Г. В. Стадник історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ – XIX ст



Сторінка1/12
Дата конвертації20.05.2017
Розмір2,1 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

До друку затверджую

Перший проректор

Г.В. Стадник

ІСТОРІЯ

МИСТЕЦТВА, АРХІТЕКТУРИ

ТА МІСТОБУДУВАННЯ ХVІІ – XIX СТ.

(ФРАНЦІЯ, РОСІЯ, УКРАЇНА)
Лекції і матеріали для самостійної роботи

для студентів 3 курсу денної форми навчання

напрямку 1201 – “Архітектура”

ХАРКІВ – ХНАМГ - 2005
Історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ - XIX ст. (Франція, Росія, Україна). (Лекції і матеріали для самостійного вивчення для студентів 3 курсу денної форми навчання напрямку 1201 – «Архітектура») /Авт.: Л.П. Панова – Харків, ХНАМГ, 2005.

Автор: Лариса Павлівна Панова


Рецензент: Е.В. Вдовицкая

Рекомендовано кафедрою архітектурного моніторингу міського середовища

протокол № 12 від 3. 05. 2005.

ЗМІСТ
МІСТОБУДУВАННЯ, АРХІТЕКТУРА І МИСТЕЦТВО ФРАНЦУЗЬКОГО

КЛАСИЦИЗМУ XVII – XIX ст.

1. МІСТОБУДУВАННЯ ФРАНЦІЇ XVII – XVIII ст…….…………..………..………………4

1.1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ Й ПОЛІТИЧНІ УМОВИ ВИНИКНЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ

КЛАСИЦИЗМУ У ФРАНЦІЇ. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ МІСТ-ФОРТЕЦЬ..…………………5

1.2. РЕНЕ ДЕКАРТ І ЙОГО ВПЛИВ НА МІСТОБУДУВАННЯ ФРАНЦІЇ …….……………..….7

1.3. РОЗВИТОК АНСАМБЛІВ І ПЛОЩ ПАРИЖУ (ВІД ВАНДОМСЬКОЇ ПЛОЩІ ДО

ПЛОЩІ ЗГОДИ)...……………..………………………….……………………………………..……7

1.4. МІСТОБУДІВНИЙ РОЗВИТОК ПАРИЗЬКОГО РЕГІОНУ..………….……….………..…....13

1.5. КОМПОЗИЦІЙНА СТРУКТУРА ВЕРСАЛЮ. ТВОРЧІСТЬ АНДРЕ ЛЕНОТРА…................14

1.6. РОЗВИТОК КОМПОЗИЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ЦЕНТРУ ПАРИЖА....……………..…....…..17

1.7. РЕКОНСТРУКЦІЯ ПРОСТОРОВОЇ СТРУКТУРИ ПАРИЖУ ОСМАНОМ……...….….…...25

2. АРХІТЕКТУРА ФРАНЦІЇ XVII - XIХ ст.………………………...…………..………….....26

2.1.АКАДЕМІЯ БЛОНДЕЛЯ. ПАНТЕОН Ж.СУФФЛО І СОБОР ІНВАЛІДІВ Ж.МАНСАРА….26

2.2. ТВОРЧІСТЬ Ж. МАНСАРА ………………...……………………………………...…………....30

2.3. ТВОРЧІСТЬ Л. ЛЕВО..………………………….…………..……………….……………….…..32

2.4. ТВОРЧІСТЬ Ж. А.-ГАБРІЄЛЯ………………………………………………………………......34

2.5. ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ І КОМПОЗИЦІЙНІ ПРИЙОМИ ФРАНЦУЗЬКОГО

КЛАСИЦИЗМУ……………………………………………………………………………………….35 3. МИСТЕЦТВО ФРАНЦУЗЬКОГО КЛАСИЦИЗМУ……….……….……………...……….39


МІСТОБУДУВАННЯ, АРХІТЕКТУРА І МИСТЕЦТВО РОСІЙСЬКОЇ

ІМПЕРІЇ ХVIII - ХIХ ст.

4. МІСТОБУДУВАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ХVIII - ХIХ ст.….……..…………………45

4.1. ФОРМУВАННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ ПЕТЕРБУРГА.………….....……………….….48

4.2. РОЗВИТОК КОМПОЗИЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ПЕТЕРБУРГА…………….....……………....49

4.3. РОЗВИТОК КОМПОЗИЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ЦЕНТРУ ПЕТЕРБУРГА………….………..61

4.3. МІСТОБУДУВАННЯ ПЕРІОДУ КЛАСИЦИЗМУ В РОСІЇ……………………….…..…....…70

4.4. ПАЛАЦОВО–ПАРКОВА АРХІТЕКТУРА………………………………………….…..............72

5. АРХІТЕКТУРА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІ СТИЛЮ БАРОКО……...…..….……...............….82

5.1. АРХІТЕКТУРА ПЕТЕРБУРГУ ПОЧАТКУ XVIII ст. ТВОРЧІСТЬ Д. ТРЕЗІНІ……….…......82

5.2. АРХІТЕКТУРА ПЕТЕРБУРГУ СЕРЕДИНИ XVIII ст. ТВОРЧІСТЬ К. РАСТРЕЛЛІ…..........84

6. АРХІТЕКТУРА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ СТИЛЮ КЛАСИЦИЗМ…........….....…..............87

6.1. ПЕРЕДУМОВИ ПОЯВИ І РОЗВИТКУ КЛАСИЦИЗМУ…………….……………………..….87

6.2. АРХІТЕКТУРА РАННЬОГО КЛАСИЦИЗМУ (1760 - 1780)…………………………...……...88

6.3. АРХІТЕКТУРА СТРОГОГО КЛАСИЦИЗМУ (1780 – 1800). ТВОРЧІСТЬ

В.І. БАЖЕНОВА, А. Д. КВАРЕНГІ, І.Є. СТАРОВА.........................................………..….…...…89

6.4. АРХІТЕКТУРА ВИСОКОГО КЛАСИЦИЗМУ (1800 - 1840). ТВОРЧІСТЬ

А.Н. ВОРОНІХІНА, А.Д. ЗАХАРОВА, К. РОССІ, Т.ДЕ ТОМОНА…………………………..…..95

7. АРХІТЕКТУРА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ЕПОХУ КАПІТАЛІЗМУ..……........………..100

7.1. РОЗПАД КЛАСИЦИЗМУ І ОБГРУНТОВУВАННЯ НОВОЇ АРХІТЕКТУРИ…...………….100

8. МИСТЕЦТВО РОСІЇ XVIII - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIХ ст.…………...…………..….103

8.1. РОСІЙСЬКЕ МИСТЕЦТВО XVIII ст…………………………………………………..………..103

8.2. РОСІЙСЬКЕ МИСТЕЦТВО ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIХ ст…………………………..………104


МІСТОБУДУВАННЯ І АРХІТЕКТУРА УКРАЇНИ XVII – XIІІ ст.

9. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ Й ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ

АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНІ XVII – XVIII ст……………………………………………..…..108

10. МІСТОБУДУВАННЯ УКРАЇНІ……………………………………………..…………....110

11. ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА МІСЬКИХ АНСАМБЛІВ УКРАЇНИ…………………...113

12. АРХІТЕКТУРА КАМ'ЯНИХ БУДІВЕЛЬ УКРАЇНИ……………………………..……..116



МІСТОБУДУВАННЯ, АРХІТЕКТУРА І МИСТЕЦТВО ФРАНЦУЗЬКОГО

КЛАСИЦИЗМУ XVII – XIX ст.


  1. МІСТОБУДУВАННЯ ФРАНЦІЇ XVII – XVIII ст.




Містобудування Франції ХVІІ – XVIII ст. було пов'язано із становленням і розвитком в країні абсолютного монархічного ладу. Після закінчення Сторічної війни і звільнення французьких земель від англійської залежності завершився процес політичного об'єднання Франції. Королівська влада придбала необмежені права у всіх галузях економіки і культури. Почалося відновлення економіки і розвиток міського ремесла, особливо ткацтва, суднобудування, книгодрукування і металообробки. Зростання економіки привело до зростання міст. особливо тих, в яких розвивалася торгівля, таких як Париж, Ліон, Марсель, Гавр. Сильно виріс інтерес до італійської культури епохи Відродження.

Цьому періоду відповідало відкриття Америки, зміцнення торгових зв'язків з Індією, плавання через Атлантичний і Індійський океани. У цих умовах і виникла філософська концепція Рене Декарта, який втілив інтелектуальні прагнення прогресивної буржуазії.

У середині XVI в. мистецтво Франції почало знаходити свої національні риси. В 1560 – 1570 рр. вийшли перші теоретичні трактати з архітектури Філібера Делорма і Жака Андрує Дюсерсо, в 1601 р. вийшов трактат Жака Пері, присвячений ідеальним містам. Головну увагу надавалося пошукам оптимального варіанту міських укріплень: земляних ровів і бастіонів.

Упровадження геометричного початку у французьку архітектуру почалося з будівництва численних фортець, необхідних для ведення безперервних воєн, і завершилось формуванням грандіозних ансамблів, підкорених геометрично чіткій сітці «картезіанських грат» (Декарт по латині - Картезіус). Композиція ансамблів розкривалася уздовж прямолінійних центральних алей на безмежний простір.

Розвиток об'ємно-просторового мислення у французькому містобудуванні знайшов своє віддзеркалення в чудовому графічному документі – аксонометричному плані Парижа 1739 р., пізніше названому планом Тюрго. Справжнім автором цього плану був художник Луї Бретез, гравером-виконавцем цього плану був Клод Лукас.

Аксонометричний план Парижа 1615 р. був вигравіруваний Меріаном для наочності містобудівних робіт, що проводяться в місті. Не зважаючи на прагнення архітекторів до створення регулярних ансамблів, останні ще були тільки невеликими фрагментами в цілому середньовічного Парижа.




Рис. 1. Париж - Схематичне зображення плану міста, виконаного Меріаном – планувальний кістяк міста на початку XVII ст.

Рис. 2. Париж - Центральна частина міста. Фрагмент плану 1739 р., що був названий планом Тюрго. Автор плану Луи Бретез зумів за 5 років нанести на плані в аксонометричній проекції всі будівлі міста; гравер - Клод Лукас. План Тюрго – Бретеза допоміг знайти недоліки міста, такі, як недостатня кількість громадських майданів, й намітити подальший розвиток Парижа.




1.1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ Й ПОЛІТИЧНІ УМОВИ ВИНИКНЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ КЛАСИЦИЗМУ У ФРАНЦІЇ. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ МІСТ-ФОРТЕЦЬ


Однією з причин появи у Франції нового стилю – класицизму було зародження капіталістичних відносин і становлення абсолютної монархії. Ще у XVI ст., коли Франція вела постійні війни з Італією, в містах з'являються мануфактурні виробництва, зростає економіка. Інтереси молодої французької буржуазії і нового дворянства вимагали розвитку науки. Саме в цей час була заснована французька академія, ряд ліцеїв, реорганизована Сорбона. Понад усе розвитку науки потребували нові галузі мануфактурного виробництва, мореплавання і містобудування фортифікацій. Тому в першу чергу розвивалися такі дисципліни, як астрономія, механіка, математика. Розвивалися точні науки, необхідні для забезпечення дальніх плавань і торгівлі. Подорожи до далеких країн укріпили відчуття єдності миру.

З утворенням абсолютної монархії розширюється територія Франції й наступає економічний підйом за допомогою підґрунтя колоній у Вест - Індії і Канаді.

Епоха французького абсолютизму була нерозривно пов'язана з постійними військовими діями як у Європі, так і в країнах Латинської Америки, Індії і Африки, де Франція прагнула заснувати свої колонії (в Канаді, Луїзіані, на Малих Антильських островах, на Мадагаскарі). На рубежі XVI - XVII ст. була створена постійна армія і централізовано дорожнє будівництво і будівництво міст-фортець. Франція брала участь майже у всіх західноєвропейських війнах XVII в.; її метою було захоплення нових територій. У 1635 р. вона включилася у Тридцятирічну війну, підтримуючи антигабсбургську коаліцію, і отримала частину Ельзасу. Війна проти Іспанії закінчилася приєднанням частини Бельгії. У 1667 – 1668 рр. Франція захопила частину Фландрії з Ліллем і Верхню Лотарингію. Війна проти Голландії 1672 – 1678 рр. закінчилась приєднанням Франш-Конте. Раптове захоплення Францією прирейнських міст спровокувало війну з Аугсбургською лігою, а на початку XVIII в. спалахнула нова війна за іспанський спадок.

Постійне ведення воєн потребувало зміцнення міст, планомірного будівництва фортець і формування постійного контингенту фахівців. Серед безлічі (200 – 300 фахівців) інженерів і математиків Франції того часу були видатні теоретики і практики кріпосного будівництва С. Вобан і Д. Маріні.

Визнаним автором фортець був інженер і військовий діяч маршал Себастян Вобан (1633 - 1707). Під його керівництвом було укріплено понад 100 міст і побудовано понад 50 міст-фортець. Окрім цього Вобан брав участь в будівництві Лангедокського каналу, що з'єднав води Середземного моря з Атлантичним океаном. Фортеці нагадували ідеальні міста Ренесансу і римські міста-табори. Характерна риса міста-фортеці – просторова замкнутість з такою ж замкнутою центральною площею.

Головною теоретичною працею Вобана був трактат «Істинний засіб зміцнення міст», перекладений на багато європейських мов і виданий, за розпорядженням Петра 1 в Росії у 1724 р. (перекладач – Василь Суворов, батько майбутнього полководця).

Виклади Вобана про послідовності проектування міста-фортеці дотримувалися дедуктивного методу Декарта. Він починає з вибору радіуса кола, в яке повинно було вписати фортифікаційні споруди міста: радіус залежав від числа бастіонів. Потім в коло вписується багатокутник з числом кутів, рівним числу бастіонів, після чого планується місто з центральною площею. Все це говорить про те, що на місто - фортецю дивилися як на інженерно-оборонну споруду.

При дворі Франциска I працював болонський інженер, будівник фортець Джіроламо Маріні. На честь Франциска він побудував місто-фортецю на Марне, названу Вітрі-ле-Франсуа. Це було квадратне в плані місто (612 х 612 м), у центрі якого знаходилася торгова площа. Місто було оточено земляними бастіонами через близькість східних рубежів.





Рис. 3. План міста Вітрі – ле - Франсуа, Рис. 4. План міста Анрішмон, ( XVII ст.).

побудованого Маріні на початку XVI ст.



Рис. 5. План міста Ришельє, XVII ст., у Ельзасі, архіт. С. Вобан, (1633 – 1707).

Рис. 6. План міста-фортеці Неф-Брісак архіт. Ж. Лемерсьє.

1. 2. РЕНЕ ДЕКАРТ І ЙОГО ВПЛИВ НА МІСТОБУДУВАННЯ ФРАНЦІЇ


Французький математик і філософ Рене Декарт (1596 - 1650) отримав освіту в єзуїтській школі Ла Флеш і провів декілька років на військовій службі. Після багаторічних подорожей влаштувався в Голландії, де і опублікував свої праці.

Декарт вважав, що всі науки можна звести до трьох основних напрямів: медицини, механіки і етики. Можна припустити, що містобудування як інженерну спеціальність будівництва фортець Декарт відносив до механіки. А оскільки в математиці Декарту належать найзначніші відкриття, то в послідовності його математичних міркувань і слід шукати паралелі з містобудівним мисленням того часу.

Декарт вважав математику універсальною наукою, здатною вирішувати завдання в будь-якій конкретній області людської діяльності. Матерію Декарт наділяє самостійною творчою силою, а механічний рух розглядає як прояв життя матерії. Головним атрибутом матерії Декарт вважає її «протяг», який розглядає як довжину, ширину і глибину реального тіла або простору в єдності їх розуміння як субстанції.

Під головною особливістю пізнання Декарт розумів метод дедукції. Якщо Бекон висував на перший план індукцію як метод експериментального природознавства, то Декарт, який виходив з даних математики, основним методом вважав дедуктивну послідовність виведення шуканих істин з інших істин, встановлених і відомих. Декарт підкреслював, що за його геометричними побудовами можуть ховатися найрізноманітніші предмети і їх життєві прояви (взаємозв'язки), але сучасники, інженери-містобудівники, розуміли ці взаємозв'язки однозначно – як чіткі прямі лінії. Звідси виник культ «червоних ліній», за якими жителі міста могли переміщатися з однієї точки в іншу. Уявлення про місто як регулярну мережу вулиць, надовго збереглося у французькому містобудуванні. Боротьба з одноманітністю склала цілу епоху – вплив картезіанських ідей закінчився лише в другій половині XVIII ст., коли строга регулярна канва стала поєднуватися з живим природним оточенням. Перш за все, геометричними побудовами в архітектурі скористалися при будівництві міст - фортець, яке вимагало універсальності й швидкості виконання. Вчення Декарта, а також будівництво численних міст – фортець сприяло розвитку в цей період погляду на місто як на єдине територіальне і композиційне ціле.




1. 3. РОЗВИТОК АНСАМБЛІВ І ПЛОЩЬ ПАРИЖУ

(ВІД ВАНДОМСЬКОЇ ПЛОЩІ ДО ПЛОЩІ ЗГОДИ)



Розвиток архітектурних ансамблів Франції XVII - XVIIІ ст. ґрунтується на абсолютистських началах. На початку XVII ст. з'явилися перші містобудівні закони: король Генріх IV видав едикт, який наказував забудовувати вулиці однаковими будівлями від «кута до кута».

Активна містобудівельна практика на початку XVII ст. не була заснована на твердих архітектурно – планувальних принципах. Офіційний теоретичний центр країни - Академія архітектури, займалась обговоренням абстрактних естетичних категорій, таких, як «краса», «смак», «симетрія», «пропорції», «єдність» і т.п. Своїм становленням Французький класицизм у значній мірі зобов'язаний творчим шуканням таких архітекторів, як Клод Перро, Луї Лево, Жюль Ардуен-Мансар, Жан Габрієль і Андре Ленотр.

Регулярне містобудування епохи класицизму продовжувало традиції Відродження. Всі ансамблі XVII – XVIII ст. мали правильні геометричні плани. Площі мали замкнутий характер, тоді як знову прокладені озеленені магістралі були прямолінійні і об'єднували районні центри з міським. Місто розглядали як єдине територіальне і композиційне ціле. Класицизм вводить новий принцип композиційної цілісності масштабно великих фрагментів міського середовища. Просторова єдність досягається за рахунок чітких прямолінійних осей, що створюють чіткі візуальні зв’язки між домінуючими просторовими вузлами.

Особливо яскраво це відображено в плануванні Парижа, який був оточений півкільцем бульварів з парадними в'їздами в місто з боку Єлисейських полів і з північної сторони двома арками - Сен-Дені (архіт. Ф. Блондель) і Сен-Мартен (архіт. П. Бюлле). Нові озеленені магістралі Парижа були прямолінійні й сполучали центри різних районів міста.

У кінці XVII ст. в Парижі з'явилися нові геометрично правильні площі. Перша королівська площа в Парижі (площа Вогезов) була побудована архітектором Луї Метезо в східній його частині на місці знесеного Турнельського замку розміром 139х139 м. Площа була оточена одноманітними будівлями, побудованими з червоної цеглини з білокам'яними аркадами і деталями, з крівлями, покритими темним шифером. В центрі північної і південної сторін були виділені павільйони короля і королеви, підкреслюючи головну вісь композиції.

Інша королівська площа – площа Дофіна була побудована майже одночасно з площею Вогезов на острові Сіте біля мосту Пон-неф, що був призначений тільки для прогулянок. Трапецієвидна в плані площа Дофіна мала два входи по осі орієнтованої на монумент Генріху IV, і була оточена одноманітною забудовою будівель з червоної цеглі, що мали білокам'яну аркаду.

У 1699 р. за проектом Ж.А. Мансара була побудована Вандомська площа, що мала в плані багатокутник (124х140) зі скошеними кутами. На головних осях площі розташовані портики з фронтонами. Скошені кути майдану були підкреслені чотирма пілястровими портиками з фронтонами. Забудова майдану однаковими будівлями від «кута до кута», цілком підпорядкована архітектурному прийому класицизму, що підкреслював тектоніку: перший поверх трактовано як цокольний, він мав русти на простінках і арки поміж ними. Другий і третій поверхи прикрашали пілястри іонічного ордера. Місце криши зайняли мансарди – поверх, вбудований у високий дах з вікнами, облямований люкарнами. Спочатку в центрі майдану було встановлено монумент Людовіку ХІV, пізніше в часи Наполеона Бонапарта була збудована Вандомська колона на честь перемоги.

Інша площа Перемоги біля Пале-рояля, також побудована за проектом Ж.А. Мансара, була круглою в плані (Д = 80 м) і оточена одноманітними будівлями в стилі класицизму. В її центрі розташовувалася алегорична статуя, що зображала Людовика XIV, роботи скульптора Дежардена.

А. Ленотр вперше створює нову просторову композицію архітектурного середовища: геометрично чітку променеву розбіжность алей від площі.

У 1755 – 1763 рр. Ж. Габрієль вперше створює композицію «відкритої» площі - площа Згоди (майдан Людовіка ХV). Поперечна до русла річки Сени ось площі Згоди розкрилася у бік вулиці Руайяль, де її перспективу завершує церква Мадлен (архітектор П. Міньйон, 1807 – 1842). З півдня через Сену перекинули міст, що підводить до Бурбонського палацу.

Північний фронт площі Згоди (майдану Людовіка ХV) замикали два однакові будинки симетрично розташовані по осі вулиці Руайяль: готель Крійон і Військово-морське міністерство. Ці триповерхові будинки мають цокольний поверх, стіна якого оброблена рустами і прорізана красивими арками. Над ними на два поверхи підіймається колонада, франкована з двох боків ледь висунутими вперед ризалітами з фронтонами нагорі. Урочистий стрій будинків, пишні дерева Єлисейських полів та саду Тюільрі, водна гладінь Сени – все це надало майдану особливого звучання в архітектурній симфонії Парижа. Восьмикутний у плані майдан розміром 244х172 м обмежував заповнений водою рів, що надавало площі оборонного характеру. Замість бастіонів тут були встановлені балюстради. Карети проїжджали через спеціальну браму поміж монументальними вартівнями. Балюстради і фонтани надавали майдану паркового характеру. У центрі майдану стояв кінний монумент Людовіка ХV, встановлений по осі між двома фонтанами. Через монумент проходила головна вісь, яка дістала назву «Великої осі Парижу», а пізніше - «головного діаметра Парижа», бо вона йде від застави Карусель через Єлисейські поля до Лувру.

Завдяки цьому майдан Людовіка ХV, або площа Згоди став своєрідним центром головної осі Парижа з її урочисто-парадним характером, важливим елементом багатофункціонального призначення. Тут поєднуються функції адміністративні (контрольний пункт), естетично-композиційні (розкритого на захід передпалацевого «вестибюля під небом») і разом з тим – соціально-ідеологічні (місце прославлення короля-нездари, жадібного до парадів, свят і розваг, який увійшов в історію країни із своїм знаменитим висловом: «Після нас хоч потоп!»).

У дальші часи – наприкінці ХVІІІ – початку ХІХ ст. майдан було реконструйовано, а назву змінено на площу Згоди /Ля пляс де ля Конкорд/. Рови були засипані, монумент Людовіка ХV знесли під час революції у 1793 році. У центрі площі звели єгипетський обеліск, а обіч виходу з Єлисейських полів поставили скульптури «Підкорювачів коней» скульптора Г. Кусто.



Рис. 7. Париж - Площа Вогезів, (XVII ст.).

Рис. 8. Париж - Західна сторона острова Сіте з площею Дофіна,( XVII ст.).

Рис. 9. Париж - Вандомська колона на площі,(1800).

Рис.10. Париж - Вандомська площа, побудована за проектом Ж.А. Мансара, (1699).

Рис. 11. Париж - Площа Людовіка XV, архіт. Ж.А. Габрієль, (1755 – 1763). Розмір площі між ровами 168х236 м.

Рис. 12. Забудова площі Людовіка XV, архіт. Ж.А. Габрієль, (1755 – 1763).

Рис. 13. План і схематичне зображення площі Людовіка XV, архіт. Ж.А. Габрієль, (1755 – 1763). Площа оточена балюстрадами і ровами глибиною 4 м. В центрі площі встановлено монумент роботи скульптора Бушардона (1763). Королівська вулиця з’єднувала площу і церкву св.. Магдалени (на місці церкви збудовано собор Мадлен у формі античного храму).
1. 4. МІСТОБУДІВНИЙ РОЗВИТОК ПАРИЗЬКОГО РЕГІОНУ


Головними об'єктами королівського будівництва у цей період були заміські резиденції – замки і королівські готелі.

У 1661 році Людовик XIV, ставши королем Франції, відразу приступив до будівництва нової заміської резиденції – Версаля. Версаль був побудований в 17 км на північний захід від Парижа, в колишніх мисливських угіддях, на місці невеликої будівлі, побудованої арх. Ж. Лемерсьє, де Людовик XIV доручив архітектору Л. Лево спорудити чудовий великий палац. Композиційне рішення парку і будівництво міста Версаля було доручено Андре Ленотру – будівнику заміських маєтків з регулярними парками у Во-ле-Віконт, Со, Сен-Клу, і всього південно-західного передмістя Парижа. Крупні садиби короля, членів його сім'ї й маєтки інших аристократів Ленотр з’єднав дорогами в єдине композиційне ціле. Фактично Ленотр є творцем Паризької змішаної регіональної структури Парижа XVII ст., в якій регулярні містобудівні композиції садиб з прямолінійними алеями чергують з прокладеними між ними згідно з рельєфом дорогами, уздовж яких розташовані живописні парки..

Метою створення Паризького регіону було чітке з’єднання двох резиденцій короля, двох просторових структур – Парижа і Версаля. Але чіткими й регулярними стають тільки міста з впорядкованою сіткою вулиць. Регіональна зовнішня дорога проходить через природне середовище і підкорюється йому: чіткий тризубець Версальських вулиць зникає, розчиняється в живописному просторі Булонського лісу і свобідному перетинанню ландшафту. На відміну від Афінського регіону тут з’являються прийоми геометричного формалізму, який проявляється у протиріччі природної і функціональної просторових структур. Єдність композиційного сприйняття відбувалась за рахунок створеного Ленотром чіткого ритму зміни регулярних структур маєтків і живописних природних краєвидів.



Рис. 14. План південно-західних передмість Парижа в кінці XVII ст.

1.5. КОМПОЗИЦІЙНА СТРУКТУРА ВЕРСАЛЯ.

ТВОРЧІСТЬ АРХІТЕКТОРА АНДРЕ ЛЕНОТРА



Видатним новаторським твором французького класицизму і першим прикладом грандіозного ландшафтно-архітектурного ансамблю був Версаль, розташований на відстані 17 км від Парижа. Версаль був розрахований на 30 тис. жителів – придворних короля, прислуги, військової охорони.

Людовик XIV зі своєю ідеєю всесвітніх завоювань не любив середньовічний Париж і виніс свою резиденцію за його межі – до Версалю. Автор садово-паркового ансамблю у Версалі – архітектор Андре Ленотр, автором палацу у Версалі є архітектор Ж. Лево. У Версалі панує ідея грандіозності і величі.

Версальський ансамбль з'являється як локальне явище, що безпосередньо витікає з космогонічних ідей, властивих періоду абсолютної монархії Людовика XIV. А. Ленотр був окрилений грандіозною ідеєю створення єдиного комплексу, аналогічного реконструкції міста, проведеною Доменіко Фонтеном у Римі. Він переніс трьохпроменеву структуру, прийняту Фонтеном в Римі, до Версаля, але з іншим трактуванням. Він як би перевернув три промені вулиць, що розходяться при в'їзді до Рима, і направив їх від міста до палацу. Версальські промені сходяться на площі Армії перед палацом і видимі з кабінету короля на другому поверсі. Напрям променів чисто декоративний, функціонально не виправданий – за містом вони перетворюються на кручені дороги, які ведуть до Парижа, Сен-Клу і Со.

Геометрично чітка містобудівна структура Версаля і його парку в значній мірі явилась відображенням ідеї Декарта про красу математичних побудов. Будівництво міста Ленотр починає з планування трьох променевих магістралей, які розходяться від центральної частини палацу по трьох напрямах, що ведуть до маєтків Со, Сен-Клу і до Парижа. Не зважаючи на пряму аналогію з Римським «трилуччам», версальська композиція ідейно відрізняється від італійського прототипу. В Римі три вулиці розходилися від площі дель Пополо і далі з’єднували ритмічно розташовані площі міста. У Версалі три магістралі стрімко сходилися до королівського палацу, підкреслюючи його значимість як центру композиції. У Римі ширина вулиць не перевищувала 30 м, а кут між ними склав 24 градуси. У Версалі ширина магістралей була 100 м, а кут між ними – 30 градусів. Будівлі в Версалі зводили не вище 18,5 м, тобто не вище за рівень входу до палацу.

Паркова зона Версаля створена за проектом А. Ленотра у вигляді симетричної променевої композиції загальною протяжністю близько 3 км. Протяжність визначалася граничною видимістю з палацу самих найвіддаленіших ділянок парку. Композиція парку підкорялася головній осі, вздовж якої парк розподілявся на три частини: партерну, боскетну і вільну (живописну). Головна ось починалася алеєю, що відходила від центральної площі парку перед палацем і перетинала партерну частину, що прилягала безпосередньо до палацу. В партерній частині були розташовані величезні плоскі басейни. Далі головна композиційна вісь проходила партерний спуск завдовжки 300 м, що називався «Зеленим килимом», який розтинав боскетну частину парку на дві половини. Потім у вільній зоні дерев, вздовж осі був розташований величезний хрестоподібний канал. Осьову композицію парку завершувала широка тополина алея, яка йшла до лісопарку, відводячи погляд до далеких навколишніх горизонтів. Головна алея ансамблю нічим не замикалася за задумом Ленотра, а йшла до розташованого на горизонті лісу, немов би у нескінченність. В цьому вбачалась ідея величних завоювань Людовика XIV й ідея нескінченності Всесвіту.

Композиційна вісь Версальського парку була орієнтована Ленотром на захід, з тим щоб сонце, яке заходить, відбивалося у водній поверхні великого каналу.

Крім Ленотра у Версалі працювали численні видатні архітектори, скульптори і художники, в їх числі Жюль Мансар, Шарль Лебрен, Луї Лево.


Рис. 15. Версаль - План парку і палацового ансамблю.

1 – палац і оранжерея;

2 – водні споруди (канал, басейни, фонтани);

3 –боскетна частина парку;

4 – Трианон;

5 – площа Зірки короля.



Фонтан Латони.



Басейн Апполона.

Рис. 16. Аксонометрія і схема палацово–паркового ансамблю Версаля.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Г. В. Стадник історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ – XIX ст iconІсторія містобудування Александрії Єгипетської доби еллінізму. Історіографічний аспект студент І курсу магістратури Разумович Д. А
Александрії не отримали значного висвітлення в роботах вітчизняних учених. До деяких аспектів історії містобудування та архітектури...
Г. В. Стадник історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ – XIX ст iconУроків образотворчого мистецтва -6-7 -8 класи (35 годин, год на тиждень) Вчитель Л. В. Папіш
Зародження образотворчого мистецтва: графіки, живопису, скульптури, а також декоративно-ужиткового мистецтва І архітектури. Прагнення...
Г. В. Стадник історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ – XIX ст iconСтилі та напрями у мистецтві: бароко, рококо, класицизм, романтизм, реалізм. Стиль бароко
Мета: ознайомити учнів з поняттям «Бароко»; визначити основні риси мистецтва бароко; надати знання про характерні риси архітектури...
Г. В. Стадник історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ – XIX ст iconКонспект лекцій з курсу " історія зарубіжної літератури" (ХVІІ поч. ХІХ ст.) Для студентів гуманітарного факультету
Конспект лекцій з курсу “Історія зарубіжної літератури” (ХVІІ – поч. ХІХ ст.) для студентів гуманітарного факультету (спеціальність...
Г. В. Стадник історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ – XIX ст iconРішення №1305 від 22 вересня 2010 року Про затвердження Регіональної програми будівництва (придбання) доступного житла
Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи висновки постійних комісій з питань планування території, містобудування,...
Г. В. Стадник історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ – XIX ст iconВзаємозв’язок архітектури І мистецтва в розвитку львівської архітектурної школи

Г. В. Стадник історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ – XIX ст iconАнна звягінцева
Живе І працює в Києві. Навчалась у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури. З 2010 року – член кураторської...
Г. В. Стадник історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ – XIX ст iconУрок тема уроку: Гетьманщина наприкінці ХVІІ у першій половині ХVІІІ ст
Хvіі у першій половині ХVІІІ ст., формувати поняття про роль І. Мазепи в історії України, його зовнішню І внутрішню політику
Г. В. Стадник історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ – XIX ст iconНаукова бібліотека «з шевченком у серці»
Національної премії України імені Тараса Шевченка. За всі роки її існування цієї високої відзнаки удостоєні десятки діячів літератури,...
Г. В. Стадник історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ – XIX ст iconВідділ освіти Маневицької райдержадміністрації Загальноосвітня школа І-ІІІ ст с. Рудники
Близького та Далекого Сходу. Розглядаються матеріали з історії архітектури романського та готичного стилів, та архітектури Індії,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка