бібліотечної справи, бібліотечних фахівців-практиків, діяльність яких вплинула на становлення та розвиток бібліотечної справи на територіях, які зараз входять до складу Української держави, а також про провідних фахівців галузі наших сучасників, котрі здобули науковий ступінь доктора наук.
ІІ. ВИМОГИ ДО СТИЛЮ
При написанні енциклопедичної статті потрібно чітко дотримуватися вимог наукового стилю (зокрема його підвиду – науково-довід­кового). Перш за все, маються на увазі обєктивність, лаконічність, аргументованість, конкретність; відсутність емоційних, оціночних, субєктивних суджень,епітетів, відхилень від основної теми. Тому перед початком роботи над статтею необхідно ознайомитися з аналогічними публікаціями, вміщеними в інших енциклопедіях чи довідкових виданнях, щоб зрозуміти нюанси цього стилю. Рекомендується застосовувати критичне звіряння (самоконтроль) написаного тексту з аналогічними джерелами, у т. ч. в Інтернеті (користуватися сайтом wikipedia у будь-якому його варіанті – небажано, оскільки часто там містяться неперевірені дані).

У статтях повинні бути збережені принципи історизму, хронологічної послідовності, системності.

Кожну тему слід розкривати, спираючись на міжнародний та вітчизняний досвід, однак з більш детальним розглядом тих процесів, матеріалів, технологій, які набули широкого використання саме в українській бібліотечній сфері. Стаття повинна містити виклад усіх актуальних і найбільш важливих наукових фактів та практичних результатів з даної теми.

Автор може подавати й інші відомості, важливі з його погляду. Але якщо наведені у статті визначення, назви, факти, цифри та інші дані не збігаються з даними у відповідних статтях нормативних чи довідкових видань (УРЕ, УРЕС, БСЭ тощо), ці розбіжності та свій вибір автор мусить обґрунтувати в примітці до тексту.

Якісні зміни в будь-якій сфері обов'язково супроводжуються переглядом її термінологічного апарату. Не є винятком і бібліотечна справа. Тому авторам статей необхідно звертати особливу увагу на правильність застосування тих чи інших термінів. При цьому слід орієнтуватися на чинні закони України з питань культури, бібліотечної, архівної, музейної справи, у сфері інформатики, інші нормативно-правові акти, а також національні та міжнародні стандарти, в яких наводяться переліки і тлумачення тих чи інших термінів (дефініцій).

Авторам необхідно застосовувати лише сучасну термінологію й уникати застарілої. Перед написанням статті варто ознайомитися з профільними науковими публікаціями за останні роки, виокремити в них ключові терміни та проаналізувати їх. Водночас потрібно уникати перевантаження тексту вузькоспеціальною термінологією.



ІІІ. ТИПОВІ СХЕМИ СТАТЕЙ

Для однорідних за характером тематичних статей УБЕ розроблено типові схеми їх написання. Укладачі енциклопедії звертаються до авторів з проханням якомога ретельніше дотримуватися порядку наведення відомостей у статтях, що сприятиме прискоренню редакційного опрацювання матеріалу.


Стаття

про науку або наукову дисципліну

Обсяг – до 15 сторінок.



1. Назва науки/наукової дисципліни.

2. Об'єкт та предмет науки.

3. Структура (класифікація) науки, зв'язки з іншими науками.

4. Довідки з історії науки (передісторія появи її у світі, розвиток вітчизняної науки, найголовніші етапи в її розвитку, видатні представники, школи, напрями).

5. Сучасний стан (концепції, дискусії, основні проблеми, розробки).

6. Список джерел.


Стаття

про БІБЛІОТЕКУ1

Обсяги статей:

про національні та державні бібліотеки – до 10 сторінок;

про обласні бібліотеки – до 6 сторінок;

про спеціалізовані бібліотеки – до 5 сторінок;

про бібліотеки навчальних закладів – до 3 сторінок.


1. Назва бібліотеки.

2. Її коротка характеристика.

3 Коли і ким засновано бібліотеку, за яких обставин (з посиланнями на офіційні документи, рішення).

4. Відомості з історії бібліотеки впродовж різних історичних періодів: становлення (перші бібліотекарі); формування фондів (перші колекції, особові зібрання, що стали основою фондів, їх подальший розвиток); меценати, видатні діячі в історії бібліотеки; становлення та розвиток обслуговування; перейменування, реорганізація бібліотеки (зміна відомчої підпорядкованості і статусу, наявність філій чи відділень, державні нагороди); інформація про будівлю(і) (чи є памяткою архітектури; історія спорудження, архітектори).

5. Відомості про сьогодення бібліотеки (наводяться найновіші кількісні відомості на 01.01.2012 р.; цифри буде уточнено наприкінці підготовки УБЕ).

5.1. Структура бібліотеки

5.2. Фонди:

загальний обсяг;

структура (книги, газети, журнали, електронні документи
і т. ін.);

специфіка (наявність цінних фондів, колекцій);

– особливо цінні видання, зокрема прижиттєві, раритети, рукописи.

5.3. Довідково-бібліографічний апарат:

система каталогів і картотек;

у т. ч. електронні бази даних;

у т. ч. наявність електронного каталогу (відомості про те, з якого року ведеться), його повнота (за який період включено документи).

5.4. Обслуговування:

кількість читальних залів;

кількість користувачів (за ЄРК), кількість обслужених;

книговидача;

кількість відвідувань.

6. Основні напрями діяльності та найвагоміші здобутки:

– наукова та науково-методична діяльність;

– бібліографічна діяльність;

– видавнича діяльність.

7. Участь у проектах та програмах, у т. ч. міжнародних, регіональних, корпоративних тощо.

8. Впровадження нових інформаційних технологій (з якого року розпочато, які бібліотечні процеси автоматизовано, наявність електронної бібліотеки, веб-сайту).

9. Бібліотечні кадри (кількість працівників).

10. Імена (ініціали і прізвища) працівників, які зробили найбільший внесок у розвиток бібліотеки.

11. Поштова й електронна адреси бібліотеки та адреса веб-сайту.

12. Список джерел.


Стаття про

МЕРЕЖУ БІБЛІОТЕК

Обсяг – до 5 сторінок.

Розділ включатиме окремі статті оглядового характеру про кожну мережу з усіх нині діючих: публічні (загальнодоступні), у т. ч. спеціалізовані для дітей, юнацтва, осіб з особливими потребами; спеціальні (академій наук, науково-дослідних установ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій) бібліотеки.

1. Заголовок статті. Вид бібліотек за призначенням.



Приклад: Бібліотеки для дітей, Медичні бібліотеки, Бібліотеки для сліпих.

2. Дефініція (категорія користувачів, які обслуговуються; місія та завдання бібліотек цієї мережі).

3. зазначення підпорядкування та форми власності.

4. Короткі історичні відомості про формування та розвиток мережі.



Відомості про перші на території України зафіксовані в історичних джерелах окремі бібліотеки; їхня загальна характеристика, особливості функціонування та подальша доля.

4.2. Етапи становлення мережі бібліотек упродовж різних періодів в історії держави.

5. Відомості про сьогодення бібліотек мережі (станом на 01.01.2012 р.).

5.1. Кількість бібліотек, які входять в мережу (національні, державні, обласні, бібліотеки вищих навчальних закладів, науково-дос­лідних установ тощо), та їхня коротка характеристика. Інформація про бібліотеку, що є методичним та координаційним центром мережі.

5.2. Фонди бібліотек мережі (станом на 01.01.2012 р.; цифри буде уточнено наприкінці підготовки УБЕ). Коротка характеристика та особливості.

5.3. Обслуговування у бібліотеках мережі (зазначити, якщо є якась специфіка; кількість користувачів).

5.4. Основні напрями діяльності бібліотек мережі (науково-мето­дич­на робота в мережі, бібліографічна діяльність тощо).

6. Імена (ініціали і прізвища) працівників, які зробили найбільший внесок у розвиток мережі.

7. Список джерел.
Стаття про

БІБЛІОТЕЧНІ ОБ’ЄДНАННЯ І АСОЦІАЦІЇ

Обсяг – 1,5 сторінки.

1. Повна офіційна назва об’єднання/асоціації, абревіатура назви; коротка характеристика (кого обєднує).

Приклад: Українська бібліотечна асоціація (УБА) – незалежна всеукраїнська громадська організація, що об’єднує на добровільних засадах осіб (громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства), які професійно пов’язані з бібліотечною справою, бібліографічною й інформаційною діяльністю, та зацікавлених осіб у їх розвитку на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод.

2. Місія об’єднання/асоціації та принципи діяльності.

3. Відомості з історії (коли і ким засновано обєднання/асоціацію, за яких обставин, з посиланням на офіційні документи, рішення; інформація про перейменування, якщо воно було; характеристика становлення та розвитку; посади і прізвища ініціаторів створення обєднан­ня/асо­ціа­ції; основні етапи розвитку й становлення).

4. Відомості про сьогодення об’єднання/асоціації.

4.1. Організаційна структура об’єднання/асоціації (президент, президія, виконавчий офіс, його/її місцезнаходження, регіональні відділення).

4.2. Відомості про членство (у т. ч. кількість членів).

4.3. Коротка характеристика діяльності об’єднання/асоціації на момент подання даних про нього/неї (програми, проекти, конференції, видання інші заходи).

5. Список джерел.


Стаття про

БІБЛІОТЕЧНУ СПРАВУ…

Обсяг – до 10 сторінок.

1. Заголовок статті. Формується за схемою: Назва області. Бібліотечна справа.

Приклад: Вінницька область. Бібліотечна справа.

2. Бібліотечна справа в різні історичні періоди.



Відомості про перші зафіксовані в історичних джерелах окремі бібліотеки на території області – князівські, боярські, монастирські, церковні, при навчальних закладах тощо; їхня загальна характеристика, особливості функціонування та подальша доля.

Історія створення та розвитку публічних, земських, приватних, навчальних, сільських, спеціалізованих (для дітей, сільськогосподарських, медичних) та інших бібліотек; їх фінансування (утримання), комплектування, читацький контингент; роль у громадському, культурному житті свого населеного пункту чи регіону.

Бібліотечна справа в період з 1917 по 1941 р.

Бібліотеки в роки Великої Вітчизняної війни, евакуація в тил, розграбування окупантами, доля фондів та ін.

Роки повоєнного відродження бібліотек.

Розвиток бібліотечної справи у 1960–1980-х рр.

Бібліотеки в незалежній Україні (після 1991 р.).

3. Сучасний стан.

3.1. Статистичні відомості (подаються станом на 01.01.2012 р.)

загальна кількість бібліотек усіх видів і форм власності,


у т. ч. публічних…

сукупний фонд бібліотек … прим.;

кількість відвідувань;

чисельність користувачів, у т. ч. дітей шкільного віку;

книговидача.

3.2. Основні напрями діяльності бібліотек

3.3. Бібліотечні кадри. Заклади підготовки та перепідготовки кадрів.

3.4. Провідні бібліотеки (якщо такій установі не присвячено окремої статті, то дається її коротка характеристика).

3.5. Регіональна бібліотечна політика.

3.6. Персоніфікований внесок окремих осіб у розвиток бібліотечної справи на регіональному рівні.

4. Список найважливіших публікацій про бібліотеки області (до 20–25 позицій). Якщо внаслідок діяльності бібліотек (насамперед тих, що вже припинили своє існування, але відіграли помітну роль у розвитку культури, науки, освіти) відклалися архівні документи, то варто навести назву архіву й номери фондів, де вони зберігаються.

5. До статті бажано додати дві-три ілюстрації.


Стаття про

навчальний заклад

Обсяг – 1,5 сторінки.

1. Назва.

2. Дефініція (за якими напрямами ведеться підготовка кадрів).

3. Місце розташування; наявність філій.

4. Дата заснування.

5. Історична довідка про становлення навчального закладу.

6. Структура: факультети, відділення, філіали, кількість кафедр, інститутів, аспірантура, докторантура.

7. Кількість студентів і викладачів.

8. Характеристика діяльності структурних підрозділів, що готують кадри для бібліотек.

9. Видатні науковці. Наукові школи.

10. Наукова діяльність, видання; конференції.

11. Список джерел.
Стаття про

ФАХОВІ ВИДАННЯ

Обсяг – до 1 сторінки.

Видання характеризується станом на час подання даних про нього. Ці відомості мають відповідати свідоцтву про його державну реєстрацію чи перереєстрацію в разі зміни засновника (складу співзасновників), назви, мови, сфери розповсюдження.

1. Назва видання (береться у лапки); якщо це видання латиницею, то назва дається в українській транслітерації, а далі в дужках, також у лапках, подається його назва мовою оригіналу і через довге тире – переклад українською мовою. Назви російськомовних часописів не перекладаються.

2. Вид періодичних та продовжуваних видань (науково-теоре­тичний, виробничо-практичний журнал, газета, науковий збірник, вісник, бюлетень і т. ін.), що часто буде співпадати з підзаголовними даними (подаються через тире після назви); періодичність виходу у світ.

Приклад: «Бібліотечний вісник» науково-теоретичний та
практичний журнал. Виходить шість разів на рік.

3. Інформація про засновника/засновників видання (юридичну чи фізичну особу). Час заснування та місце виходу у світ. Мова(и) видання.



Приклади: Заснований НАН України і НБУВ у 1993 р. у Києві.
Мова видання українська.

Заснований Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв у лютому 2004 р. у Києві; виходить друком з 2005 р. Мови видання – українська, російська, англійська.

4.  Коротка історична довідка – тільки тоді, коли протягом свого існування видання зазнавало істотних змін, що стосуються назви, місця виходу у світ, видавця, виду, періодичності або перерви у випуску, а також якщо в його історії були якісь особливо важливі етапи.

Для видань, що нині не виходять, слід вказати роки випуску, а в разі потреби – кількість номерів (випусків), які вийшли друком.

5. Мета (концепція) видання. Основні рубрики, пріоритетна проблематика.

6. Відомості про головних редакторів або членів редколегії – ім'я, по батькові, прізвище (або ж ім'я та прізвище, якщо немає історичної традиції вживання форми по батькові).

7. Список джерел.

Текст статті, що буде надсилатися до УБЕ, варто доповнити фотокопією титульної сторінки часопису, а якщо ж він не раз змінював обкладинки, то такими ж копіями цих обкладинок (див. розділ VІ).


Стаття про

ПЕРСОНАЛІЇ

Обсяг – до 2 сторінок.

1. Прізвище, ім’я, по батькові. Всі прізвища, що згадуються у статті, наводяться з іменами та по батькові (або ж з іменами, якщо немає історичної традиції вживання форми по батькові), які ставляться після прізвища. Якщо відомі псевдоніми, криптоніми цієї особи, то вони також подаються в дужках.

Приклади: Бантиш-Каменський Микола Миколайович;

Биковський Лев (Левко) Устимович (псевд. і крипт.:


Л. Б., Бібліографічний мікроб);

Зеров Микола Костянтинович. 

2. Дата і місце народження, через довге тире дата й місце смерті; місце, де поховано особу. Якщо людина народилась і померла за юліанського календаря, то спершу зазначаються дати юлі­анського календаря, а далі у дужках – григоріанського. В Українській Народній Республіці григоріанський календар було введено з 16.02.1918 р., цей день став вважатися як 01.03.1918 р. У Росії цей календар введено 1918 р. декретом Ради Народних Комісарів, згідно з яким після 31.01.1918 р. слідувало 14.01.1918 р. Якщо якісь із цих елементів невідомі, то їх не наводять.

Приклади: 06(18).01.1834, м-ко Махнівка, Бердичівського повіту Київської губ., нині с. Комсомольське Козятинського р-ну – 08(21).03.1908, м. Київ;

11(23).09.1850, с. Димер Київської губ., нині смт Димер Вишгородського р-ну Київської обл. – не пізніше березня 1920, м. Київ.

3. Рід занять, в яких стала відомою особа, зазначається через довге тире після дат життя.

Приклади: історик, бібліотекар, організатор бібліотечної спра-
ви в Україні;

археолог, бібліограф, журналіст;

письменник, історик церкви, чиновник, колекціонер
стародруків.

4. Вчені ступені та звання, якщо такі є. По можливості, в дужках зазначається рік, в якому отримано ступінь чи звання.



Приклади: доктор історичних наук (2001), професор (2008); член-кореспондент НАН України;

академік Академії педагогічних наук УРСР (1964);

член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України (2009).

5. Інформація про родинне оточення, батьків.



Приклади: народився в сім’ї селян-бідняків; із багатодітної сім’ї морського офіцера і вчительки;

народився у старовинній дворянській родині, яка вела свій родовід від козацької старшини;

із сім’ї робітників.

6. Інформація про виховання, освіту: де виховувалася особа, коли, де та яку саме освіту здобула.



Приклад: Вихованець Ніжинської гімназії (1844–1849). Навчався на історико-філологічному факультеті Університету святого Володимира у Києві (1851–1855).

7. Відомості про виробничу, наукову діяльність і основні здобутки. Головна увага тут має бути звернена на вичерпне та водночас лаконічне висвітлення саме бібліотечної чи бібліографічної діяльності особи. За своїм обсягом ця частина повинна становити не менше половини всього тексту.

8. Відомості про державні нагороди, почесні звання тощо (у дужках вказується рік нагородження чи присвоєння звання).

9. Довідковий апарат. Складається з двох частин: 1) праці особи (якщо їх багато, то наводяться найголовніші з них); 2) література про особу (статті, нариси, інші відомості). Якщо стосовно даної особи відклався особовий фонд або вона залишила по собі цінні рукописи, неопубліковані спогади, то може бути зазначено й таку частину довідкового апарату, як архіви.

До статті бажано додати кілька фотографій (див. розділ VІ).
ІV. ПАМ'ЯТКА ДЛЯ АВТОРІВ
Згідно з концепцією УБЕ, статті, які буде вміщено у виданні, умовно можна поділити на чотири групи.

Статті-огляди. У них висвітлюються найсуттєвіші питання бібліотечної справи, здебільшого в історичному ракурсі, напр.: бібліотекознавство; Миколаївська область. Бібліотечна справа; класифікації (класифікаційні системи) в бібліотеках; медичні (сільськогосподарські, для дітей, для юнацтва) бібліотеки, Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького та ін. Обсяг таких статей може становити від 3 до 15 сторінок. Це статті найвищого рівня складності й аналітичності; їхні автори повинні бути досвідченими і компетентними фахівцями, добре обізнаними з темою.

Статті-довідки. Таких статей аналітико-синтетичного характеру, що стосуються бібліотечної справи в цілому, незалежно від їхньої типо-видової класифікації, в УБЕ буде більшість. У них наводиться інформація про історію і сучасний стан певного питання чи напряму бібліотечної, інформаційної діяльності. До цієї групи відносяться й статті, присвячені біографії та бібліотечній діяльності окремої особи, історії розвитку установи.

Статті-дефініції. В них наводиться стисле і водночас вичерпне тлумачення терміна, винесеного у назву статті, та надається етимологічна довідка у разі, якщо термін – іншомовного походження.

Приклади: Вихідні відомості – сукупність даних, які характеризують видання та призначені для інформування користувачів, бібліографічного обробляння і статисти­чно­го обліку.

Анотація (лат. annotatio – зауваження, помітка, від annoto – позначаю) – коротка, стисла характеристика змісту документа (книги, статті, рукопису) тощо.

Візуальний контроль бібліотечних фондів – контроль фізичного стану фондів. Здійснюється фахівцями безпосередньо при перемі­щеннях фондів (видаванні та прийманні) або в процесі їх планового чи позапланового перевіряння.

Обсяг таких статей – мінімальний і може обмежуватися одним чи трьома реченнями, тобто до 10–12 рядків тексту. Майже завжди такі статті є запозиченнями, у першу чергу, із законів України, національних і міждержавних стандартів, інших енциклопедій, тлумачних словників, довідників, із Інтернету тощо. Відомості про авторів таких статей в УБЕ, як це прийнято в енциклопедіях, зазначатися не будуть.



Статті-відсилання матимуть допоміжне значення та спрямовуватимуть читача до іншої статті. Вони складаються з одного короткого речення-відсилання. Напр.: звуковий документ див. фонодокумент; бібліографія бібліографії див. метабібліографія.

Дотримуючись принципів, викладених у схемах, автори статей все ж мають право розширити обсяг матеріалу, якщо йдеться про бібліотеки з давньою історією чи особливо значущі події в бібліотечній історії краю.

У будь-якому випадку укладачі УБЕ залишають за собою беззастережне право скорочувати обсяги занадто великих статей або ж, навпаки, – просити авторів доповнити статтю тими чи іншими важливими відомостями або дати згоду на такі доповнення чи уточнення.
V. Рекомендації щодо складання матеріалів
Більшість статей, що стосуватимуться таких понять, як «бібліотечні фонди», «користувачі бібліотек», «інформаційні технології в діяльності бібліотек», «науково-дослідна та методична діяльність бібліотек», «бібліографічна діяльність», «управління бібліотечною справою», «бібліотечні кадри», будуть належати до категорії статей-довідок і статей-дефініцій. Ці статті здебільшого покликані дати роз’яснення фахової термінології (терміносистеми).

Статтям-довідкам з питань термінології бібліотечно-бібліогра­фічної діяльності притаманна певна специфіка. Вони мають відповідати, на перший погляд, несумісним вимогам: бути лаконічними і, водночас, містити вичерпне формулювання сутності того або іншого поняття, що, в окремих випадках, дозволить уникнути дво- чи багатозначності його тлумачення. Якщо йдеться про бібліотечно-бібліо­графічні процеси, то насамперед треба визначити, чи ці процеси є «традиційними», такими, що застосовуються десятки років, чи «новими», котрі виникли порівняно недавно. Якщо вони є «традиційними», то спершу у статті необхідно дати історію питання: коли виник цей процес, як він змінювався з часом, якими є його перспективи. На відміну від статті у словниках, публікація в УБЕ має на меті дати вичерпну картину еволюції того чи іншого терміна, виду діяльності. Слід враховувати, що пояснення окремих термінів будуть даватись і в межах статей комплексного характеру.

Готуючи статтю, автор повинен керуватися типовою схемою, прийнятою для даної тематичної групи статей.

Енциклопедична стаття входить, як правило, до загального комплексу статей з певної наукової дисципліни чи певного кола тем (питань), тому вона обов'язково має бути пов'язана зі статтями цього комплексу, а також із суміжними комплексами статей. Викладаючи суть терміна, важливо не повторювати змісту суміжних за тематикою статей. Перед написанням статті будь-якого обсягу необхідно ознайомитися з профільними науковими публікаціями, які не втратили своєї актуальності. Навіть якщо автор вважає, що він прекрасно обізнаний з темою, все ж попереднє ознайомлення з поглядами, концепціями, висновками інших авторів завжди є корисним для професійного самовдосконалення.

Майже кожна стаття для УБЕ має бути результатом творчої та критичної компіляції інших публікацій з даної теми, їх аналітико-синте­тич­ного опрацювання. Щодо більшості термінів (назв статей), які включено до словника УБЕ, то вже існують аналогічні публікації в енциклопедіях, зокрема в Енциклопедії Сучасної України (ЕСУ), тлумачних словниках, довідниках, фаховій періодиці тощо, а також матеріали в Інтернеті. Завдання полягає в їх виявленні й творчому використанні. Для бібліотечного спеціаліста як фахівця з пошуку інформації це не повинно становити труднощів.

Існує низка методичних прийомів і порад, які можуть полегшити роботу з написання статті, особливо статті-дефініції.

1. Не слід обмежуватися одним чи двома джерелами. Чим більше буде використано джерел, тим якісніше можна написати статтю для УБЕ.

2. Перед написанням статей-дефініцій, насамперед, необхідно оз­на­йомитися з чинними профільними законами України, іншими нормативно-правовими актами та стандартами і виписати (скопіювати) з них необхідні дефініції та їх тлумачення. Якщо між цими джерелами немає розбіжностей у тлумаченні дефініції, то стаття готова. Якщо існують розбіжності, то необхідно проаналізувати, у чому вони полягають і який із варіантів тлумачень є більш точним з огляду на реалії бібліотечної практики. Застосування авторських варіантів дефініцій при наявності їхніх офіційних відповідників неприпустиме, навіть якщо автор з ними не згодний. Якщо в законах і стандартах певна дефініція відсутня, то необхідно перейти до наступних етапів з написання статті-дефініції (див. пп. 3–5).

3. Аналогічно до законів і стандартів потрібно зробити виписки з енциклопедій, словників й інших довідкових видань, публікацій у фаховій пресі та матеріалів з Інтернету.

4. Варто розмістити всі тексти-визначення на аркуші паперу в такому порядку: закони України, підзаконні нормативно-правові акти, стандарти, енциклопедії, тлумачні словники, довідники, статті, ма­теріали з Інтернету. Слід уважно проаналізувати формулювання дефініцій у цих джерелах і визначити, яке з них є науково найбільш точним по відношенню до бібліотечної практики і взяти його за основу.

5.  Завершену статтю-дефініцію (варіант в електронній формі) необхідно подавати з усіма проаналізованими фрагментами з різних джерел (після кожного фрагмента навести скорочений бібліографічний опис джерела). При цьому авторська стаття-дефініція із зазначенням імені та прізвища автора подається першою. Це потрібно для того, щоб науковий редактор мав можливість порівняти всі варіанти тлумачення дефініції і прийняти остаточне рішення щодо певної статті.

При написанні статей-оглядів також бажано застосувати наведені вище прийоми (крім п. 2).

Особливої уваги заслуговує підготовка оглядових статей про бібліотечну справу регіону. Кожна стаття цього розділу повинна мати комплексний характер, у загальних рисах охоплювати історію та сьогодення бібліотек різного рівня та видів: церковних, найбільш відомих приватних (магнатських), земських, при навчальних закладах, державних універсальних, публічних, спеціалізованих тощо – на великій території і протягом тривалого часу (як мінімум, від початку ХІХ ст., а там, де існували монастирські та князівські книгозбірні, – від ХІ–ХІІ ст.). Щодо абсолютної більшості регіонів України такі комплексні статті й досі відсутні. Ці матеріали краще готувати силами робочої групи, що має складатися з двох-п’яти найбільш кваліфікованих бібліотечних спеціалістів на чолі з директором чи заступником директора з наукової роботи ОУНБ. До написання статті й консультування, крім бібліотекарів, бажано залучати авторитетних місцевих краєзнавців, викладачів ВНЗ, коледжів культури, культурологів та ін. Керівник робочої групи мусить здійснювати загальну координацію, розподіляти окремі напрями роботи між членами групи.

Стаття на тему « область. Бібліотечна справа» має охоплювати відомості тільки щодо конкретної адміністративно-тери­то­ріальної одиниці (АТО) в її сучасних адміністративно-територіальних межах. Якщо якась відома бібліотека перебувала на території АТО, але згодом унаслідок територіально-адміністративної реформи (таких реформ лише у ХХ ст. було декілька) опинилась у складі сусідньої АТО або іншої країни, то про неї писати не потрібно. Також окремо писатимуться статті про національні, державні, всі обласні універсальні наукові бібліотеки, Кримську республіканську установу «Універсальна наукова бібліотека ім. І. Я. Франка», Кримськотатарську бібліотеку ім.  І. Гаспринського, обласні бібліотеки для дітей та юнацтва, Публічну бібліотеку ім. Лесі Українки м. Києва та Центральну бібліотеку


ім. Л. М. Толстого м. Севастополя.

Як й інші статті, стаття про бібліотечну справу в Україні


(АР Крим, області) має створюватися за певною схемою (див. с. 10–11), при цьому потрібно дотримуватися об’єктивності, чіткого хронологічного порядку описування історії формування бібліотечних мереж на певній території.

При підготовці статті радимо, насамперед, скористатися статтями з регіональної бібліотечної тематики в ЕСУ, зокрема в т. 2, а також в БСЭ, УРЕ, чи взяти їх за основу. Доцільно також переглянути іншу довідкову літературу, публікації з теми в місцевій пресі та краєзнавчі видання (як правило, вони відображені в щоквартальних бібліографічних покажчиках, котрі готують і видають бібліографи ОУНБ), сайти ОУНБ. Важливо, щоб рівень узагальнення, систематизації зібраних у процесі пошукової роботи матеріалів був достатньо високим.

При написанні статті рекомендується брати за основу якнайбільше публікацій історичного й довідкового характеру про окремі бібліотеки чи бібліотечну мережу АТО.

Звертаємо увагу на необхідність критичного звіряння опублікованих і неопублікованих джерел, у т. ч. в Інтернеті, оскільки досить часто можна знайти неточності й неузгодженості в датах, цифрах, прізвищах, окремих фактах (особливо це є характерним для персоналій). У таких випадках потрібно уточнювати, які відомості є правильними, а які – помилковими. Якщо це неможливо встановити, то радимо застосувати прийом контроверсії, напр.: бібліотека заснована у


1896 р. (за іншими джерелами – у 1898 р.).
VІ. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
Тексти статей для УБЕ подаються в друкованому та елект-ронному вигляді (обидва варіанти мають бути повністю ідентичними) українською мовою, без скорочень, за винятком загальновживаних, список яких наведено в додатку 1.

Текст статті друкується на аркушах білого паперу (формат А4) в текстовому редакторі Microsoft Word; шрифт Times New Roman (кегль 14 пунктів); міжрядковий інтервал – 1,5. Усі береги – по 20 мм без відступів зліва. Слова мають бути розділені лише одним проміжком (інтервалом) без використання примусового чи ручного переносу. Нумерація сторінок не проставляється автоматично, бажано пронумерувати кожну сторінку внизу у правому куті олівцем вручну. Скановані матеріали не приймаються. Статті у друкованому вигляді надсилаються до НПБУ в науково-дослідний відділ поштою, в електронному форматі – електронною поштою (див. розділ VІІ).

Усі прізвища, що згадуються у статті, наводяться з іменами та по батькові (або ж з іменами, якщо немає історичної традиції вживання форми по батькові), які ставляться перед прізвищем. Якщо ж ініціали відомі не з україномовних джерел, то це слід зазначити в дужках,
напр., А. А. Іванов (рос.). Це пояснюється тим, що в українській транскрипції ініціали можуть бути зовсім іншими – А. А. (Алексей Александрович) перетворяться на О. О. (Олексій Олександрович).

Коли йдеться про бібліотеки, установи, асоціації тощо, всі заголовки статей (гасла) слід подавати як повну назву. Напр., Національна парламентська бібліотека України.

Усі статті бажано супроводжувати довідковим апаратом (більш детально див. схеми статей). Він має бути оформлений згідно з вимо­гами чинних нормативних документів зі стандартизації в галузі бібліотечної та видавничої справи:

ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Бібліографіч-


ний опис. Загальні вимоги та правила складання
(ГОСТ 7.1–2003, ІДТ). — Зі скасуванням ГОСТ 7.1–84; чинний від 2007–07–01.

ДСТУ 3582–97. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила. — На заміну РСТ УРСР 1743–82; чинний від 1998–07–01.

ГОСТ 7.12–93. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила. — Взамен ГОСТ 7.12–77; введ. 1995–07–01.

ДСТУ 7093:2009 (ГОСТ 7.11–2004 (ИСО 832:1994), МОД; ISO 832:1994, МОД). Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами. — Зі скасуванням ГОСТ 7.11–78; чинний від 2010–04–01.

При оформленні посилань на архівні джерела рекомендуємо дотримуватися правил, які сформульовано в публікаціях:

Правила оформлення посилань на архівні документи у прикниж­ко­вих, прикінцевих, пристатейних списках джерел // Бюл. Вищ. атестац. коміс. України. – 2010. – № 3. – С. 20–22;

Артамонова С. С. Правила оформлення посилань на архівні документи у Списку джерел, які наводять у дисертаційних дослідженнях та у прикнижкових, прикінцевих, пристатейних списках джерел (у монографії, навчальному посібнику, статті тощо) / С. С. Артамонова, А. А. Майстренко, Л. П. Одинока, Р. В. Романовсь­кий // Архіви України. – 2009. – № 6. – С. 329–345. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Au/2009_6/index.html .

Приклади для пристатейних списків:

Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України), ф. 1235, оп. 1, спр. 1055, 4 арк.

Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Верна­дського (ІР НБУВ), ф. Х, спр. 1686, 30 арк.

Оскільки окремі статті в УБЕ передбачається доповнювати малюнками чи фотографіями, то до статей-оглядів та статей-довідок, особливо тих, що стосуються персоналій, історії і діяльності окремих установ, організацій, фахових періодичних видань, бажано додавати ілюстративні матеріали (портрети бібліотечних діячів, обкладинки часописів, фото фасадів бібліотечних будівель і профільних навчальних закладів, їхніх інтер’єрів, читальних залів, логотипи чи емблеми установ тощо). Зображення можуть бути як кольоровими, так і чорно-білими.

Електронні версії цих матеріалів подаються окремими файлами у форматах TIFF/JPG/JPEG із роздільною здатністю не менше 300 dpi. До всіх фотозображень необхідно зробити підписи за схемою: назва файлу з ілюстрацією, лаконічні пояснення до неї, а саме: хто/що зображено (якщо група осіб – з переліком зліва направо); де саме й коли відбувалася зафіксована подія; рік, коли зроблено знімок (у разі відсутності точних відомостей зазначається орієнтовна дата, напр.: 1950-ті роки);

Для оцифрованих копій обкладинок часописів, збірників вказують назву файлу із зображенням, назву видання, рік, номер (число, випуск).

Список «Підписи до ілюстрацій» вміщують після довідкового апарату статті, до якої вони відносяться. Назви файлів у списку мають відповідати назвам зображень.

У кінці кожної статті, незалежно від її обсягу, обов’язково слід подавати: ім’я (повністю) і прізвище автора статті, посаду і офіційну назву установи, де він працює, а також підпис автора з обов'язковим зазначенням дати (число, місяць, рік). Якщо авторів декілька, то вказуються всі ці дані щодо кожного з них. Крім того, кожний автор мусить окремо подати про себе контактні відомості, заповнивши Облікову картку автора (див. додаток 2). Ця картка матиме виключно службовий характер і застосовуватиметься у випадках, коли в наукового редактора під час опрацювання статті, в разі необхідності уточнення чи доповнення її змісту, виникне потреба оперативно зв’я­затися з автором. Відомості з картки буде використано також при підготовці зведеного списку авторів (за алфавітом їхніх прізвищ), що входитиме до системи допоміжних покажчиків УБЕ. Якщо автор готує для енциклопедії кілька статей, то облікову картку він заповнює лише один раз.


VІІ. КОНТАКТИ З УКЛАДАЧАМИ УБЕ
Укладачі УБЕ зацікавлені у постійній конструктивній співпраці з авторами статей. Тому автори у разі потреби можуть звертатися за роз’я­с­нен­нями, консультаціями, порадами, допомогою за адресами:

письмово Національна парламентська бібліотека України, науково-дослідний відділ, вул. Грушевського, 1, м. Київ, 01001, Україна;

телефоном – (044) 278-43-31;

e-mail: ndv@nplu.org ;

ndv2008@ukr.net (Любаренко Людмила Миколаївна,


зав. науково-дослідного відділу);

sergdin@ukr.net (Зворський Сергій Леонідович,


зав. сектору енциклопедичних досліджень);

Автори завжди можуть розраховувати на надання допомоги й консу­льтацій, а також на нашу оперативну і вичерпну відповідь на всі запитання щодо підготовки матеріалів для майбутнього видання.



Е-mail для надсилання матеріалів: ube@nplu.org




ДОДАТКИ
Додаток 1
Скорочення,
які допускається робити під час підготовки текстів для УБЕ

(згідно з ДСТУ 3582–97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила»)




Слово

Форма

скорочення

Примітка

Академія наук

АН




аркуш

арк.

(при цифрах)

Бібліотечно-бібліо­гра­фічна класифікація

ББК




Вища атестаційна комісія України

ВАК України




вищий навчальний заклад

ВНЗ




гривня

грн

(без крапки, при цифрах)

губернія

губ.




дисертація

дис.

(при назві)

імені

ім.

(при назві)

карта

к.

(при цифрах)

метр

м

(без крапки, при цифрах)

міжбібліотечний абонемент

МБА




мільйон

млн

(без крапки, при цифрах)

мільярд

млрд

(без крапки, при цифрах)

місто

м. 2

(при назві)

містечко

м-ко

(при назві)

номер





(умовна позначка при цифрах)

Слово

Форма

скорочення

Примітка

номер порядковий

№ пор.

(умовна позначка при цифрах)

обласна універсальна наукова бібліотека

ОУНБ




область

обл.

(при назві)

Одеська національна
наукова бібліотека
ім. М. Горького

ОННБ
ім. М. Горького




одиниця

од.

(при цифрах)

наприклад

напр.




Національна академія наук України

НАН України




Національна бібліотека України ім. В. І. Вер­надського

НБУВ




Національна парламент­ська бібліотека Ук­раїни

НПБУ




примітка(и)

прим.




район

р-н

(при назві)

рік

р.

(при цифрах)

роки

рр.

(при цифрах)

рубль

руб.

(при цифрах, для зазначення цін до 1992 р.)

село

с.

(при назві)

селище

с-ще

(при назві)

селище міського типу

смт

(без крапок, при назві)

століття

ст.

(при цифрах)

сторінка

с.

(при цифрах)

та інші

та ін.




так званий

т. з.




тисяча

тис.

(при цифрах)

Українська Радянська
Соціалістична Республіка

УРСР




Універсальна десяткова класифікація

УДК




Слово

Форма

скорочення

Примітка

у тому числі

у т. ч.




Харківська державна
наукова бібліотека
ім. В. Г. Короленка

ХДНБ ім. В. Г. Короленка




централізована бібліотечна система

ЦБС




центральна наукова бібліотека

ЦНБ




член

чл.

(при назві інституції)

член-кореспондент

чл.-кор.

(при назві інституції)

Додаток 2
Облікова картка автора
(відомості про автора статті до УБЕ)


Прізвище автора




Ім’я




По батькові




Назва установи, в якій працює автор статті




Посада, яку обіймає автор статті




Вчений ступінь




Вчене звання




Почесні звання




Контакти:




поштова адреса *




телефон(и) **




факс




e-mail





Примітки:

* Поштова адреса зазначається домашня або службова (за вибором автора).

** Для авторів, які мешкають поза Києвом, при наявності стаціонарного телефону (робочого чи домашнього) слід вказати телефонний код населеного пункту.

Виробничо-практичне видання


Методичні рекомендації для авторів

«Української бібліотечної енциклопедії»

Укладачі: ЗВОРСЬКИЙ Сергій Леонідович



Любаренко Людмила Миколаївна

Нелипа Галина Павлівна

Київ 2012






Відповідальна за випуск Т. Вилегжаніна

Редагування і комп'ютерне опрацювання Н. Маслової-Зоріної

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції ДК № 2866 від 31.05.07



Підписано до друку 24.04.2012.

Формат 60х84/16.

Папір друк.

Офсетний друк.

Умов. друк. арк. 1,63.

Обл.-вид. арк. 1,75.

Тираж 100 прим. Зам. 39.




01001, Київ-1, Грушевського, 1.

Нац. парлам. б-ка України.

Тел. 278-85-12.




Ротапринт НПБУ

04070, Київ-70, Боричів узвіз, 13.

Нац. парлам. б-ка України.Тел. 425-20-98





1 Як прикладами радимо скористатися численними статтями про окремі бібліотеки, вміщеними в Енциклопедії Сучасної України (Т. 2 : Б–Біо. – К., 2003).

2 Не допускаються скорочення на зразок: мм. (міста), сс. (села). Ці слова пишуться повністю.



Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Г. П. Нелипа Науковий редактор iconШеф-редактор: Різун В. В., д-р філол наук, проф. Головний редактор

Г. П. Нелипа Науковий редактор iconТа роботи з обдарованою молоддю
Редакційна колегія: Митрофанова Т. Г. (головний редактор), Петроченко В. І. (відповідальний редактор), Ткачук А. Т, Ніколаєв О. С.,...
Г. П. Нелипа Науковий редактор iconПерлини світової лірики вільям шекспір
Редактори М. І. I гнатенк о, Ф. Ф. Скля р Художник В. Я. Чебанни к Художній редактор Б. Л. Тулі н Технічний редактор Є. Ю. 3 еленков...
Г. П. Нелипа Науковий редактор iconБілявський Г. О. та ін. Б61 Основи екології: Підручник / Г. О. Білявський, Р. С фур-дуй, І. Ю. Костіков. 2-ге вид
Редакція літератури з природничих І технічних наук Головний редактор Т. В. Ковтуненко Редактор А. С. Мнишенко
Г. П. Нелипа Науковий редактор iconГоловний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія
Засновник: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Видається з 01. 01. 1998 р. Виходить двічі на місяць. Головний...
Г. П. Нелипа Науковий редактор iconВідділення історія секція «Археологія» Кілімнік Михайло Вадимович учень 11 класу кзо «Криворізький природничо-науковий ліцей»
Кзо «Криворізький природничо-науковий ліцей» Криворізької міської ради Дніпропетровської області
Г. П. Нелипа Науковий редактор iconНауковий журнал

Г. П. Нелипа Науковий редактор iconНауковий журнал

Г. П. Нелипа Науковий редактор iconНауковий журнал

Г. П. Нелипа Науковий редактор iconНауковий часопис східноподільського лінгвокраєзнавчого центру



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка